Golosnovinua.com

Позначка: Запоріжсталь

  • Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Україні — обмеження, Росії — винятки: «Метінвест» розкритикував торговельну політику Євросоюзу

    Європейський Союз суттєво обмежив доступ української металопродукції до свого ринку, тоді як імпорт окремих видів російської сталі продовжується. У компанії «Метінвест» заявляють про нерівні умови конкуренції та попереджають, що нові торговельні правила можуть позбавити українські підприємства значної частини експортних можливостей на багато років.

    Про це заявив керівник офісу генерального директора групи «Метінвест» Олександр Водовіз під час Київського міжнародного економічного форуму. Його виступ оприлюднила пресслужба компанії.

    За словами Водовіза, нові квоти Євросоюзу скоротили доступний українським металургам обсяг безмитного експорту більш ніж на 60%. Якщо раніше Україна постачала до ЄС приблизно два мільйони тонн металопродукції щороку, то тепер відповідна квота становить лише 670 тисяч тонн.

    Проблема полягає не тільки в загальному скороченні обсягів, а й у механізмі розподілу квот. За поясненням представника «Метінвесту», частину доступу визначили на основі історичних поставок, а іншу частину об’єднали у спільні квоти для кількох держав.

    Зокрема, спільну квоту обсягом 360 тисяч тонн, на яку претендували виробники з восьми країн, турецькі компанії використали протягом перших двох днів. У результаті українські металурги фактично втратили можливість скористатися цією частиною безмитного доступу.

    Водовіз розкритикував такий підхід, наголосивши, що Україна змушена конкурувати за європейський ринок в умовах війни, зруйнованих виробничих потужностей, дефіциту фінансування та постійних логістичних труднощів.

    Особливе занепокоєння в компанії викликає те, що ЄС залишається одним із головних ринків збуту української металопродукції. Через російську агресію підприємства втратили частину традиційних маршрутів експорту, а вартість доставки продукції до віддалених країн суттєво зросла.

    Ситуацію ускладнюють подорожчання електроенергії, зростання тарифів на залізничні перевезення, витрати на страхування воєнних ризиків та проблеми з морською логістикою.

    За словами представника «Метінвесту», через сукупність цих чинників українським металургам дедалі складніше конкурувати на ринках Азії та інших віддалених регіонів.

    Водночас нові правила ЄС створили проблеми навіть для закордонних активів української компанії. Водовіз розповів, що після придбання трубного заводу в Румунії група зіткнулася з обмеженнями на постачання української сталі, необхідної для виробництва труб.

    Фактично європейське підприємство, яке належить українському інвестору, також відчуло наслідки нових імпортних бар’єрів.

    Окрему критику викликала ситуація з російською металопродукцією. За словами Водовіза, російські виробники продовжують використовувати торговельні зв’язки в Європі, а представники їхніх інтересів активно працюють у Брюсселі.

    Посадовець «Метінвесту» заявив, що під час переговорів із європейськими чиновниками представники української компанії неодноразово стикалися з присутністю російських делегацій.

    На його переконання, таке лобіювання може ускладнювати розширення доступу української металургії до європейського ринку.

    При цьому в компанії звернули увагу, що імпорт російських сталевих слябів, які використовуються для подальшого виробництва металопродукції, залишається дозволеним у межах окремих перехідних механізмів.

    Втім, офіційні документи ЄС передбачають поступове скорочення таких поставок. Згідно зі спільною заявою Європарламенту, Ради ЄС та Єврокомісії від 24 червня 2026 року, імпорт окремих російських сталевих виробів має повністю припинитися до 30 вересня 2028 року.

    Отже, твердження про те, що Росія отримала необмежений доступ до європейського ринку, було б некоректним. Проте сам факт збереження перехідного імпорту російських слябів на тлі нових обмежень для українських виробників став предметом гострої критики з боку «Метінвесту».

    Європейська комісія, зі свого боку, пояснює запровадження нових квот необхідністю захистити власну металургійну промисловість від глобального надвиробництва сталі.

    Від 1 липня 2026 року загальний обсяг безмитного імпорту окремих категорій сталі до ЄС обмежено 18,3 мільйона тонн на рік. Постачання понад установлені квоти обкладаються митом у розмірі 50%.

    У Брюсселі наголошують, що нові правила покликані підтримати європейських виробників, які стикаються з посиленням міжнародної конкуренції та високими витратами на модернізацію виробництва.

    Однак для України ці обмеження створюють додаткові труднощі саме тоді, коли металургійні підприємства намагаються зберігати виробництво попри війну.

    Ще одним ризиком «Метінвест» називає можливість закріплення низьких квот на тривалий період. За словами Водовіза, під час визначення майбутніх обсягів постачання Єврокомісія аналізує фактичний імпорт сталі протягом липня–грудня 2026 року.

    Через пошкодження заводів та обмежені виробничі можливості Україна ризикує показати невеликі обсяги експорту. У компанії побоюються, що надалі саме ці показники можуть вплинути на розподіл квот на наступні роки.

    Окрім торговельних обмежень, українська металургія стикається з додатковими витратами через механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM, який запроваджено в ЄС.

    Цей інструмент передбачає врахування вуглецевих викидів під час імпорту певних промислових товарів. Для українських підприємств, частина яких працює на застарілих або пошкоджених війною потужностях, виконання відповідних вимог створює додаткове фінансове навантаження.

    За оцінками аналітичного центру GMK Center, сукупні втрати валютної виручки України від нових квот і CBAM можуть перевищити один мільярд доларів. Водночас це прогнозні оцінки, а не вже підтверджені втрати експорту.

    Для поліпшення ситуації у «Метінвесті» пропонують активніше захищати інтереси українських виробників у переговорах із Євросоюзом.

    Серед необхідних кроків Олександр Водовіз назвав створення ефективних механізмів страхування воєнних ризиків, розширення доступу підприємств до міжнародного фінансування та залучення донорських коштів для відновлення промисловості.

    Окремо він розкритикував недостатню доступність фінансування для українського бізнесу в межах програми Ukraine Facility.

    За оцінкою представника компанії, із приблизно восьми мільярдів доларів, передбачених для бізнесу, безпосередньо українські підприємства отримали лише невелику частину. Водночас наведені ним обсяги потребують зіставлення з офіційною звітністю програми, оскільки її фінансування здійснюється через різні інструменти та посередників.

    На думку «Метінвесту», без перегляду торговельних умов і розширення доступу до фінансової підтримки українські металурги можуть надовго втратити позиції на європейському ринку.

    Таким чином, нові правила ЄС створюють для України складну ситуацію: з одного боку, Брюссель декларує підтримку української економіки, а з іншого — застосовує до її металургійної продукції обмеження, які бізнес вважає надмірними в умовах війни.

    Подальші перспективи української сталі залежатимуть від результатів переговорів із європейськими партнерами, можливостей відновлення виробництва та того, чи враховуватимуть нові торговельні механізми особливі обставини, в яких працюють українські підприємства.

  • Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п’ятий удар РФ

    Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п’ятий удар РФ

    Російські війська вранці 17 жовтня здійснили п’яту масовану балістичну атаку на металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. Цього разу по підприємству випустили шість ракет, які пошкодили енергетичну та логістичну інфраструктуру, а також виробничі майданчики доменного цеху. Загалом із серпня Росія застосувала проти комбінату вже 23 балістичні ракети. За цей період загинули восьмеро працівників, ще 31 металург дістав поранення. Підприємство, яке раніше було одним із найбільших виробників сталі в Україні, досі не повернулося до повноцінної роботи.

    Про нову атаку повідомила пресслужба групи «Метінвест».

    Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п'ятий удар РФ

    За даними компанії, шість балістичних ракет уразили об’єкти внутрішньої енергетичної та транспортно-логістичної інфраструктури підприємства.

    Також повторно постраждали виробничі майданчики, пов’язані з доменним виробництвом.

    Цього разу вдалося уникнути людських жертв — працівники своєчасно перейшли до захисних укриттів.

    Попри це, чергові пошкодження ще більше ускладнюють перспективи відновлення комбінату, який після попередніх атак так і не повернувся до нормального виробничого режиму.

    П’ять ударів за два місяці: що відомо про атаки

    За інформацією «Метінвесту», російські війська систематично атакують «Запоріжсталь» від серпня 2026 року.

    Підприємство зазнало масованих ракетних ударів 11 та 27 серпня, 12 та 17 вересня, а також 17 жовтня.

    Загалом протягом цих п’яти атак по комбінату випустили 23 балістичні ракети.

    Найтрагічнішим став перший обстріл 11 серпня.

    Тоді російська балістична ракета влучила по промисловому майданчику, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриттів.

    Унаслідок серпневої атаки загинули семеро металургів, ще 21 працівник дістав поранення.

    Про масштабні наслідки цього удару раніше повідомляла «Ненька інфо».

    Після трагедії підприємство було змушене повністю зупинити виробничий комплекс.

    Працівники розпочали розбирання завалів, ремонт пошкодженого обладнання та відновлення критично важливих технологічних систем.

    Однак 27 серпня Росія знову завдала удару по комбінату, випустивши п’ять ракет.

    За повідомленням народного депутата Муси Магомедова, ракети влучили у виробничі ділянки, які вже постраждали під час попередньої атаки.

    Тоді «Ненька інфо» писала про повторне ураження тих самих виробничих майданчиків.

    У вересні ракетні атаки продовжилися.

    12 вересня окупанти знову вдарили по підприємству, а 17 вересня завдали четвертого удару, застосувавши ще дві балістичні ракети.

    Пошкоджень зазнали інженерні комунікації, залізнична інфраструктура та виробниче обладнання.

    Після п’ятої атаки загальна кількість загиблих працівників за весь період становить вісім осіб, а поранених — 31.

    Чому «Запоріжсталь» досі не працює на повну

    Після першого масштабного удару підприємство зупинило весь виробничий комплекс.

    Йдеться не лише про безпосереднє пошкодження промислових будівель.

    Металургійне виробництво потребує безперебійної роботи складних технологічних систем, зокрема енергетичного забезпечення, доменних печей, транспортування сировини та готової продукції.

    Порушення хоча б частини цього ланцюга може унеможливити стабільне виробництво сталі.

    На комбінаті вдалося відновити окремі процеси, необхідні для підтримання обладнання в безпечному стані та запобігання техногенним ризикам.

    Однак повноцінну виплавку сталі після серпневих ударів підприємство так і не відновило.

    Операційний директор групи «Метінвест» Олександр Мироненко наголосив, що російські війська продовжують атакувати підприємство, яке вже перебуває у складному стані.

    За його словами, працівники щодня ліквідовують наслідки обстрілів, ремонтують обладнання та намагаються повернути завод до роботи.

    Як металурги захищаються від балістичних ракет

    Після серії ударів на «Запоріжсталі» суттєво розширили мережу захисних споруд.

    Поблизу ділянок, де тривають відновлювальні роботи, встановили додаткові мобільні укриття з посиленими конструкціями.

    Такі заходи дозволяють скоротити відстань, яку працівникам необхідно долати після оголошення повітряної тривоги.

    Це особливо важливо під час атак балістичними ракетами, коли часу для евакуації може бути надзвичайно мало.

    Саме своєчасний перехід персоналу до укриттів, за даними компанії, дозволив уникнути загиблих і поранених під час обстрілу 17 жовтня.

    Втім, укриття не можуть запобігти руйнуванню промислової інфраструктури та зупинці технологічних процесів.

    Українська металургія зазнає масштабних втрат

    Наслідки російських атак виходять далеко за межі одного підприємства.

    «Запоріжсталь» залишається одним із найбільших металургійних активів України та входить до групи «Метінвест».

    До повномасштабного вторгнення українська металургія була одним із важливих джерел експортної виручки, валютних надходжень і податкових платежів.

    Однак у 2026 році галузь зіткнулася з різким падінням виробництва.

    За даними World Steel Association, у серпні Україна виплавила лише 277 тисяч тонн сталі — у 2,3 раза менше, ніж за аналогічний період 2025 року.

    Раніше «Ненька інфо» детально аналізувала обвал українського виробництва сталі на 57%.

    Однією з ключових причин стали пошкодження великих металургійних підприємств унаслідок російських ракетних ударів.

    Крім «Запоріжсталі», серйозних руйнувань зазнав комбінат «Каметсталь» у Кам’янському.

    За інформацією Financial Times, у вересні через атаки зупинилися три великі українські металургійні підприємства, які раніше забезпечували приблизно 90% виробництва сталі в країні.

    За найгіршим сценарієм, який розглядав Forbes Ukraine, тривала зупинка найбільших підприємств галузі може створити економічні втрати, еквівалентні 6,5–7% ВВП України.

    Це сценарна оцінка потенційних наслідків, а не вже зафіксоване скорочення валового внутрішнього продукту.

    «Метінвест» попереджав про форс-мажор

    Ситуація ускладнюється тим, що зупинка виробництва впливає не лише на роботу підприємств, а й на виконання міжнародних контрактів.

    Раніше «Метінвест» повідомляв про можливе оголошення форс-мажорних обставин за окремими договорами через неможливість забезпечувати виробництво на «Запоріжсталі» та «Каметсталі».

    Також компанія змушена витрачати значні ресурси на відновлення пошкоджених потужностей.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала приблизно 1,06 мільярда гривень чистого збитку.

    Для порівняння, за аналогічний період минулого року підприємство мало 1,37 мільярда гривень чистого прибутку.

    Тобто фінансове становище комбінату погіршилося ще до останньої серії ракетних ударів.

    Що буде із заводом після п’ятої атаки

    Станом на 17 жовтня «Метінвест» не повідомив, коли саме «Запоріжсталь» зможе повністю відновити виробництво.

    Після чергового обстрілу підприємству необхідно оцінити нові пошкодження енергетичної, логістичної та доменної інфраструктури.

    Відновлювальні роботи тривають на тлі постійної загрози нових російських ударів.

    П’ята атака стала черговим ударом по підприємству, яке вже понад два місяці не може повернутися до нормальної роботи.

    За даними компанії, попри руйнування працівники продовжують обслуговувати обладнання, розбирати завали та виконувати необхідні ремонтні роботи.

    Водночас довгострокові наслідки для комбінату та української металургійної галузі залежатимуть від масштабів пошкоджень, безпекової ситуації та можливості відновити стабільні технологічні процеси.

    Загалом від серпня до жовтня «Запоріжсталь» пережила п’ять масованих ракетних атак, які забрали життя восьми працівників і призвели до поранення ще 31 людини. Новий удар 17 жовтня минувся без жертв, але знову пошкодив критично важливу промислову інфраструктуру.

  • Українська металургія на межі колапсу: заводи зупиняються, збитки сягають $100 млн

    Українська металургія на межі колапсу: заводи зупиняються, збитки сягають $100 млн

    Українська металургія переживає один із найважчих періодів від початку повномасштабної війни. Після серії російських ударів найбільші підприємства країни були змушені зупиняти виробництво, а сама галузь одночасно стикається з дорогими перевезеннями, проблемами морської логістики та новими торговельними обмеженнями ЄС.

    За оцінкою президента «Укрметалургпрому» Олександра Каленкова, лише останні атаки могли коштувати виробникам сталі майже $100 млн. Із серпня металургійні підприємства щонайменше дев’ять разів ставали цілями балістичних ударів. Під вогнем опинялося критичне обладнання — доменні печі, енергетичні системи та внутрішня логістика.

    Через пошкодження виробництво були змушені призупиняти «Метінвест», Interpipe та ArcelorMittal Кривий Ріг. 22 вересня після балістичного удару також зупинилося виробництво на одному з промислових об’єктів Interpipe у Дніпрі.

    На цьому тлі представники галузі пропонують створити спеціальний Фонд відновлення металургії, подібний до Фонду підтримки енергетики України. Через нього міжнародні партнери могли б фінансувати закупівлю критичного обладнання в Європі, аварійні ремонти та відновлення пошкоджених потужностей.

    Ще одна проблема — логістика. Через обмежену роботу чорноморських маршрутів частину вантажів доводиться перевозити залізницею або через порти Польщі та Румунії. Для окремих вантажів, зокрема коксівного вугілля, такі перевезення стали дорожчими приблизно на 50–60%.

    Окремим викликом залишається європейський ринок. Українські виробники стикаються з новими сталевими квотами та механізмом CBAM, який збільшує витрати на постачання вуглецевоємної продукції до ЄС. Представники галузі закликають Брюссель переглянути умови для України з огляду на війну та постійне руйнування виробничої інфраструктури.

    «Ненька інфо» вже писала про стрімке погіршення ситуації в галузі. Після серії атак у серпні виробництво сталі в Україні впало до рівнів, близьких до найважчих місяців 2022 року. Лише на «Запоріжсталі» випуск сталі за місяць скоротився більш ніж у чотири рази.

    Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Також видання повідомляло, що після удару 11 серпня «Запоріжсталь» повністю зупинила виробництво, а вже 27 серпня підприємство зазнало повторної атаки п’ятьма ракетами.

    Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Ще кілька днів тому «Ненька інфо» окремо писала, що криза вже охопила «Запоріжсталь», «Каметсталь», Дніпровський металургійний завод та ArcelorMittal Кривий Ріг.

    Українська металургія на межі: заводи зупиняються, сталь обвалилася на 57% — чого вимагають від Кабміну

    У галузі попереджають, що наслідки можливого колапсу відчує не лише металургія. Україні доведеться більше імпортувати сталі для будівництва, що може підвищити вартість відновлення, посилити інфляційний тиск і скоротити валютну виручку від експорту.

    Тому зараз металурги говорять уже не стільки про розвиток, скільки про збереження заводів, персоналу та можливості відновити виробництво після стабілізації безпекової ситуації.

  • Українська металургія на межі: заводи зупиняються, сталь обвалилася на 57% — чого вимагають від Кабміну

    Українська металургія на межі: заводи зупиняються, сталь обвалилася на 57% — чого вимагають від Кабміну

    Українська металургія опинилася в одній із найскладніших ситуацій від початку повномасштабної війни. Російські удари по великих комбінатах, проблеми з морським експортом, дорожча електроенергія та залізничні перевезення, нові торговельні обмеження на європейському ринку й складнощі зі страхуванням воєнних ризиків одночасно тиснуть на підприємства. На цьому тлі представники галузі закликають Кабінет Міністрів перейти від окремих рішень до комплексного плану підтримки металургії.

    Масштаб проблеми вже видно у статистиці. У серпні 2026 року українські підприємства виплавили лише 277 тисяч тонн сталі. Це на 57,3% менше, ніж у серпні 2025 року, та на 39,4% менше, ніж у липні. За оцінками GMK Center, нижчими місячні показники під час повномасштабної війни були лише у квітні та грудні 2022 року. Про різке падіння виробництва раніше детально писала «Ненька інфо».

    «Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%» — Ненька інфо

    За даними «Укрметалургпрому», за підсумками восьми місяців 2026 року Україна виробила близько 4,3 млн тонн сталі проти 4,912 млн тонн за аналогічний період минулого року. Виробництво чавуну скоротилося з 5,109 млн до 4,35 млн тонн, а прокату — з 4,256 млн до 3,592 млн тонн. Тобто проблеми виходять далеко за межі невдалого одного місяця й охоплюють практично весь основний виробничий ланцюг галузі.

    Російські ракети зупиняють великі заводи

    Однією з причин різкого погіршення ситуації стала серія російських ударів по великих металургійних підприємствах.

    У серпні та вересні атаки серйозно вплинули на роботу «Запоріжсталі», «Каметсталі», Дніпровського металургійного заводу та «АрселорМіттал Кривий Ріг».

    Особливо складна ситуація склалася на «Запоріжсталі». За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», після російського удару 11 серпня підприємство не змогло повернутися до повноцінної роботи. 27 серпня по промисловому майданчику знову вдарили — цього разу п’ятьма балістичними ракетами. Були пошкоджені обладнання доменного цеху, енергетична та транспортна інфраструктура. 12 вересня підприємство зазнало ще однієї атаки.

    Наслідки практично одразу відобразилися у виробничих показниках. Якщо в липні «Запоріжсталь» виплавила 192,7 тисячі тонн сталі, то в серпні — лише 46,2 тисячі тонн. Таким чином, лише на одному великому підприємстві місячне виробництво скоротилося більш ніж учетверо.

    Не менш серйозного удару зазнала «Каметсталь» у Кам’янському. Після російського ракетного удару 5 вересня були пошкоджені агломераційне та доменне виробництво, енергетична й транспортна інфраструктура. Підприємство зупинило виробничі процеси. П’ятеро людей загинули, ще четверо були поранені.

    Критична ситуація і на найбільшому металургійному підприємстві країни — «АрселорМіттал Кривий Ріг». Компанія ArcelorMittal офіційно повідомляла про черговий ракетний удар 12 вересня. Він став уже другим ударом по підприємству приблизно за п’ять тижнів. Двоє працівників підрядної організації загинули, ще двоє співробітників підприємства були поранені. Після атаки первинне виробництво сталі зупинили на час ремонтних робіт, а інші потужності або простоювали, або працювали на мінімальному рівні.

    Морський експорт став ще одним ударом

    Проблема для металургів не завершується біля заводських воріт. Навіть якщо підприємство може виробити продукцію, її потрібно доставити покупцеві.

    Морська логістика для металургійної галузі має особливе значення через великі обсяги й відносно низьку маржу на тонну продукції. За даними GMK Center, які наводила «Ненька інфо», у першій половині 2026 року морем експортували приблизно половину української сталі, 95% чавуну та близько половини залізної руди.

    «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту — Ненька інфо

    Через системні російські атаки на портову інфраструктуру та цивільне судноплавство робота морського коридору залишається нестабільною. 14 вересня Міністерство розвитку громад та територій повідомляло про окрему нараду в Одесі за участі військових, адміністрації морських портів, «Укрзалізниці» та портового бізнесу. На ній обговорювали безпеку судноплавства, захист портів і рішення, необхідні для збереження української логістики.

    Переорієнтація металопродукції на залізницю та автомобільні переходи через західний кордон суттєво збільшує витрати. Для продукції, яку перевозять мільйонами тонн, навіть порівняно невелике збільшення тарифу на одну тонну може істотно погіршити рентабельність експорту.

    Європейський ринок теж став складнішим

    Ще один виклик для українських виробників — зміна умов доступу сталі на ринок Європейського Союзу.

    З 1 липня 2026 року в ЄС почав діяти новий режим захисту сталевого ринку. Загальна річна квота становить 18,3 млн тонн, що на 47% менше, ніж квоти, які діяли у 2024 році. На продукцію, ввезену понад визначений обсяг квоти, встановлено адвалерне мито у розмірі 50%.

    Паралельно українські виробники мають враховувати дію європейського механізму вуглецевого коригування CBAM. Для українських металургійних підприємств, які через війну не мають достатнього доступу до капіталу для швидкої модернізації та декарбонізації, це стає додатковим фактором конкурентного тиску.

    Проблеми з CBAM виникли не сьогодні. Ще навесні «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомляв про скорочення частини виробництва на тлі складної економічної ситуації та нових умов доступу до європейського ринку. Про це також писала «Ненька інфо».

    Найбільший металургійний комбінат України призупиняє роботу одного з цехів — Ненька інфо

    Чого металурги хочуть від Кабміну

    У галузі вважають, що окремих рішень різних міністерств уже недостатньо. Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо пропонує Кабміну ухвалити окрему комплексну постанову, яка б визначила завдання для різних органів влади, відповідальних та строки виконання.

    Серед запропонованих заходів — переговори з Європейською комісією щодо умов роботи CBAM і розширення доступу української металопродукції до європейського ринку. Також пропонується проводити антидемпінгові розслідування щодо імпорту металопродукції з Китаю та Туреччини, стабілізувати тарифи «Укрзалізниці» та іншу логістику.

    Ще один блок стосується енергетики. Металургія є одним із найбільших промислових споживачів електроенергії, тому її вартість безпосередньо впливає на собівартість української сталі. Представники галузі пропонують розвивати довгострокові договори на закупівлю електроенергії та забезпечити передбачувані умови для промислових споживачів.

    Серед інших пропозицій — спеціальні умови бронювання працівників критично важливих металургійних підприємств, доступ промисловості до інструментів декарбонізації та перегляд кредитних лімітів відповідного фонду, щоб підприємства могли фінансувати масштабні проєкти модернізації й відновлення після російських атак.

    Окремою проблемою залишається страхування воєнних ризиків. Великі промислові об’єкти потребують сотень мільйонів доларів інвестицій, однак залучити такі кошти важко, якщо потенційний інвестор не може застрахувати підприємство від ракетної або дронової атаки.

    Уряд уже готує додаткові механізми підтримки бізнесу, який потерпає від російських ударів. Зокрема, Кабмін повідомляв про розробку пільгової кредитної програми, за якою підприємство або група компаній зможуть отримувати до 1 млрд гривень оборотного фінансування із компенсацією частини ринкової процентної ставки.

    Однак представники металургії наполягають саме на системному документі, який одночасно охопить логістику, електроенергію, експорт, страхування, кадрові питання та доступ до фінансування.

    Причина такого поспіху зрозуміла: металургійні заводи — це не лише виробництво сталі. Від них залежать залізничні перевезення, морські порти, видобуток руди, енергетика, тисячі постачальників, валютна виручка, податкові надходження та десятки тисяч робочих місць.

    Тому серпневі 277 тисяч тонн сталі — це не просто невдала цифра в галузевій статистиці. На тлі зупинки великих підприємств, ударів по виробничих майданчиках і проблем із морським експортом вересневі результати можуть залишитися надзвичайно слабкими.

    Для української металургії головним питанням стає вже не лише конкурентоспроможність на світовому ринку, а можливість фізично зберегти виробництво та пройти період системних російських атак. Саме тому галузь очікує від Кабміну єдиного антикризового плану замість набору розрізнених рішень.

  • «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту

    «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту

    Гірничо-металургійна група «Метінвест», один із найбільших приватних роботодавців і експортерів України, готується до суттєвого скорочення витрат і персоналу. Компанія опинилася під одночасним тиском одразу кількох факторів: російських ракетних ударів по підприємствах, фактичного блокування морського експорту, подорожчання виробництва та нових торговельних бар’єрів з боку Європейського Союзу.

    Операційний директор групи Олександр Мироненко в інтерв’ю Forbes Ukraine заявив, що запасу міцності у компанії практично не залишилося. За його словами, собівартість виробництва за останній рік зросла приблизно на 30%, а прогнозів, які б обіцяли тривале поліпшення ситуації на світовому ринку сталі, зараз немає.

    На українському ринку ситуацію додатково погіршують російські атаки. У серпні та вересні удари зупинили одразу два великі металургійні підприємства групи — «Запоріжсталь» і «Каметсталь».

    11 серпня російський удар по промисловому майданчику в Запоріжжі забрав життя сімох працівників «Запоріжсталі». Компанія повідомляла, що балістична ракета влучила тоді, коли люди прямували до укриття після оголошення повітряної тривоги.

    Після цієї атаки комбінат виробництво не відновив. 27 серпня по підприємству знову вдарили — цього разу п’ятьма балістичними ракетами. Під удар потрапили обладнання доменного цеху, енергетична та транспортна інфраструктура.

    А вже 12 вересня «Запоріжсталь» атакували втретє за місяць. За даними «Метінвесту», чотири ракети влучили у виробничий майданчик підприємства, яке на той момент так і не відновило роботу після попередніх ударів. Четверо працівників зазнали травм.

    Не краща ситуація і на «Каметсталі» у Кам’янському.

    У ніч на 5 вересня російська балістична ракета вдарила по комбінату, внаслідок чого загинули п’ятеро людей — четверо працівників підприємства та один працівник підрядної організації. Ще четверо людей були поранені. Удар пошкодив агломераційне і доменне виробництво, енергетичну та транспортну інфраструктуру, після чого підприємство повністю зупинило виробничі процеси.

    Таким чином, станом на середину вересня два ключові металургійні активи групи фактично вибули з нормального виробничого циклу.

    Працюючими в Україні залишаються передусім Центральний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, але й вони, за словами Мироненка, завантажені лише приблизно наполовину.

    Для компанії це означає різке падіння обсягів виробництва за одночасного зростання постійних витрат. Зупинений завод все одно потребує охорони, ремонтів, утримання інфраструктури та виплат працівникам.

    Саме тому «Метінвест» переходить до жорсткішого сценарію економії.

    За словами Мироненка, компанія переглядає всі операційні витрати і готується до скорочення чисельності персоналу. Forbes пише саме про «суттєві скорочення», однак конкретну кількість працівників, яких вони можуть торкнутися, у відкритій частині інтерв’ю не названо. Тому говорити про конкретні тисячі звільнень без додаткового підтвердження було б некоректно.

    При цьому ще наприкінці липня «Метінвест» оголошував про підвищення зарплат працівникам на 10%. Це показує, наскільки швидко погіршилася ситуація за кілька наступних тижнів — після серії ударів по промислових майданчиках і нового загострення проблем з експортом.

    Другою великою проблемою став морський експорт.

    До нового загострення ситуації через українські морські порти проходила значна частина продукції металургійного сектору. За даними GMK Center, на які посилається Forbes, у першому півріччі 2026 року морем експортували близько половини української сталі, 95% чавуну і близько половини залізної руди.

    Зупинка або суттєве ускладнення роботи морського коридору означає необхідність переорієнтовувати вантажі на залізницю та сухопутні переходи через ЄС.

    А це значно дорожче.

    Для металургії транспортна складова критично важлива, адже йдеться про мільйони тонн продукції з відносно невисокою маржею на тонну. Коли логістичні витрати різко зростають, навіть формально прибутковий експорт може втрачати економічний сенс.

    Reuters повідомляв, що нові проблеми з портами разом із російськими ударами по промислових об’єктах стали одним із головних факторів погіршення ситуації в українській економіці. За оцінками уряду, ширші втрати від атак та перебоїв з експортом у 2026 році коштують економіці близько 1,5% ВВП.

    Ще одна проблема для «Метінвесту» — Європейський Союз.

    Після втрати значної частини традиційних ринків саме ЄС став ключовим напрямком для української металургійної продукції. Але тепер і цей ринок стає складнішим.

    Reuters у серпні повідомляв, що нові правила ЄС передбачають скорочення безмитних квот на імпорт сталі приблизно на 60%, а для поставок понад встановлені ліміти може застосовуватися тариф у 50%. Для українських виробників, які через війну вже мають вищу собівартість та складнішу логістику, такі умови створюють додатковий удар по конкурентоздатності.

    Паралельно запрацював європейський механізм CBAM — вуглецеве коригування імпорту.

    Цей механізм фактично змушує імпортерів враховувати обсяг викидів CO₂, пов’язаних із виробництвом сталі та іншої вуглецевоємної продукції.

    Для України це особливо болісна тема.

    Більшість металургійних підприємств країни досі значною мірою базуються на доменному виробництві, яке має високі викиди. Щоб перейти на «зеленіші» технології, потрібні мільярдні інвестиції.

    До війни «Метінвест» планував масштабну модернізацію, однак в умовах постійних ударів, обмеженого експорту та дорогого фінансування реалізація таких проєктів стала значно складнішою.

    Reuters оцінював потенційні втрати валютної виручки української металургії через нові європейські обмеження приблизно у $1,2 млрд.

    У «Метінвесті» неодноразово закликали ЄС врахувати особливе становище українських виробників, які працюють під час війни. Представники компанії обговорювали це питання і з депутатами Європарламенту.

    У травні підприємства «Метінвесту» відвідувала заступниця керівника Комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту Карін Карлсбро. Серед ключових тем були CBAM, умови експорту української сталі, декарбонізація та подальша інтеграція української металургії в європейський ринок.

    Саме поєднання всіх цих факторів і створило нинішню кризу.

    З одного боку — Росія фізично руйнує виробничі активи.

    З іншого — ускладнюється експорт морем.

    З третього — основний доступний ринок у ЄС поступово посилює торговельні та екологічні вимоги.

    А на додачу світові ціни на металопродукцію не дають компанії достатньої маржі, щоб перекрити ці втрати.

    Мироненко прямо говорить, що жоден прогноз зараз не дає компанії підстав розраховувати на тривалий позитивний цикл на ринку.

    Саме тому основний план «Метінвесту» наразі виглядає не як швидке нарощування виробництва, а як збереження ліквідності та працездатних активів до моменту, коли умови зміняться.

    Компанія має оптимізувати витрати, переглядати штат, максимально завантажувати ті підприємства, які можуть працювати, та шукати канали збуту продукції.

    Одночасно «Метінвест» продовжує ремонти пошкоджених активів. У корпоративному календарі закупівель, наприклад, уже є тендери на ремонт будівель Північного ГЗК, пошкоджених унаслідок ракетних ударів.

    Проблема полягає в тому, що відновлення підприємств не гарантує їхньої безперебійної роботи.

    «Запоріжсталь» є найбільш показовим прикладом: після першого удару завод ще не встиг повернутися до виробництва, як російські війська атакували його повторно, а потім і втретє.

    У компанії прямо заявляють, що такі атаки спрямовані на руйнування економічної основи країни.

    Для держави ситуація з «Метінвестом» важлива не лише через приватний бізнес.

    За перше півріччя 2026 року група сплатила до бюджетів усіх рівнів 8,5 млрд грн податків і зборів. Тобто падіння виробництва великого промислового роботодавця автоматично означає менше податків, менше валютного виторгу та зростання соціального навантаження в промислових містах.

    Особливо болісним може стати скорочення персоналу у Запоріжжі, Кам’янському та Кривому Розі, де підприємства металургійного комплексу залишаються одними з найбільших роботодавців.

    Саме тому слова Мироненка про відсутність «запасу міцності» виглядають не просто корпоративним попередженням.

    Вони описують ширшу проблему всієї української важкої промисловості.

    Галузь одночасно змушена виживати під російськими ракетами, оплачувати дорожчу логістику, пристосовуватися до європейських екологічних стандартів і конкурувати на слабкому світовому ринку.

    Поки що «Метінвест» не оголосив про закриття своїх українських активів. Компанія продовжує заявляти про намір відновлювати виробництво там, де це буде технічно і безпеково можливо.

    Але тепер головна ставка — не на зростання, а на виживання.

    І якщо ситуація з портами, російськими ударами та доступом на європейський ринок не зміниться, скорочення, про які попереджає менеджмент, можуть стати лише початком значно глибшої перебудови української металургії.

  • Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Українська металургія у серпні пережила один із найгірших місяців від початку повномасштабної війни. Підприємства виплавили лише 277 тис. тонн сталі — на 57,3% менше, ніж у серпні минулого року, і на 39,4% менше, ніж у липні. За оцінкою GMK Center, нижчими місячні показники за весь період великої війни були лише у квітні та грудні 2022 року — у моменти, коли галузь фактично перебудовувалася після втрати частини виробничих потужностей, окупації Маріуполя та розриву традиційної логістики.

    Падіння охопило не тільки виплавку сталі. За даними ОП «Укрметалургпром», виробництво чавуну у серпні становило 257,1 тис. тонн. Це на 65,6% менше, ніж роком раніше, та на 40,5% нижче липневого рівня. Виробництво товарного металопрокату скоротилося до 269,5 тис. тонн — мінус 57,4% у річному вимірі та мінус 29,6% лише за місяць. Таким чином, різке просідання одночасно відбулося практично на всіх ключових етапах металургійного виробництва.

    Якщо дивитися на перші вісім місяців року, картина поки що виглядає менш драматичною, але тенденція також негативна. У січні–серпні українські підприємства виробили 4,3 млн тонн сталі, що на 12,5% менше, ніж за аналогічний період 2025 року. Випуск чавуну впав на 14,8% — до 4,35 млн тонн, товарного прокату — на 15,6%, до 3,59 млн тонн. Ще після семи місяців року падіння сталі становило лише 5,6%, тобто саме серпень суттєво погіршив загальну статистику.

    Одним із головних ударів для галузі стала зупинка «Запоріжсталі». У ніч на 11 серпня промисловий майданчик у Запоріжжі атакувала російська балістика. За даними «Метінвесту», загинули семеро працівників підприємства, ще 21 людина дістала поранення. Компанія повідомляла, що удар стався фактично відразу після оголошення повітряної тривоги, коли частина працівників прямувала до укриттів. Після атаки виробництво на комбінаті було зупинене.

    На цьому удари не припинилися. Вранці 27 серпня російські війська знову атакували «Запоріжсталь» — цього разу, за інформацією підприємства, одразу п’ятьма балістичними ракетами. Влучання припали на обладнання доменного цеху, енергетичну й транспортну інфраструктуру та відкриті території комбінату. На той момент завод ще не відновив повноцінної роботи після першої серпневої атаки.

    Наслідки видно безпосередньо у виробничих цифрах. У серпні «Запоріжсталь» встигла випустити лише 46,2 тис. тонн сталі, 42,4 тис. тонн чавуну та 45 тис. тонн прокату. Для порівняння: ще у липні підприємство виробило 192,7 тис. тонн сталі, 217,3 тис. тонн чавуну та 171,4 тис. тонн прокату. Тобто лише на одному з найбільших металургійних підприємств країни виробництво сталі за місяць скоротилося більш ніж у чотири рази.

    І серпнем проблеми не закінчилися. У ніч на 5 вересня кілька російських балістичних ракет вдарили по комбінату «Каметсталь» у Кам’янському. П’ятеро людей загинули, ще четверо працівників дістали поранення. Було пошкоджено агломераційне виробництво, системи енергопостачання та транспортну інфраструктуру, після чого підприємство повністю зупинило виробничі процеси. Терміни відновлення на момент останніх повідомлень залишалися невідомими.

    Масштаб цієї зупинки особливо відчутний, якщо врахувати потужність підприємства. За підсумками 2025 року «Каметсталь» випустила близько 2 млн тонн сталі. Комбінат виробляє квадратну заготовку, арматуру та фасонний прокат. Тому повна зупинка такого активу вже у вересні створює ризик нового просідання загальноукраїнської статистики — навіть нижче серпневого мінімуму.

    Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко вже попередив, що вересневі цифри можуть виявитися ще гіршими. За його словами, серпневі 277 тис. тонн — один із найнижчих результатів за весь період повномасштабної війни. Експерт називає одразу кілька факторів: проблеми з морською логістикою, обмеження експорту до Євросоюзу та прямі російські удари по виробничих потужностях.

    Проблеми з портами для металургії мають подвійний ефект. Через море підприємства не лише експортують готову продукцію, а й отримують частину необхідної сировини. У серпні, наприклад, «Запоріжкокс» скоротив виробництво доменного коксу майже на 40% порівняно з липнем — до 38,1 тис. тонн. У GMK Center пояснювали падіння, серед іншого, скороченням поставок вугільного концентрату через атаки Росії на торговельні судна та фактичне ускладнення роботи чорноморської логістики. У річному вимірі випуск коксу на підприємстві впав більш ніж наполовину.

    Для металургійного комбінату дефіцит коксу чи вугілля — це не просто дорожча доставка. Це ризик скорочення завантаження доменних печей і, як наслідок, падіння випуску чавуну та сталі. Саме тому удари по портах, енергетиці, залізниці та безпосередньо по металургійних підприємствах складаються для галузі в один ланцюг проблем.

    Додатковий тиск у 2026 році прийшов із боку європейського ринку, який після початку повномасштабної війни став особливо важливим для українських експортерів. Від 1 січня в ЄС почав діяти основний режим механізму CBAM — вуглецевого коригування імпорту. Він охоплює, зокрема, залізо та сталь і має зрівняти вуглецеву ціну імпортної продукції з тією, яку несуть виробники всередині ЄС.

    Для українських заводів проблема полягає в тому, що значна частина металургійних потужностей побудована на традиційній доменно-конвертерній технології з високими викидами CO₂. Модернізація потребує мільярдних інвестицій, тоді як підприємства одночасно витрачають кошти на ремонти після атак, резервне енергозабезпечення та воєнну логістику. Українська влада ще раніше зверталася до Єврокомісії щодо можливості застосувати для України спеціальні умови через форс-мажор, пов’язаний із російською агресією. Водночас станом на 2026 рік країна готує підприємства до виконання вимог CBAM.

    З липня з’явився ще один бар’єр. Євросоюз запровадив новий механізм захисту власної сталеливарної промисловості: загальна тарифна квота на безмитний імпорт сталі встановлена на рівні 18,3 млн тонн на рік — приблизно на 47% нижче рівня квот 2024 року. За постачання понад визначені квоти діє мито у 50%. Єврокомісія пояснює це глобальним надлишком сталеливарних потужностей та необхідністю захищати європейських виробників. Для партнерів ЄС за угодами про вільну торгівлю передбачено сприятливіший розподіл квот, однак сам режим усе одно означає жорсткіші рамки доступу на європейський ринок.

    Особливо контрастно нинішні цифри виглядають на довшому часовому горизонті. У 2021 році, до повномасштабного вторгнення, Україна виплавила 21,4 млн тонн сталі і посідала 14-те місце серед найбільших виробників світу. У 2025 році виробництво становило вже лише 7,4 млн тонн, а Україна опустилася на 23-тє місце світового рейтингу.

    При цьому 2025 рік ще давав галузі обережну надію на стабілізацію: виплавка чавуну збільшилася на 11,2% — до 7,88 млн тонн, виробництво товарного прокату зросло на 4,8% — до 6,52 млн тонн, хоча випуск сталі скоротився на 2,2% — до 7,41 млн тонн. Серпень 2026 року фактично показав, наскільки швидко ця крихка стабілізація може бути зруйнована кількома великими атаками та логістичними проблемами.

    І це важливо далеко не лише для самих металургів. За оцінкою GMK Center, якщо враховувати пов’язані ланцюги постачання, гірничо-металургійний комплекс забезпечує близько 5,5% українського ВВП та приблизно 15% експортних доходів країни. У 2025 році експортна виручка галузі перевищувала $6 млрд. Тому тривала зупинка найбільших комбінатів означає менший експорт, менше валютної виручки, скорочення вантажів для залізниці та портів, нижчі податкові надходження і ризики для десятків тисяч робочих місць не лише безпосередньо на заводах.

    Ситуація на початку вересня виглядає ще складнішою, ніж серпнева статистика. «Запоріжсталь» після двох балістичних атак залишається одним із головних факторів падіння виробництва, а до неї додалася повна зупинка «Каметсталі». Крім того, у ніч на 5 вересня російський удар пошкодив виробничі потужності Дніпровського металургійного заводу.

    Тому серпневі 277 тис. тонн можуть виявитися не дном, а лише попередженням. Якщо великі підприємства швидко не повернуться до роботи, а проблеми з портами та експортом до ЄС збережуться, у вересні українська металургія ризикує отримати ще слабший результат. Після чотирьох із половиною років великої війни галузь, яка колись виплавляла понад 20 млн тонн сталі на рік, знову опинилася в ситуації, коли обсяги виробництва визначають не стільки попит і ціни на світовому ринку, скільки можливість заводів фізично пережити наступний російський удар.

  • Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Російські війська в ніч проти 27 серпня знову атакували металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. За інформацією народного депутата та голови підкомітету Верховної Ради з питань промислової політики Муси Магомедова, по підприємству влучили п’ять ракет — причому саме в ту частину промислового майданчика, яка вже зазнала руйнівного удару 11 серпня.

    Наслідки нової атаки Магомедов назвав надзвичайно серйозними. За його словами, наразі неможливо навіть точно спрогнозувати, скільки часу знадобиться для відновлення виробничих потужностей.

    «Росіяни буквально знищують українську металургію», — заявив депутат, коментуючи повторний удар.

    Нічна атака на «Запоріжсталь» стала частиною масштабного комбінованого удару Росії по Україні 27 серпня. За даними Повітряних сил, РФ застосувала дві протикорабельні ракети «Онікс», балістичні ракети «Іскандер-М»/KN-23 та 258 безпілотників різних типів. Українська протиповітряна оборона збила або подавила 233 повітряні цілі, однак влучання були зафіксовані щонайменше на 15 локаціях. Під ударом опинилися також Київ, Одеса, Кривий Ріг, Полтавщина та інші регіони.

    Для «Запоріжсталі» ця атака стала вже другою надзвичайно важкою за неповні три тижні.

    У ніч проти 11 серпня російські війська завдали балістичного удару по виробничих потужностях групи «Метінвест» у Запоріжжі, серед яких був і металургійний комбінат «Запоріжсталь».

    Тоді удар мав трагічні наслідки.

    За офіційною інформацією підприємства, балістична ракета влучила в момент, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриття.

    Загинули семеро співробітників «Запоріжсталі», ще 21 працівник дістав поранення.

    Після атаки підприємство повністю припинило роботу. Було пошкоджено енергетичні підрозділи та інфраструктуру запорізьких підприємств «Метінвесту», а також основні й допоміжні потужності коксового та доменного виробництва. Інші виробничі майданчики групи в Запоріжжі змушені були перейти на роботу зі зниженими потужностями.

    Таким чином, новий удар 27 серпня припав по підприємству, яке фактично ще не встигло оговтатися від попередньої атаки.

    Саме це робить нинішній обстріл особливо небезпечним для подальшої роботи комбінату: йдеться не просто про нові пошкодження, а про повторне ураження вже пошкодженої промислової інфраструктури.

    Причому між двома великими атаками минуло лише 16 днів.

    Додатково 13 серпня російські війська вже атакували ще один промисловий об’єкт у Запоріжжі. Тоді начальник Запорізької ОВА Іван Федоров повідомляв про удар без постраждалих.

    Тобто протягом серпня російські атаки на промислову інфраструктуру Запоріжжя фактично набули системного характеру.

    «Запоріжсталь» при цьому є не рядовим заводом, а одним із найбільших металургійних підприємств України.

    Комбінат входить до групи «Метінвест» і є частиною великого виробничого ланцюга української гірничо-металургійної галузі. Саме такі підприємства забезпечують роботою тисячі людей, формують значну частину промислового виробництва та експорту і генерують валютну виручку для держави.

    Тому масштабні руйнування «Запоріжсталі» можуть мати наслідки далеко за межами самого Запоріжжя.

    Проблеми комбінату почали накопичуватися ще до серпневих ракетних ударів.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала 1,06 млрд гривень чистого збитку, тоді як за аналогічний період 2025 року підприємство показувало 1,37 млрд гривень чистого прибутку.

    Водночас виручка підприємства за перші шість місяців 2026 року становила близько 38,7 млрд гривень.

    Ці цифри показують, наскільки великим економічним активом є комбінат навіть у воєнних умовах.

    І кожен тиждень простою означає не лише прямі збитки для підприємства, а й менше виробництва сталі, менше експорту, нижчі податкові надходження та скорочення замовлень для компаній, які працюють із металургійним сектором.

    Ситуація стає ще складнішою через загальну кризу української металургії.

    Муса Магомедов заявив, що повторний удар по «Запоріжсталі» відбувається в момент, коли гірничо-металургійний комплекс одночасно стикається одразу з кількома важкими викликами.

    Серед них він назвав проблеми з роботою портів Великої Одеси, можливе зростання вантажних тарифів «Укрзалізниці», нові європейські обмеження та квоти на імпорт сталі, а також запровадження європейського механізму вуглецевого коригування CBAM.

    За словами депутата, поєднання військових ударів і економічних обмежень створює для української металургії критичну ситуацію.

    Магомедов навіть попередив, що без термінових рішень уряду Україна ризикує втратити значну частину галузі вже до весни.

    При цьому йдеться не лише про «Запоріжсталь».

    За роки повномасштабної війни українська металургія вже втратила частину своїх найбільших активів.

    Після захоплення Маріуполя Україна фактично втратила металургійні комбінати «Азовсталь» та ММК імені Ілліча. Авдіївський коксохімічний завод був зруйнований унаслідок тривалих бойових дій і російської окупації міста.

    Тепер під постійною загрозою перебувають підприємства, які продовжують працювати на контрольованій Україною території.

    Саме тому удари по «Запоріжсталі» мають не лише військовий або локальний економічний вимір.

    Фактично Росія завдає ударів по одному з небагатьох великих металургійних центрів, які Україна зберегла після втрати промислових потужностей Донбасу та Приазов’я.

    Офіційно російська сторона під час масштабних атак традиційно заявляє, що атакує військові або військово-промислові об’єкти. Однак «Метінвест» після удару 11 серпня окремо наголошував, що його запорізькі підприємства є цивільними промисловими об’єктами, які виробляють металургійну та коксохімічну продукцію й забезпечують роботою десятки тисяч людей.

    Після нового удару головним питанням залишається, чи зможе «Запоріжсталь» відновити виробництво і скільки часу для цього знадобиться.

    Після атаки 11 серпня підприємство вже перебувало в режимі повної зупинки, а фахівці оцінювали масштаби пошкоджень та можливості ремонту.

    Тепер п’ять нових ракет, за словами Магомедова, влучили саме в район попереднього удару.

    Якщо інформація про повторне ураження одних і тих самих виробничих вузлів підтвердиться остаточними технічними оцінками підприємства, це може суттєво ускладнити і здорожчити відновлення.

    Водночас точний тип усіх п’яти ракет, масштаби пошкоджень окремих агрегатів та конкретні строки можливого запуску виробництва станом на момент публікації офіційно не розкриті.

    Тому говорити про повне знищення комбінату наразі неправильно.

    Але вже відомі факти достатньо серйозні: після балістичного удару 11 серпня «Запоріжсталь» втратила сімох працівників, понад два десятки людей були поранені, а виробництво повністю зупинилося. Через 16 днів підприємство отримало новий удар — цього разу, за даними Магомедова, п’ятьма ракетами в район попереднього влучання.

    На тлі збитків у понад мільярд гривень за перше півріччя, проблем із логістикою та експортом і загального падіння стійкості металургійної галузі новий удар може стати для комбінату одним із найважчих за весь час повномасштабної війни.

    І саме тому історія «Запоріжсталі» сьогодні — це вже не просто новина про ще один обстріл Запоріжжя.

    Це питання про те, чи зможе Україна зберегти одну зі своїх ключових промислових галузей під системними російськими ударами.

  • Запоріжжя не встигло оговтатися після масованого удару: Росія атакувала місто знову

    Запоріжжя не встигло оговтатися після масованого удару: Росія атакувала місто знову

    Запоріжжя оговтується після одного з наймасованіших російських ударів за останні роки, який забрав життя семи людей. Уже наступної ночі російські війська знову атакували місто — цього разу ударними безпілотниками, внаслідок чого виникла пожежа у торговельному центрі та були пошкоджені житлові будинки.

    Про наслідки атак повідомив начальник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров.

    Наймасованіша атака сталася в ніч на 11 серпня. За даними обласної влади, російські війська завдали по Запоріжжю десять ударів балістичними ракетами та ще чотири — керованими авіабомбами.

    Внаслідок обстрілу загинули семеро жителів міста. Усі загиблі працювали на підприємстві «Запоріжсталь». Ще 24 людини отримали поранення, частину постраждалих госпіталізували.

    Станом на момент повідомлення двоє поранених перебували у тяжкому стані. Медики продовжували надавати їм необхідну допомогу.

    Масований удар також завдав серйозної шкоди міській інфраструктурі. Через атаку було зупинено роботу одного з найбільших підприємств Запоріжжя — «Запоріжсталі». Російські удари також пошкодили високовольтні лінії електропередач, через що частина населених пунктів залишилася без електроенергії.

    Перші дані про наслідки атаки з’явилися ще в ніч на 11 серпня. Спочатку повідомлялося про шістьох загиблих і 19 поранених. У міру проведення рятувальних робіт та уточнення інформації кількість загиблих зросла до семи, а кількість постраждалих — до 24.

    За попередніми повідомленнями, під час атаки Росія могла застосувати, зокрема, балістичні ракети північнокорейського виробництва, а також інші ракетні засоби та керовані авіабомби. Остаточний склад застосованого озброєння встановлюють відповідні служби.

    Однак уже наступної ночі Запоріжжя знову стало ціллю російських військ. Цього разу окупанти застосували ударні безпілотники.

    Один із дронів влучив у торговельний центр «Епіцентр». Після удару там спалахнула масштабна пожежа. Рятувальники працювали на місці, ліквідовуючи займання та розбираючи наслідки атаки.

    Внаслідок повторного удару також було пошкоджено приватний житловий будинок. У ньому вибило вікна, пошкодило ворота та паркан.

    Через пошкодження енергетичної інфраструктури без електропостачання залишилися близько 1200 споживачів в одному з районів міста. Енергетики розпочали ремонтні роботи та відновлення подачі електроенергії.

    Таким чином, Запоріжжя зазнало російських ударів дві ночі поспіль. Спочатку місто атакували балістичними ракетами та керованими авіабомбами, внаслідок чого загинули семеро людей і десятки були поранені. Наступної ночі російські війська знову завдали удару — цього разу дронами, пошкодивши цивільну інфраструктуру та залишивши частину мешканців без світла.

    Масовані атаки продовжують створювати для Запоріжжя серйозні гуманітарні та інфраструктурні наслідки. Місцева влада та відповідні служби продовжують ліквідовувати наслідки обстрілів, відновлювати електропостачання та допомагати постраждалим.

  • Росія зупинила «Запоріжсталь» балістикою: семеро працівників загинули, завод повністю став

    Росія зупинила «Запоріжсталь» балістикою: семеро працівників загинули, завод повністю став

    Металургійний комбінат «Запоріжсталь» повністю зупинив виробництво після російського балістичного удару по промисловому майданчику Запоріжжя в ніч проти 11 серпня. Семеро працівників підприємства загинули, ще 21 людина дістала поранення. Удар застав співробітників уже після оголошення повітряної тривоги, коли вони прямували до укриття. На підприємствах пошкоджено енергетичну інфраструктуру, а також основні й допоміжні потужності коксового та доменного виробництв.

    Про наслідки атаки офіційно повідомили «Запоріжсталь» та група «Метінвест». Компанія наголосила, що її запорізькі підприємства є цивільними промисловими об’єктами, на яких працюють десятки тисяч людей і виробляється металургійна та коксохімічна продукція. Після удару фахівці розпочали оцінку пошкоджень і аварійно-відновлювальні роботи, однак терміни перезапуску комбінату станом на вечір 11 серпня не називаються.

    Нічний удар по «Запоріжсталі» став частиною масштабної комбінованої атаки Росії на Запоріжжя. За уточненими даними обласної влади, загалом у місті загинули семеро людей, 24 отримали поранення. Таким чином, усі підтверджені загиблі внаслідок нічної атаки були працівниками металургійного підприємства. Серед поранених троє чоловіків перебували у важкому стані. 12 серпня у Запорізькій області оголосили Днем жалоби.

    Люди йшли до укриття, коли стався удар

    Найважчою частиною атаки стали людські втрати. За даними «Запоріжсталі», повітряну тривогу було оголошено перед ударом, і працівники почали рухатися до захисних споруд. Саме в цей момент по промисловому майданчику вдарила балістична ракета.

    Семеро співробітників загинули. 21 працівник отримав поранення різного ступеня тяжкості. Компанія заявила, що допомагає постраждалим та родинам загиблих і перебуває з ними на постійному зв’язку. На підприємствах «Метінвесту» 11 і 12 серпня приспустили прапори на знак жалоби.

    Окремо ця обставина демонструє одну з найбільших небезпек балістичних ударів. Від моменту виявлення пуску до можливого влучання в містах, розташованих відносно близько до лінії фронту, можуть залишатися лічені хвилини. Через це навіть після своєчасного оголошення повітряної тривоги персонал великих підприємств фізично може не встигнути дістатися до укриттів.

    Пошкоджені ключові виробничі ділянки

    Наслідки атаки не обмежилися місцем влучання.

    За офіційною інформацією підприємства, пошкоджень зазнали енергетичні підрозділи та інфраструктура запорізьких підприємств «Метінвесту», а також основні та допоміжні потужності коксового й доменного виробництв.

    Саме ці ланки критично важливі для повного металургійного циклу. Доменне виробництво забезпечує виплавку чавуну, який надалі використовується у виробництві сталі, тоді як коксохімічні підприємства постачають кокс, необхідний для роботи доменних печей.

    Після атаки «Запоріжсталь» зупинилася повністю, тоді як інші виробничі майданчики «Метінвесту» в Запоріжжі продовжили працювати на зниженій потужності.

    Компанія поки не повідомляє, наскільки серйозно пошкоджене обладнання та чи потребуватимуть окремі агрегати тривалого ремонту або заміни. Тому оцінювати можливі економічні збитки та тривалість простою наразі передчасно.

    «Запоріжсталь» уже зупинялася через російські удари

    Це не перша аварійна зупинка комбінату через війну.

    У грудні 2025 року «Запоріжсталь» втрачала зовнішнє енергоживлення після масованих російських атак на енергетичну систему. Тоді підприємство було змушене аварійно призупинити виробничі процеси, а відновлення роботи відбувалося поступово.

    Схожа ситуація повторилася 7 січня 2026 року. Після чергової ракетно-дронової атаки РФ на енергетичну інфраструктуру Запорізької області комбінат знову втратив зовнішнє живлення та зупинив усі виробничі процеси.

    Однак нинішня атака відрізняється принципово. Якщо попередні великі зупинки були насамперед наслідком пошкодження зовнішньої енергосистеми, то 11 серпня удар припав безпосередньо на промисловий майданчик і спричинив загибель працівників та пошкодження виробничого обладнання.

    У червні «Метінвест» розповідав і про інший випадок, коли обладнання «Запоріжсталі» після російської атаки вдалося відремонтувати всього за три дні, хоча європейський виробник обладнання рекомендував повну заміну. Цей досвід показує здатність підприємства проводити аварійні ремонти в дуже короткі строки, однак масштаб нинішніх пошкоджень поки не дозволяє прогнозувати такий самий сценарій.

    Чому зупинка «Запоріжсталі» важлива для економіки

    «Запоріжсталь» залишається одним із найбільших діючих металургійних підприємств України. На офіційному сайті комбінат зазначає, що постачає свою продукцію більш ніж до 50 країн світу. Основний асортимент включає гарячекатаний і холоднокатаний рулонний та листовий прокат, а також товарний чавун.

    Після руйнування металургійних потужностей Маріуполя у 2022 році значення підприємств, які продовжують працювати на підконтрольній Україні території, суттєво зросло. Тому тривала зупинка такого комбінату впливає не лише на сам «Метінвест», а й на експорт, залізничну логістику, постачальників сировини, енергетичний сектор та підприємства, які використовують український метал у виробництві.

    Особливо складним є те, що металургійне виробництво технологічно важче швидко зупиняти та запускати, ніж багато інших видів промисловості. Доменні печі та пов’язані з ними агрегати потребують контрольованих технологічних процедур. Тому будь-який раптовий удар по енергоживленню або виробничій інфраструктурі створює додатковий ризик пошкодження обладнання.

    Саме з цієї причини після нічної атаки фахівці не просто ремонтують зруйноване, а оцінюють технічний стан усіх пов’язаних виробничих систем.

    Росія атакувала не лише завод

    Нічний удар був масштабнішим за атаку на промисловість. Російські війська застосували проти Запоріжжя ракети та керовані авіаційні бомби. У місті були пошкоджені промислові об’єкти, енергетична інфраструктура, багатоповерхівки, нежитлові будівлі та гаражний кооператив. У частині міста виникли перебої з електропостачанням.

    На місцях влучань виникали пожежі. Екологічна інспекція також зафіксувала значне засмічення території відходами руйнувань: лише на одному з обстежених місць у Вознесенівському районі йшлося про понад 5 тисяч квадратних метрів території.

    Протягом дня кількість жертв уточнювалася. Спочатку повідомлялося про шістьох загиблих і 19 поранених, однак пізніше число загиблих зросло до семи, а постраждалих — до 24.

    Коли комбінат відновить роботу — поки невідомо

    Станом на вечір 11 серпня «Запоріжсталь» залишається повністю зупиненою. Інші виробничі майданчики групи в Запоріжжі працюють зі зниженим навантаженням. Фахівці проводять аварійно-ремонтні роботи, оцінюють стан енергетичного господарства, коксового та доменного виробництв і визначають, які роботи необхідні для безпечного перезапуску.

    Офіційних строків відновлення підприємство не називало. Не оприлюднено й попередньої суми збитків.

    Тому повідомлення про можливий запуск через конкретну кількість днів наразі не мають офіційного підтвердження.

    Поки головним наслідком атаки залишаються не виробничі втрати, а загибель людей. Сім працівників «Запоріжсталі» загинули буквально на шляху до укриття після початку повітряної тривоги. Ще 21 співробітник підприємства був поранений. На цьому тлі повна зупинка одного з найбільших металургійних підприємств країни стала ще одним свідченням того, наскільки російські удари по українських промислових центрах одночасно б’ють по людях і по економічній спроможності держави.

  • Влада Запоріжжя замовила ремонт будинку культури за 331 млн замість допомоги військовим

    Влада Запоріжжя замовила ремонт будинку культури за 331 млн замість допомоги військовим

    У Запоріжжі розгорівся скандал довкола проєкту реконструкції будинку культури заводу «Запоріжсталь», вартість якого перевищує 331 мільйон гривень.

    Замовником робіт стало не профільне управління культури, а ДП «Місцеві дороги Запорізької області». Це викликало здивування, адже структура відповідає за утримання дорожньої інфраструктури, а не за ремонт культурних закладів.

    Формально йдеться про створення «багатофункціонального простору», проте технічні завдання свідчать: це радше масштабна перебудова.

    Кошторис включає:

    • демонтаж кілометрів труб та сотень радіаторів;

    • вивезення десятків тонн металу;

    • облаштування «розумних» котелень;

    • встановлення 115 камер відеоспостереження;

    • десятки IP-телефонів;

    • укріплення підвалу до рівня протирадіаційного укриття.

    Водночас у документації відсутні витрати на меблі, обладнання для культурних заходів та рішення для людей з інвалідністю.

    Місцеві мешканці різко критикують проєкт. У коментарях лунають емоційні оцінки:

    • «Війна йде, а вони парки і клуби модернізують!»

    • «Який ремонт будинку культури? Там що, концерти будуть відбуватися?»

    • «Усі гроші треба на захист міста і військових!»

    Додаткові обурення викликає постать голови ОВА Івана Федорова. Запоріжці підозрюють, що витрати на «реставрацію» насправді стануть черговим джерелом збагачення чиновників.

    Проєкт презентують як крок до відновлення міста, але в умовах війни, коли громада очікує посилення оборони та допомоги військовим, пріоритети влади викликають все більше запитань.