Golosnovinua.com

Позначка: Міністерство культури

  • Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    В Україні презентували новий національний шрифт Zakon, який поступово використовуватимуть у державному діловодстві, офіційних документах, грамотах, дипломах та інших матеріалах державних установ. Його створили на основі української мистецької традиції, щоб замінити шрифти російського походження, які досі застосовують для оформлення окремих державних документів.

    Про це 29 жовтня повідомило Міністерство культури України. Презентація відбулася в Києві під час форуму до Дня української писемності та мови «Українська — мова вільних».

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Новий шрифт став частиною ініціативи зі створення власного візуального стилю української держави. Йдеться не лише про зміну зовнішнього вигляду документів, а й про відновлення українських графічних традицій, які тривалий час залишалися поза широким використанням у державному діловодстві.

    У Міністерстві культури зазначили, що сьогодні в оформленні окремих офіційних документів, грамот і відзнак продовжують використовувати шрифти російського походження, зокрема Izhitsa та Petersburg.

    Також застосовують гарнітури, кирилічні версії яких розробляли російські дизайнери або компанії. Українські посадовці вважають, що держава повинна мати власне шрифтове рішення, яке відповідатиме національній культурній традиції.

    Основою Zakon стала спадщина шести українських митців: Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Якова Гніздовського, Роберта Лісовського, Василя Хоменка та Василя Чебаника.

    Розробники використали характерні риси українського літерництва, зокрема асиметричні зарубки, ромбоподібні крапки над літерами «і» та «ї», а також особливе оформлення знака над літерою «й», характерне для графічної традиції Георгія Нарбута.

    Водночас пропорції літер спираються на європейську традицію класичних антикв — шрифтів із зарубками, які широко використовують у книжковому друці та офіційних виданнях.

    Над створенням Zakon працювали четверо українських шрифтових дизайнерів: Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк, Дмитро Растворцев та Андрій Шевченко. Керівником проєкту став військовослужбовець Тарас Іщик.

    Новий шрифт розробили одразу в трьох гарнітурах, кожна з яких призначена для окремої сфери використання.

    Zakon Text стане основним варіантом для повсякденного державного діловодства. Його планують застосовувати під час підготовки офіційних листів, наказів, бланків та інших документів.

    Zakon Decor призначений для урочистого оформлення грамот, подяк, дипломів, державних відзнак та написів.

    Третя гарнітура — Zakon Letterpress — розроблена для друку оригіналів нормативно-правових актів Верховної Ради України.

    При цьому Zakon Text уже доступний для вільного використання. Натомість дві інші гарнітури матимуть закриті ліцензії, тому користуватися ними зможе лише визначене коло установ та організацій.

    Усі три гарнітури передбачають чотири накреслення: звичайне, курсивне, напівжирне та напівжирне курсивне.

    Важливо, що презентація нового шрифту не означає негайної обов’язкової заміни оформлення всіх державних документів.

    За словами віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики — міністерки культури Тетяни Бережної, наразі розпочинається етап тестування. Після його завершення уряд планує ухвалити необхідні нормативні акти для офіційного впровадження Zakon.

    На першому етапі державні установи випробовуватимуть Zakon Text у повсякденній роботі. Міністерство культури має надати їм файли шрифту та інструкції зі встановлення.

    За результатами використання збиратимуть відгуки, які дозволять розробникам усунути можливі недоліки й адаптувати гарнітуру до потреб документообігу.

    У відомстві також наголошують, що перехід здійснюватимуть поступово, без необхідності масово передруковувати чинні бланки, замінювати таблички чи витрачати додаткові бюджетні кошти на переоформлення вже виготовлених матеріалів.

    Ініціативу створення національного шрифту пов’язують із постановою Верховної Ради від січня 2026 року №4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави».

    Проєкт реалізувало Міністерство культури України за підтримки Work.ua.

    Поява Zakon відбувається на тлі ширшої дискусії про використання шрифтів російського походження в українському дизайні.

    Зокрема, у 2026 році суспільний резонанс викликало оновлення дизайну напою «Живчик». Користувачі соціальних мереж звернули увагу на шрифтове оформлення, яке пов’язували з російською графічною традицією. Після критики виробник пообіцяв змінити відповідний елемент дизайну.

    Інша дискусія виникла довкола оформлення банкноти номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса. Тоді дизайнер Богдан Гдаль звернув увагу на схожість напису з кирилічною адаптацією шрифту російської дизайнерки. Національний банк України згодом повідомив про намір змінити шрифтове оформлення.

    Такі ситуації посилили увагу до походження графічних елементів, які використовуються державними установами та українськими компаніями.

    У Міністерстві культури очікують, що Zakon допоможе сформувати впізнаваний український стиль офіційних документів і водночас зменшити залежність від іноземних шрифтових рішень.

    Ознайомитися з новою гарнітурою, завантажити доступну версію та залишити відгук можна на офіційному сайті Міністерства культури України.

    Таким чином, Україна вже презентувала власний національний шрифт, але його обов’язкове застосування в державному документообігу ще попереду. Спочатку Zakon пройде тестування, після чого уряд визначатиме порядок його подальшого впровадження.

  • Корупція чи збіг обставин? Навколо президентської програми спалахнув скандал

    Корупція чи збіг обставин? Навколо президентської програми спалахнув скандал

    В українському культурному середовищі розгортається новий тендерний скандал. Серед переможців масштабної президентської програми з підтримки кіно «Тисячовесна» у категорії «Ігрові фільми та серіали» опинився серіал «Крилаті леви», виробництвом якого займається ТОВ «Перспективні прибуткові проекти». На серйозні конфлікти інтересів та можливий корупційний слід у своєму Facebook звернув увагу відомий український режисер і продюсер Віталій Докаленко.

    Головні деталі скандального відбору:

    • Підозрілі зв’язки в організаторському комітеті: За словами Докаленка, тоді як громадськість зазвичай ретельно стежить за зв’язками експертів-оцінювачів із учасниками, поза увагою залишилися ключові організатори конкурсу. Формально операційна директорка конкурсу Ілона Шнейдер не впливає на рішення журі, проте компанія її цивільного партнера брала участь у відборі та зрештою перемогла.
    • Хто стоїть за проєктом: Згідно з поданими деклараціями (зокрема декларацією ексміністра культури, молоді та спорту у 2019–2020 роках Володимира Бородянського перед звільненням), Ілона Шнейдер вказана як особа, що спільно з ним проживає.
    • Дивні нюанси презентації: Режисер описав доволі незвичний процес публічного захисту «Крилатих левів». Хоча на сцену запрошували самого Бородянського, він лише помахав рукою із залу і знімав презентацію на телефон. Замість нього проєкт презентувала Тала Пристаєцька (відома багаторічною роботою зі структурами StarLightMedia та попередніми спільними проєктами з Бородянським). Крім того, партнером зі співфінансування на презентації назвали «Київстар ТБ», що викликало додаткові запитання щодо розподілу прав та обов’язків між учасниками.
    • Фінальне затвердження: Офіційно перелік переможців конкурсу затвердила міністерка культури Тетяна Бережна.

    Цей інцидент уже викликав гостру дискусію серед кінематографістів щодо прозорості розподілу державних коштів на культурні індустрії в умовах воєнного часу.

     

  • Українські серіали виходять на новий рівень: Київ приєднався до європейської системи копродукції

    Українські серіали виходять на новий рівень: Київ приєднався до європейської системи копродукції

    Україна підписала Конвенцію Ради Європи про спільне виробництво аудіовізуальних творів у формі серіалів — документ, який уперше створює окремі міжнародні правила для телевізійних і стримінгових серіалів та має спростити українським продюсерам участь у великих міжнародних проєктах.

    Про підписання повідомила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури України Тетяна Бережна. За її словами, документ підписали під час Карпатського інтеграційного саміту. Українська сторона розглядає приєднання до Конвенції як крок до глибшої інтеграції в європейський культурний та аудіовізуальний простір.

    Йдеться про так звану Лілльську конвенцію — Council of Europe Convention on the Co-production of Audiovisual Works in the Form of Series, CETS №230. Її текст Комітет міністрів Ради Європи остаточно схвалив у листопаді 2025 року, а для підписання документ відкрили 26 березня 2026-го на міжнародному фестивалі Series Mania у французькому Ліллі. Першими підписантами стали Франція, Грузія, Греція, Італія, Люксембург, Мальта, Чорногорія, Польща та Португалія. Згодом до них приєдналися Молдова та Велика Британія.

    Конвенція стала першим міжнародним правовим інструментом, який окремо регулює саме незалежне спільне виробництво серіалів для телебачення та стримінгових платформ. До цього подібна система міжнародної копродукції була значно краще розвинена для повнометражного кіно.

    Для українського ринку це означає, що серіал, створений українською компанією разом із партнерами з інших країн-учасниць, за виконання встановлених умов зможе отримати офіційний статус копродукції. Це важливо не лише формально: такий статус може надати проєкту доступ до фінансових механізмів та пільг, які країни надають своїм національним аудіовізуальним творам. Саме цей принцип закладений у Конвенції Ради Європи.

    Тетяна Бережна звернула увагу і на ще один аспект — розподіл прав. Український учасник міжнародного виробництва матиме визначену частку прав на створений продукт та доходів від його використання.

    На практиці це може стати суттєвим фактором для українських продюсерів. У великих міжнародних серіальних виробництвах питання прав, територій показу, стримінгових ліцензій та подальшої монетизації часто є не менш важливим, ніж початкове фінансування.

    Рада Європи пояснює, що новий документ покликаний спростити транскордонну співпрацю, зменшити адміністративні бар’єри, зробити прозорішими правила щодо прав та доходів і покращити доступ незалежних продюсерів до державних програм підтримки.

    Ще одна важлива деталь — гнучкість структури фінансування. Українське Міністерство культури наголошує, що у багатосторонніх копродукціях мінімальний внесок одного з партнерів може бути відносно невеликим. Це дозволяє компаніям із меншими фінансовими можливостями заходити у проєкти, бюджет яких значно перевищує їхні власні ресурси.

    Саме ця модель може бути особливо важливою для українських студій під час війни та післявоєнного відновлення індустрії. Українська сторона може, наприклад, долучатися до міжнародного проєкту сценарієм, творчою командою, знімальними локаціями, постпродакшеном або частиною фінансування, не беручи на себе більшість вартості виробництва.

    Європейська система підтримки серіальної копродукції вже поступово розвивається. Рада Європи має окрему програму Series Co-Production Support, яка передбачає фінансову підтримку проєктів незалежних виробників, створених у співпраці з мовниками або стримінговими платформами. Паралельно діють програми розвитку сценаріїв та міжнародних партнерств.

    Для України цей процес має ширший контекст. Країна вже кілька років інтегрується у європейські механізми кіновиробництва. У червні 2024 року Верховна Рада ратифікувала переглянуту Конвенцію Ради Європи про кінематографічну копродукцію. Тепер до системи спільного виробництва фактично додається ще один великий сегмент — серіали.

    Раніше Nenka.info писала, що уряд також розширив повноваження Державного агентства України з питань кіно та закріпив його роль у роботі з європейськими механізмами підтримки, зокрема фондом Eurimages. Україна є членом Eurimages із 2020 року, а українські фільми вже отримували сотні тисяч євро на міжнародне спільне виробництво.

    Держкіно отримало особливі повноваження: Кабмін переписав правила для українського кіно

    Тепер аналогічний принцип поступово поширюється і на телевізійний та стримінговий контент.

    Для європейської індустрії поява окремої Конвенції пов’язана з різким зростанням ролі серіалів. Рада Європи прямо зазначає, що багатосерійний контент став одним із домінантних форматів на глобальному аудіовізуальному ринку. Водночас значна частина великих проєктів фінансується та розповсюджується транснаціональними платформами, тому незалежні європейські виробники потребують зрозуміліших міжнародних правил.

    Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе під час відкриття Конвенції для підписання у Ліллі наголошував, що нова система має зміцнити позиції незалежних продюсерів і надати їм більшу передбачуваність на ринку, який стрімко змінюється під впливом глобальних платформ.

    Водночас саме підписання ще не означає автоматичного запуску всіх механізмів Конвенції. Міжнародний документ має пройти процедури, передбачені законодавством держав-учасниць. Для набрання Конвенцією чинності необхідні щонайменше три ратифікації, серед яких дві мають надійти від держав — членів Ради Європи.

    Таким чином, для української індустрії нинішнє рішення насамперед створює юридичний фундамент на майбутнє. Після завершення необхідних процедур українські продюсери отримають більш зрозумілий механізм роботи з європейськими партнерами — від фінансування до розподілу прав та доходів.

    І якщо система запрацює повноцінно, українські історії потенційно зможуть частіше з’являтися не лише як локальні серіали для внутрішнього ринку, а як міжнародні проєкти з європейськими бюджетами, командами та дистрибуцією.

  • Культурний фронт під захистом: гурт «Друга Ріка» отримав статус критично важливого підприємства

    Культурний фронт під захистом: гурт «Друга Ріка» отримав статус критично важливого підприємства

    Український шоу-бізнес та креативна індустрія адаптуються до жорстких реалій воєнного часу, де питання збереження кадрів стає питанням виживання для багатьох творчих колективів. Держава продовжує визнавати вагомий внесок культури у підтримку морального духу та інформаційного фронту. Черговим підтвердженням цього стало надання офіційного державного статусу одному з найвідоміших рок-гуртів країни.

    Бронювання для музикантів та команди

    Як стало відомо, популярний український рок-гурт «Друга Ріка» офіційно отримав статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

    Отримання такого статусу відкриває для колективу передбачену законодавством можливість бронювання військовозобов’язаних працівників. Це стосується не лише самих музикантів, а й ключових технічних фахівців, звукорежисерів, адміністраторів та менеджерів, без яких неможлива організація концертів, благодійних турів та масштабних культурних ініціатив.

    «Для нас це можливість продовжувати працювати, підтримувати українську армію своїми концертами та тримати культурний фронт, не ризикуючи зупинити діяльність через кадрові дефіцити», — зазначають представники індустрії.

    Культура працює на перемогу

    Від початку повномасштабного вторгнення гурт «Друга Ріка» на чолі з незмінним фронтменом Валерієм Харчишиним активно займається волонтерською діяльністю, дає благодійні концерти в Україні та за кордоном, збираючи мільйони гривень на потреби Збройних Сил України.

    Надання статусу критично важливої інституції творчим колективам свідчить про те, що держава поступово знаходить баланс між мобілізаційними потребами та необхідністю збереження української ідентичності, інформаційної стійкості й культурного простору, який є потужною зброєю у цій війні.

     

  • Держкіно отримало особливі повноваження: Кабмін переписав правила для українського кіно

    Держкіно отримало особливі повноваження: Кабмін переписав правила для українського кіно

    Кабінет Міністрів змінив юридичний статус Державного агентства України з питань кіно та розширив його повноваження — від роботи з національними фільмами й експертними комісіями до координації представництва України в одному з ключових європейських кінофондів. Відтепер Держкіно офіційно визначене центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який реалізує державну політику у сфері кінематографії. Відповідні зміни уряд вніс до Положення про Держкіно. Про рішення офіційно повідомило Міністерство культури.

    У Мінкульті пояснюють, що йдеться не просто про зміну формулювання в документах. Оновлене положення має дати агентству необхідні юридичні інструменти для виконання функцій, які вже закладені в оновленому законодавстві про кінематографію. Серед них — організація роботи експертних комісій при Раді з державної підтримки кінематографії, процедури надання та позбавлення статусу національного фільму, а також ведення Державного реєстру національних фільмів.

    Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна заявила, що спеціальний статус має чіткіше визначити місце агентства в системі державної підтримки кіно. За її словами, зміни потрібні, зокрема, для прозорішої роботи з національними фільмами, діяльності експертних комісій та представлення України в міжнародних інституціях.

    Одне з найбільш практичних нововведень стосується Державного реєстру національних фільмів. Саме Держкіно відповідатиме за процедури, пов’язані з отриманням стрічкою статусу національного фільму або його втратою, і за адміністрування відповідного реєстру. Такий статус має значення не тільки символічно: він пов’язаний із механізмами державної підтримки, правовим режимом фільму та можливостями його участі в окремих програмах.

    Паралельно в Україні рухаються до цифровізації цієї системи. У вересні Держкіно повідомляло про підготовку змін, за якими підтвердження національного статусу має поступово перейти від паперового свідоцтва до запису в електронному державному реєстрі з відкритим доступом до даних. Агентство має стати його держателем та адміністратором і відповідати за створення, захист та публікацію інформації.

    Особливий блок нових повноважень стосується міжнародної співпраці. Держкіно виконуватиме функції секретаріату для національних представників України при профільних міжнародних структурах, а також координуватиме представників держави у Раді управління Eurimages — Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження кінематографічних і аудіовізуальних творів.

    Для українського кіноринку Eurimages має особливе значення. Україна стала членом фонду 17 січня 2020 року. Eurimages є структурою Ради Європи і фінансово підтримує міжнародне спільне виробництво художніх, документальних та анімаційних стрічок. Нині фонд об’єднує 40 держав, кожна з яких призначає представника до Ради управління.

    Українські проєкти вже неодноразово отримували гроші Eurimages. На офіційному сайті Держкіно серед прикладів названі «Носоріг» Олега Сенцова та «Спас» Максима Наконечного, які сукупно отримали €395 тис. підтримки, а також «Редакція» Романа Бондарчука — €140 тис. Участь у таких програмах важлива для України не лише як джерело додаткових грошей, а й як механізм входження українських продюсерів у європейську систему копродукції.

    При цьому сам спеціальний статус Держкіно виник не раптово. Його заклали в масштабну реформу законодавства про державну підтримку кіно ще наприкінці 2025 року. Верховна Рада 18 грудня 2025-го ухвалила закон №4743-IX, який набрав чинності 7 червня 2026 року. У тексті закону попереднє визначення органу, що реалізує політику в кінематографії, було замінене на формулювання «центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом». Тепер Кабмін фактично привів положення про саме агентство у відповідність до цієї норми.

    Але цей закон значно ширший за зміну статусу Держкіно. Він перезібрав низку механізмів державної підтримки галузі. Зокрема, передбачена поворотна державна підтримка для виробництва комерційно перспективних ігрових, анімаційних та копродукційних фільмів — до 50% вартості виробництва в межах установленого законом ліміту. Також з’явилася окрема субсидія на розвиток кінопроєкту — девелопмент — яка за визначених умов може покривати до 100% витрат на цей етап.

    Ще одна цікава зміна — можливість отримувати державну підтримку після успішного кінотеатрального прокату. Закон передбачає, що виробник національного фільму, який досяг визначеного рівня касових зборів, може претендувати на підтримку у розмірі 30% зборів, а ці кошти мають бути спрямовані на виробництво наступних українських фільмів. Таким чином держава намагається створити механізм, за якого комерційний успіх однієї стрічки допомагає фінансувати наступну.

    Також закон оновив систему так званих cash rebates — компенсації частини кваліфікованих витрат іноземним виробникам, які знімають фільми в Україні із залученням українських партнерів. Ідея такого механізму полягає у залученні міжнародних знімальних груп, грошей та замовлень для українських павільйонів, технічних компаній, акторів, готелів та інших учасників індустрії.

    На чолі Держкіно зараз перебуває продюсер і колишній керівник Одеської кіностудії Андрій Осіпов. Кабмін призначив його головою агентства 30 травня 2025 року. До цього він також очолював Раду з державної підтримки кінематографії.

    Цікаво, що Осіпов ще наприкінці 2025 року публічно називав спеціальний статус Держкіно одним із пунктів запланованого перезавантаження галузі поряд зі сталим фінансуванням, появою нових форм державної підтримки та реформуванням експертних механізмів. Тобто нинішнє рішення уряду є частиною реформи, яку в агентстві анонсували майже рік тому.

    Водночас фінансова ситуація самого Держкіно залишається специфічною. В інтерв’ю на початку 2026 року Осіпов повідомляв, що бюджет безпосередньо агентства на цей рік становить близько 91,5 млн грн, через що проведення нових пітчингів Держкіно у звичному форматі було неможливим. При цьому він наголошував, що загалом держава планувала значно більші видатки на культурні та кінематографічні проєкти через інші механізми й програми.

    Тож рішення Кабміну саме по собі не означає автоматичного збільшення бюджету Держкіно чи миттєвої появи нових мільярдів на фільми. Воно насамперед формалізує повноваження агентства і дає юридичну основу для того, щоб Держкіно могло виконувати функції, передбачені новим законом.

    Окремо варто наголосити: поняття «спеціальний статус» не слід автоматично трактувати як повну незалежність Держкіно від інших органів влади. У цьому випадку ключове значення має те, що спеціальні функції та повноваження агентства визначаються законодавством. Головний практичний результат урядового рішення — чіткіша відповідальність за реєстри, експертні процедури, національний статус фільмів та міжнародне представництво.

    Саме міжнародний напрям у нинішніх умовах набуває дедалі більшої ваги. Україна вже входить до Eurimages, а у 2025 році, за звітними документами Мінкульту, українська сторона стала членом Виконавчого комітету фонду. Крім того, за державної підтримки Держкіно протягом 2025 року було завершено виробництво 43 національних фільмів — серед них ігрові, дебютні та анімаційні проєкти.

    Для індустрії нинішнє рішення Кабміну тому може виявитися важливішим, ніж звучить сухе формулювання «зміни до положення». Держкіно отримує формально закріплену роль у системі, де одночасно змінюються принципи фінансування, правила роботи з національними фільмами, механізми підтримки комерційних проєктів, співпраця з іноземними продюсерами та представництво України в Європі.

    Тепер головним питанням буде вже не те, які повноваження записані в документах, а як вони працюватимуть на практиці — наскільки прозоро формуватимуться експертні комісії, як функціонуватиме реєстр національних фільмів, за якими процедурами розподілятиметься підтримка та чи допоможе нова модель повернути українському кіновиробництву стабільність після кількох років війни й постійних змін у системі фінансування.

  • Польський суд заблокував повернення двох картин до Львова: Україна звернулася до влади

    Польський суд заблокував повернення двох картин до Львова: Україна звернулася до влади

    Львівська обласна рада звернулася до Президента України, Кабінету Міністрів та Міністерства культури після рішення польського суду, який тимчасово заборонив повернення до України двох картин із колекції Львівського історичного музею. Йдеться про твори, які були евакуйовані до Польщі для збереження під час повномасштабної війни та нині експонуються у Музеї Середнього Помор’я в місті Слупськ.

    Про це повідомили під час брифінгу у Львові.

    Які картини стали предметом судового спору

    Судова заборона стосується двох творів із державної частини Музейного фонду України:

    • «Портрет Роксолани» невідомого художника XVI століття;
    • «Портрет юнака» польського художника Алоїзія Рейхана, написаного у 1850 році.

    Загальна оціночна вартість картин становить близько 150 тисяч польських злотих.

    Львівська облрада звернулася до керівництва держави

    За словами заступника начальника управління майном спільної власності громад Львівської обласної ради Віктора Кусого, після отримання інформації про рішення польського суду були негайно підготовлені офіційні звернення до Президента України, прем’єр-міністра та міністра культури.

    Обласна рада просить центральну владу застосувати як дипломатичні, так і правові механізми для якнайшвидшого врегулювання ситуації та повернення музейних експонатів до України.

    Водночас посадовець наголосив, що наразі не варто політизувати ситуацію.

    За його словами, йдеться не про міждержавний конфлікт між Україною та Польщею, а про приватний судовий спір щодо культурної спадщини.

    Суд не визначав право власності

    Як пояснив Віктор Кусий, польський суд поки що не розглядав питання, кому належать картини.

    Наразі ухвалене лише забезпечення позову — тимчасова заборона передавати картини будь-кому або вивозити їх за межі Польщі до остаточного вирішення справи.

    Представляти інтереси України у цьому процесі, за словами посадовця, мають уповноважені державні органи, насамперед Міністерство культури та Міністерство юстиції.

    Як картини опинилися у Польщі

    Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик повідомив, що виставку організували не лише для популяризації української культури за кордоном, а й для збереження музейних цінностей під час війни.

    Роман Чмелик фото: ЛОР

    Експозиція розпочала роботу в листопаді 2024 року в Любліні під патронатом Посольства України в Польщі. Згодом її показували у Вроцлаві та Познані, а в червні 2026 року виставка відкрилася у Слупську.

    За словами директора музею, на всіх етапах перевезення експонатів процес супроводжували українські дипломатичні установи, а всі документи були оформлені відповідно до українського законодавства.

    Музей заперечує інформацію про «арешт» картин

    22 липня Львівський історичний музей отримав повідомлення про відкриття судового провадження в Польщі, а вже 24 липня — офіційну ухвалу суду щодо тимчасової заборони переміщення двох картин.

    Роман Чмелик наголосив, що поширена у медіа інформація про нібито арешт експонатів є юридично некоректною.

    За його словами, суд не конфіскував картини та не встановлював права власності, а лише застосував тимчасовий запобіжний захід до завершення розгляду справи.

    Чого вимагають спадкоємці Любомирських

    Позов до польського суду подали представники спадкоємців князя Анджея Любомирського.

    Вони просять тимчасово заборонити Музею Середнього Помор’я у Слупську передавати або вивозити картини до остаточного вирішення спору про право власності.

    За словами адвокатів спадкоємців, судова заборона не означає вилучення картин із музею та не визначає результат майбутнього судового процесу. Вона лише покликана забезпечити можливість виконання майбутнього рішення суду, якщо позов буде задоволений.

    Юристи також зазначають, що вже понад десять років досліджують історію колекції Любомирських, аналізують архівні документи та представляють інтереси спадкоємців у судових процесах, пов’язаних із поверненням культурних цінностей.

    Українська сторона очікує, що до врегулювання ситуації долучаться державні органи та дипломатичні установи, аби забезпечити повернення музейних експонатів до Львова після завершення їхньої міжнародної виставки.

  • Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Кабінет міністрів України ухвалив постанову, яка визначає місце для створення Українського національного пантеону. Меморіальний комплекс, покликаний стати головним місцем вшанування борців за незалежність України, визначних державних діячів, військових, науковців, митців та інших видатних українців, планують розмістити на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” у самому центрі столиці. Таким чином уряд розпочав практичну реалізацію одного з наймасштабніших державних проєктів у сфері політики національної пам’яті за роки незалежності України.

    Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

    Ухвалена постанова закладає основу для створення Пантеону та визначає подальші кроки державних органів щодо його реалізації. Документ був підготовлений Українським інститутом національної пам’яті та передбачає розробку повноцінної концепції майбутнього меморіального комплексу, його структури, принципів функціонування та порядку вшанування осіб, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність і розвиток української держави.

    В Інституті національної пам’яті наголошують, що Український національний пантеон має стати не лише місцем поховання визначних українців, а й масштабним символічним простором, який відображатиме історію боротьби українського народу за власну державність упродовж багатьох століть. За задумом авторів проєкту, це буде комплекс, який поєднає меморіальну, культурну, просвітницьку та наукову функції.

    Очікується, що Пантеон стане місцем загальнонаціонального вшанування українських діячів різних історичних епох — від борців за незалежність часів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України, які віддали життя під час російсько-української війни.

    Одним із головних напрямків реалізації проєкту стане розробка державної концепції меморіалізації. Саме вона визначить, хто саме може бути похований у Пантеоні, за якими критеріями ухвалюватимуться відповідні рішення, як здійснюватиметься перепоховання та якими будуть архітектурні й символічні елементи майбутнього комплексу.

    Окремий блок роботи стосуватиметься проведення широких експертних та громадських консультацій. До обговорення планують залучити істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців, представників громадських організацій, духовенства, науковців, діячів культури та міжнародних експертів. Влада наголошує, що створення такого меморіального комплексу повинно відбуватися максимально відкрито із врахуванням думки професійної спільноти та суспільства.

    Важливою складовою майбутньої роботи стане верифікація кандидатур осіб, яких можуть перепоховати до Українського національного пантеону. Це завдання уряд поклав на Український інститут національної пам’яті та Міністерство закордонних справ України.

    Відомства мають провести комплексне дослідження щодо українських діячів, які сьогодні поховані за межами держави. Насамперед йдеться про борців за незалежність України, політичних діячів, військових командирів, представників української еміграції, діячів науки, культури, мистецтва та духовенства, які зробили визначний внесок у становлення української державності, однак були поховані в інших країнах через історичні обставини.

    Уряд також допускає можливість перепоховання окремих членів родин таких діячів, якщо це відповідатиме встановленим критеріям та рішенням спеціально створених експертних комісій.

    Окрему роль у реалізації проєкту відіграватиме Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Саме воно має визначити конкретну земельну ділянку в межах території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, де буде розташований майбутній Пантеон.

    Під час вибору місця враховуватиметься низка важливих факторів. Насамперед ідеться про статус Києво-Печерської лаври як пам’ятки національного значення та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тому будь-які роботи повинні здійснюватися відповідно до українського законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародних конвенцій та вимог щодо збереження історичного середовища.

    Крім того, Міністерство культури має організувати міжнародний архітектурний конкурс, під час якого буде обрано найкращий проєкт майбутнього Пантеону. До участі в ньому планують запросити провідних українських та іноземних архітекторів, містобудівників, реставраторів, дизайнерів і спеціалістів із меморіальної архітектури.

    До конкурсної комісії також планують залучити представників органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, міжнародних інституцій, істориків, мистецтвознавців, релігійних громад та інших фахівців. Очікується, що такий підхід дозволить створити сучасний меморіальний комплекс, який гармонійно поєднається з історичним середовищем Києво-Печерської лаври та відповідатиме найкращим світовим практикам.

    Створення Пантеону фінансуватиметься за рахунок державного бюджету України. Водночас законодавство дозволяє використовувати й інші джерела фінансування, які не заборонені законом, зокрема благодійні внески, гранти міжнародних організацій та кошти меценатів.

    Правову основу для створення Українського національного пантеону Верховна Рада заклала 1 липня, коли ухвалила законопроєкт №15360. Документ підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило його впевнене прийняття парламентом.

    У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалося, що Україна досі не мала єдиного державного місця, де на найвищому рівні вшановувалися б видатні діячі української історії. Автори документа наголошували, що більшість європейських держав уже давно мають власні національні пантеони або меморіальні комплекси, які стали символами державності, історичної пам’яті та національної єдності.

    На думку ініціаторів створення Пантеону, поява такого комплексу дозволить не лише належним чином увічнити пам’ять про визначних українців, а й стане важливим елементом формування сучасної української історичної політики, розвитку національної ідентичності та патріотичного виховання майбутніх поколінь.

    Водночас ініціатива ще до її остаточного ухвалення викликала міжнародний резонанс. Найбільш критично на законопроєкт відреагували у Польщі. У Канцелярії президента Кароля Навроцького заявили, що внесення документа президентом України Володимиром Зеленським стало черговим кроком, який, на думку Варшави, може ускладнити українсько-польський історичний діалог.

    Польська сторона пов’язала появу законопроєкту із рішенням української влади надати одному з військових підрозділів назву на честь героїв Української повстанської армії. У Варшаві заявили, що такі рішення можуть призвести до подальшого загострення історичних суперечностей між двома державами.

    Попри це українська влада наголошує, що створення Українського національного пантеону є суверенним рішенням держави та частиною політики відновлення історичної справедливості. У Києві підкреслюють, що головною метою проєкту є гідне вшанування тих, хто у різні історичні періоди віддав життя або зробив визначний внесок у боротьбу за свободу, незалежність і розвиток України.

    Очікується, що після завершення розробки концепції, проведення архітектурного конкурсу та погодження всіх необхідних процедур розпочнеться безпосереднє створення меморіального комплексу. У перспективі Український національний пантеон має стати одним із головних символів сучасної української державності, місцем проведення офіційних церемоній, державних заходів і вшанування пам’яті людей, які творили історію незалежної України.

  • Виїзд під виглядом музикантів: колишнього керівника Мінкульту підозрюють у гучній схемі

    Виїзд під виглядом музикантів: колишнього керівника Мінкульту підозрюють у гучній схемі

    Колишньому виконувачу обов’язків міністра культури та інформаційної політики України повідомили про підозру у справі щодо незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон під виглядом учасників музичного колективу. Про це 20 червня повідомив Офіс генерального прокурора.

    Ім’я підозрюваного правоохоронці офіційно не називають, однак з оприлюднених обставин справи випливає, що йдеться про Ростислава Карандєєва, який виконував обов’язки міністра культури та інформаційної політики України з липня 2023 року до вересня 2024 року.

    За даними слідства, посадовець міг бути причетним до організації виїзду за межі України восьми чоловіків призовного віку, яких оформили як учасників музичного гурту для нібито проведення благодійних концертів за кордоном. Однак у ході перевірки правоохоронці встановили, що зазначені особи фактично не мали жодного стосунку до музичної діяльності та не відповідали критеріям, необхідним для участі у міжнародних культурних заходах.

    Слідчі встановили, що спочатку Державна прикордонна служба відмовила чоловікам у виїзді з України через недостатність підтверджуючих документів та сумніви щодо заявленої мети поїздки. Після цього, за версією правоохоронців, тодішній керівник міністерства повторно направив до прикордонників офіційний лист із проханням сприяти перетину кордону зазначеними особами.

    У результаті після отримання додаткових документів чоловіки змогли виїхати за межі України. Водночас, як зазначають правоохоронці, жоден із них не повернувся на територію держави у встановлені строки. Саме цей факт став одним із ключових елементів кримінального провадження.

    Офіс генерального прокурора повідомив, що дії колишнього посадовця кваліфіковані за частиною другою статті 332 Кримінального кодексу України — незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене службовою особою з використанням службового становища. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до дев’яти років із можливим позбавленням права обіймати певні посади.

    Справа стала черговим епізодом масштабного розслідування щодо можливих зловживань у сфері культурної дипломатії та міжнародних мистецьких поїздок під час воєнного стану. Після початку повномасштабної війни держава дозволила виїзд за кордон окремим категоріям митців, музикантів, акторів та представників культурної сфери для участі в міжнародних заходах, спрямованих на підтримку України.

    Водночас саме цей механізм неодноразово ставав предметом суспільних дискусій та перевірок правоохоронних органів. Протягом останніх двох років фіксувалися випадки, коли чоловіки призовного віку виїжджали за кордон під приводом участі у творчих, волонтерських чи благодійних заходах, але не поверталися до України після завершення заявлених поїздок.

    На тлі численних скандалів уряд та Міністерство культури неодноразово посилювали контроль за погодженням міжнародних відряджень для представників культурної сфери. Зокрема, були запроваджені додаткові вимоги до підтвердження професійної діяльності учасників поїздок, механізми моніторингу їхнього повернення та перевірки організаторів закордонних заходів.

    Сам Ростислав Карандєєв раніше публічно заявляв про необхідність підтримки міжнародної культурної присутності України та наголошував на важливості мистецької дипломатії під час війни. Однак правоохоронці вважають, що у конкретному випадку службові повноваження могли бути використані всупереч інтересам держави.

    На момент оприлюднення інформації офіційної детальної позиції самого Карандєєва щодо оголошеної підозри не було представлено. Очікується, що найближчим часом він або його представники нададуть власні пояснення щодо обставин справи.

    Юристи зазначають, що ключовими доказами у провадженні можуть стати службове листування, документи про організацію закордонних виступів, покази свідків та інформація щодо фактичної діяльності осіб, які залишили територію України. Також слідство перевіряє, чи могли до схеми бути причетні інші посадовці або організатори поїздки.

    Справа вже викликала значний суспільний резонанс, оскільки стосується питань мобілізації, контролю державного кордону та довіри до механізмів виїзду за кордон під час воєнного стану. Експерти наголошують, що результати розслідування можуть вплинути на подальшу політику держави щодо міжнародних відряджень представників культури та мистецтва.

    Наразі триває досудове розслідування. Правоохоронці продовжують встановлювати всі обставини справи, перевіряють документи, маршрути поїздок та можливих учасників схеми. Остаточну оцінку діям колишнього керівника Міністерства культури має надати суд.

  • Понад пів мільярда збитків: стало відомо, коли почнуть відновлювати Києво-Печерську лавру після удару РФ

    Понад пів мільярда збитків: стало відомо, коли почнуть відновлювати Києво-Печерську лавру після удару РФ

    Києво-Печерська лавра, яка є однією з головних духовних святинь України та входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зазнала серйозних пошкоджень під час масованої російської атаки в ніч проти 15 червня. Внаслідок удару виникла масштабна пожежа в Успенському соборі, а попередні збитки вже оцінюють у понад 500 мільйонів гривень.

    Після трагедії до заповідника прибули керівники держави, уряду та профільних відомств, щоб особисто оцінити масштаби руйнувань та визначити подальші кроки для порятунку історичної пам’ятки.

    За словами прем’єр-міністерки України Юлії Свириденко, російські війська цілеспрямовано вдарили по об’єкту світового культурного значення.

    «Успенський собор Києво-Печерської лаври – це спадщина ЮНЕСКО. Росіяни прицільно влучили в цей об’єкт. Це ще один приклад того, коли вони не можуть щось захопити – вони це просто знищують», – наголосила глава уряду.

    Свириденко повідомила, що уряд уже готує рішення про виділення коштів із резервного фонду державного бюджету для проведення першочергових робіт із консервації та подальшого відновлення пошкоджених конструкцій.

    За попередньою інформацією, найцінніша частина внутрішнього оздоблення собору дивом вціліла. Зокрема, не постраждав знаменитий іконостас. Водночас найбільших руйнувань зазнав дах храму, через що виникла загроза подальшого пошкодження внутрішніх приміщень через опади та погодні умови.

    Президент України Володимир Зеленський також особисто відвідав Києво-Печерську лавру та оглянув наслідки російського удару.

    Під час візиту глава держави заявив, що Кабінет Міністрів невідкладно ухвалить рішення про фінансування відновлювальних робіт.

    «Зараз прем’єр-міністр проведе засідання уряду, щоб виділити з резервного фонду швидкі гроші для максимально оперативного відновлення. Головне зараз – зберегти те, що вдалося вберегти після удару, а вже потім переходити до повноцінної реставрації», – зазначив Зеленський.

    За словами генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максима Остапенка, одразу після влучання ситуація була критичною.

    Існувала реальна загроза втрати значної частини історичного оздоблення храму, а також унікальних елементів архітектури, які неможливо відновити в первісному вигляді.

    Наразі рятувальники ДСНС завершили основні роботи з ліквідації пожежі та перейшли до демонтажу аварійних конструкцій.

    Фахівці працюють над встановленням тимчасового захисту покрівлі, щоб запобігти подальшому руйнуванню будівлі. Після завершення цих робіт розпочнеться детальне обстеження пошкоджених елементів та підготовка проєкту реставрації.

    За попередніми оцінками експертів, лише стартова сума збитків перевищує 500 мільйонів гривень. Остаточна цифра може виявитися значно більшою після проведення повної технічної експертизи.

    Окремо оцінюватиметься шкода, завдана культурній спадщині та історичним елементам комплексу, адже багато з них мають не лише матеріальну, а й унікальну історичну цінність.

    Після російського удару хвиля підтримки надійшла і від українського бізнесу. Великі компанії та благодійні фонди вже оголосили про готовність долучитися до фінансування відновлення святині.

    У Міністерстві культури та стратегічних комунікацій зазначають, що роботи проходитимуть у кілька етапів. Перший передбачає консервацію та захист будівлі від подальших руйнувань. Другий – проведення аварійно-відновлювальних робіт. Третій етап включатиме повноцінну реставрацію пошкоджених архітектурних елементів.

    Точні терміни завершення відновлення наразі не називаються. Експерти наголошують, що роботи на об’єктах рівня ЮНЕСКО потребують спеціальних погоджень, залучення реставраторів та проведення складних досліджень.

    Удар по Києво-Печерській лаврі вже викликав широкий міжнародний резонанс. Представники української влади називають атаку черговим злочином Росії проти світової культурної спадщини та наголошують, що відповідальність за руйнування історичних пам’яток має стати окремим предметом міжнародного розслідування.

    Попри значні пошкодження, українська влада запевняє: святиню буде відновлено, а всі необхідні кошти для першочергових робіт держава готова виділити вже найближчим часом.

  • Суд захистив музей просто неба в Пирогові від хаотичної забудови

    Суд захистив музей просто неба в Пирогові від хаотичної забудови

    В Україні відновлено охоронну зону навколо Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. Раніше суд визнав незаконним наказ Міністерства культури і туризму, яким зменшувалися межі охоронних територій. На виконання рішення видано новий наказ №849, що затверджує науково-проєктну документацію з визначенням меж і режимів використання охоронних зон.

    За даними Офісу Генпрокуратури, відновлення охоронної зони захищає прилеглі землі від хаотичної забудови, що могла б зашкодити природному ландшафту, музейній експозиції та дерев’яним пам’яткам XVI–XX століть. Новий наказ гарантує збереження музею як об’єкта національної та світової культурної спадщини.

    Національний музей у Пирогові є одним із найбільших етнографічних музеїв просто неба в Європі. Він налічує понад 200 автентичних споруд із різних регіонів України, демонструючи традиційне житло, господарські будівлі та ремесла українського народу.

    Відновлення охоронної зони дозволить забезпечити довгостроковий захист культурних цінностей та унікальної природної території музею.