Golosnovinua.com

Позначка: Володимир Путін

  • Президент Фінляндії відмовився вести переговори з Путіним від імені Європи

    Президент Фінляндії відмовився вести переговори з Путіним від імені Європи

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що не бачить себе в ролі головного представника Європи на можливих переговорах із президентом Росії Володимиром Путіним щодо завершення війни в Україні. Водночас фінський лідер переконаний, що настав час для активізації дипломатичних контактів із Москвою, оскільки Україна нині перебуває на сильних позиціях як у військовому, так і в політичному та економічному вимірах.

    Про це Стубб заявив під час спільної пресконференції з президентом Кенії Вільямом Руто 10 червня. Його слова цитує фінський телеканал MTV Uutiset.

    Заява президента Фінляндії пролунала після того, як голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко запропонував розглянути кандидатуру Стубба як можливого представника Європи на майбутніх переговорах щодо припинення війни.

    Український парламентар назвав фінського президента “чудовим дипломатом”, який має значний досвід міжнародної роботи та здатний ефективно вести діалог із ключовими світовими лідерами. На думку Мережка, Стубб міг би стати однією з центральних фігур у переговорному процесі завдяки своїм дипломатичним навичкам та добрим відносинам із західними партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами.

    Втім, сам президент Фінляндії не погодився з такою оцінкою власної ролі. Він наголосив, що не вважає за доцільне представляти весь Європейський континент на переговорах із Кремлем.

    За словами Стубба, відповідальність за такий процес мають взяти на себе найбільші та найвпливовіші держави Європи. Йдеться насамперед про Францію, Німеччину та Велику Британію, які, на його переконання, володіють достатньою політичною вагою для того, щоб виступати від імені європейської спільноти.

    “Особисто я не бачу себе представником у цьому питанні. Я вважаю, що цим повинні керувати великі гравці, а саме Франція, Німеччина та Велика Британія”, – заявив фінський президент.

    Водночас Стубб підкреслив, що менші держави Європи також можуть зробити вагомий внесок у можливий мирний процес. За його словами, такі країни, як Фінляндія чи Норвегія, здатні відігравати важливу роль у кулуарній дипломатії, сприяючи контактам між сторонами та допомагаючи координувати міжнародні зусилля.

    Окремо президент Фінляндії висловився щодо перспектив діалогу між Заходом і Росією. Він зазначив, що нинішня ситуація може бути більш сприятливою для дипломатичних контактів, ніж раніше.

    На його думку, Україна зараз перебуває у сильній позиції. Попри тривалу війну, держава продовжує отримувати міжнародну підтримку, зберігає стійкість економіки та демонструє здатність чинити опір російській агресії.

    Саме тому, вважає Стубб, Європа могла б скористатися цим моментом для початку нових дипломатичних зусиль.

    “Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли Україна займає сильні позиції у військовому, політичному та економічному плані. Тому я вважаю, що Європі час зв’язатися з керівництвом Росії, а точніше з президентом Путіним, для проведення дипломатичних переговорів”, – наголосив глава фінської держави.

    Його слова пролунали на тлі активних консультацій між союзниками України щодо майбутніх форматів мирного врегулювання. Питання можливих переговорів дедалі частіше обговорюється на міжнародному рівні, хоча західні країни продовжують наголошувати, що жодні рішення щодо майбутнього України не можуть ухвалюватися без участі Києва.

    Важливою подією у цьому контексті стала зустріч лідерів України, Великої Британії, Франції та Німеччини, яка відбулася 7 червня у Лондоні. Під час переговорів сторони обговорили подальшу підтримку України та умови, необхідні для досягнення справедливого і тривалого миру.

    За інформацією уряду Німеччини, спільні пропозиції України, Німеччини, Франції та Великої Британії щодо подальших переговорних кроків планують розглянути вже найближчим часом під час засідань “Групи семи”. Після цього відповідні ініціативи можуть стати предметом обговорення на рівні Європейського Союзу.

    Заява Александра Стубба привернула увагу міжнародних спостерігачів ще й тому, що Фінляндія після початку повномасштабної війни стала одним із найпослідовніших союзників України в Європі. Гельсінкі підтримує санкційний тиск на Росію, надає військову та гуманітарну допомогу Києву, а також активно виступає за зміцнення європейської безпеки.

    Крім того, саме після російського вторгнення Фінляндія ухвалила історичне рішення про вступ до НАТО, остаточно відмовившись від багаторічної політики військового нейтралітету. Це рішення суттєво змінило безпекову архітектуру Північної Європи та стало одним із найбільших геополітичних наслідків війни.

    На цьому тлі слова Стубба про необхідність поєднання підтримки України з пошуком дипломатичних механізмів завершення війни можуть свідчити про зростання уваги європейських столиць до можливих сценаріїв майбутнього мирного процесу.

    Водночас президент Фінляндії чітко дав зрозуміти, що не претендує на роль головного посередника між Європою та Кремлем. На його переконання, таку місію мають виконувати провідні держави континенту, тоді як інші країни можуть допомагати формувати умови для майбутнього дипломатичного врегулювання.

  • Путін дозволив арештовувати квартири та рахунки росіян за кордоном

    Путін дозволив арештовувати квартири та рахунки росіян за кордоном

    Російська влада продовжує посилювати контроль над громадянами, які залишили країну після початку повномасштабної війни проти України. Президент Росії Володимир Путін підписав новий закон, який суттєво розширює можливості держави щодо переслідування росіян, які перебувають за межами країни. Документ дозволяє накладати арешт на квартири, будинки, земельні ділянки, автомобілі, банківські рахунки та інші активи громадян РФ, якщо їхні дії будуть визнані такими, що суперечать інтересам держави.

    Про ухвалення закону повідомило видання The Moscow Times. Нові правила набудуть чинності з 1 вересня 2026 року і можуть стати одним із наймасштабніших інструментів тиску на російську еміграцію за весь час правління Путіна.

    Фактично Кремль отримує можливість застосовувати фінансові санкції проти власних громадян навіть у тому випадку, якщо вони давно залишили територію Росії та проживають в інших країнах. При цьому для застосування обмежень достатньо, щоб людина була визнана винною у так званому адміністративному правопорушенні, перелік яких останніми роками в Росії суттєво розширився.

    Згідно з новим законом, підставою для арешту майна можуть стати звинувачення у “дискредитації” російської армії, публічні заклики до посилення міжнародних санкцій проти Росії, поширення матеріалів, які влада відносить до екстремістських, демонстрація або пропаганда нацистської символіки, а також інші адміністративні порушення, які Кремль пов’язує із загрозою державним інтересам. Під санкції можуть потрапити навіть особи, які не сплатили раніше призначений штраф за подібні дії.

    Особливу увагу експерти звертають на те, що закон не встановлює чітких обмежень щодо вартості майна, яке може бути арештоване. Це означає, що у разі накладення штрафу на кілька десятків тисяч рублів під обмеження потенційно може потрапити нерухомість вартістю у мільйони рублів або значні суми на банківських рахунках. Фактично новий механізм дозволяє державі використовувати майновий тиск як інструмент покарання та стримування політичної активності.

    Новий закон став продовженням політики, яку російська влада послідовно проводить після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. За цей час у країні було ухвалено десятки нормативних актів, спрямованих на обмеження свободи слова, діяльності незалежних медіа, правозахисних організацій та опозиційних рухів. Особливо активно застосовуються статті про “дискредитацію армії” та поширення так званих фейків про Збройні сили РФ.

    Саме за цими статтями протягом останніх років були оштрафовані або засуджені тисячі росіян, серед яких журналісти, політики, громадські активісти, діячі культури та звичайні громадяни. У багатьох випадках приводом для переслідування ставали антивоєнні публікації в соціальних мережах, участь у протестах або навіть висловлювання у приватних розмовах.

    З початком війни Росію залишили сотні тисяч громадян. За різними оцінками, хвилі еміграції охопили представників ІТ-сектору, журналістів, науковців, підприємців, студентів та політичних активістів. Значна частина з них оселилася в країнах Європи, на Кавказі та в Центральній Азії, однак продовжує володіти майном на території Росії.

    Саме ця категорія громадян, на думку експертів, може стати головною ціллю нового закону. Навіть перебуваючи за кордоном, люди ризикують втратити доступ до власних активів у Росії через публічну критику війни або влади. Таким чином Кремль фактично поширює механізми внутрішнього контролю за межі країни та демонструє намір зберігати вплив на громадян незалежно від того, де вони проживають.

    Окремо документ регулює питання судового розгляду справ щодо осіб, які перебувають за кордоном. Якщо людину неможливо повідомити про відкриття провадження, суд отримує право самостійно призначити їй захисника. Формально це подається як гарантія права на захист, однак правозахисники побоюються, що така практика може дозволити проводити розгляд справ фактично без участі самих обвинувачених.

    У пояснювальній записці до закону прямо зазначається, що він спрямований проти громадян, які після виїзду з Росії займаються діяльністю, що нібито суперечить інтересам держави. Автори документа стверджують, що новий механізм необхідний для боротьби із закликами до порушення територіальної цілісності Росії, підриву конституційного ладу та іншими діями, які влада вважає небезпечними.

    Водночас критики закону наголошують, що поняття “інтереси держави” в російському законодавстві трактуються надзвичайно широко. Це створює можливості для довільного застосування нових норм і використання їх проти будь-яких громадян, які відкрито висловлюють незгоду з офіційною політикою Кремля.

    На думку аналітиків, ухвалення такого закону свідчить про посилення репресивних тенденцій у Росії. Якщо раніше влада робила ставку на кримінальне переслідування, оголошення опозиціонерів у розшук або надання їм статусу “іноземних агентів”, то тепер дедалі більшого значення набувають економічні механізми тиску. Арешт майна може стати значно болючішим інструментом впливу, ніж традиційні штрафи або заборони.

    Ухвалення нового документа також відбувається на тлі складної соціально-економічної ситуації всередині Росії. Раніше Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що через гострий дефіцит кадрів російська влада планує активніше залучати до роботи пенсіонерів та громадян передпенсійного віку. За даними української розвідки, нестача працівників спостерігається у промисловості, транспорті, логістиці, медицині та низці інших галузей.

    Економісти пов’язують кадрову кризу з наслідками війни, мобілізації, значними втратами на фронті та масштабною еміграцією населення. Саме тому останні рішення Кремля дедалі частіше розглядаються як спроба не лише посилити політичний контроль, а й стримати подальший відтік громадян за кордон.

    Новий закон може стати ще одним сигналом для росіян, які залишили країну після початку війни. Відтепер критика дій влади або підтримка міжнародного тиску на Росію потенційно може загрожувати не лише штрафами чи забороною на повернення до країни, а й втратою житла, заощаджень та іншого майна, що залишається на території РФ.

  • Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що не вважає відносини між Вірменією та Росією напруженими, попри низку подій останніх місяців, які багато експертів і спостерігачів розцінюють як ознаки серйозного охолодження між двома державами.

    Глава вірменського уряду наголосив, що розмови про кризу у відносинах між Єреваном і Москвою значною мірою є штучними та не відповідають реальному стану справ. За його словами, двосторонні контакти продовжують базуватися на взаємній повазі та багаторічних інституційних зв’язках.

    «Відносини з Росією мають інституційну основу і ґрунтуються на взаємній повазі. Деякі сили, що діють у Вірменії, намагаються створити напруженість у вірмено-російських відносинах. Ця напруженість не виникає з тієї простої причини, що у нас із президентом РФ дуже тісні стосунки», – заявив Пашинян.

    Ця заява пролунала на тлі дедалі складнішої політичної ситуації у відносинах між Єреваном і Москвою. Протягом останніх років Вірменія поступово змінює зовнішньополітичний вектор, намагаючись розширювати співпрацю із західними країнами та європейськими структурами. Особливо помітним цей курс став після подій у Нагірному Карабасі, коли вірменське суспільство та частина політичного керівництва відкрито висловили невдоволення діями Росії, яка традиційно вважалася головним безпековим союзником країни.

    У Єревані неодноразово лунали заяви про те, що механізми безпеки, які десятиліттями будувалися за участі Москви, не виправдали очікувань Вірменії. Це стало поштовхом до активнішого розвитку відносин із західними державами, включно з країнами Європейського Союзу та Сполученими Штатами.

    Саме прагнення Вірменії до глибшої співпраці з Європою останнім часом викликає дедалі більшу стурбованість у Кремлі. Москва традиційно розглядає Південний Кавказ як сферу свого стратегічного впливу і болісно реагує на будь-які спроби держав регіону дистанціюватися від російської політики.

    Показовим у цьому контексті став нещодавній саміт Євразійський економічний союз, після якого президент Росії Володимир Путін фактично застеріг Вірменію від подальшого руху в бік Європейського Союзу. За інформацією ЗМІ, російський лідер згадав можливість так званого «українського сценарію», що багато аналітиків сприйняли як непряме попередження Єревану щодо наслідків надмірного зближення із Заходом.

    Паралельно з політичними заявами почали з’являтися й інші сигнали невдоволення Москви. Одним із найгучніших стало рішення Росії відкликати свого посла у Вірменії для проведення консультацій. У дипломатичній практиці такий крок часто розглядається як демонстрація серйозної стурбованості або невдоволення діями іншої сторони.

    Крім того, останнім часом повідомлялося про різні форми економічного тиску на Вірменію. Експерти звертають увагу, що економічні важелі традиційно залишаються одним із головних інструментів впливу Кремля на сусідні держави. Росія залишається одним із найбільших торговельних партнерів Вірменії, а тому будь-які обмеження чи зміни у двосторонній торгівлі можуть відчутно вплинути на економіку країни.

    Попри це Пашинян демонструє готовність уникати відкритої конфронтації з Москвою. Його остання заява свідчить про прагнення зберегти робочі відносини з Кремлем навіть за умов зростання політичних розбіжностей. Вірменський прем’єр неодноразово підкреслював, що країна не ставить за мету розрив зв’язків із Росією, а лише прагне проводити більш незалежну та збалансовану зовнішню політику.

    Водночас західні медіа повідомляють про спроби Москви вплинути на внутрішньополітичні процеси у Вірменії. Агентство Reuters раніше опублікувало матеріал, підготовлений на основі документів та коментарів представників західних розвідувальних структур. У ньому йшлося про те, що Кремль побоюється зміцнення позицій Пашиняна та його політичної сили, оскільки це може остаточно закріпити прозахідний курс країни.

    За оцінками співрозмовників агентства, Росія прагне не допустити сценарію, за якого Вірменія поступово вийде з-під її політичного впливу та почне орієнтуватися на європейські інституції. Саме тому боротьба за геополітичний вибір Вірменії сьогодні стає одним із ключових факторів політичної напруги на Південному Кавказі.

    Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є надзвичайно складною для Єревана. З одного боку, країна зацікавлена у збереженні економічних зв’язків із Росією та уникненні різких потрясінь. З іншого — значна частина вірменського суспільства підтримує курс на поглиблення співпраці із Заходом і вважає, що держава повинна диверсифікувати свої зовнішньополітичні та безпекові зв’язки.

    На цьому тлі слова Пашиняна про відсутність напруженості з Росією можна розглядати як спробу знизити градус конфронтації та продемонструвати готовність до діалогу з Кремлем. Водночас реальні події останніх місяців свідчать, що відносини між двома країнами переживають один із найскладніших періодів за весь час перебування Вірменії під керівництвом нинішнього прем’єра.

  • Зеленський і Путін: нові деталі неформального каналу зв’язку

    Зеленський і Путін: нові деталі неформального каналу зв’язку

    Президент України Володимир Зеленський наприкінці травня передав російському правителю Володимиру Путіну неформальне послання через російського бізнесмена та олігарха Романа Абрамовича, який раніше вже фігурував у ролі посередника між Києвом і Москвою на початкових етапах повномасштабної війни. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела, обізнані з перебігом неофіційних контактів між сторонами.

    За даними видання, 21 травня український президент звернувся до Абрамовича з проханням передати російському керівництву сигнал про готовність Києва до можливого проведення прямої зустрічі на найвищому рівні. Йдеться про потенційний двосторонній саміт, який, у разі реалізації, міг би стати першою особистою зустріччю лідерів України та Росії з моменту початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Джерела зазначають, що цей крок розглядався як один із можливих каналів перевірки політичної готовності Москви до прямого діалогу, без формалізації повноцінного переговорного процесу.

    Повідомлення, яке було передано через Абрамовича, за своїм змістом, як стверджують співрозмовники Financial Times, було близьким до позицій, викладених у відкритому зверненні Зеленського до Путіна, опублікованому пізніше на офіційному сайті президента України. У цьому документі українська сторона запропонувала можливість організації прямої зустрічі лідерів на нейтральній території, розглядаючи як варіанти Швейцарію, Туреччину або окремі країни Близького Сходу. Водночас Київ підкреслював, що формат переговорів не може передбачати проведення зустрічі ні в Києві, ні в Москві з міркувань безпеки та політичної нейтральності.

    У тому ж зверненні український президент наголошував на готовності України до повного припинення вогню на період можливих переговорів. Такий режим тиші, за його словами, міг би стати базою для початку предметного діалогу між сторонами та зниження інтенсивності бойових дій. Контроль за дотриманням режиму припинення вогню, згідно з пропозиціями Києва, могли б здійснювати міжнародні партнери, зокрема Сполучені Штати Америки, які вже відіграють ключову роль у військово-політичній підтримці України.

    Окрему увагу в цих ініціативах приділено гуманітарному виміру війни. Україна наполягає на обміні військовополоненими за принципом «всіх на всіх», що передбачає повернення всіх утримуваних осіб з обох сторін без винятків. Крім того, Київ вимагає повернення українських дітей та цивільних осіб, яких, за даними української влади, було незаконно вивезено на територію Росії. Ці питання українська сторона розглядає як невід’ємну частину будь-якого потенційного мирного процесу.

    Також у позиції України окремо наголошується на необхідності формування довгострокових міжнародних гарантій безпеки. Йдеться про механізми, які мають бути створені за участю США та європейських партнерів і які унеможливили б повторення збройної агресії в майбутньому. Українська сторона підкреслює, що будь-які домовленості без чітких гарантій безпеки не можуть розглядатися як стійке рішення конфлікту.

    На тлі цих дипломатичних сигналів українська влада продовжує описувати ситуацію на фронті як інтенсивну та виснажливу для російських сил. Президент Зеленський раніше заявляв, що лише за травень втрати Росії, за оцінками Києва, перевищили десятки тисяч осіб убитими та пораненими, значна частина яких є безповоротними втратами. Окремо він наголошував на тому, що Росія дедалі більше залежить від зовнішньої підтримки, зокрема від Китаю та окремих північнокорейських ресурсів, що, на думку української сторони, свідчить про поглиблення її міжнародної ізоляції та військової вразливості.

    Використання Романа Абрамовича як неформального каналу комунікації між Україною та Росією вже мало історичні прецеденти. На початку повномасштабного вторгнення він брав участь у спробах організації переговорного процесу та координації окремих гуманітарних домовленостей, зокрема щодо обміну полоненими. Його роль тоді розглядалася як один із небагатьох доступних каналів непрямого діалогу між сторонами, коли офіційні дипломатичні контакти були фактично заморожені.

    Дипломатичні експерти наголошують, що подібні неформальні канали зв’язку не можуть замінити офіційні переговори між державами, однак іноді використовуються для передачі чутливих сигналів або перевірки політичних намірів сторін. У нинішніх умовах повномасштабної війни навіть обмежені контакти через посередників можуть мати значення як індикатор потенційних змін у позиціях сторін, хоча не гарантують початку реального переговорного процесу.

    Офіційні російські структури публічно не коментували інформацію про передане послання. Водночас раніше Москва неодноразово заявляла про готовність до переговорів, але висувала власні умови, які Україна та її західні партнери вважають неприйнятними.

    Таким чином, інформація про неформальну комунікацію через Абрамовича вкладається у ширший контекст періодичних спроб дипломатичного зондування позицій сторін, однак на практиці не свідчить про наявність реального прориву у переговорах між Києвом і Москвою. На даний момент обидві сторони продовжують дотримуватися принципово різних позицій щодо умов завершення війни, що суттєво ускладнює перспективи прямого діалогу на найвищому рівні.

  • Виступала перед Путіним і хвалила Росію: МЗС Румунії відреагувало на Шошоаке

    Виступала перед Путіним і хвалила Росію: МЗС Румунії відреагувало на Шошоаке

    У Міністерстві закордонних справ Румунії різко відреагували на участь румунської ультраправої євродепутатки Діани Шошоаке у Петербурзькому міжнародному економічному форумі, який проходив за участі російського правителя Володимира Путіна. У Бухаресті заявили, що присутність окремих європейських політиків на заходах, організованих Кремлем під час війни проти України, не свідчить про підтримку Росії з боку Європи, а навпаки дискредитує самих учасників та використовується російською владою виключно як інструмент пропаганди.

    Про це повідомляє News.ro.

    Заява румунського дипломатичного відомства пролунала після того, як Шошоаке стала однією з небагатьох політиків із країн Європейського Союзу, які взяли участь у Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Колись цей захід вважався однією з головних міжнародних економічних подій Росії та часто порівнювався зі Всесвітнім економічним форумом у Давосі. До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну форум регулярно відвідували керівники великих міжнародних корпорацій, інвестори, представники урядів та впливові політики з усього світу.

    Однак після лютого 2022 року ситуація кардинально змінилася. Західні компанії масово залишили російський ринок, а більшість політичних і бізнесових лідерів демократичних держав припинили участь у російських міжнародних заходах. Через це Петербурзький форум поступово втратив статус глобальної економічної платформи і дедалі більше перетворюється на політичний інструмент Кремля, покликаний демонструвати, що Росія нібито не перебуває в міжнародній ізоляції.

    Саме на цьому акцентувало увагу Міністерство закордонних справ Румунії. Речник відомства наголосив, що Росія активно використовує присутність окремих іноземних гостей для створення потрібної інформаційної картинки. За його словами, серед понад 450 мільйонів громадян Європейського Союзу завжди знайдуться окремі політики чи громадські діячі, які готові брати участь у подібних заходах, однак вони не представляють позицію своїх держав і не мають права говорити від імені європейських суспільств.

    У Бухаресті наголосили, що політичні цінності сучасного Європейського Союзу принципово несумісні з тим, що сьогодні являє собою Росія. Румунські дипломати звернули увагу на те, що Москва веде війну проти України, порушує міжнародне право, здійснює атаки проти цивільної інфраструктури та продовжує політику, яка суперечить фундаментальним принципам демократії та прав людини. На цьому тлі будь-які спроби представити форум як майданчик міжнародного діалогу виглядають, на думку Бухареста, спробою приховати реальний рівень ізоляції Кремля.

    У заяві МЗС особливо підкреслюється, що присутність кількох іноземних гостей не змінює загальної картини. Речник румунської дипломатії зазначив, що ефект від таких поїздок є протилежним до того, на який розраховує Москва. Замість демонстрації міжнародного авторитету Росії вони лише підкреслюють її залежність від символічної підтримки окремих маргінальних політиків та політичних сил.

    Скандальність ситуації посилилася через зміст виступу самої Шошоаке на форумі. У своїй промові вона фактично повторила низку тез російської пропаганди та зробила заяви, які прямо суперечать офіційній позиції Румунії як держави-члена ЄС і НАТО. Політикиня запевняла присутніх, що румуни нібито не відчувають ворожості до Путіна, прагнуть миру з Росією та не хочуть допомагати Україні. Крім того, вона назвала Росію “найвеличнішою країною світу” та стверджувала, що румуни захоплюються нею.

    Особливе здивування викликала її заява про те, що в Румунії нібито “немає президента”. Такі слова багато оглядачів сприйняли як чергову провокацію, яка мала привернути увагу російської аудиторії та медіа. Румунські політичні коментатори наголошують, що подібні висловлювання не мають нічого спільного з реальною політичною ситуацією в країні та є частиною епатажного стилю, яким Шошоаке користується вже багато років.

    Додатковий резонанс викликала її активність у соціальних мережах під час перебування в Санкт-Петербурзі. Євродепутатка опублікувала фотографії з речницею російського МЗС Марією Захаровою, яка є однією з найвідоміших представниць російської державної пропаганди та регулярно коментує міжнародні події з позицій Кремля.

    Також Шошоаке продемонструвала свої зустрічі з молдовським олігархом-втікачем Іланом Шором та його соратницею Мариною Таубер. Обидва політики пов’язані з проросійськими силами в Молдові та фігурували у гучних кримінальних справах. Шор був засуджений у Молдові у справі про масштабні фінансові махінації, відомій як “крадіжка мільярда”, тоді як Таубер також неодноразово опинялася в центрі розслідувань та судових процесів.

    Аналітики звертають увагу, що подібні зустрічі демонструють прагнення Кремля використовувати Петербурзький форум не лише як економічний захід, а й як майданчик для консолідації політичних сил, які виступають проти європейської інтеграції, підтримки України та політики санкцій щодо Росії. Саме тому російські державні медіа приділяють особливу увагу таким гостям, намагаючись створити враження наявності впливових союзників у країнах Заходу.

    Для самої Шошоаке це далеко не перший подібний скандал. Політикиня давно відома своїми радикальними заявами, критикою Європейського Союзу, НАТО та підтримки України. Вона неодноразово виступала проти санкцій щодо Росії та поширювала тези, які збігалися з російськими інформаційними наративами. Через це її регулярно критикують як представники румунської влади, так і значна частина політичного спектра країни.

    Останніми роками її ім’я неодноразово з’являлося в центрі політичних і юридичних скандалів. У квітні цього року Європейський парламент підтримав запит румунської влади щодо зняття депутатського імунітету з Шошоаке. Рішення було ухвалене після звернення правоохоронних органів Румунії, які розслідують низку справ за її участю. Цей крок став черговим свідченням того, наскільки суперечливою фігурою вона залишається навіть у власній країні.

    На тлі триваючої війни Росії проти України реакція румунського МЗС демонструє прагнення Бухареста чітко дистанціюватися від заяв і дій євродепутатки. Румунія залишається одним із ключових партнерів України в регіоні Чорного моря, підтримує санкційну політику ЄС щодо Росії та бере активну участь у зміцненні східного флангу НАТО. Саме тому в румунській дипломатії наголошують, що участь окремих політиків у кремлівських заходах жодним чином не відображає офіційну позицію держави і не змінює загального курсу країни на підтримку України та протидію російській агресії.

  • Сибіга: Путін упустив шанс завершити війну — у МЗС України зробили заяву

    Сибіга: Путін упустив шанс завершити війну — у МЗС України зробили заяву

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що російський диктатор Володимир Путін змарнував чергову можливість вийти з війни проти України, яка, за оцінкою української сторони, вже має ознаки стратегічної поразки для Росії. Про це він написав у соціальній мережі X, коментуючи відмову Кремля від пропозиції президента України Володимира Зеленського щодо проведення прямих мирних переговорів.

    За словами Сибіги, рішення Путіна відмовитися від діалогу свідчить про свідоме небажання шукати політичний вихід із війни, попри зростаючі втрати та погіршення ситуації для Російської Федерації. Він наголосив, що така позиція Кремля не змінює загальної траєкторії конфлікту, а лише поглиблює його наслідки для самої Росії, яка, на думку українського міністра, дедалі більше занурюється у довготривалу кризу.

    Сибіга підкреслив, що у разі продовження війни втрати російської армії на полі бою зростатимуть, а військові невдачі ставатимуть більш відчутними як у тактичному, так і в стратегічному вимірі. Він також зазначив, що економічна ситуація в Росії, за його оцінкою, продовжить погіршуватися, що проявиться у подальшому уповільненні економічного зростання, зростанні інфляції, скороченні робочих місць та збільшенні податкового навантаження на населення.

    Окремо глава МЗС України заявив, що твердження про наявність «безпечних зон» у Росії є ілюзією, оскільки, за його словами, наслідки війни та міжнародного тиску охоплюють всю територію держави-агресора. Він також наголосив, що інтенсивність ударів по території РФ у відповідь на агресію лише зростатиме, що, за логікою конфлікту, є наслідком продовження бойових дій та відмови від дипломатичного врегулювання.

    Важливою складовою заяви Сибіги стала також оцінка міжнародного тиску на Росію. Міністр підкреслив, що він не лише не зменшуватиметься, а навпаки — посилюватиметься. Йдеться про подальше розширення санкційних механізмів, обмеження міжнародних поїздок для представників російської влади, можливе використання заморожених активів РФ, а також посилення політичної та юридичної відповідальності за воєнні злочини, які Україна та її партнери пов’язують із російською агресією.

    Сибіга наголосив, що ключовим фактором, який визначає продовження війни, є політичне рішення Путіна, який, за його словами, обирає шлях ескалації замість пошуку виходу з конфлікту. Український міністр стверджує, що Кремль продовжує сподіватися на виснаження України та зменшення міжнародної підтримки, однак ці розрахунки не відповідають реальному розвитку подій.

    За словами глави МЗС України, Росія в будь-якому разі буде змушена повернутися до дипломатичного процесу, однак умови такого повернення з часом лише погіршуватимуться для Москви. Саме тому, як підкреслив Сибіга, відмова від переговорів зараз означає втрату можливості для Росії завершити війну на значно менш вигідних умовах.

    Завершуючи свою заяву, міністр закордонних справ України наголосив, що відмова Путіна від мирних ініціатив має стати підставою для ще більшої консолідації міжнародної спільноти навколо підтримки України та посилення тиску на Росію. На його думку, лише комплексний політичний, економічний і військовий тиск здатен змінити позицію Кремля та наблизити завершення війни.

    Нагадаємо, раніше президент України Володимир Зеленський звернувся до Путіна з відкритою пропозицією провести прямі переговори щодо припинення війни, визначивши формат і місце зустрічі. У відповідь російський лідер відкинув цю ініціативу, заявивши, що не вбачає в ній сенсу, після чого українська сторона заявила про фактичну відмову Кремля від дипломатичного шляху врегулювання конфлікту.

  • «Не бачу сенсу зустрічатися»: Путін відреагував на відкритий лист Зеленського і висунув власні умови

    «Не бачу сенсу зустрічатися»: Путін відреагував на відкритий лист Зеленського і висунув власні умови

    Президент РФ Володимир Путін уперше публічно відреагував на відкритий лист президента України Володимира Зеленського, в якому український лідер закликав до особистої зустрічі та запропонував шукати шлях до завершення війни за столом переговорів. Відповідь пролунала 5 червня під час виступу російського лідера на Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ), де він фактично відкинув можливість прямої зустрічі із Зеленським найближчим часом.

    Путін заявив, що ознайомився з листом уранці 5 червня та звернув увагу на згадки про свій вік і тривалість перебування при владі. За словами глави Кремля, головним для політика є не вік, а працездатність та здатність виконувати свої обов’язки. Водночас він розкритикував зміст листа, назвавши окремі його формулювання «грубими» та такими, що нібито не створюють умов для конструктивного діалогу.

    Особливу увагу російський президент приділив пропозиції про особисту зустріч. За його словами, він нібито ніколи не відмовлявся від переговорів, однак наразі не бачить сенсу проводити зустріч без попередньо підготовлених рішень та узгоджених документів. Путін заявив, що спочатку повинні працювати переговорні групи та експерти, які мають виробити конкретні домовленості, і лише після цього може йтися про зустріч на найвищому рівні або підписання документів.

    Під час виступу російський лідер також знову повторив свої звичні тези про необхідність проведення виборів в Україні та вкотре звинуватив Київ у небажанні йти на компроміси. Водночас він не озвучив жодних нових конкретних пропозицій щодо припинення бойових дій або можливого компромісу між сторонами.

    Відкритий лист Зеленського, який став причиною нової хвилі міжнародних дискусій, був оприлюднений 4 червня. У ньому президент України закликав російського лідера перейти до прямого діалогу та завершити війну дипломатичним шляхом. Зеленський наголосив, що Росія не зможе досягти своїх стратегічних цілей на полі бою та запропонував принцип «стоїмо де стоїмо» як основу для можливого припинення вогню на час переговорів.

    Українська сторона підкреслювала, що лист адресований не лише особисто Путіну, а й ширшій аудиторії — російським елітам, міжнародним партнерам та насамперед Сполученим Штатам. У Міністерстві закордонних справ України повідомили, що звернення буде передане всіма доступними дипломатичними каналами.

    Ще до того, як Путін виступив із відповіддю, Кремль офіційно підтвердив отримання листа. Речник президента РФ Дмитро Пєсков повідомив, що документ був переданий Путіну для ознайомлення, а його зміст доповіли главі держави. Тоді ж у Кремлі натякнули, що відповідь може прозвучати саме під час форуму в Санкт-Петербурзі.

    На міжнародному рівні ініціатива Зеленського отримала позитивну реакцію. Президент США Дональд Трамп заявив, що підтримує ідею прямої зустрічі між українським та російським лідерами. За його словами, було б добре, якби сторони сіли за стіл переговорів та спробували знайти компроміс. Американський президент також наголосив, що обидві сторони повинні бути готовими до поступок заради припинення війни.

    Позитивно оцінили українську ініціативу й у Європі. Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що відкритий лист є важливим кроком до відновлення діалогу між сторонами. У Європейській комісії наголосили, що Україна вже тривалий час демонструє готовність до дипломатичних рішень і безумовного припинення вогню, тоді як Росія продовжує воєнні дії.

    Водночас експерти зазначають, що сама поява листа поставила Кремль у складну дипломатичну ситуацію. Якщо раніше Москва звинувачувала Київ у небажанні вести переговори, то тепер українська сторона публічно продемонструвала готовність до прямого діалогу. На думку низки аналітиків, це змушує російське керівництво пояснювати своїм громадянам і міжнародним партнерам, чому війна продовжується та чому зустріч лідерів не відбувається.

    Попри відмову від особистої зустрічі найближчим часом, Путін не закрив двері для переговорного процесу повністю. Однак його заява свідчить про те, що Кремль і надалі наполягатиме на попередньому узгодженні всіх ключових умов майбутніх домовленостей, перш ніж переходити до переговорів на найвищому рівні.

    Черговий дипломатичний крок України отримав широкий міжнародний резонанс і підтримку західних партнерів. Водночас відповідь Путіна показала, що Москва поки що не готова до особистих переговорів із Зеленським без попередньо визначених параметрів можливого врегулювання. Чи стане відкритий лист початком нового переговорного процесу, чи залишиться лише гучним політичним сигналом — покаже найближчий час.

  • У Кремлі відірвалися від реальності: Путін оголосив про «тотальний контроль» над Україною

    У Кремлі відірвалися від реальності: Путін оголосив про «тотальний контроль» над Україною

    Російський диктатор Володимир Путін під час виступу на Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ) озвучив чергову серію заяв про війну проти України, які суттєво розходяться з даними незалежних аналітиків, міжнародних спостерігачів та офіційною інформацією української сторони. Глава Кремля заявив про нібито повний контроль над Луганською областю, переважне захоплення Донецької області, масштабне просування російських військ та величезні втрати української армії через дезертирство.

    Під час зустрічі з представниками медіа в рамках ПМЕФ Путін стверджував, що Росія нібито повністю контролює територію Луганської області та понад 85% Донецької області. Також він заявив про значне просування російської армії на інших напрямках фронту та повідомив про захоплення понад двох тисяч квадратних кілометрів території України за останній період.

    Однак ці заяви пролунали на тлі повідомлень аналітичних центрів про суттєве уповільнення російського наступу. Зокрема, українські моніторингові ресурси та незалежні дослідники бойових дій протягом останніх місяців неодноразово повідомляли про зниження темпів просування російських військ. За оцінками аналітиків, весняно-літня наступальна кампанія РФ 2026 року не принесла Москві результатів, на які розраховувало російське військово-політичне керівництво.

    Окрему увагу Путін приділив ситуації в українській армії. Російський президент заявив, що Збройні сили України нібито щомісяця втрачають близько 20 тисяч військових через дезертирство, а загальні втрати становлять приблизно 40 тисяч осіб на місяць. Жодних доказів чи підтверджень своїм словам він не навів.

    Подібна риторика вже не вперше використовується російською владою для формування інформаційного фону всередині Росії. Водночас міжнародні експерти неодноразово наголошували, що Кремль систематично використовує завищені оцінки українських втрат і применшує власні проблеми на фронті.

    Заяви Путіна пролунали фактично одночасно з іншими висловлюваннями представників російського керівництва щодо війни в Україні. Напередодні міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що війна нібито могла б завершитися раніше, якби США активніше просували певні домовленості між Москвою та Вашингтоном. Водночас російська сторона продовжує наполягати на вимогах, які Україна та її партнери називають неприйнятними, зокрема щодо територіальних поступок.

    На цьому тлі керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко раніше наголошував, що подібні заяви російських чиновників свідчать не про готовність до миру, а про спроби використати переговорний процес як інструмент тиску на Україну. За його словами, Кремль продовжує висувати умови, які передбачають фактичну капітуляцію Києва та закріплення російського контролю над окупованими територіями.

    Водночас міжнародні партнери України дедалі частіше ставлять під сумнів ефективність російської стратегії. Державний секретар США Марко Рубіо цього тижня назвав російське вторгнення в Україну «стратегічною катастрофою» для Москви та зазначив, що Росія не досягла своїх початкових цілей у війні.

    Схожі оцінки звучать і з боку НАТО. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте під час візиту до Києва заявив, що ситуація на фронті не розвивається так, як цього хотів Кремль, а Україна продовжує отримувати підтримку союзників.

    Крім того, російські заяви про повний контроль над окремими територіями України регулярно спростовуються самою ситуацією на фронті. Українські військові продовжують вести бойові дії на Луганському, Донецькому, Запорізькому та інших напрямках, а Сили оборони завдають ударів не лише по окупованих територіях, а й по військових та логістичних об’єктах у глибокому тилу Росії.

    Особливий резонанс викликали останні українські атаки по об’єктах у Санкт-Петербурзі напередодні відкриття Петербурзького міжнародного економічного форуму. За даними міжнародних медіа, удари стали серйозним інформаційним ударом по іміджу форуму, який Кремль традиційно використовує як демонстрацію економічної стійкості країни.

    Експерти зазначають, що подібні заяви російського керівництва мають насамперед внутрішньополітичний характер. На тлі затяжної війни, санкційного тиску та відсутності проривів на фронті Кремль намагається формувати для російської аудиторії картину нібито неминучої перемоги та успішного просування військ.

    Втім, навіть російські офіційні особи дедалі частіше визнають, що швидкого завершення війни не буде. Попри заяви про «успіхи», Москва продовжує проводити мобілізаційні заходи, нарощувати військове виробництво та готуватися до тривалого протистояння. Саме тому чергові заяви Путіна про масштабні перемоги та катастрофічні втрати України викликали значний резонанс і стали предметом гострої критики як в Україні, так і серед західних аналітиків.

  • У Кремлі заявили, що війна могла завершитися ще торік: кого звинуватив Лавров

    У Кремлі заявили, що війна могла завершитися ще торік: кого звинуватив Лавров

    Росія продовжує демонструвати небажання завершувати війну проти України на умовах міжнародного права та суверенітету української держави. Черговим підтвердженням цього стали заяви міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, який фактично повторив ультимативні вимоги Кремля та спробував перекласти відповідальність за продовження війни на Сполучені Штати та Україну.

    В інтерв’ю RT Arabic глава російського зовнішньополітичного відомства заявив, що війна нібито могла б завершитися значно раніше, якби Вашингтон активно просував домовленості між президентом США Дональдом Трампом та російським диктатором Володимиром Путіним. За словами Лаврова, під час зустрічі в Анкориджі Путін нібито погодився на пропозиції Трампа щодо припинення бойових дій та початку політичного врегулювання конфлікту.

    «Якби США справді серйозно просували свою ініціативу, ми вже давно сиділи б за столом переговорів, а військові дії були б припинені», – заявив російський міністр.

    Ця заява пролунала на тлі нещодавнього виступу державного секретаря США Марко Рубіо в Конгресі, де він визнав, що перспективи завершення війни найближчим часом залишаються невизначеними. Рубіо зазначив, що сторони наразі не демонструють достатньої готовності до компромісів, а найбільші сумніви викликає саме позиція Росії.

    Лавров також висловив невдоволення заявами генерального секретаря НАТО Марка Рютте, який під час візиту до Києва вкотре підтвердив, що двері Альянсу для України залишаються відкритими. Російський дипломат заявив, що Москва категорично не погоджується з таким підходом і вважає перспективу членства України в НАТО неприйнятною.

    Однак найбільшу увагу привернула не критика Заходу, а фактичне підтвердження ультиматумів Кремля щодо територіальних поступок з боку України. Напередодні помічник президента РФ Юрій Ушаков прямо заявив, що Росія готова повернутися до переговорного процесу лише за умови виходу українських військ із Донбасу. За його словами, без такого кроку подальші переговори не мають сенсу.

    В Україні ці заяви розцінили як черговий доказ того, що Росія не прагне реального миру. Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко наголосив, що Кремль продовжує використовувати переговорну риторику як інструмент політичного та військового тиску.

    «Росія офіційно визнала, що завершувати війну не планує, оскільки Україна відмовляється виходити зі своєї землі. Жодного справжнього миру Кремль не пропонує. Йдеться лише про спробу отримати нові території без бою та створити умови для подальшої агресії», – зазначив Коваленко.

    Подібної позиції дотримуються й західні аналітичні центри. Зокрема, експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) неодноразово наголошували, що вимоги Москви щодо передачі контролю над неокупованими територіями Донбасу свідчать про намір Росії використати переговори для досягнення військових цілей політичним шляхом.

    На думку аналітиків ISW, погодження на такі умови створило б для Кремля можливість закріпити свої позиції та підготуватися до нових етапів війни. Саме тому подібні пропозиції не можуть розглядатися як реальний мирний план.

    Останніми тижнями Кремль дедалі частіше озвучує схожі меседжі. Речник президента РФ Дмитро Пєсков раніше заявляв, що війна триватиме доти, доки Україна не ухвалить «необхідні рішення». У Москві під цими рішеннями фактично розуміють відмову від частини українських територій, нейтральний статус держави та відмову від євроатлантичної інтеграції.

    Водночас Київ неодноразово заявляв, що не розглядатиме сценаріїв, які передбачають передачу українських земель або обмеження суверенних прав держави. Президент України Володимир Зеленський наголошував, що будь-які переговори можуть вестися лише на основі міжнародного права, Статуту ООН та принципу територіальної цілісності.

    На тлі дипломатичних заяв Росія продовжує активні бойові дії вздовж усієї лінії фронту. За даними Генерального штабу ЗСУ, найбільш напружена ситуація залишається на Покровському, Лиманському та Новопавлівському напрямках. Крім того, російська армія нарощує використання ударних безпілотників та ракетних атак по українських містах.

    Саме тому багато міжнародних експертів вважають нинішню риторику Кремля не сигналом до миру, а частиною інформаційної кампанії, покликаної переконати західних партнерів України у необхідності тиску на Київ.

    Показово, що одночасно із заявами про мир російські посадовці продовжують наполягати на територіальних поступках з боку України. Це дозволяє багатьом спостерігачам робити висновок: Кремль не змінив своїх стратегічних цілей і досі розглядає переговорний процес як один із інструментів досягнення військових та політичних результатів.

    Тож останні висловлювання Сергія Лаврова лише підтвердили те, про що українська влада та західні союзники говорять уже тривалий час: Росія готова говорити про мир лише на умовах, які передбачають поступки з боку України, але не демонструє готовності відмовитися від власних ультиматумів чи агресивної політики.

  • ШІ, рідкісноземельні метали і мільярди: як діти еліти ділять технологічну Росію

    ШІ, рідкісноземельні метали і мільярди: як діти еліти ділять технологічну Росію

    Російська влада дедалі активніше передає контроль над стратегічними галузями економіки та високих технологій представникам найближчого оточення Володимира Путіна та членам їхніх сімей. Одним із найяскравіших прикладів цієї тенденції став розвиток штучного інтелекту, який Кремль називає одним із ключових напрямів майбутнього розвитку держави. Як повідомляє Bloomberg, центральну роль у цьому процесі сьогодні відіграє молодша донька російського президента Катерина Тихонова.

    За даними агентства, Тихонова стала однією з головних фігур російської програми так званого «технологічного суверенітету» — концепції, яку Кремль активно просуває після масштабних західних санкцій та фактичного розриву технологічних зв’язків із багатьма країнами світу. Російська влада декларує прагнення замістити імпортні технології власними розробками та створити незалежну цифрову екосистему, однак дедалі більше проєктів у цій сфері концентруються навколо осіб із найближчого оточення президента.

    Катерина Тихонова очолює фонд «Іннопрактика», який вважається одним із ключових інструментів реалізації науково-технологічної політики Кремля. Через цю структуру проходять проєкти у сфері штучного інтелекту, біотехнологій, генетики, безпілотних систем та імпортозаміщення. Фонд активно співпрацює з великими державними корпораціями, університетами та оборонними підприємствами.

    Крім того, донька президента керує Інститутом перспективних досліджень штучного інтелекту та інтелектуальних систем Московського державного університету. Саме цей центр відповідає за низку найбільших російських проєктів у сфері ШІ, включно з розвитком потужних обчислювальних систем та суперкомп’ютерів для роботи з алгоритмами штучного інтелекту.

    Таким чином, одна з найбільш пріоритетних технологічних сфер сучасної Росії фактично перебуває під контролем члена родини Володимира Путіна. Bloomberg зазначає, що роль Тихонової в російському технологічному секторі суттєво зросла після початку повномасштабної війни проти України та запровадження масштабних санкцій Заходу.

    Водночас Катерина Тихонова є далеко не єдиною представницею так званої «нової генерації» російської еліти, яка отримала доступ до стратегічних державних проєктів. Значний вплив також має Ксенія Шойгу — донька секретаря Ради безпеки РФ Сергія Шойгу та колишнього міністра оборони Росії.

    За інформацією Bloomberg, Ксенія Шойгу очолює фонд, який координує масштабний державний проєкт із розвитку видобутку та переробки рідкісноземельних металів у Сибіру. Саме ці ресурси мають критичне значення для виробництва сучасної електроніки, акумуляторів, військової техніки, напівпровідників та систем штучного інтелекту.

    Аналітики звертають увагу, що останніми роками Кремль дедалі активніше залучає до управління великими державними активами дітей високопосадовців. Ключові позиції у державних корпораціях, технологічних компаніях та інвестиційних структурах займають представники родин Сергія Кирієнка, Миколи Патрушева, Сергія Шойгу та інших впливових чиновників.

    Серед найбільш відомих прикладів називають Володимира Кирієнка — сина першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка. Він очолює найбільший російський інтернет-холдинг VK, який Кремль розглядає як альтернативу західним цифровим платформам. Водночас компанія залишається збитковою вже шостий рік поспіль, незважаючи на державну підтримку та фактичне домінування на внутрішньому ринку.

    Старший науковий співробітник Центру нових євразійських стратегій Микола Петров зазначає, що Кремль поступово формує нову модель управління країною, в якій доступ до стратегічних ресурсів та фінансових потоків отримують не професійні менеджери чи незалежні експерти, а представники вузького кола наближених сімей.

    На його думку, головне завдання такої системи полягає не лише в управлінні економікою, а й у забезпеченні політичної лояльності та збереженні контролю над найважливішими активами держави.

    Політолог Катерина Шульман також звертає увагу на те, що вплив дітей російської еліти безпосередньо залежить від політичної ваги їхніх батьків. Вона нагадує, що російська історія неодноразово демонструвала приклади швидкої втрати впливу після зміни політичної кон’юнктури.

    Попри масштабні амбіції Кремля щодо розвитку штучного інтелекту, експерти сумніваються, що Росія зможе швидко скоротити технологічне відставання від США, Китаю та провідних країн Європи. Західні санкції обмежують доступ до сучасних чипів, програмного забезпечення та високопродуктивного обладнання, без якого створення конкурентоспроможних систем ШІ стає значно складнішим.

    Однак Кремль продовжує вкладати значні ресурси у цей напрямок, розглядаючи штучний інтелект як один із ключових інструментів майбутньої економічної та військової конкуренції. І дедалі більше ознак свідчить про те, що контроль над цією сферою концентрується в руках родинного та політичного оточення Володимира Путіна.

    Навіть одна з найперспективніших технологій XXI століття в Росії поступово перетворюється на елемент системи, де стратегічні рішення та фінансові потоки контролюються вузьким колом наближених до Кремля сімей.