Golosnovinua.com

Позначка: експорт

  • Відлига у торговельній війні: Вашингтон та Оттава готують угоду щодо зниження мит на сталь і автомобілі

    Відлига у торговельній війні: Вашингтон та Оттава готують угоду щодо зниження мит на сталь і автомобілі

    Сполучені Штати Америки та Канада опинилися за крок до укладання компромісної угоди, яка може суттєво знизити градус напруги у жорсткій двосторонній торговельній війні. За інформацією джерел в урядових та промислових колах обох держав, наразі тривають інтенсивні кулуарні переговори щодо скасування або значного пом’якшення американських загороджувальних мит на канадську металургійну продукцію та транспортні засоби. Головним предметом дипломатичного торгу стали безпрецедентні п’ятдесятивідсоткові тарифи на імпорт сталі, а також двадцятип’ятивідсоткові збори на ввезення автомобілів, які стали важким ударом для економіки північного сусіда США. Інсайдери припускають, що довгоочікуване підписання відповідного документа може відбутися блискавично, ще до початку американських виборів, запланованих на третє листопада.

    Процес пошуку точок дотику відбувається на найвищому урядовому рівні. Згідно з наявними даними, міністр торгівлі Сполучених Штатів Говард Лутнік та канадський урядовець Домінік Леблан, який безпосередньо відповідає за двосторонні торговельні відносини, останнім часом підтримують регулярний контакт. Цю інформацію також публічно підтвердив економічний радник Білого дому Кевін Гассет. Водночас представники адміністрації американського президента Дональда Трампа категорично наполягають на тому, що для фіналізації угоди Оттава повинна піти на додаткові стратегічні поступки. Представник канадського міністерства зі свого боку дипломатично наголосив, що країна веде надзвичайно конструктивний діалог і готова до сумлінної праці заради налагодження взаємовигідних відносин, які обов’язково враховуватимуть її національні інтереси.

    Попри загальний оптимізм, представники канадського промислового сектору оцінюють ситуацію вкрай обережно. Експерти вважають, що у разі досягнення консенсусу угода буде підписана дуже швидко, проте вона матиме виключно вузькоспеціалізований характер і не вирішить усіх накопичених економічних розбіжностей. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні під час спілкування з пресою підтвердив певне пожвавлення у переговорному процесі, однак спростував будь-які чутки про капітуляцію свого уряду. За його словами, Оттава залишається непохитною у своїх базових економічних вимогах.

    «Якщо і був досягнутий якийсь прогрес, то це тому, що США наближаються до нашої позиції», – безапеляційно заявив очільник канадського уряду.

    Варто нагадати, що глибока криза у двосторонніх відносинах загострилася ще в серпні поточного року, коли дипломатичні консультації остаточно зайшли у глухий кут. Саме тоді Вашингтон запровадив шокуючі мита на низку канадських товарів. Ескалація супроводжувалася гучними політичними демаршами: Дональд Трамп відзначився саркастичними дописами у соціальних мережах та показово перейменував прикордонне озеро Онтаріо на «озеро Америка». У відповідь на такий тиск двадцять п’ятого серпня Канада анонсувала дзеркальні санкції проти американського імпорту, які офіційно набули чинності восьмого вересня. Реакція Білого дому не забарилася – президент США миттєво підписав низку указів, якими повністю заборонив ввезення з Канади широкого асортименту алкогольних напоїв, молочної продукції та мотоциклів. Нинішній раунд переговорів є першою реальною спробою зупинити це руйнівне для обох країн тарифне протистояння.

  • Зерновий слід окупантів: Латвія разом з Україною та Великою Британією запускає унікальну систему перевірки походження агропродукції

    Зерновий слід окупантів: Латвія разом з Україною та Великою Британією запускає унікальну систему перевірки походження агропродукції

    Латвія розпочинає масштабну перевірку походження зернових культур задля виявлення та блокування української агропродукції, яку російські загарбники систематично вивозять із тимчасово окупованих територій на світові ринки.

    Україна, Велика Британія та Латвія офіційно підписали тристоронній меморандум про впровадження спеціальної Схеми верифікації зерна. Інноваційна система базується на використанні передового хімічного та ізотопного аналізу, який дозволяє з високою точністю визначати географічне походження пшениці, кукурудзи, ячменю й насіння соняшнику. Документ передбачає регулярний обмін науковими даними між країнами, надання уповноваженим органам доступу до єдиної системи та тісну координацію роботи профільних лабораторій.

    Поки українські експортери через повномасштабну війну змушені долати логістичні перешкоди та шукати дорожчі маршрути, Москва намагається наживатися на мародерстві в захоплених аграрних регіонах. Успішне виявлення краденої продукції в міжнародних портах дозволить перекрити фінансові потоки агресора та захистити позиції легального українського експорту. У профільному міністерстві наголошують на неприпустимості подібних схем та необхідності жорсткого міжнародного контролю. «Росія не має права заробляти на українському зерні, незаконно вивезеному з тимчасово окупованих територій. Ми не повинні допустити, щоб украдена агропродукція потрапляла на світові ринки під виглядом товару законного походження», – підкреслили в уряді, наголошуючи на важливості подальшого посилення санкційного тиску.

     

  • «Золотий коридор» для Кремля: транзит російського збіжжя через Латвію злетів у 2,3 раза всупереч закликам до ембарго

    «Золотий коридор» для Кремля: транзит російського збіжжя через Латвію злетів у 2,3 раза всупереч закликам до ембарго

    Протягом перших дев’яти місяців поточного року обсяги залізничного транзиту зернових культур із Російської Федерації через територію Латвії зросли у 2,3 раза порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Про це свідчать офіційні статистичні дані Служби державних доходів Латвії (VID). Стрімке збільшення вантажопотоку фіксується на тлі активних спроб Москви перебудувати власну експортну логістику та використати транспортну інфраструктуру балтійської країни для безперешкодного вивезення агропродукції на глобальні ринки.

    За офіційною інформацією латвійського відомства, за вказаний період транзитом через країну було перевезено 689 995 тонн російських зернових, тоді як за аналогічні місяці минулого року цей показник становив 303 306 тонн. Ще більш разючою виявилася динаміка поставок з території Білорусі: обсяг перевезеного білоруського збіжжя зріс у сотні разів і досяг 131 417 тонн проти символічних 60,8 тонни торік. Тенденція до нарощування перевезень зберігається й надалі: лише за перші шість днів жовтня латвійськими залізницями транзитом пройшло додатково 52 365 тонн російського та 14 640 тонн білоруського зерна.

    У митних органах Латвії наголошують, що стрімке зростання вантажопотоку відбувається через прогалини в регулюванні: чинне законодавство Європейського Союзу та внутрішні латвійські закони не передбачають прямої заборони на транзитне перевезення зернових продуктів. Заборона поширюється виключно на ввезення продукції для внутрішнього споживання та вільного обігу в межах країни. Разом із тим органи контролю здійснюють ретельний нагляд на кордоні, аби заблокувати потрапляння зерна, викраденого російськими окупантами на захоплених територіях України, адже санкційні правила ЄС категорично забороняють будь-які процедури імпорту чи транзиту нелегально вивезених українських товарів.

    Масове перекидання аграрного експорту РФ у напрямку Балтійського моря стало наслідком успішних ударів Сил оборони України по військових об’єктах і судноплавній інфраструктурі окупантів у басейнах Чорного та Азовського морів. Рятуючи експортні потоки від українських дронів і ракет, російські компанії почали шукати безпечніші північні шляхи. Проте балтійські сусіди Латвії вже вдаються до жорстких контрзаходів: зокрема, Естонія з 1 жовтня офіційно ввела повну заборону на перевезення російського та білоруського збіжжя своєю територією як відповідь на агресію та блокування морської торгівлі України.

    Ситуація спричинила потужний дипломатичний демарш на рівні керівництва регіону. Лідери балтійських держав надіслали спільне офіційне звернення до президента Європейської ради Антоніу Кошти та голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн із категоричним закликом запровадити загальноєвропейську заборону на будь-який транзит зерна з території держави-агресора. На переконання лідерів регіону, збереження логістичних лазівок на континенті прямо суперечить санкційній політиці та дозволяє Москві й надалі заробляти мільярди на торгівлі через європейську територію.

  • Стратегічне з’єднання з Європою: «Автострада» завершує ключовий етап зведення мосту через Дністер між Україною та Молдовою

    Стратегічне з’єднання з Європою: «Автострада» завершує ключовий етап зведення мосту через Дністер між Україною та Молдовою

    Група компаній «Автострада» успішно завершує один із найскладніших етапів будівництва стратегічно важливого мостового переходу через річку Дністер, який з’єднає Україну та Молдову. Згідно з останніми повідомленнями, українські будівельники закінчують масштабні роботи безпосередньо в молдовській частині річища та виводять конструкції тимчасового технологічного мосту просто на протилежний берег. Цей інженерний крок є критично важливим для подальшого зведення основних опор та прогонових будов, адже тимчасова естакада забезпечить безперебійний рух важкої будівельної техніки, підвезення матеріалів та безпечну роботу фахівців над акваторією незалежно від погодних умов та сезонних коливань рівня води у річці.

    Реалізація цього масштабного інфраструктурного проєкту, відомого як прикордонний перехід «Ямпіль – Косеуць», має колосальне значення для обох держав у контексті повномасштабної війни та постійних загроз традиційним логістичним шляхам. Нова транспортна артерія дозволить суттєво розвантажити наявні пункти пропуску, скоротити час доставки критично важливих вантажів та створити надійний альтернативний маршрут для українського експорту. Особлива стратегічна цінність мосту полягає в тому, що він забезпечить пряме транспортне сполучення між Києвом та Кишиневом в абсолютний обхід території самопроголошеного Придністров’я, де досі зберігається військова присутність російського контингенту та існують постійні ризики силових провокацій і диверсій.

    Умови, в яких сьогодні відбувається будівництво, вимагають від підрядників надзвичайної оперативності. З огляду на регулярні російські повітряні удари по об’єктах транспортної інфраструктури, диверсифікація міжнародних логістичних маршрутів стає питанням національного виживання. Інтеграція української транспортної мережі з європейською через територію дружньої Молдови сприятиме не лише посиленню економічної стійкості, але й розширенню можливостей для гуманітарного забезпечення військових та цивільних потреб. Крім того, проєкт цілком відповідає стратегічному курсу Києва та Кишинева на євроінтеграцію, фізично «зшиваючи» два регіони сучасними транспортними коридорами за європейськими стандартами.

    З технічного погляду вихід будівельних бригад «Автостради» на молдовський берег свідчить про дотримання високих темпів робіт, попри складні гідрологічні умови та виклики воєнного стану. Фахівці компанії використовують передові технології зведення опор у руслі річки, що мінімізує негативний вплив на екосистему Дністра та гарантує довговічність споруди. Після завершення облаштування тимчасової естакади розпочнеться найактивніша фаза бетонування капітальних елементів та монтажу надводних прогонів. Запуск повноцінного автомобільного руху цим маршрутом стане потужним сигналом для міжнародних партнерів щодо безперечної спроможності України реалізовувати фундаментальні макрорегіональні проєкти навіть під час найінтенсивнішої фази збройного протистояння з агресором.

  • Втрачений ринок Близького Сходу: США та Ізраїль витіснили українських виробників дронів-перехоплювачів

    Втрачений ринок Близького Сходу: США та Ізраїль витіснили українських виробників дронів-перехоплювачів

    Після спалаху масштабного військового протистояння з Іраном Україна мала реальний шанс вийти на високомаржинальний ринок безпілотників-перехоплювачів у країнах Близького Сходу та закріпитися там у статусі провідного постачальника контрбезпілотних систем. Однак через регуляторні затримки, відсутність своєчасних експортних механізмів та тривалу нерішучість цим колосальним попитом зрештою скористалися виробники зі Сполучених Штатів Америки та Ізраїлю, які за пів року повністю зайняли цю стратегічну нішу. Про це повідомив представник українського оборонно-промислового комплексу в аналітичному розборі директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентина Бадрака.

    Коли наприкінці зими 2026 року в регіоні розпочалася відкрита фаза бойових дій за участю Ірану, монархії Перської затоки зіткнулися з гострою потребою у захисті від масованих нальотів далекобійних ударних дронів-камікадзе та баражуючих боєприпасів типу «Шахед». Класичні системи протиповітряної оборони великої та середньої дальності виявилися надто дорогими у використанні проти дешевих роїв безпілотників: пуск зенітної ракети вартістю в мільйони доларів для збиття дрона за кілька десятків тисяч створював економічну асиметрію. Саме тому держави регіону активно шукали українські розробки, передусім швидкісні FPV-перехоплювачі та спеціалізовані легкі зенітні дрони, які довели свою надзвичайно високу ефективність і безпрецедентну рентабельність у реальних бойових діях проти російської авіації та ударних БПЛА.

    Втім, за перші шість місяців відкритого конфлікту ситуація на близькосхідному ринку озброєнь зазнала докорінних змін. Поки вітчизняні компанії перебували в очікуванні регуляторного розблокування експорту з боку українського уряду та намагалися подолати бюрократичні бар’єри у вигляді високих зборів за видачу ліцензій, американські та ізраїльські оборонні гіганти оперативно запропонували власні альтернативні рішення. Компанії зі США та Ізраїлю не лише швидко масштабували лінійки спеціалізованих систем протидії БПЛА, але й забезпечили замовників повним пакетом гарантій, прямого державного сприяння, сервісного обслуговування та інтеграції у наявні регіональні протиповітряні контури.

    Втрата близькосхідного вектора стала відчутним ударом по експортному потенціалу української оборонки. Робота на ринках багатих монархій Затоки могла б залучити в українську економіку мільярди доларів інвестицій, що дозволило б суттєво розширити виробничі потужності всередині України та профінансувати науково-дослідні розробки для фронту. Тепер українські виробники стикаються з доконаним фактом: американські та ізраїльські контракти вже укладені, ланцюги постачання законтрактовані, а вхідний поріг на цей платоспроможний ринок зріс багаторазово. Цей прецедент вкотре підтверджує, що в сучасній глобальній торгівлі зброєю технологічна перевага нівелюється за відсутності гнучкої та оперативної державної підтримки зовнішньоекономічної діяльності.

  • «Фінансовий зашморг для оборонки»: ексзаступник міністра економіки пояснив, що вбиває експорт української зброї

    «Фінансовий зашморг для оборонки»: ексзаступник міністра економіки пояснив, що вбиває експорт української зброї

    Українська оборонна промисловість, яка за роки повномасштабної війни здійснила безпрецедентний стрибок у технологічному та виробничому розвитку, стикається зі штучними перепонами на шляху до світових ринків. Чинна фінансова модель експорту озброєння, закріплена на законодавчому рівні, містить критичні бар’єри, що фактично унеможливлюють повноцінний продаж вітчизняної зброї за кордон. Про це під час фахового розбору заявив голова Федерації роботодавців України (ФРУ) Дефенс, колишній заступник міністра економіки у 2022–2024 роках Ігор Фоменко.

    За словами експерта, головна проблема полягає у змісті урядової постанови, яка безпосередньо регулює процедуру продажу озброєнь і військової техніки на експорт. Замість того, щоб створити сприятливий економічний клімат для підприємств, документ закладає суттєвий фінансовий бар’єр. Хоча формально механізм експорту було розблоковано та запущено, передбачені ним економічні умови роблять зовнішньоекономічну діяльність для багатьох компаній оборонно-промислового комплексу (ОПК) нерентабельною або надмірно ризикованою.

    Військовий експерт Валентин Бадрак, коментуючи цю ситуацію, наголошує, що відкриття експорту є питанням фізичного виживання для української «оборонки». На сьогодні виробничі спроможності вітчизняних приватних і державних підприємств значно перевищують фінансові можливості державного бюджету України. Держава об’єктивно не здатна викупити все, що можуть виробити українські заводи — від сучасних безпілотних систем до бронетехніки та засобів радіоелектронної боротьби. Відтак, вихід на зовнішні ринки є єдиним системним джерелом залучення обігових коштів, необхідних для масштабування ліній, закупівлі іноземних комплектуючих та інвестування у новітні науково-дослідні розробки.

    Проте закладені в урядовій постанові фінансові обтяження, зокрема високі збори за видачу дозволів на експорт, працюють як справжній «зашморг». Виробники змушені стикатися з умовами, за яких левова частка прибутку від потенційного експорту може нівелюватися регуляторними платежами, а сама процедура стає економічно невиправданою. Це позбавляє українську зброю конкурентоспроможності на глобальному ринку, де ціна та швидкість постачання відіграють ключову роль. Законодавчі рамки, замість захисту державних інтересів, де-факто грають проти вітчизняного виробника, змушуючи окремі компанії шукати альтернативні юрисдикції для релокації свого виробництва.

    Ця кризова ситуація вже набула такого розголосу, що привернула увагу вищого військово-політичного керівництва країни. Нещодавно Рада національної безпеки і оборони України була змушена направити до Кабінету Міністрів офіційні пропозиції щодо термінового доопрацювання цієї урядової постанови, аби усунути штучні перепони. Якщо уряд найближчим часом не змінить підходи до фінансової моделі збройового експорту, Україна ризикує не лише втратити потенційні мільярди доларів валютної виручки, але й суттєво загальмувати технологічний розвиток власного ОПК у найбільш критичний момент війни.

  • Удари по логістиці замість голоду: в уряді виключили загрозу дефіциту продовольства та назвали причини можливого зростання цін

    Удари по логістиці замість голоду: в уряді виключили загрозу дефіциту продовольства та назвали причини можливого зростання цін

    Попри постійні цілеспрямовані удари російських окупантів по продовольчій логістиці та розподільчій інфраструктурі, в Україні відсутній загальний дефіцит продуктів харчування. Внутрішній аграрний сектор продовжує стабільно забезпечувати країну необхідним обсягом провізії, зберігаючи високий експортний потенціал. За словами міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, виробничі потужності українських підприємств у більшості категорій суттєво перевищують внутрішній рівень споживання.

    Головним викликом на сьогодні залишається не нестача самої продукції, а своєчасне транспортування товарів до кінцевих точок продажу. Тимчасове зникнення окремих найменувань із полиць магазинів має виключно локальний характер і не пов’язане з кризою певної галузі. Такі перебої виникають суто внаслідок точкових ворожих влучань у конкретні розподільчі центри та складські комплекси, де знищуються саме ті партії товарів, що перебували в ураженому секторі.

    Водночас воєнний стан та руйнування критичної інфраструктури чинять неминучий тиск на собівартість продукції. Найбільш уразливими до подорожчання залишаються групи товарів повсякденного попиту: овочі, молочна продукція та безалкогольні напої. Основними драйверами інфляційного тиску виступають значне зростання вартості моторного палива, яке формує основу транспортних витрат, а також загальний стан енергетичної системи. Підприємства змушені масово використовувати автономні генератори, електрика від яких є значно дорожчою, а дизельне пальне для їхньої роботи за останній рік зросло в ціні вдвічі.

    Паралельно аграрний сектор стикається з масштабними викликами у сфері морського експорту. Внаслідок ворожих обстрілів глибоководних портів Великої Одеси обсяги закордонних постачань української агропродукції ризикують скоротитися з очікуваних 64,4 мільйона тонн до 29,6 мільйона тонн. Це вимагає екстреного переорієнтування вантажопотоків на альтернативні суходільні маршрути через кордони країн Європейського Союзу та розв’язання проблеми покриття додаткових логістичних витрат.

  • Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    З 1 жовтня 2026 року між Україною та Туреччиною офіційно запрацювала Угода про вільну торгівлю, яку сторони підписали ще у лютому 2022 року. Для українських експортерів новий режим починає діяти одразу: залежно від товару компанії зможуть постачати продукцію до Туреччини без мита, за зниженими ставками або в межах спеціальних тарифних квот. Для турецького імпорту до України пільгові тарифи стартують пізніше — з 1 січня 2027 року.

    Саме ця асиметрія є одним із найважливіших моментів для українського бізнесу: упродовж останніх трьох місяців 2026 року експортери з України вже можуть користуватися преференціями на турецькому ринку, тоді як для частини турецьких товарів імпортний режим в Україні ще не зміниться.

    Державна митна служба уточнює, що угода поширюється на товари з глав 01–97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, якщо вони мають українське або турецьке походження. Залежно від конкретної позиції передбачене повне скасування мит, зниження ставок або застосування тарифних квот. Для українського експорту з 1 жовтня використовуватимуться коди преференцій 429 — скасування експортного мита, та 430 — тарифна квота.

    Щоб скористатися пільгою, недостатньо просто відправити товар із території України. Підприємство має підтвердити його походження відповідно до правил угоди. Основними документами для цього є сертифікат EUR.1 або декларація про походження товару. Саме підтверджене походження дозволяє митниці застосувати нульову чи знижену ставку.

    Для українських компаній це відкриває ринок, який і без нової угоди вже був одним із найбільших напрямків торгівлі. За даними Міністерства економіки, у 2025 році Туреччина посіла друге місце серед ринків українського експорту і третє — за загальним товарообігом. Двостороння торгівля сягнула $7,9 млрд, з яких приблизно $2,7 млрд припадало на український експорт.

    Саме тому ефект угоди потенційно значно більший, ніж у випадку невеликого нового ринку: українські компанії вже мають налагоджені торговельні зв’язки з Туреччиною, а тепер частина цих поставок має стати дешевшою за рахунок зменшення тарифного навантаження.

    Найбільше можливостей відкривається для промислової продукції, металургії та частини аграрного сектору.

    Ще під час підписання угоди Мінекономіки повідомляло, що Туреччина встановлює нульову ставку мита на 10 337 товарних позицій, що тоді оцінювалося як приблизно 95% номенклатури українського експорту. Для ще 1348 позицій передбачалися тарифні квоти або знижені ставки. Водночас у липневому повідомленні 2026 року Мінекономіки формулювало це як повну лібералізацію для 84% українських товарів, а для решти чутливих позицій — квоти та перехідні механізми. Ці показники рахуються за різними підходами до товарної номенклатури, тому їх не варто механічно протиставляти один одному.

    Особливо вигідні умови передбачено для металургії. Туреччина встановлює нульове мито на 510 із 840 металургійних товарних позицій, ще для 130 передбачене часткове зниження ставок. Для 167 металургійних товарів передбачено квоти загальним обсягом щонайменше 411 тисяч тонн. Українська сторона при цьому зберігає право застосовувати експортне мито на металобрухт.

    Для металургійних підприємств це має практичне значення через конкуренцію на турецькому ринку, зокрема з російською продукцією. Нижчі тарифи можуть частково покращити цінову позицію українського металу, хоча реальний результат залежатиме також від логістики, вартості енергії, страхування та світових цін.

    Аграрний блок угоди теж передбачає нові можливості. Туреччина погодила нульові мита на частину зернових, а Україна отримує покращений доступ до турецького ринку для переробленої аграрної продукції. При цьому угода не означає повного скасування всіх аграрних обмежень: для чутливих товарів можуть застосовуватися квоти або спеціальні ставки.

    Для України це особливо важливо, оскільки Туреччина є не лише великим споживчим ринком, а й ключовою ланкою чорноморської логістики. «Ненька інфо» раніше писала, що український агроекспорт у 2026 році може принести державі $23–24 млрд валютної виручки, попри постійні удари РФ по портовій та транспортній інфраструктурі.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Окремий і потенційно дуже важливий елемент угоди — правила походження товарів. Мінекономіки наголошує, що новий режим запроваджує оновлені пан-євро-середземноморські правила. Це означає, що українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали та комплектуючі і за виконання необхідних умов зберігати преференційне походження кінцевого товару для подальшого експорту до країн ЄС.

    Простіше кажучи, виробник в Україні може закупити певну сировину чи компоненти у Туреччині, переробити їх в Україні та, якщо правила походження дотримані, отримати можливість експортувати готовий товар на європейський ринок із відповідними тарифними перевагами.

    Для підприємств, які працюють у виробничих ланцюгах між Україною, Туреччиною та ЄС, це може бути не менш важливим, ніж пряме скасування мит.

    Втім, угода не означає, що Україна повністю відкриває внутрішній ринок без захисних механізмів.

    Українська сторона зберегла мита на вживані автомобілі та секонд-хенд, а для окремих категорій транспортних засобів та легкої промисловості встановлено перехідні періоди тривалістю три та п’ять років. Це має дати українським виробникам час адаптуватися до посилення конкуренції з турецькою продукцією.

    Саме турецька легка промисловість, текстиль, одяг, побутові товари та окремі промислові категорії традиційно вважаються потенційно сильними конкурентами для українського виробника. Тому частину тарифів вирішили знижувати поступово, а не одномоментно.

    Угоду Україна та Туреччина підписали 3 лютого 2022 року в Києві після багаторічних переговорів. Верховна Рада ратифікувала документ лише 14 липня 2026 року законом №4932-IX. За закон у цілому проголосували 236 народних депутатів. Документ передбачав набрання чинності після завершення необхідних процедур обома сторонами. Фактично від підписання до запуску угоди минуло понад чотири з половиною роки.

    Попередні економічні розрахунки Міністерство економіки України ще на етапі підготовки угоди передбачали, що в довгостроковій перспективі вона може щороку додавати близько 2,2% до ВВП України та 2,6% до доходів домогосподарств. Це саме модельний прогноз, зроблений на основі очікуваного ефекту лібералізації торгівлі, а не гарантований фактичний приріст економіки.

    Реальний результат залежатиме від війни, стану промисловості, логістики через Чорне море, курсу валют, попиту в Туреччині та здатності українського бізнесу скористатися новими правилами.

    При цьому чорноморська логістика залишається ключовим фактором. «Ненька інфо» повідомляла, що Анкара паралельно намагається просувати механізми безпеки торговельного судноплавства у Чорному морі, зокрема пропонувала Україні та Росії проєкт так званого морського перемир’я для цивільних суден. Остаточної домовленості щодо такого режиму наразі немає.

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Ще один показник масштабів торгівлі — митна статистика. За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», лише за січень–липень 2026 року Україна експортувала до Туреччини товарів приблизно на $2 млрд, поступаючись за цим показником лише Польщі.

    Митні порушення в Україні різко зросли: за сім місяців виявили майже 6800 випадків на 2,7 млрд грн

    Для експортерів головна зміна з 1 жовтня максимально практична: перед укладенням контракту потрібно перевірити код товару, конкретну ставку за угодою, наявність квоти та правила походження, а потім правильно оформити підтверджувальні документи. Сам факт української реєстрації компанії автоматично пільги не дає.

    Отже, з 1 жовтня ЗВТ із Туреччиною перестала бути документом «на майбутнє» і перетворилася на реальний торговельний режим. Для українського експорту преференції вже працюють, а для турецького імпорту в Україну повноцінний новий тарифний режим стартує з 1 січня 2027 року. Найбільший потенціал отримують металургія, агросектор, промислові виробники та компанії, які можуть поєднати українське виробництво з турецькими компонентами й подальшим виходом на європейський ринок.

  • Нафтова пастка для Путіна: чому мільярдні експортні доходи більше не рятують економіку Кремля

    Нафтова пастка для Путіна: чому мільярдні експортні доходи більше не рятують економіку Кремля

    Незважаючи на значне нарощування обсягів експорту енергоносіїв, країна-агресор стрімко втрачає реальні фінансові зиски від торгівлі сировиною. Російська Федерація продовжує викачувати власні надра та активно відправляти нафту на зовнішні ринки, намагаючись профінансувати роздуті видатки своєї військової машини. Проте навіть максимальні обсяги постачань більше не здатні забезпечити очікуваного економічного порятунку для держави, оскільки весь позитивний ефект для путінського бюджету повністю нівелюється супутніми кризовими факторами та міжнародним тиском.

    Збільшенню номінальних нафтових доходів Москви останнім часом сприяло локальне підвищення світових цін на ключові російські експортні сорти, зокрема Urals та ESPO. На папері фінансові показники агресора демонструють позитивну динаміку, а танкери безперебійно транспортують сировину до лояльних країн. Втім, фізичне нарощування експорту перетворилося на ілюзію стабільності, адже макроекономічна користь від цих операцій зводиться нанівець через приховані проблеми нафтового сектора.

    Справжня ситуація полягає у тому, що витрати на забезпечення цього експорту безжально з’їдають левову частку прибутків окупантів. Російські постачальники змушені пропонувати покупцям глибокі дисконти та переплачувати колосальні суми за тіньову логістику, страхування і фрахт танкерів, аби оминати західні обмеження. У підсумку Кремль опинився у безвиході: нафта невпинно витікає за кордон, але фактичного макроекономічного ефекту для покриття дефіциту бюджету це вже не приносить.

     

  • Українська металургія на межі колапсу: заводи зупиняються, збитки сягають $100 млн

    Українська металургія на межі колапсу: заводи зупиняються, збитки сягають $100 млн

    Українська металургія переживає один із найважчих періодів від початку повномасштабної війни. Після серії російських ударів найбільші підприємства країни були змушені зупиняти виробництво, а сама галузь одночасно стикається з дорогими перевезеннями, проблемами морської логістики та новими торговельними обмеженнями ЄС.

    За оцінкою президента «Укрметалургпрому» Олександра Каленкова, лише останні атаки могли коштувати виробникам сталі майже $100 млн. Із серпня металургійні підприємства щонайменше дев’ять разів ставали цілями балістичних ударів. Під вогнем опинялося критичне обладнання — доменні печі, енергетичні системи та внутрішня логістика.

    Через пошкодження виробництво були змушені призупиняти «Метінвест», Interpipe та ArcelorMittal Кривий Ріг. 22 вересня після балістичного удару також зупинилося виробництво на одному з промислових об’єктів Interpipe у Дніпрі.

    На цьому тлі представники галузі пропонують створити спеціальний Фонд відновлення металургії, подібний до Фонду підтримки енергетики України. Через нього міжнародні партнери могли б фінансувати закупівлю критичного обладнання в Європі, аварійні ремонти та відновлення пошкоджених потужностей.

    Ще одна проблема — логістика. Через обмежену роботу чорноморських маршрутів частину вантажів доводиться перевозити залізницею або через порти Польщі та Румунії. Для окремих вантажів, зокрема коксівного вугілля, такі перевезення стали дорожчими приблизно на 50–60%.

    Окремим викликом залишається європейський ринок. Українські виробники стикаються з новими сталевими квотами та механізмом CBAM, який збільшує витрати на постачання вуглецевоємної продукції до ЄС. Представники галузі закликають Брюссель переглянути умови для України з огляду на війну та постійне руйнування виробничої інфраструктури.

    «Ненька інфо» вже писала про стрімке погіршення ситуації в галузі. Після серії атак у серпні виробництво сталі в Україні впало до рівнів, близьких до найважчих місяців 2022 року. Лише на «Запоріжсталі» випуск сталі за місяць скоротився більш ніж у чотири рази.

    Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Також видання повідомляло, що після удару 11 серпня «Запоріжсталь» повністю зупинила виробництво, а вже 27 серпня підприємство зазнало повторної атаки п’ятьма ракетами.

    Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Ще кілька днів тому «Ненька інфо» окремо писала, що криза вже охопила «Запоріжсталь», «Каметсталь», Дніпровський металургійний завод та ArcelorMittal Кривий Ріг.

    Українська металургія на межі: заводи зупиняються, сталь обвалилася на 57% — чого вимагають від Кабміну

    У галузі попереджають, що наслідки можливого колапсу відчує не лише металургія. Україні доведеться більше імпортувати сталі для будівництва, що може підвищити вартість відновлення, посилити інфляційний тиск і скоротити валютну виручку від експорту.

    Тому зараз металурги говорять уже не стільки про розвиток, скільки про збереження заводів, персоналу та можливості відновити виробництво після стабілізації безпекової ситуації.