Golosnovinua.com

Позначка: ядерне стримування

  • НАТО готується посилити ядерний щит Європи: американські B61-12 можуть з’явитися ближче до кордонів Росії

    НАТО готується посилити ядерний щит Європи: американські B61-12 можуть з’явитися ближче до кордонів Росії

    Північноатлантичний альянс на тлі тривалого протистояння з Росією опрацьовує варіанти посилення ядерного стримування в Європі. Одним зі сценаріїв є збільшення кількості американської нестратегічної ядерної зброї на континенті та потенційне розширення географії її розміщення.

    Про такі плани 31 липня повідомило німецьке агентство dpa. За його інформацією, НАТО аналізує можливість додаткового розміщення американської ядерної зброї, хоча конкретних рішень щодо нових місць базування наразі публічно не оголошено. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте також не виключив подальших змін у ядерному потенціалі Альянсу.

    Йдеться передусім про нестратегічну ядерну зброю. До цієї категорії належать засоби, призначені переважно для застосування проти військових об’єктів — командних пунктів, аеродромів, портів, угруповань військ та іншої критично важливої військової інфраструктури.

    За даними dpa, серед можливих варіантів у разі подальшого погіршення безпекової ситуації розглядається розширення географії ядерної присутності США. У цьому контексті експерти називають Польщу та Фінляндію, а також Литву. Водночас важливо наголосити: підтвердженого рішення НАТО про розміщення ядерних боєприпасів у цих країнах наразі немає.

    Рютте не виключив змін

    Марк Рютте у розмові з dpa не став розкривати подробиць закритих консультацій, однак підтвердив принципову готовність Альянсу адаптувати свій ядерний потенціал до нової безпекової ситуації.

    За його словами, НАТО постійно оцінює, які можливості необхідні Альянсу та яким має бути оптимальний комплекс засобів ядерного стримування. Якщо виникне необхідність у коригуванні цієї системи, Альянс це зробить.

    Показово, що ще на початку липня Рютте окремо наголошував на ролі американського ядерного потенціалу. Він назвав ядерну парасольку США кінцевою гарантією свободи та безпеки всього НАТО, особливо його європейської частини. Водночас британські та французькі ядерні сили залишаються додатковими елементами загальної системи стримування.

    У лютому 2026 року Висока група НАТО з питань ядерної політики вже обговорювала подальше зміцнення надійності та ефективності ядерного стримування на тлі змін у безпековому середовищі. А у червні відбулося засідання Групи ядерного планування на рівні міністрів оборони.

    Скільки американської ядерної зброї вже є в Європі

    Точні дані про американський ядерний арсенал у Європі офіційно не розголошуються. США та НАТО традиційно не підтверджують ані точну кількість боєприпасів, ані повний перелік місць їхнього зберігання.

    За оцінкою Arms Control Association, у Європі розгорнуто приблизно 100 американських ядерних авіабомб сімейства B61. Вони розміщені на шести базах у п’яти країнах: Бельгії, Німеччині, Італії, Нідерландах та Туреччині.

    Одним із важливих елементів модернізації американського арсеналу стала B61-12 — новіша модифікація авіаційної ядерної бомби.

    Окрема увага зараз прикута до британської авіабази RAF Lakenheath. Експерти допускають, що американські B61-12 вже могли повернутися на цей об’єкт, однак офіційного підтвердження такого розміщення немає. Водночас значення Лейкенгіта для ядерної інфраструктури НАТО очевидно зростає: у 2025 році база була одним із майданчиків, залучених до щорічних ядерних навчань Альянсу Steadfast Noon.

    Польща, Фінляндія та Литва можуть змінити ядерну карту Європи

    Найбільш чутливим питанням стане можливе просування елементів американського ядерного стримування далі на схід і північ Європи.

    У липні Рютте коментував рішення Фінляндії та Литви щодо зняття національних обмежень, пов’язаних із можливістю розміщення ядерної зброї. Водночас він не оголошував про плани фактичного розміщення американських боєприпасів у цих державах.

    Саме тому твердження про те, що B61-12 незабаром обов’язково з’являться у Польщі, Фінляндії чи Литві, було б передчасним. Наразі мова йде про потенційні сценарії та експертні пропозиції, а не про підтверджене рішення Альянсу.

    Зокрема, експерт Heritage Foundation Роберт Пітерс вважає доцільним додаткове розміщення в Європі від 100 до 150 американських нестратегічних ядерних боєприпасів. Серед потенційних країн він називав Польщу та Фінляндію. Це, однак, саме експертна рекомендація, а не офіційний план НАТО.

    Причина — Росія та її ядерна риторика

    Перегляд ядерного стримування відбувається на тлі різкого погіршення відносин між НАТО та Росією після початку повномасштабної війни проти України.

    У квітні 2026 року Альянс прямо назвав російське вторгнення в Україну, ядерну риторику Москви та використання ядерних погроз факторами серйозного погіршення міжнародного безпекового середовища. НАТО при цьому наголосило: фундаментальне призначення його ядерного потенціалу полягає у збереженні миру, запобіганні примусу та стримуванні агресії.

    В Альянсі також підтверджують, що залишатимуться ядерним союзом доти, доки у світі існує ядерна зброя.

    Водночас це не означає, що НАТО вже ухвалило рішення про масштабне нарощування ядерного арсеналу або готується до безпосередньої війни з Росією. Заявлена мета таких заходів — навпаки, зробити потенційну атаку на країни Альянсу настільки ризикованою для противника, щоб вона не відбулася.

    Європа входить у новий етап ядерного стримування

    Дискусія навколо B61-12 демонструє масштаб трансформації європейської системи безпеки. Після завершення холодної війни кількість американської ядерної зброї на континенті протягом десятиліть скорочувалася. Тепер цей тренд може змінитися.

    Паралельно європейські члени НАТО різко збільшують звичайні оборонні витрати. За словами Рютте, лише у 2025 році європейські союзники та Канада наростили основні оборонні інвестиції більш ніж на $90 млрд — майже на 20% за рік.

    Тому можливе розширення американської ядерної присутності варто розглядати як частину значно ширшої перебудови системи стримування НАТО.

    Ключове рішення ще не ухвалене. Однак сам факт того, що розширення ядерної присутності США знову відкрито обговорюється, свідчить про фундаментальну зміну безпекової ситуації в Європі. Те, що після холодної війни здавалося малоймовірним, знову стало предметом практичного військового планування.

  • Червона кнопка — міф? Як насправді запускають ядерну війну

    Червона кнопка — міф? Як насправді запускають ядерну війну

    У масовій культурі вже десятиліттями існує образ так званої «червоної кнопки», натискання якої нібито миттєво запускає глобальну ядерну війну. Саме так її показують у фільмах, серіалах і комп’ютерних іграх. Насправді ж механізм застосування ядерної зброї значно складніший і передбачає багаторівневу систему підтвердження, перевірки наказів та захисту від випадкового або несанкціонованого запуску. На тлі найвищого за останні десятиліття рівня міжнародної напруженості інтерес до того, як функціонує ядерне командування, лише зростає.

    Найпоширеніший міф полягає у тому, що президент ядерної держави може натиснути одну кнопку і миттєво випустити ракети. Насправді ж так звана «ядерна валізка» або, як її називають у США, Nuclear Football, не містить кнопки запуску. Це мобільний командний комплекс, який забезпечує главі держави постійний доступ до захищених каналів зв’язку, планів реагування, процедур підтвердження особи та сценаріїв ухвалення рішень навіть у разі перебування далеко від командних центрів.

    У США поруч із президентом постійно перебуває військовий офіцер із спеціальною валізкою. Усередині містяться засоби захищеного зв’язку, перелік можливих сценаріїв реагування та інструкції для надзвичайних ситуацій. Перед тим як будь-який наказ буде передано військовому командуванню, президент повинен пройти процедуру автентифікації за допомогою спеціальної картки з кодами. Лише після цього інформація надходить до стратегічного командування, яке також проводить власну перевірку отриманих кодів і законності наказу. Лише після проходження кількох рівнів підтвердження може розпочатися процедура запуску.

    Подібні системи існують і в інших ядерних державах, хоча їхня структура залишається державною таємницею. У Росії використовується система «Чегет», яка також є лише елементом значно складнішої системи управління стратегічними силами. У Китаї остаточне рішення проходить через Центральну військову раду, тоді як Франція та Велика Британія мають власні механізми політичного та військового контролю за використанням стратегічних сил.

    Фахівці наголошують, що сучасна система побудована таким чином, аби максимально виключити випадковий запуск. В історії вже були ситуації, коли через технічні несправності або хибні сигнали виникала загроза помилкового застосування ядерної зброї, однак багаторівнева перевірка дозволяла уникнути катастрофи. Саме тому міф про одну кнопку не відповідає дійсності.

    Ще одним важливим елементом залишається принцип ядерного стримування. Його суть полягає у тому, що будь-яке застосування ядерної зброї майже гарантовано викличе відповідь іншої сторони. Саме взаємна загроза масштабного знищення вже понад 80 років залишається одним із головних факторів, які не дозволили повторити використання ядерної зброї після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі у 1945 році.

    Експерти з міжнародної безпеки зазначають, що навіть тактичний ядерний удар може швидко перерости у повномасштабний конфлікт. Через це всі ядерні держави будують свої доктрини навколо стримування, а не безпосереднього застосування такої зброї. Саме взаємний страх масштабної відповіді багато років залишається ключовим фактором глобальної стабільності.

    За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), на початок 2025 року дев’ять держав володіли приблизно 12 241 ядерною боєголовкою. Близько 9 614 із них перебували у військових запасах для потенційного застосування, майже 3 912 були розгорнуті на ракетах і літаках, а приблизно 2 100 залишалися у стані високої бойової готовності, переважно у США та Росії.

    Найбільшими ядерними арсеналами продовжують володіти Росія та США, однак особливу увагу аналітики звертають на Китай. Пекін нарощує свій потенціал найшвидшими темпами серед усіх ядерних держав. Водночас модернізацію своїх сил продовжують Франція, Велика Британія, Індія, Пакистан, Ізраїль та Північна Корея. Практично всі країни, які мають ядерну зброю, нині інвестують у створення нових носіїв, систем управління та оновлення існуючих арсеналів.

    Аналітики SIPRI попереджають, що світ поступово входить у нову гонку ядерних озброєнь. Після десятиліть скорочення запасів нині спостерігається протилежна тенденція — держави модернізують свої сили, збільшують інвестиції в стратегічне озброєння та активніше розробляють нові технології. До традиційних факторів ризику додаються розвиток штучного інтелекту, кіберзагрози, космічні технології та сучасні системи протиракетної оборони, які можуть впливати на баланс стримування.

    Попри постійні політичні заяви та ядерну риторику окремих держав, механізм застосування стратегічної зброї залишається одним із найбільш захищених і контрольованих у світі. Саме багаторівневі процедури підтвердження, жорсткий військовий контроль та усвідомлення наслідків глобальної ескалації досі залишаються головними запобіжниками від ядерної катастрофи. І хоча міф про «червону кнопку» продовжує жити у популярній культурі, у реальному світі рішення про застосування ядерної зброї є значно складнішим, ніж просте натискання однієї кнопки.

  • Росія проведе випробування тактичної ядерної зброї щоб “показати серйозність намірів” щодо Європи та США. Джерела

    Росія проведе випробування тактичної ядерної зброї щоб “показати серйозність намірів” щодо Європи та США. Джерела

    За інформацією наших джерел в розвідспільноті, Росія проведе випробування тактичної ядерної зброї на одному із своїх полігонів у липні, щоб “всім показати серйозність намірів” щодо Європи та США.

    “Росія проведе випробування тактичної ядерної зброї на одному з полігонів у липні.

    Про це свідчать кілька факторів, які стали відомі розвідкам Великої Британії та США.

    По-перше, підрозділи ракетних військ у п’яти регіонах (джерела не вказують, у яких саме, але один із регіонів розташований поблизу українського кордону) переходять на особливий режим.

    По-друге, офіцерів, пов’язаних із силами ядерної тріади Росії, у липні не відпускають у відпустки, а тих, хто пішов раніше, відкличуть.

    По-третє, відзначається активність на одному з російських полігонів, де раніше випробовували ядерну зброю.

    Також є інформація, що РФ проведе консультації з Китаєм щодо випробувань ядерної зброї.

    І головне, такі випробування мають “всім показати серйозність намірів” щодо Європи та США” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше Генеральний секретар НАТО Марк Рютте пригрозив Росії “руйнівними наслідками”у разі застосування ядерної зброї проти України.

  • США розглядають нове розміщення ядерної зброї в Європі — FT

    США розглядають нове розміщення ядерної зброї в Європі — FT

    Сполучені Штати Америки ведуть попередні консультації щодо можливого розширення розміщення ядерної зброї в більшій кількості європейських країн-членів НАТО. Мета обговорень — посилити гарантії безпеки союзників і продемонструвати, що можливе скорочення американської присутності у сфері звичайних озброєнь не означає послаблення «ядерної парасольки» США.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела, знайомі з перебігом переговорів.

    За даними видання, американські посадовці висловили готовність розглянути можливість розширення розміщення ядерного потенціалу за межами тих держав, де він уже присутній. Йдеться, зокрема, про потенційне збільшення кількості країн, які можуть приймати на своїй території американські літаки подвійного призначення (Dual-Capable Aircraft, DCA), здатні нести ядерне озброєння.

    Джерела зазначають, що така ініціатива розглядається як сигнал союзникам про незмінність ядерних гарантій США навіть на тлі очікуваного перерозподілу оборонного навантаження всередині НАТО, де європейські держави дедалі більше беруть на себе відповідальність за конвенційну оборону.

    Переговори мають конфіденційний характер і перебувають на ранній стадії. За словами співрозмовників FT, наразі не існує жодних фінальних рішень, і ймовірність практичних змін в угодах про спільне використання ядерної зброї залишається невизначеною.

    Обговорення відбуваються на тлі зростаючих занепокоєнь у частині європейських столиць щодо довгострокової відданості США безпековим зобов’язанням у Європі. Зокрема, джерела пов’язують ці дискусії з побоюваннями щодо можливих змін у зовнішній політиці Вашингтона, включно з потенційним скороченням військової присутності США на континенті.

    За інформацією FT, найбільшу зацікавленість у розширенні ядерного стримування демонструють країни східного флангу НАТО, які розташовані найближче до кордонів Росії. Серед них згадуються Польща та низка держав Балтії, які останніми роками активно виступають за посилення оборонних гарантій Альянсу.

    Окремі співрозмовники видання зазначили, що дискусії ведуться в межах НАТО, і союзники обговорюють різні сценарії можливого посилення ядерного стримування. Водночас інше джерело наголосило, що будь-яке рішення про розширення присутності американської ядерної зброї в Європі не буде ухвалене у короткостроковій перспективі.

    Наразі програма спільного використання ядерної зброї НАТО (nuclear sharing) передбачає розміщення американських ядерних боєзарядів у низці країн Європи. До них належать Бельгія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Туреччина, а також Велика Британія в ширшій системі ядерного стримування Альянсу. Ці держави мають літаки подвійного призначення, які можуть бути використані для доставки ядерної зброї у разі відповідного рішення США.

    Важливо, що контроль над ядерною зброєю залишається виключно за Сполученими Штатами. Американські військові відповідають за зберігання, охорону та фізичний контроль над боєзарядами, які розміщені на території союзників. Рішення про їх застосування також ухвалюється виключно Вашингтоном.

    Питання ядерного стримування в Європі активізувалося на тлі геополітичної напруженості та триваючої війни Росії проти України. Додатковим фактором стали дискусії про можливе скорочення американських сил у Європі, про що раніше повідомляли окремі медіа.

    Видання також нагадує, що деякі європейські держави вже публічно висловлювали інтерес до розширення участі у системі ядерного стримування. Зокрема, Польща неодноразово заявляла про прагнення долучитися до механізмів спільного використання ядерної зброї НАТО.

    Окрім цього, у Франції останнім часом активізувалися дискусії щодо європейського виміру ядерного стримування. Президент Еммануель Макрон заявляв про готовність розглянути можливість посилення ролі французького ядерного потенціалу в безпековій архітектурі Європи та потенційного розміщення елементів стримування в країнах-союзниках.

    Аналітики зазначають, що будь-яке розширення ядерної присутності США в Європі потребуватиме складних політичних консультацій у межах НАТО та окремих національних рішень, а також може викликати реакцію з боку Росії, яка традиційно критично ставиться до розширення ядерної інфраструктури Альянсу поблизу своїх кордонів.

  • Китай будує гігантський військовий комплекс для ядерного стримування

    Китай будує гігантський військовий комплекс для ядерного стримування

    Китай розгортає масштабне будівництво нового військового комплексу у віддаленому пустельному регіоні на північному заході країни, який, за оцінками західних експертів, може бути частиною довгострокової стратегії посилення ядерного стримування та гарантування здатності до удару у відповідь у разі потенційного конфлікту зі США. Про це повідомляє Reuters із посиланням на супутникові знімки та аналіз військових експертів.

    За даними розвідки відкритих джерел, Пекін упродовж останніх років системно розширює інфраструктуру поблизу ізольованих ядерних шахт у районі Хамі. Саме там, як вважається, розміщуються китайські міжконтинентальні ракети великої дальності. Новий комплекс охоплює величезні території пустелі та включає мережу стартових майданчиків, підземних укріплених бункерів, командних центрів, об’єктів зв’язку та логістичних вузлів.

    Аналітики зазначають, що загалом у регіоні вже зведено понад 80 стартових майданчиків, а також кілька великих багатофункціональних споруд незвичної геометричної форми — зокрема так звані «восьмикутні комплекси», які стали ключовим об’єктом уваги супутникової розвідки. Ці структури, за оцінками експертів, можуть виконувати одразу кілька функцій: від розміщення мобільних ракетних установок до управління операціями стратегічного рівня.

    Окремі дослідники припускають, що ці об’єкти також можуть бути задіяні для розміщення систем протиповітряної оборони, засобів радіоелектронної боротьби, а також супутникового зв’язку та координації ядерних сил. На супутникових знімках видно, що комплекси мають розвинену інфраструктуру: житлові блоки для персоналу, великі майданчики для військової техніки, укріплені склади боєприпасів і захищені підземні сховища.

    За словами наукового співробітника аналітичного центру Pacific Forum Олександра Нейла, масштаби будівництва є безпрецедентними та охоплюють тисячі квадратних кілометрів пустельної території. Він наголошує, що темпи розширення інфраструктури свідчать про довгострокову стратегічну програму, спрямовану на модернізацію та диверсифікацію ядерного потенціалу Китаю.

    Окрему увагу аналітиків привернув другий великий вузол інфраструктури, розташований ближче до полігону Лоп-Нур — відомого як історичний центр китайських ядерних випробувань. За даними супутникових спостережень, там фіксуються ознаки активного використання території як навчального та випробувального майданчика: пошкоджені будівлі, сліди вибухових робіт, а також макети західних бойових літаків, які можуть використовуватися для тренувальних сценаріїв.

    Ще одна група об’єктів, зведених у межах комплексу, представлена великими багатофункціональними спорудами, що мають характерну восьмикутну форму. За даними експертів Федерації американських вчених, ці споруди можуть бути елементами нової архітектури китайських стратегічних сил, поєднуючи функції командних центрів, укриттів та вузлів оперативного управління.

    Директор проєкту з ядерної інформації Федерації американських вчених Ганс Крістенсен зазначив, що масштаби робіт є «безпрецедентними» і такими, яких раніше не фіксували у відкритих джерелах спостереження. За його словами, це може свідчити про суттєве переосмислення Китаєм власної ядерної доктрини та ролі наземного компоненту стратегічних сил.

    За оцінками військових аналітиків, головна мета створення такого комплексу полягає у підвищенні виживаності ядерного арсеналу Китаю в разі першого удару та забезпеченні гарантованої здатності до нанесення удару у відповідь. Таким чином, нова інфраструктура розглядається як елемент концепції «ядерного стримування другого удару», яка є ключовою у глобальному балансі сил між великими державами.

    Водночас експерти підкреслюють, що подібне масштабне будівництво може впливати на стратегічну стабільність у відносинах між Китаєм і США, оскільки посилення ядерної інфраструктури традиційно викликає реакцію у вигляді нових оборонних програм і перегляду військових доктрин.

    Офіційний Пекін публічно не коментує деталі інфраструктурного будівництва, наголошуючи лише на «модернізації оборонних можливостей» та необхідності захисту національної безпеки в умовах зростаючих глобальних викликів.

  • Франція розширює «ядерну парасольку» над Європою: Норвегія приєдналася до програми стримування через загрозу РФ

    Франція розширює «ядерну парасольку» над Європою: Норвегія приєдналася до програми стримування через загрозу РФ

    Норвегія офіційно приєдналася до французької програми ядерного стримування на тлі зростання загрози з боку Росії та масштабного переозброєння армії РФ. Відповідну оборонну угоду підписали президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре.

    Про це повідомляє французьке видання Le Monde.

    Домовленість передбачає поглиблення військової координації між Парижем і Осло, а також включення Норвегії до системи французького ядерного стримування, яку Макрон останніми місяцями активно просуває як основу нової архітектури безпеки Європи.

    Прем’єр Норвегії Йонас Гар Стьоре заявив, що рішення ухвалили через різке погіршення безпекової ситуації в Європі, повномасштабну війну Росії проти України та активне нарощування російського військового потенціалу.

    За його словами, угода має забезпечити «оперативну та скоординовану відповідь» у разі виникнення загроз для безпеки Норвегії та регіону загалом.

    При цьому сторони наголошують: документ не передбачає постійного розміщення французької ядерної зброї на території Норвегії у мирний час.

    Водночас домовленість значно розширює рівень взаємодії між країнами. Йдеться про спільне планування оборони, військові навчання, інтеграцію командних структур та можливість попереднього розміщення військової техніки.

    Крім того, учасники програми можуть тимчасово приймати на своїй території французькі «стратегічні військово-повітряні сили». За словами Макрона, це дозволяє розосередити сили по Європі та ускладнює потенційному противнику планування ударів.

    «Розосередження сил робить стримування більш ефективним і підвищує безпеку всього європейського простору», — пояснив французький президент.

    Участь Норвегії в програмі фактично означає, що у разі масштабної агресії проти країни Франція може розглядати це як загрозу для власної системи безпеки та відповісти всіма доступними засобами, включно з ядерним стримуванням.

    Норвегія має стратегічне значення для НАТО через свій кордон із Росією в Арктиці. Після початку повномасштабної війни в Україні Осло суттєво збільшило оборонні витрати та посилило військову співпрацю із союзниками.

    Особливе занепокоєння у норвезької влади викликає активність Росії у північних регіонах та Арктиці, де Москва останні роки нарощує військову інфраструктуру, модернізує флот і розширює присутність стратегічної авіації.

    Франція, своєю чергою, після виходу Великої Британії з ЄС залишається єдиною ядерною державою Європейського Союзу.

    За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), французький ядерний арсенал налічує близько 290 боєголовок. Це четвертий показник у світі після Росії, США та Китаю.

    Макрон ще у березні 2026 року представив концепцію європейського ядерного стримування. Вона передбачає використання французького ядерного потенціалу для посилення безпеки країн Європи в умовах зростання загроз з боку Росії та невизначеності щодо майбутньої ролі США у системі європейської оборони.

    Тоді французький президент заявив, що Європа повинна бути готовою самостійно гарантувати власну безпеку.

    Останні місяці Париж активно працює над розширенням програми. До неї вже приєдналися Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Нідерланди, Польща, Швеція та Велика Британія.

    Аналітики зазначають, що розширення французької «ядерної парасольки» стало відповіддю не лише на російську агресію проти України, а й на побоювання європейських союзників щодо можливого скорочення американської військової присутності в Європі.

    Окрему увагу привернули заяви Макрона про намір збільшити французький ядерний арсенал та засекретити частину інформації щодо його реальних масштабів.

    Французька влада пояснює це необхідністю адаптації до нових безпекових викликів.

    На цьому тлі Росія неодноразово критикувала плани Франції щодо розширення системи ядерного стримування в Європі, називаючи їх «провокаційними».

    У Кремлі заявляли, що подібні кроки лише підвищують напруженість у Європі та можуть спровокувати нову гонку озброєнь.

    Однак країни Європи дедалі активніше посилюють оборонну співпрацю після початку повномасштабної війни в Україні.

    Особливо це стосується держав Північної та Східної Європи, які розглядають Росію як головну довгострокову загрозу своїй безпеці.

    Норвегія останніми роками вже збільшила військові бюджети, розширила присутність союзників НАТО на своїй території та посилила співпрацю із США, Великою Британією та країнами Балтії.

    Тепер Осло фактично стає частиною нової системи європейського ядерного стримування, яку Париж намагається сформувати навколо Франції.

    Експерти зазначають, що це може стати одним із найважливіших безпекових зрушень у Європі за останні десятиліття.

  • США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    Сполучені Штати готують масштабний перегляд своєї участі в Північноатлантичному альянсі та можуть суттєво скоротити військовий внесок у НАТО, переклавши значну частину оборонних зобов’язань у Європі на європейських союзників. Про це повідомляє німецьке видання Spiegel, посилаючись на джерела серед дипломатів і представників Альянсу, які були ознайомлені із закритими консультаціями.

    За інформацією видання, наприкінці минулого тижня представник міністра оборони США Піт Гегсет провів закритий брифінг у штаб-квартирі НАТО, під час якого союзникам офіційно представили нову концепцію участі Вашингтона в обороні Європи. Йдеться про перегляд так званої “моделі сил НАТО”, яка була сформована після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році та передбачала значне американське військове присутність у Європі.

    Згідно з озвученими планами, Сполучені Штати можуть скоротити свою участь одразу в кількох ключових компонентах військової присутності Альянсу. Зокрема, йдеться про зменшення кількості винищувачів, стратегічних бомбардувальників, військово-морських кораблів, підводних човнів, безпілотних систем і літаків-заправників, які США надають у межах колективної оборони НАТО. За даними Spiegel, внесок США у винищувальну авіацію Альянсу може бути скорочений приблизно на третину, що створює суттєві прогалини у повітряній обороні Європи.

    Крім того, американська сторона, як стверджується, розглядає можливість повної відмови від надання НАТО підводних човнів у межах цієї моделі, а також істотного скорочення участі в забезпеченні авіаносними групами та ударними безпілотними системами. Особливу стурбованість у європейських столицях викликає можливе зменшення присутності стратегічних бомбардувальників США, які відіграють ключову роль у ядерному стримуванні та демонстрації сили в межах Альянсу.

    У Брюсселі такі сигнали стали несподіваними, оскільки європейські союзники розраховували радше на поступову адаптацію ролі США в НАТО, а не на різке скорочення військової участі. За даними джерел, деякі дипломати сприйняли озвучені плани як серйозний сигнал про зміну стратегічного підходу Вашингтона до безпеки Європи.

    Окремою проблемою для Європи є те, що низка критичних спроможностей США наразі не має швидкої заміни серед європейських країн. Зокрема, більшість держав ЄС не володіють стратегічними бомбардувальниками, здатними нести ядерну зброю, а також не мають повноцінних авіаносних ударних груп, які могли б компенсувати американську присутність у разі кризових сценаріїв. Це створює потенційні “вузькі місця” в системі колективної оборони, які неможливо швидко закрити навіть за умови різкого збільшення оборонних бюджетів.

    Попри скорочення конвенційної участі, Вашингтон, за даними Spiegel, наголошує, що не планує відмовлятися від ролі гаранта ядерного стримування в Європі. Водночас США очікують, що європейські союзники значно активніше братимуть на себе відповідальність за наземну, повітряну та морську оборону континенту.

    У Вашингтоні такі зміни пояснюють трансформацією глобальної безпекової ситуації та необхідністю перерозподілу військових ресурсів у бік інших регіонів світу. Американська сторона також наголошує, що європейські країни за останні роки суттєво збільшили оборонні витрати і тепер повинні перейти від фінансового внеску до реального нарощування власних військових можливостей.

    У межах нової концепції, яку в НАТО вже неофіційно називають “НАТО 3.0”, передбачається, що європейські союзники мають у максимально короткі терміни взяти на себе майже всю конвенційну оборону континенту. У самому Альянсі ці зміни дедалі частіше описують як можливий “поворотний момент”, який може змінити баланс ролей між США та Європою в системі колективної безпеки.

    Очікується, що до початку червня європейські країни мають підготувати узгоджені пропозиції щодо того, як саме вони компенсуватимуть скорочення американської участі. Після цього Вашингтон планує представити оновлену модель розподілу оборонних зобов’язань на саміті НАТО, який має відбутися в липні в Анкарі.

    На тлі цих процесів у Європі вже посилилися дискусії щодо необхідності створення більш автономної оборонної системи та зменшення залежності від США. Європейські політики та військові експерти попереджають, що у разі реалізації американського плану Альянс може увійти в один із найбільш трансформаційних періодів за всю свою історію, оскільки фактична структура безпеки континенту буде змінена вперше з часів холодної війни.