Європейські фермери дедалі активніше протестують проти безмитного ввезення в ЄС української сільгосппродукції, повідомляє Terre-net.
Демонстрація в Болгарії, скидання українського зерна на кордоні з Польщею, мітинг за участю 900 тракторів у Брюсселі, а також гасло: “Ми хочемо допомогти, але не за будь-яку ціну” від румунських працівників сільського господарства стали останніми проявами цього гніву.
Профспілки сільгосппрацівників у Франції та Німеччині попереджають, що інтеграція України до європейської продовольчої галузі була б катастрофою і може призвести до повного зникнення сімейних фермерських господарств у Європі.
Як пояснює видання, великі орні землі роблять Україну великим експортером пшениці, кукурудзи та соняшнику. При цьому українська продукція в ЄС звільнена від митних зборів в ім’я європейської солідарності, але все ще далека від європейських стандартів, особливо щодо пестицидів.
Хоча поляки, румуни або болгари погодилися на те, щоб українське зерно проходило транзитом через їхню територію, вони вимагають гарантій, що воно постачатиметься на світовий ринок, а не використовуватиметься для зниження цін у Європі.
Як зазначає видання, європейська політика солідарності з Україною завдає шкоди фермерам ЄС, якщо раніше Україна експортувала до Євросоюзу 20 тис. тонн цукру на рік, то у 2023-2024 роках, за даними французьких виробників цукрових буряків, її обсяг може перевищити 700 тис. тонн.
Наприкінці січня Брюссель оголосив про механізм повторного введення митних зборів на “чутливі” продукти: птицю, яйця і цукор.
Виробники зерна негайно закликали до аналогічних заходів щодо пшениці, ячменю та кукурудзи, попередивши про ризик “розвалу спільного ринку”.
Україна продовжує отримувати підтримку від міжнародних партнерів у важливому економічному та політичному контексті. Згідно з повідомленням прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, уряд країни очікує отримати значну грошову допомогу від Європейського Союзу у 2024 році. Це дозволить Україні зберегти стабільність та підтримати економіку в умовах викликів та труднощів.
Фінансова допомога Європейського Союзу для України у 2024 році, як очікується, становитиме 16 мільярдів євро. Ідеться про програму Ukraine Facility, яка розрахована на чотири роки. Про це заявив 1 березня прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
За його словами, бюджет самої програми — 50 мільярдів євро.
“Це підтримка інвестицій, підтримка нашої економіки та нашого руху до членства в Євросоюзі. Цього року очікуємо отримати 16 мільярдів євро бюджетної допомоги від Європейського Союзу”, — сказав прем’єр.
Він також зазначив, що 1 березня уряд схвалить із Єврокомісією “Програму підтримки реформ і відновлення”. Угода передбачає, що загальний бюджет програми збільшиться до 374 мільйони євро.
“За рахунок цих коштів передбачається відновлення зруйнованих об’єктів інфраструктури, підтримка малих фермерських господарств та інших виробників сільськогосподарської продукції, модернізація пунктів пропуску, суміжних із кордоном ЄС”, — ідеться в повідомленні Шмигаля.
Глава Кабміну також розповів про інші спільні проєкти з міжнародними партнерами.
“Сьогодні (1 березня, — ред), затвердимо та подамо на ратифікацію до Верховної Ради угоду зі Словенією про підтримку програми гуманітарного розмінування в Україні. Словенія надасть грант на суму понад 50 мільйонів гривень (1,5 мільйона євро), щоб допомогти нам швидше пройти процес такого розмінування”, — наголосив Денис Шмигаль.
1 лютого стало відомо, що лідери країн ЄС 1 лютого на спеціальному саміті в Брюсселі схвалили виділення Україні 50 мільярдів євро в межах програми Ukraine Facility. Програма розрахована на 2024—2027 роки.
5 лютого Рада ЄС і Європарламент попередньо домовилися, що створять новий інструмент для підтримки відновлення, реконструкції та модернізації України — Ukraine Facility. Документ має схвалити Європарламент на пленарній сесії, яка запланована на 26—29 лютого 2024 року.
Український прем’єр-міністр Денис Шмигаль раніше стверджував, що значну частину коштів, отриманих від Європейського Союзу, український уряд спрямує до бюджету, щоб профінансувати бюджетний дефіцит.
Протести польських фермерів довели, що українське зерно зовсім не потрібне в ЄС. Тому, розмірковує економіст Олексій Кущ, треба міняти нашу модель — а поки що нас із нашою агропродукцією посилають за звичним маршрутом, а Африку та Азію.
Ключова проблема у наших відносинах з Польщею полягає у тому, що наші політичні еліти не розуміють просту істину:
Сировинна, аграрна модель економіки України “не монтується” в ЄС.
Вона там нікому не потрібна, ба більше, для таких країн, як Польща, ця модель несе пряму економічну небезпеку, яка може призвести до суттєвої соціальної кризи в цілій низці європейських країн.
Понад тим, наші політичні еліти не тільки цього не розуміють і нічого не роблять для зміни сировинної економічної парадигми, але й намагаються всіма силами “переломити ситуацію”, примусивши поляків “полюбити нас такими, як є”.
Глибоко помиляються ті наші експерти, які постійно шукають якийсь “російській слід” у фермерському русі.
Класичний приклад помилковості цього погляду — нещодавнє інтерв’ю польського міністра МЗС Сікорського.
Блумберг опублікували статтю, в якій зазначили:
“Попередній уряд у Варшаві наклав заборону на імпорт українського зерна минулого року, щоб заспокоїти фермерів перед парламентськими виборами, які він остаточно програв у жовтні. Нинішня адміністрація залишила обмеження на місці, дозволяючи лише транзит до портів на Балтійському морі та в інші країни ЄС”.
Сікорський сказав, що зараз ситуація змінилася, і Україна знову може відправляти своє зерно через Чорне море, тоді як до заборони Польща була пунктом призначення для двох третин зерна, яке перетинало ЄС.
“Польські фермери не можуть нести тягар усієї солідарності ЄС з Україною”, – сказав Сікорський.
Те, що Україну “послали” в Чорне море, означає одне — нас послали на наші традиційні ринки збуту: в Азію і Африку.
Хочемо відкрити шлях до ЄС — мусимо змінитись: експортувати хоча б біопаливо замість кукурудзи, яку поляки висипають з вагонів на землю.
Про це повідомив глава “Нафтогазу” Олексій Чернишов.
Міністр енергетики раніше заявляв, що Україна близька до самозабезпечення газом у 2024 році.
Цією зимою Україна використовувала газ тільки власного видобутку.
“Перший день весни. Це значить, що ми з вами пройшли зиму повністю на українському газі! Історична подія. 10 років тому в це ніхто б не повірив. 2 роки тому, коли почалась повномасштабна війна, в це теж складно було повірити. Але ми це зробили і плануємо підтримувати тенденцію енергонезалежності України й надалі. Пишаюся та дякую українським газовикам, які зробили це можливим”, – написав він.
Насправді ця “історична подія” пояснюється просто.
Після 24 лютого 2022 року Україна втратила великі території, де жили сотні тисяч і мільйони людей, а також енергоємні виробництва. Також енергоємне виробництво різко скоротилося і на підконтрольній території. Тобто, відбулося обвальне падіння споживання газу.
Але при цьому Україна зберегла контроль над майже всіма родовищами газу (а найбільші з них розташовані в Харківській і Полтавській областях).
Це і дозволило повністю закрити потреби власним газом.
З березня значно менша кількість внутрішньо переміщених осіб буде отримувати підтримку від держави. У фокусі будуть найбільш вразливі та малозабезпечені категорії. Натомість пенсіонери отримають невелике зростання пенсій за рахунок індексації та підвищення мінімальної зарплати.
Крім того, у фокусі уваги будуть нові фінансові транші від союзників, польська блокада кордонів та старт вступної кампанії-2024.
Виплати для ВПО
З 1 березня в Україні набувають чинності нові правила виплат для внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Тепер право на них матимуть найвразливіші категорії населення. В уряді це пояснили економією та тиском західних партнерів, які дофінансовують дефіцит українського бюджету.
“Найвразливіші мають продовжити отримувати виплати, а ті, хто уже, до прикладу, адаптувалися, чи отримали житло, чи мають роботу високооплачувану… підходи мають бути більш справедливі”, — пояснювала міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.
За її даними, в Україні приблизно 4,9 мільйона людей, які вважаються внутрішніми переселенцями. З них 2,5 мільйона щомісяця отримують виплати.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Планується, що у 2024 році гроші на допомогу для ВПО становитимуть 57 мільярдів гривень, це на 15 млрд менше ніж в 2023-му.
Що зміниться?
Певні категорії ВПО втратять право на виплати від держави. Серед них:
Пенсіонери, які отримують щомісячну пенсію понад 9444 гривні
Переселенці, середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї яких перевищує 9444 гривні
Сім’ї, які мають власне житло або автомобіль, іноземну валюту, великий депозит у банку (понад 100 тис. гривень) на неокупованій території та не в зоні бойових дій.
Допомогу автоматично протягом наступних шести місяців зможуть отримувати:
Пенсіонери, розмір пенсії яких менший за 9 444 грн
Люди з інвалідністю I чи II групи, діти з інвалідністю до 18 років та тяжкохворі діти
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування до 23-го віку, а також батьки-вихователі та прийомні батьки.
Іншим категоріям доведеться заново подавати заявку на отримання виплат з 1 березня. Право на це матимуть такі категорії:
Діти, які прибули в нову громаду без супроводу законного представника
Вагітні жінки після 30-го тижня вагітності
Люди, які втратили працездатність та не мають права на пенсію чи соцдопомогу, якщо сукупний дохід на одну особу в такій сім’ї не перевищує 9 444 грн
Працездатні люди, які не працюють і доглядають за дитиною до 14 років
Родини, де виховується троє і більше дітей до 18 років, якщо всі діти живуть в сім’ї, а родина проживає на території, де ведуться чи можливі бойові дії;
Родини з умовно безпечних регіонів України, якщо в їхніх населених пунктах немає можливості віддати дитину до дитсадка, а навчання в школі відбувається онлайн або в змішаному форматі.
Виплати після подання заяви призначатимуть ще на шість місяців. Заяву можна подати також в березні.
Розмір державної допомоги для ВПО не зміниться – 2 тис. гривень, для осіб з інвалідністю та дітей – 3 тис. гривень.
Пенсії зростуть
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Передусім зростання стосуватиметься мінімальних пенсій, оскільки цього року виріс прожитковий мінімум з 2093 гривень до 2361 гривні. Перерахунок відбудеться автоматично.
Крім того, Мінсоцполітики обіцяє індексацію пенсій з весни приблизно на 8%. В середньому пенсія зросте на 322 грн, а її середній показник становитиме 5717 грн, заявила міністр соціальної політики Оксана Жолнович.
“У громадян, які отримують найменші пенсії – через брак страхового або трудового стажу, або через невеликі відрахування під час трудової діяльності – мінімальна пенсія зросте на 364 грн… і становитиме 2725 грн. А найбільша пенсія зросте одразу на 3000, і це буде 23 610 грн”, – додала міністр.
Гроші від МВФ та ЄС
Зважаючи, що цього року фінансування від партнерів пробуксовує, зокрема, Конгрес США досі не зміг ухвалити фіндопомогу Україні, особливо довгоочікуваними є новини про транші, які до України таки надійдуть.
Загалом, у березні, за оптимістичним сценарієм, Україна може розраховувати майже на 9 млрд доларів допомоги від союзників.
У цю суму входить транш на 890 млн доларів від МВФ, 1,8 млрд від Японії, транш від Євросоюзу на 4,9 млрд. Ще 1,4 млрд кредиту Україна може отримати від Світового банку.
Минулого року Україна отримала зовнішнього фінансування від союзників на 42,6 млрд доларів. Цього року уряд розраховує залучити близько 37 млрд доларів.
Це гроші, які дозволяють перекрити дефіцит бюджету, що утворився через війну. Адже фактично все, що Україна заробляє сама, йде на фінансування військових витрат країни.
Польська блокада триватиме
Очікується, що у березні блокада українських кордонів Польщею не лише не припиниться, але й посилиться.
З березня до акцій фермерів, які цілий лютий блокують кордон та влаштовують акції з розсипанням українського зерна та навіть перешкоджанням руху потягів і пасажирських автобусів, приєднаються польські перевізники.
Вони взяли невелику перерву в середині січня після протестів, що тривали з 1 листопада 2023 року, але з 1 березня планують відновити протест.
Голова об’єднання “Транспорт і логістика Польщі” Мацей Вронський, зазначив, що перевізники чекали на проєкт закону, який мав би зробити жорсткішою перевірку українських перевізників у Польщі, але цього не було зроблено.
Перевізникам не подобається, що українські водії отримали певні послаблення для роботи в межах ЄС в рамках підтримки України під час війни.
Вступна кампанія
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
У березні розпочнеться вступна кампанія-2024. Зокрема, 14 березня абітурієнти зможуть почати реєстрацію на сесію Національного мультипредметного тесту (НМТ).
Обов’язковими для складання будуть три предмети – українська мова, математика та історія України.
Четвертий предмет можна обрати самостійно – українська література, географія, фізика, хімія, біологія, іноземна мова (англійська, французька, німецька, іспанська).
Реєстрація на тестування триватиме з 14 березня до 11 квітня. До 15 квітня можна буде внести зміни в реєстраційних даних.
Саме тестування пройде в травні-червні під час основної сесії, але буде можливість скласти додаткову сесію в липні.
Так, через польську блокаду українського кордону автогаз може подорожчати на 3 гривні за літр (його постачальникам доводиться об’їжджати польську ділянку кордону через Словаччину або Румунію), причому, ціни вже підвищуються як на роздрібному ринку, так і на оптовому.
Ціни на дизель також поповзли вгору – на найбільших заправках України вартість палива марки “Євро” підвищилися на 0,2% до 54,56 гривні за літр.
Експерти зазначають, що найближчим часом піднімуться і ціни на бензин, прогнозоване подорожчання – 2 гривні. Причина – зростання ціни на нафту на світовому ринку. “Якщо ситуація у світі не зміниться, то на дві гривні ціна за літр бензину в найближчі два-три тижні може зрости. В останні два тижні на внутрішньому ринку спостерігається планомірне підвищення цін на пальне в мережах економ-сегмента. Ми ж усе купуємо за імпортом, за світовими цінами, і, відповідно, закупівельна вартість почала зростати”, – зазначає директор консалтингової компанії “А-95” Сергій Куюн.
Утім, ситуація ускладнюється не тільки підйомом цін на нафту у світі, а й тим, що ЗС РФ постійно завдають ударів по складах і місцях зберігання ПММ (наприклад, на початку лютого було завдано удару по нафтобазі в Харкові, де зберігалося майже 4000 тонн палива). При цьому проблеми з дефіцитом/подорожчанням палива “вистрілять” уже навесні, коли постане питання початку посівної кампанії в Україні.
Зеленський анонсував програму українського кешбеку – за купівлю вітчизняних товарів повертатимуть частину грошей, – Forbes
Вже цього року в Україні має запрацювати програма національного кешбеку «Купуй українське». За нею громадяни України зможуть отримувати частину коштів, витрачених на товари українських виробників.
Ключові факти:
?Держава має зробити все можливе, щоби якомога українських підприємств могли зберегти і масштабувати свою роботу.
?«За купівлю визначених типів товарів і послуг, вироблених в Україні, громадяни України зможуть отримати повернення частині коштів на спеціальну карту.
?Наразі розробляються технічні та фінансові параметри програми, щоби вона запустилась вже цього року.
?Уряд уже ухвалив постанову про популяризацію товарів українського виробництва, зокрема бренд «Зроблено в Україні».
?З яких джерел держава планує брати кошти на виплати кешбеку ані президент, ані премʼєр не уточнили.
“Збільшення споживання вітчизняної продукції має допомогти подолати наслідки війни, відновитися та бути конкурентоздатними у світі” – сказав премʼєр Денис Шмигаль.
Наше джерело в ОП розповіло, що законопроєкт про мобілізацію заганяє економіку в тінь, українці стали запасатися готівкою, при цьому почали ховати ділову активність.
Офіс Президента вже не приховує трек із тотальною мобілізацією для українців, який почнеться з ухваленням нового законопроєкту. При цьому Арахамія чесно пояснив для чого потрібно більше людей, щоб замінити поставки техніки зі США.
Через два роки після початку війни найнагальнішим і політично складним завданням для Києва стала мобілізація. Українці більше не поспішають до військкоматів, багато хто з них ховається по домівках або намагається отримати звільнення за допомогою хабара.
Воєначальники скаржаться на маленьку армію, яка складається зі змучених і поранених солдатів. Їх недостатньо для наступу і ледь вистачає, щоб утримати позиції. Новобранців мало, вони погано підготовлені і найчастіше занадто старі для служби.
Для поповнення особового складу та його ротації уряд намагається знайти баланс між примусом і переконанням. Новий законопроєкт щодо розширення мобілізації викликав шквал критики і поки що перебуває на розгляді.
Згідно з опитуванням Центру Разумкова, у січні 2024 року частка тих, хто вважає, що ситуація зміниться на краще протягом наступних трьох місяців, знизилася до майже 7%, що майже вдвічі менше, ніж у лютому-березні 2023 року, коли про віру в поліпшення говорили 13% опитаних. При цьому частка тих, хто вірить у зміни на гірше зросла з 23% на початку 2023 року до 33% у січні 2024 року.
Такий песимізм виник не на порожньому місці. По-перше, війна затягнулася. І це завдає величезної шкоди українській економіці. Зруйновано підприємства, інфраструктуру, порушено логістичні ланцюжки. Війна створює велику економічну невизначеність. Бізнес не знає, що буде завтра, тому не інвестує в розвиток. Це гальмує зростання економіки.
Війна призводить до погіршення соціальних умов. Зростає бідність, збільшується кількість людей, які потребують допомоги. Усе могло бути ще гірше, але через війну з України виїхало близько 10 млн осіб, турбота про них лягла на плечі інших держав. Але це означає, що Україна втрачає робочу силу і споживачів. Ще одна причина песимізму – безперервна корупція. Вона підриває довіру народу до влади. І вишенька на торті – невизначеність із фінансовою допомогою від США, а це життєво важливо для українського бюджету.
Щоб підбадьорити економічні очікування українців, уряду необхідно підтримати бізнес, щоб він міг створювати нові робочі місця та інвестувати в розвиток. І не кидати напризволяще людей, які постраждали від війни, щоб вони могли повернутися до нормального життя.
Попри шок, біль, тисячі загиблих та безпрецедентні руйнування, перший рік повномасштабної війни минув для українців із впевненістю у перемозі та сподіваннями на швидкий наступ у 2023 році. Ці сподівання не справдилися.
І попри те, що цивільні стали гинути рідше, кількість російських атак і руйнувань зменшилася, у другій половині року прийшло розуміння, що війна – це не лише про території, але й про витривалість.
В такій війні те, що відбувається в економіці, – скільки вона продукує доходів, які видатки вони можуть покрити, скількома мільярдами можуть допомогти союзники – є не менш важливим, ніж те, що відбувається на фронті.
Ми зібрали головні цифри про те, як Україна пережила другий рік війни.
Деякі з них також вказують, в якому напрямку можуть розвиватися події у 2024 році.
Загиблі
Впродовж другого року великої війни кількість загиблих та поранених серед цивільних зменшилася.
За даними Офісу генерального прокурора (ОГПУ), загалом від початку російського вторгнення і до кінця 2023 року загинули 11673 людини. Із них за 2023 рік – 2821. Тобто втрати серед цивільних за другий рік війни становлять близько чверті від втрат впродовж всіх двох років великої війни.
Крім того, за даними ОГПУ, за час російського вторгнення до початку 2024 року поранення отримали 18336 українців. Третина цієї цифри – 6403 – припадає на 2023 рік.
Водночас за підрахунками Управління Верховного комісара з прав людини (УВКПЛ) ООН, яке документує втрати серед цивільних в Україні з 2014 року, цифри загиблих є дещо меншими. За підрахунками ООН, від початку великої війни в Україні до початку 2024 року загинули 10191 цивільних, 8260 смертей припадають на 2022 рік, та 1931 смертей – на 2023.
Втім, там наголошують, що “реальна кількість може бути більшою, оскільки деякі звіти ще очікують на підтвердження”. А отже, кількість смертей у 2023 році, очевидно, може зрости через велику кількість загиблих в останні дні 2023 року – на початку 2024, коли, за попередніми даними ООН, загинули 90 людей.
Крім того, все ще неможливо точно встановити, скільки людей загинули у перший рік війни в Маріуполі, Лисичанську, Попасній та Северодонецьку, де повідомляли про великі жертви серед цивільних, але доступу до цих територій немає через російську окупацію.
На початку 2024 року правозахисна організація Human Rights Watch оцінила кількість загиблих під час боїв цивільних в Маріуполі щонайменше у 8 тисяч. Тож очевидно, що з часом загиблих цивільних може виявитися на порядок більшою.
Як і у 2022 році, впродовж другого року війни офіційні особи не називали жодних конкретних цифр щодо втрат ЗСУ. Але і президент, і представники його офісу неодноразово говорили про 30-50 загиблих воїнів щодня.
У січні 2024 року очільник парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що звернувся до президента Зеленського з пропозицією розсекретити дані стосовно втрат України у війні. За словами депутата, президент ще не ухвалив остаточного рішення.
Але, як каже Давид Арахамія, кількість загиблих українських військових є “набагато меншою”, ніж 100 тисяч.
Пізніше в інтерв’ю американському телеканалу Fox News президент Зеленський заявив:
“Якщо порівнювати кількість загиблих військових, то Росія втрачає п’ять солдатів на кожного вбитого українського захисника”.
При цьому він нагадав, що, за даними українського Міноборони, росіяни втратили понад 400 тисяч вояків.
Наприкінці 2022 року в Офісі президента заявляли про 10-13 тисяч вбитих.
Через рік, наприкінці 2023 року, світова преса наводила на порядок вищі цифри. Зокрема, французька Liberation написала про 200 тисяч загиблих і поранених, американський часопис Time писав про 100 тисяч загиблих з українського боку, а британський Economist у листопаді – про 70 тисяч загиблих.
За підрахунками сайту “Книга пам’яті полеглих за Україну”, загальна кількість загиблих або померлих воїнів від початку російського вторгнення становить понад 30 тисяч. Цю інформацію зібрали станом на середину листопада 2023 року, і вона лягла в основу створення Стіни пам’яті полеглих у 2014-2021 роках у Михайлівському золотоверхому соборі в Києві.
Були й спроби підрахувати кількість загиблих за оприлюдненими указами президента про нагородження військовослужбовців посмертно.
Журналісти підрахували, що до середини жовтня 2023 у таких указах згадується 14402 воїни. Проте є ще й закриті укази про нагородження посмертно, якщо вони стосуються працівників СБУ, ГУР та інших спецпідрозділів.
Після свого призначення Головнокомандувачем на початку лютого 2024 року Олександр Сирський в інтерв’ю німецькому ZDF заявив, що російські втрати, особливо загиблими, “в 7-8 разів, за останніми даними, переважають наші втрати”.
Витрати на війну
Видатки на безпеку та оборону фінансуються виключно коштом доходів від податків та інших платежів, що надходять до бюджету з української економіки. Нині фактично всі вони ідуть на фінансування цієї статті, яка “важить” половину бюджету.
За інформацією міністерства фінансів, видатки на безпеку та оборону у 2023 році становили 2,6 трлн грн, або понад 40% від очікуваного ВВП країни (остаточні дані щодо цього будуть відомі пізніше). Це на понад трильйон гривень або на 72% більше, ніж у 2022 році.
За підрахунками економістів, видатки лише на армію в Україні перевищують третину ВВП.
Для порівняння: у країнах НАТО, які мають набагато міцніші економіки, ніж в України, у мирний час ця цифра становить до 2%.
Міжнародна допомога
Покривати іншу половину видатків бюджету – зарплати держслужбовцям, бюджетникам, соціальні виплати – вдавалося завдяки фінансовій допомозі міжнародних партнерів України.
Весь 2023 рік вона надходила ритмічно і у великих обсягах. Загалом, за даним міністерства фінансів, Україна отримала 42,5 млрд доларів зовнішнього фінансування. Понад чверть цієї суми були грантами, тобто ці гроші не потрібно буде повертати.
Головним “спонсором” України у 2023 році став Європейський Союз, від якого надійшло понад 19,5 млрд доларів. Від США, які вели перед за обсягами допомоги у 2022, надійшло майже вдвічі менше – 10,95 млрд доларів.
Іншими великими донорами фінансової допомоги Україні були МВФ (4,475 млрд доларів), Японія (3,626 млрд доларів), Канада (1,757 млрд доларів), Велика Британія (998 млн доларів) та Світовий банк (660 млн доларів).
Водночас якщо “зважити” допомогу на розмір економік країн-союзниць України, то, за даними Ukraine Support Tracker, найбільшу підтримку надають скандинавські та балтійські країни: Естонія, Данія, Норвегія, Литва та Латвія.
Зовнішнє фінансування, отримане Україною у 2023 році, перевищило і обсяги 2022 року, і очікування українського уряду.
Але, очевидно, 2023 рік так і залишиться рекордом. Убюджеті на 2024 рік спочатку записали план отримати 41 млрд доларів від міжнародних партнерів, але згодом мінфін урізав цю потребу до 37,3 млрд доларів.
Руйнування та збитки
За підрахунками Київської школи економіки (KSE), яка від початку російського вторгнення веде облік економічних втрат України, станом на січень 2024 року загальна сума прямих збитків, завдана інфраструктурі України, зросла до 155 млрд доларів.
На січень 2023 ці втрати оцінювали у 138 млрд доларів.
На початок 2024 року у загальному обсязі прямих збитків найбільшою часткою залишаються втрати житлового фонду — 58,9 млрд доларів. І тут зростання збитків є найбільшим порівняно із першим роком війни.
Серед регіонів, які найбільше постраждали від руйнування житла, — Донецька, Київська, Луганська, Харківська, Миколаївська, Чернігівська, Херсонська та Запорізька області.
На другому та третьому місці за сумою збитків залишається інфраструктура та промисловість й втрати підприємств —36,8 млрд та 13,1 млрд доларів відповідно.
У KSE також підрахували, що внаслідок підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року лише у чотирьох населених пунктах лівобережної Херсонщини постраждало – були повністю або частково затоплені – щонайменше 19 тисяч будинків.
Біженці за кордоном
За даними Управління Верховного комісара ООН з питань біженців (УВКБ ООН), на середину лютого 2024 року за кордонами України перебувало 6,479 млн біженців. Левова частка з них – понад 6 млн – перебувають у Європі, при цьому тимчасовий захист там отримали 5,809 млн українців.
Якщо порівнювати ці цифри із першим роком війни, то загальна кількість українців у Європі стала трохи меншою, тоді як кількість зареєстрованих в системі тимчасового захисту, що дає право на роботу та соціальні виплати, зросла.
За опитуванням, проведеним УВКБ ООН, 80% біженців з України – жінки, у 69% з них в Україні залишився хтось із родини. Середній вік біженців з України становить 44 роки.
Найбільше українських біженців на початок лютого 2024 року року зафіксовано в Німеччині – 1,140 млн людей, із яких понад мільйон отримали тимчасовий захист.
У Польщі, яка вела перед за кількістю біженців з України у 2022-му, тепер перебувають 956 тисяч українців. Проте загалом за час війни тимчасовий захист у Польщі отримали понад 1,6 млн українців.
У Росії та Білорусі, за оцінками ООН, перебувають близько 1,252 млн українців.
Переселенці в Україні
За даними уряду, в Україні майже п’ять млн внутрішньо переміщених осіб. Із них 3,6 млн залишили домівки після початку повномасштабного російського вторгнення, заявила віцепрем’єрка, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.
Понад половина ВПО отримують щомісячні виплати.
За даними міністерства фінансів, у 2023 році на виплати ВПО з бюджету пішло понад 73 млрд грн. Це удвічі більше, ніж, наприклад, на покриття усіх комунальних субсидій в країні.
Водночас, за даними Мінсоцполітики, 158 тисяч людей втратили право на виплати, оскільки виїхали за кордон.
За даними Міжнародної організації міграції (МОМ), кількість внутрішніх переселенців в Україні на кінець 2023 року становила 3,689 млн людей. Із них майже половина походить із двох областей – Харківської та Донецької.
І так само близько половини переселенців знайшли притулок у двох, фактично, прифронтових областях – Харківській та Дніпропетровській (трохи менше пів мільйона в кожній). Крім того, великим осередком розселення ВПО є Київ та Київська область.
Головна причина “популярності” цих регіонів, припускають у МОМ, – це можливість знайти роботу. У західних регіонах, де навесні 2022 перебувала понад третина внутрішніх переселенців, до весни-2023 залишилися лише 16%.
Кожним двом із п’яти переселенців довелося переїжджати не один раз, – у МОМ відзначають, що це пов’язано із неможливістю знайти роботу там, куди переїздять люди. Чоловіки частіше за жінок кажуть, що не можуть знайти роботу після переселення. Кожен десятий переїжджав понад три рази.
За оцінками МОМ, близько 4,5 млн людей повернулися до звичного місця проживання після певного періоду переміщення – по Україні чи за кордоном. При цьому 319 тисяч тих, повернувся з-за кордону, стали переселенцями в Україні.
Найбільше поверталися з Угорщини, Польщі та Румунії.
Лише 37% із тих, хто повернувся з-за кордону, отримують регулярну зарплату. Решта живуть на пенсії та соцвиплати для ВПО.
На відміну від біженців за кордоном, частка жінок серед ВПО є нижчою – близько 60%, і значно вищою є частка літніх людей – серед переселенців їх майже чверть. Серед ВПО також більшою є частка людей, які кажуть, що за час війни вичерпали всі свої заощадження.
Зростання економіки?
Після падіння майже на третину за 2022 рік, з другого кварталу 2023 року український ВВП вийшов у “плюс”.
За різними оцінками, зростання за другий рік війни може становити 5-5,5%. Остаточні дані щодо динаміки ВВП у 2023 році стануть відомі пізніше.
Насамперед, це пояснюється низькою базою порівняння – падіння економіки у перший рік війни було таким глибоким, що на цьому тлі навіть просте припинення падіння виглядатиме як зростання. Врешті, попри відновлення росту, український ВВП приблизно на чверть менший, ніж у довоєнному 2021.
З іншого боку, українська економіка явно оговталася від перших шоків, пов’язаних із початком російського вторгнення. А деякі економічні показники виявилися кращими за прогнози.
Втім, ефект низької бази порівняння вже вичерпав себе, і надалі відновлення йтиме повільніше. Це підтверджують попередні дані за січень 2024, коли, за підрахунками Мінекономіки, ВВП України зріс лише на 3,5% порівняно із січнем 2023-го.
Гривня, інфляція, ціни
Серед показників, які повелися краще, ніж від них очікували, – курс гривні. Національна валюта країни, яка другий рік поспіль веде повномасштабну війну, більшу частину року навіть зміцнювалася.
При тому, що уряд закладав у бюджет 2023 року середньорічний курс 42,2 грн за долар, реальний середньорічний курс був нижчим і від урядових, і від неурядових прогнозів.
Врешті, НБУ навіть вирішив відмовитися від жорсткої фіксації офіційного курсу гривні до долара, запровадженого з перших днів війни, і перейшов до “керованої гнучкості”, підтримуючи гривню валютними інтервенціями з резервів.
Але наприкінці 2023 гривня почала “просідати”. І у 2024 рік увійшла з офіційним курсом у 38 грн за долар.
Весь другий рік війни так само позитивними були й новини щодо інфляції, ще одного показника зі сфери компетенції Нацбанку. Якщо 2022 рік Україна завершила зі зростанням цін у понад 26%, то 2023-й завершувала із показником, якого не давалося досягти навіть за мирних часів, – близько 5%.
У самому Нацбанку пов’язують ці два показники так: зняти інфляційний тиск дозволила валютна стабільність. Серед інших факторів там називають гарний врожай, що сприяв зниженню цін на харчі, а також замороження комунальних тарифів.
Оглядачі ж серед головних причин курсової та цінової стабільності називають відмову від фінансування дефіциту держбюджету за рахунок “друку” грошей. А це, своєю чергою, стало можливим через масштабну допомогу міжнародних партнерів, завдяки якій валютні резерви НБУ у 2023 році сягнули 40,5 млрд доларів, перевищивши попередній рекорд 2011 року у 38,4 млрд доларів.
Виглядає, що чим більше проблем буде із залученням міжнародної допомоги в майбутньому, тим важче буде втримати під контролем зростання цін та курс гривні.
Від експорту до імпорту
До війни українська економіка була значною мірою орієнтованою на експорт. У 2021 році саме він формував близько 40% українського ВВП і становив понад 68 млрд доларів.
Але на другому році війни доходи від нього зменшилися до 36 млрд доларів. У 2022 році Україна змогла експортувати на 44,2 млрд доларів.
Крім того, на другому році війни імпорт до України фактично удвічі перевищив експорт. За даними Державної митної служби, у 2023 році Україна імпортувала товарів на 63,5 млрд доларів. А дефіцит зовнішньої торгівлі (перевищення імпорту над експортом) навіть порівняно із 2022 роком, за підрахунками НБУ, зріс у понад два рази.
До цього призвели втрати підприємств на окупованих росіянами територіях (переважно металургійні), а також системні проблеми на усіх експортних шляхах – від Чорного моря до західних кордонів на суходолі з європейськими країнами, де мали б працювати “коридори солідарності”.
Російська блокада українських портів у Чорному морі та вихід Росії із морського зернового коридору змусили Україну переорієнтовувати експорт на Дунайські порти. А також опановувати і відстоювати свій власний коридор у Чорному морі, спираючись на захист ЗСУ товарних суден.
Під кінець 2023 року морський експорт зернових фактично дозволяв експортувати стільки ж, скільки на піку можливостей зернового коридору за участі Росії та посередництва ООН і Туреччини у 2022-му.
Крім того, цим шляхом на експорт стала надходити й продукція металургії. Це, у свою чергу, дозволило збільшити завантаженість металургійних підприємств, які стали виходити на 70% своєї довоєнної потужності.
Західний кордон – передусім із Польщею, від травня-2023 працював зі значними обмеженнями, а то й взагалі був закритий для українських товарів та перевезень через протести – спочатку фермерів, потім перевізників, які вважають, що присутність українських товарів та послуг руйнує їхні внутрішні ринки.
Попри все це Польща присутня у трійці лідерів за обсягами і українського експорту, і імпорту.
Загалом Україна найбільше експортувала до:
Польщі — на 4,7 млрд доларів;
Румунії — на 3,7 млрд доларів;
Китаю — на 2,4 млрд доларів.
При цьому найбільше доходів – із великим відривом від усіх інших статей – Україні приніс експорт аграрної продукції – майже на 22 млрд доларів.
Експорт металів дав у понад п’ять разів менше – майже 4 млрд доларів.
Водночас вперше за роки існування галузі експорт послуг ІТ з України скоротився – до 6,7 млрд доларів. Це на понад 600 млн доларів менше ніж за 2022 рік.
Не на тому шляху?
Порівняно із першим роком війни українці стали значно менше довіряти владі, а довіра до органів правопорядку та правосуддя ще більше впала. Проте є й інституції та люди, яким більшість українців й надалі довіряють.
За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного наприкінці листопада-початку грудня 2023, українці найбільше вірили ЗСУ (96%), і ця довіра не змінилася впродовж ще одного року війни.
Так само сталою та високою довірою українців користуються волонтери (84%).
Січневе опитування Центру Разумкова має схожі результати: ЗСУ довіряють 95% українців, а волонтерам – 78%. Серед лідерів довіри також добровольчі загони, ДСНС, Нацгварідя, прикордонники та СБУ.
Президенту Володимиру Зеленському все ще довіряють більшість українців, але їх стало значно менше. За даними Центру Разумкова, самому інституту президента довіряють 64%, тоді як персонально у Володимира Зеленського довіра на рівні 69%.
Водночас за опитуванням КМІС, на початку лютого 2024 року Володимиру Зеленському довіряли 65% опитаних. А відставка Головнокомандувача Валерія Залужного “коштувала” президенту ще 5% рейтингу довіри.
При цьому відставленому генералу у лютому 2024 довіряли 94% українців. Його наступнику на посаді Головнокомандувача Олександру Сирському довіряють 40%.
До війни, за даними КМІС, президенту Зеленському довіряли 37% українців, але у перші місяці війни цей показник підстрибнув до 90%. Після цього підтримка почала падати, – у грудні 2022 голові держави довіряли 84%, а наприкінці 2023 – вже 77%.
Інші органи центральної влади мають значно меншу довіру, і вона знижується. За даними КМІС впродовж року кількість тих, хто довіряє уряду та Верховній Раді скоротилася удвічі.
За опитуванням Центру Разумкова, Кабмін та Верховна Рада – серед лідерів недовіри. Уряду не довіряють кожні троє із п’яти опитаних.
“Наростання критики і зниження довіри владі, скоріше за все, є наслідком, з одного боку, несправджених очікувань на цей рік та, з іншого боку, претензіями щодо ефективності та прозорості діяльності”, – вважають соціологи.
Загалом, за даними КМІС, в Україні дедалі меншає тих, хто вважає, що справи в країні розвиваються у правильному напрямку.
При цьому суттєві зміни відбулися на зламі 2023 та 2024 року, коли вперше від початку війни тих, хто вважає, що країна іде хибним напрямком, стало більше. Якщо після перших місяців війни тих, хто казав про правильний напрямок, було 68%, то до грудня 2023 їхня кількість скоротилася до 54%, а ще за два місяці – до 44%.
Досить схожі результати має і Центр Разумкова. За опитуванням центру, якщо до війни, у грудні 2021-го у правильному напрямку руху України були впевнені лише 20% населення, то після початку війни до осені 2022-го у правильності шляху були переконані понад половина українців.
Максимуму цей показник досяг у лютому-березні 2023 – 61%. Після цього впевненість знижувалася, і у січні 2024 знизилася до 41%.
Найчастіше, за даними Центру Разумкова, українці критикують такі сфери:
рівень цін і тарифів (на погіршення ситуації вказали 86%),
економічне становище країни (68%),
рівень стабільності (64,5%),
упевненість громадян у завтрашньому дні (63,5%),
рівень добробуту їхньої родини (58%),
ставлення громадян до влади (53%).
Водночас є і сфери, про які українці відгукуються позитивно. Це ліквідація наслідків масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, а також стала робота комунальних служб і торгівлі, забезпечення харчами.
Позитивні ж зміни останнього року, на думку українців, найбільшою мірою стосуються обороноздатності та міжнародного іміджу України.
