Golosnovinua.com

Позначка: експорт

  • Рятувальний круг для аграріїв: Швейцарія виділяє мільйони доларів на зберігання українського врожаю та порятунок експорту

    Рятувальний круг для аграріїв: Швейцарія виділяє мільйони доларів на зберігання українського врожаю та порятунок експорту

    Швейцарська Конфедерація суттєво нарощує фінансову та матеріальну підтримку агропромислового комплексу України, спрямовуючи мільйонні ресурси на подолання критичних наслідків воєнної блокади експортних шляхів. Офіційний Берн ухвалив рішення виділити понад три з половиною мільйони доларів на розгортання потужностей для тимчасового зберігання вітчизняного зерна в межах масштабної програми Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Ще понад сім мільйонів доларів швейцарські партнери планують надати протягом наступних трьох років для розвитку перспективного сектору органічного землеробства. Ці домовленості стали підсумком стратегічних перемовин між керівництвом Міністерства аграрної політики та продовольства України й офіційною швейцарською делегацією, засвідчивши готовність європейських партнерів системно зміцнювати продовольчу безпеку світу.

    Питання збереження збіжжя набуло екстремальної актуальності через колосальні виклики у логістиці, адже в умовах постійної загрози морським коридорам під прямим ризиком залишається до тридцяти мільйонів тонн вирощеної сільськогосподарської продукції. За таких обставин швидке нарощування місткостей для перетримки врожаю стає питанням виживання всієї галузі до моменту стабілізації транспортних маршрутів. Спільний проєкт передбачає не лише постачання спеціальних рукавів для зберігання зерна, але й впровадження гнучкого ваучерного механізму для дрібних фермерів, яким не вигідно купувати великі ємності. Адресний розподіл допомоги відбуватиметься абсолютно прозоро через систему Державного аграрного реєстру, що дозволить точно врахувати потреби господарств і спрямувати ресурси тим виробникам, які найбільше потерпають від економічного тиску.

    Крім оперативного реагування на виклики зі зберіганням збіжжя, міжнародні партнери роблять ставку на якісну трансформацію українського села в напрямку глибокої переробки та виробництва продукції з високою доданою вартістю. Розвиток органічного виробництва, м’ясо-молочного сектору та безпечної утилізації відходів тваринництва дозволяє українським аграріям заробляти значно більшу виручку за менших фізичних обсягів перевезень, одночасно адаптуючи стандарти безпеки до суворих екологічних вимог Європейського Союзу. На додаток до цього швейцарська сторона презентувала грантову програму підтримки українського бізнесу обсягом тридцять мільйонів швейцарських франків, спрямовану на малі та середні підприємства аграрної, харчової та деревообробної галузей, повноцінний запуск якої очікується вже на початку листопада.

    Подібна всебічна допомога набуває особливої ваги на тлі надважкої ситуації в логістичних вузлах, де українські перевізники змушені тижнями чекати в чергах біля румунського Сулінського каналу, а річкові порти на Дунаї працюють на межі технічних можливостей. Альтернативні залізничні маршрути через балтійські порти, хоча й здатні взяти на себе частину експортного навантаження, призводять до здорожчання кожної тонни продукції майже на сотню доларів, що істотно знижує рентабельність вітчизняного виробника. Саме тому надійна консервація врожаю безпосередньо всередині країни є критично необхідним буфером, який рятує українську економіку від втрати десятків мільйонів тонн стратегічного зерна та гарантує стабільне майбутнє національного агросектору.

  • Українська металургія на межі: заводи зупиняються, сталь обвалилася на 57% — чого вимагають від Кабміну

    Українська металургія на межі: заводи зупиняються, сталь обвалилася на 57% — чого вимагають від Кабміну

    Українська металургія опинилася в одній із найскладніших ситуацій від початку повномасштабної війни. Російські удари по великих комбінатах, проблеми з морським експортом, дорожча електроенергія та залізничні перевезення, нові торговельні обмеження на європейському ринку й складнощі зі страхуванням воєнних ризиків одночасно тиснуть на підприємства. На цьому тлі представники галузі закликають Кабінет Міністрів перейти від окремих рішень до комплексного плану підтримки металургії.

    Масштаб проблеми вже видно у статистиці. У серпні 2026 року українські підприємства виплавили лише 277 тисяч тонн сталі. Це на 57,3% менше, ніж у серпні 2025 року, та на 39,4% менше, ніж у липні. За оцінками GMK Center, нижчими місячні показники під час повномасштабної війни були лише у квітні та грудні 2022 року. Про різке падіння виробництва раніше детально писала «Ненька інфо».

    «Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%» — Ненька інфо

    За даними «Укрметалургпрому», за підсумками восьми місяців 2026 року Україна виробила близько 4,3 млн тонн сталі проти 4,912 млн тонн за аналогічний період минулого року. Виробництво чавуну скоротилося з 5,109 млн до 4,35 млн тонн, а прокату — з 4,256 млн до 3,592 млн тонн. Тобто проблеми виходять далеко за межі невдалого одного місяця й охоплюють практично весь основний виробничий ланцюг галузі.

    Російські ракети зупиняють великі заводи

    Однією з причин різкого погіршення ситуації стала серія російських ударів по великих металургійних підприємствах.

    У серпні та вересні атаки серйозно вплинули на роботу «Запоріжсталі», «Каметсталі», Дніпровського металургійного заводу та «АрселорМіттал Кривий Ріг».

    Особливо складна ситуація склалася на «Запоріжсталі». За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», після російського удару 11 серпня підприємство не змогло повернутися до повноцінної роботи. 27 серпня по промисловому майданчику знову вдарили — цього разу п’ятьма балістичними ракетами. Були пошкоджені обладнання доменного цеху, енергетична та транспортна інфраструктура. 12 вересня підприємство зазнало ще однієї атаки.

    Наслідки практично одразу відобразилися у виробничих показниках. Якщо в липні «Запоріжсталь» виплавила 192,7 тисячі тонн сталі, то в серпні — лише 46,2 тисячі тонн. Таким чином, лише на одному великому підприємстві місячне виробництво скоротилося більш ніж учетверо.

    Не менш серйозного удару зазнала «Каметсталь» у Кам’янському. Після російського ракетного удару 5 вересня були пошкоджені агломераційне та доменне виробництво, енергетична й транспортна інфраструктура. Підприємство зупинило виробничі процеси. П’ятеро людей загинули, ще четверо були поранені.

    Критична ситуація і на найбільшому металургійному підприємстві країни — «АрселорМіттал Кривий Ріг». Компанія ArcelorMittal офіційно повідомляла про черговий ракетний удар 12 вересня. Він став уже другим ударом по підприємству приблизно за п’ять тижнів. Двоє працівників підрядної організації загинули, ще двоє співробітників підприємства були поранені. Після атаки первинне виробництво сталі зупинили на час ремонтних робіт, а інші потужності або простоювали, або працювали на мінімальному рівні.

    Морський експорт став ще одним ударом

    Проблема для металургів не завершується біля заводських воріт. Навіть якщо підприємство може виробити продукцію, її потрібно доставити покупцеві.

    Морська логістика для металургійної галузі має особливе значення через великі обсяги й відносно низьку маржу на тонну продукції. За даними GMK Center, які наводила «Ненька інфо», у першій половині 2026 року морем експортували приблизно половину української сталі, 95% чавуну та близько половини залізної руди.

    «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту — Ненька інфо

    Через системні російські атаки на портову інфраструктуру та цивільне судноплавство робота морського коридору залишається нестабільною. 14 вересня Міністерство розвитку громад та територій повідомляло про окрему нараду в Одесі за участі військових, адміністрації морських портів, «Укрзалізниці» та портового бізнесу. На ній обговорювали безпеку судноплавства, захист портів і рішення, необхідні для збереження української логістики.

    Переорієнтація металопродукції на залізницю та автомобільні переходи через західний кордон суттєво збільшує витрати. Для продукції, яку перевозять мільйонами тонн, навіть порівняно невелике збільшення тарифу на одну тонну може істотно погіршити рентабельність експорту.

    Європейський ринок теж став складнішим

    Ще один виклик для українських виробників — зміна умов доступу сталі на ринок Європейського Союзу.

    З 1 липня 2026 року в ЄС почав діяти новий режим захисту сталевого ринку. Загальна річна квота становить 18,3 млн тонн, що на 47% менше, ніж квоти, які діяли у 2024 році. На продукцію, ввезену понад визначений обсяг квоти, встановлено адвалерне мито у розмірі 50%.

    Паралельно українські виробники мають враховувати дію європейського механізму вуглецевого коригування CBAM. Для українських металургійних підприємств, які через війну не мають достатнього доступу до капіталу для швидкої модернізації та декарбонізації, це стає додатковим фактором конкурентного тиску.

    Проблеми з CBAM виникли не сьогодні. Ще навесні «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомляв про скорочення частини виробництва на тлі складної економічної ситуації та нових умов доступу до європейського ринку. Про це також писала «Ненька інфо».

    Найбільший металургійний комбінат України призупиняє роботу одного з цехів — Ненька інфо

    Чого металурги хочуть від Кабміну

    У галузі вважають, що окремих рішень різних міністерств уже недостатньо. Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо пропонує Кабміну ухвалити окрему комплексну постанову, яка б визначила завдання для різних органів влади, відповідальних та строки виконання.

    Серед запропонованих заходів — переговори з Європейською комісією щодо умов роботи CBAM і розширення доступу української металопродукції до європейського ринку. Також пропонується проводити антидемпінгові розслідування щодо імпорту металопродукції з Китаю та Туреччини, стабілізувати тарифи «Укрзалізниці» та іншу логістику.

    Ще один блок стосується енергетики. Металургія є одним із найбільших промислових споживачів електроенергії, тому її вартість безпосередньо впливає на собівартість української сталі. Представники галузі пропонують розвивати довгострокові договори на закупівлю електроенергії та забезпечити передбачувані умови для промислових споживачів.

    Серед інших пропозицій — спеціальні умови бронювання працівників критично важливих металургійних підприємств, доступ промисловості до інструментів декарбонізації та перегляд кредитних лімітів відповідного фонду, щоб підприємства могли фінансувати масштабні проєкти модернізації й відновлення після російських атак.

    Окремою проблемою залишається страхування воєнних ризиків. Великі промислові об’єкти потребують сотень мільйонів доларів інвестицій, однак залучити такі кошти важко, якщо потенційний інвестор не може застрахувати підприємство від ракетної або дронової атаки.

    Уряд уже готує додаткові механізми підтримки бізнесу, який потерпає від російських ударів. Зокрема, Кабмін повідомляв про розробку пільгової кредитної програми, за якою підприємство або група компаній зможуть отримувати до 1 млрд гривень оборотного фінансування із компенсацією частини ринкової процентної ставки.

    Однак представники металургії наполягають саме на системному документі, який одночасно охопить логістику, електроенергію, експорт, страхування, кадрові питання та доступ до фінансування.

    Причина такого поспіху зрозуміла: металургійні заводи — це не лише виробництво сталі. Від них залежать залізничні перевезення, морські порти, видобуток руди, енергетика, тисячі постачальників, валютна виручка, податкові надходження та десятки тисяч робочих місць.

    Тому серпневі 277 тисяч тонн сталі — це не просто невдала цифра в галузевій статистиці. На тлі зупинки великих підприємств, ударів по виробничих майданчиках і проблем із морським експортом вересневі результати можуть залишитися надзвичайно слабкими.

    Для української металургії головним питанням стає вже не лише конкурентоспроможність на світовому ринку, а можливість фізично зберегти виробництво та пройти період системних російських атак. Саме тому галузь очікує від Кабміну єдиного антикризового плану замість набору розрізнених рішень.

  • Порятунок для аграрного експорту: держава збереже тридцятивідсотковий дисконт на мінімальні ціни на зерно до кінця року

    Порятунок для аграрного експорту: держава збереже тридцятивідсотковий дисконт на мінімальні ціни на зерно до кінця року

    Міністерство аграрної політики та продовольства України ініціювало масштабне продовження дії спеціального механізму підтримки вітчизняних експортерів сільськогосподарської продукції, узгоджуючи застосування коригувального дисконту до мінімально допустимих цін аж до завершення поточного року. Цей важливий регуляторний крок покликаний врятувати темпи українського експорту та надати аграрному сектору необхідну фінансову гнучкість в умовах колосального логістичного тиску, блокування традиційних маршрутів та високої волатильності глобальних товарних ринків. Запроваджений урядом ще наприкінці літа спеціальний коригувальний коефіцієнт на рівні 0,714 до розрахованих мінімальних цін на окремі зернові та олійні культури фактично означає зниження встановленої планки майже на тридцять відсотків. Наразі профільне міністерство вже офіційно розіслало на міжвідомче погодження проєкти рішень щодо збереження цього дисконту протягом усього четвертого кварталу – у жовтні, листопаді та грудні.

    Потреба у запровадженні гнучкого цінового регулювання виникла через прямі звернення провідних аграрних експортерів, які зіткнулися з ризиком втрати конкурентоспроможності вітчизняного врожаю на зовнішніх ринках. Хоча серпневе зниження мінімальних цін мало суттєво полегшити укладання зовнішньоекономічних контрактів, реальність внесла серйозні корективи: через хронічні перевантаження логістичних коридорів та високі транспортні витрати ціни продовжували триматися на високому рівні, автоматично вплинувши на розрахункові показники вересня. Жорстка законодавча прив’язка, згідно з якою перегляд мінімальних експортних цін відбувається лише один раз на місяць – десятого числа, унеможливлює миттєву адаптацію до ринкових коливань у ручному режимі. Саме тому завчасне закріплення знижувального коефіцієнта на весь осінньо-зимовий період дасть бізнесу можливість впевнено планувати відвантаження продукції та укладати довгострокові міжнародні угоди без страху порушити фінансові нормативи.

    Урядовці відверто визнають, що наразі практично неможливо дати точний довгостроковий прогноз щодо повного відновлення вітчизняної транспортної інфраструктури та безперебійної роботи терміналів. Враховуючи збереження складних логістичних викликів, подальша щомісячна корекція мінімальних цін залишається єдиним безальтернативним інструментом для запобігання штучній зупинці торгівлі. Держава прагне знайти тонкий баланс між збереженням прозорості фінансових потоків, боротьбою з тіньовим вивезенням капіталу та необхідністю забезпечити постійний приплив валютної виручки в економіку країни. Продовження дії пільгового коефіцієнта стане надійним сигналом для українських аграріїв, гарантуючи, що зібраний важкою працею врожай не залишиться гнити в елеваторах, а знайде покупців на міжнародній арені навіть попри всі виклики воєнного часу.

  • Зерновий колапс: експорт української пшениці став тотально збитковим через блокаду портів та наддорогу логістику

    Зерновий колапс: експорт української пшениці став тотально збитковим через блокаду портів та наддорогу логістику

    Український аграрний сектор опинився на межі масштабної фінансової кризи. Через тривалу блокаду традиційних морських шляхів та екстремально високу вартість альтернативних логістичних маршрутів експорт вітчизняної пшениці повністю втратив рентабельність. Витрати фермерів на вирощування та доставку зерна за кордон більше не покриваються кінцевою ринковою ціною продажу. Про таку критичну ситуацію в галузі офіційно повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, наголосивши на серйозних загрозах для майбутніх посівних кампаній.

    Економічна математика вирощування зернових сьогодні працює категорично проти українського фермера. За найсприятливішого сценарію та максимальної економії ресурсів собівартість вирощування однієї тонни пшениці становить орієнтовно 150 доларів. Ще на початку липня поточного року сільгоспвиробники мали змогу реалізовувати тонну зерна з відвантаженням через глибоководні порти Великої Одеси за ціною 205 доларів. Ця сума розраховувалася без урахування додаткових витрат на фрахт суден, проте дозволяла аграріям отримувати бодай мінімальний прибуток для підтримання операційної діяльності, закупівлі паливно-мастильних матеріалів, обслуговування техніки та виплати заробітних плат працівникам сільськогосподарських підприємств.

    Станом на початок вересня глобальна ринкова кон’юнктура формально дещо змінилася, і ціна на пшеницю на світових біржах зросла до 275 доларів за одну тонну. Однак цей ціновий стрибок для українських компаній був повністю нівельований логістичним колапсом. Транспортування збіжжя альтернативним маршрутом через порти річки Дунай з подальшим виходом до акваторії Чорного моря виявилося надзвичайно дорогим і складним інфраструктурним викликом. Лише ці додаткові логістичні витрати, пов’язані з перевалкою, зберіганням та транспортуванням малотоннажним флотом, з’їдають понад 100 доларів на кожній тонні відправленого вантажу.

    «Якщо врахувати й інші витрати виробника, виходить, що експорт пшениці сьогодні є збитковим», – констатував Тарас Висоцький.

    Гострота проблеми полягає в історичній експортній орієнтованості вітчизняного агропромислового комплексу. Україна традиційно вирощує колосальні обсяги зернових культур, які в рази перевищують внутрішні потреби держави. Середній щорічний урожай пшениці сягає позначки у 24 мільйони тонн. Натомість для забезпечення повноцінного внутрішнього споживання країні вистачає лише 6 мільйонів тонн на рік. З цієї кількості безпосередньо на продовольчі потреби, тобто на випікання хліба, виготовлення макаронних виробів та загальне забезпечення харчової безпеки для населення, спрямовується від 3 до 3,5 мільйона тонн.

    Величезний надлишок критично необхідно продавати на зовнішніх ринках, інакше галузь просто захлинеться у власній продукції, а елеватори будуть переповнені. Проте через поточну фінансову нерентабельність експорту фахівці вже зараз прогнозують катастрофічні наслідки для наступного аграрного сезону. Фермери, які сьогодні рахують збитки від реалізації цьогорічного врожаю, будуть змушені масово відмовлятися від посіву озимих культур. У наступному році загальна площа сільськогосподарських угідь, відведених під пшеницю, може кардинально скоротитися, що вдарить по валютній виручці держави.

    «Адже який сенс продавати продукцію собі у збиток», – сказав міністр.

     

  • НБУ продає понад $1 млрд щотижня: що відбувається з резервами і чи чекати долар по 50

    НБУ продає понад $1 млрд щотижня: що відбувається з резервами і чи чекати долар по 50

    Національний банк України вже вісім тижнів поспіль продає на валютному ринку понад мільярд доларів на тиждень. На перший погляд цифри справді виглядають тривожно: лише за серпень чистий продаж валюти сягнув майже $4,85 млрд, міжнародні резерви скоротилися на $2,5 млрд, а на початок вересня становили $48,7 млрд. Однак це ще не означає ані наближення валютної кризи, ані неминучого стрибка долара до 50 гривень.

    Причина великих інтервенцій передусім у тому, як нині влаштований український валютний ринок. НБУ працює в режимі керованої гнучкості курсу і фактично закриває структурний дефіцит валюти: український бізнес і населення потребують більше доларів та євро для імпорту й інших операцій, ніж експортери заводять валютної виручки. Регулятор продає валюту з резервів, щоб цей дисбаланс не перетворювався на різкі курсові стрибки. Сам НБУ прямо називає валютні інтервенції інструментом покриття структурного дефіциту та згладжування надмірних коливань.

    Масштаби таких операцій останнім часом дійсно зросли. З 10 до 14 серпня НБУ продав близько $1,101 млрд, наступного тижня — $1,194 млрд, 24–28 серпня — $1,272 млрд, а за 31 серпня – 4 вересня вже $1,329 млрд. Це був восьмий поспіль тиждень, коли продаж перевищував $1 млрд. Станом на 4 вересня від початку 2026 року регулятор продав на ринку приблизно $33,86 млрд, тоді як купівля валюти залишалася символічною — близько $2,3 млн.

    Для порівняння, за весь 2025 рік НБУ продав близько $36,1 млрд. Тобто вже на початку вересня обсяг інтервенцій майже наздогнав результат попереднього повного року. Це свідчить про значно сильніший попит на іноземну валюту, але саме по собі ще не є сигналом, що резерви «закінчуються».

    У серпні міжнародні резерви України знизилися на 5% — із понад $51 млрд до $48,662 млрд. За даними НБУ, основними причинами стали значні валютні інтервенції та менші, ніж місяцем раніше, надходження міжнародної допомоги. За місяць регулятор продав $4,8507 млрд і придбав лише $0,5 млн, тобто чистий продаж становив $4,8502 млрд. Водночас на валютні рахунки уряду надійшло лише $927,3 млн, переважно через Світовий банк.

    Саме ця різниця пояснює значну частину серпневого падіння резервів. Україна продовжує отримувати зовнішнє фінансування, але гроші надходять нерівномірно: в одному місяці можуть прийти багатомільярдні транші, в іншому — значно менші суми. Тому оцінювати стійкість резервів лише за одним місяцем некоректно.

    Крім того, не вся міжнародна допомога автоматично потрапляє до резервів. Наприклад, у серпні Україна отримала ще $1,63 млрд від ЄС у межах оборонного траншу Ukraine Support Loan, але через цільове призначення ці кошти безпосередньо міжнародні резерви НБУ не збільшили.

    Чому Україні зараз потрібно так багато валюти

    Одна з ключових проблем — дедалі більший розрив між експортом та імпортом.

    За даними НБУ, у липні український товарний експорт становив близько $2,9 млрд, тоді як імпорт зріс приблизно до $8,8 млрд. Отже, лише за товарами виникає величезний дефіцит, який частково потрібно фінансувати валютою, що надходить через державний сектор та міжнародну допомогу.

    Ситуацію ускладнили російські атаки на портову, енергетичну та промислову інфраструктуру. Менше експорту означає менше валютної виручки. Водночас війна збільшує потребу в імпорті — від енергоносіїв і трансформаторів до комплектуючих для військової техніки, дронів, медикаментів та обладнання для відновлення.

    Додатковий удар завдала ситуація на світовому енергетичному ринку. МВФ у липні прямо зазначав, що макроекономічні умови для України погіршилися не лише через посилення російських ударів, а й через наслідки війни на Близькому Сході. Фонд також повідомив, що Україна не виконала показник чистих міжнародних резервів на кінець червня, частково саме через зовнішній енергетичний шок.

    Але слово «спалює» щодо резервів тут дещо спотворює картину. Резерви саме для цього й існують — щоб країна могла оплачувати зовнішні потреби та підтримувати стабільність валютного ринку в періоди сильних шоків.

    НБУ наголошує, що нинішнього рівня резервів достатньо для підтримання стійкості валютного ринку.

    Чому Нацбанк просто не відпустить гривню

    Теоретично регулятор міг би продавати менше доларів і дозволити курсу швидше знайти нову рівновагу. Проблема в тому, що різка девальвація відразу вдарила б по цінах.

    Україна значну частину товарів купує за кордоном. Чим дорожчий долар, тим дорожчими стають паливо, техніка, медикаменти, обладнання та інші імпортні товари. Потім подорожчання поширюється і на українську продукцію, виробництво якої залежить від імпортної сировини чи комплектуючих.

    Саме тому НБУ не ставить перед собою завдання утримати якусь конкретну цифру курсу. За режиму керованої гнучкості гривня може як дешевшати, так і зміцнюватися, але регулятор втручається, коли коливання стають надто сильними. Мета — не «намалювати» курс, а не дозволити валютному шоку розкрутити інфляцію та панічні очікування.

    Цим пояснюється і монетарна політика НБУ. З 31 липня облікова ставка становить 15,5% річних. Підвищена ставка має підтримувати привабливість гривневих заощаджень та стримувати інфляційний і валютний тиск.

    Чи можуть резерви справді закінчитися

    Таке питання виникло б, якби нинішній темп продажу валюти зберігався тривалий час без нових надходжень від партнерів. Але саме це припущення поки не відповідає базовому сценарію міжнародних кредиторів.

    МВФ після липневого перегляду програми заявив, що українська програма залишається повністю профінансованою як у базовому, так і в негативному сценарії. Фонд говорить про великі обсяги підтримки від Європейського Союзу, механізму G7 ERA, двосторонніх партнерів та власної програми EFF.

    За оцінкою МВФ, на період від третього кварталу 2026-го до другого кварталу 2027 року існують підтверджені або достатньо надійні джерела офіційного фінансування приблизно на $52,3 млрд без урахування коштів самого МВФ.

    Саме тому теза про те, що Україна нібито гарантовано може втратити близько $20 млрд допомоги вже до кінця року через проблеми з реформами, потребує обережності. МВФ справді зафіксував затримки з окремими структурними маяками та попереджає, що невиконання умов здатне затримувати майбутні виплати. Але офіційний липневий висновок Фонду наразі інший: програма профінансована, а Україна має підтверджені ресурси на найближчі 12 місяців.

    Отже, найбільшим ризиком є не поточний рівень резервів як такий, а поєднання одразу кількох негативних факторів — затяжного падіння експорту, високих цін на імпорт, тривалих масштабних інтервенцій і одночасної затримки міжнародного фінансування.

    То чи буде долар по 50 гривень

    Сама величина валютних інтервенцій не дає підстав стверджувати, що курс 50 грн за долар неминучий до кінця 2026 року.

    НБУ не публікує цільового курсу і не обіцяє тримати гривню на конкретній позначці. Тому ні 45, ні 50 грн не є для регулятора формальною «червоною лінією». Курс залежатиме від обсягів експорту, імпорту, міжнародних надходжень, інфляції, ситуації на фронті та поведінки бізнесу й населення.

    Але нинішня ситуація принципово відрізняється від класичної валютної паніки. Резерви становлять майже $49 млрд, міжнародна фінансова підтримка продовжується, а Нацбанк має як валютні інтервенції, так і процентну політику та валютні обмеження для стабілізації ринку.

    Тож головний сигнал останніх тижнів полягає не в тому, що гривня стоїть перед неминучим обвалом. Він у тому, що утримувати валютний ринок стабільним стало значно дорожче.

    Мільярдні щотижневі продажі — це ціна великого торговельного дефіциту, війни, проблем з експортом та високої залежності від критичного імпорту. Поки ці витрати компенсуються резервами й зовнішньою допомогою, НБУ має простір для маневру. Якщо ж одночасно скоротяться експортні надходження і затримаються гроші партнерів, тоді питання курсу стане значно гострішим.

    Тому дивитися сьогодні потрібно не лише на цифру долара в обміннику, а на три показники: темпи інтервенцій НБУ, надходження зовнішнього фінансування та стан українського експорту. Саме їхня комбінація визначить, чи залишиться девальвація контрольованою, чи Нацбанку доведеться дозволити гривні слабшати швидше.

  • Експансія за океан: Nova Post вийшла на ринок Канади та запустила швидку доставку від п’яти днів

    Експансія за океан: Nova Post вийшла на ринок Канади та запустила швидку доставку від п’яти днів

    Український логістичний оператор Nova Post, що входить до групи компаній Nova, офіційно розпочав роботу на ринку Канади. Відтепер клієнти можуть надсилати й отримувати документи та посилки вагою до 30 кілограмів між Україною та Канадою. Запуск сервісу покликаний спростити приватні поштові відправлення та полегшити вихід українських підприємців на канадський ринок.

    Умови відправки та тарифікація

    Оформити відправлення з Канади можна онлайн через офіційний сайт або мобільний застосунок Nova Post, після чого передати вантаж кур’єру чи залишити в одному з 1100 партнерських пунктів мережі UPS Store. Заявлений термін доставки між країнами становить від п’яти днів.

    Базова вартість послуг розподілена за ваговими категоріями:

    • документи та посилки вагою до 1 кг — 37 канадських доларів (орієнтовно 1185 грн);
    • відправлення до 2 кг — 47 канадських доларів (1505 грн);
    • посилки до 10 кг — 99 канадських доларів (3171 грн);
    • вантажі вагою до 30 кг — 215 канадських доларів (6886 грн).

    Митні правила та масштабування мережі

    Завдяки чинній двосторонній угоді про вільну торгівлю відправлення з України до Канади не обкладаються ввізним митом. Для більшості посилок застосовується лише податок із продажу (HST), який відправник має змогу сплатити безпосередньо під час оформлення, а відправлення вартістю до 20 канадських доларів (приблизно 625 грн) взагалі звільнені від оподаткування.

    Канада стала вже 18-ю країною присутності Nova Post. Наразі компанія також успішно працює у США, Великій Британії, Польщі, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, країнах Балтії та інших державах Європи.

  • Приватна ППО по-українськи: як нова галузь захисту від дронів перетворилася на високотехнологічний експортний бізнес

    Приватна ППО по-українськи: як нова галузь захисту від дронів перетворилася на високотехнологічний експортний бізнес

    Через гострий дефіцит особового складу та засобів у Повітряних силах ЗСУ, а також колосальну площу країни, український бізнес змушений самостійно брати під захист власну інфраструктуру. Запущена восени 2025 року урядова експериментальна програма дозволила приватним компаніям створювати власні підрозділи протиповітряної оборони. Станом на кінець серпня 2026 року профільні дозволи від Міністерства оборони отримав уже 51 суб’єкт, а ринок сформував унікальний сегмент комерційної безпеки, який тепер активно виходить на міжнародну арену.

    Структура ринку та ключові гравці

    На сьогодні в Україні сформувалося три основні типи компаній, що надають послуги протиповітряної безпеки: класичні охоронні структури, розробники передових дронів-перехватчиків із власним сервісом, а також великі приватні військові компанії.

    Серед яскравих представників ринку — виробники БПЛА «Дикі Шершни» та «Генерал Черешня». Останні активно розвивають сервісне обслуговування комерційних клієнтів. За словами директора з комунікацій компанії Марка Кушніра, їхні екіпажі лише за кілька місяців збили близько півсотні дронів-камікадзе. Подібні технології та екіпажі затребувані не лише в Україні: компанія вже розгортає виробництво у Фінляндії спільно з корпорацією Patria для потреб ринку Західної Європи, прогнозуючи, що майбутні глобальні конфлікти вимагатимуть саме такого малого захисту.

    Серед охоронних компаній лідерські позиції утримує «Sheriff», яка пропонує комплексні рішення із залученням дронів-перехватчиків із радіусом дії до 15 кілометрів та автоматизованих турелей зі штучним інтелектом. Їхня вартість стартує від 150 тисяч євро.

    Найбільшим конкурентом на ринку стала приватна військова компанія Carmine Sky, заснована харківським підприємцем Русланом Домбадзе. У її штаті працює майже 500 фахівців, а послугами користуються чотири десятки українських підприємств. В арсеналі компанії — дистанційно керовані турелі з кулеметами Browning M2, системи РЕБ та дрони-перехватчики. Підключення одного об’єкта до системи захисту коштує 330 тисяч євро з урахуванням річного обслуговування.

    Виклики нового часу та експортний потенціал

    Ситуація з безпекою ускладнилася з середини літа через масове застосування росіянами реактивних безпілотників, які летять на значно більшій висоті та швидкості. Якщо раніше на перехоплення цілі у розрахунків було близько тридцяти секунд, то тепер цей час скоротився вдвічі, що вимагає новітніх висотних систем перехоплення. Попри це, приватна ППО успішно захищає критичну інфраструктуру, а напрацьований українськими інженерами та військовими унікальний досвід унеможливлення атак за допомогою малої авіації тепер привертає увагу урядів європейських країн та Близького Сходу.

     

  • Трамп вдарив по Канаді 50% митами: Оттава готує дзеркальну відповідь і новий етап торговельної війни

    Трамп вдарив по Канаді 50% митами: Оттава готує дзеркальну відповідь і новий етап торговельної війни

    США запровадили 50-відсоткові мита на канадські товари загальною вартістю близько $20 млрд після того, як Вашингтон і Оттава в останній момент не змогли домовитися про нові умови торгівлі. Під обмеження потрапив широкий перелік продукції — від молочних товарів і алкоголю до деревини, цементу, одягу та хокейного спорядження. Канада вже оголосила, що відповість за принципом «долар за долар»: нові тарифи на американську продукцію мають набути чинності 8 вересня.

    Новий етап торговельного протистояння між двома найбільшими партнерами Північної Америки розпочався 22 серпня після провалу останнього раунду переговорів. Адміністрація президента США Дональда Трампа активувала 50% тариф на приблизно $20 млрд канадського експорту. За оцінками американської сторони, це близько 5% усіх товарів, які Канада щороку постачає до США.

    Нові мита охоплюють десятки категорій продукції. Associated Press повідомляє, що серед них є хокейні ключки та інше спортивне спорядження, продукти харчування, косметика, меблі та низка інших товарів. Раніше Reuters зазначав, що у списку також перебувають канадські вино, молочна продукція, деревина та інші чутливі для економіки країни групи експорту.

    При цьому частина продукції, яка раніше мала пільговий режим відповідно до угоди США–Мексика–Канада, тепер також може потрапляти під додаткове тарифне навантаження. Це робить нинішню ескалацію особливо серйозною, оскільки торговельна угода USMCA протягом багатьох років була основою економічних відносин трьох держав.

    Ще 18 серпня ситуація виглядала значно оптимістичніше. Трамп відклав запровадження 50% мит на три дні, заявивши, що сторони наближаються до угоди. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні також тоді говорив про «суттєвий прогрес», хоча попереджав, що невирішеними залишаються важливі питання.

    Переговори стосувалися автомобільної промисловості, сталі, алюмінію, деревини, канадської системи регулювання молочного ринку, продажу американського алкоголю та інших торговельних бар’єрів.

    Проте наприкінці тижня компроміс розвалився.

    Торговий представник США Джеймісон Грір заявив, що Канада відмовилася завершити угоду на умовах, які, за версією Вашингтона, сторони вже попередньо погодили. Він також дав зрозуміти, що нових переговорів найближчим часом не заплановано.

    Канада покладає відповідальність за провал переговорів на Вашингтон.

    Марк Карні заявив, що американська сторона в останній момент змінила запропоновані умови. За його словами, нові вимоги США були несправедливими та економічно невигідними для Канади.

    Канадський прем’єр описав позицію Вашингтона фразою: США «просили занадто багато і пропонували занадто мало». Після цього він наказав канадській переговорній команді повернутися до Оттави.

    Карні також оголосив про підготовку дзеркальної відповіді.

    Вона має набути чинності 8 вересня — у вівторок після американського Дня праці. Канада планує застосувати до американських товарів тарифи на співставну суму, фактично відповідаючи за принципом «долар за долар».

    Під канадські мита планують спрямувати американську сталь, молочні продукти, електроніку, побутову техніку, сільськогосподарське обладнання, целюлозу та папір. Остаточний детальний перелік Оттава має оприлюднити окремо.

    Канадський уряд паралельно готує програми допомоги підприємствам і працівникам, які найбільше постраждають від американських обмежень.

    Карні заявив, що нова тарифна політика США спрямована на те, щоб завдати Канаді економічної шкоди та посилити внутрішні розбіжності. Він назвав цей розрахунок помилковим і пообіцяв захищати канадські галузі.

    Жорстку відповідь підтримав і прем’єр найбільш населеної канадської провінції Онтаріо Даг Форд. Він закликав застосовувати до США принцип «тариф за тариф, долар за долар» і заявив, що в нинішній ситуації Канада не повинна виключати жодних варіантів економічної відповіді.

    Нинішній конфлікт має особливо великий масштаб через надзвичайну взаємозалежність економік двох країн.

    За 2025 рік США та Канада обмінялися товарами та послугами приблизно на $880 млрд. Близько 72% канадського товарного експорту припадає саме на американський ринок.

    Тому навіть якщо нові 50% мита безпосередньо зачіпають близько 5% канадського експорту до США, їхній ефект може бути значно ширшим.

    Американські компанії, які імпортують канадські товари, формально сплачують тариф під час ввезення продукції. Частину цих додаткових витрат вони можуть перекласти на американських споживачів через підвищення цін.

    Для Канади ризик інший: якщо її товари стануть суттєво дорожчими на американському ринку, виробники можуть втрачати замовлення, скорочувати виробництво та робочі місця.

    Особливо вразливими є галузі, які десятиліттями будували ланцюги поставок без урахування серйозних торговельних бар’єрів між двома країнами.

    AP зазначає, що нинішнє протистояння вже виходить далеко за межі звичайної тарифної суперечки та поступово змінює сам характер канадсько-американських відносин. Карні прямо заявив, що традиційна модель відносин зі США змінилася, а Оттава дедалі активніше намагається диверсифікувати торгівлю та залучати інвестиції з інших держав.

    Окремою проблемою є майбутнє USMCA — угоди про вільну торгівлю між США, Канадою та Мексикою, яка замінила NAFTA і була укладена ще під час першої президентської каденції Трампа.

    У 2026 році сторони почали черговий перегляд домовленостей. Канада пропонувала продовжити угоду ще на 16 років, але адміністрація Трампа не погодилася, через що механізм перейшов до щорічних переглядів. Водночас сама угода формально залишається чинною до 2036 року.

    Трамп у липні взагалі заявляв, що не надто зацікавлений у перегляді USMCA і не вважає її критично необхідною для Сполучених Штатів.

    Нинішні 50-відсоткові мита Вашингтон запровадив із використанням розділу 338 Закону США про тарифи 1930 року. Ця норма дозволяє президенту встановлювати додаткові тарифи проти держав, які, на думку американської влади, дискримінують торгівлю США.

    Цей механізм вважається надзвичайно рідкісним. Reuters раніше називав рішення Трампа першим відомим використанням Section 338 для такого масштабного тарифного удару по торговельному партнеру.

    Нова ескалація відбувається після тривалого періоду суперечок між адміністрацією Трампа та Канадою. Після повернення до Білого дому у 2025 році президент США неодноразово вводив або погрожував запровадити тарифи на канадські товари. Суперечки стосувалися сталі, алюмінію, автомобілів, деревини та інших галузей.

    Відносини додатково погіршувалися через політичні заяви Трампа про можливість перетворення Канади на «51-й штат США», суперечки навколо оборонних витрат НАТО та інших двосторонніх питань.

    Тепер протистояння переходить у нову фазу.

    Якщо Канада 8 вересня реалізує обіцяну дзеркальну відповідь, американський бізнес також зіткнеться з дорожчим доступом до одного зі своїх найбільших зовнішніх ринків. Це може створити новий виток взаємних обмежень.

    При цьому жодного нового раунду переговорів між Вашингтоном та Оттавою наразі не заплановано.

    У результаті дві країни, які десятиліттями мали один із найбільш інтегрованих торговельних просторів у світі, опинилися перед перспективою затяжної тарифної війни. Її наслідки можуть відчути не лише канадські виробники, а й американські споживачі та компанії, чиї виробничі ланцюги тісно пов’язані з Канадою.

    Для Оттави ця криза також стає сигналом щодо необхідності зменшувати критичну залежність від ринку США. Для Трампа ж 50-відсоткові тарифи є частиною ширшої політики використання торговельних бар’єрів як інструменту тиску на партнерів і захисту американського виробництва.

    Поки ж компромісу між двома урядами немає, а наступною важливою датою стане 8 вересня, коли канадські тарифи у відповідь мають набути чинності.

  • Молдова дала Україні 50% знижки — фермери пригрозили масовими протестами

    Молдова дала Україні 50% знижки — фермери пригрозили масовими протестами

    У Молдові назріває конфлікт між урядом та аграріями через плани розширити транзит української сільськогосподарської продукції. Асоціація «Сила фермерів» вимагає від влади до 21 серпня врегулювати питання перевезення українських вантажів територією країни та попереджає про можливі масові протести.

    Суперечка загострилася на тлі домовленостей щодо зниження вартості залізничного транзиту українських вантажів через Молдову. Для України альтернативні маршрути набули особливого значення після посилення російських атак на чорноморську портову інфраструктуру.

    Виконавчий директор молдовської асоціації «Сила фермерів» Олександр Слусар повідомив про переговори з прем’єр-міністром Молдови Василе Тофаном. Сторони обговорювали ситуацію на ринку зернових та олійних культур, проблеми українського експорту через Чорне море, очікуваний урожай у Молдові та падіння закупівельних цін.

    За словами Слусара, аграрії очікують від уряду конкретних рішень до 21 серпня. Якщо прогресу не буде, асоціація залишає за собою право організувати масові акції протесту.

    Чого бояться молдовські фермери

    Головне побоювання місцевих аграріїв полягає в тому, що збільшення обсягів українського зерна, яке перевозиться через територію Молдови, може створити проблеми для експорту власної продукції.

    Фермери згадують ситуацію 2022–2023 років, коли Молдова вже стала одним із транзитних маршрутів для української агропродукції після початку повномасштабної війни та проблем із морським експортом.

    За версією «Сили фермерів», тоді організація транзиту призвела до логістичних проблем, а молдовські виробники були змушені реалізовувати частину продукції за низькими цінами.

    Тепер аграрії побоюються повторення ситуації.

    Додаткове занепокоєння викликає різке падіння цін на українську аграрну продукцію. На початку серпня «Сила фермерів» заявляла, що відстежує регіональний ринок зернових та олійних культур і бачить ризики для молдовських виробників через дешевшу продукцію з України.

    Асоціація тоді вимагала терміново повернути механізм ліцензування імпорту зернових та олійних культур з України. За її оцінкою, українські ціни на окремі види агропродукції після проблем із морським експортом суттєво впали.

    Водночас важливо розрізняти імпорт українського зерна до Молдови та його транзит через молдовську територію до інших країн. Нинішні переговори Києва та Кишинева насамперед стосуються саме створення альтернативного транзитного маршруту.

    Україна шукає шлях до румунської Констанци

    Проблема загострилася через ситуацію в Чорному морі.

    Після посилення російських атак Україна почала активніше шукати альтернативні маршрути експорту зерна. Одним із них має стати залізничний коридор через Молдову до румунського порту Констанца.

    Reuters повідомляв, що Україна та Молдова обговорюють можливість транспортування цим маршрутом до 4,5 млн тонн зерна на рік. Такий обсяг потенційно становив би близько 10% українського зернового експорту.

    Київ також просив молдовську сторону надати 50-відсоткову знижку на залізничний тариф. Натомість Молдова зацікавлена в гарантіях достатнього обсягу вантажів, щоб маршрут був економічно вигідним.

    Цей маршрут не здатний повністю замінити українські чорноморські порти, але може частково компенсувати втрату морських експортних потужностей.

    Українська влада паралельно проводить консультації й з іншими сусідніми державами. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга раніше повідомляв про переговори з Молдовою, Румунією, Словаччиною, Угорщиною та Польщею щодо розширення інфраструктури для транспортування українського зерна на ринки третіх країн.

    Російські атаки вдарили по українському експорту

    Необхідність нових маршрутів виникла після різкого погіршення безпекової ситуації в Чорному морі.

    Через російські удари по портовій інфраструктурі та суднах українські аграрії зіткнулися з серйозними проблемами під час сезону збору врожаю.

    За даними Reuters, через безпекові ризики було переглянуто прогноз українського експорту зерна у сезоні 2026–2027 років — із приблизно 43 млн тонн до 38–40 млн тонн.

    Саме тому залізничний маршрут через Молдову та Румунію для України перетворюється з додаткового логістичного варіанта на важливий резервний канал.

    Молдова, зі свого боку, також може отримувати доходи від транзиту, однак уряду доводиться балансувати між економічною вигодою від перевезень та інтересами власних аграріїв.

    Фермери хочуть контролювати умови транзиту

    «Сила фермерів» наполягає, що представників аграрного сектору потрібно безпосередньо залучити до переговорів щодо організації українського транзиту.

    Слусар заявив, що фермери не хочуть допустити ситуації, за якої перевезення української продукції створюватиме логістичні перешкоди для молдовського експорту.

    Прем’єр Василе Тофан, за його словами, погодився організувати до 21 серпня зустріч аграріїв із представниками Міністерства інфраструктури та державної компанії «Залізниця Молдови». Інформацію про підготовку відповідних переговорів підтверджували й у молдовському уряді.

    Саме результат цієї зустрічі може визначити, чи перейде конфлікт із площини публічних заяв у вуличні протести.

    Є ще одна суперечка — імпорт українського зерна

    Паралельно молдовські аграрії вимагають від влади посилити контроль за тим, чи не залишається продукція, яка мала пройти країною транзитом, на внутрішньому ринку.

    На початку серпня міністр економіки Молдови Євген Осмокеску заявляв, що Кишинів не може просто в односторонньому порядку встановлювати торговельні бар’єри, оскільки має враховувати міжнародні зобов’язання, зокрема правила Світової організації торгівлі.

    Водночас уряд вивчає питання походження зерна та його руху через територію країни.

    Це принципова відмінність у нинішній дискусії: українська сторона зацікавлена у швидкому проходженні вантажів через Молдову до Румунії та інших ринків, тоді як молдовські фермери хочуть гарантій, що українська продукція не створюватиме додаткового тиску на їхній внутрішній ринок.

    Чому ситуація може стати проблемою для Києва

    Для України конфлікт із молдовськими аграріями виник у вкрай невдалий момент.

    Морський експорт залишається вразливим до російських атак, а швидко замінити пропускну здатність чорноморських портів залізницею неможливо.

    Тому маршрут через Молдову до Констанци може стати одним із ключових елементів нової логістичної схеми.

    Водночас події попередніх років у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та Словаччині вже продемонстрували, наскільки політично чутливим може бути питання українського зерна для сусідніх держав.

    Кишиневу тепер доведеться знайти компроміс: з одного боку — забезпечити транзит, який приносить доходи молдовській транспортній системі та допомагає Україні підтримувати експорт в умовах російських атак, а з іншого — переконати власних аграріїв, що їхня продукція не втратить доступ до логістики та ринків збуту.

    Першою важливою датою стане 21 серпня. Саме до цього дня «Сила фермерів» очікує конкретних кроків від уряду. Якщо домовитися не вдасться, організація обіцяє перейти до масових протестів.

  • Українська металургія на межі зупинки: блокування портів і тарифи УЗ створили логістичну кризу

    Українська металургія на межі зупинки: блокування портів і тарифи УЗ створили логістичну кризу

    Гірничо-металургійний комплекс України опинився в критичній ситуації через проблеми з логістикою. Блокування доступу до чорноморських портів, обмежені можливості альтернативних маршрутів та різке зростання вартості залізничних перевезень створюють загрозу подальшої зупинки українських гірничо-збагачувальних комбінатів і скорочення експорту металопродукції.

    Про це йдеться у колонці президента ОП «Укрметалургпром» Олександра Каленкова для GMK Center.

    За його словами, українська металургійна галузь фактично втратила можливість повноцінно використовувати традиційні експортні маршрути через чорноморські порти. Спроби переорієнтувати поставки на західні напрямки наразі не дають можливості компенсувати втрати, оскільки альтернативна логістика виявилася надто дорогою та обмеженою за пропускною спроможністю.

    Одним із головних проблемних напрямків залишається доставка залізної руди та окатків до Польщі. Каленков зазначив, що транспортування окатків до Гданська нині коштує близько 50–60 доларів за тонну. За таких витрат експорт за цим маршрутом стає економічно невигідним для українських підприємств.

    Ситуацію не можуть повною мірою виправити й дунайські порти. Наразі їхня робота додатково ускладнена низьким рівнем води. Навіть після нормалізації умов вони, за оцінкою представника галузі, зможуть забезпечити лише близько 10% тих обсягів перевезень, які українська промисловість могла здійснювати раніше.

    Ще одним потенційним маршрутом є румунський порт Констанца. Однак і він не здатен повністю замінити чорноморські порти України. Порт уже стикається з перевантаженістю, а логістика через нього залишається дорогою, що суттєво обмежує можливості українських експортерів.

    «За відсутності доступу до чорноморських портів гірничо-збагачувальні комбінати продовжать зупинятися, оскільки реальної альтернативи немає», — заявив Каленков.

    Проблеми з логістикою вже позначаються на роботі підприємств. Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат працює на мінімальних потужностях, Південний ГЗК зупинений, а Інгулецький ГЗК тривалий час перебуває у простої.

    За таких умов українська металургія ризикує втратити значну частину своїх експортних можливостей. За оцінкою Каленкова, втрати експорту металопродукції можуть перевищити 50% нинішніх обсягів.

    Окремим фактором, який посилює тиск на галузь, стало підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці». Йдеться про збільшення тарифів на 30%, що безпосередньо впливає на собівартість транспортування української продукції до західних кордонів.

    Президент «Укрметалургпрому» закликав уряд скасувати це рішення та повернути попередні ставки на західному напрямку. На його думку, в умовах, коли українські виробники вже змушені використовувати дорожчі та складніші альтернативні маршрути, додаткове збільшення залізничних тарифів лише погіршує їхнє становище.

    За оцінкою Каленкова, сукупне зростання витрат на транспортування до західних прикордонних переходів уже становить 80–90% у межах України. Для підприємств, які працюють на експорт і залежать від великих обсягів перевезень сировини та готової продукції, таке збільшення витрат може зробити частину поставок економічно невигідними.

    У галузі наголошують, що проблема має комплексний характер. На роботу ГМК одночасно впливають обмеження морської логістики, дорожчі залізничні перевезення, висока вартість електроенергії та нові торговельні квоти Європейського Союзу.

    Каленков назвав поєднання цих факторів «ідеальним штормом» для української гірничо-металургійної галузі. За його словами, уникнути масштабнішого падіння виробництва та експорту можна лише завдяки оперативним рішенням українського уряду та підтримці міжнародних партнерів.

    Особливо критичною ситуація є для гірничо-збагачувальних комбінатів, оскільки їхня робота безпосередньо залежить від можливості регулярно експортувати вироблену продукцію. Якщо підприємства не матимуть доступного маршруту для поставок, скорочення або повна зупинка виробництва можуть стати неминучими.

    Представники галузі вже зверталися до уряду із закликом невідкладно переглянути рішення про підвищення вантажних тарифів залізницею. На їхню думку, за нинішніх умов державна політика має бути спрямована не на збільшення логістичного навантаження на експортерів, а на збереження конкурентоспроможності української промисловості.

    Для України проблема має значення не лише для окремих металургійних підприємств. ГМК є одним із ключових секторів української економіки та важливим джерелом валютних надходжень від експорту. Тривале скорочення виробництва може вплинути на податкові надходження, зайнятість, роботу суміжних підприємств і загальні обсяги українського експорту.

    Таким чином, без відновлення доступних морських маршрутів або створення економічно конкурентної альтернативи українська металургія ризикує й надалі скорочувати виробництво. У галузі очікують від уряду рішень, які дозволять знизити логістичне навантаження та не допустити подальшої зупинки підприємств.