Позначка: збірна України

  • Мудрик поза грою, воротарі на лаві, Зінченко без клубу: збірну України накрив кадровий шторм

    Мудрик поза грою, воротарі на лаві, Зінченко без клубу: збірну України накрив кадровий шторм

    До старту нового розіграшу Ліги націй залишилося трохи більше двох тижнів, а головний тренер збірної України Андреа Мальдера вже має серйозний кадровий головний біль. Одні потенційні гравці збірної травмовані, інші практично не виходять за свої клуби, хтось лише змінив команду, а дехто взагалі залишається вільним агентом. Ситуацію ускладнює й незвичний календар: у першому міжнародному вікні українцям доведеться провести одразу чотири матчі за 11 днів. UEFA спеціально розтягнула перший блок Ліги націй із 24 вересня до 6 жовтня, тож глибина складу цього разу матиме особливе значення.

    Остаточний список футболістів Мальдера має оголосити 16 вересня під час пресконференції у Львові. УАФ анонсувала захід на 17:30 у «Львіварні». Саме тоді стане зрозуміло, кого тренерський штаб вважає готовим до першого осіннього циклу та кому доведеться шукати заміну.

    Перший матч Україна проведе 25 вересня на виїзді проти Угорщини, 28 вересня зіграє у Грузії, а потім перебереться до Словаччини. «Домашні» зустрічі з Північною Ірландією 2 жовтня та Угорщиною 5 жовтня відбудуться на стадіоні імені Антона Малатинського у Трнаві. У листопаді залишаться виїзд до Північної Ірландії 14-го числа та домашня гра з Грузією 17 листопада. Саме такий порядок підтверджують офіційні календарі UEFA та УАФ.

    Мудрик поза грою, воротарі на лаві, Зінченко без клубу: збірну України накрив кадровий шторм

    Найбільш очевидна втрата зараз — Михайло Мудрик. За інформацією Sport Arena, 25-річний вінгер «Тоттенгема» отримав травму щиколотки на тренуванні й, за попередніми оцінками, не відновиться до завершення міжнародної паузи. Якщо ці строки підтвердяться, Україна втратить одного з найшвидших і найнебезпечніших флангових футболістів одразу на всі чотири стартові матчі. Офіційного списку збірної ще немає, тому остаточно його відсутність підтвердить саме оголошення Мальдери 16 вересня.

    Проблема є й з Єгором Ярмолюком. Наприкінці серпня півзахисник «Брентфорда» достроково залишив поле в матчі Кубка англійської ліги через м’язове ушкодження. Він уже повертався на поле — 5 вересня відіграв другий тайм зустрічі АПЛ проти «Сандерленда», однак українські спортивні медіа повідомляють, що футболіст залишиться у клубі для набору оптимальної форми та не допоможе національній команді в першому блоці Ліги націй. Тому формулювання, що «Брентфорд не відпускає» його до збірної, потребує уточнення: йдеться насамперед про фізичний стан після пошкодження.

    Ще одна помітна втрата може виникнути на правому фланзі атаки. У вихідному повідомленні футболіста помилково названо Владиславом Гуцуляком — насправді йдеться про Олексія Гуцуляка. Один із найрезультативніших гравців збірної у попередньому циклі після відходу з «Полісся» залишається без клубу і не має офіційної ігрової практики з весни. За інформацією Ігоря Бурбаса, яку передали кілька спортивних видань, Мальдера не планує викликати Гуцуляка саме через відсутність належного ігрового тонусу. Станом на 9 вересня футболіст мав варіанти з Італії, Туреччини та Близького Сходу, але нового контракту ще не підписав.

    Не все так однозначно з Олександром Зінченком. Твердження, що він «лише відновлюється», вже частково застаріло. Українець справді пропустив значну частину року через важку травму коліна, а після короткого періоду в «Аяксі» залишив клуб. Однак ще 13 серпня повідомлялося, що Зінченко відновився та набирає кондиції на базі «Арсенала». Станом на вересень його головною проблемою є вже не стільки саме пошкодження, скільки відсутність клубу і, відповідно, офіційних матчів. 9 вересня з’явилася інформація, що можливість підписання українця розглядає «Ювентус».

    Натомість ситуація з Віктором Циганковим виглядає краще, ніж можна зрозуміти з початкової новини. Його затяжний конфлікт із «Жироною» справді став однією з головних українських футбольних історій серпня, але 27 серпня футболіст офіційно перейшов до амстердамського «Аякса» за контрактом до літа 2029 року. Уже 5 вересня Циганков дебютував за новий клуб у грі з ПСВ: вийшов на 61-й хвилині й отримав майже пів години практики. Тож називати його футболістом, який усе ще перебуває в процесі «розлучення з Жироною», станом на 10 вересня вже неправильно. Питання лише в тому, чи встигне він набрати достатній тонус до матчу з Угорщиною.

    Схожа історія й з Іллею Забарним. На старті чемпіонату Франції українець справді залишався в запасі ПСЖ і не виходив на поле у перших матчах Ліги 1. Але ввечері 9 вересня ситуація змінилася: Забарний відіграв усі 90 хвилин у стартовому турі Ліги чемпіонів проти «Слована», а ПСЖ переміг 6:1. Тому говорити, що захисник «взагалі не грає», вже не можна. Навпаки, повний єврокубковий матч за два тижні до старту Ліги націй — хороша новина для штабу Мальдери.

    Значно тривожніша ситуація у воротах. Анатолій Трубін, який минулого сезону був основним у «Бенфіці» та провів 50 матчів, після зміни тренера програв конкуренцію Самуелу Соарешу. Українець залишався на лаві щонайменше в семи матчах поспіль, а влітку клуб навіть був готовий розглядати його продаж. Головний тренер Марку Сілва на початку вересня заявив, що Трубін залишиться в Лісабоні, однак місце першого номера він поки не повернув.

    Андрій Лунін перебуває у ще звичнішій для себе ситуації в «Реалі». У перших чотирьох матчах Ла Ліги сезону-2026/27 він входив до заявки мадридців, але жодного разу не вийшов на поле. Таким чином, двоє найбільш статусних голкіперів України підходять до міжнародної паузи практично без клубної практики, що автоматично збільшує шанси Дмитра Різника чи Руслана Нещерета, яких Мальдера викликав на свої перші збори в травні.

    Не підтверджується в повному обсязі й формулювання про те, що Руслан Маліновський перебуває «в опалі». Українець нині виступає за «Трабзонспор». 15 серпня він вийшов у стартовому складі проти «Касимпаші» та провів 83 хвилини, а 20 серпня зіграв 45 хвилин у кваліфікації Ліги Європи проти «Ференцвароша». 27 серпня Маліновський отримав червону картку в матчі-відповіді. Тобто стабільною його практику не назвеш, але й говорити, що футболіст зовсім випав із клубного футболу, немає підстав.

    А ось Арсеній Батагов справді недоступний через серйозне пошкодження. У початковому матеріалі його помилково назвали Данилом. 24-річний захисник «Трабзонспора» травмував коліно ще в березні, а в травні переніс артроскопічну операцію з відновлення латерального меніска правого коліна. За останніми прогнозами, повноцінно повернутися до загальної групи він зможе вже після осіннього міжнародного вікна — орієнтовно у жовтні. Батагов ще не дебютував за основну національну збірну, хоча виступав за молодіжну та олімпійську команди України.

    Є питання і щодо Романа Яремчука. Форвард після оренди у французькому «Ліоні» повернувся до «Олімпіакоса», однак грецький клуб не включив його до заявки на основний етап Ліги Європи. За повідомленнями місцевих та українських медіа, нападник опинився серед футболістів, які не входять до актуальних планів тренерського штабу Хосе Луїса Менділібара. Для збірної це проблема, адже відсутність регулярного клубного футболу безпосередньо впливає на конкуренцію в атаці.

    У підсумку ситуація справді непроста, але не настільки катастрофічна, як може здатися з першого переліку. Мудрик та Батагов мають реальні травми, Ярмолюк, імовірно, пропустить збір через відновлення, Гуцуляк фактично випав з ігрового ритму, а Зінченко залишається без офіційної практики. Водночас Циганков уже дебютував за «Аякс», Забарний отримав повні 90 хвилин у Лізі чемпіонів, а Маліновський цього сезону виходив за «Трабзонспор». Саме тому головним питанням для Мальдери стає не тільки кількість доступних футболістів, а їхній фізичний стан і готовність витримати надзвичайно щільний цикл із чотирьох матчів майже без пауз.

    Для самого Мальдери це буде перший офіційний турнір на чолі України. Італієць очолив збірну 18 травня, ставши першим іноземним головним тренером національної команди. Його контракт укладений на два роки з опцією продовження. У перших товариських матчах під його керівництвом Україна перемогла Польщу 2:0, а потім поступилася Данії 1:2.

    Ціна осінніх матчів при цьому доволі висока. Україна виступає в Лізі B. Переможець групи B2 напряму підніметься до елітної Ліги A. Команда, що фінішує другою, навесні 2027 року зіграє перехідні матчі проти третьої команди однієї з груп Ліги A. Третє місце, навпаки, означатиме боротьбу за збереження місця в дивізіоні B із представником Ліги C, а четверта команда вилетить безпосередньо.

    Тому вже стартова гра в Будапешті 25 вересня може задати тон усьому турніру. І поки Мальдера готує першу офіційну заявку, головна інтрига полягає в тому, чи зможе тренерський штаб компенсувати травми й нестачу практики так, щоб кадрові проблеми не перетворилися на турнірні.

  • Після Євро-2012 — чемпіонат світу: Україна заговорила про спільну заявку з Польщею

    Після Євро-2012 — чемпіонат світу: Україна заговорила про спільну заявку з Польщею

    Україна розглядає можливість у майбутньому разом із Польщею претендувати на проведення чемпіонату світу з футболу. Йдеться про довгострокову перспективу — потенційно турнір може відбутися вже у 2040-х роках. Водночас офіційної спільної заявки наразі немає, а польська сторона повідомляє, що переговори щодо такого проєкту ще не ведуться.

    Про можливість спільного проведення ЧС розповів міністр молоді та спорту України Матвій Бідний в інтерв’ю Politico. За його словами, Україна вже зараз має дивитися далеко вперед і планувати повернення великих міжнародних спортивних подій до країни.

    Бідний зазначив, що найближчі доступні можливості для проведення футбольного чемпіонату світу з’являться орієнтовно у 2040-х роках. Саме тому, на його думку, обговорювати такі перспективи необхідно задовго до самого турніру.

    Міністр наголосив, що навіть в умовах війни Україна не повинна відмовлятися від великих спортивних амбіцій. Проведення турніру такого масштабу він розглядає не лише як спортивний проєкт, а й як можливість для післявоєнного розвитку країни та залучення інвестицій.

    Одним із потенційних партнерів для України може стати Польща. Дві країни вже мають досвід спільної організації великого футбольного турніру — Євро-2012. Тоді матчі чемпіонату Європи проходили в українських Києві, Львові, Харкові та Донецьку, а також у польських Варшаві, Гданську, Познані та Вроцлаві.

    За словами Бідного, повторення такої моделі вже на рівні чемпіонату світу виглядало б логічним кроком.

    Однак нинішні заяви не означають, що Україна та Польща вже готують заявку до FIFA. Міністр окремо наголосив, що формальна ініціатива щодо проведення футбольного чемпіонату має виходити від спортивної спільноти та відповідних футбольних федерацій.

    Тобто зараз ідеться насамперед про політичну та стратегічну ідею, яку ще потрібно перетворити на конкретний спортивний проєкт.

    Більше того, у Польщі поки не підтверджують, що підготовка до спільної заявки вже почалася. Міністерство спорту і туризму Польщі повідомило Politico, що наразі не веде з українською стороною переговорів щодо спільного проведення чемпіонату світу.

    Тому говорити про домовленість Києва і Варшави зарано. На цьому етапі це українська ініціатива та пропозиція розглянути таку можливість у майбутньому.

    Потенційний турнір у 2040-х роках також означає, що перед Україною стоятиме масштабне завдання з відновлення та модернізації спортивної інфраструктури. Чемпіонат світу вимагає не лише стадіонів міжнародного рівня, а й розвиненої транспортної мережі, достатньої кількості готелів, тренувальних баз, аеропортової інфраструктури та систем безпеки.

    Саме тому можливу заявку можна розглядати і як частину значно ширшої дискусії про післявоєнне відновлення України. Великий міжнародний спортивний турнір потенційно здатен стати додатковим стимулом для інвестицій в інфраструктуру та туристичну галузь.

    Проте до практичної реалізації такої ідеї ще далеко. Перш ніж подавати заявку, Україні та Польщі необхідно було б домовитися на рівні футбольних федерацій, визначити міста-господарі та стадіони, сформувати організаційну концепцію і лише після цього брати участь у процедурі FIFA.

    Наразі вже визначені господарі двох наступних турнірів після ЧС-2026. Чемпіонат світу 2030 року пройде переважно в Іспанії, Португалії та Марокко, а по одному ювілейному матчу мають прийняти Уругвай, Аргентина та Парагвай. ЧС-2034 дістався Саудівській Аравії.

    Тому заява Матвія Бідного поки залишається баченням на десятиліття вперед. Але сам факт появи такої ідеї показує, що Україна вже розглядає повернення великих спортивних турнірів як одну з можливих складових майбутнього після завершення війни.

    Досвід Євро-2012 у Києва та Варшави є. Тепер головне питання — чи перетвориться ідея провести разом уже чемпіонат світу на реальну заявку.

  • Мудрик повертається: «Челсі» офіційно підтвердив завершення допінгової справи

    Мудрик повертається: «Челсі» офіційно підтвердив завершення допінгової справи

    Український вінгер Михайло Мудрик отримав право негайно повернутися до професійного футболу після завершення тривалого антидопінгового провадження. Футбольна асоціація Англії, Всесвітнє антидопінгове агентство та сторона футболіста досягли домовленості, відповідно до якої строк відсторонення скоротили до періоду, який гравець уже фактично відбув. Лондонський «Челсі» офіційно підтвердив закриття справи та розпочинає процес повернення українця до команди.

    Сам Мудрик назвав останні майже два роки найважчим періодом у своїй професійній кар’єрі. Він знову наголосив, що ніколи свідомо або навмисно не вживав заборонених речовин і не знає, яким чином сліди препарату могли потрапити до його організму.

    «Після тривалої боротьби чотирирічна дискваліфікація, яка була накладена на мене, скасована, і я можу негайно відновити свою кар’єру», — заявив футболіст у соціальних мережах. Він подякував родині, друзям, партнерам по команді, керівництву «Челсі» та юридичній команді, яка супроводжувала його під час розгляду справи.

    Що насправді вирішили FA та WADA

    У повідомленні Футбольної асоціації Англії зазначено, що антидопінгове провадження щодо Мудрика було врегульовано 30 липня 2026 року за погодженням із Всесвітнім антидопінговим агентством. Український футболіст у межах домовленості визнав факт порушення антидопінгових правил та погодився зі строком дискваліфікації, який дорівнює вже відбутому ним періоду відсторонення. Це означає, що додаткового покарання він не відбуватиме й відтепер може знову брати участь у тренуваннях та офіційних матчах.

    Тому юридично ситуацію точніше описувати не як повне визнання футболіста невинним, а як врегулювання справи на підставі нових обставин і змінених наукових стандартів. Мудрик прийняв відповідальність за зафіксоване порушення, однак санкцію обмежили тим часом, який він уже провів поза футболом.

    Ключовою обставиною стала зміна технічних вимог WADA щодо виявленої у пробі концентрації мельдонію. FA та «Челсі» наголосили: якби зразок українця аналізували відповідно до нинішніх стандартів, результат не був би зареєстрований як позитивний, а антидопінгове порушення взагалі не виникло б.

    Саме ця зміна стала одним із головних чинників, які дозволили сторонам завершити апеляційний процес і домовитися про негайне повернення футболіста.

    «Челсі» підтримав українця

    У лондонському клубі заявили, що весь цей час підтримували Мудрика, водночас поважаючи незалежність антидопінгової системи та юридичних процедур.

    «Челсі» визнав, що для гравця цей період був надзвичайно важким як професійно, так і особисто. Клуб позитивно оцінив завершення справи та підкреслив значення оновлених наукових стандартів, за яких початковий результат проби Мудрика вже не вважався б порушенням.

    У клубі також звернули увагу, що українець протягом усього розгляду поводився професійно та послідовно заперечував свідоме використання заборонених препаратів.

    Тепер головним завданням стане його фізичне та ігрове відновлення. Мудрик тривалий час не брав участі в офіційних матчах, тому повернення до повноцінних навантажень, ймовірно, відбуватиметься поступово. У «Челсі» заявили, що допомагатимуть українцю повернутися до оптимальної форми, тренувального процесу та складу команди.

    Як розвивалася допінгова справа

    Проблеми для українського футболіста розпочалися наприкінці 2024 року. Під час позазмагального тестування у його пробі виявили заборонену речовину — мельдоній. Після цього Мудрика тимчасово відсторонили від футболу, а сам він одразу заявив, що ніколи свідомо не використовував заборонені препарати.

    Офіційних матчів за «Челсі» він не проводив із листопада 2024 року. Згодом Футбольна асоціація Англії висунула йому звинувачення у порушенні антидопінгових правил, а у квітні 2026 року було оголошено про чотирирічну дискваліфікацію. Покарання мало діяти до 2028 року. Мудрик не погодився з рішенням і подав апеляцію до Спортивного арбітражного суду.

    Під час апеляційного розгляду відбулися зміни у наукових рекомендаціях та правилах повідомлення про низькі концентрації мельдонію. Це суттєво змінило контекст справи: концентрація, яку виявили у зразку Мудрика, за новими вимогами не стала б підставою для позитивного результату.

    У результаті FA, WADA та сторона футболіста домовилися не продовжувати повноцінний арбітражний процес. Покарання скоротили до фактично відбутого строку, а дисциплінарне провадження офіційно завершили.

    Що означає повернення для кар’єри Мудрика

    Для 25-річного футболіста рішення відкриває можливість відновити кар’єру після майже дворічної паузи. Водночас його повернення на поле не обов’язково буде миттєвим. Мудрику необхідно повернути матчевий тонус, адаптуватися до нинішніх вимог тренерського штабу та знову конкурувати за місце у складі.

    Поки українець був відсутній, склад «Челсі» змінився, а його десятий номер передали іншому гравцеві. Тому клубу та футболісту доведеться окремо визначити його роль у команді на новий сезон.

    Мудрик перейшов до «Челсі» з донецького «Шахтаря» у січні 2023 року. Базова сума трансферу становила близько 70 млн євро, а з урахуванням бонусів угода могла сягнути 100 млн євро. Цей перехід став найдорожчим трансфером українського футболіста та рекордним продажем в історії української Прем’єр-ліги.

    До відсторонення він провів за лондонський клуб понад 70 матчів у різних турнірах. Його виступи були нестабільними, однак Мудрик залишався одним із найбільш швидкісних та потенційно небезпечних атакувальних футболістів команди.

    Чи повернеться Мудрик до збірної України

    Формальне завершення дискваліфікації також дозволяє Мудрику знову претендувати на виклик до національної збірної України. Проте рішення залежатиме від його фізичного стану, кількості ігрової практики та планів тренерського штабу.

    До початку справи він був одним із ключових футболістів атакувальної лінії збірної. Мудрик провів за національну команду 28 матчів і забив три голи. Його швидкість і здатність діяти на лівому фланзі робили вінгера важливою частиною тактичної побудови команди.

    Сам футболіст заявив, що тепер зосередиться на щоденній роботі та бажанні знову приносити користь на полі. Після тривалого юридичного процесу він уперше за майже два роки отримав можливість говорити не про допінгові аналізи й апеляції, а про тренування, матчі та продовження футбольної кар’єри.

  • Україна вижила в еліті: драматичний дебют у Лізі націй

    Україна вижила в еліті: драматичний дебют у Лізі націй

    Жіноча збірна України з волейболу зберегла місце в Лізі націй після надзвичайно складного дебютного сезону. У вирішальному матчі третього ігрового тижня команда Якуба Глушака впевнено перемогла Бельгію з рахунком 3:0 та уникнула вильоту з найпрестижнішого щорічного турніру збірних.

    Українки завершили попередній етап на 16-й позиції серед 18 учасниць. Після 12 матчів команда мала три перемоги, дев’ять поразок і десять очок. Нижче фінішували Франція та Болгарія, яка посіла останнє місце з двома перемогами та п’ятьма очками. Саме болгарська збірна залишила елітний дивізіон, тоді як Україна отримала право виступити в Лізі націй і наступного сезону.

    Для української команди це був історичний турнір. У 2026 році збірна вперше потрапила до Ліги націй, замінивши Південну Корею, яка вибула за підсумками попереднього розіграшу. Перед стартом сезону Україна не належала до фаворитів і мала передусім боротися за збереження місця серед найсильніших команд світу.

    Вирішальний матч перетворився на український тріумф

    До останньої зустрічі з Бельгією українки підійшли у вкрай напруженому становищі. Після поразок від Італії, Китаю та Домініканської Республіки команда залишалася неподалік зони вильоту. Перемога над бельгійками була найнадійнішим способом убезпечити себе від падіння на останнє місце.

    Початок матчу складався непросто. Бельгія швидко повела 7:3, але українки поступово налагодили прийом, посилили подачу й почали стабільніше діяти на блоці. У напруженій кінцівці першого сету команда Глушака вирвала перемогу — 25:23.

    Друга партія також тривалий час залишалася рівною. Проте ближче до завершення українки скористалися серією помилок суперниць і довели сет до перемоги — 25:20.

    У третій партії Бельгія вже не змогла повернутися до боротьби. Україна домінувала в атаці, впевнено приймала подачі та практично не дозволяла суперницям набирати легкі очки. Результат 25:13 поставив крапку в матчі та гарантував збірній місце в Лізі націй-2027.

    Дебют почався з історичної перемоги

    Першу перемогу в історії Ліги націй Україна здобула вже у другому матчі турніру. Після стартової поразки від США команда сенсаційно обіграла Німеччину — 3:2.

    Українки виграли два перші сети, дозволили німкеням зрівняти рахунок, але зібралися на тайбрейку й перемогли 15:13. Головною героїнею зустрічі стала Олександра Міленко, яка набрала 22 очки, зокрема чотири у вирішальній партії. Вікторія Даньчак додала ще 17 балів.

    Ця перемога одразу показала, що українська збірна не збирається бути статистом. Команда могла боротися із суперниками, які мали значно більший досвід виступів на найвищому рівні.

    Згодом Україна також перемогла Таїланд. Перед третім тижнем турніру саме ці два успіхи давали команді невеликий запас у боротьбі за виживання.

    Італія забрала шанс на сенсацію

    Третій ігровий тиждень у Гонконзі розпочався матчем проти чинних олімпійських і світових чемпіонок з Італії. Суперниці повернули до складу низку провідних гравчинь, які пропустили перші етапи турніру.

    Україна поступилася 1:3 — 15:25, 25:23, 10:25, 21:25. Виграний другий сет став одним із найяскравіших моментів сезону, адже українки змогли нав’язати боротьбу одній із найсильніших команд планети.

    Особливо прикрою стала четверта партія. Україна вела 20:16, а згодом 21:19, однак Італія виграла шість розіграшів поспіль і закрила матч. Найрезультативнішою у складі суперниць стала Екатерина Антропова, яка набрала 25 очок.

    Тренер Якуб Глушак після гри визнав, що його команда заслужила на тайбрейк, але в кінцівці втратила дисципліну. Цей епізод став показовим для всього турніру: Україна часто демонструвала високий рівень, але не завжди стабільно проводила вирішальні відрізки.

    Китай зупинив головну зброю України

    Наступний матч проти Китаю завершився сухою поразкою — 0:3. Українки поступилися 18:25, 22:25 і 20:25.

    Ключовою проблемою стала гра проти китайського блоку. Саме блок традиційно був одним із найсильніших компонентів України, однак цього разу суперниці повністю нейтралізували українські атаки.

    Китай виграв боротьбу на сітці, змушував українок атакувати з незручних позицій та стабільно читав передачі. Навіть у рівних сетах команді Глушака бракувало якісного завершального удару.

    Поразка не стала катастрофою з погляду турнірної таблиці, адже Китай входив до числа фаворитів і вже гарантував собі участь у вирішальному раунді. Проте Україна витратила багато фізичних і психологічних сил перед головним матчем із Домініканською Республікою.

    Матч із Домініканою ледь не коштував Україні сезону

    Зустріч із Домініканською Республікою стала прямою боротьбою за виживання. Перед грою обидві команди перебували в нижній частині таблиці, тому результат мав особливе значення.

    Україна провалила перші два сети — 17:25 і 16:25. Здавалося, що команда не витримала тиску вирішального матчу. Однак у третій партії українки змінили гру, повернули якісний блок і почали стабільніше атакувати.

    Україна виграла третій сет 25:22, а четвертий — 25:19, перевівши матч на тайбрейк. У вирішальній партії сили були рівними, але Домініканська Республіка перемогла 15:13.

    Статистика показала, що команди були близькими за багатьма показниками. Україна навіть виграла боротьбу за ейсами — 5:4, а кількість помилок була майже однаковою. Проте домініканки мали подвійну перевагу на блоці — 16 проти восьми.

    Поразка 2:3 принесла Україні одне очко, але дозволила суперницям обійти її в таблиці. Перед матчем із Бельгією українки перебували лише на 16-й позиції й не мали права на новий провал.

    Чи заслужила Україна залишитися

    Турнір показав суперечливу картину. З одного боку, Україна виграла три матчі, здобула історичну перемогу над Німеччиною та впевнено розібралася з Бельгією у вирішальний момент.

    З іншого боку, команда програла всі зустрічі прямим конкуренткам у боротьбі за виживання. Франції, Болгарії та Домініканській Республіці українки поступилися на тайбрейках — 2:3.

    Саме ці матчі могли забезпечити значно спокійніше завершення турніру. Україна вела, поверталася після невдалих сетів, створювала перевагу, але не могла стабільно поставити крапку.

    Проте правила турніру оцінюють не окремі матчі, а весь результат. За 12 турів Україна набрала десять очок і випередила Болгарію, яка мала лише п’ять. У цьому сенсі збереження місця є повністю заслуженим: українки виграли більше матчів і набрали вдвічі більше очок, ніж команда, яка вилетіла.

    Хто став лідером збірної

    Найпомітнішою атакувальною силою України протягом сезону була Олександра Міленко. Саме вона стала героїнею першої перемоги над Німеччиною та регулярно брала на себе завершення складних атак.

    Олександра Міленко
    Volleyball World

    Важливу роль відіграла зв’язуюча Дар’я Шаргородська. Її робота не завжди помітна у підсумковій кількості очок, однак від якості передач залежала вся українська атака. Вона також ефективно подавала та допомагала команді на блоці.

    Значний внесок зробили Вікторія Даньчак, Світлана Дорсман, Анна Артишук, Анастасія Мелюшкіна, ліберо Кристина Луценко й інші волейболістки.

    Водночас турнір продемонстрував залежність України від форми кількох провідних гравчинь. Коли Міленко втрачала стабільність, команді часто бракувало спортсменки, яка могла б систематично перебрати на себе роль головної атакувальної опції.

    Якуб Глушак
    cev.eu

    Над чим доведеться працювати

    Найбільшими проблемами України стали прийом, стабільність подачі та атака проти організованого блоку.

    Поганий прийом змушував Шаргородську робити передбачувані передачі, після яких суперниці встигали виставити подвійний або потрійний блок. У кількох матчах українські нападниці регулярно програвали навіть одиночному блоку.

    Також команді бракувало стабільності в кінцівках. Україна втрачала перевагу проти Італії, не змогла дотиснути Францію, Болгарію та Домініканську Республіку.

    Запитання залишаються і до тренерського штабу. Частина таймаутів і замін відбувалася із запізненням, а окремі рішення щодо ротації не завжди давали потрібний результат.

    Однак для першого сезону серед найсильніших збірних світу Україна виконала головне завдання — залишилася в турнірі.

    Порятунок став фундаментом на майбутнє

    Дебютний сезон показав, що Україна здатна конкурувати на рівні Ліги націй. Команда перемагала досвідчених суперниць, брала сети у світових грандів і не розсипалася навіть після серії важких поразок.

    У вирішальному матчі, коли будь-яка помилка могла коштувати місця в еліті, українки провели одну з найкращих ігор сезону. Вони перемогли Бельгію без втрачених сетів і самі забезпечили собі порятунок, не покладаючись виключно на результати конкуренток.

    Наступний сезон має показати, чи зможе збірна зробити крок від боротьби за виживання до стабільного місця в середині таблиці. Для цього необхідно посилити склад, зменшити залежність від окремих лідерок і навчитися завершувати матчі, які доходять до тайбрейку.

    Перший іспит Україна склала. Не без помилок, нервів і болючих поразок, але з найважливішим результатом — жіноча збірна залишилася серед найсильніших команд світу.

  • Мальдера почав із перемоги: Україна обіграла Польщу, а Ярмоленко майже наздогнав рекорд Шевченка

    Мальдера почав із перемоги: Україна обіграла Польщу, а Ярмоленко майже наздогнав рекорд Шевченка

    Збірна України з футболу успішно розпочала новий етап під керівництвом італійського тренера Андреа Мальдери. У товариському матчі, який відбувся 31 травня на стадіоні «Тарчинський Арена Вроцлав» у Польщі, «синьо-жовті» перемогли збірну Польщі з рахунком 2:0. Для нового головного тренера національної команди цей поєдинок став дебютним, і він одразу завершився перемогою.

    Українська команда активно розпочала матч і вже на 17-й хвилині могла відкривати рахунок. Після навісу Андрія Ярмоленка та удару головою Романа Яремчука польський голкіпер відбив м’яч, а Віктор Циганков добив його у ворота. Однак арбітр зафіксував офсайд у Ярмоленка, тому гол не було зараховано.

    Поляки відповіли небезпечним моментом на 20-й хвилині. Оскар Петушевський вийшов сам на сам із Анатолієм Трубіним, але український воротар урятував команду та не дозволив господарям відкрити рахунок.

    На 34-й хвилині збірна України все ж забила. Віктор Циганков активно вступив у пресинг, відібрав м’яч у Якуба Пйотровського та віддав передачу на Романа Яремчука. Форвард не став заходити у штрафний майданчик і з-за його меж точно пробив у дальній кут воріт. Цей гол став першим для збірної України під керівництвом Мальдери.

    Наприкінці першого тайму українці подвоїли перевагу. На 44-й хвилині Циганков знову взяв участь у результативній атаці, виконав простріл із лівого флангу, а Андрій Ярмоленко замкнув передачу у порожні ворота. Для 36-річного вінгера цей м’яч став 47-м у складі національної збірної України. Тепер він лише на один гол відстає від рекорду Андрія Шевченка, який забив 48 м’ячів за «синьо-жовтих».

    У другому таймі Польща намагалася повернутися у гру та створила кілька небезпечних моментів. Найкращий шанс господарі мали на 56-й хвилині, коли після помилки української оборони Кароль Свідерський пробивав із вигідної позиції. Однак Трубін знову врятував збірну України, здійснивши важливий сейв.

    До фінального свистка команда Мальдери зберегла перевагу й не дозволила полякам забити бодай один м’яч. У підсумку Україна перемогла 2:0 та здобула важливий психологічний результат перед наступними матчами.

    Цей поєдинок мав особливе значення не лише через результат, а й через дебют Андреа Мальдери на посаді головного тренера збірної України. Італійський фахівець очолив команду після невдалого відбору на чемпіонат світу-2026, куди Україна не змогла пробитися. Тепер перед новим тренерським штабом стоїть завдання оновити гру команди та підготувати її до Ліги націй сезону-2026/27.

    У Лізі націй Україна виступатиме в Лізі B. Суперниками «синьо-жовтих» стануть Угорщина, Грузія та Північна Ірландія. Перший офіційний матч під керівництвом Мальдери українці мають провести 25 вересня проти збірної Угорщини.

    До цього команда зіграє ще один товариський матч. У неділю, 7 червня, збірна України зустрінеться з Данією в місті Оденсе. Початок гри запланований на 19:30 за київським часом.

    Перемога над Польщею стала гарним сигналом для вболівальників. Україна продемонструвала організований пресинг, швидкий перехід в атаку та ефективну гру лідерів. Особливо помітною була роль Віктора Циганкова, який фактично створив обидва голи. Яремчук підтвердив статус нападника, здатного вирішувати моменти індивідуально, а Ярмоленко вкотре показав, що залишається важливою фігурою для національної команди.

    Окремо варто відзначити гру Анатолія Трубіна. Саме його сейви у ключові моменти не дозволили Польщі змінити хід зустрічі. Український воротар двічі рятував команду після небезпечних виходів суперників і допоміг збірній завершити матч без пропущених м’ячів.

    Для Мальдери цей матч став не просто дебютом, а своєрідною заявкою на новий стиль збірної. Команда виглядала дисципліновано, активно працювала без м’яча та швидко використовувала помилки суперника. Попереду в тренерського штабу ще багато роботи, однак старт вийшов переконливим.

    Збірна України розпочала нову сторінку своєї історії з перемоги над принциповим суперником. Рахунок 2:0 у Вроцлаві став не лише успішним дебютом Андреа Мальдери, а й важливим емоційним імпульсом для команди перед майбутніми викликами.

  • Син Віталія Кличка продовжить баскетбольну кар’єру у США

    Син Віталія Кличка продовжить баскетбольну кар’єру у США

    Український баскетболіст Максим Кличко, син мера Києва та колишнього чемпіона світу з боксу Віталія Кличка, продовжить спортивну кар’єру у США. 21-річний гравець повідомив у своїх соціальних мережах, що став гравцем команди Університету Східної Кароліни (East Carolina University), яка виступає в першому дивізіоні NCAA — найпрестижнішій системі студентського баскетболу Сполучених Штатів.

    Це рішення стало важливим етапом у кар’єрі українця, який останні роки провів у структурі французького «Монако». У сезоні-2025/26 Максим виступав у молодіжному чемпіонаті Франції, де був одним із лідерів своєї команди. У середньому за матч він набирав 14,9 очка та робив 7,9 підбирання, демонструючи стабільну результативність і прогрес у фізичній та тактичній підготовці. Завдяки успішним виступам Кличко також отримав можливість дебютувати за головну команду «Монако», яка є одним із найсильніших клубів французького та європейського баскетболу. За основну команду українець провів п’ять матчів, отримавши перший досвід на професійному рівні.

    Перехід до NCAA вважається одним із ключових шляхів розвитку молодих баскетболістів, які прагнуть побудувати міжнародну кар’єру. Американський студентський спорт традиційно є головним майданчиком для підготовки гравців до НБА та провідних професійних ліг світу. Саме через NCAA пройшли десятки нинішніх зірок світового баскетболу, а останніми роками все більше європейських та українських спортсменів обирають саме цей маршрут розвитку.

    Команда East Carolina Pirates виступає в конференції American Athletic Conference, яка входить до числа конкурентних конференцій першого дивізіону NCAA. Минулого сезону команда переживала непростий період і завершила кампанію лише з 11 перемогами у 31 матчі, однак клуб активно перебудовує склад і робить ставку на молодих гравців, які можуть отримати значну кількість ігрового часу.

    За інформацією баскетбольного журналіста Олександра Прошути, Максим Кличко мав кілька пропозицій від більш статусних баскетбольних програм США. Водночас українець свідомо вирішив обрати менш гучний університетський проєкт, щоб одразу отримати більше хвилин на майданчику, адаптуватися до американського баскетболу та поступово розвиватися без надмірного тиску конкуренції. Саме стабільна ігрова практика, за даними джерел, стала одним із ключових факторів під час ухвалення рішення.

    Для самого Максима Кличка цей крок є не лише спортивним викликом, а й можливістю заявити про себе на новому рівні. Українець уже привертав увагу скаутів завдяки своїм фізичним даним, універсальності та прогресу в європейському баскетболі. Він виступає на позиції центрового, має хороші антропометричні показники та вважається одним із перспективних українських гравців свого покоління.

    Кличко-молодший також регулярно викликався до юнацьких і молодіжних збірних України. Його ім’я давно перебуває у фокусі української баскетбольної спільноти не лише через відоме прізвище, а й завдяки стабільному розвитку в європейських академіях. Раніше Максим проходив підготовку у системі іспанського баскетболу, а згодом продовжив кар’єру у Франції, де отримав досвід виступів у структурі одного з найамбітніших клубів Європи.

    Окрему увагу до спортсмена традиційно привертає його родина. Його батько Віталій Кличко є одним із найвідоміших українських спортсменів в історії, колишнім чемпіоном світу з боксу та нинішнім мером Києва. Сам Максим раніше вже коментував можливість у майбутньому спробувати себе в політиці, однак наголошував, що наразі повністю зосереджений на баскетболі та власній спортивній кар’єрі.

    На тлі війни та складної ситуації в українському спорті перехід молодого українського баскетболіста до американської системи NCAA також розглядається як позитивний сигнал для розвитку українських талантів на міжнародному рівні. Все більше молодих спортсменів з України інтегруються у провідні спортивні системи Європи та США, отримуючи можливість конкурувати на високому рівні та представляти країну у світовому спорті.

    Очікується, що вже найближчим часом Максим Кличко приєднається до нової команди та розпочне підготовку до сезону NCAA, який стартує восени. Для українського центрового це стане новим етапом кар’єри та шансом зробити наступний крок до професійного баскетболу найвищого рівня.

  • Україна бере перше «золото» Євро-2026: Лівач розгромила суперницю у фіналі

    Україна бере перше «золото» Євро-2026: Лівач розгромила суперницю у фіналі

    Збірна України з боротьби успішно стартувала на чемпіонаті Європи-2026, здобувши першу золоту медаль турніру. Її володаркою стала Оксана Лівач, яка впевнено перемогла у ваговій категорії до 50 кг і втретє у кар’єрі стала чемпіонкою Європи.

    Континентальна першість з боротьби цього року зібрала найсильніших спортсменів Європи, а для української команди турнір розпочався з позитивного сигналу — вже у перші дні вдалося не лише потрапити до фіналів, а й здобути «золото». Саме виступ Лівач став ключовим моментом старту змагань для України.

    Українська борчиня впевнено пройшла турнірну дистанцію, демонструючи високий рівень техніки та фізичної підготовки. У фіналі їй протистояла досвідчена суперниця — Evin Demirhan з Туреччини, яка є бронзовою призеркою чемпіонату світу 2025 року. Поєдинок між спортсменками очікувався як один із найнапруженіших у цій ваговій категорії, однак Лівач зуміла повністю контролювати перебіг сутички.

    Фінал розпочався з обережної боротьби, проте вже після перших результативних дій українка захопила ініціативу. Вона грамотно працювала як у стійці, так і в партері, не залишаючи суперниці шансів на камбек. У підсумку поєдинок завершився достроково з розгромним рахунком 11:0 на користь Лівач, що стало переконливим підтвердженням її домінування у цьому фіналі.

    Це «золото» стало третім у кар’єрі Оксани Лівач на чемпіонатах Європи. Раніше вона перемагала на континентальній першості у 2019 та 2025 роках. Окрім цього, у її доробку є ще дві срібні нагороди — 2020 та 2023 років, що підкреслює її стабільність на найвищому рівні міжнародних змагань. Таким чином, Лівач продовжує залишатися однією з ключових постатей у жіночій боротьбі не лише в Україні, а й у Європі загалом.

    Перемога Лівач принесла Україні першу золоту медаль Євро-2026 з боротьби та стала важливим психологічним поштовхом для всієї команди. Загалом станом на початок турніру українська збірна вже має п’ять нагород: одне «золото», одне «срібло» та три «бронзи». Срібну медаль здобула Лілія Маланчук у ваговій категорії до 55 кг. Бронзові нагороди вибороли Ярослав Фільчаков (87 кг), Михайло Вишнивецький (130 кг) та Владлен Козлюк (97 кг).

    Такий результат демонструє, що українська команда представлена сильними спортсменами у різних вагових категоріях і має потенціал для подальшого поповнення медальної скарбнички. Важливо й те, що медалі здобувають як досвідчені борці, так і молодші спортсмени, що свідчить про системність підготовки та розвиток боротьби в Україні.

    Перше «золото» на турнірі традиційно має велике значення, адже воно задає тон подальшим виступам команди. Успіх Лівач може стати додатковою мотивацією для інших українських спортсменів, які ще продовжують виступи на чемпіонаті Європи. З огляду на вже здобуті нагороди, Україна має всі шанси поборотися за високі позиції у загальному медальному заліку.

    Окрім боротьби, українські спортсмени демонструють високі результати і в інших видах спорту на міжнародній арені, що підкреслює загальну конкурентоспроможність країни у спортивному середовищі Європи. Водночас саме боротьба традиційно залишається одним із найуспішніших видів спорту для України, і виступ на Євро-2026 лише підтверджує цей статус.

    Чемпіонат Європи триває, і попереду ще низка фіналів, у яких українські спортсмени матимуть можливість поборотися за нові нагороди. Якщо поточна динаміка збережеться, «синьо-жовті» можуть завершити турнір із вагомим медальним доробком та вкотре заявити про себе як про одну з провідних борцівських націй континенту.

  • Ребров залишає збірну України

    Ребров залишає збірну України

    Сергій Ребров більше не є головним тренером національної збірної України з футболу. Про це офіційно повідомила Українська асоціація футболу, зазначивши, що сторони завершили співпрацю після понад року роботи.

    У заяві УАФ підкреслюється, що рішення ухвалене в межах подальшої перебудови національної команди та формування нового стратегічного курсу розвитку збірної. Президент асоціації Андрій Шевченко подякував Реброву за роботу, відзначивши його внесок у розвиток молодих футболістів і стабілізацію команди в складний період.

    Водночас в УАФ наголосили, що Ребров залишається частиною футбольної системи України: він продовжить роботу у ролі віцепрезидента та члена Виконавчого комітету, де братиме участь у стратегічних рішеннях щодо розвитку футболу в країні.

    Сам Ребров у прощальному коментарі подякував гравцям, тренерському штабу та вболівальникам за спільну роботу. Він зазначив, що період у збірній був непростим через високі очікування, кадрові зміни та турнірне навантаження, однак команда зберігала підтримку суспільства навіть у складні моменти.

    За його словами, найціннішим досвідом стали “моменти єдності”, коли збірна залишалася символом країни попри спортивні результати. Ребров також подякував УАФ за підтримку та можливість працювати на рівні національної команди.

    Під керівництвом Реброва збірна України провела 34 матчі. Команда вийшла на Євро-2024, однак не змогла подолати груповий етап турніру, що викликало значну дискусію серед уболівальників та експертів.

    У відборі до чемпіонату світу-2026 українська команда не змогла здобути путівку на турнір. Ключовим став матч плейоф, у якому Україна поступилася Швеції з рахунком 1:3. Після цього результати команди стали предметом внутрішнього аналізу в УАФ.

    Фахівці відзначають, що під час роботи Реброва команда проходила період оновлення складу, поступової інтеграції молодих гравців та пошуку стабільної ігрової моделі. Водночас нестабільність результатів у вирішальних матчах стала одним із факторів, що вплинули на подальші рішення федерації.

    В УАФ наголошують, що зміна головного тренера є частиною ширшого плану реформування національної збірної. Йдеться не лише про результати, а й про довгострокову стратегію розвитку команди, підготовку резерву та підвищення конкурентоспроможності на міжнародній арені.

    За словами представників асоціації, новий тренер має отримати команду вже з оновленою структурою та чітким планом підготовки до наступного відбіркового циклу. Офіційно кандидатуру наступного наставника поки не оголошено.

    У футбольних колах і раніше обговорювався широкий список потенційних кандидатів на посаду головного тренера. Серед них називалися Руслан Ротань, Унаї Мельгоса, Мирон Маркевич, Ігор Йовічевіч, Юрій Вернидуб, Владислав Лупашко, а також Паулу Фонсека.

    УАФ офіційно підкреслює, що рішення щодо нового тренера буде ухвалене найближчим часом, після завершення внутрішніх консультацій та аналізу кандидатур.

    Зміна тренера відбувається у важливий період для українського футболу, коли команда перебуває у фазі оновлення складу та адаптації до нових вимог міжнародних турнірів. Очікується, що новий наставник отримає завдання не лише покращити результати, а й сформувати довгострокову модель гри та підготовки гравців.

    У федерації наголошують, що попереду — новий цикл, який має визначити конкурентоспроможність збірної України на найближчі роки.

  • Україна відмовилась від Кубка світу з боксу в Бразилії

    Україна відмовилась від Кубка світу з боксу в Бразилії

    Збірна України з боксу пропустить стартовий етап Кубка світу 2026 року, який відбудеться у бразильському місті Фос-ду-Ігуасу з 20 по 26 квітня. Турнір стане першим у новій серії змагань під егідою організації World Boxing і, за оцінками організаторів, буде одним із наймасштабніших за кількістю учасників — очікується близько 400 спортсменів із майже 50 країн.

    Етап у Бразилії відкриває повноцінний сезон World Boxing Cup 2026. Надалі серія продовжиться турніром у Китаї в червні, а фінальний етап відбудеться наприкінці року в Узбекистані. Учасники цих змагань отримують рейтингові очки, які впливають на їхнє місце у світовому рейтингу та формують посів на фінальному етапі. Саме тому участь у кожному з етапів є важливою складовою спортивної стратегії для національних команд.

    Водночас українська команда вирішила відмовитися від участі у стартовому турнірі. Офіційні причини такого рішення не деталізуються, однак воно відбувається на тлі складних процесів у міжнародному боксі. Зокрема, у березні 2026 року до World Boxing приєдналися федерації Росії та Білорусі. Це стало предметом дискусій у спортивному середовищі, адже Україна послідовно виступає проти повернення спортсменів із цих країн до міжнародних змагань у будь-якому форматі під час війни.

    Попри те, що на турнірі в Бразилії представники Росії та Білорусі офіційно не заявлені, сам факт їхнього приєднання до організації викликає занепокоєння. Українська сторона неодноразово наголошувала, що питання участі спортсменів із країн-агресорів є принциповим і має політичний та моральний вимір.

    Експерти зазначають, що рішення пропустити турнір може бути пов’язане не лише з політичними факторами, а й із внутрішніми процесами у самому українському боксі. Ще раніше виникали складнощі із взаємодією з організацією World Boxing, зокрема через питання членства та відповідності регламенту . Це також могло вплинути на можливість або доцільність участі команди у змаганнях.

    Варто зазначити, що подібні ситуації не є унікальними для сучасного спорту. В умовах повномасштабної війни українські спортсмени неодноразово відмовлялися від участі у змаганнях або поєдинках, де могли бути присутні представники Росії чи Білорусі. Така позиція розглядається як частина ширшої політики держави щодо міжнародної ізоляції країни-агресора.

    Попри пропуск стартового етапу, Україна залишається конкурентною у світовому боксі. На фінальному етапі Кубка світу 2025 року українська збірна здобула шість бронзових нагород і посіла 11-те місце серед 19 країн. Це свідчить про стабільний рівень підготовки спортсменів, які можуть претендувати на високі результати у майбутніх змаганнях.

    Однак відмова від участі у бразильському етапі може мати і спортивні наслідки. Через систему рейтингових очок українські боксери можуть втратити позиції у світовому рейтингу, що вплине на їхній посів на наступних етапах. Водночас команда може компенсувати це участю у турнірах у Китаї та Узбекистані, де також розігруватимуться важливі очки.

    Ситуація навколо Кубка світу з боксу 2026 року також демонструє загальні тенденції у світовому спорті. Після кризи в міжнародному боксерському управлінні та проблем із попередніми федераціями відбувається переформатування системи. З’являються нові організації, змінюються правила та підходи до проведення змагань. У цих умовах національні федерації змушені адаптуватися до нових реалій.

    Крім того, сучасний спорт дедалі більше переплітається з політикою. Рішення про участь або неучасть у міжнародних змаганнях часто виходять за межі суто спортивних міркувань і стають елементом державної позиції. Українська збірна у цьому випадку демонструє послідовність у своїх підходах, навіть якщо це може мати певні спортивні втрати.

    Таким чином, відмова збірної України від участі у стартовому етапі Кубка світу в Бразилії є комплексним рішенням, яке поєднує політичні, організаційні та стратегічні фактори. Вона відображає як внутрішні процеси у світовому боксі, так і ширший контекст війни та міжнародних відносин. Очікується, що подальша участь української команди у наступних етапах серії залежатиме від розвитку ситуації у міжнародному спортивному середовищі.

  • Після вильоту з відбору ЧС Сабо розкритикував Реброва і запропонував нового тренера для збірної Україну

    Після вильоту з відбору ЧС Сабо розкритикував Реброва і запропонував нового тренера для збірної Україну

    Колишній головний тренер збірної України Йожеф Сабо різко висловився щодо роботи нинішнього наставника національної команди Сергія Реброва та запропонував кандидатуру можливого наступника.

    У коментарі він зазначив, що, попри успішну кар’єру футболіста, тренерський досвід Реброва на високому рівні є недостатнім. На його думку, на чолі збірної має стояти більш досвідчений фахівець.

    Сабо заявив, що бачить лише одного кандидата, який може очолити національну команду — Мирона Маркевича. Він нагадав про досягнення тренера, зокрема вихід «Дніпра» до фіналу Ліги Європи.

    Приводом для таких заяв стала поразка збірної України від Швеції з рахунком 1:3 у півфіналі плей-оф відбору до чемпіонату світу 2026 року. Після цього результату команда втратила шанси на участь у мундіалі, що викликало хвилю критики з боку експертів та вболівальників.

    Статистика Сергія Реброва на посаді головного тренера також залишається предметом дискусій. За час роботи він провів із командою 33 матчі, у яких здобув 15 перемог, 8 разів зіграв унічию та зазнав 10 поразок. Відсоток перемог становить трохи більше 45%, що є одним із найнижчих показників серед тренерів, які тривалий час очолювали збірну.

    Водночас, за інформацією з футбольних кіл, сам Ребров не має наміру залишати посаду, хоча нібито готовий піти на зменшення заробітної плати. Його річний дохід на посаді головного тренера оцінюється приблизно у 1,25 мільйона євро.

    Наразі офіційних заяв щодо можливих кадрових змін у тренерському штабі збірної України не було, однак дискусії навколо майбутнього команди продовжуються.