Позначка: Конгрес

  • Україна отримує скромний пакет озброєнь США, поки Конгрес не погодиться на більший

    Україна отримує скромний пакет озброєнь США, поки Конгрес не погодиться на більший

    Скромний пакет озброєнь США для України — який, імовірно, буде останнім, доки Конгрес не затвердить нове фінансування.

    Пакет у розмірі 250 мільйонів доларів США, який включає артилерійські снаряди, засоби протиповітряної оборони, зенітні та протитанкові ракети та боєприпаси до стрілецької зброї для боротьби з Росією, дозволить усунути деякі недоліки на полі бою, але він все ще залишає Україну перед невизначеним майбутнім і без критичної фінансової підтримки новий рік.

    Президент Володимир Зеленський подякував президенту Байдену в дописі на X, раніше Twitter, за зброю, яка «задовольнить найнагальніші потреби України».

    «Лідерство США в коаліції з понад 50 країн, які надають Україні військову допомогу, має вирішальне значення для протидії терору та агресії не лише в Україні, а й у всьому світі», – додав він.

    Єгор Чернієв, депутат Верховної Ради України, сказав, що пакет «покликаний лише ненадовго втримати нас, але він не в змозі змінити ситуацію на полі бою на нашу користь чи навіть дати нам ефективний опір». І незрозуміло, чи отримає Україна більше допомоги від свого найбільшого спонсора.

    «Якщо повний пакет допомоги Україні не буде проголосований найближчим часом, — сказав Чернієв, — буде важко стримати  Путіна».

    Українські чиновники попереджають, що без надходження нових коштів деякі зарплати та соціальні виплати можуть постраждати, починаючи з січня. Лише фінансова допомога Вашингтона становить приблизно третину бюджету України. Ці гроші не можна використовувати для прямої виплати зарплати солдатам, але оскільки так багато грошей вже йде на військові, західна допомога є критично важливою для продовження роботи цивільних підприємств.

    На додаток до невизначеності щодо допомоги США, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан блокує запропонований план нової допомоги на 50 мільярдів доларів від Європейського Союзу.

    Додатково до бюджетних обмежень Зеленський заявив минулого тижня, що українське військове керівництво представило план мобілізації до 500 000 додаткових військових для боротьби з Росією — що, за оцінками Зеленського, коштуватиме країні приблизно 13 мільярдів доларів. «Я хотів би знати, звідки будуть гроші», – сказав Зеленський під час прес-конференції в Києві.

    Міністр фінансів України Сергій Марченко заявив Forbes у середу , що Україна «вичерпала свій внутрішній потенціал для фінансування військових потреб».

    «Ми не виключаємо, що нам доведеться шукати додаткові внутрішні джерела фінансування», – додав Марченко.

    Поки Україна чекає на прийняття Конгресом додаткової допомоги, цей останній пакет буде приємною новиною для солдат на передовій, які скаржилися, що і без того дефіцитні поставки боєприпасів скоротилися в останні місяці. Деякі стріляють у п’ять разів менше артилерії. Після того, як український контрнаступ зупинився з початком зими, Росія перехопила ініціативу на полі бою, заявивши про певні успіхи біля Авдіївки на сході України.

    Останніми тижнями офіційні особи Білого дому припустили, що цей пакет озброєнь, відомий як «вилучення» із запасів Пентагону, був останнім, що вони могли зробити за наявні кошти, намагаючись використати те, що вони описали як жахливу ситуацію з фінансуванням, щоб підштовхнути Конгрес до схвалити запит Байдена на додаткові 60 мільярдів доларів, пов’язані з війною в Україні. Після вторгнення Путіна в лютому 2022 року Сполучені Штати виділили 44 мільярди доларів на безпекову допомогу.

    “Цей невеликий пакет допомоги є для нас свідченням того, що є проблеми з підтримкою України з боку США”, – сказав Чернієв. «Ми все ще вважаємо, що ці проблеми є тимчасовими і будуть вирішені дуже скоро. …Наступного року росіяни цілком певно розраховують на те, що підтримка України США зменшиться і вони зможуть досягти своєї мети».

    Через невизначеність майбутнього фінансування українські чиновники приділили більше уваги вітчизняному виробництву зброї. Зеленський пообіцяв, що наступного року Україна виготовить 1 млн безпілотників, а Київ почав виробляти артилерійські боєприпаси, правда, в невеликих кількостях. Чернієв попередив, що подальша підтримка США «є єдиним фактором, від якого залежить, як довго триватиме війна і чим вона закінчиться».

    Попри відносно менший розмір останнього пакету, київський політичний експерт Микола Давидюк сказав: «Я вважаю, що це хороша новина».

    «Те, що наші партнери не залишають нас напризволяще, навіть коли бюрократичні моменти не дозволяють їм перерахувати ту суму грошей, яку вони хочуть і яку б хотіли ми, вони все одно не кидають нас і підтримайте нас у будь-якому випадку”, – сказав він.

  • Неглибоке заморожування. Хто і чому гальмує поновлення допомоги Україні

    Неглибоке заморожування. Хто і чому гальмує поновлення допомоги Україні

    Закон, що забуксував у Конгресі, про надання військової допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню вже третій місяць викликає захоплену істерику у російських пропагандистів, які передрікають Україні крах. Але чи це так? Наскільки велика реальна небезпека, і що ми можемо зробити у відповідь?

    Візит до США Володимира Зеленського, під час якого він, серед іншого, виступив у Конгресі, є спробою розблокувати американську допомогу. Наскільки ця спроба буде успішною, стане ясно найближчими днями. Але можливості України впливати на ситуацію досить обмежені, оскільки причини призупинення фінансування мають із боку США суто внутрішньополітичний характер.

    Президент Джо Байден подав Конгресу запит на додаткові витрати у розмірі 106 мільярдів доларів після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня. Понад половину грошей у запропонованому пакеті було призначено для допомоги Україні. Але дебати навколо схвалення цього запиту зайшли в глухий кут через зустрічні вимоги республіканців щодо посилення міграційної політики на мексиканському кордоні.

    Допомога союзникам та проблеми з мігрантами

    Прямого зв’язку між ними немає, і ув’язування військової допомоги та міграційної політики в єдиний пакет для обговорення, по суті, є формою шантажу з боку Республіканської партії. Але для такої поведінки у республіканців, як і для відчайдушного опору у демократів, є серйозні причини. Обидві партії виявилися заручниками виборів 2024 року, і бюджетного дефіциту, що зростає, змушує піднімати поріг держборгу США, що веде до катастрофічного зростання витрат на його обслуговування.

    Типовий електорат демократів включає недавніх мігрантів, залежних від різних соціальних програм, що просуваються переважно Демократичною партією. При цьому в ряді штатів особам без громадянства вже зараз дозволяється брати участь у виборах на місцевому рівні.

    У свою чергу, типовий електорат республіканців, хоч і дещо розмитий останнім часом, здебільшого не користується соціальними програмами, які залучають недавніх емігрантів. Республіканська електоральна база складається в основному з робітничого класу та пенсіонерів і критично залежить від пенсійних програм.

    Але економічна ситуація потребує коригування масиву соціальної допомоги у бік урізання. Після тривалого періоду, протягом якого низькі відсоткові ставки дозволяли уряду позичати за допомогою емісії облігацій, трильйони доларів, не збільшуючи при цьому до непомірної величини витрати на обслуговування держборгу, відсоткова ставка за 10-річними облігаціями досягла 4,5%. Це перетворює виплати за боргами на еквівалент другого Міністерства оборони. І пенсійні програми, які підтримують республіканці, дедалі жорсткіше конкурують із соціальними програмами для нових громадян США та мігрантів, що просуваються демократами.

    Така конкуренція породжує конфлікт електоральних інтересів двох партій напередодні президентських виборів, і ця ситуація справді є небезпечною для України. Вона тим паче небезпечна, що альтернативних варіантів фінансування, які можуть обійти вето Конгресу, зараз практично немає. Програма ленд-лізу, яка так і не заробила через непотрібність, вже закінчилася, і потребує відновлення на 2024 рік. Підтримка лише з боку ЄС, без участі США, була б можлива протягом приблизно півроку – але й вона під питанням через обструкціоністську позицію Угорщини, а також, з великою ймовірністю, і Австрії. Створення коаліції лише з-поміж країн, що підтримують Україну, на базі того ж таки Рамштайна, впирається в обмежені можливості європейського ОПК та в економічні проблеми Європи, багато в чому подібні до американських. Все це збіглося з накопиченням на Заході, і, особливо, у США, низки претензій до України, певною мірою обґрунтованих.

    У свою чергу, у Кремлі, бачачи складну ситуацію, що виникла у зв’язку із зниженням потоку західної допомоги, посилюють тиск на Україну всіма можливими способами, відверто граючи ва-банк. До цього Москву спонукають і “вибори Путіна”, що наближаються, у березні наступного року, до яких Кремлю потрібно пред’явити росіянам хоч якісь успіхи. Крім того, навіть у разі успішного подолання опору республіканців у Конгресі та досягнення компромісу між партіями, розміри допомоги Україні неминуче будуть урізані, просто за логікою передвиборчої конкуренції.

    Все це, разом узяте, веде до того, що 2024 рік, навіть за найкращого для України сценарію з-поміж можливих, стане для нас роком глухої оборони. Контроль за цільовим використанням західної допомоги буде суворішим, а поради щодо дій України на полі бою набудуть більш обов’язкового характеру. При цьому, щонайменше, до березневих виборів до РФ, а, можливо, і до президентських у США, Росія використовуватиме всі наявні кошти для прориву української оборони “тут і зараз”, абсолютно не зважаючи ні на великі втрати, ні з віддаленими наслідками цих рішень. У Кремлі розуміють, що другого шансу добити Україну вони швидше за все вже не отримають. Тиск на нас включатиме не лише фронтові операції, а й інформаційні диверсії, кібервійну, а також спроби розгойдування України зсередини. Особливо жорстким російським атакам будуть зазнавати, і, власне, вже зазнають мобілізаційних заходів. Іншими словами, найближчі півроку стануть, мабуть, найскладнішим періодом війни. Можливо, навіть складнішим, ніж її початковий етап.

    Саме це, наскільки можна судити, і доводили до президента Зеленського під час його візиту до Вашингтона.

    На що чекати від Вашингтона

    І все ж таки – коли буде подолано вето Конгресу? І які наші перспективи надалі?

    На жаль, жодних гарантій щодо відновлення фінансування дати неможливо. Ситуація справді дуже і дуже серйозна. Як показує історичний досвід, внутрішні проблеми США завжди переважають над зовнішньополітичними. Так, ленд-ліз у роки Другої Світової війни запрацював на повну силу тільки після удару по Перл Харбору в грудні 1941, хоча закон про нього було прийнято ще в березні.

    На нашу користь працює той факт, що більшість громадян США таки підтримують опір агресивним планам Росії, в якій на Заході все виразніше бачать реінкарнацію Третього Рейху. З електоральної точки зору республіканцям невигідно “упустити” Україну в обставинах, коли це може бути поставлено їм у провину, і, компроміс, швидше за все, буде знайдено. Хоча у лавах GOP і є політики, які виступають за обмін України на інші домовленості з Москвою, але групи їх підтримки таки становлять меншість.

    Водночас подолання вето Конгресу закриє питання про отримання допомоги з боку США лише на 2024 рік. А можлива перемога Трампа на виборах наприкінці 2024 може означати кінець американської допомоги Україні в 2025, хоча це і не обов’язково.

    Наразі Трамп уникає докладного коментування своїх дій на російсько-українському напрямку у разі повернення до Білого дому. Він обмежується лише обіцянками закрити проблему війни в Україні протягом кількох діб. Те, які саме дії він вдасться, залишається фактором невизначеності. І справа тут не в тому, що Трамп є нерозв’язною загадкою, а все в тому ж пріоритеті внутрішніх проблем США над зовнішніми, традиційно більш вираженими в політиці республіканських адміністрацій порівняно з демократичними. Це означає, що за певних умов Трамп може навіть збільшити допомогу Україні та посилити ставлення до Росії. Але, може, і, навпаки, піти на компроміс із Москвою за наш рахунок. У цьому випадку ми опинимося перед загрозою примусу до здачі Криму та чотирьох областей, які Росія вже оголосила частиною своєї території. Потім, ймовірно, на кілька років настане тендітний світ, після чого Москва спробує добити Україну вже остаточно, спровокувавши на всій її ще неокупованій території громадянську війну. За цим послідує нова інтервенція, окупація та штучний голод у поєднанні з репресіями для повного придушення українського опору. Загалом йдеться про повторення сценарію окупації та насильницької радизації України у 1918-40 роках. Цей план вже відкрито обговорюється в російських пабликах, з підрахунком того, скільки мільйонів українців доведеться витіснити на еміграцію, а скільки знищити.

    У цій вкрай непростій для нас ситуації ми можемо парирувати погрози єдиним способом: створюючи і нарощуючи власну військову промисловість. Про це говорять на Банковій, і з цим погоджуються наші західні союзники. Вони готові допомогти нам і в цьому питанні, у вигляді недержавного інвестування.