Golosnovinua.com

Позначка: корупція

  • Хотів заробити $23 тисячі на «списанні» військового: на Одещині затримали офіцера

    Хотів заробити $23 тисячі на «списанні» військового: на Одещині затримали офіцера

    В Одеській області правоохоронці викрили військовослужбовця, якого підозрюють у вимаганні 23 тисяч доларів США за вплив на рішення військово-лікарської комісії (ВЛК). За версією слідства, офіцер обіцяв допомогти військовому отримати висновок про непридатність до служби та звільнення зі Збройних сил України.

    Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.

    За даними слідства, фігурантом справи є 33-річний офіцер батальйону резерву. У червні 2026 року він запропонував одному з військовослужбовців свої послуги з організації повторного проходження військово-лікарської комісії.

    Слідчі стверджують, що підозрюваний запевняв клієнта у наявності зв’язків серед посадових осіб ВЛК та обіцяв вплинути на ухвалення необхідного рішення. Йшлося про скасування чинного медичного висновку та оформлення нового рішення, яке б визнавало військового непридатним до подальшого проходження служби.

    За свої послуги офіцер, за інформацією правоохоронців, вимагав 23 тисячі доларів США.

    У разі успішної реалізації схеми військовослужбовець отримував би підстави для звільнення зі служби на підставі висновку військово-лікарської комісії.

    Затримання відбулося під час передачі коштів. Правоохоронці провели операцію відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та затримали підозрюваного безпосередньо під час отримання неправомірної вигоди.

    Під час проведення слідчих дій було вилучено грошові кошти, мобільний телефон та автомобіль, яким користувався підозрюваний.

    Суд уже обрав військовослужбовцю запобіжний захід. На період слідства він перебуватиме під цілодобовим домашнім арештом.

    У прокуратурі наголошують, що боротьба зі схемами незаконного впливу на рішення військово-лікарських комісій залишається одним із пріоритетних напрямків роботи правоохоронних органів. Після початку повномасштабної війни кількість спроб незаконного отримання висновків про непридатність до служби суттєво зросла, що призвело до посилення контролю за діяльністю ВЛК.

    Останніми місяцями правоохоронці регулярно повідомляють про викриття подібних схем у різних регіонах України. Найчастіше йдеться про посередників, посадовців або осіб, які обіцяють вплинути на рішення комісій за значні суми грошей.

    Зокрема, нещодавно у Дніпрі до суду було передано справу щодо чоловіка, який, за даними слідства, вимагав 16 тисяч доларів за сприяння в отриманні потрібного рішення ВЛК. Аналогічні кримінальні провадження раніше фіксувалися у Києві, Львові, Харкові, Вінниці та інших регіонах.

    Військово-лікарські комісії під час воєнного стану відіграють важливу роль у визначенні придатності громадян до військової служби. Саме на підставі їхніх висновків ухвалюються рішення щодо придатності, обмеженої придатності або непридатності до служби за станом здоров’я.

    Через це будь-які спроби незаконного впливу на рішення ВЛК розглядаються як серйозна загроза системі мобілізації та комплектування війська.

    Правоохоронці наголошують, що особи, які пропонують «вирішити питання» з проходженням комісій або отриманням необхідних медичних висновків за винагороду, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

    Наразі тривають слідчі дії. Правоохоронці перевіряють можливу причетність до схеми інших осіб, а також встановлюють усі обставини справи.

    Водночас відповідно до Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в суді та підтверджено обвинувальним вироком, що набрав законної сили.

    Скандал на Одещині став черговим резонансним випадком викриття ймовірних корупційних схем навколо військово-лікарських комісій, які перебувають під особливою увагою держави в умовах воєнного стану.

  • Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися

    Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися

    Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року спричинило в Україні справжній вибух національної єдності. Мільйони людей стали плечем до плеча: масове волонтерство, допомога армії, готовність до будь-яких позбавлень і взаємна підтримка стали нормою життя. У перші місяці війни суспільство демонструвало найвищий рівень згуртованості, який експерти порівнювали з національним пробудженням.

    Проте в міру затягування конфлікту, зростання втрат, економічної кризи та постійного психологічного тиску ситуація радикально змінилася. Накопичені десятиліттями внутрішні суперечності вийшли на поверхню, а втома й нерівномірний досвід війни почали роз’їдати колишню згуртованість. Соціологи Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Центру Разумкова та інших установ зазначають: суспільство зберігає значну стійкість, але ознаки втоми, зниження довіри до окремих інститутів і напруги між групами населення зростають.

    Соціальні відмінності та їхній вплив на суспільство

    Війна розділила українців за різними «шарами» переживань, що стало головною причиною взаємного непорозуміння. Військовослужбовці, їхні родини та мешканці прифронтових регіонів щодня живуть під обстрілами, у постійній небезпеці та з відчуттям, що кожен день — це боротьба за виживання. У відносно спокійних тилових районах люди частіше стикаються з економічними труднощами, невизначеністю та опосередкованими наслідками. Це породжує відчуття несправедливості: військові іноді відчувають, що частина суспільства продовжує жити в більш звичному ритмі, а цивільні — накопичену втому від стресу.

    За даними КМІС на початок 2026 року, лише близько 20% очікують швидкого завершення війни, але 65% заявляють про готовність терпіти стільки, скільки потрібно. Соціолог Антон Грушецький підкреслює, що багато хто морально й фізично виснажений після чотирьох років у режимі виживання. Водночас 61% українців вважають, що суспільство долає суперечності й рухається до єдності (зростання з 53% у грудні 2024 року), хоча 33% бачать заглиблення розломів.

    Особливо вразливим шаром стали внутрішньо переміщені особи (ВПО). Станом на кінець 2025 — початок 2026 року за даними МВФ та МОМ офіційно зареєстровано й оцінено близько 3,7–4,6 мільйона людей (з урахуванням незареєстрованих — значно більше). Багато хто втратив житло, роботу й звичне життя, залежить від державної допомоги, яку отримує лише близько чверті нужденних, і стикається з серйозними бар’єрами в працевлаштуванні та інтеграції в нові громади. Близько 69% ВПО відзначають негативний вплив війни на психічне здоров’я. Мешканці приймаючих регіонів іноді сприймають переселенців як додаткове навантаження на ресурси, а самі ВПО відчувають відчуження та стигму.

    Це класичний приклад взаємного нерозуміння: різні «реальності війни» призводять до претензій («чому ви не на фронті» чи «чому ви не допомагаєте більше»), навіть за збереження спільного патріотизму. Різні шари — фронтовики, ВПО, тилові жителі, ветерани, родини військових — живуть у паралельних світах із різними щоденними ризиками, втратами та очікуваннями.

    Соціально-економічні фактори та зовнішній вплив агресора

    Посилення соціальної нерівності та бідності лише поглиблює розломи. За оцінками Світового банку, рівень бідності у 2025 році становив близько 36,9%, а коефіцієнт Джині (показник нерівності) зріс з 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025-му — це помітне розшарування. На цьому тлі демонстративне багатство окремих представників еліт сприймається як ляпас. Корупційні скандали особливо болісно б’ють по відчуттю справедливості: люди готові терпіти позбавлення, але не цинізм тих, хто живе за іншими правилами.

    Хронічний стрес став справжнім «тихим руйнівником» згуртованості. У 2024–2025 роках 87% українців стикалися зі стресовими ситуаціями (лише 10% — ні з однією). Високий рівень втоми проявляється в дратівливості, пошуку винних усередині країни та зниженні емоційної стійкості. Негативні емоції переважають, проте водночас зміцніла горизонтальна солідарність — «любов до своїх». Перехід від початкового шоку до «рутинізації війни» має високу ціну, як зазначають дослідження Разумкова та КМІС.

    Агресор майстерно використовує ці тріщини в межах своєї гібридної стратегії. Він веде не лише військові дії, а й потужну інформаційно-психологічну кампанію, акцентуючи увагу на мобілізації, корупції, нерівності, втомі, регіональних відмінностях і «зраді тилу». Через соціальні мережі, дезінформацію, ботів і провокації пропаганда розпалює взаємні звинувачення, посилюючи відчуття, що «свої гірші за ворога». Аналітики відзначають класичний принцип «розділяй і володарюй» у цифрову епоху: ефективність висока саме тому, що спирається на реальні проблеми. Мета — підірвати мораль, знизити підтримку опору та міжнародну допомогу. Це когнітивна війна, де внутрішні розломи стають зброєю, часом ефективнішою, ніж прямі удари.

    Багато суперечностей мають довоєнне коріння, але війна зробила їх критично небезпечними. Реінтеграція ветеранів (уже понад 1,2 мільйона осіб, а в перспективі — до 5–6 мільйонів разом із сім’ями) — наступна велика перевірка. Проблеми з посттравматичним стресовим розладом, здоров’ям, працевлаштуванням (58% працюючих ветеранів, але 42% активно шукають роботу — у два рази більше, ніж серед неветеранів; багато хто стикається з бар’єрами) та відчуттям відчуження можуть створити нову лінію розлому між «теми, хто воював», і рештою суспільства. Дослідження показують, що 73% ветеранів потребують психологічної підтримки, а 30% не можуть знайти стабільну роботу.

    Уроки інших країн

    Подібні виклики добре відомі з досвіду інших держав. Після війни у В’єтнамі багато американських ветеранів зіткнулися з серйозними труднощами реінтеграції: за даними довгострокових досліджень, довічне поширення ПТСР серед чоловіків, які служили в театрі бойових дій, сягало близько 30%, а значна частина відчувала проблеми з соціальною адаптацією, сім’єю, працевлаштуванням і відчуттям відчуження від суспільства, яке не завжди розуміло їхній досвід. Це призвело до довгострокових наслідків для психічного здоров’я та соціальної згуртованості.

    Після Другої світової війни Франція та Німеччина, пройшовши через глибоку ворожнечу, змогли побудувати успішне примирення завдяки економічній інтеграції (початок з Європейського об’єднання вугілля та сталі 1951 року) та політичним крокам, таким як Єлисейський договір 1963 року. Це заклало основу європейського співробітництва й перетворило колишніх ворогів на ключових партнерів. У Північній Ірландії та Південній Африці механізми правди й примирення (Truth and Reconciliation Commission у ПАР) допомогли знизити напругу після тривалих конфліктів, хоча процес потребував часу, символічних жестів та економічних заходів. На Балканах після югославських війн примирення просувається повільно: зберігаються націоналістичні наративи, проблеми з правосуддям і довірою, що підкреслює, наскільки важливе своєчасне втручання держави та суспільства.

    Чи можливе нове об’єднання?

    Незважаючи на всі виклики, повна необоротність розладу — це не вирок. Дані соціології демонструють стійкість суспільства: довіра до Збройних Сил залишається високою (94% наприкінці 2025 року), більшість зберігає віру в спільну мету та готовність продовжувати опір. Експерти Центру Разумкова, КМІС та міжнародні аналітики сходяться на думці, що згуртуватися знову можливо — через системні зусилля: прозору боротьбу з корупцією, підтримку вразливих груп (включаючи ВПО), комплексну програму реінтеграції ветеранів, економічне відновлення та чесний діалог між різними шарами суспільства. Ключовими елементами стануть визнання різного досвіду війни при розумінні спільної відповідальності, посилення медіаграмотності для протидії пропаганді та створення відчуття справедливості.

    Історичний досвід підтверджує: суспільства, що пережили тяжкі випробування, часто виходять більш зрілими та згуртованими, якщо активно керують внутрішніми розломами. Початкове єднання 2022 року яскраво довело потенціал нації.

    Внутрішні напруження — це реальність затяжної війни. Однак здатність визнати проблеми, справедливо їх вирішувати та зберігати солідарність може стати не лише запорукою перемоги й успішного післявоєнного відновлення, а й фундаментом нової, більш стійкої України.

     

  • Мінус 50 мільйонів: суд пішов назустріч ексміністру енергетики Галущенку

    Мінус 50 мільйонів: суд пішов назустріч ексміністру енергетики Галущенку

    Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про зменшення застави для колишнього міністра енергетики України Германа Галущенка. Відтепер сума застави становить 150 мільйонів гривень замість раніше визначених 200 мільйонів. Рішення стало черговим етапом у резонансній справі, яка останніми місяцями перебуває в центрі уваги українського суспільства та міжнародних спостерігачів.

    Про зміну запобіжного заходу повідомила адвокатка ексміністра Сусанна Тірзікян. За її словами, захист розцінює рішення суду як позитивний сигнал, однак наголошує, що боротьба за повне виправдання підозрюваного триває.

    «Це важливий проміжний результат. Водночас ми розглядаємо це рішення лише як перший крок на шляху до справедливості. Попереду ще багато роботи, і ми продовжимо використовувати всі передбачені законом механізми для захисту прав нашого клієнта», – заявила адвокатка.

    У команді захисту переконані, що звинувачення проти Галущенка не мають достатнього підґрунтя. Саме тому адвокати планують і надалі оскаржувати позицію сторони обвинувачення та доводити невинуватість свого підзахисного.

    Справа Галущенка стала однією з найгучніших антикорупційних справ останнього часу. Колишнього міністра енергетики затримали детективи Національного антикорупційного бюро України в межах так званої справи «Мідас». Після затримання ВАКС обрав для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 200 мільйонів гривень.

    Така сума одразу привернула значну увагу експертів та громадськості, оскільки стала однією з найбільших застав, призначених українськими судами для колишніх високопосадовців. У захисті неодноразово заявляли, що розмір застави є надмірним і не відповідає ані ризикам, ані фактичним обставинам справи.

    Додатковий резонанс ситуації надало втручання міжнародних правозахисних структур. Зокрема, раніше повідомлялося, що за перебігом процесу почала спостерігати міжнародна організація IAC ISHR. Після аналізу судового розгляду її представники заявили про низку зауважень щодо дотримання прав підозрюваного.

    У своєму попередньому висновку експерти організації звернули увагу на окремі процедурні моменти та висловили сумніви щодо достатності доказової бази, представленої стороною обвинувачення. Водночас офіційних юридичних наслідків такі висновки не мають, однак можуть використовуватися стороною захисту як додатковий аргумент під час подальших судових засідань.

    На цей момент деталі обвинувачень у межах справи «Мідас» продовжують досліджуватися судом. Остаточного рішення щодо винуватості або невинуватості Германа Галущенка не ухвалено. Відповідно до Конституції України та норм кримінального процесуального законодавства, він вважається невинуватим, доки його провину не буде доведено в законному порядку та підтверджено обвинувальним вироком суду.

    Експерти зазначають, що рішення про зменшення застави не означає зміни суті обвинувачень або перегляду позиції слідства. Йдеться лише про коригування запобіжного заходу з урахуванням аргументів сторін та оцінки ризиків, які аналізує суд.

    Водночас сама справа залишається важливою не лише для енергетичної галузі, а й для всієї антикорупційної системи України. В умовах війни та масштабної міжнародної фінансової підтримки питання прозорості управління державними ресурсами перебувають під особливою увагою як українського суспільства, так і міжнародних партнерів.

    Подальший перебіг процесу може мати значний вплив на суспільну дискусію щодо роботи антикорупційних органів, стандартів доказування у справах проти високопосадовців та практики застосування застав як альтернативи триманню під вартою.

    Наразі Герман Галущенко та його захист продовжують відстоювати свою позицію в суді. Водночас слідство наполягає на обґрунтованості висунутих підозр. Остаточну крапку в резонансній справі має поставити суд після повного дослідження всіх доказів та аргументів сторін.

  • Наступною ціллю розслідування НАБУ може стати глава Нацбанку Андрій Пишний

    Наступною ціллю розслідування НАБУ може стати глава Нацбанку Андрій Пишний

    За інформацією джерел, після оприлюднення НАБУ так званих “плівок Міндіча” захиталось крісло під людиною Андрія Єрмака главою НАБУ Андрієм Пишним.

    Нагадаємо, 11 червня СБУ провела обшуки у фігуранта “плівок Міндіча” екс-радника наглядової ради націоналізованого “Сенс банку” бізнесмена Василя Веселого.

    За повідомленням Київської міської прокуратури обшуки у Василя Веселого відбувалися в межах розслідування щодо можливої легалізації майна, отриманого злочинним шляхом. Однак підприємця не затримували та не оголошували йому підозру.

    Василь Веселий вважається близьким до Тімура Міндіча та Андрія Єрмака. На “плівках Міндіча” Веселий обговорював з фігурантом “Міндичгейту” Олександром Цукерманом,  кого саме призначити до наглядової ради банку і як отримати контроль над найбільшим українським нафтохімічним підприємством “Карпатинафтохім”.

    Як повідомляють джерела в правоохоронних органах, обшуки СБУ у Василя Веселого можуть бути пов’язані зі спробами “забрати справу під свій контроль та вивести з-під удару главу Нацбанку Андрія Пишного”.

    Нагадаємо, Андрій Пишний являється фігурантом ряду корупційних скандалів, в тому числі про підробку диплома про вищу економічну освіту, до цього часу продовжує займати пост глави Нацбанку.

    Водночас, за інформацією джерела, розвиток подій навкруги персони Василя Веселого може означати, що наступною ціллю НАБУ стане сам Андрій Пишний.

  • Маєтки для обраних на заповідному острові: журналісти знайшли впливових власників елітної нерухомості на Трухановому

    Маєтки для обраних на заповідному острові: журналісти знайшли впливових власників елітної нерухомості на Трухановому

    Труханів острів у Києві давно вважається однією з найпривабливіших локацій столиці. Унікальне розташування фактично в центрі міста, поруч із Дніпром та зеленими зонами, робить його надзвичайно цінним для забудови. Проте є одна важлива деталь: відповідно до законодавства значна частина острова належить до природно-заповідного фонду та рекреаційних територій, де житлова забудова суттєво обмежена або заборонена.

    Попри це журналістське розслідування видання «Телеграф» виявило на острові низку об’єктів, які фактично використовуються як приватні маєтки. Серед власників та користувачів цієї нерухомості фігурують донька колишнього народного депутата, колишній високопосадовець податкової служби та родина покійного ректора одного з провідних спортивних університетів країни.

    Розслідувачі звернули увагу на територію, яка за документами має використовуватися для обслуговування навчально-оздоровчої водної бази «Десенка». Саме тут розташовані кілька великих об’єктів нерухомості, які зовні більше нагадують приватні заміські резиденції, ніж базу відпочинку чи спортивний комплекс.

    Як виглядає ділянка. Фото: earth.google

    Донька екснардепа та маєток майже на 600 квадратів

    Однією з власниць нерухомості на острові журналісти називають Альону Гуменюк. Згідно з даними державних реєстрів, у жовтні 2025 року вона стала власницею двох будівель площею 589,6 та 113,4 квадратного метра на вулиці Труханівській.

    На кого оформили ділянку. Фото: витяг з ДЗК

    Земельну ділянку жінка отримала в оренду від Київської міської ради ще у 2022 році. Формально об’єкти нерухомості зареєстровані як «будинки відпочинку». Водночас супутникові знімки та зовнішній вигляд території, на думку журналістів, свідчать про використання її як приватного домоволодіння.

    Альона Гуменюк відома як керівниця мережі розважальних парків Galaxy, які працюють у київських торговельно-розважальних центрах Lavina Mall та Blockbuster Mall.

    Будинок Гуменюк

    Особливу увагу привертають її родинні зв’язки. Батьком бізнесвумен є Ігор Гуменюк — колишній народний депутат від Партії регіонів та ексрадник Віктора Януковича під час його роботи на посаді прем’єр-міністра.

    Чоловік Альони Гуменюк — Северіон Дангадзе, який раніше був соратником Міхеіла Саакашвілі. У 2017 році його ім’я фігурувало у кримінальному провадженні щодо організації акцій протесту за фінансової підтримки бізнесмена Сергія Курченка. Нині Дангадзе відомий як засновник компанії-виробника засобів індивідуального захисту UKRTAC.

    За даними журналістів, у власності Альони Гуменюк також перебувають елітні квартири у столиці та кілька дорогих автомобілів, серед яких Rolls-Royce Phantom.

    Сусід із податкової

    Поруч із маєтком Гуменюк розташована нерухомість, яка належить Анатолію Брезвіну.

    Брезвін — колишній голова Державної податкової адміністрації України та почесний президент Федерації хокею України. Йому належить будівля площею понад 400 квадратних метрів.

    Як і у випадку з іншими об’єктами на Трухановому острові, за документами будівля має статус «будинку відпочинку». Власником нерухомості Брезвін став у 2023 році.

    Крім того, колишній чиновник володіє великим будинком у Конча-Заспі та має корпоративні права в аграрному бізнесі.

    Спадщина покійного ректора

    Третій об’єкт на території колишньої бази «Десенка» пов’язаний із родиною покійного ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України Євгенія Імаса.

    Будівля площею понад 274 квадратні метри після смерті Імаса у 2024 році перейшла його спадкоємцям.

    Саме родина Імасів, як зазначають журналісти, відігравала ключову роль у функціонуванні громадської організації «Десенка», якій у 2015 році було передано майже два гектари землі на Трухановому острові.

    Цікаво, що між Імасом та Ігорем Гуменюком існували й фінансові зв’язки. В останній декларації ректора була зазначена позика від колишнього народного депутата на суму понад 8 мільйонів гривень.

    Журналісти також звернули увагу на схему придбання нерухомості Імасом у 2023 році. Згідно з відкритими даними, оплата проводилася кількома траншами, значна частина яких була меншою за 400 тисяч гривень. Саме з цієї суми починається обов’язковий фінансовий моніторинг операцій банками.

    Як працювала схема

    За даними розслідування, земельна ділянка спочатку перебувала в оренді громадської організації «Десенка», створеної для обслуговування навчально-оздоровчої водної бази.

    У різні роки серед засновників організації були члени родини Імасів. Після поділу земельної ділянки окремі її частини перейшли в користування нинішнім орендарям.

    При цьому формально на території продовжують існувати не приватні будинки, а «будинки відпочинку». Саме ця юридична конструкція, на думку журналістів та експертів, дозволила обійти обмеження щодо житлової забудови заповідної території.

    Додатковим підтвердженням фактичного проживання людей у цих будівлях журналісти називають матеріали судових справ. Зокрема, в одній із судових ухвал щодо діяльності компанії UKRTAC зазначалося, що Северіон Дангадзе фактично проживає на території об’єкта на вулиці Труханівській.

    Чому це важливо

    Труханів острів залишається однією з найбільш цінних рекреаційних зон столиці. Будь-яка забудова на його території традиційно викликає гостру реакцію громадськості через ризики втрати природних територій та обмеження доступу киян до громадського простору.

    Юристи наголошують, що ключове питання полягає не лише у праві власності на будівлі, а й у відповідності їхнього фактичного використання тому цільовому призначенню, яке визначене документами.

    Якщо об’єкти, зареєстровані як бази відпочинку чи рекреаційні споруди, фактично використовуються як приватні маєтки, це може стати підставою для додаткових перевірок з боку правоохоронних органів, прокуратури та органів місцевого самоврядування.

    Саме тому історія з елітною нерухомістю на Трухановому острові вже виходить далеко за межі звичайного майнового спору та може стати однією з найгучніших земельних історій Києва останніх років.

     

  • Журналісти знайшли зв’язок між Максимом Кріппою та Андрієм Єрмаком

    Журналісти знайшли зв’язок між Максимом Кріппою та Андрієм Єрмаком

    Журналісти знайшли прямі зв’язки між бізнесменом з Броварів Максимом Кріппою та екс-главою Офісу президента Андрієм Єрмаком через мережу пов’язаних компаній та адвокатських об’єднань.

    Прямий зв’язок між Максимом Кріппою та Андрієм Єрмаком відслідковується через придбання компанією ТОВ “Мідал” Максима Кріппи 38,9% ТОВ “Берег” за  311 млн грн.  Фактично мова йде про придбання семи будинків і 40 га землі в Козині.

    Історія ТОВ “Берега” пов’язана з близькими до Кріппи екс-регіоналами Анатолієм Шалоплутом і Сергієм Надаєвим, яких звинувачували у привласненні цієї землі. Після відкриття кримінальних справ їхня частка через “Промінвестбанк” опинилася у Максима Кріппи.

    З Максимом Кріппою також пов’язаний і адвокат Андрія Єрмака — Ігор Фомін через ТОВ ЮК “Юстиніан”, де серед засновників – партнер Кріппи Олександр Зеленюк. Підприємство входило до сфери впливу учасників “Міндич-гейту”, а отже, Андрія Єрмака.

    Серед активів Ігоря Фоміна також  компанія “Київ Глобал” повязана з близьким до Андрія Єрмака послом України в Ізраїлі Євгеном Корнійчуком. Євгена Корнійчука в ЗМІ  називають “зв’язковим” між Єрмаком і Міндичем.

    Адвуокат екс-глави ОП Ігор Фомін також є засновником ЮК “СПОРТС ЕНД ГЕЙМІНГ ЛОЄРС” разом з Іриною Сергієнко – колишньою директоркою юридичного департаменту Parimatch та партнеркою в “Фомін і Партнери”.

    Ірина Сергієнко входить до “Всеукраїнського союзу розвитку букмекерства” разом з Андрієм Матюхою, Сергієм Портновим та Едуардом Швіндлерманом, серед активів яких: Favbet, Vulcan, Parimatch. А також до “Української асоціації ігрової індустрії” разом з близьким до Єрмака  партнером адвокатської компанії Sayenko Kharenko  Михайлом Харенком.

    Максим Кріппа має давні інтереси на ринку онлайн казино, ще з часів роботи на російського православного олігарха Костянтина Малофєєва. Свої інтереси на українському ігорному ринку Кріппа лобіює через Данила Гетманцева, та людей з оточення кума Єрмака – Миколи Тищенка.

  • “Бойові” за відкат: у армійському корпусі викрили схему поборів із військових”

    “Бойові” за відкат: у армійському корпусі викрили схему поборів із військових”

    Трьом посадовцям одного з армійських корпусів повідомлено про підозру в організації та реалізації схеми поборів із підлеглих військовослужбовців, яка, за версією слідства, була пов’язана з незаконним нарахуванням додаткових виплат за так звані “бойові”. Йдеться про начальника логістики — заступника командира корпусу, начальника відділу логістики штабу та офіцера організаційно-планового відділу логістики. Слідчі органи вважають, що вони діяли у змові та системно використовували службове становище для отримання неправомірної вигоди від підлеглих військовослужбовців.

    Про це повідомили у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону та Офіс генерального прокурора, а також джерела в правоохоронних органах. За їхніми даними, механізм схеми полягав у внесенні окремих військовослужбовців до службових рапортів як таких, що нібито виконували бойові або спеціальні завдання. Такі записи автоматично створювали підстави для нарахування підвищених грошових виплат, які в армійській практиці відомі як “бойові”.

    Слідство вважає, що фактично ці виплати ставали предметом незаконного збагачення посадовців, які вимагали від підлеглих частину отриманих або нарахованих коштів за саме включення до відповідних документів. За даними правоохоронців, організацію схеми у грудні 2025 року нібито ініціював начальник логістики — заступник командира корпусу. Після цього він залучив до реалізації механізму ще двох посадовців, які забезпечували виконання його вказівок на рівні штабної та організаційної роботи.

    У лютому 2026 року, як зазначається в матеріалах слідства, начальник відділу логістики за вказівкою свого керівника поставив вимогу підлеглому офіцеру щодо регулярної передачі грошових коштів. Йшлося про оплату за включення як самого офіцера, так і інших військовослужбовців до рапортів, які дозволяли отримувати додаткову винагороду. Слідчі підкреслюють, що військовослужбовець, до якого висувалися вимоги, фактично опинився у залежному становищі, оскільки відмова від сплати могла, за наявними даними, призвести до створення для нього штучних проблем по службі, зокрема під час подальшого проходження військової кар’єри та розподілу виплат.

    Перші задокументовані факти передачі коштів, за версією слідства, відбулися 23 березня 2026 року. Тоді один із підозрюваних отримав 40 тисяч гривень за внесення військовослужбовців до рапортів на виплату додаткової грошової винагороди за лютий. Після цього, як стверджують правоохоронці, він висунув нову фінансову вимогу, яка передбачала додатково 36 тисяч гривень за аналогічні дії щодо березневих нарахувань. Окрім цього, фігурант, за даними слідства, організував збір ще 154 тисяч гривень з інших військовослужбовців, що в сумі становило 190 тисяч гривень неправомірної вигоди.

    Правоохоронці зазначають, що ці кошти були передані 29 квітня 2026 року безпосередньо у службовому кабінеті одного з посадовців. Після цього, за версією слідства, схема не була зупинена, а навпаки — продовжила функціонувати. Згодом фігуранти нібито висунули нову вимогу, і 28 травня 2026 року були затримані після отримання ще 44 тисяч гривень неправомірної вигоди. У прокуратурі наголошують, що загальна сума коштів, яку наразі інкримінують підозрюваним, становить 274 тисячі гривень.

    За інформацією співрозмовників у правоохоронних органах, мова йде про посадовців 14 армійського корпусу. Слідство також вважає, що схема мала ознаки системності, оскільки передбачала не одноразові епізоди, а регулярне отримання коштів залежно від формування рапортів і виплат військовослужбовцям.

    Під час санкціонованих обшуків за місцями проживання підозрюваних, у службових приміщеннях та транспортних засобах було виявлено та вилучено значний обсяг матеріалів, які можуть мати доказове значення у справі. Серед них — планшети, службова документація щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, чорнові записи з інформацією про облік та розподіл коштів, комп’ютерна техніка та мобільні телефони. Окрім цього, правоохоронці вилучили значні суми готівки: 343 тисячі гривень, 9 900 доларів США та 80 євро, походження яких також перевіряється слідством.

    Трьом посадовцям інкримінують вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України — одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з її вимаганням. Це одна з найтяжчих кваліфікацій у справах про корупцію, яка передбачає відповідальність за зловживання службовим становищем з метою отримання вигоди.

    За клопотанням прокурорів Офіс генерального прокурора суд обрав усім трьом підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави. Для двох фігурантів розмір застави становив 332 800 гривень, тоді як для ймовірного організатора схеми — 499 200 гривень. За наявною інформацією, усі підозрювані вже скористалися правом на внесення застави та перебувають на волі в межах процесуальних обмежень, визначених судом.

    Слідство триває, правоохоронці встановлюють можливих інших учасників схеми, а також перевіряють, чи могла подібна практика застосовуватися ширше в межах підрозділу або корпусу.

  • Митників перевірятимуть на поліграфі: новий очільник Держмитслужби анонсував масштабне перезавантаження системи

    Митників перевірятимуть на поліграфі: новий очільник Держмитслужби анонсував масштабне перезавантаження системи

    Голова Державної митної служби України Орест Мандзій заявив про підготовку масштабної реформи митниці, яка передбачає боротьбу з великими контрабандними схемами, перевірку доброчесності співробітників, цифровізацію процесів та можливе надання митній службі правоохоронних повноважень. Про це він розповів в інтерв’ю журналістам.

    За словами Мандзія, одним із ключових завдань є ліквідація схем, які завдають державному бюджету мільярдних втрат. Йдеться насамперед про заниження митної вартості товарів, маніпуляції з кодами товарів, незаконне використання пільг та ввезення товарів під виглядом гуманітарної допомоги. Саме ці напрямки митниця вважає найбільшим ризиком для державних фінансів.

    Очільник Держмитслужби підтвердив, що нова редакція Митного кодексу передбачає створення в структурі митниці спеціалізованого підрозділу з протидії контрабанді. Планується, що він отримає повноваження оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування щодо контрабанди товарів, лісоматеріалів і підакцизної продукції. Водночас остаточна модель ще обговорюється з Міністерством фінансів, парламентом та Бюро економічної безпеки.

    Мандзій визнав, що частина бізнесу побоюється надання митниці правоохоронного статусу. За його словами, підприємці остерігаються появи ще одного силового органу з широкими повноваженнями. Однак керівник митниці запевнив, що реформа має бути спрямована не проти легального бізнесу, а проти контрабандних схем та тіньового імпорту.

    Окрему увагу планують приділити перевірці доброчесності працівників митної служби. За словами Мандзія, під час атестації одним із головних критеріїв стане відповідність способу життя офіційним доходам. Він наголосив, що особливу увагу приділятимуть так званим «майновим аномаліям», коли чиновники володіють активами, які неможливо пояснити заробітною платою державного службовця.

    Для боротьби з корупцією митниця також планує масштабне використання поліграфа. Такі перевірки можуть стати обов’язковими під час прийому на службу, атестації та проведення службових розслідувань. Крім того, на пунктах пропуску поступово запроваджуватимуть натільні відеокамери для інспекторів. Лише для західного кордону, за оцінками Держмитслужби, необхідно понад тисячу таких пристроїв.

    Серед пріоритетів нового керівництва — цифровізація митних процедур. Мандзій повідомив, що служба активно використовує автоматизовану систему управління ризиками та інструменти штучного інтелекту. Також розглядається можливість повного оформлення ввезених автомобілів через застосунок «Дія» без безпосередньої участі митника. На його переконання, це дозволить мінімізувати людський фактор і знизити корупційні ризики.

    Водночас керівник митниці визнав серйозну проблему з фінансуванням служби. За його словами, нині потреби Держмитслужби профінансовані менш ніж наполовину, а на наступний рік рівень забезпечення може ще знизитися. Через це митниця розраховує на підтримку міжнародних партнерів для проведення атестації персоналу, модернізації пунктів пропуску та закупівлі сучасного обладнання.

    Мандзій також повідомив, що уряд очікує від митниці значного ефекту від детінізації економіки. У 2026 році через митні платежі до бюджету планується залучити майже 945 млрд грн, з яких близько 60 млрд грн мають надійти саме завдяки боротьбі з тіньовими схемами та контрабандою.

    За словами очільника Держмитслужби, головною метою реформи є створення сучасної митниці європейського зразка, яка поєднуватиме сервісну, фіскальну та правоохоронну функції. Він наголосив, що нинішнє керівництво налаштоване на еволюційні зміни та поступове очищення системи від недоброчесних працівників.

  • Пожежні авто за пів мільярда і штраф на 90 млн: АМКУ викрив тендерну змову, але схема може вижити через «фірми-клони»

    Пожежні авто за пів мільярда і штраф на 90 млн: АМКУ викрив тендерну змову, але схема може вижити через «фірми-клони»

    Антимонопольний комітет України викрив масштабну змову на закупівлі пожежних автоцистерн для ДСНС. Йдеться про тендер 2024 року з очікуваною вартістю понад 500 млн грн, у якому, за висновками АМКУ, дві компанії — ТОВ «Київський республіканський автоцентр» та ТОВ «Компанія Тітал» — не конкурували між собою, а узгоджували дії. У результаті Комітет оштрафував їх загалом на 90 млн грн.

    Рішення АМКУ ухвалив 28 травня 2026 року. У Комітеті встановили, що компанії координували поведінку на різних етапах закупівлі: під час підготовки документів, формування цінових пропозицій та навіть під час виконання договорів із виробництва техніки для потреб ДСНС. На думку регулятора, це свідчить про відсутність реальної конкуренції між учасниками торгів.

    Закупівлю проводило Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС. Предметом торгів були пожежні автоцистерни з ємністю цистерни для води не менше 5 тонн. Ще у травні 2025 року АМКУ офіційно розпочав розгляд справи №145-26.13/58-25 щодо можливих антиконкурентних узгоджених дій цих двох товариств.

    За результатами розслідування дії компаній кваліфікували як порушення законодавства про захист економічної конкуренції — антиконкурентні узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів. Загальна сума штрафу становить 90 млн грн. За даними «Телеграфу», «Київський республіканський автоцентр» отримав 50 млн грн штрафу, а «Компанія Тітал» — 40 млн грн.

    Однак грошовий штраф — не єдиний наслідок. Відповідно до законодавства про публічні закупівлі, компанії, яких протягом останніх трьох років притягнули до відповідальності за спотворення результатів тендерів, не можуть брати участь у процедурах закупівель. Це означає, що фігуранти рішення АМКУ ризикують втратити доступ до державних торгів на три роки.

    На перший погляд, таке покарання виглядає серйозним ударом по бізнесу. Але журналістське розслідування «Телеграфу» звертає увагу на іншу проблему: навіть якщо конкретні юридичні особи потрапляють під обмеження, пов’язані з ними власники можуть продовжувати працювати через інші компанії зі схожим профілем. Саме тому ризик продовження тендерної «естафети» через пов’язані структури залишається високим.

    За даними матеріалу, обидві компанії роками працювали у вузькій, але дуже прибутковій ніші постачання спеціальної техніки для державних структур — ДСНС, Нацгвардії, підприємств паливно-енергетичного комплексу та комунальних замовників. «Компанія Тітал», як зазначає «Телеграф», за час роботи отримала державних контрактів на мільярди гривень, а «Київський республіканський автоцентр» також має величезний портфель держзамовлень.

    Окрему увагу журналісти звертають на пов’язані компанії родини Затхеїв, які фігурують у контексті «Київського республіканського автоцентру». У матеріалі згадуються, зокрема, ТОВ «ВК “Автотранспортник”», ТОВ «УКР ТРАК», ТОВ «КАТЕКС ЛТД», ТОВ ФТКП «ТРАНСКОМ», ТОВ «АВТОЕКСПО», а також компанії з назвою «КАМАЗ». Саме такі структури, за припущенням авторів розслідування, можуть продовжити участь у тендерах, навіть якщо основну компанію заблокують.

    Історія з АМКУ — не перший скандальний епізод навколо цих постачальників. Конфлікт «Київського республіканського автоцентру» з «Укргазвидобуванням» щодо тендеру 2018 року на постачання автомобільних кранів. За версією журналістів, компанія мала поставити техніку, яка відповідала б екологічному стандарту Євро-5 та могла б пересуватися дорогами загального користування, але згодом виник судовий конфлікт щодо виконання умов договору.

    Ще один резонансний епізод стосується закупівлі російських КамАЗів для Національної гвардії у 2014 році — вже після анексії Криму та початку війни на Донбасі. За даними розслідування, через пов’язану компанію було продано 29 автомобілів російського виробництва на суму 27,7 млн грн. Цей епізод викликав суспільний резонанс через походження техніки.

    Не менш проблемним виглядає і бекграунд «Компанії Тітал». У відкритих джерелах є згадки про значні контракти компанії з ДСНС: наприклад, у 2019 році вона виграла тендер на постачання трьох пожежних автомобілів із телескопічними підйомниками для ДСНС Києва на 49,42 млн грн.

    Також ідеться про судові та податкові претензії до компанії, зокрема про справи, пов’язані з ПДВ та можливим ухиленням від сплати податків. Водночас остаточні висновки щодо кримінальної відповідальності можуть робити лише суди, тому ці епізоди потребують юридично обережної оцінки.

    Ситуація навколо «пожежного» тендеру демонструє системну проблему державних закупівель: формальна конкуренція не завжди означає реальне змагання між постачальниками. Якщо учасники торгів пов’язані між собою або узгоджують поведінку, держава фактично втрачає шанс отримати найкращу ціну та якісну техніку на чесних умовах.

    Особливо небезпечно це виглядає у сфері спецтехніки для ДСНС. Пожежні автоцистерни, підйомники, аварійно-рятувальні машини та інша техніка — це не просто дорогі закупівлі. Від їхньої якості, своєчасного постачання та реальної вартості залежить здатність рятувальників реагувати на пожежі, обстріли, руйнування та надзвичайні ситуації.

    Тому рішення АМКУ може стати важливим прецедентом, але лише за однієї умови: якщо покарання торкнеться не тільки назв компаній, а й реальних механізмів, через які пов’язані бізнес-групи можуть продовжувати освоювати бюджетні кошти. Інакше штраф у 90 млн грн ризикує стати просто дорогою, але не смертельною платою за участь у багатомільярдному ринку державних закупівель.

  • Гучне рішення суду: компанію зобов’язали повернути Міноборони 6,6 млн грн за гуртожиток

    Гучне рішення суду: компанію зобов’язали повернути Міноборони 6,6 млн грн за гуртожиток

    Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким зобов’язав ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» повернути кошти та додатково доплатити Міністерству оборони України 6,63 млн грн у межах справи, що стосується виконання договору на будівництво військового гуртожитку у Львівській області. Рішення суду було ухвалене 26 травня і стосується фінансових розрахунків за державним контрактом, укладеним ще у 2019 році, який передбачав зведення об’єкта для потреб військової інфраструктури у місті Золочів.

    Як встановлено в матеріалах справи, у 2019 році Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, правонаступником якого згодом стало Міністерство оборони України, уклало договір із ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» на виконання будівельних робіт із спорудження гуртожитку у військовому містечку №6. Первинна договірна вартість проєкту становила 39,9 млн грн, у яку було включено податок на додану вартість у розмірі 6,65 млн грн. Надалі сторони неодноразово вносили зміни до договору через додаткові угоди, коригуючи вартість та обсяги робіт, що є типовою практикою для довготривалих будівельних контрактів у державному секторі, однак у цьому випадку саме ці зміни стали предметом судового аналізу.

    Згідно з матеріалами справи, наприкінці 2022 року між замовником та підрядною організацією було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, відповідно до якої сума до оплати становила 26,5 млн грн, з яких 4,42 млн грн були визначені як ПДВ. Саме ця частина платежів і стала ключовою у подальшому судовому спорі, оскільки прокуратура вказала на ознаки безпідставного отримання бюджетних коштів у частині податку на додану вартість.

    Під час розгляду справи суд дослідив умови договору та дійшов висновку, що положення пункту 3.1, яким передбачалося включення ПДВ до загальної вартості робіт, суперечать нормам Податкового кодексу України. Суд також зазначив, що така конструкція договору не відповідає вимогам законодавства і фактично призвела до неправомірного завищення бюджетних витрат. Окремо суд наголосив, що відповідні положення суперечать інтересам держави та суспільства, а також порушують принципи добросовісного використання бюджетних коштів, що стало підставою для визнання цього пункту недійсним.

    На підставі встановлених обставин суд погодився з позицією прокурора про те, що отримані кошти у вигляді ПДВ не мали належного правового підґрунтя, а отже підлягають поверненню як безпідставно набуті. Крім основної суми у розмірі 4,42 млн грн, суд додатково застосував фінансову відповідальність у вигляді інфляційних втрат у розмірі 1,76 млн грн та 3% річних, які склали ще 450,5 тис. грн. У сукупності загальний обсяг стягнення становить 6,63 млн грн, які підлягають поверненню на користь Міністерства оборони України.

    Рішення ухвалила суддя Наталія Ягічева, яка погодилася з доводами сторін обвинувачення щодо необхідності відновлення порушеного балансу у фінансових взаємовідносинах між державним замовником і приватним підрядником. Суд також фактично підтвердив позицію, що бюджетні кошти, використані з порушенням податкового законодавства або договірних умов, не можуть залишатися у розпорядженні підрядника навіть у випадках часткового виконання робіт.

    ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» зареєстроване у селі Грем’яче Рівненської області. Кінцевим бенефіціаром та керівником підприємства є Олександр Клімчук, який проживає у Хмельницькій області. Компанія брала участь у виконанні державних будівельних контрактів, пов’язаних із інфраструктурою оборонного призначення, що є типовим сегментом для підрядників у сфері військового будівництва.

    Ця справа стала черговим прикладом судового перегляду фінансових зобов’язань у сфері оборонних закупівель та будівництва, де держава через прокуратуру та судові органи намагається відновити контроль за використанням бюджетних коштів і повернути суми, які були визнані такими, що сплачені без належних правових підстав. Водночас подібні рішення демонструють посилення уваги до прозорості контрактів у сфері оборонної інфраструктури, особливо на тлі масштабного державного фінансування будівельних проєктів, пов’язаних із потребами армії під час війни.