Попри гучну заяву президента США Дональда Трампа про готовність надати Україні ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів для систем протиповітряної оборони Patriot, реалізація цього проєкту навряд чи стане швидким рішенням для посилення українського неба. Експерти наголошують: навіть якщо політичне рішення буде остаточно ухвалене, запуск виробництва потребуватиме років через надзвичайно складні технології, жорсткі експортні обмеження США та необхідність створення абсолютно нової виробничої інфраструктури.
Про можливість передачі Україні ліцензії Дональд Трамп заявив 8 липня під час зустрічі з президентом Володимиром Зеленським на саміті НАТО в Анкарі. Американський лідер повідомив, що Вашингтон готовий надати Україні право виробляти ракети-перехоплювачі Patriot і передати необхідні виробничі знання. За словами Трампа, це дозволить Києву у перспективі самостійно забезпечувати власну систему протиповітряної оборони. Водночас він визнав, що американські запаси цих ракет значно скоротилися, тому США не можуть нескінченно передавати готові перехоплювачі союзникам.
Однак уже наступного дня агентство Bloomberg звернуло увагу, що між політичною заявою та реальним запуском виробництва лежить надзвичайно складний технологічний шлях. За оцінкою аналітиків, виробництво сучасних ракет Patriot, особливо модифікації PAC-3 MSE, є одним із найскладніших проєктів у світовій оборонній промисловості.
Саме ракети PAC-3 використовуються для перехоплення балістичних цілей і є ключовим елементом захисту українських міст від російських ракет. Вартість одного такого перехоплювача оцінюється приблизно у п’ять мільйонів доларів, а їх виробництво нині здійснюється лише на обмеженій кількості підприємств у США та Японії.
Керівниця напряму оборони Bloomberg Economics Бекка Вассер наголосила, що створення нового виробництва таких ракет не може відбутися за кілька місяців.
За її словами, на розгортання повного виробничого циклу потрібні роки, а це означає, що ліцензія сама по собі не вирішить найближчими місяцями проблему дефіциту перехоплювачів, які Україні необхідні вже зараз для захисту від щоденних масованих атак Росії.
Експертка також зазначає, що успіхи України у виробництві власних безпілотників, морських дронів та окремих типів ракет не можна автоматично перенести на виробництво Patriot. Причина полягає у винятковій складності американської технології, великій кількості секретних компонентів та жорсткому контролі за передачею військових технологій.
Виробництво Patriot регулюється американськими правилами експортного контролю, а також передбачає участь компаній-розробників, насамперед Lockheed Martin та RTX (Raytheon Technologies). Сам Дональд Трамп під час оголошення своєї ініціативи визнав, що виробники ще не були офіційно поінформовані про рішення щодо ліцензування.
Ще одним викликом залишаються виробничі потужності. За даними Bloomberg, нинішні лінії виготовлення Patriot уже працюють практично на межі своїх можливостей. Через високий світовий попит Пентагон ще на початку 2026 року уклав із Lockheed Martin довгострокову угоду, яка має майже утричі збільшити випуск найсучасніших ракет PAC-3 MSE — приблизно з 600 до близько 2 000 одиниць на рік. Навіть за таких умов дефіцит залишається значним.
Запуск нового виробництва в Україні означатиме необхідність будівництва спеціалізованих виробничих майданчиків, закупівлі високоточного обладнання, створення окремих ланцюгів постачання компонентів, підготовки інженерів і персоналу, а також проходження складної процедури сертифікації. Усе це потребує значних фінансових вкладень і часу.
Додатковим фактором ризику залишається безпекова ситуація. Аналітики зазначають, що будь-яке підприємство з виробництва таких ракет потенційно стане пріоритетною ціллю для російських ударів. Саме тому одним із можливих варіантів реалізації проєкту називають створення спільних виробництв у країнах Європи або комбіновану модель, коли окремі компоненти виготовлятимуться за межами України, а фінальне складання здійснюватиметься вже українською стороною.
Попри ці труднощі, військові експерти наголошують, що сама поява ліцензії матиме стратегічне значення. Вона відкриє Україні доступ до технологій, дозволить поступово інтегруватися у виробництво одного з найефективніших комплексів протиповітряної оборони у світі та зменшить залежність від зовнішніх поставок у довгостроковій перспективі.
Водночас найближчим часом українська ППО, як і раніше, залежатиме від поставок готових ракет від союзників. Саме вони залишаються єдиним способом оперативно поповнювати запаси перехоплювачів, необхідних для захисту міст від російських балістичних і крилатих ракет. Експерти наголошують, що навіть після початку реалізації проєкту власне виробництво не зможе швидко компенсувати нинішній дефіцит.
Таким чином, оголошена Дональдом Трампом ліцензія є важливим політичним і стратегічним кроком, однак її практичне втілення вимагатиме тривалої підготовки. Україна отримає шанс у майбутньому виробляти одну з найсучасніших систем протиракетної оборони, але шлях до запуску власного виробництва буде значно довшим і складнішим, ніж могло здатися після заяв американського президента.
