Позначка: наступ

  • Критичний рубіж оборони: в «Азові» розкрили деталі важких боїв та співвідношення сил на Добропільському напрямку

    Критичний рубіж оборони: в «Азові» розкрили деталі важких боїв та співвідношення сил на Добропільському напрямку

    Добропільський напрямок на сьогодні залишається одним із найбільш критичних та пріоритетних векторів для наступальних операцій російських окупаційних військ на східному фронті. Ворог зосередив тут колосальні ресурси, намагаючись прорвати українську лінію оборони та вийти на стратегічно важливі логістичні розв’язки. Про надзвичайно складну оперативну обстановку та титанічні зусилля українських захисників в інтерв’ю виданню LIGA.net детально розповів військовослужбовець із позивним «Лакі», який командує 41-м полком безпілотних систем Pilum, що виконує бойові завдання у складі Першого корпусу Національної гвардії України. За його словами, наразі головним завданням Сил оборони на цій ділянці є максимальна стабілізація ситуації та вирівнювання лінії бойового зіткнення, що вимагає надлюдських зусиль в умовах тотальної чисельної переваги противника та безперервних ворожих штурмів.

    Ключовою проблемою на Добропільському напрямку залишається безпрецедентна диспропорція в живій силі. Як відверто зазначив командир полку, співвідношення між українськими оборонцями та російськими окупантами тут становить один до шести, а на деяких критичних рубежах сягає навіть одного до семи на користь ворога. Така разюча нерівність означає, що на кожну українську позицію накочуються постійні хвилі ворожої піхоти, підкріплені масованими артилерійськими обстрілами та ударами керованих авіабомб. Російське командування, не рахуючись із власними втратами, застосовує тактику безперервного продавлювання фронту, намагаючись знайти слабкі місця в українській обороні за рахунок виснаження захисників. Утримувати позиції за таких умов — це завдання, що межує з неможливим і вимагає від українських піхотинців найвищого рівня тактичної майстерності, витримки та сталевої дисципліни.

    В умовах такого жорсткого дефіциту піхотних резервів вирішальну роль у стримуванні ворожої навали відіграють високотехнологічні підрозділи, зокрема такі, як 41-й полк безпілотних систем Pilum. Безпілотна авіація стала тим самим асиметричним інструментом, який дозволяє Силам оборони ефективно компенсувати чисельну перевагу росіян. Оператори FPV-дронів, розвідувальних крил та важких ударних коптерів-бомбардувальників працюють у цілодобовому режимі, знищуючи ворожу бронетехніку ще на підступах до позицій, зриваючи ротації противника та розбиваючи штурмові групи піхоти до того, як вони встигнуть вступити в ближній стрілецький бій. Завдяки ювелірній роботі підрозділів БПЛА українська піхота отримує життєво необхідну вогневу підтримку, що дозволяє утримувати рубежі навіть під час найінтенсивніших «м’ясних штурмів» окупантів.

    Процес стабілізації та вирівнювання ділянок фронту, про який згадав командир «Лакі», є складною і багатогранною військовою операцією. Вона передбачає не лише глуху оборону, але й проведення локальних контратак для зрізання ворожих виступів, ліквідацію загроз флалангового оточення та облаштування нових, більш вигідних вогневих позицій. Кожен метр землі на Добропільському напрямку дається ворогу ціною колосальних втрат, проте натиск агресора не слабшає. Українські військові, спираючись на симбіоз мужності піхоти та інноваційних технологій застосування дронів, продовжують щоденно перемелювати наступальний потенціал російської армії, виграючи дорогоцінний час для розгортання резервів та посилення загальної архітектури оборони на Донеччині.

     

  • Розгром ворога під Добропіллям: штурмовики «Скелі» та бійці «Азову» відкинули окупантів і зачистили десятки позицій

    Розгром ворога під Добропіллям: штурмовики «Скелі» та бійці «Азову» відкинули окупантів і зачистили десятки позицій

    Українські захисники завдали потужного удару по позиціях російської армії на Донеччині, зірвавши спроби противника розвинути наступ у бік важливих тилових вузлів. Підрозділи 425 окремого штурмового полку «Скеля» разом із бійцями першого корпусу Національної гвардії «Азов» провели блискучу спільну наступальну операцію на Добропільському напрямку. У результаті рішучих дій штурмових груп просування окупаційних підрозділів у районі населених пунктів Грузьке та Новомиколаївка було повністю зупинено, а передові сили загарбників відкинуто далеко назад.

    Наступальна операція розгорталася у складних умовах лісосмуг, де противник тривалий час вибудовував глибоко ешелоновану систему інженерних фортифікацій. Українські штурмові групи методично прорвали ворожі рубежі оборони та зачистили десятки підготовлених позицій окупантів. Одразу після вибиття противника з укриттів підрозділи «Азову» заводили на відвойовані рубежі власні групи закріплення, забезпечуючи надійну фіксацію результатів наступу та відбиття можливих контратак.

    Бої на цій ділянці фронту вирізнялися надзвичайною динамікою і точилися на надблизьких дистанціях безпосередньо в окопах та бліндажах. Лише у контактних стрілецьких сутичках бійці підрозділу «Скеля» ліквідували 46 російських військовослужбовців. При цьому вказана кількість не враховує колосальних втрат ворожої піхоти від вогню мінометів, артилерії та скидів з ударних безпілотників. На окремих відтинках запеклого бою захисники діяли настільки швидко, що використовували захоплену трофейну зброю та боєприпаси противника для знищення його ж підрозділів.

    Операція дозволила зірвати показову інформаційну провокацію Кремля. Російське командування тривалий час концентрувало піхотні групи, плануючи просочитися до Новомиколаївки та демонстративно встановити там свій прапор для чергового пропагандистського звіту. Українські штурмовики вщент розбили цю групу, а заготовлений російський триколор захопили як трофей, остаточно ліквідувавши загрозу прориву в населений пункт.

    Успіх на Добропільському напрямку має фундаментальне стратегічне значення для стабільності всієї лінії оборони на сході України. Цей відтинок є невіддільною складовою глобальної битви за оборонний пояс українських міст-фортець Дружківка – Краматорськ – Слов’янськ. Будь-яке просування окупантів у цьому районі несло пряму загрозу критичним логістичним шляхам Сил оборони та могло відкрити загарбникам плацдарм для флангового наступу на Краматорськ із заходу. Завдяки спільним діям українських воїнів ворожі плани були вчасно перекреслені, а стратегічна ініціатива на цій ділянці перейшла до рук українських захисників.

  • Вогняний шторм на фронті: окупанти розбиваються об незламну оборону на Покровському напрямку в рекордних штурмах

    Вогняний шторм на фронті: окупанти розбиваються об незламну оборону на Покровському напрямку в рекордних штурмах

    Тисяча шістсот сімдесят друга доба широкомасштабного збройного протистояння демонструє безпрецедентну інтенсивність бойових дій на всій лінії зіткнення, де українські захисники продовжують стримувати колосальний тиск російської воєнної машини. Загалом протягом минулої доби зафіксовано двісті сорок вісім жорстоких бойових зіткнень, що свідчить про намагання агресора будь-якою ціною прорвати вітчизняні оборонні рубежі. Ворог не припиняє тероризувати як передові позиції, так і мирні населені пункти, активно застосовуючи всі наявні засоби ураження. Лише за один день окупанти завдали вісімдесят сім потужних авіаційних ударів, скинувши триста п’ять керованих авіабомб, які залишають по собі суцільні руїни. Крім того, повітряний простір буквально кишить безпілотниками – загарбники застосували майже десять тисяч дронів-камікадзе та здійснили майже три тисячі артилерійських обстрілів. У відповідь на цей тотальний терор авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони України завдали філігранних ударів, успішно уразивши один район зосередження живої сили противника, три ворожі артилерійські системи та стратегічно важливий пункт управління.

    Північні та східні рубежі країни залишаються під постійним вогневим пресингом. На Сумщині від нещадних артилерійських обстрілів знову здригалися мирні населені пункти Бачівськ, Уланове, Товстодубове, Кучерівка, Корчаківка та Андріївка, а район Пустогорода зазнав руйнівного авіаційного удару. Тим часом на Північно-Слобожанському напрямку українські воїни холоднокровно відбили п’ять ворожих атак у районах Бунячиного, Малої Корчаківки та Юнаківки. Гаряче було і на Південно-Слобожанському відтинку, де наші підрозділи зірвали десять спроб противника просунутися поблизу Стариці, Козачої Лопані, Лимана, Симинівки, Рибалчиного та Зарубинки. На Куп’янському напрямку ворог обмежився однією атакою в районі Ківшарівки, тоді як на Лиманському напрямку всі п’ять спроб окупантів вклинитися в нашу оборону біля Ставків, Шийківки, Новоселівки та Дерилового завершилися для них цілковитим фіаско. Не менш напруженою залишалася ситуація на Слов’янському напрямку з чотирма штурмами біля Озерного, Миколаївки та Рай-Олександрівки, а також на Краматорському, де зафіксовано одну атаку в бік Федорівки Другої. Натомість Костянтинівський напрямок палав від дев’ятнадцяти ворожих штурмів, які розбилися об сталеву стійкість захисників поблизу Костянтинівки, Новоселівки, Іллінівки, Довгої Балки, Розкішного та Новопавлівки.

    Абсолютним епіцентром бойових дій та справжнім пеклом для російських військ залишається Покровський напрямок, де українські воїни героїчно зупинили тридцять три масовані атаки. Ворог кидав у бій значні резерви, намагаючись прорватися в районах Білицького, Сергіївки та Новопавлівки, а також здійснював відчайдушні штурми у напрямках Торецького, Софіївки, Добропілля, Нового Донбасу, Вільного, Ганнівки, Красноподілля, Водянського, Дорожнього, Василівки та Мирного, проте скрізь отримав жорстку відсіч. На сусідньому Олександрівському напрямку загарбники спромоглися лише на одну атаку в бік Тернового. Південний фронт також не знав спокою: на Гуляйпільському напрямку окупанти чотирнадцять разів намагалися просунутися в районах Різдвянки, Тернуватого та Копанів, а на Оріхівському наші оборонці впевнено відбили дві спроби ворога прорватися до Павлівки. Лише на Придніпровському, Волинському та Поліському напрямках ситуація залишалася відносно стабільною без ознак формування нових наступальних угруповань.

    Цілодобовий ефективний спротив української армії на всіх ділянках фронту безперервно конвертується у катастрофічні втрати для держави-агресора. Лише за минулу добу лави російських загарбників порідшали на тисячу двісті тридцять осіб. Українська земля продовжує перемелювати ворожу техніку: вщент спалено три танки, дев’ять бойових броньованих машин та сорок дві артилерійські системи. Окрім цього, на металобрухт перетворено дві реактивні системи залпового вогню, один засіб протиповітряної оборони, вісім новітніх наземних робототехнічних комплексів, понад тисячу чотириста безпілотних літальних апаратів, а також понад три сотні одиниць автомобільної та спеціальної техніки.

     

  • Загроза відкриття північного фронту взимку: командир «Азову» попередив про плани РФ щодо Чернігівщини, Сумщини та Києва

    Загроза відкриття північного фронту взимку: командир «Азову» попередив про плани РФ щодо Чернігівщини, Сумщини та Києва

    На початку зими російські окупаційні війська можуть використати накопичений мобілізаційний резерв для спроби створення так званої буферної зони на півночі України та посилення тиску на столицю. Про ймовірний сценарій дій ворога попередив командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» Денис Прокопенко під час щорічної зустрічі «Ялтинської європейської стратегії» (YES).

    За словами військового керівника, накопичений людський ресурс агресор планує спрямувати на сковування українських Сил оборони, аби завадити маневру та перекиданню оперативних резервів на критичні напрямки фронту.

    «Частину мобілізованого резерву, який буде сформований до початку зими, противник може запросто задіяти з метою сковування наших зусиль і не давати нам перегрупувати будь-які резерви на північних кордонах нашої держави. З метою створення буферної зони в Сумській і Чернігівській областях і продовження терору нашої столиці», — пояснив Денис Прокопенко.

    Військове командування наголошує, що формування ворогом ударних угруповань уздовж північного кордону несе системні ризики для прикордонних областей, де агресор може спробувати розширити сіру зону та змусити Україну утримувати значні сили для оборони Чернігова, Сум і підступів до Києва.

  • Генерали проти наступу: чи врятують призначення Білецького та Прокопенка фронт на Донбасі

    Генерали проти наступу: чи врятують призначення Білецького та Прокопенка фронт на Донбасі

    Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про призначення двох бойових бригадних генералів – Андрія Білецького та Дениса Прокопенка – командувачами нових угруповань військ у Донецькій області. Експерти оцінюють цей крок як вимушений і наголошують, що успіх оборони залежатиме передусім від матеріально-технічного забезпечення.

    Військовий експерт Сергій Грабський в ефірі медіа зазначив, що високий професіоналізм командирів обмежений наявними ресурсами, силами та засобами на передовій.

    «В данном случае я скажу следующее — касательно того, что туда привлекают наших уважаемых командиров: скажите, пожалуйста, если бы у Наполеона во время осады Тулона были одна пушка и 10 солдат, захватил бы он Тулон? Вряд ли. То есть речь идет о том, что человек может быть невероятно талантливым, может быть настоящим военным профессионалом. Но если не хватает ресурсов, сил и средств, то, уж извините, его возможности будут ограничены», – підкреслив фахівець.

    За словами експерта, ключовим фактором для захисту Славянсько-Краматорської агломерації залишається кількість особового складу, озброєння та військової техніки. З огляду на плани агресора захопити всю територію Донбасу, терміни реалізації яких окупанти змістили на кінець 2026 року через затягування боїв, Україні доведеться реагувати дзеркально.

    Грабський наголосив на необхідності посилення мобілізаційних заходів та перекидання на цей напрямок додаткових резервів.

    «Хотим мы этого или нет, мы должны перебрасывать на это направление дополнительные контингенты сил и средств. Других вариантов нет. И это нужно понять. Пора уже повзрослеть», – додав він.

  • “Зуби дракона” та “кілзона”: Україна посилює оборону кордону з Білоруссю

    “Зуби дракона” та “кілзона”: Україна посилює оборону кордону з Білоруссю

    Україна продовжує масштабно укріплювати північний кордон, готуючись до можливих загроз із боку Білорусі. Державна прикордонна служба повідомила, що військовослужбовці активно облаштовують потужні оборонні рубежі, які мають унеможливити прорив противника у разі нового наступу.

    Як повідомили у ДПСУ, на найбільш загрозливих напрямках створюється так звана “кілзона” — спеціально підготовлена ділянка місцевості, де ворог у разі вторгнення має зазнати максимальних втрат ще до наближення до українських позицій. Для цього прикордонники посилюють інженерне обладнання місцевості одразу кількома видами фортифікацій.

    Зокрема, на кордоні облаштовують протитанкові рови, багаторівневі загородження з колючого дроту, а також встановлюють ряди бетонних протитанкових загороджень, відомих як “зуби дракона”. У Держприкордонслужбі наголошують, що ці споруди є лише частиною масштабної системи фортифікацій, яка покликана стримати можливу агресію з північного напрямку.

    Окрему увагу українські військові приділяють обороні водних рубежів. Роботи тривають і на островах Дніпра, де здійснюється постійне спостереження за ситуацією та контролюється будь-яка активність поблизу кордону з Білоруссю. У ДПСУ запевняють, що ситуація перебуває під повним контролем Сил оборони України.

    Посилення оборони пов’язане з тим, що Україна продовжує враховувати ризик можливого втручання Білорусі у війну на боці Росії. Після початку повномасштабного вторгнення саме з території Білорусі російські війська здійснювали наступ на Київ, тому північний напрямок залишається одним із ключових для української оборони.

    Водночас військові аналітики наразі не фіксують ознак формування ударного угруповання, яке свідчило б про підготовку до негайного наступу. Попри це українські військові продовжують зміцнювати оборонні рубежі та уважно відстежують переміщення техніки, військових підрозділів і безпілотників на суміжній території.

    У Державній прикордонній службі наголошують, що Сили оборони постійно оцінюють усі потенційні ризики та залишаються у повній бойовій готовності, щоб оперативно відреагувати на будь-які провокації чи спроби нового вторгнення з території Білорусі.

  • РФ може мобілізувати понад пів мільйона людей вже восени

    РФ може мобілізувати понад пів мільйона людей вже восени

    Росія восени цього року може розпочати масштабну мобілізацію, у межах якої планують залучити понад 500 тисяч осіб. За оцінкою української сторони, частину мобілізованих можуть відправити на фронт уже протягом перших двох тижнів після призову, тоді як інші проходитимуть короткострокову підготовку для можливого відкриття нового напрямку бойових дій.

    Про це повідомив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко у своєму Telegram-каналі.

    За словами Коваленка, російське військово-політичне керівництво вже формує плани щодо проведення масштабної мобілізаційної кампанії восени.

    «Росія готує мобілізацію від 500 тис. людей на осінь. Деяких планують кидати в бій у перші два тижні для затикання дірок на сході, інших готуватимуть від місяця для потенційного відкриття нового напрямку фронту. Це такий план РФ», – заявив він.

    За оцінкою керівника Центру протидії дезінформації, найближчі місяці можуть стати одним із найнапруженіших періодів війни. Він вважає, що восени та взимку українським Силам оборони доведеться протистояти масштабним наступальним діям російських військ.

    Коваленко наголосив, що майбутні бойові дії можуть характеризуватися інтенсивними піхотними боями із широким застосуванням безпілотників, керованих авіаційних бомб, артилерії та інших сучасних засобів ураження.

    За його словами, саме тому Україна має бути готовою до складного осінньо-зимового періоду на фронті, коли Росія може спробувати компенсувати власні втрати за рахунок масового поповнення особового складу.

    Питання нової хвилі мобілізації в Росії вже неодноразово порушувалося українським керівництвом. Раніше президент України Володимир Зеленський заявляв, що після виборів до Державної думи Росії Кремль може вдатися до нового масштабного призову громадян. На його думку, це дозволить російській владі зменшити витрати на залучення контрактників, яким необхідно виплачувати значно більші грошові винагороди.

    Про підготовку Росії до нової мобілізаційної кампанії раніше також повідомляли в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. За інформацією української розвідки, російська влада проводить приховані заходи для підготовки до подальшого збільшення чисельності армії, необхідної для продовження війни проти України.

    Водночас офіційна Москва продовжує уникати будь-яких заяв про можливість проведення загальної мобілізації. Експерти пов’язують це з побоюваннями Кремля щодо негативної реакції суспільства, адже попередня хвиля мобілізації восени 2022 року викликала значний суспільний резонанс і масовий виїзд громадян з країни.

    За даними української сторони, російська влада також продовжує використовувати інші механізми поповнення армії. Зокрема, повідомлялося, що регіональна влада РФ чинить тиск на підприємства та бізнес, вимагаючи забезпечити визначену кількість людей для участі у війні проти України. У випадках, коли виконати такі вимоги неможливо, підприємцям нібито пропонують сплачувати значні кошти замість направлення працівників до війська.

    На цей момент офіційного підтвердження інформації про підготовку мобілізації чисельністю понад 500 тисяч осіб з боку російської влади немає. Озвучені дані базуються на заяві керівника Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрія Коваленка.

  • 36 штурмів заради 1 км²: Росія сповільнила просування, але не зменшила тиск

    36 штурмів заради 1 км²: Росія сповільнила просування, але не зменшила тиск

    Російські війська у квітні 2026 року дещо зменшили темпи захоплення територій України, однак ці результати були досягнуті ціною ще більшої інтенсивності бойових дій. За даними аналітичного проєкту DeepState, армія РФ окупувала 141 квадратний кілометр української території, що на 11,9% менше, ніж у березні, коли цей показник становив 160 км².

    Попри це, кількість штурмових дій не лише не зменшилась, а навпаки — зросла на 2,2%. Це означає, що російські сили витрачають більше ресурсів і живої сили для досягнення навіть обмежених результатів. У середньому, за підрахунками аналітиків, для захоплення лише одного квадратного кілометра території окупантам потрібно провести близько 36 штурмів.

    Такий показник свідчить про суттєве зниження ефективності наступальних дій російської армії. Для порівняння, аналітики наводять приклад міста Костянтинівка на Донеччині, площа якого становить близько 66 км². За нинішніх темпів це означає, що російським військам знадобилося б приблизно пів місяця безперервних атак, зосереджених лише на одному напрямку, щоб повністю захопити подібне місто — що в реальних умовах фронту практично неможливо.

    Найбільше просування у квітні було зафіксовано в Донецька область — 53 км², що становить 36% від усіх захоплених територій. Водночас це майже вдвічі менше, ніж у березні, і у 6,5 раза менше, ніж у грудні 2025 року, коли темпи наступу були значно вищими. Це свідчить про поступове виснаження наступального потенціалу РФ на ключовому напрямку.

    Другим за інтенсивністю просування став північний напрямок. У Сумська область російські сили просунулися на 44 км², що становить 30% від загального показника. Також бойові дії залишаються активними на Харківська область (22%) та Запорізька область (12%).

    Водночас Сили оборони України демонструють локальні успіхи. Зокрема, у Дніпропетровська область площа територій, які перебувають під контролем російських військ, зменшилася зі 105 км² до 98 км². Загалом за останні три місяці українським військовим вдалося скоротити зону окупації в цьому регіоні на 89 км² — із 187 км² у січні до нинішніх показників.

    Раніше Володимир Зеленський заявляв, що російські війська ставили за мету захопити такі міста Донеччини, як Дружківка, Костянтинівка та Покровськ до кінця квітня. Однак фактичні результати наступу свідчать, що ці плани реалізувати не вдалося.

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголошував, що Росія не відмовляється від своїх стратегічних цілей і продовжує намагатися просунутися не лише на Донбасі, а й на інших напрямках. Водночас аналітики підкреслюють: попри інтенсивність атак, російські війська стикаються з дедалі більшими труднощами, пов’язаними як із логістикою, так і з опором українських сил.

    Подібну оцінку дає і Інститут вивчення війни, який зазначає, що Кремль не відмовився від максималістських територіальних амбіцій, але темпи їх реалізації значно уповільнилися. Це може свідчити про перехід війни у фазу виснаження, де ключову роль відіграє не швидкість просування, а здатність утримувати позиції та ресурси.

    Експерти звертають увагу, що зростання кількості штурмів при зниженні результативності є ознакою серйозних проблем у російській армії. Зокрема, йдеться про великі втрати особового складу, нестачу техніки та складнощі з координацією дій на фронті. У таких умовах навіть незначне просування потребує непропорційно великих зусиль.

    Водночас українські сили продовжують адаптуватися до нових умов війни, активно використовуючи оборонні укріплення, дрони та високоточну зброю. Це дозволяє не лише стримувати наступ, а й поступово відвойовувати окремі ділянки.

    Ситуація на фронті залишається складною та динамічною. Попри зниження темпів просування, Росія продовжує чинити потужний тиск на українські позиції. Однак зростання «ціни» кожного квадратного кілометра свідчить про те, що війна дедалі більше переходить у фазу, де вирішальним фактором стає витривалість сторін, а не швидкість наступу.

    Таким чином, квітневі дані демонструють важливу тенденцію: російський наступ не зупинився, але його ефективність суттєво знизилася. І це може мати ключове значення для подальшого розвитку подій на фронті.

  • Бутусов: Росія веде “перманентний наступ” на всьому фронті

    Бутусов: Росія веде “перманентний наступ” на всьому фронті

    Росія продовжує вести так званий “перманентний наступ” уздовж усієї лінії фронту, використовуючи тактику малих піхотних груп і окремих бійців для постійного тиску на різних ділянках одночасно. Про це заявив військовий оглядач і командир взводу безпілотних систем Юрій Бутусов, описуючи поточну динаміку бойових дій.

    За його словами, російська армія намагається не концентрувати великі сили в одному напрямку, а розпорошує зусилля по всій лінії фронту, створюючи постійний тиск і шукаючи слабкі місця в обороні. Така тактика передбачає дрібні штурмові дії, постійні спроби просування малими групами та поступове “промацування” українських позицій.

    Бутусов наголошує, що цей формат війни став можливим через зміну характеру бойових дій, де ключову роль відіграють безпілотні системи, розвідка в реальному часі та висока щільність контролю поля бою. У таких умовах великі механізовані прориви стають складними, тому сторони частіше використовують малочисельні штурмові групи.

    Окремо він звернув увагу на фактор сезонності та умов на полі бою. За його словами, зимові умови суттєво впливають на ефективність піхоти. Відсутність природного маскування, складні погодні умови та активне застосування дронів значно підвищують виявлення та ураження живої сили.

    “Піхота в зимових умовах при щільному застосуванні дронів фактично приречена на знищення”, — зазначив він.

    Водночас Бутусов підкреслює, що розвиток українських підрозділів безпілотних систем суттєво змінює ситуацію на полі бою. За його словами, збільшення кількості та якості БПЛА, покращення управління ними та загальної організації на фронті призводить до зростання втрат противника та ускладнює його просування.

    Він також заявив, що, на його оцінку, боєздатність російської армії поступово знижується через тривале ведення бойових дій у форматі постійного наступу. Така стратегія, за його словами, виснажує особовий склад і ресурси, а також призводить до деморалізації.

    “Боєздатність російської армії значно скорочується. Ворог виснажений своїм перманентним наступом і деморалізований збільшенням щільності роботи наших підрозділів БПЛА”, — зазначив він.

    Водночас Бутусов визнає, що російські війська все ще можуть досягати локальних успіхів на окремих ділянках фронту. Це, за його словами, відбувається там, де у Сил оборони України виникають проблеми з організацією управління, координацією між підрозділами піхоти та безпілотними системами, а також взаємодією з підрозділами підтримки.

    У таких випадках противник отримує можливість поступового просування вперед, використовуючи локальні слабкі місця оборони.

    “Зараз є ділянки, де ворог просувається саме через проблеми в управлінні та координації наших сил”, — пояснив він.

    Попри це, Бутусов наголошує, що Сили оборони України зберігають потенціал як для стримування противника, так і для його локального розгрому. Ключовим фактором він називає якість командування на рівні бригад і корпусів, здатність швидко приймати рішення та ефективно координувати різні роди військ.

    За його словами, там, де є компетентні командири та налагоджена взаємодія між підрозділами, українські сили здатні не лише зупиняти російські атаки, а й завдавати суттєвих втрат противнику.

    Військові експерти загалом відзначають, що сучасна фаза війни характеризується високою динамікою, значною роллю дронів та розпорошенням бойових дій на численні ділянки фронту. У таких умовах ефективність управління військами та технологічна перевага стають ключовими факторами на полі бою.

    Ситуація на фронті залишається напруженою і змінюється залежно від конкретних напрямків, де інтенсивність боїв може суттєво коливатися.

  • Українські військові просунулися під Вовчанськом: атаки РФ не дали результату

    Українські військові просунулися під Вовчанськом: атаки РФ не дали результату

    Російські війська продовжують наступальні дії одразу на кількох напрямках, зокрема на Сумщині та сході України, однак без значного просування. Водночас українські сили мають локальні успіхи, зокрема у Харківській області. Про це повідомляє Інститут вивчення війни.

    За оцінками аналітиків, більшість російських штурмів закінчуються невдачею, попри інтенсивність бойових дій.

    Зокрема, упродовж 3–4 квітня російські війська намагалися наступати на півночі Сумської області поблизу Грабовського, що на південний схід від Сум, однак без зафіксованого просування.

    На Харківському напрямку окупанти продовжують спроби відтіснити українські сили від кордону та наблизитися до Харкова. Бої тривали поблизу Вовчанська, Липців та інших населених пунктів.

    Водночас українські військові досягли успіху — зафіксовано просування у південно-західній частині Вовчанська. Крім того, на Куп’янському напрямку ЗСУ покращили свої позиції. Геолокаційні дані свідчать про просування у північній частині Куп’янська на тлі активних атак противника.

    У Донецькій області російські війська продовжують наступальні дії з метою повного захоплення регіону. Бої тривали на Слов’янському, Костянтинівському та Покровському напрямках, однак безрезультатно. Також не дали результату спроби інфільтрації поблизу Костянтинівки.

    Українські сили також просунулися в районі Олександрівки. Водночас атаки російських військ поблизу Покровська, Добропілля та Новопавлівки не мали успіху.

    На півдні, у Запорізькій області, російська армія продовжувала атакувати в районах Гуляйполя та Оріхова, однак також без просування.

    Окремо аналітики зазначають, що українські військові розширюють так звану «кіл-зону», контролюючи переміщення противника на відстані до 20–30 кілометрів від лінії фронту.

    На Херсонському напрямку російські війська також здійснювали наступальні дії, проте ситуація на фронті залишилася без суттєвих змін.