Адміністрація Дональда Трампа, ймовірно, розробляє нову жорстку стратегію щодо Куби, однак немає підстав вважати, що вона включатиме військове вторгнення. Джордж Фрідман, засновник Geopolitical Futures, вважає, що США, скоріше за все, зосередяться на економічному тиску та послабленні кубинського режиму, що може призвести до його внутрішнього краху.
Фрідман підкреслює, що численні сигнали з Вашингтона, такі як обвинувачення проти Рауля Кастро, рідкісне відеозвернення держсекретаря Марко Рубіо до кубинців та візит директора ЦРУ до Гавани, свідчать про формування нової стратегії США в цьому регіоні. Ці події, на його думку, не є випадковими, а вказують на новий підхід до Куби.
Географічне положення острова, лише за 90 миль від Флориди, робить його важливим для США, оскільки Куба контролює ключовий морський шлях до Мексиканської затоки, через який проходить значна частина американської торгівлі. Фрідман зазначає, що Куба викликає інтерес не сама по собі, а в контексті загроз, які можуть виникнути, якщо острів потрапить під контроль ворожих держав.
На його думку, основна загроза для США полягає не в кубинській армії, а в можливості використання Куби іншими країнами, такими як Китай, для розміщення військових баз поблизу американських берегів. Фрідман також звертає увагу на те, що Куба вже давно відійшла від комуністичного ідеалу, й реальна влада на острові наразі зосереджена у військових.
Трамп, впевнений аналітик, скоріше за все, не ініціює масштабну військову операцію против Куби. Це пов'язано з розміром острова, наявністю озброєної армії та ризиками, що можуть виникнути під час війни. Фрідман порівнює потенційне військове втручання зі спробами США в інших конфліктах, коли вони стикалися з серйозними труднощами, очікуючи швидкого результату.
Тому стратегія США, на думку експерта, полягає не у вторгненні, а в поступовому тиску на режим, що має призвести до руйнування його структури зсередини. Вашингтон може впливати на ресурси Куби, здійснювати юридичні переслідування представників режиму та інформаційно підтримувати заклики до змін серед населення.
Марко Рубіо, який має кубинське походження, може зіграти важливу роль у цій стратегії. Його звернення до кубинців має на меті не лише тиснути на владу, але й безпосередньо комунікувати з населенням, щоб підштовхнути до змін.
Візит директора ЦРУ до Гавани, як вважає Фрідман, також може бути елементом психологічного тиску на кубинське керівництво, демонструючи, що США мають детальну інформацію про структуру та слабкості режиму.
Фрідман висловлює думку, що США можуть застосувати модель, схожу на венесуельську, усуваючи ворожу владу та підтримуючи більш прийнятний для Вашингтона політичний перехід. Проте він підкреслює, що Вашингтон не прагне брати на себе управління Кубою, оскільки країна стикається з серйозними економічними проблемами.
Головною метою США є не перетворити Кубу на свою територію, а не дозволити острову стати базою для ворожих держав чи транснаціональних загроз. Фрідман проводить аналогії з іншими державами, підкреслюючи, що країни завжди реагують на загрози, які можуть виникнути з боку сусідніх островів.
У підсумку, Фрідман вважає, що Трамп може реалізувати "тиху кампанію" проти Куби, зосередившись на юридичному, економічному, розвідувальному та політичному тиску без масштабного вторгнення. Мета такої кампанії — підірвати режим і створити умови для внутрішніх змін. Однак, експерт визнає, що передбачити дії Трампа важко, особливо на тлі загострення міжнародних криз, зокрема в Ірані.