Golosnovinua.com

Позначка: житлова політика

  • У Раді зареєстрували законопроєкт для здешевлення іпотеки

    У Раді зареєстрували законопроєкт для здешевлення іпотеки

    У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт «Про сек’юритизацію та облігації з покриттям», який має на меті змінити підходи до фінансування банківського сектору, здешевити іпотечні кредити та розширити доступ до довгострокового кредитування.

    Про ініціативу повідомив голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

    Законопроєкт передбачає впровадження в Україні сучасних фінансових інструментів, які вже активно використовуються в країнах Європейського Союзу. Йдеться насамперед про сек’юритизацію активів та облігації з покриттям. У межах сек’юритизації банки зможуть об’єднувати кредитні портфелі, зокрема іпотечні, у пул активів і передавати їх інвесторам у вигляді цінних паперів. Це дозволяє фінансовим установам швидше повертати ліквідність і спрямовувати ресурси на нові кредити.

    Облігації з покриттям є ще одним ключовим елементом ініціативи. Це боргові цінні папери, забезпечені якісними активами, найчастіше іпотечними кредитами, які вважаються одним із найбільш надійних інструментів довгострокового фінансування банків у Європі.

    За словами Гетманцева, основна мета законопроєкту полягає у створенні умов для здешевлення кредитів, розвитку ринку іпотеки, залучення довгострокових інвестицій та підтримки державних житлових програм. Він також наголосив, що в Україні залишається високий попит на житло, зокрема через понад 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб, що формує значне навантаження на ринок нерухомості.

    Іпотечне кредитування в Україні традиційно залишається дорогим і обмеженим через високі ризики та нестачу довгострокових ресурсів у банківській системі. Запровадження сек’юритизації, за оцінками експертів, може зменшити навантаження на банки, збільшити обсяги кредитування та зробити іпотеку доступнішою для населення.

    У країнах Європейського Союзу подібні інструменти давно є базовим елементом фінансової системи. Облігації з покриттям та сек’юритизація активно використовуються банками для стабільного фінансування житлових кредитів, а загальний обсяг цього ринку вимірюється трильйонами євро.

    В Україні паралельно триває розвиток державних програм підтримки житла, зокрема пільгового іпотечного кредитування. Також обговорюються реформи у сфері житлової політики та створення системи соціального житла, яка має стати частиною довгострокової відбудови країни.

    Після реєстрації законопроєкт має бути розглянутий у профільних комітетах Верховної Ради та винесений на голосування. У разі ухвалення він може стати одним із ключових кроків у реформуванні фінансового ринку та розвитку доступного житлового кредитування в Україні.

  • Будинки без ОСББ змінять систему управління: Мінрегіон підготував новий закон

    Будинки без ОСББ змінять систему управління: Мінрегіон підготував новий закон

    Міністерство розвитку громад та територій підготувало законопроєкт, який передбачає створення юридичної особи — простого товариства співвласників — у кожному багатоквартирному будинку, де не створено ОСББ. Документ має на меті модернізувати систему управління житловим фондом і зробити її більш прозорою для мешканців.

    Йдеться про законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо управління житловим фондом». Однією з ключових новацій стане запуск у 2026 році єдиного реєстру управління будинками, який стане частиною Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

    У цьому реєстрі міститиметься інформація про житловий фонд громад: форма управління будинком, договори з управителями, фінансові звіти та дані про проведені ремонти. Передбачається, що мешканці зможуть отримувати доступ до цих даних онлайн.

    Законопроєкт пропонує ліквідувати інститут балансоутримувачів і зобов’язати співвласників обрати одну з трьох форм управління будинком:

    • створення ОСББ,
    • просте товариство співвласників,
    • управління через управляючу компанію.

    Якщо мешканці не визначаться самостійно, місцева влада зможе призначити управителя примусово.

    Уповноважена особа товариства співвласників відповідатиме за ведення обліку, укладання договорів та управління фінансовими рахунками будинку.

    Ініціатива Мінрегіону є частиною більш широкої реформи житлової політики в Україні. Раніше Верховна Рада вже підтримала закон про нову житлову політику, який має змінити підходи до управління житловим фондом і забезпечення громадян житлом.

    Крім того, парламент також готує законодавчі зміни, які дозволять громадам здавати соціальне житло в оренду. Це має створити нові механізми забезпечення житлом людей, які його потребують.

    Що зміниться для мешканців

    Новий законопроєкт також уточнює статус ОСББ і управителів як споживачів комунальних послуг. Це дозволить оплачувати електроенергію та газ за тарифами для населення, а не для підприємств.

    Окремо документ визначає правовий статус прибудинкових територій і земельних ділянок. Вони будуть юридично пов’язані з будинком і належатимуть його співвласникам.

    За словами заступниці міністра розвитку громад та територій Наталії Козловської, товариство співвласників фактично стане офіційним представником будинку, який опікуватиметься спільними питаннями мешканців — від обліку комунальних послуг до укладання договорів з управителями.

    Документ також має вирішити проблему новобудов, які іноді вводять в експлуатацію без повного підключення до інженерних мереж. Законопроєкт встановлює чіткі строки передачі будинків після введення в експлуатацію.

  • Верховна Рада ухвалила закон про нову житлову політику: що зміниться для українців

    Верховна Рада ухвалила закон про нову житлову політику: що зміниться для українців

    Верховна Рада ухвалила закон «Про основні засади житлової політики», який фактично змінює систему державної житлової політики в Україні. Документ №4751-IX парламент підтримав у січні 2026 року, а 12 лютого його підписав президент. Закон також передбачає втрату чинності Житлового кодексу України 1983 року, який діяв понад 40 років.

    Після ухвалення закону в суспільстві з’явилися побоювання, що документ нібито скасовує приватизацію житла. Однак насправді він змінює підхід держави до житлової політики, зміщуючи акцент із масової приватизації на довгострокові моделі користування житлом, передусім орендні.

    Закон має рамковий характер і стосується передусім публічного житлового сектору. Йдеться про державний та комунальний житловий фонд, а не про приватну нерухомість громадян чи первинний ринок житла.

    Документ визначає загальні принципи реалізації права на житло, механізми соціальної та доступної житлової політики, а також правила управління державним і комунальним житловим фондом. Натомість питання будівництва, землекористування, містобудування та технічних стандартів і надалі регулюватимуться окремими законами.

    Однією з ключових змін є припинення приватизації житла з державного житлового фонду. Водночас закон передбачає перехідний період. Норма про втрату чинності закону «Про приватизацію державного житлового фонду» набуде чинності не раніше ніж через рік після завершення воєнного стану і водночас не раніше ніж через рік після набрання чинності новим законом.

    Таким чином, приватизацію не скасовують миттєво. Громадяни, які вже мають право на приватизацію житла, зможуть скористатися ним у межах перехідного періоду.

    Головна мета змін — зберегти державний і комунальний житловий фонд як інструмент соціальної політики. Масова приватизація призводить до скорочення соціального житла і зменшує можливості допомоги людям, які потребують житлової підтримки.

    Натомість закон робить ставку на розвиток соціальної оренди. Соціальне житло може надаватися громадянам у користування безкоштовно або за доступну плату на підставі договору найму. Розмір плати залежатиме від доходів домогосподарства.

    Органи місцевого самоврядування зможуть компенсувати плату за оренду такого житла у межах місцевих програм підтримки. У деяких випадках компенсація може становити до 100% вартості оренди.

    Ще одна важлива зміна — кошти від плати за користування соціальним житлом спрямовуватимуться до спеціального фонду. Ці гроші використовуватимуться для утримання, ремонту та відновлення житлового фонду.

    Закон також запроваджує нові стандарти якості житла. Зокрема, він розмежовує мінімальні та загальні вимоги до житлових приміщень і робить акцент на доступності житла для маломобільних груп населення та людей з інвалідністю.

    Окрему увагу приділено цифровізації житлової системи. Облік громадян, які потребують соціального житла, переведуть із паперових списків до єдиної інформаційно-аналітичної системи. При цьому дата взяття на квартирний облік зберігатиметься.

    Новий закон також відкриває можливості для участі бізнесу у житловій політиці. Зокрема, передбачено створення операторів соціального та доступного житла, якими можуть бути підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності.

    Це дозволить реалізовувати житлові проєкти у форматі державно-приватного партнерства, коли приватні компанії можуть брати участь у створенні, управлінні та обслуговуванні соціального житла.

    Водночас для таких проєктів діятимуть обмеження. Соціальне житло не може бути переведене у звичайний комерційний обіг навіть у разі зміни власника, а його цільове призначення має зберігатися.

    Окремо закон регулює питання службового житла. Воно надаватиметься працівникам на період трудових відносин і також буде включене до єдиної житлової інформаційної системи.

    Експерти зазначають, що закон має рамковий характер, тому значна частина механізмів буде визначена підзаконними актами, місцевими програмами та типовими договорами.

    Для громадян головний висновок полягає в тому, що закон не зачіпає вже приватизоване житло і не обмежує право приватної власності. Його мета — змінити підхід до управління державним і комунальним житловим фондом та створити нову систему житлової підтримки.

  • Кінець радянської моделі: Верховна Рада провела наймасштабнішу житлову реформу

    Кінець радянської моделі: Верховна Рада провела наймасштабнішу житлову реформу

    Ухвалення Верховною Радою у другому читанні законопроєкту №12377 стало однією з наймасштабніших реформ у сфері житлового права за весь період незалежності України. Держава фактично намагається остаточно відійти від радянської моделі житлових відносин, яка формально існувала десятиліттями, але давно не відповідала реальним соціальним і економічним умовам.

    Необхідність таких змін назріла давно. Житловий кодекс 1983 року не враховував ринкову економіку, масову приватну власність, внутрішнє переміщення населення та виклики, спричинені війною. Законопроєкт №12377 пропонує нову концепцію житлової політики, яка передбачає розвиток соціального й орендного житла, житлових програм, прозорих реєстрів і принципово іншу роль держави — не як розпорядника житла, а як регулятора та гаранта базових стандартів.

    Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

    Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

    Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

    13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

    Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

    Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.