Позначка: активісти

  • Перемога Трампа може активізувати справи проти українських активістів

    Перемога Трампа може активізувати справи проти українських активістів

    Перемога Дональда Трампа на виборах президента США, що підтверджена після набрання ним 270 голосів виборщиків, викликала широкий міжнародний резонанс. До привітань приєднався також президент України Володимир Зеленський, висловивши надію на подальшу підтримку з боку нового президента США.

    Попри дипломатичні привітання, у політичному та юридичному середовищі з’явилися побоювання щодо можливої активізації кримінальних проваджень. Експерти вказують на те, що перемога Трампа може стати каталізатором розслідувань стосовно кількох громадських активістів, зокрема Віталія Шабуніна, Михайла Жернакова та Юрія Ніколова. Йдеться про кримінальні справи, які наразі перебувають на стадії розслідування, зокрема щодо крадіжки автомобіля, ухилення від військового обов’язку та відмивання коштів.

    Однією з найгучніших справ є ситуація з Віталієм Шабуніним, керівником “Центру протидії корупції”. За даними слідства, Шабунін привласнив джип Nissan Pathfinder, який був переданий як гуманітарна допомога для Збройних Сил України. Після цього він, ймовірно, використовував автомобіль у особистих цілях. Суд зобов’язав Державне бюро розслідувань (ДБР) зареєструвати кримінальне провадження щодо цього інциденту.

    Також не залишились без уваги інші активісти, такі як Михайло Жернаков, який займав посаду судді і, за заявою адвоката Ігоря Мартиненка, нібито вчиняв дії на користь злочинної влади Віктора Януковича під час його суддівської діяльності. Ці справи можуть стати частиною ширшого процесу боротьби з корупцією в Україні, особливо в контексті міжнародного тиску, зокрема з боку США, де Трамп надає значну увагу боротьбі з корупцією в усьому світі.

  • Чи справді є хаос у Міністерстві оборони – Божко

    Чи справді є хаос у Міністерстві оборони – Божко

    Наче з’явилась якась установка топити Умєрова і тепер інтерент рясніє розгромними статтями про нього різних активістів. Політолог Ярослав Божко у своїй статті стверджує, що звинувачення базуються на поверхневому розумінні роботи державних структур і не підтверджені фактами корупції, а також критикує антикорупційних активістів за їхню некомпетентність у питанні державного управління обороною.

    Наприкінці минулого тижня на шпальтах «Української Правди» вийшов матеріал за авторством глави ЦПК Дар’ї Каленюк, а також Марії Берлінської та Альони Гетьманчук. Він спрямований проти міністра оборони Рустема Умєрова, якого ця ж антикорупційна громадськість усього торік «на руках» внесла на посаду міністра і «запевняла що буде краще».

    Перша і головна претензія — «у міністерстві оборони хаос, який Умєров не усунув». Я спробував подужати весь матеріал, аби знайти індикатори цього явища під назвою «хаос», і побачити якісь шокувальні речі.

    Втім, побачив звичайне нерозуміння реалій роботи держвідомств і сектору оборони усіма трьома авторами (жодна з яких ніколи не працювала у жодному державному відомстві, або на державній службі). І звісно ж, натягування сови на глобус.

    По-перше, я так і не знайшов де там корупція і предметний закид до Умєрова щодо корупційних схем, до яких Міністерство оборони причетне. А це ж — основний їх профіль роботи, і питання чому вони взялися коментувати роботу МОУ відкрите.

    Якщо є схеми — напишіть про них, і покажіть цифри, подайте у правоохоронні органи заяви, а тільки «за», але це уже виглядає типовим лобізмом. Цілих п’ять заступників та інших посадових осіб Міністерства оборони координують роботу із міжнародними партнерами.

    Автори називають це хаосом, хоча логічно що співпраця з іноземцями річ секторальна: хтось співпрацює з ними по військово-технічному питанню, хтось — по закупівлях, хтось — по матеріальному забезпеченню, хтось — по навчанню персоналу. Але «стояла задача показати хаос»!

    У тому ж матеріалі фігурує і твердження що «західні партнери постійно просять пояснити хто за що відповідає в МОУ» — теж абсолютно пусте. Адже частота постійних комунікацій Заходу з МОУ — від візитів, Форумів, постійних взаємних приїздів, зідзвонів і до банкетів дуже велика.

    Профільні західні співробітники НАТО, міністерств оборони, оборонних компаній купу раз знайомі із МОУ, причому значно більше ніж із ЦПК та Марією Берлінською. Просто така логіка роботи відомств, і тут не варто сильно дивуватися що інше міністерство за кордоном для них завжди цікавіша ціль для комунікації ніж активісти.

    Попри твердження на початку, що цілих 5 посадовців працюють над міжнародними комунікаціями з партнерами, одночасно нижче пишуть, що по суті ніхто не координує роботу з міжнародними партнерами. Позаяк одна посадова особа наразі не призначена і є вакантною.

    Втім, чи це є доказом хаосу? Кадровий матеріал для високого рівня посад міжнародного співробітництва — явище вкрай рідкісне, а вакантність посади (при тому, що координують інші 5 людей) аж ніяк не доказ хаосу.

    Від усього матеріалу віє типовим для пулу ЦПК вайбом — «це ми вибили для України літаки F-16, а не Міноборони» і так далі. Потішно виглядає закид щодо гальмування запуску наглядової ради Агенції оборонних закупівель, із посиланням на документ про рекомендації НАТО.

    Втім, у цьому ж документі у профільному квадратику чітко вказано, що регуляторні норми для цього мають бути розроблені не МОУ, а Кабінетом міністрів; ну, буває. Автори закидають Умєрову, як вони нібито від громадських активістів дізналися, що термін дії рішення щодо виділених коштів Україні в обсязі $6,2 млрд спливає через місяць.

    Рівночасно, як їх не надають не через дії Умєрова чи взагалі України, а це потребує конкретних рішень від США і конкретно державного секретаря Ентоні Блінкена. Про це йдеться у тому ж дописі, на який посилаються у самій статті — однак, чомусь бездіяльність США стає причиною критикувати МОУ.

    Мій вердикт простий: антикорупціонерам «щось обіцяли» при призначенні Умєрова на посаду, або пізніше, а тут стало зрозуміло, що «угода не відбудеться». І тому довелося «відкликати свою підтримку Умєрова» і вказати що вони «помилились щодо нього».

    Як у Совєцькому союзі: «Таварісч Бєрія вишел із давєрія». Тільки ось хто вони, щоби судити діяльність Міністерства (у цілому) і міністра (зокрема) оборони України:

    • фахівці із держуправління — ні;
    • західні партнери — ні;
    • фахівці з оборонних закупівель — ні, адже ніяких масштабних закупівель зброї ЦПК ніколи не проводили, як і Марія Берлінська).
    Хто вони? У більшості — люди на межі журналізму й активізму. Це називається рєшалово!

    Обороною займається держава, а не громадські організації, які підв’язалися бути свого роду Watchdogs, при тому не маючи конкретного профілю у сфері держуправління обороною. Дурень думкою багатіє, ага…

    Окреме моє «привіт» за тезу про те, що велику роль у міністерстві оборони грають різні радники та фахівці, які не подають декларації й «невідомо чи проходили спецперевірку». Це реалії державного управління.

    Позаяк посади у держструктурі як правило бувають штатні (держслужба) і радницькі (патронатна), куди беруть працювати на інших умовах. Звісно, спецперевірку військової контррозвідки краще було б пройти всім, але відсутність прямої цієї вимоги у нормах прийому до патронатної служби (в усіх відомствах, не лише МОУ) зовсім не значить, що її там не проходять

    Однак звідки це знати людям, які не мають ніякого стосунку до роботи державних структур?

    Окрім усього іншого теза про декларації звучить просто смішно. Декларуватися це круто, тільки що робити якщо вашому відомству потрібен фахівець який у труні бачив ваше декларування і проклинає державну службу  через її рамки з реєстром ПЕПів та іншими обмеженнями (запроваджені не без рекомендацій й тиску ЦПК).

    От для залучення толкових людей із менш жорсткими вимогами й створено опцію бути  радником (позаяк конкурувати зарплатами держава на високих посадах не вміє і не може). Але Каленюк і Ко на це не зважають.

    Останнє і найбільш потішне: автори закидають, що, бачте, Умєров співпрацює із Туреччиною, що викликає у них побоювання, адже «недавно Туреччина вступила в БРІКС». Друзі, конфлікту Туреччини та США вже майже 10 років, як і тому факту, що США підтримували зброєю курдів та демократичну опозицію Реджепові Тайїпові Ердогану.

    Підтримка Туреччини зброєю Україною була давно і ніяк не суперечила підтримці зброєю з боку США — світ усе ж строкатий, а не поділений надвоє по кожному питанню. І про факт близькості Туреччини кримському татарину Умерову всі знали давно, але все одно рік назад підтримали його кандидатуру в міністри й заступилися за нього.

    Турецько-американські сперечки вже тоді були у повній красі, і ви чомусь їх Умєрову не закидали, а тепер це раптом стало разючим фактом, на якому ви почали базувати свою критику. Антикорупціонери «десь» не домовились з Умєровим, і тепер починають його «качати».

    Причому не домовились явно не про духовні цінності, а про щось доволі таки лобістське приземлене. Така природа цього середовища: жаби люблять гадюк і навпаки.

  • Кличко не сам йшов на Майдан, його супроводжували спільники з кримінальним минулим

    Кличко не сам йшов на Майдан, його супроводжували спільники з кримінальним минулим

    Що пов’язує мера Кличка, журналіста Бутусова, активіста Булатова, котрий дивиться за криміналом Палатного, тіньового куратора розпилів Зозулю та злодія “Лічу” – вони всі головні бенефіціари Революції Гідності!

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Цю фотографію ви навряд чи знайдете на столі або в рамці над ним будь-кого з учасників.

    Не знайдете, бо вона дасть легко зрозуміти, хто насправді був тим самим отримувачем майдану.

    Хтось заробив на крові патріотів, які віддали життя за свободу та незалежність України.

    Почнемо розбирати “особи революції”?

    У центрі фотографії, у жовтій футболці та темно-синіх спортивних штанях – колишній депутат Київради, бізнесмен, віце-президент Федерації боксу Києва Олександр Васильович Ліщенко, широко відомий у кримінальних колах під прізвиськом “Ліча”.

    Олександр Васильович своєю популярністю завдячує зовсім не ремеслу рекетира і тим, що доріс до «бригадира» Троєщинського ринку в банді Валерія Прищика, більш відомого як “Прищ”. І навіть не тим, що розшукувався правоохоронцями за скоєння тяжких злочинів та затримувався за незаконне зберігання зброї.

    Олександр Ліщенко став реальним авторитетом у Києві після того, як організував вбивства “Прища” 1 грудня 2003 року, багатств якого він і став єдиним спадкоємцем.

    І тут треба віддати йому належне. Усували прища три веселі друзі, три співробітники (УБОЗ) кар’єра яких після вбивства стала розвиватися максимально стрімко. Це Валерій Гелетей (згодом Міністр оборони України), Віталій Ярема (згодом генеральний прокурор України) та Олексієм Савченко (надалі банкір, голова Миколаївської обласної державної адміністрації).

    Поруч із “Лічів”, ліворуч від нього, у спортивному костюмі футболіста стоїть якийсь Іваненко чи “Іванес”, якого з невідомих слідств причин називають штатним кілером “Лічі”.

    Оскільки Міністерство внутрішніх справ України до цього громадянина не має, ймовірно це всі чутки.

    І якщо в лівій руці “Ліча” стискає караючий меч, то праворуч від нього стоїть Олексій Засенко – депутат Київради, відомий забудовник, чия компанія “Будівельний союз України”, регулярно вигравала земельні тендери в улюбленому Києві.

    Кого ви дізнаєтеся на фото легко це “журналіст” Юрія Бутусова.

    Раніше член колегії МВС, колишній радник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та безумовно моральний авторитет української нації, є власником інтернет-ресурсу Цензор.

    Ні, який ніколи і нікому не відмовляв у увазі успішно обслуговуючи інтереси всіх політиків.

    Довгий час віддаючи перевагу Олександру Морозу, а потім лідеру партії “Батьківщина”, від якої втік до Олександра Турчинова, вірним якому залишається і сьогодні.

    Бутусов не просто так опинився у компанії “Лічі”. У 2008-2012 роках, коли в Києві проходили мітинги проти незаконної забудови, які за дивним збігом обставин вели компанії їхньої орбіти “Лічі”, Бутусов привозив на місце проведення заходів звукопідсилювальну апаратуру та глушив виступи протестувальників. Такою була його громадянська позиція.

    Але напевно найодіозніший персонаж це відомий Дмитро Булатов.

    На момент, коли було зроблено цю фотографію, Діма працював на СТО, що належить “підприємцю” Юрію Зозулі (який у майбутньому стежить за продажами тендерів своїм людям або правильно відкотив). Зозуля також представлений на фото, у білому кашкеті, сонцезахисних окулярах, темній футболці та зелених штанах.

    Незважаючи на те, що роль і місце Булатова під час акцій протесту в 2013-2014 роках дуже туманна, хоча багато хто говорить, що він був стукачем СБУ в лавах “Автомайдану”, але це брехня, бо в січні 2014 року Булатов викрали.

    Викрали та тримали на дачі у Юрія Зозулі, де змушували постійно пити різного роду алкогольні напої без обмежень. Викрали після того, як Діма зняв із банківської картки, на яку збиралися пожертвування для “Автомайдану” у розмірі 50 000. доларів.

    Після дивовижного порятунку Булатов заявив, що його викрали особи, які розмовляли з російським акцентом і які йому майже відрізали вухо.

    Навіщо його викрадали, і чомусь порізали вухо, придумати Діма не встиг, бо тут же відбув разом із коханкою відпочивати на пляжах Домініканської республіки.

    Повернутися з відпочинку Діма був змушений після того, як його викликав Юрій Зозуля, направивши тому SMS про те, що Булатов оголошений героєм Майдану і призначений міністром молоді та спорту України.

    На дивовижний збіг обставин посаду міністра Булатов отримав за квотою народного депутата України, а також правої руки лідера протесту Віталія Кличка – Артура Палатного.

    Чомусь добре відомого своїм кримінальним минулим правоохоронцям.

    Як кажуть злі мови, причиною такого вибору стали запевнення Зозулі. Який переконав Палатного, що Булатов через свою інтелектуальну недієздатність не заважатиме справжнім революціонерам грабувати Україну і підпише все, що йому накажуть.

    Що підтверджується тим, що перебування Дмитра Сергійовича на посаді міністра було недовгим, але завершилося реєстрацією кримінального провадження за фактом розкрадання ним коштів державного бюджету та фінансування приватних підприємств на окупованій території у Луганській та Донецькій областях.

    Переховувався від слідчих Генеральної прокуратури Діма на Сході України, де бурхливо імітував участь у бойових діях – активно фотографуючись на тлі військової техніки у відповідній амуніції.

    “Віддавши борг батьківщині” Діма повернувся на інше хлібне місце, слюсаря СТО Булатов призначено на посаду заступника голови Державного агентства резерву України.

    Очевидно причиною такого призначення стали професійні якості Дмитра.

    Але повернемося до нашого кола друзів “Лічі”.

    Між Бутусовим та Булатовим ви знайдете голову Київської обласної державної адміністрації Олександра Горгана, а крайній праворуч ніхто інший як колишній депутат Київради Олексій Самохін, який перейменував свою кишенькову партію на “Автомайдан” та намагався таким чином перемогти на парламентських виборах 2014 року.

    Що ж до Юрія Зозулі – то сьогодні він президент асоціації вейкбордингу, власник Х-Парк, і нібито ідеолог проекту Мікс Спорт (Мікс Спорт). У розпилі київського торта Юрій після 2014 року брав участь особисто в галузі інформаційних технологій. З його подання брат його бізнес-партнера Олександра Новохацького – В’ячеслав Новохацький був керівником проектного офісу Kyiv Smart City та першим заступником директора КП “ГІОЦ КМДА”.

    Бізнес-партнерами Зозулі є екс-нардеп від “Блоку Литвина” Олег Поліщук, вони є співвласниками електронного майданчика “Е-тендер”, що дозволяло їм маніпулювати тендерами у системі “Прозорро” на власний розсуд.

    Що цікаво. Це не перший скандал із цим фото. У листопаді його опублікував Олексій Арестович. Тоді Бутусов звинуватив Арестовича в брехні.

    Бутусов не став пояснювати причин своєї дружби з “Лічею”, а заявив, що все це інформаційна операція проти нього у зв’язку зі справою щодо провалу спецоперації із захоплення російських терористів-вагнерівців, які брали участь у війні проти України на Донбасі.

    А Юрій Зозуля, радник мера Києва, а раніше керівник комунального підприємства, заявив, що це він запросив Бутусова на захід із прибирання парку від сміття та наливок.

    “На місці, де зараз стоїть пам’ятник Іллі Муромцю на вході до спортивного парку, взимку 2012-2013 року несподівано самозахопленням зросло 5 генделиків, де почали активно продавати алкоголь, цигарки та навіть траву. Це призвело до обурення спортсменів, депутатів, адміністрації міста та мешканців району. Бутусов відгукнувся на моє запрошення і особисто підтримав громадських активістів та спортивну спільноту, яка захищала парк “Муромець” від самозахоплення генделиками, і своїми руками прибирала сміття у парку з іншими активістами. Наприкінці усі депутати, активісти та адміністрація району та міста зробили фото”, – розповів Зозуля.

    Так, “прості активісти”. Як Рома Лелюк – у майбутньому директор Департаменту громадських комунікацій, який займається піар проектами Віталія Кличка за гроші киян.

    Дуже цікава і вкрай правдива історія, якщо опустити той факт, що після того, як “активісти” зачистили парк від ґанделиків, на його місці виріс X-Park – приватна власність Юрія Зозулі.

    Тобто “Ліча” та Бутусов не парк чистили, а готували майданчик для приватного бізнесу партнера та соратника Віталія Кличка.

    Додамо, що у 2023 році суд заарештував понад 80 незаконно збудованих об’єктів нерухомості на острові “Муромець” у Деснянському районі столиці, які збудував Юрій Зозуля.

    Як повідомляє прес-служба ДБР, для будівництва будівель Зозуля та подільники незаконно використали 10 гектарів землі київської громади.

    Компанія-забудовник не платила за користування земельною ділянкою на території острова з моменту укладення інвестиційної угоди у 2015 році. Весь цей час податок замість підприємства сплачувався зі столичного бюджету!

    Також працівники ДБР також встановили, що одне із столичних товариств уклало з КМДА інвестиційний договір майже на 150 млн грн для будівництва спортивних об’єктів та споруд. Компанія мала облаштувати парк для проведення спортивно-масових заходів, побудувати дитячі майданчики, зони відпочинку.

    Але. Станом на березень 2023 року роботи мають бути виконані на 100%, але наразі виконано менше половини. У той же час ділки збудували об’єкти не передбачені угодою.

    На незаконно захоплених 15 земельних ділянок площею понад 10 гектарів компанія самовільно збудувала близько 80 об’єктів нерухомості, які не були передбачені проектно-кошторисною документацією. Зокрема, замість обумовлених спортивних майданчиків товариство звело ресторан та котеджі.

    Кримінальне провадження розпочато за статтею зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).

    Тут треба додати, що це не єдиний приклад відвертого свавілля, який влаштували брати Клички та члени їхньої банди у Києві та Україні. Таких прикладів значно більше. Просто, на жаль, через таких ось Бутусових ми про них практично не знаємо.