Позначка: Володимир Зеленський

  • На території Росії можуть перебувати до 50 тисяч північнокорейців

    На території Росії можуть перебувати до 50 тисяч північнокорейців

    Росія ухвалила рішення збільшити кількість військовослужбовців із Північної Кореї, які перебуватимуть на її території для виконання військових завдань. За словами президента України Володимира Зеленського, йдеться про можливу присутність від 30 до 50 тисяч північнокорейських військових. Глава держави наголосив, що таким чином військові КНДР отримують практичний досвід ведення сучасної війни.

    Про це Володимир Зеленський заявив в інтерв’ю в ефірі телемарафону.

    За словами президента, присутність військових Північної Кореї на території Росії вже не є поодиноким явищем. Українська сторона, як зазначив Зеленський, продовжує фіксувати їхню появу та відстежує масштаби військової співпраці між Москвою та Пхеньяном.

    «Ми повинні розуміти, що корейці час від часу з’являються на території РФ, ми це бачимо, ми це знаємо. Якщо спочатку йшлося про сотні, потім про тисячі, то зараз ухвалено рішення, щоб на території Росії знаходилося від 30 до 50 тисяч північнокорейців. Вони вивчають цю війну», — сказав президент.

    Таким чином, за оцінкою Зеленського, йдеться не лише про безпосередню участь представників КНДР у військових діях, а й про отримання ними досвіду, який може бути використаний Північною Кореєю у майбутньому. Президент України звернув увагу на те, що сучасна війна дає військовим можливість отримувати практичні навички застосування різних видів озброєння, безпілотних систем, ракетних комплексів, засобів протиповітряної оборони та інших військових технологій.

    Зеленський вважає, що така співпраця між Росією та Північною Кореєю може мати наслідки далеко за межами війни проти України. На його думку, передача військового досвіду від Росії до КНДР створює додаткові ризики для безпеки інших держав, насамперед у Східній Азії.

    Президент України наголосив, що Північна Корея може використовувати отримані від Росії знання та технології для посилення власного військового потенціалу. Це, своєю чергою, може вплинути на безпекову ситуацію на Корейському півострові та в усьому азійсько-тихоокеанському регіоні.

    Окремо Зеленський заявив, що військова співпраця Москви та Пхеньяна не обмежується лише присутністю північнокорейських військових на території Росії. За його словами, КНДР також може отримувати від РФ відповідні ліцензії та військові інструменти.

    «Крім цього, Північна Корея отримає від Росії ліцензії та всі військові інструменти», — зазначив глава держави.

    За словами президента, сукупність цих факторів створює ситуацію, за якої Північна Корея не лише підтримує Росію у війні проти України, а й сама отримує можливість значно посилити власні військові спроможності. Особливе занепокоєння української сторони викликає інформація про використання російсько-північнокорейської військової співпраці безпосередньо проти України.

    Зеленський також звернув увагу на те, що на території України вже виявляли ракети північнокорейського походження. За його словами, це є ще одним аргументом на користь того, що Південній Кореї варто активніше співпрацювати з Україною у сфері безпеки та оборони.

    Президент наголосив, що Україна зацікавлена у поглибленні співпраці з Південною Кореєю, зокрема у сфері протиповітряної оборони. Він зазначив, що українській стороні необхідні відповідні системи для захисту міст, критичної інфраструктури та населення від російських ракетних і дронових атак.

    «Ми відкриті. Ми б дуже хотіли отримати підтримку від Південної Кореї у вигляді того, чого нам бракує, — а саме системи протиповітряної оборони. А ми готові працювати й у напрямку Drone Deal тощо», — заявив Зеленський.

    Водночас глава держави визнав, що Сеул має юридичні обмеження щодо військової допомоги іншим країнам. За його словами, відповідні обмеження передбачені Конституцією Південної Кореї, однак Київ зацікавлений у пошуку можливостей для розширення співпраці.

    «У Південній Кореї існує юридичне обмеження відповідно до Конституції, це їхній вибір. Але ми хотіли б співпраці й розраховуємо на це, наші дипломати ведуть переговори», — підсумував президент.

    Водночас останнім часом з’являється дедалі більше повідомлень про поглиблення військової взаємодії між Росією та Північною Кореєю. Пхеньян відкрито підтримує Москву, а країни розширюють співпрацю у військовій сфері. Українська влада неодноразово заявляла, що КНДР надає Росії озброєння та інші ресурси для ведення війни проти України.

    Зокрема, раніше повідомлялося, що Північна Корея передала Росії значну кількість боєприпасів і ракет. За даними української розвідки, військова співпраця між двома державами включає не лише постачання озброєння, а й залучення північнокорейських військових до підтримки російських сил.

    Окремо увагу привернула інформація про те, що Північна Корея могла передати Росії понад 100 балістичних ракет та спеціалізовані ракетні підрозділи. За оцінками української сторони, використання такого озброєння російськими військами може збільшувати масштаби руйнувань в Україні та створювати додаткові загрози для цивільного населення.

    Паралельно з військовою співпрацею Москва та Пхеньян поглиблюють економічні й технологічні зв’язки. Українська влада побоюється, що Росія в обмін на допомогу з боку КНДР може передавати їй власні військові технології, знання та досвід, отриманий під час повномасштабної війни проти України.

    Саме цей аспект Зеленський називає одним із найбільш небезпечних наслідків співпраці двох країн. Якщо північнокорейські військові отримують можливість безпосередньо спостерігати за сучасними бойовими діями та використовувати отримані навички на практиці, у майбутньому це може посилити військовий потенціал КНДР.

    На цьому тлі Україна закликає міжнародних партнерів уважніше стежити за військовою взаємодією Росії та Північної Кореї. Київ також зацікавлений у поглибленні контактів із Південною Кореєю, яка безпосередньо зацікавлена у стримуванні військового потенціалу КНДР.

    Таким чином, заява Зеленського про можливу присутність до 50 тисяч північнокорейських військових на території Росії стосується не лише поточної підтримки Кремля у війні проти України. На думку українського президента, йдеться також про довгострокові наслідки військового партнерства Москви та Пхеньяна, у межах якого Північна Корея може отримувати бойовий досвід, технології та інструменти, що здатні посилити її армію.

  • Зеленський попередив про приховану мобілізацію в РФ: Путін може готувати сотні тисяч військових

    Зеленський попередив про приховану мобілізацію в РФ: Путін може готувати сотні тисяч військових

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що російське керівництво може готувати масштабну приховану мобілізацію населення. За його словами, Кремль намагається збільшити чисельність армії без формального оголошення нової хвилі мобілізації, використовуючи тіньові контракти та інші механізми залучення людей до війська.

    Про це Зеленський розповів в інтерв’ю ТСН.

    За словами президента, російський диктатор Володимир Путін розглядає можливість масового залучення нових військових, але водночас прагне уникнути політичних наслідків відкритого оголошення мобілізації. Для цього російська влада, за інформацією української сторони, може використовувати систему прихованого набору до армії, фінансові стимули, контракти та обмеження можливості громадян залишати територію країни.

    «Він думає, як свій народ обдурити. Тобто зробити масову мобілізацію, при цьому не оголосивши її. Зробити якісь тіньові контракти, блокувати кордони. Ми це бачимо, ми вже бачимо багато відповідних кроків», — заявив Зеленський.

    Президент наголосив, що збільшення кількості мобілізованих не означатиме автоматичного посилення російської армії без значних втрат. Навпаки, за його словами, чим більше людей Кремль відправлятиме на фронт, тим масштабнішими можуть бути втрати російських військових.

    Водночас Зеленський вважає, що потенційна мобілізація може мати для Кремля не лише військове, а й політичне значення. За його словами, Росія може використовувати збільшення чисельності своїх військ як інструмент тиску на Україну та європейські держави.

    Глава держави припустив, що Москва може демонструвати Заходу готовність залучити сотні тисяч людей до армії, створюючи таким чином враження підготовки до масштабного розширення війни.

    «Показати, що я мобілізую пів мільйона людей восени. І ці пів мільйона не факт, що я буду використовувати тільки в Україні», — передав Зеленський можливу логіку російського керівництва.

    За словами українського президента, така риторика може бути спрямована не лише проти України. Кремль може намагатися сформувати у європейських країнах уявлення про загрозу масштабного розширення війни, щоб змусити їх погоджуватися на вигідні Росії умови переговорів.

    Зеленський також наголосив, що Україна не має наміру погоджуватися на територіальні поступки як умову припинення бойових дій. Окремо він згадав ситуацію навколо Донбасу, який Москва прагне повністю окупувати.

    Президент заявив, що Київ не збирається самостійно залишати свої території, оскільки відсутні гарантії того, що після отримання контролю над Донбасом Росія не продовжить наступ.

    «Ніхто не гарантує, що ця людина не піде далі. Абсолютно ніхто це не гарантує і не готовий гарантувати», — наголосив Зеленський, говорячи про Путіна.

    На думку української сторони, саме тому будь-які домовленості про припинення війни повинні передбачати надійні гарантії безпеки. Без них навіть припинення бойових дій може стати лише паузою перед новою російською агресією.

    Окремо Зеленський розповів про військову співпрацю Росії та Північної Кореї. За його словами, Москва продовжує залучати військовослужбовців КНДР, які перебувають на території Росії та отримують практичний досвід ведення сучасної війни.

    Президент зазначив, що спочатку йшлося про сотні північнокорейських військових, потім їхня кількість зросла до тисяч, а тепер, за інформацією української сторони, може йтися про рішення розмістити в Росії від 30 до 50 тисяч військовослужбовців КНДР.

    Зеленський наголосив, що присутність північнокорейських військових має значення не лише для війни проти України. За його словами, військовослужбовці КНДР отримують досвід застосування сучасної зброї, ведення бойових дій та взаємодії з російськими військами.

    Український президент вважає, що отриманий досвід у майбутньому може бути використаний Північною Кореєю в інших потенційних конфліктах, зокрема в азійському регіоні.

    Таким чином, Київ розглядає військову співпрацю Москви та Пхеньяна як довгостроковий фактор безпеки, який виходить за межі безпосередньо російсько-української війни.

    Заява Зеленського пролунала на тлі повідомлень про те, що Росія продовжує шукати способи компенсувати втрати на фронті та підтримувати чисельність своїх підрозділів. Кремль уже використовує масштабний набір контрактників, підвищені виплати та інші фінансові стимули для залучення громадян до армії.

    Українська сторона неодноразово заявляла, що російська влада може намагатися уникнути повторення відкритої мобілізації, яка викликала значний суспільний резонанс у Росії у 2022 році. Натомість Москва може робити ставку на поступове збільшення кількості військовослужбовців через контрактну систему та інші форми прихованого залучення.

    Водночас твердження про підготовку саме масштабної мобілізації та плани щодо використання сотень тисяч нових військових є оцінкою української сторони. Незалежного підтвердження всіх озвучених Зеленським деталей наразі немає.

    За словами президента, потенційне збільшення російської армії потрібно розглядати не лише як спробу продовжити війну проти України, а й як елемент ширшої стратегії Кремля щодо тиску на європейські держави.

    Зеленський раніше також попереджав, що після накопичення значних військових ресурсів Москва може намагатися використовувати їх для демонстрації сили за межами українського фронту. Саме тому, на думку Києва, союзники мають враховувати не лише поточні бойові дії, а й потенційні наслідки нарощування російського військового потенціалу.

    На цьому тлі питання чисельності російської армії, участі військових КНДР та можливого нового набору людей до ЗС РФ залишатиметься одним із ключових факторів під час обговорення майбутнього припинення війни та гарантій безпеки для України.

  • Зеленський зробив жорстку заяву про Донбас: Україна не віддасть території заради «перемоги»

    Зеленський зробив жорстку заяву про Донбас: Україна не віддасть території заради «перемоги»

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія не зможе отримати перемогу у війні проти України, а Київ не погодиться самостійно залишити території Донбасу. За його словами, російському диктатору Володимиру Путіну необхідно продемонструвати російському суспільству певний результат війни, однак Україна не має наміру віддавати свої території лише для того, щоб Москва могла оголосити це своєю перемогою.

    Про це глава держави заявив в інтерв’ю, оприлюдненому у його Telegram-каналі.

    Зеленський зазначив, що питання Донбасу залишається одним із ключових у можливих домовленостях про завершення війни. За його словами, Путіну потрібно буде «продати» росіянам результат війни, а для цього Кремль прагне отримати контроль над усім Донбасом. Водночас президент наголосив, що Україна не збирається добровільно залишати свої позиції та передавати Росії території.

    «Йому потрібно продавати перемогу. Перемоги в нього в Україні не буде. Йому потрібно захопити Донбас. Ми відходити самі по собі не збираємося», — заявив Зеленський.

    Глава держави пояснив, що навіть потенційне рішення про відхід українських військ із певних територій не гарантувало б припинення російської агресії. На його думку, Москва могла б використати отримані території як проміжний етап для подальшого наступу.

    «Ніхто не буде залишати свою державу, своїх людей і просто виходити. Тому що ніхто не гарантує, що ця людина не піде далі», — наголосив президент, говорячи про Путіна.

    Таким чином, Зеленський фактично дав зрозуміти, що Україна не розглядає односторонній вихід із Донбасу як прийнятний варіант завершення війни. Водночас президент не відкинув необхідність пошуку дипломатичного шляху для припинення бойових дій.

    За його словами, припинення вогню наразі необхідне обом сторонам, оскільки ніхто не може наперед знати, яким саме буде остаточний формат завершення війни. Водночас будь-які домовленості, на думку української сторони, мають забезпечувати реальну безпеку України та не створювати умов для нового російського наступу.

    Окремо Зеленський розповів про майбутні гарантії безпеки для України. Він зазначив, що після завершення війни Київ розраховує отримати потужні гарантії від Сполучених Штатів на випадок повторної агресії Росії. Саме питання гарантій безпеки залишається одним із ключових під час обговорення можливого мирного врегулювання.

    Президент також наголосив на необхідності продовження дипломатичної роботи з міжнародними партнерами. За його словами, Україна готова працювати над припиненням війни, однак не погодиться на домовленості, які створять ризик повторного нападу Росії.

    На цьому тлі залишається актуальним питання відновлення переговорного процесу за участю України, США та Росії. Попередні тристоронні переговори, які відбувалися у лютому цього року, не принесли очікуваного результату. Одним із найбільш складних питань залишається майбутній статус окупованих територій, зокрема Донбасу.

    Водночас останні сигнали від американської сторони можуть свідчити про спроби знову запустити дипломатичний процес. Виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга заявляв, що українська сторона очікує на приїзд до Києва представників президента США Дональда Трампа для обговорення подальших кроків щодо мирних переговорів.

    Окрім цього, у ЗМІ з’являлася інформація про можливі неформальні контакти європейських і російських політиків у Відні. За даними публікацій, у таких зустрічах могли брати участь колишні представники влади Великої Британії, Франції, Німеччини та Росії. Офіційного статусу переговорів ці контакти не мають, однак вони свідчать про активізацію дискусій щодо можливих шляхів завершення війни.

    Для Києва одним із головних викликів залишається необхідність поєднати прагнення до припинення бойових дій із гарантіями того, що Росія не використає паузу для підготовки нового наступу. Саме тому питання територій, гарантій безпеки та механізмів контролю за виконанням майбутніх домовленостей можуть стати визначальними під час будь-яких наступних переговорів.

    Заява Зеленського про Донбас демонструє, що Україна не готова погоджуватися на односторонні територіальні поступки як ціну за припинення війни. Водночас Київ продовжує заявляти про готовність до дипломатії та пошуку формату, який дозволить зупинити бойові дії й забезпечити довгострокову безпеку країни.

  • Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Як пише The Atlantic, українська влада намагається домогтися від Маска дозволу на використання можливостей Starlink для операцій, спрямованих проти російських ракетних установок. Ідеться, зокрема, про комплекси, які Росія використовує для запуску балістичних ракет по Києву та інших українських містах.

    Минулого тижня видання повідомляло, що президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом звертався до нього з проханням посприяти отриманню відповідної допомоги від Маска.

    Starlink працює завдяки супутниковій мережі компанії SpaceX і вже тривалий час використовується українськими військовими для забезпечення зв’язку. Однак розширення можливостей системи для наведення ударів по цілях на території Росії може мати значно серйозніші політичні наслідки.

    За даними The Atlantic, Зеленський прагне використовувати Starlink у ситуації, коли Україна стикається з дефіцитом ракет для систем протиповітряної оборони. Одним із запропонованих варіантів є ураження російських пускових установок, які застосовуються для атак балістичними ракетами по українських містах. Знищення таких комплексів могло б, за задумом української сторони, зменшити кількість ракетних ударів.

    Водночас президент США Дональд Трамп, за інформацією видання, не дав однозначної відповіді на українське прохання щодо допомоги Маска.

    Паралельно українська сторона намагається комунікувати з мільярдером безпосередньо. За даними The Atlantic, із Маском через закулісні канали намагається домовитися Михайло Федоров, який раніше обіймав посаду міністра оборони України.

    Проте співрозмовники видання стверджують, що Маск поки не погодився на пропозицію Києва. Один із джерел повідомив, що станом на середу позитивного рішення немає.

    За інформацією The Atlantic, Маск продовжує обговорювати з Федоровим ризики подальшої ескалації війни. Позиція американського мільярдера полягає в тому, що використання Starlink для ударів по цілях у Росії може призвести до небажаного загострення протистояння.

    «Ілон постійно каже, що настав час укладати угоду», — розповів один із соратників Федорова.

    Таким чином, позиція Маска наразі залишається перешкодою для розширення використання Starlink у рамках українських ударних операцій. Україна, зі свого боку, розглядає можливість ураження російських пускових установок як один зі способів зменшити загрозу балістичних атак на українські міста.

    Питання набуває особливої актуальності на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів для української ППО. Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна має намір знищувати російські пускові установки, щоб зменшити інтенсивність балістичних ударів.

    Водночас остаточного рішення щодо використання Starlink у такому форматі, за даними The Atlantic, наразі немає. Маск продовжує виступати за припинення війни та виступає проти кроків, які, на його думку, можуть призвести до її подальшого загострення.

  • США щомісяця постачатимуть Україні ракети для Patriot

    США щомісяця постачатимуть Україні ракети для Patriot

    Україна та Сполучені Штати домовилися про щомісячне постачання ракет-перехоплювачів для американських систем протиповітряної оборони Patriot. Водночас цих боєприпасів наразі недостатньо для повного покриття потреб української ППО.

    Про це президент України Володимир Зеленський заявив під час спільної пресконференції з президентом Сербії Александром Вучичем.

    За словами глави держави, саме Сполучені Штати мають найбільші можливості для допомоги Україні з ракетами для систем Patriot.

    «США щомісяця постачатимуть Україні ракети-перехоплювачі для Patriot. У нас є домовленість», — сказав Зеленський.

    Водночас президент наголосив, що навіть за умови регулярних поставок Україна все ще матиме дефіцит перехоплювачів.

    На тлі посилення російських повітряних атак питання забезпечення України ракетами для протиповітряної оборони залишається одним із ключових. Росія регулярно застосовує по українських містах ударні безпілотники, крилаті та балістичні ракети.

    Однією з головних проблем є саме дефіцит перехоплювачів для Patriot, які використовуються для боротьби з балістичними ракетами. Через нестачу боєприпасів Україна не завжди має можливість забезпечувати необхідний рівень захисту від таких атак.

    Раніше Зеленський закликав міжнародних партнерів не затягувати з передачею Україні ракет-перехоплювачів. За його словами, затримки з постачанням безпосередньо впливають на здатність української ППО захищати людей і можуть коштувати життів.

    За даними, які наводив президент, порівняно з минулим роком постачання ракет для української ППО скоротилося втричі, хоча партнери мають необхідні ресурси.

    Зеленський пояснював дефіцит, зокрема, тим, що союзники залучені до подій на Близькому Сході. Водночас Україна продовжує розвивати власні засоби протиповітряної оборони, щоб частково компенсувати нестачу західних перехоплювачів.

    Президент також припускав, що скорочення поставок ракет може бути пов’язане не лише з дефіцитом ресурсів, а й із політичними міркуваннями та спробами Заходу вплинути на позицію України.

    Нова домовленість зі США має забезпечити регулярне надходження ракет для Patriot, однак, як наголосив Зеленський, нинішніх обсягів недостатньо, щоб повністю закрити потреби української ППО.

  • Кушнер і Віткофф у Києві, можливий візит без узгодженої програми

    Кушнер і Віткофф у Києві, можливий візит без узгодженої програми

    У Вашингтоні та Києві продовжують обговорювати можливість першого візиту спецпосланців Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до української столиці. Однак на початок серпня конкретні параметри цієї поїздки — дата, програма і порядок денний — так і не склалися.

    Інформація, якою володіє редакція, вказує, що візит на День Незалежності України 24 серпня поки залишається теоретичним. Немає офіційного підтвердження, немає узгодженого плану пересувань і навіть попереднього списку тем, які сторони мають намір обговорювати. Поки йдеться лише про принципову готовність, що виникла після закритої зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа в Білому домі 28 липня.

    Ця готовність сама по собі стала помітним зрушенням. З моменту повернення Трампа до Білого дому Віткофф неодноразово їздив до Москви і проводив прямі переговори з Путіним. Кушнер долучався до частини цих контактів. До Києва ж обидва спецпосланці так і не приїхали, попри багатомісячні запрошення української сторони та публічні заяви Зеленського про бажаність такого візиту. У Києві це сприймали як дисбаланс, а іноді й як сигнал про пріоритети Вашингтона.

    Після липневої зустрічі в Овальному кабінеті тон змінився. Зеленський казав, що візит може відбутися «найближчими двома тижнями» і що він хоче не лише обговорити ідеї відновлення тристоронніх переговорів, а й показати спецпосланцям ситуацію «на землі». Український посол у США Ольга Стефанішина тоді ж уточнювала: намір є, але дата ще не зафіксована. Білий дім на запити про коментарі не відповідав.

    Паралельно у відкритих джерелах з’являлися повідомлення, які прив’язували можливий приїзд до другої половини серпня і до заходів з нагоди 35-ї річниці незалежності. Ці повідомлення спиралися на джерела, обізнані з попередніми планами. Однак уже за кілька днів стало зрозуміло, що між «очікується» і «узгоджено» зберігається суттєвий розрив. Немає ні маршруту, ні складу супроводжуючих, ні розуміння, чи буде візит поєднаний із поїздкою до Москви, як раніше припускали деякі учасники обговорень.

    Затримка має структурні причини. Віткофф і Кушнер ведуть переговори у форматі, який свідомо уникає традиційного дипломатичного апарату. Вони працюють без великих команд, без звичних протокольних заготовок і без обов’язкової присутності представників Держдепартаменту. Такий підхід дає гнучкість, але робить будь-яку поїздку залежною від наявності «нового порядку денного». Ще навесні в американській адміністрації прямо говорили, що спецпосланці готові їхати до Києва чи Москви лише якщо є конкретний предмет для розмови, а не «заради фотосесії».

    Українська сторона, навпаки, наполягає саме на необхідності особистої присутності. У Києві вважають, що роки переговорів «на відстані» і через треті столиці створили перекіс у сприйнятті. Спецпосланці добре знайомі з російськими аргументами і з позиціями, які транслює Кремль. Українську реальність — руйнування, роботу тилу, стійкість міст під ударами — вони бачили переважно через звіти та медіа. Візит, навіть якщо він виявиться коротким, мав би частково виправити цей перекіс.

    Поки ж відсутність узгодженого порядку денного робить поїздку вразливою. Переговори щодо України в останні місяці неодноразово відходили на другий план через близькосхідний трек. Віткофф і Кушнер паралельно займалися іранським напрямком, і це об’єктивно звужувало вікно для української дипломатії. Навіть після липневого контакту на вищому рівні процес не набув жорсткого календарного каркаса.

    Зараз, за два з невеликим тижні до Дня Незалежності, ситуація виглядає саме так: можливість зберігається, але вона не підкріплена ні планом, ні порядком денним. А отже, залишається теоретичною.

  • Кадри Зеленського знову в дефіциті, Свириденко можуть призначити послом у США, а люди Єрмака залишаються в системі

    Кадри Зеленського знову в дефіциті, Свириденко можуть призначити послом у США, а люди Єрмака залишаються в системі

    У Києві продовжують шукати вихід із кадрової кризи, яку оголило липневе перезавантаження влади. Колишня прем’єр-міністр Юлія Свириденко, чия відставка в середині липня стала одним із найгучніших епізодів цієї перебудови, надалі розглядається як можливий кандидат на посаду посла України в США. Попри те, що ще в липні джерела в оточенні президента та самої Свириденко повідомляли про її категоричну відмову, розмови про її повернення в дипломатію не припинилися.

    Офіційно Зеленський підтвердив пропозицію ще 23 липня. Виступаючи разом із ірландським прем’єром, він прямо сказав, що розраховував саме на Свириденко, підкреслюючи її роль у укладенні економічних домовленостей із Вашингтоном, зокрема навколо інвестиційного фонду реконструкції. Посол, за його словами, має бути людиною рівня не нижче віце-прем’єра чи міністра. Нинішній посол Ольга Стефанішина на той момент уже просила про відхід з особистих причин. На початок серпня її повноваження фактично завершилися, і контакти з американською стороною тимчасово йдуть через переговорну групу, Офіс президента та уряд.

    Свириденко сама публічно не коментувала статус пропозиції після початкових відмов. Джерела, близькі до неї, ще в середині липня говорили, що вона бере час до вересня. Зараз, майже місяць потому, питання залишається відкритим: інші кандидатури обговорюються, але фінального рішення немає. Призначення людини, яка ще нещодавно очолювала уряд і особисто вела переговори з американським мінфіном, виглядало б логічним з точки зору Вашингтона. З іншого боку, відправка колишнього прем’єра на дипломатичну посаду традиційно сприймається в українській політиці як м’який спосіб вивести впливову фігуру з внутрішньої гри.

    Паралельно з цим у системі влади зберігається інший, менш публічний процес. Кадровий каркас, вибудуваний у роки, коли Андрій Єрмак фактично контролював Офіс президента, продовжує триматися. Багато ключових призначень того періоду не були переглянуті навіть після його відставки в листопаді 2025 року та наступних кримінальних процедур. У травні 2026-го Єрмаку офіційно повідомили про підозру в легалізації 460 мільйонів гривень у рамках справи про будівництво елітного комплексу під Києвом. Суд обрав запобіжний захід із заставою, потім залишив електронний браслет. Формально він поза системою. Фактично, за оцінками кількох співрозмовників у політичних і силових колах, його вплив на окремі кадрові рішення та внутрішні узгодження не зник повністю.

    Саме цю стійкість людей Єрмака пов’язують зі збереженням особистих контактів. За відомостями, які поки неможливо незалежно підтвердити, Зеленський продовжує регулярно спілкуватися з колишнім головою свого Офісу — або особисто, або по телефону. Офіційних підтверджень цих розмов немає. Немає й публічних спільних появ. Але сама можливість таких контактів пояснює, чому частина «кадрів АБ» (прізвисько, під яким Єрмака знали всередині системи за ініціалами Андрій Борисович) досі утримує позиції, попри зміну керівництва Офісу та низку гучних відставок.

    Липнева криза влади показала крихкість нинішньої конструкції. Відставка Свириденко, подальше формування уряду Сергія Корецького, публічний конфлікт навколо Михайла Федорова та заміна Олександра Сирського відбулися в стислі строки й викликали хвилю критики. У німецькій пресі вже писали про «політичний тупик» і хаотичні рішення. В самій Україні експерти відзначають вкрай коротку лаву запасних у президента, одні й ті самі люди переміщуються між міністерствами, Радою нацбезпеки, розвідкою та дипломатією.

    У цьому контексті можливе повернення Свириденко до Вашингтона набуває додаткового сенсу. З одного боку, це спосіб закрити одну з найчутливіших дипломатичних вакансій людиною, яку в американській адміністрації вже знають. З іншого — індикатор того, наскільки глибоко система все ще залежить від старих зв’язків і неформальних домовленостей. Поки рішення щодо посла не ухвалено, а контакти Зеленського з Єрмаком залишаються в зоні закритої інформації, картина залишається незавершеною. Але сам факт, що обидві ці лінії продовжують існувати паралельно, свідчить про те, що перезавантаження влади 2026 року виявилося значно менш радикальним, ніж виглядало збоку.

  • Зеленський вперше прибув до Сербії: про що говоритиме з Вучичем і чому цей візит особливий

    Зеленський вперше прибув до Сербії: про що говоритиме з Вучичем і чому цей візит особливий

    Президент України Володимир Зеленський 7 серпня прибув до Сербії, де проведе переговори з президентом Александром Вучичем та прем’єр-міністром Джуро Мацутом. У центрі запланованих на 7–8 серпня зустрічей — економічна співпраця, європейська інтеграція двох країн, питання регіональної безпеки та розвиток двосторонніх відносин. Візит має особливе політичне значення, адже Сербія залишається однією з небагатьох європейських держав, яка після повномасштабного вторгнення РФ не приєдналася до санкцій проти Москви, водночас офіційно підтримуючи територіальну цілісність України.

    Про прибуття Зеленський повідомив у п’ятницю ввечері. За словами президента, українська сторона налаштована на конструктивну співпрацю з Белградом «на основі взаємної поваги».

    Глава держави анонсував переговори з Вучичем та Мацутом і назвав кілька ключових напрямків майбутніх розмов. Йдеться передусім про розширення економічних зв’язків, відносини України й Сербії з Європейським Союзом та безпекові питання.

    Візит фактично завершує дипломатичну підготовку, яка тривала щонайменше кілька місяців. Ще у травні Зеленський і Вучич домовлялися про посилення двосторонніх відносин, а Київ прямо заявляв про бажання відновити переговори щодо створення зони вільної торгівлі із Сербією. Тоді замість президента до Белграда вирушив віцепрем’єр Тарас Качка, а запланований президентський візит перенесли на пізніший термін.

    Перший офіційний візит Зеленського до Сербії

    Для Зеленського це перший офіційний президентський візит до Сербії. Associated Press ще напередодні повідомляло, що основна програма переговорів у Белграді запланована на суботу, 8 серпня. Видання називає поїздку важливим дипломатичним кроком саме через особливе становище Сербії між Росією та Заходом.

    Вучич протягом усієї великої війни намагається балансувати між Москвою, Брюсселем та Києвом.

    Сербія є кандидатом на вступ до Європейського Союзу, однак її євроінтеграційний процес тривалий час гальмується. Одним із питань, яке викликає претензії Брюсселя, залишається недостатнє узгодження зовнішньої політики Белграда з політикою ЄС, насамперед щодо Росії.

    Напередодні приїзду Зеленського Вучич вкотре наголосив, що Сербія наразі не має наміру змінювати свою позицію щодо санкцій проти Росії. За словами сербського президента, політика Белграда у цьому питанні вже визначена.

    Тому переговори відбудуться за досить незвичайних умов: Україна намагатиметься розвивати співпрацю з державою, яка одночасно прагне членства в ЄС, визнає українські кордони, допомагає Києву гуманітарно, але продовжує зберігати тісні відносини з Москвою.

    Сербія підтримує кордони України, але не санкції

    Белград від початку повномасштабного вторгнення не визнав російські анексії українських територій.

    Сербія підтримує суверенітет і територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах, включно з територіями, захопленими Росією після 2014 року. Київ, своєю чергою, не визнає проголошену у 2008 році незалежність Косова, яке Белград вважає частиною Сербії.

    Це створює важливу правову основу для двосторонніх відносин.

    Однак Белград принципово не приєднався до західного санкційного режиму проти Росії. Серед причин — історично близькі політичні та суспільні зв’язки, а також залежність від російських енергоносіїв. AP зазначає, що Сербія залишається майже повністю залежною від Росії у питаннях енергопостачання.

    Саме цей баланс Вучич намагається зберігати вже кілька років.

    Вучич лише три тижні тому був у Києві

    Нинішня зустріч відбувається невдовзі після поїздки самого Вучича в Україну.

    15 липня сербський президент взяв участь у п’ятому саміті Україна – Південно-Східна Європа в Києві. Після саміту Зеленський провів із ним окрему двосторонню зустріч. Українська сторона тоді заявляла про намір будувати з країнами регіону «надійні та сильні партнерства».

    Водночас позиція Сербії знову продемонструвала її політику балансування.

    Белград став єдиним учасником саміту, який не підписав Київську декларацію. У документі йшлося, зокрема, про продовження політичної, військової, фінансової та безпекової підтримки України і посилення тиску на Росію. Після зустрічі Вучич пояснив, що зміст декларації суперечив окремим принципам сербської зовнішньої політики.

    Схожа ситуація сталася у червні 2025 року під час саміту Україна – Південно-Східна Європа в Одесі.

    Тоді Вучич уперше за час свого президентства приїхав в Україну, але також не підписав спільну декларацію, яка закликала міжнародну спільноту посилити підтримку Києва та не допомагати російській воєнній машині.

    Київ хоче більше торгівлі із Сербією

    Однією з найбільш практичних тем нового візиту стане економіка.

    У травні Зеленський прямо заявив, що Україна розраховує на відновлення переговорів із Сербією щодо зони вільної торгівлі. Київ вважає, що потенціал двосторонньої економічної співпраці використаний далеко не повністю.

    Обидві держави одночасно рухаються до ЄС, хоча перебувають на різних етапах цього процесу. Тому синхронізація торговельних правил, митної політики та регуляторних стандартів Євросоюзу поступово створює додаткові можливості для зближення.

    Ще одна потенційно велика тема — відбудова України.

    Під час зустрічі Зеленського та Вучича в Одесі у 2025 році український президент запропонував Сербії долучитися до відновлення зруйнованих українських міст. Белград тоді висловлював готовність взяти участь у реконструкції кількох населених пунктів.

    У відносинах є й чутливе питання зброї

    Окремим фоном переговорів залишається військово-промислова співпраця Сербії з іншими державами.

    Москва раніше звинувачувала Белград у тому, що сербські боєприпаси через посередників і треті країни потрапляють в Україну. Російська Служба зовнішньої розвідки навіть називала це «ударом у спину».

    Сербська влада заперечувала прямі поставки зброї Україні й наголошувала, що сербські виробники продають продукцію покупцям у різних країнах.

    Тема залишається надзвичайно чутливою, оскільки Сербія має значну оборонну промисловість, яка виробляє боєприпаси радянських калібрів, потрібні українській армії.

    Сербія стає важливішою для Києва

    Нинішній візит показує, що Україна намагається працювати не лише з державами, які вже повністю підтримують її політику щодо Росії.

    Белград залишається складним партнером, але водночас Сербія не визнає російських територіальних претензій, підтримує територіальну цілісність України, надавала гуманітарну та фінансову допомогу і поступово збільшує кількість контактів із Києвом.

    Для Вучича зустріч із Зеленським також має вигоду.

    Сербія прагне продемонструвати Європейському Союзу, що залишається частиною європейського політичного простору, попри відмову від санкцій проти Росії. AP зазначає, що активізація контактів Вучича з Києвом відбувається саме тоді, коли Белград намагається оживити свій євроінтеграційний процес.

    Для України ж це можливість посилити присутність на Балканах і поступово скоротити політичний простір, який Москва традиційно вважала зоною свого впливу.

    Тому переговори 7–8 серпня можуть бути важливими не стільки через одну конкретну угоду, скільки через сам факт нового етапу відносин Києва і Белграда. Україна пропонує Сербії економічне партнерство, спільний європейський рух та безпекову взаємодію, водночас не вимагаючи від неї миттєвої зміни всієї зовнішньої політики.

    І саме те, наскільки далеко Вучич буде готовий піти у зближенні з Києвом, залишаючи відкритими канали з Москвою, стане одним із головних результатів першого офіційного візиту Зеленського до Сербії.

  • «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Києву насамперед необхідно самому визначити своє ставлення до Степана Бандери, Української повстанської армії та інших діячів національно-визвольного руху, а вже після цього вести складні історичні дискусії з Польщею. Водночас дипломат наголосив, що Варшава не має права диктувати Україні, кого вважати своїми героями, а оцінка подій минулого повинна ґрунтуватися на роботі істориків і взаємному вшануванні жертв.

    Про це Боднар сказав в інтерв’ю «Європейській правді» на тлі одного з найгостріших за останні роки загострень у польсько-українських відносинах через історичну пам’ять.

    На запитання, чи може постать Бандери стати перешкодою для вступу України до Європейського Союзу, посол відповів, що не сумнівається у самому членстві України в ЄС. Але, за його словами, Київ має визначити власні пріоритети.

    «Україна буде в ЄС. А з Бандерою? Але ми маємо, насамперед для себе, визначити, чи ми йдемо з Бандерою, чи ми йдемо з українським народом і з тим, що ми хочемо досягти в цьому ЄС».

    Боднар водночас не закликав відмовлятися від Бандери чи інших діячів визвольного руху. Навпаки, він підкреслив, що Бандера є одним із лідерів боротьби за українську державність і потребує відповідного місця в історії. Однак дипломат вважає помилковою спробу зводити всю українську історичну пам’ять до однієї постаті.

    «Бандера — один із, але не єдиний»

    Посол поставив питання, чи справді Степан Бандера має бути «найголовнішим героєм України».

    За його словами, Бандера є одним із діячів національно-визвольного руху, про роль якого потрібно говорити, але так само необхідно визнавати складні та суперечливі сторінки діяльності цього руху.

    Боднар прямо заявив, що серед учасників УПА були особи, причетні до злочинів проти польського цивільного населення. Водночас він нагадав, що злочини проти українців здійснювали і польські формування.

    Таким чином дипломат виступив проти односторонньої моделі історичної пам’яті, в якій одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — виключно злочинцем.

    Це особливо важливо у контексті Волинської трагедії 1943–1944 років, яка залишається одним із найболючіших питань у відносинах Києва та Варшави. У Польщі дії УПА проти польського населення кваліфікують як геноцид, тоді як в Україні історики наголошують також на ширшому контексті польсько-українського протистояння та взаємних злочинах.

    Посол закликає до ексгумацій і роботи істориків

    За словами Боднара, реальний шлях до подолання історичного конфлікту — не політичні ультиматуми, а конкретна робота.

    Насамперед ідеться про пошук та ексгумацію поховань, ідентифікацію жертв і можливість їх належного перепоховання по обидва боки кордону.

    У липні сам Боднар брав участь у заходах до Дня пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві та поклав вінок до меморіалу від імені України.

    Український дипломат переконаний, що саме встановлення конкретних фактів — хто загинув, де похований, хто був відповідальний за конкретні злочини — може поступово вивести дискусію з політичної площини.

    При цьому він наголосив: Польща не повинна отримувати право визначати український пантеон національних героїв.

    Суперечка різко загострилася через рішення Зеленського

    Нинішня дискусія спалахнула з новою силою наприкінці травня 2026 року.

    Президент Володимир Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв Української повстанської армії».

    Рішення викликало різко негативну реакцію у Польщі. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш публічно закликав українську владу переглянути його, заявивши, що державне вшанування УПА є неприйнятним для багатьох поляків.

    На початку червня Косіняк-Камиш зустрівся у Варшаві з керівником Офісу президента України Кирилом Будановим. Однією з ключових тем переговорів стало саме присвоєння підрозділу імені Героїв УПА.

    Польська сторона наполягала, що питання історичної пам’яті не можна відокремлювати від стратегічного партнерства двох країн.

    Навроцький пішов ще далі

    Найгострішим епізодом став конфлікт навколо найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла.

    Наприкінці травня президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського цієї нагороди саме через рішення щодо УПА.

    19 червня Навроцький оголосив, що ухвалив відповідне рішення. Він заявив, що вшанування УПА перейшло для Польщі «поріг болю» і суперечить тому значенню, яке має орден Білого Орла.

    Після цього Зеленський повідомив, що повернув нагороду польській стороні. За даними Reuters, до демаршу приєдналися й деякі інші українські посадовці та колишні президенти, які вирішили повернути польські нагороди на знак солідарності.

    Сам Зеленський звинуватив Навроцького в тому, що той загострює історичний конфлікт через внутрішньополітичну боротьбу у Польщі.

    Польща вже пов’язує історичну суперечку з вступом України до ЄС

    Історичний конфлікт поступово почав переходити у площину євроінтеграції.

    Косіняк-Камиш заявляв, що Україна може зіткнутися із серйозними проблемами на шляху до ЄС, якщо продовжуватиме державне вшанування діячів ОУН та УПА. Польща як держава-член має можливість впливати на процес вступу, де на ключових етапах необхідна згода всіх членів Союзу.

    Водночас у медійному просторі з’явилося важливе уточнення. Широко розповсюджену фразу «з Бандерою Україна не вступить до ЄС» у польському телеінтерв’ю насправді спочатку вимовив ведучий, ставлячи питання міністру, а не сам Косіняк-Камиш. Міністр, однак, підтвердив сутність своєї позиції: Польща самостійно вирішуватиме, чи підтримувати членство України, і історичне питання може на це впливати.

    Європарламент також втрутився у дискусію

    Суперечка перестала бути виключно двосторонньою.

    Улітку 2026 року Європейський парламент у резолюції щодо українського євроінтеграційного процесу висловив жаль через рішення про найменування військового підрозділу на честь Героїв УПА. У формулюванні рішення цей крок називали непотрібною та неспровокованою ескалацією історичної суперечки. Внесення відповідної поправки підтримувала Європейська народна партія, до політичної сім’ї якої належать і польські партії.

    Це створило для Києва додатковий виклик: питання, яке десятиліттями було переважно темою українсько-польських відносин, почало проникати у ширшу європейську політику.

    При цьому Польща залишається одним із ключових партнерів України

    Історична суперечка відбувається на тлі надзвичайно тісної співпраці України та Польщі у сфері безпеки.

    Від початку повномасштабного вторгнення Польща стала одним із головних логістичних вузлів постачання західної зброї Україні, прийняла мільйони українських біженців і передала Києву значні обсяги військової техніки.

    Саме тому різке погіршення політичних відносин викликає особливе занепокоєння.

    Reuters у липні повідомляв, що історичні суперечки вже накладаються на інші проблеми між країнами, зокрема розбіжності навколо передачі військових технологій та подальшої оборонної співпраці.

    І Київ, і Варшава одночасно зацікавлені у стримуванні Росії, однак внутрішня політика дедалі сильніше впливає на двосторонні відносини.

    Боднар пропонує іншу формулу

    Саме на цьому тлі заява українського посла виглядає спробою знайти середню позицію.

    З одного боку, Боднар не приймає польського права встановлювати, кого українці повинні або не повинні вважати героями.

    З іншого — дипломат фактично визнає, що сама Україна ще не завершила осмислення суперечливих сторінок своєї історії.

    Він закликає не будувати дискусію за принципом «наш герой — ваш злочинець», а перейти до конкретних фактів та відмовитися від політизації.

    Для цього, на його думку, необхідно одночасно вшановувати український визвольний рух, визнавати злочини його окремих представників, говорити про злочини польської сторони та дати історикам можливість максимально точно встановити картину подій.

    Питання значно ширше за одну постать

    Степан Бандера ніколи не командував УПА безпосередньо у період Волинської трагедії — у той час він перебував у німецькому ув’язненні. Водночас він очолював одну з фракцій Організації українських націоналістів і залишається символічною постаттю руху, з яким пов’язана УПА.

    Для значної частини українців Бандера символізує боротьбу проти радянського та інших окупаційних режимів.

    Для значної частини польського суспільства його ім’я асоціюється насамперед із насильством українського націоналістичного підпілля проти поляків.

    Саме різниця між цими двома історичними пам’ятями і лежить в основі конфлікту.

    Тому слова Боднара про необхідність визначитися «чи ми йдемо з Бандерою, чи з українським народом» варто розглядати не як просту пропозицію відмовитися від Бандери, а як заклик не дозволяти одній історичній постаті визначати зовнішню політику всієї держави.

    За логікою дипломата, Україна має сама сформувати зрілу модель пам’яті — без зовнішніх диктатів, але й без замовчування незручних сторінок власного минулого.

    І саме від того, наскільки Київ і Варшава зможуть відокремити історичну дискусію від сучасного стратегічного партнерства, значною мірою залежатиме, чи стане минуле постійною перешкодою у відносинах двох країн, які сьогодні мають спільну безпекову загрозу — Росію.

  • Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Україна увійшла в другу половину 2026 року з кращою ситуацією на полі бою, ніж ще кілька місяців тому: російський весняно-літній наступ не приніс Кремлю оперативно значущих результатів, темпи просування військ РФ різко впали, а українські удари дедалі глибше вражають військову, логістичну та паливну інфраструктуру противника. Однак саме в цей момент Київ зіткнувся з іншою, потенційно критичною проблемою — гострим дефіцитом ракет-перехоплювачів Patriot на тлі різкого збільшення російських балістичних ударів.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон вважає, що Захід ризикує повторити одну зі своїх головних помилок цієї війни: знову надати Україні необхідні ресурси занадто пізно, коли сприятливе «вікно можливостей» уже буде втрачено. На його думку, українські військові створили умови, за яких Москва могла б відчути достатній тиск для серйозніших переговорів, однак нестача західної ППО дає Кремлю нову перевагу саме перед осінньо-зимовим періодом.

    Це не лише оцінка колумніста. Дані аналітиків ISW/CTP свідчать, що за перше півріччя 2026 року російські війська захопили або інфільтрували приблизно 623 кв. км території — лише близько 28% від показника за такий самий період 2025-го. У червні, за українськими даними, РФ при цьому втратила майже 39,5 тис. військових убитими та пораненими. Аналітики називають співвідношення територіальних здобутків і втрат дедалі гіршим для Москви.

    Російський наступ сповільнився, а Україна почала тиснути на тил

    Навесні аналітики вже фіксували ознаки повернення Україною тактичної ініціативи на кількох напрямках. Українські підрозділи проводили контратаки, повернули значні території на півдні та змусили Росію перекидати сили між наступальними й оборонними завданнями. Одночасно зросла інтенсивність ударів по російській логістиці, паливних складах, нафтопереробних підприємствах та інших тилових об’єктах.

    На початку серпня ця кампанія продовжилася. Зокрема, українські далекобійні безпілотники атакували об’єкти за тисячі кілометрів від кордону, включно з логістичною інфраструктурою в Єкатеринбурзі. AP зазначає, що такі удари демонструють суттєве розширення українських можливостей діяти глибоко на території Росії.

    Саме це Bloomberg розглядає як важливу зміну. Війна, яку Кремль роками намагався максимально ізолювати від повсякденного життя більшості росіян, дедалі частіше відчувається всередині РФ через пошкодження інфраструктури, логістичні проблеми та тиск на паливний ринок.

    Проте одночасно Росія знайшла іншу вразливість України.

    Patriot стали головною проблемою перед зимою

    Україна практично вичерпала запаси частини перехоплювачів для систем Patriot, які залишаються її найефективнішим засобом боротьби з російськими балістичними ракетами.

    Після одного з масштабних ударів по Києву та області на початку серпня українська ППО не змогла перехопити жодну з 24 балістичних ракет та чотирьох «Цирконів», що брали участь в атаці. Унаслідок обстрілу загинули щонайменше 17 людей, десятки були поранені. AP прямо пов’язувало провал перехоплення з критичним дефіцитом боєприпасів для Patriot.

    Президент Володимир Зеленський заявив, що постачання ракет для української ППО у 2026 році скоротилося приблизно до третини від минулорічного рівня.

    Ще наприкінці липня він попросив Дональда Трампа про екстрений «зимовий пакет» — 300 ракет Patriot, які мали б допомогти Україні захистити енергосистему в найбільш небезпечні місяці. За словами Зеленського, чинні запаси майже вичерпано, а без них Київ не має достатнього захисту від балістики.

    Проблема полягає в тому, що США самі зіткнулися з обмеженими запасами після різкого зростання глобального попиту на перехоплювачі, зокрема через конфлікт з Іраном.

    Росія виробляє балістику швидше, ніж США — перехоплювачі

    Цифри пояснюють, чому ситуація стала настільки гострою.

    За оцінками українських фахівців, Росія навесні 2026 року могла щомісяця виробляти 60–70 балістичних «Іскандер-М», додатково випускаючи десятки інших крилатих ракет.

    США на початку року виробляли близько 600 PAC-3 на рік, тобто приблизно 50 на місяць.

    Reuters також наводило оцінки, що Москва загалом здатна виробляти 700–800 «Іскандерів» і «Кинджалів» на рік. При цьому для гарантованого знищення однієї складної балістичної цілі інколи необхідно застосовувати кілька перехоплювачів.

    Тому навіть збільшення американського виробництва не вирішить проблему миттєво. Lockheed Martin у 2025 році поставила трохи більше 600 PAC-3 і планує наростити випуск приблизно до 2000 одиниць лише до 2030 року.

    Саме ця диспропорція створює для Росії спокусу атакувати Україну дедалі більшою кількістю балістики.

    Москва вже підлаштовує тактику під дефіцит Patriot

    ISW ще навесні звернув увагу, що Росія збільшує частку балістичних ракет у комбінованих ударах, імовірно, саме для використання глобального дефіциту Patriot.

    Схема полягає у запуску великої кількості дронів і крилатих ракет, які розтягують українську ППО, після чого застосовуються балістичні ракети по найбільш важливих цілях.

    У липні РФ, за оцінкою аналітиків, використала рекордну кількість ракет за місяць. При цьому темпи застосування місцями навіть перевищували поточне виробництво, що може свідчити про прагнення Кремля скористатися тимчасовою слабкістю української протиракетної оборони саме зараз.

    Для Києва найбільша небезпека полягає у тому, що до початку зими залишається дедалі менше часу.

    Росія може знову бити по енергетиці

    Якщо дефіцит перехоплювачів збережеться, головною ціллю російських атак може стати українська енергетична інфраструктура.

    Зеленський прямо попереджав США: без додаткових Patriot Росія може спробувати знищити електростанції швидше, ніж Україна встигатиме їх ремонтувати. Наслідком можуть стати масштабні перебої з електроенергією та опаленням взимку.

    Саме такий сценарій Bloomberg називає потенційно переломним.

    Проблема не лише в руйнуваннях. Тривалі відключення світла та тепла у великих містах можуть створити нову гуманітарну кризу, посилити міграцію до Європи та збільшити політичний тиск на українське керівництво.

    У цьому сенсі Москва може отримати стратегічний ефект навіть без значного просування на фронті.

    Власний аналог Patriot Україна створює, але він потрібен уже зараз

    Україна намагається вирішити проблему системно.

    Один із найважливіших проєктів — антибалістична система FREYJA, яку Україна розробляє разом із європейськими партнерами.

    Reuters повідомляло, що українська Fire Point інтегрує технології понад десятка європейських компаній. Проєкт має створити дешевшу альтернативу Patriot. Однак навіть за оптимістичного сценарію реальний серійний результат потребуватиме часу.

    Зеленський паралельно веде переговори про ліцензійне виробництво американських перехоплювачів.

    У липні Трамп заявив про готовність дозволити Україні виробництво Patriot, проте експерти попереджають: навіть якщо всі політичні та юридичні питання вирішать негайно, запуск виробництва може тривати щонайменше рік.

    За окремими оцінками, українське підприємство у перспективі могло б виробляти 200–300 перехоплювачів на рік.

    Але зима 2026–2027 років почнеться значно раніше.

    Європейська альтернатива теж обмежена

    Європа має власну систему SAMP/T із ракетами Aster, здатну боротися з частиною балістичних загроз.

    Франція та Італія можуть збільшити підтримку України такими комплексами, однак їх кількість і запаси ракет також обмежені.

    Reuters зазначало, що модернізована SAMP/T NG розглядається як один із потенційних елементів українського «плану Б», але вона також не може миттєво замінити Patriot у потрібних масштабах.

    Відтак найближчі місяці Київ значною мірою залежить від уже вироблених перехоплювачів, які перебувають на складах союзників.

    Bloomberg бачить три сценарії

    На думку Марка Чемпіона, подальший розвиток ситуації умовно може піти одним із трьох шляхів.

    Найкращий для України — союзники знаходять додаткові Patriot та одночасно посилюють українські далекобійні можливості, щоб Київ міг не тільки збивати балістичні ракети, а й знищувати виробництво, склади та пускові установки противника до запуску.

    Другий — Україну змушують піти на територіальні поступки заради швидкої домовленості з Москвою.

    Третій — війна продовжується щонайменше ще одну зиму, а можливо, і значно довше.

    Bloomberg вважає саме третій сценарій наразі найімовірнішим.

    Територіальна поступка теж не гарантує миру

    Серед російських вимог залишається передача Москві територій Донбасу, які російські війська так і не змогли захопити.

    Особливе значення мають Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка та Дружківка — міста так званого «фортечного поясу» Донеччини.

    З військової точки зору це не просто населені пункти. Це потужний оборонний район, який роками стримує російське просування на захід.

    Саме тому, на думку оглядача Bloomberg, сама наполегливість Кремля у вимозі отримати цю територію без бою свідчить про її стратегічну цінність.

    Для будь-якої української влади добровільна передача таких позицій була б надзвичайно важким політичним і військовим рішенням — особливо після величезних втрат, понесених під час їх оборони.

    На тлі цього США вже бачать ризик для самого НАТО

    Проблема виходить далеко за межі України.

    За даними Wall Street Journal, нові оцінки американської розвідки допускають, що Росія у період від осені 2026 року до 2029-го може спробувати перевірити єдність НАТО обмеженою провокацією або атакою.

    Серед сценаріїв — масштабна кібератака, використання озброєних формувань без чітких розпізнавальних знаків або невелике наземне вторгнення на східний фланг Альянсу.

    Метою такого кроку, за оцінками аналітиків, могла б бути не повномасштабна війна з НАТО, а перевірка готовності союзників застосувати статтю 5 і спроба посіяти розкол між США та Європою.

    Це робить результат війни в Україні ще важливішим для самого Заходу.

    Затримки допомоги вже коштували Україні можливостей

    Головна теза колонки Bloomberg полягає в тому, що нинішня ситуація не є першою.

    Західні країни протягом війни неодноразово затягували рішення щодо танків, далекобійних ракет, винищувачів та дозволів на застосування зброї.

    Часто техніка зрештою надходила — але вже після того, як військова ситуація змінювалася.

    Саме цей принцип «занадто мало і занадто пізно» Чемпіон вважає однією з причин того, що Україні не вдалося повністю використати успіхи 2022 року та швидше змінити стратегічну ситуацію.

    Тепер ризик повторюється вже у сфері протиракетної оборони.

    Українські сили змогли значно сповільнити російський наступ. Удари по тилу РФ дедалі сильніше впливають на логістику та економіку противника. Але одночасно Росія отримала тимчасову перевагу у балістичних засобах ураження, проти яких Україна критично залежить від обмежених західних запасів Patriot.

    Тому найближчі місяці можуть визначити, чи перетвориться нинішній тиск на Росію у реальний шанс для переговорів — або Кремль знову отримає час, щоб адаптуватися.

    Як підсумовує логіка Bloomberg, Україна вже зробила значну частину того, що могла зробити власними силами: зупинила російське просування, масштабувала далекобійні удари та розбудовує власну оборонну промисловість. Але створити сотні складних антибалістичних перехоплювачів за кілька місяців вона фізично не може.

    Тепер ключове рішення залежить від США та Європи: знайти необхідні ракети зараз або знову чекати, поки проблема стане значно дорожчою — і для України, і для самого Заходу.