Golosnovinua.com

Позначка: корупція

  • 17 мільйонів у декларації, але дружина каже, що не заробляла: новий скандал у справі «Карфаген»

    17 мільйонів у декларації, але дружина каже, що не заробляла: новий скандал у справі «Карфаген»

    У справі НАБУ і САП «Карфаген» з’явилася нова деталь, яка привернула увагу журналістів до фінансів родини одного з фігурантів. Дружина колишнього начальника Департаменту інформаційних технологій Офісу Генерального прокурора Івана Тимошенка — Тетяна Тимошенко — за даними декларацій чоловіка отримала майже 17 млн грн підприємницького доходу за два з половиною роки. Однак у розмові зі «Слідством.Інфо» сама жінка заявила, що таких великих сум не заробляла.

    До бізнесу Тетяна Тимошенко працювала лікаркою у Рівненському пологовому будинку. За даними журналістів, у серпні 2023 року вона зареєструвала ФОП. Серед заявлених напрямів діяльності були, зокрема, постачання готових страв і торгівля меблями.

    Уже за перші чотири місяці роботи ФОП у декларації її чоловіка з’явився дохід дружини на 4,7 млн грн.

    Далі суми продовжили зростати: у 2024 році — 5,9 млн грн, у 2025-му — ще 6,4 млн грн. Таким чином, за приблизно два з половиною роки загальний задекларований підприємницький дохід склав близько 17 млн грн.

    У жовтні 2025 року Тетяна Тимошенко закрила ФОП, однак у серпні 2026-го зареєструвала підприємницьку діяльність знову. Тепер одним із напрямів є здавання нерухомості в оренду.

    «Я не заробляла таких величезних сум»

    Найбільше запитань викликала відповідь самої Тимошенко.

    Журналісти «Слідства.Інфо» зателефонували їй, щоб з’ясувати, яким саме бізнесом вона займалася та як за кілька місяців після відкриття ФОП вдалося вийти на мільйонні обороти.

    На запитання про перші 4,7 млн грн вона спочатку поцікавилася доходами журналістки, а потім заявила, що «не заробляла таких сум величезних». Коли їй нагадали, що цифри містяться у деклараціях її чоловіка, жінка пригрозила звернутися до адвоката в разі подальших дзвінків.

    Тимошенко також заявила, що не вважає «Карфаген» настільки важливою справою, щоб журналісти розпитували її про фінанси, і запропонувала займатися іншими, на її думку, більш нагальними темами.

    Саме тут і виникає ключова суперечність: мільйонні доходи містяться в офіційних деклараціях чоловіка, але сама жінка заперечує, що заробляла такі суми.

    Це поки не доводить незаконного походження грошей, однак створює питання, які тепер можуть бути важливими для слідства.

    Хто такий Іван Тимошенко

    До 11 вересня Іван Тимошенко очолював Департамент інформаційних технологій Офісу Генерального прокурора.

    17 мільйонів у декларації, але дружина каже, що не заробляла: новий скандал у справі «Карфаген»
    ФОТО: 17 мільйонів у декларації, але дружина каже, що не заробляла: новий скандал у справі «Карфаген»

    «Слідство.Інфо» повідомляє, що на цю посаду його міг привести Сергій Кропива — один із центральних фігурантів операції «Карфаген». Раніше обидва працювали в Одеській обласній державній адміністрації.

    Кропиву призначили заступником голови Одеської ОДА у липні 2023 року. А вже у вересні того року Тимошенко виконував обов’язки директора департаменту цифрового розвитку, інформаційної політики та кіберзахисту ОВА.

    Показово, що ФОП його дружини був відкритий саме у серпні 2023 року — приблизно в той самий період.

    Сам цей збіг нічого не доводить, однак слідство вже перевіряє фінансові операції людей із близького оточення фігурантів справи.

    Що саме перевіряє САП

    Прокурор САП Микола Карась повідомив журналістам, що антикорупційні органи досліджують не тільки епізоди, пов’язані з роботою Сергія Кропиви в Офісі Генпрокурора.

    Слідство також вивчає період його роботи в Одеській ОДА з 2023 року.

    За версією правоохоронців, вони мають встановити, коли саме відкривалися ФОПи близьких людей, чи відбувалася через них реальна господарська діяльність і чи не використовувалися вони для маскування інших грошових потоків.

    САП перевіряє банківські операції, активи, оформлені на родичів і довірених осіб, внесення готівки на рахунки та можливі фіктивні операції.

    Цей напрям прямо пов’язаний із механізмом, який НАБУ описало під час презентації операції «Карфаген».

    За офіційною версією Бюро, учасники ймовірної злочинної організації систематично отримували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів, а частину грошей легалізовували через майно та рахунки близьких людей.

    НАБУ заявляє, що понад 10 млн грн могли бути розміщені на рахунках близьких осіб під виглядом законних доходів від підприємницької діяльності. Ще десятки мільйонів, за даними слідства, витрачали на нерухомість, коштовності й інше майно.

    При цьому офіційне повідомлення НАБУ не встановлює, що саме доходи Тетяни Тимошенко є частиною цієї схеми. Це питання наразі лише перевіряється.

    Що таке «Карфаген»

    На початку вересня НАБУ та САП оголосили про масштабну операцію під кодовою назвою «Карфаген».

    За даними Бюро, злочинна організація могла діяти всередині системи Офісу Генпрокурора. Її учасників підозрюють у систематичному отриманні хабарів від шахрайських кол-центрів за те, щоб правоохоронці не перешкоджали їхній діяльності.

    НАБУ стверджує, що організатором був один із керівників структурного підрозділу ОГП, який у середині 2025 року залучив до схеми як співробітників прокуратури, так і наближених осіб.

    Станом на оприлюднення деталей справи статус підозрюваних мали п’ятеро людей.

    Про цю історію вже детально писала «Ненька інфо»:

    Операція «Карфаген»: НАБУ та САП оприлюднили плівки у справі про «кришування» шахрайських кол-центрів посадовцями ОГП

    У матеріалі йшлося про аудіозаписи та версію слідства щодо можливої системи «захисту» шахрайських кол-центрів.

    «Карфаген» уже зачепив верхівку прокуратури

    Справа швидко вийшла далеко за межі кількох підозрюваних.

    Після початку операції тодішній генпрокурор Руслан Кравченко заперечував свою причетність до ймовірного прикриття незаконних кол-центрів та оголосив внутрішні перевірки в ОГП. Про це також писала «Ненька інфо»:

    «Справа про шахрайські колцентри»: Генпрокурор Кравченко відкинув звинувачення та ініціював перевірки ОГП на поліграфі

    Окремо «Ненька інфо» писала про будинок у Козині та 6,5 млн грн доходу дружини Кравченка, які привернули увагу Центру протидії корупції на тлі розслідування «Карфагену»:

    Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Ще один пов’язаний матеріал стосувався можливого поширення слідчих дій на колишніх колег фігурантів в інших державних структурах:

    «Метастази “Карфагену”»: обшуки пройшли в очільника Одеської ОВА Олега Кіпера через зв’язки з фігурантами плівок НАБУ

    Чому історія з 17 мільйонами важлива

    У цій історії є одна дуже проста, але принципова невідповідність.

    Офіційні декларації Івана Тимошенка містять дані про багатомільйонний підприємницький дохід його дружини. Саме на підставі цих документів журналісти порахували близько 17 млн грн за 2023–2025 роки.

    А Тетяна Тимошенко публічно говорить, що «таких величезних сум» вона не заробляла.

    Чому дані декларацій і слова людини, на ім’я якої записаний дохід, не збігаються — наразі невідомо.

    Водночас ця розбіжність виникла саме тоді, коли САП перевіряє, чи могли близькі до фігурантів «Карфагену» особи та їхні ФОПи використовуватися для легалізації коштів.

    Наразі немає судового рішення, яке б встановлювало незаконність доходів Тетяни Тимошенко або її участь у злочинній схемі. Але сама суперечність між її словами та офіційною декларацією чоловіка вже стала новим резонансним епізодом однієї з найгучніших антикорупційних справ вересня.

  • Гучний скандал у міністерстві: обшуки через можливу “торгівлю” санкціями

    Гучний скандал у міністерстві: обшуки через можливу “торгівлю” санкціями

    У Міністерстві розвитку громад та територій України вранці 23 вересня правоохоронці проводять слідчі дії щодо директора Департаменту політики відновлення. За інформацією самого відомства, розслідування стосується можливого отримання неправомірної вигоди за зняття санкцій із суб’єктів господарювання під час роботи посадовця на попередньому місці.

    Міністерство наголошує, що обставини справи не пов’язані з його нинішньою роботою у відомстві. Водночас там заявили, що через характер підозр не можуть ігнорувати можливі ризики й уже 23 вересня планують відсторонити посадовця від виконання обов’язків. Паралельно у міністерстві триває внутрішній аудит процесів.

    За даними «Цензор.НЕТ», посаду директора Департаменту політики відновлення нині обіймає Віктор Стеблиненко. Видання також зазначає, що слідчі дії проходять безпосередньо в офісі міністерства.

    У відомстві повідомили, що надають правоохоронцям необхідну інформацію та сприяють розслідуванню. Після завершення перевірок і слідства обіцяють ухвалити кадрові рішення відповідно до законодавства.

    Наразі правоохоронні органи публічно не повідомляли про оголошення підозри, суму ймовірної неправомірної вигоди чи конкретних суб’єктів господарювання, з яких могли знімати санкції. Тому ці деталі поки залишаються невідомими.

  • Різниця лише 0,1%: Зеленський і Залужний фактично зрівнялися у президентському рейтингу

    Різниця лише 0,1%: Зеленський і Залужний фактично зрівнялися у президентському рейтингу

    Президент України Володимир Зеленський та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний мають практично однаковий рівень потенційної електоральної підтримки. За результатами нового опитування дослідницької компанії «Соціополіс», проведеного у другій половині вересня 2026 року, серед виборців, які готові взяти участь у голосуванні та вже визначилися зі своїм вибором, Зеленського підтримали б 23,0%, а Залужного — 22,9%. Різниця становить лише 0,1 відсоткового пункту.

    Серед усіх опитаних показники також майже ідентичні: 19,1% назвали Володимира Зеленського, а 19,0% — Валерія Залужного. З огляду на заявлену методологією похибку для показників близько 20% — до 2,5 відсоткового пункту — статистично визначити, хто з цих двох має більшу підтримку, за результатами цього опитування неможливо.

    Дослідження проводили з 16 по 21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв’ю CATI на основі випадково згенерованих мобільних номерів. Соціологи опитали 1002 повнолітніх жителів України. До вибірки не включали громадян, які перебували за кордоном, а також мешканців тимчасово окупованих територій, де не працює український мобільний зв’язок. Для показників, близьких до 50%, максимальна теоретична похибка становить 3,1%, для показників близько 25% — 2,7%, а близько 20% — 2,5%.

    За двома першими позиціями розташувалися Петро Порошенко — 10,7% серед визначених виборців, Кирило Буданов — 9,5%, Андрій Білецький — 8,7%, Михайло Федоров — 7,6% та Дмитро Разумков — 6,9%. Олександра Усика в потенційному президентському голосуванні підтримали б 3,2% визначених виборців, Юлію Тимошенко — 3,0%. Ще 8,5% усіх опитаних не визначилися з кандидатом, 7,2% заявили, що не брали б участі у голосуванні, а 1,2% зіпсували б бюлетень.

    Що показало моделювання другого туру

    Соціологи також запропонували респондентам кілька гіпотетичних пар другого туру. У парі Залужний — Зеленський 46,1% від усіх опитаних обрали Залужного, 28,0% — Зеленського. Серед респондентів, які заявили про намір голосувати та визначилися між двома запропонованими кандидатами, показники становили 62,2% і 37,8% відповідно. При цьому 16,4% усіх респондентів заявили, що в такому другому турі взагалі не голосували б, 4,8% зіпсували б бюлетень, а 4,7% не визначилися.

    Водночас це саме моделювання гіпотетичного голосування, а не прогноз результату майбутніх виборів. Склад кандидатів, політична ситуація, перебіг війни та навіть умови проведення голосування до початку реальної виборчої кампанії можуть суттєво змінитися.

    Інші змодельовані пари також продемонстрували різні розподіли підтримки. У парі Кирило Буданов — Володимир Зеленський серед визначених респондентів показники становили 57,0% і 43,0%, у парі Буданов — Залужний — 40,3% і 59,7%, а у парі Зеленський — Михайло Федоров — 48,5% і 51,5%.

    Що змінилося за кілька місяців

    Особливо показовою виглядає динаміка порівняно з червневим дослідженням тієї ж компанії.

    На початку червня «Соціополіс» фіксував серед визначених виборців 31,2% підтримки Зеленського та 22,3% Залужного. Тоді різниця між ними становила майже дев’ять відсоткових пунктів. У вересневому вимірюванні показники становлять уже 23,0% і 22,9%.

    У червні третім був Кирило Буданов із 14,1% серед визначених виборців, а Петро Порошенко мав 8,6%. У вересні порядок змінився: Порошенко отримав 10,7%, а Буданов — 9,5%. Водночас пряме порівняння окремих цифр варто робити обережно, оскільки громадська думка під час війни може швидко реагувати на події, а кожне опитування має власну статистичну похибку.

    Про популярність Залужного серед українців раніше писала й «Ненька інфо». У матеріалі про суспільну реакцію на його публічний виступ видання наводило результати серпневого опитування Rating Group: тоді Залужному довіряли 68% респондентів, Володимиру Зеленському — 59%, а Кирилу Буданову — 62%. Водночас показник довіри не є тотожним електоральному рейтингу і не показує автоматично, як люди проголосували б на виборах. «Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій» — Ненька інфо

    Які партії називали респонденти

    Опитування містило й моделювання можливих парламентських виборів. Тут соціологи отримали щільну групу з чотирьох політичних сил.

    Потенційну партію Валерія Залужного підтримали б 16,0% виборців, які готові голосувати та вже визначилися. Потенційну партію Володимира Зеленського — 13,9%, «Європейську Солідарність» Петра Порошенка — 13,5%, потенційну «Третю Штурмову» Андрія Білецького — 13,1%.

    Далі йдуть потенційна політична сила Кирила Буданова з 9,1%, «Розумна політика» Дмитра Разумкова — 7,9%, потенційні партії Ігоря Терехова та Михайла Федорова — по 6,0%.

    Водночас тут є принциповий нюанс: частина названих соціологами «партій» є гіпотетичними конструкціями для опитування, а не обов’язково реально зареєстрованими політичними силами, які вже оголосили участь у виборах. Сам Залужний також не оголошував у межах цього дослідження про висунення кандидатом у президенти.

    Коли українці хочуть вибори

    Понад половина опитаних — 53,6% — заявили, що після реального припинення бойових дій президентські та парламентські вибори варто проводити одночасно. 22,2% вважають, що першими мають відбутися президентські вибори, а 19,0% — парламентські.

    При цьому за чинним українським законодавством під час воєнного стану президентські, парламентські та місцеві вибори не проводяться. Частина перша статті 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо встановлює таку заборону. Центральна виборча комісія у своїх рішеннях 2026 року також наголошувала, що питання проведення виборів вирішуватиметься після усунення обставин, які зараз роблять їх неможливими.

    У ЦВК паралельно готуються до майбутнього голосування, зокрема опрацьовують питання безпеки, виборчої інфраструктури та адаптації законодавства до умов після завершення воєнного стану. Представники Комісії наголошували, що для проведення виборів необхідні щонайменше безпекові передумови та нормативна база, пристосована до наслідків війни.

    Про дискусію щодо можливих виборів нещодавно писала й «Ненька інфо». У матеріалі про заяви Михайла Федорова видання звертало увагу на аргументи депутатів щодо безпеки та необхідності адаптувати виборче законодавство до нових умов. «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців — Ненька інфо

    Що українці говорять про війну

    Окрема частина дослідження стосувалася бачення завершення війни. 46,4% опитаних назвали найважливішою метою України збереження незалежності та суверенітету навіть за умови територіальних втрат. Для 25,8% головним залишається повернення контролю над окупованими територіями, а 14,7% назвали пріоритетом воєнну поразку або послаблення Росії.

    59,5% респондентів вважають, що досягнення українських цілей можливе шляхом поєднання військових дій і дипломатії. Виключно військовий шлях назвали 15,2%, виключно дипломатичний — 14,9%.

    75% говорять про зростання корупції

    Ще один великий блок дослідження стосувався корупції. 75,2% опитаних вважають, що її рівень за час повномасштабного вторгнення зріс. 16,1% сказали, що ситуація не змінилася, 3,5% — що корупції стало менше. Це оцінки самих респондентів, а не вимірювання фактичного рівня корупції.

    На запитання, з ким респонденти пов’язують високий рівень корупції, 59,0% назвали президента та його оточення/Офіс президента, 54,7% — Верховну Раду та народних депутатів, 48,2% — правоохоронну і судову систему. У дослідженні можна було називати кілька відповідей, тому ці показники не складаються до 100%.

    Сам «Соціополіс» окремо застерігає, що соціологію воєнного часу потрібно трактувати з урахуванням міграції, недоступності частини територій, можливої меншої готовності окремих груп відповідати на політичні питання та інших чинників. Тому нинішні цифри показують настрої опитаного населення в конкретний період 16–21 вересня, а не встановлюють результат майбутніх виборів.

  • Силовий зашморг для підприємців: Андрій Оністрат б’є на сполох через свавілля прокуратури та вимагає радикальних змін

    Силовий зашморг для підприємців: Андрій Оністрат б’є на сполох через свавілля прокуратури та вимагає радикальних змін

    Українська правоохоронна система перетворилася на інструмент тотального контролю та безпрецедентного тиску на великий капітал, отримавши необмежений доступ до внутрішньої кухні будь-якого масштабного бізнесу. З такою гострою та безкомпромісною критикою виступив відомий фінансовий експерт, колишній банкір, а нині військовослужбовець Збройних сил України Андрій Оністрат. За його глибоким переконанням, сучасні реалії ведення підприємницької діяльності в державі нагадують ходіння по мінному полю, адже силові структури наділені колосальними повноваженнями, які дозволяють їм у будь-який зручний момент штучно зробити злочинцем абсолютно кожного успішного власника компанії. Ця проблема набула настільки загрозливих масштабів, що безпосередньо гальмує економічний розвиток країни, відлякує потенційних міжнародних інвесторів та руйнує довіру суспільства до державних інституцій.

    Аналізуючи поточний стан взаємодії між державою та бізнес-середовищем, експерт наголошує на наявності системної вади у самому фундаменті правоохоронних органів. Маючи неосяжний арсенал слідчих та оперативних інструментів, представники прокуратури та інших силових відомств здатні безперешкодно втручатися в господарську діяльність, блокувати рахунки, вилучати критично важливу документацію та паралізувати роботу цілих корпорацій. Подібна вседозволеність часто продиктована не реальними інтересами правосуддя чи захистом державного бюджету, а суто меркантильними або політичними мотивами. Підприємці опиняються у ситуації абсолютної беззахисності перед репресивною машиною, яка замість виконання своїх прямих обов’язків із забезпечення законності займається відвертим перерозподілом сфер впливу та неприхованим економічним шантажем.

    Головним каталізатором цього правового свавілля, на думку Оністрата, є абсолютна політична залежність керівництва Офісу Генерального прокурора. Фінансовий аналітик повністю солідарний із позицією провідних антикорупційних організацій та активної частини громадянського суспільства у тому, що чинна процедура призначення очільника відомства є глибоко хибною та такою, що не відповідає викликам часу. Існуючий механізм кулуарних домовленостей та політичних квот перетворює посаду генерального прокурора на інструмент лояльності до чинної влади, а не на незалежного арбітра, здатного гарантувати верховенство права. За таких умов керівник інституції змушений постійно озиратися на своїх політичних патронів, часто свідомо ігноруючи кричущі факти зловживань з боку власних підлеглих у регіонах.

    Вирішення цієї критичної проблеми вимагає негайного та докорінного перегляду підходів до формування кадрового складу вищих ланок правоохоронної системи. Процедура призначення генерального прокурора має стати максимально прозорою, відкритою та повністю незалежною від мінливої політичної кон’юнктури, із обов’язковим залученням авторитетних міжнародних експертів та делегатів від громадськості до процесу відбору. Лише незалежна та сильна фігура, яка пройшла жорстке сито перевірки на доброчесність, зможе зламати корупційну кругову поруку та зупинити тиск на підприємців. Очищення відомства від недоброчесних кадрів дозволить перетворити прокуратуру із карального органу на справжнього захисника інтересів вільної економіки. Успішна реформа правоохоронного сектору є не просто формальною вимогою західних партнерів, а фундаментальним питанням національного виживання та економічної.

  • 137,5 млн грн на безкоштовних вагонах: НАБУ викрило схему в «Київському метрополітені»

    137,5 млн грн на безкоштовних вагонах: НАБУ викрило схему в «Київському метрополітені»

    Детективи Національного антикорупційного бюро та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури заявили про викриття схеми, через яку комунальне підприємство «Київський метрополітен» могло втратити 137,5 млн грн. За версією слідства, гроші вивели під час організації доставки 60 вагонів метро, які Варшава передала Києву безоплатно як технічну допомогу. Загальна вартість транспортно-експедиційних послуг при цьому сягнула близько 190 млн грн.

    Історія почалася ще у 2022 році, коли Київ та Варшава домовилися про безоплатну передачу українській столиці рухомого складу. Йшлося про 60 вагонів серії 81, які раніше експлуатувалися у варшавському метро. Для Києва така допомога була особливо важливою, оскільки вагони цієї серії сумісні з інфраструктурою столичної підземки, а значна частина київського рухомого складу має великий вік. Польська сторона фактично передала десять шестивагонних поїздів, виведених з експлуатації у Варшаві, але придатних для подальшого використання.

    У 2023 році вагони почали поетапно перевозити з Польщі до України. Перша партія прибула навесні, а вся доставка тривала близько семи місяців. Останній поїзд прибув до Києва 24 жовтня 2023 року. Офіційний портал столиці тоді повідомляв, що всі 60 вагонів Київ отримав безкоштовно як технічну допомогу від Варшавського метрополітену. Частину вагонів планували використовувати як повноцінний рухомий склад, інші — як донори запчастин для ремонту чинного парку.

    Втім, саме на етапі доставки, за версією НАБУ і САП, і могла виникнути масштабна корупційна схема. У 2023 році «Київський метрополітен» оголосив тендери на транспортно-експедиційні послуги для перевезення вагонів з Польщі. За даними слідства, перемогу отримала компанія, яку учасники схеми нібито визначили наперед. Загальна вартість транспортування становила близько 190 млн грн.

    Розслідувачі DOZORRO ще раніше звертали увагу на ці закупівлі. За їхніми даними, спочатку у березні 2023 року метрополітен уклав угоду з ТОВ «Будінтехно» на перевезення перших шести вагонів за 17 млн грн, але договір згодом розірвали. Після цього кілька закупівель виграло ТОВ «Порто Трейд»: у квітні — на перевезення 18 вагонів, у липні — ще 18, а у вересні — ще 24. Загальна сума транспортних послуг у 2023 році становила близько 190 млн грн.

    НАБУ стверджує, що вартість цих послуг була істотно завищеною. Після надходження грошей від комунального підприємства їх, за матеріалами слідства, переказали на рахунки підконтрольної компанії за кордоном. Реальному перевізнику нібито заплатили лише частину отриманої суми, а рештою коштів — приблизно 137,5 млн грн — учасники групи заволоділи.

    Фактично йдеться про ситуацію, коли самі вагони Київ отримав від Варшави безоплатно, але їх транспортування стало предметом закупівлі на сотні мільйонів гривень. Саме різниця між сплаченою «Київським метрополітеном» сумою та реальною вартістю перевезення тепер є одним із ключових предметів кримінального провадження.

    За повідомленням НАБУ, підозри оголосили шістьом фігурантам. Серед них — колишній посадовець «Київського метрополітену», троє чинних службовців комунального підприємства, співорганізатори схеми та директор компанії, яка, за версією слідства, використовувалася для руху коштів. Дії фігурантів кваліфікували за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — заволодіння або розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем.

    Водночас сам факт повідомлення про підозру не означає доведення вини. Відповідно до Конституції України всі фігуранти вважаються невинуватими, доки їхню провину не встановить суд обвинувальним вироком.

    Історія з перевезенням польських вагонів привертала увагу ще задовго до нинішніх підозр. Сам факт того, що транспортні послуги коштували місту близько 190 млн грн, тоді вже викликав питання у громадських організацій, які аналізували закупівлі комунальних підприємств. Особливо на тлі того, що сам рухомий склад був подарунком.

    При цьому передача вагонів справді була для Києва важливою. У 2023 році міська влада повідомляла, що близько 80% парку столичного метро складали вагони радянського виробництва. Отримані з Варшави машини належали до сумісної серії, тому могли використовуватися і для формування поїздів, і як джерело комплектуючих для капітальних ремонтів.

    Перший адаптований поїзд із польських вагонів вийшов на Сирецько-Печерську лінію вже у листопаді 2023 року. Пізніше на маршрути випустили ще кілька таких складів. Це підтверджує, що сама допомога Варшави була реальною та використовувалася за призначенням, тоді як претензії правоохоронців стосуються саме організації і вартості логістики.

    Справу варто розглядати і в ширшому контексті. «Київський метрополітен» уже не вперше потрапляє в поле зору правоохоронців через закупівлі. В одному з судових рішень у 2024 році згадувалося розслідування НАБУ щодо можливих зловживань службових осіб підприємства при укладенні договорів у 2017–2024 роках із пов’язаними структурами. Там ішлося про підозри у систематичному укладанні контрактів на будівництво, ремонт і обслуговування ліній із підконтрольними компаніями та можливу розтрату коштів у особливо великих розмірах. Це інше кримінальне провадження, але воно показує, що закупівлі метрополітену вже неодноразово ставали об’єктом уваги антикорупційних органів.

    Саме підприємство тим часом залишається одним із ключових транспортних операторів столиці та отримує значні кошти з міського бюджету. Через соціальний тариф на проїзд Київ регулярно компенсує різницю між реальною собівартістю перевезень і ціною квитка. Тому будь-які втрати десятків чи сотень мільйонів гривень у закупівлях мають безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства й міський бюджет.

    Особливо показовою нинішню справу робить походження самих вагонів. Варшава передала їх безоплатно на знак підтримки української столиці під час війни. Польське метро у своєму звіті за 2023 рік підтверджувало, що Києву передали десять шестивагонних складів серії 81 — загалом ті самі 60 вагонів.

    Тому суть підозри виглядає особливо резонансно: міжнародна допомога, яка мала заощадити Києву значні кошти та підтримати роботу метро, за версією слідства, стала основою для схеми з заволодіння бюджетними грошима вже на етапі доставки.

    Тепер детективам НАБУ та прокурорам САП належить довести не лише факт завищеної вартості, а й узгодженість дій усіх учасників, попереднє визначення переможця тендеру, рух коштів через іноземну компанію та кінцеве привласнення 137,5 млн грн. Також важливим буде питання можливого відшкодування збитків «Київському метрополітену».

    На цьому етапі справа перебуває на стадії досудового розслідування. Імена більшості підозрюваних у відкритому повідомленні не розкриваються, тому робити висновки про персональну відповідальність до рішення суду передчасно.

    Втім, уже зараз масштаби справи роблять її однією з найпомітніших корупційних історій довкола столичного громадського транспорту за останній час. Адже йдеться не просто про сумнівну закупівлю, а про гроші, які, за версією слідства, могли бути виведені під час перевезення техніки, отриманої Україною як безоплатну допомогу від європейського партнера.

  • З Єрмака зняли електронний браслет: ВАКС назвав несподівану причину

    З Єрмака зняли електронний браслет: ВАКС назвав несподівану причину

    Вищий антикорупційний суд не продовжив для колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака обов’язок носити електронний засіб контролю. Причиною стало медичне застереження: за висновком незалежного спеціаліста, подальше використання браслета могло становити загрозу для його життя та здоров’я.

    Водночас це рішення не означає скасування інших процесуальних обмежень. ВАКС продовжив ще на два місяці низку обов’язків, які діють щодо Єрмака у кримінальному провадженні.

    Про рішення суд повідомила пресслужба ВАКС 15 вересня.

    За інформацією суду, під час розгляду питання про продовження обов’язків стороною захисту були надані пояснення незалежного медичного спеціаліста. Саме вони стали однією з підстав, через які суддя відмовився продовжувати обов’язок носити електронний браслет.

    При цьому ВАКС не повідомляє діагноз Єрмака або конкретний медичний стан, через який пристрій нібито міг бути небезпечним. Тому стверджувати про певне захворювання або характер проблем зі здоров’ям немає підстав.

    Інші обмеження залишилися чинними.

    Єрмак має прибувати за кожною вимогою детектива, прокурора та суду, повідомляти про зміну місця проживання або роботи, не залишати визначені судом населені пункти без відповідного дозволу, а також утримуватися від контактів із конкретними підозрюваними та свідками щодо обставин кримінального провадження.

    Окрім цього, у нього залишаються вилученими документи для виїзду за кордон. Йдеться про закордонні та дипломатичні паспорти й інші документи, які дають право залишати Україну.

    Таким чином, фактично суд прибрав лише одну складову контролю — електронний засіб спостереження.

    Це не перша спроба захисту Єрмака домогтися скасування браслета.

    Ще 29 червня ВАКС розглядав відповідне клопотання адвокатів, однак тоді відмовився його задовольняти. Інформація Transparency International Ukraine у базі рішень ВАКС свідчить, що електронний браслет залишався серед процесуальних обов’язків і після попередніх переглядів запобіжного заходу.

    У серпні суд частково пом’якшив обмеження на пересування Єрмака. Захист аргументував необхідність змін його участю у проєкті з надання правової допомоги військовослужбовцям.

    ВАКС тоді дозволив ексочільнику ОП за погодженням із детективом, прокурором або судом їздити до Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської та Херсонської областей, а також транзитом перетинати інші регіони.

    Проте електронний браслет у серпні залишили. Захист просив скасувати й цей обов’язок, але суддя не погодився.

    Тепер ситуація змінилася через медичні аргументи.

    Сам Андрій Єрмак після внесення застави ще у травні заявляв, що виконав усі визначені судом процесуальні вимоги, здав документи для виїзду за кордон та носив електронний браслет.

    Кримінальна справа, у якій він має статус підозрюваного, стосується ймовірної легалізації 460 млн гривень, які, за версією слідства, могли мати злочинне походження.

    Йдеться про будівництво елітного котеджного містечка «Династія» у Козині Київської області.

    НАБУ і САП вважають, що у 2021–2025 роках учасники схеми могли легалізувати понад 460 млн гривень через будівництво чотирьох приватних резиденцій та спільної SPA-зони. У публічних матеріалах справу пов’язують із масштабнішим антикорупційним розслідуванням, відомим як операція «Мідас».

    Сам факт підозри не означає доведення вини. Відповідно до Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її провину не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

    Підозру Єрмаку повідомили у травні 2026 року.

    14 травня Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 140 млн гривень. Прокуратура просила визначити більшу альтернативну заставу — 180 млн гривень.

    Після внесення застави Єрмак мав дотримуватися низки процесуальних обов’язків. Серед них були заборона залишати визначену територію без дозволу, здавання паспортів, обмеження спілкування з іншими фігурантами та носіння електронного браслета.

    Повну суму застави — 140 млн гривень — внесли 18 травня, після чого ексчиновник вийшов із СІЗО. Інформацію про надходження грошей підтверджували безпосередньо у ВАКС.

    Заставу збирали протягом кількох днів окремими платежами. За даними ЗМІ, кошти вносили різні фізичні особи. У перші години після рішення суду було перераховано майже 15 млн гривень, а станом на 15 травня сума сягнула десятків мільйонів.

    Справу супроводжував значний суспільний резонанс ще й через попередню політичну роль Єрмака.

    Він очолював Офіс президента Володимира Зеленського з лютого 2020 року до кінця листопада 2025-го. Наприкінці листопада НАБУ проводило обшуки за місцем його проживання на тлі антикорупційних розслідувань в енергетичній сфері. Того ж дня Єрмак подав у відставку, а президент звільнив його з посади.

    Після повідомлення про підозру у травні 2026 року суд неодноразово повертався до питання його запобіжного заходу.

    Першим суттєвим пом’якшенням стало розширення географії дозволених поїздок. Тепер другим стало скасування електронного контролю.

    Однак рішення від 15 вересня принципово не змінює процесуальний статус Єрмака і не скасовує заставу.

    Так само воно не означає закриття справи або визнання підозри необґрунтованою.

    Суд лише переглянув один із обов’язків, які були покладені на підозрюваного після внесення застави.

    Електронний браслет використовується у кримінальному процесі для контролю за місцезнаходженням людини. Водночас закон дозволяє суду переглядати покладені на особу обов’язки, якщо з’являються нові обставини або втрачається необхідність у конкретному обмеженні.

    У випадку Єрмака суд прямо послався на медичну інформацію.

    Тобто ключовим аргументом стало не завершення строку слідства, не зменшення процесуальних ризиків саме по собі і не рішення прокуратури, а потенційний ризик для здоров’я від подальшого використання пристрою.

    При цьому решта встановленого механізму контролю продовжує працювати.

    Єрмак, зокрема, не отримав назад закордонні паспорти та не може вільно залишати визначені судом території. Також залишається заборона на спілкування з окремими фігурантами та свідками провадження.

    Саме тому рішення ВАКС коректніше називати частковим пом’якшенням процесуальних обов’язків, а не повним скасуванням запобіжного заходу.

    Станом на 15 вересня досудове розслідування у справі триває, а суд не встановлював винуватість Єрмака в інкримінованих йому діях.

    Тепер ключовим питанням буде подальший рух справи — зокрема, чи завершать НАБУ і САП розслідування та чи передадуть матеріали до суду для розгляду по суті.

    А поки головна зміна для колишнього очільника ОП полягає лише в одному: після кількох місяців електронного контролю носити браслет йому більше не потрібно — суд визнав, що за наявними медичними даними це може становити загрозу для його здоров’я.

  • Нічна втеча на службовому авто: генпрокурор Кравченко виїхав з України після гучних звинувачень проти керівництва НАБУ та САП

    Нічна втеча на службовому авто: генпрокурор Кравченко виїхав з України після гучних звинувачень проти керівництва НАБУ та САП

    Генеральний прокурор України Руслан Кравченко в ніч проти 14 вересня несподівано покинув територію держави, перетнувши державний кордон на службовому автомобілі. Про це з посиланням на власні джерела в правоохоронних органах повідомила «Українська правда», а згодом підтвердили представники Центру протидії корупції (ЦПК). Офіційним приводом для термінового виїзду високопосадовця стало закордонне робоче відрядження до Литви, однак обставини та супровідні події вказують на значно глибшу кризу в керівництві силового блоку.

    Нічний рейс і формальне відрядження

    За даними поінформованих співрозмовників у силових структурах, службовий автомобіль із посадовцем перетнув державний кордон близько 02:30 ночі. Поспішний нічний виїзд найвищої посадової особи системи органів прокуратури одразу викликав серйозний резонанс у столиці, оскільки зазвичай подібні візити плануються відкрито та відбуваються у робочий час. Використання литовського відрядження як легальної підстави для перетину рубежу розглядається джерелами як спроба уникнути внутрішнього блокування та завчасних процесуальних дій з боку інших органів.

    Звинувачення антикорупціонерів і підписання підозри

    У Центрі протидії корупції прямо заявляють, що від’їзд посадовця безпосередньо пов’язаний із загостренням міжусобної війни між Офісом генпрокурора та антикорупційною вертикаллю. За даними ЦПК, Кравченко підписав офіційну підозру чинному директору Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), використавши цей процесуальний крок як своєрідну умову або інструмент тиску для гарантування власного безперешкодного виїзду за межі країни.

    Прощальне відеозвернення та відкритий демарш

    Безпосередньо перед виїздом за кордон Руслан Кравченко оприлюднив резонансне відеозвернення, у якому виступив із прямими звинуваченнями на адресу керівництва антикорупційної інфраструктури. У своїй заяві він оголосив про нібито вчинені злочини директором НАБУ, а також особою, близькою до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Такий публічний демарш перевів прихований інституційний конфлікт у фазу відкритого протистояння, наслідки якого можуть серйозно вплинути на весь правоохоронний сектор та відносини України з міжнародними партнерами.

  • Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Будинок у Козині та 6,5 млн грн дружини: ЦПК знайшов нову деталь у справі Кравченка

    Історія з будинком Руслана Кравченка у престижному Козині отримала нове продовження. Центр протидії корупції звернув увагу на багатомільйонні підприємницькі доходи жінки, яку організація називає новою дружиною генпрокурора, що подав заяву про відставку. У ЦПК припускають, що саме доходами Олександри Кравченко, раніше Шовкопляс, Кравченко може пояснювати фінансову спроможність родини орендувати великий приватний будинок під Києвом. Водночас жодного офіційного висновку НАЗК чи судового рішення про незаконність цих доходів у відкритих джерелах наразі немає — визначення їх як «сумнівних» є оцінкою ЦПК.

    За даними Центру протидії корупції, навесні 2026 року Руслан Кравченко одружився вдруге. Організація ідентифікувала його дружину як Олександру Володимирівну Паровишник, яка у попередньому шлюбі мала прізвище Шовкопляс. ЦПК посилається на дані реєстру юридичних осіб: навесні щодо зареєстрованого ФОП Шовкопляс Олександри Володимирівни було змінено дані на «Кравченко Олександра Володимирівна».

    Увагу антикорупціонерів привернула насамперед історія підприємницьких доходів жінки. ФОП було зареєстровано ще 24 липня 2020 року. За інформацією, яка міститься у деклараціях її колишнього чоловіка — прокурора Максима Шовкопляса, — вже наступного року підприємницький дохід Олександри перевищив 5 млн грн. У 2020 році вона задекларувала 713,65 тис. грн доходу від підприємницької діяльності, у 2021-му — 5 млн грн, у 2022-му — близько 4,65 млн, у 2023-му — 4,76 млн, а у 2024 році — 5,8248 млн грн. Ці цифри містяться безпосередньо у державному Реєстрі декларацій.

    У 2025 році показник став ще вищим. В останній доступній щорічній декларації Максима Шовкопляса зазначено 6 млн 469 тис. грн доходу його тодішньої дружини від діяльності ФОП. Окремо в документі вказана її зарплата у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого — 136,23 тис. грн за рік. Сам Шовкопляс задекларував понад 1,147 млн грн зарплати у Харківській обласній прокуратурі.

    Саме різкий вихід ФОП на мільйонні обороти невдовзі після реєстрації став підставою для запитань ЦПК. Виконавча директорка організації Дар’я Каленюк назвала таку динаміку доходів сумнівною і провела паралель зі схемами, які, за версією слідства, фігурують у матеріалах операції «Карфаген». Однак це саме припущення антикорупційної організації. Опубліковані декларації підтверджують розміри задекларованого доходу, але самі по собі не встановлюють його незаконне походження.

    Інтерес до фінансів родини Кравченка виник після появи інформації про будинок у Козині. Сам Кравченко 6 вересня підтвердив, що його сім’я проживає у будинку площею 280 квадратних метрів на праві оренди. За його словами, нерухомість обрали ще взимку, але там необхідно було завершити певні роботи та налаштувати обладнання. Сім’я переїхала до будинку 1 травня 2026 року. Кравченко також заявив, що місце проживання буде відображене у декларації відповідно до вимог законодавства.

    Точна сума, яку сім’я сплачує за будинок, публічно не названа. Це принципова деталь: оцінки у кілька тисяч доларів стосуються ринкової вартості оренди подібної нерухомості, а не підтвердженої ціни договору Кравченка. Bihus.Info оцінював діапазон пропозицій для схожих будинків у Козині приблизно у $3–10 тис. на місяць. «Слідство.Інфо», аналізуючи оголошення, знайшло схожий за площею об’єкт приблизно за $5 тис. на місяць. Орендодавиця журналістам фактичну суму договору не назвала.

    Журналісти встановили й більше деталей про сам об’єкт. За інформацією «Слідства.Інфо», юридично власницею будинку є 73-річна Олександра Лукашкова. Її донька Ярослава розповіла журналістам, що фактично саме вона займається нерухомістю та здавала цей будинок. Жінка також заявила, що бачила Кравченка кілька разів. За її словами, питання офіційного оформлення оренди порушувала дружина Кравченка Олександра.

    Сам будинок опинився в центрі уваги не стільки через площу чи розташування, скільки через матеріали кримінального провадження, які пролунали у Вищому антикорупційному суді. Прокурор САП заявив, що Сергій Кропива — посадовець Офісу генпрокурора та один із фігурантів справи про ймовірне прикриття шахрайських колцентрів — координував ремонтні роботи у будинку, де проживає Кравченко. За словами прокурора, йшлося про контакти з виконробом та вирішення технічних питань.

    Bihus.Info повідомляв, що в записах ішлося, зокрема, про генератор, газовий котел, камін та сигналізацію. Слідство трактує ці контакти як один із доказів близьких неформальних відносин Кропиви з Кравченком. Водночас Руслан Кравченко категорично заперечував причетність до незаконного «кришування» колцентрів. Щодо самого будинку він пояснював, що після вибору житла там справді потрібно було доробити та налаштувати частину обладнання.

    Окрема лінія історії пов’язана з колишнім чоловіком Олександри — Максимом Шовкоплясом. За даними ЦПК, він є прокурором і фігурує у провадженні НАБУ та САП щодо спроби заволодіння зерном Державного резерву. Офіційне повідомлення НАБУ підтверджує, що у липні 2025 року прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської області повідомили про підозру в пособництві заволодінню понад 1,5 тис. тонн зерна на суму майже 12 млн грн. У січні 2026 року НАБУ повідомило, що обвинувальний акт щодо прокурора скеровано до суду. Вину особи може встановити лише обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.

    Суть тієї справи, за версією НАБУ і САП, полягала у створенні видимості, ніби приватна компанія передала державній «Хлібній базі №76» приблизно 1,5 тис. тонн зерна на зберігання. Насправді зерно, як стверджує слідство, туди не надходило, а згодом учасники схеми планували вивезти державне збіжжя під виглядом повернення приватній фірмі. Детективи НАБУ зупинили вивезення у 2021 році.

    Ще одна деталь, на яку звертає увагу ЦПК, стосується професійної діяльності Олександри Кравченко. На сайті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вона значиться асистенткою кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності. У листопаді 2025 року Руслан Кравченко відвідував цей університет та вручав працівникам почесні грамоти генерального прокурора. За інформацією ЦПК, серед нагороджених була й Олександра, яка згодом стала його дружиною.

    Уся ця історія розгортається на тлі операції «Карфаген» та кадрової кризи в Офісі генпрокурора. 6 вересня у ВАКС під час обрання запобіжного заходу Сергію Кропиві прокурори САП оприлюднили частину матеріалів, де згадувалися контакти навколо будинку Кравченка. ВАКС взяв Кропиву під варту з альтернативою застави у 120 млн грн. Кравченко відкинув свою причетність до ймовірного прикриття колцентрів.

    Спочатку, 7 вересня, Кравченко публічно говорив журналістам, що не бачить підстав самостійно залишати посаду. Але того ж вечора позиція змінилася: він повідомив, що подав заяву про відставку, назвавши це політичним рішенням, і попросив президента та Верховну Раду прийняти його звільнення. Свою позицію щодо висунутих у публічному просторі звинувачень він при цьому не змінив.

    Тож наразі підтвердженими документами є кілька речей: родина Кравченка справді орендує будинок у Козині, сам Кравченко це визнав; задекларований підприємницький дохід Олександри Шовкопляс упродовж кількох років справді становив приблизно 4,6–6,5 млн грн на рік; у суді прокурор САП заявив про участь Кропиви в організації робіт у цьому будинку. Водночас точна вартість оренди, джерела конкретних надходжень ФОП і твердження про можливе незаконне походження коштів наразі публічно не встановлені компетентним органом чи судом. Саме ці питання тепер можуть стати наступною точкою уваги для журналістів та антикорупційних органів.

  • «Після Веселого проблем із НБУ стало менше»: на ТСК пролунала гучна заява про Sense Bank

    «Після Веселого проблем із НБУ стало менше»: на ТСК пролунала гучна заява про Sense Bank

    Історія появи бізнесмена Василя Веселого у державному Sense Bank отримала новий поворот. Колишній голова наглядової ради банку Шевкі Аджунер 10 вересня заявив під час засідання парламентської Тимчасової слідчої комісії, що саме голова Національного банку України Андрій Пишний познайомив його з Веселим у період, коли керівництво банку шукало людину для покращення комунікації з державою та іншими стейкхолдерами.

    За версією Аджунера, питання виникло невдовзі після переходу Sense Bank у державну власність. Тоді наглядова рада складалася лише з п’яти осіб, і сам Аджунер, як він заявив на ТСК, наполягав на необхідності налагодити ефективнішу взаємодію банку з державними інституціями. Саме в контексті таких обговорень із Національним банком він, за власними словами, і познайомився з Василем Веселим.

    Ключовою стала відповідь Аджунера на питання депутатів про те, хто саме рекомендував кандидатуру Веселого. Ексголова наглядової ради заявив, що його з бізнесменом познайомив Андрій Пишний. Більше того, за словами Аджунера, ще до початку співбесід йому пояснили, що Веселому можна довіряти як людині, яка могла б забезпечувати комунікацію Sense Bank зі стейкхолдерами.

    Аджунер також заявив, що після початку роботи Веселого у банку взаємодія з регулятором покращилася і проблем у комунікації з НБУ стало менше. Водночас ця оцінка є свідченням самого колишнього голови наглядової ради. Публічних документів, які б доводили, що Веселий отримав посаду за прямою вказівкою або вимогою голови НБУ, наразі немає.

    Тема має особливе значення через те, що раніше офіційно про роль Веселого повідомлялося значно стриманіше. Під час засідання ТСК 2 вересня заступник голови НБУ Дмитро Олійник підтвердив, що Веселий справді працював радником попередньої наглядової ради Sense Bank, а до його мандата входили взаємодія з урядом та комунікації. Конкретний зміст консультацій публічно не розкривали.

    Національний банк раніше також надавав свою версію контактів Веселого з регулятором. У відповіді на питання щодо його можливих зустрічей із Пишним НБУ повідомляв, що у 2024 році Веселий двічі відвідував Національний банк як офіційний представник Sense Bank — радник наглядової ради. Однак, за твердженням регулятора, зустрічався він із працівниками наглядового блоку, а особистих візитів до голови НБУ не мав.

    Це робить нову заяву Аджунера особливо цікавою: вона стосується не зустрічей Веселого з Пишним уже після отримання ним функцій у банку, а нібито самого моменту знайомства та рекомендації його кандидатури.

    Водночас документи та попередні свідчення підтверджують, що рішення про співпрацю з Веселим ухвалювала саме наглядова рада. Ще на засіданні ТСК у травні тодішній голова правління Sense Bank Олексій Ступак повідомляв, що Веселого призначили радником рішенням наглядової ради, а питання про його залучення ініціював її голова Шевкі Аджунер.

    Окремі питання у депутатів виникли через оплату такої роботи. За інформацією, озвученою на ТСК, за консультаційні послуги у 2024 році Веселий отримав від банку близько 1,959 млн гривень. Ступак при цьому заявляв, що не може детально пояснити, які саме послуги надавав радник, оскільки той підпорядковувався безпосередньо наглядовій раді.

    Сам Sense Bank став державним у липні 2023 року. Міністерство фінансів та Фонд гарантування вкладів підписали договір купівлі-продажу 100% акцій установи 22 липня. Держава націоналізувала системно важливий банк після рішення НБУ про його виведення з ринку через санкції проти колишніх власників. Саме держава сьогодні володіє 100% його акцій.

    Одразу після націоналізації сформували нове керівництво. Головою наглядової ради став Шевкі Аджунер. На той момент вона справді складалася з п’яти членів — двох представників держави та трьох незалежних членів. Керівництво призначив Фонд гарантування вкладів за поданням Міністерства фінансів і після погодження Національним банком.

    Ім’я Василя Веселого значно частіше почало з’являтися у публічному просторі у 2026 році після оприлюднення журналістами записів, які пов’язували зі справою «Мідас». На одному з опублікованих фрагментів особи, яких журналісти та слідство ідентифікували як Веселого та бізнесмена Олександра Цукермана, обговорювали майбутній склад наглядової ради державного Sense Bank. У матеріалах, оприлюднених медіа, зверталася увага на те, що через кілька тижнів Кабмін призначив до ради низку тих самих кандидатів, прізвища яких звучали в розмові.

    У червні історія отримала продовження. 10 червня у Василя Веселого провели слідчі дії. Київська міська прокуратура підтвердила факт обшуків, але окремо наголосила: бізнесмена не затримували і підозру йому на той момент не оголошували. За даними джерела «Української правди» у правоохоронних органах, слідчі дії проводилися у межах провадження за статтею про легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

    Ще гучніший етап настав 19 серпня, коли НАБУ та САП почали спецоперацію під назвою «Форест Гамп». Антикорупційні органи заявили про викриття злочинної організації за участі чинного та колишнього народних депутатів, високопосадовців Офісу президента та інших осіб. В окремому епізоді слідство описало легалізацію 150 млн гривень, які, за версією НАБУ, використовували для внесення застави за фігуранта іншої антикорупційної справи.

    У переліку посад осіб, про які повідомляло НАБУ в межах «Форест Гампа», фігурували керівники Sense Bank — голова наглядової ради, голова правління та керівник підрозділу фінансового моніторингу. Водночас НАБУ у відповідному повідомленні не назвало всіх цих людей на ім’я, тому ототожнювати кожну згадану в матеріалах посаду з конкретною особою без прямого підтвердження правоохоронців некоректно. НАБУ також нагадує про презумпцію невинуватості: вина будь-якої особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду.

    Після скандалу ситуація в керівництві банку почала швидко змінюватися. 21 серпня Кабінет Міністрів достроково припинив повноваження голови наглядової ради Sense Bank Миколи Гладишенка. Мінфін пояснив, що підставою стала отримана від НБУ інформація про його невідповідність кваліфікаційним вимогам, виявлену під час банківського нагляду.

    На попередньому засіданні ТСК 2 вересня депутати вже детально розпитували представників НБУ, Мінфіну та Sense Bank про формування органів управління банку, фінансовий моніторинг і можливий неформальний вплив на установу. Тоді Аджунер на засідання не підключився, тому його вирішили викликати повторно.

    Саме тому його нинішні свідчення додають до історії нову ланку. Раніше публічно було відомо, що Аджунер ініціював залучення Веселого до роботи з наглядовою радою. Тепер же Аджунер заявляє, що до цього була розмова з НБУ, а самого Веселого йому представив Андрій Пишний.

    При цьому попередня офіційна позиція НБУ не підтверджує будь-якого особистого неформального впливу Веселого на голову Нацбанку. Регулятор наголошував, що Веселий не входив до органів управління Sense Bank, а виконував функції радника наглядової ради відповідно до її рішення і цивільно-правового договору. Так само НБУ заперечував особисті візити Веселого до Пишного у приміщенні Нацбанку.

    Тепер одне з головних питань — чи підтвердить сам Андрій Пишний версію Аджунера про рекомендацію Веселого та яким саме був характер такої рекомендації, якщо вона справді мала місце. Адже саме поняття «познайомив» або «рекомендував як комунікатора» саме по собі не доводить втручання регулятора в кадрові рішення банку. Для таких висновків потрібні додаткові документи, свідчення або матеріали слідства.

    На момент підготовки цього матеріалу окремої нової публічної відповіді Національного банку на заяву Аджунера від 10 вересня у відкритих джерелах знайти не вдалося. Тому центральною підтвердженою обставиною наразі залишається саме факт того, що колишній голова наглядової ради публічно озвучив таку версію під час парламентського засідання.

    На тлі «Форест Гампа», плівок навколо Sense Bank, кадрових рішень уряду та кількох засідань ТСК питання про те, хто і за яких обставин залучив Веселого до роботи з державним банком, перетворюється з кадрової деталі на один із ключових епізодів історії про можливий неформальний вплив на системно важливу фінансову установу. Чи матиме сьогоднішня заява Аджунера юридичні наслідки, залежатиме вже від того, чи отримають депутати та правоохоронці додаткові підтвердження його слів.

  • Астрологиня в матеріалах справи: екс-посолка розкрила шоковану реакцію США на арешт та відставку Єрмака

    Астрологиня в матеріалах справи: екс-посолка розкрила шоковану реакцію США на арешт та відставку Єрмака

    Гучний корупційний скандал, що завершився відставкою та кримінальним переслідуванням колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, викликав серйозне занепокоєння та нерозуміння у вищих політичних колах Сполучених Штатів Америки. Американські партнери, для яких підозрюваний багато років залишався головною контактною особою від української влади, були відверто спантеличені як самим фактом вручення підозри, так і специфічними деталями оприлюднених матеріалів слідства. Колишня посолка України у США Ольга Стефанішина розкрила подробиці того, як за океаном сприйняли раптове падіння одного з найвпливовіших посадовців держави.

    Спантеличеність стратегічних партнерів
    Відставка високопосадовця відбулася всього через кілька тижнів після завершення складних міжнародних переговорів у Женеві, де сторони детально обговорювали стратегічний «мирний план», що складався з двадцяти восьми пунктів. Протягом тривалого часу саме він повністю закривав так званий американський трек, маючи прямий доступ до найвищих кабінетів у Вашингтоні. Його раптове усунення з посади на тлі серйозних корупційних звинувачень створило певний вакуум у комунікації та змусило американських дипломатів шукати пояснень щодо подальшого політичного курсу офіційного Києва.

    «Він насправді був тією людиною, яка підіймала слухавку і телефонувала секретарю Рубіо, і секретар Рубіо розмовляв з ним. І в цьому моменті, коли відбуваються такі події, звичайно, дуже багато було питань», – сказала Стефанішина.

    Астрологія в матеріалах кримінального провадження
    Окремий резонанс серед західних союзників викликали безпрецедентні матеріали негласних слідчих розшукових дій, оприлюднені представниками Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Під час судових засідань слідчі продемонстрували листування колишнього очільника Офісу президента з езотерикинею на ім’я Вероніка Анікієвич, більш відомою під псевдонімом «Вероніка Феншуй». Згідно з версією сторони обвинувачення, ці записи прямо вказують на те, що астрологиня мала безпосередній вплив на ухвалення ключових державних рішень та призначення високопосадовців. Якщо українське суспільство сприйняло цю інформацію переважно з іронією, то американські посадовці поставилися до доказів прокурорів із максимальною серйозністю, намагаючись з’ясувати реальний статус цієї особи в системі державного управління.

    «Ми всі в Україні посміялися з цього, обговорили. Це треш, угар тощо. Але в Америці цю інформацію розглядають як частину судового процесу і як те, в чому звинувачують Єрмака. Тому що ця інформація прозвучала з вуст прокурора. І тому було багато запитань», – розповіла експосолка.

    Хронологія арешту та багатомільйонна застава
    Нагадаємо, що офіційну підозру у справі про махінації навколо елітного будівництва під Києвом правоохоронні органи оголосили 11 травня 2026 року. Розслідування виявило масштабні зловживання, що стали підставою для жорстких запобіжних заходів. Вже 14 травня слідчий суддя ухвалив рішення про відправлення підозрюваного під варту, визначивши при цьому альтернативу у вигляді застави колосального розміру – 140 мільйонів гривень. Перебування посадовця в слідчому ізоляторі виявилося нетривалим, оскільки 18 травня він вийшов на волю після повного внесення визначеної судом багатомільйонної суми, продовжуючи фігурувати в кримінальному провадженні як головний підозрюваний.