До початку реалізації сучасного вітчизняного проєкту Fire Point в Україні велися активні роботи над створенням іншої далекобійної балістичної ракети для стратегічного стримування противника. Проте перша спроба створити власну важку ракетну зброю завершилася невдачею через ворожий удар: окупаційним військам вдалося своєчасно виявити виробничі потужності та фізично знищити ключові об’єкти попередньої засекреченої програми. Ця болюча втрата змусила військове та політичне керівництво кардинально переглянути заходи безпеки та докорінно перебудувати весь оборонний сектор.
Створення балістичного озброєння є одним із найскладніших інженерних завдань, яке вимагає специфічних технологій складання важких двигунів, унікальних виробничих ліній та надточних систем наведення. На відміну від зброї малої дальності, балістична ракета великого радіуса дії потребує принципово інших компонентів та масивних складальних цехів. На початкових етапах розвитку програми ключові технологічні ланцюжки виявилися зосередженими на відомих виробничих майданчиках, що зробило їх доступними для ворожої аерокосмічної розвідки та диверсійних дій. У результаті прицільні удари агресора зуміли повністю зруйнувати критичні вузли та відкинути розробку вітчизняної балістики на тривалий час.
Гіркий досвід втраченого проєкту ліг в основу абсолютно нової оборонної концепції, за якою нині створюється ракетне сімейство Fire Point. Щоб унеможливити повторення подібного сценарію, розробники повністю відмовилися від концентрації виробництва на класичних великих заводах. Сучасне ракетобудування вибудовується на принципах тотальної децентралізації та максимальної секретності. Виробничі потужності, цехи збірки та дослідні лабораторії розосереджені по всій території країни у невеликих прихованих локаціях та підземних об’єктах, що робить їх недосяжними для масованих атак ворога. Навіть у разі потенційного ураження однієї з точок загальний технологічний ланцюг не переривається та продовжує працювати.
Сьогодні в рамках оновленої програми пріоритет надається створенню тактичних та далекобійних балістичних комплексів, здатних вирішувати завдання різного рівня складності. Модифікації малої дальності розглядаються як технологічний та значно дешевший аналог західних систем ATACMS, здатний точно вражати командні пункти, склади пального та скупчення живої сили ворога на відстані до трьохсот кілометрів. Водночас важка модифікація розробляється для роботи на дистанціях понад вісімсот кілометрів, що відкриває можливості для регулярного ураження стратегічної військової інфраструктури, летовищ та промислових об’єктів у глибокому тилу держави-агресора.
Переосмислення попередніх прорахунків дозволило створити значно гнучкішу та стійкішу модель виробництва стратегічного озброєння. Постійне маскування та розсіювання критичних процесів гарантують, що нові українські балістичні ракети успішно дійдуть до етапу серійного випуску та забезпечать армію власним невідворотним інструментом відплати.
