Golosnovinua.com

Позначка: Маріуполь

  • Від незнайомців до побратимів: захисники Маріуполя проходять реабілітацію в Карпатах за програмою «Горотерапія»

    Від незнайомців до побратимів: захисники Маріуполя проходять реабілітацію в Карпатах за програмою «Горотерапія»

    Захисники Маріуполя пройшли семиденний відновлювальний ретрит «Горотерапія» в Карпатах, організований у межах проєкту «Серце Азовсталі». Програма реабілітації поєднує інтенсивні фізичні випробування, зокрема гірські походи та рафтинг, із глибокою психологічною підтримкою за принципом «рівний-рівному». Спільне подолання складних маршрутів допомагає ветеранам, особливо тим, хто має серйозні поранення чи фізичні обмеження, на практиці усвідомити власні можливості та подолати відчуття, що вони «списані з рахунків». Лише за тиждень спільної роботи військовослужбовці, які приїхали на ретрит незнайомцями, об’єднуються у згуртовану команду, знаходячи безпечне середовище та розуміння серед людей зі схожим бойовим досвідом.

    Ключовим елементом табору є робота за концепцією посттравматичного зростання. Як зазначають психологи та тренери проєкту, мета терапії полягає не у спробах повернути ветерана до життя, яким воно було до травматичних подій, а у формуванні нових внутрішніх опор. Учасники крок за кроком вчаться заново соціалізуватися, дозволяти собі відпочинок і приймати допомогу, усвідомлюючи, що це не є проявом слабкості. Завершується ретрит символічним вечором біля багаття, де захисники залишають позаду важкі переживання, забираючи із собою відновлене відчуття власної сили та підтримку нових побратимів.

  • Приватні супутники на війні, як комерційні космічні дані стали частиною системи розвідки та спостереження України

    Приватні супутники на війні, як комерційні космічні дані стали частиною системи розвідки та спостереження України

    Наприкінці травня 2026 року чотири російські військові супутники змінили орбітальне положення так, щоб опинитися в тій самій орбітальній площині, що й ICEYE-X36 — комерційний радіолокаційний супутник фінської компанії ICEYE. Саме цей апарат привернув увагу не випадково, дані ICEYE використовуються Україною для військового спостереження. Про маневри російських супутників у червні повідомив британський Royal United Services Institute (RUSI).

    Що саме означало це зближення і які цілі мали російські апарати, публічно не встановлено. RUSI розглядав кілька можливих пояснень — від демонстрації можливостей та спостереження за супутником до потенційного втручання в його роботу. Сам факт маневрування не доводить наміру атакувати ICEYE-X36. Але сама ситуація показує, наскільки змінився статус комерційних супутників.

    Формально ICEYE-X36 — приватний космічний апарат. Однак його дані можуть безпосередньо використовуватися для військових рішень. Для противника це означає, що частиною воєнної інфраструктури стають не лише державні розвідувальні системи, а й приватні супутники та компанії, які постачають із них інформацію.

    19 січня 2026 року ICEYE оголосила про розширення співпраці з українським Міністерством оборони. За повідомленням компанії, українська сторона отримала розширений доступ до високодетальних SAR-знімків її супутникового угруповання для постійного спостереження та ухвалення тактичних рішень. Отже, комерційний супутник у цій системі — це вже не просто камера на орбіті. Це джерело даних, яке може бути включене в процес військового спостереження та ухвалення рішень.

    Але щоб зрозуміти, як Україна опинилася в цій системі і чому доступ до комерційних супутникових даних став для неї таким важливим, потрібно повернутися на кілька років назад — до американської системи GEGD, перших контрактів із приватними операторами та поступового переходу від окремих супутникових знімків до постійного використання комерційної космічної розвідки.

    Архітектура доступу до даних з орбіти

    GEGD створювався задовго до повномасштабної війни. Це програма NGA, яка дозволяє державним та іноземним користувачам отримувати комерційні геопросторові дані, придбані урядом США. Оператор платформи — Maxar. Склад постачальників у відкритому документі NGA не розписаний. Для України GEGD став одним зі способів отримувати комерційні супутникові знімки в межах американського державного доступу.

    У березні 2025 року американська сторона обмежила Україні доступ до GEGD — платформи, через яку державні користувачі отримували придбані США комерційні супутникові дані. Українські акаунти в системі було відключено. Це сталося на тлі ширшого перегляду американської підтримки України. Відключення відбулося 7 березня. У заяві того дня Maxar повідомила, що уряд США тимчасово призупинив українські акаунти в GEGD і що інші контракти компанії не змінилися. Окремого повідомлення NGA у відкритому доступі немає. Те саме формулювання речник агентства того дня дав Reuters.

    12 березня Militarnyi із посиланням на користувачів сервісу повідомив, що українські акаунти почали отримувати листи про відновлення доступу. Офіційного підтвердження NGA чи Maxar немає. Це сталося наступного дня після переговорів у Джидді 11 березня, після яких Вашингтон погодився відновити військову та розвідувальну підтримку України. За заявою самої Maxar, відключення GEGD не змінювало інших контрактів компанії. Окремої публікації українського дистриб’ютора про платні замовлення немає.

    У Європі паралельно працювали власні канали доступу до таких даних. Мюнхенська European Space Imaging у березні 2025 року заявила, що обмеження американської програми не вплинули на її роботу. Компанія продовжувала постачати зображення українським комерційним і державним користувачам, а також європейським структурам безпеки, використовуючи дані Maxar через власну наземну інфраструктуру в Німеччині.

    На той момент Україна вже мала кілька способів отримувати дані з орбіти. Один із них з’явився після угоди з ICEYE у 2022 році. Україна отримала доступ до радіолокаційних знімків, які дозволяють спостерігати за об’єктами незалежно від хмарності та часу доби. У 2024 році Німеччина окремо профінансувала угоду, пов’язану з ICEYE та постачанням даних Україні. Паралельно європейські структури використовували дані Sentinel, а комерційні компанії, дослідники та журналісти могли купувати окремі зображення безпосередньо в операторів.

    Тому після відключення GEGD Україна не залишилася без супутникової зйомки. Частину даних можна було замовляти через комерційні канали, частину — отримувати в межах окремих угод, а відкриті програми давали доступ до даних спостереження Землі. За готовим супутниковим знімком стоїть цілий ланцюг. Апарат, оператор, наземна інфраструктура, платформа, договір і права доступу. Саме ця конструкція визначає, хто може отримати конкретні дані й на яких умовах.

    Комерційні супутникові дані, SAR та аналітика

    Американські військові почали активно купувати супутникові дані у приватних компаній задовго до повномасштабної війни. У 2010-х роках комерційні угруповання швидко росли, а разом із ними збільшувалася кількість зображень, які можна було отримувати з орбіти без запуску власних державних апаратів. Для американських відомств це поступово стало окремим джерелом розвідувальної інформації. Приватні супутники могли частіше знімати ту саму територію, а компанії — швидше нарощувати угруповання, ніж це відбувається в межах традиційних державних космічних програм.

    Після початку повномасштабної війни масштаб закупівель зріс. У травні 2022 року Національне управління військово-космічної розвідки США (NRO) оголосило найбільшу на той момент закупівлю комерційних оптичних зображень. Контракти за програмою Electro-Optical Commercial Layer отримали Maxar, BlackSky та Planet. NRO пояснювало закупівлю необхідністю збільшити обсяг комерційної зйомки та поєднати її з державними системами.

    Україна стала однією з територій, де ця модель швидко отримала практичне застосування. У квітні 2022 року Девід Готьє, тодішній директор комерційних операцій NGA, на Space Symposium сказав, що ще до вторгнення закупівлі комерційної оптики над Україною зросли більш ніж удвічі. Публічного транскрипту NGA немає, слова наведені за SpaceNews. Після початку війни попит на такі дані став ще вищим. Але оптична зйомка має очевидні обмеження. Вночі звичайний супутник не отримує такого самого зображення поверхні, як удень, а хмарність може повністю закрити потрібний об’єкт. Тому для військового спостереження важливими стали супутники із синтетичною апертурою радара — SAR.

    Вони працюють інакше, ніж звичайна камера. Супутник надсилає радіосигнал і аналізує його відбиття від поверхні, завдяки цьому зйомку можна вести вночі та за хмарності. Однією з компаній, що зробила ставку на цю технологію, стала ICEYE. 18 серпня 2022 року компанія оголосила про угоду з фондом Сергія Притули. У пресрелізі ICEYE повідомляла, що надає уряду України повні можливості одного із супутників, який уже перебував на орбіті, а також доступ до даних усього свого угруповання. Сам супутник при цьому продовжувала експлуатувати ICEYE.

    Фонд Притули публічно називав це купівлею супутника. Текст договору не опублікований, тож обсяг прав за відкритими документами встановити не можна. Реліз ICEYE цієї формули не підтверджує. Україна отримала можливість використовувати дані конкретного супутника та отримувати інформацію від інших апаратів ICEYE. Це дозволило регулярно спостерігати за об’єктами та порівнювати їхній стан між зйомками.

    У 2024 році ICEYE та Міністерство оборони України підписали меморандум про подальшу співпрацю у сфері супутникової розвідки. Того ж року до фінансування супутникового спостереження України долучилася Німеччина. За оголошеним у листопаді 2024 року контрактом Rheinmetall постачала Україні радіолокаційні супутникові знімки за підтримки німецького уряду, а фінансування забезпечувало Міністерство оборони Німеччини.

    За релізом Rheinmetall, нові знімки за цією угодою надходили з початку жовтня 2024 року. Суму не розкривали, до пакета увійшли виділена супутникова потужність та доступ до угруповання ICEYE. Ця модель поступово ставала складнішою, даних надходило дедалі більше, а разом із ними виникала проблема їхньої обробки. Державним структурам було недостатньо просто отримати черговий знімок — потрібно було швидко зрозуміти, що саме на ньому змінилося. У вересні 2024 року NGA оголосило програму Luno A із верхньою межею фінансування $290 млн. Десять постачальників мали надавати системи комп’ютерного зору та аналітичні сервіси на основі комерційних геопросторових даних. Серед завдань NGA називало моніторинг економічної, екологічної та військової активності.

    $290 млн — це стеля п’ятирічного контракту IDIQ, а не сума, яку агентство зобов’язалося виплатити одразу. 13 вересня 2024 року NGA відібрало десять компаній, які надалі могли конкурувати за окремі замовлення: Airbus U.S., Booz Allen Hamilton, BlackSky, BlueHalo, CACI, Electromagnetic Systems, Maxar Intelligence, NV5 Geospatial, Royce Geospatial Consultants та Ursa Space Systems. Предмет контракту — комп’ютерний зір та аналітика поверх комерційних геоданих. Так супутниковий знімок поступово ставав лише одним елементом системи. Сам супутник дає вихідні дані, програмне забезпечення порівнює їх із попередніми спостереженнями, а аналітичні системи допомагають знаходити зміни на території.

    Придбаний державою комерційний знімок при цьому залишається окремим джерелом інформації. Американські військові та розвідувальні структури використовують такі дані поряд з іншими системами. У звіті Government Accountability Office комерційні супутникові знімки названі ключовими для національної безпеки. Там зазначено, що ролі закупівлі між розвідувальними відомствами і Пентагоном не розведені.

    Зображення конкретної території в конкретний момент можна зіставити з даними безпілотників, радіотехнічної розвідки, перехопленнями та інформацією від підрозділів на землі. Ще одна особливість комерційних даних — можливість використовувати їх у різних інформаційних контурах. Умови такого використання залежать від договору та ліцензії. Державний замовник може працювати з масивом даних у межах власного контракту, тоді як журналіст або дослідник купує окреме зображення чи серію знімків на комерційних умовах. При цьому компанії розподіляють супутникову потужність між клієнтами відповідно до своїх контрактів і можливостей угруповання.

    Моделі доступу та права користування

    Один із найбільших контрактів на комерційні супутникові дані, пов’язаних з Україною, з’явився влітку 2025 року. Planet оголосила про угоду на €240 млн, яку фінансувала Німеччина. До неї увійшли дані PlanetScope та SkySat, доступ до супутникової потужності й майбутніх апаратів Pelican, а також аналітичні сервіси. У Planet є важлива для цієї історії особливість. Клієнт може отримувати готові зображення або замовляти нову зйомку. Для Pelican компанія окремо заявляла про можливість спрямовувати супутник на конкретні цілі та передавати отримані дані замовнику.

    Зі сторони Берліна конструкція цієї угоди була уточнена пізніше. У лютому 2026 року у письмовій відповіді депутату Леону Еккерту статс-секретар Нільс Шмід повідомив, що німецький уряд сам не укладав договору з Planet. Берлін виділив €240 млн на контракт між Україною та компанією після запиту української сторони. Фінансування відбувалося в межах німецької допомоги Україні.

    Сам український контракт публічно не оприлюднений. Тому з відкритих документів неможливо визначити його технічну структуру — скільки зйомок передбачено, який обсяг супутникової потужності зарезервовано та як саме розподілено послуги всередині багаторічного контракту. Але принцип роботи такої системи видно з можливостей Planet. Один і той самий аеродром може вже мати знімки в архіві оператора. Якщо клієнту потрібно знати його стан на конкретну дату, потрібна нова зйомка. Супутнику ставлять завдання, він отримує ціль під час прольоту, після чого дані передають замовнику.

    Якщо за об’єктом стежать регулярно, процес повторюється. У результаті накопичується послідовність кадрів, за якою можна побачити, що змінилося між окремими датами. Для оператора архівний знімок і нова зйомка — різні продукти. Перший уже створений і зберігається в базі. Друга потребує супутникового часу, планування завдання та передачі нових даних. Окремою послугою може бути їхня обробка або автоматичний пошук змін.

    Усе це має значення для простого питання. Що саме отримує клієнт, коли платить за супутникові дані? У більшості комерційних моделей він не купує супутник і не отримує автоматично весь архів компанії. Оператор зберігає контроль над своєю системою та визначає умови, на яких передає клієнту конкретні дані. Права на самі зображення та право користуватися ними також можуть бути розділені. За умовами комерційного договору клієнт отримує певний обсяг прав на використання даних. Наприклад, для внутрішньої роботи, аналізу, передачі визначеним користувачам або публікації. Межі такого використання залежать від конкретної ліцензії.

    Тому той, хто платить за супутникові дані, не обов’язково стає їхнім власником у повному юридичному сенсі. Ще менше підстав говорити про право власності на весь масив даних, який супутникова компанія збирає роками. Для кожного контракту важливі його конкретні умови. На угоді Planet це видно особливо добре. Німеччина виділила €240 млн на контракт між Україною та Planet, але це не означає, що Берлін став власником супутників Planet.

    Так само фінансування не дає підстав автоматично вважати Україну власником усього масиву зображень компанії. Український контракт не оприлюднений, тому точний обсяг прав сторін щодо отриманих даних встановити за відкритими документами неможливо. Схожа логіка була і в угоді з ICEYE 2022 року. Компанія продовжувала експлуатувати супутник, тоді як Україна отримала можливість використовувати його дані та доступ до даних угруповання. У цьому випадку також важливо розрізняти сам апарат, дані, які він збирає, та права користувача на ці дані.

    Супутникові знімки в розслідуваннях і документуванні війни

    У Бучі супутникові знімки стали одним зі способів перевірити, коли на Яблунській вулиці з’явилися тіла. 19 березня 2022 року Maxar зняв вулицю, коли Буча ще перебувала під контролем російських військ. На знімках були видні темні об’єкти, розташовані вздовж дороги. Через кілька днів з’явилися відео із землі. Їх зіставили із супутниковими кадрами, положення тіл, будинків, дорожніх об’єктів і тіней збігалося. Окремі тіла вдалося простежити на знімках 19 березня та на відео, опублікованому вже після звільнення міста. Planet також зняла Бучу 21 березня, підтвердивши їхнє розташування. Для розслідування це було важливо передусім через час. Знімки показували, що тіла перебували на вулиці ще до відходу російських підрозділів. Хто саме вбив людей і за яких обставин, встановлювали за фотографіями, відео, свідченнями очевидців та іншими матеріалами.

    У Маріуполі супутники виконували інше завдання. У місто практично неможливо було потрапити незалежним дослідникам, а його кладовища продовжували розширюватися. Human Rights Watch та SITU Research порівняли супутникові зображення п’яти кладовищ до та після початку повномасштабного вторгнення. Вони підраховували окремі могили, траншеї та зміни площі кладовищ, а результати зіставляли з відео та фотографіями. Лише на Старокримському кладовищі дослідники нарахували 1 893 окремі могили та оцінили ще 6 687 поховань у траншеях за період із березня 2022 року до лютого 2023-го. За п’ятьма кладовищами вони встановили не менш як 10 284 людини, які померли та були поховані там у цей період.

    Ця цифра не є поіменним списком загиблих унаслідок бойових дій. За супутниковим знімком неможливо визначити, хто саме перебуває в конкретній могилі та від чого людина померла. Дослідники фіксували кількість поховань, а потім використовували ці дані для оцінки надлишкової смертності. Щоб отримати таку оцінку, вони віднялиблизько 2 250 смертей, які, за їхніми розрахунками, могли б статися в Маріуполі за той самий період і без війни. Так вони отримали щонайменше 8 034 надлишкові смерті за п’ятьма кладовищами. Це також оцінка, а не поіменний список. До неї входять цивільні, невідома кількість військових і люди, які могли померти через відсутність допомоги, а не лише внаслідок прямого удару.

    Із будівлями в Маріуполі працювали подібним способом. Human Rights Watch, SITU Research та Truth Hounds взяли супутникові зображення міста за період із жовтня 2021 року до травня 2022 року та зіставили їх із 850 перевіреними фотографіями й відео. У дослідженій центральній частині міста вони обстежили 9 043 будівлі та оцінили пошкодження 4 884 із них. Ця територія охоплювала близько 14 квадратних кілометрів, приблизно чверть міської зони. Супутникові знімки дали змогу побачити масштаб руйнувань одразу на великій території. Фотографії із землі доповнили цю картину, на них були видні пошкодження фасадів, внутрішні приміщення, сліди пожеж і конкретні наслідки ударів. У результаті дослідники отримали карту пошкоджень Маріуполя, прив’язану до конкретного періоду війни.

    На окупованих територіях супутникова зйомка дозволяє працювати з об’єктами, до яких дослідник фізично не має доступу. Наприклад, Yale Humanitarian Research Lab використовував комерційні зображення разом із відкритими джерелами для картування фільтраційних об’єктів у Донецькій області. У звіті лабораторія ідентифікувала щонайменше 21 такий об’єкт. Дослідники визначали їхнє розташування, зіставляли супутникові зображення з фотографіями та свідченнями й відновлювали структуру мережі на окупованій території. Супутниковий кадр у такому випадку показує розташування об’єкта, його характеристики та зміни навколо нього. Що відбувалося всередині будівлі або з людьми, які там перебували, доводиться встановлювати іншими способами.

    Із Каховською ГЕС супутникові дані дали ще більш технічний результат. Тут дослідники вивчали не лише наслідки руйнування греблі, а й стан конструкції до катастрофи. Для цього використали серію знімків Sentinel-1 за кілька років і метод InSAR, який дозволяє вимірювати невеликі зміщення поверхні за змінами радіолокаційного сигналу. У дослідженні використали 226 низхідних знімків та 180 висхідних. Аналіз показав зміщення на окремих ділянках греблі до її руйнування 6 червня 2023 року. Дослідники змогли відстежити, як ці зміщення змінювалися в часі.

    При цьому дослідження не ставило за мету встановити обставини самого руйнування ГЕС. Його завданням було визначити, що відбувалося з конструкцією до катастрофи, супутникові дані зафіксували деформації на окремих ділянках греблі та дозволили простежити їхню динаміку. Із військовими об’єктами працює той самий принцип. Серія знімків може показати, коли на позиції з’явилася техніка, як змінювалася її конфігурація, де побудували укріплення та що залишилося після удару. Якщо об’єкт знімали регулярно, іноді вдається визначити період події з точністю до кількох днів або навіть годин.

    Супутникові знімки та їхнє подальше використання

    Після того як супутник зробив знімок, він може залишитися комерційним продуктом оператора, потрапити до державного замовника, стати частиною дослідницької бази або з’явитися в журналістському розслідуванні. Отриманий за контрактом знімок далі використовується в межах тих прав, які передбачає договір. Для дослідника чи журналіста це означає, що важливими стають не лише сам кадр і його зміст, а й умови, на яких його можна зберігати, аналізувати та публікувати.

    Разом із самим файлом зберігаються дата зйомки, координати, параметри зображення, відомості про супутник та інші метадані. Для дослідника вони потрібні, щоб встановити походження кадру та відтворити проведений аналіз. Історія Бучі показує, як це працює на практиці. Знімок Maxar від 19 березня 2022 року набув доказового значення після того, як його зіставили із наземними матеріалами та наступними кадрами. Кадр став частиною послідовності інших доказів. Yale Humanitarian Research Lab у своїх дослідженнях зберігає вихідні зображення, дату їх отримання, опис методики та інші дані, необхідні для аналізу об’єктів. Точні координати та частина матеріалів не завжди публікуються через їхню чутливість, але можуть зберігатися для майбутніх розслідувань і судових процесів.

    Тому супутниковий знімок може залишатися корисним роками після того, як його зробили. Якщо з’являється новий документ, свідок або інше джерело, дослідник може повернутися до вихідного кадру та перевірити його вже в новому контексті. За час повномасштабної війни таких архівів накопичилося багато. Yale HRL використовував комерційні зображення для документування пошкоджень лікарень, шкіл, енергетичної інфраструктури, зернових об’єктів, масових поховань та об’єктів на окупованих територіях.

    В одному з досліджень енергетичної інфраструктури лабораторія виявила 223 інциденти за період із жовтня 2022 року до квітня 2023-го. Із них 66 випадків були класифіковані як такі, що мають високу достовірність, ще 157 були виявлені під час дослідження. У самому звіті кількість областей у різних частинах документа зазначена по-різному. Отримані матеріали зберігалися у форматі, придатному для подальшого використання в механізмах юридичної відповідальності.

    Обсяг доступної інформації залежить від користувача та умов, на яких він отримав дані. Публічному користувачеві може бути доступний лише опублікований кадр. Журналіст може придбати зображення за комерційною ліцензією. Дослідницька організація — отримати серію знімків та технічні дані. Державний замовник — ширший набір матеріалів відповідно до умов свого договору.

    Комерційний архів може містити зображення однієї території за кілька років, тоді як конкретний користувач отримує лише частину цього масиву. Для журналіста ця різниця має практичне значення. Опублікований кадр показує читачеві результат. Вихідне зображення з метаданими дозволяє перевірити, коли й де його було зроблено, а серія знімків — простежити зміни об’єкта до та після події. Архів можна використовувати і для повторної перевірки вже опублікованих матеріалів. Якщо з’являється нова інформація про об’єкт, старі знімки дозволяють повернутися до попередніх спостережень і перевірити їх заново.

  • В окупованому Маріуполі продали понад 3 тисячі квартир у новобудовах — Андрющенко

    В окупованому Маріуполі продали понад 3 тисячі квартир у новобудовах — Андрющенко

    В окупованому Маріуполі вже реалізували 3097 із 7088 квартир, передбачених у 14 великих житлових проєктах. Це близько 43,7% від загального обсягу. Такі дані оприлюднив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко. 

    Найвищі показники продажів мають комплекси, будівництво яких розпочалося раніше. За підрахунками Андрющенка, у «Домі з годинником» продано 204 із 234 квартир — близько 87%, у «Резиденції» — 167 із 237, а в «Резиденції II» — 97 зі 152. У «Ленінградському кварталі» реалізовано 1499 із 2453 квартир.

    Натомість новіші проєкти продаються повільніше. У «Садових кварталах» реалізовано 357 із 1779 помешкань, у ЖК «Чувства» — 19 зі 116, у «Жукова» — 38 із 249, а в «Домі біля моря» — 30 із 258.

    Окремо Андрющенко звернув увагу на темпи укладання угод. За його даними, лише в липні 2026 року в окупованому місті зареєстрували 305 операцій із квартирами в новобудовах, тобто в середньому майже по десять угод щодня.

    Керівник Центру вивчення окупації стверджує, що значну частину нового житла купують громадяни Росії, а сам ринок нерухомості використовується як один із механізмів заселення окупованого міста. Це оцінка Андрющенка; незалежно встановити громадянство покупців усіх 3097 квартир за відкритими даними неможливо.

    Російські сервіси нерухомості справді продовжують рекламувати новобудови в окупованому Маріуполі та пропонують для них іпотечні програми. Наприклад, станом на кінець вересня у відкритих каталогах квартири в окремих ЖК пропонувалися від приблизно 7,1 млн рублів із можливістю оформлення пільгової іпотеки.

    «Ненька інфо» раніше писала, що забудова окупованого Маріуполя стала окремим бізнесом для пов’язаних із Росією компаній, а для покупців із РФ застосовувалися пільгові іпотечні механізми. Реконструкція окупованого Маріуполя перетворилася на бізнес для кремлівських компаній — «Ненька інфо»

    Крім нової забудови, російська окупаційна адміністрація запровадила процедури визнання залишеного українцями житла «безхазяйним». Після цього такі квартири можуть переходити до так званої муніципальної власності за правилами, нав’язаними окупаційною владою. Про цю практику «Ненька інфо» також писала окремо.

    Таким чином, житлова політика РФ у Маріуполі охоплює одразу два процеси: активне будівництво і продаж нових квартир та перереєстрацію майна, власники якого були змушені залишити місто через війну. Українська влада не визнає російських адміністративних і майнових рішень на тимчасово окупованих територіях.

  • Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії»

    Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії»

    У Російській Федерації добігає кінця черговий масштабний фарс під виглядом парламентських виборів, який супроводжувався тотальними маніпуляціями, безпрецедентними фальсифікаціями та незаконним примусовим залученням тимчасово окупованих територій України. Згідно з попередніми підсумками кампанії дві тисячі двадцять шостого року, оприлюдненими центральною виборчою комісією країни-агресора після опрацювання понад дев’яноста відсотків бюлетенів, політичний ландшафт Державної думи очікувано не зазнає жодних реальних змін. Кремлівська партія влади «Єдина Росія» прогнозовано отримує 57,86 відсотка голосів, долаючи психологічну планку та повністю зберігаючи за собою неподільний монопольний контроль над парламентом. Решта підконтрольних режиму сил суттєво відстають: комуністи набирають 13,84 відсотка, ліберал-демократи зупинилися на позначці 8,90 відсотка, а представники фракції «Нові Люди» зафіксували скромні 7,94 відсотка підтримки. Водночас політичний проєкт «Справедлива Росія» з результатом 4,95 відсотка наразі не долає навіть прохідного п’ятивідсоткового бар’єра, залишаючи лідерство виключно за правлячою верхівкою.

    Навіть якщо показники партії влади за федеральними списками зазнали б мінімальних коливань, це жодним чином не позбавило б її одноосібної конституційної більшості. Головним інструментом збереження абсолютної влади стали зачищені одномандатні мажоритарні округи, де ставленики влади здобувають безапеляційні перемоги – зокрема, у російській столиці вони гарантовано забирають усі шістнадцять депутатських мандатів. Офіційна явка виборців склала 56,66 відсотка, що формально перевищує результати попередніх кампаній, проте цей показник є прямим наслідком примусової мобілізації виборців та безпрецедентного задіяння адміністративного ресурсу на федеральному рівні. Останні залишки реальної політичної конкуренції влада ліквідувала ще до старту перегонів через повний недопуск єдиної легальної антивоєнної партії «Яблуко», федеральний список та кандидатів якої Верховний суд РФ цинічно зняв за вигаданими позовами.

    Сам процес голосування традиційно супроводжувався масовими аномаліями, організованим підвезенням залежних бюджетників, масовими виборчими «каруселями» та прямим тиском на громадян, що повністю відкидалося виборчими органами окупантів. Проте найбільш цинічним виміром виборчої вистави стало проведення незаконного «волевиявлення» на тимчасово захоплених землях України, зокрема в частинах Донецької та Запорізької областей і на Кримському півострові, де окупаційні адміністрації намалювали «Єдиній Росії» понад сімдесят відсотків фіктивної підтримки.

    За інформацією українських дослідників та представників Центру вивчення окупації, для штучного завищення явки загарбники вдавалися до найбільш абсурдних фальсифікацій, зокрема в окупованому Маріуполі до списків масово вносили давно загиблих мешканців. При цьому російська влада свідомо уникає детальної публікації протоколів із захоплених українських міст, обмежуючись лише голослівними заявами пропаганди про нібито високу громадянську активність.

     

  • Пережив пекло Маріуполя, але серце зупинилося вдома: трагічна смерть морпіха Сергія Удута після трьох років російського полону

    Пережив пекло Маріуполя, але серце зупинилося вдома: трагічна смерть морпіха Сергія Удута після трьох років російського полону

    В Одеській області пішов із життя захисник Маріуполя, молодший сержант Сергій Удут. Військовослужбовець провів майже три з половиною роки в російській неволі та повернувся на підконтрольну територію лише десять місяців тому. Про трагічну втрату публічно повідомили мати бійця Олена Удут та представники Роздільнянської міської територіальної громади, куди ветеран повернувся після звільнення.

    Під час повномасштабного вторгнення військовий боронив українське місто Маріуполь. Він ніс службу у складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Разом із побратимами молодший сержант тримав оборону в умовах надзвичайно важких боїв, після чого потрапив до рук окупантів. Його довгоочікуване повернення на батьківщину відбулося 2 жовтня 2025 року під час чергового етапу обміну військовополоненими.

    Незважаючи на успішну репатріацію, організм захисника не зміг остаточно впоратися з наслідками пережитого стресу та тривалого фізичного виснаження у ворожих тюрмах.

    «Він вистояв там, де, здавалося, неможливо було вистояти. Пройшов через біль, страх і неволю, повернувся додому… але, на жаль, його серце не витримало наслідків тієї страшної війни. Важко знайти слова, коли смерть забирає людину, яка вже стільки віддала за Україну. Він залишив після себе пам’ять, яку не зітре час, і вдячність за мужність, відвагу та службу», – зазначила Олена Удут.

    Боротьба після неволі: як морпіх продовжував служити суспільству

    Опинившись у рідній Роздільній, Сергій Удут не замкнувся в собі, а почав активно долучатися до життя своєї громади. Протягом десяти місяців свободи він присвятив значну частину часу просвітницькій діяльності. Ветеран регулярно організовував зустрічі з місцевими школярами, спілкувався з волонтерськими організаціями та громадськими активістами.

    У своїх розмовах з молоддю військовий відверто ділився пережитим досвідом. Він прагнув донести до цивільного населення реалії фронту та полону, постійно нагадуючи суспільству про надвисоку ціну, яку українські солдати щодня платять за свободу. Місцева влада підкреслила, що його передчасна смерть стала важким ударом для всього міста.

    «Після повернення він зустрічався зі школярами та волонтерами громади, розповідав про пережите та своїм прикладом нагадував, якою ціною українські військові захищають нашу державу. Сьогодні особливо важко усвідомлювати, що життя Сергія обірвалося так рано. Людина, яка пройшла оборону Маріуполя, полон і дочекалася повернення додому, передчасно пішла з життя… Сергій Удут назавжди залишиться в пам’яті нашої громади як Захисник України, який виконав свій військовий обов’язок, пройшов надзвичайно тяжкі випробування і повернувся до рідної Роздільної. Світла і вічна пам’ять Сергію Удут. Честь Захиснику України», – йдеться в офіційному повідомленні Роздільнянської міської територіальної громади.

  • Україна повернула з російського полону ще 103 захисників: серед звільнених — оборонці Маріуполя

    Україна повернула з російського полону ще 103 захисників: серед звільнених — оборонці Маріуполя

    Україна провела черговий обмін військовополоненими з Росією. У середу, 19 серпня, додому повернулися 103 українські захисники. Серед звільнених є військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби, а більшість повернутих мають поранення або тяжкі захворювання.

    Про проведення обміну повідомив президент України Володимир Зеленський.

    За словами глави держави, серед тих, хто повернувся з російської неволі, є військові, які захищали Україну в Маріуполі, а також брали участь у бойових діях на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, Дніпровському та Сумському напрямках.

    Таким чином, до України повернули військовослужбовців, які воювали на різних ділянках фронту та в різний час потрапили в російський полон.

    Зеленський подякував українським військовим, які поповнюють обмінний фонд, наголосивши, що саме це створює можливості для подальшого повернення українців із російської неволі.

    Президент також подякував команді, яка займається організацією обмінів, та наголосив, що Україна продовжує роботу для звільнення всіх громадян, які залишаються в полоні.

    Більшість повернутих мають поранення

    Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими уточнив, що більшість із 103 звільнених захисників мають поранення та тяжкі захворювання.

    Серед повернутих є як солдати та сержанти, так і декілька офіцерів.

    Наймолодший військовослужбовець, якого вдалося повернути 19 серпня, народився у 2000 році. Найстаршому звільненому захиснику — 59 років.

    Після повернення всі військовослужбовці пройдуть комплексний медичний огляд.

    Їм також нададуть допомогу з фізичної та психологічної реабілітації, необхідну після тривалого перебування в російському полоні.

    Крім того, звільнені військові мають отримати всі передбачені державою виплати та допомогу з подальшою реінтеграцією.

    Попереду — лікування та реабілітація

    Повернення з полону є лише першим етапом відновлення військовослужбовців.

    Українські захисники, які тривалий час перебували в неволі, після прибуття проходять первинний огляд, медичні обстеження та отримують необхідну допомогу. Залежно від стану здоров’я частина звільнених може потребувати тривалого лікування.

    Окремий напрям роботи — психологічна реабілітація та відновлення документів.

    У Координаційному штабі наголосили, що держава забезпечуватиме повернутим військовим необхідну підтримку після тривалої ізоляції.

    Україна продовжує поповнювати обмінний фонд

    Володимир Зеленський окремо звернув увагу на значення російських військовополонених для проведення подальших обмінів.

    Українські військові продовжують брати російських окупантів у полон під час бойових операцій. Зокрема, нещодавно Сили спеціальних операцій повідомляли про звільнення Андріївки-Клевцового на Донеччині, де українські військові взяли в полон близько 30 російських військовослужбовців.

    Наявність обмінного фонду залишається одним із ключових інструментів для повернення українських військових із російського полону.

    Українська сторона неодноразово наголошувала, що робота над обмінами триває постійно, навіть у періоди, коли публічних домовленостей про нові обміни немає.

    Окрема увага приділяється поверненню тяжкопоранених і тяжкохворих військових, а також захисників, які перебувають у російському полоні тривалий час.

    Після обміну 19 серпня робота зі звільнення інших українських військовополонених продовжується.

  • Українця засудили в Німеччині за роботу на РФ: він допомагав розвідати маршрути для майбутніх диверсій

    Українця засудили в Німеччині за роботу на РФ: він допомагав розвідати маршрути для майбутніх диверсій

    Вищий земельний суд Штутгарта засудив 30-річного громадянина України до одного року і трьох місяців позбавлення волі у справі про підготовку диверсій, яку німецьке слідство пов’язує з російськими спецслужбами. Ще двох українців, які проходили у цій справі, суд виправдав.

    За висновком суду, засуджений свідомо брав участь у розвідці потенційних об’єктів та логістичних маршрутів, які надалі могли використовуватися для диверсій. Його визнали винним у шпигунстві з метою саботажу.

    Водночас додатково відбувати призначений строк чоловік не буде: час, проведений ним під вартою під час досудового слідства, зарахували у покарання. Після вироку він має вийти на свободу.

    Як працювала схема

    Слідство встановило, що у березні 2025 року з Німеччини до України через українського поштового оператора відправили дві тестові посилки. Усередині були GPS-трекери та автомобільні запчастини.

    Трекери мали передавати дані про переміщення вантажів і таким чином дозволити простежити точні маршрути, часові проміжки та процедури транспортування посилок із Німеччини до України.

    Суд дійшов висновку, що операція була ініційована неназваною російською державною структурою. Саме тестові відправлення мали допомогти організаторам знайти слабкі місця у логістиці для майбутніх диверсій.

    30-річний українець, як встановив суд, діяв за вказівкою знайомого з окупованого Росією Маріуполя. Саме він організував відправлення GPS-трекерів, які передавали інформацію про місцеперебування вантажів під час перевезення.

    Наступним етапом мали стати запальні посилки

    За версією Федеральної прокуратури Німеччини, відстеження маршрутів було лише підготовчим етапом значно небезпечнішої операції.

    Після тестування логістичних каналів передбачалося відправляти тим самим шляхом посилки із запальними пристроями, які могли активуватися безпосередньо під час транспортування.

    Слідство вважало, що такі пакунки могли загорітися у Німеччині або вже дорогою до неокупованої території України. Метою організаторів було не лише завдання матеріальних збитків, а й створення відчуття небезпеки серед населення та дестабілізація роботи транспортної інфраструктури.

    Реалізувати цей етап операції не вдалося — правоохоронці викрили схему до здійснення запланованих диверсій.

    Трьох українців затримали у Німеччині та Швейцарії

    У справі проходили троє громадян України віком 22, 25 та 30 років.

    Їх затримали у травні 2025 року в різних місцях — у Кельні та Констанці в Німеччині, а також у швейцарському кантоні Тургау.

    30-річного чоловіка, якого зрештою визнали винним, затримали саме у Швейцарії, після чого у грудні екстрадували до Німеччини.

    Прокуратура вимагала для трьох підсудних значно суворіших покарань — від двох років і дев’яти місяців до чотирьох років і трьох місяців ув’язнення.

    Захист, навпаки, наполягав на повному виправданні.

    У підсумку суд визнав винним лише 30-річного фігуранта. Щодо двох інших чоловіків судді вирішили, що доказів їхньої свідомої участі саме у російській диверсійній операції недостатньо. Їх виправдали.

    Вирок щодо засудженого ще може бути оскаржений.

    Європа фіксує російські диверсійні операції

    Справа у Штутгарті розглядається на тлі посилення занепокоєння європейських держав через російські гібридні операції.

    Уряди низки країн Європи звинувачують Москву у проведенні кампанії, яка може включати шпигунство, диверсії, кібератаки, дезінформацію та операції проти критичної і транспортної інфраструктури. Росія такі звинувачення традиційно відкидає.

    Окрему увагу спецслужб привертає використання міжнародних поштових і вантажних маршрутів.

    Європейські служби безпеки раніше пов’язували з Росією серію інцидентів із посилками, які відправлялися з Литви у 2024 році та загорялися або вибухали у логістичних об’єктах Німеччини, Польщі та Великої Британії.

    Таким чином, справа трьох українців у Штутгарті стала ще одним епізодом розслідувань можливої російської диверсійної діяльності на території Європи.

  • Сили безпілотних систем за три доби уразили ще 13 енергооб’єктів окупантів

    Сили безпілотних систем за три доби уразили ще 13 енергооб’єктів окупантів

    Сили безпілотних систем України продовжують системно завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі, яку російські війська використовують на тимчасово окупованих територіях. Лише за останні три доби українські військові уразили ще 13 ключових енергетичних об’єктів, а загальна кількість таких цілей у межах операції “Кримський рубильник off” із початку липня сягнула 177.

    Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді у своєму Telegram-каналі.

    За його словами, протягом останніх 72 годин українські безпілотні системи здійснили нову серію ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, які забезпечують функціонування російських окупаційних сил на захоплених територіях України.

    Серед уражених цілей — енергетична інфраструктура Зуївської теплоелектростанції у Зугресі Донецької області, а також низка високовольтних підстанцій у Маріуполі. Зокрема, під удари потрапили підстанція 330 кВ “Мирна”, підстанція 220 кВ “Азовська-220” та підстанції 110 кВ “Місто-2”, “Місто-6” і “Місто-11”.

    Крім того, українські військові уразили підстанцію 150 кВ “Генічеськ” у Херсонській області, яка стала ціллю повторного удару, підстанцію 150 кВ “Новоолексіївка”, підстанцію 110 кВ “Тополине” у Запорізькій області, підстанцію 110 кВ “Макорти” та електропідстанцію у Бердянську, а також підстанцію 110 кВ “Володарська” в районі Микільського.

    За інформацією командування, операція “Кримський рубильник off” триває вже понад місяць. Із 1 липня по 2 серпня Сили безпілотних систем уразили загалом 177 енергетичних об’єктів, які використовуються для забезпечення діяльності російських військових угруповань на тимчасово окупованих територіях.

    У Силах безпілотних систем наголошують, що системне виведення з ладу енергетичної інфраструктури ускладнює забезпечення окупаційних військ електроенергією, порушує роботу військових об’єктів, логістики та засобів зв’язку, а також знижує можливості противника підтримувати стабільне функціонування своїх сил.

    Нагадаємо, раніше українські військові також повідомили про успішну операцію на території Росії. За даними Сил безпілотних систем, у Краснодарському краї було уражено зенітний ракетний комплекс “Тор-М2” та сім радіолокаційних станцій, які забезпечували протиповітряне прикриття російських аеродромів та інших військових об’єктів.

  • Вірусний прорив у Маріуполі та битва за Херсон: хто такий новий головком ЗСУ Михайло Драпатий

    Вірусний прорив у Маріуполі та битва за Херсон: хто такий новий головком ЗСУ Михайло Драпатий

    Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем Збройних сил України. Це рішення стало одним із найгучніших кадрових кроків за час повномасштабної війни та було ухвалене після кількох днів суспільних протестів і політичної кризи навколо зміни керівництва Міністерства оборони. Водночас призначення Драпатого сприймається не лише як кадрова рокіровка, а й як символ зміни поколінь у військовому керівництві України. Саме так нового головкома характеризують західні медіа, зокрема The New York Times, а також міжнародні інформаційні агентства Reuters і Associated Press.

    На думку The New York Times, рішення про призначення Драпатого стало відповіддю одразу на кілька викликів. По-перше, суспільство вимагало змін після звільнення міністра оборони Михайла Федорова. По-друге, в армії дедалі гучніше лунали дискусії щодо необхідності швидшого впровадження сучасних технологій, безпілотних систем та нових підходів до управління військами. Саме Драпатий уже кілька років асоціюється з реформаторським крилом українського війська, яке виступає за більшу автономію командирів, швидкість ухвалення рішень та активне використання новітніх технологій на полі бою.

    Командир, який став легендою ще у 2014 році

    Сьогодні ім’я Михайла Драпатого добре відоме як в Україні, так і серед західних військових аналітиків. Проте широку популярність він отримав ще навесні 2014 року під час боїв за Маріуполь.

    Тоді майор Драпатий командував підрозділом 72-ї окремої механізованої бригади. Саме він очолив бронегрупу, яка прорвалася через барикади проросійських бойовиків у центрі Маріуполя для деблокування українських правоохоронців та представників місцевої влади. Кадри, на яких бойова машина піхоти буквально проламує барикади, швидко облетіли світові ЗМІ та стали одним із символів перших років російської агресії проти України.

    Саме після тієї операції Драпатого почали сприймати як одного з найбільш рішучих молодих українських командирів, здатних ухвалювати нестандартні рішення без зайвої бюрократії.

    Кар’єра від танкового офіцера до командувача

    Михайло Драпатий народився 1982 року у Кам’янці-Подільському. Після закінчення Харківського інституту танкових військ у 2004 році був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, яка тоді дислокувалася у Білій Церкві. Цікаво, що на початку його служби командиром цієї бригади був майбутній головнокомандувач Олександр Сирський.

    Протягом наступних років офіцер проходив службу на різних командних посадах, а після початку російської агресії у 2014 році практично постійно перебував у районі бойових дій.

    Один із командирів операції зі звільнення Херсона

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Драпатий отримав нові відповідальні завдання. За даними міжнародних агентств, він відіграв важливу роль в організації оборони Кривого Рогу, що дозволило зупинити російський наступ на цьому напрямку.

    Згодом генерал став одним із командирів операції зі звільнення правобережної частини Херсонської області. Саме ця кампанія восени 2022 року завершилася відступом російських військ із Херсона — єдиного обласного центру, який Росії вдалося окупувати після 24 лютого 2022 року.

    У міжнародних публікаціях Драпатого також називають одним із командирів, які забезпечили успішну оборону Харківського напрямку та допомогли зірвати новий російський наступ у 2024 році. Саме після цих подій президент Володимир Зеленський призначив його командувачем Сухопутних військ України.

    Відставка через особисту відповідальність

    Одним із моментів, який суттєво вплинув на репутацію Драпатого, стала його добровільна відставка після російського удару по одному з навчальних центрів Сухопутних військ.

    Після трагедії генерал подав рапорт, пояснивши своє рішення особистою відповідальністю за загибель українських військовослужбовців. Водночас він заявляв, що намагався реформувати систему підготовки військ, однак не всі зміни вдалося реалізувати через внутрішній опір окремих посадовців. Західні оглядачі назвали цей крок рідкісним прикладом персональної відповідальності серед військового керівництва.

    Попри відставку, невдовзі президент повернув генерала до керівництва військами, призначивши його командувачем Об’єднаних сил.

    Прихильник технологічної модернізації

    Останнім часом ім’я Драпатого дедалі частіше згадувалося разом із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Обох об’єднувала підтримка реформ у війську, розвиток безпілотних систем, цифровізація процесів управління та модернізація рекрутингу.

    Минулого тижня генерал відкрито підтримав Федорова після його звільнення, заявивши, що Міністерство оборони під його керівництвом стало партнером для війська, який вимагав швидких змін, прискорення ухвалення рішень та підтримував командирів, готових брати відповідальність.

    Сам Федоров після призначення нового головнокомандувача заявив, що Драпатий є “ковтком свіжого повітря” для української армії та символом необхідних змін.

    Нове покоління українських генералів

    Reuters, Associated Press та інші міжнародні видання характеризують Драпатого як представника нового покоління українських військових керівників. На відміну від більшості генералів старшої школи, він будував кар’єру вже після здобуття Україною незалежності, практично весь офіцерський досвід отримав у бойових умовах і виступає за ширшу автономію командирів без надмірної централізації управління.

    Експерти також звертають увагу на його дисципліну, вимогливість до підлеглих та готовність особисто відповідати за ухвалені рішення. Саме ці риси називають одними з головних причин його авторитету серед військовослужбовців.

    Перша заява після призначення

    Після оголошення про нову посаду Михайло Драпатий подякував президенту за довіру та наголосив, що служити Україні для нього завжди було честю.

    Водночас він окремо подякував своєму попереднику Олександру Сирському, зазначивши, що саме в українській армії, яку той допомагав будувати, він виріс як офіцер. Така заява стала сигналом, що новий головнокомандувач не має наміру перетворювати кадрові зміни на внутрішнє протистояння у війську.

    Перед новим головкомом стоять надзвичайно складні завдання. Окрім стабілізації ситуації на фронті, йому необхідно зберегти єдність командування, продовжити технологічну модернізацію армії та виправдати високі очікування суспільства. Як зазначають західні аналітики, Драпатий отримав не лише найвищу військову посаду країни, а й величезний кредит довіри, який тепер доведеться підтверджувати конкретними результатами на полі бою.

  • Ракетний удар по Липецьку та Бєлгороду: масштабна пожежа біля НЛМК, під атакою опинилися кілька регіонів РФ

    Ракетний удар по Липецьку та Бєлгороду: масштабна пожежа біля НЛМК, під атакою опинилися кілька регіонів РФ

    У ніч на 21 липня Росія зазнала однієї з наймасштабніших комбінованих атак за останній час. Повідомлення про вибухи, роботу систем протиповітряної оборони та пожежі надходили одразу з кількох регіонів країни. За даними російських OSINT-спільнот, місцевих Telegram-каналів та офіційних заяв російської влади, під удар потрапили Липецька, Бєлгородська та Волгоградська області, а також район Анапи, тимчасово окупований Крим і Маріуполь. Станом на ранок офіційного підтвердження з боку України щодо причетності до атак не було.

    Липецьк: масштабна пожежа біля НЛМК і ТЕЦ-2

    Найбільший резонанс викликали події у Липецьку. Ще ввечері в області було оголошено ракетну небезпеку, після чого місцеві жителі почали повідомляти про серію вибухів. Незабаром у соцмережах з’явилися численні відео із великою пожежею, що спалахнула в промисловій зоні міста.

    OSINT-аналітики геолокували займання в районі між Липецькою ТЕЦ-2 та територією Новолипецького металургійного комбінату (НЛМК). За оприлюдненими кадрами неможливо однозначно встановити, який саме об’єкт був уражений. Водночас очевидці повідомляли про густий дим і сильне полум’я, що було видно з різних районів міста.

    Губернатор Липецької області Єгор Артамонов підтвердив факт атаки та повідомив, що пожежа виникла на території одного з промислових майданчиків на Передельчеській вулиці. За його словами, площа займання сягнула приблизно 2500 квадратних метрів, до ліквідації вогню залучили додаткові пожежно-рятувальні підрозділи. Водночас російська влада не уточнила, який саме об’єкт постраждав та що стало причиною пожежі.

    Особливу увагу привернув Новолипецький металургійний комбінат — один із найбільших металургійних заводів Росії. НЛМК виробляє близько п’ятої частини всієї російської сталі та входить до числа ключових підприємств російської металургії. Хоча компанія офіційно заявляє, що не виготовляє продукцію військового призначення, українська сторона раніше неодноразово зазначала, що сталь комбінату використовується підприємствами, які виконують оборонні замовлення для російського військово-промислового комплексу.

    Не менш важливим об’єктом є Липецька ТЕЦ-2, яка забезпечує теплопостачання значної частини міста та низки промислових підприємств регіону. Саме тому будь-які інциденти в цьому районі можуть вплинути не лише на промисловість, а й на роботу міської інфраструктури.

    Бєлгородщина: повідомляють про перебої з водопостачанням

    Під атакою цієї ж ночі опинилася і Бєлгородська область, яка регулярно зазнає ударів через близькість до українського кордону.

    Місцеві Telegram-канали повідомляли про численні вибухи над Бєлгородом, активну роботу систем протиповітряної оборони та падіння уламків ракет у різних районах міста. Також з’явилася інформація про перебої з водопостачанням у частині Бєлгорода, що може свідчити про пошкодження об’єктів енергетичної або комунальної інфраструктури. Однак офіційного підтвердження характеру цих пошкоджень наразі немає.

    Оперативний штаб Бєлгородської області заявив, що під час нічної атаки постраждалих не зафіксовано. Деталі щодо наслідків ударів російська влада поки не розкриває.

    Волгоград: ракетна небезпека і повідомлення про вибухи

    Жителі Волгограда також повідомляли про вибухи та сирени повітряної тривоги. У регіоні оголосили ракетну небезпеку, однак інформація про можливі влучання або руйнування поки що не підтверджена.

    Станом на ранок місцева влада не повідомила про пошкодження критичної інфраструктури чи постраждалих.

    Дрони фіксували над Анапою, Кримом та Маріуполем

    Крім ракетних ударів, цієї ночі повідомлялося і про активність безпілотників. За даними російських пабліків, вибухи лунали в районі Анапи, тимчасово окупованого Криму та Маріуполя.

    У Криму очевидці повідомляли про роботу ППО та серію вибухів у різних районах півострова. Офіційної інформації про можливі пошкодження військових чи інфраструктурних об’єктів поки що немає.

    Росія не уточнює масштаби наслідків

    Попри численні фото й відео масштабної пожежі у Липецьку, російська влада поки що не повідомляє, чи зазнали пошкоджень Новолипецький металургійний комбінат або Липецька ТЕЦ-2. Незалежно перевірити ці дані наразі неможливо.

    Так само відсутні підтвердження щодо можливих уражень інших промислових або військових об’єктів у Бєлгородській та Волгоградській областях.

    Останніми місяцями українські далекобійні безпілотники дедалі частіше завдають ударів по військовій, енергетичній та промисловій інфраструктурі в глибині території Росії. Українська влада традиційно не коментує більшість таких операцій до появи офіційної інформації.

    Нагадаємо, напередодні Сили безпілотних систем України повідомили про знищення восьми важливих елементів російської протиповітряної оборони, а Центр спеціальних операцій СБУ “Альфа” заявив про ураження координаційного центру ФСБ РФ на тимчасово окупованій території Херсонської області. Ці удари стали черговим етапом кампанії зі знищення військової інфраструктури та логістичних можливостей Росії.