Golosnovinua.com

Позначка: фермери

  • Аграрний протекціонізм проти розширення: Ле Пен застерегла від вступу України до ЄС через загрозу французькому фермерству

    Аграрний протекціонізм проти розширення: Ле Пен застерегла від вступу України до ЄС через загрозу французькому фермерству

    Перспектива набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі продовжує залишатися однією з найбільш гострих тем внутрішньополітичних дебатів у провідних державах західної Європи. Кандидатка на посаду президента Франції від ультраправого політичного спектра Марін Ле Пен виступила із різкою критикою потенційного приєднання Києва до спільноти, заявивши, що саме французький агропромисловий сектор зазнає найбільших збитків від такого кроку. За словами політикині, у разі вступу України Франція стане першою державою-членом, яка постраждає від масштабних економічних змін на спільному ринку.

    Головними загрозами для французького фермерства Ле Пен вважає два взаємопов’язані фактори: потужну конкуренцію з боку українських виробників та неминучий перерозподіл союзних фінансових потоків. Вона стверджує, що поява на внутрішньому європейському ринку масштабного українського продовольчого експорту призведе до недобросовісного цінового демпінгу, протистояти якому західноєвропейські аграрії будуть не в змозі. Крім того, приєднання країни з таким гігантським сільськогосподарським сектором неминуче вимагатиме докорінного реформування Спільної сільськогосподарської політики (CAP) ЄС. Це означатиме суттєве урізання прямої субсидіарної частки з бюджету Євросоюзу, яка традиційно виділяється французьким аграрним підприємствам і становить основу їхньої фінансової стабільності.

    Аграрне питання вже стало ключовим вузлом переговорів щодо модальностей майбутнього розширення блоку. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, представляючи оновлений проєкт підходів до інтеграції нових держав, публічно припустила можливість погодження окремих особливих положень в аграрній сфері спеціально для України, які відрізнятимуться від умов для інших країн-кандидатів. Фактично йдеться про спробу створити адаптаційні фільтри, аби пом’якшити тиск на фермерів у Центральній та Західній Європі.

    Зі свого боку українська влада чітко задекларувала неприпустимість створення дискримінаційних умов для вітчизняного бізнесу. В уряді наголошують, що Київ не погодиться на будь-яку модель «другорядного» членства, яка передбачала б постійні штучні обмеження на збут окремих видів української сільгосппродукції всередині Євросоюзу. Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Всеволод Ченцов підкреслив, що базовою відправною точкою переговорів є саме повна та беззастережна інтеграція агросектору України до єдиного європейського ринку. Будь-які перехідні механізми, за його словами, можуть бути прийнятними лише за умови, що вони будуть економічно обґрунтованими, пропорційними та чітко обмеженими в часі.

  • Понад чверть малих і середніх фермерів можуть збанкрутувати, агрохолдинги вже придивляються до їхніх активів

    Понад чверть малих і середніх фермерів можуть збанкрутувати, агрохолдинги вже придивляються до їхніх активів

    На закритому засіданні в Міністерстві аграрної політики та продовольства України обговорювали ризик банкрутства понад чверті середніх і малих фермерських господарств цього року. За інформацією джерела, знайомого з перебігом розмови, йшлося саме про середні та малі господарства, які через проблеми з експортом і нестачу обігових коштів можуть не пережити поточний сезон.

    Інше джерело, яке раніше повідомляло редакції про ситуацію на аграрному ринку, ще кілька тижнів тому розповідало, що великі сільськогосподарські підприємства вже пропонують фермерам викупити їхній бізнес. Паралельно, за його словами, вони ведуть переговори з банками-кредиторами щодо придбання майна та земель потенційних банкрутів. Публічних договорів, які дозволили б підтвердити масштаб такого процесу саме серед малих господарств, наразі немає.

    Контекст для цих переговорів стає дедалі жорсткішим. На початку жовтня на складах і в рукавах накопичився урожай, який українські глибоководні порти майже не приймають. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький цього тижня заявив у Брюсселі, що під загрозою невиїзду перебуває близько 30 млн тонн продукції орієнтовною вартістю $10 млрд. Альтернативні маршрути, за його оцінкою, перекривають лише близько 40% колишнього портового потоку. Якщо проблеми з експортом збережуться, навесні посівні площі в Україні можуть скоротитися на 35–40%, заявив міністр.

    Проблема для фермерів полягає не лише в тому, що зерно складно вивезти. Воно залишається активом, але не перетворюється на гроші в потрібний момент. Господарству потрібно розраховуватися за кредити, оренду паїв, техніку та підготовку до наступної посівної, тоді як основний урожай може місяцями лежати на складі. У результаті саме дефіцит обігових коштів може змусити власника продавати бізнес раніше, ніж справа дійде до формального банкрутства.

    Перші ознаки такого тиску вже видно у фінансовій звітності. За даними Opendatabot, у першому півріччі 2026 року виторг агрокомпаній, які звітували за обидва періоди, зріс на 19% — до 448,35 млрд грн. Водночас сукупний чистий прибуток скоротився на 19% — до 66,1 млрд грн, а прибутковими були 66% компаній. Кількість прибуткових підприємств за рік скоротилася на 8%.

    Масової хвилі судових банкрутств поки не видно. У 2025 році процедуру банкрутства розпочала 71 сільськогосподарська компанія. Водночас сама судова статистика відстає від фінансових проблем. Між моментом, коли господарство перестає нормально обслуговувати борги, і відкриттям справи про банкрутство можуть минути місяці. Тому кількість відкритих справ не показує реального масштабу проблеми в моменті.

    Паралельно ринок уже демонструє іншу тенденцію — укрупнення агробізнесу. За січень–квітень 2026 року в агросекторі України було укладено M&A-угод більш ніж на $525 млн, тоді як за весь 2025 рік — 18 угод приблизно на $167 млн. Показовою стала угода Kernel з Enselco. У квітні Kernel оголосив про придбання 100% Enselco Holding Limited за $348 млн. До периметра угоди увійшов аграрний бізнес із земельним банком близько 190 тис. га, елеваторами, технікою та власним парком зерновозів. Тобто покупець на ринку є. Питання в тому, чи зможуть малі та середні господарства дочекатися моменту, коли зможуть продати урожай за прийнятною ціною, чи частина з них почне продавати сам бізнес, землю в оренді, техніку та інші активи через нестачу коштів.

    Банківська система поки намагається дати аграріям час. У серпні НБУ дозволив банкам не визнавати дефолт за короткостроковою реструктуризацією боргу до одного року, якщо фінансові труднощі пов’язані з війною і банк вважає, що позичальник зможе відновити обслуговування боргу. Для аграріїв також розширили можливості кредитування під заставу зерна. Нові правила діють для реструктуризацій із 1 липня 2026 року до 1 вересня 2027-го.

    Уряд одночасно розширив доступ аграріїв до програми «5–7–9%»: оборотні кредити можна залучати під 10% річних, а старі кредити — пролонгувати. Але це дає господарствам додатковий час, а не вирішує проблему реалізації вже зібраного врожаю. На цьому тлі переговори про купівлю проблемних господарств можуть стати окремим каналом консолідації аграрного ринку. Власник, якому бракує грошей на наступну посівну, може опинитися перед вибором між новою реструктуризацією, продажем частини активів або передачею бізнесу сильнішому гравцеві. І в такій ситуації угода може відбутися задовго до того, як у реєстрі з’явиться слово «банкрутство».

    Відкриті дані вже показують головну зміну, у секторі одночасно зростають виручка та обсяг угод, але падає прибутковість, а доступ до експорту залишається обмеженим. Найчастіше саме в такій ситуації проблемні активи починають переходити до тих, у кого є доступ до капіталу, кредитів і зберігання.

     

  • «Аномальна стихія змила посіви: Латвія екстрено оголосила надзвичайний стан через повені»

    «Аномальна стихія змила посіви: Латвія екстрено оголосила надзвичайний стан через повені»

    Уряд Латвії ухвалив екстрене рішення про офіційне запровадження режиму надзвичайної ситуації в агропромисловому секторі країни через руйнівні наслідки затяжних природних лих. Особливий правовий режим, спрямований на порятунок фермерських господарств та мінімізацію важких економічних втрат, діятиме тривалий час – аж до 10 січня 2027 року. Поки більша частина європейського континенту в цей період потерпала від рекордної літньої спеки, пересихання водойм та виснажливих посух, балтійська республіка зіткнулася з діаметрально протилежним лихом – катастрофічними повенями та надмірними опадами, які завдали нищівного удару по посівах.

    Найбільш критичного удару водна стихія завдала західним регіонам країни, де затяжні опади спровокували підтоплення угідь та масштабне заболочення орних земель. Через надмірне накопичення вологи в ґрунті аграрії не змогли вчасно провести польові роботи, внаслідок чого значна частина рослин просто згнила. За офіційними даними, щонайменше 174 фермери вже звернулися до профільних відомств із заявами про катастрофічну втрату посівних площ внаслідок погодних аномалій. Загалом непридатними для подальшої обробки та збору врожаю визнано 10 335 гектарів родючих земель, що становить близько 0,4% від усього сільськогосподарського фонду республіки.

    Запровадження спеціального правового режиму відкриває шлях до застосування державних механізмів фінансового захисту виробників від банкрутства. Цей статус дозволяє постраждалим аграріям уникнути жорстких санкцій за невиконання кредитних контрактів, оптимізувати податкові виплати та претендувати на компенсації з бюджетних резервів. Для Латвії застосування посилених кризових заходів у сільському господарстві поступово перетворюється на вимушену щорічну практику. Непередбачуваність клімату фіксується не вперше: аналогічний надзвичайний стан уряд держави вже був змушений вводити у 2025 році, намагаючись стабілізувати аграрний сектор. Регулярні погодні аномалії свідчать про зміну кліматичного балансу в Балтії, що змушує місцевий бізнес пристосовуватися до хронічного надлишку вологи та інвестувати у застарілі меліоративні системи.

    Кліматична криза розгортається на тлі постійної геополітичної напруженості у східноєвропейському регіоні. Попри регулярні провокації та агресивне нагнітання ситуації з боку Російської Федерації поблизу східних кордонів, керівництво Латвії наразі констатує відсутність прямих ознак підвищення рівня військової небезпеки вторгнення. Така відносна стабільність на лінії розмежування дозволяє урядовим інституціям зосередити максимум уваги й фінансових ресурсів на ліквідації наслідків стихійного лиха, захисті продовольчої безпеки та підтримці фермерів, які формують економічний фундамент країни.

  • Українське агровиробництво різко пішло вгору: Херсонщина додала майже 75%

    Українське агровиробництво різко пішло вгору: Херсонщина додала майже 75%

    Український аграрний сектор після помітного спаду минулого року почав відновлювати виробництво. За підсумками січня–серпня 2026 року обсяг сільськогосподарської продукції в Україні зріс на 5,9% порівняно з аналогічним періодом 2025-го. Найбільший внесок у позитивну динаміку зробило рослинництво, тоді як у тваринництві зростання поки залишається мінімальним.

    За даними Державної служби статистики, виробництво продукції рослинництва за перші вісім місяців року збільшилося на 8,3%, а тваринництва — лише на 0,3%. Таким чином, нинішнє відновлення аграрної галузі фактично забезпечує передусім рослинницький сектор.

    Ще більш показовою є різниця між результатами сільськогосподарських підприємств і господарств населення. Підприємства за цей період наростили загальне виробництво одразу на 14,1%. У рослинництві приріст становив 15,4%, а у тваринництві — 10,8%.

    У приватних господарствах картина протилежна. Загальний обсяг виробництва там скоротився на 8,5%, зокрема рослинницької продукції — на 4,6%, а тваринницької — відразу на 16,7%.

    Фактично статистика демонструє дедалі більший розрив між великим організованим агробізнесом і домашніми господарствами. Підприємства швидко нарощують обсяги, тоді як приватний сектор продовжує втрачати виробництво, особливо у тваринництві.

    Найбільш разючі цифри цього року показала Херсонська область. Загальне виробництво сільгосппродукції в регіоні зросло одразу на 74,9%. Головним драйвером стало рослинництво, обсяги якого збільшилися на 110,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Водночас тваринництво на Херсонщині продовжує скорочуватися — мінус 16,8%.

    Такий різкий відсотковий стрибок не означає автоматичного повернення регіону до довоєнних показників. Херсонська область залишається одним із найбільш постраждалих від російського вторгнення аграрних регіонів: частина території окупована, значні площі заміновані, а знищення Каховської ГЕС завдало величезного удару по системі зрошення. Тому нинішнє зростання відбувається, зокрема, на тлі дуже низької бази попередніх років.

    Раніше «Ненька інфо» писала про довгострокові ризики для південного аграрного регіону через втрату Каховського водосховища: південь України опинився під загрозою через проблеми із водозабезпеченням.

    Суттєве зростання зафіксовано також у двох інших регіонах, які серйозно постраждали від війни. У Дніпропетровській області виробництво збільшилося на 27,8%, а у Миколаївській — на 27%.

    Особливо показовим є результат Миколаївщини, яка залишається одним із ключових аграрних регіонів півдня та водночас залежить від стабільної роботи портів, логістики й морського експорту.

    Саме можливість вивезення врожаю залишається одним із ключових чинників для агросектору. Навіть високі показники виробництва не гарантують фермерам прибутків, якщо продукцію складно або дорого доставляти на зовнішні ринки.

    Про проблеми з експортною логістикою раніше детально писала «Ненька інфо» у матеріалі про головні коридори українського агроекспорту та ризики для їхньої роботи.

    На протилежному полюсі опинилася Донецька область, де аграрне виробництво скоротилося одразу на 58,5%. Це найбільше падіння серед регіонів, наведених у статистиці.

    Головною причиною залишаються активні бойові дії, окупація частини територій, руйнування підприємств та неможливість повноцінно використовувати сільськогосподарські землі.

    Помітне скорочення виробництва зафіксовано також на Закарпатті — на 16,8%, а в Рівненській області — на 9,4%.

    Таким чином, середній показник зростання на 5,9% приховує дуже нерівномірну ситуацію по країні. Частина регіонів демонструє стрімке відновлення, тоді як області, наближені до фронту, продовжують втрачати виробничий потенціал.

    Позитивна динаміка 2026 року особливо помітна на тлі результатів минулого року. За підсумками 2025-го виробництво сільськогосподарської продукції в Україні скоротилося на 6,8%.

    Найбільше тоді просіло рослинництво — на 7,5%. Виробництво продукції тваринництва зменшилося на 4,1%. При цьому спад був практично однаковим і серед підприємств, і серед господарств населення: мінус 6,8% та 6,7% відповідно.

    Тож нинішнє зростання поки радше виглядає як відновлення після невдалого попереднього року, ніж як вихід аграрної галузі на рекордні показники.

    Водночас для української економіки навіть таке відновлення має велике значення. Сільське господарство залишається одним із основних джерел валютної виручки держави, а зернові, олійні культури та продукти їх переробки традиційно займають значну частку українського товарного експорту.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що у 2026 році агроекспорт може принести Україні до $24 млрд: відповідний прогноз озвучували в уряді.

    Проте кінцевий результат року залежатиме не лише від кількості зібраного врожаю. Критичними залишаються безпека портів, стабільність морського коридору, вартість логістики, можливість страхування вантажів і ситуація з російськими ударами по інфраструктурі.

    Через проблеми з експортом держава вже була змушена пом’якшувати окремі правила для аграріїв. «Ненька інфо» писала, що НБУ збільшив строки розрахунків за частиною операцій із зерном та олією зі 120 до 150 днів.

    Отже, перші вісім місяців 2026 року показують одразу дві тенденції. З одного боку, аграрне виробництво країни після торішнього падіння повернулося до зростання, а великі підприємства демонструють двозначні темпи приросту. З іншого — господарства населення продовжують скорочувати виробництво, а різниця між регіонами залишається величезною: від +74,9% на Херсонщині до -58,5% на Донеччині.

    Тепер головне питання для аграріїв — чи вдасться перетворити збільшення фізичних обсягів продукції на реальні доходи. Адже хороший урожай стане повноцінним економічним результатом лише тоді, коли його вдасться безпечно зберегти, переробити та вивезти на зовнішні ринки.

  • Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    В Україні з 18 жовтня 2026 року почнуть діяти оновлені критерії, за якими аграрні підприємства можуть підтверджувати важливе значення для галузі в особливий період. Головна зміна стосується малих і середніх господарств: тепер для одного з галузевих критеріїв необов’язково обробляти щонайменше 200 гектарів землі — альтернативою може стати річний дохід від 20 млн грн.

    Нові правила затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 2 вересня 2026 року №11. Документ зареєстрували у Міністерстві юстиції 4 вересня за №1210/46604. Він набуває чинності 18 жовтня.

    Саме ця зміна може стати особливо важливою для невеликих фермерських господарств, які раніше не проходили земельний поріг, хоча мали значні обороти, офіційно працювали, сплачували податки та забезпечували робочі місця.

    200 гектарів більше не є єдиним варіантом

    Раніше земельний банк фактично був одним із головних фільтрів для агровиробників.

    Тепер один із критеріїв можна виконати кількома способами. Підприємство має або обробляти не менше 200 гектарів сільськогосподарських угідь, або мати щонайменше 50 гектарів багаторічних насаджень, або показати чистий річний дохід від реалізації не менше 20 млн грн.

    Для фермерів, які спеціалізуються на садах, ягідниках, виноградниках та інших багаторічних культурах, окремий поріг у 50 гектарів є особливо важливим.

    Такі господарства часто можуть бути значно меншими за зернові підприємства за площею, але при цьому мати високу вартість продукції, значну кількість працівників і суттєву роль для регіональної економіки.

    Чому це важливо для малих господарств

    У Всеукраїнській аграрній раді пояснюють, що нова модель має розширити можливості саме для невеликих виробників.

    Консультантка ВАР із питань обліку та оподаткування Леся Панкратова наголосила, що фермери, які мають менше 200 гектарів, але відповідають іншим економічним показникам, тепер зможуть претендувати на визнання важливими для галузі.

    Для багатьох малих господарств це принципова зміна.

    До цього фермер міг мати, наприклад, 120–150 гектарів, стабільний дохід, техніку, кілька десятків працівників і виконувати значний обсяг робіт, але формально не проходити за земельним критерієм.

    Після 18 жовтня площа вже не буде єдиним визначальним показником.

    Це не означає автоматичне бронювання

    Водночас важливо не плутати два поняття.

    Відповідність галузевим критеріям сама по собі не означає автоматичного бронювання працівників.

    Визначення підприємства важливим для галузі є одним з елементів процедури отримання статусу критично важливого підприємства відповідно до урядової постанови №76. Після цього роботодавець має виконати й інші встановлені державою вимоги.

    Саме статус критично важливого підприємства надалі створює підставу для бронювання військовозобов’язаних працівників у межах установлених правил.

    Тобто новий наказ полегшує для частини фермерів проходження галузевого критерію, але не скасовує загальної процедури.

    Потрібно відповідати не одному показнику

    Для агропідприємств нові правила передбачають комплексний підхід.

    Профільні роз’яснення щодо наказу №11 вказують, що для визначення підприємства важливим для відповідної галузі воно має відповідати щонайменше двом установленим критеріям.

    Крім площі чи доходу, враховуються, зокрема, вид діяльності підприємства та відповідні коди КВЕД.

    До переліку входять виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, постачання насіння, добрив, засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів, сільгосптехніки, зберігання й переробка зернових, а також виробництво харчових продуктів і напоїв.

    Тобто однієї лише цифри у 20 млн грн недостатньо — підприємство має працювати у відповідній сфері та підтвердити інші необхідні показники.

    Документи доведеться підтверджувати

    Нові критерії також деталізують вимоги до підтверджувальних документів.

    Підприємства мають подавати фінансову та податкову звітність, дані про земельний банк або багаторічні насадження, а також документи, що підтверджують основний вид діяльності.

    Зокрема, профільні роз’яснення передбачають подання квартального Податкового розрахунку разом із квитанцією контролюючого органу.

    Для підтвердження доходу використовуватиметься річна фінансова звітність за попередній рік.

    Для земельних показників — дані відповідних державних реєстрів і статистичної звітності.

    Правила бронювання вже змінювали кілька разів

    2026 рік взагалі став періодом активного перегляду системи критичності та бронювання.

    У травні й червні уряд посилив зарплатні вимоги до підприємств і запустив масштабний перегляд уже наданих статусів. Частина бізнесу мала повторно підтверджувати відповідність новим критеріям.

    Nenka.info раніше писала, що нові правила могли боляче вдарити саме по невеликих господарствах. У матеріалі «Забронюватися стане складніше? Нові правила мобілізації можуть залишити тисячі фермерів без захисту» йшлося про ризик того, що формальні показники на кшталт площі угідь можуть залишити за межами системи підприємства, які фактично забезпечують виробництво та робочі місця.

    Тепер частину цієї проблеми фактично намагаються виправити.

    Зарплатний критерій нікуди не зник

    Водночас пом’якшення земельного критерію не означає загального послаблення правил.

    Раніше уряд підвищив вимоги до зарплати для підприємств, які претендують на статус критично важливих.

    Nenka.info писала про це у матеріалі «Бронювання по-новому: в Україні підвищують зарплатний поріг і чистять “сірі схеми” для критичних підприємств».

    Також зберігаються вимоги щодо офіційного працевлаштування, податкової дисципліни, військового обліку працівників та дотримання встановлених лімітів бронювання.

    Тобто система стає гнучкішою саме для агросектору за площею та доходом, але водночас жорсткішою за іншими параметрами.

    Чому аграрії домагалися змін

    Представники галузі протягом року неодноразово попереджали про кадровий дефіцит.

    Мобілізація, міграція, виїзд частини працівників і сезонність аграрного виробництва призводять до того, що знайти механізатора, агронома, водія чи інженера в окремих регіонах стає дедалі складніше.

    Для малого господарства втрата навіть одного або двох ключових працівників може означати зрив посівної чи збиральної кампанії.

    У великих агрохолдингах функції частіше можна перерозподілити між кількома співробітниками. У маленькому фермерському господарстві одна людина нерідко одночасно виконує кілька функцій.

    Саме тому ВАР системно просила державу не прив’язувати критичність лише до масштабів земельного банку.

    Кому нові правила можуть допомогти найбільше

    Найбільше від змін виграють підприємства з відносно невеликою площею земель, але високою виручкою.

    Це можуть бути овочеві господарства, ягідники, садівничі підприємства, тепличні комплекси, виробники продукції з високою доданою вартістю та ферми, що займаються інтенсивним виробництвом.

    Окремо новий критерій у 50 гектарів багаторічних насаджень полегшує ситуацію для садівників і виноградарів.

    У багатьох таких підприємств земельний банк ніколи не сягає сотень чи тисяч гектарів, але вони створюють значно більше робочих місць на гектар, ніж традиційне зернове виробництво.

    Що зміниться з 18 жовтня

    Отже, головна новація полягає в тому, що аграрному підприємству більше не обов’язково мати 200 гектарів для проходження одного з базових галузевих критеріїв.

    Альтернативою стане 20 млн грн чистого річного доходу, а для господарств із багаторічними насадженнями — 50 гектарів відповідних площ.

    Нові критерії почнуть застосовуватися 18 жовтня 2026 року.

    Для малих фермерів це відкриває додатковий шлях до визнання підприємства важливим для аграрної галузі, а в перспективі — до отримання або підтвердження статусу критично важливого та можливості бронювати ключових працівників.

    Однак автоматичної броні зміни не дають: підприємствам усе одно доведеться відповідати загальним вимогам, підтверджувати показники документами й проходити встановлену державою процедуру.

  • Зерновий колапс: експорт української пшениці став тотально збитковим через блокаду портів та наддорогу логістику

    Зерновий колапс: експорт української пшениці став тотально збитковим через блокаду портів та наддорогу логістику

    Український аграрний сектор опинився на межі масштабної фінансової кризи. Через тривалу блокаду традиційних морських шляхів та екстремально високу вартість альтернативних логістичних маршрутів експорт вітчизняної пшениці повністю втратив рентабельність. Витрати фермерів на вирощування та доставку зерна за кордон більше не покриваються кінцевою ринковою ціною продажу. Про таку критичну ситуацію в галузі офіційно повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, наголосивши на серйозних загрозах для майбутніх посівних кампаній.

    Економічна математика вирощування зернових сьогодні працює категорично проти українського фермера. За найсприятливішого сценарію та максимальної економії ресурсів собівартість вирощування однієї тонни пшениці становить орієнтовно 150 доларів. Ще на початку липня поточного року сільгоспвиробники мали змогу реалізовувати тонну зерна з відвантаженням через глибоководні порти Великої Одеси за ціною 205 доларів. Ця сума розраховувалася без урахування додаткових витрат на фрахт суден, проте дозволяла аграріям отримувати бодай мінімальний прибуток для підтримання операційної діяльності, закупівлі паливно-мастильних матеріалів, обслуговування техніки та виплати заробітних плат працівникам сільськогосподарських підприємств.

    Станом на початок вересня глобальна ринкова кон’юнктура формально дещо змінилася, і ціна на пшеницю на світових біржах зросла до 275 доларів за одну тонну. Однак цей ціновий стрибок для українських компаній був повністю нівельований логістичним колапсом. Транспортування збіжжя альтернативним маршрутом через порти річки Дунай з подальшим виходом до акваторії Чорного моря виявилося надзвичайно дорогим і складним інфраструктурним викликом. Лише ці додаткові логістичні витрати, пов’язані з перевалкою, зберіганням та транспортуванням малотоннажним флотом, з’їдають понад 100 доларів на кожній тонні відправленого вантажу.

    «Якщо врахувати й інші витрати виробника, виходить, що експорт пшениці сьогодні є збитковим», – констатував Тарас Висоцький.

    Гострота проблеми полягає в історичній експортній орієнтованості вітчизняного агропромислового комплексу. Україна традиційно вирощує колосальні обсяги зернових культур, які в рази перевищують внутрішні потреби держави. Середній щорічний урожай пшениці сягає позначки у 24 мільйони тонн. Натомість для забезпечення повноцінного внутрішнього споживання країні вистачає лише 6 мільйонів тонн на рік. З цієї кількості безпосередньо на продовольчі потреби, тобто на випікання хліба, виготовлення макаронних виробів та загальне забезпечення харчової безпеки для населення, спрямовується від 3 до 3,5 мільйона тонн.

    Величезний надлишок критично необхідно продавати на зовнішніх ринках, інакше галузь просто захлинеться у власній продукції, а елеватори будуть переповнені. Проте через поточну фінансову нерентабельність експорту фахівці вже зараз прогнозують катастрофічні наслідки для наступного аграрного сезону. Фермери, які сьогодні рахують збитки від реалізації цьогорічного врожаю, будуть змушені масово відмовлятися від посіву озимих культур. У наступному році загальна площа сільськогосподарських угідь, відведених під пшеницю, може кардинально скоротитися, що вдарить по валютній виручці держави.

    «Адже який сенс продавати продукцію собі у збиток», – сказав міністр.

     

  • Мільярд із мінного поля: розміновані землі відновлюють аграрний потенціал та бюджет України

    Мільярд із мінного поля: розміновані землі відновлюють аграрний потенціал та бюджет України

    За підрахунками Міністерства економіки, сільськогосподарські угіддя, які були очищені від вибухонебезпечних предметів та повернуті до повноцінного обробітку, згенерували українським фермерам майже 1 мільярд гривень доходу за рік. Крім того, завдяки відновленню роботи на цих територіях у 2025 році до місцевих бюджетів надійшло близько 120 мільйонів гривень у вигляді земельного податку.

    В уряді наголошують, що наведені фінансові показники стосуються виключно тих полів, які пройшли офіційну процедуру гуманітарного розмінування та отримали відповідний сертифікат, що гарантує повну безпеку ділянки після ретельної перевірки саперами. Задля продовження програми очищення територій та підтримки аграрного сектору у 2027 році держава планує виділити на гуманітарне розмінування близько 2 мільярдів гривень.

  • Молдова дала Україні 50% знижки — фермери пригрозили масовими протестами

    Молдова дала Україні 50% знижки — фермери пригрозили масовими протестами

    У Молдові назріває конфлікт між урядом та аграріями через плани розширити транзит української сільськогосподарської продукції. Асоціація «Сила фермерів» вимагає від влади до 21 серпня врегулювати питання перевезення українських вантажів територією країни та попереджає про можливі масові протести.

    Суперечка загострилася на тлі домовленостей щодо зниження вартості залізничного транзиту українських вантажів через Молдову. Для України альтернативні маршрути набули особливого значення після посилення російських атак на чорноморську портову інфраструктуру.

    Виконавчий директор молдовської асоціації «Сила фермерів» Олександр Слусар повідомив про переговори з прем’єр-міністром Молдови Василе Тофаном. Сторони обговорювали ситуацію на ринку зернових та олійних культур, проблеми українського експорту через Чорне море, очікуваний урожай у Молдові та падіння закупівельних цін.

    За словами Слусара, аграрії очікують від уряду конкретних рішень до 21 серпня. Якщо прогресу не буде, асоціація залишає за собою право організувати масові акції протесту.

    Чого бояться молдовські фермери

    Головне побоювання місцевих аграріїв полягає в тому, що збільшення обсягів українського зерна, яке перевозиться через територію Молдови, може створити проблеми для експорту власної продукції.

    Фермери згадують ситуацію 2022–2023 років, коли Молдова вже стала одним із транзитних маршрутів для української агропродукції після початку повномасштабної війни та проблем із морським експортом.

    За версією «Сили фермерів», тоді організація транзиту призвела до логістичних проблем, а молдовські виробники були змушені реалізовувати частину продукції за низькими цінами.

    Тепер аграрії побоюються повторення ситуації.

    Додаткове занепокоєння викликає різке падіння цін на українську аграрну продукцію. На початку серпня «Сила фермерів» заявляла, що відстежує регіональний ринок зернових та олійних культур і бачить ризики для молдовських виробників через дешевшу продукцію з України.

    Асоціація тоді вимагала терміново повернути механізм ліцензування імпорту зернових та олійних культур з України. За її оцінкою, українські ціни на окремі види агропродукції після проблем із морським експортом суттєво впали.

    Водночас важливо розрізняти імпорт українського зерна до Молдови та його транзит через молдовську територію до інших країн. Нинішні переговори Києва та Кишинева насамперед стосуються саме створення альтернативного транзитного маршруту.

    Україна шукає шлях до румунської Констанци

    Проблема загострилася через ситуацію в Чорному морі.

    Після посилення російських атак Україна почала активніше шукати альтернативні маршрути експорту зерна. Одним із них має стати залізничний коридор через Молдову до румунського порту Констанца.

    Reuters повідомляв, що Україна та Молдова обговорюють можливість транспортування цим маршрутом до 4,5 млн тонн зерна на рік. Такий обсяг потенційно становив би близько 10% українського зернового експорту.

    Київ також просив молдовську сторону надати 50-відсоткову знижку на залізничний тариф. Натомість Молдова зацікавлена в гарантіях достатнього обсягу вантажів, щоб маршрут був економічно вигідним.

    Цей маршрут не здатний повністю замінити українські чорноморські порти, але може частково компенсувати втрату морських експортних потужностей.

    Українська влада паралельно проводить консультації й з іншими сусідніми державами. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга раніше повідомляв про переговори з Молдовою, Румунією, Словаччиною, Угорщиною та Польщею щодо розширення інфраструктури для транспортування українського зерна на ринки третіх країн.

    Російські атаки вдарили по українському експорту

    Необхідність нових маршрутів виникла після різкого погіршення безпекової ситуації в Чорному морі.

    Через російські удари по портовій інфраструктурі та суднах українські аграрії зіткнулися з серйозними проблемами під час сезону збору врожаю.

    За даними Reuters, через безпекові ризики було переглянуто прогноз українського експорту зерна у сезоні 2026–2027 років — із приблизно 43 млн тонн до 38–40 млн тонн.

    Саме тому залізничний маршрут через Молдову та Румунію для України перетворюється з додаткового логістичного варіанта на важливий резервний канал.

    Молдова, зі свого боку, також може отримувати доходи від транзиту, однак уряду доводиться балансувати між економічною вигодою від перевезень та інтересами власних аграріїв.

    Фермери хочуть контролювати умови транзиту

    «Сила фермерів» наполягає, що представників аграрного сектору потрібно безпосередньо залучити до переговорів щодо організації українського транзиту.

    Слусар заявив, що фермери не хочуть допустити ситуації, за якої перевезення української продукції створюватиме логістичні перешкоди для молдовського експорту.

    Прем’єр Василе Тофан, за його словами, погодився організувати до 21 серпня зустріч аграріїв із представниками Міністерства інфраструктури та державної компанії «Залізниця Молдови». Інформацію про підготовку відповідних переговорів підтверджували й у молдовському уряді.

    Саме результат цієї зустрічі може визначити, чи перейде конфлікт із площини публічних заяв у вуличні протести.

    Є ще одна суперечка — імпорт українського зерна

    Паралельно молдовські аграрії вимагають від влади посилити контроль за тим, чи не залишається продукція, яка мала пройти країною транзитом, на внутрішньому ринку.

    На початку серпня міністр економіки Молдови Євген Осмокеску заявляв, що Кишинів не може просто в односторонньому порядку встановлювати торговельні бар’єри, оскільки має враховувати міжнародні зобов’язання, зокрема правила Світової організації торгівлі.

    Водночас уряд вивчає питання походження зерна та його руху через територію країни.

    Це принципова відмінність у нинішній дискусії: українська сторона зацікавлена у швидкому проходженні вантажів через Молдову до Румунії та інших ринків, тоді як молдовські фермери хочуть гарантій, що українська продукція не створюватиме додаткового тиску на їхній внутрішній ринок.

    Чому ситуація може стати проблемою для Києва

    Для України конфлікт із молдовськими аграріями виник у вкрай невдалий момент.

    Морський експорт залишається вразливим до російських атак, а швидко замінити пропускну здатність чорноморських портів залізницею неможливо.

    Тому маршрут через Молдову до Констанци може стати одним із ключових елементів нової логістичної схеми.

    Водночас події попередніх років у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та Словаччині вже продемонстрували, наскільки політично чутливим може бути питання українського зерна для сусідніх держав.

    Кишиневу тепер доведеться знайти компроміс: з одного боку — забезпечити транзит, який приносить доходи молдовській транспортній системі та допомагає Україні підтримувати експорт в умовах російських атак, а з іншого — переконати власних аграріїв, що їхня продукція не втратить доступ до логістики та ринків збуту.

    Першою важливою датою стане 21 серпня. Саме до цього дня «Сила фермерів» очікує конкретних кроків від уряду. Якщо домовитися не вдасться, організація обіцяє перейти до масових протестів.

  • У Росії загострюється аграрна криза

    У Росії загострюється аграрна криза

    Російський аграрний сектор опинився під дедалі більшим тиском через поєднання одразу кількох кризових факторів. Скорочення державної підтримки, дефіцит дизельного пального, проблеми з експортом зерна та пріоритетне забезпечення армії паливом уже негативно впливають на проведення жнив. За оцінкою української розвідки, ситуація продовжує погіршуватися, а російські фермери дедалі частіше працюють на межі збитковості.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України (СЗР).

    У розвідці зазначають, що російська влада скоротила програми пільгового кредитування аграрного сектору саме в той момент, коли значна частина сільськогосподарських підприємств уже переживає фінансові труднощі. Попри очікування Кремля отримати високий врожай, виробники не отримали додаткової підтримки, а навпаки зіткнулися зі зменшенням обсягів державного фінансування.

    За інформацією СЗР, багато господарств уже працюють із мінімальною рентабельністю або взагалі зазнають збитків. Це створює додаткові ризики для проведення збиральної кампанії, адже аграрії мають обмежені можливості для закупівлі пального, техніки та інших необхідних ресурсів.

    Особливо гострою проблемою став дефіцит дизельного пального. За оцінкою української розвідки, на внутрішньому ринку Росії нестача дизеля вже становить близько 20% від загальної потреби. Якщо раніше проблеми стосувалися переважно високооктанового бензину, то тепер вони поширилися й на паливо, без якого неможливо забезпечити повноцінну роботу сільськогосподарської техніки під час жнив.

    У СЗР пояснюють, що однією з головних причин дефіциту стали пошкодження майже десяти найбільших російських нафтопереробних заводів. Через скорочення виробництва уряд РФ був змушений запровадити тимчасову заборону на експорт дизельного пального до кінця липня. Водночас у розвідці припускають, що це обмеження можуть продовжити, оскільки потреба у пальному для внутрішнього ринку лише зростає.

    Найскладніша ситуація, за даними СЗР, спостерігається в Іркутській області та Алтайському краї. Про перебої з постачанням дизеля також повідомляють аграрії Ростовської області, Краснодарського краю, Поволжя та Ставропілля. Найбільше страждають невеликі фермерські господарства, які не мають фінансової можливості створювати великі запаси пального або закуповувати його заздалегідь.

    Ще одним серйозним викликом для російського аграрного сектору стали труднощі з експортом зерна. За даними української розвідки, суттєво ускладнилася робота логістичних маршрутів через Азовське море, якими раніше здійснювалася приблизно чверть усього російського зернового експорту. Це призвело до перегляду прогнозів експорту: аналітики вже скоротили очікувані обсяги приблизно на 20%.

    Додатковий тиск на аграріїв чинить і падіння світових цін на зернові культури. У СЗР повідомляють, що лише за останній тиждень пшениця подешевшала на 2,8%, ячмінь — на 6,5%, а в порівнянні з аналогічним періодом минулого року середня вартість зерна знизилася на 12,6%. Це означає, що навіть за умови успішного збору врожаю доходи аграріїв можуть бути значно нижчими від очікуваних.

    Російська влада намагається частково компенсувати проблеми із морською логістикою, переорієнтовуючи перевезення зерна на залізничний транспорт. Проте, як зазначає СЗР, залізниця не здатна швидко замінити морські маршрути, а така схема лише збільшує витрати виробників і перевізників.

    Не принесли бажаного результату й спроби знайти дизельне пальне за кордоном. За інформацією української розвідки, Білорусь і Казахстан не мають достатніх запасів для експорту, а три найбільші державні нафтопереробні компанії Індії повідомили про відсутність надлишкових обсягів готового дизеля. У результаті Росія опинилася в ситуації, коли експортує до Індії сиру нафту, але не може закупити у відповідь необхідну кількість готового пального.

    Окремо у СЗР наголошують, що в умовах дефіциту пріоритет у забезпеченні паливом має російська армія. За оцінкою відомства, військові вже споживають на 3–5% більше пального, ніж планувалося раніше, і ця потреба продовжує зростати. Саме тому аграрний сектор отримує залишкові обсяги пального, що ще більше ускладнює проведення польових робіт.

    У розвідці підсумували, що навіть у разі подальшого загострення дефіциту першочергово пальне надходитиме військовим підрозділам, тоді як фермери змушені будуть працювати в умовах гострої нестачі ресурсів.

    Нагадаємо, протягом останніх місяців українські далекобійні удари по російських нафтопереробних заводах суттєво скоротили нафтопереробні потужності РФ. За даними української сторони, це вже призвело до дефіциту пального в багатьох російських регіонах та почало впливати на економіку країни. Голова Центрального банку Росії Ельвіра Набіулліна раніше визнавала, що паливна криза вже відображається на зростанні вартості товарів і послуг, а російський диктатор Володимир Путін був змушений публічно коментувати проблему із забезпеченням паливом, хоча й назвав ситуацію “некритичною”.

  • Паливна криза в Росії вдарила по аграріях: Reuters повідомило про нові проблеми із зерном

    Паливна криза в Росії вдарила по аграріях: Reuters повідомило про нові проблеми із зерном

    Загальнонаціональна паливна криза в Росії, яка загострилася після серії ударів українських безпілотників по нафтопереробних заводах та ускладнення судноплавства в Азовському морі, почала суттєво впливати на роботу аграрного сектору. Найгостріше ситуацію відчувають фермери південних регіонів країни, які стикаються з дефіцитом дизельного пального, зростанням витрат і проблемами зі збутом зерна.

    Про це повідомляє Reuters.

    За інформацією агентства, місяці атак на російську нафтопереробну інфраструктуру призвели до скорочення виробництва пального та різкого подорожчання дизеля, який є критично важливим для роботи сільськогосподарської техніки під час жнив.

    Особливо складною є ситуація в Ростовській області — одному з ключових аграрних регіонів Росії. Працівники місцевих господарств змушені годинами чекати на автозаправних станціях, щоб отримати пальне. За словами співрозмовників Reuters, інколи люди проводять у чергах пів дня лише для того, щоб заправити автомобілі та дістатися до місця роботи.

    Додаткових труднощів аграріям завдали проблеми з морською логістикою. Азовське море традиційно є одним із головних маршрутів для експорту зерна з Ростовської області. Проте через бойові дії та обмеження судноплавства кількість покупців різко скоротилася, а можливості експорту значно звузилися.

    У Reuters зазначають, що нинішня ситуація демонструє масштаб економічних наслідків для російського аграрного сектору, який є одним із найбільших постачальників пшениці на світовий ринок. Поєднання дефіциту пального, зростання логістичних витрат і труднощів із морськими перевезеннями створює серйозний фінансовий тиск на виробників зерна.

    У Міністерстві сільського господарства Росії заявили, що загалом очікують хороший урожай цього року. Водночас у відомстві визнали наявність проблем із забезпеченням паливом у різних регіонах країни та запевнили, що уряд працює над стабілізацією постачань дизеля для сільськогосподарських підприємств.

    Водночас аналітики дослідницької компанії SovEcon попереджають, що негативний вплив може виявитися значно масштабнішим. За їхніми оцінками, якщо ситуація з блокуванням Азовського моря не зміниться протягом більшої частини другого півріччя, Росія може недопоставити на світовий ринок від 5 до 10 мільйонів тонн пшениці.

    Для порівняння, у 2025 році Росія експортувала понад 61 мільйон тонн зернових культур, із яких близько 46 мільйонів тонн припало саме на пшеницю. Зменшення поставок такого масштабу потенційно може вплинути не лише на російський аграрний сектор, а й на світові ціни на зерно.

    За оцінками експертів, фермери вже втрачають приблизно 1000 рублів із кожної тонни зерна через зростання вартості дизельного пального. Через труднощі з експортом через Азовське море ці втрати фактично подвоюються. У таких умовах багато виробників можуть переглянути плани щодо майбутніх посівних кампаній та скоротити площі під зерновими культурами. За словами аналітиків, ця тенденція спостерігається ще з 2022 року, однак нинішня ситуація може її посилити.

    Наслідки проблем із російською паливною інфраструктурою вже виходять за межі країни. За інформацією Axios, зростання цін на пальне, пов’язане зі скороченням виробництва в Росії після атак на НПЗ, відчувається і на міжнародних енергетичних ринках, зокрема у США.

    Президент Росії Володимир Путін раніше також визнав, що атаки українських безпілотників створили для країни «певні проблеми з нафтопродуктами», хоча водночас заявив, що ситуацію нібито вдається контролювати.

    Попри такі заяви, за оцінками, російські нафтопереробні заводи наразі забезпечують лише близько 65% сезонної потреби країни в бензині. Експерти пов’язують це зі значними пошкодженнями низки великих НПЗ унаслідок регулярних ударів українських дронів, що призвело до скорочення виробничих потужностей і посилення дефіциту пального.