Golosnovinua.com

Категорія: ВАЖЛИВО

  • Путін може втратити головний міст до Криму: військовий пояснив, чому ЗСУ досі не завдали вирішального удару

    Путін може втратити головний міст до Криму: військовий пояснив, чому ЗСУ досі не завдали вирішального удару

    Україна вже має достатньо військових можливостей для повного виведення з ладу Кримського мосту, який Росія використовує для сполучення з окупованим півостровом. Однак українське командування може свідомо відкладати таку операцію, щоб залишити можливість виїзду людям, які хочуть покинути Крим.

    Таку думку висловив капітан першого рангу у відставці Степан Яким’як в ефірі телеканалу «Новини.LIVE».

    За словами військового експерта, українські Сили оборони суттєво розширили свої можливості далекобійного ураження. Він переконаний, що наявні технології дозволяють завдавати ударів по стратегічних об’єктах противника, зокрема по Кримському мосту.

    Яким’як звернув увагу на те, що Україна вже здійснює операції на значних відстанях, а Керченська протока розташована набагато ближче, ніж деякі цілі, яких досягають українські далекобійні засоби.

    На думку капітана у відставці, одним із можливих варіантів є застосування повітряних засобів ураження. Як приклад результативності безпілотних операцій він навів повідомлення про ураження російського корвета «Бойкий» у Кронштадті.

    Також експерт згадав про українські можливості проведення підводних операцій, які раніше демонстрували Служба безпеки України, Головне управління розвідки та Військово-морські сили.

    Водночас Яким’як припускає, що причиною відтермінування остаточного виведення мосту з ладу може бути необхідність зберегти шлях для людей, які прагнуть виїхати з окупованого Криму. Це особиста версія експерта, а не офіційно підтверджена позиція військового командування.

    Тема можливих ударів по Кримському мосту знову актуалізувалася після заяв президента Володимира Зеленського.

    4 жовтня глава держави наголосив, що Україна відповідатиме на російські атаки по цивільній інфраструктурі, зосереджуючись на військовій логістиці противника.

    Зокрема, президент говорив про маршрути постачання озброєнь та інші об’єкти, які Росія використовує для ведення війни. Водночас конкретного рішення щодо нової атаки на Кримський міст Зеленський не оголошував. Про це повідомляв «Укрінформ».

    Російська сторона тим часом продовжує посилювати охорону переправи, побоюючись нових українських операцій.

    Отже, попри переконання військового експерта, що Україна має необхідні спроможності, терміни та можливість повного виведення Кримського мосту з ладу залишаються невідомими. Офіційного підтвердження підготовки відповідної операції немає.

  • Приватні супутники на війні, як комерційні космічні дані стали частиною системи розвідки та спостереження України

    Приватні супутники на війні, як комерційні космічні дані стали частиною системи розвідки та спостереження України

    Наприкінці травня 2026 року чотири російські військові супутники змінили орбітальне положення так, щоб опинитися в тій самій орбітальній площині, що й ICEYE-X36 — комерційний радіолокаційний супутник фінської компанії ICEYE. Саме цей апарат привернув увагу не випадково, дані ICEYE використовуються Україною для військового спостереження. Про маневри російських супутників у червні повідомив британський Royal United Services Institute (RUSI).

    Що саме означало це зближення і які цілі мали російські апарати, публічно не встановлено. RUSI розглядав кілька можливих пояснень — від демонстрації можливостей та спостереження за супутником до потенційного втручання в його роботу. Сам факт маневрування не доводить наміру атакувати ICEYE-X36. Але сама ситуація показує, наскільки змінився статус комерційних супутників.

    Формально ICEYE-X36 — приватний космічний апарат. Однак його дані можуть безпосередньо використовуватися для військових рішень. Для противника це означає, що частиною воєнної інфраструктури стають не лише державні розвідувальні системи, а й приватні супутники та компанії, які постачають із них інформацію.

    19 січня 2026 року ICEYE оголосила про розширення співпраці з українським Міністерством оборони. За повідомленням компанії, українська сторона отримала розширений доступ до високодетальних SAR-знімків її супутникового угруповання для постійного спостереження та ухвалення тактичних рішень. Отже, комерційний супутник у цій системі — це вже не просто камера на орбіті. Це джерело даних, яке може бути включене в процес військового спостереження та ухвалення рішень.

    Але щоб зрозуміти, як Україна опинилася в цій системі і чому доступ до комерційних супутникових даних став для неї таким важливим, потрібно повернутися на кілька років назад — до американської системи GEGD, перших контрактів із приватними операторами та поступового переходу від окремих супутникових знімків до постійного використання комерційної космічної розвідки.

    Архітектура доступу до даних з орбіти

    GEGD створювався задовго до повномасштабної війни. Це програма NGA, яка дозволяє державним та іноземним користувачам отримувати комерційні геопросторові дані, придбані урядом США. Оператор платформи — Maxar. Склад постачальників у відкритому документі NGA не розписаний. Для України GEGD став одним зі способів отримувати комерційні супутникові знімки в межах американського державного доступу.

    У березні 2025 року американська сторона обмежила Україні доступ до GEGD — платформи, через яку державні користувачі отримували придбані США комерційні супутникові дані. Українські акаунти в системі було відключено. Це сталося на тлі ширшого перегляду американської підтримки України. Відключення відбулося 7 березня. У заяві того дня Maxar повідомила, що уряд США тимчасово призупинив українські акаунти в GEGD і що інші контракти компанії не змінилися. Окремого повідомлення NGA у відкритому доступі немає. Те саме формулювання речник агентства того дня дав Reuters.

    12 березня Militarnyi із посиланням на користувачів сервісу повідомив, що українські акаунти почали отримувати листи про відновлення доступу. Офіційного підтвердження NGA чи Maxar немає. Це сталося наступного дня після переговорів у Джидді 11 березня, після яких Вашингтон погодився відновити військову та розвідувальну підтримку України. За заявою самої Maxar, відключення GEGD не змінювало інших контрактів компанії. Окремої публікації українського дистриб’ютора про платні замовлення немає.

    У Європі паралельно працювали власні канали доступу до таких даних. Мюнхенська European Space Imaging у березні 2025 року заявила, що обмеження американської програми не вплинули на її роботу. Компанія продовжувала постачати зображення українським комерційним і державним користувачам, а також європейським структурам безпеки, використовуючи дані Maxar через власну наземну інфраструктуру в Німеччині.

    На той момент Україна вже мала кілька способів отримувати дані з орбіти. Один із них з’явився після угоди з ICEYE у 2022 році. Україна отримала доступ до радіолокаційних знімків, які дозволяють спостерігати за об’єктами незалежно від хмарності та часу доби. У 2024 році Німеччина окремо профінансувала угоду, пов’язану з ICEYE та постачанням даних Україні. Паралельно європейські структури використовували дані Sentinel, а комерційні компанії, дослідники та журналісти могли купувати окремі зображення безпосередньо в операторів.

    Тому після відключення GEGD Україна не залишилася без супутникової зйомки. Частину даних можна було замовляти через комерційні канали, частину — отримувати в межах окремих угод, а відкриті програми давали доступ до даних спостереження Землі. За готовим супутниковим знімком стоїть цілий ланцюг. Апарат, оператор, наземна інфраструктура, платформа, договір і права доступу. Саме ця конструкція визначає, хто може отримати конкретні дані й на яких умовах.

    Комерційні супутникові дані, SAR та аналітика

    Американські військові почали активно купувати супутникові дані у приватних компаній задовго до повномасштабної війни. У 2010-х роках комерційні угруповання швидко росли, а разом із ними збільшувалася кількість зображень, які можна було отримувати з орбіти без запуску власних державних апаратів. Для американських відомств це поступово стало окремим джерелом розвідувальної інформації. Приватні супутники могли частіше знімати ту саму територію, а компанії — швидше нарощувати угруповання, ніж це відбувається в межах традиційних державних космічних програм.

    Після початку повномасштабної війни масштаб закупівель зріс. У травні 2022 року Національне управління військово-космічної розвідки США (NRO) оголосило найбільшу на той момент закупівлю комерційних оптичних зображень. Контракти за програмою Electro-Optical Commercial Layer отримали Maxar, BlackSky та Planet. NRO пояснювало закупівлю необхідністю збільшити обсяг комерційної зйомки та поєднати її з державними системами.

    Україна стала однією з територій, де ця модель швидко отримала практичне застосування. У квітні 2022 року Девід Готьє, тодішній директор комерційних операцій NGA, на Space Symposium сказав, що ще до вторгнення закупівлі комерційної оптики над Україною зросли більш ніж удвічі. Публічного транскрипту NGA немає, слова наведені за SpaceNews. Після початку війни попит на такі дані став ще вищим. Але оптична зйомка має очевидні обмеження. Вночі звичайний супутник не отримує такого самого зображення поверхні, як удень, а хмарність може повністю закрити потрібний об’єкт. Тому для військового спостереження важливими стали супутники із синтетичною апертурою радара — SAR.

    Вони працюють інакше, ніж звичайна камера. Супутник надсилає радіосигнал і аналізує його відбиття від поверхні, завдяки цьому зйомку можна вести вночі та за хмарності. Однією з компаній, що зробила ставку на цю технологію, стала ICEYE. 18 серпня 2022 року компанія оголосила про угоду з фондом Сергія Притули. У пресрелізі ICEYE повідомляла, що надає уряду України повні можливості одного із супутників, який уже перебував на орбіті, а також доступ до даних усього свого угруповання. Сам супутник при цьому продовжувала експлуатувати ICEYE.

    Фонд Притули публічно називав це купівлею супутника. Текст договору не опублікований, тож обсяг прав за відкритими документами встановити не можна. Реліз ICEYE цієї формули не підтверджує. Україна отримала можливість використовувати дані конкретного супутника та отримувати інформацію від інших апаратів ICEYE. Це дозволило регулярно спостерігати за об’єктами та порівнювати їхній стан між зйомками.

    У 2024 році ICEYE та Міністерство оборони України підписали меморандум про подальшу співпрацю у сфері супутникової розвідки. Того ж року до фінансування супутникового спостереження України долучилася Німеччина. За оголошеним у листопаді 2024 року контрактом Rheinmetall постачала Україні радіолокаційні супутникові знімки за підтримки німецького уряду, а фінансування забезпечувало Міністерство оборони Німеччини.

    За релізом Rheinmetall, нові знімки за цією угодою надходили з початку жовтня 2024 року. Суму не розкривали, до пакета увійшли виділена супутникова потужність та доступ до угруповання ICEYE. Ця модель поступово ставала складнішою, даних надходило дедалі більше, а разом із ними виникала проблема їхньої обробки. Державним структурам було недостатньо просто отримати черговий знімок — потрібно було швидко зрозуміти, що саме на ньому змінилося. У вересні 2024 року NGA оголосило програму Luno A із верхньою межею фінансування $290 млн. Десять постачальників мали надавати системи комп’ютерного зору та аналітичні сервіси на основі комерційних геопросторових даних. Серед завдань NGA називало моніторинг економічної, екологічної та військової активності.

    $290 млн — це стеля п’ятирічного контракту IDIQ, а не сума, яку агентство зобов’язалося виплатити одразу. 13 вересня 2024 року NGA відібрало десять компаній, які надалі могли конкурувати за окремі замовлення: Airbus U.S., Booz Allen Hamilton, BlackSky, BlueHalo, CACI, Electromagnetic Systems, Maxar Intelligence, NV5 Geospatial, Royce Geospatial Consultants та Ursa Space Systems. Предмет контракту — комп’ютерний зір та аналітика поверх комерційних геоданих. Так супутниковий знімок поступово ставав лише одним елементом системи. Сам супутник дає вихідні дані, програмне забезпечення порівнює їх із попередніми спостереженнями, а аналітичні системи допомагають знаходити зміни на території.

    Придбаний державою комерційний знімок при цьому залишається окремим джерелом інформації. Американські військові та розвідувальні структури використовують такі дані поряд з іншими системами. У звіті Government Accountability Office комерційні супутникові знімки названі ключовими для національної безпеки. Там зазначено, що ролі закупівлі між розвідувальними відомствами і Пентагоном не розведені.

    Зображення конкретної території в конкретний момент можна зіставити з даними безпілотників, радіотехнічної розвідки, перехопленнями та інформацією від підрозділів на землі. Ще одна особливість комерційних даних — можливість використовувати їх у різних інформаційних контурах. Умови такого використання залежать від договору та ліцензії. Державний замовник може працювати з масивом даних у межах власного контракту, тоді як журналіст або дослідник купує окреме зображення чи серію знімків на комерційних умовах. При цьому компанії розподіляють супутникову потужність між клієнтами відповідно до своїх контрактів і можливостей угруповання.

    Моделі доступу та права користування

    Один із найбільших контрактів на комерційні супутникові дані, пов’язаних з Україною, з’явився влітку 2025 року. Planet оголосила про угоду на €240 млн, яку фінансувала Німеччина. До неї увійшли дані PlanetScope та SkySat, доступ до супутникової потужності й майбутніх апаратів Pelican, а також аналітичні сервіси. У Planet є важлива для цієї історії особливість. Клієнт може отримувати готові зображення або замовляти нову зйомку. Для Pelican компанія окремо заявляла про можливість спрямовувати супутник на конкретні цілі та передавати отримані дані замовнику.

    Зі сторони Берліна конструкція цієї угоди була уточнена пізніше. У лютому 2026 року у письмовій відповіді депутату Леону Еккерту статс-секретар Нільс Шмід повідомив, що німецький уряд сам не укладав договору з Planet. Берлін виділив €240 млн на контракт між Україною та компанією після запиту української сторони. Фінансування відбувалося в межах німецької допомоги Україні.

    Сам український контракт публічно не оприлюднений. Тому з відкритих документів неможливо визначити його технічну структуру — скільки зйомок передбачено, який обсяг супутникової потужності зарезервовано та як саме розподілено послуги всередині багаторічного контракту. Але принцип роботи такої системи видно з можливостей Planet. Один і той самий аеродром може вже мати знімки в архіві оператора. Якщо клієнту потрібно знати його стан на конкретну дату, потрібна нова зйомка. Супутнику ставлять завдання, він отримує ціль під час прольоту, після чого дані передають замовнику.

    Якщо за об’єктом стежать регулярно, процес повторюється. У результаті накопичується послідовність кадрів, за якою можна побачити, що змінилося між окремими датами. Для оператора архівний знімок і нова зйомка — різні продукти. Перший уже створений і зберігається в базі. Друга потребує супутникового часу, планування завдання та передачі нових даних. Окремою послугою може бути їхня обробка або автоматичний пошук змін.

    Усе це має значення для простого питання. Що саме отримує клієнт, коли платить за супутникові дані? У більшості комерційних моделей він не купує супутник і не отримує автоматично весь архів компанії. Оператор зберігає контроль над своєю системою та визначає умови, на яких передає клієнту конкретні дані. Права на самі зображення та право користуватися ними також можуть бути розділені. За умовами комерційного договору клієнт отримує певний обсяг прав на використання даних. Наприклад, для внутрішньої роботи, аналізу, передачі визначеним користувачам або публікації. Межі такого використання залежать від конкретної ліцензії.

    Тому той, хто платить за супутникові дані, не обов’язково стає їхнім власником у повному юридичному сенсі. Ще менше підстав говорити про право власності на весь масив даних, який супутникова компанія збирає роками. Для кожного контракту важливі його конкретні умови. На угоді Planet це видно особливо добре. Німеччина виділила €240 млн на контракт між Україною та Planet, але це не означає, що Берлін став власником супутників Planet.

    Так само фінансування не дає підстав автоматично вважати Україну власником усього масиву зображень компанії. Український контракт не оприлюднений, тому точний обсяг прав сторін щодо отриманих даних встановити за відкритими документами неможливо. Схожа логіка була і в угоді з ICEYE 2022 року. Компанія продовжувала експлуатувати супутник, тоді як Україна отримала можливість використовувати його дані та доступ до даних угруповання. У цьому випадку також важливо розрізняти сам апарат, дані, які він збирає, та права користувача на ці дані.

    Супутникові знімки в розслідуваннях і документуванні війни

    У Бучі супутникові знімки стали одним зі способів перевірити, коли на Яблунській вулиці з’явилися тіла. 19 березня 2022 року Maxar зняв вулицю, коли Буча ще перебувала під контролем російських військ. На знімках були видні темні об’єкти, розташовані вздовж дороги. Через кілька днів з’явилися відео із землі. Їх зіставили із супутниковими кадрами, положення тіл, будинків, дорожніх об’єктів і тіней збігалося. Окремі тіла вдалося простежити на знімках 19 березня та на відео, опублікованому вже після звільнення міста. Planet також зняла Бучу 21 березня, підтвердивши їхнє розташування. Для розслідування це було важливо передусім через час. Знімки показували, що тіла перебували на вулиці ще до відходу російських підрозділів. Хто саме вбив людей і за яких обставин, встановлювали за фотографіями, відео, свідченнями очевидців та іншими матеріалами.

    У Маріуполі супутники виконували інше завдання. У місто практично неможливо було потрапити незалежним дослідникам, а його кладовища продовжували розширюватися. Human Rights Watch та SITU Research порівняли супутникові зображення п’яти кладовищ до та після початку повномасштабного вторгнення. Вони підраховували окремі могили, траншеї та зміни площі кладовищ, а результати зіставляли з відео та фотографіями. Лише на Старокримському кладовищі дослідники нарахували 1 893 окремі могили та оцінили ще 6 687 поховань у траншеях за період із березня 2022 року до лютого 2023-го. За п’ятьма кладовищами вони встановили не менш як 10 284 людини, які померли та були поховані там у цей період.

    Ця цифра не є поіменним списком загиблих унаслідок бойових дій. За супутниковим знімком неможливо визначити, хто саме перебуває в конкретній могилі та від чого людина померла. Дослідники фіксували кількість поховань, а потім використовували ці дані для оцінки надлишкової смертності. Щоб отримати таку оцінку, вони віднялиблизько 2 250 смертей, які, за їхніми розрахунками, могли б статися в Маріуполі за той самий період і без війни. Так вони отримали щонайменше 8 034 надлишкові смерті за п’ятьма кладовищами. Це також оцінка, а не поіменний список. До неї входять цивільні, невідома кількість військових і люди, які могли померти через відсутність допомоги, а не лише внаслідок прямого удару.

    Із будівлями в Маріуполі працювали подібним способом. Human Rights Watch, SITU Research та Truth Hounds взяли супутникові зображення міста за період із жовтня 2021 року до травня 2022 року та зіставили їх із 850 перевіреними фотографіями й відео. У дослідженій центральній частині міста вони обстежили 9 043 будівлі та оцінили пошкодження 4 884 із них. Ця територія охоплювала близько 14 квадратних кілометрів, приблизно чверть міської зони. Супутникові знімки дали змогу побачити масштаб руйнувань одразу на великій території. Фотографії із землі доповнили цю картину, на них були видні пошкодження фасадів, внутрішні приміщення, сліди пожеж і конкретні наслідки ударів. У результаті дослідники отримали карту пошкоджень Маріуполя, прив’язану до конкретного періоду війни.

    На окупованих територіях супутникова зйомка дозволяє працювати з об’єктами, до яких дослідник фізично не має доступу. Наприклад, Yale Humanitarian Research Lab використовував комерційні зображення разом із відкритими джерелами для картування фільтраційних об’єктів у Донецькій області. У звіті лабораторія ідентифікувала щонайменше 21 такий об’єкт. Дослідники визначали їхнє розташування, зіставляли супутникові зображення з фотографіями та свідченнями й відновлювали структуру мережі на окупованій території. Супутниковий кадр у такому випадку показує розташування об’єкта, його характеристики та зміни навколо нього. Що відбувалося всередині будівлі або з людьми, які там перебували, доводиться встановлювати іншими способами.

    Із Каховською ГЕС супутникові дані дали ще більш технічний результат. Тут дослідники вивчали не лише наслідки руйнування греблі, а й стан конструкції до катастрофи. Для цього використали серію знімків Sentinel-1 за кілька років і метод InSAR, який дозволяє вимірювати невеликі зміщення поверхні за змінами радіолокаційного сигналу. У дослідженні використали 226 низхідних знімків та 180 висхідних. Аналіз показав зміщення на окремих ділянках греблі до її руйнування 6 червня 2023 року. Дослідники змогли відстежити, як ці зміщення змінювалися в часі.

    При цьому дослідження не ставило за мету встановити обставини самого руйнування ГЕС. Його завданням було визначити, що відбувалося з конструкцією до катастрофи, супутникові дані зафіксували деформації на окремих ділянках греблі та дозволили простежити їхню динаміку. Із військовими об’єктами працює той самий принцип. Серія знімків може показати, коли на позиції з’явилася техніка, як змінювалася її конфігурація, де побудували укріплення та що залишилося після удару. Якщо об’єкт знімали регулярно, іноді вдається визначити період події з точністю до кількох днів або навіть годин.

    Супутникові знімки та їхнє подальше використання

    Після того як супутник зробив знімок, він може залишитися комерційним продуктом оператора, потрапити до державного замовника, стати частиною дослідницької бази або з’явитися в журналістському розслідуванні. Отриманий за контрактом знімок далі використовується в межах тих прав, які передбачає договір. Для дослідника чи журналіста це означає, що важливими стають не лише сам кадр і його зміст, а й умови, на яких його можна зберігати, аналізувати та публікувати.

    Разом із самим файлом зберігаються дата зйомки, координати, параметри зображення, відомості про супутник та інші метадані. Для дослідника вони потрібні, щоб встановити походження кадру та відтворити проведений аналіз. Історія Бучі показує, як це працює на практиці. Знімок Maxar від 19 березня 2022 року набув доказового значення після того, як його зіставили із наземними матеріалами та наступними кадрами. Кадр став частиною послідовності інших доказів. Yale Humanitarian Research Lab у своїх дослідженнях зберігає вихідні зображення, дату їх отримання, опис методики та інші дані, необхідні для аналізу об’єктів. Точні координати та частина матеріалів не завжди публікуються через їхню чутливість, але можуть зберігатися для майбутніх розслідувань і судових процесів.

    Тому супутниковий знімок може залишатися корисним роками після того, як його зробили. Якщо з’являється новий документ, свідок або інше джерело, дослідник може повернутися до вихідного кадру та перевірити його вже в новому контексті. За час повномасштабної війни таких архівів накопичилося багато. Yale HRL використовував комерційні зображення для документування пошкоджень лікарень, шкіл, енергетичної інфраструктури, зернових об’єктів, масових поховань та об’єктів на окупованих територіях.

    В одному з досліджень енергетичної інфраструктури лабораторія виявила 223 інциденти за період із жовтня 2022 року до квітня 2023-го. Із них 66 випадків були класифіковані як такі, що мають високу достовірність, ще 157 були виявлені під час дослідження. У самому звіті кількість областей у різних частинах документа зазначена по-різному. Отримані матеріали зберігалися у форматі, придатному для подальшого використання в механізмах юридичної відповідальності.

    Обсяг доступної інформації залежить від користувача та умов, на яких він отримав дані. Публічному користувачеві може бути доступний лише опублікований кадр. Журналіст може придбати зображення за комерційною ліцензією. Дослідницька організація — отримати серію знімків та технічні дані. Державний замовник — ширший набір матеріалів відповідно до умов свого договору.

    Комерційний архів може містити зображення однієї території за кілька років, тоді як конкретний користувач отримує лише частину цього масиву. Для журналіста ця різниця має практичне значення. Опублікований кадр показує читачеві результат. Вихідне зображення з метаданими дозволяє перевірити, коли й де його було зроблено, а серія знімків — простежити зміни об’єкта до та після події. Архів можна використовувати і для повторної перевірки вже опублікованих матеріалів. Якщо з’являється нова інформація про об’єкт, старі знімки дозволяють повернутися до попередніх спостережень і перевірити їх заново.

  • Від фронту до глибокого тилу РФ: як «Омега» знищує десятки вантажівок і працює з СБУ та ГУР

    Від фронту до глибокого тилу РФ: як «Омега» знищує десятки вантажівок і працює з СБУ та ГУР

    Українські спецпризначенці Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України в середньому знищують від 30 до 50 російських вантажних автомобілів за добу в межах операцій Middle Strike. При цьому удари по транспортній логістиці — лише один із напрямків роботи підрозділу, який сьогодні діє на землі, у повітрі та на воді, проводить операції на оперативній і стратегічній глибині та в окремих випадках взаємодіє зі Службою безпеки України і Головним управлінням розвідки.

    Про масштаби бойової роботи розповів начальник Центру спеціального призначення «Омега» НГУ генерал-майор Павло Яцюк в інтерв’ю Армія FM. За його словами, саме під час Middle Strike спецпризначенці системно полюють на транспорт, яким російські війська забезпечують свої підрозділи боєприпасами, пальним, особовим складом та іншими ресурсами.

    «Що стосується Middle Strike, скажу так: у середньому за добу ми вибиваємо від 30 до 50 вантажних автомобілів ворога», — заявив Яцюк.

    Він уточнив, що це лише один вузький сегмент бойової роботи й такі завдання виконують усі загони спеціального призначення Центру.

    Ворожу техніку дістають уже за десятки кілометрів від фронту

    Окремий напрямок «Омеги» — удари по цілях, які російські війська намагаються тримати далеко від безпосередньої лінії бойового зіткнення.

    Ще у вересні спецпризначенці підрозділу «Крила Омеги» показували роботу літакових безпілотників по російській техніці на відстані понад 50 кілометрів від фронту. Серед цілей були саме вантажівки, пікапи та броньовані машини.

    Особливістю такого озброєння є можливість працювати по цілях, які ще донедавна могли вважатися відносно захищеними завдяки відстані від переднього краю.

    За інформацією АрміяInform, літакові дрони, які використовують «Крила Омеги», можуть отримувати ціль та самонаводитися на фінальній ділянці польоту. Після захоплення об’єкта противнику складніше врятувати машину простим маневруванням.

    Це змінює саму логіку роботи російського тилу: вантажівка з боєприпасами або пальним може бути уражена не лише біля окопів чи безпосередньо на передовій, а значно раніше — ще на шляху до бойових підрозділів.

    Саме тому боротьба з логістикою має значення далеко за межами кількості спалених автомобілів. Втрата транспорту означає проблеми з доставкою пального, боєприпасів, продуктів, обладнання та резервів, а також змушує противника шукати інші маршрути та способи постачання.

    Middle Strike — лише частина роботи

    «Омега» працює не тільки на середній оперативній глибині.

    Яцюк підтвердив, що Центр також бере участь у Deep Strike — ударах по більш віддалених об’єктах. Окремі такі операції проводяться у взаємодії зі Службою безпеки України та Головним управлінням розвідки.

    Водночас конкретні цілі й результати цієї роботи командування наразі не розкриває.

    «Для того, щоб оприлюднювати конкретні результати, — не на часі зараз», — пояснив начальник Центру.

    Застосування Middle Strike та Deep Strike загалом стало одним із помітних напрямків розвитку українських Сил оборони. Як раніше писала «Ненька інфо», у березні українські сили здійснили близько 350 ударів Middle Strike по складах, пунктах управління та інших об’єктах противника, а засобами Deep Strike було проведено 76 ударів по цілях на території РФ.

    Розвиток таких можливостей дозволяє атакувати не лише війська на передньому краї, але й інфраструктуру, яка забезпечує їхню боєздатність.

    Від п’яти загонів до дев’яти

    Під час повномасштабної війни структура самої «Омеги» також суттєво змінилася.

    Підрозділ був створений ще у 2003 році. До 2022-го існувало п’ять окремих загонів, які були підпорядковані територіальним командуванням. Після початку повномасштабного російського вторгнення було сформовано Центр спеціального призначення «Омега» як окрему військову частину й орган управління.

    Сьогодні до складу Центру входять уже дев’ять загонів.

    Серед них є спеціалізований підрозділ безпілотних систем «Крила Омеги», який відповідає за повітряну компоненту, а також окремий водолазний загін спеціального призначення.

    За словами Яцюка, водолазний підрозділ проводить операції на водних перешкодах і в морі, зокрема виконує завдання, пов’язані з тимчасово окупованим Кримом.

    Одну з таких операцій раніше детально описувала «Ненька інфо». У липні спецпризначенці «Омеги» заявили про знищення російського Су-24М на аеродромі «Саки» у Криму двома ударними дронами. За даними Нацгвардії, літак атакували перед запланованим бойовим вильотом.

    В «Омезі» з’явився окремий іноземний підрозділ

    Ще однією зміною стало створення дев’ятого загону, який укомплектовується переважно іноземними військовослужбовцями.

    Раніше «Омега» не мала права приймати іноземців на службу через встановлені обмеження, однак правила змінилися.

    За словами Яцюка, кандидатів перевіряють ще на етапі рекрутингу. Перевірки проводяться за участю українських силових і правоохоронних структур, а також іноземних партнерів. Застосовується й поліграф.

    Основні групи іноземців — англомовні та іспаномовні військовослужбовці.

    При цьому командування наголошує, що йдеться не просто про набір добровольців, а про відбір людей, які відповідають вимогам підрозділу спеціального призначення.

    «Омега» входить до найрезультативніших за застосуванням мідлстрайків

    У Національній гвардії раніше повідомляли, що Центр «Омега» входить до трійки найбільш результативних підрозділів Сил оборони за застосуванням ударних дронів Middle Strike.

    Основними цілями таких засобів називали командні пункти, логістику, військову техніку та особовий склад російських військ.

    Безпілотні системи при цьому використовуються не лише для ударів. Вони виконують розвідувальні завдання, допомагають із забезпеченням позицій і навіть можуть використовуватися для логістики там, де пересування звичайного транспорту стало надто небезпечним.

    Тобто нинішня модель роботи «Омеги» — це вже далеко не класичний спецназ у традиційному розумінні. У структурі одночасно поєднані оператори безпілотних систем, бойові водолази, спеціальні групи та підрозділи, здатні діяти на значній глибині.

    28 Героїв України у складі підрозділу

    Окремо Павло Яцюк розповів і про втрати та нагороджених військовослужбовців Центру.

    За його словами, 28 спецпризначенцям «Омеги» присвоєно звання Героя України. Восьмеро з них живі, ще 20 отримали звання посмертно.

    Сам Яцюк наголосив, що для нього показником успішності операції є не лише кількість знищених цілей.

    Найкращою він назвав операцію, після якої українські військові повернулися без загиблих та поранених.

    На тлі цифр про десятки знищених машин щодня це важливе уточнення: командування «Омеги» публічно робить акцент не лише на масштабі уражень, а й на збереженні власного особового складу.

    Про бойову роботу «Омеги» вже зняли фільм

    1 жовтня у всеукраїнський прокат вийшов документальний фільм «Омега», присвячений спецпризначенцям Центру.

    У стрічці показана одна з бойових груп під командуванням військового з позивним «Художник». Автори відмовилися від традиційної побудови з великою кількістю пояснювальних інтерв’ю й зосередилися на реальних епізодах бойової роботи, взаємодії військових і їхньому житті поза виконанням завдань. Фільм демонструють у 96 кінотеатрах України до 14 жовтня.

    Яцюк пояснював, що частина показаних у фільмі операцій навмисно залишається без детального пояснення — глядач не отримує інформації про точне місце, завдання чи обставини окремих епізодів.

    І це фактично відображає нинішню публічну картину роботи «Омеги»: частина результатів уже відома — зокрема 30–50 знищених російських вантажівок у середньому за добу, — але значний масив операцій на більшій глибині залишається закритим.

    На практиці це означає, що боротьба з російською логістикою давно вийшла за межі переднього краю. Вантажівки, склади, пункти управління й інша тилова інфраструктура стають цілями за десятки кілометрів від фронту, а в окремих операціях — і значно далі.

     

  • Три КАБи по Харкову: загинули люди, в місті триває масштабна рятувальна операція

    Три КАБи по Харкову: загинули люди, в місті триває масштабна рятувальна операція

    Російська армія вдень 5 жовтня завдала по Харкову удару трьома керованими авіаційними бомбами. Влучання зафіксували у кількох локаціях, зокрема в промисловій зоні та поруч із житловою багатоповерхівкою. Станом на вечір відомо про трьох загиблих і 53 постраждалих, серед яких троє дітей. Пошуково-рятувальна операція триває, оскільки під завалами ще можуть залишатися люди.

    Найважчі наслідки зафіксували у Слобідському районі. За даними начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, загинули двоє чоловіків віком 62 роки та 35-річний чоловік. Одна людина загинула безпосередньо в житловому будинку, ще двоє — внаслідок падіння уламків керованої авіабомби.

    Кількість постраждалих упродовж дня стрімко зростала. Спочатку повідомлялося про десятьох поранених, згодом — про 25, а до вечора їх стало вже 53. Серед потерпілих — троє неповнолітніх. 11-річна дівчинка перебуває у важкому стані, 15-річний хлопець — у стані середньої тяжкості, ще одна 15-річна дівчина зазнала гострої реакції на стрес.

    За інформацією місцевої влади, російські авіабомби влучили не лише поблизу житлової забудови. Під ударом опинилася також промислова зона. Унаслідок вибухів виникли масштабні пожежі, загальна площа яких сягнула майже 15 тисяч квадратних метрів. Пошкоджено десятки житлових будинків, цивільне підприємство та щонайменше 20 автомобілів.

    Окремо мер Харкова Ігор Терехов повідомляв, що під час цієї ж атаки російський бойовий дрон вдарив по автозаправній станції у Київському районі міста. Таким чином, місто одночасно опинилося під ударами різних типів російських засобів ураження.

    Під завалами ще шукають людей

    На місцях прильотів працюють рятувальники, медики, поліція та комунальні служби.

    Станом на вечір до ліквідації наслідків атаки залучили понад 100 працівників ДСНС та більш як 60 одиниць техніки. Рятувальники розбирають зруйновані конструкції та перевіряють місця, де теоретично можуть перебувати люди.

    Поліцейські також проводять побудинковий і поквартирний обхід. Завдання служб — перевірити всі пошкоджені житлові приміщення та встановити, чи немає людей, які залишилися без допомоги після вибухів.

    Синєгубов заявив, що перевірка триватиме доти, доки екстрені служби не переконаються, що обстежено всі квартири та будинки у зоні ураження.

    Раніше Терехов також попереджав, що під завалами одного з житлових будинків можуть перебувати люди. Саме тому остаточна кількість жертв атаки ще може змінитися.

    Харків атакували після важкої ночі

    Удар КАБами вдень 5 жовтня стався буквально через кілька годин після іншої смертоносної атаки на місто.

    Увечері 4 жовтня російські війська атакували Індустріальний район Харкова так званими «Бандеролями». Унаслідок удару загинув 42-річний чоловік, ще восьмеро людей дістали поранення.

    За даними міської влади, тоді ворожі засоби ураження влучили поблизу житлових будинків. Було пошкоджено кілька багатоповерхівок, автомобілі та адміністративну будівлю.

    Особливо трагічною стала історія автомобіля, в якому перебували чоловік, жінка та собака. Чоловік загинув, жінку доставили до реанімації. Собаку вдалося врятувати та передати до міського Центру поводження з тваринами.

    У ранковому зведенні 5 жовтня Харківська ОВА повідомляла, що лише за попередню добу атак зазнали сам Харків та ще десять населених пунктів області. Російські війська застосовували ракети, реактивні системи залпового вогню, FPV-дрони, «Герані», «Молнії» та інші безпілотники.

    КАБи дедалі частіше влучають у житлову забудову

    Для Харкова керовані авіабомби залишаються однією з найнебезпечніших загроз. Їхня значна бойова частина та можливість запуску російською авіацією з великої відстані дозволяють завдавати серйозних руйнувань навіть без входу літаків у безпосередню зону дії частини української ППО.

    Лише тиждень тому, в ніч проти 28 вересня, російський КАБ прямо влучив у багатоповерхівку в Салтівському районі Харкова. Тоді було зруйновано два поверхи, а кількість постраждалих зросла до 24 людей, серед яких восьмеро дітей.

    Про той удар раніше писала «Ненька інфо». Нічний удар по Харкову: після прямого влучання КАБа постраждали 24 людини — Ненька інфо

    Тієї ж ночі російська армія атакувала і Ізюм, де удар припав на район Центрального ринку. Після обстрілу виникла пожежа, було пошкоджено понад 20 торговельних об’єктів та житлові будинки. Ринок в Ізюмі палав після РСЗВ, «Столичний» під Києвом атакував дрон: що відомо — Ненька інфо

    Ще раніше, 9 вересня, російський ударний безпілотник уразив пасажирський потяг «Харків – Ізюм». Тоді повідомлялося щонайменше про шістьох постраждалих. Прицільний удар по пасажирах: росіяни вдарили «Шахедом» по потягу «Харків – Ізюм» — Ненька інфо

    Пожежі охопили майже 15 тисяч квадратних метрів

    Масштаб руйнувань після сьогоднішньої атаки став одним із найбільших за останній час.

    За офіційними даними Харківсьої ОВА, вогонь після влучань поширився майже на 15 тисяч квадратних метрів. Це означає, що рятувальникам доводиться одночасно працювати на кількох великих ділянках, розбираючи конструкції та гасячи осередки займання.

    На Харківщині навантаження на ДСНС і без того залишається надзвичайно високим. Лише за останній тиждень підрозділи Харківського гарнізону здійснили 268 виїздів за сигналом «Тривога» та ліквідували 90 пожеж, 30 із яких були безпосередньо пов’язані з бойовими діями. Також у регіоні працюють 176 саперів та 29 піротехнічних розрахунків.

    Ситуацію ускладнює й величезна кількість нерозірваних боєприпасів. За тиждень сапери ДСНС знешкодили в Харківській області близько 400 вибухонебезпечних предметів.

    Остаточні цифри ще можуть змінитися

    Станом на вечір 5 жовтня офіційно підтверджено три загиблих та 53 постраждалих саме внаслідок денного удару трьома КАБами. Серед поранених — троє дітей, одна з яких перебуває у важкому стані.

    Рятувальники продовжують шукати людей під завалами, медики приймають нові звернення, а правоохоронці обходять пошкоджені будинки.

    Тому цифри, які з’являлися раніше — 25 або 39 постраждалих, — уже застаріли. Найсвіжіші офіційні дані Харківської ОВА на момент підготовки матеріалу — 53 постраждалих і троє загиблих.

  • Більшість українців не хоче участі Зеленського в наступних виборах — КМІС

    Більшість українців не хоче участі Зеленського в наступних виборах — КМІС

    Більшість опитаних українців не підтримує участь президента Володимира Зеленського у наступних президентських виборах. За даними нового опитування Київського міжнародного інституту соціології, 53% респондентів вважають, що він має обмежитися одним президентським строком, тоді як 42% підтримують його участь у наступних виборах. Ще 5% не визначилися.

    Опитування проводили 12–21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв’ю. У ньому взяли участь 1002 повнолітніх респонденти, які проживають на підконтрольній уряду України території.

    Порівняно з груднем 2025 року частка тих, хто вважає, що Зеленський має обмежитися одним строком, зросла з 46% до 53%. Водночас частка прихильників його участі у наступних виборах знизилася з 45% до 42%.

    У КМІС також простежили чіткий зв’язок між довірою до президента та ставленням до його можливої участі у наступних виборах.

    Серед тих, хто повністю довіряє Зеленському, його участь підтримують 85%. Серед тих, хто «скоріше довіряє», — 53%. Натомість серед тих, хто «скоріше не довіряє», за повторне балотування виступають лише 20%, а серед тих, хто зовсім не довіряє, — 7%.

    Водночас більшість українців не підтримує проведення виборів прямо зараз. 71% виступають проти виборів під час нинішніх умов, 24% наполягають на їх проведенні вже зараз, ще 4% не визначилися.

    Навіть серед респондентів, які зовсім не довіряють Зеленському, лише 53% наполягають на негайному проведенні виборів. Серед тих, хто «скоріше не довіряє» президенту, більшість — 58% — також виступає проти виборів зараз.

    Чергові президентські вибори мали відбутися навесні 2024 року, однак їх не проводили через дію воєнного стану. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів у період його дії.

    Тож результати КМІС показують дві паралельні тенденції: більшість опитаних не підтримує другий строк Зеленського, але водночас ще більша частина суспільства не вважає, що вибори потрібно проводити під час війни.

  • З окупації повернули 41 українця: серед них діти, підлітки й люди після переслідувань

    З окупації повернули 41 українця: серед них діти, підлітки й люди після переслідувань

    До України у серпні та вересні вдалося повернути 41 громадянина з тимчасово окупованих територій. Серед них — четверо дітей та п’ятеро підлітків. Евакуація відбулася за сприяння Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини та партнерських організацій через пункт пропуску «Мокрани – Доманове» на Волині.

    Про це повідомив омбудсман Дмитро Лубінець.

    За його словами, для багатьох повернутих це був не просто виїзд із окупованої території, а завершення тривалого періоду життя під тиском, контролем і постійною небезпекою.

    Серед евакуйованих — родина, яка змогла повернутися після звільнення батька з полону. Їхній старший син і досі залишається в полоні з квітня 2022 року. Жінка та її молодший син, за словами омбудсмана, перебували під постійним контролем окупаційних медичних і силових структур. Раніше їх нібито поміщали до місця несвободи під приводом надання медичної допомоги, де вони утримувалися примусово та проходили примусове лікування.

    Тепер ця родина змогла повернутися на підконтрольну Україні територію.

    Ще одна з повернутих — молода медикиня. Її, за даними Офісу омбудсмана, вдалося вивезти буквально напередодні можливої мобілізації до російських збройних формувань. Для неї евакуація фактично стала шансом уникнути примусового сценарію, який їй нав’язували в окупації.

    Серед повернутих є й чоловік, якого на тимчасово окупованій території кілька разів затримували та утримували в підвалах. У нього також вилучили український паспорт. Після повернення він знову отримав можливість відновити документи та самостійно вирішувати, де і як жити.

    Лубінець наголосив, що подібні історії показують, наскільки окупація впливає не лише на фізичну безпеку людей, а й на їхню можливість зберігати документи, працювати, підтримувати зв’язок із рідними та вільно пересуватися.

    Після повернення евакуйованих не залишають без підтримки. Офіс омбудсмана разом із Міжнародним благодійним фондом «Карітас України» допомагає людям відновлювати документи, отримувати фінансову допомогу, тимчасове житло, психологічний і соціальний супровід, а також квитки для подальшого переїзду.

    Загалом у серпні-вересні в межах спільного гуманітарного проєкту допомогу отримали 1140 людей, серед яких і громадяни, яких вдалося евакуювати з окупації.

    Особливо складною ситуація залишається на Херсонщині.

    За словами омбудсмана, в Олешках і навколишніх населених пунктах досі залишаються люди старшого віку, люди з інвалідністю, хворі та родини, яким надзвичайно складно виїхати. Вони живуть в умовах постійної небезпеки та обмеженого доступу до води, продуктів, медикаментів, медичної допомоги й зв’язку.

    Безпечний виїзд із таких районів залишається одним із найскладніших завдань.

    До Офісу омбудсмана щодня надходять звернення від людей, які хочуть покинути окуповані території. Для кожного випадку окремо шукають маршрути, залучають українські та міжнародні організації, а в частині випадків евакуацію доводиться організовувати через треті країни.

    Повернення 41 людини за два місяці показує, що навіть за нинішніх умов виїзд із окупації можливий, однак для багатьох він залишається складною і небезпечною операцією.

    При цьому на тимчасово окупованих територіях досі залишаються тисячі українців, які або не мають безпечного маршруту, або залежать від допомоги сторонніх організацій. Саме тому робота з повернення цивільних триває постійно — фактично в ручному режимі для кожної окремої родини.

  • НБУ наклав обмеження на банк “Український капітал” після публікацій в ЗМІ про дотичність до незаконних операцій

    НБУ наклав обмеження на банк “Український капітал” після публікацій в ЗМІ про дотичність до незаконних операцій

    Як повідомляють наші джерела в НБУ, регулятор наклав обмеження на банк “Український капітал” Сергія Белашова до 2027 року.

    Так, за інформацією джерела, 30 вересня НБУ ухвалив рішення про накладення обмеження на окремі види діяльності АТ “Банк “Український капітал“ до 30 вересня 2027 року.

    За інформацією джерела, таким чином глава Нацбанку Андрій Пишний та його заступник Дмитро Олійник намагаються дистанціонуватись від “проблемних партнерів” на фоні витоку інформації про оборудки “Українського капіталу” в ЗМІ.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що банк “Український капітал” задіяний в схемах по виведенню коштів з України через “фейкових імпортерів” та “компаній одноденків”.

    За роки існування через банк “Український капітал” було виведено та відмито сотні мільйонів доларів капіталів як приватних осіб та фірм, так і коштів топових чиновників, ймовірно отриманих корупційним шляхом.

    Схема виведення валюти за кордон через банк “Український капітал” загалом класична та полягає в наступному: проводяться імпортні операції, де товари або не надходять в Україну, або їх обсяги та вартість суттєво відрізняються від реальних. Гривня конвертується у валюту і переводиться на рахунки нерезидентів. Саме через “Український Капітал” активно купують валюту численні київські “схематозники”, а сам банк стабільно заробляє на таких операціях свій відсоток.

    Згідно офіційних даних, власниками “Українського капіталу” є Сергій Белашов з часткою у 48,9196%, Ліліана Белашова, частка якої складає 19,9999% банку, Євгенія Федорович з часткою 21,3864% та Дарія Злидар з часткою 1,5%.

  • За українську мову, книжку чи прапор — переслідування: як живуть люди в окупації

    За українську мову, книжку чи прапор — переслідування: як живуть люди в окупації

    На окупованих Росією територіях звичайні для мирного життя речі — українська мова, книжки, прапори, шкільні підручники чи навіть старі фотографії — можуть стати приводом для обшуку, допиту або переслідування. Через страх люди змушені приховувати все, що може вказувати на їхній зв’язок з Україною.

    Особливо вразливими в таких умовах опинилися українські вчителі. У матеріалі «Української правди» описані історії трьох педагогинь із Луганщини та Херсонщини, які після окупації були змушені буквально ховати частину власного життя.

    Одна з них, директорка школи Світлана, забрала з подвір’я навчального закладу синьо-жовтий прапор, по якому вже проїхала російська військова техніка. Спочатку вона просто сховала його вдома, але після обшуків і погроз родина вирішила закопати прапор у землю — у скляній банці між будинком і погребом.

    Інша вчителька, Наталя з Херсонщини, до окупації викладала історію України. Після приходу російських військ вона почала свідомо змінювати зовнішність і поведінку, щоб не привертати уваги: перестала говорити українською в публічних місцях, не проявляла активності в соцмережах і намагалася виглядати максимально непомітно. Підручники з історії України вона спочатку ховала в шафі, потім у сараї, підвалі, а частину матеріалів закопувала подалі від будинку.

    Попри ризик, Наталя таємно продовжувала проводити онлайн-уроки української історії для своїх учнів. Після кожного заняття вона видаляла платформу, через яку працювала, щоб під час перевірки не залишалося слідів.

    Ще одна педагогиня, Олександра з Луганщини, мала вдома бібліотеку з понад тисячі книжок. Після того як у сусідній громаді затримали вчителя, вона почала ховати українську літературу за рядами російської класики. Під час обшуків російські військові перевіряли книжкові полиці, шукали прапори та звинувачували її в «нацизмі». Після цього частину українських книжок, прапорці та інші речі вона вночі спалила в котлі, аби вони не стали приводом для нового переслідування.

    Після виїзду з окупації жінка ще довго бачила сни, в яких повертається додому і боїться випадково заговорити українською. Водночас, попри втрату частини бібліотеки, вона поступово знову почала купувати книжки у новому місці проживання.

    Подібні історії не є поодинокими. За даними моніторингової місії ООН з прав людини, на окупованих територіях фіксувалася системна політика нав’язування російської ідентичності та придушення проявів української. В освітній сфері вчителів змушували переходити на російські програми, викладати російською мовою та використовувати матеріали, які виправдовують російське вторгнення. Українську літературу, зокрема книжки про Голодомор та історію України, вилучали як «екстремістську» або «націоналістичну».

    Freedom House у звіті «Свобода у світі – 2026» оцінив окуповані території України лише в 1 бал зі 100 за рівнем політичних і громадянських свобод. Для порівняння, підконтрольна Україні територія отримала 51 бал зі 100.

    Правозахисники також фіксували випадки, коли люди в окупації переходили на російську мову лише через присутність поруч російських військових, а українські прапори та символи приховували через ризик допитів і покарання.

    У результаті речі, які до війни були частиною повсякденного життя — книжка на полиці, прапор у школі чи українська мова вдома, — для багатьох людей в окупації перетворилися на потенційний доказ «нелояльності». Саме тому частина українців змушена була ховати, закопувати або знищувати власні речі лише для того, щоб зменшити ризик переслідувань.

  • Мости перекриті, але електричка їде: Kyiv City Express з’єднує два береги Києва

    Мости перекриті, але електричка їде: Kyiv City Express з’єднує два береги Києва

    Київська кільцева електричка Kyiv City Express 2 жовтня продовжує курсувати між правим і лівим берегами столиці за повним маршрутом і графіком, попри нічну російську атаку та серйозні обмеження руху на мостах через Дніпро. Оператор перевезень повідомив, що залізничне сполучення не скорочували, хоча окремі поїзди можуть іти з невеликими затримками.

    Для Києва це особливо важливо вранці 2 жовтня, адже після нових ударів ситуація з автомобільним і частково громадським транспортом між берегами суттєво ускладнилася.

    За даними КМДА, Південний міст повністю перекрили в обох напрямках. На мосту Метро рух з лівого на правий берег частково обмежили однією смугою. Після ранкового обстеження автобуси №51, 55, 115 і 118-Д змогли відновити рух мостом Патона у напрямку правого берега, тоді як транспорт на лівий берег перенаправляли через Дарницький міст.

    Саме на цьому тлі кільцева електричка фактично залишилася одним із найстабільніших способів перетнути Дніпро громадським транспортом без необхідності шукати об’їзди через частково перекриті мости.

    У Kyiv City Express наголосили, що продовжують працювати попри нічну атаку. Пасажирів лише попередили, що деякі рейси можуть відхилятися від графіка на кілька хвилин. Актуальний розклад доступний на офіційному сайті міської електрички.

    Складна транспортна ситуація у столиці пов’язана насамперед із повторними ударами по Південному мосту. Ще 1 жовтня російські безпілотники влучили поблизу його опорної частини. Через це тимчасово змінили рух зеленої гілки метро: поїзди курсували лише між станціями «Сирець» – «Видубичі» та «Осокорки» – «Червоний хутір». Під час одного з вибухів через вентиляцію до вагона метро потрапив пил, однак пасажири та машиніст не постраждали.

    Після першого огляду 1 жовтня фахівці «Київавтошляхмосту» не виявили критичних пошкоджень Південного мосту, і наземний громадський транспорт частково повернули на звичайні маршрути.

    Однак у ніч проти 2 жовтня міст знову опинився під ударом. Після нової атаки влада вирішила повністю перекрити його для руху в обох напрямках до завершення додаткового обстеження.

    Через це навантаження на альтернативні маршрути між берегами Києва зросло. Частину автобусів перенаправили, рух на інших мостах також обмежили, а пасажири почали шукати залізничні маршрути, які не залежать від стану автомобільних переправ.

    Kyiv City Express у таких умовах має окрему перевагу: кільцевий маршрут проходить через залізничні мости та охоплює велику частину міста, дозволяючи пересідати на метро, автобуси та інший наземний транспорт уже на потрібному березі.

    Сама електричка працює за кільцевою схемою і сполучає, зокрема, Дарницю, Видубичі, Центральний вокзал, Святошин, Почайну та інші райони столиці. Саме тому під час великих транспортних обмежень вона часто стає резервною ланкою міської системи.

    Водночас міська влада просить пасажирів враховувати можливі затримки та оперативно перевіряти зміни перед поїздкою, оскільки транспортна ситуація після атак може змінюватися протягом дня.

    Kyiv City Express продовжує ходити по повному кільцю між двома берегами Києва, тоді як Південний міст закритий, а на інших переправах діють обмеження.

  • «Дай Боже пережити жовтень»: учителі розповіли, як працюють під тривогами й “шахедами”

    «Дай Боже пережити жовтень»: учителі розповіли, як працюють під тривогами й “шахедами”

    Початок 2026/2027 навчального року для українських шкіл виявився не стільки урочистим, скільки кризовим. У багатьох ліцеях і гімназіях до Дня вчителя цього року навіть не планують святкувань — педагоги кажуть, що головне зараз просто спокійно завершувати робочі тижні й витримувати нові виклики. За перший місяць навчання школи одночасно зіткнулися з проблемами харчування, тривалими повітряними тривогами, навчанням в укриттях, суперечками щодо дистанційного формату та підготовкою до можливих зимових блекаутів.

    Одним із перших гучних скандалів вересня стало шкільне харчування. З 1 вересня безоплатні гарячі обіди за державні субвенції почали поширюватися не лише на початкову школу та пільгові категорії, а на всіх учнів від 1-го до 10-го класів. Проте майже відразу в соцмережах з’явилися фото, які викликали хвилю обурення. Одним із найобговорюваніших став обід у чернівецькому ліцеї — шматок хліба із сирою морквою, запіканка, чай і кілька слив. Після розголосу по країні почали перевіряти шкільні харчоблоки.

    ФОТО: Непотерта морква на сиротливому шматку хліба в чернівецькому ліцеї – може, й смачно та корисно, але виглядає не дуже/facebook.com/oliynyk.vitali

    Ситуація швидко вийшла за межі дискусії про одне меню. Батьки почали сперечатися, чи варто взагалі витрачати бюджетні гроші на однакові обіди для всіх дітей, чи краще спрямовувати кошти сім’ям. Частина родин наполягала, що саме школа має гарантувати дитині гарячу їжу, інші скаржилися на якість страв та велику кількість відходів. У відповідь школи почали масово звітувати про меню, а директори й учителі опинилися ще й у ролі координаторів харчування.

    ФОТО: Буває й гірше. Ось як на фото з одного житомирського ліцею/facebook.com/toma.koval.522993

    За словами освітян, у багатьох закладах усе впирається не лише у гроші, а й у кадри та обладнання. Юрист громадської організації «Батьки SOS» Роман Бондаренко зазначив, що в одних школах є додаткове місцеве фінансування або підтримка спонсорів, а інші змушені вкладатися у приблизно 60 гривень на учня та працювати двома працівниками їдальні. За його словами, директор формально відповідає за все, що відбувається в школі, але далеко не всі проблеми залежать саме від адміністрації.

    Окремим викликом стали повітряні тривоги. Школи готувалися до навчання в умовах війни, але тривоги, які можуть тривати годинами або повторюватися одна за одною, створили ситуації, для яких немає простих рішень. За методичними рекомендаціями МОН безпека залишається пріоритетом: під час тривоги всі учасники освітнього процесу мають перебувати в укриттях. Але в реальному житті це породжує десятки практичних питань — як проводити урок, якщо тривога почалася ще до початку занять, що робити батькам дорогою до школи і як організувати навчання в укритті без нормального інтернету.

    Директори окремих шкіл розповідають, що навіть за наявності укриття повноцінно навчати там сотні дітей дуже складно. У невеликих гімназіях ситуацію частково рятує менша кількість учнів, однак у великих школах, де навчається тисяча дітей і більше, укриття часто переповнені. Батьки скаржаться на задуху, нестачу меблів і шум, коли кілька класів змушені вчитися одночасно в одному просторі.

    ФОТО: Навіть в такому новому та на вигляд зручному укритті проводити уроки для всієї школи – нереально/КМДА

    Ще одна проблема — робота самих учителів під час повітряної тривоги. Педагог Крюківщинського ліцею «Лідер», розповів, що адміністрація вимагала від нього їхати на роботу навіть у момент, коли над головою працювала ППО та збивали дрони. У якийсь момент він вирішив повернутися до безпечного місця. В інших школах, навпаки, педагоги пишуть батькам, що до відбою діти залишаються вдома і уроки не проводяться навіть дистанційно.

    Юристи наголошують, що єдиного детального алгоритму для таких ситуацій фактично немає. Значну частину рішень залишили на розсуд самих закладів освіти. Через це в різних школах правила можуть суттєво відрізнятися: десь учителі повинні бути на робочому місці за будь-яких умов, десь дозволяють працювати дистанційно, а десь рішення приймають залежно від конкретної тривоги.

    Це породжує і ще одну проблему — подовження робочого дня. Якщо уроки вже закінчилися, але тривога триває, учитель не може просто відпустити дітей з укриття. Водночас не до кінця врегульоване й питання, коли та за яких умов дитину можна передати батькам під час тривоги. Освітяни побоюються, що в разі надзвичайної ситуації відповідальність можуть покласти саме на них.

    На тлі цього дедалі активніше обговорюється дистанційне навчання. Наприкінці вересня на сайті Кабміну зареєстрували петицію з вимогою або перевести загальноосвітні заклади на дистанційний формат, або офіційно гарантувати батькам право самостійно його обирати. Подібна петиція з’являлася і на сайті КМДА. При цьому ставлення батьків до дистанційки різниться: родини старшокласників частіше підтримують онлайн-формат, тоді як батьки молодших дітей більше схиляються до очного навчання.

    І на цьому виклики не закінчуються. Школи вже почали готуватися до зими та можливих тривалих відключень електроенергії. МОН рекомендувало закладам мати друковані навчальні матеріали на випадок зникнення світла та інтернету, передбачити асинхронне навчання, за потреби переходити на шестиденний тиждень або роботу у дві зміни, а також дообладнати укриття для проведення занять.

    Окремо запропоновано п’ять рівнів реагування на блекаути. Якщо електрики немає до двох годин, школа має працювати майже у звичайному режимі. За відключень від двох до шести годин уроки можуть скорочувати. Якщо блекаут триває від шести до 24 годин, енергонезалежні заклади працюють очно, інші переходять на дистанційний чи асинхронний формат. За відключень до трьох діб навчання мають організовувати в освітніх хабах, а якщо криза триває понад 72 години — громади повинні створювати тимчасову мережу таких хабів.

    Також школам рекомендують мати запас води та харчів щонайменше на 48 годин. Заклади з автономними котельнями мають подбати про генератори або інші резервні джерела живлення. Для директорів це означає ще більший перелік завдань, який давно вийшов за межі суто освітнього процесу.

    Саме тому частина керівників шкіл уже жартує, що директор тепер має одночасно бути педагогом, кризовим менеджером, логістом, енергетиком, комендантом укриття та психологом. Те саме стосується й учителів, які паралельно повинні проводити уроки, контролювати безпеку дітей, допомагати з харчуванням і бути готовими до дистанційної роботи без світла.

    Перший місяць нового навчального року показав: українська школа зараз працює не просто в умовах війни, а в режимі постійної адаптації. Зранку педагог може накривати столи в їдальні, через годину вести дітей в укриття, після обіду проводити заняття в підвалі, а ввечері готувати матеріали на випадок блекауту.

    І саме тому напередодні Дня вчителя для багатьох педагогів головне бажання звучить максимально просто — щоб хоча б один робочий день минув без тривог, термінових евакуацій і нових криз.