Golosnovinua.com

Позначка: Анкара

  • Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина планує закуповувати частину російського дизельного пального, постачання якого на світовий ринок передбачене домовленостями між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним. Про наміри Анкари заявив міністр енергетики країни Алпарслан Байрактар. Новина з’явилася після того, як Вашингтон тимчасово послабив окремі санкційні обмеження на операції з російським дизелем. Рішення американської адміністрації вже викликало гостру критику України та частини західних політиків, які побоюються, що додаткові енергетичні доходи допоможуть Кремлю фінансувати війну.

    Про плани Туреччини 18 жовтня повідомило агентство Reuters з посиланням на заяву Алпарслана Байрактара.

    Міністр підтвердив, що Анкара провела відповідні переговори та розраховує отримати частину пального, яке Росія має повернути на міжнародні ринки.

    За його словами, закупівлі мають важливе значення для енергетичної безпеки Туреччини.

    Водночас конкретні обсяги постачання, вартість дизеля та строки його надходження до країни Байрактар не назвав.

    Що Туреччина домовилася отримати від Росії

    Очільник турецького Міненерго нагадав, що останніми місяцями Москва обмежувала експорт дизельного пального через проблеми у власному паливному секторі.

    Ситуація змінилася після домовленостей російського керівництва з адміністрацією Дональда Трампа.

    Байрактар пояснив, що в межах переговорів Туреччина погодила можливість отримати частину російського дизеля.

    При цьому не уточнюється, чи йдеться про нові довгострокові контракти, окремі партії пального або збільшення закупівель за вже чинними комерційними домовленостями.

    Також наразі немає підтвердженої інформації про фактичне прибуття до Туреччини партій дизеля саме в межах нової американсько-російської домовленості.

    Отже, станом на 18 жовтня підтверджено намір Анкари отримати пальне, але не завершення конкретних постачань.

    Яку угоду Трамп уклав із Путіним

    9 жовтня Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Путіним оголосив про домовленості щодо збільшення поставок російського дизельного пального.

    За словами американського президента, Росія мала негайно забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля для американського та світового ринків.

    У листопаді планувалося додати ще 500 тисяч тонн, а в грудні — до одного мільйона тонн.

    Трамп також говорив про можливість подальшого збільшення експорту.

    Однак це заявлені обсяги, а не підтверджені фактичні відвантаження.

    Як зазначало Financial Times, навіть виконання оголошених планів навряд чи повністю вирішить проблему дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Аналітики звертали увагу на масштаби міжнародного попиту, обмеження російських нафтопереробних потужностей та логістичні труднощі.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля після розбіжностей із Києвом навколо ударів по НПЗ.

    США дозволили операції з російським дизелем до квітня 2027 року

    Одночасно з оголошенням домовленостей Міністерство фінансів США ухвалило рішення, яке створило правові умови для частини операцій із російським пальним.

    9 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — оприлюднило генеральну ліцензію №135.

    Документ тимчасово дозволяє визначені операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження.

    Дія дозволу обмежена 7 квітня 2027 року.

    Важливо, що рішення стосується конкретної категорії операцій, а не всіх російських енергоносіїв.

    Це не означає скасування санкцій США проти Росії загалом.

    Польський аналітичний Центр східних досліджень OSW оцінив рішення як суттєвий відступ Вашингтона від попередньої політики обмеження російського паливного експорту.

    Чому Туреччині потрібен російський дизель

    Туреччина залишається великим імпортером енергетичних ресурсів.

    Країна закуповує нафту, газ та інші види пального в різних постачальників, серед яких Росія, Іран та Азербайджан.

    Водночас Анкара прагне диверсифікувати імпорт і розвиває співпрацю зі Сполученими Штатами та іншими партнерами.

    За словами Байрактара, важливим напрямком залишається також збільшення власного видобутку енергоресурсів.

    Зокрема, Туреччина розраховує наростити видобуток природного газу на чорноморському родовищі Сакар’я.

    Однак ці проєкти не усувають потреби в імпорті дизельного пального, яке використовується у транспорті, промисловості, логістиці та інших секторах економіки.

    Тому можливість отримати додаткові партії дизеля з Росії Анкара розглядає як один з інструментів забезпечення стабільності паливного ринку.

    Чому домовленість викликала невдоволення України

    Послаблення американських санкцій щодо російського дизеля стало новим джерелом суперечностей між Києвом і Вашингтоном.

    Українська влада наголошує, що російські доходи від експорту енергоносіїв можуть використовуватися для фінансування війни.

    При цьому Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші об’єкти цивільної інфраструктури.

    Президент України Володимир Зеленський раніше розкритикував дизельну домовленість між Трампом і Путіним, вважаючи її несправедливою поступкою Москві.

    Докладніше про позицію українського президента писала «Ненька інфо» у матеріалі про його реакцію на угоду.

    Критика пролунала і з боку окремих європейських лідерів.

    Зокрема, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал закликав не послаблювати економічний тиск на Кремль.

    Він виступив за розширення підтримки України замість нових енергетичних домовленостей із Росією.

    Про цю позицію «Ненька інфо» розповідала 10 жовтня.

    Чому Трамп зацікавлений у збільшенні поставок

    Вашингтон пояснює свої рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на міжнародному ринку пального.

    Дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві та промисловості, тому його подорожчання впливає на собівартість багатьох товарів.

    Для США високі ціни на пальне стали особливо чутливим питанням напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    Водночас американська адміністрація стикається з критикою навіть усередині країни.

    Як повідомляло Associated Press, проти рішення про імпорт російського дизеля виступили законодавці від обох основних партій.

    Критики вважають, що додаткові закупівлі російських енергоносіїв можуть послабити санкційний тиск на Москву.

    Прихильники ж збільшення пропозиції пального наголошують на необхідності стримування цін для споживачів і бізнесу.

    Чи допоможе російський дизель знизити світові ціни

    Попри оптимістичні заяви американської адміністрації, експерти обережно оцінюють можливий вплив домовленостей.

    За аналізом Financial Times, навіть заявлені Росією обсяги постачання становитимуть порівняно невелику частину глобального попиту.

    Крім того, можливості російського експорту залежать від стану нафтопереробних заводів, логістики та внутрішніх потреб країни.

    Частина російських НПЗ останніми місяцями зазнала пошкоджень унаслідок українських атак.

    Російська влада раніше запроваджувала обмеження на експорт окремих видів пального, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок.

    Тому поки що неможливо визначити, наскільки швидко заявлені додаткові обсяги реально потраплять до покупців.

    Так само немає підтвердження, що рішення Туреччини саме по собі призведе до помітного зниження цін на дизель.

    Що означає рішення Анкари для України

    Заява турецького міністра свідчить, що домовленість між США та Росією може вплинути не лише на американський ринок, а й на торговельні потоки в інших країнах.

    Для Туреччини це можливість отримати додаткові обсяги імпортного пального.

    Для Росії — потенційний канал збільшення експорту та валютних надходжень.

    Для України — ще одне питання щодо ефективності міжнародних санкцій і збереження економічного тиску на Кремль.

    Наразі відомо, що Анкара планує отримати частину російського дизеля, а Вашингтон тимчасово дозволив визначені операції з його продажу та імпорту. Водночас точні обсяги турецьких закупівель, ціни й терміни постачань не розголошені.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від реальних експортних можливостей Росії, попиту на міжнародному паливному ринку та рішень американської адміністрації щодо санкційної політики.

  • Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Туреччина передала Україні та Росії проєкт меморандуму, який передбачає припинення атак на цивільні судна в Чорному морі. Анкара пропонує створити новий механізм безпеки для комерційного судноплавства, використавши досвід Чорноморської зернової ініціативи, що діяла у 2022–2023 роках. Про це повідомляє Al Arabiya.

    Про передачу документа 17 вересня повідомив AFP турецький дипломат. За його словами, текст уже передали обом сторонам війни, щоб знайти механізм припинення ударів по торговельних суднах.

    Водночас наразі немає повідомлень про те, що Київ або Москва вже погодилися на турецьку пропозицію. Йдеться саме про проєкт домовленості, а не про чинне перемир’я в Чорному морі.

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Найнебезпечніші — кілька миль у міжнародних водах

    Один із ключових елементів турецької ініціативи стосується конкретної ділянки маршруту цивільних суден.

    За словами турецького дипломата, приблизно 4–5 морських миль судно має пройти після виходу з територіальних вод України до моменту, коли маршрут пролягає ближче до узбережжя Румунії та Болгарії.

    Саме цей відрізок Анкара вважає особливо небезпечним, оскільки судно певний час перебуває у міжнародних водах і є більш вразливим для атак.

    Туреччина пропонує створити для цього маршруту додаткові гарантії безпеки.

    Механізм нагадуватиме «зерновий коридор»

    Анкара прямо пов’язує нову пропозицію з Чорноморською зерновою ініціативою.

    У липні 2022 року за посередництва Туреччини та ООН було створено механізм, який дозволив українським торговельним суднам безпечніше перевозити зерно з портів Великої Одеси.

    За час дії угоди через Чорне море було вивезено приблизно 33 млн тонн продовольства. У липні 2023 року Росія відмовилася продовжувати участь у домовленостях.

    Після цього Україна створила власний альтернативний морський коридор, який проходить уздовж узбережжя Румунії та Болгарії.

    Раніше Nenka.info вже писала, що Туреччина готує нову модель безпеки для чорноморської торгівлі. У матеріалі «Зерновий коридор можуть повернути: Туреччина представила новий план для Чорного моря» йшлося про те, що Анкара веде переговори з обома сторонами та намагається відновити хоча б частину механізмів колишньої зернової угоди.

    За кілька місяців атакували десятки турецьких суден

    Причиною активізації турецької дипломатії стала різка ескалація атак у Чорному морі.

    За даними галузі, які наводить AFP, від кінця червня було уражено щонайменше 25 суден, що належать турецьким власникам. При цьому лише чотири з них ходили безпосередньо під турецьким прапором.

    Це важлива деталь: поняття «турецьке судно» не завжди означає турецький прапор. Корабель може належати компанії з Туреччини, але бути зареєстрованим в іншій юрисдикції.

    Серія інцидентів суттєво підвищила страхові ризики, витрати судновласників і небезпеку для екіпажів.

    Турецькі судна вже неодноразово потрапляли під удари

    Одним із резонансних випадків стала атака на ролкер Lider Bordo Mavi, який прямував із турецького Самсуна до російського Туапсе.

    За інформацією турецької сторони, наприкінці серпня по судну влучили три безпілотники, після чого на борту виникла пожежа та постраждали п’ятеро членів екіпажу.

    Nenka.info детально писала про цей випадок у матеріалі «Три дрони вдарили по судну біля Туапсе: на турецькому ролкері спалахнула пожежа, є поранені». Там наголошувалося, що походження дронів тоді незалежно підтверджене не було.

    Тобто нинішня пропозиція Анкари стосується ризиків для цивільного судноплавства по обидва боки Чорного моря, а не лише маршрутів до українських портів.

    17 вересня Росія знову вдарила по цивільному судну

    Нову актуальність турецька ініціатива отримала саме 17 вересня.

    Під час масованої російської атаки було уражене цивільне судно під прапором Танзанії, яке прямувало до одного з українських портів.

    За даними української сторони, капітан судна загинув, ще троє членів екіпажу були поранені.

    Міністерство розвитку громад та територій України заявило, що такі удари створюють прямі ризики для міжнародного судноплавства та логістичних маршрутів у Чорному морі.

    Саме на тлі цього інциденту інформація про турецький меморандум набула додаткового резонансу.

    Україна вже пропонувала припинити удари по цивільних цілях

    Це не перша ініціатива щодо обмеження ударів у Чорному морі.

    У серпні Україна через посередника передала Росії пропозицію про взаємне припинення атак на цивільні об’єкти та судноплавство в Чорному морі.

    Про це раніше писала Nenka.info у матеріалі «Україна запропонувала Росії взаємно припинити удари по цивільних цілях у Чорному морі».

    Тоді повідомлялося, що Москва не дала позитивної відповіді.

    Пізніше російські посадовці публічно ставилися до ідеї окремого чорноморського перемир’я скептично.

    Росія раніше відкидала подібний формат

    На початку вересня глава МЗС РФ Сергій Лавров відкинув попередню турецьку ідею про припинення атак у Чорному морі, назвавши її нереалістичною та складною для контролю.

    Це була реакція на більш ранню дипломатичну ініціативу, тому вона не означає автоматичної відмови Москви саме від нового тексту меморандуму, переданого 17 вересня.

    Однак попередня позиція РФ показує, що переговори можуть бути складними.

    Чому Туреччина настільки зацікавлена

    Для Анкари безпека Чорного моря має одразу кілька вимірів.

    По-перше, Туреччина контролює Босфор і Дарданелли та фактично є ключовою державою для виходу суден із Чорного моря до Середземного.

    По-друге, турецький бізнес активно працює на чорноморських маршрутах, а десятки суден турецьких власників уже потрапили під атаки.

    По-третє, Анкара протягом усієї війни намагається зберігати роль посередника між Києвом та Москвою.

    Раніше Nenka.info писала про цю роль у матеріалі «Туреччина готова знову звести Україну й Росію за столом переговорів».

    Для України море залишається критично важливим

    Попри повномасштабну війну, морський коридор залишається основним маршрутом українського експорту.

    За даними, які раніше аналізувала Nenka.info, до травня 2026 року через український морський коридор пройшло майже 200 млн тонн вантажів, із яких понад 117 млн тонн становило зерно.

    Морські перевезення залишаються дешевшими й ефективнішими за автомобільні та залізничні маршрути через західний кордон.

    Тому навіть кілька серйозних атак на цивільні судна можуть мати економічні наслідки далеко за межами України — через зростання страхових ставок, відмову судновласників заходити до портів і подорожчання логістики.

    Зупинка атак могла б вплинути і на світові ціни

    Чорне море відіграє важливу роль у глобальній торгівлі зерном, нафтою та іншими сировинними товарами.

    Саме тому атаки на порти й торговельні судна швидко відображаються на страхових преміях та котируваннях.

    Потенційний механізм безпечного судноплавства міг би зменшити ризики для українського експорту, але одночасно охоплював би й цивільні судна, які працюють із російськими портами.

    Це одна з причин, чому майбутні переговори можуть бути політично складними: сторонам доведеться чітко визначити, що вважати цивільним судном, які маршрути захищати і як перевіряти дотримання домовленостей.

    Поки що це лише пропозиція

    Головне уточнення полягає в тому, що станом на 17 вересня ніякого нового «зернового коридору» або морського перемир’я ще немає.

    Туреччина лише передала Києву й Москві проєкт меморандуму.

    Ні Україна, ні Росія наразі публічно не оголосили про його прийняття.

    Так само поки не розкриті всі технічні деталі майбутнього механізму — хто саме контролюватиме безпечний маршрут, як перевірятимуть судна і що відбуватиметься в разі порушення режиму.

    Але сам факт появи формального тексту означає, що Анкара перейшла від загальних закликів до конкретної дипломатичної пропозиції.

    І на тлі десятків атак на торговельні судна це може стати одним із головних чорноморських переговорних треків найближчим часом.

  • У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО поступово змінюється саме сприйняття України: від держави, якій союзники допомагають протистояти російській агресії, до країни, яка сама робить внесок у безпеку всього євроатлантичного простору. Ця зміна вже зафіксована не лише в політичних заявах — відповідне формулювання з’явилося в офіційних документах Альянсу на рівні лідерів держав.

    Про це розповіла глава Місії України при НАТО Альона Гетьманчук в інтерв’ю РБК-Україна. За її словами, йдеться про своєрідний «ментальний злам» усередині Альянсу щодо того, яку роль Україна відіграє в системі євроатлантичної безпеки.

    «Вперше країни-члени НАТО на рівні лідерів зафіксували в декларації, що Україна є контрибутором євроатлантичної безпеки», — заявила дипломатка.

    Йдеться про декларацію саміту НАТО 2026 року в Анкарі. В офіційному документі союзники прямо записали, що Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку. Одночасно країни Альянсу підтвердили єдність у підтримці України в захисті її свободи, суверенітету та територіальної цілісності.

    Це формулювання важливе не лише з політичної точки зору. Воно фактично змінює логіку, за якою всередині НАТО може розглядатися подальша військова та фінансова підтримка Києва.

    За словами Гетьманчук, раніше Україну передусім сприймали як отримувача допомоги — країну, якій необхідно передавати озброєння, боєприпаси та іншу підтримку для протистояння Росії. Тепер дедалі сильніше закріплюється інший підхід: посилення України одночасно означає посилення безпеки самих держав НАТО.

    Цю тенденцію підтверджують і заяви керівництва Альянсу. Заступниця генерального секретаря НАТО Радміла Шекерінська у липні 2026 року заявила, що Україна стала постачальником безпеки, а відносини з нею дедалі більше набувають двостороннього характеру. За її словами, НАТО та ЄС не лише підтримують Україну, а й переймають її досвід, знання та практичні напрацювання.

    Особливого значення це набуває через досвід української армії та оборонної промисловості, накопичений під час повномасштабної війни. Серед сфер, де співпраця України та партнерів стає дедалі важливішою, — безпілотні системи, оборонні технології, протиповітряна оборона та масштабування військового виробництва.

    На рівні НАТО розвиток безпілотних систем, інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони, високоточних ударних можливостей, штучного інтелекту та інших нових технологій уже визначено серед напрямків модернізації Альянсу.

    Гетьманчук наголосила, що новий статус України дає Києву додатковий аргумент у переговорах із союзниками про фінансування оборони.

    «Визнання України контрибутором безпеки автоматично перетворює всі внески в підтримку України на інвестиції в євроатлантичну безпеку, в інвестиції у власну оборону країн-членів НАТО», — пояснила вона.

    Тобто логіка поступово змінюється з «допомоги Україні» на «інвестиції у спільну безпеку». За словами дипломатки, сьогодні мова дедалі частіше йде не просто про передачу готового західного озброєння зі складів, а про фінансування конкретних систем і вкладення у виробничі можливості українського оборонно-промислового комплексу.

    Передумови для такого підходу були закладені ще на саміті НАТО в Гаазі у червні 2025 року.

    Тоді союзники ухвалили масштабне рішення про збільшення оборонних витрат. До 2035 року країни НАТО зобов’язалися спрямовувати на оборонні та пов’язані з безпекою потреби 5% ВВП. Щонайменше 3,5% мають іти на основні оборонні потреби та виконання цільових показників НАТО, а до 1,5% — на ширші безпекові витрати, зокрема критичну інфраструктуру, стійкість, інновації та зміцнення оборонно-промислової бази.

    Для України принциповим став ще один пункт Гаазької декларації: союзники погодилися враховувати прямі внески в оборону України та її оборонну промисловість під час розрахунку власних оборонних витрат.

    Таким чином, країна НАТО, яка вкладає кошти у виробництво озброєнь для України або безпосередньо підтримує український ОПК, може одночасно виконувати частину власних зобов’язань щодо збільшення оборонних витрат. В офіційній декларації це пояснювалося тим, що безпека України сприяє безпеці самих союзників.

    Саме це рішення Гетьманчук назвала одним із важливих механізмів, які вдалося зробити практичними.

    Зміна стала ще помітнішою після саміту НАТО в Анкарі в липні 2026 року. Лідери Альянсу вже безпосередньо записали в підсумковій декларації: «Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку». Там же зазначено, що європейські союзники та Канада фінансують переважну частину безпекової допомоги Україні через двосторонні й багатосторонні механізми.

    Крім того, союзники взяли на себе конкретні фінансові зобов’язання. На 2026 рік країни НАТО пообіцяли надати Україні військове обладнання, допомогу та навчання загальною вартістю 70 млрд євро. Водночас у декларації закріплено намір підтримувати щонайменше еквівалентний рівень допомоги й у 2027 році.

    Заступниця генсека НАТО Радміла Шекерінська пізніше окремо наголосила: сума на 2027 рік є мінімальною планкою, а не максимально можливою межею допомоги.

    Нинішній підхід став результатом кількарічної еволюції політики Альянсу. Ще на Вашингтонському саміті 2024 року союзники ухвалили довгострокове зобов’язання щодо безпекової допомоги Україні. Тоді НАТО заявляло про намір забезпечити базове фінансування на рівні щонайменше 40 млрд євро протягом наступного року. До підтримки, яка могла враховуватися в межах цього механізму, входили закупівля військового обладнання, передача техніки, логістика, навчання українських військових, а також інвестиції в українську оборонну інфраструктуру та промисловість.

    У Гаазі в 2025 році був зроблений наступний крок: витрати на Україну фактично пов’язали з оборонними зобов’язаннями самих союзників. А в Анкарі у 2026-му Україну вже прямо назвали державою, яка робить внесок у трансатлантичну безпеку.

    Таким чином, слова Гетьманчук про «ментальний злам» мають під собою цілком конкретні рішення НАТО. Якщо раніше дискусія переважно будувалася навколо того, скільки ресурсів Альянс готовий витратити на допомогу Україні, то тепер дедалі більше йдеться про те, яку користь сама Україна, її військовий досвід, технології та оборонна промисловість можуть дати спільній системі безпеки.

    При цьому таке визнання саме по собі не означає членства України в НАТО і не замінює політичних рішень, необхідних для вступу до Альянсу. Однак воно свідчить про важливу зміну позиціонування України: від держави, безпеку якої потрібно забезпечувати, до партнера, зміцнення якого розглядається як частина зміцнення оборони всього євроатлантичного простору.

  • Президент-приманка і три літаки: як спецслужби США ховали Трампа від можливого замаху

    Президент-приманка і три літаки: як спецслужби США ховали Трампа від можливого замаху

    Президент США Дональд Трамп після липневого саміту НАТО в Туреччині залишив країну зовсім не так, як тоді повідомляв Білий дім і як це виглядало перед телекамерами. Через розвідувальну інформацію про серйозну загрозу з боку Ірану американські служби безпеки організували складну операцію з дезінформації: Трамп демонстративно піднявся на борт традиційного Air Force One, а потім непомітно залишив літак через кейтерингову машину та пересів на значно менший військовий Boeing C-32A. Старий президентський Boeing 747 тим часом полетів до Великої Британії як приманка — з журналістами та частиною співробітників Білого дому, які навіть не знали, що президента поруч із ними немає.

    Операція відбулася 8 липня 2026 року після саміту НАТО в Анкарі. Трамп прибув до Туреччини на новому Boeing 747-8, який раніше був переданий США Катаром і після переобладнання почав використовуватися як президентський літак. Однак на момент відльоту ситуація змінилася: американська розвідка отримала інформацію про конкретну загрозу президентові, пов’язану з Іраном. Саме після цього служби безпеки вирішили максимально ускладнити відстеження його реального маршруту.

    За даними The Washington Post, Трамп перед камерами піднявся трапом до старого синьо-білого Boeing 747, який традиційно асоціюється з Air Force One. Для зовнішнього спостерігача все виглядало абсолютно звичайно: президент помахав журналістам, зайшов усередину, а команда готувалася до перельоту до Великої Британії.

    Але далі почалася частина операції, про яку публічно стало відомо лише через місяць.

    На протилежному від камер боці літака до одного з виходів підняли аеропортову кейтерингову машину — той самий тип спеціального транспорту, яким у літаки завантажують їжу, напої та обладнання. Трамп разом із невеликою групою супроводу перейшов до машини, після чого платформа опустилася, а транспорт поїхав через перон до іншого літака.

    Цим літаком був C-32A ВПС США — модифікований Boeing 757, який американські високопосадовці використовують для урядових перевезень. Саме на ньому Трамп таємно вилетів із Туреччини. За повідомленнями американських медіа, разом із президентом на борту перебував, зокрема, міністр війни Піт Гегсет.

    Air Force One став приманкою

    Поки Трамп уже перебував у C-32A, традиційний президентський Boeing 747 продовжив підготовку до польоту.

    На ньому залишилися представники американської адміністрації та журналісти, які супроводжували президента. Більше того, частина людей на борту, за інформацією Washington Post, не знала, що Трамп перейшов на інший літак. Білий дім зовні підтримував враження, ніби президент летить саме разом із ними.

    Журналістам під час польоту наказали тримати шторки ілюмінаторів закритими. Такий захід додатково ускладнював можливість зрозуміти, що відбувається навколо літака і чи справді президент перебуває на його борту.

    Обидва літаки попрямували до британської авіабази RAF Mildenhall.

    C-32A, на якому насправді перебував Трамп, приземлився приблизно о 22:20. Старий Air Force One-приманка прибув приблизно через дев’ять хвилин — близько 22:29.

    Після цього відбулася ще одна прихована частина операції.

    Трамп якимось чином знову приєднався до офіційної президентської групи, а приблизно через 25 хвилин після посадки з’явився перед камерами так, ніби весь час перебував на звичайному президентському борту. Точний механізм його переміщення між літаками на британській базі повністю не розкритий.

    Пізніше президент уже пересів на новий Boeing 747-8, який раніше належав Катару, і продовжив подорож. Таким чином під час одного маршруту служби безпеки фактично використали три різні літаки: катарський Boeing 747-8, старий VC-25A як публічну приманку та C-32A для реального таємного перевезення президента.

    Чому Трампа ховали настільки ретельно

    Ключова причина операції — загроза можливого замаху з боку Ірану.

    За інформацією Washington Post та інших американських медіа, спецслужби отримали дані про конкретну загрозу президенту після різкого загострення відносин між Вашингтоном і Тегераном. Частину інформації, за повідомленнями медіа, американська сторона могла отримати від ізраїльської розвідки.

    Саме тому безпекова операція була спрямована не просто на захист літака, а на приховування точного місця перебування самого Трампа.

    У разі підготовки ракетної, безпілотної чи іншої атаки потенційний противник мав бачити очевидну ціль — великий Boeing 747 із президентським забарвленням, журналістами та урядовою делегацією. Реальний президент тим часом перебував у значно менш помітному C-32A.

    Важливо, однак, не перебільшувати відомі дані. У відкритих повідомленнях ідеться про достовірну розвідувальну загрозу, пов’язану з Іраном, але немає публічного підтвердження, що конкретна ракета вже була підготовлена до запуску або що американські спецслужби встановили точну групу виконавців, яка перебувала в Туреччині.

    Новий літак із Катару теж став частиною проблеми

    Додатковий контекст історії — суперечки навколо нового Boeing 747-8, який адміністрація Трампа отримала від Катару.

    Літак оцінювали приблизно у $400 млн. Після передачі його почали переобладнувати для використання президентом США, і 1 липня він здійснив перший політ як Air Force One. Уже наступного тижня літак доставив Трампа до Туреччини на саміт НАТО.

    Однак його швидке введення в експлуатацію викликало питання щодо рівня захищеності.

    Американські медіа повідомляли, що літак ще потребував додаткового обладнання та модернізації систем безпеки. Пізніше сам Трамп заявив, що борт буде тимчасово виведений із експлуатації для додаткових оновлень і стане максимально оснащеним.

    Втім, Білий дім заперечував, що секретна пересадка в Туреччині була прямим доказом ненадійності катарського літака.

    Представники адміністрації наголошували, що президент стикається з численними загрозами, а служби безпеки використовують усі доступні методи, щоб гарантувати його безпеку.

    Подібний трюк США вже використовували

    Операція з Трампом має історичний прецедент.

    У березні 2000 року адміністрація Білла Клінтона організувала складну схему безпеки під час його візиту до Пакистану — країни, де існувала значна терористична загроза.

    Тоді офіційний Air Force One використовувався як елемент обману, а Клінтона перевозили іншим, менш помітним літаком. Мета була та сама: потенційні нападники не повинні були точно знати, де знаходиться президент. Саме цю історію нинішні американські медіа згадують як найближчий аналог липневої операції Трампа.

    Але деталь із кейтеринговою машиною робить турецьку операцію особливо незвичайною.

    Такі вантажівки є абсолютно звичною частиною аеропортового руху. Вони під’їжджають безпосередньо до фюзеляжу літаків, їхні кузови підіймаються на рівень дверей, а після завантаження вони спокійно від’їжджають від борту. Серед десятків машин обслуговування на великому міжнародному аеродромі такий транспорт практично не привертає уваги.

    Саме це й дозволило вивезти президента з одного з найбільш упізнаваних літаків у світі, не проводячи його відкрито через трап або автомобільний кортеж.

    Білий дім тижнями не розкривав операцію

    Найцікавіше, що про справжній маршрут Трампа громадськість не знала понад місяць.

    У день відльоту офіційна картина виглядала так, ніби президент просто змінив новий катарський Boeing на старий Air Force One. Повна схема стала відома лише після розслідування The Washington Post, оприлюдненого 10 серпня. Reuters згодом підтвердило ключові деталі повідомлення з посиланням на Washington Post і New York Times.

    Білий дім після публікації не заперечив сам факт незвичайної операції.

    Історія демонструє, наскільки серйозно американські спецслужби оцінювали загрозу в липні. Президент однієї з найбільш захищених держав світу публічно зайшов до Air Force One, після чого був непомітно вивезений через службовий транспорт, посаджений на інший військовий літак, а офіційний президентський борт відправився в повітря як приманка.

    Тож найефектніша деталь — Трамп у кейтеринговій машині — насправді була лише маленькою частиною значно масштабнішої операції. Її головна мета полягала в тому, щоб протягом кількох критичних годин ніхто за межами дуже вузького кола американських службовців не міг із упевненістю сказати, у якому саме літаку перебуває президент США.

  • НАТО пообіцяло Україні 140 млрд євро: чи зможуть союзники виконати свої зобов’язання без США

    НАТО пообіцяло Україні 140 млрд євро: чи зможуть союзники виконати свої зобов’язання без США

    Північноатлантичний альянс оголосив про намір виділити Україні 140 мільярдів євро протягом 2026–2027 років, однак експерти вже ставлять під сумнів реалістичність виконання цих амбітних зобов’язань. Після припинення прямого фінансування України з боку адміністрації президента США Дональда Трампа основний фінансовий тягар підтримки Києва переходить до європейських союзників. Про це повідомляє швейцарське видання NZZ.

    Під час саміту НАТО, який відбувся 7–8 липня в Анкарі, усі 32 країни-члени Альянсу офіційно погодили новий обсяг довгострокової підтримки України. Відповідно до домовленостей, у 2026 році союзники планують надати Києву 70 мільярдів євро. Аналогічний обсяг фінансування передбачений і на 2027 рік. Кошти мають бути спрямовані насамперед на закупівлю озброєння, військової техніки, підготовку українських військовослужбовців, розвиток оборонних спроможностей та іншу стратегічну допомогу.

    Таке рішення стало відповіддю на нову політичну ситуацію у США. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому Вашингтон припинив пряме бюджетне фінансування України, наголошуючи, що Сполучені Штати вже зробили найбільший внесок у підтримку Києва від початку повномасштабної війни. Посол США при НАТО Меттью Вітакер заявив, що тепер відповідальність за подальшу допомогу значною мірою має взяти на себе Європа.

    Водночас саме європейські країни сьогодні стикаються з непростим завданням — знайти необхідні фінансові ресурси та забезпечити рівномірний розподіл витрат між союзниками. За оцінками NZZ, всередині Альянсу вже існують суттєві розбіжності щодо того, хто і в яких обсягах має фінансувати новий пакет підтримки.

    Найбільшими донорами України серед європейських держав залишаються Німеччина, Велика Британія та Норвегія. Згідно з даними Кільського інституту світової економіки, Німеччина вже передбачила у своєму бюджеті на 2026 рік 11,5 мільярда євро допомоги Україні. Велика Британія планує виділити близько 4,4 мільярда євро, тоді як Норвегія заклала рекордні 7,6 мільярда євро, причому приблизно 80% цієї суми буде спрямовано саме на постачання озброєння. Додатковий мільярд євро на початку року оголосила Швеція. Стабільну підтримку також продовжують надавати Данія та Нідерланди, хоча їхні останні пакети допомоги виявилися меншими, ніж раніше.

    Разом із тим не всі провідні економіки Європи демонструють однакову активність. Як зазначає видання, Франція, Італія та Іспанія поки що значно відстають від лідерів за обсягами фінансової та військової підтримки України. Це викликає дедалі більше дискусій усередині НАТО, адже саме ці держави мають значний економічний потенціал і могли б зробити вагоміший внесок у виконання загальних зобов’язань.

    Аналітики звертають увагу і на темпи реалізації обіцяної допомоги. Станом на кінець квітня союзники фактично надали Україні лише близько 10 мільярдів євро. Якщо нинішні темпи фінансування, закупівель озброєння та логістики не прискоряться, до кінця року країни НАТО можуть забезпечити лише приблизно 30 мільярдів євро замість запланованих 70 мільярдів.

    Експерти також нагадують про попередній досвід виконання міжнародних обіцянок. За даними Кільського інституту світової економіки, за чотири з половиною роки війни європейські країни та інституції оголосили про намір надати Україні близько 400 мільярдів євро допомоги. Однак фактично Київ отримав лише приблизно 180 мільярдів євро, що становить менш як половину від задекларованої суми. Саме тому нинішні обіцянки щодо 140 мільярдів євро протягом двох років оцінюються як надзвичайно амбітні.

    На думку аналітиків, ключовим фактором успіху стане готовність найбільших економік Європи збільшити свої внески. Без активнішої участі Франції, Італії та інших держав досягти заявленого рівня фінансування буде надзвичайно складно. У найближчі два роки саме європейським союзникам доведеться довести, що вони здатні самостійно забезпечити довгострокову підтримку України навіть за умов скорочення прямої участі Сполучених Штатів.

    Саміт НАТО в Анкарі став одним із найважливіших міжнародних заходів року. Окрім ухвалення рішень щодо збільшення оборонних витрат країн Альянсу та підтвердження довгострокової підтримки України, його ключовою подією стали переговори президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа. Після зустрічі американський лідер заявив про “новий початок” у відносинах між Вашингтоном і Києвом, однак фінансова відповідальність за подальшу підтримку України дедалі більше переходить до європейських партнерів.

  • Майбутнього прем’єра Сергія Корецького возили на саміт НАТО в Анкарі на смотрини. Джерела

    Майбутнього прем’єра Сергія Корецького возили на саміт НАТО в Анкарі на смотрини. Джерела

    За інформацією наших джерел, для узгодження кандидатури СЕО “Нафтогазу” Сергія Корецького на пост нового прем’єр міністра України, його представляли нашим Західним партнерам на саміті НАТО в Анкарі.

    “Сергія Корецького возили на саміт НАТО в Анкарі на “смотрини”, його кандидатуру схвалили, і тепер він є головним претендентом на посаду прем’єра.

    Водночас, у Верховній Раді поки що немає голосів за його призначення” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, у неділю, 12 липня, президент Володимир Зеленський розповів, що зустрівся з Сергієм Корецьким та подякував “за ефективну роботу на чолі стратегічних українських державних компаній – “Укрнафти” та “Нафтогазу”.

  • Останнє інтерв’ю Грема: Україна має перевагу

    Останнє інтерв’ю Грема: Україна має перевагу

    Американський сенатор Ліндсі Грем лише за три дні до своєї раптової смерті дав інтерв’ю BBC News Україна, у якому висловив упевненість у силах України, закликав посилити тиск на Росію та підтримав майбутній вступ української держави до НАТО. Розмова відбулася 7 липня на полях саміту Альянсу в Анкарі й стала одним з останніх великих публічних інтерв’ю впливового республіканця.

    Грем говорив про ситуацію на фронті, можливість завершення війни, нові санкції проти покупців російської нафти, українські далекобійні удари та необхідність надати Києву реальні гарантії безпеки.

    Увечері 11 липня офіс сенатора повідомив, що він помер після короткочасної раптової хвороби. Політику був 71 рік. За день до смерті він завершив свій десятий візит до України, під час якого зустрівся з президентом Володимиром Зеленським та відвідав виробництво українських безпілотників.

    «Українці б’ються як тигри»

    На запитання журналістки BBC News Україна Мирослави Пеци про ситуацію на фронті Грем відповів із помітним оптимізмом. Він заявив, що Україна не лише змогла втримати позиції, а й поступово нарощує військові можливості.

    Сенатор сказав, що пишається українським народом, який, за його словами, «б’ється як тигри». Він вважав, що Україна входить у літню кампанію з перевагою та необхідним імпульсом.

    Грем особливо відзначив розвиток українського оборонного виробництва. На його переконання, здатність України самостійно виготовляти більше зброї та безпілотників поступово зменшує залежність від іноземних постачань.

    Він також заявив, що російський правитель Володимир Путін припустився великої помилки, розпочавши війну. За оцінкою сенатора, Україна дедалі успішніше переносить її наслідки на територію Росії через удари по військових та економічно важливих об’єктах.

    Після саміту в Анкарі Грем відвідав Київ і повторив схожі тези під час зустрічі із Зеленським. Він закликав поєднати посилення української армії з новим санкційним тиском, щоб змусити Москву до переговорів.

    Грем сподівався завершити війну у 2026 році

    В останньому інтерв’ю сенатор висловив сподівання, що війну вдасться завершити вже цього року. Водночас він наголошував: для цього недостатньо лише дипломатичних закликів — необхідно збільшувати економічну й військову ціну війни для Кремля.

    Грем не вважав, що Путін на той момент справді прагнув миру. На пряме запитання журналістки, чи хоче російський лідер домовленості, сенатор відповів негативно.

    За його оцінкою, Путін погодиться на змістовні переговори лише тоді, коли почне відчувати загрозу своїй владі та зрозуміє, що не може здобути бажаної перемоги на полі бою.

    Ця оцінка збігається з інформацією Reuters, оприлюдненою за два дні після інтерв’ю. Джерела агентства, близькі до Кремля, стверджували, що Путін на той момент не був готовий припиняти війну й розглядав можливість подальшої ескалації.

    Законопроєкт проти покупців російської нафти

    Однією з головних тем розмови став санкційний законопроєкт, над яким Грем працював разом із демократом Річардом Блюменталем та іншими сенаторами.

    Ініціатива мала надати президенту США додаткові інструменти для тиску на країни, які продовжують купувати російські енергоносії та фактично фінансують війну проти України.

    В інтерв’ю Грем заявив, що проєкт підтримали 85 зі 100 сенаторів. Він пояснив, що нові мита й санкції можуть бути спрямовані передусім проти Китаю, Індії та інших великих покупців дешевої російської нафти.

    За словами сенатора, сенс такого механізму полягає у позбавленні Кремля доходів, необхідних для виробництва зброї, виплат військовим та утримання воєнної економіки.

    Ще у травні 2025 року офіс Грема повідомляв, що законопроєкт мав понад 80 співавторів у Сенаті. А 10 липня 2026 року — за день до смерті політика — Грем, Блюменталь, Джин Шахін і Роджер Вікер оголосили про домовленість з адміністрацією Трампа щодо просування оновленої редакції документа.

    Трамп міг отримати новий інструмент тиску

    Під час інтерв’ю Грем висловив упевненість, що Дональд Трамп підтримає санкційну ініціативу. Сенатор повідомив, що планує обговорити її з міністром фінансів США Скоттом Бессентом.

    Він навів як приклад американські мита проти Індії за закупівлю російської нафти та заявив, що такий підхід уже показав ефективність.

    Після останньої зустрічі із Зеленським у Києві Грем підтвердив, що команда Трампа погодилася підтримати оновлений законопроєкт. Він назвав це шансом надати американському президенту нові важелі для примушення Росії до миру.

    Сенатор також вважав, що важливу роль може відіграти Китай. У Києві він заявив журналістам, що шлях до завершення війни значною мірою проходить через Пекін, оскільки китайське керівництво має значний вплив на Росію.

    Україні потрібно більше ППО

    Грем наголосив, що економічний тиск має поєднуватися з подальшим озброєнням України. Одним із головних пріоритетів він назвав посилення протиповітряної оборони.

    Сенатор вважав, що Київ повинен отримати більше можливостей для захисту міст і цивільного населення від російських ракет та ударних дронів.

    Під час свого останнього візиту він обговорював із Зеленським термінові потреби України у ППО. Зустріч відбулася після переговорів українського президента з Трампом на саміті НАТО, де сторони також порушували питання виробництва перехоплювачів для систем Patriot.

    Грем закликав діяти максимально рішуче саме влітку, щоб збільшити тиск на Кремль і створити умови для реальних переговорів.

    Чи боявся Грем ядерної відповіді Росії

    Журналістка BBC запитала сенатора про побоювання, що передача Україні балістичних ракет або посилення ударів углиб Росії може спричинити ядерну ескалацію.

    Грем відповів, що не вважає цей ризик підставою для обмеження української оборони. Він припустив, що російське суспільство та оточення Путіна не дозволять йому зробити крок, який матиме катастрофічні наслідки для самої Росії.

    Сенатор заявив, що на місці України використовував би всі доступні можливості для тиску на Кремль — у межах прагнення змусити Путіна сісти за стіл переговорів.

    Це була послідовна позиція Грема. Упродовж повномасштабної війни він підтримував передачу Україні далекобійної зброї, посилення санкцій та удари по об’єктах, пов’язаних із російською воєнною машиною.

    Війна завершиться переговорами

    Попри оптимістичну оцінку українських військових можливостей, Грем не прогнозував завершення війни виключно на полі бою.

    На запитання, чи зможе Україна повернути всі окуповані території, включно з Кримом і Донбасом, він відповів, що все можливо, однак кінцеве рішення, найімовірніше, буде досягнуте за столом переговорів.

    Сенатор наголосив, що позиція України на майбутніх переговорах безпосередньо залежить від її сили. Що потужнішою буде українська армія, то вищими будуть шанси на справедливий і чесний мир.

    Для Грема принциповим було не лише припинення нинішніх бойових дій, а й недопущення нового російського вторгнення в майбутньому.

    Він нагадав, що після попередніх домовленостей Україна не отримала достатньо надійних гарантій безпеки. Тому нова система мала чітко показати Росії: повторна агресія означатиме зіткнення не лише з Україною, а й із Європою та Сполученими Штатами.

    Грем підтримав вступ України до НАТО

    Наприкінці розмови журналістка запитала сенатора, чи хотів би він бачити Україну членом НАТО.

    Грем відповів однозначно ствердно. На уточнення, коли саме це повинно відбутися, він сказав, що підтримав би вступ у будь-який момент, коли це стане можливим і практично здійсненним.

    Ця відповідь стала однією з останніх публічних заяв сенатора про стратегічне майбутнє України.

    Грем багато років належав до прихильників жорсткої зовнішньої політики США. Він вважав, що слабка відповідь Заходу на агресію заохочує авторитарні режими до нових нападів, а надійні союзи та військова перевага зменшують ризик великої війни.

    Останній візит до Києва

    Через три дні після розмови з BBC Грем прибув до Києва. Це був його десятий візит до України.

    Він зустрівся із Зеленським, обговорив ППО, новий санкційний пакет і можливості дипломатичного завершення війни. Після зустрічі сенатор закликав Китай використати вплив на Москву та заявив, що найближчі місяці можуть стати вирішальним вікном для мирного процесу.

    Грем також відвідав виробництво української компанії SkyFall, де ознайомився з безпілотними технологіями. Він виступав за посилення співпраці між українською та американською оборонними промисловостями.

    Саме підтримка України стала одним з останніх напрямків його політичної роботи.

    «Слава Україні й молімося за мир»

    У своєму останньому інтерв’ю Грем не приховував оптимізму щодо здатності України вистояти. Він вірив, що російська економіка слабшає, суспільство втомлюється від війни, а Путін рано чи пізно буде змушений перейти до переговорів.

    Водночас сенатор не закликав Україну чекати цього моменту. Навпаки, він вимагав посилити її армію, ППО, оборонне виробництво та можливості завдавати Росії відчутних втрат.

    Його логіка була простою: справедливий мир можливий лише тоді, коли Україна буде достатньо сильною, а Росія зрозуміє, що продовження війни коштуватиме дорожче, ніж її припинення.

    Одну зі своїх останніх відповідей Грем завершив словами: «Слава Україні й молімося за мир».

    Через чотири дні після інтерв’ю стало відомо про його смерть. Для України ця розмова стала політичним заповітом сенатора, який до останніх днів вимагав сильнішої підтримки Києва, жорсткішого тиску на Кремль і таких гарантій безпеки, які не дозволять Росії розпочати третє вторгнення.

  • Трамп таємно змінив літак після саміту НАТО: через погрозу з боку Ірану

    Трамп таємно змінив літак після саміту НАТО: через погрозу з боку Ірану

    Повернення президента США Дональда Трампа із саміту НАТО в Анкарі перетворилося на окрему операцію із посиленими заходами безпеки. Американський лідер вилетів із Туреччини не на новому розкішному літаку, який нещодавно почали використовувати як Air Force One, а на одному зі старих президентських бортів. Уже на військовій базі у Великій Британії він знову пересів у новіший літак і лише після цього продовжив політ до Сполучених Штатів.

    Незвична заміна борту відбулася на тлі різкого загострення відносин Вашингтона з Тегераном, нових повідомлень про можливі іранські плани замаху на Трампа та сумнівів щодо рівня захисту нового президентського літака. Водночас Білий дім і сам президент заперечили, що пересадка була безпосередньо спричинена конкретною загрозою з боку Ірану. Тому версію про підготовку замаху як єдину офіційно підтверджену причину називати не можна.

    Трамп прибув на саміт НАТО в Анкарі 7 липня на новому Boeing 747-8, переданому Сполученим Штатам Катаром і переобладнаному для президентських польотів. Для літака це була перша закордонна подорож у статусі Air Force One. Проте наступного дня американський президент залишив Туреччину на старішому літаку з традиційним біло-блакитним оформленням.

    Спочатку старий борт доставив Трампа на базу британських Королівських військово-повітряних сил RAF Mildenhall у графстві Саффолк. Новий літак також прибув на цю базу окремо. Там президент пересів на нього і вже після цього вилетів до об’єднаної бази Ендрюс поблизу Вашингтона.

    Чому Трамп не вилетів із Туреччини на новому борту

    За даними The New York Times, рішення скористатися старішим літаком було ухвалено за рекомендацією Секретної служби США. Джерела видання стверджували, що новий борт не мав частини складних захисних і контрзахисних систем, якими оснащені старі президентські літаки. Серед можливих недоліків згадувалися системи протидії ракетним загрозам.

    Водночас американська адміністрація наполягала, що новий літак відповідає сучасним вимогам безпеки. Сам Трамп заявив, що зупинка у Великій Британії була необхідна, аби показати новий Air Force One американським військовим, які служать на європейських базах.

    Під час розмови з журналістами президента прямо запитали, чи була заміна літака пов’язана з можливою загрозою з боку Ірану. Трамп заперечив, що саме іранський фактор змусив його змінити борт. Водночас він визнав, що постійно отримує погрози, і назвав себе головною ціллю Тегерана.

    Таким чином, підтвердженим фактом є сама пересадка та повідомлення про відмінності у захисних можливостях літаків. Натомість твердження, що Трамп змінив борт саме через конкретний іранський план замаху, залишається версією, сформованою на основі обставин і повідомлень анонімних джерел.

    Загострення з Іраном посилило тривогу

    Пересадка відбулася у момент, коли крихке припинення вогню з Іраном фактично розвалилося. США знову завдали ударів по іранських об’єктах, а Тегеран атакував низку арабських держав Перської затоки. Туреччина має спільний сухопутний кордон з Іраном, тому перебування американського президента в Анкарі проходило в умовах особливої напруги.

    На цьому тлі західні медіа повідомляли, що ізраїльська сторона передала Вашингтону оновлену розвідувальну інформацію про можливу підготовку Іраном замаху на Трампа. Іранські представники раніше неодноразово погрожували помстою американським посадовцям за удари по країні та загибель керівників режиму.

    Сам Трамп публічно заявляв, що залишив наказ про масштабну військову відповідь, якщо Ірану вдасться організувати його вбивство. Це зробило будь-які незвичні зміни маршруту або транспорту президента предметом особливої уваги.

    Однак Associated Press наголошує: Трамп заперечував, що політ двома літаками був пов’язаний із конкретними побоюваннями щодо Ірану. Офіційних доказів того, що спецслужби виявили безпосередню загрозу саме літаку під час вильоту з Туреччини, публічно не представлено.

    Що не так із новим Air Force One

    Новий Boeing 747-8 раніше належав катарській королівській родині. Його вартість оцінюється у сотні мільйонів доларів. Після передачі Сполученим Штатам американська влада витратила близько 400 мільйонів доларів на переобладнання та модернізацію літака.

    Він отримав нове червоно-біло-синє оформлення, яке обрав Трамп, і почав виконувати президентські рейси на початку липня. Водночас експерти ще до введення літака в експлуатацію попереджали, що повноцінне переобладнання цивільного борту під стандарти Air Force One за короткий час є надзвичайно складним.

    Президентський літак — це не просто VIP-салон. Він має функціонувати як повітряний командний центр, забезпечувати захищений зв’язок із військовим керівництвом, витримувати вплив електромагнітного імпульсу та мати системи виявлення і протидії різним типам загроз.

    Саме тому повідомлення про можливу відсутність частини протиракетних систем викликали серйозний резонанс. Якщо ці дані відповідають дійсності, новий борт міг бути придатним для звичайних президентських подорожей, але менш надійним у зоні підвищеної військової небезпеки.

    Публікація спричинила тиск на журналістів

    Історія з літаками швидко переросла у скандал навколо свободи преси. Міністерство юстиції США вручило повістки чотирьом журналістам The New York Times, які працювали над матеріалами про новий Air Force One та його можливі проблеми із захистом. Деякі повістки федеральні агенти доставили безпосередньо додому репортерам.

    Журналістів хочуть змусити свідчити перед федеральним великим журі в межах розслідування витоку секретної інформації. До публікації першої статті представник ФБР просив редакцію відкласти матеріал, посилаючись на національну безпеку, однак не пояснив, які саме дані могли становити загрозу.

    Міністерство юстиції заявило, що журналісти не є головними цілями розслідування, а слідство намагається встановити посадовців, які могли передати пресі засекречені відомості. Представники The New York Times і правозахисні організації назвали такі дії залякуванням медіа та небезпечним наступом на свободу слова.

    Що відомо на цей момент

    Достовірно встановлено, що Трамп прибув до Анкари на новому Air Force One, але залишив Туреччину на старому президентському літаку. У Великій Британії він знову пересів на новий борт і повернувся ним до США.

    Також медіа повідомили, що Секретна служба могла рекомендувати використати старий літак через його потужніші захисні системи. Ця інформація стала предметом федерального розслідування витоку секретних даних.

    Водночас офіційно не підтверджено, що спецслужби зафіксували конкретну іранську операцію проти літака Трампа. Президент заперечив прямий зв’язок між пересадкою та загрозою з боку Тегерана, хоча визнав, що вважає себе головною ціллю Ірану.

    Отже, історія може свідчити про надзвичайно серйозні запобіжні заходи після загострення на Близькому Сході, але гучна версія про екстрену втечу Трампа від конкретного іранського замаху наразі залишається недоведеною.

  • Туреччина оголосила про початок ери «НАТО 3.0»

    Туреччина оголосила про початок ери «НАТО 3.0»

    Після саміту НАТО, який відбувся 7–8 липня в Анкарі, Туреччина заявила про початок нового етапу розвитку Північноатлантичного альянсу. У турецькому керівництві переконані, що ухвалені під час зустрічі рішення стануть одними з найважливіших за останні роки та визначатимуть розвиток організації на десятиліття вперед. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що Альянс фактично переходить до нової моделі функціонування, яку він назвав «НАТО 3.0». За його словами, йдеться не лише про збільшення оборонних витрат держав-членів, а про комплексну трансформацію всієї системи безпеки, військового виробництва, логістики та взаємодії між союзниками.

    Про це повідомляє Hürriyet Daily News.

    Коментуючи підсумки саміту, глава турецького МЗС заявив, що зустріч в Анкарі стала історичною як за рівнем організації, так і за політичними результатами.

    За словами Фідана, саміт проходив у період безпрецедентної геополітичної напруженості, коли міжнародна система безпеки переживає глибоку трансформацію, а держави дедалі частіше стикаються з новими військовими, економічними та технологічними викликами.

    Попри це, країнам-членам НАТО вдалося досягти консенсусу щодо ключових напрямів розвитку Альянсу.

    Міністр зазначив, що сьогодні світ переживає період масштабних змін, які супроводжуються війнами, економічною нестабільністю, загостренням боротьби між провідними світовими державами та швидким розвитком нових військових технологій.

    У таких умовах, наголосив він, здатність тридцяти двох союзників виробити спільну позицію має особливе значення.

    Фідан підкреслив, що саміт ще раз довів актуальність НАТО як головного оборонного союзу демократичних держав.

    На його думку, Альянс продемонстрував, що навіть за наявності різних політичних інтересів держави-члени можуть знаходити компроміси та ухвалювати рішення, які відповідають спільним стратегічним цілям.

    Одним із найважливіших результатів саміту турецький міністр назвав зміну підходу до фінансування оборони.

    За його словами, питання справедливого розподілу оборонних витрат більше не є лише політичним гаслом.

    Відтепер воно перетворюється на практичну основу функціонування НАТО.

    Фідан нагадав, що протягом багатьох років Сполучені Штати вимагали від європейських союзників збільшення власних військових бюджетів і більшої відповідальності за безпеку континенту.

    Раніше ця тема неодноразово ставала причиною суперечок усередині Альянсу.

    Однак тепер, за словами турецького міністра, всі союзники погодилися із необхідністю суттєво нарощувати оборонні видатки та інвестувати у власний військово-промисловий потенціал.

    На думку Фідана, це означає повернення НАТО до його первісної місії.

    “Фактично це було повторне відкриття первісної ролі НАТО, яка не була наступальною, а ґрунтувалася переважно на обороні, збереженні миру та підвищенні добробуту й стабільності”, – заявив він.

    Водночас турецький дипломат наголосив, що сучасні виклики суттєво відрізняються від тих, із якими Альянс стикався під час холодної війни.

    Якщо раніше головним завданням була класична військова оборона, то тепер країнам НАТО доводиться одночасно реагувати на кібератаки, інформаційні кампанії, використання штучного інтелекту, масове застосування безпілотників, гібридні загрози та необхідність швидкого переозброєння.

    Саме тому під час саміту значна увага приділялася розвитку оборонної промисловості.

    За словами Фідана, Форум оборонної промисловості, який проходив паралельно із засіданнями глав держав та урядів, став одним із ключових елементів саміту.

    Учасники домовилися про нову політичну рамкову угоду, яка має стимулювати масштабне розширення виробництва озброєнь, поглиблення співпраці між оборонними компаніями держав-членів та створення більш стійких виробничих і логістичних ланцюгів.

    Фідан пояснив, що нова модель розвитку НАТО передбачає швидке нарощування виробничих можливостей оборонної промисловості.

    Йдеться про збільшення випуску боєприпасів, систем протиповітряної оборони, ракетного озброєння, бронетехніки, безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та інших сучасних видів озброєння.

    Крім того, союзники планують активніше координувати закупівлі озброєння, спільно фінансувати перспективні розробки та розширювати співробітництво між державними й приватними виробниками військової техніки.

    Саме цей комплекс змін глава турецької дипломатії назвав переходом до «НАТО 3.0».

    За його словами, новий формат Альянсу враховує всі уроки сучасних воєн, насамперед повномасштабної війни Росії проти України.

    Тепер оборонне планування дедалі більше спиратиметься на швидке виробництво озброєнь, технологічні інновації, цифровізацію армій, розвиток штучного інтелекту, автономних систем і безпілотних платформ.

    “У час таких геостратегічних і глобальних потрясінь, плутанини, розбіжностей у поглядах та розбіжних стратегічних цілей той факт, що країни-члени об’єдналися й дійшли консенсусу щодо певних концепцій та цілей, є історичним успіхом”, – підкреслив Фідан.

    Окремо він повідомив, що під час саміту союзники оголосили про укладення оборонних контрактів загальною вартістю близько 50 мільярдів доларів.

    Йдеться про десятки різних програм між країнами НАТО, спрямованих на модернізацію армій, спільне виробництво озброєнь, розвиток оборонної промисловості та зміцнення військово-технічної кооперації.

    За словами турецького міністра, ці проєкти не обмежуються лише Туреччиною.

    До них залучені різні країни-члени НАТО, а їх реалізація дозволить значно зміцнити обороноздатність усього Альянсу.

    Саміт НАТО в Анкарі став одним із найважливіших міжнародних заходів року.

    Протягом двох днів лідери держав-членів обговорювали питання колективної безпеки, війни Росії проти України, зміцнення східного флангу НАТО, розвитку військово-промислового комплексу та подальшого реформування Альянсу.

    За підсумками зустрічі союзники погодили спільну декларацію, яка передбачає суттєве збільшення оборонних витрат, розширення оборонного виробництва, посилення військової мобільності та довгострокову підтримку України.

    Однією з центральних подій саміту стали переговори президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа.

    Після зустрічі Трамп заявив про «новий початок» у двосторонніх відносинах із Києвом та наголосив на готовності Вашингтона й надалі підтримувати Україну.

    Президент США також повідомив, що переговори щодо можливого завершення війни тривають, хоча визнав, що процес залишається складним і потребує часу.

    Крім того, Трамп заявив про готовність надати Україні право на ліцензійне виробництво американських систем протиповітряної оборони Patriot.

    За його словами, це дозволить значно зміцнити українську систему ППО та прискорити постачання сучасних засобів захисту неба.

    Американський президент також не виключив можливості свого майбутнього візиту до Києва.

    Окрім цього, він висловив думку, що далекобійні удари України по військових об’єктах на території Росії можуть стати одним із факторів, які наблизять завершення війни.

    В Анкарі переконані, що рішення, ухвалені під час саміту, матимуть стратегічний вплив не лише на діяльність НАТО, а й на всю систему євроатлантичної безпеки.

    На думку турецького керівництва, Альянс фактично вступає в нову епоху свого розвитку, яка характеризуватиметься значно вищим рівнем оборонної інтеграції, масштабними інвестиціями у військові технології, модернізацією оборонної промисловості та підготовкою до нових викликів XXI століття.

  • Україна стала «переможцем»: FT пояснило зміну Трампа щодо війни

    Україна стала «переможцем»: FT пояснило зміну Трампа щодо війни

    Президент США Дональд Трамп несподівано змінив риторику щодо України під час саміту НАТО в Анкарі, чим здивував не лише Київ, а й союзників по Альянсу. Після місяців жорсткої критики українського керівництва американський лідер не лише продемонстрував значно тепліший тон у спілкуванні з президентом Володимиром Зеленським, а й оголосив про готовність надати Україні ліцензію на виробництво американських ракет-перехоплювачів Patriot. Як пише Financial Times, такий поворот став одним із головних політичних сюрпризів саміту НАТО і може свідчити про зміну підходу Вашингтона до війни Росії проти України.

    За інформацією видання, більшість європейських лідерів очікували від Трампа традиційної критики НАТО, суперечок щодо оборонних витрат та неоднозначних заяв про Україну. Проте під час зустрічі із Зеленським президент США продемонстрував зовсім інший тон. Він заявив, що між ним і українським президентом вдалося налагодити хороші відносини, а також підтвердив готовність надати Україні право виробляти ракети-перехоплювачі Patriot за американською ліцензією. Це рішення стало одним із найважливіших практичних результатів саміту для Києва.

    Під час переговорів із Зеленським Трамп назвав Patriot насамперед оборонною зброєю, яка необхідна Україні для захисту міст від російських масованих атак. Він також зазначив, що власне виробництво дозволить Україні менше залежати від темпів постачання американських ракет, яких сьогодні критично бракує через високу інтенсивність російських ударів. Водночас деталей майбутньої ліцензійної угоди американський президент не розкрив.

    Financial Times зазначає, що різка зміна позиції Трампа має цілком прагматичне пояснення. Один із дипломатів НАТО, який спілкувався з журналістами видання на умовах анонімності, коротко охарактеризував логіку американського президента: «Трамп любить переможців. А Україна останнім часом почала перемагати». Саме останні успішні операції українських Сил оборони, удари по російських військових аеродромах, нафтобазах, логістичних центрах і об’єктах паливної інфраструктури суттєво змінили сприйняття ситуації у Вашингтоні.

    За оцінками західних дипломатів, українські далекобійні операції показали, що Росія вже не має повного контролю над власним тилом. Лише протягом останніх днів українські безпілотники атакували об’єкти у Тверській, Ростовській, Ставропольській областях та Башкортостані, а також продовжили удари по російській паливній інфраструктурі. Президент України Володимир Зеленський назвав ці атаки частиною стратегії «далекобійних санкцій», яка має змусити Кремль відчути наслідки затягування війни.

    Аналітики британського центру Chatham House також вважають, що можливість виробництва ракет Patriot здатна суттєво змінити стратегічні розрахунки Кремля. На думку заступниці директора програми з питань Росії та Євразії Орисі Луцевич, саме перспектива системного посилення української протиповітряної оборони може стати одним із чинників, які змусять Москву переглянути власні плани щодо продовження війни. Вона наголошує, що Росія значною мірою покладається на постійні масовані ракетні удари, а поява додаткових можливостей для виробництва Patriot потенційно зменшує ефективність цієї тактики.

    Ще одним фактором зміни позиції Трампа, як зазначає FT, стало переконання частини американського керівництва, що Володимир Путін фактично відмовився від вигідних для себе варіантів переговорів. Після серії українських ударів по військових і паливних об’єктах Росії дедалі більше американських чиновників вважають, що Кремль уже не має тієї стратегічної переваги, яку мав раніше. Це, своєю чергою, робить підтримку України більш вигідною для Вашингтона з політичної та військової точки зору.

    Під час саміту Трамп також заявив журналістам, що має намір продовжити контакти з Володимиром Путіним, але водночас визнав, що Росія відчуває дедалі сильніший тиск. За словами американського президента, умови Кремля щодо можливого завершення війни змінюються, а сам Путін, на його думку, навряд чи задоволений розвитком подій. Ці слова стали ще одним сигналом про помітне охолодження позиції Трампа щодо російського керівництва.

    Європейські дипломати позитивно оцінили атмосферу переговорів між Зеленським і Трампом. За інформацією Financial Times, президент США поводився значно стриманіше, ніж очікували союзники, а його рішення щодо Patriot дозволило відсунути на другий план інші суперечливі заяви, які пролунали під час саміту. Один із чиновників Альянсу зазначив, що Трамп дав зрозуміти свою готовність до подальшого розширення підтримки України, якщо ситуація на фронті й надалі складатиметься на користь Києва.

    Водночас експерти наголошують, що рішення про ліцензію ще не означає швидкого початку виробництва. Створення повного циклу виробництва ракет Patriot є надзвичайно складним технологічним процесом, який потребує передачі документації, створення виробничих ліній, інтеграції міжнародних постачальників компонентів і відповідних погоджень із американськими компаніями-виробниками. За оцінками галузевих фахівців, навіть після політичного рішення практичне виробництво може зайняти від кількох місяців до кількох років.

    Попри це, сам факт готовності США дозволити Україні виробляти один із найсучасніших у світі засобів протиракетної оборони вже називають історичним кроком. Для України це означає не лише перспективу зміцнення власної системи ППО, а й суттєве поглиблення військово-технічного партнерства зі Сполученими Штатами. Для НАТО ж рішення Трампа стало несподіваним підтвердженням того, що навіть після тривалих суперечок Вашингтон не відмовляється від підтримки Києва у війні проти російської агресії.