Golosnovinua.com

Позначка: геополітика

  • Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Російська Федерація відкликала свого посла у Вірменії для проведення консультацій у Москві на тлі подальшого загострення політичних відносин між двома країнами та посилення курсу Єревана на зближення із Європейським Союзом і західними партнерами. Про це йдеться у заяві Міністерства закордонних справ Росії.

    Рішення про виклик дипломата в Москву в російському зовнішньополітичному відомстві пояснили необхідністю «обговорення кроків вірменського керівництва», які, за твердженням РФ, спрямовані на переорієнтацію зовнішньої політики країни.

    У МЗС Росії заявили, що дії Єревана, пов’язані з активізацією співпраці з Європейським Союзом, нібито «підривають взаємодію в рамках Євразійського економічного союзу» та створюють ризики для вже сформованих економічних і політичних механізмів співпраці на пострадянському просторі. Російська сторона традиційно розглядає участь Вірменії в ЄАЕС як один із ключових елементів свого впливу в регіоні, тому будь-які кроки Єревана в бік ЄС викликають різку реакцію Москви.

    Рішення про відкликання посла стало черговим етапом ескалації у відносинах між Росією та Вірменією, які останніми роками поступово погіршуються. Вірменське керівництво на чолі з прем’єр-міністром Ніколою Пашиняном дедалі активніше переглядає традиційні зовнішньополітичні орієнтири країни, зокрема в частині безпекового партнерства з Росією. Єреван усе частіше заявляє про необхідність диверсифікації союзів, посилює контакти з Європейським Союзом, США та окремими європейськими державами, а також демонструє дистанціювання від російських інтеграційних структур.

    Напруження між країнами особливо посилилося після подій у Нагірному Карабаху, коли Вірменія публічно висловила невдоволення діями Росії як гаранта безпеки в регіоні. У Єревані заявляли, що союзницькі зобов’язання Москви не були виконані належним чином, що підірвало довіру до традиційної системи безпеки, яка роками базувалася на військово-політичній співпраці з РФ. Відтоді процес дистанціювання Вірменії від російського впливу значно прискорився.

    На тлі цих змін Росія почала застосовувати не лише дипломатичні, а й економічні важелі впливу. За останніми повідомленнями, Москва попереджала Єреван про можливі ризики скорочення або ускладнення постачання енергоносіїв на пільгових умовах, зокрема природного газу, який традиційно мав важливе значення для вірменської економіки. Окрім цього, російські регуляторні органи запроваджували обмеження на імпорт окремих вірменських товарів, включно із сільськогосподарською продукцією та традиційною експортною продукцією країни — фруктами, овочами, квітами та алкогольними напоями, зокрема коньяком. Такі заходи в Єревані розглядають як елемент політичного тиску.

    У самому російському політичному дискурсі дедалі частіше лунають заяви про «необхідність збереження союзницької дисципліни» в межах ЄАЕС та інших структур під егідою Москви. Водночас вірменська сторона наголошує на своєму суверенному праві формувати багатовекторну зовнішню політику та розвивати відносини з тими партнерами, які відповідають національним інтересам країни.

    Ситуацію додатково ускладнює й міжнародний контекст. За повідомленнями з дипломатичних джерел, президент США Дональд Трамп публічно висловив підтримку прем’єр-міністру Вірменії Ніколі Пашиняну напередодні виборчих процесів у країні. Така позиція Вашингтона може розглядатися як сигнал посилення уваги Заходу до Південного Кавказу та додатковий фактор геополітичної конкуренції в регіоні.

    Аналітики відзначають, що відкликання російського посла є не лише технічним дипломатичним кроком, а й політичним сигналом про подальше погіршення відносин між Москвою та Єреваном. У ширшому контексті це відображає трансформацію балансу сил на Південному Кавказі, де Вірменія поступово відходить від виключної орієнтації на Росію та намагається вибудовувати більш багатовекторну зовнішню політику.

    Таким чином, останні події навколо дипломатичного скандалу між Росією та Вірменією свідчать про глибшу кризу у двосторонніх відносинах, яка виходить за межі окремих заяв чи технічних рішень і формує нову геополітичну реальність у регіоні.

  • Путін застеріг Вірменію від зближення з Європою та пригрозив НАТО через Калінінград

    Путін застеріг Вірменію від зближення з Європою та пригрозив НАТО через Калінінград

    Прагнення Вірменії до поглиблення співпраці з Європейським Союзом знову стало приводом для різких заяв з боку Кремля. Президент Росії Володимир Путін під час пресконференції за підсумками саміту Євразійського економічного союзу в Астані фактично пригрозив Єревану повторенням «українського сценарію», а також виступив із жорсткими попередженнями на адресу НАТО через дискусії навколо Калінінградської області. Його слова стали черговим свідченням того, що Москва дедалі болісніше реагує на спроби своїх традиційних союзників проводити більш незалежну зовнішню політику та розширювати співпрацю із Заходом.

    Коментуючи наміри Вірменії активізувати євроінтеграційний курс, Путін провів прямі паралелі з подіями в Україні, які передували російській агресії. За його словами, криза в Україні нібито почалася через спроби Києва зблизитися з Європейським Союзом. Російський лідер вкотре повторив тезу, яку Кремль просуває вже багато років, стверджуючи, що саме процес європейської інтеграції України став відправною точкою конфлікту.

    Такі заяви пролунали на тлі суттєвого охолодження відносин між Росією та Вірменією. Протягом десятиліть Єреван вважався одним із найближчих союзників Москви на Південному Кавказі та входив до всіх ключових інтеграційних структур під російським впливом. Вірменія є членом Євразійського економічного союзу, а також тривалий час брала активну участь в Організації Договору про колективну безпеку. Саме Росія традиційно розглядалася як головний гарант безпеки Вірменії в регіоні.

    Однак ситуація почала стрімко змінюватися після подій у Нагірному Карабаху. У Єревані дедалі частіше висловлювали невдоволення політикою Москви та звинувачували російське керівництво у невиконанні союзницьких зобов’язань. Особливо гостро ці претензії пролунали після того, як Азербайджан встановив контроль над Карабахом, а російські миротворці фактично не змогли запобігти розвитку подій. Вірменське керівництво заявило, що механізми безпеки, на які країна покладалася роками, не спрацювали у критичний момент.

    На цьому тлі уряд прем’єр-міністра Нікола Пашиняна розпочав активний перегляд зовнішньополітичних пріоритетів. Вірменія стала суттєво розширювати контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами, активізувала співпрацю з Францією, яка стала одним із головних партнерів Єревана в Європі, а також почала поступово дистанціюватися від російських безпекових структур. Фактично країна заморозила свою участь в ОДКБ і неодноразово відмовлялася брати участь у заходах організації.

    Кремль сприйняв такі кроки як виклик власному впливу в регіоні. Для Росії Південний Кавказ традиційно залишається однією з ключових зон геополітичних інтересів, тому будь-яке посилення західної присутності тут викликає занепокоєння російського керівництва. Саме тому останні заяви Путіна багато аналітиків розглядають як спробу чинити політичний тиск на Вірменію та застерегти її від подальшого руху в бік Європейського Союзу.

    Особливу увагу експертів привернуло використання Путіним терміна «український сценарій». На думку оглядачів, такі формулювання можуть сприйматися як завуальоване попередження про можливі наслідки у разі подальшого віддалення Вірменії від Росії. При цьому в Кремлі традиційно уникають прямих погроз, використовуючи натомість політичні аналогії та історичні паралелі.

    Показово, що це вже не перший випадок, коли російський президент публічно висловлює невдоволення політикою Єревана. Ще під час пресконференції 9 травня він заявляв, що Вірменія має визначитися між Європейським Союзом та Євразійським економічним союзом. Тоді Путін фактично вимагав проведення референдуму щодо стратегічного вибору країни та натякав на можливі наслідки, якщо вірменська влада продовжить рух у напрямку європейської інтеграції без узгодження своїх дій із Москвою.

    Водночас під час виступу в Астані Путін торкнувся ще однієї чутливої для Росії теми — безпеки Калінінградської області. Приводом стала нещодавня заява міністра закордонних справ Литви Кястутіса Будріса, який зазначив, що в разі військового конфлікту НАТО має можливість швидко нейтралізувати російські військові об’єкти в Калінінграді. Литовський дипломат наголосив, що регіон є надзвичайно мілітаризованим та становить важливий елемент російської військової присутності в Балтійському регіоні.

    У відповідь Путін заявив, що Росія «зрівняє із землею» будь-кого, хто спробує атакувати Калінінградську область. За його словами, Москва розглядатиме подібні дії як прямий напад на Російську Федерацію та відповідатиме максимально жорстко. Ця заява стала однією з найрізкіших з боку російського президента за останні місяці та вкотре продемонструвала готовність Кремля використовувати войовничу риторику у відносинах із Заходом.

    Калінінградська область має особливе значення для російської військової стратегії. Вона розташована між Польщею та Литвою і є ексклавом Росії, відокремленим від основної території країни. Саме тут розміщено значну частину сил Балтійського флоту, сучасні системи протиповітряної оборони, ракетні комплекси та інші стратегічно важливі військові об’єкти. Західні експерти вважають регіон одним із найбільш мілітаризованих у Європі.

    На тлі повномасштабної війни проти України Калінінград набув ще більшого значення для військового планування як Росії, так і НАТО. Альянс регулярно проводить навчання у Балтійському регіоні, а країни Балтії та Польща посилюють свою оборону через побоювання щодо потенційних загроз із боку Москви. Росія, своєю чергою, використовує Калінінград як важливий елемент стримування та демонстрації сили.

    Заяви Путіна пролунали в умовах, коли відносини Росії із Заходом залишаються на найнижчому рівні за останні десятиліття. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну НАТО значно посилило свою присутність на східному фланзі, а кількість союзницьких військ у Польщі, Румунії та країнах Балтії суттєво зросла. Водночас держави Альянсу продовжують надавати Україні масштабну військову допомогу, що викликає дедалі гострішу реакцію Кремля.

    Експерти зазначають, що останні висловлювання російського президента відображають ширшу проблему, з якою стикається Москва. Через війну проти України та погіршення відносин із Заходом Росія поступово втрачає вплив на частину пострадянських держав, які дедалі активніше шукають альтернативні центри підтримки та співпраці. Вірменія є одним із найяскравіших прикладів цього процесу. Якщо ще кілька років тому Єреван майже повністю орієнтувався на Москву в питаннях безпеки та економіки, то сьогодні країна дедалі активніше розвиває контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами.

    На цьому тлі погрози Кремля можуть свідчити про спробу зберегти свій вплив у регіоні шляхом політичного тиску та демонстрації сили. Однак залишається відкритим питання, чи зможуть такі заяви змінити зовнішньополітичний курс Вірменії, яка останніми роками дедалі активніше демонструє прагнення до більшої незалежності від Москви та розширення співпраці із західними партнерами. Для багатьох спостерігачів слова Путіна стали ще одним підтвердженням того, що боротьба за геополітичний вплив на пострадянському просторі залишається одним із ключових елементів сучасної міжнародної політики.

  • Трамп висунув Ірану ультиматум щодо ядерної програми та Ормузької протоки

    Трамп висунув Ірану ультиматум щодо ядерної програми та Ормузької протоки

    США висунули Ірану масштабний ультиматум, виконання якого, за словами американського президента Дональда Трампа, має стати умовою для повного зняття морської блокади та відновлення нормального судноплавства в Ормузькій протоці — одному з найважливіших енергетичних транспортних коридорів світу. Про це Трамп заявив у своїй публікації в соціальній мережі Truth Social.

    За словами американського лідера, першим і ключовим пунктом є остаточна відмова Ірану від будь-яких спроб створення ядерної зброї. Трамп наголосив, що Іран має публічно та беззастережно підтвердити, що ніколи не матиме ядерної бомби, а всі відповідні програми мають бути згорнуті під міжнародним контролем. Лише після цього, за його словами, можливе повне відновлення свободи судноплавства в Ормузькій протоці.

    Другим елементом ультиматуму є вимога негайного відкриття Ормузької протоки для «безперешкодного руху суден в обох напрямках». Трамп заявив, що жодні додаткові збори, обмеження чи умови не можуть застосовуватися до міжнародного судноплавства. Він також підкреслив, що США не допустять подальшої дестабілізації одного з ключових світових маршрутів постачання нафти та газу.

    Третій пункт стосується ситуації з мінною загрозою у протоці. Американський президент заявив, що США вже залучали спеціалізовані сили, зокрема підводні тральщики, для ліквідації вибухонебезпечних об’єктів у регіоні. За його словами, значну частину мін уже знищено, однак Іран, на думку Вашингтона, має завершити очищення акваторії та усунути решту загроз для міжнародного судноплавства. Трамп назвав ці дії «необхідним кроком для відновлення глобальної торгівлі».

    Четвертий блок вимог стосується іранської ядерної інфраструктури та збагачених матеріалів. Трамп заявив, що залишки ядерної програми, які, за його словами, були заховані глибоко під землею після попередніх військових ударів США, мають бути вилучені та знищені. Він описав ці матеріали як «ядерний пил», який перебуває під завалами гірських порід після руйнувань, спричинених, як стверджує Трамп, ударами американських бомбардувальників B-2.

    Окремо президент США заявив, що Вашингтон володіє унікальними технологічними можливостями для виконання таких операцій, а також натякнув на потенційну координацію з окремими міжнародними партнерами. Він згадав можливу участь Китайської Народної Республіки та співпрацю з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), яке, за його словами, має бути залучене до контролю за процесами демонтажу іранської ядерної інфраструктури.

    Трамп також заявив про тимчасове призупинення будь-яких фінансових розрахунків між США та Іраном до подальших рішень, додавши, що «інші питання вже узгоджені» або перебувають на фінальній стадії погодження. Він не уточнив, які саме домовленості маються на увазі, однак наголосив, що ситуація перебуває під його особистим контролем, а остаточні рішення ухвалюються в ситуаційній кімнаті.

    Офіційний Тегеран наразі не оприлюднював розгорнутої відповіді на заяви Трампа. Водночас напруга навколо Ормузької протоки та іранської ядерної програми залишається однією з ключових точок геополітичного протистояння, оскільки через цей маршрут проходить значна частина світового експорту нафти, зокрема з країн Перської затоки.

    На тлі ескалації риторики та невизначеності щодо майбутнього переговорного процесу між США та Іраном, світові енергетичні ринки демонструють підвищену волатильність. Інвестори реагують на ризики можливих перебоїв постачання енергоносіїв, що вже призводить до коливань цін на нафту та зростання геополітичної премії у вартості сировини.

  • Китай будує гігантський військовий комплекс для ядерного стримування

    Китай будує гігантський військовий комплекс для ядерного стримування

    Китай розгортає масштабне будівництво нового військового комплексу у віддаленому пустельному регіоні на північному заході країни, який, за оцінками західних експертів, може бути частиною довгострокової стратегії посилення ядерного стримування та гарантування здатності до удару у відповідь у разі потенційного конфлікту зі США. Про це повідомляє Reuters із посиланням на супутникові знімки та аналіз військових експертів.

    За даними розвідки відкритих джерел, Пекін упродовж останніх років системно розширює інфраструктуру поблизу ізольованих ядерних шахт у районі Хамі. Саме там, як вважається, розміщуються китайські міжконтинентальні ракети великої дальності. Новий комплекс охоплює величезні території пустелі та включає мережу стартових майданчиків, підземних укріплених бункерів, командних центрів, об’єктів зв’язку та логістичних вузлів.

    Аналітики зазначають, що загалом у регіоні вже зведено понад 80 стартових майданчиків, а також кілька великих багатофункціональних споруд незвичної геометричної форми — зокрема так звані «восьмикутні комплекси», які стали ключовим об’єктом уваги супутникової розвідки. Ці структури, за оцінками експертів, можуть виконувати одразу кілька функцій: від розміщення мобільних ракетних установок до управління операціями стратегічного рівня.

    Окремі дослідники припускають, що ці об’єкти також можуть бути задіяні для розміщення систем протиповітряної оборони, засобів радіоелектронної боротьби, а також супутникового зв’язку та координації ядерних сил. На супутникових знімках видно, що комплекси мають розвинену інфраструктуру: житлові блоки для персоналу, великі майданчики для військової техніки, укріплені склади боєприпасів і захищені підземні сховища.

    За словами наукового співробітника аналітичного центру Pacific Forum Олександра Нейла, масштаби будівництва є безпрецедентними та охоплюють тисячі квадратних кілометрів пустельної території. Він наголошує, що темпи розширення інфраструктури свідчать про довгострокову стратегічну програму, спрямовану на модернізацію та диверсифікацію ядерного потенціалу Китаю.

    Окрему увагу аналітиків привернув другий великий вузол інфраструктури, розташований ближче до полігону Лоп-Нур — відомого як історичний центр китайських ядерних випробувань. За даними супутникових спостережень, там фіксуються ознаки активного використання території як навчального та випробувального майданчика: пошкоджені будівлі, сліди вибухових робіт, а також макети західних бойових літаків, які можуть використовуватися для тренувальних сценаріїв.

    Ще одна група об’єктів, зведених у межах комплексу, представлена великими багатофункціональними спорудами, що мають характерну восьмикутну форму. За даними експертів Федерації американських вчених, ці споруди можуть бути елементами нової архітектури китайських стратегічних сил, поєднуючи функції командних центрів, укриттів та вузлів оперативного управління.

    Директор проєкту з ядерної інформації Федерації американських вчених Ганс Крістенсен зазначив, що масштаби робіт є «безпрецедентними» і такими, яких раніше не фіксували у відкритих джерелах спостереження. За його словами, це може свідчити про суттєве переосмислення Китаєм власної ядерної доктрини та ролі наземного компоненту стратегічних сил.

    За оцінками військових аналітиків, головна мета створення такого комплексу полягає у підвищенні виживаності ядерного арсеналу Китаю в разі першого удару та забезпеченні гарантованої здатності до нанесення удару у відповідь. Таким чином, нова інфраструктура розглядається як елемент концепції «ядерного стримування другого удару», яка є ключовою у глобальному балансі сил між великими державами.

    Водночас експерти підкреслюють, що подібне масштабне будівництво може впливати на стратегічну стабільність у відносинах між Китаєм і США, оскільки посилення ядерної інфраструктури традиційно викликає реакцію у вигляді нових оборонних програм і перегляду військових доктрин.

    Офіційний Пекін публічно не коментує деталі інфраструктурного будівництва, наголошуючи лише на «модернізації оборонних можливостей» та необхідності захисту національної безпеки в умовах зростаючих глобальних викликів.

  • Україна в ООН попередила про ризик втягнення Білорусі у війну

    Україна в ООН попередила про ризик втягнення Білорусі у війну

    Україна заявила про зростаючу загрозу подальшого та більш глибокого втягнення Білорусі у війну Росії проти України, застерігши міжнародну спільноту від можливого розширення географії російської агресії. Відповідну заяву під час засідання Ради Безпеки ООН зробив постійний представник України при ООН Андрій Мельник, який наголосив, що дії Кремля системно підштовхують Мінськ до дедалі активнішої участі у війні.

    За словами українського дипломата, Білорусь перебуває під постійним і зростаючим політичним та військовим тиском з боку Російської Федерації, що проявляється у спільних військових заходах, розгортанні російських сил і засобів на білоруській території, а також у використанні інфраструктури країни для підтримки російських операцій проти України. Мельник підкреслив, що такі процеси не є випадковими, а формують довгострокову тенденцію, яка може призвести до прямого або опосередкованого розширення участі Білорусі у війні.

    Він наголосив, що Україна фіксує ознаки подальшої мілітаризації білоруського напрямку, зокрема через мобілізаційні заходи, розміщення передових російських ракетних систем на території Білорусі та проведення військових навчань, які можуть мати компоненти, пов’язані із ядерним плануванням. На думку української сторони, такі дії створюють новий рівень загрози безпеці не лише для України, а й для всього європейського континенту.

    Мельник підкреслив, що режим Олександра Лукашенка фактично дедалі більше втрачає ознаки повноцінного суверенного контролю, дозволяючи Росії використовувати територію Білорусі, її військову інфраструктуру та повітряний простір як елемент російської воєнної стратегії. Український представник наголосив, що це перетворює Білорусь на потенційний плацдарм для подальших агресивних дій Москви.

    “Під зростаючим тиском Кремля Білорусь підштовхують до глибшого залучення у війну, зокрема шляхом мобілізаційних заходів, розгортання передових ракетних систем та навчань, пов’язаних з ядерною зброєю”, — заявив Андрій Мельник під час виступу в Раді Безпеки ООН.

    Дипломат окремо наголосив, що Україна уважно моніторить усі дії Росії та Білорусі, які можуть свідчити про підготовку до нового етапу ескалації з північного напрямку. Він підкреслив, що Київ не виключає жодних сценаріїв розвитку подій, однак продовжує виходити з припущення, що нове вторгнення з території Білорусі не відбудеться. Водночас Україна залишає за собою право на рішучу відповідь у разі будь-якої агресії, відповідно до статті 51 Статуту ООН, яка гарантує право на самооборону.

    “Будь-який напад з Півночі викличе негайну та рішучу відповідь, і режим у Мінську зіткнеться з руйнівними наслідками”, — наголосив Мельник, коментуючи можливі сценарії ескалації.

    Окрему увагу український представник приділив питанню міжнародного санкційного тиску. Він закликав держави-члени ООН посилити обмежувальні заходи не лише проти Росії, а й проти Білорусі, підкресливши, що будь-які економічні чи політичні лазівки, які дозволяють Кремлю продовжувати фінансування війни, мають бути закриті. За його словами, недосконалість санкційного режиму фактично дає змогу Росії адаптуватися і продовжувати агресивні дії проти України.

    “Кожна лазівка, що залишається відкритою, кожна невиконана санкція та кожне джерело доходу, яке залишається недоторканим, дозволяють Кремлю продовжувати свою агресивну війну”, — заявив Мельник, звертаючись до міжнародної спільноти.

    Український дипломат також закликав західних партнерів значно збільшити обсяги військової допомоги Україні, особливо у сфері протиповітряної оборони, на тлі триваючих масованих російських атак по українських містах та критичній інфраструктурі. Він зауважив, що інтенсивність російських ударів свідчить про намір Москви продовжувати війну шляхом терору проти цивільного населення.

    У своїй заяві Мельник також звернув увагу на інформаційний вимір війни, зазначивши, що російська пропаганда дедалі частіше намагається виправдати або навіть фактично визнати невибірковий характер ударів по цивільних об’єктах у Києві та інших містах України, що, на його думку, є додатковим доказом системного характеру агресії.

    Заява України в Раді Безпеки ООН пролунала на тлі ширшого міжнародного обговорення ескалації війни, де низка країн, включно зі Сполученими Штатами та державами Європейського Союзу, вже висловили занепокоєння масштабами російських ударів та закликали до негайного припинення вогню як першого кроку до можливого дипломатичного врегулювання конфлікту.

  • «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    Президент США Дональд Трамп несподівано втрутився у політичну кампанію у Вірменії та відкрито підтримав чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня.

    Гучна заява Трампа пролунала у його соцмережі Truth Social і вже викликала резонанс як у самій Вірменії, так і за її межами.

    Американський президент назвав Пашиняна «чудовим другом і лідером», який нібито робить Вірменію «сильною, заможною та надзвичайно безпечною».

    «З цих причин Нікол має мою повну та безперечну підтримку на переобрання 7 червня 2026 року», — написав Трамп.

    Наприкінці свого звернення він перефразував власне відоме гасло Make America Great Again і заявив: «Зробимо Вірменію знову великою».

    Заява Трампа стала безпрецедентною для американської політики щодо Вірменії, адже чинні президенти США традиційно уникають настільки прямої підтримки конкретних кандидатів на виборах у пострадянських країнах.

    Особливу увагу привернуло й те, що Трамп у своєму дописі згадав державного секретаря США Марко Рубіо та новий транзитний проєкт під назвою «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання» — TRIPP.

    За словами Трампа, Рубіо вже відвідав Вірменію у межах реалізації цього проєкту.

    Деталі самого проєкту офіційно майже не розкриваються, однак західні аналітики припускають, що йдеться про нову американську логістичну та економічну ініціативу на Кавказі, яка має посилити вплив США у регіоні та зменшити залежність країн Південного Кавказу від Росії й Китаю.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна виглядає не лише політичним жестом, а й частиною ширшої геополітичної стратегії Вашингтона.

    Нікол Пашинян останніми роками поступово дистанціювався від Кремля, особливо після конфлікту навколо Нагірного Карабаху та фактичної втрати Вірменією контролю над регіоном у 2023 році.

    Після цього Єреван різко активізував контакти із Заходом.

    Вірменія почала брати участь у спільних військових навчаннях зі США, заморозила участь у деяких структурах ОДКБ та дедалі жорсткіше критикувала Росію за відсутність підтримки у конфлікті з Азербайджаном.

    Крім того, Пашинян відкрито заявляв, що Вірменія більше не може покладатися лише на Москву у питаннях безпеки.

    Саме тому заява Трампа вже викликала бурхливу реакцію у проросійських колах.

    Російські пропагандистські медіа та низка політиків у РФ сприйняли підтримку Пашиняна як чергову спробу США остаточно «відірвати» Вірменію від російської сфери впливу.

    Водночас у самій Вірменії реакція виявилася неоднозначною.

    Прихильники Пашиняна назвали заяву Трампа свідченням того, що Єреван отримує дедалі більшу підтримку Заходу.

    Натомість опозиція заявляє про «небезпечне зовнішнє втручання» у вибори.

    Опоненти прем’єра також нагадують, що Пашинян уже переживав масштабні внутрішньополітичні кризи після поразки у війні за Карабах та втрати частини територій.

    Попри це, його партія досі залишається однією з найвпливовіших політичних сил країни.

    Вибори у Вірменії 7 червня можуть стати одними з найважливіших за останні роки, адже фактично визначать подальший зовнішньополітичний курс держави — між Росією та Заходом.

    Політологи звертають увагу й на іншу деталь: це вже не перший випадок, коли Трамп відкрито підтримує іноземних політиків.

    Раніше він активно агітував за прем’єра Угорщини Віктора Орбана та називав його «великим лідером Європи».

    Втім, на виборах у квітні 2026 року Орбан програв своєму опоненту Петеру Мадяру.

    Саме тому в соцмережах уже почали жартувати про «ефект підтримки Трампа».

    Окремі аналітики вважають, що нинішній президент США дедалі активніше формує власну міжнародну політичну мережу союзників, орієнтовану на консервативні, націоналістичні та антиглобалістські сили.

    Водночас Кавказ для США залишається стратегічно важливим регіоном через енергетичні маршрути, транспортні коридори та близькість до Росії, Ірану й Туреччини.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна може свідчити про бажання Вашингтона посилити свій вплив у Вірменії напередодні можливих великих змін у регіоні.

    Офіційний Єреван поки стримано відреагував на заяву Трампа.

    Сам Пашинян публічно не коментував підтримку американського президента.

    Тим часом у Вірменії триває активна передвиборча кампанія, а головною темою дискусій залишаються питання безпеки, відносин із Росією та майбутнього курсу країни.

  • «Кожен одинадцятий під загрозою»: CNN підрахував, скільком країнам уже погрожував Трамп

    «Кожен одинадцятий під загрозою»: CNN підрахував, скільком країнам уже погрожував Трамп

    Президент США Дональд Трамп за час свого нинішнього президентського терміну погрожував застосуванням сили або військовими діями щонайменше 15 країнам світу. За підрахунками CNN, це означає, що під загрозою опинився фактично кожен одинадцятий мешканець планети.

    Про це йдеться в аналітичному матеріалі CNN, який присвячений різкому загостренню риторики Білого дому та дедалі агресивнішій зовнішній політиці Вашингтона.

    Останньою країною, яка потрапила до цього списку, став Оман. За даними журналістів, Трамп допустив можливість силового сценарію через контроль над стратегічними маршрутами та безпекою в регіоні Близького Сходу.

    Аналітики CNN зазначають, що географія заяв американського президента вже охоплює одразу кілька континентів — Північну й Південну Америку, Азію, Африку та навіть Європу. Формально до списку потрапила й Данія через неодноразові заяви Трампа щодо Гренландії.

    За інформацією телеканалу, протягом нинішнього терміну США вже проводили військові операції або удари на території семи країн. Серед них — Іран, Ірак, Сирія, Ємен, Сомалі, Нігерія та Венесуела.

    Водночас ще низці держав Трамп публічно або непрямо погрожував можливим застосуванням сили. До цього переліку CNN відносить:

    — Канаду;
    — Колумбію;
    — Кубу;
    — Мексику;
    — Панаму;
    — Данію;
    — Оман.

    Журналісти наголошують, що ці випадки не можна ставити в один ряд. Частина заяв стосувалася боротьби з терористичними угрупованнями чи безпеки судноплавства, однак в інших випадках ішлося про прямий тиск на уряди або навіть натяки на можливе втручання.

    Окрему увагу CNN звертає на так звану «теорію божевільного», яку раніше пов’язували з політикою президента США Річарда Ніксона. Її суть полягає у створенні образу максимально непередбачуваного лідера, здатного на радикальні дії, щоб змусити опонентів поступатися ще до реального конфлікту.

    На думку експертів, Трамп свідомо використовує саме таку модель поведінки у міжнародній політиці.

    У матеріалі також зазначається, що президент США дедалі частіше говорить про стратегічний контроль над ключовими територіями та транспортними маршрутами. Зокрема, серед потенційних «геополітичних цілей» Трампа CNN називає:

    — Канаду;
    — Кубу;
    — Гренландію;
    — Панамський канал;
    — Венесуелу.

    Журналісти припускають, що Трамп прагне максимально посилити вплив США на критично важливі точки світової логістики та безпеки — зокрема Ормузьку протоку, Панамський канал і Арктичний регіон.

    Останні заяви президента США дедалі частіше викликають резонанс не лише серед опонентів, а й усередині самих Сполучених Штатів. Нещодавно Трамп публічно заявив, що його не турбують звинувачення у «диктаторських» методах правління.

    «Краще бути геніальним диктатором, ніж тупим», — сказав американський президент під час одного з публічних виступів.

    Ще однією гучною заявою стало твердження Трампа про те, що він нібито міг би стати прем’єр-міністром Ізраїлю через високий рівень популярності в цій країні.

    Крім того, президент США оголосив про плани створити навколо Білого дому «імперію дронів». За словами Трампа, резиденцію президента захищатиме безпрецедентна кількість безпілотників.

    У CNN наголошують, що така риторика дедалі сильніше впливає на міжнародну політику та світову безпеку. Частина союзників США вже висловлює занепокоєння через непередбачуваність Вашингтона, тоді як противники Америки використовують ці заяви у власній пропаганді.

    Попри це, команда Трампа продовжує наполягати, що жорстка риторика є елементом стримування і способом захисту американських інтересів у світі.

  • Тихановська в Києві: перемога України визначить майбутнє Білорусі

    Тихановська в Києві: перемога України визначить майбутнє Білорусі

    Лідерка білоруської опозиції в екзилі Світлана Тихановська під час офіційного візиту до Києва заявила, що перемога України у війні проти Росії матиме вирішальне значення не лише для українського народу, а й для майбутнього самої Білорусі. Відповідну заяву вона зробила під час відкриття IV Міжнародного саміту міст і регіонів, який проходить у столиці України за участі українських та іноземних представників.

    У своєму виступі Світлана Тихановська наголосила, що результат російсько-української війни безпосередньо визначатиме майбутнє всієї Східної Європи, зокрема і долю Білорусі. За її словами, український спротив сьогодні став боротьбою не лише за територіальну цілісність України, а й за право народів регіону жити без імперського тиску та зовнішнього диктату з боку Росії.

    Тихановська підкреслила, що не має сумнівів у перемозі України. Водночас вона зазначила, що головне питання зараз полягає в тому, коли саме ця перемога настане та наскільки активно міжнародні партнери допомагатимуть Україні наближати завершення війни.

    За словами білоруської опозиціонерки, Україна фактично захищає не лише себе, а й усі народи, які тривалий час перебували “в тіні імперії”. Вона наголосила, що війна Росії проти України є спробою Кремля зберегти контроль над регіоном і не допустити остаточного виходу пострадянських країн із російської сфери впливу.

    Окрему увагу Світлана Тихановська приділила майбутнім відносинам між Україною та Білоруссю після можливих політичних змін у Мінську. Вона заявила, що одним із найважливіших внесків “вільної Білорусі” у безпеку України стане гарантія стабільності більш ніж тисячі кілометрів спільного кордону.

    Тихановська висловила переконання, що після демократичної трансформації Білорусі українські та білоруські міста й регіони зможуть відновити партнерство та співпрацю, які були фактично зруйновані після того, як режим Олександра Лукашенка дозволив Росії використати білоруську територію для вторгнення в Україну у лютому 2022 року.

    Під час свого візиту до Києва Світлана Тихановська також провела зустріч із президентом Володимиром Зеленським. За підсумками переговорів сторони обговорили питання безпеки в регіоні, ситуацію всередині Білорусі, а також посилення російського впливу на Мінськ.

    Окремо йшлося про спроби Кремля ще глибше втягнути Білорусь у війну проти України. Українська влада неодноразово заявляла, що Росія продовжує використовувати територію Білорусі для військового тиску, навчань та розміщення озброєння, водночас прагнучи посилити залежність режиму Лукашенка від Москви.

    У Києві при цьому наголошують, що розрізняють білоруський режим і білоруське суспільство. Українська влада неодноразово заявляла, що значна частина білорусів не підтримує участь своєї країни у війні на боці Росії, а демократичні сили Білорусі розглядаються як потенційний партнер України в майбутньому.

    Візит Тихановської відбувається на тлі активізації дипломатичних контактів між Києвом і представниками білоруської опозиції. В Офісі Тихановської раніше пояснювали, що поїздка до України має символічне та політичне значення і спрямована на поглиблення співпраці між демократичними силами двох країн.

    Крім того, після зустрічі з Тихановською міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив проти можливого послаблення санкцій щодо компанії Білоруськалій, яка є одним із ключових джерел валютних надходжень для білоруської влади.

    На тлі війни та зростання напруженості в регіоні Київ дедалі активніше формує окрему стратегію щодо Білорусі, яка передбачає підтримку демократичних сил і підготовку до потенційних змін політичної ситуації після завершення війни та можливого послаблення російського впливу на Мінськ.

  • ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    У Європейському Союзі почали обговорювати один із найбільш суперечливих сценаріїв майбутнього розширення блоку — тимчасове обмеження права вето для нових держав-членів після їх вступу до ЄС. Причиною таких дискусій став багаторічний досвід конфліктів усередині Союзу через позицію уряду Віктор Орбан, який неодноразово блокував ключові рішення Євросоюзу щодо України, санкційної політики та зовнішньої безпеки.

    Про це повідомляє The Guardian із посиланням на європейських дипломатів та джерела в інституціях ЄС. За інформацією видання, у Брюсселі дедалі серйозніше побоюються, що масштабне розширення Євросоюзу без внутрішньої реформи системи ухвалення рішень може фактично паралізувати роботу об’єднання.

    Йдеться про механізм одностайного голосування, який нині діє у низці критично важливих сфер. Зараз кожна країна-член ЄС має право накласти вето на рішення щодо зовнішньої політики, санкцій, безпекових питань, податкових реформ та окремих міжнародних угод. Саме ця система, яка десятиліттями вважалася гарантією рівноправності держав-членів, останніми роками дедалі частіше стає джерелом політичних криз усередині Євросоюзу.

    Особливе роздратування в Брюсселі викликала поведінка уряду Віктора Орбана, який регулярно використовував право вето як інструмент політичного тиску на партнерів по ЄС. Угорщина неодноразово блокувала або затягувала ухвалення пакетів допомоги Україні, санкцій проти Росії та низки зовнішньополітичних рішень. У багатьох європейських столицях це почали розглядати як приклад того, наскільки вразливою стала система одноголосного ухвалення рішень.

    Саме тому в Єврокомісії та серед держав-членів почали обговорювати варіант, за якого нові країни після вступу до ЄС протягом певного перехідного періоду не отримуватимуть автоматичного права блокувати рішення Союзу. За даними The Guardian, це може стосуватися насамперед сфер зовнішньої політики, санкційної політики та міжнародної безпеки.

    У Брюсселі побоюються, що якщо до ЄС одночасно приєднаються Україна, Молдова та країни Західних Балкан, кількість потенційних центрів блокування рішень різко зросте. За відсутності реформ це може ускладнити або навіть зробити неможливим швидке реагування ЄС на міжнародні кризи.

    Однією з перших держав, щодо яких потенційно можуть застосувати такий механізм, називають Чорногорію. Саме вона нині вважається найближчою до повноправного вступу до Євросоюзу серед усіх країн-кандидатів. Переговори про членство тривають уже 14 років, а цього місяця спеціальна технічна група провела перші засідання щодо підготовки фінального договору про вступ.

    Європейські дипломати визнають, що сама ідея тимчасового обмеження права вето є юридично та політично дуже складною. В ЄС побоюються, що такий підхід можуть сприйняти як створення “членів другого сорту”, що суперечить базовим принципам рівності всередині Союзу. Саме тому в Брюсселі наголошують, що мова може йти лише про тимчасовий перехідний механізм.

    Один із дипломатів ЄС назвав цю ідею “частиною креативного мислення”, яке зараз активно триває в межах дискусії про майбутнє розширення Союзу. За його словами, Європа намагається знайти модель, яка дозволить одночасно прийняти нових членів і не зруйнувати ефективність самої системи ухвалення рішень.

    Паралельно в Європі дедалі активніше обговорюють необхідність масштабної внутрішньої реформи ЄС. У Німеччина вже відкрито заявляють, що Євросоюз із 35 державами не зможе працювати за нинішньою моделлю. Міністр закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль раніше попереджав, що без переходу до нових механізмів голосування ЄС ризикує втратити керованість.

    На цьому тлі окремо обговорюється майбутнє Україна в Євросоюзі. У Брюсселі визнають, що Україна є особливим випадком через масштаб війни, необхідність післявоєнного відновлення та стратегічне значення для безпеки континенту. За оцінками ЄС, технічно Україна може завершити переговори про вступ приблизно за чотири роки, однак остаточні терміни залежатимуть як від внутрішніх реформ, так і від безпекової ситуації.

    Окрім цього, в Європі триває дискусія щодо проміжних моделей інтеграції для України. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував ідею “асоційованого членства”, яка дозволила б Україні брати участь у роботі європейських інституцій без повного права голосу на початковому етапі. Однак президент Володимир Зеленський уже публічно відкинув такий підхід, заявивши, що Україна прагне виключно повноправного і рівноправного членства.

    Усередині ЄС дедалі сильніше зростає розуміння того, що майбутнє розширення стане не лише випробуванням для країн-кандидатів, а й одним із найбільших викликів для самого Євросоюзу за останні десятиліття. Дискусії про право вето, реформу системи голосування та нову модель управління Союзом свідчать про те, що Європа вже готується до глибокої трансформації власної політичної архітектури.

  • США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    Сполучені Штати готують масштабний перегляд своєї участі в Північноатлантичному альянсі та можуть суттєво скоротити військовий внесок у НАТО, переклавши значну частину оборонних зобов’язань у Європі на європейських союзників. Про це повідомляє німецьке видання Spiegel, посилаючись на джерела серед дипломатів і представників Альянсу, які були ознайомлені із закритими консультаціями.

    За інформацією видання, наприкінці минулого тижня представник міністра оборони США Піт Гегсет провів закритий брифінг у штаб-квартирі НАТО, під час якого союзникам офіційно представили нову концепцію участі Вашингтона в обороні Європи. Йдеться про перегляд так званої “моделі сил НАТО”, яка була сформована після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році та передбачала значне американське військове присутність у Європі.

    Згідно з озвученими планами, Сполучені Штати можуть скоротити свою участь одразу в кількох ключових компонентах військової присутності Альянсу. Зокрема, йдеться про зменшення кількості винищувачів, стратегічних бомбардувальників, військово-морських кораблів, підводних човнів, безпілотних систем і літаків-заправників, які США надають у межах колективної оборони НАТО. За даними Spiegel, внесок США у винищувальну авіацію Альянсу може бути скорочений приблизно на третину, що створює суттєві прогалини у повітряній обороні Європи.

    Крім того, американська сторона, як стверджується, розглядає можливість повної відмови від надання НАТО підводних човнів у межах цієї моделі, а також істотного скорочення участі в забезпеченні авіаносними групами та ударними безпілотними системами. Особливу стурбованість у європейських столицях викликає можливе зменшення присутності стратегічних бомбардувальників США, які відіграють ключову роль у ядерному стримуванні та демонстрації сили в межах Альянсу.

    У Брюсселі такі сигнали стали несподіваними, оскільки європейські союзники розраховували радше на поступову адаптацію ролі США в НАТО, а не на різке скорочення військової участі. За даними джерел, деякі дипломати сприйняли озвучені плани як серйозний сигнал про зміну стратегічного підходу Вашингтона до безпеки Європи.

    Окремою проблемою для Європи є те, що низка критичних спроможностей США наразі не має швидкої заміни серед європейських країн. Зокрема, більшість держав ЄС не володіють стратегічними бомбардувальниками, здатними нести ядерну зброю, а також не мають повноцінних авіаносних ударних груп, які могли б компенсувати американську присутність у разі кризових сценаріїв. Це створює потенційні “вузькі місця” в системі колективної оборони, які неможливо швидко закрити навіть за умови різкого збільшення оборонних бюджетів.

    Попри скорочення конвенційної участі, Вашингтон, за даними Spiegel, наголошує, що не планує відмовлятися від ролі гаранта ядерного стримування в Європі. Водночас США очікують, що європейські союзники значно активніше братимуть на себе відповідальність за наземну, повітряну та морську оборону континенту.

    У Вашингтоні такі зміни пояснюють трансформацією глобальної безпекової ситуації та необхідністю перерозподілу військових ресурсів у бік інших регіонів світу. Американська сторона також наголошує, що європейські країни за останні роки суттєво збільшили оборонні витрати і тепер повинні перейти від фінансового внеску до реального нарощування власних військових можливостей.

    У межах нової концепції, яку в НАТО вже неофіційно називають “НАТО 3.0”, передбачається, що європейські союзники мають у максимально короткі терміни взяти на себе майже всю конвенційну оборону континенту. У самому Альянсі ці зміни дедалі частіше описують як можливий “поворотний момент”, який може змінити баланс ролей між США та Європою в системі колективної безпеки.

    Очікується, що до початку червня європейські країни мають підготувати узгоджені пропозиції щодо того, як саме вони компенсуватимуть скорочення американської участі. Після цього Вашингтон планує представити оновлену модель розподілу оборонних зобов’язань на саміті НАТО, який має відбутися в липні в Анкарі.

    На тлі цих процесів у Європі вже посилилися дискусії щодо необхідності створення більш автономної оборонної системи та зменшення залежності від США. Європейські політики та військові експерти попереджають, що у разі реалізації американського плану Альянс може увійти в один із найбільш трансформаційних періодів за всю свою історію, оскільки фактична структура безпеки континенту буде змінена вперше з часів холодної війни.