Все ще оговтуючись від минулорічного невдалого контрнаступу в Україні, адміністрація Байдена складає нову стратегію, яка зменшить наголос на відвойовуванні території та зосередиться натомість на допомозі Україні відбити нові наступи Росії, одночасно рухаючись до довгострокової мети посилення її бойових дій.
Новий план є різкою зміною в порівнянні з минулим роком, коли армія США та союзників поспішно направила навчання та сучасне обладнання до Києва в надії, що це зможе швидко відкинути російські сили, які окупували східну та південну Україну. Ця спроба зазнала невдачі, головним чином через сильно укріплені російські мінні поля та передові траншеї.
«Цілком ясно, що їм буде важко спробувати здійснити такий же серйозний поштовх на всіх фронтах, який вони намагалися зробити минулого року», — сказав високопоставлений чиновник адміністрації.
Ідея зараз полягає в тому, щоб позиціонувати Україну так, щоб вона поки що утримувала свої позиції на полі бою, але «перевести їх на іншу траєкторію, щоб вони були набагато сильнішими до кінця 2024 року… і вивели їх на більш стійкий шлях», — сказав високопоставлений чиновник, один із кількох, хто описав внутрішню політику на умовах анонімності.
Планування США є частиною багатосторонніх зусиль майже трьох десятків країн, які підтримують Україну, щоб пообіцяти довгострокову безпеку та економічну підтримку — як через необхідність, враховуючи невтішні результати минулорічного контрнаступу, так і переконання, що подібні зусилля цього року, ймовірно, можуть призвести до такого ж результату, і як демонстрація стійкої рішучості президенту Росії Володимиру Путіну.
Кожна з них готує документ із викладенням своїх конкретних зобов’язань на майбутнє до десятиліття. Британія оприлюднила свою 10-річну угоду з Україною минулого тижня, підписану прем’єр-міністром Ріші Сунаком і президентом України Володимиром Зеленським у Києві. Він окреслив внески до «Морської безпеки, повітря, протиповітряної оборони, артилерії та бронетехніки», а також фіскальну підтримку та доступ до фінансового сектору. Очікується, що наступною буде Франція, найближчим часом президент Еммануель Макрон відвідає Україну.
Але успіх стратегії майже повністю залежить від Сполучених Штатів, безперечно найбільшого донора грошей і обладнання для України та координатора багатосторонніх зусиль. Цієї весни адміністрація сподівається оприлюднити власне 10-річне зобов’язання, яке зараз збирає Державний департамент з благословення Білого дому — за умови, що запит президента Байдена на додаткове фінансування Україні в розмірі 61 мільярда доларів буде схвалено непокірним Конгресом.
Хиткий ґрунт, на якому нині тримається це припущення — республіканці Палати представників, схоже, все глибше закопуються у відмові від грошей — стурбувала як західних союзників, так і саму Україну.
«Безумовно, лідерство та участь США в довгостроковій перспективі, але також і на цьому дуже важливому етапі, є першорядними», — сказав високопоставлений європейський чиновник. «Доповнення є обов’язковим для продовження… не тільки на місцях, але як демонстрація рішучості Заходу… щоб дати [Путіну] зрозуміти, що він не переможе».
«Ми б не вижили без підтримки США, це реальний факт», — сказав Зеленський у телевізійному інтерв’ю минулого тижня.
Майбутня Україна проти Трампа
За словами американських чиновників, американський документ гарантуватиме підтримку короткотермінових військових операцій, а також побудову майбутньої української збройної сили, здатної стримувати російську агресію. Він включатиме конкретні обіцянки та програми, які допоможуть захистити, відновити та розширити промислову та експортну базу України, а також допоможуть країні з політичними реформами, необхідними для повної інтеграції до західних інституцій.
Невипадково, як сказав один американський чиновник, сподіваємося, що довгострокова обіцянка — знову ж таки припускаючи підтримку Конгресу — також надасть Україні «забезпечену майбутнім» допомогу проти можливості переобрання колишнього президента Дональда Трампа .
Поки Білий дім продовжує намагатися переконати законодавців, другий високопоставлений чиновник адміністрації підкреслив, що стратегія не означає, що українці просто збираються будувати власні оборонні окопи «і сидіти за ними» цілий рік. «Продовжуватиметься обмін територіями» в малих містах і селах з мінімальною стратегічною цінністю, «запуски ракет і безпілотники» з обох сторін, а також російські «атаки на цивільну інфраструктуру», – сказав цей чиновник.
Замість масштабних артилерійських дуелей, які домінували у більшій частині бойових дій у другій половині 2022 року та більшій частині 2023 року, Захід сподівається на 2024 рік, що Україна уникне втрати території, що перевищує одну п’яту території країни, яку зараз окупує Росія. Крім того, західні уряди хочуть, щоб Київ зосередився на тактиці, де його сили нещодавно досягли більшого успіху — вогні на більших відстанях, у тому числі французькими крилатими ракетами, які обіцяють поставити протягом наступних кількох місяців; стримування Чорноморського флоту Росії для захисту військово-морського транзиту з портів України; і зв’язування російських сил у Криму за допомогою ракетних ударів і диверсій спецоперацій.
Зеленський наполягає на тому, що Україна продовжує наступ. Плани на 2024 рік — це «не лише оборона», — сказав він у нещодавньому відеозверненні. «Ми хочемо, щоб наша країна зберегла ініціативу, а не ворог».
Але американські політики, які нещодавно зустрічалися з ним приватно, кажуть, що Зеленський має сумніви щодо того, наскільки амбітним він буде в наступному році без ясності щодо допомоги США.
«Нас запитують, який у нас план, але ми повинні розуміти, які ресурси ми матимемо», – сказав український депутат Роман Костенко. «Зараз все вказує на те, що у нас буде менше, ніж минулого року, коли ми намагалися провести контрнаступ, але це не вийшло. … Якщо матимемо ще менше, то зрозуміло, який буде план. Це буде захист».
«Ніхто не виключає наступальних дій із рівняння», – сказав Сергій Рахманін, інший депутат. «Але загалом… дуже важко уявити серйозну глобальну стратегічну наступальну операцію в 2024 році. Особливо якщо ми подивимося на загальний стан іноземної допомоги, не тільки з боку США»
Навіть ті, хто вірить, що Україна врешті-решт зможе дати відсіч Росії, визнають, що 2024 рік буде мізерним і небезпечним. «Швидше за все, величезних територіальних здобутків не буде», — сказав в інтерв’ю президент Латвії Едгар Рінкевичс. «Єдина стратегія полягає в тому, щоб отримати якомога більше в Україну, щоб допомогти їм, по-перше, захистити власні міста… а по-друге, допомогти їм просто не втратити позиції».
«Ми трохи захоплені часом», – погодився Кусті Салм, постійний секретар міністерства оборони Естонії. «Це лише питання, чи зможемо ми пройти цією долиною смерті».
«Треба мати з чим боротися»
Уздовж лінії фронту українські військові почали відповідну підготовку, щоб відтворити російську ешелоновану оборону окопів і мінних полів у південно-східній Запорізькій області, які перешкоджали торішньому контрнаступу.
«Звичайні солдати не дуже цікавляться [українською] політикою та зовнішньою політикою», — сказав український командир у східній Донецькій області, який не мав права говорити публічно. «Але коли на собі відчуваєш, що цього мало, як зараз боєприпасів, мінометів, снарядів, то це відразу викликає хвилювання. Ви можете боротися, але вам потрібно мати з чим боротися».
Американські політики кажуть, що очікують, що війна зрештою завершиться переговорами, але також не думають, що Путін буде серйозно ставитися до переговорів цього року, частково тому, що він сподівається, що Трамп повернеться на пост президента в листопаді та відкличе підтримку до Києва.
Трамп, який давно рекламував особливі стосунки з Путіним, кілька місяців тому заявив, що якщо він повернеться до Білого дому, він «розв’яже цю війну за один день, 24 години». У телевізійному інтерв’ю минулого тижня Зеленський назвав це твердження «дуже небезпечним» і запросив Трампа до Києва, щоб поділитися будь-яким його планом.
Довгострокова стратегія трансформації України для майбутнього бере свій початок у декларації підтримки G-7 минулого літа, в якій західні лідери пообіцяли створити «стійкі» військові сили, сумісні із Заходом, і зміцнити «економічну стабільність і стійкість».
Незважаючи на це, ця політика містить ризики, в тому числі політичні, якщо українці почнуть звинувачувати свій уряд у стагнації на лінії фронту. Так само в західних столицях чиновники чітко усвідомлюють, що терпіння їхніх громадян щодо фінансування війни в Україні не безкінечне.
На тлі планування Вашингтон також, здається, готує аргумент, що навіть якщо Україна не збирається повернути всю свою територію найближчим часом, їй потрібна значна допомога, щоб мати можливість захистити себе та стати невід’ємною частиною Заходу.
«Ми можемо бачити, яким може і має бути майбутнє України, незалежно від того, де саме проведені лінії», — сказав Блінкен на початку цього місяця на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Швейцарія. «І це майбутнє, де він міцно стоїть на своїх ногах у військовому, економічному та демократичному плані».
«Немає срібної кулі» для озброєння України
У розмовах із законодавцями представники адміністрації підкреслили, що лише близько половини із запитуваних 61 мільярда доларів спрямовано на нинішнє поле бою, а решта спрямована на те, щоб допомогти Україні створити безпечне майбутнє без масштабної західної допомоги.
За словами офіційних осіб США, які тісно брали участь у плануванні, документ США пишеться з урахуванням чотирьох етапів: боротьба, будівництво, відновлення та реформування.
Найнегайніше для фази «бою» необхідно «артилерійські боєприпаси, деяка заміна транспортних засобів», втрачених під час контрнаступу, «багато більше безпілотників», — сказав Ерік Чіарамелла, колишній аналітик розвідки ЦРУ, а нині старший науковий співробітник у Росії. та Євразійської програми Фонду Карнегі за міжнародний мир, який проконсультувався з представниками адміністрації. «Багато технологій електронної боротьби та боротьби з безпілотниками — у чому росіяни досягли переваги. Їм потрібно більше систем ППО, щоб покривати більше міст».
Незважаючи на те, що Україна все ще з нетерпінням чекає на обіцяну поставку винищувачів і бронетехніки цього року, це «дорогі системи з єдиними точками відмови», сказав Чіарамелла. «Я думаю, що українці розуміють, що срібної кулі немає, побачивши під час контрнаступу танк вартістю мільйон доларів, знищений міною в 10 тисяч доларів».
Фаза «побудови» стратегії зосереджена на обіцянках щодо майбутніх сил безпеки України на суші, морі та в повітрі, щоб українці «могли побачити, що вони отримують від світової спільноти протягом 10 років і… вийти з 2024 року з дорожньою картою до армії, яка має високий рівень стримування», — сказав перший високопоставлений чиновник адміністрації. У той же час, частина запитуваних додаткових грошей спрямована на розвиток промислової бази України для виробництва зброї, яка разом зі збільшенням США та союзників може «принаймні йти в ногу з російським» виробництвом.
План також включає додаткову протиповітряну оборону, щоб створити захисні «бульбашки» навколо українських міст за межами Києва та Одеси та дозволити ключовим частинам української економіки та експорту, включаючи сталь і сільське господарство, відновитися. Восени минулого року Байден призначив колишнього міністра торгівлі Пенні Прітцкер представником США, який очолить зусилля з відновлення економіки України та мобілізації державних і приватних інвестицій.
Залучення іноземних інвестицій в Україну також вимагатиме додаткових зусиль для боротьби з корупцією, визнають офіційні особи США. Зеленський вжив певних кроків, зокрема звільнив і в деяких випадках арештував ймовірно корумпованих чиновників із військових закупівель і суддів; інших ініціатив вимагав Європейський Союз, розглядаючи можливе членство України в ЄС.
Але оскільки розмови та планування майбутнього тривають, не всі прихильники України вважають, що зараз правильний момент, щоб зосередитись на тому, щоб надіслати Україні те, що необхідно, щоб протистояти росіянам якнайшвидше та рішуче на полі бою цього року.
«Яку б стратегію ви не використовували, вам потрібна вся зброя, яку тільки можете придумати», — сказав колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен під час візиту минулого тижня, щоб чинити тиск на законодавців-республіканців, щоб вони схвалили фінансування України.
«Ви не можете виграти війну, дотримуючись поступового підходу крок за кроком», — сказав він. «Ви повинні здивувати і перемогти свого супротивника».
Адміністрація президента США Джо Байдена розробляє нову стратегію допомоги Україні, яка відрізняється від попередньої. Замість акценту на відвоюванні вже захоплених територій від Росії, новий план фокусується на відбитті можливих нових російських наступів.
Рішення розробити нову стратегію було прийнято після “невдалого” торішнього контрнаступу України, коли зусилля з відвоювання територій виявилися марними через укріплені російські лінії оборони.
Згідно з новим підходом, наголос буде зроблено на допомозі Києву відбити можливі нові атаки Росії, одночасно зорієнтовано на досягнення довгострокових цілей, таких як посилення оборонного потенціалу та економіки України.
Стаття також вказує на зміну підходу до надання допомоги, порівняно з попереднім роком, коли надавалася сучасна техніка та підготовка військових з метою швидкого відкидання російських сил. Новий підхід спрямований на переорієнтацію України як країни, яка утримує свої позиції на полі бою, але готується до стійкості до кінця 2024 року.
Уряди США та їх союзників готують конкретні зобов’язання та програми на десятирічний термін, спрямовані на підтримку короткострокових військових операцій та розбудову майбутніх збройних сил України. Вони також враховують заходи для захисту, відновлення та розширення промислової та експортної бази України, а також політичні реформи, необхідні для повної інтеграції в західні інституції.
Нова стратегія розрахована на те, щоб уникнути демонстрації сили президента РФ Володимира Путіна у разі повторення контрнаступу. Очікується, що адміністрація Байдена оприлюднить свої довгострокові зобов’язання найближчим часом, хоча запит на додаткове фінансування України ще не отримав затвердження Конгресу.
Важливо відзначити, що успіх цієї стратегії буде в значній мірі залежати від підтримки США, як найбільшого донора грошей та техніки, а також координатора багатосторонніх зусиль.
Віцепрем’єрка – міністерка України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що «як мінімум у п’яти країнах-союзниках НАТО» моделюють сценарій можливої агресії Росії.
«Ми точно знаємо, що як мінімум у п’яти країнах-союзниках НАТО такий сценарій моделюється. Сьогодні навіть вийшла стаття в Politico, яка апелює до того, що саме президент України вперше дуже прямо означив цю перспективу: що на Україні ця війна не зупиниться. І, власне, ми бачимо зараз і публічні комунікації, зокрема, німецьких колег, естонських колег. Це реальність – це не питання домислів», – сказала Стефанішина в Брюсселі 25 січня.
Вона зауважила, що найважливіше для союзників – «все ж таки вивчати уроки історії і розуміти, що цей звір потребує трьох-чотирьох років для того, щоб знову накопичити сили і збільшити свій апетит».
«І знаючи це, можна ухвалювати рішення. Україна це робить, Україна закликає союзників. І ми сподіваємося, що це приведе до посилення європейської оборони, запровадження системи єдиних оборонних закупівель, запровадження єдиної політики ЄС щодо оборонної індустрії, посилення самого НАТО, відповідне рішення щодо України. І це потребує часу і потребує підтримки України, щоб ми вистояли, поки Європа стане сильнішою», – сказала віцепрем’єрка.
Міністерство оборони України внесло до Ради доопрацьований проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби.
Завтра доопрацьований проєкт закону буде представлено на робочій групі.
У наших ЗМІ дуже люблять порівнювати Ізраїль та Україну. Ми як і Ізраїль щодо загрози, яка над нами нависла, маленька країна, з не менш волелюбним народом. Але війна демонструє, що різниця є, і вона величезна!
Чому ізраїльтяни війну за свободу незалежність своєї країни називають своїм священним обов’язком і з гордістю беруть зброю для відбиття агресії ворогів, а українці тікають через представників ТЦК, які влаштовують на них засідки в транспорті та інших людних місцях?
Чому нікому з громадян Ізраїлю на думку не спало заплатити за можливість не брати участь у захисті батьківщини, а громадяни України готові платити за липові медичні довідки лікарям і прикордонникам за їхню короткозорість, що дає змогу їм тікати з країни?
Журналісти редакції 360UA NEWS вирішили розібратися в ситуації.
І для початку порівняємо ставлення до війни та мобілізації обраних представників народу, його політичної еліти. Тих, хто нас на власному прикладі веде до перемоги, демонструючи єдність із народом, який його обрав!
Ізраїль
Ізраїльський новинний портал Ynet повідомляє, діти яких представників влади Ізраїлю були добровільно мобілізовані після нападу ХАМАС на Ізраїль:
молодший син прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху – Авнер;
син президента Іцхака Герцога (воює безпосередньо в самій Газі);
2 дітей міністра оборони Йоава Галанта;
3 сини міністра Бені Ганца;
2 сини міністра Гаді Айзенкота;
син міністра соціального забезпечення Яакова Марджі;
старша дочка міністра транспорту Мірі Регев;
дочка міністра економіки Ніра Барката;
2 дітей міністра алії та інтеграції Офіра Софера (син ізраїльського міністра алії та інтеграції Офіра Софера – дістав поранення під час боїв у Хан-Юнісі на півдні сектора Гази);
син міністра науки, інновацій та технологій Офіра Акуніса;
усі діти міністра сільського господарства Аві Діхтера;
2 дітей міністра освіти Йоава Кіша;
2 синів міністра стратегічного планування Рона Дермера;
18-річний син міністра нацбезпеки Ітамара Бен-Гвіра;
8 членів сім’ї міністерки Оріт Струк: 4 її дітей і 4 чоловіків її дочок;
усі члени сім’ї міністра праці Йоава Бен-Цура, а ті, хто не служить, – волонтерили;
син міністра Іфат Шаші-Бітон, з перших днів війни;
2 дітей міністра юстиції Ярива Левіна.
Та що тут говорити, навіть колишній радник українського міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк пишається своєю донькою, яка захищає Ізраїль у лавах ЦАХАЛу.
Зазначимо також, що в перші дні після вторгнення ХАМАС син колишнього міністра науки Ізраїлю Ізхара Шая Ярон Шай загинув у бою. Йому був 21 рік.
Україна
Треба сказати, що позиція українських чиновників щодо мобілізації своїх дітей до лав ЗСУ вельми вкрай і дуже сильно стримана.
А інформація про дітей чиновників і політиків чомусь зникає зі сторінок сайтів, про що свідчать 404 відповіді сторінок, де раніше розміщувалися статті про героїчних дітей української еліти:
Але, завдяки ВебАрхіву, ми можемо відновити інформацію про моральні еталони нації.
Почнемо з головного патріота України – Петра Порошенка.
Два сини екс-президента України Петра Порошенка – Олексій і Михайло, більш ніж призовного віку (старшому 38 років, молодшому 22 роки) давно осіли в Лондоні, де почуваються чудово.
За кордоном своїх дітей сховав від мобілізації і Віталій Кличко, який раніше заявляв, що в разі війни, він як офіцер візьме в руки автомат і піде на фронт:
Кличко ніколи не бреше! Сказав піду на фронт і пішов! На корупційний фронт де бруківка і мости! – YouTube
Старший син Віталія Кличка, 23-річний Єгор-Деніел, деякий час проживав у Майамі, а зараз навчається в Лондонській школі економіки. Там він вивчає глобальний менеджмент.
Молодший син, 18-річний Максим-Олександр, 2023 року закінчив навчання в приватній британській школі, після чого вступив до престижної американської Школи Тафта у штаті Коннектикут, яка відома своїми спортивними командами.
Тримають Західний рубіж і діти іншого патріота – Вадима Пристайка. Старший Пристайко, Андрій, живе в місті Левен у Бельгії, а молодший Володимир обживається в австрійському Відні.
Син олігарха Олександра Гереги, 29-річний Тарас, живе у Швейцарії, де весело і безтурботно проводить весь час.
Дмитро Гордон не зміг піти захищати Україну, бо він багатодітний батько. Відсутність синів на фронті він пояснив хворобою одного з них, і тим, що два інших сини народжені не в Україні, а в Америці. Усе логічно.
Патріот України Віктор Ющенко також мужньо не відправив жодного сина на війну! Його син Тарас навчається в Массачусетському університеті в Кембриджі, ціна навчання в якому з магістратурою десь півмільйона доларів на одну дитину.
Двоє синів призовного віку мера Львова Андрія Садового живуть за кордоном. Про це свідчать їхні записи в соцмережах.
Ось що говорив Садовий раніше в інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи отримували його діти повістки: “Я думаю, що всі пройдуть через війну. Я більше сповідую систему, яка є в Ізраїлі, коли і чоловіки, і жінки повинні служити в ЗСУ”.
Проте 21-річний Іван-Павло Садовий, незважаючи на те, що вже закінчив бізнес-школу Ноттінгема в Британії, не став рятувати батьківщину від загарбників, а влаштувався маркетологом у все тому ж Ноттінгемі. А його молодший брат, 19-річний Тадей-Лука, то в Нідерландах спостерігає за качками в каналах Амстердама, то п’є “Белліні” в Данії.
За кордон вивіз свого сина Олександра і колишній нардеп та голова Шевченківського району Віктор Пилипишин.
Марік Добкін, син молодшого брата Михайла Добкіна Дмитра, який так полюбляв нюхати в кулуарах ВРУ, ніяк не може отримати повістку, бо весь час мандрує по закордонах.
Син депутата “Слуги народу” Армена Газіяна, який днями накинувся на жінку і матір військових, із другої спроби зміг утекти за кордон.
У квітні 2022 року Даніель Газіан намагався виїхати з України з підробленим документом. Як ми вже згадували, справа 495/2635/22 була розглянута в травні, Газіан-молодший сплатив 3400 грн штрафу і 496,20 судовий збір.
Після однієї невдачі син чиновника не зневірився, а з другої спроби зміг втекти за океан. Разом із дружиною та двома доньками Даніель живе у США, містечко Керкленд у передмісті Сіетла.
Андре Андрійович Лопушанський, попри те, що 20 лютого 2022 року перебував у столиці, про що свідчить фото з автомобілем Mercedes S AA7777EM. З приходом війни покинув батьківщину, і тепер поневіряється бідний між Дубаєм і Нью-Йорком.
Син голови Черкаської ОВА генерал-майора Ігоря Табурця, як видно із соцмереж хлопця, через війну теж виїхав за кордон. У 2022 році він жив у Парижі, а потім перебрався до Іспанії.
20 річний син стронгмена-депутата Василя Вірастюка – Адам Вірастюк став репером і співає з-за кордону про проблеми вживання наркотиків.
У незручній ситуації опинився син спікера парламенту Руслана Стефанчука. У чиновника двоє дітей – дочка Злата і син Олесь.
До початку повномасштабного вторгнення спікер заявляв, що донька вступила до польського університету, а син навчається в Києві. Але з початком війни з’ясувалося, що Олесь комфортно почувається у Відні разом із сестрою, а в лютому 2023 року навіть відвідав модний український клуб “Бешкет” у Лондоні.
Про підтримку України красномовно говорила футболка з написом “Слава Україні”. Пізніше він написав, що повернувся в Україну, проте зараз його соцмережі закриті.
“Я офіцер запасу і за необхідності виконаю свій обов’язок”! – заявив у березні 2022 року старший син Нестора Шуфрича Олександр. Але… через відсутність потреби в офіцерах у лавах ЗСУ Олександр Шуфрич змушений займатися футболом і ставками на футбол.
Офіцер ЗСУ лейтенант Сергій Бойченко, а за сумісництвом син мера Маріуполя Вадима Бойченка, який втік із міста в перші дні вторгнення, продовжує витрачати бюджетні мільйони.
У 2020 році Бойченко з гордістю розповідав Гордону про свого сина Сергія, але коли до Маріуполя прийшла велика війна і знадобився реальний захист, лейтенант Бойченко став цивільним. Живе в Дніпрі, подорожує країною, влаштовує з коханою романтичні фотосесії.
Син генпрокурора Андрія Костіна, Михайло, одразу після того, як у червні 2023 року відсвяткував повноліття, поспіхом покинув Україну, не чекаючи настання призовного віку.
Андрій Денисенко, син Вадима Денисенка – чиновника, який запропонував заборонити чоловікам виїзд з України після закінчення війни терміном на 3 роки. Несподівано для себе, щойно йому виповнилося 18 років, опинився за межами України. Де тепер змушений поневірятися, ведучи YouTube-блог про подорожі Європою.
Тимчасово виконувати обов’язки Міністра культури Ростислав Карандєєв, забув зазначити в декларації свого сина Мирона, пояснюючи це тим, що син навчався в Польщі і чиновник не знав про необхідність зазначення даних.
“Політик” із народу Олексій Паращенко, замість того щоб мобілізуватися, вирушив подорожувати Європою зі своєю дружиною – Вікторією Лісничою. Героїнею корупційного скандалу на Банковій, затриманою наприкінці 2019 року за вимагання $300.000 хабара за допомогу з призначенням на посаду в Нафтогаз.
Черговий “захисник” України – син дніпровського опзжшника Михайла Кошляка – Іван Кошляк. Хлопець займається дзюдо і виступає на змаганнях під австрійським прапором.
Синові Дмитра Шурова – Леву, цього року виповнилося 19 років. Відомо, що вже не перший рік молодий чоловік перебуває в Лондоні, де навчається в музичному коледжі.
У ведучої Каті Осадчої є старший син від першого шлюбу. Іллі вже 21 рік. Напередодні російського вторгнення її спадкоємець вступив до університету США і поїхав на навчання.
У легендарного українського футболіста Андрія Шевченка – 4 сини. Хлопчики народилися і виросли за кордоном. Нещодавно зірковий батько з гордістю заявив, що його старший син, 19-річний Джордан, вступив до університету Ліги плюща – і навчатиметься в Єлі.
Син міського голови Коломиї Олег Станіславський працює на Балі і не має часу прокоментувати, як йому вдалося перетнути державний кордон.
28-річний Павло Дубневич, син екснардепа, а тепер голови Солонківської ОТГ Богдана Дубневича, виїхав з України на початку вторгнення і досі не повернувся.
Навесні 2022 року син і онук співачки Софії Ротару намагалися нелегально перетнути кордон України, але їх спіймали, а справу зам’яли. Невдовзі 29-річний Анатолій все ж поїхав за кордон і більше не повернувся. У Європі зараз теж його батько.
36-річний син Остапа Ступки зараз перебуває у США. В Україну Дмитро Ступка повертатися не планує – принаймні, на період війни.
У своїх ефірах на Youtube офіційні блогери Офісу президента України: Петров та Іванов розповідають, що всі чоловіки України мають бути мобілізовані, але самі за своєю порадою послідувати не встигають.
Ніяк не може мобілізуватися і Влад Іванов – повнолітній син Сергія Іванова.
Хто з обраних усе ж таки на фронт пішов?
Загалом на фронт пішли 2 депутати з 423 членів парламенту. При цьому серед дітей нардепів воювати ніхто не пішов.
Колишніх депутатів у ЗСУ набагато більше.
Сьогодні на фронті воюють нардепи Роман Костенко, Сергій Рудик, Роман Лозинський, Михайло Забродський та Яна Зінкевич.
Воюють двоє синів Олексія Данилова.
Успішну кар’єру на захист батьківщини замінили й відомі українські зірки.
Актор Максим Девізоров, фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя, актор Гарік Бірча, співак Андрій Хливнюк, репер Ярмак, фронтмен гурту ТНМК Фагот, режисер Олег Сенцов.
Воює на фронті відомий банкір і бізнесмен – Андрій Оністрат. На війну він пішов разом зі старшим сином, 21-річним Остапом, але на жаль, 4 червня 2023 року хлопець загинув, не доживши до свого дня народження місяць. Трагедія сталася під Вугледаром – Остап був оператором відділення ударних БПЛА.
Піарники на війні
Утім, серед тих, хто сьогодні в лавах ЗСУ і ТРО, є й ті, кого можна назвати імітаторами.
До таких можна віднести футболіста Алієва, який отримав медаль і автомобіль від колишнього заступника керівника Офісу Президента України, за те, що не покинув Київ під час його облоги.
Решта команди піарників на війні менш героїчна, але фотоальбоми з фронту у них просто ломляться від кількості фотографій.
Це “Слуга народу” Святослав Юраш, який з перших днів увійшов в образ і бігав за військовими.
Диванний воїн у завжди ідеально чистому і випрасуваному камуфляжі – Тарас Березовець.
Штабний герой – Єгор Фірсов.
Герой усіх можливих битв і бойових зіткнень, який несподівано захворів на всі недуги, – Юрій Луценко.
Юлія Тимошенко, завдяки подвигу якої безсумнівно було врятовано Київ.
Кіра Рудик, зі своєю приголомшливою фотосесією.
Всюдисущий Олексій Гончаренко.
Ну і, звичайно ж, гвардійський олігарх Петро Порошенко, який вічно купається в променях слави.
Сумні підсумки
Сказати, що приємно усвідомлювати той факт, що в Україні немає еліти, на своєму прикладі готової довести свою відданість ідеалом країни, було б дуже сильно некоректно.
Еліта країни на фронті з перших днів!
А вот паразиты, которых ошибочно называют элитой, и их обслуга сами сидят по норам, и детей своих из Украины эвакуировали.
Українське керівництво, силові та партійні еліти живуть для своєї країни, але це не Україна. А тому вони не відповідають їй взаємністю за вкрадені і виведені в офшори мільярди, і не збираються за неї вмирати, бо вони тут гості.
Усе, що в них є цінного – давно за кордоном. Там де живуть і процвітають їхні сім’ї, гроші та інші активи.
Їм нічого захищати тут і нічого будувати, нічого зберігати.
В Ізраїлі ситуація повністю протилежна!
Ізраїльтяни живуть у цій країні, живуть для цієї країни, живуть заради країни і вона відповідає їм взаємністю!
Тому ні в кого перед лицем ворога не виникає думки: “можна я не піду на фронт” або “як можна уникнути мобілізації”. Ні!
Кожен ізраїльтянин, навіть той, хто живе далеко від своєї батьківщини, вважає своїм святим обов’язком виступити назустріч ворогові, хоч би який він був страшний і могутній!
І якщо українці хочуть, щоб їхня країна стала подібною до Ізраїлю, ми повинні позбутися паразитів у владі, віддавши її обраним представникам народу – справжній еліті, яка довела своє право на визнання їхніх заслуг на фронтах війни!
Сьогодні, 23 січня 2024 року, ступив у дію Закон № 3448-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення порядку ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги”.
Згідно з попередніми повідомленнями від уряду, новий закон містить ключові положення, що регулюють питання ввезення та обліку гуманітарної допомоги. Однією з основних ініціатив законодавства є спрощення процедур, пов’язаних із ввезенням, обліком та розподілом гуманітарної допомоги.
Закон також встановлює обов’язковість використання електронної системи обліку гуманітарної допомоги. За інформацією Мінсоцполітики, нова платформа, відома як Автоматизована система реєстрації гуманітарної допомоги, була запущена з 1 грудня. Протягом цього часу за допомогою системи було зареєстровано 3053 отримувачів, а загальна кількість юридичних осіб, які мають право легально ввозити гуманітарну допомогу до України, перевищила 4,5 тисячі.
Окрім того, розширено коло отримувачів гуманітарної допомоги. Раніше, це стосувалося лише благодійних фондів та громадських організацій, зареєстрованих в Україні з конкретними напрямками статутної діяльності. Тепер до цього переліку додані іноземні благодійні організації, представництва які мають акредитацію в Україні. Також отримувачами можуть бути неприбуткові державні та комунальні установи, органи місцевого самоврядування та надавачі соціальних послуг.
Серед інших положень, що набули чинності з дня прийняття, Закон № 3448-IX регулює важливе питання визнання товарів гуманітарною допомогою. Зокрема, товари, які придбані благодійними організаціями за кордоном і при ввезенні в Україну були задекларовані як гуманітарна допомога, повинні бути безоплатно роздані отримувачам протягом 90 днів з дати перетину митного кордону, щоб отримати визнання як гуманітарна допомога.
Між важливих норм закону включена можливість передачі транспортних засобів військовим особам як фізичним особам (набувачам) у якості гуманітарної допомоги.
Згідно з новим законодавством, у період дії воєнного або надзвичайного стану, а також протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, Кабінет Міністрів України має право встановлювати спрощений порядок визнання допомоги гуманітарною, розглядати та приймати рішення про розширення переліку отримувачів гуманітарної допомоги.
Зазначено, що отримувачі гуманітарної допомоги мають право розподіляти чи перерозподіляти допомогу між набувачами з дотриманням цільового призначення без додаткового погодження з донором. Важливо відзначити, що зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовим погодженням з донором, за винятком випадків, коли таке погодження надано вже на етапі пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правочином щодо надання такої допомоги.
Суддя Конституційного суду України у відставці, доктор юридичних наук Микола Мельник, зазначає, що Конституція України чітко визначає обов’язки парламенту та президента до моменту обрання їхніх наступників. У своєму матеріалі під назвою “Вибори в Україні: не зараз, а коли?”, він спростовує можливі тлумачення Росії щодо юридичної “простроченості” парламенту та президента через відкладення термінів виборів.
За словами судді, згідно зі статтею 76 Конституції України, строк повноважень Верховної Ради складає п’ять років. Проте, у випадку закінчення строку повноважень під час дії воєнного чи надзвичайного стану, повноваження продовжуються до обрання нового складу парламенту після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
Мельник підкреслює, що така автоматична пролонгація не потребує рішення і здійснюється відповідно до імперативного припису Конституції. У зв’язку з цим вибори парламенту під час дії воєнного стану юридично неможливі, а нинішня Верховна Рада буде легітимною до обрання нового парламенту після скасування воєнного стану. Протягом цього періоду ніхто не може ставити під сумнів законність діючого парламенту, оскільки його повноваження пролонговано на конституційному рівні.
Автор відзначає, що Конституція України не має аналогічної норми, що регулює повноваження президента під час дії воєнного або надзвичайного стану, і це стало основою для обговорень щодо можливості та доцільності проведення президентських виборів у 2024 році. Суддя Мельник, проте, вказує, що це “прогалина” компенсується іншими нормами Конституції.
Він зазначає, що хоча Конституція (ч. 1 ст. 103) встановлює п’ятирічний термін обіймання посади президента, вона також вимагає виконання главою держави своїх повноважень і поза зазначеним строком. Однак особливість інституту президентства в Україні полягає в тому, що Конституція не передбачає можливості тимчасової заміни президента (наприклад, віцепрезидентом) або виконання його обов’язків у випадку тимчасової відсутності чи закінчення терміну його обрання.
Суддя наголошує, що влада президента, який є главою держави та Верховним головнокомандувачем ЗСУ, є невід’ємною і ключовою складовою державної влади в Україні. Тому, з метою належного функціонування державної влади на конституційних засадах та забезпечення існування та стабільності держави, повноваження президента мають здійснюватися безперервно.
Мельник ремаркує, що виконання обов’язків президента обмежується лише певним терміном – до вибору та інавгурації нового президента, і лише у випадках дострокового припинення повноважень президента згідно зі статтями 108, 109, 110, 111 Конституції (стаття 112 Конституції). Відзначається, що жодна особа, крім самого президента, не може виконувати його повноваження, як під час п’ятирічного терміну, так і після його завершення.
Такий висновок базується на основних принципах функціонування державної влади в Україні, зокрема на принципах інституційної безперервності та стабільності, а також конкретних конституційних нормах. Суддя підкреслює важливість взаємозв’язку положень статті 103 Конституції із статтею 108, де визначено, що президент виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного президента України.
Зазначається, що ця норма Конституції не лише дозволяє, але й зобов’язує (імперативно – “виконує!”) діючого президента виконувати свої повноваження до того моменту, поки його не замінить новообраний президент. Суддя додає, що об’єктивна неможливість проведення вільних виборів в умовах воєнного конфлікту також може слугувати конституційною підставою для пролонгації повноважень президента та парламенту.
Звертається увага, що питання легітимності української влади без проведення виборів стане предметом обговорення в інформаційному просторі Росії. Суддя підкреслює, що Росія, зокрема Путін, ймовірно буде наголошувати на невизнанні легітимності українського парламенту та президента після закінчення конституційного терміну їхніх повноважень, навіть при наявності перепланованих виборів в Росії, які можливо не відповідають демократичним нормам.
Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт щодо множинного громадянства, який передбачає значні зміни у правовому статусі іноземців в Україні та визначає нові умови втрати громадянства. Законопроєкт, під назвою “Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України” (№10425), визначає основні принципи введення інституту множинного громадянства.
Один із ключових аспектів законопроєкту – впровадження декларації про визнання себе громадянином України, де іноземець, який може набути громадянство у спрощеному порядку, визнає себе лише громадянином України. Цей порядок розповсюджується на іноземців з ряду країн, зокрема Європейського Союзу, США, Великої Британії, Канади, Норвегії, Швейцарії та Японії. З іншого боку, іноземці, які є громадянами держав-агресорів, повинні взяти на себе зобов’язання припинити іноземне громадянство для отримання громадянства України.
Законопроєкт також визначає критерії для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, а не зобов’язання припинити його. Це стосується тих, хто служив у Збройних Силах України, Державній спецслужбі транспорту, Нацгвардії, чи є дитиною чи членом сім’ї таких осіб, або тих, хто став біженцем, має визначні заслуги перед Україною.
Законопроєкт також регламентує правовий статус іноземців, які брали участь у захисті України. Іноземці, які взяли участь у бойових чи службових завданнях, можуть отримати посвідки на тимчасове проживання навіть після закінчення терміну дії паспорта чи його обміну.
Крім того, законопроєкт передбачає можливість імміграції іноземців, чия друга половина є загиблим громадянином України або військовослужбовцем. Також визначені підстави для втрати громадянства, включаючи дії, що становлять загрозу національній безпеці або інтересам України.
У пояснювальній записці президент відзначив, що законопроєкт не вплине на ринкове середовище, розвиток регіонів чи інші сфери громадського життя.
У 2024 році Україна зайняла 18-е місце у світовому рейтингу сильних армій Global Firepower з оцінкою 0,2598, робивши її четвертою найпотужнішою армією в Європі.
У минулому році Україна займала 15-е місце в світі, а в 2022 році була на 22-й позиції серед 145 армій світу. Враховуючи лише європейські армії, ЗСУ займає четверте місце (не враховуючи Туреччину та Росію).
Перші три місця серед європейських держав посідають Велика Британія з оцінкою 0,1443, Італія – 0,1863 і Франція – 0,1878. Серед сусідніх країн України, які опинилися нижче у загальнопланетарному аналізі, знаходяться армії Ізраїлю (17 місце) та Німеччини (19 місце).
Згідно з рейтингом від Global Firepower Збройні Сили України (ЗСУ) мають кращі позиції, ніж деякі інші союзники України, зокрема Іспанія (20), Польща (21), Норвегія (41), Чехія (46) та Фінляндія (50). Це стосується як військових потужностей, так і отриманої матеріальної підтримки від західних союзників, зокрема США.
В пояснювальній записці до рейтингу зазначено, що дослідники центру розглядали понад 60 факторів для комплексної оцінки сили збройних формувань.
Згідно з розрахунковою формулою, що використовується для класифікації позицій у рейтингу, розроблена команда вчених компанії Global Firepower. Ця формула враховує індекс PowerIndex, який визначається таким чином, що нижчі бали вказують на більш потужну армію країни.
Ідеальний показник PowerIndex становить “0” балів. У своїх розрахунках аналітики Global Firepower враховують різні фактори, такі як кількість військових підрозділів, фінансовий стан, наявність матеріально-технічних ресурсів та географічне положення країни.
“Наша унікальна власна методика дозволяє меншим, більш технологічно просунутим, державам конкурувати з більшими, менш розвиненими державами. Також використовуються спеціальні модифікатори у формі бонусів і штрафів для подальшого поліпшення щорічного рейтингу”, – пишуть творці рейтингу.
Згідно з аналізом Global Firepower, найсильнішою армією світу залишаються США. На другому місці російська армія, а замкнувати трійку лідерів Китай.
У порівнянні з минулим роком, Південна Корея змогла прорватися до п’ятірки найсильніших армій світу, відштовхнувши Велику Британію на шосте місце. Розповідаючи про найслабші армії у 2024 році, Global Firepower вказав на Сурінам, Молдову та Сомалі.
У контексті другого місця Росії, аналітики наголосили на «ключових обмеженнях військового потенціалу РФ», окрім чисельного переважання та матеріальної сили над Україною, які стали очевидними під час російсько-української війни. Global Firepower відмітив, що це розкриває проблеми у рівні готовності, командуванні, навчанні та забезпеченні російської армії.
Результати аналітичної доповіді, проведеної експертами Global Firepower з урахуванням реальної ситуації на театрі війни між Росією та Україною, викликають певні запитання щодо рейтингу армій окупантів та Збройних Сил України.
Варто відмітити, що оцінка з посилання на Global Firepower (GF) базується на відкритих джерелах та обчисленнях, а не на фактичних спостереженнях на місцях, де вимірюється реальна військова сила. Global Firepower – це рейтинг загальної військової потужності кожної країни світу.
Для розрахунку рейтингу країн у групі складачів використовується певна формула, деталі та сутність якої не розголошуються. Однією з особливостей цієї формули є те, що кількість ядерної зброї країни не враховується, хоча її наявність береться до уваги. Рейтинг не має офіційного схвалення або перевірки ні відомими експертами, вченими, військовими, ані жодною владою жодної країни світу.
Згідно з розслідуванням Bellingcat, сайт Global Firepower належить до мережі сайтів MilitaryFactory.com, яку заснував американський блогер Деніел Пучек. Відомо, що Пучек спеціалізується на веб-сайтах, пов’язаних із весільними сукнями та іншими розважальними порталами.
Хоча Global Firepower майже не надає деталей про використані джерела та методологію, він не претендує на авторитетну академічну оцінку військової потужності країн.
За останні 23 місяці в Україні спостерігається зростання автократичних тенденцій, які хвилюють мера Києва.
За словами Кличка, він відчуває відповідальність висловитися щодо цього зростаючого віддалення від демократичних принципів, які країна повинна підтримувати. Один із прикладів цього є телепрограма “Телемарафон United News”, яка протягом останнього часу домінує на основних телеканалах України і мало пропонує можливість для висловлення думок, відмінних від офіційної позиції.
Кличко також відзначає, що від початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, близько 200 мерів і голів місцевих рад були замінені військовими адміністраторами. Хоча такі заходи було вжито у зв’язку з воєнним станом, оголошеним президентом Зеленським, Кличко висловлює занепокоєння тим, що досягнуті свободи і проведені реформи, за які українці боролися під час прозахідних революцій, поступово зникають.
Ситуація в Україні дедалі більше спричиняє втрату популярності для президента Зеленського та його уряду, а також підкреслює монопольний контроль над процесами в країні. Опозиційні політики посилюють свою критику влади, що призводить до загострення боротьби за владу. Навіть при спробі секретаря РНБО Данілова переконати громадськість в тому, що опозиції немає в Україні, достатньо згадати про той факт, що багато писали про конфлікт між Залужним та Зеленським, про який влада заперечувала та намагалася приховати, поки світова преса не опублікувала дані про це.
Відсьогодні українські еліти готуються до значних змін у політичному ландшафті наприкінці весни 2024 року. Ці зміни мають на меті переформатувати політичну ситуацію та зменшити вплив Зеленського і Єрмака. Сам мер Києва, Віталій Кличко, визнав, що Україна стає більш автократичною. Варто зазначити, що Кличко є одним з основних опонентів Зеленського, з ким триває довготривалий конфлікт, але Захід не дозволяє Зеленському змінити його на посаді мера.
Тому з владою та оточенням Зеленського постійно критикується з боку Кличка. До того ж, США активно втручаються у знехтування влади в Україні, підтримуючи Оксану Маркарову як лідера, та вимагаючи звільнення частини команди Зеленського. Пропонується призначити Олександра Каву, заступника керівника Мінфіну України, на посаду міністра фінансів, який отримав освіту в Гарвардському університеті. Також рекомендується Тараса Качку, заступника глави Міністерства економіки, на посаду міністра економіки. Він є випускником польського Національного інституту державного управління.
