Позначка: геополітика

  • Атлантична рада й Ахметов

    Атлантична рада й Ахметов

    У складі керівництва Атлантичної ради велика кількість колишніх американських воєначальників і урядових чиновників. Атлантична рада – аналітичний центр, що фінансується НАТО, оборонною промисловістю і королівськими сім’ями Перської затоки.

    Один із великих активів Ахметова – компанія SCM – щорічно жертвує Раді від 500 до 999 тис. доларів. Впливовий член Атлантичної ради Андерс Ослунд змінив свою позицію з лютої критики Ахметова на активну співпрацю через вплив Дж.Мендози-Вілсона. Фінансова підтримка Ради та протидія Росії сприяли тому, що Атлантична Рада та офіційні представники Ахметова виробили спільну стратегію взаємодії, яка була прихильно прийнята близькими соратниками Ахметова.

    Суперечлива роль Атлантичної ради в реалізації інтересів у регіоні, а також корупційний характер її діяльності дає уявлення про стиль і філософію роботи з українськими кланами олігархів. У період 2017-2019 Рада докладала зусиль з реабілітації в інтересах Демократичної партії США заплямованої репутації української нафтогазовидобувної компанії Burisma після розслідування справи про хабарництво, в якій фігурував власник компанії Микола Злочевський.

    У цей період Burisma щорічно переказувала Атлантичній раді $100 тис. У межах свого партнерства Атлантична рада і Burisma провели кілька заходів у Вашингтоні, Нью-Йорку та Києві. Злочевський раніше обіймав посаду в адміністрації Януковича, покинув Україну після держперевороту і, таким чином, втратив ефективний контроль над компанією.

    Хантер Байден увійшов до правління Burisma Holdings у травні 2014 року, незважаючи на відсутність досвіду роботи в українській газовій галузі, і відповідав за міжнародні замовлення. Він також брав участь у злитті Burisma з американською консалтинговою фірмою Blue Star Strategies, яка була створена двома членами ради директорів Атлантичної ради і має зв’язки з адміністрацією Клінтона. За Обами головною сполучною ланкою між адміністрацією у Вашингтоні та Україною став Джо Байден. Burisma запросила до своєї ради кілька високопоставлених чиновників із Європи та США, зокрема колишнього президента Польщі Олександра Кваснєвського і колишнього керівника Антитерористичного центру ЦРУ Кофера Блека.

  • Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Побоювання, що Україну найближчим часом посадять за стіл переговорів з Росією, ні на чому не ґрунтуються, стверджує блогер Юрій Богданов. І тому, що плани під час війни рідко збуваються, і тому, що деякі союзники планів не мають взагалі.

    Знову нагрібає хвиля про перемовини, примушення до миру і оце усе.

    Тут і Макрон з його розміщенням військ, і проблеми з американською допомогою, і вибори Путіна, і нескінченність російських ресурсів, і Трамп — усе до купи. Тому варто все ж знову нагадати кілька очевидних речей.

    Проблема в тому, що, якщо ми дивимося на події навколо тільки через призму боротьби України і Росії, ми самі собі звужуємо поле для можливостей і маневру. Бо ситуація у світі набагато складніша, не крутиться навколо нас і вимагає думати і діяти складніше.

    Локально наша задача зараз — збереження української держави. Не спалення Москви (навіть якщо дуже хочеться). Не розвал Росії (навіть якщо дуже хочеться). А збереження України і її субʼєктності.

    Глобально ж все набагато масштабніше — Україні треба пережити період світової турбулентності, який тільки починається. Бо великі війни в інших частинах світу ймовірні, великі кризи у великих країнах ще тільки набирають ходу — і про Китай, і про США мова.

    Для вирішення глобальної задачі можна піти на різні маневри — і дипломатичні, і військові. Але головне, чого не треба робити — це робити різкі рухи під впливом емоцій.

    Російські плани мають тенденцію не справджуватися. Перший дедлайн “повного звільнення Донбасу від українців” (якщо не рахувати лютий — березень 2022) був на 9 травня 2022. А досі ні. Навіть близько ні. Про Київ чи Одесу вони можуть хіба мріяти.

    Українські плани теж не завжди реалізуються, але, наприклад, існування “бєлгородського напряму” бойових дій (замість “харківського”) навіть найбільші українські оптимісти 2022 року не могли уявити. Але він об’єктивно існує.

    Американські плани не факт, що взагалі існують, щодо характеру і перебігу цієї війни. Вони все ще набагато більше дивляться на Близький Схід і на Далекий Схід. Ну, такі вже пріоритети.

    Тому, коли вам вчергове напишуть, що “є план завершення війни літом 2024”, “восени 2024” чи 2025 року — вам напишуть свідому неправду. Навіть якщо хтось справді думає, що в нього є план. Будь то Байден, Сі, Ердоган чи Путiн. Війна може тривати ще багато років, може завершитися в умовне “завтра”. І напевно, майже кожний сценарій завершення буде неочікуваним для більшості спостерігачів, а ті, хто “спрогнозують правильно” — просто попадуть пальцем у небо. Рідко буває так, як у Другій світовій, це скоріше виключення для війн.

    Ми живемо — усі ми, від Байдена і Сі до нас з вами — у світі, де майбутнє є продуктом малопрогнозованих і малопрорахованих рішень, тенденцій і наслідків. Тому найкраще, що можна робити — @башити невпинно. Все інше, в тому числі спроби надовго планувати майбутнє, нічого, крім неврозу, не дасть. Той саме випадок, коли “роби, що можеш, а буде, як буде” — єдиний справді надійний план на майбутнє.

  • Як ставиться Трамп до України і що нас чекає, якщо його оберуть президентом

    Як ставиться Трамп до України і що нас чекає, якщо його оберуть президентом

    В останньому різдвяному привітанні до американців Дональд Трамп побажав своїм опонентам, яких він назвав бандитами, “гнити в пеклі разом із їхньою Росією/Україною”.

    Памʼятаючи турбулентність попередньої каденції Трампа і передчуваючи глибину повітряних ям у можливій наступній, останніми місяцями Україну ледь не судомило від думки про президентські вибори у США, що заплановані на 5 листопада 2024-го.

    Ще торік український істеблішмент і звичайні громадяни, як цивільні, так і військові, намагалися самі себе заспокоїти, мовляв, ще є час до американських виборів. І можна дещо встигнути.

    Однак український контрнаступ 2023 року, попри успіх на морі, на землі пішов не зовсім за тим сценарієм, на який очікували Україна та її союзники. Зокрема, і через брак допомоги від партнерів та відсутність панування у повітрі.

    трамп

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Дональд Трамп на виступі у Вірджинії, березень 2024

    Мить водорозділу настала 25 жовтня 2023 року, коли “трампісти” у Палаті представників обрали лояльного до експрезидента спікера і критика надання допомоги Україні – Майка Джонсона.

    Відтоді Київ не може отримати критично важливу допомогу від Вашингтона, свого ключового партнера, і почувається заручником внутрішньополітичної боротьби на Капітолії.

    Тінь Трампа неможливо не помітити у драмі навколо ненадання Україні $61-мільярдної допомоги, яку Джо Байден попросив надати ще торік.

    Попри декларації про необхідність негайного вирішення проблеми з мексиканським кордоном, до якого довгий час привʼязана поміч Києву, Трамп саботує процес.

    За логікою табору експрезидента, вирішення цієї надважливої для американського виборця проблеми стане перемогою Байдена, а Трамп не хоче дарувати опоненту жодного балу в розпал президентської кампанії.

    Дональд Трамп уже використовував блокування допомоги в політичних цілях. У 2019 році у телефонній розмові з президентом Зеленським він пропонував розслідувати діяльність сина Байдена в Україні.

    За тиждень до цього дзвінка Трамп наказав призупинити виділення військової допомоги Києву. Розблокувати її вдалося тоді, коли оприлюднення деталей дзвінка перетворилось у скандал. Білий дім мусив реагувати.

    байден, гантер байден

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Джо Байден цілує онука Бо, сина Гантера Байдена, після перемоги на виборах у 2020 році

    Але 5 листопада Америка обиратиме не лише нового президента. Цього дня американські виборці голосуватимуть і за новий склад Палати представників та третину Сенату.

    Беручи до уваги шалену популярність Трампа – понад 77% – усередині республіканського електорату, більшість конгресменів повʼязують власне політичне майбутнє виключно з його фігурою і тому не ризикують критикувати експрезидента або ставити під сумнів його дії.

    Саме з цим повʼязане багатомісячне відтермінування голосування за допомогу Україні.

    То яка історія відносин Трампа з Україною?

    Спойлер: доволі непередбачувана, як і власне політик.

    Звинувачення на адресу України у втручанні в американські вибори

    альперович

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Дмитро Альперович на конференції в Каліфорнії, травень 2017

    На початку літа 2016 року стало відомо, що Національний комітет демократичної партії США зазнав кібератаки.

    Комітет демпартії – це головний організм партії. Саме він обирає, хто балотуватиметься на місцевих і федеральних виборах, він також збирає партійні зʼїзди. Подібний нацкомітет має і республіканська партія.

    Хакерам, які зламали сервер комітету, вдалося викрасти електронне листування провідних членів демократичної партії, а також ймовірний компромат на Дональда Трампа.

    Американська розвідка залучила до розслідування компанію CrowdStrike, що спеціалізується на кібербезпеці. Та виявила, що сервер демократів зламали прокремлівські російські хакери з угруповань Fancy Bear і Cozy Bear.

    За результатами розслідування міністерство нацбезпеки США і директор Національної розвідки звинуватили Росію у втручанні в американські вибори.

    трамп, путін

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Трамп і Путін на саміті АТЕС, грудень 2017

    Утім на тлі звинувачень у бік Росії Трамп і його тодішній адвокат Руді Джуліані висунули іншу версію – про український слід.

    Трамп заявляв, начебто CrowdStrike належить “дуже багатому українцю”.

    На думку Трампа і Джуліані, компанія могла підробити дані розслідування, аби звинуватити Росію в кібератаці. Цієї версії Трамп дотримувався до кінця каденції.

    Прикметно, що насправді CrowdStrike заснував колишній москвич, а тепер американський громадянин Дмитро Альперович. У листопаді 2021 року він спрогнозував “майже неминучий” повномасштабний напад Росії на Україну.

    Перше виділення летальної військової допомоги

    джавелін, javelin

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Український військовий із “Джавеліном”, лютий 2023

    Утім саме за Дональда Трампа Білий дім уперше схвалив надання Україні летальної зброї, знявши попередні обмеження, які діяли за адміністрації демократа Барака Обами.

    Це сталося у перший рік президентства Трампа і викликало схвалення навіть серед таких послідовних його критиків, як сенатор Джон Маккейн.

    У 2018 до України прибули перші протитанкові ракетні комплекси Javelin. До того часу Вашингтон надавав Києву лише нелетальну амуніцію і транспорт.

    “Я той, хто дав Україні наступальне озброєння і протитанкові системи. Обама цього не зробив… Він відправляв подушки і ковдри”, – порівняв Трамп себе із попередником в інтервʼю CBS.

    Імпічмент 2019 року

    зеленський, трамп

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Володимир Зеленський і Дональд Трамп у Нью-Йорку, вересень 2019

    Чи не найяскравіше траєкторію потенційних майбутніх відносин Трампа з Україною здатен проілюструвати головний політичний скандал 2019 року – перший імпічмент Дональда Трампа.

    Тоді експрезидент заморозив виділення допомоги Україні, а демократи ініціювали розслідування через підозру у вчиненні Трампом тиску на президента Зеленського.

    В основу розслідування лягла телефонна розмова Трампа з новообраним президентом Зеленським.

    Під час дзвінка Трамп попросив Зеленського “розібратися” у справі Гантера Байдена, сина свого очікуваного опонента на майбутніх виборах Джо Байдена.

    віндман

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Александр Віндман складає присягу перед наданням свідчень, листопад 2019

    Як стверджував народжений у Києві офіцер армії США Александр Віндман, який чув телефонну розмову і виступив інформатором у справі, Трамп у такий спосіб схиляв Київ розслідувати причетність Гантера Байдена до корупції під час перебування того в раді директорів газовидобувної компанії Burisma.

    Водночас Дональд Трамп усі звинувачення відкидав.

    І хоча Палата представників проголосувала за імпічмент Трампа, в контрольованому республіканцями Сенаті для цього забракло голосів.

    Відтак імпічмент Дональду Трампу офіційно не оголосили.

    Утім Україна і Трамп після цього стали одне для одного токсичними.

    Обіцянка завершити війну за 24 години

    Після 24 лютого 2022 року Дональд Трамп неодноразово висловлювався, що Росія ніколи б не напала на Україну, якби він був президентом США.

    Торік у липні політик заявив, що здатен за 24 години завершити війну, організувавши переговори за участю Путіна і Зеленського.

    “Я дуже добре знаю Зеленського, я знаю Путіна дуже добре, навіть краще, і в мене були хороші стосунки з ними обома”, – розповів він в ефірі Fox News.

    Утім колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон стверджує, що подібні заяви означають лише бажання потенційного майбутнього президента домовитися з Росією за рахунок України, тобто примусити Київ до капітуляції.

    трамп, болтон

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Джон Болтон на засіданні з Дональдом Трампом, лютий 2019

    Володимир Зеленський назвав небезпечними твердження експрезидента США про можливість завершити війну Росії проти України за одну добу. І запросив Дональда Трампа відвідати країну.

    “Мені знадобляться 24 хвилини, щоби пояснити президенту Трампу, що він не може вирішити війну. Він не може принести мир через Путіна”, – заявив президент України.

    У відповідь Трамп сказав, що має велику повагу до Зеленського, але його візит за президентства Байдена був би недоречним, адже може створити конфлікт інтересів.

    Допомога в обмін на кредит

    До походу в політику Дональд Трамп був бізнесменом. Ним він частково залишився навіть за перебування в Білому домі.

    За його каденції у вашингтонському готелі, який на той час належав його бізнес-імперії, – Trump International Hotel – іноземні делегації з шести держав витратили понад 750 тис. доларів.

    ліндсі грем

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Сенатор Ліндсі Грем на пресконференції у Києві, травень 2023

    Тож ідея Трампа, яку нещодавно озвучив сенатор-республіканець Ліндсі Грем, не повинна дивувати.

    Останній заявив, що США можуть надавати Україні допомогу в кредит або ж в обмін на корисні копалини.

    У такий спосіб, стверджує Грем, можна буде розблокувати допомогу. Деякі українські експерти вважають таку ідею цілком робочою.

    Схожий транзакційний бізнесовий підхід Трамп демонструє не лише щодо України, але й найближчих союзників Америки у НАТО.

    Захід збурила нещодавня заява політика про те, що він заохотив би Росію напасти на ті держави Альянсу, які недостатньо вкладаються в оборону.

    сікорський

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Радослав Сікорський на пресконференції у Варшаві, лютий 2024

    У відповідь на це міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагадав, що єдиний випадок застосування Пʼятої статті Північноатлантичного договору відбувся після терористичних атак у США 11 вересня 2001 року.

    “Польща надіслала бригаду до Ґазні, непростої провінції в Афганістані. Але ми не виставили рахунок Вашингтону. Військовий альянс – це не районна охоронна компанія”, – заявив Сікорський.

    Чи готовий Дональд Трамп бачити всю складність війни Росії проти України, відмовившись від бізнесової оптики?

    Чи може усвідомити, що програш України означатиме стратегічне посилення головного, на його ж переконання, опонента США – Китаю – на світовій політичній арені?

    Від цього багато в чому залежить сценарій фіналу війни в Україні.

    трамп, путін

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Дональд Трамп і Путін на саміті G20 у Буенос-Айресі, листопад 2018

    Нещодавно на мітингу в Південній Кароліні політик звинуватив Джо Байдена в нерішучості щодо Путіна в питанні України.

    Керівнику Росії, за словами Трампа, “віддадуть усе, що він хоче, включно з Україною”. “Це подарунок. Він отримав подарунок”, – стверджував експрезидент США.

    Утім головною передбачуваною рисою Дональда Трампа залишається його непередбачуваність.

    Відтак остання риторика політика не здатна негайно переконати українців, що Київ не стане подарунком Кремлю, якщо господарем Білого дому знову виявиться Трамп.

     

  • Заморозка війни в Україні: чим це вигідно Китаю і хто прийматиме рішення

    Заморозка війни в Україні: чим це вигідно Китаю і хто прийматиме рішення

    Чим далі, тим більше заморожування війни з Росією стає найімовірнішим сценарієм, зазначає аналітик Валерій Пекар. Українському суспільству потрібно розібратися з тим, наскільки цей сценарій є прийнятним і на які поступки можна піти.

    Описуючи сценарії на 2024-2025, я зазначав, що інерційним сценарієм (тобто таким, яким все нині рухається) є найгірший для України сценарій війни на виснаження зі втратою західної підтримки та, внаслідок цього, значною втратою здатності чинити спротив. Але найімовірнішим сценарієм я називав не його. І це досить нестандартний випадок, бо зазвичай інерційний сценарій і є найімовірнішим. Але коли діють потужні сили, що намагаються збити інерційний сценарій та перемкнутися на якийсь кращий, то інерційний сценарій втрачає ймовірність. Це якраз те, що нині маємо.

    Найбільш імовірним сценарієм я називав другий — сценарій заморожування війни, який минулого року виглядав зовсім неможливим. Адже проти замороження війни були налаштовані як українське суспільство, так і Путін, який собі обрав перший сценарій війни на виснаження.

    Минуло три місяці, і нині у повітрі починає відчуватися запах другого сценарію. Він все ще виглядає неприйнятним для українського суспільства та для російського керівництва. Але він дуже потрібен Америці та Європі. Він потрібен європейській індустрії, щоб наростити оборонні спроможності. Він потрібен європейським лідерам, щоб підготувати свої суспільства до змін. Він потрібен Байдену, щоб вийти на вибори миротворцем. Він потрібен Трампу, щоб критикувати Байдена за неспроможність та вирівняти провал, створений невдалою міжпартійною боротьбою. Він потрібен всім українським політикам, щоб провести вибори і перемогти (всі вони сподіваються на перемогу).

    Але й два головних противники цього сценарію не можуть похвалитися непохитністю позиції. Українське суспільство в цілому не примирилося з категоричною необхідністю мобілізації. Політики затягують ухвалення закону, і ми не бачимо шаленого тиску суспільства з метою прискорити цей процес. Люди, які на фронті, не вічні й не залізні, але навіть голос мільйонів їхніх родичів не чути на тлі єдиного марафону.

    Так само і Путін, хоч і продовжує агресивну риторику, але посилає досить змішані сигнали. Ми не знаємо, що з цього є маскуванням, а що справжнім, бо ми не знаємо реального стану російської економіки. Ми не знаємо, чи вважають у Кремлі, що час грає на них, чи на нас. Ми навіть самі не певні, на кого грає час.

    За всім цим стоїть Китай. Хоч він і має стратегію власного виграшу при всіх варіантах продовження чи завершення війни, але ми не знаємо, чи не вважає виграш від перемир’я більшим. Дуже ймовірно, що так, бо в нього економічні проблеми, вирішенню яких війна не сприяє.

    Нагадаю, що сценарій заморожування війни передбачає другу фазу агресії через 3-5-7 років, після відновлення спроможності Росії та вивчення нею помилок першої фази. Це означає, що руйнівний вплив другої фази може бути більшим. Для цього Росія та Україна мають інтенсивно готуватися до цієї фази — Україна за допомогою Заходу, Росія за допомогою Китаю. Але успішність української підготовки залежить від підсумків виборів — перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії й державних інституцій здатна відвернути другу фазу війни, а перемога популістів може призвести до слабкої підготовки та втрати української державності, що і є стратегічною метою Путіна.

    Отже, дуже ймовірно, що найближчим часом нас із різних боків будуть схиляти до заморожування, замирення, перемир’я тощо.

    Це означає, що українському суспільству терміново потрібен відкритий чесний діалог по трьох ключових питаннях:

    1. Чи є прийнятним заморожування в умовах, коли, з одного боку, Україні бракує зброї, мобілізація гальмує, є шанс провести вибори, — а з іншого боку, Росія порушить перемир’я в будь-який момент, а в США до влади можуть прийти люди, налаштовані обеззброїти Україну та Європу. Іншими словами, на кого працює час — на нас чи на ворогів.

    2. Якщо відповідь на перше питання позитивна, тоді які червоні лінії не можна переступати за будь-яких умов? Очевидно, список червоних ліній включає неприпустимість:

    • будь-якої “демілітаризації”, бо це запрошення до продовження агресії;
    • відмови від європейської та євроатлантичної інтеграції, бо це означатиме, що 10 років минули марно;
    • визнання зміни політичного статусу окупованих територій, бо це порушення Конституції.

    Водночас на якісь поступки доведеться йти, і треба довго й якісно проговорити червоні лінії в суспільстві.

    3. Якщо відповідь на перше питання негативна, то що ми як суспільство мусимо робити, аби відмова від переговорів та продовження війни не перетворилися на спалювання життів та врешті — на поразку, а вели нас до перемоги.

    І розпочати цей суспільний діалог варто з обговорення того, що таке перемога і що таке поразка. Це не один біт інформації, не чорно-біла картинка: між перемогою й поразкою лежить широкий спектр, що включає часткові перемоги й поразки, неперемоги й непоразки. Що означають слова, які ми щодня використовуємо? Чи всі верстви суспільства їх розуміють однаково? Де межа між прийнятним і неприйнятним?

    Ось про що ми маємо говорити найближчим часом.

  • Україна в НАТО – це занадто ризиковано, вважає американський експерт

    Україна в НАТО – це занадто ризиковано, вважає американський експерт

    Приймати Україну в НАТО зараз занадто ризиковано, пише співробітник аналітичного центру Defense Priorities Деніел Депетріс у своєму матеріалі для The Washington Post.

    Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО занадто довго вирішують, чи повинна Україна бути членом альянсу. На думку автора, Вашингтону давно пора дати українцям відповідь: “Дякую, але ні”.

    Брати Україну під “парасольку НАТО” неправильно з низки причин, наголошується в статті. По-перше, це, швидше за все, затягне український конфлікт, а не скоротить його.

    По-друге, навіть якби Україна вступила до альянсу, незрозуміло, чи переконає це Росію в тому, що Сполучені Штати та їхні європейські союзники битимуться на боці Києва. За останні два роки Захід неодноразово вирішував не робити цього, а США навіть заборонили використовувати американську зброю для нанесення ударів по території Росії.

    “Замість того щоб постійно дражнити Україну примарним членством у НАТО в якійсь віддаленій перспективі, альянс повинен чесно їй сказати: ми вас підтримаємо, але витрати від офіційного членства просто переважують вигоди”, – пише автор.

  • Два роки великої війни: відповіді на п’ять ключових питань

    Два роки великої війни: відповіді на п’ять ключових питань

    Через два роки після початку повномасштабної війни в Україні немає жодних підстав вважати, що вона скоро закінчиться.

    Ні Україна, ні Росія, ні ключові союзники з обох боків не бачать підстав для мирного врегулювання.

    Київ непохитний у тому, що його міжнародно визнані кордони мають бути відновлені, а всі окуповані території звільнені. Тоді як Москва продовжує стверджувати, що Україна не є повноцінною державою, і російські сили будуть тиснути, поки не досягнуть своїх цілей.

    Ми спробували відповісти на пʼять ключових питань про те, що відбувається зараз і як події можуть розвиватися у майбутньому.

    Хто перемагає?

    Протягом зими точилися запеклі бої, які коштували обом сторонам багатьох життів.

    Лінія фронту простягнулася на тисячу кілометрів, і її форма мало змінилася з осені 2022 року.

    За кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення два роки тому Україна відтіснила російські війська з півночі та від Києва. Пізніше того ж року вона повернула собі значні території на сході та півдні.

    Але тепер російські сили міцно окопалися, а українці кажуть, що їхні боєприпаси закінчуються.

    Авдіївка

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, У середині лютого українські війська відступили від Авдіївки, за яку тривали запеклі бої з минулого жовтня

    Багато хто говорить про глухий кут, наприклад, нещодавно звільнений головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, а також прокремлівські воєнні блогери.

    У середині лютого українські війська відступили від Авдіївки на сході, за яку тривали запеклі бої з минулого жовтня.

    Москва оголосила це великою перемогою, адже Авдіївка має стратегічне розташування, потенційно відкриваючи шляхи для глибшого вторгнення.

    У Києві заявили, що відведення спрямоване на збереження життя військових, й не приховували, що сили противника переважали чисельністю та озброєнням у рази.

    Це був найбільший здобуток Росії з моменту захоплення Бахмута в травні минулого року. Але Авдіївка лежить всього за 20 км на північний захід від Донецька, окупованого Росією з 2014 року.

    Такий прогрес далекий від початкових амбіцій Росії в лютому 2022 року, про які казали військові блогери та повторювала державна пропаганда – взяти Київ “за три дні”.

    Зараз близько 18% території України залишається під російською окупацією, разом з анексованим у березні 2014 року Кримом та значними частинами Донецької та Луганської областей на сході, які Росія захопила після цього.

    Підтримка України згасає?

    За останні два роки союзники України надіслали їй величезні обсяги військової, фінансової та гуманітарної допомоги – майже 92 мільярди доларів від інституцій Європейського Союзу та 73 мільярди доларів від США станом на січень 2024 року, за даними Кільського інституту світової економіки.

    Поставлені Заходом танки, ППО та далекобійна артилерія суттєво допомогли Україні.

    Але протягом останніх місяців потік допомоги скоротився на тлі дебатів про те, як довго союзники можуть реально підтримувати Україну.

    У США новий пакет допомоги на 60 мільярдів доларів опинився заблокованим у Конгресі через внутрішні політичні суперечки.

    Серед прихильників України також є занепокоєння, що підтримка США суттєво скоротиться, якщо Дональд Трамп повернеться у Білий дім на президентських виборах у листопаді.

    У ЄС пакет допомоги на 54 мільярди доларів схвалили у лютому після тривалих дискусій і торгів, насамперед з Угорщиною, прем’єр-міністр якої Віктор Орбан є союзником Путіна і виступає проти підтримки України.

    Крім того, ЄС зможе поставити лише близько половини від одного мільйона артилерійських снарядів, які він обіцяв Києву до кінця березня 2024 року.

    хаймарс

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Найбільше військової допомоги Україні надали США

    Водночас серед прихильників Росії – насамперед Білорусь, чию територію та повітряний простір Москва використовувала для наступу на Україну.

    США та ЄС стверджують, що Іран постачає Росії безпілотники, хоча Іран твердить, що надав Росії лише невелику кількість дронів ще до початку війни.

    БПЛА стали зброєю, яку ефективно використовують обидві сторони. Вони здатні ухилятися від протиповітряної оборони.

    На днях агентство Reuters із посиланням на шість анонімних джерел повідомило, що Іран також розпочав постачання Росії великої кількості потужних балістичних ракет.

    Санкції не спрацювали так добре, як сподівалися західні країни, і Росії все ще вдається продавати свою нафту та купувати запасні частини й компоненти для своєї військової промисловості.

    Вважається, що Китай не надає зброю жодній зі сторін. Пекін загалом дотримується обережної дипломатичної лінії щодо цієї війни, не засуджуючи російське вторгнення, але й не підтримуючи Москву зброєю. Однак і Китай, і Індія продовжують купувати російську нафту.

    І Росія, і Україна також доклали багато зусиль, щоб привернути на свій бік країн Глобального півдня, здійснивши численні дипломатичні візити до Африки та Латинської Америки.

    Чи змінилися цілі Росії?

    Володимир Путін, схоже, все ще не відмовився захопити всю Україну.

    У своєму нещодавньому інтерв’ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін – без жодних заперечень з боку співрозмовника – знову виклав своє спотворене бачення історії та війни в Україні.

    Він давно стверджує, не наводячи, утім, доказів, що цивільне населення в Україні, насамперед на Донбасі, потребує захисту Росії.

    Путін

    АВТОР ФОТО,SPUTNIK / REUTERS Підпис до фото, Під час свого довгого інтерв’ю з Такером Карлсоном Путін скаржився й на розширення впливу НАТО на схід

    Перед війною він написав великий нарис, у якому заперечував існування України як суверенної держави, заявляючи, що росіяни й українці — “один народ”.

    У грудні 2023 року він заявив, що цілі “спеціальної військової операції”, як Росія називає своє вторгнення в Україну, не змінилися, й вони, як і раніше, включають “денацифікацію” України. Ця ідея базується на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу.

    Він також каже, що хоче “демілітаризації” та “нейтральної” України, і продовжує виступати проти розширення впливу НАТО на схід.

    Як незалежна держава Україна ніколи не входила до жодних військових союзів. Її політичні цілі включали приєднання до Європейського Союзу, і вона вела переговори про більш тісний альянс із НАТО – ці обидві перспективи тепер здаються ближчими, ніж на початку війни.

    Ці цілі мали на меті зміцнити державність України та захистити її від втягування в будь-які геополітичні проєкти відновлення Радянського Союзу у тій чи іншій формі.

    Як закінчиться війна?

    Враховуючи, що жодна сторона, здаватися не збирається, а Путін, схоже, залишиться при владі, прогнози аналітиків схиляються до тривалої війни.

    Аналітичний центр із питань безпеки Globsec, опитавши десятків експертів, оцінив ймовірність різних сценаріїв завершення війни. Найімовірнішим стала війна на виснаження, яка розтягнеться за 2025 рік, з великими втратами з обох сторін, а Україна й надалі залежатиме від постачання зброї з боку союзників.

    Другий можливий розвиток подій – ескалація конфліктів в інших частинах світу, як-от Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься розпалювати напруженість.

    Солдат

    АВТОР ФОТО,EPA Підпис до фото, Експерти кажуть, що найбільш імовірною є тривала війна на виснаження з великими жертвами

    Дослідники назвали ще два потенційних сценарії з однаковою ймовірністю. Перший – Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягне. Другий – підтримка союзників України зменшиться, і вони підштовхуватимуть Київ до переговорів.

    Проте залишається невизначеність як щодо потенційного впливу президентських виборів у США, так і щодо того, як інші війни, насамперед конфлікт Ізраїля із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії.

    Чи може війна поширитися?

    У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що утримання країни в “штучному дефіциті” зброї грає на руку Росії.

    На конференції з безпеки в Мюнхені він сказав, що Путін зробить наступні кілька років “катастрофічними” для багатьох інших країн, якщо західний світ не обʼєднається, щоб дати йому відсіч.

    Аналітичний центр Rusi каже, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво та готова до тривалої війни. Аналітики кажуть, що Європа не встигає за цим, про це також заявив міністр закордонних справ Польщі.

    Європейські країни, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, нещодавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття.

    Це підштовхнуло НАТО та ЄС до активізації майбутнього планування як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства жити в зовсім іншому світі.

  • Голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко написав колонку для The Economist.

    Голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко написав колонку для The Economist.

    Мета війни Росії в Україні – знищення Сил оборони України – залишається незмінною. Незважаючи на величезну перевагу в ресурсах, Росія вже майже два роки не може виконати це завдання.

    Поряд із героїзмом українських військових і згуртуванням населення навколо держави ключову роль у цьому відіграла підтримка Заходу. Саме ця підтримка посилює глобальний вимір війни і унеможливлює досягнення Росією своїх наполеонівських цілей.

    До цих цілей належать, насамперед, анексія українських територій, проголошених політичним керівництвом Москви “історичними російськими землями”; і створення політичного утворення, що повністю залежить від Москви в управлінні тими українськими землями, які не можуть бути напряму анексовані.

    Володимир Путін, президент Росії, сподівається, що перемога над Україною допоможе йому відновити контроль над колишніми радянськими республіками на принципах російського імперіалізму, які як передували, так і послідували за комуністичною епохою. Кремль розуміє, що якщо Україна впаде, йому буде легше повернути собі інші колишні радянські республіки. Якщо Україна вистоїть, втрата Росією впливу на Південний Кавказ і Центральну Азію стане питанням часу.

    Нападаючи на Україну, Росія вважає, що вона одночасно перебуває у стані війни із Заходом. Путін сподівається на ефект доміно. Він вважає, що якщо Захід, і насамперед США, зазнають нищівної поразки в Україні (другого такого приниження лише за кілька років після безладного відходу з Афганістану), то він швидко втратить глобальний вплив.

    Ревізіоністські держави, які спрямували погляд на Україну, побачать це і вирішать, що їхній час настав. У результаті за кілька років буде встановлено новий, багатополярний світопорядок, у якому найважливіші питання вирішуватиме низка великих держав-конкурентів, включно з Росією. Сі Цзіньпін, лідер Китаю, найсильнішого конкурента Заходу, уважно спостерігає за війною і робить свої власні висновки.

    Росія знає, що перемога, якої вона жадає над Україною, матиме глобальний ефект. Росія також розуміє, що вона не зможе досягти там своїх цілей, не зруйнувавши світовий порядок.

    За останні два роки Москва створила коаліцію, до якої входять Північна Корея та Іран, а також низка менш явно активних учасників із глобального півдня, які сподіваються отримати вигоду зі зростаючої геополітичної напруженості. Ця коаліція багато в чому має неформальний характер, але її вплив гостро відчувається: вона забезпечує політичну і матеріальну підтримку російської агресії, постачаючи артилерійські снаряди, безпілотники та іншу військову техніку і технології. Крім військової сфери, він витрачає багато енергії на економічну, кібер- та інформаційну війну та інші підривні дії. Його мета – дестабілізувати світовий порядок.

    Росія та її спільники користуються величезним привілеєм. Вони борються з грубою силою за створення нового глобального порядку, тоді як багато хто на Заході насамперед прагне використати м’яку силу для збереження старого, що виник внаслідок холодної війни. Давно відомо, що ті, хто спирається на силу для здійснення нового, мають суттєву перевагу перед прихильниками старого, які, за великим рахунком, добровільно вводять обмеження на засоби досягнення своїх цілей.

    Водночас, якщо Росії не вдасться перемогти Україну на полі бою, її глобальні цілі будуть суттєво підірвані. Зміцнення потенціалу оборони і безпеки України, а також забезпечення стійкості суспільства і держави – це найпростіший і найдешевший спосіб для Заходу зупинити Росію та інші ревізіоністські держави.

    Сьогодні Україна здатна відбити російську агресію за адекватної військової та економічної підтримки Заходу. Ця підтримка залишиться ефективною, якщо вона буде тривалою (доти, доки не припиниться російська агресія) і всеосяжною (що включає політичну, економічну, військову та розвідувальну підтримку, а також допомогу в протидії кібервійні та дезінформації).

    Найостаннішим прикладом такого підходу є підписання Угоди про співробітництво в галузі безпеки між Україною та Великою Британією 12 січня. За винятком країн Балтії, які зараз є частиною ЄС і НАТО, це була третя угода такого роду між колишньою радянською республікою та іншою країною. Перші дві – між Туреччиною та Азербайджаном 2021 року і між Францією та Вірменією 2023 року – мали певний вплив на Південний Кавказ, але не змінили правил гри.

    Угода між Україною та Великою Британією могла б виявитися набагато більш значущою. Це перший у своєму роді проєкт, що торкнувся ядра колишньої Російської імперії; Путін вважає Україну невід’ємною частиною “історичної” Росії. Це перший договір між Україною і великою державою, який закріплює геополітичну реальність, що виникає, в юридичній угоді. Це знаменує собою глибоке зрушення в підході Заходу до російської концепції своїх “сфер впливу”. Стримана реакція британських ЗМІ на угоду показує, наскільки нормальними і рутинними стали англо-українські відносини в галузі оборони і безпеки в суспільній свідомості.

    Тепер, як і впродовж усієї історії, Велика Британія може слугувати прикладом для інших. Угода, підписана 12 січня, може прокласти шлях до аналогічних угод з іншими західними країнами. Одинадцять із них перебувають на різних стадіях переговорів щодо таких угод з Україною. Спільна декларація g7 про підтримку України, підписана на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року, явно приносить свої плоди.

    Угоди про співпрацю у сфері безпеки поступово переводять Україну в західний безпековий простір, не вимагаючи присутності західних військ на українській землі. Вони привчають світ до участі України в альянсі. Подібні угоди створюють підґрунтя для вступу України до НАТО, рішення про який було ухвалено ще 2008 року в Бухаресті. Це найкраща гарантія безпеки не тільки для України, а й для всієї Східної Європи.

    Підписавши угоду про безпеку, Велика Британія зробила крок у стримуванні росіян. Коли інші наслідуватимуть цей приклад, їхні спільні зусилля матимуть великий вплив на агресивну війну Росії та на її майбутні амбіції. Щоб забезпечити перемогу, Україні потрібні такі спільні зусилля. Довгий шлях складається з багатьох кроків.

  • Економіст Рубіні пропонує Україні розглянути можливість припинення вогню з поточною лінієюї фронту

    Економіст Рубіні пропонує Україні розглянути можливість припинення вогню з поточною лінієюї фронту

    Сценарій припинення вогню за поточної лінії фронту, в якому президента Росії Володимира Путіна змусять погодитися на нього Китай і країни Глобального Півдня, а ЄС і НАТО дадуть Києву гарантії безпеки та реальні перспективи вступу, є оптимальним для України за умов її поточної міжнародної фінансової та військової підтримки і реальної оцінки її перспектив, вважає відомий економіст Нуріель Рубіні.

    “І тоді ви зможете почати відновлювати свою країну, станете частиною Європи, в кінцевому підсумку станете частиною НАТО. І, зрештою, ви знаєте, Росія є країною, яка перебуває в занепаді – в економічному, соціальному та політичному плані. Усе вибухне. Це може тривати п’ять років, може тривати 10 років, і, можливо, десь у майбутньому ви зможете повернути собі решту своєї землі”, – таку думку висловив він під час дискусії “Глобальні загрози від війни Росії і Формула миру президента Зеленського”, організованої Фондом Віктора Пінчука на полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

    Рубіні вважає, що нинішня політична ситуація в США, а також обмеження в ЄС, як-от, наприклад, Угорщина, не дають змоги Україні розраховувати, що їй буде надано додаткову економічну й військову допомогу в необхідних розмірах.

    “Але навіть якби були гроші, є ще одне вузьке місце. Нині у світі недостатньо зброї для всіх конфліктів, з якими доводиться боротися. Це не лише Росія та Україна. Це те, що відбувається на Близькому Сході. США мають передати її Тайваню, відновити свої сили на Гуамі та Окінаві. У буквальному сенсі не вистачає боєприпасів, щоб дати всім можливість битися й захищати все, що ви хочете”, – додав він.

    На думку економіста, з огляду на результати контрнаступу 2023 року й вибудувану Росією оборону ймовірність успіху майбутнього контрнаступу, що буде пов’язаний із новими жертвами, руйнуванням інфраструктури та втратами економіки, невелика, а скоріше навіть можливе просування російських військ з урахуванням побудованої ними військової економіки.

    Водночас Рубіні зазначив, що неможливість розв’язати нині ситуацію військовим шляхом не повинна змусити Україну відмовитися від своїх цілей щодо відновлення територіальної цілісності в довгостроковій перспективі.

    Він наголосив, що хороша новина полягає в початку переговорів про членство України в ЄС, що означає значні інвестиції в разі припинення війни, зокрема і зі США, реструктуризацію боргу, а згодом до коштів на відновлення можуть додатися і $300 млрд заморожених російських активів.

    Економіст визнав, що Путін є перешкодою для того, щоб домогтися припинення вогню.

    “Але, я думаю, що в цей момент Глобальний Південь і Китай скажуть йому, що ці конфлікти завдають такої великої шкоди Глобальному Півдню з погляду цін на продовольство, енергію тощо, що доведеться прийняти таку угоду. На мій погляд, це найкраще, чого ви можете реально досягти просто зараз”, – підсумував Рубіні.

    Він наголосив, що навіть якщо буде припинення вогню, то це однаково означає, що Путін програв війну, оскільки він думав, що за два тижні візьме Україну й поставить маріонетковий уряд, а за весь час зміг збільшити контрольовану територію з 14% до 18%, не досягнувши поставлених цілей.

    “Україна ніколи не буде частиною Росії, вона буде частиною Європи і НАТО. І те, скільки це коштує Росії, – це жах, катастрофа“, – заявив економіст.

    На його думку, економічні втрати РФ зараз і в майбутньому можуть призвести до колапсу режиму, і, можливо, новий режим готовий буде обговорювати з Україною територіальні питання.

    Заступник міністра закордонних справ України Микола Точицький заявив, що припинення вогню – це те, чого хоче Путін, можливо, не сьогодні, але це буде приклад його союзникам, що можна поставити під сумнів міжнародний порядок, розпочати агресію й забирати землю, порушуючи територіальну цілісність.

    “Ми не бачимо можливостей для будь-яких дискусій із режимом Путіна”, – наголосив Точицький.

  • Адміністрація Байдена непомітно змінює свою стратегію в Україні

    Адміністрація Байдена непомітно змінює свою стратегію в Україні

    Протягом двох років Байден і Зеленський були зосереджені на тому, щоб витіснити Росію з України. Зараз Вашингтон обговорює перехід до більш оборонної позиції.
    За словами представника адміністрації Байдена та європейських чиновників, які працюють у Вашингтоні, адміністрація Байдена та європейські чиновники непомітно зміщують акценти з підтримки мети України – повної перемоги над Росією – на покращення її позицій у можливих переговорах щодо припинення війни. Такі переговори, ймовірно, означатимуть відмову від частини України на користь Росії.

    Білий дім і Пентагон публічно наполягають на тому, що в політиці адміністрації не відбулося жодних офіційних змін, і що вони, як і раніше, підтримують мету України щодо повного виведення російських військових з країни. Але разом із самими українцями американські та європейські посадовці зараз обговорюють передислокацію сил Києва з переважно невдалого контрнаступу президента України Володимира Зеленського на більш міцну оборонну позицію проти російських військ на сході, як повідомив представник адміністрації та європейський дипломат, а також підтвердив високопоставлений чиновник адміністрації. Ці зусилля також включають посилення систем протиповітряної оборони і будівництво укріплень, колючого дроту, протитанкових загороджень і ровів уздовж північного кордону України з Білоруссю, кажуть ці чиновники. Крім того, адміністрація Байдена зосереджена на швидкому відродженні власної оборонної промисловості України для постачання вкрай необхідного озброєння, яке Конгрес США ухиляється від заміни.
    Представник адміністрації заявив цього тижня в інтерв’ю журналу POLITICO, що значна частина цього стратегічного зсуву в бік оборони спрямована на зміцнення позиції України в будь-яких майбутніх переговорах. “Це була наша теорія від самого початку – єдиний спосіб закінчити цю війну – це переговори”, – сказав представник Білого дому, який побажав залишитися невідомим, оскільки він не має права говорити під запис. “Ми хочемо, щоб Україна мала найсильнішу руку, коли це станеться”. Речник підкреслив, однак, що жодних переговорів поки що не планується, і що українські сили все ще продовжують наступати і продовжують вбивати і ранити тисячі російських солдатів. “Ми хочемо, щоб вони мали сильнішу позицію, щоб утримувати свою територію. Це не означає, що ми відмовляємо їх від нового наступу”, – додав речник Пентагону.

    Для Байдена впоратися з майже дворічною війною посеред жорсткої передвиборчої кампанії, коли колишній президент Дональд Трамп та інші республіканські кандидати відкрито висміюють його зусилля, буде в кращому випадку складним завданням. Допомагаючи Україні перейти до більш оборонної позиції, адміністрація Байдена не повинна виглядати так, ніби вона віддає перевагу Путіну після того, як від початку війни в лютому 2022 року наполягала на тому, що вона повністю підтримує обіцянку Зеленського перемогти Москву.
    “Ці дискусії [про мирні переговори] починаються, але [адміністрація] не може публічно відступити через політичний ризик”, – сказав Байдену чиновник Конгресу, який знайомий з думкою адміністрації і який побажав залишитися анонімним, щоб висловитися.
    В інтерв’ю 21 грудня Джон Кірбі, керівник відділу стратегічних комунікацій Ради національної безпеки, сказав, що в умовах, коли Вашингтон “наближається до кінця наших можливостей” надавати військову допомогу українцям, оскільки республіканці заблокували запит Байдена на виділення ще близько 60 мільярдів доларів, адміністрація Байдена “дуже зосереджена на тому, щоб допомогти їм у нападі та обороні”.

    “Ми ведемо буквально щоденні розмови з українцями про поле бою, про їхні потреби і наміри”, – сказав Кірбі. Але він додав: “Я не збираюся телеграфувати росіянам, якою є українська стратегія на найближчі місяці”.

    На своїй підсумковій прес-конференції на початку грудня Зеленський заявив, що Україна готує нові пропозиції щодо припинення війни, але додав, що не змінить свого наполягання на тому, щоб Росія вивела всі свої війська. Кірбі підтвердив позицію адміністрації, що “ми не диктуємо умови президенту Зеленському”. Натомість, за його словами, Білий дім допомагає Зеленському “операціоналізувати” його власну мирну пропозицію “зі співрозмовниками по всьому світу”.

    За останній рік, коли військова підтримка США на Капітолійському пагорбі швидко зменшується, а колись хвалений контрнаступ Зеленського провалився з моменту його початку в червні, Байден перейшов від обіцянки, що США підтримуватимуть Україну “стільки, скільки буде потрібно”, до заяви, що США надаватимуть підтримку “стільки, скільки зможемо”, і стверджував, що Україна вже здобула “величезну перемогу. Путін програв”.

    Деякі аналітики вважають, що це код: Приготуйтеся оголосити часткову перемогу і знайти шлях до принаймні перемир’я або припинення вогню з Москвою, яке залишило б Україну частково розділеною.

    “Переможний коментар Байдена має властивість бути правдивим”, – сказав Джордж Бібі, колишній керівник відділу аналізу Росії в ЦРУ, який зараз очолює відділ стратегії Інституту відповідального державного управління Квінсі. Але “час став суттєвим недоліком, коли йдеться про українську робочу силу та промисловий потенціал, і це правда, навіть якщо Захід продовжить свою підтримку. Чим довше це триватиме, тим більше нам доведеться поступатися наперед, щоб змусити росіян сісти за стіл переговорів”.
    Переорієнтація на оборону може дати Україні час, необхідний для того, щоб врешті-решт змусити Путіна піти на прийнятний компроміс. “Дуже ймовірно, що перехід до оборонної позиції дозволить українцям зберегти ресурси і зробить майбутній прогрес Росії малоймовірним”, – сказав Ентоні Пфафф, експерт з розвідки Військового коледжу армії США, який є співавтором дослідження, що передбачило вторгнення Путіна в Україну за кілька років до того, як це сталося.

    Європейський дипломат, що базується у Вашингтоні, заявив, що Європейський Союз також підвищує загрозу прискорення членства України в НАТО, щоб “поставити українців у найкращу ситуацію для переговорів” з Москвою.

    Це дуже болюча тема для Путіна, який, як вважається, найбільше зацікавлений у стратегічній угоді з Вашингтоном, за якою Україна не вступить до НАТО. Адміністрація Байдена продовжує публічно стверджувати, що переговори про членство в НАТО не ведуться. “Президент Байден дуже чітко дав зрозуміти, що НАТО буде в майбутньому України”, – сказав Кірбі.
    Переговори між двома військовими залишаються в значній мірі в глухому куті, але Путін, можливо, зараз дає зрозуміти, що він готовий піти на компроміс, якщо йому дозволять зберегти приблизно 20 відсотків української території, яку він частково контролює на сході країни, повідомила минулого тижня газета “Нью-Йорк Таймс”. На прохання прокоментувати це повідомлення речник адміністрації відповів: “Мені нічого не відомо про будь-які домовленості щодо утримання частини території України: “Я не знаю про жодні серйозні дискусії на даний момент”.
    Це не єдиний великий фронт, на якому Байден намагається покласти край війні – і уникнути поганих заголовків у рік виборів. На Близькому Сході адміністрація здійснює шалену серію дипломатичних візитів до Ізраїлю – останній з них відбувся минулого тижня – міністра оборони Ллойда Остіна і голови Об’єднаного комітету начальників штабів генерала К.К. Брауна, щоб не допустити, щоб ізраїльтяни спричинили ще більшу гуманітарну катастрофу в Газі і переросли в ширшу війну проти “Хезболли”, яка стає реальною можливістю і може охопити весь регіон. Опитування показують, що попередня обіцянка Байдена про необмежену підтримку відплати Ізраїлю коштує йому підтримки, особливо серед його прогресивного демократичного електорату.

    “Ми не хочемо бачити другий фронт” проти Хезболли, – сказав Кірбі.

    Очікується, що зовнішня політика не відіграватиме великої ролі в кампанії 2024 року – особливо з огляду на те, що інфляція зросла в перші два роки президентства Байдена, а економісти минулого року прогнозували рецесію. Опитування показують, що економіка США, як і раніше, буде головним питанням, і в новому меморандумі йдеться про те, що центральною темою кампанії Байдена буде “захист американської демократії”. Але оскільки інфляція швидко відступає – з більш ніж 9,1% рік тому вона знизилася до рівня, близького до цільового показника Федерального резерву в 2%, – а економіка наближається до дуже незвичайної “м’якої посадки”, розрахунок того, що може вплинути на голосування в 2024 році, може змінюватися, вважає Брюс Джентельсон, дослідник президентства в Університеті Дьюка. Байден все ще страждає від низького рейтингу схвалення, який Gallup назвав “найгіршим з усіх сучасних президентів, які ведуть важку передвиборчу кампанію” – і його управління зовнішніми справами загалом та Ізраїлем і Україною зокрема нещодавно стали факторами цієї оцінки.

    Як наслідок, примноження криз за кордоном може поставити президента під загрозу в кабінці для голосування, каже Джентельсон, колишній радник віце-президента Альберта Гора. “Часто трапляється так, що виборці дивляться на те, як ви проводите зовнішню політику. Їх не цікавлять проблеми як такі, але вони хочуть бачити лідерство”.

    Трамп, провідний республіканський претендент, вже експлуатує сприйняття того, що події за кордоном виходять з-під контролю. У притаманній йому нахабній манері колишній президент процитував дедалі авторитарнішого прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана (Трамп назвав його “дуже шанованим”), симпатика Путіна, який сказав, що Трамп “є людиною, яка може врятувати західний світ”.

    Два тижні тому Трамп вихваляв Орбана в Університеті штату Нью-Гемпшир, заявивши натовпу: “[Орбан] сказав, що все було б зовсім інакше, і що Росія … не вторглася б в Україну. Якби президентом був Трамп, росіяни не змогли б цього зробити, цього б не сталося. … І знаєте, чого б ще не сталося? Нападу на Ізраїль не було б”.

    Голова Національного комітету Демократичної партії Хайме Гаррісон (Jaime Harrison), якого попросили відреагувати на цю заяву та інші нещодавні висловлювання Трампа, в тому числі й на те, в якому він прихильно процитував Путіна, заявив в інтерв’ю журналу POLITICO: “Перед виборцями постане очевидний факт: нападу на Ізраїль не буде: “На цих виборах виборці постануть перед чітким вибором між сильним лідерством президента Байдена на світовій арені, включаючи його роботу з об’єднання наших союзників і захисту демократії в країні та за кордоном, і послужним списком Дональда Трампа, який вихваляє диктаторів і терористів. Американці хочуть президента, якому вони можуть довіряти, а не нестабільного екстреміста – і саме тому вони знову відкинуть Дональда Трампа в листопаді наступного року”.

    Тим не менш, Байден стикається з політичною небезпекою, якщо війна закінчиться погано для українців. Навіть якщо республіканці в Конгресі несуть основну відповідальність за затримку військової допомоги, це не дуже допоможе Байдену в політичному плані, якщо Путін почне відновлювати перевагу на полі бою в наступному році, після майже 100 мільярдів доларів, які Байден вже вклав у зупинку Росії. Протягом більшої частини конфлікту критики Республіканської партії звинувачували Байдена в тому, що він не поспішає озброювати українців найсучаснішим озброєнням, таким як бойові танки M1A1 Abrams, високоточна артилерія дальнього радіусу дії та винищувачі F-16. В інтерв’ю в липні сам Зеленський сказав, що затримки “дали Росії час замінувати всі наші землі і побудувати кілька ліній оборони”. Криза, що триває в Україні, також воскрешає стару критику Трампа на адресу НАТО і європейців, які недостатньо витрачають кошти. Згідно з доповіддю НАТО, опублікованою на початку цього року, найбільші європейські економіки не досягли спільної мети – витрачати на оборону 2 відсотки економічного виробництва.

    Путіну можуть ще більше допомогти в Європі нещодавні перемоги на виборах його ультраправих симпатиків, в тому числі Роберта Фіцо в Словаччині і Герта Вілдерса в Нідерландах, які можуть приєднатися до Орбана і заблокувати запропонований пакет допомоги на суму 50 мільярдів євро (54,9 мільярда доларів США).
    Самі українці беруть участь у публічних дебатах про те, як довго вони зможуть протистояти Путіну. В умовах, коли в Україні закінчуються війська і зброя, відмова Зеленського розглядати будь-які нові переговори з Москвою виглядає все більш і більш політично неспроможною всередині країни. Український президент, який прагне призвати ще півмільйона військовослужбовців, стикається зі зростаючою внутрішньою опозицією з боку свого головнокомандувача генерала Валерія Залужного та мера Києва Віталія Кличка.

    Високопоставлений представник адміністрації Байдена сказав журналу POLITICO, що всі ці фактори – опір у Конгресі і внутрішня політика України – відіграють важливу роль у нових дискусіях з Києвом про передислокацію на оборонну позицію. “Інша непередбачувана карта – це те, наскільки важливим фактором буде погода. Коли вони вирішать, як вони збираються позиціонувати себе протягом наступних двох-трьох місяців, буде фізично важче діяти і переходити в наступ”.

    Одна з проблем, звичайно, полягає в тому, що Путін дуже добре розуміє ці ставки – особливо з огляду на стрімке зростання рейтингу Трампа, який припускає, що він швидко укладе угоду з Росією щодо України і накаже США вийти з НАТО або, принаймні, знизити статус НАТО. У військовому плані найбільше занепокоєння може викликати те, що Путін може перейти в наступ навесні за потужної повітряної підтримки, якої він досі уникав, але може розгорнути, коли в Україні закінчаться оборонні ракети. З політичної точки зору, занепокоєння викликає те, що Путін не піде на переговори, доки не побачить, хто буде наступним президентом США.

    Наприкінці вересня Сергій Шойгу, міністр оборони Росії, заявив, що росіяни мають “план дій до 2025 року”, а наступного місяця Путін заявив, що Україні залишилося “тиждень життя”, якщо поставки зброї із західних країн припиняться.

    Зрештою, сказав Кірбі, саме Путін повинен зробити перший крок – а російський президент досі не зробив нічого подібного. “Хоча ми всі хотіли б, щоб ця війна закінчилася негайно”, – сказав Кірбі, Путін “не виявив жодних ознак того, що він готовий вступити в переговори в дусі доброї волі”.