Позначка: газ

  • “Укрнафта” вперше очолила ринок АЗС в Україні

    “Укрнафта” вперше очолила ринок АЗС в Україні

    Державна мережа автозаправних станцій “Укрнафта” у квітні 2026 року вперше вийшла в лідери українського роздрібного паливного ринку, обігнавши найбільших приватних операторів — ОККО та WOG. Про це свідчать результати дослідження Консалтингової групи “А-95”, які оприлюднило галузеве видання enkorr. Для українського паливного ринку це стало однією з найпомітніших змін за останні роки, адже тривалий час лідерство утримували саме великі приватні мережі.

    За підсумками квітня “Укрнафта” реалізувала близько 120 мільйонів літрів пального, або майже 95 тисяч тонн нафтопродуктів. Це дозволило державному оператору посісти перше місце серед усіх мереж АЗС в Україні. ОККО опинилася на другій позиції, а WOG — на третій.

    Аналітики зазначають, що переломним моментом для “Укрнафти” став березень 2026 року. Саме тоді мережа різко збільшила продажі — одразу на 48% порівняно з лютим. Обсяги реалізації сягнули приблизно 92 тисяч тонн, що дозволило державній компанії вперше обійти WOG і закріпитися серед лідерів ринку. У квітні динаміка зростання вже була менш стрімкою — близько 4%, або 2,5 тисячі тонн додаткових продажів, однак цього вистачило, щоб випередити ОККО, де реалізація пального знизилася.

    Найбільший прорив “Укрнафта” продемонструвала у сегменті дизельного пального. Порівняно з лютим продажі дизелю зросли на 65% і досягли приблизно 58 тисяч тонн. Реалізація бензину збільшилася на 27% — до 29,5 тисяч тонн, а продажі скрапленого газу піднялися на 14% — до майже 4,7 тисяч тонн. Експерти зазначають, що саме дизель став основним драйвером зростання, оскільки попит на нього традиційно високий серед аграрного сектору, логістичних компаній та комерційного транспорту.

    Директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн заявив, що головною причиною різкого зростання продажів стали мінімальні ціни, які “Укрнафта” пропонувала на ринку. За його словами, державна мережа діяла в межах урядового доручення щодо стримування цін на пальне в умовах глобальної енергетичної кризи та високої волатильності світового нафтового ринку.

    На думку аналітиків, саме ціновий фактор став ключовим у боротьбі за споживача. Через зростання вартості життя та загальну економічну нестабільність українські водії дедалі частіше почали орієнтуватися насамперед на ціну пального, а не лише на бренд чи рівень сервісу. У результаті державна мережа, яка змогла запропонувати нижчі ціни, отримала помітний приплив клієнтів.

    Водночас експерти наголошують, що успіх “Укрнафти” не можна пояснювати лише дешевшим пальним. Протягом останніх років компанія активно модернізувала власну мережу АЗС, оновлювала обладнання, покращувала сервіси та розширювала географію присутності. Частина автозаправних комплексів пройшла реконструкцію, а мережа поступово почала конкурувати з приватними операторами не лише ціною, а й якістю обслуговування.

    Додатковим фактором зростання стало розширення мережі за рахунок нових активів. На початку квітня стало відомо, що “Укрнафта” отримає ще 21 автозаправний комплекс U.GO у Полтавській та Харківській областях, які перебувають у власності “Укргазвидобування”. Після приєднання цих об’єктів мережа “Укрнафти” перевищила 700 АЗК по всій Україні, що зробило її однією з найбільших за кількістю станцій у державі.

    Ринок пального в Україні останніми роками переживає суттєві зміни через війну, перебудову логістики та залежність від імпортних поставок. Після втрати частини нафтобаз і знищення Кременчуцького нафтопереробного заводу Україна фактично перейшла на імпортне забезпечення паливом із країн Європейського Союзу. Це призвело до зростання логістичних витрат та високої залежності від світових цін на нафту.

    На ситуацію також впливають глобальні коливання на енергетичному ринку. Війна на Близькому Сході, ризики перебоїв із поставками через Ормузьку протоку та нестабільність нафтових котирувань змушують операторів АЗС постійно переглядати ціни. У цих умовах державні компанії отримують більше можливостей для цінового маневрування, особливо коли уряд намагається стримувати інфляцію та соціальне невдоволення через вартість пального.

    Аналітики зазначають, що приватним мережам наразі дедалі складніше утримувати конкурентні ціни через високі операційні витрати, інвестиції у сервісну інфраструктуру та маркетингові програми. Частина операторів змушена скорочувати акційні пропозиції або поступово підвищувати ціни, тоді як державна “Укрнафта” може дозволити собі агресивнішу цінову політику.

    Експерти не виключають, що найближчими місяцями конкуренція між найбільшими паливними мережами України лише посилиться. На тлі нестабільного світового ринку та високого попиту на пальне оператори будуть змушені боротися за клієнта не лише ціною, а й програмами лояльності, якістю сервісу та доступністю мережі в регіонах. Учасники ринку також уважно стежать за подальшими рішеннями уряду щодо регулювання цін та політики державних компаній у паливному секторі.

  • Україна отримає новий газовий коридор: Польща готується різко збільшити постачання газу — що це змінить

    Україна отримає новий газовий коридор: Польща готується різко збільшити постачання газу — що це змінить

    Україна та Польща погодили масштабний проєкт із розширення газового сполучення між двома країнами, який дозволить суттєво збільшити імпорт газу з Європейського Союзу вже на початку наступного десятиліття.

    Як повідомили у Міністерстві енергетики України, регулятори енергетичних ринків обох держав уже схвалили відповідний проєкт. Ідеться про збільшення потужності міждержавного газотранспортного з’єднання між Україною та Польщею.

    Після реалізації проєкту Україна зможе отримувати додатково 6,98 мільйона кубометрів газу на добу вже з газового року 2030/2031. А з 2032/2033 років обсяг імпорту може зрости до 10,20 мільйона кубометрів на добу.

    Фактично це означає створення одного з ключових енергетичних маршрутів для України на десятиліття вперед. У Києві наголошують: проєкт має не лише економічне, а й стратегічне значення в умовах війни та постійних атак Росії на енергетичну інфраструктуру.

    Важливим етапом стане аукціон, який відбудеться 6 липня 2026 року на платформі GSA. Саме він покаже реальний ринковий попит на нові потужності. Якщо попит підтвердиться і проєкт пройде економічний тест, український Оператор газотранспортної системи України та польський GAZ-SYSTEM перейдуть до практичної реалізації — будівництва необхідної інфраструктури.

    У Міністерстві енергетики наголошують, що проєкт передбачає два етапи розвитку. Перший — помірне збільшення прокачування газу з Польщі, другий — суттєве розширення потужностей до середини 2040-х років.

    Експерти зазначають, що цей крок є частиною більшої стратегії інтеграції українського енергоринку до європейської системи. Після повномасштабного вторгнення Росії Україна значно активізувала співпрацю з європейськими партнерами у сфері енергетики, намагаючись мінімізувати залежність від ризикованих маршрутів та російського впливу.

    Польський напрямок у цьому контексті вважається одним із найстабільніших. Через Польщу Україна може отримувати доступ до LNG-терміналів у Балтійському морі, а також до європейського газового ринку загалом.

    Аналітики звертають увагу, що розширення інтерконектора особливо важливе на тлі постійних атак РФ по українській енергетичній інфраструктурі. Додаткові маршрути постачання дозволяють диверсифікувати джерела енергії та зменшити ризики дефіциту у критичні періоди.

    Окрім безпекового аспекту, проєкт має і довгострокову економічну мету. Україна прагне стати повноцінною частиною європейського енергетичного простору, а модернізація газотранспортної системи є одним із ключових елементів цього процесу.

    На цьому тлі співпраця з Польщею дедалі більше виходить за межі лише політичної підтримки. Варшава фактично стає одним із головних енергетичних партнерів Києва у Центральній Європі.

    У перспективі збільшення потужностей також може позитивно вплинути на стабільність внутрішнього ринку газу в Україні та створити додаткові можливості для накопичення запасів у підземних сховищах.

    Водночас остаточна реалізація проєкту залежатиме від результатів липневого аукціону та економічної доцільності будівництва нової інфраструктури. Якщо всі етапи будуть погоджені, це стане одним із найбільших спільних енергетичних проєктів України та Польщі за останні роки.

    Ідеться не просто про нові обсяги імпорту газу, а про стратегічне переформатування енергетичної безпеки України на роки вперед.

  • Європа на межі авіаколапсу? Лоукости масово скасовують рейси через стрімке зростання цін на пальне

    Європа на межі авіаколапсу? Лоукости масово скасовують рейси через стрімке зростання цін на пальне

    Європейський авіаційний ринок опинився під новим тиском через енергетичну нестабільність, спричинену війною на Близькому Сході. Лоукост-авіакомпанія Transavia оголосила про скасування частини рейсів у травні та червні, приєднавшись до інших перевізників, які вже змушені переглядати свої розклади через різке подорожчання авіаційного пального.

    За даними France24, ситуація на ринку пального загострюється на тлі нестабільності у Перській затоці, зокрема через обмеження руху суден в Ормузькій протоці — одному з ключових маршрутів постачання нафти та нафтопродуктів у світі. Саме цей фактор став одним із головних драйверів зростання цін на гас, який є критично важливим для авіаційної галузі.

    У Transavia пояснюють, що рішення про скасування рейсів продиктоване не лише високою вартістю пального, а й труднощами з його постачанням. Компанія наголошує: ситуація може погіршитися, якщо геополітична напруга не зменшиться найближчим часом.

    Це вже не поодинокий випадок. Раніше про аналогічні кроки заявили такі лоукости, як Ryanair та Volotea, які також змушені оптимізувати свої маршрути через нестабільність на паливному ринку. Найбільше під ударом опиняються саме бюджетні перевізники, чия бізнес-модель базується на мінімальних витратах і високій заповнюваності рейсів.

    Ситуація ускладнюється структурною залежністю Європи від імпорту авіапального. Наприклад, Франція щороку виробляє близько трьох мільйонів тонн гасу, тоді як споживає приблизно п’ять мільйонів. Дефіцит у два мільйони тонн покривається імпортом, значна частина якого надходить саме з Близького Сходу.

    Проблема полягає не лише у сирій нафті, а й у перероблених продуктах, таких як Jet A-1 — стандартне авіаційне пальне. Країни Перської затоки традиційно забезпечують значну частину цих поставок, і будь-які перебої в регіоні одразу відчуваються на глобальному рівні.

    Експерти зазначають, що «енергетичний годинник» для Європи почав відлік ще в середині квітня, коли Міжнародне енергетичне агентство попередило: запасів авіапального може вистачити лише на кілька тижнів у разі поглиблення кризи. Хоча наразі критичного дефіциту не зафіксовано, ризики залишаються високими, особливо напередодні літнього туристичного сезону.

    Водночас великі хаби, такі як паризькі аеропорти Орлі та Шарль-де-Голль, поки що мають достатні резерви для стабільної роботи. Найбільший удар може припасти на менші регіональні аеропорти, які мають обмежені запаси та менш гнучку логістику постачань.

    Попри це, навіть за відсутності фізичного дефіциту пального, авіапасажири вже відчувають наслідки кризи. Ціни на авіаквитки стрімко зростають: за оцінками аналітиків, пальне може становити до 40% вартості перельоту. Через війну на Близькому Сході ціна на гас фактично подвоїлася, що змушує авіакомпанії перекладати витрати на пасажирів.

    На цьому тлі деякі перевізники намагаються зберігати оптимізм. Наприклад, керівництво Wizz Air раніше заявляло, що не очікує критичного дефіциту пального найближчим часом. Додатковим фактором стабілізації може стати відновлення експорту нафтопродуктів із Китаю, який планує збільшити поставки вже з травня.

    Проте аналітики застерігають: навіть якщо ситуація стабілізується влітку, нова хвиля проблем може виникнути восени. У разі затягування конфлікту на Близькому Сході Європа може знову зіткнутися з дефіцитом пального, що призведе до нових обмежень у авіасполученні.

    Криза також оголює стратегічну слабкість європейської енергетичної системи — недостатню диверсифікацію постачань і скорочення власних переробних потужностей у попередні роки. Це робить континент вразливим до зовнішніх шоків, зокрема геополітичних.

    У підсумку, ситуація з авіапальним стає не лише економічною проблемою, а й фактором, який впливає на мобільність, туризм і загальну стабільність європейського ринку. Якщо тенденція збережеться, мандрівникам доведеться готуватися не лише до дорожчих квитків, а й до можливих змін у планах подорожей.

    Європейська авіація входить у літо з серйозними викликами — і поки що головне питання залишається відкритим: чи зможе ринок адаптуватися до нових умов, чи пасажири стануть свідками масштабних перебоїв у польотах.

  • Енергетика під загрозою: Індія терміново виводить танкери з Перської затоки через ризики в Ормузькій протоці

    Енергетика під загрозою: Індія терміново виводить танкери з Перської затоки через ризики в Ормузькій протоці

    Індія, один із найбільших імпортерів енергоресурсів у світі, опинилася перед серйозним викликом через загострення безпекової ситуації на Близькому Сході. На тлі війни в регіоні та нестабільності в Ормузькій протоці країна змушена терміново переглядати логістику постачання газу та нафти, а також вживати заходів для захисту своїх танкерів. Про це повідомляє Bloomberg, індійські енергетичні компанії активізували дії з виведення суден із небезпечної зони, побоюючись зриву поставок.

    Ключовим епізодом стало проходження газового танкера Sarv Shakti, який перевозить близько 45 тисяч тонн зрідженого природного газу. Судно, що ходить під прапором Маршаллових Островів, здійснило складний маршрут поблизу іранських островів Ларак і Кешм, після чого продовжило рух у напрямку Індії. За інформацією транспортних документів, отримувачем вантажу є державна компанія Indian Oil Corporation — один із ключових гравців енергетичного сектору країни.

    Цей рейс став одним із небагатьох прикладів успішного проходження великих танкерів через Ормузьку протоку після її часткового відкриття у квітні. Нагадаємо, що раніше Іран фактично обмежив рух суден у цій стратегічній артерії через загострення конфлікту, що одразу вплинуло на світові енергетичні ринки.

    Ормузька протока має критичне значення для глобальної економіки: через неї проходить близько 20% світових поставок нафти та значна частина зрідженого газу. Будь-які перебої в її роботі автоматично призводять до зростання цін на енергоносії та створюють ризики для енергетичної безпеки багатьох країн, включно з Індією.

    У відповідь на нові виклики індійська влада запровадила низку екстрених заходів. Зокрема, портам доручено надавати пріоритет танкерам із газом, щоб скоротити час їхнього перебування в небезпечних водах. Крім того, судновласники почали використовувати додаткові заходи безпеки — зокрема передавати інформацію про національність екіпажу, що може слугувати певним стримувальним фактором у зоні підвищеного ризику.

    За попередніми даними, Індії вже вдалося провести через протоку щонайменше вісім танкерів зі зрідженим газом. Це стало можливим завдяки дипломатичним контактам із Тегераном та координації на рівні енергетичних компаній. Водночас ситуація залишається нестабільною: окремі судна змушені змінювати маршрути або затримуватися в очікуванні безпечного проходу.

    Ще одним прикладом став танкер Desh Garima, який також зміг перетнути протоку, попри складні умови. Однак такі випадки швидше виняток, ніж правило. Багато суден продовжують перебувати в зоні ризику або шукають альтернативні маршрути, що суттєво збільшує витрати на логістику.

    Проблема має і внутрішній вимір для Індії. Через перебої з постачанням зрідженого газу країна вже стикається з дефіцитом енергоресурсів, що впливає на побутове споживання та промисловість. Влада змушена шукати баланс між забезпеченням енергетичної стабільності та мінімізацією ризиків для судноплавства.

    Окрему увагу приділяють нарощуванню внутрішнього видобутку газу та диверсифікації джерел постачання. Однак ці заходи не можуть швидко компенсувати залежність від імпорту, особливо в умовах глобальної нестабільності.

    Ситуація в Перській затоці також впливає на ширший геополітичний контекст. Конфлікт у регіоні, зокрема напруження між Іраном та західними країнами, створює додаткові ризики для міжнародної торгівлі. Зростає вартість страхування суден, підвищуються транспортні витрати, а також посилюється невизначеність на ринку енергоносіїв.

    Аналітики зазначають, що навіть часткове порушення судноплавства в Ормузькій протоці може мати довготривалі наслідки для світової економіки. Для Індії це означає не лише енергетичні ризики, а й потенційний вплив на економічне зростання, адже стабільні поставки енергії є критично важливими для її розвитку.

    Попри складну ситуацію, Індія продовжує активно працювати над забезпеченням безпеки своїх енергетичних маршрутів. Дипломатичні контакти, координація з партнерами та оперативні рішення в логістиці дозволяють країні поки що уникати критичних перебоїв.

    Водночас експерти попереджають: якщо конфлікт у регіоні затягнеться або загостриться, це може призвести до серйозніших наслідків — як для Індії, так і для глобального енергетичного ринку. Ормузька протока залишається одним із найвразливіших вузлів світової економіки, і будь-яка ескалація навколо неї миттєво відгукується далеко за межами Близького Сходу.

    Нинішні дії Індії — це не лише реакція на поточну кризу, а й сигнал про глибші проблеми глобальної енергетичної безпеки. У світі, де ключові маршрути можуть бути заблоковані в будь-який момент, країни змушені адаптуватися до нової реальності, в якій ризики стають нормою.

  • ЄС забороняє імпорт газового конденсату з РФ

    ЄС забороняє імпорт газового конденсату з РФ

    Європейський Союз ухвалив 20-й пакет санкцій проти Російської Федерації, який передбачає подальше системне обмеження енергетичних доходів Кремля та фактичне перекриття ще одного важливого каналу валютних надходжень — імпорту газового конденсату з російських СПГ-проєктів, зокрема «Ямал СПГ». Нові обмеження почнуть діяти з 1 січня 2027 року, що дає країнам ЄС перехідний період для адаптації енергетичних ринків.

    Як повідомляють європейські медіа, зокрема Reuters, рішення є частиною довгострокової стратегії Брюсселя щодо повної відмови від російських енергоносіїв, яка була суттєво прискорена після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році.

    Йдеться про заборону імпорту газового конденсату з проєктів «Ямал СПГ» та «Арктик СПГ-2». Цей продукт є побічною фракцією виробництва скрапленого природного газу і використовується у нафтохімічній промисловості, а також для виробництва моторного пального та інших енергетичних продуктів. До цього часу поставки цього ресурсу дозволяли Росії отримувати стабільні доходи навіть попри санкційні обмеження в інших секторах енергетики.

    За оцінками аналітичних джерел, у попередні роки Росія експортувала значні обсяги газового конденсату до країн ЄС, зокрема до Нідерландів, де цей продукт використовувався як сировина для переробки в європейських нафтопереробних та хімічних потужностях. Лише у 2024 році обсяги постачання залишалися на рівні понад мільйон тонн, що забезпечувало Кремлю мільярдні доходи в євроеквіваленті.

    Новий пакет санкцій передбачає, що з 2027 року цей напрямок торгівлі буде повністю закритий для російських компаній. У ЄС наголошують, що це рішення є логічним продовженням політики зменшення залежності від російських енергоносіїв, яка почалася ще у 2022 році з заборони імпорту російського вугілля та поступового обмеження постачання нафти і нафтопродуктів.

    Окремо у Брюсселі підкреслюють, що енергетична політика ЄС за останні роки зазнала кардинальних змін. Якщо до війни Росія забезпечувала значну частку енергетичного імпорту Європи, то нині частка російських енергоносіїв у структурі імпорту ЄС зведена до мінімальних рівнів. Зокрема, Євросоюз уже запровадив ембарго на російську нафту, вугілля та низку нафтопродуктів, а також обмежив цінову політику на морські поставки нафти.

    Новий санкційний пакет також розширює обмеження в інших сферах енергетики. Під санкції потрапили окремі російські нафтопереробні заводи, а також компанії, які беруть участь у видобутку та транспортуванні енергоресурсів. Окрему увагу приділено логістичним схемам обходу санкцій — ЄС продовжує тиск на так званий «тіньовий флот», який використовується для прихованого транспортування російської нафти та СПГ.

    До санкційного списку також додано ще десятки суден, які, за даними європейських структур, використовувалися для обходу обмежень на експорт російських енергоносіїв. Окрім цього, посилюються правила щодо технічного обслуговування танкерів і криголамів, що працюють у схемах постачання російського СПГ.

    У межах довгострокової стратегії REPowerEU Європейський Союз також продовжує курс на повну відмову від російського газу. Згідно з чинними планами, вже з 2026 року почнуть діяти додаткові обмеження на довгострокові контракти, а до кінця 2027 року ЄС планує повністю припинити імпорт як трубопровідного газу, так і СПГ з Росії.

    Європейські посадовці пояснюють, що така політика спрямована не лише на скорочення доходів Кремля, а й на підвищення енергетичної безпеки самого Євросоюзу. У Брюсселі підкреслюють, що досвід останніх років показав критичну вразливість залежності від одного постачальника енергоресурсів.

    У Росії вже відреагували на нові санкції, заявивши, що вони можуть мати негативні наслідки не лише для російської економіки, а й для світових енергетичних ринків. Водночас у Москві пригрозили відповідними заходами у відповідь на дії ЄС, не уточнюючи їхнього характеру.

    Експерти зазначають, що поступове розширення санкцій у енергетичному секторі створює для Росії довгостроковий тиск на бюджет, оскільки саме експорт енергоносіїв залишається одним із ключових джерел валютних надходжень. У перспективі це може призвести до подальшого скорочення доходів державного бюджету РФ та ускладнення фінансування військових витрат.

    Таким чином, 20-й пакет санкцій ЄС є черговим етапом системної політики економічного обмеження Росії, спрямованої на поступове витіснення її з ключових енергетичних ринків Європи та зменшення фінансових ресурсів для продовження війни проти України.

  • Інфляція в єврозоні зростає: енергоносії знову тиснуть на ціни

    Інфляція в єврозоні зростає: енергоносії знову тиснуть на ціни

    Річна інфляція в країнах єврозони у березні 2026 року зросла до 2,6%, досягнувши найвищого рівня з липня 2024 року. Про це повідомляє The Wall Street Journal з посиланням на оновлені статистичні дані. Таким чином, показник не лише суттєво перевищив лютневі 1,9%, а й виявився вищим за попередні очікування аналітиків, які прогнозували інфляцію на рівні 2,5%.

    Різке прискорення інфляції вказує на відновлення цінового тиску в економіці єврозони після періоду відносної стабілізації. Одним із головних чинників зростання стали енергоносії. У березні ціни в цьому секторі зросли на 5,1% у річному вимірі, тоді як ще місяць тому вони демонстрували зворотну динаміку — у лютому енергоносії були дешевшими на 3,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Аналітики пов’язують цей розворот із загостренням ситуації на Близькому Сході. Зокрема, на ринки вплинули військові дії та напруженість навколо Ірану, а також обмеження судноплавства через Ормузьку протоку — стратегічний маршрут, через який транспортується значна частина світових поставок нафти. Будь-які перебої або ризики для цього коридору одразу позначаються на цінах енергоресурсів у світі, що, у свою чергу, впливає на інфляцію в Європі.

    Попри це, базова інфляція, яка не враховує ціни на енергію та продукти харчування, залишилася стабільною на рівні 2,3%. Це може свідчити про те, що внутрішній попит і фундаментальні цінові процеси в економіці поки що не перегріті. Водночас економісти застерігають: якщо високі ціни на енергію збережуться довше, це може призвести до так званих «вторинних ефектів» — подорожчання товарів і послуг у ширшому спектрі економіки.

    Головний економіст Pantheon Macroeconomics Клаус Вістесен прогнозує, що інфляція найближчим часом може утримуватися поблизу 3%. За його словами, навіть помірні вторинні ефекти здатні створити новий інфляційний тиск, особливо в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Зростання інфляції створює додаткові виклики для монетарної політики Європейський центральний банк. Раніше регулятор сигналізував про можливість пом’якшення політики у разі стабілізації цін, однак нові дані можуть змусити його діяти обережніше. Якщо інфляція залишатиметься вищою за цільовий рівень у 2%, це може відтермінувати рішення про зниження процентних ставок.

    Окрім енергетики, на інфляційні процеси впливають і ширші економічні фактори. Зокрема, Міжнародний валютний фонд нещодавно погіршив прогноз зростання економіки єврозони з 1,3% до 1,1%. Це свідчить про уповільнення економічної активності, що може частково стримувати інфляцію, але водночас створює ризики для ринку праці та інвестицій.

    На тлі цих подій ситуація на нафтовому ринку залишається волатильною. Станом на 17 квітня ціни на нафту дещо знизилися через ознаки можливої деескалації конфлікту на Близькому Сході. Після оголошення 10-денного припинення вогню між Ліваном та Ізраїлем котирування Brent трималися на рівні близько 98 доларів за барель, тоді як WTI — близько 93,4 долара. Це може тимчасово послабити ціновий тиск, однак ситуація залишається нестійкою.

    Експерти також звертають увагу на структурні виклики для європейської економіки. Серед них — залежність від імпортних енергоресурсів, повільне відновлення промислового виробництва та вплив глобальних конфліктів на логістичні ланцюги. У таких умовах навіть короткострокові шоки можуть мати довготривалий ефект.

    Таким чином, нинішнє зростання інфляції в єврозоні є результатом поєднання зовнішніх геополітичних факторів та внутрішніх економічних процесів. Подальша динаміка залежатиме від розвитку ситуації на енергетичних ринках, рішень центральних банків і загального стану світової економіки.

  • Як досягти миру: позиція Мелоні щодо Росії

    Як досягти миру: позиція Мелоні щодо Росії

    Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні заявила, що економічний тиск на Росію є найефективнішим інструментом для досягнення миру в Україні. Відповідну позицію вона озвучила під час виступу у Вероні, повідомляє Reuters.

    За словами Мелоні, саме санкції та економічні обмеження, які Захід запроваджував після початку повномасштабної війни, мають найбільший вплив на здатність Росії продовжувати агресію. Вона наголосила, що цей інструмент вже довів свою ефективність, але потребує зваженого і послідовного застосування.

    «Економічний тиск, який ми чинили на Росію протягом цих років, є найефективнішою зброєю для сприяння встановленню миру», — заявила очільниця уряду Італії, додавши, що подальші кроки мають бути ретельно продуманими.

    Заява прозвучала на тлі підготовки Європейського Союзу до нових обмежень у сфері енергетики. Йдеться, зокрема, про поетапну заборону імпорту російського скрапленого природного газу (LNG): короткострокові контракти можуть бути заборонені вже з 25 квітня 2026 року, а довгострокові — з 1 січня 2027 року. Такі заходи є частиною ширшої стратегії ЄС зі скорочення залежності від російських енергоносіїв.

    Водночас усередині Європи тривають дискусії щодо доцільності та темпів таких рішень. Зокрема, генеральний директор італійської енергетичної компанії Eni Клаудіо Дескальці раніше заявляв, що повна відмова від російського LNG може бути складною для Європи через обмежені можливості швидкого заміщення обсягів постачання.

    Ситуацію ускладнює і глобальна енергетична кон’юнктура. Зростання цін на енергоносії пов’язують, зокрема, з нестабільністю на Близькому Сході та ризиками для ключових логістичних маршрутів постачання газу. Це створює додатковий тиск на європейські економіки та підсилює дискусії про баланс між санкціями і енергетичною безпекою.

    Попри це, Мелоні підкреслила, що наразі зарано говорити про можливе повернення до використання російського газу, навіть в умовах зростання цін і потенційного дефіциту. За її словами, стратегічний курс Європи має залишатися незмінним.

    Окремо прем’єрка Італії підтвердила беззастережну підтримку України. Вона зазначила, що під час наступних контактів із президентом Володимир Зеленський Італія знову підтвердить свою позицію щодо допомоги Києву.

    Варто зазначити, що після 2022 року Європейський Союз суттєво скоротив залежність від російських енергоносіїв, диверсифікуючи постачання та нарощуючи імпорт LNG з інших регіонів. Водночас повна відмова від російського газу залишається складним процесом, який потребує часу та інвестицій.

    На цьому тлі заява Мелоні відображає загальний підхід європейських партнерів: економічні санкції та енергетичні обмеження розглядаються як ключовий важіль впливу на Росію та один із головних інструментів для досягнення миру в Україні.

  • Через подорожчання газу на 70% Україна призупинила закупівлі в Європі

    Через подорожчання газу на 70% Україна призупинила закупівлі в Європі

    Україна фактично призупинила імпорт природного газу з квітня через різке зростання цін на європейському ринку та гострий дефіцит фінансування. За останніми оцінками, ціни на газ зросли приблизно на 70% після загострення ситуації на Близькому Сході.

    Уряд раніше планував імпортувати у 2026 році від 2 до 2,5 мільярда кубометрів газу для забезпечення потреб енергосистеми. Однак реалізація цих планів опинилася під загрозою через нестачу коштів.

    Наразі підтверджене фінансування становить лише близько 85 мільйонів євро, які надає Європейський банк реконструкції та розвитку. За поточними ринковими цінами ця сума покриває лише 5–7% від загальної потреби. Таким чином, дефіцит фінансування сягає 90–95%.

    На цьому тлі Україна змушена покладатися переважно на власний видобуток газу. Водночас і він перебуває під загрозою через регулярні атаки на енергетичну інфраструктуру, що ускладнює стабільне накопичення запасів.

    Експерти попереджають, що за відсутності додаткових джерел фінансування країна може не виконати заплановані обсяги імпорту, що створює ризики для проходження опалювального сезону.

  • В Україні можуть не добудувати 1,5 ГВт генерації через нові правила ринку

    В Україні можуть не добудувати 1,5 ГВт генерації через нові правила ринку

    Плани України щодо введення в експлуатацію 1,5 гігавата нової розподіленої генерації у 2026 році опинилися під загрозою. Причиною стали зміни на енергетичному ринку, які, за оцінками експертів, суттєво погіршили умови для інвесторів.

    Йдеться про рішення уряду та Національної комісії з регулювання енергетики і комунальних послуг, які набули чинності з 1 квітня. Зокрема, було скасовано підвищені прайс-кепи на електроенергію, а також змінено механізми спеціальних зобов’язань на ринку газу для частини генерації.

    У результаті виник дисбаланс: вартість газу для виробників електроенергії зросла, тоді як ціна продажу електроенергії — навпаки знизилася. За таких умов більшість нових інвестиційних проєктів втратили економічну доцільність.

    Ексголова «Укренерго» Володимир Кудрицький зазначає, що частина об’єктів, які вже перебувають на завершальній стадії, може бути введена в експлуатацію. Втім, їхня робота обмежиться переважно піковими годинами через низьку рентабельність.

    Що стосується нових проєктів, то, за словами експерта, їх реалізація фактично призупиняється. Інвестори займають вичікувальну позицію, очікуючи на стабілізацію правил гри на ринку.

    Оцінки обсягів нової генерації також переглядаються. Якщо раніше йшлося про 1,5 гігавата, то тепер, за оптимістичним сценарієм, вдасться реалізувати лише 300–400 мегават.

    Ситуація розгортається на тлі заяв про масштабну модернізацію енергетичного сектору. Раніше повідомлялося про плани створення до 9 гігават керованої генерації, включно з батарейними системами накопичення енергії та газовими електростанціями.

    Водночас частина експертів і політиків ставить під сумнів темпи реалізації цих планів, наголошуючи на необхідності стабільної регуляторної політики та передбачуваних умов для інвесторів.

    На цьому тлі питання розвитку нової генерації стає критично важливим для енергетичної безпеки України, особливо в умовах війни та постійних атак на інфраструктуру.

  • Завершення ПСО для Укрнафти може спричинити дефіцит газу і зростання імпорту

    Завершення ПСО для Укрнафти може спричинити дефіцит газу і зростання імпорту

    Завершення дії механізму покладання спеціальних обов’язків (ПСО) для «Укрнафти», яке заплановане на 31 березня, може створити серйозні ризики для стабільності газового ринку України. Про це заявила колишня міністерка енергетики Ольга Буславець, наголосивши на зростанні регуляторної невизначеності в секторі.

    За її словами, вже найближчий тиждень може стати визначальним для подальшої конфігурації ринку газу. Наразі ПСО передбачає, що «Укрнафта» продає весь видобутий газ «Нафтогазу» за фіксованою ціною 12 тисяч гривень за тисячу кубометрів із ПДВ. Це дозволяє забезпечувати стабільні постачання для населення та підприємств теплокомуненерго.

    У разі, якщо дію механізму не буде продовжено, сегмент ПСО може втратити частину ресурсного балансу. Як наслідок, «Нафтогаз» буде змушений нарощувати імпорт газу, що підвищить залежність України від зовнішніх постачань.

    Буславець також звернула увагу на можливі наслідки для приватного сектору. За її оцінками, зниження цін у комерційному сегменті може стримати інвестиції у видобуток, що додатково ускладнить ситуацію на ринку.

    Вона підкреслила, що механізм ПСО продовжує відігравати ключову роль у забезпеченні енергетичної безпеки, оскільки дозволяє контролювати ціни і гарантувати стабільне постачання газу для населення.

    Таким чином, подальше рішення щодо продовження або зміни моделі ПСО стане критичним фактором для балансу газового ринку та енергетичної стабільності країни.