Golosnovinua.com

Позначка: впк

  • Російський слід у стратегічному зв’язку: уряд закликали оголосити терміни остаточного усунення бенефіціарів РФ із «Київстару»

    Російський слід у стратегічному зв’язку: уряд закликали оголосити терміни остаточного усунення бенефіціарів РФ із «Київстару»

    Українська влада має представити чіткий план і конкретні строки повної ліквідації російської частки в компанії «Київстар» через націоналізацію, примусовий продаж або інші правові механізми. Про це заявив політолог і військовослужбовець Сергій Таран, наголосивши на неприпустимості ситуації, коли держава розширює співпрацю з мобільним оператором у сфері зв’язку та кібербезпеки, тоді як російські підсанкційні олігархи Михайло Фрідман, Петро Авен та Андрій Косогов продовжують зберігати сукупний непрямий економічний інтерес у Kyivstar Group на рівні близько 43,4% через структури LetterOne та VEON.

    Поштовхом до порушення цієї проблеми стали нещодавні технічні обмеження та збої в роботі військових терміналів Starlink, які наочно продемонстрували вразливість оборонного сектору через надмірну залежність від рішень сторонніх операторів. Ситуація набуває особливої гостроти через те, що «Київстар» виступає офіційним постачальником сервісів Starlink для бізнесу та органів влади за бюджетні кошти через систему Prozorro. Крім того, оператор позиціонує себе ключовим партнером держави в цифровізації, пропонуючи міністерствам і військовим відомствам хмарні рішення, кіберзахист та системи захищеного зв’язку, що створює потенційні ризики несанкціонованого доступу до персональних даних українців і передачі чутливої інформації спецслужбам РФ.

    Військовий також звернув увагу на спроби відбілити репутацію телеком-гіганта за рахунок благодійності. Зокрема, нещодавній фінансовий внесок оператора в розмірі 20 мільйонів гривень на створення перехоплювачів російських реактивних безпілотників є важливим для фронту, проте грошові пожертви не можуть підміняти фундаментальні питання державної безпеки.

    Посилаючись на дані Головного управління розвідки Міноборони України та спецслужб країн Європи, Таран нагадав про системні зв’язки структур групи «Альфа» з військово-промисловим комплексом агресора: фінансування патронних заводів, випуск обладнання для бойової авіації, страхування автопарків Росгвардії та охорони Володимира Путіна, а також обслуговування проєктів «Ростелекому». За його словами, бізнесмени, які беруть безпосередню участь у забезпеченні матеріально-технічної бази російської воєнної машини, у жодному разі не повинні залишатися співвласниками критичної цифрової інфраструктури країни, що відбиває повномасштабну агресію.

  • Удар по творцях ракетного терору: Україна запровадила санкції проти виробників «Іскандерів» та «Цирконів»

    Удар по творцях ракетного терору: Україна запровадила санкції проти виробників «Іскандерів» та «Цирконів»

    Президент України Володимир Зеленський підписав серію указів про введення жорстких персональних санкцій проти сімдесяти громадян Російської Федерації, які забезпечують роботу військових підприємств та створюють балістичні ракети «Іскандер-М» і гіперзвукові комплекси «Циркон». Про це офіційно повідомила пресслужба Офісу президента. Відтепер держава переходить до нового етапу санкційного тиску, фокусуючись не лише на юридичних особах, а й на конкретних виконавцях, які своєю щоденною працею забезпечують безперервний повітряний терор проти українських міст та критичної інфраструктури.

    Під дію спеціальних економічних обмежень потрапили провідні інженери, хіміки, конструктори та керівники виробництв військово-промислового комплексу ворога. Йдеться про ключових співробітників Воткінського заводу, а також потужних науково-виробничих об’єднань «Радар ММС» та «Граніт-Електрон». Крім того, під санкційний удар потрапили високопосадовці хімічних гігантів «Метафракс Кемікалс» і «Невинномиський Азот», які постачають критично важливі компоненти для вибухових сумішей і твердого ракетного палива. Оскільки самі ці заводи вже тривалий час перебувають під українськими та міжнародними обмеженнями, Київ тепер переслідує фахівців персонально та вимагатиме від західних союзників негайної синхронізації цих списків на міжнародному рівні, аби закрити їм доступ до світових технологій.

    «Ракети збирають конкретні люди: інженери, технологи, керівники виробництва. Тепер ми вносимо до санкційного списку і їх – 70 ключових співробітників, задіяних у ланцюжку виробництва ракет», – заявив уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк.

    Другим важливим напрямом стала ліквідація лазівок, які дозволяють Москві обходити світові фінансові бар’єри. Окремим президентським рішенням обмеження накладено на двадцять вісім фізичних і двадцять сім юридичних осіб. Цей пакет повністю нейтралізує інфраструктуру операторів криптобірж, спеціалізованих обмінників цифрових активів, а також ключових координаторів та власників компаній тіньової банківської мережі A7. Ця фінансова павутина раніше вже опинилася під масштабними обмеженнями Сполучених Штатів Америки за допомогу російському режиму. Усі їхні активи та операції в українській юрисдикції тепер заблоковані, що суттєво ускладнює можливості агресора розраховуватися за контрабанду військової продукції та електроніки подвійного призначення на міжнародних ринках.

    Третій санкційний блок цілеспрямовано б’є по економічних ресурсах загарбників безпосередньо на тимчасово захоплених землях України. Спеціальні заходи застосовано до десяти фізичних осіб, двадцяти однієї юридичної особи, а також двох морських транспортних суден, які регулярно обслуговують логістику противника. До переліку включено місцевих колаборантів і компанії, що займаються незаконним видобутком і вивезенням українських корисних копалин, наданням нелегітимних телекомунікаційних послуг та несанкціонованою експлуатацією захоплених промислових потужностей. Таке рішення створює міцну правову основу для майбутньої конфіскації майна пособників ворога, притягнення їх до відповідальності та повної зупинки їхнього нелегального бізнесу після деокупації регіонів.

  • Україна готує “ракетний сюрприз” для Росії: що відомо про нову RUTA, власні КАБи та майбутній щит Європи

    Україна готує “ракетний сюрприз” для Росії: що відомо про нову RUTA, власні КАБи та майбутній щит Європи

    Український військово-промисловий комплекс виходить на новий рівень розвитку. На тлі затяжної війни, масованих атак Росії та постійної потреби у далекобійній зброї Україна разом із західними партнерами розробляє нові типи озброєння, які можуть суттєво змінити баланс сил не лише на фронті, а й у всій системі європейської безпеки, повідомляють ЗМІ.

    Одним із найгучніших проєктів останніх місяців стала спільна українсько-німецька розробка нової крилатої ракети RUTA. Її створюють у співпраці з німецьким оборонним гігантом Rheinmetall, а перші випробування планують провести вже у 2027 році.

    За попередніми даними, ракета матиме дальність польоту до 2000 кілометрів, що фактично дозволить Україні уражати стратегічні цілі далеко в тилу Росії. Експерти наголошують: йдеться не просто про черговий далекобійний засіб, а про нову філософію ударних систем, створених з урахуванням досвіду сучасної війни та боротьби з потужною російською ППО.

    Військовий експерт та засновник фонду «Реактивна пошта» Павло Нарожний пояснив, що RUTA має принципово інше компонування, ніж уже відома українська ракета «Фламінго». Якщо у «Фламінго» двигун винесений зовні, то у новій ракеті він інтегрований у корпус. Це значно покращує аеродинаміку та дозволяє використовувати різні типи двигунів без суттєвого перепроєктування конструкції.

    За словами Нарожного, RUTA буде значно дорожчою за «Фламінго», однак і значно потужнішою та технологічнішою. Особливу увагу розробники приділяють системі навігації та стійкості до російських засобів радіоелектронної боротьби.

    Експерт наголошує, що сучасна крилата ракета не може покладатися лише на супутникову навігацію, адже GPS-сигнали активно глушаться. Тому, найімовірніше, RUTA використовуватиме систему навігації за рельєфом місцевості — технологію, коли камера сканує поверхню та звіряє її із заздалегідь завантаженими картами.

    Ще одна ключова особливість — повітряний запуск. Ракету планують запускати з літаків, що дозволить значно збільшити дальність та гнучкість застосування. Водночас саме ця складність робить проєкт дорожчим і технологічно вимогливішим.

    На думку військовослужбовця Сил ТрО ЗСУ Олександра Мусієнка, спільний українсько-німецький проєкт може стати початком формування нового європейського «ракетного щита» неядерного стримування.

    За його словами, у Європі дедалі краще усвідомлюють: дипломатія без сильної зброї більше не працює. Саме тому Німеччина, Нідерланди та інші країни зацікавлені у створенні власних високоточних ракетних систем, здатних стримувати Росію без використання ядерної зброї.

    Мусієнко зазначає, що сьогодні жодна європейська країна фактично не має власних неядерних балістичних ракет, а багато держав змушені закуповувати американські ATACMS. Співпраця з Україною, яка отримала унікальний бойовий досвід, може змінити ситуацію.

    Фактично формується новий оборонний союз технологій: український досвід фронту поєднується з європейськими фінансами, промисловістю та доступом до глобальних технологічних ринків.

    Паралельно Україна працює і над іншими типами озброєння. Одним із головних проривів може стати створення власних керованих авіабомб — аналогів російських КАБів, які останні два роки залишаються однією з найбільших загроз для українських позицій та прифронтових міст.

    Генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко заявив, що українські КАБ уже проходять активну стадію розробки за підтримки західних партнерів, зокрема Франції. За попередньою інформацією, перші моделі матимуть бойову частину вагою близько 250 кілограмів, однак надалі потужність можуть збільшити.

    Військові експерти вважають, що поява українських високоточних авіабомб може суттєво змінити ситуацію на фронті, особливо у питаннях контрбатарейної боротьби та ураження укріплених позицій противника.

    Ще одним перспективним напрямком стали реактивні дрони-перехоплювачі. Українські інженери вже працюють над системами, здатними знищувати не лише «Шахеди», а й російські КАБи та інші повітряні цілі.

    Такі системи можуть стати відповіддю на одну з головних проблем сучасної війни — масоване використання дешевих ударних засобів, які перевантажують класичну ППО.

    Водночас український miltech продовжує масштабувати виробництво дронів. Компанія Vyriy Industries нещодавно презентувала новий метод серійного виробництва безпілотників, який дозволяє значно збільшити обсяги випуску.

    А компанія PG Robotics активно просуває безпілотник Lucky Strike-2 — ударний дрон нового покоління, створений спеціально під реальні потреби фронту.

    Крім того, в Україні дедалі частіше говорять про можливу появу власної балістичної ракети вже у 2026 році. Якщо цей проєкт буде реалізований, Україна вперше отримає власний інструмент стратегічного стримування такого рівня.

    Паралельно тривають роботи над українським аналогом ракет для систем Patriot. У цьому напрямку Києву допомагають європейські партнери, зацікавлені у створенні незалежної від США системи протиповітряної оборони.

    Фактично війна стала каталізатором безпрецедентного розвитку українського ВПК. Якщо ще кілька років тому Україна здебільшого залежала від імпорту західного озброєння, то тепер дедалі більше переходить до моделі спільного виробництва та власних високотехнологічних розробок.

    Експерти зазначають: головна перевага українського оборонного сектору — унікальний бойовий досвід, якого сьогодні немає жодна інша країна світу. Саме тому українські ракети, дрони та системи ППО дедалі частіше розглядаються не лише як зброя для фронту, а й як потенційна основа нової архітектури безпеки Європи.

  • Зеленський виступив проти продажу української зброї

    Зеленський виступив проти продажу української зброї

    Україна зацікавлена у розвитку експорту власного озброєння, зокрема дронів-перехоплювачів, однак такі контракти мають укладатися виключно за участі держави. Про це заявив президент Володимир Зеленський під час зустрічі з журналістами.

    За його словами, у воєнний час експорт зброї повинен не лише приносити прибуток, а й безпосередньо працювати на посилення обороноздатності країни та розвиток вітчизняного військово-промислового комплексу.

    Президент звернув увагу на проблему, коли окремі українські виробники намагаються продавати озброєння іноземним партнерам без погодження з державою. Він навів приклад перемовин із лідером однієї з країн Близького Сходу, який повідомив про намір придбати українські дрони через компанію, зареєстровану за кордоном.

    За словами Зеленського, така модель є неприйнятною, адже створення ефективної зброї — це не лише результат роботи бізнесу, а й заслуга українських військових, які тестують, вдосконалюють і використовують ці системи на фронті.

    Президент наголосив, що держава має визначати правила експорту, оскільки йдеться про стратегічну галузь в умовах війни. Крім того, лише централізований підхід дозволяє гарантувати якість продукції та її ефективне використання, адже дрони потребують інтеграції з іншими елементами оборонної системи, спеціалізованого програмного забезпечення та досвідчених фахівців.

    Зеленський підкреслив, що у світі практика контролю державою експорту озброєнь є стандартною. Як приклад він навів США, де навіть комерційні контракти у сфері оборони потребують погодження на рівні федеральної влади. Аналогічні механізми діють і в країнах Європи.

    Україна, за словами президента, вже працює над укладенням довгострокових контрактів у сфері оборонної продукції. Йдеться про домовленості терміном до 10 років, які мають забезпечити стабільні надходження до бюджету та розвиток виробництва.

    Окремо глава держави звернув увагу на модель співпраці з міжнародними партнерами, зокрема так звану «данську модель», коли іноземні держави інвестують у конкретні українські оборонні компанії та спільно розвивають виробництво. Вже зараз подібні проєкти реалізуються в країнах Європи.

    Президент також зазначив, що у співпраці з партнерами важливо уникнути ризиків реекспорту українських технологій до третіх країн без погодження Києва. Усі такі рішення, за його словами, мають ухвалюватися спільно та контролюватися на державному рівні.

    За підсумками, Україна прагне сформувати системну експортну політику у сфері озброєнь, яка поєднуватиме економічну вигоду з пріоритетом національної безпеки та підтримкою власних Збройних сил.

  • Як корпорація ASBIS пов’язана з російським ВПК. ЧАСТИНА 1

    Як корпорація ASBIS пов’язана з російським ВПК. ЧАСТИНА 1

    Міжнародний холдинг ASBIS з російсько-білоруським бекграундом та штаб-квартирою на Кіпрі тісно пов’язаний з російським військово-промисловим комплексом.

    Нагадаємо, у попередніх частинах нашого журналістського розслідування ми детально описали етапи становлення корпорації ASBIS та схеми паралельного імпорту товарів Apple до Росії та Білорусі через треті країни.

    Але крім айфонів та айпадів через ASBIS до РФ поставляється електроніка, яка використовується для виробництва ракет та дронів, а сама корпорація намагається інтегруватися до державних проектів по розробці ШІ країн Європи та США.

    Як ми писали раніше, крім білоруського коріння, в холдингу ASBIS на топових позиціях в основному працюють росіяни, при цьому фактично проживаючи в Москві.

    До прикладу Chief Omnichannel Officer Расім Лемберанський та керівник відділу продажів Дмитро Андрєєв – фактично проживають в Москві, хоча в офіційних локаціях значаться Лімасол та Алмати.

    Водночас, серед топів ASBIS є росіяни, які дійсно релоковані до Лімасолу так як ймовірно задіяні у виконанні дуже чутливих  для російського ВПК завдань.

    Зокрема мова йде про менеджера по роботі з ключовими клієнтами ASBIS Анастасію Коршункову (Anastasia Korshunkova, Key Account Manager), яка прийшла в ASBIS із  російської Асоціації експортерів та імпортерів (Ассоциация экспортеров и импортеров), де згідно даних ресурсу LinkedIn Коршункова пропрацювала 1 рік і 3 місяці.

    ФОТО: Скріншот профайлу в LinkedIn Анастасії Коршункової

    Варто відзначити, що російська структура – “Ассоциация экспортеров и импортеров” спеціалізується на обході санкційного режиму та відіграє важливу роль для поставки необхідних комплектуючих для роботи російського ВПК.

    Практично відразу після введення санкційного режиму проти РФ та виникнення гострого дефіциту західних високотехнологічних комплектуючих для російського ВПК Анастасія Коршункова приходить до “некомерційної організації” Асоціації експортерів та  імпортерів і відразу на керівну посаду – Head of International Sales (Керівник відділу міжнародних продажів).

    ФОТО: Анастасія Коршункова більше року працювала в російській проксі-структурі, що займається обходом санкційного режиму

    Відповідно до даних ресурсу LinkedIn Анастасія Коршункова приступила до роботи в Асоціації експортерів та імпортерів в липні 2022 року, як спеціаліст з хорошими  зв’язками серед західних високотехнологічних компаній і відразу була релокована до Туреччини.

    Нагадаємо, згідно висновків звіту німецького інституту економічних досліджень Ifo, опублікованих виданням Euractiv, Туреччина до цього часу  є одним із самих крупних хабів для обходу санкційного режиму та поставки військової продукції до РФ.

    ФОТО: Після введення санкційного режиму проти РФ Коршункова була релокована до Туреччини

    Через “неформальні зв’язки” вибудовані Асоціацією експортерів та імпортерів зокрема відбувається імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі та багато іншої продукції для сталої роботи російського ВПК.

    Власне кажучи, побудовою цих “неформальних зв’язків” 1 рік і 3 місяці займалась Анастасія Коршункова як топ-менеджер Асоціації.

    Значну роль Асоціації експортерів та імпортерів в обході санкцій проти РФ відзначило також авторитетне видання Financial Times, через пряму цитату іншого топа Асоціації – віце-президента Ірини Засідатель.

    Чи можуть російські спецслужби використовувати міжнародний холдинг  ASBIS у своїх цілях?

    Як показує “кейс Коршункової” – однозначно така ймовірність існує.

    Варто відзначити, що ASBIS мабуть єдина “європейська корпорація”, що підписала контракт з екс-топом проксі-структури на кшталт російської Асоціації експортерів та імпортерів.

    Нагадаємо, ASBIS міжнародний холдинг, найбільший дистриб’ютор IT-продуктів, програмного забезпечення та споживчої електроніки в регіонах EMEA з локальними офісами в більш ніж 30-ти країнах світу, в тому числі в Україні.

    Іншими словами, у разі, якщо працевлаштування Коршкнкової в ASBIS було продиктовано не виключно комерційними інтересами, а мала місце протекція від її попереднього керівництва з російської проксі-структури, то існує висока ймовірність отримання російськими спецслужбами доступів всіх офісів корпорації. В тому числі до офісу Асбіс Україна.

    Нагадаємо, Асбіс Україна, неодноразово публічно звинувачувалась в контрабанді техніки Apple до РФ.

    ФОТО: Скріншот ТГ каналу Лачен пише

    І хоча ASBIS усі звинувачення в свою адресу відкидає, факти говорять самі за себе.

  • Зеленський заявив, що в Україні працюють понад 40 іноземних оборонних компаній

    Зеленський заявив, що в Україні працюють понад 40 іноземних оборонних компаній

    Президент України Володимир Зеленський повідомив, що в країні активно працюють понад 40 іноземних оборонних компаній, що свідчить про зростання співпраці з міжнародними партнерами у сфері безпеки та оборони. Водночас понад 600 вітчизняних оборонних компаній продовжують зміцнювати військово-промисловий комплекс України. Ці підприємства забезпечують близько 300 тисяч робочих місць в оборонній галузі.

    Ми залучили понад 40 іноземних оборонних компаній для роботи в Україні. В сфері ОПК працюють понад 600 вітчизняних компаній, які загалом забезпечують  300 тисяч робочих місць

    – сказав Зеленський.

    Зеленський поставив завдання виготовити 3 тисячі крилатих ракет та 30 тисяч далекобійних безпілотників наступного року.

  • Німецька оборонна компанія Rheinmetall будує виробничі лінії в Україні для посилення військової підтримки

    Німецька оборонна компанія Rheinmetall будує виробничі лінії в Україні для посилення військової підтримки

    Німецький оборонний гігант Rheinmetall, один із провідних виробників зброї у світі, вже побудував одну виробничу лінію в Україні та планує запустити ще три. Про це заявив генеральний директор компанії Армін Паппергер, підкресливши, що Rheinmetall планує зміцнити співпрацю з Україною для забезпечення її обороноздатності на тлі тривалого конфлікту з Росією.

    «Справи просуваються. Перший завод уже готовий. Другий на підході. І я тепер наполягаю на тому, щоб прискорити все це, тому що часу в нас немає», – заявив він.

    «Виробнича лінія №1 буде націлена на танки. Здібності порохового виробництва і боєприпасів будуть спрямовані на подвійне або навіть потрійне виробництво за стандартами НАТО, яких у вас немає на даний момент. Адже ваша виробнича лінія досі має старі радянські стандарти. Це будуть видатні технології в майбутньому. Також буде виготовлення артилерії та боєприпасів для танків. Більше сказати не можу», – сказав Паппергер.

  • В Україні розпочали вирощування бавовнику для потреб оборонної промисловості

    В Україні розпочали вирощування бавовнику для потреб оборонної промисловості

    У березні цього року уряд України ініціював амбіційний проєкт з вирощування бавовнику, який є критично важливим компонентом для виробництва пороху. Цей крок є частиною стратегії самозабезпечення і посилення оборонного потенціалу країни.

    Про це повідомила пресслужба Національна асоціація оборонної промисловості України.

    Зазначається, що компонент для пороху вирощують у кількох регіонах країни на 10 експериментальних полях.

    «Результати експертизи після збору врожаю мають показати, чи придатна українська сировина для виготовлення вибухових речовин», – зазначили в асоціації.

    Водночас заступник голови асоціації оборонної промисловості Сергій Висоцький зазначив, що глобальний дефіцит пороху обмежує можливості країн-постачальників задовольнити зростаючі потреби України.

    «Компанії нашої Асоціації можуть збільшити виробництво боєприпасів різних калібрів, включно зі 122-мм і мінометними, удвічі. Однак для цього потрібні стабільні поставки порохів і вибухових речовин. Наразі таких постійних поставок немає», – підкреслив Висоцький.

  • В Україні є необхідність збільшити робочий день на дві години – експерт

    В Україні є необхідність збільшити робочий день на дві години – експерт

    Україна перебуває в умовах війни, і це вимагає максимальної мобілізації зусиль кожного громадянина для підтримки обороноздатності та відновлення економіки країни. Про це заявив експерт з енергетичних питань і капітан ЗСУ Андрій Гнатуш. Він висловив думку, що для цього необхідно розглянути можливість переведення робочого дня з 8 годин на 10 годин.

    “Українцям необхідно максимально мобілізуватися. Зрозуміти, що війна їх торкається. А хто забув, той може в темряві посидіти, подивитись на чорні вулиці за вікном. Треба максимально долучатися до підняття обороноздатності країни. Я б взагалі на місці держави розглянув варіант переведення з 8-годинного робочого дня на 10-годинний. Дві години працюємо на відновлення економіки країни, на енергетичні потужності, на ВПК”, – зазначив Гнатуш.

    Експерт підкреслив, що війна – це не лише справа військових, а й кожного громадянина. На його думку, подовження робочого дня могло б стати вагомим внеском у відновлення критично важливих галузей, таких як оборонно-промисловий комплекс (ВПК) та енергетика.

    Коментуючи удари Росії по українській енергетиці, Гнатуш звернув увагу на те, що РФ воює не лише за території, але й за енергетику України. За його словами, Росія намагається відновити єдине енергетичне кільце, яке існувало за часів Радянського Союзу і включало Україну та Білорусь.

    “Так, енергетика наша пошматована. І так складаються обставини, що світ аплодує стоячи від того, що ми рвемо один одного на шмаття у секторі енергетики. РФ як ті миші – плакали, але продовжували гризти кактус. Росія й розпочинала цю агресію, цю криваву війну з ціллю того, щоб повернути нас в єдине енергетичне кільце з собою і з Білоруссю”, – пояснив Гнатуш.

    Він зазначив, що після виходу України з цього кола та її інтеграції в європейську енергетичну систему, в енергетичному кільці РФ утворилася величезна “діра”. Це, на його думку, є однією з причин, чому Росія продовжує агресивні дії, спрямовані на підрив критичної інфраструктури України.

    “Ресурси, люди, енергетика і політичний вплив – ось для цього вони це все чинять, хоронять своїх людей, не рахуються з втратами і продовжуватимуть здійснювати оці терористичні обстріли критичної інфраструктури і мирного населення України”, – підсумував Гнатуш.

     

  • Чи зламає Кремль хід війни збільшенням військ до 690 тисяч

    Чи зламає Кремль хід війни збільшенням військ до 690 тисяч

    Збільшення російських військових сил до 690 тисяч на території України, на думку військового аналітика Костянтина Машовця, є ризикованим кроком для Кремля. Цей крок може виявитися марним без належних організаційних заходів і нових підходів до ведення війни. Проте наступні шість місяців обіцяють бути вкрай складними. Однак, реальна ситуація набагато складніша і залежить від методології використання цих сил. Розглянемо основні моменти, пов’язані з цим гіпотетичним сценарієм.

    Спробуємо зрозуміти, як воно може вплинути на загальний (стратегічний) хід війни.

    На перший погляд, відповідь лежить на поверхні.

    Адже збільшення чисельності російського стратегічного угрупування, яке діє на теренах України, нічого доброго нам не принесе, за замовчуванням. Особливо в контексті перспектив продовження противником активних (у сенсі наступальних) дій (операцій) на визначених операційних напрямках.

    Але насправді РЕАЛЬНА, а не УДАВАНА ситуація із цим угрупуванням противника залежить не тільки від його чисельності, а від цілої низки чинників. Головним з яких є методологія його використання.

    У попередніх двох частинах я висловив власну точку зору стосовно двох основних моментів, пов’язаних із цим ГІПОТЕТИЧНИМ нарощуванням чисельності угрупування противника:

    • найімовірніше, це можливо, здебільшого в межах реалізації чергового етапу мобілізаційного розгортання (мобілізації) ЗС РФ. Інакше — або доведеться розтягувати у часі це нарощування (тоді термін “до кінця 2024-го року” явно буде не витримано), або розміри та обсяги цього нарощування доведеться суттєво “переглядати” (й, відповідно, плани, пов’язані із його використанням);
    • окрім того, як на мене, основним призначенням нарощування чисельності російського стратегічного угрупування в Україні, ймовірно, є спроба перейти від сталих, позиційних форм організації та ведення бойових дій до серії більш-менш “глибоких” (принаймні оперативного рівня та масштабу) операцій, з метою якомога скорішого завершення війни (примусу України до ухвалення сформульованих “пуйлом” умов). В силу цілої низки причин зовнішньополітичного та ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОГО характеру, Кремль став ПОСПІШАТИ, і тому довготривала й масштабна війна перестала бути для нього “зручною” стратегією її ведення.

    Або як альтернативну причину цього нарощування чисельності російського стратегічного угрупування в Україні варто розглянути прагнення російського командування вже весною (літом) наступного року “парірувать” чергову спробу України змінити свою стратегію ведення війни з оборонної на наступальну.

    Й отже, довести її військово-політичному керівництву (ну й, звісно, її держав-партнерів) усієї “безперспективності” спроб “щось змінити” у поточній військово-політичній (стратегічній) ситуації у війні. Тобто неможливості “щось повернути” чи “щось відбити”. Й це, на думку Кремля, очевидно, об’єктивно повинно спонукати Україну та її союзників “погодитись” на всі “завоювання” Кремля.

    Як на мене, перший варіант “основного призначення” озвученого генералом Сирським запланованого нарощування чисельності російських військ в Україні виглядає більш ймовірним, ніж другий.

    Просто тому, що “ідеологія” теорії та практики радянсько-російської “школи” військового мистецтва вимигає пошуку та застосування найбільш активних та ефективних способів й методів “решительного разгрома войск противника”.

    Перехід від позиційного “тягни–толкай” в тактичній зоні із більш-менш сталою лінією фронту, з надію на те, що противник (ЗСУ та загалом Україна) якось та колись “посипляться”, до серії “глибоких проривів та охватів”, у цьому сенсі є найбільш відповідною стратегією.

    Хоча б тому, що Кремль на сьогодні просто “сам для себе” не може гарантувати із стовідсотковою впевненістю того, що Україні у якийсь момент можуть припинити допомогати “враждебные буржуины” (які, до речі, сукупно переважають усі ресурсні, економічні та технологічні спроможності Кремля вести затяжну війну, навіть на додаток із “частичным участием” Китаю).

    Водночас, намагаючись визначити характер впливу цього нарощування чисельності російських військ, розгорнутих в Україні, на загальну (військово-політичну\стратегічну) ситуацію у війні, варто мати на увазі не тільки сутто військову (воєнну) сферу, а цілу низку інших, так чи інакше пов’язаних із спроможністю Кремля її взагалі вести, або “моделировать” свою стратегію в ній. Наприклад, фінансову, воєнно-ЕКОНОМІЧНУ складову чи соціально-політичну, технологічну й т.д.

    Щодо, власне, воєнної сфери.

    Такого роду нарощування чисельності стратегічного угрупування російських військ в Україні, яке озвучив генерал Сирський, очевидно, сприятиме набуттю його командуванням цілого переліку можливостей та спроможностей.

    Я їх зараз не буду перераховувати всі, але назву два, як на мене, ключових, у світлі вищеописаного призначення цього нарощування й загального перебігу війни, а саме:

    • набуттю російським командуванням можливості провести оперативне розгортання відповідних наступальних угрупувань військ не тільки на 1–2 операційних напрямках, як зараз, а щонайменше на 3–4-х (нехай і в порівнянно обмеженому масштабі). 150–160 тисяч “тушок” — це принаймні ще одне додаткове угрупування військ (УВ), цілком співставне із такими “монстрами”, як “Запад”, “Юг”, або “Центр”;
    • набуттю російським командуванням можливості наростити оперативну щільність своїх військ (тобто збільшити середні покажчики кількості особового складу та бойової техніки військ (сил) своїх армій та армійських корпусів, розгорнутих в Україні та у безпосередній близькості від неї), завдяки чому не тільки ешелонувати бойові порядки своїх військ на більшій кількості напрямків та відрізків, а й почати формувати у більших масштабах та інтенсивніше резервні компоненти (на тактичному та оперативному рівнях, з чим у них на сьогодні, скажімо так, існують певні складнощі).

    Однак вся ця “красота” має сенс виключно тоді, коли російське командування дійсно збирається міняти основні форми й методи застосування своїх військ у війні з Україною — з поступового “прогризання” української оборони у стилі “від посадки до посадки” на “стремительные и сокрущающие удары в глубину обороны противника”, ну або тоді, коли виникне реальна потреба знову “зацементувати” власну оборону додатковими резервами на якомусь операційному напрямку, де, на його думку, “ЗСУ знову спробують наступати”.

    В усіх інших випадках це нарощування буде позбавлене сенсу. Бо збільшенням “живої” (до визначеного моменту) сили, яка залучається лише для того, аби мати можливість й надалі штурмувати “домік лісника” чи “пів посадки під Часіком” приведе виключно до того, що й ці “гіпотетичні” 150–160 тисяч “зточаться” так само, як і їхні попередники.

    Немає ніякої різниці для “зміни загальної ситуації у війні” скільки конкретно російських військовослужбовців загинуло, наприклад, в боях за Вовчанськ — три, п’ять, десять тисяч, грає роль лише співвідношення між цими втратами та “якістю” (рівнем, обсягом) досягнутого результату.

    Якщо ви вклали (або у землю, або на койку в шпиталі) у лобових атаках для того, щоб захопити третину прикордонного містечка, приблизно десь повнокровну дивізію, то, якщо ви не зміните сам підхід до такого роду своїх дій, а лише збільшите чисельність штурмових груп та рот, то, очевидно, бажаного успіху ви досягнете (якщо взагалі досягнете) принаймні не з меншими втратами.

    Підсумуємо

    Збільшення чисельності особового складу російського стратегічного угрупування військ, розгорнутого в Україні, безумовно, на загальному перебігу війни для нас з вами відіб’ється “різко негативно”. Адже сприятиме суттєвому розширенню можливостей та спроможностей російського командування відповідного рівня планувати, організовувати та ПРОВОДИТИ ті чи інші свої дії (особливо наступального характеру).

    Однак вплив цього нарощування на загальну ситуацію у війні зовсім не обмежується виключно військовою сферою. Для неї має значення ціла низка “пов’язаних” із цим ІНШИХ чинників. Починаючи з фінансового (адже цю ДОДАТКОВУ ораву треба одягати, кормити, поїти, нарешті — озброювати та оснащувати чимось, це — кошти, знову кошти й ще раз кошти), закінчуючи соціально-політичним.

    Станом на середину лютого нинішнього року, за даними видання “Лівий Берег”, РФ УЖЕ витратила на війну з Україною не менше 1,3 ТРИЛЬЙОНА американських долЯрів (з них, принаймні, 211 мільярдів — лише на розгортання та утримання на окупованих територіях свого стратегічного угрупування військ, коли воно явно не дотягувало до 500 тисяч “голів”, зараз воно більше, й на дворі далеко не ЛЮТИЙ). Додавання до цього кодла ще 150–160 тисяч “тушок” означає — додавання витрат, причому суттєве.

    Водночас в самій РФ інфляція продовжує зростати, промислове виробництво, не дивлячись на просто “ахіренне вкачування бабла” з російського бюджету у військове виробництво, продовжує “замєдляца” (темпи зростання, яке “давав” тамтешній ВПК, спочатку стабілізувались й зараз потроху почали зменшуватись, вони ще ростуть, але все менше й менше). Із самим дефіцитом “болотяного” бюджета щось також таке недобре коїться, та й загалом податки на “болотах” кардинально зростають.

    А ще є соціально-політичний чинник (цих ДОДАТКОВИХ “вітязей” на боротьбу з “натівсько-бІндероФскою гідрою” ще десь й колись тре наловити, тобто мобілізувати, а це навряд чи викличе у російському суспільстві особливо позитивні почуття та емоції).

    Ну й т.д.

    Ну й на завершення — коротка оцінка всього цього нарощування у стилі “незважаючи ні на що…”.

    Ми маємо справу із “останньою” спробою Кремля змінити “парадігму війни” в стратегічному сенсі. Тобто досягнути СПРАВЖНЬОЇ цілі війни — ліквідувати Україну як державу.

    Обраний метод — розтягнуте у часі удушення.

    Спочатку військовим шляхом примусити погодитись на закінчення війни на своїх умовах (для цього, власне, й потрібне це нарощування), після чого в Україні (або, краще сказати, в тому, що від неї залишиться), очевидно, розпочнуться, за думкою Кремля, “необратимые социально-политические процессы дезинтеграционного характера” щодо її системи державного управління й всього державного устрою (що цілком ймовірно). Наприкінці Кремлю залишиться лише “добити”.

    Тому нам варто готуватися до дуже динамічно-напруженних найближчих 5–6-и місяців. Кремль, по суті, їде ва-банк. Його найближче й наразі ГОЛОВНЕ завдання — примусити Україну погодитись на ЇХНІ підсумки війни.