Golosnovinua.com

Позначка: Bloomberg

  • Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Україна увійшла в другу половину 2026 року з кращою ситуацією на полі бою, ніж ще кілька місяців тому: російський весняно-літній наступ не приніс Кремлю оперативно значущих результатів, темпи просування військ РФ різко впали, а українські удари дедалі глибше вражають військову, логістичну та паливну інфраструктуру противника. Однак саме в цей момент Київ зіткнувся з іншою, потенційно критичною проблемою — гострим дефіцитом ракет-перехоплювачів Patriot на тлі різкого збільшення російських балістичних ударів.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон вважає, що Захід ризикує повторити одну зі своїх головних помилок цієї війни: знову надати Україні необхідні ресурси занадто пізно, коли сприятливе «вікно можливостей» уже буде втрачено. На його думку, українські військові створили умови, за яких Москва могла б відчути достатній тиск для серйозніших переговорів, однак нестача західної ППО дає Кремлю нову перевагу саме перед осінньо-зимовим періодом.

    Це не лише оцінка колумніста. Дані аналітиків ISW/CTP свідчать, що за перше півріччя 2026 року російські війська захопили або інфільтрували приблизно 623 кв. км території — лише близько 28% від показника за такий самий період 2025-го. У червні, за українськими даними, РФ при цьому втратила майже 39,5 тис. військових убитими та пораненими. Аналітики називають співвідношення територіальних здобутків і втрат дедалі гіршим для Москви.

    Російський наступ сповільнився, а Україна почала тиснути на тил

    Навесні аналітики вже фіксували ознаки повернення Україною тактичної ініціативи на кількох напрямках. Українські підрозділи проводили контратаки, повернули значні території на півдні та змусили Росію перекидати сили між наступальними й оборонними завданнями. Одночасно зросла інтенсивність ударів по російській логістиці, паливних складах, нафтопереробних підприємствах та інших тилових об’єктах.

    На початку серпня ця кампанія продовжилася. Зокрема, українські далекобійні безпілотники атакували об’єкти за тисячі кілометрів від кордону, включно з логістичною інфраструктурою в Єкатеринбурзі. AP зазначає, що такі удари демонструють суттєве розширення українських можливостей діяти глибоко на території Росії.

    Саме це Bloomberg розглядає як важливу зміну. Війна, яку Кремль роками намагався максимально ізолювати від повсякденного життя більшості росіян, дедалі частіше відчувається всередині РФ через пошкодження інфраструктури, логістичні проблеми та тиск на паливний ринок.

    Проте одночасно Росія знайшла іншу вразливість України.

    Patriot стали головною проблемою перед зимою

    Україна практично вичерпала запаси частини перехоплювачів для систем Patriot, які залишаються її найефективнішим засобом боротьби з російськими балістичними ракетами.

    Після одного з масштабних ударів по Києву та області на початку серпня українська ППО не змогла перехопити жодну з 24 балістичних ракет та чотирьох «Цирконів», що брали участь в атаці. Унаслідок обстрілу загинули щонайменше 17 людей, десятки були поранені. AP прямо пов’язувало провал перехоплення з критичним дефіцитом боєприпасів для Patriot.

    Президент Володимир Зеленський заявив, що постачання ракет для української ППО у 2026 році скоротилося приблизно до третини від минулорічного рівня.

    Ще наприкінці липня він попросив Дональда Трампа про екстрений «зимовий пакет» — 300 ракет Patriot, які мали б допомогти Україні захистити енергосистему в найбільш небезпечні місяці. За словами Зеленського, чинні запаси майже вичерпано, а без них Київ не має достатнього захисту від балістики.

    Проблема полягає в тому, що США самі зіткнулися з обмеженими запасами після різкого зростання глобального попиту на перехоплювачі, зокрема через конфлікт з Іраном.

    Росія виробляє балістику швидше, ніж США — перехоплювачі

    Цифри пояснюють, чому ситуація стала настільки гострою.

    За оцінками українських фахівців, Росія навесні 2026 року могла щомісяця виробляти 60–70 балістичних «Іскандер-М», додатково випускаючи десятки інших крилатих ракет.

    США на початку року виробляли близько 600 PAC-3 на рік, тобто приблизно 50 на місяць.

    Reuters також наводило оцінки, що Москва загалом здатна виробляти 700–800 «Іскандерів» і «Кинджалів» на рік. При цьому для гарантованого знищення однієї складної балістичної цілі інколи необхідно застосовувати кілька перехоплювачів.

    Тому навіть збільшення американського виробництва не вирішить проблему миттєво. Lockheed Martin у 2025 році поставила трохи більше 600 PAC-3 і планує наростити випуск приблизно до 2000 одиниць лише до 2030 року.

    Саме ця диспропорція створює для Росії спокусу атакувати Україну дедалі більшою кількістю балістики.

    Москва вже підлаштовує тактику під дефіцит Patriot

    ISW ще навесні звернув увагу, що Росія збільшує частку балістичних ракет у комбінованих ударах, імовірно, саме для використання глобального дефіциту Patriot.

    Схема полягає у запуску великої кількості дронів і крилатих ракет, які розтягують українську ППО, після чого застосовуються балістичні ракети по найбільш важливих цілях.

    У липні РФ, за оцінкою аналітиків, використала рекордну кількість ракет за місяць. При цьому темпи застосування місцями навіть перевищували поточне виробництво, що може свідчити про прагнення Кремля скористатися тимчасовою слабкістю української протиракетної оборони саме зараз.

    Для Києва найбільша небезпека полягає у тому, що до початку зими залишається дедалі менше часу.

    Росія може знову бити по енергетиці

    Якщо дефіцит перехоплювачів збережеться, головною ціллю російських атак може стати українська енергетична інфраструктура.

    Зеленський прямо попереджав США: без додаткових Patriot Росія може спробувати знищити електростанції швидше, ніж Україна встигатиме їх ремонтувати. Наслідком можуть стати масштабні перебої з електроенергією та опаленням взимку.

    Саме такий сценарій Bloomberg називає потенційно переломним.

    Проблема не лише в руйнуваннях. Тривалі відключення світла та тепла у великих містах можуть створити нову гуманітарну кризу, посилити міграцію до Європи та збільшити політичний тиск на українське керівництво.

    У цьому сенсі Москва може отримати стратегічний ефект навіть без значного просування на фронті.

    Власний аналог Patriot Україна створює, але він потрібен уже зараз

    Україна намагається вирішити проблему системно.

    Один із найважливіших проєктів — антибалістична система FREYJA, яку Україна розробляє разом із європейськими партнерами.

    Reuters повідомляло, що українська Fire Point інтегрує технології понад десятка європейських компаній. Проєкт має створити дешевшу альтернативу Patriot. Однак навіть за оптимістичного сценарію реальний серійний результат потребуватиме часу.

    Зеленський паралельно веде переговори про ліцензійне виробництво американських перехоплювачів.

    У липні Трамп заявив про готовність дозволити Україні виробництво Patriot, проте експерти попереджають: навіть якщо всі політичні та юридичні питання вирішать негайно, запуск виробництва може тривати щонайменше рік.

    За окремими оцінками, українське підприємство у перспективі могло б виробляти 200–300 перехоплювачів на рік.

    Але зима 2026–2027 років почнеться значно раніше.

    Європейська альтернатива теж обмежена

    Європа має власну систему SAMP/T із ракетами Aster, здатну боротися з частиною балістичних загроз.

    Франція та Італія можуть збільшити підтримку України такими комплексами, однак їх кількість і запаси ракет також обмежені.

    Reuters зазначало, що модернізована SAMP/T NG розглядається як один із потенційних елементів українського «плану Б», але вона також не може миттєво замінити Patriot у потрібних масштабах.

    Відтак найближчі місяці Київ значною мірою залежить від уже вироблених перехоплювачів, які перебувають на складах союзників.

    Bloomberg бачить три сценарії

    На думку Марка Чемпіона, подальший розвиток ситуації умовно може піти одним із трьох шляхів.

    Найкращий для України — союзники знаходять додаткові Patriot та одночасно посилюють українські далекобійні можливості, щоб Київ міг не тільки збивати балістичні ракети, а й знищувати виробництво, склади та пускові установки противника до запуску.

    Другий — Україну змушують піти на територіальні поступки заради швидкої домовленості з Москвою.

    Третій — війна продовжується щонайменше ще одну зиму, а можливо, і значно довше.

    Bloomberg вважає саме третій сценарій наразі найімовірнішим.

    Територіальна поступка теж не гарантує миру

    Серед російських вимог залишається передача Москві територій Донбасу, які російські війська так і не змогли захопити.

    Особливе значення мають Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка та Дружківка — міста так званого «фортечного поясу» Донеччини.

    З військової точки зору це не просто населені пункти. Це потужний оборонний район, який роками стримує російське просування на захід.

    Саме тому, на думку оглядача Bloomberg, сама наполегливість Кремля у вимозі отримати цю територію без бою свідчить про її стратегічну цінність.

    Для будь-якої української влади добровільна передача таких позицій була б надзвичайно важким політичним і військовим рішенням — особливо після величезних втрат, понесених під час їх оборони.

    На тлі цього США вже бачать ризик для самого НАТО

    Проблема виходить далеко за межі України.

    За даними Wall Street Journal, нові оцінки американської розвідки допускають, що Росія у період від осені 2026 року до 2029-го може спробувати перевірити єдність НАТО обмеженою провокацією або атакою.

    Серед сценаріїв — масштабна кібератака, використання озброєних формувань без чітких розпізнавальних знаків або невелике наземне вторгнення на східний фланг Альянсу.

    Метою такого кроку, за оцінками аналітиків, могла б бути не повномасштабна війна з НАТО, а перевірка готовності союзників застосувати статтю 5 і спроба посіяти розкол між США та Європою.

    Це робить результат війни в Україні ще важливішим для самого Заходу.

    Затримки допомоги вже коштували Україні можливостей

    Головна теза колонки Bloomberg полягає в тому, що нинішня ситуація не є першою.

    Західні країни протягом війни неодноразово затягували рішення щодо танків, далекобійних ракет, винищувачів та дозволів на застосування зброї.

    Часто техніка зрештою надходила — але вже після того, як військова ситуація змінювалася.

    Саме цей принцип «занадто мало і занадто пізно» Чемпіон вважає однією з причин того, що Україні не вдалося повністю використати успіхи 2022 року та швидше змінити стратегічну ситуацію.

    Тепер ризик повторюється вже у сфері протиракетної оборони.

    Українські сили змогли значно сповільнити російський наступ. Удари по тилу РФ дедалі сильніше впливають на логістику та економіку противника. Але одночасно Росія отримала тимчасову перевагу у балістичних засобах ураження, проти яких Україна критично залежить від обмежених західних запасів Patriot.

    Тому найближчі місяці можуть визначити, чи перетвориться нинішній тиск на Росію у реальний шанс для переговорів — або Кремль знову отримає час, щоб адаптуватися.

    Як підсумовує логіка Bloomberg, Україна вже зробила значну частину того, що могла зробити власними силами: зупинила російське просування, масштабувала далекобійні удари та розбудовує власну оборонну промисловість. Але створити сотні складних антибалістичних перехоплювачів за кілька місяців вона фізично не може.

    Тепер ключове рішення залежить від США та Європи: знайти необхідні ракети зараз або знову чекати, поки проблема стане значно дорожчою — і для України, і для самого Заходу.

  • Війна Путіна принесла Кім Чен Ину мільярдний джекпот: доходи КНДР злетіли до рекордних рівнів

    Війна Путіна принесла Кім Чен Ину мільярдний джекпот: доходи КНДР злетіли до рекордних рівнів

    Повномасштабна війна Росії проти України стала для режиму Кім Чен Ина одним із найбільших фінансових і геополітичних подарунків за весь час його правління. За оцінкою Bloomberg Economics, у 2022–2025 роках Північна Корея отримала близько 22 млрд доларів іноземної валюти та еквівалентних надходжень, а головними джерелами стали військова співпраця з Росією, кібероперації, торгівля та відновлення економічних зв’язків із Китаєм.

    У результаті Пхеньян опинився у фінансово сильнішому становищі, ніж протягом багатьох попередніх років. Експерти звертають увагу: ресурс, який Москва отримує у вигляді артилерійських снарядів, ракет і військової сили, Кім Чен Ин конвертує не тільки у гроші, а й у продовольство, пальне, технології та політичну підтримку.

    «Північна Корея перебуває у сильнішому становищі, ніж будь-коли за останні 35 років», — оцінив ситуацію директор Korea Risk Group Андрій Ланков.

    За його словами, військове співробітництво з Росією стало для Пхеньяна фактично «виграшем у лотерею», тоді як відновлення тісніших відносин із китайським керівництвом створює для режиму додаткову довгострокову страховку.

    Водночас цифру у 22 млрд доларів не варто розуміти як суму готівки, яка фізично лежить на рахунках Кім Чен Ина. Через міжнародні санкції Північна Корея майже відрізана від глобальної банківської системи. Значна частина доходів залишається за кордоном або надходить у формі бартеру — продовольства, сировини, обладнання та військових технологій.

    Росія перетворила старі запаси КНДР на стратегічний ресурс

    До 2022 року величезні запаси артилерійських боєприпасів радянського стандарту були для Північної Кореї радше спадщиною холодної війни.

    Після вторгнення Росії в Україну вони раптово стали надзвичайно цінним товаром.

    Москва виявилася неспроможною повністю задовольняти власні потреби у 122-мм і 152-мм артилерійських боєприпасах лише за рахунок внутрішнього виробництва.

    Пхеньян, який десятиліттями накопичував саме такі калібри, став для Кремля одним із найважливіших зовнішніх постачальників.

    Українська Служба зовнішньої розвідки восени 2025 року оцінювала, що Північна Корея забезпечує приблизно 35–50% потреб Росії в артилерійських боєприпасах, постачаючи близько 200–260 тисяч снарядів калібрів 122 і 152 мм щомісяця.

    RUSI також наводив оцінки, що від серпня 2023 року КНДР могла передати Росії понад 5 млн артилерійських боєприпасів.

    Для Пхеньяна це означає фактичну монетизацію запасів, які десятиліттями лежали на військових складах.

    Вартість військової допомоги оцінювали до $14 млрд

    Ще у березні 2026 року Bloomberg писав про окреме дослідження південнокорейського державного Institute for National Security Strategy.

    Аналітики оцінювали вартість зброї, боєприпасів і військової підтримки, переданих КНДР Росії з серпня 2023-го до кінця 2025 року, приблизно у 7,67–14,4 млрд доларів.

    При цьому дослідники наголошували, що далеко не всю цю суму Москва могла сплатити безпосередньо валютою.

    Розрахунки можуть включати поставки продовольства, енергоносіїв, обладнання, технологій та інші форми компенсації.

    Це особливо важливо для Північної Кореї, яка залишається під одним із найжорсткіших санкційних режимів у світі.

    КНДР відправила Росії ще й військових

    Північнокорейська допомога Кремлю давно вийшла за межі снарядів.

    У 2024 році до Росії прибули перші великі підрозділи армії КНДР. Згодом Москва і Пхеньян самі підтвердили участь північнокорейських військових у бойових операціях у Курській області.

    Reuters на початку серпня 2026 року повідомляв, що початкове угруповання складало понад 12 тисяч військових, а протягом 2025 року його чисельність могла зрости приблизно до 15 тисяч.

    Окремі оцінки, які наводить Bloomberg, говорять про 16–22 тисячі військовослужбовців, яких КНДР могла направити Росії за весь період.

    За даними видання, Москва могла платити приблизно по 2000 доларів на місяць за кожного військового.

    Навіть якщо значна частина цих грошей не доходить безпосередньо до солдатів, а залишається державі, для Пхеньяна це створює ще одне стабільне джерело валютних доходів.

    Росія отримує ракети, а КНДР — бойовий полігон

    Ще ціннішою за гроші може виявитися технологічна складова співпраці.

    КНДР поставила Росії балістичні ракети KN-23 та KN-24, які Москва вже застосовувала для ударів по українських містах.

    За даними Reuters, з кінця 2023 року Росія могла отримати близько 150 таких ракет. У серпні 2026 року українська розвідка також повідомила про розгортання у Воронезькій області нового північнокорейського ракетного підрозділу: близько 90 військових, шість пускових установок і потенційно до 120 ракет.

    Для Пхеньяна війна в Україні стала унікальним полігоном.

    Його інженери отримують реальні дані про поведінку ракет у бойових умовах, точність, надійність, здатність долати сучасну ППО та результати застосування проти західних систем.

    Саме українська розвідка неодноразово попереджала, що Москва та Пхеньян використовують війну для випробування і вдосконалення північнокорейської зброї.

    Економіка КНДР зростає третій рік поспіль

    Фінансовий ефект військової співпраці вже помітний у макроекономічних оцінках.

    Північна Корея практично не публікує достовірної економічної статистики, тому зовнішні оцінки зазвичай робить Банк Кореї у Сеулі.

    За його даними, економіка КНДР у 2025 році зросла на 3,5%, продемонструвавши третій поспіль рік зростання понад 3%.

    Виробничий сектор збільшився приблизно на 6,6%, будівництво — на 6,3%, а сфера послуг продемонструвала найкращу динаміку за десятиліття.

    Загальний зовнішньоторговельний оборот без урахування торгівлі з Південною Кореєю зріс на 16% — приблизно до 3,13 млрд доларів.

    Особливу роль у цьому відіграли поглиблення зв’язків із Росією та відновлення торгівлі з Китаєм.

    Водночас економіка КНДР залишається дуже малою. Її номінальний валовий національний дохід оцінюється приблизно у 34 млрд доларів — менш ніж 2% від показника Південної Кореї.

    Саме тому надходження, що вимірюються десятками мільярдів доларів протягом кількох років, мають для режиму непропорційно велике значення.

    Кіберзлочинність також приносить Пхеньяну мільярди

    Росія — не єдине джерело валютного ресурсу.

    За оцінкою американської розвідки, КНДР отримує щонайменше 1 млрд доларів щороку від незаконних кібероперацій.

    Йдеться передусім про крадіжки криптовалют, атаки на фінансові платформи та інші операції хакерських угруповань, пов’язаних із режимом.

    Bloomberg у березні повідомляв, що валютні надходження КНДР досягли найвищого рівня від часу посилення міжнародних санкцій у 2018 році саме завдяки поєднанню продажу зброї Росії та кіберзлочинності.

    Ці гроші безпосередньо підтримують розвиток ракетної та ядерної програм.

    Кім вкладає нові ресурси у флот і ракети

    Додаткові надходження Пхеньян не спрямовує насамперед на покращення добробуту населення.

    Одним із головних отримувачів ресурсів залишається військово-промисловий комплекс.

    За останні два роки Північна Корея продемонструвала два нові есмінці приблизною водотоннажністю по 5000 тонн — найбільші бойові кораблі, коли-небудь побудовані країною.

    Принаймні на одному з них спостерігачі помітили систему протиповітряної оборони, схожу на російський «Панцир-М».

    Якщо її російське походження підтверджується, це може бути одним із найбільш очевидних прикладів технологічної віддачі, яку Кім Чен Ин отримує за допомогу Кремлю.

    Північна Корея також продовжує модернізувати балістичні ракети, включно з системами малої дальності, міжконтинентальними ракетами та морськими носіями.

    Російський бойовий досвід може відкрити КНДР нові ринки

    Ще один потенційний довгостроковий бонус — експорт зброї третім країнам.

    До війни північнокорейські системи мали сумнівну репутацію через обмежену кількість незалежних даних про їхню реальну ефективність.

    Тепер ситуація інша.

    KN-23 і KN-24 пройшли реальне бойове застосування проти України. Артилерійські системи й боєприпаси використовуються російською армією у величезних масштабах.

    Для потенційних покупців це створює своєрідний «бойовий сертифікат».

    Навіть якщо зброя поступається західним або сучасним російським аналогам, вона може бути привабливою для країн, яким потрібні дешеві боєприпаси та ракети без політичних умов.

    Саме тому Bloomberg звертає увагу: Росія може виявитися лише першим великим клієнтом нової експортної моделі КНДР.

    Китай також повернувся до активнішої підтримки

    Поглиблення російсько-північнокорейського союзу мало ще один несподіваний ефект — Пекін почав активніше працювати з Кім Чен Ином.

    Китай залишається головним торговельним партнером і економічним каналом Північної Кореї.

    Протягом кількох років відносини між Сі Цзіньпіном і Кімом були прохолоднішими, однак посилення Москви у Пхеньяні створило для Пекіна ризик втрати частини традиційного впливу.

    У результаті китайсько-північнокорейські контакти також активізувалися.

    За даними Reuters, економічне зростання КНДР у 2025 році підтримувалося одночасним поглибленням зв’язків і з Росією, і з Китаєм.

    Таким чином, Кім отримав надзвичайно вигідну геополітичну позицію: він може балансувати між двома великими сусідами, отримуючи ресурс від обох.

    Пхеньян намагається не стати повністю залежним від Москви

    Попри тісний військовий союз, Кім Чен Ин не прагне перетворювати КНДР на економічного сателіта Росії.

    Пхеньян паралельно розширює дипломатичні контакти з іншими країнами.

    Протягом останнього року Північну Корею відвідували високопоставлені представники В’єтнаму, Білорусі, Індонезії та інших держав.

    Це дає режиму можливість демонструвати, що його міжнародна ізоляція поступово слабшає.

    При цьому союз із Кремлем забезпечує КНДР те, чого їй особливо бракувало після багаторічних санкцій: валюту, продовольство, енергоносії, технології та політичне прикриття.

    Росія планує залучити ще більше військових КНДР

    Співпраця, схоже, лише розширюється.

    Reuters повідомляє, що Росія може готуватися прийняти ще близько 30 тисяч північнокорейських військовослужбовців.

    Крім бойових частин, Пхеньян уже направляв до Росії саперів, військових будівельників та інженерів.

    У серпні українська розвідка також заявила про розгортання нового ракетного підрозділу КНДР із потенційними 120 балістичними ракетами.

    Це означає, що фінансовий потік до Пхеньяна може не лише не скоротитися, а й зрости.

    Для Кіма війна стала економічним порятунком

    Ще кілька років тому ситуація для Північної Кореї виглядала значно складніше.

    Міжнародні санкції обмежували експорт, пандемія COVID-19 майже перекрила торгівлю з Китаєм, а закриті кордони поглибили дефіцит товарів і продовольства.

    Російське вторгнення в Україну докорінно змінило цю ситуацію.

    Москва раптом гостро потребувала саме того, чого у КНДР було багато: старих артилерійських снарядів, ракет, військових і дешевої робочої сили.

    З точки зору Кім Чен Ина це створило практично ідеальну модель обміну.

    Пхеньян передає частину накопичених десятиліттями військових запасів, а натомість отримує ресурси, які було майже неможливо здобути через санкційний режим.

    Але ціна цього «процвітання» виходить далеко за межі КНДР

    Для України наслідки цієї угоди безпосередні.

    Мільйони північнокорейських снарядів використовуються російською армією на фронті. Північнокорейські балістичні ракети запускають по українських містах. Військові КНДР брали участь у бойових діях на боці РФ, а тепер Пхеньян розширює ракетну присутність на російській території.

    Для Східної Азії проблема інша: КНДР отримує гроші й технології, які дозволяють швидше вдосконалювати власний ядерний та ракетний арсенал.

    У результаті війна в Україні створила своєрідний цикл: Росія отримує зброю для продовження бойових дій, КНДР отримує гроші й технології, а потім використовує їх для виробництва ще досконалішої зброї, частина якої знову може опинитися у Росії.

    Саме тому оцінка Bloomberg у 22 млрд доларів важлива не лише як показник того, скільки заробив режим Кім Чен Ина. Вона демонструє, наскільки радикально війна Росії проти України змінила міжнародне становище однієї з найбільш ізольованих держав світу.

    Ще кілька років тому Пхеньян боровся з наслідками санкцій і пандемічної ізоляції. Сьогодні він має стабільного покупця зброї, доступ до російських технологій, активніші відносини з Китаєм і найбільший запас фінансових ресурсів за час правління Кім Чен Ина. І поки війна продовжується, ця модель залишається вигідною і для Пхеньяна, і для Москви — але дедалі небезпечнішою для України та всієї міжнародної системи безпеки.

  • У Відні пройшли таємні переговори щодо війни в Україні

    У Відні пройшли таємні переговори щодо війни в Україні

    У столиці Австрії відбулися неофіційні переговори щодо можливого завершення війни між Росією та Україною. У зустрічі взяли участь колишні високопосадовці Великої Британії, Франції, Німеччини та Росії, які обговорювали потенційні сценарії мирного врегулювання.

    Про це повідомляє Bloomberg.

    За інформацією агентства, переговори відбулися у Відні в липні, однак точну дату зустрічі співрозмовники журналістів не розкривають. Основною темою дискусії стали можливі умови для майбутніх мирних переговорів, які могли б сприяти завершенню російсько-української війни.

    До складу учасників увійшли колишній радник Великої Британії з питань національної безпеки Тім Барроу, колишній державний секретар Міністерства закордонних справ Німеччини Маркус Едерер, французький дипломат П’єр Вімон, а також колишній високопосадовець Кремля, ім’я якого не розголошується.

    Після появи інформації про зустріч офіційні коментарі були стриманими. Тім Барроу та Міністерство закордонних справ Франції не відповіли на запити журналістів. Водночас у МЗС Німеччини заявили, що їм нічого не відомо про такі переговори, наголосивши, що вони не проводилися від імені відомства чи за його координації.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков також утримався від коментарів щодо повідомлень про неофіційну зустріч.

    У Bloomberg зазначають, що подібні контакти між колишніми чиновниками та представниками аналітичних центрів є поширеною практикою так званої “неофіційної дипломатії”. Такі дискусії не мають офіційного мандату й не представляють позицію урядів, однак дозволяють обмінюватися ідеями, які згодом можуть бути передані офіційним дипломатичним каналам.

    За даними агентства, головною метою таких зустрічей є пошук можливих підходів до врегулювання складних міжнародних конфліктів без формальних політичних зобов’язань.

    Нагадаємо, раніше президент Азербайджану Ільхам Алієв повідомив про ще одну неофіційну зустріч колишніх високопосадовців Німеччини та Росії, яка відбулася в Баку. За його словами, учасники також обговорювали можливі шляхи припинення війни Росії проти України.

  • Росія відкрила новий маршрут для експорту нафти в обхід небезпечного Червоного моря

    Росія відкрила новий маршрут для експорту нафти в обхід небезпечного Червоного моря

    Росія активізувала експорт сирої нафти через Північний Льодовитий океан, намагаючись зберегти високі темпи постачання та скоротити час доставки вантажів до азійських покупців. Арктичний маршрут також дає російським експортерам можливість уникати Червоного моря, де через атаки єменських хуситів і зростання безпекових ризиків ускладнився рух торговельних суден.

    За даними Bloomberg, російські морські поставки сирої нафти залишалися вищими за чотири мільйони барелів на добу вже п’ятий тиждень поспіль. Для підтримання таких обсягів Москва почала раніше та активніше використовувати Північний морський шлях уздовж арктичного узбережжя Росії.

    Наразі до проходження арктичним маршрутом залучені щонайменше шість нафтових танкерів. Один із них, Breeze, уже рухається через море Лаптєвих і подолав понад половину шляху вздовж північного узбережжя РФ. Частину маршруту судно проходило в супроводі атомного криголама.

    Ще п’ять танкерів зосередилися поблизу російського порту Діксон. Два криголами прокладають для них прохід крізь арктичні льоди. Судна перебувають приблизно за 1600 кілометрів на схід від Мурманська та Приморська, де на них завантажили російську нафту.

    За оцінкою видання, липневі переходи нафтових танкерів через Арктику розпочалися раніше, ніж зазвичай, і можуть перевищити показники попередніх років. Для порівняння, у липні минулого року цим маршрутом пройшов лише один танкер.

    Північний морський шлях дозволяє значно скоротити відстань між російськими портами в Балтійському морі та основними покупцями нафти в Азії. Коротший рейс означає, що танкери можуть швидше доставити вантаж, повернутися до портів завантаження та взяти наступну партію сировини. Це особливо важливо для Росії, яка після втрати значної частини європейського ринку переорієнтувала нафтовий експорт на Китай, Індію та інші азійські країни.

    Додатковим стимулом для використання Арктики стало загострення ситуації в Червоному морі. Єменські хусити оголосили про блокаду суден, пов’язаних із Саудівською Аравією, та посилили атаки на нафтові танкери. Після цього інтенсивність руху через протоку Баб-ель-Мандеб суттєво знизилася, а судновласники почали переглядати маршрути та уникати небезпечного регіону.

    Напруженість уже змусила частину танкерів змінювати курс, повертатися до Суецького каналу або прямувати в обхід Африки. Такий маршрут може подовжувати рейс майже на місяць і суттєво збільшувати витрати на паливо, страхування та фрахт. За оцінками Reuters, додаткові витрати на окремий рейс можуть сягати кількох мільйонів доларів.

    Для Росії арктичний напрямок є способом мінімізувати залежність від традиційних маршрутів через Суецький канал і Червоне море. Крім того, він дозволяє зменшити ризики для суден так званого тіньового флоту, частина яких раніше потрапляла під атаки поблизу узбережжя Ємену.

    Водночас використання Північного морського шляху має суттєві обмеження. Навігація в Арктиці залежить від сезонних погодних умов і товщини льоду, а танкерам часто потрібен супровід спеціалізованих криголамів. Не всі судна мають необхідний льодовий клас, тому маршрут не може повністю замінити традиційні шляхи експорту.

    Однак у літні місяці, коли льодова обстановка стає сприятливішою, Росія отримує можливість збільшувати кількість рейсів. Ранній початок навігації у 2026 році свідчить про прагнення Москви максимально використати коротке арктичне вікно та підтримати обсяги постачання на тлі глобальної нестабільності.

    Паралельно Росія розширює інші логістичні схеми. Єгипет поступово перетворюється на додатковий пункт для перевалки російської нафти. За даними Bloomberg, від початку року щонайменше 15 партій нафти сорту Urals були доставлені до середземноморського порту Мерса-ель-Хамра, причому в останні місяці обсяги таких поставок помітно зросли.

    Загалом протягом тижня до 26 липня близько 39 танкерів завантажили у російських портах 28,47 млн барелів сирої нафти. Такі показники демонструють, що Москва продовжує активно перебудовувати експортну логістику та шукати маршрути, які дозволяють обходити санкційні, безпекові й інфраструктурні обмеження.

    Після скорочення трубопровідних поставок до Європи у 2023 році Росія була змушена перенаправити на морські маршрути близько 500 тисяч барелів нафти на добу. Це збільшило залежність країни від танкерного флоту, портів і доступу до міжнародних морських шляхів.

    Зростання перевезень через Арктику може тимчасово допомогти Росії підтримувати експорт, однак цей маршрут не є повноцінною альтернативою південним напрямкам. Його ефективність залежить від сезону, доступності криголамів і технічного стану суден. Водночас нинішня активність свідчить, що Москва готова використовувати навіть складні та дорогі логістичні рішення, аби зберегти нафтові доходи та стабільність постачання до Азії.

  • Паливна криза в Росії загострюється: Кремль до кінця року закрив експорт бензину

    Паливна криза в Росії загострюється: Кремль до кінця року закрив експорт бензину

    Російський уряд вирішив продовжити заборону на експорт бензину до кінця 2026 року на тлі затяжної паливної кризи, яка загострилася після серії українських ударів по нафтопереробній інфраструктурі країни. Про це повідомив віцепрем’єр РФ Олександр Новак, підтвердивши, що обмеження поширюватимуться як на виробників, так і на трейдерів. Рішення означає, що Кремль фактично визнав: внутрішній ринок пального досі не вдалося стабілізувати, незважаючи на попередні екстрені заходи.

    Початково чинні обмеження мали завершитися наприкінці липня. Однак ситуація на паливному ринку виявилася значно складнішою, ніж очікувала російська влада. За словами Новака, хоча в окремих регіонах спостерігається певна стабілізація, у частині країни, насамперед у Сибіру, дефіцит бензину та дизельного пального зберігається. Саме тому уряд ухвалив рішення не лише не скасовувати заборону, а й продовжити її до завершення року.

    Головною причиною паливної кризи стали систематичні атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи. Протягом останніх місяців під ударами опинилися одразу кілька великих підприємств, які забезпечували значну частину внутрішнього виробництва бензину та дизельного пального. Через пошкодження заводів Росія була змушена скоротити переробку нафти до найнижчих показників за багато років, що спричинило перебої з постачанням пального в окремих регіонах та зростання цін.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Кремль уже використав низку надзвичайних заходів. Серед них — максимальне завантаження працюючих НПЗ, перенесення планових ремонтів, використання накопичених резервів, обмеження біржової торгівлі та повна заборона експорту окремих видів пального. За словами Новака, ці рішення дозволили частково покращити ситуацію, однак остаточно подолати дефіцит не вдалося.

    Водночас російська влада планує найближчим часом скасувати заборону на експорт дизельного пального. За словами віцепрем’єра, це необхідно для того, щоб уникнути надлишку дизеля на внутрішньому ринку та не допустити скорочення завантаження нафтопереробних підприємств. Таким чином Москва намагається одночасно підтримати роботу НПЗ і не допустити дефіциту бензину, який наразі залишається значно гострішою проблемою.

    Незважаючи на офіційні заяви про покращення ситуації, окремі регіони Росії продовжують відчувати нестачу пального. Особливо складною вона залишається в Сибіру, де місцева інфраструктура не здатна швидко компенсувати втрати після скорочення виробництва. Для покриття дефіциту Москва вже вдалася до постачання бензину з Казахстану, а також розглядає можливість збільшення імпорту за потреби. Водночас самі російські чиновники визнають, що можливості Казахстану обмежені й не дозволять повністю закрити потреби російського ринку.

    Проблеми з паливом змусили Росію активніше шукати постачальників і за межами пострадянського простору. Раніше Reuters повідомляло, що країна вже почала імпортувати бензин з Індії та звернулася до індійських нафтопереробних компаній із проханням збільшити обсяги поставок. Для держави, яка традиційно входила до числа найбільших світових експортерів нафтопродуктів, такий крок став безпрецедентним і свідчить про масштаб проблем усередині паливної галузі.

    Серія обмежень запроваджувалася поступово. У квітні Москва заборонила експорт бензину, у червні — авіаційного гасу, а на початку липня оголосила також про заборону експорту дизельного пального. Тепер заборону на бензин продовжено до кінця року, що демонструє: російська влада не очікує швидкого відновлення нормальної роботи нафтопереробної галузі.

    Експерти зазначають, що головною метою цих заходів є стримування цін усередині країни та забезпечення стабільного постачання пального під час високого сезонного попиту. Проте навіть такі рішення не усувають головної причини кризи — втрати виробничих потужностей після атак на НПЗ. Через це уряд змушений одночасно обмежувати експорт, перерозподіляти пальне між регіонами та шукати додаткові джерела імпорту.

    Ситуація на російському паливному ринку стала одним із найбільш помітних економічних наслідків української кампанії ударів по військовій та енергетичній інфраструктурі РФ. Якщо раніше Росія використовувала експорт нафтопродуктів як важливе джерело валютних надходжень, то тепер дедалі більша частина виробленого бензину залишається всередині країни для покриття внутрішнього дефіциту. Це означає скорочення експортних доходів, додатковий тиск на бюджет та необхідність дедалі активніше втручатися в роботу паливного ринку адміністративними методами.

  • У Трампа виникли проблеми з фінансуванням війни проти Ірану

    У Трампа виникли проблеми з фінансуванням війни проти Ірану

    Адміністрація президента США Дональда Трампа зіткнулася зі складнощами у фінансуванні військової кампанії проти Ірану. Новий пакет додаткових витрат фактично заблокований у Конгресі, через що Білий дім змушений шукати альтернативні джерела фінансування. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на поінформовані джерела.

    За словами одного зі співрозмовників агентства, ситуація навколо нового пакета фінансування ще більше загострила відносини між адміністрацією президента та американськими законодавцями. Попри важливість питання для Білого дому, Дональд Трамп, як стверджують джерела Bloomberg, майже не веде активної роботи з конгресменами, щоб забезпечити підтримку необхідних видатків.

    Водночас у самому Конгресі також не поспішають схвалювати нове фінансування. Законодавці побоюються, що тривале військове протистояння з Іраном може ще більше посилити економічний тиск на американців. Однією з головних причин занепокоєння називають зростання цін на енергоносії, яке вже відчувають споживачі.

    За інформацією Bloomberg, додатковий вплив на економічну ситуацію можуть мати й глобальні тарифи, нещодавно оголошені адміністрацією Трампа. На думку експертів, поєднання військових витрат, торговельної політики та нестабільності на енергетичних ринках створює додаткові ризики для американської економіки.

    Попри це, сам президент США демонструє оптимізм. Під час виступу на мітингу в штаті Джорджія він заявив, що ціни на нафту згодом почнуть знижуватися і можуть навіть стати нижчими, ніж були до початку нинішньої кризи. Трамп закликав американців проявити терпіння, зазначивши, що для досягнення результату потрібен певний час.

    Як зазначає Bloomberg, колишні американські посадовці пояснюють упевненість президента його переконанням у тому, що військовий потенціал Ірану може бути суттєво послаблений упродовж кількох тижнів. Один із союзників Трампа також повідомив агентству, що глава Білого дому вважає: Тегеран недооцінює можливості США швидко розпочати та завершити військову кампанію.

    Водночас, за словами джерел, попри нинішню впевненість Трампа у можливості уникнути подальшої ескалації конфлікту, ще зовсім недавно він не виключав сценарію завдання наймасштабніших ударів по Ірану. Це свідчить про те, що адміністрація США продовжує розглядати різні варіанти розвитку подій, хоча політичні та фінансові перепони всередині країни дедалі більше впливають на її можливості реалізувати свої плани.

  • США вводять нові мита для десятків країн, включно з ЄС

    США вводять нові мита для десятків країн, включно з ЄС

    Сполучені Штати вже сьогодні, 24 липня, запровадять нові імпортні мита для більшості своїх ключових торговельних партнерів. Нові обмеження торкнуться товарів із 60 країн, зокрема держав Європейського Союзу, Японії, Південної Кореї, Швейцарії та Тайваню. Про це повідомляють Bloomberg та Reuters.

    За даними західних видань, адміністрація президента США Дональда Трампа встановить базові ставки мит у розмірі 10% та 12,5%. Однією з офіційних причин такого рішення у Вашингтоні називають недостатнє дотримання окремими країнами міжнародних вимог щодо боротьби з використанням примусової праці у виробництві товарів.

    Як зазначає Reuters, новий пакет мит є черговим кроком адміністрації Трампа у відновленні його передвиборчої економічної стратегії, яка передбачає посилення тарифного захисту американського ринку. Після того як у лютому Верховний суд США визнав незаконними запроваджені у 2025 році так звані «взаємні» мита у розмірі від 10% до 50%, Білий дім тимчасово ввів універсальний тариф у 10% строком на 150 днів.

    Термін дії цього тимчасового механізму завершується 24 липня о 00:01 за східним часом США. Одразу після цього набудуть чинності нові тарифні ставки. Водночас американська влада передбачила перехідний період: товари, які вже перебувають у дорозі до США, не підпадатимуть під нові правила до 28 липня.

    Відповідно до повідомлення, оприлюдненого у Федеральному реєстрі США, для товарів із країн Європейського Союзу та Тайваню мінімальна ставка мита становитиме 10%. Для імпорту з Японії, Швейцарії та Південної Кореї вона буде не нижчою за 12,5%. Саме такі параметри відповідають новим торговельним домовленостям, укладеним між США та цими державами.

    Для десятків інших країн також запроваджується мито у розмірі 12,5%. Водночас для окремих партнерів зроблено винятки. Так, Мексика, Велика Британія, Канада та Індія підпадатимуть під нижчу ставку у 10%, оскільки, за оцінкою американської сторони, ці країни впровадили достатні механізми боротьби з використанням примусової праці у виробничих ланцюгах.

    Запровадження нових тарифів може вплинути на міжнародну торгівлю та вартість широкого спектра імпортної продукції на американському ринку. Водночас адміністрація Трампа розраховує, що посилення митної політики сприятиме підтримці американських виробників та стимулюватиме перенесення виробництва до США.

    Нагадаємо, раніше адміністрація Дональда Трампа заявила про намір оскаржити судове рішення щодо скасування попередніх мит, які Верховний суд визнав незаконними. Крім того, нещодавно президент США оголосив про запровадження 50-відсоткового мита на широкий перелік товарів, що імпортуються з Канади, продовживши курс на жорсткішу торговельну політику.

  • Чутки про відставку Сирського, протести та пошук наступника: що відомо про можливі кадрові зміни у ЗСУ

    Чутки про відставку Сирського, протести та пошук наступника: що відомо про можливі кадрові зміни у ЗСУ

    Тема можливої відставки головнокомандувача Збройних сил України генерала Олександра Сирського стала однією з найобговорюваніших в українському інформаційному просторі. На тлі протестних акцій, що розпочалися після кадрових змін у Міністерстві оборони, у медіа з’явилася низка повідомлень про можливу зміну військового керівництва. Водночас офіційна позиція Генерального штабу залишається незмінною: жодного рішення про звільнення Сирського наразі не ухвалено, а він продовжує виконувати свої службові обов’язки.

    Хвиля дискусій посилилася після публікацій західних видань Bloomberg та The Guardian. Bloomberg із посиланням на джерела повідомило, що президент Володимир Зеленський вивчає можливість кадрових змін та розглядає список потенційних кандидатів на посаду головнокомандувача. За даними агентства, серед найбільш імовірних претендентів називають командувача Об’єднаних сил Михайла Драпатого, хоча остаточного рішення ще не ухвалено. Видання також зазначає, що у списку можливих кандидатів нібито перебувають понад десять високопоставлених військових.

    Окремий резонанс викликала публікація The Guardian, у якій із посиланням на джерело у військовому середовищі стверджувалося, що питання полягає вже не стільки у тому, чи буде змінено головнокомандувача, скільки у виборі його наступника. Водночас це твердження базується на анонімних джерелах і не було підтверджене українською владою чи військовим керівництвом.

    Після появи таких повідомлень Генеральний штаб Збройних сил України оперативно виступив із офіційною заявою. У ній наголошується, що інформація про нібито звільнення Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова не відповідає дійсності. У Генштабі підкреслили, що обидва генерали продовжують виконувати свої функціональні обов’язки, а звільнення з таких посад можливе виключно на підставі указу президента України. Жодного такого указу станом на 21 липня не оприлюднено.

    Посиленню суспільної уваги до теми сприяли й протестні акції, які в українських медіа отримали неофіційну назву “картонковий Майдан”. Спочатку учасники вимагали перегляду кадрових рішень щодо Міністерства оборони, однак згодом серед частини протестувальників почали лунати й заклики до зміни головнокомандувача ЗСУ. Саме ця обставина стала підставою для дискусій про те, чи готова влада реагувати на вимоги вулиці, особливо коли йдеться про військове командування під час повномасштабної війни.

    Політичні експерти, яких цитують українські медіа, звертають увагу на дві протилежні загрози. З одного боку, кадрове рішення, ухвалене після протестів, може бути сприйняте як поступка суспільному тиску, що створить прецедент впливу вуличних акцій на призначення найвищого військового керівництва. З іншого боку, відмова від будь-яких змін також може посилити політичну напругу та зберегти критику на адресу чинного військового керівництва.

    Окремо обговорюється питання кадрового резерву. Керівник благодійного фонду “Повернись живим” Тарас Чмут заявив, що в Україні є дуже обмежена кількість генералів, які потенційно здатні очолити Збройні сили. Серед можливих кандидатів він називав Михайла Драпатого, Олега Апостола, Андрія Білецького та Сергія Оболєнського, наголошуючи, що вибір фактично здійснюється серед кількох досвідчених командирів.

    У центрі уваги опинився саме Михайло Драпатий. Його ім’я згадують як українські, так і західні медіа. Додаткові обговорення викликала його зустріч із президентом Володимиром Зеленським 20 липня. Однак офіційно сторони не повідомляли, що під час цієї зустрічі обговорювалося питання заміни головнокомандувача.

    Політологи також наголошують, що незалежно від персоналій для президента одним із ключових завдань залишається збереження єдиної вертикалі управління Збройними силами. Умови повномасштабної війни роблять будь-які кадрові зміни особливо чутливими, адже новому керівнику необхідно швидко увійти в курс оперативної ситуації, налагодити взаємодію з Генеральним штабом, командуванням видів військ та міжнародними партнерами.

    Водночас слід розмежовувати підтверджені факти та інформацію, що базується на повідомленнях джерел. Станом на сьогодні підтверджено лише те, що західні медіа повідомили про можливі консультації щодо кадрових змін, а Генеральний штаб офіційно спростував інформацію про звільнення Сирського. Жодних указів президента про його відставку або призначення нового головнокомандувача не оприлюднено.

    Інформаційний простір наразі заповнений двома паралельними сюжетами. З одного боку — повідомлення західних видань про можливу підготовку кадрових рішень і пошук наступника головнокомандувача. З іншого — офіційна позиція Генерального штабу, який наголошує, що Олександр Сирський продовжує виконувати свої обов’язки, а будь-які повідомлення про його звільнення не відповідають дійсності. До моменту появи відповідного указу президента України всі розмови про відставку залишаються на рівні публічних обговорень, експертних оцінок та інформації анонімних джерел, а не підтверджених державою кадрових рішень.

  • Ботсвана б’є на сполох: громадян дедалі частіше обманом відправляють воювати за Росію проти України

    Ботсвана б’є на сполох: громадян дедалі частіше обманом відправляють воювати за Росію проти України

    Влада Ботсвани заявила про стрімке зростання кількості випадків, коли громадян країни обманом або під примусом залучають до участі у війні Росії проти України. За словами представників уряду, люди погоджуються на нібито вигідні пропозиції працевлаштування за кордоном, однак після виїзду опиняються на фронті, де змушені брати участь у бойових діях.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на заяву Міністерства міжнародних відносин Ботсвани.

    У відомстві наголосили, що останнім часом кількість подібних випадків зростає швидкими темпами, а тому громадян закликали бути максимально обережними під час отримання пропозицій про роботу за кордоном. Міністерство рекомендує ретельно перевіряти роботодавців і посередників, щоб не стати жертвами шахрайських схем.

    За інформацією уряду Ботсвани, багатьох людей вводять в оману обіцянками легального працевлаштування чи високих заробітків. Після прибуття до іншої країни вони фактично втрачають можливість самостійно залишити місце перебування та опиняються втягнутими у військові дії на боці Росії.

    У заяві міністерства зазначається, що проблема набуває дедалі більшого масштабу.

    «Кількість громадян Ботсвани, яких вводять в оману, залучаючи до подібних схем, зростає з лякаючою швидкістю. Міністерство продовжує отримувати сповнені розпачу дзвінки від громадян Ботсвани, які вже перебувають на передовій, з описом небезпечних умов, з якими вони стикаються», — йдеться у повідомленні.

    Уряд країни закликав своїх громадян не погоджуватися на сумнівні пропозиції працевлаштування без попередньої перевірки їхньої достовірності та у разі виникнення підозр звертатися до дипломатичних установ або компетентних державних органів.

    Як зазначає Bloomberg, проблема вербування африканців для участі у війні проти України вже неодноразово ставала предметом розслідувань у різних країнах континенту. Раніше в Кенії та Південно-Африканській Республіці правоохоронці затримували осіб, яких підозрювали в організації схем із вербування місцевих жителів для служби у російській армії.

    У лютому цього року некомерційна організація Inpact, яка реалізує програму All Eyes On Wagner, повідомила, що щонайменше 316 громадян африканських країн загинули під час бойових дій у складі російських сил на території України.

    Кенія також раніше заявляла, що до війни було залучено близько тисячі її громадян. За даними місцевої влади, частина з них погоджувалася на пропозиції про роботу, не підозрюючи, що фактично буде направлена до зони бойових дій.

    Українська сторона неодноразово заявляла про масштабне залучення Росією іноземців до війни. Ще у листопаді 2025 року Центр протидії дезінформації повідомляв, що від початку повномасштабного вторгнення Кремль завербував громадян зі 128 країн світу.

    У лютому цього року Служба зовнішньої розвідки України повідомила, що Росія активно використовує схеми вербування жителів африканських держав, маскуючи їх під освітні програми, навчання або цивільне працевлаштування. За даними української розвідки, після прибуття до Росії або третіх країн частину людей примушують підписувати військові контракти.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також заявляв, що у складі російської армії воюють понад 1700 іноземних громадян, а випадки вербування останнім часом поширюються не лише на країни Африки, а й на держави Латинської Америки.

    Заява уряду Ботсвани стала черговим сигналом про те, що проблема залучення іноземців до війни проти України набуває міжнародного масштабу. Влада країни закликає своїх громадян бути обережними та не довіряти неперевіреним пропозиціям роботи за кордоном, які можуть приховувати небезпечні схеми вербування.

  • Британія готує для України балістичний кулак: ракета Nightfall битиме на 500 км і коштуватиме близько мільйона доларів

    Британія готує для України балістичний кулак: ракета Nightfall битиме на 500 км і коштуватиме близько мільйона доларів

    Велика Британія прискорює розробку нової тактичної балістичної ракети Nightfall, яку планують передати Україні для ураження російських військових об’єктів у глибокому тилу. Британське Міністерство оборони вже підписало контракти з кількома компаніями, а технічні вимоги до майбутньої зброї спростили, щоб швидше перейти від проєктування до випробувань і серійного виробництва.

    За інформацією Bloomberg, яку агентство отримало від обізнаних джерел, перші випробувальні пуски мають відбутися протягом наступних 12 місяців. Постачання готових ракет Україні очікується наприкінці 2027 року — за умови, що учасники програми успішно пройдуть усі етапи тестування. Назви компаній, які отримали контракти, поки офіційно не оприлюднені.

    Проєкт Nightfall має забезпечити Україну відносно дешевою наземною балістичною ракетою, здатною діяти в умовах потужної російської протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Водночас програма повинна допомогти самій Великій Британії відновити компетенції у сфері виробництва тактичних балістичних систем і зменшити залежність Європи від американських боєприпасів.

    Лондон офіційно оголосив про створення Nightfall у січні 2026 року. Початкове урядове повідомлення передбачало наземну ракету з дальністю понад 500 кілометрів і бойовою частиною масою близько 200 кілограмів. Її планували запускати з мобільних платформ, здатних швидко змінювати позицію після залпу, щоб уникнути російського контрудару.

    На ранніх етапах британське оборонне відомство розглядало ще амбітніші характеристики. Як повідомляє Bloomberg, первинна концепція передбачала дальність понад 600 кілометрів, 300-кілограмову бойову частину та ціну менш як 500 тисяч фунтів стерлінгів — приблизно 670–700 тисяч доларів — без урахування вартості пускової установки, боєголовки та розробки.

    Після консультацій із промисловістю вимоги переглянули. Майбутня ракета повинна долати понад 500 кілометрів, нести 200-кілограмову бойову частину, а її орієнтовна ціна зросла до трохи більш як одного мільйона доларів за одиницю. Такий компроміс має зробити проєкт реалістичнішим і дозволити компаніям швидше перейти до створення робочих прототипів.

    Попри зниження частини характеристик, Nightfall залишається серйозною далекобійною системою. Радіус у 500 кілометрів дозволить Україні вражати військові аеродроми, склади боєприпасів, командні пункти, логістичні вузли, ремонтні підприємства та місця зосередження російської техніки далеко за лінією фронту. Конкретний перелік цілей визначатимуть українські Сили оборони відповідно до міжнародного права та домовленостей із партнерами.

    Nightfall має запускатися з різних транспортних платформ, які зможуть випускати кілька ракет поспіль і швидко залишати позицію. Мобільність є критично важливою, оскільки російські військові намагаються виявляти пускові установки за допомогою супутників, розвідувальних безпілотників, радіотехнічної розвідки та агентурної мережі.

    Окремою вимогою є здатність ракети працювати під впливом засобів радіоелектронної боротьби. Росія систематично пригнічує супутникову навігацію та створює фальшиві сигнали GPS. Тому британська ракета повинна мати захищену або комбіновану навігаційну систему, яка не втратить точності навіть у складній радіоелектронній обстановці. Технічні подробиці системи наведення з міркувань безпеки не розкриваються.

    Британська сторона також розраховує на достатньо просту конструкцію, щоб після розгортання виробництва випускати щонайменше десять ракет на місяць. Раніше учасники інших британських конкурсів із далекобійної зброї заявляли про спроможність вийти на значно вищий темп, однак Nightfall є складнішою саме через балістичну траєкторію, потужну бойову частину та вимоги до точності.

    На старті програми Лондон планував обрати три промислові команди й надати кожній контракт приблизно на дев’ять мільйонів фунтів. Компанії мали спроєктувати систему та виготовити по три ракети для випробувань протягом року. У березні британський міністр оборонної готовності та промисловості Люк Поллард підтверджував, що конкурс Nightfall є частиною прискорення військових закупівель.

    Очікувалося, що контракти укладуть до березня, однак, за даними Bloomberg, процедура затрималася приблизно на два місяці. У травні британська влада вже підтверджувала, що угоди з розробниками підписані, але обіцяла назвати переможців пізніше.

    Проєкт має подвійне призначення. Перша мета — дати Україні додатковий засіб для ударів по російській військовій інфраструктурі та посилити її можливості стримування. Друга — відновити європейське виробництво далекобійної зброї на тлі сумнівів щодо стабільності американської підтримки та обмежених запасів наявних західних ракет. У британському оборонному інвестиційному плані Nightfall прямо визначено як програму створення недорогої балістичної ракети.

    Потреба України у такій зброї залишається надзвичайно високою. Росія використовує глибокий тил для базування авіації, зберігання ракет і керованих авіабомб, ремонту техніки та формування резервів. Чим далі ці об’єкти розташовані від фронту, тим складніше Україні атакувати їх звичайними безпілотниками або наявними західними системами.

    Балістична ракета має важливі переваги над крилатими ракетами та дронами. Вона набирає значну швидкість, летить по високій траєкторії та атакує ціль під крутим кутом. Це скорочує час реагування систем ППО й ускладнює перехоплення. Водночас балістичні ракети дорожчі, технологічно складніші та потребують точного контролю якості під час виробництва.

    Nightfall не замінить українські далекобійні безпілотники чи крилаті ракети. Ймовірніше, система доповнить їх. Дрони можуть масово перевантажувати російську ППО та атакувати нафтопереробні підприємства, склади й аеродроми, тоді як балістичні ракети застосовуватимуть проти найбільш захищених і пріоритетних військових об’єктів.

    Паралельно Велика Британія розвиває інші програми далекобійної зброї. У червні Лондон повідомив про успішні льотні випробування трьох британських систем у межах проєкту Brakestop. Йдеться про дешеву наземну ударну зброю з дальністю понад 500 кілометрів та бойовою частиною масою 225 кілограмів. Nightfall і Brakestop є різними програмами, хоча обидві покликані швидко забезпечити Україну засобами для ударів на значній відстані.

    Розробка британської ракети відбувається одночасно з українськими спробами створити власні балістичні системи. Українська влада та оборонні компанії повідомляли про роботу над кількома проєктами, однак більшість їхніх характеристик, реальний статус випробувань і темпи виробництва залишаються засекреченими.

    Саме тому Nightfall може стати не лише додатковим джерелом боєприпасів, а й основою для технологічної співпраці між британськими й українськими інженерами. Україна має унікальний бойовий досвід застосування далекобійної зброї, подолання російської РЕБ та швидкого оновлення програмного забезпечення відповідно до змін на фронті.

    Водночас терміни залишаються головним ризиком програми. Навіть за прискореної процедури перші серійні ракети очікуються лише наприкінці 2027 року. До того часу ситуація на полі бою, російська протиповітряна оборона та вимоги до зброї можуть істотно змінитися. Крім того, кожен прототип має пройти наземні перевірки, випробування двигуна, системи керування, бойової частини та повноцінні пуски.

    Не гарантовано й те, що всі розробники успішно завершать програму. За даними Bloomberg, компанії отримають виробничі контракти лише після успішних випробувань. Якщо прототипи не відповідатимуть вимогам точності, дальності, безпеки або стійкості до РЕБ, строки можуть знову перенести.

    Попри це, підписання контрактів означає, що Nightfall перейшов від політичної заяви до практичної стадії. Британські компанії вже мають фінансування та завдання створити реальні ракети, а не лише концептуальні проєкти.

    Для України ця програма є сигналом довгострокової підтримки. Лондон готує систему не на кілька місяців війни, а на перспективу, у якій Україна повинна мати власний або спільний із союзниками арсенал далекобійної зброї. Якщо Nightfall успішно пройде випробування, російському командуванню доведеться відсувати важливі об’єкти ще далі від кордону, посилювати протиракетну оборону та витрачати більше ресурсів на захист тилу.

    Британія фактично робить ставку на те, що недорога серійна балістика може змінити баланс витрат у війні. Ракета вартістю близько мільйона доларів залишається дорогою зброєю, але вона може знищити літак, радар, командний пункт, склад або виробничий об’єкт, вартість яких у десятки разів більша.

    Nightfall має стати для України мобільною балістичною системою з дальністю понад 500 кілометрів, 200-кілограмовою бойовою частиною та здатністю працювати під російським радіоелектронним тиском. Випробування очікуються протягом року, а перші поставки — наприкінці 2027-го. Головним питанням тепер є те, чи зможуть британські виробники втримати прискорений графік і перетворити амбітний проєкт на серійну зброю, якої Україна потребує вже сьогодні.