Франція та Німеччина переходять до нового етапу координації у сфері ядерного стримування, який передбачає не лише політичні консультації, а й практичні спільні навчання та формування більш структурованої моделі європейської «ядерної парасольки». Про це повідомляє Der Spiegel із посиланням на джерела, обізнані з перебігом закритих переговорів між Парижем і Берліном.
За інформацією видання, французько-німецька робоча група з питань ядерного стримування готується провести перші спільні навчання вже цієї осені. Вони мають стати першим практичним кроком у рамках нової моделі співпраці, яка передбачає відпрацювання сценаріїв дій у разі потенційної ядерної загрози або надзвичайних ситуацій, пов’язаних із безпекою в Європі.
Ключовим елементом підготовки до цього етапу стали переговори на високому рівні між Францією та Німеччиною. Як зазначає Der Spiegel, радник німецького канцлера з питань безпеки Гюнтер Зауттер цього тижня відвідав Париж, де відбувся перший раунд розширених консультацій із французькими партнерами. У цих обговореннях також брали участь представники інших європейських держав, які долучені до формування загальноєвропейської концепції ядерного стримування.
Наступний раунд переговорів запланований до літніх канікул у Німеччині, і очікується, що він буде присвячений деталізації майбутніх навчань та розподілу ролей між учасниками. Йдеться про формування базових процедур взаємодії, включно з координацією повітряних сил, систем спостереження та механізмів кризового реагування.
У рамках цього процесу обговорюється можливість часткового залучення Бундесверу до французьких ядерних навчань. Це не означатиме доступу Німеччини до ядерної зброї, однак може включати участь у допоміжних операціях — таких як супровід бойових літаків, дозаправка в повітрі, логістична підтримка та інтеграція в системи планування спільних операцій.
Також розглядається можливість доступу німецьких військових до окремих об’єктів інфраструктури Франції, пов’язаних із ядерним стримуванням. За оцінками експертів, це може стати безпрецедентним кроком у розвитку оборонної інтеграції всередині Європейського Союзу, оскільки питання ядерної безпеки традиційно залишалося виключною компетенцією національних держав.
Перші спільні маневри отримали робочу назву «Покер» і, за попередніми даними, можуть відбутися у вересні цього року. На початковому етапі Німеччина, ймовірно, виступить у ролі спостерігача, однак надалі її участь може бути розширена до активнішої взаємодії, яка не передбачає прямого використання ядерного озброєння, але включає підтримувальні військові функції.
Аналітики зазначають, що ці кроки є частиною ширшої трансформації європейської безпекової архітектури. На тлі зростання глобальної нестабільності та переосмислення ролі США у гарантуванні безпеки Європи дедалі більше держав ЄС розглядають варіанти посилення власних оборонних можливостей, включно з ядерним компонентом.
Важливим фактором у цьому процесі є позиція Франції як єдиної ядерної держави в Європейському Союзі. Президент Франції Емманюель Макрон раніше заявляв, що Париж готовий відігравати більш активну роль у європейському ядерному стримуванні та розглядати можливість розширення партнерських форматів із союзниками.
Макрон також наголошував, що французький ядерний потенціал може бути елементом ширшої європейської безпеки, а не виключно національним інструментом. У цьому контексті він допускав можливість посилення співпраці з країнами ЄС, які зацікавлені в спільних механізмах стримування.
Зі свого боку канцлер Німеччини Фрідріх Мерц неодноразово підкреслював, що потенційна європейська «ядерна парасолька» не повинна замінювати гарантії безпеки Сполучених Штатів, а має доповнювати існуючу систему НАТО. Такий підхід, за його словами, дозволяє зберегти стратегічну стабільність і водночас посилити автономність Європи у сфері оборони.
Експерти вважають, що запуск спільних навчань і формування постійної робочої групи між Францією та Німеччиною може стати першим практичним кроком до створення більш інтегрованої європейської оборонної політики у сфері ядерного стримування. Водночас вони наголошують, що цей процес потребуватиме тривалих політичних узгоджень, оскільки зачіпає одні з найбільш чутливих питань національного суверенітету.
Таким чином, ініціатива Парижа і Берліна фактично відкриває новий етап дискусії про роль Європи у власній безпеці, де ядерний компонент поступово перестає бути виключно національним інструментом Франції і починає розглядатися як потенційний елемент спільної оборонної системи Європейського Союзу.
