Golosnovinua.com

Позначка: Дональд Трамп

  • «Піде за власним бажанням навесні»: Джеймс Карвілл прогнозує дострокову відставку Дональда Трампа

    «Піде за власним бажанням навесні»: Джеймс Карвілл прогнозує дострокову відставку Дональда Трампа

    Відомий американський політтехнолог та демократичний стратег Джеймс Карвілл висловив прогноз, що Президент США Дональд Трамп не добуде свій каденційний термін і піде у відставку навесні 2027 року. Головними чинниками такого кроку Карвілл називає погіршення стану здоров’я, вік та зростання емоційного й політичного тиску.

    Ключові аргументи та деталі прогнозу

    • Стан здоров’я та вікові зміни: Карвілл звертає увагу на швидкий фізичний знос і віковий фактор, які роблять перебування на посаді в режимі постійного високого стресу занадто виснажливим.
    • Зміна політичного ландшафту: На думку стратега, зміна балансу сил у Вашингтоні позбавить Трампа звичної свободи дій та суттєво обмежить його можливість проводити власний курс.
    • Накопичення системних проблем: Поєднання економічних викликів, міжпартійного протистояння та внутрішньополітичних суперечок поставить бізнесмена та політика у безвихідне становище.
    • Сценарій відходу: Замість виснажливої боротьби проти опозиції та погіршення власного самопочуття, Трамп, за прогнозом Карвілла, віддасть перевагу достроковому складанню повноважень.

    З заяви Джеймса Карвілла в авторському випуску «Trump Will Be Gone By The Spring»:

    «Його здоров’я кращим не стає, а політичний клімат швидко змінюється. Я прогнозую, що Дональд Трамп просто піде з посади наступної весни через поєднання фізичного зносу, віку та втрати владних важелів».

     

  • США ставлять світ перед вибором: Вашингтон вимагає визначитися між американським і китайським ШІ

    США ставлять світ перед вибором: Вашингтон вимагає визначитися між американським і китайським ШІ

    Глобальна боротьба США та Китаю за домінування у сфері штучного інтелекту переходить у нову фазу. Вашингтон готується фактично поставити десятки держав перед вибором: поглиблювати технологічну співпрацю зі Сполученими Штатами або одночасно брати участь у китайських ініціативах. Намагання залишитися одразу у двох таборах може завершитися виключенням із американської коаліції.

    Про це повідомляє Reuters, яке ознайомилося з проєктом листа Державного департаменту США. Документ адресований 35 країнам, що підписали влітку спільну заяву AI Opportunity, і містить доволі недвозначний сигнал: Вашингтон очікує від партнерів стратегічного вибору.

    У центрі протистояння опинилася американська ініціатива Pax Silica. Вона значно ширша, ніж просто співробітництво у сфері програмного забезпечення чи популярних генеративних моделей ШІ. Фактично йдеться про створення окремої екосистеми, яка повинна охопити весь технологічний ланцюг — від критично важливих мінералів та енергетики до виробництва напівпровідників, дата-центрів, обчислювальної інфраструктури та самих моделей штучного інтелекту.

    Pax Silica була запущена Сполученими Штатами у грудні 2025 року. За офіційним описом ініціативи, її завданням є створення безпечних, стійких та інноваційних ланцюгів постачання технологій, необхідних для нової епохи ШІ.

    І тепер Вашингтон, схоже, хоче провести чітку межу між учасниками цієї системи та технологічними партнерами Китаю.

    «Бути частиною всього — означає не бути частиною нічого», — йдеться у проєкті американського листа, який цитує Reuters. У Вашингтоні наголошують, що приєднання до Pax Silica — не просто символічна участь у міжнародній організації, а певне зобов’язання, яке може бути несумісним з участю в конкуруючих структурах.

    Водночас Reuters застерігає: поки йдеться саме про проєкт документа. Агентству не вдалося встановити, коли його планують розіслати країнам, а остаточний текст ще може змінитися. Тому говорити про вже висунутий формальний «ультиматум» наразі було б передчасно.

    За що насправді борються США

    Масштаб Pax Silica добре демонструє, чому ця історія виходить далеко за межі дипломатії.

    Після саміту 2026 року кількість підписантів декларації Pax Silica сягнула 24. Серед них — США, Австралія, Фінляндія, Індія, Ізраїль, Японія, Норвегія, Катар, Південна Корея, Сінгапур, Швеція, Філіппіни, ОАЕ, Велика Британія, а також низка нових партнерів, включно з Німеччиною, Нідерландами та Казахстаном.

    Ще ширшим є коло країн, які підтримали AI Opportunity Statement. За даними Держдепартаменту, до нього увійшли близько трьох десятків економік, серед яких Аргентина, Вірменія, Австралія, Бахрейн, Чилі, Данія, Естонія, Німеччина, Індія, Італія, Японія, Казахстан, Нідерланди, Нова Зеландія, Польща, Португалія, Південна Корея, Туреччина, ОАЕ та Велика Британія.

    Логіка США зрозуміла: сучасний штучний інтелект неможливо розвивати лише за допомогою алгоритмів.

    Потрібні надпотужні чипи, величезні дата-центри, стабільне енергопостачання, критичні мінерали, високотехнологічне виробництво, фахівці та колосальні обчислювальні ресурси.

    Контроль над цими ланцюгами стає таким самим стратегічним ресурсом, яким у попередні десятиліття були нафта, газ або транспортні маршрути.

    Reuters зазначає, що, вимагаючи від партнерів визначитися, США сподіваються обмежити доступ Китаю до ресурсів, необхідних для створення дедалі потужніших систем ШІ, які можуть забезпечити не лише економічні, а й військові переваги.

    Китай уже створив власну відповідь

    Пекін тим часом будує альтернативну систему.

    У липні в Шанхаї було офіційно створено World Artificial Intelligence Cooperation Organization — Всесвітню організацію співробітництва у сфері штучного інтелекту, або WAICO.

    За інформацією Міністерства закордонних справ Китаю, угоду про створення організації підписали представники 29 держав. Штаб-квартира структури розташовуватиметься в Шанхаї. Серед країн-засновниць китайська сторона називає, зокрема, Казахстан, Лаос, Пакистан, Росію та Індонезію.

    Сі Цзіньпін представив нову організацію як платформу для глобального управління штучним інтелектом і співробітництва, особливо з державами Глобального Півдня.

    Пекін також пообіцяв протягом наступних п’яти років надати країнам, що розвиваються, 5 тисяч місць у програмах навчання та семінарах у сфері ШІ, а також створювати міжнародні центри співпраці з ASEAN, Африканським союзом, Лігою арабських держав, BRICS та іншими об’єднаннями.

    Таким чином, США та Китай дедалі очевидніше формують не просто конкуруючі технологічні компанії, а дві міжнародні екосистеми.

    І це принципова відмінність.

    Казахстан опинився одразу у двох таборах

    Найпоказовішим прикладом став Казахстан.

    25 червня 2026 року Астана офіційно приєдналася до Pax Silica та AI Opportunity Partnership. Казахстанська влада пояснювала рішення можливістю залучити інвестиції, отримати технології та розвивати переробку критичних мінералів, високотехнологічне виробництво, дата-центри та власну ШІ-інфраструктуру.

    А вже в липні представник Казахстану підписав у Шанхаї угоду про створення китайської WAICO.

    Reuters називає Казахстан єдиною відомою на цей момент державою, яка приєдналася до обох ініціатив. Саме така ситуація і викликала занепокоєння Вашингтона.

    Для Астани це зрозуміла зовнішньополітична стратегія: країна географічно розташована між Росією та Китаєм, одночасно намагаючись розширювати співпрацю із Заходом. Крім того, Казахстан володіє значними запасами ресурсів і хоче перейти від ролі постачальника сировини до виробництва технологічної продукції з високою доданою вартістю.

    Але саме можливість такого балансування США тепер, схоже, прагнуть суттєво обмежити.

    ШІ перетворюється на питання національної безпеки

    Причина жорсткішого американського підходу полягає ще й у тому, що штучний інтелект дедалі менше сприймається лише як комерційна технологія.

    Передові моделі можуть використовуватися для військового планування, розвідки, аналізу супутникових даних, кібероперацій, автономних систем, наукових досліджень та розроблення нових технологій.

    Тому боротьба за ШІ фактично перетворюється на боротьбу за промислову та військово-технологічну перевагу наступних десятиліть.

    Особливу роль відіграють напівпровідники. Без сучасних прискорювачів неможливо навчати найбільші моделі, а їхнє виробництво залежить від складного міжнародного ланцюга компаній, обладнання, матеріалів і технологій.

    Pax Silica якраз і намагається об’єднати союзників США навколо такого ланцюга — від сировини до готової ШІ-інфраструктури.

    Світ може розділитися на два технологічні блоки

    Якщо Вашингтон реалізує підхід, описаний Reuters, наслідки можуть виявитися значно ширшими, ніж виключення окремих держав з однієї міжнародної ініціативи.

    Перед країнами постане питання, чи можна надалі одночасно користуватися американськими технологіями, залучати китайські інвестиції, будувати дата-центри з різними партнерами та співпрацювати з обома технологічними екосистемами.

    Для багатьох держав такий вибір буде складним. Китай є одним із найбільших торговельних партнерів світу та пропонує доступні технологічні рішення, тоді як США разом із союзниками контролюють значну частину найбільш передових технологій, необхідних для розвитку ШІ.

    Саме тому нинішня суперечка може стати одним із перших етапів значно масштабнішого процесу — формування двох паралельних технологічних блоків із власними чипами, дата-центрами, моделями ШІ, стандартами безпеки та правилами обміну технологіями.

    І якщо раніше держави могли намагатися співпрацювати одночасно з Вашингтоном і Пекіном, тепер США дають зрозуміти, що простір для такого маневру може скоротитися.

    Поки американський лист залишається проєктом, тому остаточні правила гри ще не визначені. Однак сам факт появи документа демонструє важливий зсув: глобальна гонка штучного інтелекту дедалі більше перетворюється з конкуренції компаній на геополітичне протистояння держав. А наступним питанням стає вже не тільки те, хто створить найпотужніший ШІ, а й на чиєму боці опиниться решта світу.

  • «Не давайте Україні зброю»: у США набирають силу ліві, які хочуть зупинити військову допомогу Києву

    «Не давайте Україні зброю»: у США набирають силу ліві, які хочуть зупинити військову допомогу Києву

    Американський лівий політичний табір дедалі помітніше впливає на порядок денний Демократичної партії, однак у питанні війни Росії проти України він залишається глибоко розділеним. Поки одні з найвідоміших прогресивних політиків США називають російське вторгнення проявом імперіалізму та підтримують право Києва на самооборону, радикальніше крило вимагає припинити американські поставки озброєнь і зробити ставку на переговори з Москвою.

    Особливо гостро ця суперечка проявилася навколо Democratic Socialists of America (DSA) — найбільшої організації демократичних соціалістів у США, з якою пов’язана частина відомих представників прогресивного табору. Ще після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року DSA офіційно засудила напад РФ, але водночас закликала до «негайної дипломатії та деескалації». Організація від самого початку розглядала конфлікт передусім через антивоєнну та антимілітаристську оптику.

    Ця позиція за чотири роки стала ще помітнішою. Співголова DSA Меган Ромер у нещодавньому інтерв’ю прямо виступила проти постачання американської зброї Україні. Її аргумент полягає в тому, що Вашингтон повинен вкладатися не у військову підтримку, а в масштабні дипломатичні зусилля, спрямовані на те, щоб змусити Росію припинити війну. В іншому публічному виступі Ромер називала мілітаризм однією з головних перешкод для соціалістичної політики загалом.

    Саме тут проходить одна з головних ліній розколу американських лівих. Для DSA та частини антивоєнного руху постачання зброї залишається продовженням американського мілітаризму незалежно від того, хто є агресором. Критики такого підходу заперечують: вимога припинити допомогу Києву без механізму, який примусив би російські війська залишити окуповані території, фактично створює перевагу для Москви. Ця суперечка точиться навіть усередині самої DSA — на її майданчиках публікувалися автори, які прямо ставили питання, яким чином Україна має домогтися виведення російських військ без можливості оборонятися.

    При цьому ототожнювати позицію DSA з позицією всього прогресивного крила Демократичної партії було б помилкою.

    Один із найвпливовіших американських лівих політиків Берні Сандерс займає значно жорсткішу позицію щодо Кремля. Сенатор неодноразово називав Володимира Путіна автором неспровокованого вторгнення та різко критикував Дональда Трампа за спроби перекласти відповідальність за початок війни на Україну. У березні 2025 року Сандерс заявляв у Сенаті, що твердження Трампа про нібито початок війни Україною є брехнею, а його характеристика Володимира Зеленського як «диктатора» не відповідає дійсності.

    І в 2026 році позиція Сандерса щодо самої природи війни не змінилася. У липневій заяві він знову назвав вторгнення Путіна в Україну неспровокованим і поставив його в один ряд із прикладами порушення міжнародного права та застосування сили проти інших держав.

    Схожу позицію щодо України займає й одна з найпомітніших молодих політикинь демократів — Александрія Окасіо-Кортес. На Мюнхенській конференції з безпеки у лютому 2026 року вона наголосила, що переговори про майбутнє України не можуть відбуватися без самої України, а Росія не повинна отримувати винагороду за порушення суверенітету сусідньої держави. Її аргумент був принциповим: якщо агресія приносить територіальні чи політичні дивіденди, це створює небезпечний прецедент для інших держав.

    Водночас Окасіо-Кортес також виступає проти концепції безумовної військової допомоги будь-якому союзнику США. Найочевидніше це проявляється у її позиції щодо Ізраїлю. Саме тому американський прогресивний табір складно ділити просто на «прихильників» і «противників» озброєнь: значна частина його представників оцінює кожен конфлікт окремо через призму міжнародного права, прав людини та питання, хто виступає агресором.

    Ще складніший випадок — конгресвумен Ільхан Омар. Вона давно критикує широкі економічні санкції та неконтрольовані поставки зброї, побоюючись наслідків для цивільного населення й подальшої ескалації. Ще напередодні повномасштабного вторгнення вона попереджала, що надмірно широкі санкції можуть завдати значної шкоди звичайним росіянам.

    Водночас її позицію також не можна описати як просту відмову від підтримки України. У липні 2025 року Омар була серед конгресменів, які підписали петицію для розблокування розгляду законопроєкту H.R. 2913 про підтримку України. У червні 2026-го відповідна процедура в Палаті представників набрала необхідні 218 голосів.

    На іншому полюсі нового лівого покоління перебуває Абдул Ель-Саїд, який цього року став кандидатом демократів до Сенату від Мічигану. Попри різку критику американської допомоги Ізраїлю, Ель-Саїд проводить принципову відмінність між цим випадком та Україною. Він заявляв, що підтримка української самооборони є виправданою, оскільки йдеться про суверенну державу, на яку напав сусід і тим самим порушив міжнародне право.

    Це демонструє головну проблему для Києва: американські ліві не рухаються до єдиної антиукраїнської позиції, але всередині цього середовища справді посилюється антимілітаристське крило, яке ставить під сумнів сам принцип озброєння союзників США.

    І значення цього процесу виходить далеко за межі DSA.

    Прогресивні політики дедалі успішніше працюють із молодими американцями, виборцями великих міст та людьми, невдоволеними вартістю житла, медицини й освіти. Їхня основна популярність виникла не через зовнішню політику, а через внутрішні економічні питання. Але разом із соціальною програмою в політичний мейнстрим поступово входять і їхні погляди на американську роль у світі.

    Показовим став успіх Зохрана Мамдані, який очолив Нью-Йорк на початку 2026 року. Його політична платформа зосереджена насамперед на доступності житла, транспорті та соціальній нерівності. Водночас у зовнішньополітичних питаннях Мамдані належить до критиків традиційного американського підходу, особливо щодо Ізраїлю. Влітку він навіть обговорював можливість виконання ордера Міжнародного кримінального суду щодо Беньяміна Нетаньягу, хоча згодом визнав, що мер Нью-Йорка юридично не має таких повноважень.

    Сама по собі популярність таких політиків ще не означає, що Демократична партія найближчим часом відмовиться від військової підтримки України. Прогресивний табір занадто неоднорідний: Сандерс, Окасіо-Кортес та Ель-Саїд прямо визнають право України оборонятися від російського вторгнення, тоді як керівництво DSA займає значно жорсткішу антивоєнну позицію.

    Але для Києва важливо інше. Дискусія у США вже не зводиться лише до традиційного протистояння між демократами, які підтримують Україну, та ізоляціоністами-республіканцями. Поступово формується другий потенційний центр скепсису щодо військової допомоги — зліва.

    Мотивація там зовсім інша. Праві ізоляціоністи часто говорять про «America First», витрати американських платників податків та небажання Вашингтона оплачувати безпеку Європи. Радикальні ліві виходять з антимілітаризму, критики військово-промислового комплексу та переконання, що дипломатія повинна мати пріоритет над постачанням зброї.

    Для України результат, однак, може бути однаковим: зростання кількості політичних сил у США, які ставлять під сумнів довгострокове озброєння Києва.

    Саме тому майбутня американська дискусія щодо України може стати складнішою, ніж звичний поділ на республіканців і демократів. Усередині обох партій формуються групи, які з різних ідеологічних причин хочуть скорочення американської військової ролі за кордоном. А паралельно і справа, і зліва залишаються впливові політики, які вважають поразку російської агресії принциповим питанням міжнародної безпеки.

    Тож справжня боротьба за майбутню підтримку України у Вашингтоні дедалі більше відбуватиметься не між двома партіями, а всередині кожної з них. І саме те, яка модель зовнішньої політики переможе серед нового покоління американських виборців, може визначати ставлення США до України набагато довше, ніж каденція будь-якого окремого президента.

  • Путін відкинув шлях до миру: в ISW розкрили, навіщо Кремль «подвоює ставки» на війну

    Путін відкинув шлях до миру: в ISW розкрили, навіщо Кремль «подвоює ставки» на війну

    Російське керівництво продовжує демонструвати, що не готове завершувати війну проти України на основі компромісу або припинення бойових дій уздовж нинішньої лінії фронту. Аналітики американського Інституту вивчення війни вважають, що Кремль фактично посилює свою жорстку позицію і намагається консолідувати російське суспільство навколо продовження війни напередодні виборів до Державної думи. Водночас останні заяви російських посадовців свідчать: Москва продовжує пов’язувати можливе врегулювання з виконанням власних вимог до України.

    У новому звіті за 14 серпня аналітики Інституту вивчення війни (ISW) звернули увагу на чергову серію заяв представників Кремля, які, на думку експертів, демонструють небажання Москви брати участь у змістовному мирному процесі, якщо його результат не передбачатиме задоволення ключових російських вимог.

    За оцінкою ISW, Кремль фактично «подвоює ставки» на категоричній позиції щодо переговорів. Аналітики пов’язують це не лише з військовими цілями Москви, а й із внутрішньополітичними процесами в Росії. Уже 18–20 вересня 2026 року там мають відбутися вибори до Державної думи дев’ятого скликання. Голосування розтягнуть на три дні, паралельно в російських регіонах проходитимуть тисячі кампаній різного рівня.

    Саме напередодні цих виборів російська влада дедалі активніше використовує воєнну риторику. Показовим став виступ спікера Держдуми В’ячеслава Володіна наприкінці липня. Під час закриття парламентської сесії він серед пріоритетів роботи депутатів назвав забезпечення російської війни проти України та закликав до єдності заради досягнення поставлених Кремлем цілей.

    Таким чином, війна залишається не лише зовнішньополітичним, а й важливим внутрішньополітичним інструментом російської влади. ISW вважає, що систематичне відкидання Москвою пропозицій, які могли б привести до припинення бойових дій, свідчить про збереження максималістської стратегії Кремля.

    Москва відкидає припинення вогню

    Особливо показовими стали події останніх днів. Україна передала американським представникам власні пропозиції щодо завершення війни. Президент Володимир Зеленський 11 серпня повідомив, що Київ сформулював відповідні пропозиції для американських переговорників. Деталі документа публічно не розкривалися. Український президент водночас наголосив на необхідності американського тиску на Росію, щоб змусити її рухатися до миру.

    Окремо Україна запропонувала через посередника взаємно припинити удари по цивільному судноплавству в Чорному морі. Ініціатива з’явилася на тлі серйозного загострення ситуації з морськими перевезеннями та ризиків для експорту продовольства. Туреччина також закликала сторони зменшити ескалацію в Чорному морі.

    Проте Москва 14 серпня відкинула саму ідею часткового припинення вогню на Чорному морі. Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що Росія не погоджується на «напівзаходи», водночас стверджуючи, що офіційної пропозиції від Києва Москва нібито не отримувала.

    Це стало ще одним сигналом того, наскільки далекими залишаються позиції сторін.

    Лавров заговорив про переговори, але Москва не змінює умов

    Ще один важливий сигнал надійшов від глави російського МЗС Сергія Лаврова. 14 серпня він заявив, що Росія нібито готова до нових переговорів, однак одночасно дав зрозуміти, що Москва не має наміру відмовлятися від своїх принципових вимог і збирається активніше протидіяти західній військовій допомозі Україні. Reuters зазначає, що безпосередні переговори між Україною та Росією не проводилися з лютого.

    Тому сама декларація про «готовність до переговорів» ще не означає готовності Кремля до компромісу.

    Раніше українська сторона публічно називала одним із можливих механізмів припинення війни зупинку бойових дій уздовж нинішньої лінії зіткнення без юридичного чи фактичного визнання окупованих територій російськими. Перший заступник керівника Офісу президента Сергій Кислиця наприкінці липня наголошував, що такий підхід не передбачав би легітимізації російської окупації.

    Для Москви, однак, цього недостатньо.

    Путін і російські високопосадовці протягом тривалого часу висувають значно ширші вимоги. Йдеться не лише про територіальне питання, а й про майбутню військово-політичну орієнтацію України та інші умови, які Київ неодноразово називав неприйнятними.

    У ISW бачать головну проблему

    Аналітики Інституту вивчення війни ще у звіті від 10 серпня дійшли висновку, що Кремль навряд чи піде на серйозні переговори щодо власних вимог, доки Володимир Путін вважає, що має реалістичний військовий шлях до досягнення поставлених цілей.

    Це пояснює, чому дипломатичні заяви Москви постійно супроводжуються продовженням бойових дій та жорсткими політичними умовами.

    При цьому українське керівництво останнім часом неодноразово попереджало про ознаки підготовки Росії до подальшої ескалації. Наприкінці липня Зеленський заявляв, що не бачить у діях Путіна сигналів про намір зупинити війну. Президент України також говорив про ризик нових мобілізаційних заходів у РФ та подальше нарощування співпраці Москви з Північною Кореєю.

    11 серпня Зеленський знову заявив про можливе використання Кремлем вересневих виборів як політичного тла для нової хвилі мобілізації. Reuters при цьому зазначав, що російська влада заперечує плани оголошувати чергову мобілізацію.

    Війна дедалі тісніше переплітається з російською політикою

    Саме майбутні вибори до Держдуми додають ситуації ще одного виміру. Кремлю необхідно підтримувати картину внутрішньої єдності, а війна стала одним із центральних елементів державної пропаганди.

    На цьому тлі різкий перехід до компромісної риторики міг би суперечити багаторічній тезі російської влади про необхідність досягнення всіх заявлених цілей війни. Натомість Москва продовжує переконувати власне населення, що військова кампанія має тривати.

    Водночас на міжнародному рівні ситуація виглядає складніше. Україна демонструє готовність обговорювати механізми припинення бойових дій і передає Вашингтону конкретні пропозиції, а також намагається домовитися про локальну деескалацію, зокрема в Чорному морі.

    Москва ж одночасно говорить про можливість відновлення переговорів і відкидає окремі пропозиції щодо припинення вогню. Саме цю суперечність ISW розглядає як один із доказів того, що Кремль поки не демонструє готовності завершити війну на умовах, які не забезпечують реалізацію його максималістських вимог.

    Отже, нинішня дипломатична пауза може бути значно глибшою, ніж просто відсутність чергового раунду переговорів. Поки російське керівництво вважає продовження війни потенційно вигіднішим за компроміс і використовує воєнну мобілізацію суспільства у внутрішній політиці, швидкого прориву за столом переговорів очікувати складно. Саме тому найближчі тижні перед вересневими виборами в Росії можуть стати важливим індикатором того, чи змінюється стратегія Кремля — чи Москва, як вважають аналітики ISW, справді продовжить підвищувати ставки.

  • «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    Протистояння США та Ірану навколо Ормузької протоки переходить у нову фазу. Після заяви президента США Дональда Трампа про намір «дуже скоро» оголосити один із найважливіших морських маршрутів світу американською територією Тегеран відповів, що протоку неможливо захопити ані політичною декларацією, ані демонстрацією військової сили. Іранська сторона також дала зрозуміти, що не збирається відновлювати нормальне судноплавство, доки Вашингтон не змінить своєї позиції.

    Різку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді. Він відкинув слова Трампа та заявив, що Тегеран і надалі сам визначатиме режим проходження суден через стратегічний водний шлях.

    «Ормузьку протоку не можна захопити твітом чи авіаносцем, виданням наказу чи передвиборчою промовою», — заявив іранський дипломат. Він також наголосив, що Іран не має наміру відступати під тиском американських погроз.

    Гарібабаді пішов ще далі, заявивши, що протока відкриватиметься та закриватиметься «лише за командою Ірану». За його словами, блокада триватиме, доки Сполучені Штати не відмовляться від того, що Тегеран називає «фантазіями», та не визнають реальність ситуації.

    Приводом для такої реакції став виступ Трампа 14 серпня в Гарден-Сіті у штаті Нью-Йорк. Американський президент заявив, що після завершення протистояння з Іраном планує оголосити Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів. При цьому конкретного юридичного чи політичного механізму реалізації такого задуму він не представив.

    Заява має надзвичайно резонансний характер ще й через географію протоки. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Аравійським морем. Узбережжя протоки належить Ірану та Оману, а сам маршрут десятиліттями має критичне значення для міжнародного судноплавства.

    Саме через Ормуз до нинішньої війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тому будь-яка ескалація навколо протоки майже миттєво відбивається на світових енергетичних ринках.

    І цього разу наслідки вже відчутні.

    За даними судноплавної аналітичної компанії Kpler, у п’ятницю, 14 серпня, через Ормузьку протоку пройшли лише два судна, причому серед зафіксованих переходів не було танкерів із сирою нафтою. Для порівняння: до початку війни протокою щодня проходили понад 130 суден. Частина кораблів теоретично може пересуватися з вимкненими транспондерами, однак навіть з урахуванням цього нинішній рівень активності незрівнянно нижчий за довоєнний.

    Ще 12 серпня Reuters повідомляв, що рух через Ормуз упав до тижневого мінімуму. За інформацією Kpler, тоді вдалося відстежити лише вісім суден. До війни нормальним показником були приблизно 130–140 проходів на добу.

    Ситуацію додатково загострюють атаки на цивільне судноплавство. Державна нафтова компанія Об’єднаних Арабських Еміратів ADNOC повідомила про напад на її судно під час проходження Ормузькою протокою. За даними Reuters, це був уже третій напад на судна компанії протягом тижня. Постраждалих у найсвіжішому інциденті не було.

    За даними Reuters, судна, які намагаються пройти без дозволу Тегерана, стикаються з ризиком атак ракетами або безпілотниками. 14 серпня також повідомлялося про атаки на судна, пов’язані з ОАЕ.

    Усе це вже позначається на нафтовому ринку. 14 серпня ф’ючерси на Brent подорожчали на $1,45 — до $88,52 за барель, а американська WTI додала $1,15 і торгувалася приблизно по $82,40. За підсумками тижня Brent рухалася до зростання приблизно на 6%, WTI — на 5,4%. Одним із головних чинників залишаються саме ризики для поставок через Ормузьку протоку.

    Наслідки протистояння відчувають і американські споживачі. Середня ціна галона бензину у США станом на 14 серпня становила близько $4,08, що приблизно на 29% більше, ніж роком раніше. Трамп під час свого виступу закликав американців змиритися з дещо дорожчим пальним, пояснюючи це ціною протистояння з Іраном та необхідністю не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.

    Проблеми виникли й у самої іранської економіки. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пов’язував високу інфляцію в країні з американською блокадою портів і санкціями проти експорту іранської нафти. Вашингтон, зі свого боку, готується ще більше посилити економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що нові заходи проти Тегерана можуть бути оголошені вже наступного тижня.

    Водночас дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що рішення про відновлення переговорів зі Сполученими Штатами не ухвалене. За його словами, Вашингтон повинен виконати умови Тегерана щодо протоки, перш ніж нормальне судноплавство буде відновлено.

    Раніше Іран висунув цілу низку вимог. Серед них — послаблення або скасування американських санкцій, розблокування заморожених іранських активів, припинення військового тиску та питання компенсації завданих війною збитків. Тегеран паралельно веде переговори з Оманом щодо майбутнього режиму судноплавства через протоку. За повідомленнями останніх днів, сторони наблизилися до домовленості щодо маршрутів руху суден, але навіть такий компроміс автоматично не означатиме відкриття Ормузу.

    США та Іран намагалися домовитися про припинення бойових дій раніше. Попередня домовленість, досягнута у червні, фактично розвалилася, а зараз сторони навіть по-різному трактують її статус. Аракчі заявляє, що формального режиму припинення вогню, який можна було б просто продовжити, не існувало.

    Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Після початку бойових дій Тегеран різко обмежив рух через Ормузьку протоку, перетворивши контроль над ключовою нафтовою артерією на один із головних важелів тиску в конфлікті.

    Наслідки вже виходять далеко за межі регіону. Через проблеми з постачанням азійські нафтопереробні компанії почали активніше шукати альтернативу близькосхідній нафті. За даними Reuters, щонайменше чотири азійські НПЗ збільшили закупівлі американської сировини, а постачання американської нафти до Азії у липні досягло рекордних 2,35 млн барелів на добу. До війни понад половина сирої нафти, яку отримувала Азія, надходила з Близького Сходу.

    Таким чином, за гучною суперечкою Трампа й Тегерана стоїть значно більше, ніж дипломатична риторика. Ормузька протока перетворилася на один із центральних фронтів американсько-іранського протистояння: рух суден скоротився з понад сотні на день до одиниць, танкери стають цілями атак, нафта дорожчає, а найбільші імпортери вже перебудовують ланцюги постачання.

    І поки Трамп говорить про майбутню «американську територію», відповідь Тегерана залишається протилежною: Іран наполягає, що саме він вирішуватиме, коли Ормуз знову буде відкритий. За відсутності нового політичного компромісу одна з найважливіших енергетичних артерій планети ризикує залишатися практично паралізованою.

  • США влаштували «тест на лояльність» для НАТО: від відповідей може залежати американський захист

    США влаштували «тест на лояльність» для НАТО: від відповідей може залежати американський захист

    Сполучені Штати розіслали союзникам по НАТО опитувальник, за допомогою якого Вашингтон хоче оцінити їхню підтримку зовнішньої та оборонної політики президента Дональда Трампа. Це відбувається на тлі масштабного перегляду американської військової присутності в Європі, який може завершитися скороченням військ та критично важливих для Альянсу ресурсів.

    Про існування документа 14 серпня повідомило Bloomberg. За даними агентства, американська сторона хоче з’ясувати, наскільки кожен із союзників відповідає нинішнім політичним і військовим пріоритетам Вашингтона.

    Серед питань — чи підтримувала конкретна держава публічно зовнішньополітичний курс США, чи обмежувала використання американськими військовими баз на своїй території, а також наскільки активно закуповує озброєння в американських виробників.

    Фактично Вашингтон збирає дані не лише про оборонний внесок держав НАТО, а й про їхню політичну поведінку.

    Що США запитують у союзників

    За даними Bloomberg, одна з частин документа присвячена публічній підтримці американської зовнішньої політики.

    Вашингтон, зокрема, хоче знати, чи підтримували союзники американські ініціативи на Близькому Сході та в Західній півкулі. Окрему увагу приділено використанню американськими військовими баз на території європейських країн.

    Це питання стало особливо гострим після розбіжностей навколо війни з Іраном. Раніше міністр оборони США Піт Гегсет публічно критикував союзників, які не дозволили американським силам використовувати певні європейські бази для операцій проти Ірану.

    Тому в новому опитувальнику Вашингтон просить повідомити не тільки про наявні обмеження на використання баз, а й про готовність держав послабити або повністю скасувати їх.

    США цікавить і те, в кого Європа купує зброю

    Ще один великий блок стосується оборонної промисловості.

    Американська сторона хоче отримати інформацію про те, чи закуповують союзники продукцію оборонних компаній США. Крім того, Вашингтон цікавиться ставленням країн до європейської політики, спрямованої на пріоритетне придбання озброєнь у виробників із самого континенту.

    Це особливо важливо на тлі прагнення Європи посилити власний оборонно-промисловий комплекс і поступово зменшити залежність від американського озброєння.

    За інформацією Bloomberg, США також запитують, чи виступали союзники публічно проти правил, які можуть створювати перешкоди для укладання контрактів з американськими оборонними компаніями.

    Таким чином, майбутні рішення Вашингтона можуть враховувати не лише те, скільки країна витрачає на оборону, а й куди саме спрямовуються ці гроші.

    У НАТО незадоволені підходом Вашингтона

    Такий формат оцінювання викликав невдоволення серед частини союзників.

    За словами співрозмовника Bloomberg, деякі держави сприймають документ як спробу домогтися від них ідеологічної узгодженості з адміністрацією Трампа в обмін на американські гарантії безпеки.

    Проблема виходить далеко за межі звичайної анкети. Відносини США та європейських членів НАТО десятиліттями будувалися таким чином, що політичні суперечки між урядами не ставили під сумнів фундаментальні військові зобов’язання Альянсу.

    Якщо ж обсяг американської військової присутності почнуть безпосередньо пов’язувати з підтримкою окремих зовнішньополітичних рішень Вашингтона, це може означати суттєву зміну принципів трансатлантичних відносин.

    «Деякі країни провалять перевірку»

    Нинішній документ з’явився не несподівано. Ще в червні Піт Гегсет оголосив про масштабний перегляд американської військової присутності в Європі.

    Тоді він заявив союзникам, що це буде «реальний перегляд», метою якого є перехід до моделі, за якої Європа бере на себе основну відповідальність за власну конвенційну оборону.

    Особливо показовою була інша його заява: за словами Гегсета, одні країни пройдуть цю перевірку успішно, тоді як інші її «провалять».

    Наприкінці липня Пентагон офіційно запустив відповідний процес. Він може тривати до шести місяців і має запропонувати Вашингтону варіанти подальшої конфігурації американських сил у Європі.

    Одне з головних завдань — прискорити перехід до моделі, за якої європейські союзники беруть на себе значно більшу частину оборонного навантаження.

    США вже скорочують війська в Європі

    Це не лише політичні заяви. Вашингтон уже почав зменшувати свою військову присутність на континенті.

    У травні Пентагон оголосив про виведення приблизно 5 тисяч американських військовослужбовців із Німеччини протягом 6–12 місяців.

    Серед іншого, рішення зачепило бойову бригаду та заплановане розміщення підрозділу далекобійних вогневих засобів.

    Раніше США також припинили одну з ротаційних місій сухопутних військ у Румунії, а у травні було скасовано розгортання бронетанкової бригади в Польщі.

    Reuters у липні повідомляв і про суттєве скорочення американської присутності у країнах Балтії, що вже викликало занепокоєння на східному фланзі НАТО.

    Під загрозою не тільки американські солдати

    Найважливіше для Європи полягає в тому, що перегляд стосується не лише чисельності військових.

    США забезпечують НАТО низкою можливостей, які європейським союзникам буде надзвичайно складно швидко замінити.

    У червні повідомлялося, що Вашингтон планує скоротити кількість винищувачів, розвідувальних безпілотників і військових кораблів, які могли б бути оперативно залучені для захисту Європи у разі великої війни або іншої кризи.

    Серед критично важливих американських спроможностей також залишаються стратегічна розвідка, логістика, далекобійні засоби ураження та низка інших компонентів, у яких європейські члени НАТО все ще значною мірою залежать від США.

    Тому навіть порівняно невелике скорочення чисельності американських військових не відображає повного масштабу можливих змін.

    У Європі перебувають десятки тисяч американських військових

    За даними американського Defense Manpower Data Center, наприкінці 2025 року на постійній основі на європейських базах перебувало близько 68 тисяч американських військовослужбовців. З урахуванням ротаційних сил загальна присутність США на континенті може становити приблизно 80–100 тисяч військових.

    Найбільшим центром американської військової присутності залишається Німеччина. Там розташовані десятки тисяч військовослужбовців, авіабаза Рамштайн та низка командних, логістичних і медичних об’єктів.

    Саме тому будь-яке масштабне скорочення американської присутності матиме наслідки не лише для окремих держав, а для всієї архітектури оборони НАТО.

    Європу підштовхують до самостійної оборони

    Адміністрація Трампа пояснює перегляд необхідністю перерозподілити навантаження всередині НАТО.

    Американські посадовці дедалі частіше говорять про концепцію «NATO 3.0», за якої європейські держави мають перебрати на себе основну відповідальність за звичайну оборону континенту, тоді як США зможуть зосередити більше ресурсів на інших стратегічних напрямках.

    Особливе значення для Вашингтона має можливість одночасного загострення відносин із Росією та Китаєм. За такого сценарію США не хочуть бути змушеними спрямовувати непропорційно велику частину військових ресурсів на захист Європи.

    Саме на цьому тлі «анкета» набуває особливого значення. Якщо наведена Bloomberg інформація правильно відображає логіку документа, Вашингтон оцінює союзників одразу за кількома критеріями: оборонними витратами, готовністю перебирати американські функції, доступом США до військових баз, закупівлями американського озброєння та політичною підтримкою зовнішнього курсу адміністрації Трампа.

    Результати шестимісячного перегляду можуть стати одним із найважливіших рішень для європейської безпеки за останні десятиліття. Адже йдеться вже не лише про вимогу Вашингтона до союзників витрачати більше на оборону, а про те, скільки американських військових і яких саме військових можливостей США залишать для захисту Європи.

  • Росія заявила, що не отримувала пропозицій Зеленського щодо завершення війни від США

    Росія заявила, що не отримувала пропозицій Зеленського щодо завершення війни від США

    Росія не отримувала від Сполучених Штатів пропозицій президента України Володимира Зеленського щодо можливих кроків для завершення війни. У Москві також заявили про готовність прийняти американських представників для переговорів, якщо стане зрозуміліше, з якими саме пропозиціями вони планують приїхати.

    Про це заявив заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков, повідомляє російське державне агентство РИА Новости.

    За словами Рябкова, Вашингтон наразі не передавав Москві пропозиції, які українська сторона представила Сполученим Штатам щодо подальших дій для завершення війни.

    Російський чиновник також заявив, що Москва готова оперативно організувати візит до Росії спецпосланців президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Водночас, за словами Рябкова, російська сторона хоче спочатку зрозуміти, якими є реальні плани американських представників.

    Таким чином, у Москві фактично заявляють про готовність продовжувати контакти зі США, однак водночас стверджують, що не отримували через Вашингтон українських пропозицій щодо завершення війни.

    Напередодні, 11 серпня, президент України Володимир Зеленський повідомив, що Київ передав Сполученим Штатам власні пропозиції щодо подальших кроків, які мають посилити тиск на Росію та наблизити завершення війни.

    За словами Зеленського, Україна очікує від Вашингтона подальшої підтримки у зміцненні обороноздатності країни. Насамперед йдеться про посилення протиповітряної оборони, яка має захищати українські міста та критичну інфраструктуру від російських ракетних і дронових атак.

    Водночас Київ розраховує на використання Сполученими Штатами свого впливу на Росію. Українська сторона прагне, щоб Вашингтон посилив тиск на Москву та домігся зміни її підходу до війни, зокрема не допустив її подальшого затягування.

    На цьому тлі у США тривають дискусії щодо посилення санкційного тиску на Росію. Сенат Сполучених Штатів раніше підтримав законопроєкт щодо запровадження нових санкцій проти РФ. Документ має пройти подальший розгляд у Палаті представників.

    Паралельно Європейський Союз продовжує розширювати санкції проти російських громадян, причетних до війни проти України. Після посилення російських атак ЄС додав до санкційного списку ще п’ятьох осіб, пов’язаних із діями РФ проти українського населення та критичної інфраструктури.

    Заява Рябкова пролунала на тлі активізації дипломатичних контактів навколо можливого завершення війни. При цьому російська сторона наразі заперечує отримання від США українських пропозицій, тоді як Київ публічно підтверджує факт їхньої передачі Вашингтону.

    Які саме пропозиції Україна передала Сполученим Штатам і чи будуть вони офіційно представлені російській стороні, наразі не уточнюється.

  • Зеленський назвав умову для відновлення переговорів з Росією: чого Київ чекає від Трампа

    Зеленський назвав умову для відновлення переговорів з Росією: чого Київ чекає від Трампа

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що активніша участь Сполучених Штатів у мирному процесі може допомогти відновити повноцінні переговори з Росією щодо завершення війни. За його словами, Київ уже передав Вашингтону нові пропозиції та очікує на більш активну роль американської сторони.

    Про це Зеленський розповів в інтерв’ю CNN. Український президент зазначив, що можливості для відновлення переговорного процесу залишаються, однак для цього необхідна значно більша залученість США.

    За словами глави держави, Україна вже надала американській стороні нові пропозиції, які стосуються подальшого мирного процесу. Водночас Зеленський не став розкривати всі деталі переданих Вашингтону напрацювань, але наголосив, що Київ зацікавлений у продовженні дипломатичних зусиль.

    Президент переконаний, що саме Сполучені Штати можуть відіграти важливу роль у тому, щоб змусити Росію серйозніше поставитися до можливості припинення війни. На його думку, нинішнього тиску на російського диктатора Володимира Путіна недостатньо, а посилення впливу з боку Білого дому могло б змінити ситуацію.

    «Нам потрібна більша участь американської сторони в мирному плані. Я вдячний команді президента Трампа за те, що вони хочуть продовжувати. Путін не хоче зараз зупиняти цю війну, і зараз на нього недостатньо тиску», — заявив Зеленський.

    Український лідер фактично пов’язав перспективи відновлення переговорів із готовністю США активніше впливати на Росію. За його словами, сам факт проведення переговорів не гарантує завершення війни, якщо Москва не матиме достатньої мотивації для реальних домовленостей.

    Зеленський також вкотре відкинув можливість виведення українських військ із Донбасу як умову завершення війни. Він наголосив, що питання територіальних поступок не може розглядатися окремо від гарантій безпеки для України.

    За словами президента, головна проблема полягає в тому, що навіть після потенційного припинення бойових дій Росія може використати тривалу паузу для відновлення своїх військових можливостей і згодом знову розпочати агресію.

    «Головне питання полягає в тому, чому він не прийде знову з одним чи двома додатковими мільйонами солдатів після великої паузи. Чи не прийде він знову, щоб окупувати нас?» — зазначив Зеленський.

    Саме тому, за його словами, гарантії безпеки залишаються одним із центральних питань для Києва. Українська сторона прагне отримати такі механізми, які дозволять запобігти повторному масштабному вторгненню Росії після можливого припинення бойових дій.

    Зеленський раніше вже підтверджував, що Україна передала США нові пропозиції щодо можливого завершення війни. Київ продовжує координувати дипломатичні кроки з американською стороною та очікує подальших контактів із представниками адміністрації Дональда Трампа.

    Водночас у Москві заявляли про готовність до відновлення мирних переговорів, однак російська сторона висуває власні умови. Це свідчить про те, що позиції Києва та Кремля щодо параметрів майбутнього врегулювання залишаються суттєво відмінними.

    Українська сторона при цьому очікує на активізацію контактів зі США. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга повідомляв, що Київ уже чекає на перший візит представників команди Трампа до України.

    Таким чином, Київ продовжує робити ставку на дипломатичний трек, але наголошує, що переговори мають супроводжуватися достатнім тиском на Росію та реальними гарантіями безпеки для України. Зеленський вважає, що без активнішої участі Вашингтона домогтися стійкого завершення війни буде значно складніше.

  • Демократи США вимагають пояснень від Трампа через паузу в санкціях проти Росії

    Демократи США вимагають пояснень від Трампа через паузу в санкціях проти Росії

    Двоє впливових демократів у Сенаті США закликали адміністрацію президента Дональда Трампа пояснити, чому Вашингтон фактично призупинив запровадження нових санкцій проти Росії та її партнерів, які допомагають Москві обходити міжнародні обмеження.

    Як повідомляє Reuters, відповідний лист державному секретарю США Марко Рубіо та міністру фінансів Скотту Бессенту направили сенаторка Елізабет Воррен, яка є провідною демократкою у Банківському комітеті Сенату, та сенатор Крістофер Кунс.

    Законодавці звернули увагу на те, що цілеспрямовані санкції проти компаній, фінансових структур та інших суб’єктів, які сприяють Росії в обході обмежень, не застосовувалися протягом тривалого часу. На їхню думку, така пауза викликає особливе занепокоєння з огляду на те, що Росія продовжує війну проти України, а Москва, як вважають сенатори, активно використовує механізми обходу санкцій.

    Останній масштабний пакет американських санкцій проти Росії, за даними Reuters, був запроваджений у жовтні 2025 року. Тоді Міністерство фінансів США внесло до санкційного списку найбільші російські нафтові компанії «Роснефть» і «Лукойл». Однак Воррен і Кунс вважають, що цей крок радше був окремим рішенням, ніж початком системної політики регулярного посилення санкційного тиску на Москву.

    Сенатори наголосили, що за відсутності нових обмежень Росія отримує додаткові можливості для адаптації до вже запроваджених санкцій. Зокрема, йдеться про використання посередників, альтернативних фінансових каналів, компаній у третіх країнах та інших механізмів для підтримки торгівлі й експорту російських енергоносіїв.

    У Міністерстві фінансів США у відповідь нагадали про вже запроваджені санкції проти російського нафтового сектору. Представники відомства заявили, що адміністрація Трампа ухвалюватиме подальші рішення з урахуванням інтересів національної безпеки Сполучених Штатів та прагнення до мирного завершення війни в Україні.

    У Державному департаменті США водночас відмовилися коментувати можливі майбутні санкційні рішення.

    Воррен і Кунс у своєму зверненні також нагадали про позицію Скотта Бессента, яку він озвучував під час виступу перед Конгресом у лютому. Тоді міністр фінансів пояснював відсутність нових масштабних санкцій необхідністю спочатку оцінити розвиток мирних переговорів між Україною та Росією.

    Однак, на думку сенаторів, ця аргументація нині втратила актуальність. Вони звернули увагу на те, що американська адміністрація в цей самий період продовжувала застосовувати санкційні заходи проти інших держав, зокрема Ірану та Куби, попри наявність переговорних процесів із цими країнами.

    Окремо законодавці згадали заяву Марко Рубіо від травня. Тоді держсекретар визнав, що переговори між Україною та Росією не демонструють необхідного прогресу, а сам переговорний процес фактично не відбувався.

    На цьому тлі Воррен і Кунс поставили під сумнів доцільність подальшого очікування результатів переговорів як причини для стримування санкційного тиску на Москву.

    Сенатори також навели статистику санкційної політики попередньої адміністрації. За їхніми словами, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року до повернення Дональда Трампа на посаду президента США у січні 2025 року Вашингтон запровадив проти Росії 111 пакетів санкцій.

    Тепер законодавці хочуть отримати від адміністрації Трампа чітке пояснення щодо причин тривалої паузи. Воррен і Кунс попросили Рубіо та Бессента надати відповідь до 28 серпня.

    Зокрема, сенатори хочуть зрозуміти, чому Сполучені Штати не повернулися до регулярного застосування санкцій проти Росії, якщо переговорний процес, який раніше використовувався як аргумент для паузи, фактично зупинився кілька місяців тому.

    На думку демократів, посилення санкційного тиску може не лише завдати додаткових економічних втрат Росії, а й зміцнити переговорні позиції Вашингтона у спробах домогтися справедливого та тривалого миру для України.

    Водночас питання посилення санкцій проти Москви залишається на порядку денному американського Конгресу. Нещодавно Сенат США схвалив законопроєкт про так звані «пекельні санкції» проти Росії та Ірану. Документ передбачає можливість запровадження первинних санкцій проти російського керівництва, його найближчого оточення, банків, державних енергетичних проєктів і суден так званого «тіньового флоту».

    Крім того, законопроєкт передбачає можливість встановлення мит у розмірі до 500% на імпорт товарів із Росії. Тепер документ має пройти розгляд у Палаті представників США.

    В Україні розраховують, що Сполучені Штати можуть перейти до нового етапу санкційного тиску вже у вересні 2026 року. Українська влада очікує, що потенційний американський пакет обмежень може бути значно жорсткішим за низку нинішніх санкційних заходів Європейського Союзу.

    Таким чином, у Вашингтоні одночасно тривають два процеси: частина американських законодавців вимагає від адміністрації Трампа активніше застосовувати санкції проти Росії, тоді як Білий дім продовжує пов’язувати свою політику з дипломатичними цілями та можливістю завершення війни. Відповідь Рубіо та Бессента до кінця серпня може дати більше розуміння того, чи готова адміністрація США відновити системне посилення санкційного тиску на Москву.

  • Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    В Україні не виключають можливості зустрічі представників найвищого керівництва держави з білоруським диктатором Олександром Лукашенком, якщо така зустріч матиме практичний результат і допоможе зберегти людські життя або наблизити припинення бойових дій.

    Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ярослав Чорногор. За його словами, під час війни Україна може розглядати навіть контакти з представниками протилежної сторони, якщо вони потенційно здатні сприяти зменшенню кількості жертв.

    Дипломат наголосив, що йдеться не про готовність України безумовно проводити зустріч із Лукашенком, а про можливість такого кроку за конкретних обставин. За його словами, рішення має залежати насамперед від того, чи може зустріч дати результат, який буде вартий політичної та дипломатичної ціни.

    «Якщо в умовах війни буде необхідність для того, щоб зменшити кількість людських жертв або взагалі зупинити бойові дії — і для цього президенту України чи комусь із державних службовців України буде потрібно зустрітися з тим чи іншим супротивником, чи представником протилежної сторони, то такі дії будуть, можливо, і здійснені», — пояснив Чорногор.

    Водночас представник МЗС окремо підкреслив, що не йдеться про неминучість або вже ухвалене рішення щодо переговорів із білоруським правителем. «Я не кажу, що це обов’язково станеться. Але якщо ціна цієї зустрічі буде варта того, щоб зустрітися, зокрема заради збереження людських життів, все можливо», — зазначив дипломат.

    Чорногор пояснив такий підхід необхідністю розрізняти політичні та гуманітарні міркування в умовах війни. «Є категорія цінностей, а є категорія виживання», — сказав він, фактично наголосивши, що заради порятунку людей держава може бути змушена розглядати навіть нестандартні дипломатичні рішення.

    Білорусь залишається одним із найближчих союзників Росії. Територія країни використовувалася російськими військами для ведення війни проти України, зокрема на початковому етапі повномасштабного вторгнення. Водночас Мінськ періодично позиціонує себе як майданчик для можливих переговорів та контактів між сторонами.

    Тема можливих контактів із Лукашенком активізувалася й на міжнародному рівні. Президент США Дональд Трамп раніше анонсував зустріч із білоруським диктатором у межах засідання Ради миру. Перед цим білоруська сторона заявила про домовленість щодо звільнення ще 250 політичних в’язнів.

    Пізніше Лукашенко також заявив, що в Мінську з ним зустрічалися представники української сторони. За його словами, під час контакту він отримав певну відповідь від Києва та закликав сторони уникати подальшого загострення й шукати можливості для переговорів.

    Таким чином, заява українського дипломата не означає, що Київ готує окрему зустріч із Лукашенком. Вона радше демонструє готовність України розглядати будь-які дипломатичні інструменти, якщо вони матимуть реальний потенціал для припинення бойових дій, зменшення кількості жертв або досягнення іншого важливого гуманітарного результату.