Позначка: в’язниця

  • Харківський прокурор, що «заплющував очі» на катування у в’язниці, живе у розкоші

    Харківський прокурор, що «заплющував очі» на катування у в’язниці, живе у розкоші

    Колишній прокурор Харківської області Олександр Фільчаков, якого роками пов’язували з бездіяльністю щодо катувань у так званому «Харківському ГУЛАГу», нині обіймає посаду заступника начальника 3-го відділу процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури.

    Попри скандальне минуле, Фільчаков та його родина демонструють значне матеріальне забезпечення. Згідно з деклараціями, сім’я володіє нерухомістю на суму понад 3,25 млн грн:

    • земельна ділянка у смт Солоницівка (1200 м²), оформлена на самого Фільчакова;

    • дві квартири у Харкові — 144 м² (490 тис. грн) та 75 м² (32 тис. грн), якими користуються члени родини;

    • земельна ділянка у Харкові (1000 м², 731 тис. грн) та будинок (252 м², 2 млн грн), оформлені на дружину Юлію.

    Окрім того, родина користується двома автомобілями, що належать стороннім особам: BMW X5 (2012) та Toyota Land Cruiser Prado 120 (2008).

    У 2024 році загальний дохід сім’ї склав 3,6 млн грн. Основну частину доходу отримав сам Фільчаков: 1,88 млн грн зарплати від прокуратури та 1,05 млн грн пенсії. Його дружина Юлія додатково заробила 439 тис. грн від підприємницької діяльності, 215 тис. грн від незалежної професійної діяльності та 16 тис. грн соцвиплат від Кабміну.

    Сім’я також декларує майже 1,9 млн грн готівкою. Такі фінансові статки викликають питання, особливо на тлі звинувачень у бездіяльності щодо катувань у Харківському СІЗО, які набули широкого резонансу в суспільстві.

  • «Свідка Єгови» засудили за відмову від мобілізації

    «Свідка Єгови» засудили за відмову від мобілізації

    Рахівський районний суд засудив до трьох років позбавлення волі Микиту Паршина — уродженця Мелітополя та старійшина релігійного об’єднання «Свідки Єгови в Україні». Причиною стало ухилення від мобілізації з релігійних переконань, що суд визнав незаконним в умовах воєнного стану.

    Згідно з вироком від 27 травня, Паршин після повномасштабного вторгнення РФ переїхав із тимчасово окупованого Мелітополя до Закарпаття. У листопаді 2024 року він пройшов військово-лікарську комісію, був визнаний придатним до служби та отримав бойову повістку. Однак до війська не з’явився, пояснивши це своїми релігійними переконаннями.

    На суді чоловік заявив, що належить до «Свідків Єгови» з 2008 року, а з 2022-го — офіційно є старійшиною. Він стверджував, що релігія забороняє йому брати до рук зброю та брати участь у військових діях. Також Паршин нагадав, що у 2015 році вже проходив альтернативну (невійськову) службу.

    Однак суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану законодавство не передбачає заміни мобілізації на альтернативну службу. У рішенні суду йдеться, що релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення від мобілізації, яка є обов’язком кожного громадянина.

    «Посилання на релігійні переконання не можуть бути оцінені як такі, що виключають можливість виконання військового обов’язку», — зазначив у вироку суддя Віктор Ємчук.

    Микиту Паршина визнано винним за ст. 336 Кримінального кодексу України («Ухилення від призову під час мобілізації») та засуджено до трьох років ув’язнення. Захист має право оскаржити вирок в апеляційному суді.

  • Чоловік отримав три роки в’язниці за відмову від повістки

    Чоловік отримав три роки в’язниці за відмову від повістки

    Суд Кременчука ухвалив рішення про позбавлення волі чоловіка на три роки за ухилення від мобілізації, після того як його було визнано придатним для військової служби. Про це повідомляє пресцентр Полтавського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).

    Згідно з матеріалами справи, у лютому 2024 року військово-лікарська комісія кременчуцької лікарні визнала чоловіка придатним до служби. Однак він заперечував це рішення, стверджуючи, що страждає на астму та гіпертонію. У зв’язку з цим він відмовився отримати повістку для відправлення до навчального центру та не з’явився у визначений час до ТЦК.

    Це стало підставою для складання акту про відмову від отримання повістки, після чого документи були передані для кримінального розслідування.

    На суді чоловік визнав свою провину, зізнавшись, що боявся потрапити на передову, проте це не змінило вироку — три роки позбавлення волі.

    У пресцентрі ТЦК також зазначили, що це не перший випадок у Полтавській області, коли особам призначають реальні терміни за ухилення від мобілізації.

  • В російському ув’язненні померла українська журналістка Вікторія Рощина

    В російському ув’язненні померла українська журналістка Вікторія Рощина

    11 жовтня 2024 року стало відомо про трагічну смерть української журналістки Вікторії Рощиної, яка перебувала в російському ув’язненні. Вікторія була позаштатною авторкою “Української правди” і активною учасницею журналістського середовища, що висвітлювало події в Україні.

    “На жаль, інформація про смерть Вікторії підтверджена. Ми знали Вікторію. В 2022 році вона робила матеріали в координаційному штабі, тому для нас це надзвичайно сумна новина і для всієї української журналістики”, – сказав Яценко.

    За словами Яценка, про обставини смерті говорити зарано, їх встановлюють.

    Юсов у четвер також повідомив, що Рощина мала бути включена до одного з найближчих обмінів полоненими. Її мали етапувати до в’язниці “Лефортово” у Москві, аби підготувати повернення в Україну.

    “Найближчим часом вона мала бути вдома, для цього було зроблено все необхідне” – сказав Юсов.

    В березні 2022 року Рощину захоплювали російські окупанти і 10 днів утримували в Бердянську.

    У 2022 році Рощина написала низку репортажів з тимчасово окупованих територій. Зокрема, про те, чим живе окупований Крим у війну, як на окупованій Донеччині проходив псевдореферендум, та показала фоторепортаж зі зруйнованого Маріуполя.

    Для того, щоб потрапити на окуповану територію, Рощина вирушила з України до Польщі 25 липня. Вона планувала через Росію дібратися на окупований схід України через 3 дні.

    Рощина зникла 3 серпня 2023 року на окупованій Росією території, звідки вона робила репортаж.

    У травні 2024 року Росія вперше визнала, що затримала Рощину. Міністерство оборони РФ надіслало листа з підтвердженням її батькові, Володимиру Рощину.

  • В Україні окремі підрозділи вже ведуть набір новобранців у в’язницях

    В Україні окремі підрозділи вже ведуть набір новобранців у в’язницях

    Окремі українські військові підрозділи почали активно залучати новобранців серед ув’язнених. Представник окремого штурмбатальйону «Да Вінчі» Дмитро Савченко опублікував фото, яке демонструє спілкування з групою ув’язнених.

    «Ми застрибнули в цей процес і звертаємося до ув’язнених максимально зрозумілою мовою. Адже ми були по той бік барикад і знаємо всі патерни та алгоритми”, – заявив Савченко.

    У коментарях до його посту про плани набирати засуджених заявили і представники батальйону ГУР «Кракен».

  • Україна почала звільняти ув’язнених для служби в армії

    Україна почала звільняти ув’язнених для служби в армії

    Україна вже розпочала процес звільнення ув’язнених для служби в армії, про що повідомив міністр юстиції Денис Малюська. За його словами, майже 350 ув’язнених вже звільнено відповідно до нового закону, який дозволяє засудженим служити в армії в обмін на умовно-дострокове звільнення після закінчення служби.

    На даний момент до судів подано 4 300 заяв на умовно-дострокове звільнення, і судова система активно розглядає більшу частину цих заяв. Малюська зазначив, що до 20 000 ув’язнених, включаючи тих, хто перебуває у попередньому ув’язненні, можуть бути завербовані для служби в українській армії.

    Ця політика нагадує практику, яку широко використовує Росія для зміцнення своїх Збройних сил, проте є суттєві відмінності. Російська програма відкрита для ув’язнених, засуджених за насильницькі злочини, тоді як український закон не поширюється на осіб, засуджених за два і більше вбивства, зґвалтування або інші тяжкі злочини. Особу, засуджену за одне вбивство, може бути звільнено лише за відсутності обтяжливих обставин, таких як сексуальне насильство.

    Малюська підкреслив, що основними причинами ухвалення цього закону є труднощі з призовом “звичайних” громадян. Він також зазначив, що багато ув’язнених, які наразі відмовляються від умовно-дострокового звільнення, вичікують, щоб подивитися, як складеться доля першої хвилі добровольців. Вони хочуть дізнатися, наскільки якісною буде підготовка новобранців, чи задоволені нові солдати і колишні ув’язнені, та чи добре з ними поводяться.

    “Це буде ключовим моментом,” – наголосив міністр, підкреслюючи важливість якості підготовки та ставлення до новобранців для успіху цієї ініціативи.

  • 20 місяців полону Максима Буткевича, правозахисника, ексжурналіста ВВС

    20 місяців полону Максима Буткевича, правозахисника, ексжурналіста ВВС

    Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Йому було призначено 13 років позбавлення волі.

    Протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час.

    Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим.

    Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим.

    Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін.

    “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

    Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту.

    У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області.

    Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

    Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

    Колеги та друзі описують його як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму.

    Майже 15 років свого життя Максим Буткевич присвятив боротьбі за права людини. Він був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям.

    Максим Буткевич відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

    “Він боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

    Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей.

    Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського.

    У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження.

    Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

  • Андрій Наумов, екс-генерал СБУ, вийшов з в’язниці в Сербії

    Андрій Наумов, екс-генерал СБУ, вийшов з в’язниці в Сербії

    Колишній генерал Служби безпеки України (СБУ) Андрій Наумов, який був засуджений у Сербії до року ув’язнення за відмивання грошей, вийшов на волю. Про це повідомили в місцевому суді, яке вирішує питання його подальшого статусу.

    Наприкінці минулого року Сербія відмовила Україні у єкстрадиції Наумова, адже президент Зеленський в березні того ж року публічно висловив звинувачення в його адресу, називаючи зрадником. Це викликало протест місцевих влад і вважалося порушенням презумпції невинності.

    Наприкінці його тюремного терміну документи були повернуті Наумову, але йому заборонено залишати територію Сербії до вирішення питань апеляції на його вирок.

    Спроби України екстрадувати колишнього генерала були зупинені судовим рішенням у Сербії, що визнало втручання в презумпцію невинності через заяви українського президента Володимира Зеленського, який у відеозверненні в березні 2022 року назвав підсудного зрадником.