Golosnovinua.com

Позначка: біженці

  • Папа Лев XIV закликав США та Європу захищати мігрантів

    Папа Лев XIV закликав США та Європу захищати мігрантів

    Папа Римський Лев XIV у День незалежності США звернувся до американців із закликом проявляти милосердя до мігрантів, наголосивши, що захист людського життя неможливий без готовності приймати, підтримувати та захищати людей, які були змушені покинути свої домівки. Водночас понтифік закликав європейських лідерів перейти від тимчасових рішень до комплексної міграційної політики, яка поєднувала б гуманітарну допомогу, інтеграцію та усунення причин вимушеної міграції.

    Про це повідомляє Reuters.

    Свій лист до американського народу Папа Лев XIV надіслав під час візиту на італійський острів Лампедуза – символ європейської міграційної кризи та один із головних пунктів прибуття людей, які ризикують життям, перетинаючи Середземне море в пошуках безпеки та кращого майбутнього. Саме цей острів уже багато років є місцем, де найгостріше проявляються наслідки масштабних міграційних процесів, що охопили Європу.

    У своєму зверненні до громадян Сполучених Штатів понтифік підкреслив, що католицьке вчення про захист життя охоплює не лише питання народження чи смерті, а й ставлення до людей, які опинилися у вразливому становищі через війни, переслідування, політичну нестабільність або бідність. За словами Лева XIV, турбота про мігрантів є важливою частиною християнської відповідальності.

    «Приймати мігрантів із милосердям і щедрістю – це не лише акт милосердя, а й визнання гідності, яка належить кожній людській особі», – наголосив Папа Римський.

    Понтифік зазначив, що люди, які залишають свої країни, часто роблять це не за власним бажанням, а через обставини, які загрожують їхньому життю чи майбутньому. Саме тому, на його думку, міжнародна спільнота повинна розглядати міграцію не лише як виклик для систем безпеки чи економіки, а насамперед як гуманітарне питання, що потребує співчуття та відповідальної політики.

    Під час перебування на Лампедузі Папа Лев XIV також звернувся до керівництва європейських держав. Він закликав країни Європи виробити довгострокову та скоординовану міграційну політику, яка поєднувала б негайну допомогу людям, що прибувають до берегів континенту, із системними заходами щодо їхнього подальшого захисту, підтримки та інтеграції у суспільство. На його переконання, розв’язати міграційну проблему лише посиленням прикордонного контролю неможливо.

    Лев XIV також наголосив, що міжнародні зусилля повинні бути спрямовані на покращення умов життя у країнах походження мігрантів. Він закликав світових лідерів інвестувати у розвиток регіонів, які потерпають від збройних конфліктів, економічної кризи та гуманітарних катастроф. На його думку, саме усунення першопричин вимушеної міграції дозволить зменшити кількість людей, які змушені залишати свої домівки в пошуках безпечного життя.

    Проблема нелегальної міграції залишається одним із найскладніших викликів для Європейського Союзу. Лампедуза, що розташована між Сицилією та узбережжям Північної Африки, протягом багатьох років приймає десятки тисяч мігрантів, які прибувають переважно з Лівії, Тунісу та інших країн Африки й Близького Сходу. Через обмежені можливості острова питання розподілу мігрантів між державами ЄС регулярно стає предметом політичних суперечок.

    Однією зі спроб зменшити навантаження на Італію стала угода між Римом та Албанією, укладена у 2023 році. Документ передбачав створення на території Албанії центрів тимчасового перебування для мігрантів, яких італійська влада рятує у Середземному морі. Очікувалося, що щороку такі центри зможуть приймати до 36 тисяч осіб, поки їхні заяви про надання міжнародного захисту розглядатимуть компетентні органи.

    Втім реалізація цієї ініціативи майже відразу зіткнулася з юридичними труднощами. Італійські суди поставили під сумнів окремі положення угоди, вказавши на можливі суперечності із законодавством Європейського Союзу та міжнародними нормами щодо захисту прав людини.

    У квітні 2026 року ситуація отримала новий розвиток. Генеральний адвокат Суду ЄС Ніколас Еміліу оприлюднив висновок, відповідно до якого центри утримання мігрантів в Албанії можуть відповідати європейському законодавству за умови, що права людей, які перебувають у них, будуть повністю гарантовані та захищені. Остаточне рішення у цій справі має ухвалити Суд Європейського Союзу.

    Заклики Папи Лева XIV пролунали на тлі триваючих дискусій щодо майбутнього міграційної політики як у США, так і в країнах Європейського Союзу. Заява понтифіка вкотре підкреслила позицію Святого Престолу, який послідовно виступає за поєднання безпеки державних кордонів із повагою до людської гідності, міжнародного гуманітарного права та права людей, які рятуються від війни, насильства чи переслідувань, на захист і допомогу.

  • Unity Hub і нова робоча група: Україна та Німеччина готують рішення щодо чоловіків призовного віку

    Unity Hub і нова робоча група: Україна та Німеччина готують рішення щодо чоловіків призовного віку

    Україна та Німеччина розпочали новий етап співпраці щодо повернення українських громадян, які перебувають за кордоном. Зокрема, між відомствами двох країн створено спеціальну робочу групу, яка займається напрацюванням механізмів повернення українців, у тому числі чоловіків мобілізаційного віку, які незаконно залишили територію України. Про це повідомив посол України в Німеччині Олексій Макеєв в інтерв’ю «Укрінформу».

    За словами дипломата, співпраця з німецькою стороною має два ключові напрямки. Перший — розвиток мережі центрів Unity Hub, які покликані допомагати українцям, що перебувають у Німеччині, отримувати державні послуги, консультації та підтримку. Перший такий центр уже відкрився у центрі Берліна.

    Макеєв розповів, що особисто відвідав Unity Hub у перші дні його роботи. За його словами, значний попит мали консультації представників Пенсійного фонду України, до яких одразу звернулася велика кількість українських пенсіонерів із питаннями щодо пенсійного забезпечення та документів.

    Другим напрямком роботи є координація між українськими та німецькими державними органами щодо можливого повернення громадян України.

    «Між українськими й німецькими відомствами створено робочу групу, де здійснюється обмін інформацією», – повідомив дипломат.

    За словами посла, саме в межах цієї робочої групи зараз опрацьовуються можливі механізми повернення чоловіків мобілізаційного віку, які виїхали за кордон із порушенням українського законодавства. При цьому Макеєв відмовився розкривати деталі, наголосивши, що відповідні механізми ще перебувають на стадії обговорення.

    «Я поки що не буду розкривати ці механізми. Вони якраз обговорюються в рамках роботи цієї робочої групи», – заявив він.

    Заява посла прозвучала на тлі ширших дискусій у Європейському Союзі щодо майбутнього статусу українців, які користуються тимчасовим захистом.

    26 червня Європейська комісія запропонувала продовжити дію Директиви про тимчасовий захист для українців до 4 березня 2028 року. Водночас документ передбачає важливе нововведення: новоприбулі чоловіки мобілізаційного віку, які не мають дозволу української влади на виїзд, не повинні автоматично отримувати тимчасовий захист у країнах ЄС. За словами єврокомісара з питань міграції Магнуса Бруннера, така норма була запропонована з урахуванням звернення української сторони та необхідності поєднати гуманітарний захист із потребами України в обороні держави.

    Остаточне рішення щодо продовження режиму тимчасового захисту для українців держави-члени Європейського Союзу планують ухвалити найближчими місяцями. До цього часу триватимуть консультації між урядами країн ЄС та Європейською комісією.

    Питання чоловіків мобілізаційного віку Україна та Німеччина порушували і раніше. Під час зустрічі Президента України Володимира Зеленського з федеральним канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом у квітні глава держави наголошував, що компетентні органи двох країн мають спільно працювати над питанням громадян, які виїхали з України всупереч законодавству.

    Тоді Зеленський зазначив, що багато чоловіків залишили країну нібито тимчасово, однак залишаються за кордоном роками, тоді як українські військові потребують ротації. У свою чергу Мерц заявив, що Німеччина готова підтримувати співпрацю з Україною у правовому полі, однак без порушення міжнародних зобов’язань щодо захисту біженців.

    Водночас експерти наголошують, що створення робочої групи не означає автоматичного чи примусового повернення українців із Німеччини. Наразі йдеться лише про напрацювання правових механізмів співпраці між компетентними органами двох держав. Будь-які конкретні рішення щодо можливих процедур ще не оприлюднювалися.

    Також важливо, що Європейська комісія поки не змінювала чинні правила тимчасового захисту для українців, які вже перебувають у країнах ЄС. Нові пропозиції стосуються насамперед майбутнього продовження програми та умов для осіб, які прибуватимуть після ухвалення відповідного рішення.

    Україна та Німеччина переходять до більш тісної координації у питаннях міграції та повернення громадян, однак остаточних механізмів чи рішень щодо чоловіків мобілізаційного віку наразі ще не затверджено.

  • В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    Міністерство соціальної політики України запустило в тестовому режимі цифрову платформу “Додому”, яка має стати єдиною точкою входу для українців, що перебувають за кордоном і розглядають можливість повернення в Україну. Про запуск сервісу повідомили у відомстві, а також під час Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Ґданську, де проєкт представила заступниця міністра соціальної політики Ілона Гавронська.

    Платформа “Додому” задумана як інструмент, що допомагає людям не лише отримати загальну інформацію про повернення, а й сформувати персоналізований план реінтеграції. Йдеться про покроковий алгоритм, який враховує індивідуальні обставини людини, її сімейний стан, професійні навички, потреби у житлі, освіті чи працевлаштуванні, а також можливості в конкретних регіонах України.

    У межах платформи зібрано структуровану інформацію про державні сервіси та програми підтримки, які можуть бути доступні після повернення. Зокрема, користувачам пропонують дані про варіанти працевлаштування, можливості перекваліфікації, навчальні програми, а також соціальні послуги, які надаються на місцях. Окрему увагу приділено питанням адаптації, адже значна частина українців за кордоном перебуває там тривалий час і потребуватиме комплексної підтримки під час повернення.

    Важливою складовою “Додому” є розділ із так званими “візитівками” українських громад. Це профілі територіальних громад, які готові приймати людей у процесі реінтеграції. У таких описах міститься інформація про наявну інфраструктуру, житлові можливості, доступ до медицини, освіти, соціальних послуг, а також контактні дані місцевих органів влади та сервісних центрів, які супроводжуватимуть процес повернення. Такий підхід має на меті зробити процес повернення більш передбачуваним і зрозумілим для людей, які тривалий час жили поза межами країни.

    Окремо на платформі представлено інформацію про Центри єдності та мережу організацій за кордоном, які працюють з українцями в різних країнах. Їхня функція полягає у підтримці зв’язку з державними структурами України, наданні консультацій та допомозі у підготовці до можливого повернення. Таким чином, “Додому” має об’єднати як внутрішні, так і зовнішні інструменти підтримки в єдину цифрову систему.

    Запуск платформи відбувається на тлі значної кількості українців, які нині перебувають за межами країни. За оцінками Центру економічної стратегії, їх близько 5,6 мільйона, і приблизно 43% з них декларують намір повернутися додому в майбутньому. Водночас експерти наголошують, що реальне повернення залежатиме від багатьох факторів, зокрема безпекової ситуації, економічних умов і наявності житла та роботи в Україні.

    Останніми роками Україна та окремі європейські країни також запускають програми стимулювання повернення громадян. Зокрема, деякі держави ЄС пропонують фінансову підтримку для тих, хто вирішує повернутися, щоб полегшити процес реінтеграції та зменшити соціальні ризики. У цьому контексті поява платформи “Додому” розглядається як елемент більш широкої державної політики, спрямованої на збереження зв’язку з громадянами за кордоном і створення умов для їхнього повернення в Україну.

  • ЄС готує зміни для українців: Рада Європи попереджає про ризики

    ЄС готує зміни для українців: Рада Європи попереджає про ризики

    Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаєрті закликав європейські держави не поспішати зі згортанням механізмів тимчасового захисту та програм соціальної підтримки для громадян України, які були змушені виїхати за кордон через повномасштабну війну. Відповідну заяву оприлюднила пресслужба Ради Європи, наголосивши, що нинішній етап розвитку ситуації в Україні не дозволяє говорити про безпечне та стабільне повернення мільйонів людей у короткостроковій перспективі.

    У своєму розгорнутому спостережному коментарі О’Флаєрті зазначив, що станом на березень 2026 року в країнах Європейського Союзу перебуває близько 4,3 мільйона українців, які отримали статус тимчасового захисту після початку російського вторгнення у 2022 році. Цей механізм був запроваджений як надзвичайний інструмент швидкого реагування на безпрецедентний міграційний потік, однак із часом він став основою для довгострокового перебування мільйонів людей у європейських державах, забезпечуючи їм доступ до житла, медицини, освіти та ринку праці.

    Комісар звернув увагу на те, що у низці країн ЄС дедалі активніше ведуться політичні дискусії щодо перегляду або поступового згортання цієї системи підтримки. Серед пропозицій, які обговорюються на рівні окремих урядів, фігурують ідеї обмеження продовження захисту для окремих категорій українців, зокрема чоловіків призовного віку або осіб, які походять із регіонів, що вважаються відносно менш небезпечними. О’Флаєрті застеріг, що такі підходи можуть призвести до фрагментації правового статусу українців у Європі та створити нерівність у доступі до базових гарантій захисту.

    Окремо він звернув увагу на поступове скорочення соціальних програм у частині країн ЄС, які стосуються виплат, житлових субсидій та інтеграційної підтримки для українців, а також на зростання політичного тиску, спрямованого на стимулювання повернення біженців до України. У цьому контексті комісар також згадав про суспільні настрої в деяких державах, які дедалі частіше описуються як «втома від українських біженців», що, на його думку, може впливати на формування державної політики.

    «Зараз час для більшої солідарності, а не меншої… Поточна реальність на місці в Україні не відповідає умовам для безпечного та гідного повернення», — наголосив Майкл О’Флаєрті, підкреслюючи, що будь-які рішення щодо згортання захисту мають ґрунтуватися не на політичній кон’юнктурі, а на реальній безпековій ситуації.

    Він підкреслив, що передчасне припинення або істотне обмеження тимчасового захисту може мати серйозні соціально-правові наслідки для мільйонів українців. Серед потенційних ризиків він назвав втрату стабільного статусу проживання, ускладнення доступу до ринку праці, проблеми з медичним обслуговуванням, а також можливе вимушене повернення людей в Україну не через добровільне рішення, а через відсутність альтернативних правових механізмів перебування в ЄС.

    О’Флаєрті також наголосив, що застосування узагальнених критеріїв для обмеження захисту, таких як регіон походження чи військовозобов’язаний статус, може суперечити базовим стандартам міжнародного права у сфері прав людини. Він підкреслив, що навіть західні області України періодично зазнають ракетних і дронових атак, а рівень загроз для цивільного населення залишається непередбачуваним по всій території країни.

    Окрему увагу комісар приділив ризикам, пов’язаним із прив’язкою продовження захисту до таких факторів, як працевлаштування, тривалість перебування або рівень інтеграції. На його думку, подібні підходи можуть створити додатковий тиск на найбільш уразливі групи українців, включно з одинокими матерями, людьми похилого віку, особами з інвалідністю та тими, хто не має стабільного доступу до роботи.

    У підсумковій частині своєї заяви комісар Ради Європи закликав держави-члени організації забезпечити збереження тимчасового захисту або впровадження альтернативних довгострокових механізмів легального перебування доти, доки повернення в Україну не стане безпечним, добровільним і гідним. Він також рекомендував утримуватися від політик, які прямо або опосередковано стимулюють примусове повернення, та забезпечити індивідуальний підхід до кожного випадку без застосування автоматичних або групових обмежень.

    Як відомо, дискусії щодо майбутнього статусу українців у Європейському Союзі активізувалися на тлі тривалості війни та навантаження на соціальні системи окремих країн. Зокрема, раніше Данія заявила про намір припинити надання тимчасового захисту чоловікам призовного віку, що викликало широку дискусію серед правозахисних організацій та політиків.

    Директива про тимчасовий захист, ухвалена ЄС у березні 2022 року, стала безпрецедентним інструментом колективної відповіді на міграційну кризу, спричинену війною, і дозволила мільйонам українців швидко отримати легальний статус без проходження індивідуальних процедур надання притулку. Наразі її дію продовжено до березня 2027 року, а остаточні рішення щодо подальшої моделі перебування українців у ЄС очікуються у 2026 році.

  • Макрон кинув виклик більшості в ЄС через нові правила для мігрантів

    Макрон кинув виклик більшості в ЄС через нові правила для мігрантів

    Президент Франції Емманюель Макрон відкрито виступив проти нових міграційних правил Європейського Союзу, які передбачають можливість створення так званих «центрів повернення» у третіх країнах для мігрантів, яким було відмовлено в наданні притулку на території ЄС. Свою позицію французький лідер озвучив після завершення саміту Європейського Союзу, де питання міграції стало одним із найбільш дискусійних і суперечливих серед лідерів держав-членів.

    Коментуючи ухвалені рішення, Макрон наголосив, що Франція підтримує необхідність посилення контролю над міграційними потоками та підвищення ефективності процедур повернення осіб, які не мають права залишатися на території Євросоюзу. Водночас він категорично поставив під сумнів ідею створення спеціальних центрів за межами ЄС, куди могли б направляти мігрантів після відмови у притулку.

    За словами президента Франції, досвід попередніх років не дає підстав вважати, що подібна практика є дієвою. Макрон заявив, що не бачив жодного прикладу, коли такі центри демонстрували б реальний успіх у вирішенні міграційної проблеми або суттєво знижували навантаження на країни, які стикаються з великим напливом мігрантів. На його думку, Європа повинна зосередитися на створенні ефективної системи повернення нелегальних мігрантів та співпраці з країнами походження, а не переносити відповідальність на треті держави.

    Особливу увагу французький президент приділив моральному та політичному аспекту цієї ініціативи. Він наголосив, що питання міграції не можна розглядати виключно через призму безпеки або адміністративного контролю. На переконання Макрона, будь-які рішення мають відповідати цінностям, на яких будувався Європейський Союз протягом десятиліть.

    Президент Франції прямо заявив, що не впевнений, чи відповідає практика створення центрів повернення фундаментальним принципам Європи. За його словами, ЄС був створений як проєкт, заснований на повазі до людської гідності, верховенстві права та захисті прав людини, тому будь-які нові механізми міграційної політики мають оцінюватися не лише з точки зору ефективності, а й з точки зору відповідності цим принципам.

    Позицію Парижа підтримав прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес, який також виступив проти створення таких центрів. Водночас Санчес визнав, що Іспанія наразі перебуває серед меншості держав ЄС, які не підтримують цей підхід. Більшість країн-членів схиляються до жорсткішої міграційної політики на тлі зростання кількості нелегальних перетинів кордонів та посилення суспільного запиту на контроль міграційних процесів.

    Дискусія розгорнулася після того, як Європейський Парламент схвалив нове законодавство, яке дозволяє державам-членам направляти мігрантів, що отримали відмову в наданні притулку, до спеціальних центрів у третіх країнах. Прихильники цієї моделі переконані, що вона допоможе прискорити процедури депортації, скоротити витрати на утримання мігрантів у Європі та стане додатковим стримувальним фактором для нелегальної міграції.

    Однак критики попереджають, що реалізація таких планів може супроводжуватися значними юридичними, гуманітарними та політичними ризиками. Правозахисні організації вже висловили занепокоєння щодо можливого порушення міжнародного права, умов перебування людей у подібних центрах та механізмів контролю за дотриманням прав мігрантів. Експерти також зазначають, що успішність такої системи значною мірою залежатиме від готовності третіх країн співпрацювати з ЄС та приймати на своїй території осіб, які не отримали права на притулок.

    Суперечки навколо нових міграційних правил вкотре продемонстрували глибокі розбіжності всередині Європейського Союзу щодо того, якою має бути спільна міграційна політика. Частина держав наполягає на посиленні контролю та обмежувальних заходах, тоді як інші вважають, що боротьба з міграційною кризою не повинна відбуватися коштом базових прав людини та європейських цінностей.

    На тлі зростання міграційного тиску з регіонів Африки, Близького Сходу та Азії питання реформування міграційної системи залишається одним із найскладніших викликів для Європейського Союзу. Саме тому заява Макрона може стати початком нової дискусії про межі жорсткості міграційної політики та про те, якою мірою Європа готова змінювати свої підходи заради контролю над міграційними потоками.

  • Мігранти для України: порятунок економіки чи нові проблеми? Уроки європейського досвіду

    Мігранти для України: порятунок економіки чи нові проблеми? Уроки європейського досвіду

    Трудові ресурси України: демографічні виклики та дефіцит кадрів 

    В Україні все частіше обговорюється можливість залучення трудових мігрантів для закриття дефіциту робочої сили. Війна призвела до масштабного відтоку населення, мобілізації та дефіциту кадрів у ключових галузях економіки. За оцінками Міжнародної організації з міграції (IOM), Міністерства економіки України, Міжнародної організації праці (ILO) та інших джерел, для досягнення цільових показників зростання ВВП до 2030–2032 років країні може знадобитися додатково від 4,5 до 8,6 мільйона працівників порівняно з довоєнним рівнем, навіть з урахуванням повернення частини біженців. На 2025–2026 роки близько 78% компаній (у промисловості — до 68%) відзначають нестачу персоналу як ключовий бар’єр, а офіційно видано лише близько 9,5–9,6 тисяч дозволів на роботу іноземцям (у 2025 році — 9 574–9 582, з них близько 4 975 отримали тимчасові види на проживання; лідирує Туреччина). Україна готується до запуску десятирічної стратегії трудової міграції на 2027 рік. 

    Як міграція змінила європейські країни 

    Практика європейських країн останніх десятиліть демонструє, що міграція здатна частково компенсувати нестачу працівників, однак її наслідки суттєво відрізняються залежно від умов прийому та інтеграції. Німеччина зіткнулася з демографічною кризою задовго до України. Старіння населення та скорочення чисельності працівників спонукали владу поступово відкривати ринок праці. Після міграційної кризи 2015 року, коли до країни прибули сотні тисяч людей, багато підприємств закрили вакансії в галузях з нестачею кадрів. До 2024–2025 років рівень зайнятості серед біженців 2015 року наблизився до 64%, наближаючись до загальнонаціонального показника (близько 70%). Економічні дослідження відзначають позитивний довгостроковий внесок у ВВП та споживання, однак інтеграція вимагала мільярдів євро на житло, мовні курси, освіту та соціальну підтримку. Більшість досліджень (включаючи дані ifo Institute та BKA) не фіксують значного загального зростання злочинності від міграції, хоча в окремих категоріях і групах (особливо серед молодих чоловіків) показники можуть бути вищими, а проблеми сегрегації та бідності зберігаються. 

    У Франції, яка десятиліттями приймає мігрантів переважно з Африки та Магрибу, інтеграція залишається одним із найгостріших питань. У передмістях (banlieues) сформувалися райони з підвищеним рівнем безробіття, бідності та соціальної ізоляції (в деяких — у 2–3 рази вище середнього по країні), де періодично виникають заворушення. Причинами називають освітні бар’єри, дискримінацію та структурні особливості ринку праці. Влада останніми роками посилила вимоги до мови та працевлаштування, однак проблеми в чутливих районах продовжують впливати на суспільне сприйняття міграції як фактора, що сприяє розколу суспільства. 

    А Швеція, яка ще недавно вважалася зразком відкритої політики, у 2020-х роках суттєво посилила правила в’їзду, інтеграції, депортацій та отримання громадянства. Причини включають виклики інтеграції, навантаження на соціальну систему, формування паралельних спільнот та зростання певних видів злочинності в окремих групах. Влада акцентує обов’язки мігрантів (мова, самозабезпечення, дотримання законів) та розширює заходи з репатріації. Дослідження підкреслюють, що зв’язок між міграцією та злочинністю складний і значною мірою визначається соціально-економічними факторами, якістю інтеграції та ефективністю контролю. 

    Український контекст 

    Для України контекст інший: країна одночасно переживає масовий відтік населення, мобілізацію, відновлення зруйнованої інфраструктури та дефіцит саме в секторах, що вимагають фізичної праці. За даними IOM на кінець 2025 — початок 2026 року, в Україні залишається близько 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб, а загальна чисельність біженців за кордоном оцінюється в 5,6–5,9 мільйона осіб. При цьому зафіксовано близько 4,41 мільйона поверненців, включаючи приблизно 1,1 мільйона, які повернулися з-за кордону. Цільове залучення працівників на конкретні вакансії здатне мінімізувати конкуренцію з місцевими та прискорити відновлення. Водночас масовий приплив низькокваліфікованої робочої сили може створити тиск на заробітні плати в чутливих галузях, збільшити витрати на адаптацію (житло, медицина, освіта, мовні програми) в умовах обмеженого бюджету та посилити чутливість суспільства до культурних і соціальних змін. Суспільство, яке пережило війну, особливо гостро сприймає питання конкуренції за ресурси, безпеки та швидкості трансформації звичного середовища. Рівень безробіття в Україні залишається високим — близько 15–16% за оцінками на 2025 – початок 2026 року, що створює парадоксальну ситуацію: з одного боку, значне безробіття, з іншого — гострий дефіцит кадрів в окремих секторах. 

    Висновки та уроки для України: думка експертів 

    Міграція майже завжди викликає поступове наростання суспільної уваги. На ранніх етапах вона часто сприймається нейтрально або позитивно: роботодавці отримують працівників, економіка — імпульс. У міру зростання чисельності мігрантів проявляються фактори конкуренції за обмежені ресурси (навіть якщо об’єктивно вона локальна), швидкість демографічних змін та якість інтеграції. У Європі це нерідко переводило тему з економічної площини в політичну, впливаючи на вибори та суспільні настрої. У багатьох країнах дискусія про міграцію поступово виходила за рамки економіки і торкалася питань соціальної згуртованості, ідентичності та розподілу ресурсів. 

    Порівняння української ситуації з досвідом Німеччини, Франції та Швеції дозволяє зробити кілька висновків. Міграція сама по собі не є ні однозначним порятунком, ні загрозою. Ключовими факторами успіху виступають ефективність державного управління, пріоритет інтересів місцевих жителів, жорсткий відбір за кваліфікацією, інвестиції в інтеграцію та паралельні заходи з повернення українців, перенавчання, залучення жінок, ветеранів та внутрішніх переселенців. Багато експертів сходяться на тому, що без додаткової робочої сили відновлення буде вкрай складним, але ігнорування ризиків навантаження на бюджет, ринок праці та суспільні настрої може призвести до накопичення проблем. Як зазначає експерт з міграційної політики, «масового припливу трудових мігрантів в Україну поки немає — у 2025 році видано всього близько 9,5 тисяч дозволів, що значно нижче довоєнного рівня в 20–25 тисяч щороку». За словами директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової, «після закінчення війни нам доведеться відновлювати зруйновану інфраструктуру», підкреслюючи необхідність балансу між залученням іноземців та поверненням своїх громадян. 

    Європейський досвід показує, що наслідки міграційної політики залежать не від вибору між окремими сценаріями, а від того, наскільки керованим залишається весь процес у цілому. Ключовими факторами стають масштаб залучення робочої сили, швидкість змін та здатність держави вибудовувати систему відбору та інтеграції. В умовах України основним ризиком може стати ситуація, за якої економічна необхідність починає випереджати інституційні можливості. Як підкреслює Василь Воскобойник, голова Українського офісу з міграційної політики, «якщо Україна серйозно хоче залучати працівників з Азії, Африки чи Латинської Америки, міграційні процедури мають стати швидшими та простішими, але при цьому залишатися регульованими та контрольованими». 

    Питання трудової міграції в найближчі роки, ймовірно, залишиться одним із найважливіших і спірних для України. Від того, наскільки зважено, на основі фактів і з урахуванням європейських уроків держава підійде до його вирішення, залежатиме не лише швидкість економічного відновлення, а й соціальна згуртованість країни після війни. 

    Поки що йдеться лише про перші кроки у формуванні міграційної політики, однак уже зараз зрозуміло, що це питання стане однією з найскладніших тем післявоєнного відновлення. Україні доведеться шукати баланс між потребою економіки в робочих руках і запитом суспільства на збереження соціальної стабільності. Помилки в цій сфері обходяться дорого, а їхні наслідки можуть проявлятися через роки. 

  • «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    Світ переживає одну з найнебезпечніших криз сучасної епохи, а зростання насильства, воєн, суспільної поляризації та взаємної недовіри ставить під загрозу майбутнє людства. Із таким попередженням виступив Папа Римський Лев XIV під час офіційного візиту до Іспанії, де звернувся до депутатів парламенту та представників політичних еліт країни.

    Промова понтифіка пролунала на тлі загострення низки міжнародних конфліктів, зокрема війни Росії проти України, нестабільності на Близькому Сході та посилення глобальних міграційних криз. За словами глави Католицької церкви, сучасний світ дедалі більше занурюється у духовну та культурну кризу, яка проявляється через агресію, нетерпимість і втрату довіри між людьми та державами.

    Лев XIV наголосив, що людство стикається з викликами, які неможливо подолати виключно військовими методами. Він застеріг політиків від надмірної віри у силу зброї та закликав повернутися до дипломатії як основного інструменту вирішення міжнародних конфліктів.

    «Світ переживає глибоку духовну та культурну кризу, що проявляється в численних формах насильства, поляризації та взаємної недовіри. Зброя може нав’язати тимчасове мовчання, але вона ніколи не зможе побудувати справжній та тривалий мир», – заявив понтифік.

    Особливу увагу глава Ватикану приділив стрімкому зростанню військових бюджетів у країнах Європи. На його переконання, нинішня тенденція до нарощування озброєнь не гарантує безпеки та не усуває корінних причин конфліктів.

    Папа Римський закликав світових лідерів переосмислити свої пріоритети та спрямувати більше ресурсів на гуманітарну допомогу, підтримку цивільного населення та розвиток міжнародного діалогу. Він наголосив, що світова спільнота має не лише реагувати на наслідки воєн і криз, а й усувати їхні першопричини.

    У своїй промові Лев XIV окремо торкнувся проблеми вимушеної міграції, яка останніми роками стала одним із найсерйозніших викликів для багатьох держав. За оцінками міжнародних організацій, кількість людей, які були змушені залишити свої домівки через війни, переслідування або гуманітарні катастрофи, продовжує зростати.

    Понтифік назвав три головні причини сучасних міграційних хвиль: війни та збройні конфлікти, хронічну бідність і економічну нерівність, а також наслідки глобальної зміни клімату.

    На його думку, держави повинні працювати над довгостроковими рішеннями, які дозволять людям залишатися у своїх країнах, а не шукати безпечного життя за кордоном.

    Виступ Лева XIV відбувся в період, коли питання війни в Україні продовжує залишатися одним із ключових у міжнародному порядку денному. Від початку свого понтифікату новий Папа неодноразово висловлював підтримку українському народу та закликав до припинення бойових дій.

    Нещодавно понтифік засудив масовані російські удари по українських містах і заявив, що війна не здатна вирішити жодної проблеми, натомість лише множить людські страждання. Після чергових атак Росії він закликав Москву повернутися до переговорного процесу та шукати політичні шляхи врегулювання конфлікту.

    Окрім України, Лев XIV згадав і про інші гарячі точки світу, зокрема напружену ситуацію навколо Ірану та тривалий конфлікт у секторі Гази. За його словами, всі сторони міжнародних протистоянь мають усвідомити, що жодна військова перемога не може замінити справедливий мир.

    Аналітики звертають увагу, що останні заяви понтифіка свідчать про формування нового акценту у зовнішньополітичній позиції Ватикану. Лев XIV дедалі частіше порушує не лише релігійні або моральні питання, а й глобальні проблеми безпеки, міжнародної політики та гуманітарних криз.

    Експерти також відзначають символічність того, що така заява пролунала саме в парламенті Іспанії — однієї з країн Європейського Союзу, яка активно бере участь у дискусіях щодо майбутньої архітектури європейської безпеки та оборони.

    Промова понтифіка стала черговим нагадуванням про те, що світ вступає у період масштабних геополітичних змін. На тлі воєн, економічної нестабільності та міграційних криз дедалі більше міжнародних лідерів закликають до пошуку нових механізмів співпраці між державами.

    Сам Лев XIV переконаний: без відновлення довіри, поваги до людської гідності та готовності до діалогу жодна країна не зможе почуватися по-справжньому безпечною. Саме тому він закликав політиків у всьому світі зробити ставку не на силу зброї, а на силу дипломатії та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

  • Польща підтримала ідею обмежити статус українських чоловіків призовного віку в ЄС

    Польща підтримала ідею обмежити статус українських чоловіків призовного віку в ЄС

    Польща підтримує ідею обмеження доступу до тимчасового захисту в Європейському Союзі для українських чоловіків призовного віку. Про це повідомляють польські медіа з посиланням на дипломатичні джерела, пише RMF24.

    За даними видання, позиція Варшави буде озвучена під час обговорень між міністрами країн ЄС, які мають відбутися 4 червня. Йдеться про можливі зміни до чинної схеми тимчасового захисту, запровадженої після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

    Польський дипломат, на якого посилаються ЗМІ, заявив, що обмеження для цієї категорії осіб не викликають суттєвих суперечок у Варшаві. На його думку, українські чоловіки призовного віку, які не можуть легально виїхати з України, не повинні автоматично отримувати право на тимчасовий захист у ЄС.

    Він також зазначив, що така позиція узгоджується з підходом української влади, яка стикається з дефіцитом людських ресурсів на фронті. На думку польської сторони, це рішення не суперечить гуманітарним принципам, оскільки прирівнює правила для цієї групи до загальних міграційних норм.

    Окремо у Варшаві висловлюються на підтримку скасування спеціальних пільг для українських біженців і переходу до стандартних правил міграційної політики ЄС.

    Водночас Польща виступає проти іншого можливого підходу, який передбачає обмеження тимчасового захисту залежно від регіону походження в Україні. Деякі країни, зокрема Норвегія, вже застосували модель, за якої біженці з окремих «відносно безпечних» регіонів не отримують автоматичного захисту.

    У Варшаві вважають такий підхід несправедливим, аргументуючи це тим, що вся територія України залишається вразливою до ракетних ударів і наслідків війни.

    На тлі цих дискусій у ЄС триває обговорення майбутнього Директиви про тимчасовий захист, яка була ухвалена у березні 2022 року як надзвичайний механізм підтримки громадян України. Документ забезпечив мільйонам українців право на перебування, роботу та соціальний захист у країнах Євросоюзу.

    Спочатку механізм розглядався як тимчасовий, однак його дію неодноразово продовжували. Наразі він чинний до березня 2027 року.

    Окремі держави-члени ЄС уже розглядають варіанти подальшого посилення правил. Зокрема, Данія обговорює можливість обмежень для чоловіків віком 23–60 років, а також перегляд умов захисту для новоприбулих із частини українських регіонів, які вважаються менш постраждалими від бойових дій.

    Дискусії щодо майбутнього системи тимчасового захисту тривають на тлі зростаючого навантаження на міграційні системи країн ЄС та пошуку довгострокової моделі регулювання статусу українських біженців.

  • “Це катастрофа”: у Мінсоцполітики назвали реальну кількість людей на підконтрольній Україні території

    “Це катастрофа”: у Мінсоцполітики назвали реальну кількість людей на підконтрольній Україні території

    На підконтрольній уряду України території нині проживає лише від 22 до 25 мільйонів людей. Таку оцінку озвучив міністр соціальної політики Денис Улютін, назвавши ситуацію “катастрофою”.

    Про це він заявив в ефірі LB Live.

    «Я вважаю, що менше. Це катастрофа. 22–25 млн», — сказав Улютін, коментуючи нинішню чисельність населення на підконтрольній Україні території.

    Озвучені цифри значно нижчі за довоєнні показники та свідчать про масштабну демографічну кризу, яка поглиблюється через війну, масову міграцію та високу смертність.

    Водночас директорка Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова наводить дещо вищі оцінки — близько 29 мільйонів людей. За її словами, ще торік населення на підконтрольній території становило приблизно 30 мільйонів.

    Лібанова наголошує, що головна причина скорочення населення — не лише виїзд українців за кордон, а й глибока демографічна криза, зростання смертності та низька народжуваність.

    Експертка також попередила про ризик нової хвилі міграції після завершення воєнного стану. За її словами, значна частина жінок із дітьми вже перебуває в країнах Європейського Союзу, а після відкриття кордонів до них можуть масово приєднатися чоловіки.

    Станом на лютий 2026 року в країнах ЄС проживає близько 4,4 мільйона українців, і ця цифра продовжує зростати.

    При цьому, за оцінками демографів, додому повернулося менш ніж мільйон громадян.

    Фахівці попереджають, що Україна вже зіткнулася з однією з найглибших демографічних криз у світі. Раніше експерти заявляли, що країна щороку втрачає сотні тисяч людей через війну, еміграцію та природне скорочення населення.

    Демографи також звертають увагу на стрімке падіння народжуваності. За їхніми оцінками, для стабільного відновлення населення кожна українська сім’я мала б народжувати значно більше дітей, ніж зараз.

    На цьому тлі влада та експерти дедалі частіше говорять про необхідність масштабної державної політики повернення українців з-за кордону, підтримки молодих сімей та стимулювання народжуваності.

    Втім, навіть за оптимістичних сценаріїв відновлення населення України може зайняти десятиліття.

  • Перу повертає громадян із РФ: їх могли обманом відправити на війну

    Перу повертає громадян із РФ: їх могли обманом відправити на війну

    Міністерство закордонних справ Перу розпочало масштабні дії з повернення своїх громадян із Росії, яких, за даними влади та правозахисників, могли обманом завербувати й змусити брати участь у війні проти України. Ситуація вже набула ознак системної проблеми та стала підставою для кримінального розслідування.

    За інформацією МЗС Перу, лише за останні два тижні на батьківщину вдалося повернути 18 громадян, які опинилися в Росії за обставин, що викликають серйозні підозри щодо примусового залучення до війни.

    Дипломатичні установи продовжують працювати над поверненням інших громадян. Очікується, що ще один перуанець прибуде додому 3 травня, а шістьох мають репатріювати 4 травня. Крім того, щонайменше двоє громадян наразі перебувають під захистом посольства Перу в Москві та очікують на завершення процедур повернення.

    У МЗС наголошують, що йдеться не про поодинокі випадки, а про ширшу проблему, яка потребує системного реагування.

    За даними юристів, які представляють інтереси постраждалих і їхніх родин, громадян Перу заманювали до Росії під виглядом легального працевлаштування. У рекламних пропозиціях обіцяли роботу в цивільних сферах — охороні, будівництві, логістиці, сфері обслуговування.

    Зокрема, людям пропонували вакансії охоронців, інженерів, кухарів або водіїв таксі — тобто діяльність, яка не передбачає участі у бойових діях.

    Однак після прибуття до Росії ситуація кардинально змінювалася. За свідченнями постраждалих:

    • їх змушували підписувати документи російською мовою без перекладу;
    • вилучали паспорти та інші документи;
    • обмежували можливість пересування;
    • направляли на короткий курс військової підготовки;
    • після цього відправляли у зону бойових дій.

    Правозахисники вважають, що такі дії можуть мати ознаки торгівлі людьми, трудової експлуатації та примусу до участі у збройному конфлікті.

    На тлі численних звернень родичів зниклих громадян прокуратура Перу відкрила попереднє розслідування щодо можливої торгівлі людьми. За даними слідства, йдеться про сотні випадків, коли зв’язок із людьми обривався після їхнього виїзду до Росії.

    Слідчі перевіряють обставини вербування, канали переміщення людей, можливу участь організованих мереж або посередників, причетність іноземних структур до залучення громадян Перу до війни.

    У центрі уваги — встановлення повного ланцюга організації таких поїздок і відповідальності осіб, які могли вводити людей в оману.

    За оцінками адвокатів і правозахисників, із жовтня 2025 року до Росії могли виїхати близько 600 громадян Перу за подібними схемами. Частина з них, імовірно, опинилася безпосередньо на фронті.

    Відомо, що щонайменше 13 перуанців уже загинули у війні. Водночас точна кількість тих, хто перебуває у зоні бойових дій або не виходить на зв’язок, залишається невідомою.

    МЗС Перу заявляє, що активізувало консульську роботу через посольство в Москві. Дипломати надають допомогу громадянам, які звертаються по захист, і координують їх повернення.

    У відомстві підкреслюють, що діють у межах міжнародного права та підтримують контакт із відповідними структурами інших держав.

    Ситуація також привертає увагу до ширшої проблеми використання іноземців у війнах через обман або примус, що може мати міжнародно-правові наслідки.

    Перуанська влада закликає громадян бути обережними щодо пропозицій роботи за кордоном, особливо якщо вони пов’язані з поїздками до країн, залучених у збройні конфлікти.

    Дипломати наголошують на необхідності перевіряти роботодавців, умови контрактів і звертатися до офіційних установ перед виїздом.

    Процес повернення громадян триває, а розслідування набирає обертів. Уряд Перу заявляє про готовність вживати додаткових заходів для захисту своїх громадян та притягнення винних до відповідальності.

    Очікується, що найближчим часом з’являться нові деталі щодо масштабів вербування, а також можливих міжнародних каналів, які могли бути задіяні у цій схемі.