Golosnovinua.com

Позначка: ВООЗ

  • Новий штам COVID-19 шириться світом: ВООЗ попереджає про зростання загрози

    Новий штам COVID-19 шириться світом: ВООЗ попереджає про зростання загрози

    Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та міжнародні медичні служби застерігають про глобальне поширення нового варіанта коронавірусу SARS-CoV-2, який отримав позначення PJ.2.1.

    Вперше виявлений у травні 2026 року, цей штам демонструє високі темпи передачі та вже зафіксований на кількох континентах, створюючи ризики нової хвилі захворюваності.

    Географія поширення та оцінка ризиків:

    • Поточні осередки циркуляції: Варіант PJ.2.1 активно розповсюджується у країнах Північної Америки (США, Канада) та в кількох державах Західної Європи.
    • Швидкість трансферу: Завдяки інтенсивному міжнародному пасажиропотоку та активним переміщенням людей ризик проникнення PJ.2.1 до нових регіонів оцінюється як високий. ВООЗ прогнозує появу цього штаму в інших країнах світу вже найближчим часом.
    • Характеристики та моніторинг: Епідеміологи вивчають рівень мутацій у спайковому білку варіанта PJ.2.1 для оцінки його здатності оминати набутий імунітет від попередніх захворювань та вакцинації.

    Рекомендації медичних служб

    Фахівці з охорони здоров’я закликають дотримуватися базових заходів епідеміологічної безпеки у людних місцях, своєчасно проводити ревакцинацію актуалізованими препаратами та звертатися до лікарів при появі перших симптомів ГРВІ.

  • Загадкова смерть у протичумній лабораторії РФ: ВООЗ перевірила загрозу спалаху

    Загадкова смерть у протичумній лабораторії РФ: ВООЗ перевірила загрозу спалаху

    У Росії смерть 28-річної співробітниці протичумного інституту спричинила хвилю повідомлень про можливий спалах легеневої чуми. Після трагедії в Іркутській області майже 200 людей взяли під медичне спостереження, у лікарні запровадили карантин, а ситуацією зацікавилася Всесвітня організація охорони здоров’я. Водночас останні дані ВООЗ не підтверджують поширення небезпечної інфекції.

    Історія розпочалася 2 жовтня, коли в місті Шелехов поблизу Іркутська померла Дар’я Шипілова, співробітниця Іркутського науково-дослідного протичумного інституту Сибіру та Далекого Сходу.

    За повідомленнями незалежних російських медіа, незадовго до госпіталізації жінка нібито розбила в лабораторії пробірку зі збудником чуми. Після цього її стан різко погіршився, виникли тяжкі респіраторні симптоми, а лікарям не вдалося врятувати пацієнтку.

    Однак ця версія залишається непідтвердженою. Російська влада заявила, що лабораторного інциденту не було, а причиною смерті стала пневмонія невстановленого походження.

    Через професійну діяльність загиблої медичні служби розпочали масштабне епідеміологічне розслідування. За першими повідомленнями, під нагляд потрапили 197 людей, які могли контактувати із жінкою.

    Ситуація викликала занепокоєння не лише в Росії, а й за її межами. Всесвітня організація охорони здоров’я звернулася до російської сторони із запитами щодо обставин смерті та можливого поширення небезпечного збудника.

    У звіті від 10 жовтня ВООЗ повідомила, що російські органи охорони здоров’я заперечують наявність підтверджених випадків чуми в Іркутській області.

    За наданою Москвою інформацією, серед контактних осіб не виявили особливо небезпечних патогенів. Загалом було проведено понад 5500 лабораторних досліджень, а всі люди, які перебували під спостереженням, залишалися без симптомів, пов’язаних із розслідуваним випадком.

    Після завершення перевірок карантинні обмеження скасували. Проте головне питання залишилося відкритим: остаточну причину смерті співробітниці інституту не встановлено.

    ВООЗ наголосила, що наявної інформації недостатньо, щоб повністю виключити можливий професійний контакт із небезпечним збудником. Водночас міжнародні експерти не виявили доказів подальшої передачі інфекції між людьми.

    Легенева чума вважається найнебезпечнішою формою захворювання, яке спричиняє бактерія Yersinia pestis. На відміну від бубонної форми, вона може передаватися від людини до людини через інфіковані респіраторні частинки під час тісного контакту.

    Серед характерних симптомів — раптове підвищення температури, сильна слабкість, кашель, біль у грудях і задишка. Без своєчасного лікування хвороба може швидко призвести до смерті.

    Однак сучасна медицина має ефективні антибіотики проти чуми. За даними ВООЗ, рання діагностика та правильно підібране лікування суттєво підвищують шанси на одужання.

    Для України наразі немає підтверджених підстав очікувати поширення легеневої чуми саме через інцидент в Іркутській області. ВООЗ не встановила ознак передачі інфекції, пов’язаної з цим випадком.

    Водночас фахівці наголошують на важливості епідеміологічного нагляду, своєчасного виявлення небезпечних захворювань та міжнародного обміну медичною інформацією.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про карантинні заходи та перевірку контактних осіб після смерті співробітниці російського протичумного інституту. Також видання висвітлювало запити ВООЗ щодо можливого другого випадку інфекції.

    Отже, попри резонансні повідомлення про можливу «чорну смерть» у Росії, станом на 22 жовтня підтвердженого спалаху легеневої чуми, пов’язаного з цим інцидентом, немає. Остаточна причина смерті лаборантки залишається невідомою, а ВООЗ продовжує стежити за ситуацією.

  • ВООЗ розслідує можливий другий випадок легеневої чуми в Іркутську на тлі заяв про приховування інформації

    ВООЗ розслідує можливий другий випадок легеневої чуми в Іркутську на тлі заяв про приховування інформації

    Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно розпочала розслідування повідомлень про ймовірний другий випадок зараження легеневою чумою серед співробітників Іркутського науково-дослідного протичумного інституту в Російській Федерації. Генеральний директор організації Тедрос Аданом Гебреїсус публічно підтвердив направлення офіційного запиту до російської влади з вимогою надати вичерпні дані щодо ще одного працівника лабораторії, у якого діагностовано тяжку пневмонію нез’ясованого походження.

    Офіційна Москва продовжує категорично заперечувати факт спалаху особливо небезпечної інфекції. За твердженнями російської сторони, у регіоні було оперативно проведено епідеміологічне розслідування та вжито профілактичних і протиепідемічних заходів. Російські медичні відомства запевняють, що всі контактні особи померлої раніше співробітниці інституту пройшли тестування, жодних небезпечних патогенів виявлено не було, а медичний нагляд за ними вже завершено. Проте у ВООЗ ці заяви викликають обґрунтовані сумніви: міжнародні експерти вимагають чітко назвати конкретний патоген, який став реальною причиною смерті першої жертви та підставою для масштабного запровадження санітарних обмежень. Організація наголошує, що лише своєчасний, повний і абсолютно прозорий обмін інформацією дозволить прояснити суперечливі повідомлення та об’єктивно оцінити глобальні ризики для громадського здоров’я.

    Тривожні події навколо закритого наукового закладу в Сибіру розгортаються з початку жовтня. 2 жовтня внаслідок тяжкого ураження легень померла 28-річна співробітниця Іркутського протичумного інституту Дар’я Шипілова. Згідно з повідомленнями медіа, причиною трагедії могло стати інфікування збудником легеневої чуми безпосередньо в лабораторії. Вже 6 жовтня західні видання з посиланням на місцеві джерела повідомили про ймовірну смерть ще однієї особи в районній лікарні Іркутська після можливого контакту з небезпечним патогеном.

    Ситуація вже набула серйозного міжнародного резонансу. Сполучені Штати Америки відреагували на потенційну біологічну загрозу: президент Дональд Трамп заявив про готовність надати Росії допомогу у локалізації спалаху, тоді як американське посольство випустило жорстку рекомендацію для своїх громадян утриматися від будь-яких поїздок до РФ. Одночасно Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України повідомив про ретельний моніторинг ситуації в сусідній державі та ініціював консультації з Європейським регіональним бюро ВООЗ для оцінки транскордонних ризиків.

    Епідеміологи нагадують, що в історичній перспективі масштабні збройні конфлікти та мілітаризація часто створювали сприятливі умови для поширення чуми через масові переміщення людей, погіршення санітарно-гігієнічних умов та руйнування систем епідеміологічного контролю. Спалахи цієї хвороби супроводжували низку великих європейських воєн, а під час Другої світової війни збудник чуми цілеспрямовано використовувався Японією як біологічна зброя, що робить нинішній інцидент у російському дослідницькому центрі предметом прискіпливої уваги світової спільноти.

  • Спалах інфекції в Іркутську: США розгорнули санітарний контроль авіарейсів із Сибіру та вимагають від Москви пояснень

    Спалах інфекції в Іркутську: США розгорнули санітарний контроль авіарейсів із Сибіру та вимагають від Москви пояснень

    Сполучені Штати посилили епідеміологічний нагляд та організували медичний скринінг пасажирів, які прибувають рейсами із Сибіру, на тлі повідомлень про можливий витік легеневої чуми в російському дослідницькому центрі. У міжнародному аеропорту імені Джона Кеннеді в Нью-Йорку розгорнули спеціальний медичний пункт для огляду прибулих, хоча наразі загроза поширення інфекції на території США оцінюється як надзвичайно низька.

    До розслідування обставин долучилася Всесвітня організація охорони здоров’я, надіславши запит російській стороні щодо можливого другого випадку атипової пневмонії невідомої етіології, зафіксованого серед персоналу лабораторії. Водночас Вашингтон направив офіційне дипломатичне звернення до Москви, вказавши, що замовчування реальних масштабів загрози та брак офіційної інформації про спалах в Іркутську є прямим порушенням міжнародних зобов’язань РФ у сфері охорони здоров’я. Держсекретар США Марко Рубіо підтвердив, що інформаційні канали з російського боку залишаються критично закритими, а реальна небезпека інциденту досі не встановлена.

    За наявними даними, поширенню небезпечного патогену передувала аварія в науково-дослідному центрі Іркутська наприкінці вересня, де 28-річна співробітниця розбила пробірку зі штамом збудника легеневої чуми. Згодом жінку госпіталізували з тяжкими легеневими симптомами, від яких вона померла. Наразі в регіоні встановлено карантинні обмеження, а близько двохсот контактних осіб перебувають в ізоляції під суворим медичним наглядом.

  • Російські удари залишають токсичний слід: чим забруднення загрожує здоров’ю українців

    Російські удари залишають токсичний слід: чим забруднення загрожує здоров’ю українців

    Російські ракетні та дронові удари створюють для українців не лише безпосередню небезпеку вибухів. Пожежі, руйнування будівель, складів, промислових об’єктів та техніки можуть спричиняти забруднення повітря, ґрунту й води токсичними речовинами, наслідки якого здатні проявлятися значно пізніше.

    Всесвітня організація охорони здоров’я прямо відносить до ризиків війни в Україні дрібнодисперсний пил, токсичні метали, продукти горіння, леткі органічні сполуки та поліциклічні ароматичні вуглеводні. Найдрібніші частинки пилу можуть проникати глибоко в легені, а тривалий вплив забрудненого повітря пов’язаний із підвищеним ризиком респіраторних і серцево-судинних захворювань.

    Особливу небезпеку становлять частинки PM2.5 і PM10. Навіть після того, як дим розсіявся і запах гару зник, частина забруднювачів може залишатися в повітрі. Найуразливішими є діти, літні люди, а також люди із захворюваннями серця, легень та астмою.

    Не менш серйозною проблемою є забруднення ґрунтів і води. Під час горіння техніки, складів та промислових об’єктів у довкілля можуть потрапляти свинець та інші токсичні метали, паливні продукти й хімічні речовини. UNEP раніше попереджала, що війна в Україні вже призвела до численних випадків забруднення повітря та потенційного забруднення поверхневих і підземних вод.

    Додатковий ризик створює руйнування водогонів, каналізації та очисних споруд. У звіті UNEP за 2026 рік зазначено, що удари по комунальній інфраструктурі погіршують очищення стічних вод і створюють ризики для довкілля та здоров’я населення.

    ВООЗ також попереджає, що через пошкодження енергетичної та водної інфраструктури в Україні зростають ризики забруднення води та поширення хвороб, пов’язаних із порушенням водопостачання й санітарії.

    Водночас твердження про неминучий «вибух» конкретних онкологічних захворювань в Україні вже найближчими роками поки не підтверджене достатніми епідеміологічними даними. Фахівці справді говорять про потенційні довгострокові ризики через тривалий вплив токсинів, однак для встановлення прямого зв’язку між конкретними випадками раку та воєнним забрудненням потрібні багаторічні дослідження.

    Під час пожеж після ударів Центр громадського здоров’я радить за можливості залишити зону задимлення, зачинити вікна та двері й уникати контакту з продуктами горіння. Якщо влада повідомляє про хімічне забруднення, варто дотримуватися саме офіційних рекомендацій для конкретної речовини або аварії.

    Перевіряти актуальні дані про стан повітря, води та інші екологічні наслідки російських атак можна через державну систему «ЕкоЗагроза», де публікуються дані моніторингу довкілля.

  • Антибіотик «про всяк випадок» більше не пройде: МОЗ різко змінило правила лікування інфекцій

    Антибіотик «про всяк випадок» більше не пройде: МОЗ різко змінило правила лікування інфекцій

    В Україні змінили підхід до призначення антибіотиків та інших протимікробних препаратів. Міністерство охорони здоров’я затвердило два нові стандарти — окремо для первинної та спеціалізованої медичної допомоги. Відтепер лікар має не просто виписати препарат, а зафіксувати, чому він потрібен, у якій дозі, на який строк і коли лікування необхідно переглянути. А прохання пацієнта на кшталт «дайте антибіотик про всяк випадок» саме по собі не може бути підставою для його призначення.

    Нові стандарти затверджені наказом МОЗ №1328 від 9 вересня 2026 року. Державний експертний центр МОЗ оприлюднив два чинні документи: один регулює раціональне застосування протимікробних засобів у закладах первинної допомоги, другий — у закладах, що надають спеціалізовану медичну допомогу. Причому зміни стосуються не лише звичних антибіотиків, а ширшої групи препаратів системної дії — антибактеріальних, противірусних, протигрибкових та протипаразитарних.

    Головний принцип звучить просто: протимікробні ліки повинні застосовуватися тоді, коли для них справді є медичні показання, у необхідній дозі та протягом оптимального часу. Для антибіотиків правило ще чіткіше — вони мають призначатися лише за наявності підтвердженої або обґрунтовано підозрюваної бактеріальної інфекції. Тобто сама температура, кашель, нежить чи бажання пацієнта «не запускати хворобу» автоматично не означають потребу в антибіотикотерапії.

    Для лікарів це означає суттєвішу формалізацію рішення. Кожне призначення тепер має отримати письмове обґрунтування у медичній документації або електронній системі охорони здоров’я. Медик повинен зазначити діагноз або обґрунтовану підозру на інфекцію, діючу речовину препарату, дозу, спосіб введення чи прийому, тривалість курсу та дату, коли терапію необхідно переглянути. Таким чином, антибіотик перестає бути призначенням «до одужання» без чіткої контрольної точки.

    Одне з найпомітніших нововведень — обов’язкова повторна оцінка антибіотикотерапії через 48–72 години після її початку. За цей час можуть з’явитися результати аналізів, змінитися симптоми або стати зрозуміло, що причиною захворювання була не бактеріальна інфекція. Якщо вона не підтверджується або лікар встановлює інший діагноз, антибіотик потрібно припинити. Якщо ж результати бактеріологічного дослідження показують, що конкретний збудник чутливий до іншого, більш відповідного препарату, терапія має бути скоригована.

    Це важлива зміна самої логіки лікування. Раніше пацієнт нерідко отримував курс на п’ять, сім чи десять днів і сприймав його як незмінний незалежно від подальших результатів. Новий стандарт робить «контрольну точку» через дві-три доби частиною системи раціональної терапії.

    У визначених випадках до першої дози антибіотика має проводитися бактеріологічне дослідження. Воно допомагає встановити збудника та визначити, до яких антибактеріальних засобів він чутливий. Це особливо важливо в ситуаціях, коли йдеться про потенційно стійкі бактерії або складні інфекції. Але МОЗ окремо наголошує: нові вимоги не повинні затримувати невідкладну допомогу. Якщо лікар обґрунтовано підозрює септичний шок, антибіотикотерапія повинна розпочатися протягом першої години — одразу після забору матеріалу для бактеріологічного аналізу.

    Ще одна нова для багатьох пацієнтів практика — відстрочений рецепт на первинній ланці. Лікар може виписати антибіотик, але пояснити, що починати приймати його відразу не потрібно. Застосування стартує лише за визначених медиком умов: якщо з’являться певні симптоми, стан погіршиться або буде підтверджена бактеріальна природа захворювання. Це не означає, що людина отримує антибіотик «про запас» і може самостійно вирішувати, коли його пити. Умови початку терапії визначає саме лікар.

    Одночасно стандарт прямо закріплює те, що має змінити звичну практику «випишіть мені антибіотик, бо минулого разу допоміг»: призначати протимікробний препарат лише на прохання пацієнта, якщо медичних показань немає, забороняється.

    МОЗ також вводить ширше використання міжнародної класифікації ВООЗ AWaRe. Вона розділяє антибіотики на три категорії — Access («доступу»), Watch («спостереження») та Reserve («резерву»). До першої входять препарати, які мають бути основою лікування багатьох поширених бактеріальних інфекцій і характеризуються нижчим потенціалом розвитку резистентності. Група Watch має більший ризик стимулювати стійкість бактерій і повинна застосовуватися за конкретними показаннями. Reserve — фактично «останній рубіж», препарати для ситуацій, коли інші варіанти не працюють, зокрема через мультирезистентні збудники.

    Україна при цьому встановлює досить амбітний орієнтир. На первинному рівні бажано, щоб щонайменше 90% призначених антибіотиків належали до групи Access, а препарати резерву там взагалі не використовувалися. Для спеціалізованої допомоги бажаний показник Reserve становить 0% в амбулаторних умовах та менш як 2% у стаціонарах. Для порівняння, глобальна ціль ВООЗ передбачає, щоб до 2030 року щонайменше 70% споживання антибіотиків припадало на препарати групи Access.

    У лікарнях правила будуть ще жорсткішими. Спеціалізовані заклади мають враховувати лабораторні дані та локальні антибіотикограми — інформацію про те, які бактерії циркулюють у конкретному медзакладі та до яких препаратів вони залишаються чутливими. Передбачений контроль призначень клінічними фармацевтами, попереднє погодження використання антибіотиків резерву та перехід із внутрішньовенного введення препарату на таблетки чи іншу пероральну форму, щойно стан пацієнта це дозволяє.

    Змінюється й комунікація з самим пацієнтом. Лікар повинен зрозуміло пояснити, навіщо призначається препарат, як його приймати, скільки має тривати лікування, які можливі побічні реакції та що робити, якщо стан погіршиться. Це має зменшити ситуації, коли людина виходить із кабінету з рецептом, але фактично не розуміє ані мети терапії, ані правил її застосування.

    Водночас нові стандарти не означають, що в Україні з 10 вересня просто запровадили рецепт на антибіотики. Рецептурний відпуск антибактеріальних препаратів діє вже давно, а електронний рецепт на них запустили ще у серпні 2022 року. МОЗ підкреслювало, що сама вимога продавати антибіотики за призначенням лікаря не була новою навіть тоді — електронна система лише дала інструмент для контролю призначень та споживання. Нинішня реформа стосується насамперед того, як лікар повинен вирішувати, який препарат призначати, коли його переглядати та коли припиняти.

    Електронний рецепт також дає можливість бачити саме діючу речовину, а не прив’язувати пацієнта до конкретного торгового бренду. За роз’ясненнями МОЗ, лікар формує призначення в ЕСОЗ із зазначенням препарату, дозування та тривалості курсу, а фармацевт може запропонувати доступні торгові назви з відповідною діючою речовиною.

    Причина посилення контролю значно серйозніша, ніж боротьба з самолікуванням. Йдеться про антимікробну резистентність — здатність бактерій та інших мікроорганізмів переставати реагувати на препарати. За актуальними даними ВООЗ, приблизно кожна шоста лабораторно підтверджена бактеріальна інфекція у світі у 2023 році була стійкою до антибіотиків. Причому між 2018 та 2023 роками резистентність зростала більш ніж у 40% комбінацій «збудник — антибіотик», які відстежувала міжнародна система спостереження.

    Для України ця проблема додатково загострена війною. Центр громадського здоров’я повідомляє про суттєве поширення резистентних мікроорганізмів серед поранених унаслідок бойових дій. Особливо високі рівні стійкості фіксують серед грамнегативних бактерій: зокрема, стійкість Acinetobacter spp. до карбапенемів у даних посиленого епіднагляду сягала приблизно 65%. Тривале лікування тяжких поранень, велика кількість операцій та застосування антибіотиків створюють додатковий тиск, який сприяє відбору стійких штамів.

    Саме тому нові стандарти є частиною значно ширшої державної політики. Наприкінці 2024 року Кабмін затвердив Стратегію боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів до 2030 року. Вона передбачає розвиток мережі мікробіологічних лабораторій, посилення інфекційного контролю, епідеміологічний нагляд за резистентними збудниками та реалізацію підходу «Єдине здоров’я», який розглядає проблему стійкості одночасно в медицині, ветеринарії та довкіллі.

    Для звичайного пацієнта підсумок виглядає так: антибіотики не забороняють і не роблять недоступними. Але лікарю тепер значно складніше призначити їх «про всяк випадок» або лише тому, що цього наполягає сам хворий. Натомість з’являються чітке обґрунтування, контроль через 48–72 години, можливість відстроченого старту терапії, більша роль аналізів і суворіше ставлення до потужних резервних препаратів.

    І це не просто бюрократична зміна у медичній картці. ВООЗ попереджає, що неправильне та надмірне застосування антибіотиків залишається одним із головних факторів поширення резистентності. Чим частіше такі препарати використовуються без потреби, тим вищий ризик, що в критичний момент вони перестануть працювати саме тоді, коли від них залежатиме життя пацієнта.

  • Росія зруйнувала склад ВООЗ у Дніпрі: там зберігали медичну допомогу для прифронтових лікарень

    Росія зруйнувала склад ВООЗ у Дніпрі: там зберігали медичну допомогу для прифронтових лікарень

    Російські війська обстріляли та зруйнували гуманітарний склад Всесвітньої організації охорони здоров’я у Дніпрі, де зберігалися медичні товари для українських медичних закладів. Унаслідок атаки склад зазнав значних руйнувань. Про загиблих або постраждалих наразі не повідомляється.

    Про це заявив генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус.

    За його словами, удар по гуманітарному об’єкту стався минулої п’ятниці. На складі зберігалися медичні товари, призначені для забезпечення українських лікарень та медичних установ, які працюють поблизу зони бойових дій.

    Безпосередньо перед атакою співробітники ВООЗ намагалися врятувати частину гуманітарного вантажу. Раніше того ж дня на території складу перебували представник організації та водії, які допомагали з евакуацією медичних запасів.

    Команді вдалося вивезти 130 із приблизно 300 піддонів із гуманітарними товарами. Після цього працівники залишили територію, і вже згодом об’єкт був атакований російськими військами.

    Таким чином, значну частину медичних запасів вдалося врятувати, однак сам склад був зруйнований. Точний обсяг знищеної допомоги наразі не уточнюється.

    За інформацією ВООЗ, на об’єкті зберігалися гуманітарні медичні товари, які мали бути передані українським медичним установам. Переважно це були набори ВООЗ для надання екстреної медичної допомоги.

    Такі комплекти використовуються медиками для роботи в умовах надзвичайних ситуацій та під час масових надходжень поранених. В умовах повномасштабної війни подібна допомога має особливе значення для лікарень, які приймають постраждалих унаслідок російських атак.

    Гендиректор ВООЗ засудив удар по гуманітарному об’єкту та наголосив на необхідності дотримання міжнародних норм, які передбачають захист медичних працівників, медичних установ та гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів.

    «Навіть у війнах є правила. Одне з них полягає в тому, що здоров’я має бути захищене», — заявив Тедрос Гебреїсус.

    Він також наголосив, що атаки на медичні об’єкти та інфраструктуру не повинні продовжуватися, оскільки їхнім наслідком стає обмеження доступу цивільного населення до життєво необхідної допомоги.

    У ВООЗ не повідомили про жертви внаслідок удару по складу. За попередньою інформацією, люди, які перебували на об’єкті для евакуації запасів, встигли залишити територію до атаки.

    Дніпро залишається одним із ключових гуманітарних та медичних центрів України. Через близькість до районів активних бойових дій місто відіграє важливу роль у прийомі поранених, забезпеченні лікарень та розподілі гуманітарної допомоги між регіонами.

    Удар по складу ВООЗ став черговим випадком пошкодження гуманітарної інфраструктури міжнародних організацій у Дніпрі. Російські атаки вже неодноразово зачіпали об’єкти, які використовувалися для зберігання та розподілу допомоги для українців.

    Зокрема, у липні російські безпілотники протягом однієї доби чотири рази атакували склад Всесвітньої продовольчої програми ООН у Дніпрі. Тоді повідомлялося, що це був уже сьомий випадок за три місяці, коли чітко марковані об’єкти ВПП в Україні зазнавали пошкоджень.

    Новий удар по складу ВООЗ демонструє ризики, з якими стикаються міжнародні гуманітарні організації під час роботи в Україні. Навіть об’єкти, призначені виключно для зберігання медичної допомоги, залишаються в зоні небезпеки через регулярні російські обстріли.

    Знищення такого складу може мати наслідки не лише для гуманітарної інфраструктури, а й для медичних закладів, які очікували на отримання необхідних препаратів, обладнання та наборів для екстреної допомоги.

    Попри атаку, частину вантажу вдалося врятувати. Із близько 300 піддонів співробітники ВООЗ та водії встигли евакуювати 130 до того, як склад був уражений.

  • Смертельний вірус стрімко поширюється: у Конго кількість жертв Еболи перевищила тисячу

    Смертельний вірус стрімко поширюється: у Конго кількість жертв Еболи перевищила тисячу

    У Демократичній Республіці Конго різко погіршилася ситуація зі спалахом вірусу Ебола. За останні два тижні кількість інфікованих і померлих зросла майже на 67%, а число підтверджених жертв небезпечної хвороби вже перевищило одну тисячу. Про це повідомляє Reuters із посиланням на Інститут громадського здоров’я ДР Конго.

    Станом на 23 липня в країні офіційно підтверджено 2536 випадків зараження вірусом Ебола. Водночас кількість летальних випадків перевищила позначку у 1000. Ще 22 липня офіційна статистика повідомляла про 999 померлих, однак лише за добу ця цифра зросла. Медики зазначають, що ще кілька тижнів тому кількість жертв була майже на дві третини меншою, що свідчить про стрімке прискорення поширення інфекції.

    Нинішній спалах викликаний рідкісним штамом Бундібугіо, який вважається одним із найнебезпечніших різновидів вірусу Ебола. На сьогодні для цього штаму не існує схвалених вакцин або специфічного лікування. За оцінками фахівців, рівень смертності серед інфікованих може досягати близько 40%, що робить ситуацію особливо загрозливою.

    Найскладніша епідеміологічна ситуація спостерігається у східних провінціях Ітурі та Північне Ківу. Саме там фіксують найбільшу кількість нових випадків зараження. Водночас боротьбу з епідемією суттєво ускладнює нестабільна безпекова ситуація. У регіоні діють озброєні угруповання, які здійснюють напади на медичні установи та гуманітарні місії. Крім того, лікарі стикаються з дефіцитом медикаментів, нестачею персоналу та поширенням дезінформації серед місцевого населення.

    Через складну ситуацію медикам не вдається своєчасно відстежувати всі контакти інфікованих людей, що значно підвищує ризик подальшого поширення захворювання. Фахівці наголошують, що саме оперативне виявлення контактних осіб є одним із ключових інструментів стримування епідемії.

    Водночас у сусідній Уганді, куди також потрапили окремі випадки зараження, ситуацію вдалося взяти під контроль. За інформацією місцевої влади, нових випадків інфікування там не реєстрували з кінця червня. Наразі країна проходить 42-денний період епідеміологічного спостереження, після завершення якого, за відсутності нових випадків, зможе офіційно оголосити про завершення спалаху.

    Експерти неодноразово попереджали про ризик масштабного поширення вірусу. Раніше Всесвітня організація охорони здоров’я заявляла, що нинішній спалах Еболи в Африці може перевершити за масштабами епідемію 2014 року, яка стала однією з найсмертоносніших в історії. Також у червні було зафіксовано перший випадок цього захворювання в Європі — інфікованого чоловіка виявили у Франції.

  • Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Окупація — це не лише фізичне насильство, руйнування та втрата майна. Для мільйонів українців, які пережили російську окупацію після 24 лютого 2022 року (а для деяких — з 2014-го), це глибока психологічна травма, яка продовжується й після деокупації. Виживші стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), почуттям провини, соціальною стигмою та тиском суспільства, яке іноді звинувачує їх у «недостатньому опорі» чи колабораціонізмі. Відновлення — це довгий, багаторічний процес, що потребує системної підтримки держави, психологів і спільнот.

    Масові психічні розлади

    Війна в Україні призвела до масових психічних розладів. За даними ВООЗ та українських досліджень, близько 9,6 млн людей в Україні живуть з ризиком або вже мають психічні розлади, пов’язані з війною. Згідно з останньою оцінкою ВООЗ (2024–2025), 46% населення відзначають проблеми з психічним здоров’ям, 41% — психічні розлади, а 68% повідомляють про погіршення здоров’я порівняно з довоєнним періодом. Серед жителів окупованих територій, таких як Маріуполь, ознаки ПТСР спостерігаються у значної частки опитаних (в окремих дослідженнях — до 50% і вище).
    У 32% внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — ПТСР, у 22% — депресія (дані більш ранніх досліджень, актуалізовані війною). Серед військових і ветеранів високий відсоток відзначає проблеми з ментальним здоров’ям (включаючи ПТСР у значної частки, з коморбідністю з депресією). Психологічні проблеми посилюються серед жінок, літніх людей, дітей і тих, хто пережив тортури чи сексуальне насильство. За даними ООН, 95–97% військовополонених і значна частка цивільних заручників зазнали тортур або жорстокого поводження.

    Соціальний тиск і стигма

    Соціальний тиск і стигма проявляються не менш гостро. Виживші часто стикаються не лише з внутрішніми травмами, а й із зовнішнім тиском: звинуваченнями в колабораціонізмі. У звільнених містах виникають підозри в недостатньому опорі чи зраді. Це призводить до соціальної ізоляції, проблем із роботою і навіть погроз. Стигма особливо сильна щодо жертв сексуального насильства — страх осуду заважає звертатися по допомогу.
    Стигма психічних розладів: в українському суспільстві (як і в багатьох пострадянських) звернення до психолога часто сприймається як слабкість. Це особливо актуально для військових: «Справжні чоловіки повинні справлятися самі». У результаті багато хто не шукає допомоги, що погіршує симптоми.
    Провина вижившого: багато хто відчуває провину за те, що вижив, поки інші загинули або залишилися в окупації. Це посилює депресію та ізоляцію. Сімейні та громадські конфлікти: повернення в суспільство часто супроводжується напругою в сім’ях, труднощами з працевлаштуванням і адаптацією ветеранів/деокупованих жителів. Дослідження показують, що стигма напряму корелює з тяжчим перебігом ПТСР і меншою ймовірністю спонтанного одужання.

    Думки експертів і шляхи відновлення

    Психологи підкреслюють, що відновлення — це не «взяти себе в руки», а біологічний і психологічний процес інтеграції травми. Євгенія Ігрунова (психолог): «Після року в окупації реабілітація займає значний час. Але це не універсально. Важливо не знецінювати травму, як це сталося після Другої світової у СРСР». Вона відзначає необхідність державних програм.
    Катерина Гайдамачук (психолог, яка працює з ВООЗ): «Серйозні довгострокові наслідки будуть далеко не в усіх, хто пережив травму. Більшість українців має потенціал до відновлення, але потрібна підтримка». Вона підкреслює індивідуальність реакцій.
    Експерти з проєктів на кшталт «Психологи на війні» (понад 30 спеціалістів) відзначають, що жителі деокупованих територій часто відчувають спустошення. Допомога включає роботу з ресурсами, повернення до «нормального» життя через рутину, творчість і підтримку спільноти. Загальні рекомендації: психотерапія (когнітивно-поведінкова, EMDR для ПТСР), медикаментозну підтримку за потреби та групи взаємодопомоги. Важливо боротися зі стигмою через освіту та приклади публічних діячів.
    Експерти попереджають: без системної допомоги (реабілітаційних центрів, навчання спеціалістів) проблема може перерости в довгострокову кризу для суспільства, що впливатиме на економіку, демографію та безпеку.
    Довгий шлях відновлення включає кілька ключових напрямів: професійну допомогу, де раннє втручання знижує ризики хронізації; соціальну підтримку через зниження стигми та інтеграцію ветеранів і деокупованих у громади; державні ініціативи, включно з Національним планом психічного здоров’я 2024–2026 та програмами МОЗ і ВООЗ; самодопомогу — сон, фізичну активність, рутину та відмову від самообвинувачень («ненависть до ворога нормальна, провина — ні»); а також розвиток спільнот — жіночі хаби, центри для ветеранів, волонтерські проєкти в містах на кшталт Чернігова чи Херсона.
    Відновлення займає роки, а іноді десятиліття. Повного «повернення до попереднього» не буває — формується нова ідентичність, що включає досвід травми. Життя після окупації — це боротьба не лише зі спогадами, а й із суспільством, яке саме травмоване. Соціальний тиск погіршує ізоляцію, але колективна емпатія та професійна допомога можуть прискорити одужання. Україна вже створює моделі підтримки, але масштабу поки недостатньо. Інвестиції в ментальне здоров’я — це інвестиції в майбутнє країни. Кожен виживший заслуговує не підозр, а поваги та ресурсів для повернення до повноцінного життя.

    Окупація 2014 року та повторна травма

    Травма окупації для багатьох українців не почалася у 2022 році. З 2014 року, після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі, частина територій Донецької та Луганської областей перебувала під російською окупацією. Люди там прожили вісім років в умовах постійного стресу, ізоляції, пропаганди та обмеження прав. Багато хто втратив роботу, звичний уклад життя, зв’язок з рідними та можливість вільно пересуватися.
    Особливо важко тим, хто пережив окупацію двічі. Жителі окремих районів Донбасу, які в 2014–2022 роках перебували під контролем окупантів, а потім зіткнулися з повномасштабним вторгненням, отримали «подвійну дозу» травми. Для них 2022 рік став не початком, а продовженням і посиленням попередніх переживань: повторні фільтрації, евакуації, руйнування, втрата близьких та посилення почуття безвиході. Такі люди часто мають глибші та хронічніші форми ПТСР, накопичену втому та складну адаптацію навіть після деокупації.

    Перспективи відновлення та ключові напрями підтримки

    Життя після окупації — це складний, багаторічний шлях, на якому переплітаються особиста травма, соціальний тиск і необхідність будувати нову реальність. Без системного підходу проблема ризикує перерости в масштабну кризу, що впливатиме на демографію, економіку та згуртованість суспільства. Ключові шляхи вирішення включають розширення Національного плану психічного здоров’я, створення спеціалізованих реабілітаційних центрів у деокупованих регіонах, навчання тисяч спеціалістів, спрощення доступу до допомоги та інтеграцію програм для подвійної травми (2014 + 2022). Важливі широка інформаційна кампанія зі зниження стигми, історії публічних діячів, шкільні та університетські програми, розвиток ветеранських центрів, жіночих хабів, груп взаємодопомоги та волонтерських ініціатив на місцях. На індивідуальному рівні допомагають раннє звернення по допомогу, техніки саморегуляції, робота з провиною вижившого через терапію та відмова від самообвинувачень. Необхідні чесний громадський діалог замість спрощених ярликів, справедливі та прозорі фільтраційні процедури, програми працевлаштування та соціальної адаптації для деокупованих жителів і ветеранів.
    Україна вже має досвід і людей з величезним потенціалом стійкості. Головне — не залишати виживших наодинці з травмою. Кожен, хто пройшов окупацію, заслуговує не підозр, а поваги, розуміння та реальної допомоги. Інвестиції в ментальне здоров’я сьогодні — це запорука сильного та здорового суспільства завтра.

     

  • ВООЗ б’є на сполох через Еболу: спалах може стати найбільшим за роки

    ВООЗ б’є на сполох через Еболу: спалах може стати найбільшим за роки

    У Східній Африці стрімко погіршується ситуація зі спалахом вірусу Еболи, який, за оцінками міжнародних медичних організацій, може розвиватися за сценарієм значно масштабнішої епідемії, ніж та, що сталася у 2014 році в Західній Африці. Всесвітня організація охорони здоров’я попереджає, що динаміка поширення інфекції викликає серйозне занепокоєння, а за відсутності негайних і скоординованих дій існує ризик неконтрольованого зростання кількості заражень у регіоні.

    Про це повідомляє Swedenherald із посиланням на дані ВООЗ та міжнародних епідеміологічних структур. За останньою офіційною інформацією, у Східній Африці вже підтверджено щонайменше 471 випадок інфікування, і показник продовжує зростати практично щодня. Кількість летальних випадків наразі становить щонайменше 82, однак медики не виключають подальшого збільшення цієї цифри, оскільки частина пацієнтів перебуває у важкому стані, а система охорони здоров’я в уражених регіонах працює з перевантаженням.

    Основний осередок спалаху зафіксовано в Демократичній Республіці Конго, зокрема у провінції Ітурі та прилеглих районах Конго-Кіншаси. Саме звідти почалося активне поширення вірусу, яке згодом вийшло за межі первинного епіцентру. Наразі випадки захворювання вже зафіксовані в сусідній Уганді, де підтверджено щонайменше 19 інфікованих, що свідчить про транскордонний характер поширення інфекції та ускладнює її локалізацію.

    Медичні служби повідомляють, що за останні 24 години спостерігається різке прискорення темпів зараження. Така динаміка змушує експертів говорити про потенційно критичний сценарій розвитку подій, за якого вірус може охопити значно ширші території, ніж нинішній осередок. ВООЗ вже заявила про міжнародну надзвичайну ситуацію та закликала країни регіону до посилення епідеміологічного контролю, оперативного виявлення нових випадків та розгортання додаткових ресурсів для стримування поширення хвороби.

    Окрему стурбованість викликає те, що нинішній спалах пов’язаний зі штамом Бундібугіо, для якого наразі немає широко доступної або офіційно затвердженої вакцини чи специфічного противірусного лікування. Це значно обмежує можливості лікарів і ускладнює боротьбу з інфекцією, оскільки основними методами залишаються ізоляція хворих, контроль контактів та підтримувальна терапія.

    Американські Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) також оцінюють ситуацію як надзвичайно серйозну. За їхніми прогнозами, у разі відсутності негайного реагування нинішня хвиля заражень може перевищити масштаби епідемії 2014 року, яка охопила кілька країн Західної Африки та стала однією з наймасштабніших у сучасній історії. Представники CDC наголошують, що «такий сценарій є можливим», якщо темпи поширення вірусу не вдасться оперативно знизити.

    Ситуація розвивається на тлі того, що ще в середині травня 2026 року ВООЗ оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію у зв’язку зі спалахом Еболи в регіоні. Тоді епіцентром вважалася провінція Ітурі в ДР Конго, однак згодом вірус почав поширюватися вглиб країни та на сусідні території. Вже за два тижні після перших масштабних повідомлень кількість підозрюваних випадків перевищила тисячу, а число летальних наслідків сягнуло щонайменше 246, що свідчить про надзвичайно високу швидкість розвитку епідемічного процесу.

    Експерти підкреслюють, що ключовими факторами стримування поширення вірусу залишаються швидке виявлення інфікованих, ефективна ізоляція, контроль переміщення населення в уражених районах та міжнародна медична допомога. Водночас вони попереджають, що будь-які затримки у реагуванні можуть призвести до різкого погіршення ситуації та значного розширення географії спалаху, що створить додаткові ризики для систем охорони здоров’я в усьому регіоні.