Golosnovinua.com

Позначка: воєнні злочини РФ

  • Екоцид без вироку, як Україна розслідує злочини Росії проти довкілля

    Екоцид без вироку, як Україна розслідує злочини Росії проти довкілля

    Екоцид. Частина 1

    Шкоду, яку війна завдала українській природі, держава оцінює майже в 6,4 трлн гривень. Слідчі мають сейсмограми, супутникові знімки й перехоплені розмови. Справу двох російських генералів за знищене водосховище вже передали до суду, п’ятьох командирів судять за обстріли ядерної установки. Але жоден вирок, про який звітує прокуратура, не ухвалено за статтею «Екоцид». Розповідаємо, як природу змушують свідчити, хто веде ці справи і чому навіть Каховка не стала екоцидом у кримінальному сенсі.

    Норвезький інститут NORSAR зазвичай слухає Землю, щоб не пропустити ядерне випробування. Він є національним центром даних Норвегії для Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань.

    6 червня 2023 року його аналітики побачили у записах сейсмічних станцій Румунії та України два сигнали — о 02:35 і о 02:54 за київським часом. Датчики стояли за 500–600 кілометрів від Нової Каховки. Висновок норвежців був коротким: сигнали відповідають вибуху, а не тому, чого слід очікувати від обвалу греблі.

    Уранці від греблі Каховської ГЕС нічого не лишилося. Україна втратила близько 18 км³ води. Під воду пішли понад 600 км² землі, а 143 населені пункти лишилися без нормального водопостачання. Щонайменше 35 людей загинули, нагадувала заступниця голови Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк.

    Каховське водосховище 7 червня 2022 року (вгорі) і 18 червня 2023 року (внизу): за 12 днів після підриву греблі з нього зникло близько 75% води. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)

    Минуло трохи більше трьох років. На дні колишнього «моря» виріс ліс. Уже до листопада 2023-го вербами й тополями, за спостереженнями науковців Української природоохоронної групи, заросло близько 40% дна. Одна з верб менш ніж за рік виросла до 4,7 метра. Ботанікиня Анна Куземко припустила, що там «можливо, вже мільярд дерев».

    Справа про Каховку за цей час до суду так і не дійшла.

    Природа відновлюється швидше, ніж правосуддя. І, як з’ясується наприкінці цієї історії, ліс на дні водосховища — не лише доказ злочину, а й предмет суперечки, якої ніхто не чекав.

    Скільки коштує знищена природа

    Держекоінспекція з перших днів вторгнення рахує, скільки коштує природа, знищена війною. Станом на 16 березня 2026 року інспектори зафіксували 10 885 випадків шкоди довкіллю на суму майже 6,4 трлн гривень.

    Найдорожча стаття — не міста й не заводи. 3,8 трлн, більше половини всієї суми, — це шкода природно-заповідному фонду. Ще 1,34 трлн — знищені ґрунти, 1,15 трлн — отруєне продуктами горіння повітря, 120 млрд — вода.

    За цими цифрами стоять конкретні місця, і почати варто з лісу. Війна зачепила близько 3 млн гектарів, майже третину лісового фонду країни, розповів «Інтерфакс-Україна» голова Держлісагентства Віктор Смаль. Близько мільйона гектарів — в окупації. Ще пів мільйона на підконтрольній території заміновані, і лісники туди просто не заходять.

    Заповідникам довелося ще гірше. Міндовкілля налічувало 812 уражених війною природоохоронних об’єктів площею 0,9 млн гектарів, і 514 із них — в окупації. Під загрозою опинилися 17 водно-болотних угідь міжнародного значення. У Джарилгацькому нацпарку знищено всю заповідну зону — 1588 гектарів найціннішого степу.

    Під цими лісами й степами — земля, яку війна отруює роками. Науковці Київського університету імені Шевченка дослідили ґрунти в чотирьох селах на схід від Миколаєва, де йшли бої. Рівні міді й кадмію вони назвали надзвичайно високими, а в пробах із металевими уламками ризик через кадмій виявився критичним. У багатьох місцях, радять автори, верхній шар ґрунту доведеться просто знімати. І це лише там, куди можна зайти: близько чверті території України потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами, нагадав у травні 2026 року Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.

    Найнесподіваніша історія сталася з річками. Улітку 2024 року Сеймом, а потім Десною попливла мертва риба. Причиною, за даними Міндовкілля, стали стоки російського цукрового заводу, а збитки довкіллю перевищили 405 млн гривень. Ні ракет, ні саперів — лише завод по той бік кордону. Ця історія добре показує, що не кожна отруєна річка автоматично стає воєнним злочином.

    Затоплене село на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Хто перетворює цю мапу ран на кримінальні справи?

    • Люди на місцях повідомляють про загрози через застосунки «ЕкоЗагроза», «Екоінспектор 2» і чат-бот SaveEcoBot. Омбудсман наголошує, що ці матеріали стають доказами і для кримінальних справ, і для репарацій.
    • Держекоінспекція фіксує випадки шкоди і рахує її в гривнях.
    • СБУ розслідує найгучніші справи. Саме вона відкрила провадження про підрив Каховської ГЕС.
    • Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу генпрокурора керуєрозслідуваннями воєнних злочинів проти довкілля.
    • Суди ухвалюють вироки. Обвинувачених у справі ХФТІ, наприклад, судять заочно.
    • На міжнародному рівні працюють Міжнародний кримінальний суд і Реєстр збитків Ради Європи.

    Ланцюг виглядає логічно, але на виході майже нічого немає. На круглому столі у Верховному Суді керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індиченконавів цифри станом на кінець квітня 2026 року.

    Прокурори ведуть 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля, у них майже 500 епізодів. Більше половини (56%) — удари по цивільній і критичній інфраструктурі, ще третина (32%) — знищення природних багатств. За статтею «Екоцид» відкрито лише 11 проваджень. До суду дійшли два — про обстріли ядерної установки в Харкові та про підрив греблі Оскільського водосховища. Вироки, про які звітує прокуратура, ухвалено у двох інших справах — за звичайною статтею про воєнні злочини.

    КЛЮЧОВІ ЦИФРИ (СТАНОМ НА ВЕСНУ 2026 РОКУ)

    • 6,4 трлн грн — шкода довкіллю від агресії РФ, з них 3,8 трлн — природно-заповідному фонду.
    • 10 885 зафіксованих випадків шкоди.
    • 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля.
    • 11 — за статтею «Екоцид», 2 з них — у суді.
    • 2 вироки, про які звітує прокуратура, — обидва за статтею про воєнні злочини.

    Стаття 441 про екоцид з’явилася в Кримінальному кодексі ще у 2001 році. Перша справа за нею дійшла до суду лише у 2023 році і стосувалася зовсім не війни: двох службовців картонно-паперового підприємства на Хмельниччині обвинуватили в тому, що скиди фабрики вбили все живе на чотирьох кілометрах притоки Случі.

    Тож коли почалася велика війна, прокурори мали статтю, за якою, за словами юристки «Екологія-Право-Людина» Соломії Баран, до вторгнення у відкритому доступі не було жодного вироку. Що з цього вийшло, найкраще видно на історії одного водосховища на Харківщині.

    Справа Оскільського водосховища

    Оскільське водосховище мало площу 122,6 км². Перший удар воно отримало вже навесні 2022 року.

    2 квітня 2022 року було зруйновано затвор греблі. За кілька тижнів із водосховищавийшло близько 355 млн кубометрів води, оголилося 9 тисяч гектарів замуленого дна. Більшість молодої риби течія знесла вниз, порахували екологи Української природоохоронної групи.

    Другий удар прийшов у вересні, під час відступу російських військ за Оскіл. 12 вересня 2022 року вибух остаточно прорвав греблю. За даними слідства, які оприлюднила правнича фірма Global Rights Compliance, її мінували й підривали війська 20-ї загальновійськової армії генерала Олега Цокова. Авіаційну підтримку забезпечувала 6-та армія ВПС і ППО генерала Олега Маковецького. Вода дійшла аж до національного парку «Святі Гори» на Донеччині, де ростуть рідкісні крейдові сосни.

    Восени Міндовкілля повідомило про масову загибель риби в Осколі й оцінило збитки в понад 287 млн гривень.

    У лютому 2025 року обидва генерали отримали підозри — зокрема в екоциді. До травня 2026-го справу, за словами Індиченка, вже скерували до суду.

    КАРТКА СПРАВИ: ОСКІЛЬСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ

    • Що сталося: гребля зруйнована у квітні й остаточно прорвана у вересні 2022 року, оголилося близько 9 тис. гектарів дна.
    • Кого обвинувачують: генералів Олега Цокова і Олега Маковецького.
    • За якими статтями: зокрема 441 «Екоцид».
    • Перша оцінка збитків: понад 287 млн грн (Міндовкілля, жовтень 2022).
    • Статус: скеровано до суду (станом на травень 2026 року).

    Найнесподіваніший поворот у справі про Оскіл пропонують не прокурори, а екологи. Ще у травні 2022 року, коли водосховище тільки почало зникати, автори Української природоохоронної групи виступили проти його відновлення. Вони радять повністю демонтувати греблю і повернути Осколу природне русло та заплаву. Це, за їхніми словами, був би «крок людини назустріч природі».

    Для права це пастка. Штучне водосховище — теж екосистема, і її знищення шкодить рибі, птахам і людям. Але суду доведеться відповісти на питання, яке в Кримінальному кодексі не має відповіді: що саме вважати «екологічною катастрофою». Будь-яка відповідь спиратиметься на докази, зібрані в момент удару. І саме з ними найбільше проблем.

    Як збирають докази: сейсмографи, супутники, свідки

    Звичайне розслідування починається з огляду місця події. Суддя Голосіївського районного суду Києва Ольга Вдовиченко пояснює, що в екологічних справах саме цей крок найчастіше неможливий. Якщо немає доступу до місця, події не вдається вчасно зафіксувати, а проби води й ґрунту — відібрати.

    Волонтерка Let’s Do It Ukraine відбирає пробу води на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Там, де окупації немає, слідчим заважають міни. На замінованих лісових ділянках неможливо навіть гасити пожежі, пояснює Віктор Смаль. І попереджає, що чекати доведеться довго: «Замінування — це проблема на десятиліття. Досі йдуть розмінування лісів навколо Берліна з Другої світової війни».

    Розмінування у Високопіллі на Херсонщині, вересень 2024 року. Фото: Юрій Бершадський / Фотобанк Медіацентру Україна

    Тому справи про злочини проти природи складають із того, що можна зібрати здалеку. Керівник департаменту розслідувань Truth Hounds Богдан Косохатько перелічив у Верховному Суді цей інструментарій: супутникові знімки Copernicus, Planet і Maxar, сервіси NASA, що бачать пожежі й вибухи, митні бази, метеорологічні й атмосферні дані. І сейсміку: у випадку Каховської ГЕС аналіз хвилі дав змогу зробити висновки про ймовірність підриву зсередини споруди.

    Сейсмологи взагалі виявилися несподіваними союзниками слідчих. 20 травня 2022 року NORSAR зафіксував три вибухи біля вокзалу в Малині майже за чотири години до того, як мер міста публічно підтвердив ракетний удар.

    До цього додаються свідчення людей — цивільних, потерпілих, військових. І наукові дослідження, як те, що знайшло кадмій у ґрунтах Миколаївщини.

    Над каховською справою працюють і міжнародні юристи. Global Rights Complianceпередала шість аналітичних звітів про атаку на греблю до Міжнародного кримінального суду та Комісії ООН з розслідування.

    «Що якіснішою буде доказова база, то ймовірніше, що країна-агресор отримає справедливе покарання».

    — Станіслав Кравченко, Голова Верховного Суду (джерело)

    Але навіть ідеальні знімки не відповідають на головне питання — скільки коштує знищене. Суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська визнає, що єдиної комплексної методики оцінки шкоди в Україні немає. Є окремі — для води, ґрунтів, повітря. А війна б’є по всьому одночасно, і поєднання цих уражень, каже суддя, створює якісно новий рівень загрози, якого жодна окрема формула не бачить.

    Як ці докази працюють разом, найкраще видно на справі, яку прокурори назвали першою у світі.

    Справа ХФТІ: екоцид без викиду радіації

    У Харківському фізико-технічному інституті стоїть ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», поруч — сховище ядерних матеріалів. Від березня до середини вересня 2022 року інститут, за даними слідства, які оприлюднив профільний комітет Верховної Ради, зазнав 74 ударів.

    Міжнародне агентство з атомної енергії повідомляло про стан установки. За його даними, у березні вона втратила зовнішнє живлення. 25 червня нові обстріли пошкодили систему охолодження й будівлю дизель-генератора.

    У лютому 2024 року п’ятеро російських командирів отримали підозру — серед статей була й 441, «Екоцид». Це командувач Західного військового округу Олександр Журавльов, командувач 6-ї загальновійськової армії Владислав Єршов, командири бригад Павло Пілюков і Євген Геращенко. А ще — командувач 6-ї армії ВПС і ППО Олег Маковецький. Той самий генерал, якого обвинувачують і в знищенні Оскільського водосховища.

    Затоплена садиба на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    МАГАТЕ від початку заспокоювало: ядерний матеріал в установці «завжди підкритичний», а радіоактивний запас настільки малий, що пошкодження не мали б радіологічних наслідків. Українська експертиза дійшла іншого висновку. Руйнування установки могло спричинити викид радіоактивних часток, а в найгіршому сценарії забруднення поширилося б в радіусі 10 кілометрів. За експертними висновками, на які посилаються «Факти», під загрозою опинилися б понад 600 тисяч людей.

    Для екоциду ця суперечка принципова, бо радіації в Харкові так і не викинуло. Але стаття 441 карає не лише за катастрофу, що вже сталася. Як пояснив Станіслав Кравченко, достатньо створити реальну загрозу її виникнення.

    Генерал, який наказує бити по ядерному об’єкту, може бути винним в екоциді, навіть якщо реактор вистояв. Але доводити реальність загрози доведеться всупереч оцінці МАГАТЕ.

    У жовтні 2024 року справу скерували до суду. Станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання, розповів «Фактам» заступник керівника Харківської обласної прокуратури Олександр Сузий. Прокуратура вимагає від обвинувачених відшкодувати 14,9 млрд гривень шкоди довкіллю.

    КАРТКА СПРАВИ: ХАРКІВСЬКИЙ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

    • Що сталося: 74 удари по інституту з ядерною установкою, березень — вересень 2022 року.
    • Кого обвинувачують: трьох генералів і двох полковників, серед них Олександра Журавльова, Владислава Єршова й Олега Маковецького, заочно.
    • За якими статтями: зокрема 438 і 441 «Екоцид».
    • Цивільний позов: 14,9 млрд грн шкоди довкіллю.
    • Статус: у суді з жовтня 2024 року, станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання.

    Україна першою у світі розслідує такі злочини під час активних бойових дій, наголошуєІндиченко. Харків і Оскіл — дві справи, які прокурорам вдалося довести до суду за статтею «Екоцид». Найбільша екологічна катастрофа війни в цьому списку відсутня.

    Каховська ГЕС: чому підрив складно кваліфікувати як екоцид

    Хоча починалося все саме з екоциду. Уже 6 червня 2023 року СБУ відкрилапровадження за двома статтями — 438 «Порушення законів та звичаїв війни» і 441 «Екоцид». Наступного дня тодішній міністр довкілля Руслан Стрілець назвав підрив «найбільшим актом екоциду» з початку вторгнення. Він повідомив, що в Дніпро потрапило щонайменше 150 тонн мастила, а під загрозою опинилися 333 види тварин і рослин.

    Ще через три дні СБУ оприлюднила перехоплену розмову російського військового:

    «Там не они долбанули. Там наша диверсионная группа. Они хотели типа этой дамбой пугать. Пошло не по плану, а больше, чем они планировали».

    Для пересічного читача це зізнання. Для юриста, який хоче довести екоцид, — проблема.

    Людина на записі каже, що дамбою хотіли налякати, а не знищити природу.

    Суддя Касаційного кримінального суду Світлана Яковлєва пояснює, чому це важливо. За судовою практикою, екоцид можливий лише з прямим умислом: людина має не просто передбачати руйнування природи, а бажати екологічної катастрофи. Якщо екологічні наслідки — побічні від військової мети, стаття 441 не застосовується.

    Начальник відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Віктор Чечерський визнає, що з Каховкою саме так. Умисел у підриві є, але спрямований він насамперед на політичний шантаж. Довести «чисто екологічний» умисел значно важче. Чечерський додає статистику, яку рідко згадують. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зафіксовано близько 50 фактів можливого екоциду, за ними відкрили 40 проваджень, і більшість уже закрито.

    Водночас підрив греблі — беззаперечно воєнний злочин, незалежно від того, чого хотіла російська армія. Наталія Антонюк нагадує, що дамби, греблі й АЕС не повинні бути об’єктом нападу за Додатковим протоколом до Женевських конвенцій. Доцент КНУ Захар Тропін оцінює прямі збитки від підриву приблизно у 2 млрд доларів, а непрямі — у 14 млрд.

    Двір на Херсонщині після того, як спала вода, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Покарання за знищену природу в Україні таки є — але саме за статтею про воєнні злочини. І найкраще це видно на історії Північно-Кримського каналу, у якій є гірка іронія.

    24 лютого 2022 року російські військові захопили Каховську ГЕС, встановила СБУ. Потім вони підірвали споруди Північно-Кримського каналу, щоб подати дніпровську воду до окупованого Криму. Командували операцією, за версією слідства, генерал-майор Чорноморського флоту Міхаїл Ясніков і полковник інженерної бригади Дмітрій Марков. Вирок у цій справі вже ухвалено.

    А через рік росіяни підірвали греблю, яка давала каналу воду. Уже 7 червня 2023 року Стрілець попередив, що дніпровська вода через критичний рівень водосховища до Криму не потрапить. Супутники NASA показали, як пересихає вхід до каналу.

    Канал підірвали, щоб отримати воду. Через рік підірвали греблю, з якої ця вода йшла.

    Нова Каховка і вхід до Північно-Кримського каналу 18 червня 2023 року, після того як рівень води у водосховищі впав. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)

    Другий вирок стосується заповідника «Асканія-Нова», розграбованого в окупації. Восени 2022 року, коли заповідник був окупований уже вісім місяців, Міндовкілляписало, що більшість працівників лишилися. Вони доглядали близько 1500 копитних тварин, які жили напіввільно. Пояснення було просте: «Якщо працівники Асканії евакуюються, тварини просто загинуть».

    КАХОВКА: ХРОНОЛОГІЯ

    • 6 червня 2023, 02:35 і 02:54 — сейсмографи NORSAR фіксують два вибухи.
    • 6 червня — СБУ відкриває провадження за статтями 438 і 441.
    • 7 червня — Міндовкілля: у Дніпрі щонайменше 150 тонн мастила.
    • 9 червня — СБУ оприлюднює перехоплену розмову.
    • 18 червня — супутник Landsat: з водосховища зникло близько 75% води.
    • 18 липня — уряд погоджує проєкт відновлення водосховища й ГЕС.
    • листопад 2023 — верби й тополі вкривають близько 40% дна.
    • 12 березня 2024 — Кабмін забороняє роздавати землі на дні водосховища.
    • травень 2026 — прокурори визнають, що довести «чисто екологічний» умисел у цій справі значно важче.

    ЧОГО МИ ДОСІ НЕ ЗНАЄМО

    • Чи повернеться у справу про Каховку кваліфікація «екоцид».
    • Як суд у справі ХФТІ витлумачить поняття «екологічна катастрофа», якого закон не розкриває. Правники пропонують дописати до статті 441 визначення або чіткі критерії масштабної шкоди.
    • Чи наздожене вирок обвинувачених, яких судять заочно.

    Якщо українська стаття про екоцид працює так важко, логічно шукати відповідь у Гаазі. Але там картина ще складніша.

    Гаага, Реєстр збитків і майбутнє Каховського водосховища

    З 1 січня 2025 року Україна — 125-та держава-учасниця Римського статуту. Проте окремого злочину «екоцид» Міжнародний кримінальний суд не знає. Статут називаєлише чотири злочини — геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини й агресію.

    Шкода довкіллю там лише частина воєнного злочину, і за дуже вузьких умов.

    Захар Тропін вважає, що формально Гаага може взятися за Каховку. Але є парадокс: Україна вже веде власні провадження, а МКС, за Римським статутом, бере справу лише тоді, коли держава не хоче або не може розслідувати її сама. Окремі справи, каже Тропін, можна передати до Гааги за домовленістю.

    У грудні 2025 року прокурор МКС представив першу в історії суду політику щодо шкоди довкіллю. Нового злочину вона не створює, а лише пояснює, як розслідувати старі. Чому світ за пів століття так і не домовився про окремий злочин екоциду — тема другої частини.

    Як довго йде міжнародне правосуддя, показує шведська справа Lundin Energy. На тому ж круглому столі про неї розповів науковець Микола Пашковський. Керівників нафтової компанії судять за пособництво воєнним злочинам у Судані. Угоду про розвідку нафти компанія уклала у 1997 році, підозру отримала у 2016-му, суд почався у 2023-му.

    Понад двадцять років між злочином і вироком

    У листопаді 2022 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про відшкодування збитків від російської агресії: 94 держави за, 14 проти, 73 утрималися. 30 вересня 2026 року Реєстр збитків Ради Європи відкрив останні категорії заяв, серед них B3.1 «Екологічна шкода». Шкода природі стала окремим рядком у рахунку, який виставляють Росії.

    «Реєстр збитків для України — це юридична пам’ять цієї несправедливої війни».

    — Ален Берсе, генеральний секретар Ради Європи (джерело)

    Але пам’ять — ще не виплата. Заяви має розглядати Міжнародна компенсаційна комісія, а для її запуску потрібно 25 ратифікацій. Станом на 6 жовтня 2026 року їх булодесять плюс ЄС. Тим часом українські суди ухвалили понад 1500 рішень про стягнення шкоди з Росії, розповів суддя Великої палати Віталій Уркевич. Верховний Суд визнав, що імунітет держави-агресора можна не брати до уваги. Але виконати ці рішення поки складно.

    І є ще одне питання: що відновлювати?

    Уже 18 липня 2023 року, через шість тижнів після підриву, уряд погодивекспериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища і ГЕС. «Ми маємо розпочати роботи з відновлення Каховського гідровузла та ГЕС невідкладно», — заявила тоді Юлія Свириденко. Другий етап стартує після того, як Україна поверне контроль над греблею. А в березні 2024 року Кабмін заборонив роздавати й перепрофільовувати землі на дні колишнього водосховища на весь воєнний стан і п’ять років після нього — окрім робіт із відновлення водосховища.

    Екологи пропонують дивитися глибше в історію. До 1950-х років на місці Каховського моря був Великий Луг — плавні, пов’язані із Запорозькою Січчю. Щоб їх затопити, у 1955–1958 роках переселили близько 90 сіл і хуторів, понад 37 тисяч людей. Під воду пішли понад 100 тисяч гектарів родючих земель. Науковці Української природоохоронної групи радять не поспішати із заповненням водосховища, бо природа на дні вже відновлюється.

    Затоплене подвір’я на Херсонщині, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Ліс на дні Каховського водосховища — водночас доказ злочину, екосистема, що народилася на місці загиблої, і земля, яку держава зарезервувала під нове море.

    Сейсмограма з тієї ночі вже нікуди не зникне. Але чи стане вона доказом екоциду, залежить не від природи і навіть не від слідчих — а від закону, який досі не вміє назвати цей злочин. Про те, чому так сталося, — у другій частині.

     

  • «Ніхто не знає, де ці люди»: Росія вивезла 25 українців із Харківщини — серед них діти

    «Ніхто не знає, де ці люди»: Росія вивезла 25 українців із Харківщини — серед них діти

    Російські військові примусово вивезли 25 мирних жителів із тимчасово окупованої частини Харківської області. Серед них — діти, молоді люди та пенсіонери. Українська сторона досі не має підтвердженої інформації про те, куди саме доправили цивільних, у яких умовах вони перебувають і чи мають можливість зв’язатися з рідними.

    Про це 9 жовтня повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, російські військові представили вивезення українців як гуманітарну операцію, проте обставини, про які повідомляє омбудсман, викликають серйозні сумніви щодо добровільності таких дій.

    Інформацію також оприлюднило харківське видання «Думка».

    Російська «операція порятунку»: що сталося з жителями Харківщини

    За інформацією Лубінця, російські військовослужбовці вивезли 25 людей із захопленої території Харківщини, де продовжуються активні бойові дії.

    Російські Telegram-канали поширили повідомлення про нібито успішну евакуацію цивільного населення. Водночас український омбудсман наголошує, що відеоматеріали, які супроводжували ці повідомлення, свідчать про можливий тиск і залякування людей.

    За словами Лубінця, цивільні не мали можливості самостійно визначити, куди їхати, а обставини їхнього переміщення не відповідають принципам добровільної гуманітарної евакуації.

    Особливе занепокоєння викликає той факт, що серед вивезених є неповнолітні. Діти належать до найбільш вразливих категорій цивільного населення в умовах окупації та потребують особливого захисту.

    «Ніхто не знає, де ці люди зараз і в яких умовах вони перебувають», — наголосив Дмитро Лубінець.

    Наразі не оприлюднено повного списку вивезених, їхнього віку, точного маршруту переміщення та підтвердженого місця перебування.

    Також немає достовірних відомостей про те, чи вдалося комусь із цих людей зв’язатися з близькими після вивезення.

    Окупанти створили Telegram-бот для збору персональних даних

    Ще однією тривожною обставиною стало повідомлення про спеціальний Telegram-бот, створений російською стороною під приводом організації евакуації.

    За словами українського омбудсмана, через цей сервіс російські військові намагаються отримувати персональні дані цивільного населення.

    Йдеться, зокрема, про паспортну інформацію, адреси проживання, номери телефонів та документи дітей.

    Лубінець застеріг українців від передавання таких відомостей невідомим особам або через неперевірені російські онлайн-сервіси.

    Зібрані дані потенційно можуть бути використані проти самих людей та їхніх родичів. Водночас конкретних підтверджених випадків такого використання інформації саме через згаданий бот наразі не оприлюднено.

    Ситуація особливо небезпечна для мешканців окупованих територій, які часто не мають можливості перевірити справжню мету збору персональної інформації або відмовитися від взаємодії з представниками окупаційних структур без побоювань за власну безпеку.

    Україна вимагає від Росії пояснень і повернення людей

    Після отримання інформації про вивезення цивільних Дмитро Лубінець звернувся до уповноваженої з прав людини в Російській Федерації.

    Українська сторона вимагає встановити точне місцеперебування всіх 25 людей, повідомити про умови їхнього перебування, надати необхідні персональні відомості для встановлення особи кожного вивезеного та сприяти їхньому поверненню в Україну.

    Окремо омбудсман звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста, Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних гуманітарних структур.

    Головне завдання — з’ясувати долю цивільних і забезпечити можливість перевірки їхнього стану незалежними гуманітарними організаціями.

    Наразі у відкритих джерелах немає підтвердження, що російська сторона надала Україні повну інформацію про вивезених людей.

    Не повідомляється також про конкретні терміни їхнього можливого повернення.

    Чому така «евакуація» може бути воєнним злочином

    Міжнародне гуманітарне право встановлює чіткі правила щодо переміщення мирного населення з окупованих територій.

    Стаття 49 Четвертої Женевської конвенції забороняє індивідуальні та масові примусові переміщення або депортації захищених осіб з окупованої території.

    Водночас міжнародне право передбачає обмежені винятки, коли тимчасова евакуація необхідна для безпеки населення або з імперативних військових причин. За таких обставин мають бути забезпечені належні умови перебування, збереження сімейних зв’язків та повернення людей після припинення причин евакуації.

    Отже, сам факт вивезення цивільних із небезпечного району не є автоматичним доказом злочину. Вирішальне значення мають підстави переміщення, наявність реального вибору, маршрут, умови та подальша доля людей.

    Якщо буде доведено, що російські військові примусово перемістили українців без законних підстав, відповідні дії можуть мати ознаки серйозного порушення міжнародного гуманітарного права та воєнного злочину.

    У випадку з 25 жителями Харківщини український омбудсман наполягає саме на примусовому характері вивезення. Проте повні обставини інциденту ще потребують документування та незалежної перевірки.

    Харківщина під загрозою: проблема безпеки цивільних загострюється

    Ситуація з вивезенням 25 українців розгортається на тлі тривалого погіршення безпекових умов у прифронтових громадах Харківської області.

    Постійні обстріли, удари безпілотників і небезпека для цивільного населення змушують українську владу організовувати евакуаційні заходи.

    Зокрема, як раніше повідомляла «Ненька інфо» у матеріалі «На Харківщині готують примусову евакуацію дітей», у липні 2026 року місцева влада ініціювала обов’язкову евакуацію дітей із небезпечних населених пунктів Дергачівської громади.

    Йшлося про Слатине та Руську Лозову, де регулярні атаки російських FPV-дронів створювали безпосередню загрозу для місцевих жителів.

    За інформацією місцевої влади, на початку липня у Слатиному залишалися 89 дітей, а в Руській Лозовій — 45.

    Водночас організовану українською владою евакуацію населення із забезпеченням відповідних гарантій безпеки необхідно відрізняти від заявленого омбудсманом примусового вивезення цивільних російськими військовими з окупованої території.

    Саме питання добровільності, законних підстав, доступу до гуманітарного захисту та можливості повернення визначає правову оцінку таких дій.

    Росія вже обмежувала евакуацію українців з окупованих територій

    Проблема безпеки цивільного населення в окупації не обмежується Харківською областю.

    У вересні 2026 року Дмитро Лубінець повідомляв, що російська сторона фактично блокує проведення гуманітарної евакуації з тимчасово окупованих Олешок на Херсонщині.

    За його словами, тисячі жителів залишалися в небезпечній зоні без належного доступу до продовольства, питної води та медикаментів.

    На початку жовтня омбудсман також оприлюднив відеоматеріали, на яких жителі Олешок намагалися самостійно залишити місто пішки, велосипедами та мопедами.

    Люди були змушені пересуватися без гарантовано безпечного маршруту, ризикуючи потрапити під обстріли або натрапити на міни.

    Ці повідомлення свідчать про ширшу проблему доступу цивільного населення до гуманітарної допомоги та безпечного виїзду з тимчасово окупованих територій.

    Доля 25 українців залишається невідомою

    Найбільше занепокоєння у справі вивезених жителів Харківщини викликає відсутність підтвердженої інформації про їхнє місцеперебування.

    Наразі немає відкритих відомостей, які дозволили б достовірно встановити, куди доправили людей, чи перебувають вони разом, чи мають доступ до медичної допомоги та чи можуть зв’язатися з родинами.

    Особливо гостро стоїть питання безпеки неповнолітніх і людей похилого віку, які можуть потребувати постійної підтримки.

    Українська сторона вимагає від Росії надати необхідну інформацію та забезпечити повернення цивільних.

    Поки місцеперебування 25 українців залишається непідтвердженим, головне питання цієї історії — не те, як російська сторона назвала своє вивезення людей, а де перебувають ці люди, чи вони в безпеці та коли зможуть повернутися додому.

  • Палає «Епіцентр», зруйновані будинки, є загиблі: наслідки масованої атаки РФ на Україну

    Палає «Епіцентр», зруйновані будинки, є загиблі: наслідки масованої атаки РФ на Україну

    У ніч проти 9 жовтня російська армія здійснила масовану атаку на Україну, застосувавши 136 безпілотників. Під ударами опинилися житлові будинки, торговельні та складські приміщення, об’єкти інфраструктури. Відомо про загиблих і поранених, зокрема дитину.

    За даними Повітряних сил ЗСУ, серед запущених росіянами безпілотників було 93 реактивні дрони. Українська протиповітряна оборона знешкодила 114 повітряних цілей, зокрема 77 реактивних. Влучання зафіксували на восьми локаціях, падіння уламків — ще на семи.

    Запоріжжя. На світанку російські війська завдали шість ударів по місту керованими авіабомбами. Пошкоджено багатоповерхові житлові будинки, транспортні засоби та заклад позашкільної освіти. Загинув 48-річний чоловік. За уточненими даними прокуратури станом на 07:45, поранення отримали дев’ятеро людей, серед них 14-річна дівчинка. На місцях ударів працювали рятувальники та медики.

    Київська область. Російські війська атакували складські приміщення. За ранковими повідомленнями, постраждали троє людей, ще одну жінку шукали під завалами. Виникла пожежа, до ліквідації наслідків залучили екстрені служби.

    Чернігівщина. Після третьої години ночі російський безпілотник влучив у торговельний центр «Епіцентр», розташований на прилеглій до Чернігова території. За інформацією «Суспільного», у центральній частині будівлі виникла пожежа, зокрема горів дах.

    Івано-Франківськ. Унаслідок падіння уламків збитого безпілотника загинув чоловік 1959 року народження. За словами міського голови Руслана Марцінківа, загиблий працював сторожем господарської будівлі, яку пошкодило під час атаки. На місці спалахнула пожежа.

    Дніпропетровщина. За повідомленнями місцевої влади, російські війська понад 30 разів атакували п’ять районів області. Відомо щонайменше про одного пораненого.

    Одеса. Уночі окупанти атакували інфраструктуру міста. Вибуховою хвилею пошкоджено фасад і вікна багатоповерхового будинку. За попередньою інформацією, обійшлося без загиблих і постраждалих.

    Київ. Наслідки російських ударів позначилися на роботі міського транспорту. Через проблеми з напругою тимчасово зупинявся рух частини електротранспорту в Оболонському, Подільському та Святошинському районах столиці.

    У Повітряних силах наголосили, що станом на 08:00 атака ще тривала, а в українському небі залишалися ворожі безпілотники.

    Інформація про кількість постраждалих та масштаби руйнувань уточнюється. Рятувальники продовжують ліквідовувати наслідки російських ударів, а правоохоронці документують пошкодження цивільної інфраструктури.

  • Захопили живими, а потім розстріляли: прокуратура розслідує страту двох бійців НГУ

    Захопили живими, а потім розстріляли: прокуратура розслідує страту двох бійців НГУ

    Російських військовослужбовців підозрюють у страті двох українських нацгвардійців поблизу Добропілля Донецької області. За даними слідства, військові Національної гвардії України потрапили до російського полону під час виконання бойового завдання, після чого їх розстріляли з автоматичної зброї.

    Про злочин 11 вересня повідомила Донецька обласна прокуратура. Правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження та намагаються встановити конкретних військовослужбовців РФ, причетних до вбивства.

    За матеріалами слідства, події сталися 2 вересня 2026 року. Двоє українських військовослужбовців перебували на вогневій позиції у лісосмузі неподалік Добропілля.

    Під час виконання завдання їх захопили російські військові. Українці вже перебували у полоні та, відповідно, не могли брати участь у бойових діях.

    Після цього, як встановлює слідство, представники російських збройних сил стратили обох полонених, відкривши по них вогонь з автоматичної зброї.

    Імена загиблих військовослужбовців та підрозділ, у якому вони проходили службу, прокуратура наразі публічно не називає.

    Так само поки не повідомляється, яким саме чином слідчі отримали докази розстрілу — чи йдеться про відеозапис, свідчення очевидців, результати огляду місця події або сукупність різних доказів. Правоохоронці заявили про проведення невідкладних слідчих та розшукових дій.

    Основне завдання зараз — встановити всі обставини події та конкретних військових РФ, які могли брати участь у захопленні й подальшому вбивстві українських бійців.

    Досудове розслідування розпочато за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України — воєнні злочини, які спричинили загибель людей. Стаття 438 КК України передбачає відповідальність за порушення законів та звичаїв війни, встановлених міжнародним гуманітарним правом.

    У випадку з військовополоненими норми міжнародного права є однозначними: після того, як військовий склав зброю, потрапив під контроль противника або іншим чином вибув із бою, він більше не є законною ціллю для умисного вбивства.

    Третя Женевська конвенція про поводження з військовополоненими прямо вимагає гуманного поводження з ними. Стаття 13 забороняє будь-які незаконні дії держави, яка утримує полоненого, що призводять до його смерті або серйозно загрожують здоров’ю. Полонених також необхідно захищати від насильства та залякування.

    Більше того, умисне вбивство військовополоненого належить до тяжких порушень Женевських конвенцій. Це прямо закріплено у статті 130 Третьої Женевської конвенції.

    Римський статут Міжнародного кримінального суду також відносить до воєнних злочинів умисне вбивство захищених осіб та вбивство або поранення військового, який склав зброю чи більше не має засобів для захисту і здався.

    Таким чином, навіть якщо військовослужбовець за кілька хвилин до цього вів бойові дії, після фактичного захоплення в полон його правовий статус принципово змінюється. Розстріл полоненого не може бути виправданий тим, що він до моменту здачі належав до ворожої армії або брав участь у бою.

    Випадок біля Добропілля не є першим повідомленням про страту українських військових після захоплення російськими силами.

    ООН протягом останніх років фіксує різке збільшення таких випадків. Моніторингова місія ООН з прав людини повідомляла, що між кінцем серпня 2024-го та травнем 2025 року отримала достовірні дані про ймовірні страти 106 українських військових після потрапляння під контроль російських сил. Більшість таких випадків фіксували в районах, де війська РФ вели наступальні дії, зокрема на Донеччині.

    ООН наголошувала, що не просто збирала повідомлення із соціальних мереж. Для оцінки окремих епізодів фахівці аналізували відео та фотографії, встановлювали місце й час зйомки та опитували свідків.

    Ще у лютому 2025 року Моніторингова місія ООН заявляла про різке зростання кількості повідомлень щодо страт полонених. На той момент місія зафіксувала 79 загиблих українських військових у 24 епізодах із кінця серпня 2024 року. ООН також звертала увагу на публічні заклики окремих російських діячів до жорстокого поводження або вбивства українських полонених.

    Тенденція не припинилася й пізніше. У найсвіжішій великій доповіді, яка охоплює період із грудня 2025-го по травень 2026 року, ООН повідомила, що російські військові стратили щонайменше 16 захоплених українських військовослужбовців у період від середини листопада 2025 року до січня 2026-го.

    Правозахисники при цьому розмежовують підтверджені випадки та повідомлення, які ще проходять перевірку. Тому реальна кількість можливих страт може відрізнятися від цифр, які вже вдалося документально підтвердити.

    ООН також неодноразово фіксувала катування та жорстоке поводження з українськими військовополоненими в російському полоні. У звіті за грудень 2025-го – травень 2026 року зазначалося, що майже всі звільнені українські військовополонені, яких опитали представники місії, повідомляли про катування або інші форми неналежного поводження.

    Це не означає, що кожен новий епізод автоматично можна пов’язувати з конкретним наказом російського командування — такі обставини мають встановлювати слідчі. Водночас накопичена кількість задокументованих епізодів змушує міжнародні організації говорити вже не про поодинокі випадки.

    У прокуратурі наголошують, що саме встановлення конкретних виконавців є одним із ключових етапів розслідування. У справах про страти полонених слідству необхідно не лише підтвердити сам факт злочину, але й ідентифікувати підрозділ, військовослужбовців, які перебували на місці, безпосередніх виконавців та, за наявності відповідних доказів, командирів, які могли віддавати злочинні накази.

    Розслідування вбивства двох нацгвардійців біля Добропілля наразі триває. Українські правоохоронці публічно не повідомляли ані імен підозрюваних російських військових, ані про вручення комусь підозри саме у цьому епізоді.

    Однак правова оцінка самої дії незмінна: військовий, який потрапив у полон, перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права. Його навмисне вбивство не є продовженням бою — це окремий тяжкий міжнародний злочин.

  • «Полювали» на пасажирський потяг двічі: РФ атакувала поїзд із майже 600 людьми на Одещині

    «Полювали» на пасажирський потяг двічі: РФ атакувала поїзд із майже 600 людьми на Одещині

    Російські війська вранці 23 серпня двічі атакували пасажирський поїзд №147 сполученням Житомир — Одеса в Одеській області. Під ударом опинилися 593 пасажири, серед яких 15 дітей. Реактивний безпілотник поцілив у локомотив, однак завдяки своєчасній зупинці потяга та евакуації людей вдалося уникнути жертв і поранених. Після першого удару, коли на місці вже працювали рятувальники та інші екстрені служби, російські війська завдали повторного удару.

    Про нові подробиці атаки повідомив голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер. За його словами, удар по пасажирському складу був навмисним. Потяг терміново зупинили на перегоні, після чого пасажирів, локомотивну та поїзну бригади вивели на безпечну відстань.

    Найнебезпечнішим епізодом став повторний російський удар. Він відбувся вже після першого влучання, коли до місця атаки прибули екстрені служби й почали допомагати людям.

    «А після першого удару, коли на місці вже працювали рятувальники та екстрені служби, допомагаючи людям, завдав повторного удару», — повідомив Кіпер.

    Попри це, за офіційними даними, ніхто не постраждав.

    Усього в поїзді перебували 593 пасажири, з них 15 дітей. Інформацію про кількість людей раніше повідомив голова правління «Укрзалізниці» Олександр Перцовський. За його словами, реактивний ударний безпілотник поцілив безпосередньо в локомотив пасажирського поїзда №147 Житомир — Одеса.

    Загрозу вдалося виявити завчасно. Моніторингова команда залізниці отримала інформацію про небезпеку, після чого поїзд екстрено зупинили. Людей почали евакуйовувати ще до того, як ситуація могла призвести до масових жертв. За даними, які наводять українські ЗМІ з посиланням на посадовців, усю поїзну та локомотивну бригади також вдалося вивести із небезпечної зони.

    Одеська ОВА разом із відповідними службами організувала транспорт для пасажирів. Людей вивезли з місця атаки та доправили далі за маршрутом. На шляху евакуації також чергували медики. Згодом місцева влада повідомила про завершення евакуації.

    ДСНС опублікувала кадри рятувальної операції. На них видно, як пасажирів після атаки виводять із небезпечної зони. Правоохоронці тим часом розпочали документування наслідків російського удару.

    Голова Одеської ОВА назвав атаку черговим воєнним злочином Росії проти цивільного населення. Особливу увагу українська сторона звертає саме на повторний удар після прибуття рятувальників. Така тактика створює додаткову небезпеку не лише для людей, які перебували на місці першого влучання, а й для медиків, рятувальників та поліцейських, які прибувають їм на допомогу.

    Атака 23 серпня стала вже не першим за останній час російським ударом по пасажирському залізничному транспорту на Одещині.

    Лише десятьма днями раніше, 13 серпня, російський безпілотник атакував інший пасажирський поїзд в Одеській області. Тоді наслідки були трагічними — загинули машиніст і його помічник. У складі перебували близько 340 пасажирів.

    Попри смертельне ураження локомотивної бригади, після атаки вдалося евакуювати пасажирів і членів поїзної бригади, серед яких, за даними «Укрзалізниці», постраждалих не було. Трагедія сталася в Березівському районі Одеської області.

    Таким чином, лише за десять днів російські війська щонайменше двічі атакували пасажирські поїзди в регіоні.

    Удар 23 серпня відрізнявся ще й застосуванням так званого реактивного «Шахеда». Йдеться про швидкісні ударні безпілотники, які завдяки реактивній силовій установці здатні рухатися значно швидше за звичні версії Shahed. Це скорочує час між виявленням дрона та його підльотом до цілі й ускладнює реагування.

    Саме швидкість атаки робить завчасне попередження особливо важливим. У випадку з поїздом Житомир — Одеса своєчасні дії залізничників фактично дозволили уникнути трагедії з великою кількістю жертв. За повідомленнями українських медіа, потяг вдалося екстрено зупинити, а людей відвести на безпечну відстань.

    Російська армія систематично атакує українську залізничну інфраструктуру від початку повномасштабного вторгнення. Під ударами опиняються вокзали, депо, тягові підстанції, локомотиви, колії та інші об’єкти. Водночас українська залізниця залишається одним із ключових видів транспорту в умовах війни, забезпечуючи пасажирські перевезення, евакуацію населення та сполучення між регіонами.

    Особливого значення залізниця набула для прифронтових та південних областей. Саме тому кожен удар по рухомому складу чи інфраструктурі створює ризики не лише для роботи транспортної системи, а безпосередньо для цивільних.

    Після атаки 23 серпня роботу на місці продовжили правоохоронці. Вони фіксують пошкодження та інші обставини обстрілу. Остаточний обсяг руйнувань локомотива та залізничної інфраструктури на момент перших офіційних повідомлень не уточнювався.

    При цьому головний результат рятувальної операції вже відомий: усіх 593 пасажирів, включно з 15 дітьми, вдалося вивести із зони небезпеки. Жодна людина внаслідок двох ударів не загинула і не була поранена.

    Атака сталася 23 серпня, у День Державного Прапора України та напередодні 35-ї річниці Незалежності. На тлі посилених російських ударів по цивільній та транспортній інфраструктурі українські служби закликають громадян не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та виконувати вказівки персоналу й рятувальників у разі небезпеки.

  • Кількість жертв російського удару зросла до 31

    Кількість жертв російського удару зросла до 31

    У Києві завершили аварійно-рятувальні та пошукові роботи на місці одного з найтрагічніших російських ударів останніх місяців. Після кількох діб безперервного розбору завалів у 16-поверховому житловому будинку в Дарницькому районі рятувальники офіційно підтвердили, що внаслідок масованої атаки Росії, здійсненої 2 липня, загинула 31 людина. Ще 102 людини отримали поранення різного ступеня тяжкості. Остаточні дані були оприлюднені після завершення пошукової операції, під час якої фахівці виявили під уламками останки загиблих.

    Про це повідомила Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

    За інформацією рятувальників, аварійно-пошукові роботи тривали цілодобово протягом кількох днів. Через масштабні руйнування будинку операція вимагала максимальної обережності та залучення значної кількості особового складу й спеціальної техніки. Частина конструкцій перебувала в аварійному стані, що значно ускладнювало доступ до місць можливого перебування людей під завалами.

    Особливо складною була робота на верхніх поверхах будинку, де внаслідок вибуху відбулося обвалення залізобетонних перекриттів. Лише протягом останнього дня рятувальники розчистили близько 42 кубічних метрів будівельного сміття на рівні 12-го та 13-го поверхів. Для демонтажу важких конструкцій використовували потужний автокран XCMG QY75K, який був направлений до столиці з Головного управління ДСНС у Рівненській області.

    За допомогою цієї техніки вдалося прибрати 24 великі уламки залізобетонних плит загальною вагою близько 53 тонн. Саме під цими конструкціями рятувальники виявили останки людей, які вважалися зниклими безвісти після удару. Всі знайдені рештки тіл були передані співробітникам Національної поліції для проведення судово-медичних експертиз та остаточної ідентифікації загиблих.

    У ДСНС повідомили, що після завершення робіт остаточна кількість жертв російської атаки становить 31 особу. Ще 102 людини зазнали поранень. Серед постраждалих є люди з тяжкими травмами, які продовжують проходити лікування у столичних медичних закладах. Медики й надалі надають їм необхідну допомогу.

    До ліквідації наслідків удару лише від столичного гарнізону ДСНС були залучені 30 рятувальників та вісім одиниць спеціальної техніки. Крім цього, у роботах брали участь підрозділи з інших регіонів України. На місці трагедії також працювали співробітники поліції, медики, вибухотехніки, комунальні служби та психологи ДСНС, які надавали допомогу родичам загиблих і мешканцям пошкодженого будинку.

    Російська атака, що сталася у ніч на 2 липня, була однією з наймасштабніших за весь час повномасштабної війни. Ворог одночасно застосував ударні безпілотники та ракети різних типів повітряного, морського і наземного базування. Основним напрямком удару став Київ, однак вибухи лунали й в інших регіонах України.

    За даними Повітряних сил Збройних сил України, Росія випустила загалом 570 засобів повітряного нападу. Сили протиповітряної оборони змогли знищити або придушити 524 ворожі цілі. Водночас частині ракет і дронів вдалося прорвати систему ППО. Зафіксовано влучання 25 балістичних ракет та 12 ударних безпілотників, які завдали значних руйнувань цивільній інфраструктурі.

    Одним із найважчих наслідків цієї атаки стало пряме влучання у багатоквартирний житловий будинок у Дарницькому районі Києва. Потужний вибух зруйнував значну частину конструкцій, спричинивши обвал поверхів. Десятки квартир були повністю знищені або стали непридатними для проживання. Частина мешканців загинула під уламками, інші отримали поранення або були евакуйовані рятувальниками.

    Удар також завдав шкоди іншим об’єктам столиці. Зокрема, після влучання по автозаправній станції в Оболонському районі до озера Кирилівського потрапило понад 350 тонн нафтопродуктів і паливної емульсії. Це спричинило серйозну екологічну загрозу та потребувало негайного втручання спеціалізованих служб для локалізації забруднення і недопущення поширення небезпечних речовин.

    Українська влада наголошує, що російські удари вкотре були спрямовані по цивільній інфраструктурі та житлових кварталах, де не розташовані військові об’єкти. За словами посадовців, такі атаки є черговим підтвердженням застосування Росією тактики терору проти мирного населення України.

    Після завершення пошукової операції комунальні служби продовжують демонтаж аварійних конструкцій і підготовку території до подальших відновлювальних робіт. Мешканцям пошкодженого будинку надають тимчасове житло, психологічну підтримку та матеріальну допомогу. Правоохоронці документують наслідки удару для подальшого розслідування як чергового воєнного злочину Росії.

    Завершення аварійно-рятувальних робіт стало фінальною стадією ліквідації наслідків трагедії, однак для десятків родин, які втратили близьких або залишилися без домівок, наслідки цієї атаки ще довго залишатимуться болючою реальністю.

  • Росія приховує сліди злочинів? В ОГП розповіли, в якому стані повертають тіла полонених

    Росія приховує сліди злочинів? В ОГП розповіли, в якому стані повертають тіла полонених

    Понад три сотні українських військових та цивільних загинули у російському полоні від початку повномасштабного вторгнення. Такі дані 9 червня оприлюднив Офіс генерального прокурора України у відповідь на запит LIGA.net. За інформацією правоохоронців, наразі офіційно відомо про 311 загиблих громадян України, які перебували в російській неволі. Водночас експерти наголошують: реальна кількість жертв може бути значно більшою, адже встановити всі обставини смерті часто вкрай складно.

    В ОГП повідомили, що на сьогодні вдалося ідентифікувати лише 85 тіл із числа повернутих в Україну загиблих полонених. Решта випадків потребують додаткових експертиз та слідчих дій. Правоохоронці зазначають, що процес встановлення особи часто ускладнюється станом тіл, які повертає російська сторона.

    Особливу увагу слідчі звертають на ознаки катувань та жорстокого поводження. За даними прокуратури, наразі в Україні розслідується 518 кримінальних проваджень за фактами катувань, нелюдського поводження та інших воєнних злочинів, вчинених щодо українських військовополонених і цивільних осіб. Уже 24 обвинувальні акти передані до суду, а щодо двох осіб винесено обвинувальні вироки.

    Слідство використовує широкий спектр доказів для документування злочинів. Йдеться про свідчення звільнених з полону українців, показання очевидців, результати судово-медичних експертиз, фото- та відеоматеріали, речові докази, а також інформацію з відкритих джерел. Саме завдяки комплексному підходу вдається відтворювати картину того, що відбувалося в російських місцях утримання.

    Окремою проблемою залишається стан тіл, які Росія передає Україні в межах репатріаційних заходів. В Офісі генерального прокурора повідомили, що у більшості випадків тіла повертаються із суттєвими гнилісними змінами. Це значно ускладнює або навіть унеможливлює повне встановлення причин смерті та характеру отриманих ушкоджень. Через це експертам інколи важко довести факт катувань або визначити точний механізм загибелі людини.

    Крім того, слідчі регулярно фіксують ознаки попереднього втручання в тіла загиблих. У прокуратурі заявили про непоодинокі випадки, коли під час огляду виявляли сліди медичних маніпуляцій або інших дій, виконаних уже після смерті людини. Такі обставини викликають додаткові питання щодо можливих спроб приховати справжні причини загибелі українських полонених.

    Проблема смертей у російському полоні залишається однією з найболючіших тем війни. Раніше представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими повідомляли, що під час репатріаційних заходів Росія повернула Україні сотні тіл громадян, які перебували у неволі. За даними штабу, стан багатьох тіл свідчив про ознаки фізичного виснаження, відсутність належної медичної допомоги та можливе застосування катувань.

    За інформацією Координаційного штабу, лише в межах однієї з репатріаційних операцій Росія передала тіла 375 українських військових і цивільних, які загинули під час перебування в місцях несвободи. Статус частини з них був підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хреста, а щодо інших перебування в полоні встановлювали за свідченнями звільнених побратимів та інших доказів.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець неодноразово наголошував, що ситуація з українськими полоненими залишається критичною. Особливо складною він називав долю оборонців Маріуполя, значна частина яких досі перебуває в російському полоні. Українська влада та міжнародні партнери продовжують вимагати від Росії дотримання норм міжнародного гуманітарного права та забезпечення доступу міжнародних організацій до місць утримання полонених.

    Документування злочинів проти українських військовополонених є важливою частиною роботи українських правоохоронців. Зібрані матеріали передаються не лише до національних судів, а й використовуються для розслідувань міжнародних інституцій, зокрема Міжнародного кримінального суду. Україна наполягає, що всі причетні до катувань, жорстокого поводження та вбивств полонених мають бути встановлені та притягнуті до відповідальності.

    На тлі нових даних Офісу генерального прокурора питання долі українських полонених знову опинилося в центрі суспільної уваги. Опублікована статистика стала черговим нагадуванням про масштаби гуманітарних наслідків війни та про те, що боротьба за повернення кожного українця з російської неволі триває.

  • Російський безпілотник влучив у натовп у Запоріжжі: моторошні наслідки атаки

    Російський безпілотник влучив у натовп у Запоріжжі: моторошні наслідки атаки

    Російські війська продовжують тероризувати мирні українські міста. У понеділок, 8 червня, окупанти завдали чергового удару по Запоріжжю, атакувавши один із густонаселених спальних районів міста безпілотником. Внаслідок атаки загинули двоє людей, ще щонайменше 18 осіб отримали поранення. Серед постраждалих – шестеро дітей. Про це повідомили голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров та правоохоронні органи.

    Фото: Запорізька обласна прокуратура
    Фото: Запорізька обласна прокуратура
    Фото: Запорізька обласна прокуратура

    За попередніми даними, удар стався у денний час, коли на вулицях перебувало багато людей. Російський безпілотник влучив у район із житловою забудовою та цивільною інфраструктурою. Внаслідок вибуху були пошкоджені торговельні павільйони, кіоски, житлові будинки та інші об’єкти. У місцях влучання виникли пожежі, які довелося ліквідовувати рятувальникам.

    Спочатку влада повідомляла про п’ятьох поранених, однак із розвитком рятувальної операції кількість постраждалих постійно зростала. Згодом стало відомо про 15 травмованих, а пізніше кількість людей, які звернулися по медичну допомогу, зросла до 18. Серед них – четверо дітей віком 5, 10, 12 та 13 років, а також двоє підлітків 15 і 17 років. Усі вони отримали травми різного ступеня тяжкості.

    Особливе занепокоєння викликає той факт, що удар було завдано саме по житловому району, де відсутні будь-які військові об’єкти. Українська влада наголошує: атака вкотре підтверджує цілеспрямований характер російського терору проти цивільного населення.

    На місці трагедії оперативно розгорнули роботу екстрені служби. Медики надавали допомогу постраждалим безпосередньо на місці події, після чого частину людей госпіталізували до медичних закладів міста. Рятувальники ліквідовували наслідки вибуху та пожеж, а правоохоронці документували черговий воєнний злочин Російської Федерації.

    За словами Івана Федорова, серед травмованих є брати віком 11 і 13 років. Дітям оперативно надали медичну допомогу, їхньому життю наразі нічого не загрожує. Проте лікарі продовжують спостереження за станом усіх потерпілих.

    Запоріжжя залишається одним із найбільш уразливих обласних центрів України через близькість до лінії фронту. Від початку повномасштабного вторгнення місто регулярно зазнає ударів ракетами, керованими авіабомбами та безпілотниками. Особливо активно російська армія використовує ударні дрони типу Shahed та інші безпілотні системи для атак по житлових кварталах і критичній інфраструктурі міста.

    Лише останніми днями Запоріжжя пережило низку масованих атак. У ніч на 6 червня російські війська здійснили один із найбільших дронових нальотів останнього часу. Тоді були пошкоджені об’єкти інфраструктури та житлові будинки, загинули мирні мешканці.

    Місцева влада неодноразово заявляла, що російська армія змінює тактику атак, намагаючись завдавати максимальних втрат саме серед цивільного населення. Під удари потрапляють транспортні зупинки, житлові квартали, торговельні об’єкти та місця масового перебування людей.

    Українські правоохоронці вже розпочали документування наслідків нового удару. Зібрані матеріали будуть передані до міжнародних слідчих структур для розслідування воєнних злочинів Росії. Прокуратура наголошує, що навмисні удари по цивільній інфраструктурі та житлових районах є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.

    Після чергової трагедії українські посадовці вкотре закликали міжнародних партнерів посилити підтримку України засобами протиповітряної оборони. Саме дефіцит сучасних систем ППО залишається одним із головних викликів для захисту великих міст від постійних атак дронів і ракет.

    Запоріжжя вже понад три роки живе під постійною загрозою російських ударів. Мешканці міста щодня змушені реагувати на сигнали повітряної тривоги, а екстрені служби працюють у режимі постійної готовності. Попри це, російські атаки продовжують забирати життя мирних людей.

    Станом на вечір 8 червня рятувальна операція на місці удару тривала. Кількість постраждалих може зрости, оскільки частина людей продовжує звертатися до медиків після пережитого стресу та отриманих травм. Влада закликає мешканців не ігнорувати сигнали тривоги та перебувати в укриттях під час загрози повітряних атак.

    Черговий удар по Запоріжжю став ще одним нагадуванням про те, що Росія продовжує тактику терору проти цивільного населення України. І поки триває війна, мешканці прифронтових міст залишаються під постійною загрозою нових атак.

  • Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    На тимчасово окупованій частині Херсонщини розгортається одна з найстрашніших гуманітарних криз від початку повномасштабної війни. В Олешках, які вже багато місяців перебувають у фактичній блокаді, російська окупаційна влада дозволяє ховати лише тих людей, які померли природною смертю. Тіла загиблих унаслідок обстрілів або підривів на мінах примусово вивозять до Каланчака нібито для проведення експертиз, після чого багато родин роками не можуть дізнатися, де поховані їхні близькі.

    Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомила начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. За її словами, ситуація з похованнями на окупованій території набула критичного характеру і вже викликає шок навіть у місцевих жителів, які пережили роки окупації.

    За словами Гасаненко, окупаційна адміністрація пояснює вилучення тіл необхідністю документувати так звані «злочини ЗСУ». Саме тому загиблих від російсько-української війни людей відправляють до Каланчака для проведення судово-медичних процедур. Однак на практиці родичі часто не отримують ні результатів експертиз, ні самих тіл для поховання. Багато сімей місяцями перебувають у невідомості.

    «Є тіла, які забрали три-чотири місяці тому, і вони так і не повернулися до рідних. Це фактично дорога в один кінець», – розповіла керівниця МВА.

    Вона навела історію жінки, яка кілька місяців чекала на повернення тіла свого загиблого сина. Пізніше їй повідомили, що чоловіка вже поховали в одному з населених пунктів, однак навіть точну назву місця поховання встановити не вдалося. Родина так і не отримала можливості попрощатися з близькою людиною та поховати її відповідно до традицій.

    Проблема поховань в Олешках виникла не сьогодні. Ще взимку Тетяна Гасаненко повідомляла, що людей, які помирають або гинуть у місті, фактично немає кому ховати. Тіла доводилося вивозити до Каланчака або Скадовська на медичну експертизу, а вартість похоронних послуг сягала десятків тисяч рублів, що для більшості мешканців є непідйомною сумою.

    Ситуацію додатково ускладнює майже повна ізоляція міста. За інформацією Олешківської МВА, дороги навколо населеного пункту заміновані, а будь-які спроби завезти продукти чи медикаменти часто завершуються трагедіями. З початку року було зафіксовано випадки загибелі людей, які намагалися доставити до міста хоча б хліб.

    Олешки вже кілька місяців перебувають на межі гуманітарної катастрофи. У місті відсутні стабільні електро-, газо- та водопостачання. Медична допомога фактично недоступна, а доставка продуктів відбувається епізодично. За словами Омбудсмана Дмитра Лубінця, мешканці щодня змушені виживати в умовах дефіциту води, їжі та ліків.

    Станом на весну 2026 року в Олешках залишалося близько двох тисяч людей, хоча до повномасштабного вторгнення там проживали десятки тисяч мешканців. Серед тих, хто залишився, багато людей похилого віку, маломобільних громадян та сімей із дітьми.

    Особливо драматичною є ситуація із тими, хто помирає природною смертю. Як розповідає Гасаненко, рідні отримують довідки в місцевій лікарні, після чого власними силами доставляють тіла на кладовище. Через відсутність транспорту труни або загорнуті тіла перевозять звичайними тачками. Двоє людей вручну везуть покійного через місто до місця поховання. На кладовищах ще з осені були підготовлені ями, які тепер використовуються для поховань.

    Не менш критичною залишається ситуація в місцевій лікарні. За словами керівниці МВА, у медзакладі працює лише кілька літніх лікарів. Ліків катастрофічно не вистачає, а постачання продуктів і медикаментів до заблокованого міста обмежене. Водночас для багатьох мешканців навіть перебування в стаціонарі стає шансом отримати хоча б мінімальне харчування.

    Правозахисники наголошують, що відповідно до міжнародного гуманітарного права держава-окупант зобов’язана забезпечувати цивільне населення продовольством, медичною допомогою та належним поводженням із тілами загиблих. Водночас інформація, яка надходить з окупованих Олешок, свідчить про протилежне. Місто залишається відрізаним від зовнішнього світу, а мешканці змушені боротися не лише за їжу та воду, а й за право гідно поховати своїх рідних.

    Олешки стали одним із найтрагічніших прикладів того, як окупація поступово руйнує не лише інфраструктуру та економіку, а й базові людські цінності. Для багатьох сімей найстрашнішим випробуванням сьогодні є навіть не виживання, а невідомість щодо долі тих, кого вони вже втратили. І поки міжнародні організації закликають забезпечити гуманітарний доступ до міста, десятки родин продовжують чекати відповіді на питання, де поховані їхні близькі.

  • Після рішення Трампа Україна ризикує втратити ключових слідчих воєнних злочинів РФ: десятки міжнародних експертів уже припинили роботу

    Після рішення Трампа Україна ризикує втратити ключових слідчих воєнних злочинів РФ: десятки міжнародних експертів уже припинили роботу

    Міжнародні експерти, які допомагали Україні документувати та розслідувати воєнні злочини Росії, почали згортати свою діяльність після масштабного скорочення фінансування з боку США. Частина фахівців уже припинила поїздки в Україну, а окремі проєкти з фіксації злочинів російських військових були заморожені або повністю закриті. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела серед правозахисників, прокурорів, міжнародних юристів та учасників програм документування воєнних злочинів.

    Йдеться про десятки іноземних експертів, які працювали безпосередньо на місцях російських атак, збирали свідчення потерпілих, документували факти катувань, сексуального насильства, депортації українських дітей та руйнування цивільної інфраструктури. Саме ці матеріали в подальшому використовувалися українськими правоохоронними органами, міжнародними судами та спеціальними слідчими групами для формування доказової бази проти Росії.

    За даними Reuters, до роботи над розслідуванням російських злочинів були залучені близько 40 організацій — серед них правозахисні структури, міжнародні юридичні фонди, дослідницькі групи, аналітики та експерти з міжнародного гуманітарного права. Більшість із них значною мірою залежали від американського фінансування, яке забезпечувалося через програми Державного департаменту США, USAID та інші механізми підтримки.

    Після приходу адміністрації Дональда Трампа частину таких програм було скорочено або припинено. Reuters зазначає, що фінансування десятків проєктів, пов’язаних із документуванням воєнних злочинів та притягненням винних до відповідальності, потрапило під перегляд у межах політики скорочення зовнішньої допомоги та переорієнтації ресурсів на внутрішні пріоритети США.

    Наслідки цього вже відчувають українські та міжнародні організації. Правозахисна група Truth Hounds, яка документує злочини РФ на окупованих та деокупованих територіях, повідомила про скорочення персоналу, призупинення частини архівних проєктів і відкладення програм підготовки суддів та прокурорів. Організація втратила фінансування, яке покривало приблизно третину її бюджету.

    За словами співкерівника Truth Hounds Дмитра Коваля, через скорочення ресурсів частина потенційних розслідувань може взагалі не розпочатися. Він наголосив, що документування злочинів потребує постійної присутності на місцях, швидкого збору доказів та роботи зі свідками, адже з часом важливі свідчення можуть бути втрачені.

    Особливу стурбованість викликає ситуація з міжнародними експертами, які працювали разом з українськими прокурорами. За інформацією Reuters, через нестачу коштів десятки іноземних спеціалістів більше не можуть регулярно приїжджати до України для аналізу доказів та консультування слідчих груп. Це суттєво ускладнює роботу української системи правосуддя, яка й без того перевантажена величезною кількістю відкритих справ.

    Станом на сьогодні українські правоохоронці відкрили понад 230 тисяч проваджень щодо можливих воєнних злочинів, скоєних Росією від початку повномасштабного вторгнення. Серед них — умисні вбивства цивільних, обстріли житлових кварталів, катування, сексуальне насильство, депортація дітей та руйнування критичної інфраструктури.

    У Державному департаменті США підтвердили зміну підходу до фінансування міжнародних програм, однак запевнили, що Вашингтон не відмовляється від підтримки процесів притягнення винних до відповідальності. Там наголосили, що частину фінансового навантаження повинні взяти на себе європейські союзники та міжнародні партнери. Водночас американська сторона заявляє про збереження підтримки окремих програм у сфері правосуддя та документування злочинів.

    Попри це, експерти сумніваються, що Європа зможе швидко компенсувати втрату американського фінансування. За словами представників міжнародних юридичних організацій, саме США були одним із найбільших донорів програм розслідування воєнних злочинів у світі. Тому навіть за умови продовження підтримки з боку ЄС та Великої Британії повністю замінити американські ресурси буде надзвичайно складно.

    Reuters також нагадує, що скорочення фінансування відбувається на тлі ширшого перегляду підходів США до міжнародних правозахисних ініціатив. Упродовж останнього року були закриті або реорганізовані кілька структур, які координували глобальні програми з документування масових злочинів та підтримки міжнародного правосуддя.

    Правозахисники попереджають, що уповільнення розслідувань може мати довгострокові наслідки для майбутніх судових процесів. Багато доказів потребують оперативної фіксації, а свідки злочинів можуть змінювати місце проживання або втрачати можливість давати свідчення через тривалий час після подій. Саме тому міжнародна допомога залишається критично важливою для документування злочинів війни та створення доказової бази проти російських військових і політичного керівництва РФ.

    На цьому тлі українські правозахисні організації закликають міжнародних партнерів не допустити згортання програм, які допомагають збирати докази злочинів Росії. Вони наголошують, що питання відповідальності за воєнні злочини стосується не лише України, а й усієї системи міжнародного права, яка опинилася перед одним із найбільших викликів за останні десятиліття.