Golosnovinua.com

Позначка: Фрідріх Мерц

  • Війська, літаки та Чорне море: Європа перевірить готовність до миротворчої місії в Україні

    Війська, літаки та Чорне море: Європа перевірить готовність до миротворчої місії в Україні

    Європейські союзники України готуються до перших масштабних військових навчань, під час яких відпрацюють можливе розгортання міжнародного контингенту після припинення бойових дій. Маневри відбудуться у листопаді 2026 року на території Польщі, у повітряному просторі Румунії та західній частині Чорного моря. До них долучаться військові Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі.

    Про підготовку навчань повідомило німецьке видання taz із посиланням на представника Міністерства оборони Німеччини.

    Масштабні маневри отримали назву Koalicja 2026 — «Коаліція 2026». Вони мають перевірити готовність багатонаціональних сил до виконання завдань у межах майбутніх гарантій безпеки для України.

    Ідеться про військовий контингент, створення якого координують Франція та Велика Британія. Його потенційне завдання — сприяти дотриманню режиму припинення вогню після досягнення відповідної домовленості між Україною та Росією.

    Важливо, що навчання проходитимуть за межами України. Вони не означають, що європейські військові вже отримали наказ на розміщення на українській території.

    Одним із ключових учасників стане Німеччина.

    За інформацією німецького оборонного відомства, Бундесвер направить на навчання приблизно десять штабних офіцерів. Вони братимуть участь у плануванні та координації дій багатонаціональних підрозділів.

    Крім того, Берлін надасть до двох військово-транспортних літаків Airbus A400M, які використовуватимуть для дозаправлення авіації в повітрі.

    Літаки здійснюватимуть операції з території Німеччини.

    Ще одним важливим внеском Берліна стане логістична підтримка. Німецька сторона забезпечуватиме переміщення військ і техніки через свою територію до районів проведення навчань.

    Представник Міністерства оборони Німеччини назвав участь Бундесверу знаком єдності з партнерами.

    Водночас німецький уряд наголошує, що участь у тренувальних маневрах не означає автоматичного рішення про відправлення військових до України після завершення бойових дій.

    Канцлер Фрідріх Мерц раніше заявляв, що характер і масштаб можливого внеску Німеччини визначатимуть федеральний уряд та Бундестаг.

    Польща, яка прийматиме основну частину навчань, також відіграватиме важливу організаційну роль.

    Ще 14 липня прем’єр-міністр Дональд Туск офіційно оголосив, що його країна стане майданчиком для перших спільних маневрів держав «коаліції охочих».

    За словами польського прем’єра, тренування мають зміцнити готовність союзників до спільних дій задля безпеки України та всього регіону.

    Основні сухопутні етапи навчань планують провести на полігонах південно-східної Польщі.

    Окремі компоненти відбуватимуться в повітряному просторі над Румунією та акваторії західної частини Чорного моря.

    Таким чином, учасники відпрацьовуватимуть не лише переміщення сухопутних підрозділів, а й координацію авіаційних та морських можливостей.

    За інформацією британської газети The Times, до маневрів можуть залучити щонайменше 1500 військовослужбовців із Великої Британії, Франції та Німеччини разом із польськими підрозділами.

    Водночас офіційного підтвердження остаточної кількості учасників поки немає.

    Раніше британський міністр оборони Джон Гілі заявляв, що в листопадових навчаннях братимуть участь тисячі військових.

    Очікується, що учасники перевірятимуть здатність швидко переміщувати підрозділи, доставляти необхідне забезпечення, координувати роботу штабів та підтримувати функціонування багатонаціонального контингенту.

    Подібні процедури важливі для будь-якої потенційної міжнародної місії, адже військові різних держав мають діяти за спільними планами та узгодженими правилами.

    Навчання проводитимуть у межах діяльності так званої «коаліції охочих», яка об’єднує близько 35 держав, готових підтримувати Україну та брати участь у розробленні майбутніх гарантій безпеки.

    Франція і Велика Британія координують підготовку багатонаціональних сил, які потенційно можуть забезпечувати виконання домовленостей після припинення бойових дій.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про переговори союзників України в Парижі, де одним із ключових питань була розбудова системи довгострокових гарантій безпеки.

    Окрім того, «Ненька інфо» аналізувала механізми захисту України після завершення війни, зокрема можливу роль багатонаціональних сил, моніторинг перемир’я та порядок реагування на нові порушення з боку Росії.

    При цьому майбутня міжнародна місія має низку невирішених питань.

    Союзникам необхідно погодити її чисельність, структуру командування, правила застосування сили, джерела фінансування та політичні умови розгортання.

    Особливе значення матиме й позиція Сполучених Штатів, без підтримки яких реалізація окремих елементів європейських гарантій безпеки може виявитися складнішою.

    Наразі переговори щодо припинення російсько-української війни тривають, але відповідної мирної угоди не укладено.

    Тому листопадові навчання Koalicja 2026 розглядаються як підготовка до можливих майбутніх сценаріїв, а не як початок уже затвердженої миротворчої операції.

    Точну дату старту маневрів та остаточний склад учасників мають оголосити після погодження всіма залученими державами.

    Водночас сам факт підготовки спільних військових навчань показує, що європейські союзники України переходять від політичних консультацій до практичного відпрацювання можливих гарантій безпеки.

  • Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість відновлення транзиту російського природного газу через Україну до європейських країн як один з елементів майбутньої мирної угоди. За інформацією американського видання The New York Times, спеціальний представник Білого дому Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер уже порушували це питання під час переговорів із Володимиром Зеленським та європейськими посадовцями. У Вашингтоні вважають, що повернення російського газу на європейський ринок може стати економічним стимулом для Москви погодитися на припинення війни. Однак у Європі ініціатива викликала серйозні заперечення: повернення до закупівель у «Газпрому» може відновити залежність від Кремля, якої Євросоюз намагається позбутися з 2022 року.

    Про американську пропозицію повідомила The New York Times, посилаючись на співрозмовників, ознайомлених із перебігом переговорів.

    Подробиці публікації також передали Deutsche Welle та РБК-Україна.

    За інформацією журналістів, американські представники обговорювали можливість відновлення закупівель російського газу на початку жовтня під час переговорів у Маямі.

    Аналогічна ідея, за даними NYT, пролунала і під час вересневої зустрічі Віткоффа та Кушнера з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    Пропозиція передбачає повернення економічних зв’язків між Росією та Європою в обмін на можливий прогрес у переговорах про завершення війни.

    Водночас наразі немає підтвердження, що українська влада погодилася відновити транспортування російського газу.

    Російський газ як інструмент мирної угоди

    За інформацією The New York Times, команда Трампа розглядає енергетичну співпрацю як один із механізмів досягнення політичних домовленостей.

    Американські переговорники припускають, що повернення російського газу до Європи може створити для Москви фінансовий стимул погодитися на припинення бойових дій.

    Йдеться про відновлення доходів Росії від експорту енергоносіїв, які залишаються важливим джерелом надходжень для її економіки.

    Україна, за такою логікою, могла б отримувати плату за використання власної газотранспортної системи.

    До початку 2025 року українські магістральні газопроводи забезпечували транспортування значних обсягів російського газу до європейських споживачів.

    Після припинення транзиту Україна втратила відповідне джерело доходів.

    За окремими оцінками, раніше транспортування російського газу забезпечувало близько одного мільярда доларів надходжень на рік.

    Однак можливі майбутні доходи залежали б від обсягів постачання, тарифів та умов нових контрактів.

    Тому навіть у разі відновлення транзиту немає гарантії, що Україна отримуватиме ті самі суми, що й до завершення попереднього договору.

    Крім того, повернення російського газу до Європи суперечить нинішньому курсу Євросоюзу на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    Що саме пропонували Віткофф і Кушнер Зеленському

    Американські переговорники, за інформацією NYT, розглядали відновлення газових поставок не як окрему комерційну операцію, а як частину ширшого пакета домовленостей.

    До нього можуть входити питання безпеки України, майбутніх відносин Росії з НАТО та територіального врегулювання.

    Вашингтон прагне використати економічні стимули для просування переговорів із Москвою.

    Водночас частина європейських і українських посадовців побоюється, що економічні поступки Росії можуть бути запропоновані раніше, ніж Москва погодиться на реальні кроки для припинення агресії.

    У Білому домі пояснюють свій підхід прагненням створити взаємну економічну зацікавленість у мирі.

    Проте офіційного документа, який визначав би конкретні умови відновлення транзиту, поки не оприлюднено.

    Також невідомо, хто саме мав би укладати нові газові контракти, які компанії відповідали б за продаж ресурсу та яку роль могли б отримати американські інвестори.

    США можуть заробляти на російському газі

    Окремою інтригою переговорів є можлива участь американського капіталу в газових проєктах Росії.

    Ще 8 жовтня агентство Reuters повідомило про переговори між представниками США та Росії щодо можливого залучення американського інвестора до газопроводів «Північного потоку».

    За інформацією п’яти співрозмовників агентства, серед учасників контактів були Джаред Кушнер і представник російського керівництва Кирило Дмитрієв.

    Обговорення стосувалися можливого майбутнього бізнесу, пов’язаного з транспортуванням російського газу до Європи.

    За такого сценарію американські інвестори могли б отримувати частину доходів від енергетичних операцій.

    Водночас Reuters наголосило, що реальне відновлення роботи газопроводів стикається із серйозними політичними та юридичними перешкодами.

    У Білому домі заявили, що останнім часом переговори безпосередньо про «Північний потік» не проводилися.

    Таким чином, інформація про можливі американські прибутки залишається повідомленням джерел, а не підтвердженою домовленістю.

    Чи можуть запустити «Північний потік-2»

    У публікації NYT також ідеться про можливе повернення до експлуатації газопроводу «Північний потік-2».

    Його будували для транспортування російського газу до Німеччини через Балтійське море.

    Однак газопровід так і не розпочав повноцінної комерційної роботи.

    У вересні 2022 року внаслідок підводних вибухів було пошкоджено кілька ниток газопроводів системи «Північний потік».

    Водночас одна нитка «Північного потоку-2» залишилася неушкодженою.

    Попри це відновлення транспортування газу через Балтику потребувало б не лише технічних, а й політичних рішень.

    За даними Reuters, американські та європейські санкції наразі перешкоджають відновленню відповідних операцій.

    Крім того, будь-який перезапуск вимагав би погодження німецької влади.

    Отже, навіть якщо Вашингтон і Москва домовляться про економічне співробітництво, цього буде недостатньо для автоматичного відновлення роботи «Північного потоку-2».

    Німеччина виступила проти повернення російського газу

    Одним із головних противників американської ініціативи стала Німеччина.

    До початку повномасштабного вторгнення Росії ця держава була одним із найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Значна частина німецької промисловості використовувала газ із РФ.

    Однак після 2022 року Берлін почав прискорено перебудовувати систему енергопостачання.

    Країна інвестувала в інфраструктуру приймання зрідженого природного газу та диверсифікацію постачальників.

    За інформацією The New York Times, радник канцлера Фрідріха Мерца з питань національної безпеки Гюнтер Заутер під час переговорів у Флориді висловив заперечення проти повернення до російських газових поставок.

    У німецькому уряді побоюються, що відновлення великих закупівель у Росії знову створить залежність від Кремля.

    Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек також заявив, що європейські країни не повинні повторювати помилки минулого.

    На його думку, використання посередників або зміна комерційної схеми не змінює походження російського газу.

    Водночас усередині Німеччини існують політичні сили, які підтримують повернення до закупівель російських енергоносіїв.

    Зокрема, представники партії «Альтернатива для Німеччини» виступають за відновлення газової співпраці, аргументуючи це необхідністю зниження цін на енергію.

    Євросоюз уже ухвалив закон про відмову від російського газу

    Американська ініціатива виникла на тлі принципових змін у європейському енергетичному законодавстві.

    26 січня 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила регламент щодо поступової відмови від російського природного газу.

    Відповідно до регламенту ЄС № 2026/261, імпорт російського газу має бути припинений поетапно.

    Для довгострокових контрактів на зріджений природний газ заборона почне застосовуватися з 1 січня 2027 року.

    Для довгострокових контрактів на трубопровідний газ основний термін становить 30 вересня 2027 року.

    За окремих умов, пов’язаних із заповненням газосховищ, його можуть перенести до 1 листопада 2027 року.

    Короткострокові контракти вже підпадають під обмеження, запроваджені протягом весни та літа 2026 року.

    Це означає, що масштабне відновлення російського газового транзиту до Євросоюзу потребувало б вирішення питання відповідності чинному європейському законодавству.

    Україна сама не може ухвалити рішення, яке дозволить європейським країнам ігнорувати імпортні обмеження ЄС.

    Чому Україна припинила транзит газу 2025 року

    Транзит російського природного газу через українську газотранспортну систему припинився 1 січня 2025 року.

    Причиною стало завершення п’ятирічної угоди між українським оператором газотранспортної системи та російським «Газпромом».

    Українська сторона вирішила не продовжувати договір.

    Це рішення стало частиною політики скорочення економічної залежності від Росії на тлі повномасштабної війни.

    Попри припинення транзиту, Україна зберегла працездатність газотранспортної системи та можливість отримувати газ із європейського напрямку.

    Важливо розрізняти транспортування російського газу територією України до ЄС та імпорт газу самою Україною.

    Нині українські компанії можуть закуповувати природний газ на європейських ринках, використовуючи доступні маршрути міждержавного сполучення.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала питання постачання газу через Угорщину та Словаччину, зокрема ризики непрямої присутності російського ресурсу на європейському газовому ринку.

    Водночас купівля газу в європейського постачальника не обов’язково означає укладання прямого договору з російським «Газпромом».

    Чому Трамп повернувся до енергетичних угод із Росією

    Нова газова пропозиція з’явилася невдовзі після іншої суперечливої домовленості Вашингтона з Москвою.

    У жовтні адміністрація Дональда Трампа підтримала механізм, який дозволяє збільшити постачання російського дизельного пального на міжнародний ринок.

    У Вашингтоні пояснювали цей крок необхідністю стримати зростання цін на паливо.

    Проте рішення викликало невдоволення частини американських сенаторів і критичну реакцію української влади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    Наступним кроком стало рішення Білого дому призупинити застосування частини санкцій, передбачених законом Грема.

    Про наслідки цього рішення «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі про відтермінування економічних обмежень проти Кремля.

    Таким чином, пропозиція щодо відновлення газових поставок не є ізольованою ініціативою.

    Вона вписується у ширший підхід адміністрації Трампа, яка намагається використати економічні домовленості як інструмент переговорів із Росією.

    Кремль уже заговорив про нові спільні проєкти зі США

    Представник російського президента з економічних питань Кирило Дмитрієв позитивно оцінює перспективи нового діалогу між Москвою та Вашингтоном.

    Після домовленостей щодо дизельного пального він заявляв про можливість появи додаткових економічних ініціатив.

    Серед потенційних напрямків співпраці російська сторона називала енергетичні проєкти, інфраструктуру центрів обробки даних і використання атомної енергії.

    Також обговорювалися можливості американської участі в російських енергетичних активах.

    Зокрема, Reuters повідомляло про переговори, пов’язані з майбутнім міжнародного бізнесу російської нафтової компанії «Лукойл».

    Однак значна частина цих ідей залишається на рівні попередніх консультацій.

    Факт обговорення не означає, що угоди вже укладені або що відповідні санкційні обмеження скасовані.

    Чи погодиться Зеленський відновити газовий транзит

    Офіційної згоди України на відновлення транспортування російського газу до Європи наразі немає.

    Так само відсутній оприлюднений проєкт домовленості, у якому були б визначені обсяги постачання, майбутні транзитні тарифи та юридичні зобов’язання сторін.

    Для Києва це питання пов’язане не лише з потенційними доходами, а й із національною безпекою.

    Повернення російського газу на європейський ринок може забезпечити Москві додаткові валютні надходження.

    Водночас Україна продовжує вимагати посилення міжнародного економічного тиску на Росію та захисту власної енергетичної інфраструктури від обстрілів.

    Тому можливість укладання такої угоди залежатиме від ширших переговорів щодо припинення війни, позиції Європейського Союзу та конкретних гарантій безпеки.

    Станом на 18 жовтня 2026 року відновлення транзиту російського газу через Україну залишається переговорною пропозицією, а не погодженим рішенням.

    Адміністрація Трампа розглядає газову співпрацю як можливий економічний стимул для досягнення миру, тоді як частина європейських урядів побоюється нового посилення залежності від Кремля.

    Найближчі переговори покажуть, чи здатен Вашингтон перетворити цю ініціативу на конкретний план і чи матиме такий план підтримку України та Євросоюзу.

  • 97% проти Путіна, 77% — проти Трампа: кого зі світових лідерів найбільше підтримують українці

    97% проти Путіна, 77% — проти Трампа: кого зі світових лідерів найбільше підтримують українці

    Президент США Дональд Трамп потрапив до трійки світових лідерів, до яких українці ставляться найбільш негативно. Гірші показники серед політиків, включених до нового дослідження Rating Group, мають лише російський лідер Володимир Путін та Олександр Лукашенко.

    Натомість найбільші симпатії українців отримали президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування Rating Group, проведеного 4–9 серпня 2026 року.

    Путін очолив антирейтинг

    Найвищий рівень негативного ставлення зафіксували щодо Володимира Путіна — 97% опитаних українців ставляться до нього негативно.

    На другому місці антирейтингу — Олександр Лукашенко із 90% негативних оцінок.

    Третім став президент США Дональд Трамп. До нього негативно ставляться 77% респондентів, тоді як позитивно — лише 16%.

    Таким чином, Трамп суттєво поступається за рівнем позитивного сприйняття більшості західних лідерів, яких соціологи включили до дослідження.

    Водночас важливо правильно трактувати результати: Rating Group не ставила Путіна, Лукашенка і Трампа в одну політичну категорію. Йдеться виключно про рівень позитивного або негативного ставлення опитаних до конкретних політиків.

    Макрон став лідером симпатій українців

    На протилежному полюсі рейтингу опинився президент Франції Еммануель Макрон.

    Позитивно до французького президента ставляться 79% українців — це найвищий показник серед світових лідерів, представлених у дослідженні.

    Друге місце посідає канцлер Німеччини Фрідріх Мерц із 64% позитивних оцінок.

    Трійку лідерів замикає президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган — його позитивно сприймає 61% опитаних.

    Соціологи також зафіксували позитивну динаміку для Макрона та Ердогана: порівняно з 2024 роком ставлення українців до обох політиків покращилося.

    Мерц випередив свого попередника

    Окремо Rating Group звернула увагу на зміну сприйняття керівництва Німеччини.

    Фрідріх Мерц із показником у 64% позитивного ставлення випереджає свого попередника Олафа Шольца. У лютому 2025 року позитивно до Шольца ставилися 57% українських респондентів.

    Таким чином, зміна канцлера Німеччини принаймні на рівні громадського сприйняття в Україні супроводжувалася покращенням оцінок німецького керівництва.

    Загалом і Німеччину українці переважно сприймають як дружню державу. Такою її назвали 77% опитаних. Францію дружньою вважає 81%.

    У Польщі ситуація протилежна

    Значно помітніше змінилося ставлення українців до президента Польщі.

    Колишнього польського президента Анджея Дуду в лютому 2025 року позитивно оцінювали 72% українців.

    У його наступника Кароля Навроцького показники суттєво гірші: позитивно до нього ставляться лише 20%, тоді як негативно — 62% респондентів.

    Водночас польський прем’єр Дональд Туск має значно кращий баланс оцінок: позитивно його сприймають 45% українців, негативно — 35%.

    Тобто результати дослідження показують, що ставлення до конкретного політика не завжди збігається зі ставленням до держави загалом.

    Польщу дружньою щодо України назвали 50% опитаних, тоді як 21% оцінюють її позицію як ворожу.

    Що українці думають про Угорщину

    Цікавими виявилися й результати щодо угорського керівництва.

    Прем’єр-міністра Угорщини Петера Мадяра позитивно оцінюють 33%, негативно — 34%. Ще приблизно кожен п’ятий опитаний повідомив, що не знає цього політика.

    На цьому тлі його показники значно кращі, ніж були у попередника Віктора Орбана: соціологи нагадують, що негативно Орбана оцінювали 74% українців.

    Водночас ставлення до самої Угорщини залишається неоднозначним: 23% респондентів вважають її ставлення до України дружнім, 36% — нейтральним, а 35% — ворожим.

    Трамп непопулярний, але США все ще вважають дружньою країною

    Один із найцікавіших результатів опитування стосується Сполучених Штатів.

    Попри те, що 77% негативно ставляться особисто до Дональда Трампа, більшість респондентів не переносять це ставлення на США загалом.

    54% опитаних вважають Сполучені Штати дружньою щодо України країною.

    Це демонструє суттєву різницю між оцінкою українцями конкретного американського президента та сприйняттям держави.

    Схожа ситуація простежується і з деякими іншими країнами: громадська думка щодо конкретного лідера може помітно відрізнятися від оцінки відносин із країною, яку він представляє.

    Кого українці вважають найбільшими друзями

    Окремий блок дослідження Rating Group був присвячений тому, наскільки дружньою або ворожою українці вважають позицію інших держав.

    Серед найкраще оцінених — Франція, Велика Британія, Литва та Німеччина.

    Францію дружньою назвали 81%, Велику Британію — 80%, Німеччину і Литву — по 77%. Молдову дружньою вважають 68% респондентів.

    Щодо Туреччини оцінки стриманіші, ніж у випадку особисто з Ердоганом. 48% назвали її ставлення дружнім, а 41% — нейтральним.

    Китай українці переважно сприймають негативно: 53% вважають його ставлення до України ворожим.

    Абсолютними аутсайдерами очікувано стали Росія та Білорусь. Ставлення Росії до України ворожим назвали 97% опитаних, Білорусі — 83%.

    До росіян ставлення також різко погіршилося

    Соціологи окремо запитували не про держави чи їхніх керівників, а про мешканців сусідніх країн.

    І тут Росія знову різко відрізняється від інших сусідів України.

    Холодне ставлення до жителів РФ висловив 91% респондентів, причому 81% характеризують його як «дуже холодне». До білорусів холодно ставляться 70% опитаних.

    Rating Group зазначає, що з 2022 року ці показники лише погіршувалися. Для порівняння: чотири роки тому дуже холодне ставлення до росіян мали 56% українців, ще 25% характеризували його просто як холодне.

    До мешканців інших сусідніх держав українці переважно ставляться тепло або нейтрально. Найкраще — до молдован: 55% висловили тепле ставлення, 39% — нейтральне.

    Як проводили опитування

    Дослідження Rating Group проводилося з 4 до 9 серпня 2026 року методом телефонних інтерв’ю CATI.

    Соціологи опитали 2000 громадян України віком від 18 років. Вибірка формувалася на основі випадкових мобільних телефонних номерів і охоплювала всі області України, крім тимчасово окупованих територій та місцевостей, де на момент дослідження не було українського мобільного зв’язку.

    Результати зважувалися з використанням актуальних даних Держстату. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення, а заявлена похибка становить не більше 2,2% із довірчою ймовірністю 0,95.

    Отже, опитування демонструє досить контрастну картину. Найвищий рівень симпатій серед запропонованих соціологами світових лідерів має Еммануель Макрон — 79%. На іншому полюсі перебувають Путін із 97% негативних оцінок, Лукашенко з 90% та Трамп із 77%.

    При цьому випадок президента США особливо показовий: ставлення до самого Трампа серед українців переважно негативне, але США більшість опитаних усе ще сприймає як дружню Україні державу.

  • Таємні переговори про Україну в Баку: Алієв розкрив зустріч німців із людьми Путіна

    Таємні переговори про Україну в Баку: Алієв розкрив зустріч німців із людьми Путіна

    У столиці Азербайджану відбулася непублічна зустріч колишніх високопосадовців Німеччини з впливовими представниками російської сторони, під час якої могли обговорювати можливі шляхи завершення війни Росії проти України. Президент Азербайджану Ільхам Алієв підтвердив сам факт переговорів, однак заявив, що владу країни про них заздалегідь не повідомили.

    Про це Алієв розповів 21 липня під час спільної пресконференції у Берліні з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем. За словами азербайджанського президента, Баку почав перевіряти інформацію про закриті контакти після появи відповідних повідомлень у медіа. Дані про перетин кордону та авіаперельоти, як стверджує Алієв, дозволили дійти висновку, що зустріч справді відбулася.

    «Нашу територію було використано для такої зустрічі без нашого відома», — заявив президент Азербайджану. Він наголосив, що представники влади країни не були присутні на переговорах, тому Баку не може підтвердити їхній точний зміст, досягнуті домовленості або статус учасників.

    За даними, озвученими Алієвим, німецькі учасники прибули до Баку з Берліна 12 липня, а залишили Азербайджан 14 липня. У цей самий період до азербайджанської столиці приїхали представники російської сторони. Саме збіг цих поїздок і став для Баку підтвердженням того, що закрита зустріч відбулася.

    Неофіційну німецьку делегацію, за повідомленнями Bloomberg, Reuters, Die Zeit та ARD, представляли колишній керівник Федеральної канцелярії Німеччини Рональд Пофалла та колишній прем’єр-міністр федеральної землі Бранденбург Маттіас Платцек.

    Пофалла очолював відомство федерального канцлера за часів Ангели Меркель і залишається впливовою фігурою з широкими політичними контактами у Християнсько-демократичному союзі. Платцек раніше очолював Соціал-демократичну партію Німеччини та тривалий час був одним із прихильників збереження діалогу між Берліном і Москвою. Обидва наразі не обіймають офіційних урядових посад і не мали публічно оголошеного мандата на переговори від імені німецької влади.

    Російську сторону, за даними журналістів, представляли голова ради директорів «Газпрому» та колишній прем’єр-міністр Росії Віктор Зубков, а також голова Ради при президентові РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людини Валерій Фадєєв.

    Обидва вважаються близькими до російської владної системи. Зубков багато років працював у вищому керівництві РФ і очолював російський уряд у 2007–2008 роках. Фадєєв керує консультативним органом при Володимирі Путіні та входить до керівних структур російських державних установ.

    Алієв заявив, що не має інформації про конкретний порядок денний переговорів. Водночас він припустив, що зустріч могла бути присвячена пошуку шляхів припинення російсько-української війни.

    «Якщо ця зустріч мала на меті сприяти припиненню війни між Росією та Україною, ми можемо це лише вітати», — зазначив президент Азербайджану.

    Фрідріх Мерц, який стояв поруч із Алієвим під час пресконференції, заявив, що йому нічого не відомо про ці переговори. Канцлер також не підтвердив участі федерального уряду Німеччини в їхній організації або підготовці. Це означає, що зустріч не була офіційним дипломатичним контактом між Берліном і Москвою.

    Інформація про переговори в Баку стала частиною ширшого журналістського розслідування Die Zeit і політичної програми ARD Kontraste. За даними медіа, колишні німецькі політики та пов’язані з Кремлем російські діячі зустрічаються у закритому форматі щонайменше з 2024 року. Більшість таких зустрічей проходила у Баку, а одна — в Абу-Дабі у листопаді 2025 року.

    Журналісти пов’язують ці контакти зі спробами неофіційно відновити формат «Петербурзького діалогу». Цей форум був створений у 2001 році за участю тодішнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера та Володимира Путіна для розвитку зв’язків між громадянськими суспільствами двох країн. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну його діяльність була остаточно припинена.

    У 2025 році подібна зустріч уже спричинила скандал у Німеччині. Тоді у Баку з російськими представниками зустрічався депутат Бундестагу від Соціал-демократичної партії Ральф Штегнер. Особливе занепокоєння викликав той факт, що він входив до парламентського комітету, який контролює роботу німецьких спецслужб і має доступ до чутливої інформації щодо Росії.

    Штегнер та інші учасники наполягали, що зустріч мала приватний характер, не оплачувалася урядом і не проводилася за державним дорученням. Проте політики з кількох німецьких партій вимагали пояснити, чи не створюють такі контакти ризиків для національної безпеки та спільної політики Європейського Союзу щодо Росії.

    За інформацією Reuters із посиланням на спільне розслідування німецьких медіа, спецслужби Німеччини розглядають регулярні зустрічі як можливу операцію російського впливу. Російська сторона нібито намагається переконати німецьких співрозмовників, що війна може завершитися лише на умовах Москви, а також заздалегідь обговорює можливості відновлення політичних і економічних відносин після припинення бойових дій.

    Учасники зустрічей заперечують, що діють в інтересах Кремля. Вони представляють контакти як неформальний канал комунікації, який може бути корисним за відсутності повноцінного дипломатичного діалогу між Німеччиною та Росією.

    Водночас така «тіньова дипломатія» викликає серйозні питання, оскільки в переговорах щодо завершення війни безпосередньо не бере участі Україна. Також невідомо, чи обговорювали учасники територіальні вимоги Москви, санкції, гарантії безпеки або можливість відновлення економічної співпраці з Росією.

    The Times повідомляє, що група колишніх німецьких чиновників і лобістів фактично створила постійний неформальний канал зв’язку з російською владою. Видання зазначає, що ці контакти відбуваються на тлі дискусій у Європі про те, хто міг би виступити посередником у майбутніх переговорах, хоча багато західних посадовців сумніваються у готовності Москви до компромісу.

    Сама Росія публічно продовжує наполягати на виконанні своїх вимог, серед яких визнання окупованих українських територій, обмеження обороноздатності України та відмова Києва від вступу до НАТО. Україна наголошує, що будь-які домовленості про завершення війни мають ухвалюватися за її безпосередньої участі та не можуть передбачати легалізацію російської агресії.

    Факт таємних переговорів у Баку наразі підтверджений президентом Азербайджану лише на підставі даних про переміщення учасників. Немає офіційного протоколу, спільної заяви чи документа, який би розкривав зміст зустрічі. Німецький уряд заперечує свою причетність, а російські учасники та «Газпром» не надали детальних публічних коментарів.

    Говорити про офіційні мирні переговори між Німеччиною та Росією немає підстав. Йдеться про закриті контакти колишніх німецьких політиків із представниками російської владної системи. Проте регулярність таких зустрічей, близькість російських учасників до Кремля та обговорення війни в Україні свідчать про існування неформального каналу між частиною німецького політичного середовища і Москвою.

  • Мерц попередив про новий етап російської агресії: під загрозою не лише Україна

    Мерц попередив про новий етап російської агресії: під загрозою не лише Україна

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Росія активно готується до розширення своєї військової агресії за межі України, а потенційними цілями Кремля можуть стати країни Балтії, Молдова та інші держави Європи. Про це він повідомив під час пресконференції в Берліні, наголосивши, що нинішні дії Москви свідчать про значно ширші геополітичні амбіції, ніж лише війна проти України.

    За словами Мерца, німецька влада уважно аналізує дії Росії та бачить ознаки системної підготовки до подальших агресивних кроків. Канцлер зазначив, що Кремль не приховує своїх намірів змінити безпекову архітектуру Європи силовими методами, а тому загроза більше не обмежується українською територією.

    “Ми бачимо очевидну підготовку Росії до подальшої агресії. Вона виходить далеко за межі України: загрожує країнам Балтії, загрожує Молдові, загрожує іншим частинам Європи”, – наголосив глава німецького уряду.

    Мерц підкреслив, що Німеччина вже відчуває наслідки російської гібридної війни. За його словами, країна регулярно стикається з диверсіями, спробами шпигунства, кібератаками та іншими формами прихованого впливу, які Москва використовує для дестабілізації європейських держав.

    Канцлер заявив, що географічне розташування Німеччини в центрі Європи робить її однією з ключових цілей таких операцій. Саме тому федеральний уряд прискорює модернізацію Бундесверу, збільшує оборонні витрати та посилює захист критичної інфраструктури, енергетичних об’єктів і цифрових мереж.

    “Ми не живемо у стані війни, але ми вже не живемо й у мирі”, – зазначив Мерц, наголосивши, що сучасні загрози виходять далеко за межі класичних військових конфліктів і охоплюють кіберпростір, інформаційну безпеку та діяльність спецслужб.

    Коментуючи питання, чи може Росія скористатися періодом переозброєння європейських країн, канцлер висловив упевненість, що НАТО зберігає достатній потенціал стримування. За його словами, країни Альянсу демонструють єдність у питаннях колективної безпеки та продовжують зміцнювати східний фланг.

    Заява Мерца пролунала на тлі дедалі частіших попереджень європейських лідерів про можливе розширення російської агресії. Напередодні президент Литви Гітанас Науседа повідомив, що литовська розвідка володіє інформацією про підготовку Росією можливих провокацій проти критичної інфраструктури країн Балтії та Польщі. Він зазначив, що Кремль прагне перевірити міцність єдності НАТО та може вдатися до локальних операцій для створення напруженості в регіоні.

    Водночас міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Варшава очікує на можливі російські провокації із застосуванням українських безпілотників під чужим прапором. За його словами, публічне оприлюднення таких сценаріїв має стати елементом стримування Москви та ускладнити реалізацію подібних планів.

    На тлі цих заяв європейські держави продовжують нарощувати оборонні спроможності, зміцнювати співпрацю в межах НАТО та посилювати заходи із захисту критичної інфраструктури, розглядаючи російську загрозу як довгостроковий виклик безпеці всього континенту.

  • Зеленський у Парижі: Макрон збирає союзників заради нового щита для України

    Зеленський у Парижі: Макрон збирає союзників заради нового щита для України

    Президент України Володимир Зеленський 13 липня прибув до Парижа, де проведе переговори з французьким лідером Еммануелем Макроном і візьме участь у великому засіданні «коаліції охочих». Головними темами зустрічей стануть посилення української протиповітряної оборони, створення нової європейської системи перехоплення балістичних ракет, пришвидшення оборонного виробництва та підготовка реальних гарантій безпеки на випадок майбутнього припинення війни.

    До Парижа мають приєднатися щонайменше 25 глав держав і урядів, а загалом у роботі коаліції беруть участь понад 30 країн. У зустрічі також візьме участь генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Франція та Велика Британія залишаються головними координаторами формату, до якого активно долучилася Німеччина.

    Що обговорять Зеленський і Макрон

    Перед багатостороннім самітом Зеленський має провести окремі переговори з Макроном. Очікується, що президенти зосередяться на кількох ключових напрямах: постачанні ракет і систем ППО, спільному виробництві озброєння, захисті українських міст від балістики та подальшому посиленні санкційного тиску на Росію.

    Особливо гостро стоїть питання перехоплення балістичних ракет. Україна має обмежену кількість систем Patriot і ракет до них, тоді як Росія дедалі активніше застосовує «Іскандери» та інші високошвидкісні цілі проти Києва, обласних центрів і критичної інфраструктури.

    Reuters повідомляє, що союзники в Парижі шукатимуть додаткові ракети для Patriot, обговорюватимуть розширення можливостей франко-італійської системи SAMP/T і спільну роботу над новими європейськими протиракетними рішеннями за участю української оборонної промисловості.

    Україна представить власну антибалістичну концепцію

    Однією з центральних подій візиту має стати перше засідання антибалістичної коаліції. Українська сторона планує представити партнерам власний проєкт системи протиракетного захисту, який у повідомленнях українських медіа називають «Freya».

    Його задум полягає у створенні більш масового й дешевшого засобу перехоплення балістичних цілей, ніж нинішні ракети Patriot. Водночас детальні технічні характеристики проєкту офіційно не розкриваються, тому наразі йдеться радше про концепцію спільної розробки, а не про вже готовий серійний комплекс.

    Єлисейський палац підтверджував, що окремим блоком паризьких переговорів стане європейська система протиракетної оборони із залученням України. Союзники мають обговорити, як поєднати український бойовий досвід, західні технології, виробничі потужності та фінансування.

    Чому союзники терміново повернулися до теми ППО

    Зустріч відбувається на тлі різкого посилення російських ракетних і дронових атак. Упродовж кількох останніх ночей Росія запускала по Україні сотні безпілотників і десятки ракет. Попри високий відсоток знешкоджених цілей, окремі балістичні ракети й ударні дрони проривалися до міст, спричиняючи загибель людей і руйнування.

    Reuters зазначає, що дефіцит боєприпасів до ППО залишає Україну дедалі вразливішою саме перед швидкісними балістичними цілями. Союзники прагнуть не лише знайти додаткові перехоплювачі на складах, а й перейти до довгострокової моделі виробництва в Європі та Україні.

    Для Києва це принципове питання. Українські військові вже створили велику систему боротьби з Shahed — мобільні вогневі групи, засоби РЕБ, перехоплювачі та авіацію. Однак проти балістики потрібні складні системи рівня Patriot або SAMP/T.

    Саміт «коаліції охочих»

    Основне засідання «коаліції охочих» має розпочатися о 17:00 за паризьким часом, або о 18:00 за Києвом. Співголовуватимуть Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

    Французька сторона заявляла, що зустріч повинна розвинути домовленості, досягнуті під час попередніх консультацій союзників і саміту НАТО в Анкарі. Макрон ще 8 липня анонсував, що в Парижі представить нові оборонні ініціативи, заходи з мобілізації європейської промисловості та плани спільних військових навчань.

    До коаліції входять як країни Європейського Союзу й НАТО, так і держави поза цими об’єднаннями. Їхня спільна мета — підтримка України зараз і створення системи безпеки, яка не дозволить Росії розпочати нове вторгнення після можливого мирного врегулювання.

    Безпекові гарантії після війни

    Ще одним великим блоком стане оперативне планування гарантій безпеки для України. «Коаліція охочих» уже тривалий час працює над моделлю майбутньої багатонаціональної присутності, навчанням української армії, постачанням озброєння та механізмом швидкої реакції у разі повторної агресії Росії.

    За даними Reuters, близько 25 держав погодилися долучитися до потенційної багатонаціональної місії. Підготовчі плани вважаються значною мірою завершеними, однак їхнє практичне застосування залежить від появи припинення вогню або мирної угоди.

    Москва категорично виступає проти присутності військових країн НАТО в Україні. Саме тому союзники розробляють різні варіанти — від навчальних і логістичних місій до морського, повітряного та розвідувального компонентів за межами безпосередньої лінії зіткнення.

    Для України принципово, щоб гарантії не залишилися політичними деклараціями. Київ наполягає на чітких зобов’язаннях щодо зброї, фінансування, розвідданих, протиповітряної оборони й дій партнерів у разі нового нападу.

    Удар по російському «тіньовому флоту»

    У Парижі також обговорять боротьбу з російським «тіньовим флотом». Йдеться про сотні танкерів, які перевозять російську нафту, допомагаючи Москві обходити санкції та отримувати доходи для фінансування війни.

    Макрон назвав боротьбу з такими суднами одним із пріоритетів нового саміту. Серед можливих заходів — посилення контролю за страхуванням, прапорами, портовим обслуговуванням, реєстрацією власників і пересуванням танкерів у європейських водах.

    Паралельно Європейський Союз працює над 21-м пакетом санкцій проти Росії. Reuters зазначає, що тиск на нафтові доходи РФ стане одним із центральних економічних напрямів переговорів.

    Франція може оголосити нові оборонні угоди

    Очікується, що Париж використає саміт для презентації нових двосторонніх проєктів з Україною. Йдеться про виробництво зброї, протиповітряні системи, боєприпаси й поглиблення співпраці між оборонними компаніями.

    Макрон заявляв, що Європа повинна брати на себе більше відповідальності за власну безпеку незалежно від змін у довгостроковій політиці США. За його словами, країни континенту мають збільшувати оборонні інвестиції, розвивати виробництво та формувати сильний європейський компонент усередині НАТО.

    Ця логіка безпосередньо стосується України. Франція розглядає українську оборонну промисловість не лише як отримувача допомоги, а як можливого учасника спільних європейських проєктів — особливо у сфері дронів, ракет, РЕБ і систем перехоплення.

    Зеленський залишиться на День взяття Бастилії

    За попередньою програмою, український президент залишиться у Франції до 14 липня та разом із Макроном відвідає традиційний військовий парад у Парижі.

    Єлисейський палац запросив представників країн «коаліції охочих» на святкування Дня взяття Бастилії. Цьогорічна церемонія має пройти під знаком «європейського стратегічного пробудження» та солідарності з Україною.

    У параді мають взяти участь українські військовослужбовці. За інформацією українських медіа, йдеться про групу з 25 воїнів, які пройдуть у святковому марші разом із представниками армій союзних держав.

    Офіційний графік Макрона підтверджує проведення 13 липня вечері з нагоди саміту коаліції, а 14 липня — військового параду. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте також отримав запрошення на обидві події.

    Політичний сигнал Москві

    Присутність Зеленського на французькому національному святі має сильне символічне значення. Париж прагне показати, що Україна є частиною майбутньої європейської архітектури безпеки, а підтримка Києва не обмежується окремими поставками озброєння.

    Для Росії зустріч є сигналом, що європейські країни готуються до тривалого протистояння й не розраховують лише на швидке дипломатичне завершення війни. Союзники одночасно планують посилення української оборони, санкційного тиску та майбутніх гарантій безпеки.

    Паризький саміт відбувається через кілька днів після зустрічі НАТО в Анкарі, яка мала продемонструвати трансатлантичну єдність і довгострокову підтримку України. Тепер європейські лідери намагатимуться перетворити політичні заяви на конкретні рішення щодо ракет, виробництва й оперативного планування.

    Чого Україна чекає від Парижа

    Для Києва результатом візиту мають стати не лише нові декларації, а конкретні зобов’язання: додаткові ракети до Patriot і SAMP/T, фінансування українського виробництва, запуск антибалістичної коаліції, нові санкції проти російської нафти та погоджена модель гарантій безпеки.

    Водночас частина рішень може бути оголошена не одразу. Переговори про складні оборонні системи, фінансування та спільне виробництво часто тривають місяцями й містять закриті деталі.

    Головна політична мета саміту вже зрозуміла: показати Росії, що час не послаблює підтримку України, а змушує Європу створювати нові механізми оборони.

    Париж на два дні стає центром переговорів про українське небо, майбутню європейську протиракетну систему та гарантії, які мають не допустити повторення війни. Саме тому зустріч Зеленського і Макрона може стати однією з найважливіших оборонних подій літа 2026 року.

  • Від Рютте до Мерца: Зеленський проводить серію вирішальних зустрічей на саміті НАТО – повний розклад

    Від Рютте до Мерца: Зеленський проводить серію вирішальних зустрічей на саміті НАТО – повний розклад

    Президент України Володимир Зеленський розпочав насичений дипломатичний день у столиці Туреччини, де бере участь у саміті НАТО та пов’язаних із ним заходах. Разом із першою леді Оленою Зеленською глава держави прибув до Анкари, де протягом одного дня проведе низку двосторонніх переговорів із керівництвом Північноатлантичного альянсу та лідерами держав-партнерів, які залишаються ключовими союзниками України у протистоянні російській агресії.

    Про програму візиту повідомив речник президента Сергій Никифоров. За його словами, графік глави держави передбачає участь у Форумі оборонних індустрій НАТО, а також переговори з генеральним секретарем Альянсу та керівниками кількох країн, що відіграють важливу роль у військовій, фінансовій та політичній підтримці України.

    Саміт НАТО в Анкарі проходить на тлі триваючої повномасштабної війни Росії проти України, посилення співпраці між країнами Альянсу у сфері оборонної промисловості та активних дискусій щодо довгострокових гарантій безпеки для Києва. Одним із центральних заходів цьогорічного саміту став Форум оборонних індустрій НАТО, який організатори називають найбільшим за всю історію проведення таких заходів. Очікується, що саме на ньому будуть оголошені нові оборонні контракти між провідними компаніями країн Альянсу, а також обговорені можливості розширення виробництва озброєнь для України та союзників.

    Робочий день президента України стартував із участі у Форумі оборонних індустрій НАТО. О 13:30 Володимир Зеленський виступив перед учасниками заходу із промовою, присвяченою розвитку спільного оборонного виробництва, зміцненню обороноздатності України та необхідності нарощування випуску сучасного озброєння для стримування російської агресії.

    Одразу після цього, о 14:00, глава держави проводить переговори з генеральним секретарем НАТО Марк Рютте. Очікується, що основними темами розмови стануть подальша військова підтримка України, розвиток програми постачання систем протиповітряної оборони, посилення співпраці між Україною та Альянсом, а також виконання вже ухвалених рішень щодо довгострокової допомоги українським Силам оборони. Раніше Зеленський і Рютте вже неодноразово наголошували на важливості реалізації програм із забезпечення України сучасними засобами ППО та зміцнення оборонної промисловості.

    Наступною запланованою подією є зустріч із прем’єр-міністром Канади Марк Карні. Канада залишається одним із найбільших донорів військової та фінансової підтримки України, а також бере активну участь у підготовці українських військових та санкційній політиці щодо Росії.

    О 15:00 президент України проведе переговори з прем’єр-міністром Естонії Крістен Міхал. Естонія від початку повномасштабного вторгнення послідовно виступає за максимально швидке посилення військової допомоги Києву та підтримує інтеграцію України до європейських і євроатлантичних структур.

    Через пів години Володимир Зеленський зустрінеться з президентом Фінляндії Александр Стубб. Фінляндія після вступу до НАТО стала одним із найактивніших прихильників зміцнення східного флангу Альянсу та розширення співпраці з Україною у сфері безпеки.

    О 16:10 заплановано переговори з прем’єр-міністром Нідерландів Роберт Єттен. Нідерланди залишаються серед ключових партнерів України, підтримуючи передачу сучасних систем озброєння, розвиток оборонної промисловості та міжнародні механізми притягнення Росії до відповідальності за злочини війни. Крім того, саме Нідерланди активно долучаються до програм забезпечення України сучасними засобами протиповітряної оборони.

    Далі у графіку президента – зустріч із прем’єр-міністром Норвегії Йонас Гар Стере. Норвегія реалізує багаторічну програму підтримки України, яка охоплює військову допомогу, фінансування гуманітарних проєктів та післявоєнне відновлення.

    Однією з головних двосторонніх зустрічей стане переговорний раунд із федеральним канцлером Німеччини Фрідріх Мерц, який відбудеться о 17:40. Напередодні саміту лідери вже обговорили підготовку до міжнародних переговорів і координацію дій щодо підтримки України. Німеччина залишається одним із найбільших європейських постачальників військової допомоги Києву та відіграє важливу роль у формуванні оборонної політики Європи.

    Останньою офіційною двосторонньою зустріччю стане розмова з прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен. Данія є одним із найактивніших учасників міжнародної коаліції підтримки України, фінансує закупівлю озброєння, інвестує у виробництво української військової техніки та підтримує довгострокові безпекові програми.

    Завершиться робочий день президента офіційним прийомом. О 20:30 Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська візьмуть участь в урочистому обіді, організованому президентом Туреччини Реджеп Таїп Ердоган та його дружиною Еміне Ердоган з нагоди проведення саміту НАТО.

    Загалом, за інформацією Офісу президента, протягом дня глава держави проведе майже два десятки офіційних контактів із керівниками держав, міжнародних організацій та представниками оборонного сектору. Головною метою української делегації залишається розширення міжнародної коаліції підтримки України, зміцнення оборонного потенціалу держави, залучення нових пакетів військової допомоги, розвиток спільного виробництва озброєння та координація позицій союзників щодо подальшого стримування російської агресії.

    Особливе значення нинішній саміт має і через зростаючу увагу союзників до розвитку оборонної промисловості. Саме виробництво зброї, масштабування військових технологій та інтеграція українського оборонно-промислового комплексу у спільний європейський простір називаються серед ключових тем переговорів, що проходять в Анкарі.

  • Unity Hub і нова робоча група: Україна та Німеччина готують рішення щодо чоловіків призовного віку

    Unity Hub і нова робоча група: Україна та Німеччина готують рішення щодо чоловіків призовного віку

    Україна та Німеччина розпочали новий етап співпраці щодо повернення українських громадян, які перебувають за кордоном. Зокрема, між відомствами двох країн створено спеціальну робочу групу, яка займається напрацюванням механізмів повернення українців, у тому числі чоловіків мобілізаційного віку, які незаконно залишили територію України. Про це повідомив посол України в Німеччині Олексій Макеєв в інтерв’ю «Укрінформу».

    За словами дипломата, співпраця з німецькою стороною має два ключові напрямки. Перший — розвиток мережі центрів Unity Hub, які покликані допомагати українцям, що перебувають у Німеччині, отримувати державні послуги, консультації та підтримку. Перший такий центр уже відкрився у центрі Берліна.

    Макеєв розповів, що особисто відвідав Unity Hub у перші дні його роботи. За його словами, значний попит мали консультації представників Пенсійного фонду України, до яких одразу звернулася велика кількість українських пенсіонерів із питаннями щодо пенсійного забезпечення та документів.

    Другим напрямком роботи є координація між українськими та німецькими державними органами щодо можливого повернення громадян України.

    «Між українськими й німецькими відомствами створено робочу групу, де здійснюється обмін інформацією», – повідомив дипломат.

    За словами посла, саме в межах цієї робочої групи зараз опрацьовуються можливі механізми повернення чоловіків мобілізаційного віку, які виїхали за кордон із порушенням українського законодавства. При цьому Макеєв відмовився розкривати деталі, наголосивши, що відповідні механізми ще перебувають на стадії обговорення.

    «Я поки що не буду розкривати ці механізми. Вони якраз обговорюються в рамках роботи цієї робочої групи», – заявив він.

    Заява посла прозвучала на тлі ширших дискусій у Європейському Союзі щодо майбутнього статусу українців, які користуються тимчасовим захистом.

    26 червня Європейська комісія запропонувала продовжити дію Директиви про тимчасовий захист для українців до 4 березня 2028 року. Водночас документ передбачає важливе нововведення: новоприбулі чоловіки мобілізаційного віку, які не мають дозволу української влади на виїзд, не повинні автоматично отримувати тимчасовий захист у країнах ЄС. За словами єврокомісара з питань міграції Магнуса Бруннера, така норма була запропонована з урахуванням звернення української сторони та необхідності поєднати гуманітарний захист із потребами України в обороні держави.

    Остаточне рішення щодо продовження режиму тимчасового захисту для українців держави-члени Європейського Союзу планують ухвалити найближчими місяцями. До цього часу триватимуть консультації між урядами країн ЄС та Європейською комісією.

    Питання чоловіків мобілізаційного віку Україна та Німеччина порушували і раніше. Під час зустрічі Президента України Володимира Зеленського з федеральним канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом у квітні глава держави наголошував, що компетентні органи двох країн мають спільно працювати над питанням громадян, які виїхали з України всупереч законодавству.

    Тоді Зеленський зазначив, що багато чоловіків залишили країну нібито тимчасово, однак залишаються за кордоном роками, тоді як українські військові потребують ротації. У свою чергу Мерц заявив, що Німеччина готова підтримувати співпрацю з Україною у правовому полі, однак без порушення міжнародних зобов’язань щодо захисту біженців.

    Водночас експерти наголошують, що створення робочої групи не означає автоматичного чи примусового повернення українців із Німеччини. Наразі йдеться лише про напрацювання правових механізмів співпраці між компетентними органами двох держав. Будь-які конкретні рішення щодо можливих процедур ще не оприлюднювалися.

    Також важливо, що Європейська комісія поки не змінювала чинні правила тимчасового захисту для українців, які вже перебувають у країнах ЄС. Нові пропозиції стосуються насамперед майбутнього продовження програми та умов для осіб, які прибуватимуть після ухвалення відповідного рішення.

    Україна та Німеччина переходять до більш тісної координації у питаннях міграції та повернення громадян, однак остаточних механізмів чи рішень щодо чоловіків мобілізаційного віку наразі ще не затверджено.

  • Рубіо різко змінив тон щодо Росії: союзники по НАТО не приховують здивування

    Рубіо різко змінив тон щодо Росії: союзники по НАТО не приховують здивування

    Державний секретар США Марко Рубіо несподівано скоригував свою публічну риторику щодо санкцій проти Росії, що викликало подив серед європейських союзників по НАТО. Заяви головного американського дипломата пролунали на тлі активних дискусій у США та Європі про подальше посилення економічного тиску на Кремль через війну проти України.

    Про це повідомляє Politico з посиланням на джерела серед дипломатів країн-членів НАТО.

    За даними видання, під час зустрічей із європейськими колегами Рубіо давав зрозуміти, що Сенат США може повернутися до розгляду нових санкцій проти Росії після завершення роботи над ключовими бюджетними та податковими законопроєктами адміністрації президента Дональда Трампа.

    Водночас уже незабаром держсекретар озвучив значно обережнішу позицію, заявивши, що надто швидке введення нових санкцій може ускладнити дипломатичні контакти з Москвою та фактично перекрити можливості для потенційних переговорів щодо завершення війни.

    Саме ця зміна тональності, за інформацією Politico, стала несподіванкою для багатьох європейських дипломатів.

    За словами Рубіо, Вашингтон наразі прагне зберегти простір для дипломатичних маневрів.

    «Якщо зараз запровадити максимальні санкції, це може закрити можливість для Сполучених Штатів брати участь у майбутніх переговорах», — такою є логіка частини адміністрації Білого дому.

    При цьому держсекретар визнав, що саме Росія залишається головною перешкодою на шляху до досягнення мирної угоди між Києвом та Москвою.

    Нова риторика Рубіо з’явилася на тлі активного просування в американському Сенаті законопроєкту сенатора Ліндсі Грема, який передбачає один із найжорсткіших пакетів санкцій за весь період повномасштабної війни.

    Документ пропонує не лише нові обмеження проти російських компаній та фінансових структур, а й санкційний тиск на держави та компанії, які продовжують купувати російську нафту, газ та інші енергоресурси.

    Фактично йдеться про можливість запровадження вторинних санкцій, які можуть торкнутися великих торговельних партнерів Росії.

    Однак, як зазначають американські ЗМІ, Білий дім поки не демонструє готовності швидко підтримати законопроєкт у нинішньому вигляді.

    Джерела у Вашингтоні повідомляють, що адміністрація Трампа наполягає на пом’якшенні окремих положень документа, побоюючись негативних наслідків для глобальних ринків та міжнародних переговорів.

    Тим часом Європейський Союз продовжує рухатися власним шляхом.

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтвердив, що країни ЄС завершують погодження вже 18-го пакета санкцій проти Російської Федерації.

    Нові обмеження можуть торкнутися фінансового сектору, енергетики, експорту технологій та діяльності так званого «тіньового флоту», який використовується для обходу нафтових санкцій.

    У Брюсселі дедалі частіше звучать побоювання, що різниця у підходах між США та Європою може вплинути на ефективність санкційного тиску на Кремль.

    Європейські дипломати наголошують, що збереження єдності Заходу залишається критично важливим фактором для підтримки України та стримування російської агресії.

    Особливу увагу привернули й заяви президента США Дональда Трампа під час саміту НАТО в Гаазі.

    Американський лідер вкотре підкреслив, що прагне завершення війни шляхом переговорів і вважає дипломатичні інструменти важливішими за постійне нарощування санкційного тиску.

    Водночас Трамп неодноразово заявляв, що готовий змінити підхід у разі відсутності прогресу з боку Кремля.

    Аналітики зазначають, що нинішня позиція Вашингтона свідчить про спробу зберегти баланс між тиском на Росію та можливістю використати дипломатичний канал для потенційного врегулювання війни.

    Однак така обережність викликає занепокоєння у частини союзників по НАТО, які вважають, що Москва продовжує використовувати переговорний процес для затягування часу та уникнення додаткових санкцій.

    Попри різні підходи, як у Вашингтоні, так і в європейських столицях погоджуються в одному: питання санкцій проти Росії залишатиметься одним із головних інструментів впливу на Кремль у найближчі місяці, а дискусії щодо нових обмежень лише посилюватимуться на тлі війни в Україні.

  • Мерц зробив нову заяву про вступ України до ЄС

    Мерц зробив нову заяву про вступ України до ЄС

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтвердив, що Німеччина й надалі підтримуватиме Україну та розглядає її майбутнє як повноправної держави-члена Європейського Союзу в довгостроковій перспективі. Відповідну заяву він зробив під час виступу перед Бундестагом, коментарі з якого цитує Die Welt.

    У своїй промові Мерц наголосив, що політика Берліна щодо України залишається стабільною та стратегічно вивіреною, а підтримка Києва є не лише політичним рішенням, а й елементом безпекової архітектури Європи. За його словами, Німеччина розглядає Україну як майбутнього члена ЄС, однак цей процес є довготривалим і залежить від повного виконання критеріїв вступу, реформування державних інституцій та адаптації законодавства до норм Євросоюзу.

    Канцлер підкреслив, що шлях до членства України в ЄС уже є незворотним політичним напрямом, однак не може бути пришвидшений шляхом компромісів щодо стандартів Євросоюзу. Він наголосив, що розширення ЄС залишається складним процесом, який вимагає балансу між геополітичними інтересами та внутрішньою готовністю самого блоку до нових членів.

    Окрему увагу Мерц приділив своїй попередній ініціативі, озвученій у травні, щодо можливого запровадження проміжного статусу для України — “асоційованого члена” ЄС до моменту повноправного вступу. Ця пропозиція передбачала б глибшу інтеграцію України в європейські інституції ще до завершення всіх формальних процедур членства.

    За задумом, такий формат міг би дозволити Україні брати участь у роботі ключових інституцій Європейського Союзу, включно з Європейською комісією, Європейським парламентом та Європейською радою. Водночас він не передбачав би права голосу при ухваленні рішень, а також повного доступу до всіх фінансових інструментів ЄС, зокрема аграрних дотацій та структурних фондів.

    “Український комісар, навіть без портфеля чи права голосу, був би обличчям Києва в Брюсселі”, — заявив Мерц, пояснюючи логіку можливого проміжного механізму інтеграції.

    Водночас ця ідея ще на етапі обговорення викликала значну дискусію серед політиків та експертів як у ЄС, так і в Україні. Критики зазначали, що такий формат може створити “сіру зону” між повноправним членством і статусом кандидата, не надаючи при цьому реальних важелів впливу, але формально залучаючи Україну до європейських структур.

    Сам Мерц у новій заяві наголосив, що незалежно від дискусій щодо проміжних форматів, кінцевою метою залишається повноправне членство України в Європейському Союзі. Він підкреслив, що цей процес є “критично важливим для майбутнього Європи” та безпосередньо пов’язаний із безпековими інтересами всього континенту.

    Окремо канцлер підтвердив, що Німеччина продовжить підтримувати Україну у війні проти російської агресії та у процесі реформ. За його словами, Берлін і надалі виступатиме за справедливий і довготривалий мир, який враховуватиме інтереси безпеки як України, так і європейських держав.

    “Нашою метою для України залишається справедливий і довгостроковий мир. Заради цього і з цієї причини ми підтримуємо Україну. Ми робимо це сьогодні і робитимемо це завтра, поки це буде необхідно”, — підкреслив він.

    Україна офіційно подала заявку на членство в ЄС 28 лютого 2022 року, одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії, а вже в червні того ж року отримала статус країни-кандидата. Відтоді процес інтеграції передбачає складні переговори, поділені на шість тематичних кластерів, які охоплюють ключові сфери державного управління, економіки, судової системи та антикорупційної політики.

    Станом на 2026 рік Україна отримала технічні вимоги щодо всіх переговорних кластерів, однак фактичне відкриття частини з них залишається заблокованим через політичні суперечності всередині ЄС, зокрема позицію окремих держав-членів.

    На цьому тлі дедалі активніше обговорюються проміжні формати співпраці між ЄС та Україною, які могли б забезпечити глибшу інтеграцію ще до повноправного членства. Водночас офіційний Київ продовжує наполягати, що будь-які альтернативні моделі не можуть замінити повноправного вступу до Європейського Союзу, який залишається стратегічною метою держави.