Golosnovinua.com

Позначка: Дмитро Кулеба

  • Хто може стати новим послом України в США: у Києві розглядають Кулебу, Палісу та інших кандидатів

    Хто може стати новим послом України в США: у Києві розглядають Кулебу, Палісу та інших кандидатів

    Посада посла України у Сполучених Штатах після звільнення Ольги Стефанішиної залишається вакантною, однак у Києві вже розглядають кілька кандидатур на одну з ключових дипломатичних посад для України. Серед потенційних претендентів називають як досвідчених дипломатів і політиків, так і представників військового середовища. Зокрема, серед можливих кандидатів фігурують колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та заступник керівника Офісу президента Павло Паліса.

    Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на кілька власних джерел у владі.

    За даними видання, в Офісі президента певний час придивлялися до кандидатури Павла Паліси, який нині обіймає посаду заступника керівника ОП та переважно займається питаннями сектору оборони. Його кандидатура виглядала особливо цікавою в контексті побудови відносин із адміністрацією президента США Дональда Трампа.

    Одним із аргументів на користь Паліси джерела називають особисте ставлення до нього американського президента. Як стверджує РБК-Україна, Трамп раніше називав Палісу своїм “улюбленим солдатом” в Україні. Такий неформальний особистий фактор потенційно міг би допомогти новому послу швидше вибудувати робочий контакт із Білим домом.

    Водночас зараз Паліса залишається поруч із президентом Володимиром Зеленським у Києві та відіграє важливу роль у роботі Офісу президента, особливо у питаннях оборони. Саме це, ймовірно, може бути одним із головних факторів, які стримують його можливе переведення до Вашингтона.

    Якщо представник Банкової все ж буде призначений послом у США, це може спричинити ширші кадрові зміни всередині президентської вертикалі та дипломатичного треку. Джерела РБК-Україна наголошують, що цей фактор також враховується під час пошуку кандидата.

    Інше прізвище, яке називають співрозмовники видання, — Дмитро Кулеба. Колишній міністр закордонних справ має значний дипломатичний досвід, добре знайомий американським політичним елітам і протягом кількох років був одним із головних переговорників України із західними союзниками.

    Кулеба очолював Міністерство закордонних справ у найскладніший період повномасштабної війни та регулярно контактував із Державним департаментом США, Білим домом, Конгресом і представниками інших країн-партнерів.

    Його можливе призначення могло б свідчити про ставку Києва на професійного дипломата з великим міжнародним досвідом і вже сформованими зв’язками у Вашингтоні.

    Водночас джерела РБК-Україна зазначають, що остаточного рішення поки немає. Потенційних кандидатів кілька, причому вони представляють різні сфери — дипломатію, політику та військовий сектор.

    Саме це може свідчити про те, що Офіс президента шукає не просто формального керівника українського посольства, а людину, здатну ефективно працювати в нинішній американській політичній реальності.

    Посада посла у США має для України особливе значення. Вашингтон залишається одним із ключових партнерів Києва у питаннях військової допомоги, санкцій проти Росії, фінансової підтримки та дипломатичних переговорів щодо завершення війни.

    Новому послу доведеться одночасно працювати з адміністрацією Дональда Трампа, Конгресом, представниками Республіканської та Демократичної партій, Пентагоном, Державним департаментом, американським бізнесом і аналітичним середовищем.

    Крім того, дипломатичний представник України має відігравати важливу роль у просуванні українських інтересів на тлі дискусій у США щодо подальшої військової допомоги, санкційного тиску на Росію та можливих переговорів між Києвом і Москвою.

    Вакансія посла з’явилася після того, як 3 серпня Володимир Зеленський звільнив Ольгу Стефанішину з цієї посади.

    Після цього в інформаційному просторі з’явилося одразу кілька версій щодо її можливого наступника.

    Зокрема, повідомлялося, що Зеленський нібито пропонував очолити українське посольство у Вашингтоні колишній прем’єр-міністерці Юлії Свириденко. Однак вона, за даними РБК-Україна, відмовилася від пропозиції.

    Також серед можливих кандидатів називали Рустема Умєрова.

    Цей варіант, утім, фактично відпав після того, як 3 серпня президент призначив Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України.

    Ім’я Павла Паліси також звучало в контексті посольської посади ще кілька тижнів тому, тому нинішня інформація джерел підтверджує, що його кандидатура справді розглядалася на високому рівні.

    Наразі головна інтрига полягає не лише у тому, хто саме поїде до Вашингтона, а й у тому, яку модель відносин зі США обере Банкова.

    Призначення військового могло б свідчити про посилення оборонної складової українсько-американських відносин і ставку на прямий контакт із командою Трампа у питаннях війни та безпеки.

    Призначення дипломата рівня Дмитра Кулеби, навпаки, означало б акцент на професійній зовнішньополітичній роботі, переговорах і використанні вже наявних зв’язків у Вашингтоні.

    Якщо ж послом стане чинний високопосадовець Офісу президента, Києву доведеться перебудовувати внутрішню структуру роботи із США та перерозподіляти відповідальність між Банковою, Міністерством закордонних справ і дипломатичною місією.

    Саме тому рішення щодо нового посла, ймовірно, не є суто кадровим.

    Йдеться про вибір людини, яка в найближчий період стане одним із головних комунікаторів України з адміністрацією Дональда Трампа — у момент, коли від позиції Вашингтона багато в чому залежатимуть темпи військової підтримки, нові санкції проти Росії та дипломатичні сценарії завершення війни.

    Поки що Банкова офіційно не називає фаворита.

    За інформацією джерел, остаточне рішення ще не ухвалене, а список претендентів залишається ширшим за два найчастіше згадувані прізвища — Паліси та Кулеби.

    Тож одна з найважливіших дипломатичних вакансій України досі відкрита, а вибір нового посла у США може стати показником того, яку саме стратегію Київ планує будувати у відносинах із Вашингтоном найближчим часом.

  • Банкова готує кадрові рішення щодо МЗС, імовірність звільнення Сибіги зросла до 70 відсотків

    Банкова готує кадрові рішення щодо МЗС, імовірність звільнення Сибіги зросла до 70 відсотків

    Імовірність звільнення виконувача обов’язків міністра закордонних справ Андрія Сибіги зросла з 50 до 70 відсотків. Про це редакції повідомило джерело, безпосередньо обізнане з кадровими обговореннями на Банковій. За його інформацією, рішення щодо керівництва МЗС та низки ключових дипломатичних призначень мають бути ухвалені до кінця поточного тижня. Водночас на момент підготовки матеріалу жодного остаточного кадрового рішення ще не прийнято.

    Зростання ймовірності відставки безпосередньо пов’язують із появою в публічному просторі інформації про 37 мільйонів гривень, викрадених у системі МЗС. Поширення цих відомостей, за версією співрозмовника, було свідомо спрямоване на те, щоб не допустити повернення до міністерства людей, яких пов’язують із командою колишнього міністра Дмитра Кулеби. У цьому ж контексті під питанням опинилося і подальше перебування Валерія Залужного на посаді посла України у Великій Британії.

    До появи інформації про 37 мільйонів імовірність звільнення Сибіги оцінювалася приблизно у 50 відсотків. Після цього баланс змістився. Співрозмовник характеризує ситуацію як свідомий крок, покликаний посилити політичний тиск і унеможливити кадрове повернення команди Дмитра Кулеби до дипломатичного відомства.

    Усередині МЗС ситуацію сприймають як продовження давнього внутрішнього протистояння. Дмитро Кулеба залишив посаду міністра у вересні 2024 року. Андрій Сибіга, який очолив відомство після нього, тривалий час вважався людиною, близькою до команди Андрія Єрмака. Нинішні кадрові процеси є частиною боротьби за контроль над міністерством і дипломатичною вертикаллю.

    На кону не лише посада очільника МЗС. Йдеться про те, хто формуватиме дипломатичну команду України, хто впливатиме на призначення послів у ключових столицях та хто визначатиме кадрову конфігурацію української дипломатії в найближчий період. При цьому джерело не стверджує, що йдеться про зміну зовнішньополітичного курсу держави. Боротьба точиться насамперед за апаратний контроль над інституцією, через яку цей курс реалізується.

    Конкретних прізвищ людей, яких намагаються не допустити до повернення в МЗС, не називають. Говорять лише про існування кількох центрів впливу, між якими триває боротьба за майбутній склад керівництва міністерства.

    Окремо і особливо гостро стоїть питання щодо Валерія Залужного. Колишній головнокомандувач Збройних сил України обіймає посаду посла у Великій Британії з 2024 року. Його фігура залишається однією з найбільш політично чутливих у всій системі державної влади. Будь-яке рішення стосовно нього автоматично виходить далеко за межі звичайної дипломатичної кадрової ротації і матиме резонанс як усередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Посада Залужного зараз також перебуває в зоні ризику. Які саме варіанти обговорюються — залишається невідомим. Співрозмовник лише констатує факт, що питання його подальшого перебування в Лондоні є частиною ширших кадрових розрахунків на Банковій. Це додає ще один відчутний шар напруги до вже й без того складної ситуації навколо МЗС. Поки немає ясності ні щодо майбутнього міністерства, ні щодо одного з найбільш помітних і символічно значущих українських послів.

  • Кулеба попередив про фатальні наслідки: Зеленський має або звільнити Сирського, або обмежити його вплив

    Кулеба попередив про фатальні наслідки: Зеленський має або звільнити Сирського, або обмежити його вплив

    Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба прокоментував гострий конфлікт між колишнім очільником Міністерства оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. За його оцінкою, після того як президент Володимир Зеленський фактично зробив вибір на користь однієї зі сторін, повернення Федорова на попередню посаду вже не забезпечить нормальної та продуктивної роботи оборонного відомства.

    Кулеба провів паралель із власним досвідом роботи на посаді міністра закордонних справ. Він пригадав ситуацію, коли президент у питаннях зовнішньої політики дедалі більше покладався на тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. За словами дипломата, саме тоді він дійшов висновку, що перебування на міністерській посаді втрачає сенс, якщо глава держави зробив ставку на іншу людину у відповідній сфері.

    «Немає сенсу залишатися міністром будь-чого, якщо президент у цій сфері зробив ставку на іншу людину», — заявив Кулеба. Він додав, що в подібній конфігурації посадовець може формально зберігати повноваження, але фактично втрачає можливість реалізовувати власну політику та впливати на ключові рішення.

    Саме тому, на думку колишнього глави МЗС, заклики повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони не вирішують головної проблеми. Навіть у разі формального поновлення він опинився б у ситуації, коли президент, міністр і головнокомандувач діють окремо та не мають спільного бачення. Кулеба описав таку модель як існування кожного керівника у власній «бульбашці», що особливо небезпечно для держави, яка веде повномасштабну війну.

    Конфлікт між Федоровим і Сирським став публічним після серії різких заяв колишнього міністра оборони. Федоров звинуватив військове керівництво у блокуванні запропонованих Міністерством оборони реформ, зокрема змін у системі комплектування війська та запровадження нової моделі контрактів.

    За словами Федорова, успішний перехід ЗСУ на нові контракти залежав не лише від цифрових рішень чи фінансування, а й від готовності командирів та Генерального штабу змінювати усталені підходи. Він стверджував, що на найвищому рівні ініціативи Міноборони стикнулися зі свідомим спротивом, а відповідальність за системну кризу у сфері мобілізації поклав особисто на Сирського.

    Федоров також заявив, що запропоновані його командою зміни почали блокувати, тоді як головнокомандувач нібито уникав прямого обговорення проблем. Колишній міністр звинуватив Сирського в інтригах і небажанні зосередитися на пошуку асиметричних способів протидії Росії.

    «Замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну», — заявив Федоров, описуючи наслідки протистояння між оборонним відомством та військовим командуванням.

    Президент Володимир Зеленський публічно визнав, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні суперечності. За інформацією джерел «Української правди», під час спілкування з депутатами фракції «Слуга народу» президент пояснював кадрові рішення тим, що більше не міг допустити постійного протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

    Співрозмовники видання передавали слова Зеленського про те, що ситуація доходила до абсурду: Сирський міг звинувачувати Міноборони у ненаданні ресурсів для певних операцій, тоді як Федоров стверджував, що необхідні засоби були передані, але військове керівництво неправильно їх використовувало.

    Президент наголошував, що у країні, яка воює, Міністерство оборони та Генеральний штаб не можуть вести боротьбу між собою. Водночас він нібито визнав, що за логікою ситуації змінювати варто було б обох керівників, однак одночасно ухвалити два настільки масштабні кадрові рішення він не готовий.

    Після відставки Федорова Зеленський заявив, що той має залишитися у президентській команді, однак не уточнив, яку саме посаду йому можуть запропонувати. Президент також прокоментував акції на підтримку колишнього міністра, зазначивши, що громадяни мають право висловлювати свою позицію, а влада чує суспільство.

    Сирський у відповідь на гостру критику не став публічно розбирати кожне звинувачення Федорова. Головнокомандувач подякував колишньому міністру за роботу та побажав йому залишатися в команді України. Він наголосив, що керівництву держави та військовим зараз необхідно зосередитися на війні й ефективній стратегії, яка, за його словами, демонструє конкретні результати.

    Водночас Дмитро Кулеба вважає, що проблема значно ширша за особисті взаємини двох посадовців. Окрему увагу він звернув на небезпеку надмірної концентрації впливу в руках однієї людини. За словами дипломата, українська політична історія вже демонструвала, що ситуація стає загрозливою, коли певний посадовець починає вважати себе всесильним і переконаний, що може вирішувати з президентом будь-які питання на власну користь.

    Кулеба прямо заявив, що глава держави має або розв’язувати питання про звільнення Сирського, або встановити для головнокомандувача чіткі інституційні обмеження. На думку колишнього міністра, не можна чекати, доки ситуація погіршиться, оскільки наслідки помилок у військовому управлінні вимірюються не лише політичними рейтингами чи кар’єрами чиновників.

    «За це буде заплачено людськими життями і дедалі більшими руйнуваннями», — попередив Кулеба.

    Ця заява стала однією з найжорсткіших публічних оцінок ролі Сирського з боку колишнього високопосадовця. Кулеба фактично закликав президента не обмежуватися заміною міністра оборони, а оцінити весь механізм ухвалення рішень у секторі безпеки й оборони.

    Ситуація навколо Федорова і Сирського оголила давню проблему розподілу повноважень між цивільним та військовим керівництвом. Міністерство оборони відповідає за формування політики, ресурсне забезпечення, закупівлі, цифровізацію та організацію системи комплектування. Головнокомандувач і Генеральний штаб безпосередньо відповідають за планування та ведення бойових дій, застосування військ і реалізацію рішень на фронті.

    У теорії ці дві частини оборонної вертикалі повинні працювати як єдина система. Однак за відсутності довіри та чітких механізмів координації суперечки щодо ресурсів, мобілізації, кадрової політики чи технологічних реформ можуть перетворюватися на боротьбу за вплив.

    До публічної дискусії долучилися й представники військового середовища. Командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий підтримав курс на зміни, який асоціювали з командою Федорова, та наголосив, що армії потрібні нові правила. За його словами, правильні рішення не повинні залежати лише від особистої сміливості окремого командира або від підтримки конкретної команди в міністерстві.

    Раніше Сирський і Федоров публічно заперечували наявність масштабного конфлікту. Ще наприкінці червня головнокомандувач говорив, що кожна зі сторін виконує власні завдання, хоча й визнавав періодичне виникнення питань і суперечностей. Федоров також описував відносини з військовим керівництвом як робочі. Однак після урядових перестановок накопичені розбіжності вийшли у публічну площину.

    За даними джерел у парламентській фракції «Слуга народу», Зеленський не планував повторно вносити кандидатуру Федорова на посаду очільника Міноборони. Серед можливих претендентів на міністерське крісло називали Ігоря Клименка. Водночас остаточна роль Федорова в оновленій системі влади на момент появи цих повідомлень залишалася невідомою.

    Колишній міністр закордонних справ переконаний, що механічне повернення Федорова не відновить ефективність системи, якщо базове політичне рішення президента вже ухвалене. Для нормальної роботи міністр повинен мати не лише формальні повноваження, а й реальну довіру глави держави, можливість впливати на рішення та узгоджувати дії з військовим командуванням.

    Заява Кулеби стосується не лише кадрової долі Федорова або майбутнього Сирського. Вона порушує ширше питання про те, як у воюючій державі розподіляється влада, хто несе відповідальність за рішення та чи існують інституційні запобіжники від надмірного посилення окремих посадовців.

    На думку ексглави МЗС, конфлікт не можна просто приховати черговими кадровими перестановками. Якщо президент зберігає Сирського на посаді, він має чітко визначити межі його повноважень і забезпечити систему контролю. Якщо ж така модель не працює, кадрове рішення потрібно ухвалювати до того, як управлінські помилки призведуть до нових втрат на фронті та руйнувань у тилу.

  • Сирському шукають заміну – Зеленський планує звільнити головнокомандувача ЗСУ. Джерела

    Сирському шукають заміну – Зеленський планує звільнити головнокомандувача ЗСУ. Джерела

    За інформацією наших джерел, протягом наступного тижня може бути звільнений головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    “Сирського можуть звільнити протягом тижня, наразі йому шукають заміну.

    Зеленський у такій ситуації, що йому доведеться ухвалити жорстке рішення” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше екс-міністр МЗС Дмитро Кулеба заявив, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський теж має бути звільнений, якщо у нього був конфлікт з Михайлом Федоровим, що призвело до відставки міністра оборони.

  • «Без нас миру не буде»: Туск висунув жорстку умову щодо переговорів із Росією

    «Без нас миру не буде»: Туск висунув жорстку умову щодо переговорів із Росією

    Польща не визнаватиме жодних рішень щодо можливого припинення війни в Україні або майбутніх домовленостей із Росією, якщо такі рішення ухвалюватимуться без її участі. З такою гучною заявою виступив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, фактично окресливши нову позицію Варшави щодо потенційних мирних переговорів між Європейським Союзом та країною-агресором.

    Заява польського прем’єра пролунала на тлі активних дискусій про можливі дипломатичні формати завершення війни в Україні та ролі європейських держав у майбутньому переговорному процесі. За словами Туска, Польща як одна з ключових держав східного флангу НАТО та безпосередній сусід України не може бути усунута від ухвалення рішень, які впливатимуть на безпеку всього регіону.

    Під час брифінгу глава польського уряду зазначив, що не заперечує проти різноманітних форматів консультацій між європейськими лідерами. Водночас він наголосив, що жодна група держав не має права говорити від імені всього Європейського Союзу без погодження з іншими членами об’єднання.

    «Польща не буде дотримуватися жодних рішень, які будуть ухвалені без її участі. А по суті, будь-яке рішення, що стосується можливого припинення вогню та майбутнього миру між Україною та Росією, так чи інакше безпосередньо стосуватиметься й Польщі», – заявив Туск.

    За словами прем’єра, найближчим часом відбудеться зустріч у форматі Е5, до якої увійдуть Польща, Франція, Німеччина, Велика Британія та Італія. Саме цей майданчик нині розглядається як один із ключових для координації позицій провідних європейських держав щодо війни в Україні та майбутньої архітектури безпеки на континенті.

    Однак Туск підкреслив, що навіть така впливова група не повинна монополізувати право представляти весь Європейський Союз у контактах із Росією.

    Заява польського прем’єра пролунала на тлі зростаючих дискусій про те, чи повинна Європа брати безпосередню участь у переговорах щодо завершення війни. Останніми місяцями низка європейських політиків наполягає на тому, що майбутні мирні домовленості неможливо реалізувати без участі ЄС, оскільки саме європейські країни забезпечують значну частину військової, фінансової та гуманітарної підтримки України.

    Водночас у Кремлі неодноразово демонстрували небажання сприймати Європу як окремого суб’єкта переговорного процесу. Російське керівництво традиційно надає перевагу прямому діалогу зі Сполученими Штатами, розглядаючи саме Вашингтон як головного геополітичного опонента.

    На цю особливість російської політики раніше звертав увагу колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. За його словами, Володимир Путін не готовий вести серйозні переговори про завершення війни з європейськими лідерами.

    Кулеба зазначав, що для Кремля Європа тривалий час залишалася радше об’єктом міжнародної політики, а не самостійним центром ухвалення рішень. На його переконання, російська політична система десятиліттями формувала образ світу, де ключові питання вирішують лише дві наддержави – США та Росія.

    Саме тому спроби залучити Європейський Союз до повноцінного переговорного процесу можуть зустріти жорсткий спротив із боку Москви.

    Водночас у Європі дедалі частіше звучать заяви про необхідність активнішої участі європейських держав у питаннях миру та безпеки. Голова Європейської ради Антоніу Кошта останніми місяцями намагався налагодити контакти з Кремлем для обговорення можливих шляхів дипломатичного врегулювання війни. Проте ці зусилля не дали помітних результатів.

    На цьому тлі позиція Польщі виглядає логічним продовженням прагнення Варшави посилити свій вплив на європейську політику безпеки. Польща залишається однією з найбільш активних держав ЄС у підтримці України та одним із ключових логістичних центрів для постачання західної допомоги.

    Крім того, польська влада неодноразово наголошувала, що будь-яке рішення щодо майбутнього України безпосередньо впливатиме на безпеку Польщі. Саме тому Варшава прагне бути не спостерігачем, а повноцінним учасником процесу.

    Тим часом дипломатичні дискусії щодо можливого відновлення переговорів між Україною та Росією тривають. Президент України Володимир Зеленський нещодавно заявив, що Київ очікує на продовження переговорного процесу, однак ключовим питанням залишається формат таких контактів та склад учасників.

    Своєю чергою міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль висловив думку, що новий раунд переговорів між Україною та Росією може відбутися вже цього літа. На його переконання, поточна ситуація на фронті не дає жодній зі сторін вирішальної переваги, що може підштовхнути дипломатичний процес.

    Попри це експерти наголошують, що поки Росія не демонструє готовності до компромісів, перспективи реального мирного врегулювання залишаються невизначеними. А заява Дональда Туска свідчить про те, що навіть у разі початку переговорів боротьба за місце за столом перемовин між ключовими міжнародними гравцями буде не менш напруженою, ніж самі дипломатичні дискусії.

  • У мережі обговорюють образ Світлани Павелецької з брендовою сумкою Lanvin

    У мережі обговорюють образ Світлани Павелецької з брендовою сумкою Lanvin

    Світлана Павелецька, яку в медіа називають подругою колишнього міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, показала новий весняний образ у соцмережах. На опублікованих фото вона позує в коротких шортах і туфлях, доповнивши стильний лук дорогою брендовою сумкою.

    На деталь образу звернула увагу блогерка Harley Quinn, яка помітила, що аксесуар належить до французького модного дому Lanvin. За її даними, вартість сумки становить 1 759 доларів, що за поточним курсом дорівнює приблизно 75 800 гривень.

    На фотографіях Павелецька постає у легкому весняному образі — короткі шорти, елегантне взуття та мінімалістичні аксесуари. Однак саме брендова сумка стала головним елементом, який привернув увагу користувачів соцмереж.

    У мережі подібні публікації традиційно викликають обговорення — особливо коли йдеться про людей, пов’язаних із колишніми або чинними високопосадовцями.

    Світлана Павелецька раніше неодноразово з’являлася у публічному просторі поруч із Дмитром Кулебою, що породжувало чимало чуток та обговорень у медіа і соціальних мережах.

    Наразі сама Павелецька ситуацію навколо вартості аксесуара чи реакцію на публікації блогерів не коментувала.

  • The Guardian розкрив деталі розмови Кулеби з Байденом за два дні до повномасштабного вторгнення

    The Guardian розкрив деталі розмови Кулеби з Байденом за два дні до повномасштабного вторгнення

    Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час візиту до Вашингтона отримав тривожні сигнали від американської розвідки. Як пише The Guardian, 22 лютого 2022 року йому продемонстрували дані про розташування російських військ уздовж українського кордону, зокрема точки, де «російські танки прогрівали свої двигуни та чекали на перетин кордону».

    Після зустрічі з представниками розвідки Кулебу несподівано запросили до Овального кабінету на розмову з президентом США Джо Байденом. За словами українського дипломата, ця бесіда нагадувала «розмову лікаря з пацієнтом», який має невиліковний діагноз. «Коли я виходив з Овального кабінету, у мене було відчуття, що Байден прощається, як зі мною, так і з народом України», – розповів Кулеба.

    У той самий час в Україні тривала фінальна підготовка до можливого нападу. У штабі Збройних сил головнокомандувач Валерій Залужний разом із вищими командирами здійснювали останні заходи оборони. На дні Чорного моря встановили міни для запобігання можливій морській висадці в районі Одеси, а підрозділи були перекинуті до стратегічно важливих районів.

    Один із українських генералів зазначив, що частина таких рішень формально суперечила чинним нормам і могла б спричинити кримінальні провадження, однак загроза вторгнення змусила командирів діяти на випередження.

    Українська військова розвідка під керівництвом Кирила Буданова отримала від західних партнерів інформацію про плани Росії захопити аеродром у Гостомелі. Ці дані дозволили розробити оборонні заходи на останню ніч перед початком атаки та підготувати ключові позиції.

    The Guardian також зазначає, що американські спецслужби протягом кількох тижнів отримували сигнали про можливе вторгнення Росії в лютому 2022 року. Президент США направив директора ЦРУ Вільяма Бернса до Москви, щоб попередити Кремль про потенційні економічні та політичні наслідки.

    У день початку вторгнення, 24 лютого 2022 року, президент України Володимир Зеленський звернувся до тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона з проханням зателефонувати Володимиру Путіну та переконати його припинити війну.

    Водночас українські прикордонники ще на початку лютого перехопили повідомлення від командира чеченського підрозділу, дислокованого в Білорусі, адресоване Рамзану Кадирову. У ньому йшлося про готовність підрозділу до входу в Київ.

    Матеріал британського видання дає змогу відтворити атмосферу останніх днів перед 24 лютого – період, коли сигнали про вторгнення ставали дедалі конкретнішими, а українська сторона готувалася до найгіршого сценарію.

  • Сергій Кислиця сприяє поверненню Дмитра Кулеби до влади

    Сергій Кислиця сприяє поверненню Дмитра Кулеби до влади

    За інформацією джерел видання 360ua.news, фактичне “повернення екс-міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до влади” відбувається за сприяння нового першого заступника керівника ОП Сергія Кислиці.

    За інформацією джерела, Дмитро Кулеба повертається у велику політику за протекції Сергія Кислиці, з яким у нього “чудові стосунки”.

    Також, за інформацією джерела, “наразі в українському дипломатичному середовищі Кислиці і Кулебі немає рівних, що також вплинуло на рішення Президента повернути Кулебу в команду”.

    “Дмитро Кулеба може, зокрема, контролювати СЗР, оскільки більшість інформації служба збирає через “західних партнерів” і співробітників своїх посольств.  Тому завдання координації роботи стоїть дуже жорстко, особливо, якщо брати до уваги історію, що в багатьох посольствах з’явилися непрофесіонали” – зазначає джерело.

  • Ексміністр Кулеба зробив пропозицію співзасновниці книжкового магазину «Книголав»

    Ексміністр Кулеба зробив пропозицію співзасновниці книжкового магазину «Книголав»

    Ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба зробив пропозицію своїй коханій, співзасновниці «Книголав» Світлані Павелецькій. Після освідчення пара опублікувала відео, в якому Павелецька продемонструвала обручку — невеликий фрагмент став приводом для уваги у соцмережах та ефірах.

    Нещодавно стало відомо, що Дмитро Кулеба освідчився своїй коханій — Світлані Павелецькій. Пару днями показали у відео для програми «Ранок у великому місті», де наречена ненадовго показала свою обручку. Характер прикраси журналісти охарактеризували як вишуканий і стриманий — хоча роздивитися деталі повністю не вдалося.

    Кулеба та Павелецька живуть разом з 2021 року. У 2022 році Дмитро офіційно розлучився зі своєю першою дружиною. Раніше пара зізнавалася, що не ставила перед собою жорстких планів щодо офіційного шлюбу, проте останні події свідчать, що вони вирішили зробити цей крок разом.

    Під час інтерв’ю, яке відбулося незадовго до публікації відео, журналісти запитали Кулебу про можливість одруження; політик відповів лаконічно: «Що ж ви мені сюрприз псуєте». Як виявилося, саме тоді пропозиція вже була зроблена — і подальші кадри підтвердили згоди нареченої.

    Про деталі планів пари — дата весілля чи інші подробиці — офіційно не повідомляли. У пресі також згадують, де мешкає пара: раніше з’являлися публікації про їхню трикімнатну квартиру вартістю близько $282 тис., однак наразі подружжя утримується від коментарів щодо побутових і фінансових аспектів життя.

    Для обох цей крок став знаковим: у публічних коментарях вони підкреслювали важливість прийняття рішень разом і повагу до особистого простору. Заручини стали яскравою, але приватною подією, яка одразу потрапила в інформаційний простір завдяки ефіру й короткому відео.

    Що відомо про партнерку
    Світлана Павелецька — співзасновниця книжкового магазину «Книголав», публічна особа у культурному середовищі. У своїх інтерв’ю вона неодноразово наголошувала на увазі до приватності, однак не приховує підтримки у стосунках із Кулебою. Пара кілька разів говорила про спільні плани, але раніше відкладала офіційні кроки через особисті та професійні причини.

  • Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    В українському політичному дискурсі зростає консенсус: демографічна яма і повоєнна відбудова штовхають країну до керованої трудової міграції. Ексміністр Дмитро Кулеба визнає, що «можливо, доведеться відкривати країну для Бангладешу, Непалу, Індії, Філіппін, В’єтнаму». Президент KSE і радник ОП Тимофій Мілованов говорить про критичний дефіцит кадрів і попереджає: імпорт працівників рахується не «десятками тисяч, а мільйонами». Експерти, опитані порталом «Коментарі», пояснюють, як це позначиться на економіці, поверненні українців і суспільній напрузі.

    Україна входить у фазу, коли відбудова потребуватиме масових рук — від будівництва ГЕС, портів і аеропортів до модернізації залізниці. Політексперт Володимир Цибулько вважає, що запит вимірюватиметься мільйонами позицій: іноземні підрядники (зокрема європейські і турецькі) привозитимуть команди разом із технікою; внутрішній ринок всотуватиме додаткових працівників у будкомплексі. На його думку, інтеграція не стане шоком: наявні спільноти вже приймають українські «правила гри», створюють релігійні інфраструктури без антидержавних жестів і вчать мову.

    Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

    Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

    Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

    Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.