Позначка: Майдан

  • Генерал Вітюк брав участь у відеозйомці розстрілів на Майдані з боку “Беркуту”

    Генерал Вітюк брав участь у відеозйомці розстрілів на Майдані з боку “Беркуту”

    Голова Департаменту кібербезпеки СБУ Ілля Вітюк у 2014 році знімав відео, на якому видно, як протестувальників на Майдані розстрілював «Беркут». Цю інформацію підтвердили в офісі генерального прокурора, а також колишній керівник департаменту розслідувань злочинів Майдану Сергій Горбатюк.

    У матеріалі зазначено, що на одному з відео, знятому з боку “Беркуту” на розі вулиць Банкова та Інститутська, видно чоловіка у цивільному одязі і темній шапці, який знімає на свій телефон, як працівники спецпідрозділу “Беркут” стріляють у мітингувальників.

    Журналісти звернулися до офісу генпрокурора з питанням, чи ідентифікована та допитана ця особа. У відповідь їм повідомили, що цей чоловік є співробітником Служби безпеки України. Його було допитано в якості свідка, однак з його показів не отримали корисної інформації для слідства.

    Екс-керівник департаменту розслідувань злочинів, вчинених під час Майдану, Сергій Горбатюк назвав ім’я працівника СБУ – Ілля Вітюк, який тоді був оперативним працівником СБУ. Горбатюк зазначив, що Вітюк не надав жодного відео, а телефон, за його словами, був вкрадений, а відео видалив ще до цього. Ніхто з присутніх також не був впізнаний на відео.

    Допит Вітюка відбувся лише в 2019 році, адже його особу довго не могли встановити, а сам він не звертався до слідчих протягом усього цього часу.

    Журналісти звернулися до СБУ щодо участі Вітюка в подіях під час Майдану.

    На жаль, 20 лютого 2014 року під час зіткнень на вулиці Інститутській у столиці загинули 48 людей, ще 80 отримали поранення.

    Раніше видання досліджувало статки дружини та матері Іллі Вітюка та виявило, що його родина володіє нерухомістю на суму принаймні 25,5 млн гривень за ринковою вартістю.

    Напередодні публікації розслідування, 1 квітня, співробітники Солом’янського ТЦК спробували вручити повістку журналісту “Слідства.Інфо” Євгенію Шульгату. Вказівки на надання повістки, згідно з записами камер спостереження, дав працівник департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки. Цей департамент СБУ очолює Ілля Вітюк.

    Після звернення журналіста до НАБУ, у Генштабі повідомили, що начальника Солом’янського ТЦК перевели на іншу посаду до одного з бойових підрозділів ЗСУ, а голова СБУ відсторонив Вітюка від виконання посадових обов’язків та направив його на фронт.

  • Повстання вийшло, революція – ні: чому Україна і за 10 років після Майдану не може зламати систему

    Повстання вийшло, революція – ні: чому Україна і за 10 років після Майдану не може зламати систему

    Майдан вдався українцям як повстання, але революції з нього не вийшло, на жаль констатує волонтер Геннадій Друзенко. Але вікно можливостей для України не закрите — революцію можна і треба закінчити тут і зараз.

    ТО БУВ ТІЛЬКИ ПОЧАТОК…

    Десять років тому наше повстання проти тиранії та “русского мира” під українським прапором перемогло. Ціна перемоги здавалася неймовірною: сотня вбитих у центрі європейської столиці, вигорілий вщент Майдан, майже повна відсутність влади… “Пливе кача…” рвало душу. Нам здавалось, що ми заслужили на краще майбутнє, вибороли його в чесному герці зі злом. І наше повстання перетвориться на справжню революцію…

    На жаль, попри усталену назву подій на Майдані, повстанці перемогли, а революція програла. Система оклигала вже за півроку. Змінились бенефіціари та гасла – сутність влади, як легітимного інкасатора активів та багатств України та її мешканців, залишилась незмінною. Не допомогла (а може, завадила?) справжньому оновленню України навіть анексія Криму та російська “гібридна” інвазія на сході України…

    За десять років від перемоги Майдану ми пройшли анексію Криму, АТО та ООС, двоє президентських та парламентських виборів, намагання подивитись Путіну в очі, шашлики на травневі, 24 лютого 2022-го, втрату українського Приазовʼя, перемоги на Київщині, Сумщині та Харківщині, вщент стерті з лиця землі міста і села на Донбасі…

    ВійнаFullscreen
    Війна прийшла на землю України, бо не вдалося зламати систему
    Фото: Getty Images

    І ми, із сотнями “небесних сотень”, знову там, де були 10 років тому: на роздоріжжі між радикальними реформами, здатними відродити Україну, та патріотичним галасом, який, наче димова завіса, прикриває пограбування країни, що триває попри страшну війну.

    За гамбурзьким рахунком, велика війна прийшла на наші землі саме тому, що жодне з наших повстань не перетворилось на справжню революцію. Жодне не змінило суть порочної системи. Жодне не перетворило Україну на землю свободи та можливостей…

    Завдяки сотням тисяч тих, хто поклав життя і здоровʼя на полях битв, вікно можливостей для України досі відчинено. Завдяки їм ми досі не приречені стати блідою копією “русского мира” чи периферійним європейським “буфером”. Але ми також не приречені на перемогу, а Україна – на процвітання.

    Майбутнє України і світу вирішується тут і зараз. І яким воно буде – як і 10 років тому – залежить насамперед від нас!

  • Як просувається розслідування “справ Майдану”?

    Як просувається розслідування “справ Майдану”?

    Державне бюро розслідувань ретельно вивчає злочини, пов’язані з подіями на Майдані. За останні звіти, станом на 19 лютого, понад 100 справ вже передано до суду, включаючи ті, що стосуються високопосадовців.

    Цю інформацію розмістили на сторінці Державного бюро розслідувань у Facebook. За даними ДБР, протягом чотирьох років розслідування “справи Майдану” було викрито 239 підозр, і до суду було направлено 117 обвинувальних актів проти 211 осіб.

    Один з найзначущих успіхів, який підкреслюють у Бюро, – це завершення та передача до суду найбільш важливої справи, що стосується колишнього керівництва держави та керівників правоохоронних органів. Це включає:

    • екс-президента України;
    • колишнього голову СБУ та його заступника;
    • колишнього міністра внутрішніх справ та його заступника;
    • колишнього міністра оборони;
    • колишнього командувача внутрішніх військ;
    • колишнього керівника столичної міліції, його заступника та керівника полку “Беркут”.Розслідування злочинів, вчинених у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках

    ДБР наголошує, що ці колишні посадовці обвинувачуються в організації вбивств 67 громадян та спричиненні тілесних ушкоджень 887 особам у період з 18 по 20 лютого 2014 року.

    “Проте працівники ДБР продовжують свою роботу, доки всі винні у злочинах, пов’язаних з Євромайданом, не будуть покарані. Нагадаємо, що для забезпечення порядку під час подій з листопада 2013 до лютий 2014 року було залучено 60 тисяч правоохоронців”, – зазначено у повідомленні ДБР.

    Тільки за початок поточного року за даними ДБР до суду направлені обвинувальні акти стосовно безпосередніх вбивць активістів Майдану, і знаковим фігурантам розслідування вже оголошено про підозру.

    Варто зазначити, що у близько 60 справах, пов’язаних з Революцією Гідності, існує ризик закінчення термінів давності до винесення вироку фігурантами. Проте ця ситуація не стосується екс-президента та інших членів його команди, як зазначено Олексієм Донським, керівником Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням у справах, пов’язаних з масовими протестами 2013-2014 років, у листопаді 2024 року.

  • Майдану не буде, але… Які ризики створює звільнення Залужного

    Майдану не буде, але… Які ризики створює звільнення Залужного

    “Залужний звільнений. Найбільша помилка з часів повномасштабного вторгнення зроблена. Удар по стійкості нанесено. Власними руками”. Думка.

    Коли між власними політичними амбіціями і державою ти обираєш власні політичні амбіції, то ти не тільки створюєш ризики для держави, але й руйнуєш будь-яке своє політичне майбутнє.

    На жаль, саме таким був рецепт поразки України в усіх попередніх війнах з Росією. На жаль, саме так поводились українські очільники 100-ліття тому. І ключове тут не чиїсь політичні амбіції, бо це власне персональна проблема, а ризики, які створюються для держави. Для стійкості країни під час війни за виживання. Коли, здавалось б, будь-які політичні ревнощі і амбіції мають відходити на другий план. Принаймні для відповідальних державних діячів.

    І, звісно, ніякого Майдану зараз не буде. Бо Майдан творять громадяни, а відповідальні громадяни розуміють, що будь-яка смута неприпустима під час війни. І звісно ми не можемо дозволити собі військову хунту. Проте звільнення Залужного створює ряд ризиків, які будуть впливати на країну в середньостроковій і довгостроковій перспективі. Бо під час тривалої війни, на тлі втоми, важливо, щоб армія мала на чолі очільника, якому довіряє. І таким був Залужний. Бо попереду багато складних місяців, коли нас чекає кропітка робота і багато втрат, і не буде див. Буде багато рішень, які будуть викликати сумніви. І треба, щоб через всю війну армія пройшла із високим рівнем довіри до тих, хто ці рішення приймає.

    І в цей момент не дуже розумно звільняти людину із довірою і брати всю відповідальність на тлі підірваної довіри до себе. Відповідальність за поразки, бо суспільство чекає на беззастережну перемогу і будь-який результат, що може буде досягнуто, буде сприйнято як недостатній. За компроміси, бо всі війни закінчуються домовленостями, навіть якщо вони не укладаються прямо між ворогуючими сторонами. І все через політичні ревнощі. Власне, якщо країна втримається, якщо це не підірве спроможність України тримати удар, то такий крок точно робить Залужного фаворитом будь-яких наступних президентських виборів. Тим більше, що це вже створює образ мученика, який так полюбляють українці.

    Це емоційне, а не раціональне рішення. Емоційне рішення, яке країна не може собі дозволити. В результаті, це не тільки несе ризики для країни, але й деструктивно по відношенню до політичного майбутнього Зеленського. Нівелюючи все те важливе, що було зроблено особисто Зеленським в перший рік війни.

    І так, Зеленський має юридично право звільняти Залужного. І він цим правом скористався. Але окрім легальності є ще поняття легітимності. Чи є таке рішення легітимним в очах суспільства? Особливо тоді, коли відомо, що це рішення стало результатом не професійний суперечок, а політичних ревнощів? Питання риторичне. І так, конфлікти між Зеленським і Залужним створювали занадто токсичну атмосферу і не сприяли ефективній роботі Збройних сил. Але завжди було два виходи. Не тільки поганий, який було обрано. Але й дорослий. Коли люди наступають на горло своїм бажанням і емоціям. Беруть себе в руки. І до кінця війни працюють. Стримуючи емоції. На жаль, в цій кімнаті не знайшлося достатньо дорослих людей. На жаль, розумне рішення не було прийнято.

    І так, якби я був російським агентом впливу, то за останні кілька місяців мені вдалося б майже неможливе. Одночасно викликати протистояння влади з журналістами, бізнесом, а тепер і з військовими. Не вистачає тільки політичних репресій. Атака на журналістів, атака на бізнес, звільнення військового з найбільшим кредитом довіри. І це на тлі втоми суспільства і необхідності збереження підтримки наших західних партнерів. Бінго.

    Коли в кінці 2023 року суспільство потрапило у психологічну яму, були побоювання, що люди почнуть робити щось, що буде шкодити державі. Суспільство витримало. Суспільство проявило зрілість. Але виявилось, що хвилюватись треба було не про суспільство.

    Від звільнення Залужного хтось виграє. Його ім’я Володимир. Але не Зеленський.

    Сьогодні ми всі в Україні програли. Виграв тільки Путін.