Golosnovinua.com

Позначка: Єреван

  • Пашинян розгромив проросійську опозицію: вибори у Вірменії можуть остаточно змінити баланс сил на Кавказі

    Пашинян розгромив проросійську опозицію: вибори у Вірменії можуть остаточно змінити баланс сил на Кавказі

    Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян оголосив про перемогу своєї партії на парламентських виборах, які вже називають одними з найважливіших для країни за останні десятиліття. Про це повідомляє вірменська службу Радіо Свобода. Попередні офіційні результати свідчать, що його партія «Громадянський договір» здобула майже 50% голосів виборців і з великим відривом випередила головного конкурента — опозиційний блок «Сильна Вірменія». Водночас опозиція не визнає підсумки голосування та вже заявила про можливі порушення під час підрахунку голосів.

    Згідно з даними Центральної виборчої комісії Вірменії, після обробки бюлетенів партія Пашиняна отримала 49,81% голосів. Друге місце посіла політична сила «Сильна Вірменія», яку очолює бізнесмен Самвел Карапетян, із результатом 23,29%. Третє місце дісталося блоку «Вірменія» експрезидента Роберта Кочаряна — 9,94%, а партія «Процвітаюча Вірменія» подолала прохідний бар’єр із результатом близько 4%. Решта учасників перегонів не змогли пройти до парламенту.

    Ще до завершення підрахунку голосів Нікол Пашинян заявив про «історичну перемогу» своєї політичної сили. За його словами, «Громадянський договір» отримав більшу підтримку громадян, ніж на попередніх виборах 2021 року, а отже — новий мандат довіри на продовження реформ та зовнішньополітичного курсу країни. Прем’єр наголосив, що його партія має достатньо підтримки для формування нового уряду.

    Однак ситуація не така однозначна. Формально партія Пашиняна не набрала понад 50% голосів виборців. Водночас виборче законодавство Вірменії передбачає спеціальний механізм забезпечення так званої «стабільної більшості». Якщо переможець виборів не отримує достатньої кількості депутатських мандатів для формування ефективного уряду, закон дозволяє застосовувати механізми додаткового розподілу місць або проведення другого туру, щоб гарантувати формування дієздатної влади. Саме тому експерти прогнозують, що Пашинян збереже контроль над урядом навіть без формального подолання 50-відсоткового бар’єра.

    Головний суперник чинного прем’єра Самвел Карапетян уже заявив, що результати виборів викликають серйозні сумніви. Лідер «Сильної Вірменії» звинуватив владу у непрозорому підрахунку голосів та заявив про можливі маніпуляції під час виборчого процесу. Опозиція вимагає детальної перевірки результатів і не виключає подальших політичних протестів. Водночас міжнародні спостерігачі поки не повідомляли про системні порушення, які могли б поставити під сумнів результати голосування.

    Вибори стали фактично референдумом щодо майбутнього геополітичного курсу Вірменії. Після поразки у війні за Нагірний Карабах та втрати контролю над регіоном у 2023 році уряд Пашиняна почав активно дистанціюватися від Росії та шукати нових союзників на Заході. За останні роки Єреван заморозив участь у російському військовому блоці ОДКБ, скоротив співпрацю з Москвою у сфері безпеки та значно активізував контакти з Європейським Союзом і США.

    Саме ця політика стала головною темою передвиборчої кампанії. Пашинян обіцяв продовжити курс на зближення з Європою, завершити мирні переговори з Азербайджаном та нормалізувати відносини з Туреччиною. Його опоненти, навпаки, виступали за відновлення тісніших зв’язків із Росією та критикували уряд за поступки Баку після втрати Карабаху.

    Західні аналітики називають результати виборів серйозною політичною поразкою Кремля. Напередодні голосування російсько-вірменські відносини залишалися напруженими через взаємні звинувачення, економічний тиск та суперечки навколо майбутнього регіону Південного Кавказу. У ЄС та США відкрито підтримували курс Пашиняна на демократичні реформи та мирне врегулювання конфлікту з Азербайджаном.

    Явка на виборах виявилася доволі високою — майже 59% громадян, що стало одним із найкращих показників за останні роки. Політологи пояснюють це тим, що значна частина суспільства сприймала голосування як вибір між двома моделями майбутнього країни — продовженням європейського курсу або поверненням до традиційної орбіти впливу Москви.

    Попри впевнену перемогу, перед Пашиняном залишаються серйозні виклики. Найголовнішими серед них є завершення мирної угоди з Азербайджаном, врегулювання відносин із Туреччиною, подальша модернізація економіки та балансування між Заходом і Росією. Саме від того, чи зможе новий уряд виконати ці завдання, залежатиме політичне майбутнє прем’єра та напрямок розвитку Вірменії на найближчі роки.

  • Пашинян знову змінює курс? Чому фаворит виборів у Вірменії може розчарувати і Захід, і Росію

    Пашинян знову змінює курс? Чому фаворит виборів у Вірменії може розчарувати і Захід, і Росію

    Уже 7 червня у Вірменії відбудуться парламентські вибори, які можуть визначити не лише майбутнє країни, а й баланс сил на всьому Південному Кавказі. За даними останніх соціологічних опитувань, найбільші шанси на перемогу має чинний прем’єр-міністр Нікол Пашинян та його партія «Громадянський договір». В Україні та країнах Європейського Союзу на це дивляться з обережним оптимізмом, сподіваючись на подальше дистанціювання Єревана від Москви. Водночас експерти застерігають: історія політичної кар’єри Пашиняна свідчить, що його позиція може змінюватися залежно від обставин.

    Нинішні вибори стануть першими після остаточної втрати Нагірного Карабаху, який десятиліттями залишався головним питанням вірменської політики. Саме ця поразка стала переломним моментом для країни та особисто для Пашиняна.

    До влади нинішній прем’єр прийшов у 2018 році на хвилі так званої Оксамитової революції. Тоді він став символом боротьби з корупцією та старою політичною елітою. Пашинян обіцяв повернути владу громадянам, реформувати економіку та посилити державні інституції. Його прихід до влади багато хто сприймав як початок нової епохи для Вірменії.

    У перші роки прем’єрства Пашинян позиціонував себе як реформатор та противник корупційних схем, пов’язаних із так званим «карабаським кланом» колишніх президентів Роберта Кочаряна та Сержа Саргсяна. Однак питання Нагірного Карабаху залишалося центральним викликом для його уряду.

    Ситуація кардинально змінилася восени 2020 року, коли Вірменія програла 44-денну війну Азербайджану. За підсумками конфлікту Баку повернув контроль над значною частиною територій, які раніше контролювали вірменські сили. Тоді Пашинян опинився під потужним внутрішнім тиском, але зміг зберегти владу.

    Після війни риторика прем’єра помітно змінилася. У передвиборчій кампанії 2021 року він уже наголошував на стратегічному партнерстві з Росією та важливості Організації договору про колективну безпеку. Москва залишалася ключовим гарантом безпеки для Єревана, адже саме російські миротворці контролювали Лачинський коридор, який з’єднував Нагірний Карабах із Вірменією.

    Однак ці розрахунки не виправдалися. У 2023 році Азербайджан остаточно встановив контроль над усім Нагірним Карабахом. Російські миротворці фактично не втрутилися у розвиток подій, а понад 100 тисяч вірмен були змушені залишити регіон та переїхати до Вірменії.

    Саме після цього відносини між Єреваном і Москвою почали стрімко погіршуватися. Вірменія фактично заморозила свою участь в ОДКБ, а Пашинян почав дедалі частіше говорити про необхідність диверсифікації зовнішньої політики та розвитку відносин із Заходом.

    У нинішній передвиборчій програмі «Громадянського договору» вже немає традиційних для попередніх кампаній акцентів на стратегічному союзі з Росією. Натомість одним із ключових пріоритетів проголошено зближення з Європейським Союзом та отримання безвізового режиму для громадян Вірменії.

    Ще однією важливою складовою політики Пашиняна став курс на мир із сусідами. Прем’єр фактично відмовився від концепції «історичної Вірменії», яка включала Нагірний Карабах, та почав просувати ідею «реальної Вірменії» в межах міжнародно визнаних кордонів.

    Саме тому нині Єреван активно веде переговори з Азербайджаном щодо підписання мирного договору. Паралельно триває процес нормалізації відносин із Туреччиною. Для реалізації цього курсу влада навіть готує нову Конституцію, яка має усунути суперечливі положення щодо Карабаху.

    Водночас така політика викликає серйозний опір усередині країни. Особливо гостро її критикують біженці з Нагірного Карабаху, які звинувачують Пашиняна у фактичній відмові від захисту регіону та його населення.

    Соціальні мережі Вірменії регулярно стають майданчиком для конфліктів між прихильниками та противниками прем’єра. Сам Пашинян намагається формувати образ «народного політика»: часто їздить громадським транспортом, спілкується з громадянами на вулицях, веде активну комунікацію через соціальні мережі та демонструє близькість до звичайних людей.

    Попри це, його рейтинги залишаються неоднозначними. Частина суспільства вважає його єдиним політиком, здатним забезпечити мир і стабільність після багаторічного конфлікту. Інші переконані, що саме його політика призвела до найбільшої геополітичної поразки Вірменії за останні десятиліття.

    На Заході перемогу Пашиняна часто розглядають як шанс остаточно послабити російський вплив у регіоні. Проте аналітики застерігають від надмірних очікувань. За вісім років перебування при владі вірменський прем’єр уже неодноразово змінював політичні акценти — від антикорупційного реформатора до націоналіста, від прихильника російського партнерства до прихильника європейської інтеграції.

    Саме тому головною інтригою майбутніх виборів залишається не лише питання перемоги Пашиняна, а й те, яким буде його наступний політичний курс після голосування. В умовах складної геополітичної ситуації та постійного тиску з боку сусідів Вірменія може знову опинитися перед необхідністю балансувати між Заходом і Росією.

    І хоча сьогодні Нікол Пашинян виглядає найбільш проєвропейським лідером в історії незалежної Вірменії, його політична біографія показує: остаточні висновки щодо зовнішньополітичного вибору країни робити ще зарано.

  • «Не повторіть Україну»: Лукашенко слідом за Путіним виступив із різкою заявою щодо Вірменії та її курсу на ЄС

    «Не повторіть Україну»: Лукашенко слідом за Путіним виступив із різкою заявою щодо Вірменії та її курсу на ЄС

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко фактично підтримав нещодавні заяви російського правителя Володимира Путіна щодо Вірменії та попередив Єреван про можливість повторення «українського сценарію» у разі подальшого зближення з Європейським Союзом. Відповідну заяву білоруський лідер зробив після саміту Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), який відбувся в Астані, повідомляє державне білоруське агентство БЕЛТА.

    Лукашенко наголосив, що Вірменії необхідно бути «дуже обережною» у виборі зовнішньополітичного курсу та не поспішати з рішеннями, які можуть вплинути на майбутнє країни. За його словами, події в Україні нібито розпочиналися за схожим сценарієм, тому вірменському суспільству слід ретельно оцінити всі можливі наслідки перед ухваленням стратегічних рішень.

    Заява пролунала на тлі поглиблення політичної кризи у відносинах між Вірменією та Росією. Останніми роками Єреван дедалі активніше демонструє прагнення до співпраці з Європейським Союзом і водночас дистанціюється від низки російських інтеграційних проєктів. Після втрати контролю над Нагірним Карабахом у 2023 році довіра вірменського суспільства до Москви суттєво знизилася. Багато політиків та громадських діячів у Вірменії відкрито звинувачують Кремль у тому, що Росія не виконала союзницьких зобов’язань під час конфлікту з Азербайджаном.

    Лукашенко пов’язав нинішні дискусії про можливий вихід Вірменії з ЄАЕС та рух до Європейського Союзу з внутрішньополітичною боротьбою напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня. Він заявив, що в країні активно використовують європейську тематику у політичній кампанії, а також закликав громадян Вірменії «бути мудрими» та не піддаватися емоційним рішенням.

    Фактично білоруський лідер повторив тези, які днем раніше озвучив Володимир Путін. Під час пресконференції за підсумками саміту ЄАЕС у Казахстані російський правитель також провів паралелі між прагненням Вірменії до євроінтеграції та подіями в Україні. Путін заявив, що Україна нібито опинилася у кризі через свій європейський курс, хоча міжнародна спільнота вважає причиною війни саме російську агресію проти суверенної держави.

    Крім того, Путін під час тієї ж пресконференції виступив із погрозами на адресу країн НАТО, заявивши, що Росія жорстко реагуватиме на будь-які спроби загрожувати її територіям. Такі висловлювання стали черговим сигналом посилення агресивної риторики Кремля щодо держав, які прагнуть інтеграції до західних структур безпеки та співпраці.

    Заяви Москви та Мінська пролунали на тлі помітного охолодження відносин між Вірменією та Росією. Протягом останнього року офіційний Єреван неодноразово критикував Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ), фактично заморозив участь у її роботі та розширив контакти із західними партнерами. Вірменська влада також активізувала переговори з Європейським Союзом щодо поглиблення економічної та політичної співпраці.

    Росія вже демонструє невдоволення таким курсом. За повідомленнями медіа, Москва відкликала свого посла з Вірменії для консультацій, а також посилила політичний та інформаційний тиск на вірменське керівництво. Експерти вважають, що Кремль намагається втримати Вірменію у сфері свого впливу, адже країна залишається важливим елементом російської присутності на Південному Кавказі.

    На заяви Путіна раніше вже відреагував президент України Володимир Зеленський. Він наголосив, що європейські держави мають уважно ставитися до безпеки країн, які перебувають під тиском Росії, та не залишати їх сам на сам із загрозами з боку Кремля. Зеленський підкреслив, що агресивна політика Москви не обмежується лише Україною, а становить виклик для всієї європейської системи безпеки.

    Політичні аналітики зазначають, що використання терміна «український сценарій» російськими та білоруськими лідерами стало частиною ширшої риторики, спрямованої на стримування пострадянських держав від зближення із Заходом. У Кремлі та Мінську намагаються подати війну проти України як наслідок євроінтеграції, тоді як Україна та її міжнародні партнери наголошують: причиною конфлікту стала саме російська агресія та спроба силою змінити геополітичний вибір сусідньої держави.

    Слова Лукашенка стали черговим сигналом узгодженої позиції Москви та Мінська щодо майбутнього Вірменії. На тлі парламентських виборів у країні та її поступового зближення з Європейським Союзом тиск з боку союзників Кремля, ймовірно, лише посилюватиметься найближчими місяцями.

  • Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Російська Федерація відкликала свого посла у Вірменії для проведення консультацій у Москві на тлі подальшого загострення політичних відносин між двома країнами та посилення курсу Єревана на зближення із Європейським Союзом і західними партнерами. Про це йдеться у заяві Міністерства закордонних справ Росії.

    Рішення про виклик дипломата в Москву в російському зовнішньополітичному відомстві пояснили необхідністю «обговорення кроків вірменського керівництва», які, за твердженням РФ, спрямовані на переорієнтацію зовнішньої політики країни.

    У МЗС Росії заявили, що дії Єревана, пов’язані з активізацією співпраці з Європейським Союзом, нібито «підривають взаємодію в рамках Євразійського економічного союзу» та створюють ризики для вже сформованих економічних і політичних механізмів співпраці на пострадянському просторі. Російська сторона традиційно розглядає участь Вірменії в ЄАЕС як один із ключових елементів свого впливу в регіоні, тому будь-які кроки Єревана в бік ЄС викликають різку реакцію Москви.

    Рішення про відкликання посла стало черговим етапом ескалації у відносинах між Росією та Вірменією, які останніми роками поступово погіршуються. Вірменське керівництво на чолі з прем’єр-міністром Ніколою Пашиняном дедалі активніше переглядає традиційні зовнішньополітичні орієнтири країни, зокрема в частині безпекового партнерства з Росією. Єреван усе частіше заявляє про необхідність диверсифікації союзів, посилює контакти з Європейським Союзом, США та окремими європейськими державами, а також демонструє дистанціювання від російських інтеграційних структур.

    Напруження між країнами особливо посилилося після подій у Нагірному Карабаху, коли Вірменія публічно висловила невдоволення діями Росії як гаранта безпеки в регіоні. У Єревані заявляли, що союзницькі зобов’язання Москви не були виконані належним чином, що підірвало довіру до традиційної системи безпеки, яка роками базувалася на військово-політичній співпраці з РФ. Відтоді процес дистанціювання Вірменії від російського впливу значно прискорився.

    На тлі цих змін Росія почала застосовувати не лише дипломатичні, а й економічні важелі впливу. За останніми повідомленнями, Москва попереджала Єреван про можливі ризики скорочення або ускладнення постачання енергоносіїв на пільгових умовах, зокрема природного газу, який традиційно мав важливе значення для вірменської економіки. Окрім цього, російські регуляторні органи запроваджували обмеження на імпорт окремих вірменських товарів, включно із сільськогосподарською продукцією та традиційною експортною продукцією країни — фруктами, овочами, квітами та алкогольними напоями, зокрема коньяком. Такі заходи в Єревані розглядають як елемент політичного тиску.

    У самому російському політичному дискурсі дедалі частіше лунають заяви про «необхідність збереження союзницької дисципліни» в межах ЄАЕС та інших структур під егідою Москви. Водночас вірменська сторона наголошує на своєму суверенному праві формувати багатовекторну зовнішню політику та розвивати відносини з тими партнерами, які відповідають національним інтересам країни.

    Ситуацію додатково ускладнює й міжнародний контекст. За повідомленнями з дипломатичних джерел, президент США Дональд Трамп публічно висловив підтримку прем’єр-міністру Вірменії Ніколі Пашиняну напередодні виборчих процесів у країні. Така позиція Вашингтона може розглядатися як сигнал посилення уваги Заходу до Південного Кавказу та додатковий фактор геополітичної конкуренції в регіоні.

    Аналітики відзначають, що відкликання російського посла є не лише технічним дипломатичним кроком, а й політичним сигналом про подальше погіршення відносин між Москвою та Єреваном. У ширшому контексті це відображає трансформацію балансу сил на Південному Кавказі, де Вірменія поступово відходить від виключної орієнтації на Росію та намагається вибудовувати більш багатовекторну зовнішню політику.

    Таким чином, останні події навколо дипломатичного скандалу між Росією та Вірменією свідчать про глибшу кризу у двосторонніх відносинах, яка виходить за межі окремих заяв чи технічних рішень і формує нову геополітичну реальність у регіоні.

  • «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    Президент США Дональд Трамп несподівано втрутився у політичну кампанію у Вірменії та відкрито підтримав чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня.

    Гучна заява Трампа пролунала у його соцмережі Truth Social і вже викликала резонанс як у самій Вірменії, так і за її межами.

    Американський президент назвав Пашиняна «чудовим другом і лідером», який нібито робить Вірменію «сильною, заможною та надзвичайно безпечною».

    «З цих причин Нікол має мою повну та безперечну підтримку на переобрання 7 червня 2026 року», — написав Трамп.

    Наприкінці свого звернення він перефразував власне відоме гасло Make America Great Again і заявив: «Зробимо Вірменію знову великою».

    Заява Трампа стала безпрецедентною для американської політики щодо Вірменії, адже чинні президенти США традиційно уникають настільки прямої підтримки конкретних кандидатів на виборах у пострадянських країнах.

    Особливу увагу привернуло й те, що Трамп у своєму дописі згадав державного секретаря США Марко Рубіо та новий транзитний проєкт під назвою «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання» — TRIPP.

    За словами Трампа, Рубіо вже відвідав Вірменію у межах реалізації цього проєкту.

    Деталі самого проєкту офіційно майже не розкриваються, однак західні аналітики припускають, що йдеться про нову американську логістичну та економічну ініціативу на Кавказі, яка має посилити вплив США у регіоні та зменшити залежність країн Південного Кавказу від Росії й Китаю.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна виглядає не лише політичним жестом, а й частиною ширшої геополітичної стратегії Вашингтона.

    Нікол Пашинян останніми роками поступово дистанціювався від Кремля, особливо після конфлікту навколо Нагірного Карабаху та фактичної втрати Вірменією контролю над регіоном у 2023 році.

    Після цього Єреван різко активізував контакти із Заходом.

    Вірменія почала брати участь у спільних військових навчаннях зі США, заморозила участь у деяких структурах ОДКБ та дедалі жорсткіше критикувала Росію за відсутність підтримки у конфлікті з Азербайджаном.

    Крім того, Пашинян відкрито заявляв, що Вірменія більше не може покладатися лише на Москву у питаннях безпеки.

    Саме тому заява Трампа вже викликала бурхливу реакцію у проросійських колах.

    Російські пропагандистські медіа та низка політиків у РФ сприйняли підтримку Пашиняна як чергову спробу США остаточно «відірвати» Вірменію від російської сфери впливу.

    Водночас у самій Вірменії реакція виявилася неоднозначною.

    Прихильники Пашиняна назвали заяву Трампа свідченням того, що Єреван отримує дедалі більшу підтримку Заходу.

    Натомість опозиція заявляє про «небезпечне зовнішнє втручання» у вибори.

    Опоненти прем’єра також нагадують, що Пашинян уже переживав масштабні внутрішньополітичні кризи після поразки у війні за Карабах та втрати частини територій.

    Попри це, його партія досі залишається однією з найвпливовіших політичних сил країни.

    Вибори у Вірменії 7 червня можуть стати одними з найважливіших за останні роки, адже фактично визначать подальший зовнішньополітичний курс держави — між Росією та Заходом.

    Політологи звертають увагу й на іншу деталь: це вже не перший випадок, коли Трамп відкрито підтримує іноземних політиків.

    Раніше він активно агітував за прем’єра Угорщини Віктора Орбана та називав його «великим лідером Європи».

    Втім, на виборах у квітні 2026 року Орбан програв своєму опоненту Петеру Мадяру.

    Саме тому в соцмережах уже почали жартувати про «ефект підтримки Трампа».

    Окремі аналітики вважають, що нинішній президент США дедалі активніше формує власну міжнародну політичну мережу союзників, орієнтовану на консервативні, націоналістичні та антиглобалістські сили.

    Водночас Кавказ для США залишається стратегічно важливим регіоном через енергетичні маршрути, транспортні коридори та близькість до Росії, Ірану й Туреччини.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна може свідчити про бажання Вашингтона посилити свій вплив у Вірменії напередодні можливих великих змін у регіоні.

    Офіційний Єреван поки стримано відреагував на заяву Трампа.

    Сам Пашинян публічно не коментував підтримку американського президента.

    Тим часом у Вірменії триває активна передвиборча кампанія, а головною темою дискусій залишаються питання безпеки, відносин із Росією та майбутнього курсу країни.

  • Зеленський розкритикував “перемир’я” на 9 травня

    Зеленський розкритикував “перемир’я” на 9 травня

    Президент України Володимир Зеленський різко розкритикував ідею короткострокового перемир’я на 9 травня, яку обговорюють на тлі контактів між США та Росією, заявивши, що така ініціатива виглядає цинічною і неприйнятною в умовах щоденних обстрілів українських міст. Про це він сказав під час спілкування з журналістами у Єреван, де проходили міжнародні зустрічі за участі європейських лідерів.

    За словами Зеленського, Росія досі офіційно не інформувала Україну про будь-які домовленості щодо припинення вогню, а сама ідея одноденного «режиму тиші» на тлі постійних атак виглядає як спроба маніпуляції. Він наголосив, що пропозиції зупинити бойові дії лише на символічну дату не мають нічого спільного з реальним прагненням до миру, особливо коли перед цим відбуваються удари по цивільній інфраструктурі та гинуть мирні жителі.

    Президент навів як приклад нещодавні атаки на українські міста, зокрема Мерефа та Дніпро, де внаслідок російських ударів були загиблі та поранені, серед яких і діти. За його словами, після таких подій пропозиції «зупинитися на день» виглядають несерйозно і не можуть сприйматися як крок до врегулювання конфлікту. Зеленський підкреслив, що для України війна не має пауз, пов’язаних із календарними датами, і після 9 травня бойові дії, найімовірніше, продовжаться з тією ж інтенсивністю.

    Контекстом для цих заяв стала інформація про телефонну розмову між президентом США Дональд Трамп та російським лідером Володимир Путін, під час якої, за даними російської сторони, обговорювалася можливість тимчасового припинення вогню на період святкування так званого «Дня перемоги» у Москві. Помічник президента РФ Юрій Ушаков заявляв, що Кремль нібито готовий піти на такий крок, тоді як Трамп пізніше зазначив, що саме він пропонував ідею короткострокового перемир’я.

    Водночас жодних підтверджених і узгоджених форматів такого припинення вогню офіційно не оголошено, а українська сторона наголошує, що будь-які ініціативи мають бути предметом прямих переговорів і містити чіткі гарантії виконання. Зеленський зазначив, що Київ планує з’ясувати деталі під час контактів із американською стороною, однак підкреслив, що Україна не розглядає варіанти тимчасових «пауз», які можуть використовуватися Росією у власних інтересах.

    За словами президента, Кремль може прагнути використати короткострокове перемир’я для забезпечення безпеки проведення військового параду в Москві, не змінюючи при цьому загальної стратегії ведення війни. Він назвав таку можливу тактику «обманом», який має на меті створити ілюзію мирних намірів перед міжнародною аудиторією, водночас продовжуючи військові дії після завершення символічних заходів.

    Українська позиція, як наголосив Зеленський, полягає у необхідності повноцінного і тривалого припинення вогню, яке має базуватися на чітких міжнародних гарантіях безпеки. Він підкреслив, що лише такі домовленості можуть створити передумови для реального завершення війни, тоді як короткострокові ініціативи без механізмів контролю і відповідальності не здатні забезпечити стабільність.

    На тлі цих заяв експерти відзначають, що подібні пропозиції «символічних перемир’їв» уже використовувалися в інших конфліктах і часто мали обмежений ефект або використовувалися сторонами для перегрупування сил. У випадку війни Росії проти України, яка триває у форматі виснажливого протистояння, будь-які короткі паузи без політичного врегулювання не змінюють стратегічної ситуації.

    Таким чином, заява Зеленського демонструє жорстку позицію Києва щодо подібних ініціатив і підкреслює недовіру до намірів Росії у питаннях припинення вогню, особливо коли вони прив’язані до внутрішньополітичних чи пропагандистських подій, таких як 9 травня.

  • Перша зустріч після призначення: Бабіш побачиться із Зеленським у Єревані, але від поїздки до Києва відмовився

    Перша зустріч після призначення: Бабіш побачиться із Зеленським у Єревані, але від поїздки до Києва відмовився

    Прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш заявив, що вперше особисто зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським у межах саміту Європейської політичної спільноти, який відбудеться у Єревані. Водночас чеський політик наголосив, що наразі не планує візит до Києва, що викликало жваве обговорення як у дипломатичних колах, так і серед експертів з міжнародних відносин.

    Про це Бабіш повідомив у коментарі порталу iDnes.cz., уточнивши, що переговори із Зеленським стануть частиною серії двосторонніх зустрічей, які він проведе на полях саміту. За його словами, заплановані також контакти з прем’єр-міністром Великої Британії Кір Стармер, керівництвом Сербії та президентом Молдови. Втім, саме зустріч із українським лідером стане першою від моменту його повернення на посаду глави уряду Чехії.

    «Важливо, щоб ми зустрілися», — коротко прокоментував Бабіш, не розкриваючи деталей майбутніх переговорів. Така стриманість лише підсилила інтерес до змісту зустрічі, адже на тлі війни в Україні позиція Чехії залишається однією з ключових у Центральній Європі.

    Саміт Європейської політичної спільноти, який відбудеться у столиці Вірменії, стане масштабною міжнародною подією. У ньому візьмуть участь лідери близько 50 країн, включаючи держави Європейського Союзу, країни Західних Балкан, Південного Кавказу та партнерів ЄС. Основною метою платформи є координація політики у сфері безпеки, енергетики та стабільності на континенті.

    У цьому контексті зустріч Бабіша та Зеленського може стати важливим сигналом щодо подальшого розвитку двосторонніх відносин. Чехія традиційно підтримує Україну у протистоянні російській агресії, зокрема у військовій, гуманітарній та політичній площинах. Прага також відіграє активну роль у формуванні спільної позиції ЄС щодо санкцій проти Росії.

    Втім, заява Бабіша про небажання їхати до Києва викликала неоднозначну реакцію. На запитання журналістів про можливість візиту до української столиці він відповів лаконічно: «Ні, я не поїду до Києва». Причини такого рішення політик не пояснив, що залишає простір для різних інтерпретацій.

    Експерти припускають, що подібна позиція може бути пов’язана як із питаннями безпеки, так і з внутрішньополітичними факторами. У Чехії тема підтримки України залишається предметом дискусій, особливо в умовах економічних викликів і зростання соціального навантаження. Водночас офіційний курс країни загалом залишається проукраїнським.

    Аналітики також звертають увагу на дипломатичний формат зустрічі у Єревані. Саміт Європейської політичної спільноти часто використовується як майданчик для неформальних переговорів, які можуть закласти основу для подальших рішень. У цьому випадку перша особиста зустріч Бабіша і Зеленського може стати важливим кроком до налагодження більш тісної комунікації.

    Окремо варто згадати, що Бабіш не виключив можливості подальших контактів із Зеленським у майбутньому. Зокрема, він припустив, що ще одна зустріч може відбутися у Польщі під час конференції, присвяченої відновленню України. Це свідчить про те, що чеський уряд залишається залученим до процесів підтримки України, навіть попри відсутність планів щодо негайного візиту до Києва.

    Політичний контекст заяв Бабіша також включає його попередні висловлювання щодо війни. Раніше він критикував окремі аспекти міжнародної політики, зокрема роль західних лідерів у подіях 2022 року. Такі заяви інколи викликали суперечки, однак не призвели до кардинальної зміни позиції Чехії щодо підтримки України.

    На цьому тлі зустріч у Єревані набуває особливого значення. Вона може стати індикатором того, наскільки стабільною залишається підтримка України з боку Праги та чи готовий новий уряд Чехії до подальшого поглиблення співпраці.

    Водночас сама Європейська політична спільнота продовжує зміцнювати свою роль як платформа для діалогу. Створена як відповідь на нові безпекові виклики, вона дозволяє об’єднувати зусилля різних країн у питаннях, що виходять за межі традиційних структур ЄС і НАТО.

    У підсумку, хоча заява Бабіша про відмову від поїздки до Києва виглядає неоднозначною, сама зустріч із Зеленським у Єревані може стати важливим кроком у розвитку двосторонніх відносин. Вона відбувається у критичний для України момент і може визначити подальший формат співпраці між країнами.

    Очікується, що результати переговорів стануть відомі вже після завершення саміту, однак уже зараз очевидно: ця зустріч має потенціал вплинути не лише на українсько-чеські відносини, а й на ширший європейський політичний контекст.

  • Зеленський їде до Вірменії на тлі геополітичного зсуву: що означає цей візит для України та регіону

    Зеленський їде до Вірменії на тлі геополітичного зсуву: що означає цей візит для України та регіону

    Президент України Володимир Зеленський здійснить офіційний візит до Вірменії вже у понеділок, 4 травня 2026 року. Про це повідомив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, якого цитують місцеві медіа. Візит відбудеться в межах саміту Європейської політичної спільноти (ЄПС), який пройде у Єревані та збере десятки лідерів європейських і сусідніх держав.

    Очікується, що ця поїздка стане не просто черговим дипломатичним кроком, а частиною ширшої геополітичної гри, в якій Україна намагається зміцнити свої позиції у регіонах, що традиційно перебували під впливом Росії. Вірменія, яка останніми роками дедалі активніше переглядає свою зовнішньополітичну орієнтацію, стає важливим майданчиком для такого діалогу.

    Саміт Європейської політичної спільноти, участь у якому візьме Зеленський, є відносно новим форматом міжнародної взаємодії, створеним у 2022 році за ініціативи Європейського Союзу. Його головна мета — політична координація та обговорення питань безпеки, стабільності та економічного розвитку. У платформі беруть участь не лише 27 країн ЄС, а й понад 15 держав-партнерів, серед яких Україна, Велика Британія, Туреччина, Молдова та країни Південного Кавказу.

    Для України участь у такому форматі є важливою з кількох причин. По-перше, це можливість напряму комунікувати з лідерами держав, які не входять до ЄС, але мають значний вплив на регіональну політику. По-друге, це шанс донести українську позицію щодо війни та залучити додаткову підтримку. І, по-третє, це елемент довгострокової стратегії інтеграції в європейський політичний простір.

    Водночас сам факт проведення саміту саме у Вірменії має символічне значення. Країна, яка десятиліттями перебувала у сфері впливу Росії, сьогодні демонструє прагнення до більш самостійної політики. Заяви Пашиняна про те, що Вірменія не є союзником Росії у війні проти України, стали важливим сигналом як для Києва, так і для Заходу.

    Цей курс підтверджується і конкретними економічними кроками. Напередодні саміту у Єревані відбувся візит віцепрезидента США Джей Ді Венса, за підсумками якого було погоджено масштабний інвестиційний пакет. Йдеться про проєкти загальною вартістю понад 13 мільярдів доларів, що для Вірменії є безпрецедентним показником.

    Одним із ключових елементів цієї співпраці стала угода у сфері цивільної ядерної енергетики. Вартість проєкту оцінюється до 9 мільярдів доларів і передбачає участь американських компаній у модернізації енергетичної інфраструктури країни. Це дозволить поступово замінити Мецаморську атомну електростанцію, яка наразі забезпечує близько 40% електроенергії Вірменії та залежить від російських технологій.

    Паралельно США інвестують близько 4 мільярдів доларів у розвиток сектору штучного інтелекту. Проєкт за участю міжнародних компаній має на меті створити у Вірменії потужний технологічний центр, який може стати важливим гравцем на глобальному ринку ІТ та цифрових рішень.

    У цьому контексті візит Зеленського набуває додаткового значення. Україна також активно розвиває технологічний сектор і шукає нові ринки та партнерства. Діалог із Вірменією може відкрити нові можливості для економічної співпраці, особливо у сфері інновацій, оборонних технологій та енергетики.

    Не менш важливим є і безпековий аспект. Південний Кавказ залишається регіоном із високим рівнем напруженості, де перетинаються інтереси великих держав. Участь України у регіональних процесах дозволяє розширити дипломатичний вплив і створити додаткові канали комунікації.

    Експерти також звертають увагу на те, що саміт у Єревані може стати майданчиком для неформальних переговорів між лідерами різних країн. У таких форматах часто обговорюються питання, які складно винести на офіційний порядок денний. Для України це шанс просунути власні ініціативи та отримати підтримку у ключових питаннях, включно з безпекою та відновленням країни.

    Водночас візит Зеленського до Вірменії відбувається на тлі ширших змін у міжнародній системі. Після початку повномасштабної війни Росії проти України багато країн переглядають свої зовнішньополітичні орієнтири. Вірменія — один із найяскравіших прикладів такого процесу.

    Для Києва важливо не лише підтримувати ці зміни, а й активно брати участь у їх формуванні. Саме тому дипломатична активність України зростає, охоплюючи нові регіони та формати співпраці.

    Очікується, що за підсумками саміту Європейської політичної спільноти буде ухвалено низку спільних заяв щодо безпеки, економічної співпраці та підтримки стабільності в Європі. Хоча ці документи не мають обов’язкової юридичної сили, вони відіграють важливу роль у формуванні політичного порядку денного.

    Таким чином, поїздка Зеленського до Єревана є не лише символічним жестом, а й частиною комплексної стратегії України на міжнародній арені. Вона демонструє прагнення Києва бути активним учасником глобальних процесів і зміцнювати свої позиції у світі, який швидко змінюється.