Позначка: Європа

  • Стародавні кам’яні інструменти на заході України можуть бути найдавнішими в Європі, вказує дослідження

    Стародавні кам’яні інструменти на заході України можуть бути найдавнішими в Європі, вказує дослідження

    Старовинні кам’яні знаряддя, виявлені на заході України, можуть стати найдавнішим відомим свідченням про присутність людини в Європі, вказує нове дослідження, опубліковане в журналі Nature.

    Відколоті камені, виготовлені з вулканічної породи і виявлені в кар’єрі в Королево на заході України в 1970-х роках, були датовані на понад 1 мільйон років за допомогою нових методів визначення віку шарів осадових порід, що оточують інструменти.

    “Це найдавніший доказ існування будь-якого типу людини в Європі”, – зауважив Мадс Фауршу Кнудсен, геофізик з Орхуського університету в Данії та співавтор дослідження. Хоча невідомо, хто саме з ранніх предків людини створив ці інструменти, він вважає, що це могли бути Homo erectus, перші представники людини, які ходили прямо та володіли навичками використання вогню.

    Роман Гарба, археолог Чеської академії наук і співавтор дослідження, зазначив, що відколоті кам’яні інструменти, ймовірно, використовувалися для різання м’яса і, можливо, для обробки шкур тварин.

    Хоча дослідники оцінюють вік цих знарядь на 1,4 мільйона років, інші експерти вважають, що їхній вік може бути трохи більшим за 1 мільйон років, що розташовує їх у тому ж діапазоні дат, що й інші старовинні інструменти, знайдені в Іспанії.

    Рік Поттс, який керує програмою походження людини в Смітсонівському інституті, зауважив, що найдавніші кам’яні інструменти цього типу були виявлені в східній Африці та датуються 2,8 мільйонами років тому.

    Пам’ятка в Україні має велике значення, оскільки вона є найдавнішою стоянкою на півночі, свідчать про те, що ранні люди, що розселилися з Африки за допомогою цих інструментів, могли адаптуватися до різних середовищ, включаючи холодні регіони Європи.

  • Два роки конфлікту: що чекати в майбутньому? Прогнози експертів

    Два роки конфлікту: що чекати в майбутньому? Прогнози експертів

    Російська війна проти України, яка триває вже третій рік, ще далеко від завершення. Обидві сторони – Кремль та українці – виявили визначеність у продовженні боротьби.

    Американський журнал Foreign Policy опитав видатних аналітиків про їхні прогнози щодо висновку цієї війни, і поки що вони не бачать кінця.

    Професорка Анжела Стент, авторка книги “Світ Путіна. Росія та її лідер очима Заходу”, стверджує, що поточна ситуація в Україні не має явних виходів.

    Україні потрібно мобілізувати більше військових ресурсів, але з урахуванням її меншого населення це може бути важко. Збройні сили обох сторін мають свої проблеми – Росія закуповує озброєння у різних країнах, тоді як Україна залежить від підтримки Європи та США.

    Недавно Євросоюз затвердив фінансову допомогу в розмірі 54 мільярдів доларів для України, що дозволить їй продовжувати функціонування. Проте, головним донором залишаються Сполучені Штати. Якщо Конгрес не схвалить допомогу в розмірі 60 мільярдів доларів, американська військова підтримка може бути обмежена.

    Шанси на мирні переговори у 2024 році дуже малі, і жодна зі сторін не виграє децизійну перемогу. Кремль налаштований лише на капітуляцію України, тоді як українські лідери не погодяться на такі умови.

    Прогнози щодо завершення конфлікту включають можливість корейської моделі з перемир’ям та західними гарантіями безпеки для України. Проте за умов, коли при владі залишиться Путін або його послідовники, що поділять його погляди, це малоймовірно.

    Друга холодна війна: нові реалії та геополітичні зміни

    Експерт з питань Китаю, Джо Інге Беккеволд, відзначає, що коли російські війська вторглися до України у лютому 2022 року, це стало ясним сигналом прискорення геополітичного розколу між Сполученими Штатами та їх союзниками з одного боку та китайсько-російською віссю з іншого.

    У 2024 році цей розкол ще більше зростає, нагадуючи ситуацію холодної війни.

    По-перше, війна посилила вплив Пекіна на Москву. В ізоляції від Заходу, Москва залежить від Китаю як ринку для свого експорту, постачальника товарів та партнера у розробці нових технологій. Підтримка Москви з боку Пекіна посилила розбіжності між Китаєм та Європою, яка відхилила мирний план Китаю для України, а Пекін втратив вплив у Центральній та Східній Європі.

    Зараз Європа намагається уникнути своєї попередньої залежності від російських енергетичних ресурсів, зміцнюючи тісні зв’язки з Китаєм. Водночас, Пекін прагне збільшити свою самодостатність.

    Російська агресія також зміцнила трансатлантичну єдність, примусивши європейських членів НАТО збільшити свої оборонні витрати, підтягнувши Фінляндію та Швецію до альянсу і спонукавши Сполучені Штати збільшити свою військову присутність у Європі.

    Усі ці події свідчать про нову реальність, що відрізняється від першої холодної війни. Сьогодні китайсько-російське партнерство має міцнішу геополітичну основу, ніж колишнє китайсько-радянське. Проте трансатлантична єдність залишається крихка, з ознаками розриву.

    Кожен окремий випадок може не загрожувати західній єдності, але разом вони мають значний вплив. Адже, колишній президент США Дональд Трамп поставив під сумнів п’яту статтю НАТО, відверто висловивши сумнів у зобов’язаннях США стосовно оборони європейських союзників.

    Таким чином, напад Росії на Україну розкрив слабкість західного блоку. Європа, і досі, мабуть, не до кінця зрозуміла реалії війни, будь то російська агресія або нова холодна війна.

    У період холодної війни, Сполучені Штати змогли скористатися розбіжностями між Пекіном і Москвою. Сьогодні ж ці дві держави мають сильнішу позицію і можуть впливати на західний блок.

    Санкції не мають миттєвого ефекту: аналіз за два роки

    Агата Демаре, оглядачка журналу Foreign Policy та високопоставлений науковий співробітник з геоекономіки в Європейській раді з міжнародних відносин, привертає увагу до результатів двох років застосування західних фінансових та економічних санкцій проти Росії.

    Вона виокремлює три ключові моменти.

    По-перше, Москва веде інформаційну війну проти санкцій, що привело до загального сприйняття в світі, що вони малоефективні. Однак, це викликає питання: якщо санкції не ефективні, чому Кремль настільки активно просуває їхню дискредитацію?

    ЗМІ також часто наголошують на тому, як Росія обходить санкції. Незаконний імпорт існує, проте реальна ситуація складніша, ніж здається. Обсяг російського імпорту високих технологій зменшився приблизно на 40% порівняно з попереднім періодом до введення санкцій, коли потреба Росії у високих технологіях, ймовірно, найвища.

    Це недостатньо для припинення військових дій Москви, і потрібно прикласти більше зусиль для посилення експортного контролю. Але 40-відсоткове зменшення залишається значним, хоч і недооціненим, успіхом санкцій.

    По-друге, вплив санкцій на російський бізнес стає все більш помітним, особливо в секторах, які втратили доступ до західного обладнання та технологій. Наприклад, сибірська авіакомпанія S7 змушена була призупинити експлуатацію літаків Airbus через відсутність деталей для двигунів, а компанія “Лукойл” зупинила встановлення крекінгу через поломку західного обладнання. Очікується, що в 2024 році подібні випадки стануть частішими, демонструючи, що санкції – це марафон, а не спринт.

    По-третє, вирішення фінансових проблем України може стати можливим через використання заморожених на Заході російських активів. Проте це питання спричинює протиріччя між державами-союзниками. США та Британія виступають за конфіскацію цих активів та їхнє передання Україні, вважаючи це моральною необхідністю, в той час як деякі країни ЄС опірно ставляться до цієї ідеї через страх підірвати довіру до західної фінансової системи.

  • Хмельницька АЕС планує стати найпотужнішою в Європі після введення в експлуатацію нових блоків, заявив міністр енергетики

    Хмельницька АЕС планує стати найпотужнішою в Європі після введення в експлуатацію нових блоків, заявив міністр енергетики

    Під час телемарафону “Єдині новини” міністр енергетики Герман Галущенко оголосив про потенційну перспективу Хмельницької атомної електростанції (ХАЕС) стати найпотужнішою у всій Європі.

    Зазначимо, що будівництво чотирьох нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС заплановане на початок 2024 року, з двома з них, будуючи за сучасною американською технологією AP1000.

    Голова Міненерго нагадав, що плани стосовно будівництва третього та четвертого енергоблоків на ХАЕС існують вже деякий час, а готовність третього блока наразі висока.

    Галущенко розглядає це як механізм компенсації потужностей Запорізької АЕС, яка зараз окупована. Він підкреслив, що повернення станції є лише питанням часу, але важливо розглядати умови її повернення та можливість швидкого відновлення роботи.

    Міністр поділився інформацією про тісну співпрацю з американською компанією Westinghouse у двох проектах: будівництві третього та четвертого блоків за технологією ВВЕР-1000, а також створенні ще двох реакторів типу АР1000.

    Галущенко зауважив, що технологія АР1000 є нова як для України, так і для Європи. Це американський тип реактора з високою потужністю, який включає інноваційні підходи до безпеки. Навіть при випадковому вимкненні реактора і пошкодженні дизель-генератора, АР1000 може працювати без ризику аварій протягом 72 годин.

    За словами Германа Галущенка, будівництво нових реакторів забере час, і найближчим часом очікується введення в експлуатацію третього блока ХАЕС, приблизно через 2,5 роки. З шістьма реакторами на Хмельницькій АЕС, вона стане найпотужнішою в Європі, перевищуючи навіть Запорізьку АЕС за потужністю.

  • Україна займає четверте місце у списку найсильніших військових сил в Європі

    Україна займає четверте місце у списку найсильніших військових сил в Європі

    У 2024 році Україна зайняла 18-е місце у світовому рейтингу сильних армій Global Firepower з оцінкою 0,2598, робивши її четвертою найпотужнішою армією в Європі.

    У минулому році Україна займала 15-е місце в світі, а в 2022 році була на 22-й позиції серед 145 армій світу. Враховуючи лише європейські армії, ЗСУ займає четверте місце (не враховуючи Туреччину та Росію).

    Перші три місця серед європейських держав посідають Велика Британія з оцінкою 0,1443, Італія – 0,1863 і Франція – 0,1878. Серед сусідніх країн України, які опинилися нижче у загальнопланетарному аналізі, знаходяться армії Ізраїлю (17 місце) та Німеччини (19 місце).

    Згідно з рейтингом від Global Firepower Збройні Сили України (ЗСУ) мають кращі позиції, ніж деякі інші союзники України, зокрема Іспанія (20), Польща (21), Норвегія (41), Чехія (46) та Фінляндія (50). Це стосується як військових потужностей, так і отриманої матеріальної підтримки від західних союзників, зокрема США.

    В пояснювальній записці до рейтингу зазначено, що дослідники центру розглядали понад 60 факторів для комплексної оцінки сили збройних формувань.

    Згідно з розрахунковою формулою, що використовується для класифікації позицій у рейтингу, розроблена команда вчених компанії Global Firepower. Ця формула враховує індекс PowerIndex, який визначається таким чином, що нижчі бали вказують на більш потужну армію країни.

    Ідеальний показник PowerIndex становить “0” балів. У своїх розрахунках аналітики Global Firepower враховують різні фактори, такі як кількість військових підрозділів, фінансовий стан, наявність матеріально-технічних ресурсів та географічне положення країни.

    “Наша унікальна власна методика дозволяє меншим, більш технологічно просунутим, державам конкурувати з більшими, менш розвиненими державами. Також використовуються спеціальні модифікатори у формі бонусів і штрафів для подальшого поліпшення щорічного рейтингу”, – пишуть творці рейтингу.

    Згідно з аналізом Global Firepower, найсильнішою армією світу залишаються США. На другому місці російська армія, а замкнувати трійку лідерів Китай.

    У порівнянні з минулим роком, Південна Корея змогла прорватися до п’ятірки найсильніших армій світу, відштовхнувши Велику Британію на шосте місце. Розповідаючи про найслабші армії у 2024 році, Global Firepower вказав на Сурінам, Молдову та Сомалі.

    У контексті другого місця Росії, аналітики наголосили на «ключових обмеженнях військового потенціалу РФ», окрім чисельного переважання та матеріальної сили над Україною, які стали очевидними під час російсько-української війни. Global Firepower відмітив, що це розкриває проблеми у рівні готовності, командуванні, навчанні та забезпеченні російської армії.

    Результати аналітичної доповіді, проведеної експертами Global Firepower з урахуванням реальної ситуації на театрі війни між Росією та Україною, викликають певні запитання щодо рейтингу армій окупантів та Збройних Сил України.

    Варто відмітити, що оцінка з посилання на Global Firepower (GF) базується на відкритих джерелах та обчисленнях, а не на фактичних спостереженнях на місцях, де вимірюється реальна військова сила. Global Firepower – це рейтинг загальної військової потужності кожної країни світу.

    Для розрахунку рейтингу країн у групі складачів використовується певна формула, деталі та сутність якої не розголошуються. Однією з особливостей цієї формули є те, що кількість ядерної зброї країни не враховується, хоча її наявність береться до уваги. Рейтинг не має офіційного схвалення або перевірки ні відомими експертами, вченими, військовими, ані жодною владою жодної країни світу.

    Згідно з розслідуванням Bellingcat, сайт Global Firepower належить до мережі сайтів MilitaryFactory.com, яку заснував американський блогер Деніел Пучек. Відомо, що Пучек спеціалізується на веб-сайтах, пов’язаних із весільними сукнями та іншими розважальними порталами.

    Хоча Global Firepower майже не надає деталей про використані джерела та методологію, він не претендує на авторитетну академічну оцінку військової потужності країн.

  • Промінь надії: чи зможе Європа озброїти Україну без США

    Промінь надії: чи зможе Європа озброїти Україну без США

    Президент США Джо Байден погодився на зміцнення імміграційної політики, вживаючи цього кроку для уникнення критики з боку республіканців та забезпечення фінансової підтримки Україні. За інформацією The Wall Street Journal, угода, над якою в даний момент працює Сенат США, включає обмеження можливостей мігрантів звертатися за притулком на південному кордоні США. Однак цей компроміс стикається з труднощами через жорсткі вимоги республіканців у Палаті представників.

    У зв’язку з цим виникає логічне питання, чи зможе український військово-промисловий комплекс забезпечити потреби Сил оборони України в разі затягнення угоди між демократами та республіканцями. При цьому зазначається, що за наявності поставок озброєнь з Британії та країн ЄС українські Збройні Сили можуть розраховувати на альтернативні джерела підтримки.

    Президент Байден, виступаючи з почуттям стриманого оптимізму, провів зустріч із конгресменами, в якій закликав до негайного зняття блокування у справі додаткової підтримки Україні. За словами Білого дому, він висловив важливість негайної допомоги Україні, включаючи надання систем протиповітряної оборони та артилерії. Президент підкреслив, що будь-яка затримка з боку Конгресу може загрожувати національній безпеці США, стабільності НАТО та світовому порядку.

    Лідер республіканців у Сенаті, Мітч Макконелл, висловив можливість обговорення двосторонньої угоди про безпеку на південному кордоні та фінансову підтримку України наступного тижня. З свого боку представник демократів у Сенаті, Чак Шумер, висловив оптимізм стосовно досягнення угоди, що відзначено як певний крок вперед.

    Сильний оптимізм, що проглядає в нових розвитках, має визначуще значення для України з очевидних причин: на сьогоднішній день Сполучені Штати залишаються ключовим військово-технічним донором для України.

    Варто відзначити, що підтримка з боку США складає велику частину військової допомоги, призначеної для України. Починаючи з лютого 2022 року, Вашингтон щорічно виділяє на ці цілі від 24 до 27 мільярдів доларів. У порівнянні, європейські партнери вкладають значно менше коштів. Тим не менше, отримана від них підтримка вистачає для забезпечення обороноздатності, але проведення активних операцій та визволення окупованих територій без важливого внеску США може виявитися надзвичайно складним завданням.

    Останні новини вказують на зростання підтримки від європейських союзників. Канцлер ФРН Олаф Шольц оголосив про намір Берліна надати Україні військове обладнання на суму 7 мільярдів євро в цьому році. У той же день стало відомо, що Франція планує надавати Україні 50 авіаційних бомб щомісяця до кінця 2024 року, а також 40 далекобійних ракет SCALP. Міністр оборони Франції Себастьян Лекорню підтвердив збільшення обсягу постачання артилерійських боєприпасів.

    Такі дії високих представників Європейського союзу є проявом підтримки України в обличчя загостреної геополітичної ситуації. Зазначимо, що президент Франції Еммануель Макрон особисто підтвердив постачання Україні 40 ракет далекого радіусу дії та “кілька сотень бомб”, а також оголосив про свій намір відвідати Київ для узгодження двосторонньої угоди про гарантії безпеки. Ці кроки свідчать про спільне бажання Європейського союзу та Сполучених Штатів забезпечити стабільність та безпеку в регіоні, запобігаючи можливій загрозі з боку Кремля.

    З іншого боку, залишається актуальним питання, чому деталізувати обсяги поставок озброєння, що фактично може стати інформаційним повідомленням для Кремля.

    “Ми не можемо визначати, які дані повідомляти президенту Франції, а які – ні. Впевнений, він розуміє, що говорить і для чого. Ймовірно, висловлене стосується лише видимої частини айсберга, під яким може ховатися більше. Наприклад, 40 ракет Scalp – це вже великий крок для ураження “жирних” цілей росіян на окупованих територіях. Щодо допомоги США, оптимізм залишається, оскільки одним з ключових аргументів Білого дому є те, що значна частина коштів, виділених на допомогу Україні, направляється в американський військово-промисловий комплекс для виробництва озброєнь, які потім надходять на склади Пентагону, замість безпосередньо до Києва”, – відзначає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

    Експерт також наголошує, що, незважаючи на політичні турбулентності в США, цього року ймовірно не виникнуть проблеми з поставками ракет для систем ППО Patriot і HIMARS в Україну. Відповідні запаси вже є на складах країн Євросоюзу, і аналогічні ракети також є в арсеналі Південної Кореї та Японії.

    Важливим аспектом є ініціатива України та її партнерів з адаптації західних ракет до радянських пускових установок. Одним з прикладів є гібридний комплекс під загальною назвою FrankenSAM, де західні ракети поєднуються з радянськими ЗРК, зокрема “Бук”. Такі гібридні системи перевершують свої “батьківські” аналоги з ряду причин, забезпечуючи ефективніше поразживання противника.

    “Використовуючи ці системи, російським літакам стає надзвичайно важко наближатися до лінії бойового зіткнення, оскільки вони не можуть точно визначити, яка саме ракета буде запущена в їхню сторону. Таким чином, українські ППО стають більш ефективними, а росіянам – важче адаптуватися до ситуації в бою та шукати слабкі місця”, – відзначив військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан.

    Поступово наростає напруга в Польщі, Литві, Латвії та Естонії, оскільки ці країни стають більш обережними у справах оборони через загострення конфлікту в Україні. Зрозуміло, що саме ці нації можуть стати метою агресії з боку Кремля, якщо західні союзники не здійснять стратегічний прорахунок та не зможуть захистити Україну від поразки.

    У своїх заходах по підготовці до можливих конфліктів, європейські країни не лише посилюють свої власні військові зусилля, але також використовують свої військово-промислові комплекси у комерційних цілях. За останніми повідомленнями, більша частина зброї, виготовленої в Болгарії, призначена саме для України, як повідомив міністр оборони Тодор Тагарьов.

    Основний акцент робиться на виробництві боєприпасів, стрілецької та легкої зброї, напрямок, що існує в Болгарії ще з часів СРСР і зараз активно функціонує, працюючи цілодобово. Міністр оборони зазначає, що значна частина цих виробів направляється в Україну, іноді через посередників.

    Він також вказав на плани розширення виробництва, включаючи стандарти НАТО для боєприпасів. У цьому контексті болгарські компанії звернулися за інвестиціями до Єврокомісії в рамках програми ASAP для підтримки виробництва боєприпасів у Європейському союзі.

    Крім того, Болгарія виявила інтерес до участі в коаліції F-16 та надає політичну, дипломатичну та гуманітарну підтримку Україні. Країна також продовжила програму допомоги українським біженцям до кінця квітня 2024 року.

    Проте, міністр Тагарьов визнає, що з логістичних причин Болгарія поки що не передала Україні 100 БТР зі складів поліції, зазначаючи, що робота в цьому напрямі триває.

    “У стратегічному плані наша мета полягає в досягненні певного рівня автономності в забезпеченні себе боєприпасами та озброєнням. Цей рівень визначається не як повна автономність, яка часто характерна для авторитарних режимів, але як здатність до самостійності в демократичних державах, де співіснує державний та приватний сектори. Держави, які керують державними оборонними компаніями, постійно вступають в компроміс з ефективністю та управлінням. Тому нашою стратегічною метою є досягнення хоча б закритого циклу виробництва певних видів боєприпасів, щоб мінімізувати залежність від зовнішньополітичних обставин”, – зазначає Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

    У минулому році Україна запропонувала створити міжнародний Альянс оборонних індустрій, який об’єднує світових виробників озброєння та військової техніки. Президент України Володимир Зеленський виступив із цією ініціативою на Міжнародному форумі оборонних індустрій у Києві у вересні минулого року. На той момент до Альянсу приєдналися представники понад 30 країн та 252 оборонних компаній.

    За словами Зеленського, Україна вже виробляє артилерійські гармати та снаряди калібру 155 мм за стандартами НАТО і розробила власні протитанкові системи. Головною метою Альянсу є підтримка міжнародного правопорядку та захист від будь-якої агресії.

    На момент завершення форуму до Альянсу вже приєдналися 38 компаній з 19 країн. Україна уклала 20 угод з іноземними партнерами, включаючи виробництво дронів, ремонт та створення бронетехніки та боєприпасів. Зазначено, що співпраця передбачає обмін технологіями, спільне виробництво та постачання компонентів.

    Валентин Бадрак, голова Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, вказує, що основні пріоритети для України включають виробництво ракет, безпілотників та боєприпасів. Зазначається, що Україна має можливість виробляти значну кількість ракет типу “Нептун”, і проекти, такі як FrankenSAM, свідчать про високий рівень технічного розвитку ракетних підприємств. Фахівці визнають, що із сприянням європейських партнерів у 2023 році можна досягти достатньої ефективності для стримування російських окупантів, але наголошують на необхідності підтримки від Сполучених Штатів у випадку масової мобілізації чи великомасштабних військових операцій.

  • Європа не взмозі допомагати озброєнням Україні

    Європа не взмозі допомагати озброєнням Україні

    Європа може не впоратися навіть з озброєнням себе, не кажучи вже про Україну. Так вважають у The Economist.

    Результат воєн на виснаження, як правило, визначається тим, у якої зі сторін кращий ОПК. Економіка Росії більша за українську майже в 14 разів, але сукупні ресурси союзників України набагато більші за російські. Здавалося, Україна має бути в змозі перемогти. Однак зараз, коли конфлікт вступає у свій третій рік, саме через оборонну індустрію шальки терезів поступово схиляються на користь РФ.

    Найкраще це помітно по артилерійських боєприпасах. Під час літнього контрнаступу ЗСУ на добу вистрілювали по 7 тисяч на добу – більше, ніж росіяни. Зараз же росіяни випускають по 10 тисяч снарядів на добу, тоді як українці – вп’ятеро менше.

    І Америка, і ЄС відчувають проблеми з наданням фінансової допомоги. У Києві побоюються, що міжпартійні конфлікти і вороже налаштований Дональд Трамп доведуть до того, що Україна стане повністю залежною від Європи. При цьому сукупні військові поставки країн ЄС уже перевершили американські, але картина неоднорідна. Якщо Німеччина надала підтримку на понад 17 млрд євро, то Франція – лише на півмільярда.

    Комісар з питань внутрішнього ринку ЄС Тьєррі Бретон виступає за створення фонду на 100 млрд для підвищення обороноздатності Європи. За його словами, це не тільки допоможе Україні, а й стане страховкою на випадок, якщо Трамп виведе США з НАТО. Щоправда, неясно, чи підтримує ще хто-небудь ідею Бретона в Євросоюзі.

    Так чи інакше, нинішні заходи не відповідають терміновості ситуації. Цього року Росія збільшила військові витрати на 68%, до 6,5% від свого ВВП. Її виробництво артилерійських боєприпасів оцінюється в 4,5 млн одиниць на рік, а далекобійних ракет – у 100 одиниць на місяць (удвічі більше, ніж на початку вторгнення).

    США і Європа розраховують до 2025 року наростити випуск 155-мм снарядів приблизно до 1,2 млн на рік. Але якщо в Штатах боєприпасами займається уряд, то в Європі – приватні фірми. Наприклад, у норвезько-фінській Nammo кажуть, що їхні замовлення зросли втричі порівняно з березнем 2022 року: збільшення виробничих потужностей настільки величезне, що компанії необхідна урядова підтримка. Але закони про конкуренцію в ЄС перешкоджають інвестиціям у промислову базу.

    Одним зі способів, як прискорити виробництво в Європі, може бути спрощення технічних вимог. Наприклад, якщо передбачається, що снаряди вже незабаром після сходження з конвеєра запускатимуться зі зношених артилерійських знарядь в Україні, то нема чого забезпечувати їм довгострокове зберігання.

    З далекобійними ракетами все дещо складніше: Європа передала до США більшу частину виробництва двигунів для боєприпасів до HIMARS та інших систем. Найбільший у Європі виробник MBDA повідомляє, що навіть якщо інвестиції буде вкладено зараз, то перші ракети, ймовірно, почнуть відвантажуватися тільки до 2026 року.

  • У той час як підтримка України з боку США слабшає, Європа розколюється щодо заповнення прогалини

    У той час як підтримка України з боку США слабшає, Європа розколюється щодо заповнення прогалини

    В Естонії над головною площею столиці Таллінна висить чотириярусний банер , який поєднує в собі прапори України та Естонії. У Латвії міністр закордонних справ Кріш’яніс Карінс закликає союзників «невідкладно збільшити військову підтримку України».

    А лідер Литви, де президент України Володимир Зеленський розпочав турне країнами Балтії в середу, нещодавно звернувся з різким проханням допомогти Києву утримати лінію проти вторгнення російських військ, оскільки підтримка України у війні в інших країнах Європи загрожує роздробитися.

    «Для всіх тих, хто каже, що втомився від війни в Україні — нагадування терористичній Росії, що немає меж її жорстокості та жадобі крові», — написав президент Литви Гітанас Науседа на платформі соціальних мереж X 29 грудня в годину після того, як російські ракети та безпілотники обрушилися на міста по всій Україні.

    Майже ніде емоційний вклад у військові зусилля України не є таким сильним, як у країнах Балтії, де три колишні радянські держави проголосили незалежність наприкінці холодної війни, щоб уникнути тиску Росії. Поїздка пана Зеленського туди цього тижня, рання дипломатична спроба 2024 року, відбувається, коли він намагається заручитися підтримкою своїх військових зусиль з боку бастіону політичної підтримки, тоді як інші європейські країни демонструють зростаючу втому та фінансові труднощі від війни, яка почалася майже два роки тому.

    У середу пан Зеленський заявив , що його поїздка, під час якої він також відвідає Таллінн в Естонії та Ригу в Латвії, мала на меті показати вдячність України за «безкомпромісну підтримку України з 2014 року і особливо зараз, під час повномасштабної агресії Росії».

    Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України, сказав, що ця поїздка мала на меті «залучити наших друзів, які близькі до нас у розумінні Росії, домагатися допомоги в DC, у Брюсселі, тому що ця допомога є для нас зараз критичною».

    Оскільки додаткова американська допомога під сумнівом — республіканці в Конгресі продовжують блокувати близько 61 мільярда доларів зброї та іншої допомоги — європейські лідери стикаються з перспективою заповнити прогалину якомога більше, щоб зберегти підтримку України.

    Але фінансовий відступ Сполучених Штатів, які надали Україні більше військової допомоги, ніж будь-яка інша окрема країна, також може стати політичним прикриттям для європейських чиновників, які прагнуть зменшити свою підтримку війни.

    «Особисто я вважаю, що нам потрібно діяти швидше і рішучіше, щоб підтримати Україну, тому що Росія представляє серйозну стратегічну загрозу для Європейського Союзу, навіть якщо я повинен визнати, що не всі країни-члени погоджуються щодо природи цієї загрози», – зазначив він. Головний дипломат Європейського Союзу Жозеп Боррель Фонтеллес написав цього місяця в есе .

    Він додав: «Чи роз’єднаність у цьому екзистенційному питанні загрожує майбутньому Європейського Союзу? На даному етапі це неможливо сказати».

    Експерти кажуть, що більшість європейських урядів залишаються відданими тому, щоб допомогти Україні перемогти Росію — частково, щоб уникнути перспективи того, що президент Володимир В. Путін забереться далі на захід зі своїми імперіалістичними амбіціями. Після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Європа об’єдналася навколо України з більшою єдністю, ніж вона демонструвала проти Радянського Союзу під час холодної війни, сказав Найджел Гулд-Девіс, старший науковий співробітник з питань Росії та Євразії Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондон.

    Але загальна підтримка військових зусиль слабшає. Опитування, проведене Європейською Комісією і оприлюднене минулого місяця, показало, що підтримка європейцями надання Україні додаткової фінансової та військової допомоги дещо впала минулої осені порівняно з літом.

    Навіть якщо політична підтримка Європи збережеться, пан Гулд-Девіс сказав, що урядам може бути важко підтримувати рівень військової та економічної допомоги, який надходить до Києва.

    «На даний момент справжнє занепокоєння полягає не в тому, чи продовжить Захід чи Європа підтримувати Україну», — сказав пан Гулд-Девіс. «Це залежить від того, чи буде він продовжувати практично виділяти необхідний рівень ресурсів, особливо у військовому плані». Він назвав це «частково фактором волі, частково фактором спроможності». Деякі політичні тріщини вже спливли.

    Головний з них – Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини, який минулого місяця заблокував план Європейського Союзу надіслати Україні близько 52 мільярдів доларів допомоги. Нещодавно обраний прем’єр-міністр Словаччини та ультраправий голландський політик , який прагне стати наступним прем’єр-міністром Нідерландів, також закликали скоротити допомогу Україні.

    Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні описала «велику втому» серед прихильників України під час вересневої телефонної розмови, під час якої вона, як вона вірила, розмовляла з африканськими посланцями. Як виявилося, її заманили в жарт-дзвінок двоє російських коміків, і на записі розмови, опублікованому в листопаді, пані Мелоні заявила: «Ми близькі до моменту, коли всі зрозуміють, що нам потрібен спосіб поза».

    Офіційні особи в країнах Балтії, скандинавських країнах і Східній Європі кажуть, що вони дедалі більше побоюються, що розбіжності можуть призвести до найближчої поразки України, що надихне пана Путіна надіслати війська в колишні радянські республіки та країни-сателіти.

    «У кожного сусіда Росії є вагома причина хвилюватися», — сказав Калев Стойческу, голова Комітету національної оборони в парламенті Естонії. “Росія поводиться буквально як хижак”, – додав він. «Він має смак крові».

    У середу на прес-конференції у Вільнюсі, столиці Литви, пан Зеленський заявив, що «невизначеність партнерів щодо фінансової та військової допомоги Україні» іноді «тільки збільшує мужність і силу Росії». Недавній звіт Міністерства оборони Естонії чітко описує, що воно хоче від НАТО, щоб запобігти цьому та виграти війну в Україні.

    У ньому йдеться про те, що українські сили мають отримати достатню підготовку та вогневу потужність — щомісяця виробляти щонайменше 200 000 снарядів 155-міліметрової артилерії — щоб убивати або важко поранити щонайменше 50 000 російських військових кожні шість місяців. Це набагато більше, ніж зараз можуть забезпечити Європейський Союз і Сполучені Штати разом.

    У Німеччині офіційні особи схвалили плани канцлера Олафа Шольца подвоїти підтримку Україні цього року до приблизно 8,8 мільярда доларів, а нещодавня поставка зброї на фронт включала більше ракет протиповітряної оборони, танкових боєприпасів і артилерійських снарядів.

    Але уряд відмовився відправляти ракети далекого радіусу дії Taurus, які могли б вразити Крим, півострів, анексований Росією в 2014 році, або глибоко в територію, контрольовану Росією. Це небажання спонукало декого «подивитися на наші дії із занепокоєнням і запитати себе, чи достатньо нашої підтримки», як сказав колишній президент Німеччини Йоахім Гаук в інтерв’ю, опублікованому в неділю .  У понеділок пан Шольц заявив, що одних лише внесків Німеччини буде недостатньо, щоб гарантувати безпеку України в довгостроковій перспективі.

    «Поставки зброї для України, заплановані на сьогоднішній день більшістю країн-членів ЄС, у будь-якому випадку є занадто малими», – сказав пан Шольц під час прес-конференції з прем’єр-міністром Люксембургу. Він додав: «Європа має продемонструвати, що вона твердо стоїть на боці України, на боці свободи, міжнародного права та європейських цінностей».

    Одним із майбутніх тестів рішучості Європи, сказав пан Гулд-Девіс, є те, чи погодиться Європейський Союз надати Україні мільярди доларів у вигляді заморожених активів російського центрального банку , які зберігаються в європейських фінансових установах. Сполучені Штати Америки розглядають подібні пропозиції.

    «Це, до речі, зменшить тиск на західних платників податків», — сказав пан Гулд-Девіс. Він сказав, що Європі також необхідно збільшити виробництво оборонної промисловості, щоб озброїти Україну — процес, який може зайняти роки, — але вказав на 12 раундів санкцій , які блок наклав на Росію, як знак продовження підтримки.

    За даними Кільського інституту світової економіки, країни Європейського Союзу та інституції блоку спільно надали Україні близько 145 мільярдів доларів військової, фінансової та гуманітарної допомоги Україні станом на жовтень 2023 року — майже вдвічі більше, ніж Сполучені Штати за той самий період. Очікується, що це триватиме й надалі — навіть у меншій мірі.

    Принаймні наразі підтримка України «залишається головним завданням зовнішньої політики шведського уряду в найближчі роки», заявив цього тижня міністр закордонних справ Швеції Тобіас Більстром .

  • Ризик розділення України увійшов до “Топ-10 глобальних небезпек на 2024 рік” за версією журналу The Time

    Ризик розділення України увійшов до “Топ-10 глобальних небезпек на 2024 рік” за версією журналу The Time

    Журнал The Time опублікував “Топ-10 глобальних ризиків на 2024 рік”, відзначивши на третьому місці ймовірний розділ України. У розділі “Розділена Україна” видання визнало історичну поразку Росії в аспекті вторгнення та відзначило посилення НАТО за участю нових членів – Фінляндії та Швеції.

    Зазначено, що Україна розпочала процедуру вступу до ЄС, введено 11 раундів санкцій проти Росії та заморожено половину її суверенних активів, призначивши ці кошти на відновлення України. Також відзначено, що Європа припинила закупівлю російських енергоносіїв.

    Згідно з публікацією, у 2024 році Україна може фактично розділитися, і Росія набула ініціативи та матеріальної переваги. Автори вважають цей рік переломним в війні, наголошуючи на необхідності вирішення кадрових проблем, збільшення виробництва зброї та розробленні реалістичної військової стратегії.

    Журнал вказує, що Київ постраждав від зменшення підтримки Сполучених Штатів, а європейська допомога є обмеженою. Зазначається, що Україні необхідні додаткові війська.

    Відзначаючи ризики, The Time вважає, що Київ в цьому році прийме більше військових ризиків, включаючи удари по Росії, що може спричинити непередбачену відповідь та залучити країни НАТО.

    Серед інших глобальних ризиків на 2024 рік, вказані:

    • Криза та розкол у США через президентські вибори та можливість перемоги Трампа;
    • Розширення конфліктів на Близькому Сході;
    • Вихід штучного інтелекту з-під контролю;
    • Співпраця Росії, Північної Кореї та Ірану;
    • Економічні труднощі Китаю;
    • Конфлікти через корисні копалини;
    • Глобальна інфляція;
    • Екстремальні погодні умови та їхні наслідки;
    • Невизначеність та втрати для компаній та корпорацій.

    Також повідомляється про таємну зустріч у Саудівській Аравії, де обговорювався план мирних переговорів щодо припинення війни між Україною та Росією, незалежно від вимог західних союзників щодо зупинення бойових дій.

  • Путін розказав чия Одеса і хто винен у війні

    Путін розказав чия Одеса і хто винен у війні

    Під час трансляції “Прямої лінії” 14 грудня, президент Росії Володимир Путін висловив звинувачення “американським дружкам” у спровокуванні конфлікту між Росією та Україною, який почався з подій Революції Гідності у 2014 році.

    Путін стверджує, що до початку конфлікту Росія намагалася будувати нормальні відносини з Україною, враховуючи їхнє історичне і культурне спільне минуле. За його словами, південний схід України завжди виявляв підтримку Росії на виборах через проросійські настрої населення.

    Однак Путін вказує на події 2014 року, які, на його думку, зіпсували відносини між країнами. Він стверджує, що після державного перевороту в Україні стало зрозуміло, що Росії не дозволять будувати нормальні відносини.

    “Ми не псували відносини, це з нами псували відносини, нехтуючи нашими інтересами. Конфлікт в Україні з чого почався? З перевороту 2014 року”, – заявив Путін.

    За його словами, весь південний схід України нібито підтримував Росію, тому що це “історично російські території”.

    “До чого тут Україна? Одеса — російське місто, усі про це добре знають. Навигадували історичну нісенітницю. Південний схід завжди на виборах голосував за тих, хто йшов на проросійських гаслах, і загалом Росію це цілком влаштовувало. Але після держперевороту 2014 року стало зрозуміло, що нам не дадуть вибудовувати нормальні відносини”, — додав Путін.

    Глава Кремля також висловив думку, що “американські дружки” стояли біля джерел конфлікту, активно спровоковуючи його. За його словами, США і Європа влаштовували ситуацію, коли “підповзання до кордонів Росії” стало необхідністю.

    “США організували, Європа підіграє і підспівує. Як із ними вибудовувати відносини? Вони багато рішень приймають собі на шкоду”, – додав Путін.

    Також він висловив критику щодо позиції деяких європейських лідерів, які, за його словами, діють не відповідно до інтересів своїх країн, подібно до генерала Де Голля та маршала Петена.