Golosnovinua.com

Позначка: НАБУ

  • Чому НАБУ не бачить статків Георгія Ясинського оформлених на родичів

    Чому НАБУ не бачить статків Георгія Ясинського оформлених на родичів

    Незважаючи на серію викривальних публікацій у ЗМІ, НАБУ чомусь не помічає багатомільйонних статків оформлених на родичів депутата Київради та представника бюджетної комісії Георгія  Ясинського.

    Нагадаємо, згідно даних декларацій у Георгія Ясинського офіційно не має у власності нерухомості. Водночас у власності родинного оточення депутата, за даними держреєстрів, є квартири у київських ЖК бізнес-класу, земельні ділянки, компанії у сфері забудови та 3 автомобілі Mercedes з однаковими “сімейними” номерними знаками.

    Так,офіційно Георгій Ясинський не має у власності жодного квадратного метра нерухомості, проте мешкає в квартирі площею 115 кв. м на безоплатній основі, яка  за даними декларації та реєстрів, належить його матері Олені Ясинській.

    ФОТО: Скріншот Декларації Георгія Ясинського

    Що цікаво, у графі “Члени родини” Ясинський чомусь забув вказати матір, а показує тільки батька.

    Але і це не все. За інформацією журналістів-розслідувачів, те що в реєстрах скромно позначається скромним словом “квартира” (власне, цілих три квартири по сусідству в одному будинку на Антоновича), схоже, насправді є повноцінним VIP-комплексом із руфтопом і ціновою політикою преміумготелю.

    Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Олена Георгіївна Ясинська є власницею щонайменше трьох квартир у висотному будинку по вулиці Антоновича в Києві: квартири №**1 (загальна площа — 117,7 кв. м), квартири №**2 (86,5 кв. м) та квартири №**3 (132,8 кв. м). Усі три об’єкти оформлені в грудні 2018 року через ТОВ “Оболоньторгстандарт”.


    ФОТО: Олена Ясинська є власницею щонайменше трьох квартир у висотному будинку по вулиці Антоновича

    Як виявилось, принаймні одна з трьох квартир матері депутата Київради Георгія Ясинського по вулиці Антоновича – це фактично комерційний пентхауз-бутік із приватним руфтопом, який офіційно рекламується на Booking.com, здається за десятки тисяч гривень на добу і вже встиг засвітитись у зйомках “Холостяка” та інших зіркових телепроєктів.

    ФОТО: Пентхаус Георгія Ясинського рекламується на Booking та встиг засвітитись у зйомках “Холостяка”
    ФОТО: Пентхаус Георгія Ясинського рекламується на Booking та встиг засвітитись у зйомках “Холостяка”

    Опис об’єкта на Booking вражає: власне джакузі на даху, панорамний вид на костел Святого Миколая, винний холодильник та акустика преміумкласу. Вартість проживання за одну ніч у червні 2026 року становить близько 667 доларів США (понад 27 000 гривень).

    Варто відзначити, що будинок New York Concept House на Антоновича – одна з найпрестижніших адрес Голосіївського району, з панорамними видами та концептуальною архітектурою. Три суміжні квартири на 21–23-му поверхах, поєднані в єдиний комплекс із руфтоп-терасами, — це вже не просто нерухомість, а повноцінна комерційна локація.

    Водночас, тезу про саме комерційне призначення об’єкту підтверджує підтверджує його реклама на платформі Booking. Так, за одну ніч в апартаментах, що належать Георгію Ясинському, згідно даних системи Booking, прийдеться заплатити 29 900 гривень.

    ФОТО: Одна ніч в апартаментах Георгія Ясинського вартує майже 30 000 грн

    Так  згідно даних системи Booking пентхаус Ясинських в центрі столиці заброньований майже до кінця року, можемо зробити висновок, що фактично мова йде про системний бізнес, про який немає згадки ні в податковій, ні в декларації Георгія Ясинського.

    За даними Opendatabot, мати Георгія Ясинського – Олена Ясинська зареєстрована як фізична особа — підприємець із КВЕДом 68.20 — “Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна”. У 2025 році її ФОП показав дохід від оренди у розмірі 637 000 гривень.

    ФОТО: Скріншот даних системи Opendatabot

    Я ми бачимо із системи Booking, пентхаус Ясинських на Антоновича заброньований до кінця року. Але навіть якщо припустити, що ця нерухомість здається в оренду пів року на рік, то все одно виходить цифра – 5 382 000 грн, що у 8,5  в рази більше, чим Олена Ясинська відчитується до податкової. Нагадаємо, у декларації  Георгія Ясинського цей бізнес взагалі не вказаний.

    Водночас, Олена Ясинська — не лише ФОП з орендним КВЕДом. За данимиOpendatabot, вона є також бенефіціаром кількох підприємств, які займаються купівлею та продажем нерухомого майна.

    Крім трьох київських квартир-пентхаузів, виписки з Державного реєстру речових прав фіксують за нею земельні ділянки на Київщині – три угіддя площею близько 7,9, 7,9 і 6,9 гектара в Бучанському районі (придбані у квітні 2023 року), а також земельну ділянку на Житомирщині та будинок у с. Великий Молодьків Новоград-Волинського району.

    ФОТО: Крім квартир у столиці, Олена Ясинська володіє кількома земельними ділянками

    Тобто портфель нерухомості Олени Ясинської – масштабний і диверсифікований: від міських апартаментів преміумкласу до сільськогосподарських земель, переданих в оренду приватному підприємству “Світоч” (Новоград-Волинський район, договір до 2028 року).

    Окремого аналізу заслуговує ТОВ “М16” – компанія у сфері будівництва, де Олена Ясинська є засновницею зі статутним внеском 5 000 000 гривень і кінцевим бенефіціарним власником, а керівником також значиться вона сама. Компанія зареєстрована в листопаді 2019 року. За її кодом ЄДРПОУ у реєстрі зафіксовані будинки та земельна ділянка на вулиці Мічуріна в Печерському районі Києва.

    ФОТО: Скріншот даних системи Opendatabot

    Нагадаємо, що Георгій Ясинський являється секретарем постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, що ймовірно несе ризики конфлікту інтересів в контексті володіння його родичами будівельною компанією.

    В даному контексті варто згадати, що за даними моніторингового ресурсу Сhesno, у 2025 році Георгій Ясинський проголосував “за” 67% так званих “туалетних схем” – корупційних виділень землі. Тобто, не виключено, що деякі із голосувань могли бути в інтересах сімейної будівельної компанії, чи їх контрагентів, що являється прямим конфліктом інтересів.

    Також видання “Главком” у 2014 році описував Ясинського як близького до нардепа забудовника Вадима Столара представника команди “УДАРу”, який отримав посаду секретаря бюджетної комісії. У матеріалі це подавалося в контексті боротьби за вплив на бюджетні потоки столиці та контроль над однією з найвпливовіших комісій Київради.

    Додаткову увагу до бізнес-оточення Георгій Ясинський привертає історія з ТОВ “Людвинівка 31”, де депутат є одним зі співвласників. Серед засновників компанії фігурує громадянка РФ Асія Багаутдінівна Атрачєва.

    ФОТО: Скріншот даних системи Opendatabot

    Згідно з відкритими реєстрами, вона з 2019 року має чинний статус ФОП на території російської федерації.

    Втім, ще більш показовим є інший аспект діяльності компанії. ТОВ “Людвинівка 31” згадується у кримінальному провадженні щодо можливого заволодіння коштами іноземного інвестора на суму понад 96 млн гривень.

    ФОТО: ТОВ “Людвинівка 31” згадується у кримінальному провадженні щодо заволодіння коштами іноземного інвестора

    За інформацією слідства, йшлося про обіцянки будівництва житлового комплексу на земельній ділянці, де така забудова фактично була неможливою.

    В цілому, щоб мати уявлення про рівень життя Георгія Ясинського, достатньо згадати як у 2019 році у депутата Київради вкрали дорогий годинник марки “Breguet”.

    Про інцидент стало відомо із заяви Ясинського в поліцію, в якій зазначалось, що  депутат від партії “Європейська солідарність” звернувся до правоохоронців із заявою, в якій вказав, що зловмисники вкрали у нього Breguet Marine Automatic Chronograph в корпусі з 18-каратного рожевого золота і втекли, загубившись у натовпі.

    ФОТО: Георгій Ясинський носить годинники за ціною квартири у Києві

    Варто відзначити, що вартість елітного аксесуара становить близько 34 000 євро. Приблизно таку суму потрібно викласти за однокімнатну квартиру в Києві.

    Власне кажучи, наведених у статті фактів мало б бути достатньо для антикорупційних органів для початку більш детального вивчення способу життя Георгія Ясинського та його родини. Водночас, до цього часу у відкритих джерелах немає повідомлень про будь-які розслідування у відношенні депутата, що, на думку наших джерел, може свідчити про негласну співпрацю Ясинського з антикорупціонерами.

  • “Енергоатом” чекає масштабне перезавантаження: уряд змінив статут компанії

    “Енергоатом” чекає масштабне перезавантаження: уряд змінив статут компанії

    Уряд України затвердив нову редакцію статуту державної компанії “Енергоатом”, яка передбачає суттєве оновлення системи корпоративного управління. Очікується, що зміни дозволять швидше сформувати новий топменеджмент, підвищити ефективність роботи компанії та привести її управління у відповідність до сучасних корпоративних стандартів.

    Про це повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.

    За словами глави уряду, Кабінет міністрів уже ухвалив рішення про оновлення статуту ПАТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”. Це має стати одним із ключових етапів реформування найбільшої енергогенеруючої компанії країни.

    Корецький наголосив, що новий документ відкриває можливість для оперативного перезавантаження системи управління підприємством та усуває бюрократичні перепони, які раніше могли затримувати кадрові рішення.

    “Новий статут запроваджує сучасні стандарти корпоративного управління. Це дозволить швидко перезавантажити управління компанією”, – заявив прем’єр-міністр.

    За його словами, впровадження нових правил корпоративного управління має забезпечити більш прозору та ефективну роботу компанії, а також сприяти формуванню професійного керівного складу без штучних затягувань процедур.

    Прем’єр також підкреслив стратегічне значення “Енергоатому” для держави. Він зазначив, що стабільна робота компанії є одним із ключових факторів енергетичної безпеки України, особливо в умовах повномасштабної війни та постійних атак Росії на енергетичну інфраструктуру.

    Наразі “Енергоатом” є оператором усіх українських атомних електростанцій. До складу компанії входять Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська та Хмельницька атомні електростанції. Загалом підприємство експлуатує 15 атомних енергоблоків, із яких 13 належать до типу ВВЕР-1000, а ще два — до типу ВВЕР-440. Сукупна встановлена потужність українських атомних енергоблоків становить 13 835 МВт.

    Крім атомних електростанцій, до структури “Енергоатому” входять Ташлицька гідроакумулююча електростанція потужністю 453 МВт, Олександрівська гідроелектростанція потужністю 25 МВт, а також Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива, розташоване у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

    Реформування корпоративного управління державних компаній є одним із напрямів, який Україна реалізує в межах економічних реформ та виконання міжнародних зобов’язань перед партнерами. Очікується, що оновлена система управління сприятиме підвищенню прозорості діяльності компанії, посиленню відповідальності керівництва та ефективнішому використанню державних активів.

    Оновлення статуту відбувається на тлі підвищеної уваги до діяльності “Енергоатому” після низки резонансних подій останніх років. Зокрема, у листопаді 2025 року навколо компанії розгорівся масштабний корупційний скандал. Тоді детективи Національного антикорупційного бюро України та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури провели масштабну спецоперацію у сфері енергетики.

    За даними правоохоронців, учасники злочинного угруповання організували схему отримання неправомірної вигоди від контрагентів “Енергоатому”. Слідство стверджувало, що йшлося про систематичне отримання хабарів під час укладання контрактів. Розслідування отримало кодову назву “Мідас” та стало однією з найгучніших антикорупційних справ в енергетичному секторі України.

    На тлі цих подій уряд розраховує, що нова модель корпоративного управління допоможе зміцнити систему контролю всередині компанії, мінімізувати корупційні ризики та підвищити ефективність роботи одного з найважливіших державних підприємств країни.

  • Вашингтон посилює тиск на оточення Давида Арахамії на тлі його паралельних контактів з Росією та Білоруссю

    Вашингтон посилює тиск на оточення Давида Арахамії на тлі його паралельних контактів з Росією та Білоруссю

    Джерело, знайоме з оцінками в американських політичних колах, повідомляє, що ставлення до голови фракції «Слуга народу» в США помітно охололо. Його сприймають як фігуру, яка після відставки Андрія Єрмака зайняла схожу нішу — надто самостійну, з власними каналами впливу та переговорів. За цією версією, саме тому зараз активізовані дії навколо помічників Арахамії. Після звільнення Єрмака восени 2025 року Арахамія помітно підсилив позиції і в парламенті, і в переговорному треку. Він увійшов до складу офіційної української делегації з мирних консультацій із США та Росією. У нього збереглися робочі контакти, що склалися ще 2022 року, коли він очолював українську делегацію на переговорах у Білорусі та Стамбулі. Тоді його співрозмовниками були Володимир Мединський і, за відкритими даними, Роман Абрамович. Ці зв’язки не зникли, у лютому 2026 року після основного раунду в Женеві Умеров і Арахамія провели окрему тривалу бесіду з Мединським. Паралельно Арахамія зберігав доступ до представників «молодої команди» Трампа.

    У липні 2026 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура отримали судові дозволи на забір біологічних зразків у помічника Арахамії. Слідство йде у справі про «зарплати в конвертах» — передбачувані нелегальні виплати депутатам за потрібні голосування. Раніше, у грудні 2025-го, уже проводилися обшуки у його помічника. Журналісти-розслідувачі (зокрема, Юрій Ніколов і Михайло Ткач) прямо пов’язують ці кроки з можливою підготовкою підозри самому Арахамії. Патерн упізнаваний, аналогічні дії з біозразками та оточенням передували тиску на Єрмака. Джерело підкреслює, у Вашингтоні не подобається не лише сам стиль Арахамії, а й те, що він веде власні переговори з російськими та білоруськими контактами поза жорсткою координацією з американською стороною. Відкриті джерела підтверджують наявність таких каналів, але не дозволяють встановити, наскільки вони автономні і наскільки це турбує саме адміністрацію Трампа. Прямих публічних заяв американських чиновників про «нового Єрмака» немає.

    Те, що відомо з відкритих публікацій 2025 року, стосується переважно Єрмака: Politico і Financial Times описували його як «двопартійного подразника», людину, з якою складно працювати і яка, на думку частини американських співрозмовників, спотворювала позиції США. Причини актуалізації процесу саме зараз: після зустрічі Зеленського і Трампа 28 липня в Білому домі сторони заявили про інтенсифікацію дипломатичного процесу. Кирило Буданов говорив про домовленість активізувати переговори на всіх рівнях. У цій логіці будь-який паралельний канал, особливо з російськими фігурами, що мають прямий зв’язок із Кремлем, виглядає для Вашингтона ризиком втрати контролю над темпом і змістом розмови. Арахамія, за оцінкою джерела, якраз і став носієм такого ризику.

    Центр тяжіння у внутрішньому колі Зеленського після Єрмака змістився. Арахамія взяв на себе частину функцій з управління фракцією, координації з парламентом і участі в переговорах. Одночасно підсилилися позиції Буданова як голови Офісу президента. Тепер антикорупційний тиск на найближче оточення Арахамії створює відчуття, що його автономія починає обмежуватися. Зараз виграють ті, хто зацікавлений у жорсткішій координації української позиції з американською лінією. Всередині України — фігури, чий вплив зростає при ослабленні Арахамії (зокрема в силовому та президентському блоці). Ззовні — ті американські переговорники, які вважають за краще працювати через більш передбачувані канали.

    Роль «сірого кардинала» парламенту і неформального переговорника з російськими контактами стає вразливою. Якщо справа про «конверти» дійде до підозри, це автоматично звузить його можливості і у внутрішній політиці, і на зовнішньому треку. У найближчі дні та тижні можна очікувати продовження слідчих дій навколо помічників і можливого розширення кола фігурантів. Це створить фон для будь-яких кадрових рішень навколо переговорної групи. Після домовленості Зеленського і Трампа про інтенсифікацію дипломатії американська сторона, судячи з усього, наполягатиме на більш прозорій і централізованій українській команді. Паралельні контакти Арахамії з Мединським або через Абрамовича в такій конфігурації виглядають дедалі менш бажаними.

    Україна втрачає одного з небагатьох людей, у кого збереглася особиста історія спілкування з російськими переговорниками 2022 року. Це може зробити офіційний процес жорсткішим і менш гнучким. Одночасно посилюється залежність від американських посередників (Віткофф, Кушнер), які зараз готують оновлені рамки. Якщо тиск на оточення Арахамії триватиме і перейде в площину офіційних підозр, у найближчі тижні можливі коригування складу переговорної делегації. Не виключені спроби перерозподілити його функції між Будановим, Умеровим та іншими учасниками. Це може прискорити формалізацію нових американських пропозицій, але водночас підвищить ризики внутрішніх конфліктів у київській владі.

     

  • Донати на Україну перетворили на готівку: НАБУ викрило схему на 37 мільйонів у МЗС

    Донати на Україну перетворили на готівку: НАБУ викрило схему на 37 мільйонів у МЗС

    Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру чотирьом учасникам організованої групи, яких слідство вважає причетними до заволодіння пожертвами іноземних громадян і міжнародних донорів, призначеними для підтримки України. За версією правоохоронців, кошти спрямовували на рахунок підконтрольної громадської організації, після чого виводили через приватних підприємців, юридичних осіб і конвертаційні центри.

    Слідство наразі встановило легалізацію понад 37 млн гривень. За курсом на момент імовірного вчинення злочинів ця сума становила приблизно 1,28 млн доларів. Водночас правоохоронці продовжують з’ясовувати повний обсяг коштів, які могли пройти через схему, та встановлювати інших можливих учасників.

    За даними НАБУ, до організованої групи входили колишній державний секретар Міністерства закордонних справ, який обіймав цю посаду у 2020–2024 роках, колишній керівник його апарату, котрий і надалі працює у дипломатичній системі, радник колишнього очільника МЗС та бухгалтер підконтрольної громадської організації. Організатором схеми слідство називає саме колишнього державного секретаря.

    Антикорупційні органи офіційно не оприлюднили імені ексчиновника. Водночас у відкритих документах Міністерства закордонних справ зазначено, що в цей період посаду державного секретаря обіймав Олександр Баньков. Документи МЗС за 2024 рік містять його ім’я та підпис як державного секретаря, а в грудні 2024 року уряд звільнив Банькова, призначивши на його місце Олександра Карасевича. Отже, медіа припускають, що в повідомленні НАБУ може йтися саме про Банькова, однак правоохоронці цього офіційно не підтвердили.

    За версією слідства, схема починалася із залучення міжнародної допомоги. Державний секретар нібито використовував свій службовий статус і контакти, щоб переконувати іноземних донорів, благодійників та працівників українських дипломатичних установ за кордоном переказувати пожертви не безпосередньо на рахунки держави, а на банківський рахунок визначеної громадської організації.

    Зовні такі перекази могли виглядати як звичайна благодійна підтримка України. Однак проведена у справі експертиза, як стверджує НАБУ, встановила, що отримані громадською організацією гроші юридично набували статусу цільових бюджетних коштів спеціального фонду Міністерства закордонних справ. Відповідно, вони мали використовуватися виключно за визначеним призначенням і перебували під особливим режимом контролю.

    Правоохоронці вважають, що замість фінансування передбачених потреб учасники групи організували багаторівневий механізм виведення коштів. Гроші з рахунку громадської організації перераховували підконтрольним фізичним особам-підприємцям та компаніям нібито як оплату послуг або виконання грантових проєктів.

    Після цього кошти, за даними слідства, надходили до конвертаційних центрів, де їх переводили у готівку. Отримані гроші учасники схеми начебто розподіляли між собою. Таким чином пожертви, які іноземці спрямовували на допомогу Україні, могли фактично опинитися у приватному розпорядженні посадовців та пов’язаних із ними осіб.

    Окрему роль у схемі, за версією НАБУ, відігравала документальна легалізація операцій. Щоб створити видимість законної діяльності громадської організації, підозрювані нібито виготовляли фіктивні офіційні листи, готували грантові угоди та вносили до них недостовірні відомості.

    Такі документи мали пояснювати походження платежів і підтверджувати, що гроші начебто витрачалися на реалізацію суспільно важливих програм. Насправді ж, як вважає слідство, значну частину коштів могли переводити компаніям і підприємцям, які не надавали реальних послуг або використовувалися лише як транзитна ланка.

    Дії підозрюваних кваліфікували одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України. Йдеться про шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, привласнення чи розтрату майна шляхом зловживання службовим становищем, а також легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

    Зокрема, у повідомленні зазначені частина четверта статті 190, частина п’ята статті 191 та частина третя статті 209 Кримінального кодексу. Ці положення передбачають відповідальність за особливо тяжкі корупційні та майнові злочини. Остаточну кваліфікацію дій кожного фігуранта, як і питання їхньої вини, визначатиме суд.

    Під час розслідування детективи також використовували матеріали Державної аудиторської служби України. Це може свідчити, що підставою для кримінального провадження стали не лише оперативні матеріали правоохоронців, а й виявлені аудиторами фінансові порушення або невідповідності у використанні коштів.

    Олександр Баньков до роботи у центральному апараті МЗС мав тривалий дипломатичний досвід. У 2017–2020 роках він був послом України в Румунії, після чого очолив адміністративний апарат Міністерства закордонних справ як державний секретар. На цій посаді він відповідав, зокрема, за організацію роботи міністерства, бюджетні та кадрові процеси. У відкритих матеріалах МЗС він фігурував як державний секретар щонайменше до осені 2024 року.

    Важливо, що саме перебування особи на відповідній посаді у зазначений НАБУ період не є самостійним доказом причетності до злочину. Офіційне повідомлення антикорупційного бюро не містить прізвищ, а отже, називати конкретного дипломата підозрюваним без прямого підтвердження правоохоронців юридично некоректно.

    Наразі слідство триває. Детективи мають встановити повний рух пожертв, перевірити договори громадської організації, з’ясувати роль кожного учасника та визначити, чи були до виведення грошей залучені інші посадовці, підприємці або працівники дипломатичних установ.

    Після оголошення підозр антикорупційні органи можуть звернутися до Вищого антикорупційного суду з клопотаннями про обрання запобіжних заходів. Інформації про рішення суду щодо підозрюваних на момент оприлюднення повідомлення не було.

    НАБУ нагадує, що відповідно до Конституції України кожна особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в суді та встановлено обвинувальним вироком, який набрав законної сили.

  • Екс-куратор Великого будівництва Юрій Голик повертається до України з новими проектами

    Екс-куратор Великого будівництва Юрій Голик повертається до України з новими проектами

    Один з найскандальніших українських чиновників Юрій Голик, який став відомий в контексті десятків відкритих кримінальних справ про розкрадання на проекті “Великого будівництва” намагається повернути доступ до крупних державних замовлень.

    Зокрема, мова йде про намагання Юрія Голика “зайти” в підряди державної програми створення просторів для ветеранів, на яку передбачено виділення 12 мільярдів гривень. Також, як повідомляють наші джерела з його оточення, Голик сподівається “підчистити репутацію та кримінальні справи”, щоб повноцінно зайти на програми повоєнного відновлення України.

    Про виклики, з якими Україна може зіштовхнутись при відбудові країни після збройної агресії РФ, читайте у нашому матеріалі:  Корупційні ризики післявоєнної реконструкції та історичні уроки контролю над допомогою після війн

    За інформацією наших джерел, завдяки старим зв’язкам у владних колах, на кшталт свого колишнього “партнера по обшукам через системні крадіжки на Великому будівництві”  Кирила Тимошенко,  Юрій Голик має всі шанси зайти у масштабні схеми пов’язані з відновленням України після російських атак. Тож редакція нашого видання вирішила проаналізувати бекграунд Юрія Голика та проаналізувати основні корупційні кейси за його участі.

    Від медійщика до організатора корупційних схем – як починався шлях Юрія Голика

    Юрій Голик, народився 21 грудня 1977 році в Луганську. Починав свою кар’єру на медіа ринку, після чого тривалий час працював як політичний консультант.

    Зокрема, в період з 2015-2019 років Голик працював радником голів Запорізької та Дніпропетровської ОДА, що відкрило йому шлях до участі в різного роду корупційних схемах, по яким пізніше працювало НАБУ.

    Звідти потрапив у найближче оточення Володимира Зеленського спочатку як радник прем’єр-міністра Олексія Гончарука, пізніше став “символом” розрекламованої президентської програми “Велике будівництво”.

    В даному контексті особливо показовими є зв’язки Юрія Голика з  уже екс-главою Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченко, які дала старт його участі у реалізації крупних інфраструктурних проектів.

    Ключові  корупційні схеми за участю Юрія Голика

    Одним із самих гучних корупційних кейсів за участю Юрія Голика є кримінальне провадження  № 42022000000001543. У 2022 році компанія “Будінвест Інжиніринг”, співвласницею якої була Яна Хланта, близька подруга Резніченко, отримала близько 1,5 млрд грн дорожніх контрактів, з яких 1,356 млрд грн перерахували всього за півроку.

    У листопаді 2022 року журналісти видання Схеми установили наявність тісного зв’язку між усіма фігурантами справи. Так, за інформацією видання, всі троє фігурантів: Юрій Голик, Валентин Резніченко та фітнес-тренер Яна Хланта неодноразово здійснювали спільні перельоти. Також Схеми звернули увагу, що в одні і ті ж дати у Відні (Австрія) перебували Юрій Голик та Павло Чухно – власник другої половини фірми “Будінвест Інжиніринг” – у січні 2020-го року, діставшись туди різними рейсами.

    Експертизи НАБУ встановили збиток спочатку майже 300 млн грн, а потім 392 млн грн. За даними слідства, частина коштів виводилася через структури, пов’язані з оточенням чиновників, зокрема у вигляді виплат синові Резніченко. 26 грудня 2022 року відбулися обшуки у Резніченко, Голика та в офісах компанії.

    У вересні 2024 року Резніченку та ще чотирьом фігурантам повідомили про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України, у грудні 2025 року справу передали до суду. Голик фігурує в матеріалах як ключовий неформальний куратор, але підозру йому так і не вручили.

    Другим показовим кейсом є переписка Юрія Голика з Денисом Островським та “СК Стройінвест”.

    Так, у розслідуванні видання BihusInfo, опублікованому  у липні 2024 року, у телефоні Юрія Голика знайшли листування з власником будівельної компанії “СК “Стройінвест”, яка за кілька років отримала від держави понад 4 мільярди гривень на різні роботи, в тому числі – і в рамках “Великого будівництва”.

    В листуванні з Денисом Островським, яке містилося в телефоні Юрія Голика, Голик дає вказівки щодо отримання субвенцій, а також вимагає від Островського звітів щодо робіт на конкретних локаціях. Тональність цього листування свідчить про те, що Островський в цьому процесі фактично виконує роль підлеглого. Зокрема, одне з його повідомлень звучить як “Задачу зрозумів. Буде зроблено””.

    ФОТО: Скріншот переписки Юрія Голика та Дениса Островського. Джерело – BihusInfo

    Журналісти зіставили хронологію: коли в листуванні згадувалися майбутні субвенції, “Стройінвест” дійсно отримував додаткові кошти або перемагав у тендерах. Компанія почала активно отримувати замовлення після приходу команди Резніченка–Голика.

    Будівництво водогону “Інгулець – Південне водосховище” (Кривий Ріг) завдяки Юрію Голику перетворилось на яскравий корупційний кейс.

    Нагадаємо, після підриву Каховської ГЕС компанія “Автомагістраль-Південь”, яку в той час пов’язували з Юрієм Голиком, отримала державний контракт на спорудження водогону Інгулець – Південне водосховище вартістю 7,7 млрд грн і, як встановили журналісти РБК-Україна, завищила вартість робіт майже на 39% — понад 3 млрд грн.

    Згідно з розслідуванням саме було переплачено 287 млн грн – на будівництві третьої насосної станції, яка, за висновками державних технічних експертів, була зайвою. НС-1 і НС-2 повністю покривали необхідну продуктивність у 4200 м³/год.

    Крім того, переплачено 1,8 млрд грн – через прокладку чотирьох трубопроводів різного діаметру і матеріалів замість двох, що не передбачалося проєктом і створює ризики для стабільності системи. Також перевищені оплати за логістичні операції: пісок везли за 264 км (при допустимих 80 км), що спричинило переплату у 273 млн грн, ще 94 млн грн переплатили за перевезення шлаку.

    Саме будівництво водогону, довжиною 26 км, виконувалося без проведення відкритих торгів – у рамках так званої надзвичайної процедури, а за фактом зловживань Головне слідче управління Нацполіції відкрило кримінальне провадження №12024000000000774 за статтями ч. 3 ст. 28 та ч. 2 ст. 364 КК України – зловживання владою чи службовим становищем групою осіб.

    ФОТО: По факту розкрадання коштів на будівництві водогону у Кривому Розі пройшли обшуки

    Варто відзначити, що формально Юрій Голик сам не підписував контракти, але на думку детективів НАБУ саме Голик координував всі потоки, про що детективами зібрана  відповідна доказова база.

    Юрій Голик – як “ховають” цінного свідка у розкраданні мільярдів на інфраструктурних проектах

    Нагадаємо, після початку активної роботи НАБУ та відкриття десятків кримінальних справ по корупційних схемах за участі Юрія Голика, із самого НАБУ відбувся “злив” інформації про фігуранта, який дав можливість Голику “втекти” від кримінальної відповідальності за кордон.

    Нагадаємо, 22 травня 2024 року у медіа з’явилася інформація, що співробітники Національної поліції та Спеціалізованої антикорпрокуратури влаштували обшуки за місцем проживання співробітника НАБУ. В САП підтвердили обшуки та уточнили, що вони стосуються розголошення інформації оперативно-розшукової діяльності, тобто “зливу даних”.

    Згодом в САП пояснили, що йдеться про справу щодо колишнього голови Дніпропетровської ОВА Резніченка та його партнера Юрія Голика – під час “Великого будівництва” зникло півтора мільярда гривень. А 24 травня 2024 року у зв’язку з розслідуванням зливу даних від службових обов’язків був звільнений перший заступник директора НАБУ Гізо Углава.

    Злив даних про деталі антикорупційного розслідування, дав можливість Юрію Голику втекти від кримінальної відповідальності до Австрії,  з “довідкою про інвалідність” через систему “Шлях”.

    За інформацією ЗМІ, в подальшому сліди Юрія Голика були помічені також в Польщі та Ізраїлі, але точної інформації про його місце перебування до цього часу немає. Така ситуація може свідчити  не просто про намагання Юрія Голика уникнути кримінальної відповідальності, а і про намагання його впливових спільників “сховати цінного свідка”.

    Повернення “ефективного менеджера” Юрія Голика до участі в державних контрактах

    Варто відзначити, що з початком збройної агресії РФ проти України, скандал з розкраданням на програмі “Великого будівництва” відійшов на другий план, а прізвище “символу коруції” Юрія Голика на п’ятому році війни встигло “забутись”.

    В той же час десятки криминальных проваджень де фігурує Юрій Голик, або були закриті, або до цього часу гальмуються. На цьому фоні Голик розпочав  масштабну кампанію по зачистці негативу в ЗМІ.

    Починаючи з кінця червня 2026-го, ряд українських інформаційних ресурсів почали повідомляти про хвилю скарг у Google про нібито “порушення авторських прав” на публікації пов’язані з розкраданням Юрієм Голиком на програмі Великого будівництва. Такий механізм дозволяє швидко виключати сторінки з пошукових систем, без оскарження фактів що містяться в матеріалах по суті.

    Паралельно, кілька незалежних один від одного джерел повідомили, про намагання Юрія Голика повернутись  до державних підрядів на відновленні інфраструктури та зайнятися створенням “просторів для ветеранів” в рамках масштабної державної програми з бюджетом у 12 мільярдів гривень.

  • Організатором виставки дронів під Києвом, де загинули люди, ймовірно є Олександр Камишин, – журналіст Володимир Бойко

    Організатором виставки дронів під Києвом, де загинули люди, ймовірно є Олександр Камишин, – журналіст Володимир Бойко

    За інформацією журналіста Володимира Бойко, організатором виставки “Критично захищено” в селі Капітанівка Київської області, де 24 липня 2026 року внаслідок ракетного удару загинули 10 чоловік і біля 100 зазнали поранень, ймовірно являється радник Президента, екс-міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин.

    “Затриманий Василь Гончарук – підставна особа. Професійний “громадський активіст”, на якого оформлений бізнес з виготовлення дронів, що належить Олександру Камишину – колишньому міністру з питань стратегічних галузей промисловості й нинішньому раднику президента. Тобто, затримувати треба Камишина – він реальний організатор виставки”, — повідомляє розслідувач Володимир Бойко.

    Також, за інформацією Бойко, Василь Гончарук заснував та керував фірмою ТОВ «П-9», якою володіють: Посохов Андрій Михайлович та Блюмін Роман Андрійович.

    Андрій Посохов і Роман Блюмін – фігуранти кримінального провадження №52023000000000154 від 03.04.2023 – це операція НАБУ “Чисте місто” про те як київський смотрящий Комарницький крав землю по “туалетній схемі”, через заст. керівника КП Благоустрій – Олексія Мушту, який записував землю на свого вітчима – Посохова, а Блюмін – довірена особа Олександра Спасибка – друг Комарницького та екс.заступник Кличка по землі і будівництву

    Компанія ТОВ “П-9” Гончарука також фігурант кримінального провадження, через неї вкрали земельну ділянку на площі Петропавлівській (Фрунзе) 9 (кад.№8000000000:78:111:0012) за парканом – куренівський ринок. До речі Гончарук там і прописаний

    При цьому Посохов, Блюмін, Мушта, Комарницький та Спасибко являються фігурантами розслідувань НАБУ.

    Нагадаємо, це не перша виставка озброєння та дронової техніки, що проводиться за участі Олександра Камишина під час війни.

    Також Камишин регулярно коментує даний напрямок роботи від Офісу Президента.

    Раніше ЗМІ повідомляли, що Олександр Камишин являється партнером працівника СБУ та колишнього радника ОП Артема Шило, який фігурує у кримінальних справах по виведенню коштів з держбюджету через закупівлю по завищеним цінам продукції для “Укрзалізниці”.

  • Корупційні ризики післявоєнної реконструкції та історичні уроки контролю над допомогою після війн

    Корупційні ризики післявоєнної реконструкції та історичні уроки контролю над допомогою після війн

    Після війни Україна зіткнеться з викликом, який визначить її майбутнє набагато сильніше, ніж обсяг отриманих репарацій. Йдеться не тільки про покарання тих, хто наживався на державних коштах під час відбудови. Найсерйозніша загроза — поява нової групи впливових людей, які зможуть побудувати свої статки саме на відновленні країни, використовуючи мільярди, що надійдуть від міжнародних партнерів і заморожених російських активів.

    Міжнародний досвід післяконфліктного відновлення — від Іраку до Афганістану — показує, що слабкі інституції, недостатній контроль і корупція можуть призводити до масштабних втрат міжнародної допомоги та істотно знижувати ефективність відбудови. Для України ці ризики особливо високі, адже потреби у відновленні, за оцінкою Світового банку, вже сягають 524 млрд доларів. Величезні гроші, порівнянні з кількома повноцінними державними бюджетами.

    Перемогою стане не кількість гучних арештів і кримінальних справ. Справжнім успіхом буде створення такої системи управління, де чесна робота та прозорі рішення даватимуть більший результат, ніж будь-які схеми. Потрібно зробити так, щоб красти стало важко, ризиковано і економічно невигідно. Без цього навіть масштабна міжнародна допомога ризикує перетворитися на черговий ресурс для збагачення вузького кола осіб.

    Обумовленість міжнародної допомоги та конкретні орієнтири реформ Ukraine Facility

    Мільярди євро міжнародної допомоги надходять уже сьогодні, однак без чіткої прив’язки до результатів реформ існує ризик, що ці кошти будуть використані неефективно, а самі реформи втратять темп після отримання чергових траншів.

    Саме на цьому принципі побудована програма Ukraine Facility обсягом 50 млрд євро на 2024–2027 роки. Її фінансування здійснюється за принципом «гроші в обмін на реформи»: кожен транш залежить від виконання погоджених індикаторів і реформаторських кроків. У своїх оцінках Європейська комісія відзначає прогрес України у впровадженні реформ, водночас наголошуючи на необхідності подальшого зміцнення антикорупційної політики, фінансового контролю, системи державних закупівель і механізмів захисту фінансових інтересів Європейського Союзу. Серед пріоритетів також — розроблення та ухвалення нової Антикорупційної стратегії і Державної антикорупційної програми на 2026–2030 роки.

    Цей підхід суттєво відрізняється від більшості історичних програм післявоєнної допомоги. Якщо План Маршалла чи міжнародні програми відновлення Боснії переважно пов’язували фінансування з макроекономічною стабільністю або загальними інституційними реформами, то Ukraine Facility використовує значно точніший механізм. Виділення коштів напряму залежить від виконання конкретних реформ у сферах боротьби з корупцією, управління державними фінансами та верховенства права. Причому цей механізм працює не після завершення війни, а вже під час повномасштабного конфлікту.

    Попри відчутний прогрес, залишаються й суттєві обмеження. Частина законодавчих змін, необхідних для посилення аудиту використання коштів ЄС та захисту фінансових інтересів Європейського Союзу, досі перебуває на етапі впровадження. Виконання цих реформ залишається важливою умовою подальшої реалізації механізму Ukraine Facility та зміцнення довіри міжнародних партнерів. Європейська комісія наголошує, що Україна має продовжувати системне зміцнення антикорупційної політики та інституцій.

    Для України принцип умовності міжнародної допомоги є не обмеженням, а інструментом прискорення реформ. Саме він стимулює ухвалення рішень, які роками відкладалися: посилення антикорупційної політики, розширення повноважень органів фінансового контролю, зміцнення незалежності антикорупційних інституцій та підвищення прозорості державного управління. А відкритий звіт про виконання кожного індикатора стає не лише умовою отримання коштів, а й механізмом підзвітності перед українським суспільством і міжнародними партнерами.

    Кейси воєнної корупції, які показали межі та можливості системи

    Лише за першу половину 2025 року НАБУ зареєструвало 370 нових кримінальних проваджень, повідомило про підозру 115 особам та забезпечило скерування до суду 69 обвинувальних актів. Але за цією статистикою стоять конкретні історії, які демонструють як можливості, так і обмеження антикорупційної системи України.

    Одним із найрезонансніших епізодів стала справа про розкрадання коштів під час закупівель продуктів харчування для Збройних сил. Слідство встановило схему, за якою окремі постачальники маніпулювали цінами на продукти в межах каталогу, завищуючи вартість найбільш затребуваних позицій і занижуючи ціни на товари, які майже не закуповувалися. Скандал навколо так званих «яєць по 17 гривень» став символом того, наскільки швидко війна може створювати можливості для зловживань навіть у критично важливих закупівлях. Після початку розслідування та суспільного резонансу Міністерство оборони змінило порядок закупівель і запровадило окремі пілотні проєкти.

    Інший показовий кейс стосувався закупівель комплектуючих для динамічного захисту бронетехніки ЗСУ. За даними НАБУ і САП, у 2022 році посадовці державного підприємства організували закупівлю через підконтрольні компанії за майже втричі завищеними цінами. За версією слідства, це завдало державі збитків на понад 102 млн грн. Учасникам схеми повідомили про підозру.

    Не менш показовою стала справа в «Енергоатомі», де детективи НАБУ і прокурори САП викрили схему заволодіння коштами під час закупівлі обладнання для АТ «НАЕК «Енергоатом». За версією слідства, збитки державному підприємству перевищили 170 млн грн. Енергетика залишається одним із найризикованіших секторів не лише через великі бюджети, а й через стратегічне значення для країни. Саме тому будь-які корупційні схеми тут безпосередньо впливають на стійкість держави.

    Ще один напрямок — оборонні закупівлі. У 2025 році міжнародний центр журналістських розслідувань OCCRP оприлюднив матеріали про схему, пов’язану із закупівлями для армії приблизно на 17 млн доларів. Розслідування показало, що навіть під час повномасштабної війни міжнародні журналістські розслідування залишаються одним із важливих інструментів виявлення корупційних ризиків.

    Саме тут проявляється головна відмінність сучасної України від більшості післявоєнних держав XX століття. У Боснії чи Іраку значна частина масштабних схем ставала відомою лише через роки після завершення конфлікту. В Україні ж дедалі більше проваджень відкриваються ще під час війни.

    Втім, головна проблема залишається незмінною. Відкриття кримінального провадження ще не означає вирок. Найскладнішими залишаються саме справи, пов’язані з обороною, енергетикою та майбутньою відбудовою — там, де ставки найвищі, а політичний і фінансовий тиск найбільший. Для міжнародних партнерів це теж принципове питання. Європейський Союз дедалі частіше оцінює не кількість відкритих справ, а те, скільки з них завершуються реальними рішеннями суду та поверненням коштів державі.

    Реформи, які змінили долю цілих країн

    У більшості країн після війни корупція не зникає автоматично. Навпаки, саме період відновлення часто стає моментом, коли формуються нові групи впливу, які отримують контроль над державними коштами, землею та великими інфраструктурними проєктами. Але історія знає і протилежні приклади. Деякі держави використали післякризовий момент не просто для відбудови, а для демонтажу старої системи управління.

    Один із найвідоміших прикладів — Сінгапур. У 1960–1970-х роках країна, яка щойно отримала незалежність, мала типові для багатьох молодих держав проблеми: слабкі інституції, корупцію в держапараті, низькі доходи та залежність від зовнішньої торгівлі. Перший прем’єр-міністр Lee Kuan Yew зробив боротьбу з корупцією не окремою реформою, а фундаментом державної моделі.

    Його підхід був жорстким: чиновник мав отримувати достатньо, щоб держава могла вимагати від нього професійності, але водночас будь-яке зловживання мало каратися незалежно від посади. Лі Куан Ю пояснював цю логіку так: «Якщо ви хочете перемогти корупцію, ви повинні бути готові посадити своїх друзів і родичів». Сенс цієї політики полягав у тому, що антикорупція мала бути не інструментом боротьби з політичними опонентами, а правилом, яке працює проти власної системи.

    Ключову роль отримало Corrupt Practices Investigation Bureau — агентство, яке отримало широкі повноваження щодо розслідувань навіть проти високопоставлених чиновників. Важливо, що Сінгапур не обмежився покараннями. Він змінив саму мотивацію державного апарату: поступово зробив оплату праці державних службовців конкурентною із приватним сектором, де корупція стала не способом заробітку, а ризиком втратити все.

    Схожий процес відбувся і в Південній Кореї. Після Корейської війни країна була однією з найбідніших у світі. На початку 1960-х років її ВВП на душу населення становив менш як 100 доларів США, однак уже за кілька десятиліть Південна Корея перетворилася на одну з провідних технологічних економік світу.

    Колишній президент Південної Кореї Кім Йон Сам після приходу до влади у 1993 році розпочав масштабні реформи державного управління та боротьби з корупцією. Його уряд запровадив систему обов’язкового декларування майна високопосадовців, а також реформу фінансової системи, яка ліквідувала можливість використання анонімних банківських рахунків. Ці кроки суттєво підвищили прозорість державного управління та ускладнили приховування незаконних доходів.

    Досвід Сінгапуру показує, що перемогти корупцію неможливо лише через переслідування окремих людей, потрібно зробити саму систему такою, де корупційна модель перестає бути вигідною. Досвід Південної Кореї показує інше, навіть країна з глибоко вкоріненими зв’язками між політикою і бізнесом може змінитися, якщо реформи стають частиною довгострокової державної стратегії.

    Система контролю за коштами відбудови в режимі реального часу

    Жодна антикорупційна система не працює лише завдяки законам, цифровим платформам чи роботі правоохоронних органів. Навіть найкращі інструменти не здатні самостійно закрити всі ризики. Саме тому країни, які змогли суттєво знизити рівень корупції після криз, будували багаторівневу систему контролю, де державні інституції, громадянське суспільство та міжнародні партнери працювали одночасно.

    В Україні така модель вже формується. Громадська платформа Dozorro здійснює громадський моніторинг закупівель через систему ProZorro, допомагаючи виявляти ризики та порушення у державних тендерах. Transparency International Ukraine, міжнародна мережа журналістів-розслідувачів OCCRP та українські розслідувальні медіа регулярно аналізують закупівлі у сфері оборони та відбудови, тоді як Європейський Союз і міжнародні донори паралельно контролюють використання коштів через механізм Ukraine Facility.

    Попри це, українська система поки що залишається нерівномірною. У сфері оборони значна частина інформації закономірно залишається закритою з міркувань безпеки. Частина законодавчих змін, необхідних для повноцінної взаємодії з OLAF та захисту фінансових інтересів Європейського Союзу, досі не завершена, а далеко не всі резонансні справи швидко доходять до вироків. Контроль за відбудовою дедалі більше перетворюється не на роботу окремого органу, а на систему взаємної перевірки, де державні інституції, громадськість і міжнародні партнери постійно контролюють один одного.

    Колишній Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг неодноразово наголошував:«Ці реформи є необхідними для забезпечення безпеки й добробуту всіх українців, а також для наближення України до НАТО».

    Практична співпраця Альянсу також демонструє цей підхід. Через програму Building Integrity НАТО безпосередньо пов’язує ефективність підтримки з прозорістю управління оборонним сектором.

    Система контролю над грошима відновлення формується прямо зараз. І від того, чи буде вона побудована на прозорості, конкуренції та реальній відповідальності, залежить не тільки ефективність мільярдів, а й геополітична траєкторія України.

  • НАБУ передало американцям нові дані по схемах за участі Андрія Єрмака. Джерела

    НАБУ передало американцям нові дані по схемах за участі Андрія Єрмака. Джерела

    За інформацією наших джерел у Вашингтоні, НАБУ передало США нові дані щодо корупційних схем за участі екс-глави ОП Андрія Єрмака та його оточення.

    “НАБУ передало США нові дані щодо схем Єрмака, і американці вимагають усунути учасників корупційних схем.

    Крім того, саме американці вимагають навести лад в українському дипкорпусі, оскільки людям Єрмака наразі не довіряють.

    З огляду на поточну ситуацію, такі топ-чиновники як Андрій Сібіга, Юлія Свириденко, Олексій Кулеба, Ольга Стефанішина – мають піти. Але поки що обговорюють кандидатури на заміну.

    Крім того, ситуація у з бунтом проти ТЦК у  Львові,  з комбригом 155-го та обшуками у “Вирії” й “Бронетехніці” похитнула правоохоронців. Тут також “будуть наводити лад”.

    Заміна голови ДБР – необхідний крок. Ну і головне, Зеленський любить пакетні заміни, тобто відставкою уряду він не обмежиться” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше Financial Times з посиланням на  власні джерела зазначила, що звільнення посла України в США Стефанішиної пов’язане з купівлею квартири за заниженою ціною.

    “Очікується, що Ольга Стефанішина, нинішня посол України в США, залишить свою посаду у Вашингтоні, оскільки триває розслідування щодо купівлі її родиною квартири в Києві за ціною, яка, за твердженням слідчих, була значно нижчою за ринкову”, — йдеться в статті.

    Також читайте, Майбутнього прем’єра Сергія Корецького возили на саміт НАТО в Анкарі на “смотрини”

  • 15 років і повна конфіскація: ВАКС виніс вирок Деркачу

    15 років і повна конфіскація: ВАКС виніс вирок Деркачу

    Вищий антикорупційний суд визнав колишнього народного депутата України Андрія Деркача винним у державній зраді та незаконному збагаченні. Політику, який після втечі з України став членом Ради Федерації Росії, призначили 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією належного йому майна.

    Окрім ув’язнення, суд заборонив Деркачу протягом трьох років обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. Розгляд відбувався за процедурою спеціального судового провадження, тобто заочно, оскільки обвинувачений переховується на території Росії та не брав участі у засіданнях.

    Вирок поки не набрав законної сили. Сторона захисту має 30 днів із моменту його проголошення, щоб подати апеляцію. Якщо рішення не оскаржать або Апеляційна палата ВАКС залишить його чинним, покарання набуде остаточного статусу.

    За що засудили колишнього депутата

    Суд установив, що Деркач отримував гроші від російського розвідувального органу за діяльність, спрямовану проти України. Йдеться щонайменше про 567 тисяч доларів, які, за матеріалами справи, передавалися для проведення інформаційних операцій, дискредитації української держави та погіршення її відносин із західними союзниками.

    Слідство вважало, що кінцевою метою кампанії було послаблення міжнародної підтримки України, ускладнення співпраці зі Сполученими Штатами та створення перешкод для руху країни до Європейського Союзу і НАТО.

    За версією обвинувачення, у 2019–2020 роках Деркач регулярно відвідував Москву та зустрічався з представниками Головного управління Генерального штабу Збройних сил Росії, більш відомого як ГРУ. Після цього в Україні організовувалися пресконференції, публічні виступи та інформаційні кампанії, покликані поширювати вигідні Кремлю наративи.

    Експертизи, які досліджували під час судового розгляду, підтвердили обговорення фінансування цієї діяльності та її підривний характер. Прокурори наполягали, що Деркач діяв не як незалежний політик або народний депутат, а як учасник російської операції впливу.

    Як проходив суд без Деркача

    Справу розглядали у ВАКС із грудня 2023 року. Сам Деркач на засідання не з’являвся, оскільки після початку повномасштабного вторгнення втік до Росії. Через це до нього застосували процедуру in absentia, яка дозволяє проводити судовий розгляд без фізичної присутності обвинуваченого, якщо він переховується від правосуддя за кордоном.

    Судові дебати тривали з 9 до 23 червня 2026 року. Прокуратура заявила, що провина екснардепа підтверджується свідченнями, записами, експертними висновками та іншими матеріалами кримінального провадження.

    Захист натомість просив виправдати Деркача. Адвокати заперечували доведеність співпраці з російською військовою розвідкою, ставили під сумнів допустимість частини доказів та стверджували, що публічна діяльність їхнього підзахисного нібито не виходила за межі депутатських повноважень. ВАКС ці аргументи не прийняв і визнав колишнього парламентаря винним за всіма інкримінованими статтями.

    Як Деркач працював проти України та США

    Діяльність Андрія Деркача привертала увагу не лише українських правоохоронців. Ще у вересні 2020 року Міністерство фінансів США запровадило проти нього санкції за спроби втручання в американські президентські вибори.

    Американське відомство прямо назвало Деркача активним російським агентом, який понад десять років підтримував тісні зв’язки зі спецслужбами РФ. За оцінкою Вашингтона, він проводив приховану кампанію впливу, спрямовану на дискредитацію американських політиків та посилення внутрішніх суперечностей у США.

    У 2020 році Деркач оприлюднював відредаговані записи телефонних розмов і поширював непідтверджені звинувачення проти американських та українських посадовців. Міністерство фінансів США дійшло висновку, що ці матеріали були частиною російської інформаційної операції, орієнтованої на американських виборців, політиків і медіа.

    У січні 2021 року американські санкції розширили на пов’язану з ним мережу. До списку потрапили колишні та чинні українські політики, медійні структури й особи, які допомагали поширювати підготовлені Деркачем наративи. Вашингтон заявляв, що ця група використовувала пресконференції, соціальні мережі, інформаційні платформи та контакти зі впливовими американцями для просування дезінформації.

    Агентурна мережа російського ГРУ

    Українські правоохоронці розглядали діяльність Деркача як частину значно ширшої мережі, пов’язаної з російською військовою розвідкою.

    У 2023 році Державне бюро розслідувань повідомило про підозри у державній зраді Деркачу, народному депутату Олександру Дубінському та колишньому прокурору Костянтину Кулику. За версією слідства, вони входили до злочинної організації, яку створив заступник начальника російського ГРУ Володимир Алєксєєв. Оперативне керівництво групою з Росії нібито здійснював його заступник Олексій Савін.

    Завданням цієї мережі було формування в Україні та за кордоном вигідної Москві інформаційної картини, дискредитація української влади, підрив відносин із США та зменшення підтримки євроатлантичного курсу країни.

    У вересні 2024 року слідство щодо цього епізоду завершили та передали матеріали до суду. Водночас вирок ВАКС від 13 липня стосується окремого провадження про отримання Деркачем російських коштів, державну зраду та незаконне збагачення.

    Від українського парламенту до російського Сенату

    Андрій Деркач був народним депутатом України семи скликань — із III до IX. У різний час він представляв різні політичні сили, зокрема Партію регіонів, а також обирався як самовисуванець.

    У січні 2023 року його позбавили українського громадянства, після чого Верховна Рада достроково припинила його депутатські повноваження.

    У вересні 2024 року губернатор Астраханської області РФ призначив Деркача представником регіону в Раді Федерації — верхній палаті російського парламенту. Уже в листопаді він увійшов до комітету з оборони та безпеки, який бере участь у формуванні російської військової та силової політики.

    Таким чином, колишній український депутат, якого у США називали російським агентом, після втечі отримав офіційну посаду в політичній системі держави-агресора.

    Саме перебування Деркача в Росії робить негайне виконання вироку практично неможливим. Для фактичного ув’язнення він має опинитися під контролем українських правоохоронців — унаслідок затримання, екстрадиції або повернення на територію України.

    Що означає повна конфіскація

    Вирок передбачає конфіскацію всього майна, яке належить Деркачу на праві приватної власності. Після набрання рішенням законної сили уповноважені органи зможуть розпочати виконання цієї частини покарання щодо активів, які знаходяться в Україні та можуть бути юридично пов’язані з засудженим.

    Окремо українські правоохоронці розслідують можливу причетність Деркача до незаконного заволодіння землями природно-заповідного фонду в Києві. У квітні 2026 року СБУ повідомляла про викриття схеми, збитки від якої оцінювалися більш ніж у 595 млн гривень.

    Це провадження не входило до справи, за якою ВАКС оголосив вирок 13 липня, і має розглядатися окремо.

    Чому справу розглядав ВАКС

    Незвичність справи полягає в тому, що Деркача засудили не лише за державну зраду, а й за незаконне збагачення. Саме корупційний компонент і значний розмір отриманих коштів віднесли провадження до підсудності Вищого антикорупційного суду.

    Суд кваліфікував дії Деркача за частиною першою статті 111 Кримінального кодексу у редакції, чинній на момент вчинення злочину, а також за статтею 368-5 про незаконне збагачення. Додатково враховувалося вчинення дій групою осіб за попередньою змовою.

    П’ятнадцять років ув’язнення є максимальним фактичним строком, призначеним за сукупністю відповідних злочинів у цій справі.

    Російський слід був відомий роками

    Зв’язки Деркача з Росією обговорювалися задовго до відкритого кримінального переслідування.

    Він навчався у Москві у вищій школі КДБ, а його батько Леонід Деркач у минулому очолював Службу безпеки України. Сам Андрій Деркач тривалий час працював у парламентському комітеті, пов’язаному з паливно-енергетичним комплексом та ядерною політикою.

    Однак ключовими для слідства стали не його освіта чи політичні зв’язки, а конкретні фінансові операції, зустрічі з представниками російської розвідки та подальша інформаційна діяльність.

    Американське Міністерство фінансів ще у 2020 році стверджувало, що він підтримував контакти з російськими спецслужбами понад десятиліття. Український суд тепер дійшов висновку про його провину в роботі на користь РФ та отриманні за це значних коштів.

    Чи сяде Деркач до в’язниці

    Юридично відповідь залежить від двох етапів. Спочатку вирок має набути законної сили після завершення строку на апеляцію або після розгляду скарги. Далі українські органи мають забезпечити його виконання.

    Поки Деркач залишається в Росії та займає посаду в Раді Федерації, Москва навряд чи погодиться видати його Україні. Однак вирок створює правову основу для міжнародного розшуку, арешту активів та затримання у разі поїздки до держави, яка співпрацює з українськими правоохоронцями.

    Крім того, заочне засудження означає, що втеча до Росії не дозволила колишньому депутату уникнути встановлення судом його вини.

    Андрій Деркач пройшов шлях від багаторічного членства у Верховній Раді до офіційної роботи в російській політичній системі. Тепер в Україні він є засудженим за державну зраду та незаконне збагачення.

    Вирок ВАКС став першим судовим рішенням, яке не лише політично чи санкційно, а юридично зафіксувало відповідальність екснардепа за отримання російських грошей та інформаційну діяльність проти держави, яку він багато років представляв у парламенті.

  • Стефанішина залишає Вашингтон: що відомо про відставку посла України у США

    Стефанішина залишає Вашингтон: що відомо про відставку посла України у США

    Посол України у Сполучених Штатах Ольга Стефанішина вирішила залишити дипломатичну посаду та повернутися до Києва. За інформацією українських ЗМІ, відповідне рішення вона ухвалила з особистих причин, а президент Володимир Зеленський позитивно оцінює результати її роботи на посаді.

    Водночас на тлі масштабного переформатування української влади з’являються припущення щодо нового призначення у Вашингтоні. Серед можливих кандидатів називають чинну прем’єр-міністерку Юлію Свириденко, якій президент раніше запропонував очолити «новий значимий напрямок у відносинах із ключовим партнером».

    Стефанішина сама попросила про звільнення

    За даними джерел агентства «Інтерфакс-Україна», Ольга Стефанішина ще минулого тижня звернулася з проханням завершити дипломатичну місію у США через особисті обставини.

    Співрозмовники агентства зазначають, що глава держави задоволений її діяльністю на посаді посла і рішення не пов’язане з оцінкою роботи дипломатки.

    Офіційного указу президента про звільнення станом на момент публікації ще не оприлюднено.

    У ЗМІ називають Свириденко головною претенденткою

    Після заяви президента про майбутні кадрові зміни увага прикута до того, хто представлятиме Україну у Вашингтоні.

    Під час зустрічі із Юлією Свириденко Володимир Зеленський повідомив, що запропонував їй очолити новий стратегічний напрямок співпраці з одним із ключових партнерів України.

    Хоча президент не уточнив, про яку саме посаду йдеться, низка українських медіа припускає, що мова може йти саме про посольство України у США.

    Такий варіант виглядає логічним з огляду на активізацію українсько-американської співпраці у сфері оборони, спільного виробництва озброєння та реалізації домовленостей щодо систем Patriot.

    Заява Гончаренка та інформація про НАБУ

    Народний депутат Олексій Гончаренко також прокоментував можливу відставку дипломатки.

    Він заявив, що, за його інформацією, Національне антикорупційне бюро України нібито може оголосити підозру Ользі Стефанішиній.

    Водночас жодних офіційних підтверджень цієї інформації від НАБУ або Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наразі немає. Так само відсутні будь-які офіційні повідомлення про вручення підозри чи відкриття відповідного кримінального провадження.

    Окремо Гончаренко повідомив, що Стефанішина кілька днів тому перебувала у Києві та брала участь у зустрічі президента Володимира Зеленського із сенатором США Ліндсі Гремом та конгресменом Майклом Макколом.

    Кадрові зміни можуть торкнутися всього уряду

    Можлива відставка посла у США відбувається на тлі масштабних кадрових перестановок, які анонсував президент України.

    Зеленський заявив про необхідність оновлення Кабінету Міністрів, а також повідомив, що зміни очікують і керівників правоохоронних органів.

    За словами президента, нова модель роботи передбачатиме персональну відповідальність окремих високопосадовців за ключові міжнародні напрями, серед яких співпраця зі США, розвиток виробництва систем Patriot, відносини з країнами Європи, Китаєм, державами Близького Сходу та міжнародними організаціями.

    Саме тому кадрові рішення щодо уряду та дипломатичної служби розглядаються як частина єдиної стратегії перезавантаження державного управління.

    Хто така Ольга Стефанішина

    Ольга Стефанішина багато років працює у сфері європейської інтеграції України.

    До призначення послом у США вона обіймала посаду віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, брала участь у переговорах щодо набуття Україною статусу кандидата в члени Європейського Союзу, а також координувала реалізацію реформ, необхідних для вступу до ЄС і НАТО.

    Під час роботи у Вашингтоні вона займалася розвитком стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами, координацією військової допомоги, санкційної політики проти Росії та підтримкою українських інтересів у Конгресі й адміністрації США.

    Остаточні рішення ще не оголошені

    Попри численні повідомлення у ЗМІ, офіційного рішення про звільнення Ольги Стефанішиної чи призначення нового посла України у США наразі не оприлюднено.

    Так само не підтверджено інформацію щодо можливого призначення Юлії Свириденко до Вашингтона або будь-яких процесуальних дій з боку НАБУ.

    Очікується, що найближчими днями після завершення консультацій щодо оновлення уряду президент та Офіс глави держави оголосять остаточні кадрові рішення, які можуть стати частиною наймасштабнішого перезавантаження виконавчої влади з початку 2026 року.