Ситуація між США та Іраном досягла критичного моменту, оскільки обидві країни наблизилися до підписання мирної угоди, яка може завершити один з найтриваліших та найнебезпечніших конфліктів останніх років. Згідно з інформацією Reuters, переговори проходять за посередництвом Пакистану, і прем'єр-міністр цієї країни Шехбаз Шаріф повідомив, що сторони вже досягли домовленостей про основні умови угоди та можуть підписати її протягом наступних 24 годин.

Шаріф стверджує, що текст угоди фактично готовий, і Пакистан здійснює підготовку до процедури електронного підписання документа. Після цього учасники перемовин планують перейти до технічних обговорень, які можуть відбутися вже на наступному тижні. За словами пакистанського прем'єра, мир між Вашингтоном і Тегераном ніколи не був так близьким.

Ця новина стала однією з найбільш значущих у дипломатичному середовищі останніх місяців. Конфлікт, що загострився наприкінці лютого, вплинув не лише на ситуацію в регіоні Близького Сходу, а й на глобальну економіку. Війна призвела до різкого зростання цін на нафту, загострила безпекову ситуацію в Перській затоці та створила серйозні загрози для міжнародної торгівлі через Ормузьку протоку — ключовий шлях для транспортування нафти.

Одним із важливих аспектів майбутньої угоди є можливі умови, зокрема, відкриття Ормузької протоки для судноплавства і зняття морської блокади іранських портів. У відповідь США можуть розпочати процес розморожування активів Ірану, що були заблоковані через санкції, а також пом’якшити обмеження на експорт іранської нафти.

Очікування відновлення нормального судноплавства в Ормузькій протоці викликало миттєву реакцію на світових ринках. Інвестори сподіваються, що повернення значних обсягів іранської нафти на ринок сприятиме збільшенню пропозиції енергоносіїв і зменшенню ризиків перебоїв у постачанні, що вже відобразилося у зниженні котирувань нафти.

Водночас, питання, пов’язані з іранською ядерною програмою, залишаються складними у ході переговорів. Перемовини передбачають, що після підписання початкового документа учасники матимуть близько 60 днів на окремі консультації щодо майбутнього ядерної програми Ірану. Американська сторона наполягає на суттєвих обмеженнях або ліквідації можливостей Тегерана для збагачення урану, тоді як Іран категорично відкидає всі вимоги про повну ліквідацію своєї ядерної інфраструктури.

Іранський міністр закордонних справ Аббас Аракчі підтвердив, що досягнення угоди стали ближчими, але зазначив, що деякі пункти документа можуть бути змінені. Він підкреслив, що Тегеран не планує повного згортання своєї ядерної програми і вважає досягнуті домовленості доказом того, що країна зберегла свої ключові інтереси, ставши навіть сильнішою у результаті конфлікту.

З боку США також звучать обережні оптимістичні сигнали. Представники адміністрації Трампа підтвердили, що текст угоди погоджено, і сторони знаходяться на фінішному етапі підготовки до підписання. Трамп раніше зазначав, що укладення мирної угоди можливе в найближчі дні, а відкриття Ормузької протоки стане першим результатом досягнутого компромісу.

Проте експерти наголошують, що навіть підписання угоди не означатиме автоматичне вирішення всіх суперечностей. Попереду залишаються переговори щодо ядерної програми, ракетних технологій, санкцій та механізмів контролю за виконанням зобов'язань. Ці питання можуть визначити, чи стане нинішня угода справжнім мирним договором або ж лише тимчасовою ліквідацією напруженості.

Важливу роль у цьому процесі відіграє Пакистан, який активно працює як посередник між США та Іраном. Ісламабад підтримує контакти як із Вашингтоном, так і з Тегераном, що дозволило йому стати важливим майданчиком для мирних консультацій. Пакистанська дипломатія неодноразово організовувала зустрічі між сторонами і допомагала знаходити компромісні рішення.

Незважаючи на оптимістичні заяви, остаточне підписання угоди все ще залишається невизначеним. Світові лідери та фінансові ринки уважно стежать за розвитком подій. Якщо угода буде укладена протягом найближчих годин, це може стати одним з найзначніших дипломатичних досягнень 2026 року та суттєво змінити геополітичний баланс у регіоні.