Позначка: вибори

  • Бунт у світовому футболі: Гібралтар розірвав союз з Інфантіно та оголосив бойкот комерціалізації ФІФА

    Бунт у світовому футболі: Гібралтар розірвав союз з Інфантіно та оголосив бойкот комерціалізації ФІФА

    Футбольна асоціація Гібралтару офіційно відкликала свою підтримку кандидатури чинного очільника Міжнародної федерації футболу (ФІФА) Джанні Інфантіно на майбутніх президентських виборах. Відповідне рішення національна федерація ухвалила після аналізу останніх процесів у системі управління міжнародним спортом. Про кардинальну зміну своєї позиції організація повідомила у спеціальній заяві.

    Керівництво гібралтарського футболу наголосило, що останні тенденції та рішення верхівки світового футболу викликають серйозне занепокоєння і змушують переглянути довіру до чинного лідера організації. Головною причиною демаршу стала кулуарність ухвалення рішень та зміщення пріоритетів у бік комерційних прибутків замість турботи про розвиток спорту.

    Гроші проти принципів: претензії до керівництва ФІФА
    Футбольна влада Гібралтару завчасно направила офіційне сповіщення про своє рішення безпосередньо до штаб-квартири міжнародної федерації. В асоціації впевнені, що стратегічне майбутнє футболу не має залежати виключно від фінансової вигоди окремих функціонерів.

    «ФІФА була офіційно повідомлена про це рішення. Рішення, які мають фундаментальне значення для майбутнього футболу, повинні ухвалюватися прозоро, колективно та через створені для цієї мети структури управління. Комерційні доходи важливі для подальшого розвитку гри, але вони повинні служити футболу, а не визначати його напрямок», – зазначили в організації.

    Повний нейтралітет та пошук альтернативи
    Водночас у заяві окремо акцентували на тому, що відмова від підтримки чинного президента не означає переходу на бік його конкурентів. Наразі асоціація утримується від вибору фаворитів і очікує появи повноцінних програм розвитку від усіх учасників перегонів.

    «Це рішення не слід тлумачити як підтримку будь-якого альтернативного кандидата. Футбольна асоціація Гібралтару не підтримувала нікого іншого і в належний час оцінить усіх кандидатів, їхні програми та їхній підхід до управління і майбутнього розвитку світового футболу», – підкреслили у заяві.

    Цей крок став помітним прецедентом у європейському футбольному просторі, що демонструє зростання вимог національних асоціацій до прозорості та балансу між бізнесом і спортивними цінностями.

  • Федоров отримав бронювання через кілька днів після звільнення з Міноборони — Гончаренко

    Федоров отримав бронювання через кілька днів після звільнення з Міноборони — Гончаренко

    Колишній міністр оборони Михайло Федоров нібито отримав бронювання від мобілізації вже через кілька днів після звільнення з посади. Про це заявив народний депутат Олексій Гончаренко. За його словами, бронювання оформлене через благодійний фонд «Східна Європа». Сам Федоров публічно цю інформацію наразі не коментував.

    Про це Гончаренко написав у своєму Telegram-каналі.

    Нардеп заявив, що Федоров отримав бронювання 18 липня — невдовзі після того, як залишив посаду міністра оборони.

    «Заброньований ексміністр оборони Михайло Федоров у благодійному фонді “Східна Європа”. Бронь отримав 18 липня», — написав Гончаренко.

    Водночас у публікації не наведено документів, які б незалежно підтверджували факт бронювання, а також не пояснюється, на якій саме посаді Федоров нібито працює у фонді та на якій правовій підставі отримав відстрочку.

    Федоров залишив Міноборони у липні

    Михайло Федоров заявив про відставку з посади міністра оборони 15 липня.

    Його звільнення відбулося на тлі масштабного перезавантаження уряду. Після цього Міністерство оборони певний час працювало в умовах кадрової перебудови, а згодом президент запропонував на посаду очільника відомства Євгенія Хмару.

    За словами Гончаренка, бронювання Федорова було оформлене вже 18 липня. Саме цю близькість дат нардеп використав як аргумент у своїй критиці ексміністра.

    Гончаренко згадав «контракти Федорова»

    У своєму дописі депутат також іронічно запитав, чому колишній міністр не скористався механізмом так званих «контрактів Федорова».

    Йдеться про модель військових контрактів, яку активно просувало Міноборони за часів керівництва Федорова як одну зі складових реформи рекрутингу та комплектування війська. Гончаренко пов’язав це з інформацією про нібито отримане бронювання.

    Водночас сам факт наявності бронювання не означає автоматичного звільнення людини від військового обов’язку. Бронювання є тимчасовою відстрочкою від призову під час мобілізації та діє за умов, визначених законодавством.

    Що відомо про фонд

    За твердженням Гончаренка, Федоров нібито заброньований через благодійний фонд «Східна Європа». У повідомленні нардепа немає деталей щодо характеру роботи ексміністра в цій організації.

    Також немає публічної інформації про те, чи є фонд критично важливою установою, яка має право бронювати працівників, і якщо так — на яких саме підставах було оформлене можливе бронювання Федорова. Тому наразі ця частина історії базується саме на заяві народного депутата.

    Федоров після відставки активізував політичні заяви

    Після виходу з уряду Михайло Федоров почав помітніше виступати з політичними заявами.

    Зокрема, він закликав владу провести вибори в Україні, заявивши, що демократія не повинна залежати від дій Росії. Ця позиція викликала гостру дискусію серед політиків. Частина з них наполягає, що вибори під час активної фази війни неможливо провести з дотриманням принципів безпеки та рівного виборчого права.

    Також у медіа з’являлася інформація, що Федоров найближчим часом може відвідати США та провести там низку зустрічей. Офіційно політичні плани самого Федорова поки не оголошені.

  • В «УДАРі» виступили проти виборів під час війни: Палатний назвав головну умову для голосування

    В «УДАРі» виступили проти виборів під час війни: Палатний назвав головну умову для голосування

    В Україні не варто проводити вибори, доки тривають активні бойові дії, а головним критерієм для визначення часу голосування має бути безпека громадян, а не політичні рейтинги. Таку позицію висловили в партії «УДАР Віталія Кличка».

    Про це йдеться у заяві партії за підписом першого заступника голови «УДАРу» Артура Палатного.

    За його словами, українській владі та політикам зараз варто зосередитися насамперед на тому, як вистояти у війні та досягти миру, а не шукати можливості для проведення виборів.

    «Влада та українські політики мають не пошуками способів проведення виборів займатися, а думати про те, як країні вистояти у війні та досягти миру», — заявив Палатний.

    Вибори не мають залежати від рейтингів

    В «УДАРі» зазначили, що дискусія щодо проведення виборів в Україні періодично повертається до публічного простору, зокрема після оприлюднення нових соціологічних досліджень та на тлі політичних заяв.

    У партії переконані, що рішення про проведення голосування не повинно залежати від того, наскільки сприятливими є рейтинги для чинної влади, опозиції або окремих потенційних кандидатів.

    «Рішення про проведення виборів не можна ухвалювати, стежачи за соціологією та обираючи зручний момент чи для чинної влади, чи будь-якого потенційного кандидата. Вибори мають не послабити Україну, а зробити її сильнішою», — йдеться у заяві.

    Головними критеріями, на думку представників політичної сили, повинні залишатися безпекова ситуація та можливість забезпечити українцям повноцінне виборче право.

    В «УДАРі» назвали проблеми виборів під час війни

    Однією з головних проблем проведення голосування в умовах активних бойових дій у партії називають неможливість створити однакові умови для всіх громадян.

    Зокрема, йдеться про українських військовослужбовців, які перебувають на передовій, жителів прифронтових територій, внутрішньо переміщених осіб, громадян на тимчасово окупованих територіях, а також мільйони українців, які через повномасштабну війну перебувають за кордоном.

    У партії звертають увагу й на те, що виборчі права не обмежуються можливістю прийти на дільницю та проголосувати. Конституційне право громадян передбачає також можливість балотуватися та бути обраними.

    Через війну різні категорії українців опинилися у принципово різних умовах, а тому забезпечити рівну участь усіх громадян у політичному процесі буде складно.

    Виборчі дільниці можуть стати цілями РФ

    Ще одним аргументом проти проведення виборів під час активної фази війни в «УДАРі» називають безпосередню загрозу російських атак.

    У партії вважають, що виборчі дільниці, офіси політичних сил та місця проведення передвиборчих заходів можуть перетворитися на потенційні цілі для російських ударів.

    Крім фізичної небезпеки для громадян, існує ризик втручання Росії у сам виборчий процес.

    «Ворог отримає додаткові можливості для інформаційних операцій, кібератак, поширення дезінформації та підриву довіри до результатів голосування», — заявили у партії.

    Таким чином, виборча кампанія в умовах війни, на думку представників «УДАРу», може не лише створити додаткові безпекові ризики, а й стати інструментом для російських операцій впливу.

    Палатний назвав умову для майбутніх виборів

    Артур Палатний наголосив, що момент проведення наступних виборів має визначатися не прагненням окремих політичних сил утримати або отримати владу.

    Основною умовою має бути здатність держави гарантувати безпеку та забезпечити кожному громадянину можливість вільно обирати й бути обраним.

    За його словами, лише за таких обставин вибори зможуть посилити державу, а не створити для неї нові проблеми.

    Заява «УДАРу» пролунала на тлі нового витка дискусії щодо можливості проведення виборів в Україні. Напередодні, 18 серпня, колишній міністр оборони Михайло Федоров виступив із закликом провести вибори, аргументуючи свою позицію тим, що українська демократія не повинна залежати від дій Кремля.

  • «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців

    «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців

    Колишній міністр оборони Михайло Федоров закликав розпочати процес проведення виборів в Україні, попри воєнний стан. Його звернення спричинило гостру дискусію у соцмережах: частина українців підтримала політика, інші звинуватили його у популізмі та початку власної виборчої кампанії. Політологи також побачили у виступі ознаки переходу Федорова в опозицію до президента Володимира Зеленського.

    Увечері 18 серпня Михайло Федоров опублікував відеозвернення, у якому закликав владу провести вибори в Україні. Ексміністр визнав, що організувати голосування під час повномасштабної війни складно, однак заявив, що не вважає це неможливим.

    Звернення практично одразу стало предметом активних дискусій у соцмережах. Українці розділилися у своїх оцінках: одні побачили у словах Федорова спробу захистити демократичні процедури, інші — старт нової політичної кампанії.

    «Новий стадіон»: як українці відреагували на Федорова

    У Threads частина користувачів припустила, що звернення колишнього міністра може свідчити про формування нової політичної сили.

    Одна з користувачок поставила під сумнів щирість заяв Федорова та написала, що після перегляду звернення у неї виникло запитання: «Міша, ти сам віриш у все, що зараз говориш?». Водночас вона припустила, що за виступом може стояти підготовка нового політичного проєкту.

    Інші користувачі звинуватили Федорова у популізмі. Серед аргументів критиків — питання про те, чому ексміністр не виступав із настільки різкою критикою влади, коли сам входив до уряду, а також як саме він пропонує організувати виборчий процес в умовах щоденних російських атак.

    Водночас прихильники Федорова наголошують, що підтримували його насамперед через результати роботи у Міністерстві оборони. Частина з них заявляє, що після гучного звернення очікує від політика вже конкретних дій.

    У соцмережах з’явилися й іронічні порівняння з президентською кампанією Володимира Зеленського. Користувачі заговорили про можливий «новий стадіон», згадуючи дебати Зеленського та Петра Порошенка перед президентськими виборами 2019 року.

    Політологи заговорили про опозицію до Зеленського

    Політолог Володимир Фесенко вважає, що своєю заявою Федоров фактично перейшов в опозицію до президента Володимира Зеленського.

    За його оцінкою, йдеться не тільки про персональне протистояння. Експерт розглядає виступ як можливу «прелюдію» до власної виборчої кампанії Федорова.

    Фесенко виділив дві потенційні цілі такого кроку. Мінімальна — вплинути на політичні процеси навколо призначення нового міністра оборони. Максимальна — змінити внутрішньополітичний порядок денний та винести питання проведення виборів під час війни в центр суспільної дискусії.

    Політтехнолог Олег Постернак, своєю чергою, охарактеризував виступ Федорова як «медійний контрнаступ» проти влади. На його думку, тема виборів може стати способом перехоплення частини виборців, які критично ставляться до Зеленського.

    Що кажуть депутати про вибори під час війни

    Народний депутат Олексій Гончаренко заявив, що першочерговим завданням наразі має залишатися завершення війни, а вже після досягнення миру можна проводити вибори.

    Скептично до можливості організувати голосування в нинішніх умовах поставився і Ярослав Железняк. Він звернув увагу на щоденні російські атаки та окремі проблеми з організацією парламентських виборів, для проведення яких довелося б адаптувати чинну виборчу систему до нових реалій.

    Який рейтинг має Федоров

    На тлі дискусії показовими є результати опитування Rating Group, проведеного 5–6 серпня 2026 року.

    За наведеними у матеріалі даними, Федорову довіряють 58% опитаних, тоді як 17% заявили про недовіру. У моделюванні першого туру президентських виборів він отримав би 12,5% голосів серед усіх опитаних та посів третє місце.

    Перше місце у цьому рейтингу посідав Володимир Зеленський із 25,2%, друге — Валерій Залужний із 16,7%. Далі йшли Михайло Федоров — 12,5%, Кирило Буданов — 7,9% та Петро Порошенко — 5,6%.

    Таким чином, заява Федорова про необхідність виборів прозвучала на тлі його помітного рівня суспільної підтримки та одразу породила припущення про можливий початок самостійної політичної кар’єри. Водночас сам факт майбутньої участі Федорова у президентських чи парламентських виборах у наведеному матеріалі не підтверджується.

  • ЦВК закликала українців в окупації бойкотувати російські псевдовибори

    ЦВК закликала українців в окупації бойкотувати російські псевдовибори

    Центральна виборча комісія закликала громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, не брати участі в організації та проведенні запланованих Росією псевдовиборів. У ЦВК наголошують, що таке голосування є нелегітимним, а його результати не матимуть жодних юридичних наслідків.

    Про це йдеться в рішенні Центральної виборчої комісії.

    У відомстві зазначили, що Росія продовжує використовувати виборчі процедури як один із інструментів спроби легітимізувати окупацію українських територій. Москва намагається включити захоплені українські землі до власного політичного та правового простору, попри міжнародне невизнання таких дій.

    Російська сторона планує провести так зване голосування на окупованих територіях з 18 до 20 вересня 2026 року.

    ЦВК наголосила, що будь-які спроби Росії організувати та провести ці «вибори» є незаконними. Відповідно, результати такого голосування, документи та рішення, ухвалені за його підсумками, не створюють жодних юридичних наслідків для України та не можуть змінити статус тимчасово окупованих територій.

    Українська виборча комісія також закликала міжнародну спільноту не визнавати результати російського голосування та повноваження депутатів, яких Москва може оголосити «обраними» за його підсумками.

    Окремо ЦВК закликала іноземні держави та міжнародні організації не брати участі у спостереженні за цим процесом. На думку української сторони, присутність міжнародних спостерігачів могла б бути використана Росією для створення видимості легітимності незаконного голосування.

    Крім того, комісія закликала посилити персональні санкції проти російських посадовців та інших осіб, які беруть участь в організації псевдовиборів на окупованих українських територіях.

    Окреме звернення ЦВК адресувала українцям, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. Їх закликали не брати участі в організації чи проведенні російського голосування, зокрема не працювати у незаконно створених виборчих комісіях та не займатися агітацією.

    У ЦВК нагадали, що українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за пособництво державі-агресору. Водночас конкретна правова оцінка дій громадян залежатиме від обставин кожного окремого випадку.

    Для документування можливих правопорушень та притягнення винних до відповідальності ЦВК вже звернулася до Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора та Ради національної безпеки і оборони.

    Відповідні органи мають опрацювати інформацію про організацію незаконного голосування, встановити причетних до цього осіб та розглянути питання щодо застосування до них санкцій. У ЦВК також зазначили, що відповідальність може наставати в межах відповідних міжнародних та національних механізмів, зокрема в контексті створення Спеціального трибуналу.

    Підготовка до російських псевдовиборів на окупованих територіях розпочалася раніше. У червні 2026 року російська Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо організації так званого виборчого процесу на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також у Криму та Севастополі.

    Для проведення цього процесу російська сторона незаконно сформувала 11 одномандатних виборчих округів.

    На територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які частково перебувають під російською окупацією, такі псевдовибори планують провести вперше.

    У Києві розглядають ці дії як продовження політики Кремля щодо незаконної інтеграції окупованих українських територій до політичної системи РФ. Росія вже проводила на захоплених територіях псевдовибори та інші незаконні процедури, результати яких Україна та більшість міжнародної спільноти не визнають.

    Підготовчі заходи до майбутнього голосування окупаційні адміністрації розпочали завчасно. Російська сторона використовує цифрові інструменти, інформаційні кампанії та інші механізми для залучення населення до незаконного виборчого процесу.

    Водночас Україна наполягає, що проведення будь-яких російських виборів на окупованих українських територіях не змінює їхнього міжнародно визнаного статусу. Крим, Севастополь, а також тимчасово окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей залишаються територіями України.

  • Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    На сьомому році роботи Верховної Ради IX скликання в Україні вже 47 мажоритарних округів залишаються без повноцінного представництва в парламенті. Частина з них була вакантною ще з виборів 2019 року через російську окупацію українських територій, однак ще 21 округ втратив свого депутата вже під час роботи нинішнього скликання. Одночасно кількість членів фракції «Слуга народу» скоротилася з початкових 254 до 226 — рівно стільки голосів потрібно для ухвалення звичайного закону.

    Такі результати оприлюднила громадська ініціатива «Голка», яка до сьомої річниці роботи парламенту проаналізувала кадрові зміни у Верховній Раді, вакантні округи та наслідки змішаної виборчої системи. Дані щодо чисельності фракції «Слуга народу» підтверджує й офіційний сайт Верховної Ради: станом на 28 липня 2026 року в ній налічується 226 депутатів.

    Проблема має одразу два виміри. Перший — фактичне представництво громадян. Другий — здатність парламенту збирати достатню кількість голосів за ключові законопроєкти, зокрема євроінтеграційні та оборонні.

    26 округів не мали депутатів ще з 2019 року

    На парламентських виборах 2019 року голосування не проводилося у 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях.

    Відтак Верховна Рада IX скликання від самого початку формувалася не у повному конституційному складі у 450 депутатів.

    Але з часом ситуація погіршилася.

    Ще 21 мажоритарний округ втратив свого представника вже після старту роботи нинішнього парламенту. Причини різні: депутати складали мандати, переходили на інші державні посади, помирали, втрачали громадянство або мандати після обвинувальних вироків.

    За мирних умов у таких випадках Центральна виборча комісія могла б призначити проміжні вибори.

    Однак під час воєнного стану вибори в Україні не проводяться. Саме тому вакантне місце мажоритарника фактично немає ким замінити до завершення відповідного правового режиму та проведення нового голосування.

    Це принципово відрізняє мажоритарників від депутатів, обраних за партійними списками. Коли мандат «списочника» припиняється, його зазвичай може отримати наступний кандидат із виборчого списку відповідної партії.

    У мажоритарному окрузі такого резервного механізму немає.

    Четверо мажоритарників виїхали з України, але залишаються депутатами

    Окремою проблемою «Голка» називає депутатів, які формально не втратили мандат, але фактично не працюють у парламенті.

    За даними громадської ініціативи, щонайменше четверо мажоритарників перебувають за межами України: Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук, Олександр Куницький та Сергій Шахов. Вони продовжують мати депутатські мандати, хоча належне представництво виборців у таких округах фактично ускладнене.

    І тут виникає ще одна особливість української парламентської системи.

    Сам факт тривалого перебування депутата за кордоном не є автоматичною підставою для припинення його повноважень. Конституція передбачає конкретний перелік таких підстав — особисту заяву про складання мандата, набрання законної сили обвинувальним вироком, припинення громадянства, смерть та низку інших випадків.

    Тому навіть резонансна втеча політика сама по собі не створює механізму негайної заміни депутата.

    За сім років Рада втратила вже 71 депутата

    Загалом протягом роботи IX скликання повноваження припинив 71 народний депутат, підрахувала «Голка».

    Найчастіше парламентарі йшли добровільно — приблизно у пів сотні випадків депутати самі подавали заяви про складання мандата. Частина переходила працювати в уряд або на інші державні посади.

    Ще 12 народних депутатів померли або загинули.

    Шестеро втратили мандати після припинення громадянства України.

    Ще троє — після того, як щодо них набрали законної сили обвинувальні вироки судів.

    Серед мажоритарників, які втратили мандати після вироків, ініціатива називає Анатолія Гунька, Федора Христенка та Андрія Одарченка.

    Андрій Деркач та Ігор Васильковський, своєю чергою, втратили українське громадянство.

    Через те, що йшлося саме про депутатів, обраних у конкретних округах, їхні мандати не могли автоматично перейти до інших кандидатів.

    Чому проблема виникла саме через мажоритарку

    Вибори 2019 року проходили за змішаною системою.

    Частину депутатів обирали за закритими партійними списками у загальнодержавному окрузі, а частину — в одномандатних мажоритарних округах.

    Саме друга частина системи в умовах довготривалої війни виявилася найбільш вразливою.

    Дослідниця «Голки» Оксана Ставнійчук наголошує, що якби парламент обирався винятково за пропорційною системою з відкритими списками, вибуття окремих депутатів не створювало б настільки великої кількості «порожніх» округів.

    Новий Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну модель із відкритими регіональними списками, був ухвалений уже після виборів 2019 року.

    Тобто нинішній парламент став останнім, сформованим за старою змішаною моделлю.

    Ніхто тоді не міг точно прогнозувати, що це скликання працюватиме сім і більше років через запроваджений після повномасштабного вторгнення воєнний стан.

    Верховна Рада вже працює довше, ніж будь-яке звичайне скликання

    IX скликання розпочало роботу 29 серпня 2019 року.

    За нормальних умов чергові парламентські вибори мали б відбутися через п’ять років.

    Однак Конституція України передбачає продовження повноважень Верховної Ради під час воєнного стану — до дня першого засідання нового парламенту, обраного після його скасування.

    Саме тому нинішня Верховна Рада входить уже у восьмий рік роботи без проведення загальнонаціональних парламентських виборів.

    Це створює ситуацію, якої українська політична система фактично раніше не переживала: депутати поступово вибувають, але механізм повноцінного оновлення складу парламенту не працює.

    І з кожним новим достроково припиненим мандатом проблема стає гострішою.

    «Слуга народу» залишилася рівно на позначці 226

    Особливо показовою є ситуація з найбільшою фракцією.

    У 2019 році «Слуга народу» отримала безпрецедентну для української історії одноосібну більшість — фракція налічувала 254 депутати.

    Станом на 28 липня 2026 року офіційний портал Верховної Ради вказує 226 членів фракції.

    Цифра символічна.

    Для ухвалення більшості законів Верховній Раді потрібно щонайменше 226 голосів.

    Тобто навіть якщо всі члени фракції дисципліновано голосуватимуть за один законопроєкт, запасу голосів у формальної монобільшості вже немає взагалі.

    На практиці такого рівня дисципліни давно немає.

    Частина депутатів відсутня, частина не підтримує окремі рішення, частина може мати іншу політичну позицію.

    Тому урядова більшість дедалі частіше залежить від голосів інших парламентських фракцій і груп.

    У Раді зараз дев’ять основних політичних груп

    Офіційні дані Верховної Ради показують, наскільки фрагментованим став нинішній парламент.

    Окрім 226 депутатів «Слуги народу», у Раді налічується 26 членів «Європейської солідарності», 24 — «Батьківщини», 19 — «Голосу», 19 — групи «Довіра», 18 — «За майбутнє», 21 — «Платформи за життя та мир» і 17 — «Відновлення України». Ще 20 депутатів є позафракційними.

    Це означає, що жодна політична сила, окрім формальної «Слуги народу», навіть теоретично не наближається до самостійної більшості.

    Тому будь-яке скорочення чисельності парламенту автоматично підвищує значення міжфракційних домовленостей.

    Для важливих законів 226 голосів дедалі складніше знайти

    Проблема вже проявляється під час голосувань.

    У червні та липні 2026 року у парламентських стенограмах неодноразово фіксувалися ситуації, коли голосів за окремі рішення не вистачало або роботу доводилося перебудовувати через недостатню присутність депутатів.

    Це не означає, що кожне провалене голосування прямо пов’язане із 47 вакантними округами.

    Причинами можуть бути політичні розбіжності, відсутність парламентарів, позиції фракцій або якість конкретного законопроєкту.

    Але менша кількість діючих депутатів об’єктивно зменшує запас голосів.

    Особливо це важливо для рішень, які потребують не просто 226, а 300 голосів — наприклад, конституційних змін.

    47 округів — це ще й проблема для самих виборців

    Мажоритарний депутат традиційно виконує не лише законодавчу функцію.

    Його приймальня працює з локальними зверненнями, органами місцевого самоврядування, інфраструктурними питаннями та проблемами конкретного регіону.

    Коли округ втрачає свого депутата, формально його мешканці не втрачають право звертатися до інших парламентарів чи державних органів.

    Але персонального представника, обраного саме цими виборцями, більше немає.

    У випадку 47 округів мова вже йде про значну частину країни.

    Частина з них перебуває на тимчасово окупованих територіях, однак інші знаходяться на підконтрольній Україні території та залишилися без мажоритарника саме через дострокове припинення мандатів.

    Ситуація може лише погіршуватися

    Поки триває воєнний стан, провести проміжні парламентські вибори неможливо.

    Це означає, що кожен новий депутат-мажоритарник, який помре, добровільно складе мандат, втратить громадянство чи отримає обвинувальний вирок, потенційно збільшуватиме кількість округів без представника.

    Саме тому «Голка» називає мажоритарну систему найслабшою ланкою представництва під час війни.

    І проблема вже давно перестала бути суто теоретичною.

    На старті IX скликання парламент і без того не мав повних 450 депутатів через окупацію. За наступні сім років ще десятки мандатів припинилися достроково, а механізм їх повноцінного заміщення для мажоритарників виявився заблокованим воєнним станом.

    У результаті Україна отримала парадокс: парламент продовжує легітимно працювати стільки, скільки цього потребує війна, але водночас його фактичний склад поступово скорочується.

    47 мажоритарних округів уже залишилися без депутатів, 71 парламентар втратив свої повноваження за час роботи скликання, а колись рекордна монобільшість «Слуги народу» зменшилася до рівно 226 членів.

    І якщо війна та воєнний стан триватимуть, ця кадрова проблема Верховної Ради, найімовірніше, лише поглиблюватиметься.

  • Європейське видавництво розглядає контракт із Манжосовим на 3 млн євро за мемуари про Зеленського

    Європейське видавництво розглядає контракт із Манжосовим на 3 млн євро за мемуари про Зеленського

    У квітні 2019 року, за кілька днів до другого туру президентських виборів, Денис Манжосов оголосив пресконференцію. Тема звучала майже театрально: «ЗадЗЕркалля» — про те, як розійшлися шляхи найкращих друзів дитинства, партнерів по КВН і студії «Квартал 95». Журналісти зібралися. Колеги з «Кварталу» теж. Манжосов приїхав, побачив знайомі обличчя і через короткий час поїхав. Пізніше він пояснював, що йому погрожували. Ще пізніше, що погроз не було, а Зеленський наркотики не вживав. Політичну програму колишнього друга він не підтримував і голосувати за нього не збирався. Прес-конференція так і не відбулася.

    Сім років потому цей незавершений епізод знову опинився в центрі уваги — уже не українських, а європейських видавничих кіл. За даними джерела, близького до редакції, одне європейське видавництво готує пропозицію Манжосову: близько трьох мільйонів євро за книгу спогадів про Володимира Зеленського. У центрі задуму не лише біографічні деталі та шкільні роки в Кривому Розі, де двоє сиділи за однією партою в гімназії №95, а й той самий нездійснений брифінг 2019 року. Робоча назва, яку обговорюють, звучить різко: «Я дозволив йому стати президентом».

    Манжосов ніколи не був публічною фігурою першого ряду після 2013 року, коли покинув «Квартал 95». Конфлікт із Зеленським так і залишився без детальних пояснень з обох сторін. Після виходу він займався івент-бізнесом у Кривому Розі, деякий час жив у США, вчився режисурі, знімав короткометражні роботи, у 2018-му зробив ролик «Лист московському шайтану». Після початку повномасштабного вторгнення з’являвся у волонтерських проєктах і документальних зйомках, але в медіапростір майже не повертався. Його сторінки в соцмережах давно неактивні. У відкритих джерелах немає підтверджень, що він зараз веде переговори з кимось із європейських видавців чи навіть розглядає можливість мемуарів.

    Саме ця закритість робить потенційний проєкт привабливим. Європейський ринок уже насичений книгами про Зеленського, написаними західними журналістами та колишніми членами його команди. «The Showman» Саймона Шустера, спогади Юлії Мендель, аналітичні роботи про «ефект Зеленського» — усі вони спираються або на прямий доступ до президента, або на коло його наближених. Манжосов належить до іншого шару: він був усередині ще до «Кварталу», до телевізійної слави, до політичного проєкту. Його версія подій 2019 року, якщо вона колись з’явиться, неминуче буде прочитана крізь призму того, що саме залишилося недосказаним у ті дні.

    Контекст виборів робить тему особливо чутливою. Президентський термін Зеленського формально закінчився у травні 2024-го. Воєнний стан продовжується, вибори юридично неможливі, але розмови про них не припиняються. Американська сторона в різні періоди наполягала на необхідності голосування. У Києві створювалися робочі групи з виборчого законодавства, обговорювалися стислі терміни, референдум щодо можливого мирного договору, технічні питання голосування біженців і військових. Навіть якщо реальні вибори відкладаються, політична система вже почала готуватися до моменту, коли вони стануть можливими. У такій атмосфері будь-який матеріал, здатний зачепити особисту історію нинішнього президента і його шлях до влади, набуває додаткової ваги.

     

  • У Молдові заявили про нову кампанію Росії з втручання у вибори

    У Молдові заявили про нову кампанію Росії з втручання у вибори

    Російська Федерація вже розпочала активну підготовку до втручання у майбутні вибори в Республіці Молдова, використовуючи широкий арсенал інструментів гібридної війни. Серед них – масштабні кампанії з дезінформації, інформаційно-психологічні операції, спроби вплинути на громадську думку, онлайн-шахрайство, збір персональних даних громадян, а також проникнення у політичне середовище країни.

    Про це заявив директор Служби інформації та безпеки (СІБ) Молдови Александр Мустяце, повідомляє молдовське видання Deschide.

    За словами очільника молдовської спецслужби, російські структури вже перейшли до активної фази підготовки інформаційних операцій, які можуть суттєво вплинути на політичні процеси в країні. При цьому методи, які використовує Кремль, постійно вдосконалюються, а самі кампанії стають більш технологічними та складнішими для виявлення.

    Мустяце наголосив, що останніми роками Молдова значно посилила власні можливості щодо протидії іноземному втручанню. Після попередніх виборчих кампаній, які супроводжувалися численними інформаційними атаками, спецслужби країни переглянули свої підходи до захисту інформаційного простору, посилили міжнародну співпрацю та вдосконалили механізми виявлення зовнішніх загроз.

    Втім, попри це, за словами директора СІБ, підстав для самозаспокоєння немає.

    «Ми набагато краще підготовлені до наступних спроб втручання з боку Російської Федерації. Водночас ми не повинні розслаблятися, бо вони не розслабляються. У них є дуже великі команди фахівців, яким платять дуже добре, і які щодня націлені на нас», – заявив Александр Мустяце.

    Він підкреслив, що йдеться не про поодинокі інформаційні атаки, а про системну роботу великих професійних команд, які займаються створенням та поширенням дезінформації, маніпулятивного контенту, фейкових новин і пропагандистських матеріалів.

    За словами очільника Служби інформації та безпеки, протягом 2026 року молдовські спецслужби зафіксували різке збільшення кількості дезінформаційних кампаній. При цьому характер таких операцій помітно змінився порівняно з попередніми роками.

    Якщо раніше головним майданчиком для поширення проросійської пропаганди залишався Telegram, то нині, за словами Мустяце, Кремль переорієнтував свої інформаційні кампанії на TikTok.

    У спецслужбі пояснюють, що алгоритми цієї соціальної мережі дозволяють швидко поширювати короткі емоційні відео серед великої кількості користувачів. Саме тому TikTok дедалі частіше використовується для маніпуляцій громадською думкою, особливо серед молодої аудиторії.

    Водночас російські інформаційні операції не обмежуються лише однією платформою. За словами директора СІБ, останнім часом знову активізувалися кампанії у Facebook, де поширюються маніпулятивні повідомлення через сторінки, групи та рекламні оголошення.

    Окрім цього, спецслужба фіксує створення великої кількості тимчасових вебсайтів, які використовуються виключно для розміщення неправдивої інформації. Такі ресурси можуть існувати лише кілька днів або тижнів, після чого припиняють роботу або змінюють адресу, що значно ускладнює боротьбу з ними.

    За словами Мустяце, головною метою цих кампаній є поступове руйнування довіри громадян до державних інституцій.

    «Це кампанії, спрямовані на підрив довіри до збройних сил, сектору безпеки, сектору громадського порядку та сектору правосуддя. Мета полягає в тому, щоб підірвати довіру, щоб під час наступного виборчого циклу громадяни замислилися над тим, чи ефективно працюють ці інституції», – пояснив глава СІБ.

    За його словами, інформаційні операції спрямовані не лише на дискредитацію окремих органів влади чи політичних діячів. Їхнім стратегічним завданням є формування у суспільстві переконання, що держава нібито неспроможна забезпечити безпеку, справедливість та ефективне управління.

    Окремо Мустяце звернув увагу на проблему телефонного та онлайн-шахрайства, яке останнім часом також набуло значних масштабів.

    За його словами, подібні схеми можуть бути не лише способом незаконного отримання грошей громадян, а й інструментом збору персональної інформації.

    Директор спецслужби зазначив, що російські структури можуть використовувати отримані дані для подальших вербувальних заходів, інформаційного тиску, шантажу або організації інших спеціальних операцій.

    Він пояснив, що сучасна гібридна війна поєднує елементи інформаційного впливу, кібероперацій, психологічних кампаній та фінансових злочинів, тому окремі випадки шахрайства не варто розглядати ізольовано від загальної безпекової ситуації.

    Ще одним напрямком діяльності Росії, про який повідомив директор СІБ, є спроби зміцнення власного політичного впливу всередині Молдови.

    За словами Мустяце, Кремль традиційно використовує механізми впливу на політичні еліти, щоб просувати власні інтереси.

    «У наборі інструментів, якими володіє Російська Федерація, є контроль над політичними елітами», – заявив він.

    За його словами, це може здійснюватися різними способами: через вербування окремих політичних діячів, підтримку лояльних політичних сил, приховане фінансування окремих кандидатів чи організацій, а також використання фінансових схем для просування осіб, які діють в інтересах Москви.

    Мустяце наголосив, що подібні інструменти Кремль використовує не лише в Молдові, а й в інших країнах, де намагається посилити власний політичний вплив.

    У Службі інформації та безпеки підкреслюють, що нинішні інформаційні кампанії стали значно складнішими, ніж кілька років тому. Вони одночасно охоплюють соціальні мережі, месенджери, вебсайти, рекламні платформи та інші цифрові канали комунікації.

    Крім того, дедалі частіше використовуються технології штучного інтелекту для створення переконливих текстів, відео та зображень, що ускладнює виявлення фейкового контенту.

    Саме тому молдовські спецслужби активно співпрацюють із міжнародними партнерами, європейськими структурами та цифровими платформами для своєчасного виявлення і блокування інформаційних операцій.

    Попередження директора СІБ пролунали на тлі неодноразових заяв президентки Молдови Маї Санду про те, що Росія продовжує шукати нові інструменти дестабілізації країни.

    Раніше глава держави заявляла, що Кремль не відмовився від спроб впливати на внутрішньополітичні процеси Молдови, а лише змінює методи своєї діяльності відповідно до сучасних умов.

    Крім того, останнім часом Молдова запропонувала європейським країнам, у яких найближчим часом відбудуться вибори, допомогу у протидії російським кампаніям з дезінформації та втручання у демократичні процеси.

    У Кишиневі переконані, що досвід, який країна отримала під час боротьби з гібридними загрозами, може бути корисним для інших європейських держав, які також стикаються зі спробами зовнішнього впливу на виборчі процеси.

    Заяви молдовської спецслужби свідчать про те, що інформаційна безпека та протидія іноземному втручанню залишаються одним із ключових викликів для країни напередодні нового виборчого циклу. Влада Молдови запевняє, що продовжить посилювати захист інформаційного простору та співпрацю із західними партнерами, щоб мінімізувати ризики впливу на волевиявлення громадян.

  • До 21:00 українці можуть обрати новий склад Ради громадського контролю при НАБУ

    До 21:00 українці можуть обрати новий склад Ради громадського контролю при НАБУ

    У середу, 10 червня, в Україні триває рейтингове інтернет-голосування з обрання нового складу Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. Голосування розпочалося вранці та триватиме до 21:00. За його результатами буде сформовано новий склад органу громадського нагляду, який протягом наступних двох років здійснюватиме контроль за діяльністю НАБУ від імені громадянського суспільства.

    Про проведення голосування повідомили в НАБУ.

    Участь у голосуванні можуть взяти всі громадяни України, які перебувають на території держави. Для підтвердження особи використовується електронна ідентифікація через сервіси застосунку «Дія». Такий механізм був запроваджений для забезпечення максимальної прозорості та достовірності результатів, а також для запобігання будь-яким спробам маніпуляцій або багаторазового голосування.

    Цього року до участі в конкурсі допущено 44 кандидати, яких висунули 25 громадських об’єднань. Усі претенденти пройшли необхідні процедури перевірки та були включені до списку для голосування. За підсумками електронного волевиявлення буде визначено 15 кандидатів, які отримають найбільшу підтримку громадян і сформують новий склад Ради громадського контролю на дворічний термін.

    Рада громадського контролю є одним із передбачених законом механізмів забезпечення підзвітності та відкритості Національного антикорупційного бюро. Орган був створений одночасно із запуском НАБУ як незалежної антикорупційної інституції та покликаний забезпечувати постійний зв’язок між Бюро та громадськістю.

    Члени Ради громадського контролю мають низку важливих повноважень. Вони можуть брати участь у роботі конкурсних комісій з добору працівників НАБУ, делегувати своїх представників до дисциплінарних органів, розглядати питання щодо дотримання принципів прозорості та підзвітності в роботі Бюро, а також інформувати суспільство про діяльність антикорупційного органу. Крім того, Рада відіграє роль своєрідного комунікаційного майданчика між антикорупційною інституцією та громадськими організаціями.

    Водночас законодавство чітко обмежує повноваження членів Ради. Вони не можуть втручатися в перебіг кримінальних проваджень, впливати на рішення детективів чи прокурорів або отримувати доступ до інформації, яка становить таємницю досудового розслідування. Основна функція органу полягає саме у громадському контролі, а не в участі у процесуальній діяльності.

    Формування нового складу Ради відбувається на тлі продовження антикорупційної реформи та зростання уваги міжнародних партнерів до роботи українських антикорупційних інституцій. НАБУ залишається одним із ключових органів у системі боротьби з корупцією, а ефективність його роботи регулярно оцінюється як українським суспільством, так і міжнародними організаціями та донорами.

    Саме тому вибори до Ради громадського контролю традиційно привертають увагу представників громадського сектору. Від складу цього органу значною мірою залежить якість громадського моніторингу діяльності Бюро, рівень комунікації з громадянським суспільством та довіра до антикорупційної інфраструктури загалом.

    У НАБУ наголошують, що кожен голос має значення, оскільки саме громадяни визначають, хто представлятиме суспільство в процесі контролю за діяльністю антикорупційного відомства протягом наступних двох років. Після завершення голосування буде проведено підрахунок результатів, а імена 15 переможців оголосять офіційно.

    Обрані члени Ради громадського контролю отримають мандат на два роки та розпочнуть роботу після завершення всіх процедур, передбачених законодавством. Вони замінять чинний склад органу та продовжать виконання функцій громадського нагляду за діяльністю НАБУ.

    Переглянути інформацію про всіх кандидатів та взяти участь у голосуванні громадяни можуть до 21:00 10 червня через спеціальну онлайн-платформу з використанням сервісів «Дія».

  • Косово знову на виборах: чи зламає країна цикл політичного глухого кута

    Косово знову на виборах: чи зламає країна цикл політичного глухого кута

    У Косово 7 червня розпочалися дострокові парламентські вибори, які стали черговою спробою вивести країну з багатомісячного політичного паралічу, що фактично заблокував роботу державних інституцій і загострив внутрішню кризу довіри до політичної системи. Голосування відбувається на тлі глибокого розколу між основними політичними силами, зростаючого суспільного розчарування та відчуття втоми від безперервних виборчих циклів, які не призводять до стабільного урядування і не знімають інституційних блокувань. Для країни це вже третій парламентський виборчий процес трохи більш ніж за рік, що само по собі стало безпрецедентним сигналом політичної нестабільності для всього регіону Західних Балкан.

    Як повідомляє Euronews, нинішні вибори відбуваються після тривалого періоду інституційного паралічу, який почався на тлі неможливості сформувати стабільну парламентську більшість після попередніх голосувань. Політична система Косова опинилася у стані, коли жодна з провідних сил не здатна самостійно забезпечити стійке управління, а коаліційні переговори регулярно заходять у глухий кут через взаємну недовіру та ідеологічні суперечності. Це призвело до ситуації, коли парламент фактично перестав виконувати свою базову функцію як майданчик для ухвалення рішень і став ареною постійного блокування процесів.

    Початок цієї кризи значною мірою пов’язаний із виборами, на яких перемогу здобула політична сила чинного прем’єр-міністра Альбіна Курті та його рух Vetëvendosje. Попри впевнений результат, партія не змогла сформувати стабільну коаліційну більшість, що одразу створило політичний вакуум і змусило країну перейти у режим тривалих переговорів без кінцевого результату. Спроби домовитися з опозиційними силами не дали ефекту, а навпаки поглибили протистояння, яке згодом переросло у повноцінну інституційну кризу.

    Ситуація ще більше ускладнилася після повторних виборів, які також не дали однозначного результату і знову залишили парламент розділеним. Хоча політична сила Курті змогла знову отримати найбільшу кількість мандатів і сформувати уряд за участі представників національних меншин, це не призвело до стабілізації політичної системи. Опозиція продовжила блокувати ключові рішення, а взаємні звинувачення між політичними таборами фактично паралізували роботу парламенту.

    Критичним моментом стало загострення навколо процедури обрання президента, коли опозиційні сили вдалися до бойкоту голосування, що остаточно заблокувало інституційний процес. Саме ця ситуація стала одним із чинників розпуску парламенту і призначення чергових дострокових виборів, які зараз і відбуваються. Таким чином країна опинилася у циклі, де кожна нова спроба сформувати владу закінчується повторним поверненням до виборів без досягнення довгострокової політичної стабільності.

    На цьому тлі суспільні настрої в Косові дедалі більше характеризуються розчаруванням і скепсисом. Значна частина виборців висловлює сумніви щодо того, що чергове голосування здатне змінити політичну реальність, оскільки основні політичні гравці залишаються тими самими, а їхні позиції щодо ключових питань фактично не зближуються. Це формує ризик подальшої апатії виборців і зниження довіри до демократичних процесів, що може ще більше ускладнити формування легітимної влади.

    Колишня президентка Косова Вйоса Османі, яка нині бере участь у парламентській кампанії, публічно закликала політичні сили після виборів перейти до компромісної моделі поведінки та якнайшвидше сформувати дієздатні державні інституції. Вона наголосила, що без політичного діалогу та готовності до співпраці країна ризикує залишитися у стані постійної виборчої турбулентності, де кожен новий парламент не здатен пропрацювати повний мандат і знову розпускається через внутрішні конфлікти.

    Водночас політичні аналітики оцінюють ситуацію стримано і навіть песимістично. Дослідники зазначають, що Косово фактично застрягло у циклі повторних виборів, де жодна політична сила не готова поступитися ключовими позиціями заради стабільної коаліції. На думку експертів, нинішній виборчий процес може не стати виходом із кризи, а лише черговим етапом її відтворення, якщо не зміниться сама логіка політичної взаємодії між основними гравцями.

    Окремий вимір ситуації пов’язаний із міжнародним контекстом і європейськими перспективами країни. Європейський Союз продовжує наполягати на необхідності інституційної стабільності та прогресу в діалозі між Косовом і Сербією як ключових умов для подальшого зближення з ЄС. Під час нещодавніх контактів у Приштині єврокомісарка з питань розширення Марта Кос наголосила, що без нормалізації відносин із Сербія та без зміцнення внутрішніх інституцій Косово не зможе просунутися на шляху до повноцінної євроінтеграції. Це питання залишається одним із найчутливіших у регіональній політиці та безпосередньо впливає на внутрішню стабільність країни.

    Косово, столицею якого є Приштина, подало заявку на вступ до Європейський Союз ще у 2022 році, однак досі не отримало статусу кандидата. У Брюсселі пояснюють це поєднанням внутрішніх політичних проблем, відсутністю стабільного урядування та неврегульованими питаннями регіональної безпеки.

    У підсумку нинішні вибори розглядаються як черговий тест для політичної системи Косова, яка опинилася між потребою у стабільності та фактичною неспроможністю політичних еліт досягти довготривалого компромісу. Якщо результати голосування знову не приведуть до формування стабільної більшості, країна ризикує залишитися у стані перманентної політичної турбулентності, де вибори стають не інструментом вирішення кризи, а її постійним відтворенням.