Адміністрація президента США Дональда Трампа доручила своїй команді опрацювати довгостроковий сценарій економічно-морської блокади Ірану, спрямований на посилення тиску на Тегеран у питанні ядерної програми. Про це повідомляє Wall Street Journal, а також підтверджує Times of Israel.
За даними журналістів, йдеться про стратегічний пакет заходів, який передбачає не разову операцію, а тривалий тиск на іранську економіку, насамперед через обмеження експорту нафти та ускладнення морської логістики.
Як зазначає Wall Street Journal, у Білому домі розглядають варіант системного перешкоджання судноплавству, пов’язаному з Іраном. Це включає посилений контроль морських маршрутів, моніторинг танкерних перевезень та створення умов, за яких експорт і імпорт через іранські порти стане максимально ускладненим.
Мета такої стратегії — поступове економічне виснаження Ірану без прямого масштабного військового вторгнення.
За інформацією джерел видання, Трамп вважає, що саме цей варіант дозволяє уникнути найвищих ризиків, які несуть альтернативні сценарії — такі як прямі удари по території Ірану або різка деескалація, яка могла б бути сприйнята як політична поразка США.
Під час внутрішніх консультацій у Вашингтоні, за даними WSJ, розглядалися три основні підходи:
- посилення військових дій проти іранських об’єктів;
- поступова деескалація конфлікту;
- довгострокова економічно-морська блокада як інструмент тиску.
Як стверджують співрозмовники видання, саме третій варіант отримав найбільшу підтримку в оточенні Дональда Трампа, оскільки дозволяє зберігати контроль над ескалацією та водночас продовжувати тиск на Тегеран.
Окремим ключовим елементом ситуації залишається стратегічна Ормузька протока — один із найважливіших маршрутів світової торгівлі нафтою.
Через цю протоку проходить значна частина світових поставок енергоносіїв, що робить її критично важливою як для Ірану, так і для глобального енергетичного ринку.
За даними медіа, Іран раніше сигналізував про можливу готовність до тимчасових домовленостей щодо протоки, однак у Вашингтоні ці пропозиції сприймають обережно.
Як повідомляють Times of Israel та інші джерела, Тегеран нібито допускав варіант проміжної угоди: відкриття або стабілізація судноплавства через Ормузьку протоку в обмін на послаблення американського тиску на іранські порти та відтермінування складніших переговорів щодо ядерної програми.
Однак адміністрація Дональда Трампа, за даними медіа, не демонструє готовності приймати такі умови, вважаючи їх недостатніми для досягнення стратегічних цілей США.
Основним рушієм конфлікту залишається ядерна програма Ірану. Вашингтон наполягає на її суттєвому обмеженні, тоді як Тегеран заявляє про право на розвиток мирної ядерної енергетики.
У цьому контексті блокада розглядається як інструмент примусу Ірану до повернення за стіл переговорів на умовах, вигідніших для США.
Аналітики зазначають, що навіть часткове посилення тиску на іранські морські маршрути може мати серйозні наслідки для світових ринків нафти. Будь-які перебої у роботі Ормузької протоки традиційно призводять до коливань цін на енергоносії.
Крім того, існують ризики ескалації в регіоні Близького Сходу, зокрема через можливі дії проксі-груп або прямі відповіді Ірану.
Окремо повідомляється, що американські спецслужби вже аналізують можливі сценарії розвитку ситуації. Як пише Reuters, розвідка оцінює реакцію Ірану на різні варіанти дій США, включно з можливим оголошенням Вашингтоном “перемоги” у конфлікті, який, за оцінками, триває вже близько двох місяців.
У фокусі аналізу — ймовірність ескалації, реакція регіональних союзників Ірану та вплив на глобальну енергетичну стабільність.
Ситуація навколо Ірану розгортається на тлі внутрішньополітичних дискусій у США щодо зовнішньої політики адміністрації Дональда Трампа. Частина експертів і політиків застерігає від надмірного тиску, який може призвести до неконтрольованої ескалації, тоді як прихильники жорсткої лінії вважають блокаду ефективним інструментом стримування Тегерана.
Наразі офіційного підтвердження деталей плану від Білого дому немає. Водночас публікації Wall Street Journal та інших медіа свідчать про те, що адміністрація США розглядає довгострокову стратегію тиску на Іран як один із ключових елементів своєї політики на Близькому Сході.
Експерти наголошують, що подальший розвиток ситуації залежатиме від реакції Тегерана, позиції союзників США та динаміки переговорів щодо ядерної програми, які можуть визначити баланс сил у регіоні на найближчі роки.
