Golosnovinua.com

Позначка: Збройні сили України

  • Мінус 2090 військових і 1372 дрони: Росія зазнала значних втрат за одну добу

    Мінус 2090 військових і 1372 дрони: Росія зазнала значних втрат за одну добу

    Російська армія продовжує зазнавати значних втрат у війні проти України. Протягом 17 жовтня Сили оборони України знешкодили ще 2090 російських військових, а також 1372 безпілотники, десятки артилерійських систем і сотні одиниць автомобільної техніки. Загальні бойові втрати особового складу РФ від початку повномасштабного вторгнення, за оцінками українського Генштабу, досягли приблизно 1 мільйона 565 тисяч осіб. Водночас російські війська продовжують наступальні операції, застосовують авіацію, артилерію та ударні дрони на різних ділянках фронту.

    Про це 18 жовтня повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    За даними українського військового командування, протягом минулої доби російська армія втратила 2090 військовослужбовців убитими та пораненими.

    Водночас загальна цифра втрат особового складу включає різні категорії втрат і не означає, що всі 2090 військових загинули.

    Станом на ранок неділі орієнтовні втрати Росії від початку повномасштабної війни становили 1 565 060 осіб.

    Окремо Генштаб відзначив значні втрати російських безпілотників, артилерії та автомобільної техніки.

    Понад 1300 безпілотників за добу

    Одним із найбільших показників останнього зведення стали втрати безпілотних літальних апаратів.

    За даними Генштабу, протягом 17 жовтня російська армія втратила 1372 БпЛА оперативно-тактичного рівня.

    Загальна кількість таких апаратів, внесених до української статистики від початку повномасштабного вторгнення, досягла 568 358 одиниць.

    Безпілотники залишаються важливим інструментом сучасної війни.

    Російські військові використовують їх для розвідки, коригування артилерійського вогню, ураження техніки та атак на українські позиції.

    Водночас Сили оборони України активно застосовують засоби радіоелектронної боротьби, протиповітряної оборони та власні ударні дрони для протидії противнику.

    Важливо, що статистика втрат БпЛА включає різні способи їхнього знешкодження та не завжди означає фізичне знищення кожного апарата.

    Росія втратила десятки артилерійських систем

    Суттєвими залишаються й втрати російської артилерії.

    За добу українські військові зафіксували втрату 27 артилерійських систем противника.

    Загальна кількість втраченої артилерії, за оцінками Генштабу, становить 51 293 одиниці.

    Крім того, протягом минулої доби російська армія втратила три реактивні системи залпового вогню.

    Їхня загальна кількість у зведеннях українського командування досягла 2224 одиниць.

    Артилерійські установки та РСЗВ залишаються одними з основних засобів вогневого ураження на фронті.

    Вони використовуються для обстрілів українських оборонних позицій, транспортних шляхів і районів зосередження сил.

    Тому зниження кількості справної артилерії може ускладнювати проведення наступальних операцій та вогневу підтримку російських підрозділів.

    Сотні автомобілів і нові втрати бронетехніки

    За інформацією Генштабу, протягом 17 жовтня російські війська також втратили 363 автомобілі та автоцистерни.

    Загальна кількість втраченої автомобільної техніки досягла 164 246 одиниць.

    Такі транспортні засоби відіграють важливу роль у забезпеченні військових формувань пальним, боєприпасами, продовольством та іншими ресурсами.

    Втрата транспортної техніки може ускладнювати постачання російських підрозділів, особливо за умов інтенсивних бойових дій.

    Окрім цього, до української статистики додали один танк і сім бойових броньованих машин.

    Від початку повномасштабного вторгнення Росія, за даними українського Генштабу, втратила 12 416 танків та 25 561 бойову броньовану машину.

    Також за добу зафіксовано втрату одного засобу протиповітряної оборони та шести наземних робототехнічних комплексів.

    Окремо повідомляється про чотири крилаті ракети.

    Загальні втрати російської армії перевищили 1,56 мільйона осіб

    Відповідно до ранкового зведення Генерального штабу, станом на 18 жовтня орієнтовні втрати російських військ від 24 лютого 2022 року становлять 1 565 060 осіб.

    Ця цифра охоплює загальні бойові втрати особового складу, але не є підтвердженою кількістю загиблих.

    Українське військове командування регулярно оновлює статистику, використовуючи доступну оперативну інформацію.

    Водночас незалежно перевірити кожен показник під час активних бойових дій неможливо.

    Російська сторона не оприлюднює повної актуальної статистики власних втрат, тому оцінки різних джерел можуть відрізнятися.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що станом на 16 жовтня Сили оборони за добу знешкодили 1790 російських військових, шість літаків і майже 700 безпілотників.

    Таким чином, за два дні загальна кількість зафіксованих Генштабом втрат особового складу російської армії зросла на понад чотири тисячі осіб.

    Інтенсивність бойових дій залишається високою

    Великі втрати російської армії фіксуються на тлі інтенсивних бойових дій.

    За інформацією українського Генштабу, протягом 17 жовтня російські війська продовжували атакувати українські позиції та застосовували значну кількість ударних безпілотників і артилерії.

    Напередодні ввечері українське командування повідомляло про 215 бойових зіткнень від початку доби.

    Противник також застосовував авіацію та керовані авіаційні бомби.

    Російські війська намагаються підтримувати наступальний тиск на кількох ділянках фронту, тоді як українські захисники продовжують оборонні операції та завдають ударів по живій силі й техніці противника.

    Втрата особового складу та військових ресурсів може зменшувати можливості російських підрозділів проводити наступальні дії.

    Водночас сама кількість втрат не дозволяє однозначно визначити ситуацію на конкретній ділянці фронту без аналізу бойових дій, резервів і співвідношення сил.

    Що означають останні цифри Генштабу

    За добу 17 жовтня українське командування повідомило про 2090 втрат особового складу російської армії, 1372 безпілотники, 363 автомобілі та автоцистерни, 27 артилерійських систем, три РСЗВ, сім броньованих машин і один танк.

    Додатково зафіксовано втрати одного засобу ППО, шести наземних робототехнічних комплексів та чотирьох крилатих ракет.

    Загальні орієнтовні втрати особового складу Росії з початку повномасштабної війни досягли 1 565 060 осіб.

    Генеральний штаб ЗСУ наголошує, що статистика є попередньою та уточнюється.

    Попри значні втрати, бойові дії тривають, а російська армія продовжує застосовувати живу силу, артилерію, авіацію та безпілотні системи проти України.

  • Зеленський змінив командувача Медичних сил ЗСУ: хто такий хірург, який рятував бійців у Бахмуті

    Зеленський змінив командувача Медичних сил ЗСУ: хто такий хірург, який рятував бійців у Бахмуті

    Президент України Володимир Зеленський провів кадрову ротацію в командуванні Медичних сил Збройних сил України. З посади командувача звільнили генерал-майора медичної служби Анатолія Казмірчука, а його місце посів полковник медичної служби Костянтин Гуменюк — один із найбільш відомих українських військових хірургів, який багато років працює безпосередньо з бойовою травмою та неодноразово оперував поранених неподалік від лінії фронту.

    Відповідні рішення президент оформив двома указами. Указом №909/2026 Анатолія Казмірчука звільнили з посади командувача Медичних сил ЗСУ, а указом №910/2026 Костянтина Гуменюка призначили новим командувачем. Інформація про обидва документи оприлюднена на офіційному сайті президента.

    Призначення Гуменюка привернуло особливу увагу через його професійну біографію. На відміну від багатьох кадрових керівників, він значну частину кар’єри провів безпосередньо у військовій хірургії — від роботи у госпіталях до організації допомоги пораненим під час бойових дій.

    Службу у військово-медичних закладах Гуменюк розпочав ще у 2001 році у Вінниці. Спочатку працював ординатором відділення невідкладної хірургії, а згодом очолив клініку ендоскопічної хірургії та діагностики.

    Після початку бойових дій на Донбасі у 2014 році він почав працювати в районі проведення Антитерористичної операції. Спочатку був старшим передової лікарсько-сестринської бригади у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Надалі працював провідним хірургом 59-го військово-мобільного госпіталю поблизу Луганська.

    У 2017 році Гуменюк став головним хірургом АТО, у 2018–2019 роках — головним хірургом операції Об’єднаних сил, а згодом обійняв посаду головного хірурга Збройних сил України. АрміяInform підтверджувала, що саме на цих посадах він відповідав за організацію хірургічної допомоги в районі бойових дій.

    Повномасштабне російське вторгнення Гуменюк зустрів на сході України. У наступні роки він працював із військовими медиками у Лисичанську, Бахмуті, Дружківці, Покровську, Дніпрі, Харкові та інших містах, де розгорталися військові шпиталі та працювали передові хірургічні групи.

    Сам Гуменюк пояснював, що як головний хірург ЗСУ відповідав фактично за всю систему хірургічної допомоги — від передових груп до військово-медичних клінічних центрів. Під час інтенсивних бойових дій навантаження на медиків може бути колосальним: лише на одному напрямку військові хірурги інколи проводять до 100–150 операцій за одну добу.

    Одним із найвідоміших епізодів його роботи стала операція, проведена у травні 2022 року неподалік від Бахмута. До мобільного військового госпіталю доправили пораненого бійця з тяжким ушкодженням нирки. У звичайних умовах подібні бойові травми часто потребують великого відкритого розрізу, однак команда Гуменюка вирішила використати малоінвазивну лапароскопічну методику.

    Через невеликі проколи хірурги ввели камеру та спеціальні інструменти, після чого видалили пошкоджену нирку. Сам Гуменюк пізніше згадував, що під час операції стояв перед вибором — перейти до традиційної відкритої операції або продовжити лапароскопічно. Втручання тривало майже півтори години й завершилося успішно.

    АрміяInform називала цю операцію першим в Україні лапароскопічним видаленням нирки у пацієнта з бойовою травмою. У публічних матеріалах її також характеризували як унікальне для світової практики втручання, виконане в умовах війни. При цьому коректніше говорити саме про заявлену українськими військовими медиками унікальність, оскільки незалежної міжнародної бази, яка б дозволяла беззаперечно підтвердити формулювання «перша у світі», у відкритих джерелах немає.

    Гуменюк неодноразово наголошував, що сучасна бойова травма суттєво відрізняється від цивільної хірургії. Поранені часто мають одночасне ушкодження кількох анатомічних ділянок, великі дефекти тканин, переломи, ампутації та масивну кровотечу. Тому українським військовим медикам доводиться адаптувати цивільні технології до надзвичайно складних фронтових умов.

    Серед методів, які українські хірурги активно впроваджували під час війни, — REBOA, тобто реанімаційна ендоваскулярна балонна оклюзія аорти. Цю технологію використовують для тимчасового контролю критичної внутрішньої кровотечі. За словами Гуменюка, саме крововтрата залишається однією з головних причин смерті поранених на полі бою.

    Ще до повномасштабного вторгнення Гуменюк займався розвитком малоінвазивної військової хірургії. На початку 2022 року він разом із колегами проводив високотехнологічні лапароскопічні втручання у військовому госпіталі в Ірпені. Тоді лікарі, зокрема, виконали лапароскопічне видалення нирки та інші складні операції.

    Вже під час великої війни досвід українських військових хірургів почав привертати увагу іноземних фахівців. Гуменюк розповідав, що представляв напрацювання української військової медицини у США. Під час одного з міжнародних конгресів, де були присутні тисячі військових медиків, українські напрацювання викликали значний інтерес.

    У квітні 2026 року АрміяInform повідомляла ще про одну складну операцію, проведену під керівництвом Гуменюка. В інтерв’ю він наголошував, що бойовий досвід змушує українську медицину надзвичайно швидко розвиватися, а частина методик, які сьогодні відпрацьовуються в Україні, у майбутньому може стати предметом вивчення для лікарів інших держав.

    Окрім практичної роботи, Гуменюк займається навчанням військових медиків і науковою діяльністю. Він доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України та лауреат Національної премії України імені Бориса Патона. Ще у 2022 році премію імені Патона йому присудили у складі авторського колективу за роботу, присвячену організації екстреної медичної допомоги та лікуванню гострої крововтрати у бойових умовах і клінічній практиці.

    За роботу під час війни він також отримав державні та відомчі нагороди, серед яких орден «За заслуги» III ступеня, медаль «Захиснику Вітчизни» та відзнака президента «За участь в антитерористичній операції».

    Призначення Гуменюка відбулося на тлі надзвичайно високого навантаження на систему військової медицини. Командування Медичних сил відповідає не лише за роботу госпіталів. До його сфери належать медична евакуація, лікування та реабілітація військовослужбовців, забезпечення медичних підрозділів, підготовка персоналу та організація взаємодії між медичною службою бойових частин і стаціонарними військовими закладами.

    Саме швидкість евакуації Гуменюк неодноразово називав одним із ключових факторів виживання тяжкопоранених. Особливо це стосується випадків гострої крововтрати, коли кожна хвилина впливає на шанси врятувати людину.

    Попередній командувач Медичних сил Анатолій Казмірчук також є військовим медиком. Ще влітку 2026 року він фігурував в офіційних документах президента саме як командувач Медичних сил ЗСУ, що підтверджує: нинішнє рішення є кадровою заміною керівника структури, а не реорганізацією самого командування.

    Причини звільнення Казмірчука в оприлюдненому указі не деталізуються. Тому твердження про конфлікти, провали або будь-які інші мотиви кадрового рішення без окремого офіційного підтвердження були б спекуляцією.

    Для Костянтина Гуменюка призначення означає перехід від керівництва безпосередньо хірургічною службою до відповідальності за значно ширшу систему. Йому доведеться опікуватися не лише хірургією, а усім комплексом медичного забезпечення Збройних сил у момент, коли характер війни швидко змінюється, а навантаження на евакуаційні маршрути, стабілізаційні пункти та госпіталі залишається надзвичайно високим.

    Водночас саме його багаторічний досвід на різних рівнях — від операційної передового госпіталю до організації роботи хірургічної служби всієї армії — робить це призначення особливо помітним. Новий командувач Медичних сил приходить на посаду не лише як військовий управлінець, а передусім як практикуючий хірург, який пройшов АТО, ООС та роки повномасштабної війни і безпосередньо працював із найтяжчими бойовими пораненнями.

  • «Сторінка і новина фейкові»: Генштаб спростував заяву Драпатого про аудит ЗСУ

    «Сторінка і новина фейкові»: Генштаб спростував заяву Драпатого про аудит ЗСУ

    Інформація про нібито початок комплексного аудиту у Збройних силах України, поширена в соціальній мережі X від імені головнокомандувача Михайла Драпатого, не відповідає дійсності. Акаунт, з якого була опублікована заява, є підробленим і не має стосунку до українського воєначальника.

    Про це речник Генерального штабу ЗСУ Дмитро Лиховій повідомив у коментарі LIGA.net у неділю, 26 липня.

    «Сторінка і новина фейкові», — наголосив представник Генштабу, коментуючи поширене повідомлення про нібито масштабні перевірки військових частин.

    У фальшивому дописі стверджувалося, що у Збройних силах нібито розпочався комплексний аудит, покликаний оцінити реальний стан справ у кожному підрозділі. Серед напрямів такої перевірки називали боєготовність, забезпечення, укомплектованість особовим складом, якість підготовки військовослужбовців та ефективність системи управління.

    Крім того, автори фейкового повідомлення приписали Драпатому слова про те, що під час перевірок нібито «недоторканних не буде», а всі відповідальні за зловживання, недбалість чи порушення мають понести покарання.

    Через резонансне формулювання та актуальність теми допис швидко потрапив до українських медіа й Telegram-каналів. Частина інформаційних ресурсів опублікувала новину без перевірки, представивши повідомлення з підробленого акаунта як офіційну заяву головнокомандувача.

    У Генеральному штабі наголосили, що відповідна сторінка в соціальній мережі X не належить Михайлу Драпатому. Сам допис також не є офіційною заявою керівництва ЗСУ.

    Громадян і представників засобів масової інформації закликали перевіряти походження повідомлень, звертати увагу на назву акаунта, історію публікацій, наявність підтвердження сторінки та звіряти інформацію з офіційними ресурсами Генштабу, Міністерства оборони й командування Збройних сил.

    Спростування є особливо важливим через те, що тема аудиту українських військових структур уже ставала предметом маніпуляцій протягом липня. Раніше в соціальних мережах і низці медіа поширювали твердження про нібито масштабні перевірки бойових бригад та виявлені перевитрати на суму близько 300 млрд грн.

    15 липня Дмитро Лиховій заявляв, що за наявною у Генерального штабу інформацією масштабні аудити в бойових бригадах ЗСУ у 2026 році не проводилися. Дані про такі перевірки та нібито встановлені перевитрати до органів військового управління Збройних сил не надходили.

    Тоді в Генштабі пояснили, що повідомлення виникли внаслідок маніпулятивного трактування публікації The Economist. Окремі видання та блогери пов’язали згаданий у матеріалі аудит із можливими кадровими рішеннями у військовому керівництві, хоча саме першоджерело не містило такого прямого висновку.

    У Генштабі також наголошували: якби в ході офіційної перевірки справді були встановлені масштабні надмірні витрати, мали б розпочатися процедури визначення винних, відшкодування збитків і передання матеріалів до правоохоронних органів.

    Водночас у відкритих джерелах раніше з’являлися заяви голови фонду «Повернись живим» Тараса Чмута про оцінювання військових частин за системою приблизно зі 160 критеріїв. За його словами, аналіз мав допомогти визначити слабкі та сильні підрозділи й надалі ефективніше розподіляти особовий склад і техніку. Проте це повідомлення не підтверджує існування саме того «комплексного аудиту», про який ішлося у фейковій заяві від імені Драпатого.

    Отже, одночасно в інформаційному просторі циркулюють кілька різних повідомлень, які не слід змішувати. Окремі процеси оцінювання бойової ефективності підрозділів можуть відбуватися в межах поточної роботи військового керівництва, однак гучна заява про офіційний старт загального аудиту, нібито зроблена Михайлом Драпатим у соціальній мережі X, є підробкою.

    Фейковий допис був побудований так, щоб виглядати правдоподібно. У ньому використовувалася офіційна стилістика, актуальні для армії проблеми та жорстка теза про відсутність «недоторканних». Саме такі емоційні формулювання часто сприяють швидкому поширенню дезінформації, оскільки користувачі діляться повідомленнями ще до перевірки джерела.

    Ситуація також демонструє ризики для медіа під час роботи з дописами у соціальних мережах. Навіть сторінка з фотографією та ім’ям відомого посадовця не може автоматично вважатися офіційним джерелом. Перед публікацією необхідно перевіряти посилання на акаунт, дату його створення, попередні дописи та шукати підтвердження на офіційних сторінках державних органів.

    Особливо небезпечними такі фейки є під час війни, коли неправдиві повідомлення про кадрові рішення, перевірки, втрати або внутрішні конфлікти можуть бути використані для дискредитації військового керівництва та зниження довіри до Збройних сил.

    У Генштабі закликали не поширювати інформацію з неперевірених акаунтів і користуватися офіційними каналами. Станом на момент спростування Михайло Драпатий не робив заяви про початок описаного в підробленому дописі комплексного аудиту та не публікував слів про те, що під час цієї перевірки «недоторканних не буде».

    Таким чином, оприлюднена раніше новина про нібито оголошений головнокомандувачем аудит ЗСУ потребує спростування. Її першоджерелом був фейковий акаунт, а приписані Драпатому слова не є справжніми.

  • «Передаю армію, яка вже наступає»: Сирський підбив підсумки свого командування ЗСУ

    «Передаю армію, яка вже наступає»: Сирський підбив підсумки свого командування ЗСУ

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський опублікував прощальне звернення після завершення роботи на посаді, яку він обіймав із лютого 2024 року. Генерал підбив підсумки свого командування, перелічив ключові операції, проведені українською армією, окреслив найважливіші реформи останніх років та заявив, що передає своєму наступнику Михайлу Драпатому військо, яке не лише стримує російський наступ, а й продовжує наступальні дії.

    Заяву Сирський опублікував уранці 22 липня у своєму Telegram після того, як напередодні президент Володимир Зеленський повідомив про кадрові зміни у військовому керівництві та призначення Михайла Драпатого новим головнокомандувачем ЗСУ.

    «Сьогодні я залишаю пост головнокомандувача Збройних сил України. Для кожного офіцера це найбільша відповідальність — очолити військо під час великої війни. Я бачив цю війну з її першого дня у 2014 році, жив фронтом і знаю ціну кожного звільненого кілометра української землі», — написав генерал.

    У своєму зверненні Сирський фактично підбив підсумки понад двох років керівництва українською армією. Він нагадав, що прийняв командування у надзвичайно складний момент — у лютому 2024 року, коли тривала битва за Авдіївку, а українські підрозділи опинилися під загрозою оперативного оточення.

    За словами військового, одним із перших його рішень на посаді став наказ організовано залишити місто. Сирський наголосив, що це було надзвичайно складне рішення, однак головним пріоритетом він вважав збереження життя українських військовослужбовців.

    Водночас генерал зазначив, що його командування не обмежувалося лише оборонними діями. Він згадав операції, які стали знаковими для української армії, починаючи ще з оборони Києва у 2022 році, наступальної кампанії на Харківщині, розгрому підрозділів ПВК «Вагнер» на Донеччині та Курської операції. Саме ці події, за словами Сирського, стали основою сучасної бойової історії Збройних сил України.

    Окрему увагу ексголовком приділив реформам, які відбулися всередині війська. Він заявив, що за цей період українська армія суттєво змінилася організаційно та технологічно.

    Серед ключових досягнень Сирський назвав створення першого у світі окремого роду військ — Сил безпілотних систем. За його словами, від невеликих підрозділів українські оператори дронів виросли до повноцінної структури, яка системно завдає ударів по російських військах далеко від лінії фронту. Паралельно було сформовано окреме командування безпілотних систем протиповітряної оборони та штатні екіпажі дронів-перехоплювачів, а також побудовано ешелоновану систему прикриття українського тилу.

    Ще одним важливим етапом реформ генерал назвав перехід Збройних сил на корпусну систему управління. За його словами, до штабів були залучені бойові офіцери, а головним принципом кадрової політики стало правило, що шлях до керівних посад має проходити через реальний бойовий досвід.

    Сирський також повідомив, що під час його командування українські війська провели успішну Добропільську операцію та наступальну операцію на Олександрівському напрямку. Водночас він наголосив, що значна частина проведених операцій досі залишається засекреченою.

    «Про деякі наші дії я поки що не маю права говорити. Але ворог їх добре запам’ятав», — зазначив генерал.

    Однією з найрезонансніших заяв Сирського стала оцінка поточного стану української армії.

    За словами військового, із початку 2026 року підрозділи ЗСУ звільнили близько 700 квадратних кілометрів української території. Він підкреслив, що сьогодні армія не лише утримує оборону на основних напрямках, а й продовжує вести наступальні дії.

    «Я передаю своєму наступнику армію, яка не лише тримає оборону, а й перебуває в стані наступу — з ініціативою, зі структурою, з людьми, які знають, як бити ворога. І я щиро сподіваюся, що цей наступ буде продовжено. Все для цього є», — написав Сирський.

    Він також висловив подяку всім військовослужбовцям, із якими працював протягом останніх років.

    Окремо генерал звернувся до родин загиблих українських воїнів, наголосивши, що пам’ять про полеглих захисників залишається головною моральною відповідальністю кожного командира.

    Завершуючи звернення, Сирський наголосив, що його служба державі не завершується разом із посадою.

    «Я казав це раніше і повторю сьогодні: моя робота — війна. Посади змінюються, а цей принцип — ні. У якому б статусі я не був, я служитиму Україні до Перемоги», — заявив він.

    Відставка Сирського відбулася після рішення президента Володимира Зеленського оновити вище військове командування. Увечері 21 липня глава держави повідомив, що новим головнокомандувачем Збройних сил України стане генерал-майор Михайло Драпатий. Президент пояснив це необхідністю нового етапу розвитку армії, удосконалення системи управління військами та реалізації реформ, які мають посилити українські оборонні спроможності.

    Сам Драпатий уже відреагував на своє призначення. Він подякував президенту за довіру, міністру оборони — за підтримку, а українським військовим — за можливість продовжити службу в новому статусі. Генерал наголосив, що сприймає нову посаду як «абсолютну відповідальність» перед державою та військом.

    На кадрові зміни відреагував і колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який нині працює послом України у Великій Британії. Він привітав Михайла Драпатого із призначенням та зазначив, що новому очільнику війська буде надзвичайно складно, однак, за його словами, «ніколи не буде соромно» за службу Україні.

    Олександр Сирський очолив Збройні сили України 8 лютого 2024 року після звільнення Валерія Залужного. До цього він командував Сухопутними військами та оперативно-стратегічним угрупованням «Хортиця», а також керував обороною Києва на початку повномасштабного вторгнення Росії та Харківською наступальною операцією восени 2022 року. За роки служби генерал був удостоєний звання Героя України та низки державних нагород.

    Прощальне звернення Сирського стало своєрідним підсумком одного з найскладніших періодів сучасної історії українського війська. У ньому він не лише перелічив досягнення, а й окреслив бачення нинішнього стану ЗСУ, підкресливши, що передає наступнику армію, яка зберегла боєздатність, провела масштабні структурні зміни та, попри безперервний тиск Росії, продовжує боротьбу за звільнення української території.

  • Зеленський назвав нового начальника Генштабу: хто такий бойовий генерал Ігор Скибюк

    Зеленський назвав нового начальника Генштабу: хто такий бойовий генерал Ігор Скибюк

    Президент України Володимир Зеленський повідомив, що новим начальником Генерального штабу Збройних сил України стане генерал-майор Ігор Скибюк — досвідчений бойовий командир, Герой України та колишній командувач Десантно-штурмових військ. Він має працювати у зв’язці з новопризначеним головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим, з яким раніше разом проходив службу та захищав Україну.

    Про майбутнє призначення глава держави оголосив 22 липня після наради з новим військовим керівництвом. За словами Зеленського, кандидатуру Скибюка визначили разом із Михайлом Драпатим та Євгенієм Хмарою.

    «Новим начальником Генерального штабу Збройних сил України стане генерал-майор Ігор Скибюк — дуже досвідчений військовий, із яким новий головнокомандувач пліч-о-пліч захищав Україну», — повідомив президент.

    Водночас на момент появи заяви призначення ще мало бути формалізоване відповідними указами. Зеленський наголосив, що рішення щодо оновлення керівництва Збройних сил готуються і мають бути юридично оформлені протягом дня. Отже, президент спочатку політично оголосив кандидатуру нового начальника Генштабу, після чого мав з’явитися офіційний кадровий документ.

    Скибюк має змінити на посаді генерал-майора Андрія Гнатова. Президент не розкрив усіх подробиць щодо його подальшої служби, але повідомив, що формат роботи Гнатова, як і колишнього головнокомандувача Олександра Сирського, уже обговорювався. Зеленський підкреслив необхідність правильної та злагодженої передачі справ, щоб кадрові зміни не вплинули на проведення бойових операцій і управління військами.

    Оновлення Генерального штабу стало продовженням масштабної зміни вищого військового керівництва. Напередодні, 21 липня, Зеленський оголосив, що новим головнокомандувачем ЗСУ стане Михайло Драпатий. Він замінив Олександра Сирського, який очолював українську армію з лютого 2024 року.

    Глава держави пояснив, що разом із Драпатим та іншими посадовцями визначив нову конфігурацію Генерального штабу. Президент поставив перед оновленим командуванням завдання гарантувати безперервність операцій Сил оборони, продовжити реформу корпусної системи, забезпечити фронт озброєнням і безпілотниками, розвивати далекобійні удари та представити чітке бачення мобілізаційного процесу.

    Призначення Скибюка виглядає логічним і з погляду його попередньої посади. Із 3 червня 2025 року він був заступником начальника Генерального штабу ЗСУ, тобто вже був безпосередньо залучений до роботи центрального органу військового управління. Під час кадрових змін у червні 2025 року Скибюк залишив посаду командувача Десантно-штурмових військ і перейшов до Генштабу. Тоді президент пояснював перестановки необхідністю зосередити найдосвідченіших бойових командирів на ключових напрямах управління армією.

    Хто такий Ігор Скибюк

    Ігор Скибюк — генерал-майор Збройних сил України, який пройшов шлях від командира аеромобільного взводу до керівництва одним із головних органів управління українською армією. В офіційній біографії на сайті ЗСУ зазначено, що він народився 1977 року.

    Військову освіту Скибюк здобув в Одеському інституті Сухопутних військ, який закінчив 1998 року. Згодом він двічі навчався в Національному університеті оборони України — у 2011 та 2024 роках.

    Кар’єру він починав у десантних підрозділах. Скибюк послідовно обіймав посади від командира аеромобільного взводу до заступника командира окремої десантно-штурмової бригади — начальника повітряно-десантної служби. Пізніше він був начальником штабу — першим заступником командира бригади, командиром окремої десантно-штурмової бригади, начальником штабу — заступником командувача ДШВ, а згодом очолив Десантно-штурмові війська.

    Значна частина служби Скибюка пов’язана з 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою. У цій військовій частині він починав службу наприкінці 1990-х років, а вже під час повномасштабної війни очолив її. Під його командуванням бригада брала участь у низці складних бойових операцій. Офіційний ресурс ДШВ характеризував Скибюка як командира з великим бойовим досвідом, а 80-ту бригаду під його керівництвом — як підрозділ, що відзначився серією успішних операцій.

    У 2001–2002 роках Скибюк також проходив службу у складі українського миротворчого контингенту в Косові. Там він командував спеціальним взводом спеціальної роти. Цей етап дав йому досвід роботи у міжнародному середовищі та взаємодії з військовими інших держав.

    Командування Десантно-штурмовими військами

    11 лютого 2024 року Зеленський призначив Ігоря Скибюка командувачем Десантно-штурмових військ ЗСУ. До цього він був начальником штабу — заступником командувача ДШВ, а ще раніше командував 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою.

    На чолі ДШВ Скибюк працював у період надзвичайно інтенсивних бойових дій. Десантно-штурмові частини виконували завдання на найбільш складних ділянках фронту, зокрема на сході України. В одному з інтерв’ю 2024 року генерал розповідав, що на окремих напрямках проти однієї української військової частини могли діяти до семи ворожих формувань. Попри таку перевагу Росії, українські десантники продовжували утримувати позиції та виконувати поставлені завдання.

    Скибюк також наголошував на тому, що характер сучасної війни швидко змінюється. За його оцінкою, якщо раніше вирішальну роль часто відігравала маса військ і техніки, то тепер дедалі більшого значення набувають технології, розвідка, безпілотні системи, швидкість ухвалення рішень і точність ураження.

    У червні 2025 року Скибюка звільнили з посади командувача ДШВ та перевели на роботу до Генерального штабу. Командування десантними військами тоді передали Олегу Апостолу, а Скибюк став одним із заступників начальника Генштабу.

    Герой України та бойові нагороди

    Ігор Скибюк має звання Героя України. У жовтні 2022 року президент вручив йому орден «Золота Зірка». На той момент Скибюк мав звання полковника. Нагороду він отримав за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

    Генерал також нагороджений орденами Богдана Хмельницького другого та третього ступенів, а також іншими державними й відомчими відзнаками.

    Скибюк належить до командирів, які значну частину кар’єри провели безпосередньо у бойових підрозділах. Саме бойовий досвід нового начальника Генштабу президент окремо підкреслив, оголошуючи про кадрове рішення.

    Чому важлива його взаємодія з Драпатим

    Особливу увагу Зеленський звернув на те, що Скибюк раніше служив разом із Михайлом Драпатим. Для керівництва ЗСУ взаєморозуміння між головнокомандувачем і начальником Генерального штабу має принципове значення.

    Головнокомандувач визначає основні напрями застосування армії, несе відповідальність за військове командування та стратегічні рішення. Генеральний штаб займається плануванням оборони, організацією застосування військ, координацією між командуваннями та практичною реалізацією визначених завдань. Тому ефективність усієї системи значною мірою залежить від того, наскільки злагоджено працюють двоє її ключових керівників.

    Заява президента про те, що Драпатий і Скибюк «пліч-о-пліч захищали Україну», має підкреслити наявність між ними спільного бойового досвіду й довіри. У період, коли Сили оборони ведуть операції на кількох напрямках, одночасно реформують корпусну систему та потребують прискореного впровадження технологій, така взаємодія може стати одним із ключових чинників стабільності командування.

    Після формалізації указів Ігор Скибюк має очолити Генеральний штаб у надзвичайно складний момент війни. Перед новою командою стоятимуть завдання не допустити збоїв у бойовому управлінні, продовжити чинні операції, зміцнити протиповітряну оборону, поліпшити забезпечення підрозділів, розвивати далекобійні спроможності та знайти ефективніші рішення щодо підготовки й поповнення війська.

    Генеральний штаб очолить не стороння для системи людина, а генерал, який уже понад рік працював усередині цього органу та до того командував одним із найбільш боєздатних родів військ. Його призначення разом із переходом Михайла Драпатого на посаду головнокомандувача фактично завершує формування нового керівного тандему Збройних сил України.

  • «Буде значно важче, ніж він уявляє»: Залужний звернувся до нового головкома Драпатого

    «Буде значно важче, ніж він уявляє»: Залужний звернувся до нового головкома Драпатого

    Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний вперше публічно прокоментував призначення генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем ЗСУ. У своєму зверненні він не лише підтримав нового очільника української армії, а й попередив, що на нього чекають надзвичайно складні випробування. Водночас Залужний наголосив, що для військового керівника найважливішими залишаються честь, моральні принципи та почуття обов’язку, а не посади чи нагороди.

    Заява Залужного з’явилася вже наступного дня після того, як президент Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни у військовому керівництві. 21 липня глава держави повідомив про звільнення генерала Олександра Сирського з посади головнокомандувача ЗСУ та призначення на його місце Михайла Драпатого. Це рішення стало одним із найрезонансніших кадрових кроків за час повномасштабної війни та викликало широкий суспільний резонанс.

    У своєму дописі Залужний майже не торкався політичної складової кадрових змін. Натомість він акцентував увагу на тому, що військова служба завжди ґрунтувалася на моральних принципах, а честь є головною цінністю офіцера.

    «Саме вона створює ідеї і шукає шляхи для їх реалізації. І саме це спонукає шукати людей, які з честю разом з тобою пронесуть свій важкий хрест. Ті, хто думає і робить інакше, завжди рано чи пізно отримають ганьбу», — написав дипломат.

    Найбільшу увагу привернули слова ексголовнокомандувача про майбутню роботу Михайла Драпатого. Залужний прямо визнав, що новому керівникові української армії доведеться працювати в надзвичайно складних умовах.

    «Новому головнокомандувачу Збройних сил України буде дуже важко. Значно важче, ніж він собі уявляє. Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно», — зазначив він.

    Колишній головком також пояснив, чому, на його думку, саме почуття честі є визначальним для військового керівника. За словами Залужного, людина честі не керується особистими амбіціями чи прагненням утримати владу.

    «Людина честі не має ідолу, тому йому немає що втрачати. Єдине, що він має, — це лише обов’язок», — написав дипломат, завершивши звернення словами «Слава Україні! Слава ЗСУ!».

    Публічна підтримка Драпатого з боку Валерія Залужного має особливе значення з огляду на його авторитет серед українських військових і суспільства. Саме Залужний очолював ЗСУ в перші два роки повномасштабної війни та керував обороною України під час битви за Київ, Харківського контрнаступу й операції зі звільнення Херсона. Після звільнення з посади у 2024 році він був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великій Британії.

    Михайло Драпатий, який очолив українське військо, належить до покоління командирів, що здобули бойовий досвід ще з 2014 року. Він став широко відомим після операції у Маріуполі, коли командував проривом бронегрупи через барикади проросійських сил. Під час повномасштабної війни генерал брав участь в обороні Кривого Рогу, командував українськими військами під час звільнення правобережної Херсонщини, очолював Сухопутні війська та пізніше — Об’єднані сили. За останній рік він також відповідав за організацію оборони Харківського напрямку під час нового російського наступу.

    Призначення Драпатого відбулося на тлі масштабних кадрових змін у секторі оборони. Президент Володимир Зеленський повідомив, що разом із новим головнокомандувачем визначив пріоритети подальшого реформування Генерального штабу, розвитку далекобійних можливостей української армії та вдосконалення системи управління військами. За словами глави держави, нова конфігурація командування має забезпечити більш ефективне управління Силами оборони в умовах тривалої війни.

    Сам Драпатий після призначення заявив, що очолити українське військо під час війни є для нього великою честю та водночас абсолютною відповідальністю. Він наголосив, що працюватиме відповідально, зосереджено та з повагою до військовослужбовців, які щодня захищають державу. Новий головком також окремо подякував Олександру Сирському за внесок у зміцнення української армії, зазначивши, що саме в цій армії він сформувався як офіцер.

    Олександр Сирський після звільнення також виступив із публічною заявою. Він повідомив, що залишає посаду, коли українські війська продовжують виконувати бойові завдання, подякував військовослужбовцям за службу та наголосив, що передає новому головнокомандувачу армію, яка веде активні бойові дії.

    Заява Валерія Залужного стала однією з перших публічних реакцій високопоставлених українських військових на зміну керівництва ЗСУ. Ексголовком утримався від будь-яких політичних оцінок кадрового рішення та зосередився на моральній стороні військового служіння. Його слова багато експертів сприйняли як демонстрацію підтримки наступності командування та заклик зберігати єдність у період, коли українська армія продовжує протистояти російській агресії.

    Аналітики зазначають, що перед Драпатим стоїть низка надзвичайно складних завдань. Йому доведеться не лише координувати бойові дії на кількох напрямках фронту, а й продовжити реформування системи управління військами, розвиток безпілотних технологій, вдосконалення рекрутингу та підготовки особового складу. Саме тому слова Залужного про те, що новому головнокомандувачу буде «значно важче, ніж він собі уявляє», багато хто сприйняв не як емоційну оцінку, а як реалістичне попередження про масштаб відповідальності, яка лягає на нового керівника українського війська.

  • У Зеленського завершують «вирішальну зустріч»: в ОП анонсували кадрове рішення

    У Зеленського завершують «вирішальну зустріч»: в ОП анонсували кадрове рішення

    В Офісі президента анонсували офіційну заяву після завершення кількох нарад у Володимира Зеленського, які радник глави держави з питань комунікацій Дмитро Литвин назвав «вирішальними». Його повідомлення з’явилося на тлі протестів із вимогами відставки головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського та численних повідомлень у медіа про можливі зміни у вищому військовому керівництві.

    Про перебіг зустрічей Литвин написав у соціальній мережі X, відповідаючи ветерану ЗСУ та одному з організаторів протестних акцій Дмитру Козятинському. Той публічно запитав представників Банкової, коли суспільство зможе почути чітку позицію президента щодо кадрової ситуації у військовому керівництві.

    У відповідь радник президента повідомив, що одна важлива зустріч уже завершилася, а інша на той момент ще тривала.

    «Щойно завершилася одна майже вирішальна зустріч у президента, зараз триває ще одна — вже фактично вирішальна. Після ухвалення рішень одразу буде офіційна комунікація», — написав Дмитро Литвин.

    При цьому представник Офісу президента не уточнив, якого саме кадрового рішення стосуються наради. Він також прямо не назвав прізвище Олександра Сирського та не підтвердив, що обговорюється саме заміна головнокомандувача ЗСУ.

    Тому слова Литвина наразі свідчать лише про підготовку певного рішення та майбутню офіційну комунікацію Банкової. До появи указу президента або окремого повідомлення Офісу президента стверджувати, що Сирського вже звільнено чи остаточно вирішено звільнити, немає підстав.

    Кадрова інтрига виникла після хвилі повідомлень українських і західних медіа про те, що Володимир Зеленський нібито розглядає можливість зміни військового керівництва. За інформацією джерел Financial Times, президент проводив консультації з командирами та оцінював кандидатів, які могли б забезпечити керовану передачу повноважень без послаблення оборони на фронті.

    Британське видання The Guardian також повідомило з посиланням на джерела, що відставка Сирського нібито стала ймовірною, а головним невирішеним питанням залишається кандидатура можливого наступника. Водночас це повідомлення ґрунтується на анонімних джерелах і не є офіційним рішенням президента України.

    Серед прізвищ, які медіа називали у контексті потенційної заміни головнокомандувача, фігурували командувач Об’єднаних сил ЗСУ Михайло Драпатий, командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол, командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький та командир 2-го корпусу Національної гвардії «Хартія» Ігор Оболєнський. Окремі видання писали про значно ширший перелік претендентів, проте Банкова офіційно його не підтверджувала.

    На тлі цих повідомлень Генеральний штаб ЗСУ виступив із прямим спростуванням. Там заявили, що інформація про начебто звільнення Олександра Сирського не відповідає дійсності. У Генштабі наголосили, що Сирський продовжує виконувати обов’язки головнокомандувача, а генерал-лейтенант Андрій Гнатов залишається начальником Генерального штабу.

    Таким чином, станом на момент заяви Дмитра Литвина офіційний статус Сирського не змінився. Він залишається головнокомандувачем ЗСУ, доки президент не видасть відповідний указ або не оприлюднить інше формальне рішення.

    Напередодні Зеленський провів серію зустрічей із відомими військовими командирами. За повідомленнями медіа, президент спілкувався з командиром 1-го корпусу Національної гвардії «Азов» Денисом Прокопенком, Олегом Апостолом, Ігорем Оболєнським, Михайлом Драпатим та іншими представниками бойових підрозділів. Сам факт таких розмов посилив припущення про підготовку кадрових змін, хоча офіційно Банкова називала їх консультаціями щодо ситуації на фронті та розвитку війська.

    Дискусія щодо майбутнього Сирського загострилася після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та публічних заяв про суперечності між оборонним відомством і вищим військовим командуванням. Федоров повідомляв, що пропонував Зеленському змінити головнокомандувача і начальника Генерального штабу, вважаючи це необхідним для переходу до іншої стратегії ведення війни та прискорення реформ.

    Сам Зеленський раніше визнавав, що між керівництвом Міністерства оборони та військовим командуванням існував складний діалог і сторони не змогли досягти необхідної єдності. Президент зазначав, що за таких обставин йому довелося робити вибір між сторонами конфлікту.

    Звільнення Федорова викликало протести у Києві. Учасники акцій вимагали його повернення, відставки Сирського та змін у системі військового управління. Організатори заявляли, що очікують від Зеленського публічної та аргументованої позиції, а не лише повідомлень із посиланням на анонімні джерела.

    Саме до цього контексту належить звернення Дмитра Козятинського, на яке відповів Литвин. Формулювання радника президента про «майже вирішальну» та «фактично вирішальну» зустріч свідчить, що консультації на Банковій підійшли до завершального етапу. Водночас зі слів Литвина неможливо достовірно встановити ні зміст майбутнього рішення, ні коло посадовців, яких воно стосуватиметься.

    Заява також може стосуватися не лише посади головнокомандувача, а ширшої перебудови військового чи оборонного керівництва. Офіс президента поки не оприлюднив порядку денного зустрічей, списку їхніх учасників або деталей обговорення.

    Головним підтвердженим фактом наразі є те, що у Зеленського відбулися дві важливі наради, після яких Банкова пообіцяла офіційно повідомити про ухвалені кадрові рішення. Повідомлення про вже нібито остаточно вирішену відставку Сирського залишаються інформацією медіа та їхніх джерел. До офіційного указу головнокомандувач продовжує виконувати свої обов’язки.

  • Від наказу до розстрілу: як сварка у селі завершилася подвійним убивством

    Від наказу до розстрілу: як сварка у селі завершилася подвійним убивством

    Україну сколихнула резонансна справа про викрадення та вбивство двох братів із села Калинівка Білоцерківського району Київської області. За версією слідства, до злочину можуть бути причетні військовослужбовці 155-ї окремої механізованої бригади, а його організатором правоохоронці вважають уже колишнього командира підрозділу Станіслава Лучанова.

    Станом на 13 липня у справі затримано десятьох осіб: дев’ятьох військовослужбовців бригади та екскомбрига, якого після кількох днів розшуку знайшли у Києві. Президент Володимир Зеленський підтвердив затримання та заявив, що всі обставини діяльності фігурантів мають бути детально перевірені.

    Водночас важливо наголосити: остаточну винуватість кожного підозрюваного може встановити лише суд. Частина деталей, зокрема мотив і роль окремих військових, наразі ґрунтується на попередній версії слідства, а також свідченнях місцевих жителів і джерел медіа.

    Зникнення братів і сліди стрілянини

    Історія розпочалася в ніч проти 28 червня. За матеріалами слідства, група людей проникла на подвір’я братів Максима та Романа Мосейчуків у Калинівці. Чоловіків силоміць вивезли у невідомому напрямку.

    Про їхнє зникнення поліції повідомили 3 липня. Під час огляду домоволодіння правоохоронці виявили пошкоджені камери відеоспостереження, сліди пострілів та інші речові докази, які вказували на насильницьке викрадення.

    За кілька днів тіла братів знайшли у лісосмузі за межами Київщини. У різних медійних повідомленнях фігурували Полтавська та Дніпропетровська області, тому точне місце вбивства й приховування тіл має бути остаточно встановлене слідством. На тілах загиблих виявили численні вогнепальні поранення. На місце поховання, за даними поліції, вказав один із затриманих.

    Місцеві мешканці розповідали, що в ніч викрадення чули постріли, але про зникнення братів стало відомо не одразу. За їхніми словами, зловмисники могли натягнути чоловікам балаклави на голови та вивезти їх двома автомобілями.

    Конфлікт через мотоцикли та гучний шум

    Ймовірним мотивом злочину слідство називає побутовий конфлікт між одним із місцевих чоловіків та дружиною Станіслава Лучанова.

    За попередньою версією, жінка неодноразово скаржилася на гучну музику та шум від мотоциклів, який заважав її маленькій дитині. Під час чергової суперечки чоловіки нібито відповіли їй лайкою та відмовилися вибачатися.

    Після цього Лучанов, як вважають правоохоронці, вирішив помститися та залучив до цього підлеглих. Водночас місцеві жителі стверджують, що перед викраденням до села приїжджали люди зі списком власників мототехніки та розпитували про їхні адреси.

    У цьому переліку начебто був Сергій Мосейчук — молодший брат убитих, який мав мотоцикл. Максима та Романа у списку, за словами селян, не було. Це може свідчити, що нападники або помилилися, або вирішили забрати чоловіків, які перебували в будинку на момент проникнення.

    Жителі Калинівки також заявили, що за кілька днів до злочину над будинком Мосейчуків нібито регулярно літав невідомий безпілотник. Офіційного підтвердження того, що за братами справді стежили з дрона, поки немає.

    Як могли діяти підозрювані

    За даними слідства, група військовослужбовців зі стріляниною проникла на приватну територію, незаконно позбавила братів волі та вивезла їх до іншої області.

    Там чоловіків певний час могли незаконно утримувати, після чого розстріляли й приховали тіла. Правоохоронці розглядають Лучанова як можливого організатора, а його підлеглих — як виконавців або співучасників.

    У суді під час обрання запобіжних заходів деякі військові, за інформацією медіа, заявляли, що виконували наказ керівництва бригади, однак конкретних прізвищ публічно не називали. Вісьмох фігурантів раніше взяли під варту на два місяці.

    Серед затриманих називали командира одного з батальйонів та головного сержанта бригади. Офіційна роль кожного з них має бути встановлена під час досудового розслідування.

    Комбриг залишив частину і був оголошений у розшук

    Після затримання перших військовослужбовців Станіслав Лучанов самовільно залишив військову частину. Оперативне командування «Північ» підтвердило, що його місцезнаходження встановлювали правоохоронці, а всіх військових, які фігурували в кримінальному провадженні, відсторонили від виконання службових обов’язків.

    11 липня колишньому командиру повідомили про підозру в незаконному позбавленні волі та вбивстві двох цивільних. Через два дні його затримали в Києві.

    За повідомленнями медіа, Лучанов перебував в автомобілі разом з адвокатом. Після затримання його мали доставити для проведення слідчих дій та обрання запобіжного заходу.

    Загалом, за словами Зеленського, у справі вже затримано десятьох осіб — колишнього командира й дев’ятьох військовослужбовців 155-ї бригади.

    Яке покарання загрожує фігурантам

    Розслідування ведуть за статтями про незаконне позбавлення волі та умисне вбивство двох осіб.

    Частина третя статті 146 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене організованою групою чи таке, що спричинило тяжкі наслідки.

    Умисне вбивство двох або більше осіб може каратися позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним ув’язненням. Саме максимальне покарання може загрожувати ймовірному організатору, якщо його провину доведуть у суді.

    Водночас формулювання про те, що підлеглим загрожує лише до десяти років, може змінитися залежно від остаточної кваліфікації їхніх дій. Якщо слідство встановить безпосередню участь конкретних осіб у вбивстві, їм можуть інкримінувати значно тяжчі статті.

    Що відомо про братів Мосейчуків

    За розповідями жителів Калинівки, Максиму було близько 36 років, Роману — 35. У родині залишився молодший брат Сергій.

    Їхній батько служив у Силах оборони та загинув у 2023 році. Максим також воював, брав участь в обороні Києва й, за словами знайомих родини, підбивав російську техніку під Броварами. Пізніше він звільнився зі служби, щоб допомагати матері, яка після загибелі чоловіка перенесла інсульт.

    Родичі загиблих заявляли, що частину інформації про обставини смерті братів вони дізнавалися з медіа. Місцеві жителі вимагають максимального розголосу, оскільки бояться можливого тиску або помсти.

    Хто такий Станіслав Лучанов

    За даними українських медіа, військова кар’єра Лучанова розпочалася наприкінці 1990-х років. Він служив у різних механізованих підрозділах, командував батальйоном територіальної оборони та працював начальником штабу 425-го окремого штурмового полку «Скеля».

    У лютому 2026 року він очолив 155-ту окрему механізовану бригаду імені Анни Київської.

    Після появи інформації про кримінальне провадження у «Скелі» наголосили, що полк не має стосунку до подій, які відбувалися вже в іншій військовій частині, та не може відповідати за особисті рішення свого колишнього офіцера.

    Як відреагували Зеленський і МВС

    Президент Володимир Зеленський заявив, що міністр внутрішніх справ Ігор Клименко доповів йому про затримання всіх десятьох фігурантів.

    «Це справа, яка стосується не однієї громади і не однієї тільки Київщини. Встановити повну правду та притягнути до відповідальності всіх винних — це потреба всієї країни», — наголосив глава держави.

    Також керівник Київської області та начальник обласної поліції зустрілися з жителями Калинівки. Президент доручив виконати всі обіцянки, які влада дала громаді та родині загиблих.

    За словами Зеленського, справа має бути перевірена значно ширше, ніж один конкретний злочин. Таке формулювання може означати, що слідчі перевірятимуть інші можливі епізоди насильства, незаконного використання зброї або зловживання владою.

    Чому ця справа стала викликом для всієї армії

    Резонанс навколо 155-ї бригади пояснюється не лише жорстокістю ймовірного злочину. У суспільстві виникло питання, як командир військового підрозділу міг використати підлеглих і службові ресурси для особистої помсти.

    Якщо версія слідства підтвердиться, йтиметься не про побутову сварку, що випадково завершилася трагедією, а про організоване викрадення цивільних із застосуванням зброї, транспорту, військової підлеглості та можливого попереднього стеження.

    Саме тому влада має встановити не лише безпосередніх виконавців, а й з’ясувати, хто знав про накази, хто надавав транспорт і зброю, чи фіксувалася відсутність військових у частині та чому командир зміг залишити місце служби після затримання підлеглих.

    Ця справа не повинна ставати приводом для узагальнень щодо всіх військовослужбовців 155-ї бригади або Сил оборони. Відповідальність є індивідуальною. Однак публічне й неупереджене розслідування потрібне саме для захисту довіри до армії та демонстрації того, що військове звання не дає імунітету від кримінального переслідування.

    Найважливішими наступними кроками стануть обрання запобіжного заходу Лучанову, оприлюднення офіційної версії прокуратури та встановлення ролі кожного із затриманих. До ухвалення обвинувального вироку всі вони юридично вважаються невинуватими.

  • Воєнний стан продовжать до осені: Зеленський подав закони до Ради

    Воєнний стан продовжать до осені: Зеленський подав закони до Ради

    Президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради два законопроєкти, якими пропонує продовжити строк дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації. Документи зареєстровані у парламенті 13 липня під номерами №15401 і №15402.

    Перший проєкт стосується затвердження президентського указу про продовження воєнного стану, другий — указу про продовження загальної мобілізації. Станом на момент появи законопроєктів їхні повні тексти та супровідні документи на сайті Верховної Ради ще не були оприлюднені.

    Очікується, що обидва режими продовжать ще на 90 діб. Нинішній період воєнного стану та мобілізації завершується на початку серпня, тому в разі підтримки парламентом нові строки діятимуть орієнтовно до кінця жовтня 2026 року.

    Рішення не означає оголошення нової хвилі мобілізації або автоматичне запровадження додаткових обмежень. Йдеться про продовження правового режиму, який уже діє в Україні через повномасштабну збройну агресію Росії.

    Що саме подав Зеленський

    Законопроєкт №15401 має затвердити указ президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Документ №15402 стосується продовження строку проведення загальної мобілізації.

    За українським законодавством президент видає відповідні укази, але вони повинні бути затверджені Верховною Радою. Для ухвалення кожного законопроєкту необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів.

    Подібна процедура проводиться регулярно від початку повномасштабного вторгнення. Попереднього разу Зеленський підписав укази про продовження воєнного стану та мобілізації 27 квітня 2026 року. Тоді їх продовжили з початку травня на 90 діб. Верховна Рада затвердила відповідні рішення законами №4857-IX та №4858-IX.

    Попередній указ про мобілізацію прямо пояснював необхідність рішення триваючою широкомасштабною агресією Росії, потребою забезпечувати оборону держави та підтримувати боєздатність Збройних сил й інших військових формувань.

    До якої дати продовжать воєнний стан

    Чинне продовження набрало сили на початку травня 2026 року і розраховане на 90 діб. За попередніми підрахунками, наступний період має тривати до 31 жовтня або початку листопада — залежно від точного формулювання президентських указів.

    Остаточну дату можна буде назвати після оприлюднення повних текстів законопроєктів та указів. Тому інформація про 31 жовтня наразі є прогнозованою, а не остаточно встановленою.

    Зазвичай воєнний стан і мобілізацію продовжують на однаковий термін, щоб їхні строки не розходилися. Попереднє рішення передбачало продовження мобілізації з 4 травня на 90 діб.

    Що означає продовження воєнного стану

    Воєнний стан є спеціальним правовим режимом, який дозволяє органам державної влади, військовому командуванню та місцевим адміністраціям застосовувати заходи, необхідні для оборони країни.

    У межах цього режиму можуть діяти комендантська година, особливий порядок в’їзду та виїзду, перевірки документів, обмеження руху, трудова повинність у передбачених законом випадках, евакуація населення й майна та інші безпекові заходи.

    Однак саме продовження режиму не означає, що всі можливі обмеження автоматично запроваджуються по всій Україні. Конкретні правила встановлюють компетентні органи з урахуванням ситуації в окремих регіонах.

    Воєнний стан в Україні вперше запровадили о 05:30 24 лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Відтоді президент і парламент регулярно продовжують його дію.

    Попереднє січневе продовження передбачало дію режиму з 3 лютого 2026 року протягом 90 діб, після чого у квітні парламент підтримав наступний період.

    Що означає продовження мобілізації

    Загальна мобілізація — це комплекс державних заходів для переведення економіки, органів влади, підприємств і військових формувань на функціонування в умовах особливого періоду, а також комплектування Сил оборони.

    Її продовження зберігає правову основу для призову військовозобов’язаних, поповнення підрозділів, бронювання працівників критично важливих підприємств, ведення військового обліку та інших мобілізаційних заходів.

    Правові засади цих процесів визначає закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Він встановлює повноваження президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування, підприємств та обов’язки громадян у період мобілізації.

    Продовження мобілізації не означає, що всі військовозобов’язані автоматично отримають повістки або будуть негайно призвані. Рішення щодо призову конкретної людини залежить від її віку, військово-облікової спеціальності, стану здоров’я, наявності відстрочки або бронювання та потреб Сил оборони.

    Чи зміняться правила виїзду за кордон

    Саме ухвалення двох законопроєктів не створює нових правил перетину державного кордону. Воно лише продовжує дію чинного правового режиму.

    Обмеження на виїзд для окремих категорій громадян, зокрема більшості військовозобов’язаних чоловіків, зберігатимуться на підставі вже чинних нормативних актів. Категорії осіб, які мають право виїжджати, також не змінюються автоматично.

    Для зміни переліку підстав або документів потрібні окремі рішення Кабінету Міністрів, закони чи інші нормативні акти. У поданих президентом проєктах, за доступною інформацією, йдеться тільки про строки воєнного стану та мобілізації.

    Чи вплине рішення на відстрочки та бронювання

    Чинні відстрочки не повинні автоматично анулюватися лише через продовження мобілізації. Право на них визначається законом та обставинами конкретної людини.

    Водночас строк окремих документів або рішень про бронювання може бути пов’язаний із періодом мобілізації чи воєнного стану. Тому підприємствам і військовозобов’язаним варто перевіряти строки дії своїх документів у реєстрах або в роботодавця.

    У травні 2026 року уряд оновлював окремі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та воєнного стану. Отже, продовження цих режимів зберігатиме основу для роботи системи бронювання, але саме по собі не гарантує безстроковості кожного конкретного рішення.

    Коли Верховна Рада розгляне документи

    Точної дати голосування поки не оголошено. Очікується, що законопроєкти розглянуть у найближчі дні, оскільки парламент має встигнути ухвалити рішення до завершення чинного строку.

    Спочатку документи має опрацювати профільний комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Після цього їх винесуть до сесійної зали.

    Практика попередніх голосувань свідчить, що такі законопроєкти розглядають оперативно. У квітні 2026 року президентські укази були видані 27 квітня, а вже 28 квітня Верховна Рада затвердила їх відповідними законами.

    Серйозного ризику провалу голосування наразі не прогнозують, адже продовження воєнного стану й мобілізації регулярно підтримує парламентська більшість.

    Чи можна проводити вибори під час воєнного стану

    Продовження воєнного стану також означатиме, що до завершення нового строку загальнонаціональні вибори не проводитимуться.

    Українське законодавство забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів у період дії воєнного стану. Повноваження відповідних органів та посадових осіб продовжуються до формування нового складу після скасування особливого режиму.

    Останнім часом у політичному середовищі знову обговорювали можливість виборів у разі припинення вогню або мирної домовленості. Однак нові законопроєкти свідчать, що держава щонайменше на найближчі місяці виходить із необхідності зберігати воєнний правовий режим.

    Чому рішення подають саме зараз

    Чинні строки завершуються на початку серпня, а Верховна Рада після завершення пленарного періоду може працювати з меншою інтенсивністю. Подання документів у середині липня дає депутатам час пройти всі необхідні процедури без ризику правової перерви.

    Крім того, Росія не демонструє готовності припиняти агресію. Українська влада й військове командування попереджають про продовження бойових дій, масштабні повітряні атаки та необхідність підтримувати чисельність і боєздатність Сил оборони.

    Законодавче продовження мобілізації потрібне не лише для призову, а й для роботи всієї системи оборони: військового обліку, підготовки резервів, бронювання працівників, постачання військ і виконання мобілізаційних планів.

    Що буде після голосування

    Після підтримки Верховною Радою закони має підписати президент. Вони набудуть чинності в порядку, зазначеному в їхніх текстах, а відповідні укази будуть офіційно оприлюднені.

    Якщо парламент підтримає запропонований 90-денний строк, воєнний стан і загальна мобілізація діятимуть упродовж усієї ранньої осені та приблизно до кінця жовтня.

    Для більшості громадян це означатиме продовження чинних правил без автоматичного запровадження нових обов’язків. Комендантські години, військовий облік, мобілізаційні процедури, бронювання та обмеження на виїзд діятимуть за поточними нормами, якщо влада не ухвалить окремих змін.

    Головне рішення тепер залишається за Верховною Радою. Однак з огляду на попередню практику та продовження повномасштабної війни обидва законопроєкти, найімовірніше, отримають необхідну кількість голосів.

  • Клименко може очолити Міноборони: навіщо Зеленському силовик у військовому відомстві

    Клименко може очолити Міноборони: навіщо Зеленському силовик у військовому відомстві

    Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко може перейти до Міністерства оборони в межах масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів, яке анонсував президент Володимир Зеленський. Про можливу кадрову рокіровку повідомило LB.ua з посиланням на два джерела, наближені до Офісу президента, та співрозмовника з оточення самого керівника МВС.

    За даними видання, одним із мотивів можливого призначення Клименка є бажання Банкової посилити координацію мобілізаційних процесів. Водночас джерела, пов’язані з президентською командою, стверджують, що зміни можуть бути спричинені невдоволенням роботою чинного міністра оборони Михайла Федорова. Офіційно ані Зеленський, ані Кабінет Міністрів, ані Міністерство оборони цю інформацію не підтвердили.

    Тому станом на зараз йдеться не про ухвалене рішення, а про один із кадрових сценаріїв, який обговорюють під час формування нового уряду.

    Чому заговорили про Клименка

    Інформація про можливий перехід глави МВС до оборонного відомства з’явилася після серії окремих зустрічей президента з ключовими урядовцями та керівниками великих державних структур.

    12 липня Зеленський заявив про необхідність оновити Кабінет Міністрів, а також анонсував кадрові зміни серед керівників правоохоронних органів. Того ж дня глава держави повідомив, що заслухав доповідь Ігоря Клименка та обговорив із ним нагальні виклики, на які держава має дати відповідь.

    Офіційне повідомлення не містило згадки про можливий перехід Клименка до Міністерства оборони. Проте сама зустріч відбулася на тлі активних консультацій щодо нового прем’єра, складу уряду та перерозподілу відповідальності між ключовими посадовцями.

    LB.ua пише, що кандидатуру Клименка розглядають одразу кілька центрів впливу в президентській команді. Одне з джерел пояснило це необхідністю покращити ситуацію з мобілізацією, тоді як інші пов’язують можливу заміну з оцінкою роботи Федорова.

    Чому саме мобілізація могла стати ключовим фактором

    Міністерство оборони формально не проводить мобілізацію самостійно, однак відповідає за оборонне планування, кадрову політику у війську, потреби Збройних сил і координацію частини процесів із Генеральним штабом.

    МВС, своєю чергою, керує Національною поліцією, Національною гвардією, Державною прикордонною службою, ДСНС та іншими структурами, які мають велику мережу підрозділів у регіонах.

    Ігор Клименко очолює систему з розгалуженим управлінським апаратом, силовими формуваннями, територіальними органами та досвідом роботи в кризових умовах. Саме ця здатність координувати великі структури могла зробити його кандидатуру привабливою для Банкової.

    Водночас твердження про те, що призначення Клименка автоматично виправить проблеми мобілізації, було б спрощенням. Цей процес залежить від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, військово-лікарських комісій, цифрових реєстрів, командування ЗСУ та суспільної довіри.

    Можливий перехід Клименка може означати спробу посилити дисципліну, контроль і координацію, але не гарантує миттєвого вирішення накопичених проблем.

    Що відомо про Ігоря Клименка

    Ігор Клименко народився 25 жовтня 1972 року в Києві. Він здобув освіту в Харківському військовому університеті та розпочав службу у Збройних силах України. Після цього працював у системі органів внутрішніх справ, обіймаючи оперативні, кадрові й керівні посади.

    У 2019 році Клименко очолив Національну поліцію України. На цій посаді він перебував до січня 2023 року, коли після загибелі міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського став виконувачем обов’язків глави МВС.

    7 лютого 2023 року Верховна Рада офіційно призначила його міністром внутрішніх справ. До цього він понад три роки керував Національною поліцією та мав значний досвід роботи у системі МВС.

    За час повномасштабної війни Клименко координував роботу поліції, Нацгвардії, прикордонників і рятувальників під час російських атак, евакуацій, ліквідації наслідків ударів та роботи на деокупованих територіях.

    Він також відповідав за розвиток системи цивільного захисту, роботу центрів безпеки в громадах і взаємодію між центральною владою та регіональними службами. У МВС наголошували, що система відомства за роки війни суттєво трансформувалася і виконує не лише правоохоронні, а й оборонні та рятувальні завдання.

    Які переваги може мати Клименко на чолі Міноборони

    Головною перевагою Клименка є досвід управління великим силовим відомством. Міністерство внутрішніх справ об’єднує сотні тисяч працівників і військовослужбовців, має власну логістику, навчальні заклади, медичну систему, авіацію, техніку та регіональну вертикаль.

    Клименко також має військову освіту та досвід служби у Збройних силах, хоча більша частина його кар’єри пов’язана з поліцією та МВС. Це відрізняє його від цивільних технократів, які раніше очолювали Міноборони без тривалого досвіду роботи в силовому секторі.

    Ще одним аргументом може стати його досвід управління під час надзвичайних ситуацій. Після масованих російських ударів саме Клименко часто координував роботу поліції, рятувальників і Нацгвардії на місцях уражень.

    Для Міністерства оборони така здатність швидко збирати інформацію, розподіляти ресурси та контролювати виконання рішень може бути корисною.

    Які ризики має можливе призначення

    Міністерство оборони значно відрізняється від МВС за структурою та завданнями. Воно відповідає за оборонні закупівлі, співпрацю з НАТО, міжнародну військову допомогу, виробництво зброї, бюджет ЗСУ, соціальне забезпечення військових і реформи у сфері командування.

    Клименко не має публічно відомого досвіду керування оборонними закупівлями, міжнародними військовими програмами чи оборонно-промисловим комплексом.

    Також виникає питання, хто замінить його на посаді міністра внутрішніх справ. МВС залишається критично важливим відомством під час війни, тому одночасна зміна керівництва в Міністерстві оборони та Міністерстві внутрішніх справ може створити перехідний період одразу в двох ключових силових структурах.

    Окремий ризик полягає у надмірній концентрації силового підходу. Міністр оборони має не лише забезпечувати дисципліну, а й працювати з міжнародними партнерами, оборонними компаніями, парламентом, військовим командуванням і громадянським суспільством.

    Що відомо про роботу Михайла Федорова

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. За його призначення проголосували 277 народних депутатів. До цього він керував цифровою трансформацією держави та відповідав за розвиток технологічних проєктів.

    Після переходу до Міноборони Федоров зробив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, українську балістику, нові контракти для військовослужбовців і трансформацію Сил оборони.

    У червні він заявляв про запуск першого етапу змін, який включав оновлені контракти, залучення іноземців, розвиток українського ракетного озброєння та реформування оборонних процесів.

    Міністерство оборони також публікувало перелік із 30 результатів перших трьох місяців роботи Федорова. Серед них відомство називало домовленості про міжнародну допомогу, розвиток ППО, технологічні рішення та посилення безпілотного компонента.

    Тому твердження про повний провал його роботи не має офіційного підтвердження. Повідомлення про незадоволення Зеленського базується лише на анонімних джерелах LB.ua.

    Чому Федорова можуть перевести, а не звільнити

    Михайла Федорова також називають серед можливих кандидатів на посаду прем’єр-міністра. Це означає, що його відхід із Міноборони може бути не покаранням, а частиною ширшої кадрової перестановки.

    Серед претендентів на посаду глави уряду джерела називали керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького, першого віцепрем’єра Дениса Шмигаля, мера Харкова Ігоря Терехова та Федорова.

    Якщо Федоров отримає іншу високу посаду або відповідатиме за технологічний блок уряду, Міноборони справді може перейти до керівника з більш традиційним силовим досвідом.

    Водночас головним кандидатом на прем’єра українські медіа називають Корецького. Тому подальша роль Федорова залишається невизначеною.

    Як відбувається призначення міністра оборони

    Відповідно до українського законодавства, кандидатуру міністра оборони президент подає до Верховної Ради. Для призначення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів.

    Тому навіть якщо Зеленський остаточно визначиться з кандидатурою Клименка, рішення має підтримати парламент.

    Після відставки прем’єр-міністра весь Кабінет Міністрів складає повноваження, але продовжує виконувати обов’язки до формування нового уряду. Саме в межах цього процесу може відбутися заміна міністра оборони.

    Офіційного подання Клименка до Верховної Ради поки немає. Так само не оприлюднено заяви Федорова про відставку.

    Чого чекати далі

    Найближчими днями Верховна Рада може розглянути відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та почати формування нового складу уряду.

    До моменту офіційних рішень інформацію про Клименка слід розглядати як один із можливих сценаріїв, а не доконаний факт.

    Однак сама поява його прізвища серед кандидатів свідчить про напрямок, у якому може рухатися президентська команда. Банкова, схоже, шукає для Міноборони керівника з жорсткою управлінською вертикаллю, досвідом роботи з великими силовими структурами та здатністю координувати мобілізаційні й безпекові процеси.

    Якщо Клименко справді очолить Міністерство оборони, це стане однією з найгучніших кадрових рокіровок у новому уряді. Чинний глава МВС отримає відповідальність за найбільший сектор державних видатків і ключовий напрямок у країні, яка продовжує повномасштабну війну.

    Поки ж офіційно Ігор Клименко залишається міністром внутрішніх справ, а Михайло Федоров — міністром оборони України. Остаточну відповідь дадуть подання президента та голосування Верховної Ради.