У плані перемоги у війні, представленому президентом Володимиром Зеленським, запрошення України до НАТО стоїть на першому місці. Однак американський конгресмен Джеррі Конноллі, який вдруге очолює Парламентську асамблею Альянсу, пояснив, чому таке важливе запрошення досі не видано.
Конноллі вважає, що наразі основним пріоритетом є завершення війни та відновлення суверенітету України над її територіями. Він підкреслив, що НАТО, а також уряд США, мають чітку позицію щодо підтримки ідеї приєднання України до Альянсу. Однак, за його словами, перш ніж здійснити це приєднання, потрібно вирішити проблему окупації та присутності російських військ на території України.
Конгресмен зазначив, що важливо дочекатися завершення війни, щоб Україна могла приєднатися до НАТО в цілому, а не лише з частиною своїх територій. “Можливо, це не єдиний шлях, але ми сподіваємося на певний результат. Саме тому НАТО та уряд США виділяють великі ресурси для підтримки України,” – пояснив він.
Конноллі також звернув увагу на те, що президент США Джо Байден підтримує устремління України, включаючи її прагнення вступити до НАТО. Однак він підкреслив, що Байден навряд чи вдасться до конкретних дій без консультацій з іншими союзниками по НАТО.
На думку конгресмена, першим пріоритетом є завершення насильства, яке чинять росіяни на українських територіях. “Давайте не втрачати фокус на цій пріоритетній меті. Підтримка президента Зеленського та української армії, щоб виграти цю боротьбу, повинна залишатися у центрі уваги,” – підсумував він.
Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що країна ніколи не планувала розробляти ядерну зброю, заявивши, що Україна має інші пріоритети у сфері безпеки та оборони. Ці слова пролунали на фоні зростаючої напруги навколо ядерної безпеки в контексті війни з Росією.
Президент назвав «вкиданням» інформацію про плани України створити ядерну зброю. Нагадаємо, про це написав німецький Bild.
При цьому Зеленський заявив, що ядерна зброя могла б захищати Україну.
«Я вважаю, що Україна має бути в НАТО і аргумент, що під час Будапештського меморандуму ми віддали ядерну зброю і гарантували нам безпеку. Якби Україна не віддавала ядерну зброю – це була б та сама «парасолька», яка є в інших ядерних держав», – сказав президент в інтерв’ю телемарафону.
Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван підкреслив, що Україні необхідно провести певні реформи та “дотриматися умов безпеки” для того, щоб отримати запрошення до НАТО. Ця заява стала важливою темою обговорення у контексті зусиль України щодо інтеграції в євроатлантичні структури.
“Основна ідея полягала в тому, що президент виклав на Вашингтонському саміті цього літа, а саме в комюніке, де йшлося, що місце України, майбутнє України в НАТО. Потрібно виконати роботу, щоб пройти шлях від нинішнього становища до цього, включаючи проведення реформ та виконання умов безпеки”, – сказав Салліван.
Він не уточнив, про які «умови безпеки» йдеться.
Нагадаємо, Зеленський наполягає на запрошенні України в НАТО ще до закінчення війни.
Українська армія до 2014 року перебувала у глибокій кризі, яку свідомо підтримувало політичне керівництво країни. Про це в інтерв’ю «Армія TV» розповів Герой України, заступник командира 43-ї окремої механізованої бригади, полковник Олег Грудзевич.
Полковник зазначив, що стан Збройних сил України на момент його початку служби у 2011 році був дуже занепадницьким. Армія трималася здебільшого на патріотизмі та ініціативі окремих командирів, оскільки центральна влада намагалася фактично знищити військову спроможність країни.
Одна з найбільших ілюзій того часу стосувалася визначення ймовірного противника. Згідно з доктриною, яка діяла з 2007 року, вірогідним супротивником ЗСУ вважався НАТО та Захід, а союзником — теперішній агресор, Росія.
«Майбутні офіцери вивчають історію військових конфліктів. І протягом століть ми завжди воювали з Росією. Тож було очевидно, що якщо розпочнеться війна, то саме з росіянами», – підкреслив Грудзевич.
Проте під впливом проросійського політичного керівництва того часу ці історичні уроки ігнорувалися. І лише з початком війни на сході України у 2014 році стало зрозуміло, наскільки критично ослабленими були українські Збройні сили.
Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко заявив, що Україна, ймовірно, стане повноправним членом НАТО раніше, ніж приєднається до Європейського Союзу. Про це він сказав під час «геополітичного діалогу», організованого Центром європейської політики в Брюсселі.
«Не хотів би бути провісником, але, на мою думку, ми станемо членами НАТО раніше, ніж Євросоюзу. Це пов’язано з певними традиціями розширення ЄС», – зазначив політик.
Корнієнко також повідомив, що відвідав Брюссель у складі державної делегації для обговорення важливого етапу інтеграційного процесу — скринінгу українського законодавства на відповідність європейським нормам. Цей процес є ключовою умовою для вступу будь-якої країни до ЄС.
Політик звернув увагу на те, що розширення ЄС завжди відбувалося після виборів до Європейського парламенту, які наступного разу відбудуться у 2029 році. На його думку, це може стати можливим вікном для наступної хвилі розширення. Однак він визнав, що п’ять років у політиці – це тривалий період, і важко передбачити, як розвиватимуться події.
Корнієнко підтвердив, що Україна докладає всіх зусиль для підготовки до членства в ЄС і готова працювати над реформами, необхідними для вступу в обидва союзи. Він також наголосив, що рішення щодо членства України залежатиме від волі країн-членів ЄС.
Варто зазначити, що у червні 2023 року в Люксембурзі відбулася перша міжурядова конференція між Україною та ЄС, а Європейська рада вже оголосила про початок переговорів щодо членства України в Євросоюзі.
У складних умовах сучасного світу Україна опинилася перед викликами, які вимагають перегляду традиційних підходів до міжнародної політики та безпеки. Політолог Геннадій Друзенко підкреслює, що спроби апелювати до міжнародного права та статуту ООН не приносять бажаних результатів, адже правила, які колись забезпечували стабільність, сьогодні зазнали суттєвих змін.
УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ
Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.
Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.
І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.
І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.
Кісінджер і Путін – два супротивники американської гегемонії
Фото: EPA
Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.
Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.
Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.
Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…
Днями в німецькому місті Дрезден пройшла закрита зустріч високопосадовців НАТО, на якій Україну представляв генерал-лейтенант Олександр Павлюк, командувач сухопутних військ Збройних Сил України.
За даними джерел видання BILD, триденна зустріч, що завершилася 29 серпня, об’єднала 35 вищих військових керівників країн НАТО, переважно з Європи. Приймав делегацію інспектор сухопутних сил Німеччини генерал-лейтенант Альфонс Майс. У заході взяли участь військові керівники з таких країн, як Нідерланди, Естонія, Іспанія, Великобританія, Швеція, Албанія та Греція. Серед запрошених також був командувач армії США в Європі та Африці генерал Дерріл А. Вільямс.
Особливу увагу на зустрічі було приділено демонстрації новітніх зразків німецької військової техніки. Однак про саму зустріч та її зміст представників преси офіційно не повідомляли, що підкреслює закритий характер заходу та чутливість обговорюваних питань.
Одним із найцікавіших показів став німецький колісний комплекс ППО Skyranger, призначений для боротьби з дронами. Ця система оснащена 30-мм автоматичною гарматою, здатною збивати дрони в радіусі до 3 км, а також чотирма ракетами “Стінгер”, які можуть вражати цілі на відстані до 9 км. Комплекс вже був замовлений кількома країнами, серед яких Австрія, Угорщина та Данія. Оціночна вартість однієї одиниці становить 18 мільйонів євро.
Також на зустрічі була представлена безпілотна колісна гаубиця RCH-155. Цей потужний артилерійський комплекс має дальність дії до 54 км та може вести вогонь навіть під час руху зі швидкістю до 30 км/год. Перша партія гаубиць у кількості 54 одиниць буде доставлена до України у 2025 році. Ціна однієї такої системи становить близько 10 мільйонів євро.
Після демонстрації техніки генерал-лейтенант Альфонс Майс підкреслив важливість протидії новим викликам, зокрема поширенню дронів на полі бою. “Коли ми були в Афганістані, у талібів не було ВПС. Зараз ми бачимо в Україні, що насамперед величезний стрибок зробило застосування дронів. Вони тепер всюдисущі на полі бою. Ось чому ми всі повинні протистояти цій новій загрозі з повітря”, – заявив Майс.
Як повідомляють наші джерела, у найближчі 24 години очікується атака Ірану на Ізраїль. Цілями атаки вибрані військові об’єкти та великі міста. Очікується комплексний удар з територій Ірану і Лівану з використанням ракет та БПЛА.
Цю інформацію також підтверджує видання Axios , яке повідомляє, що американські посадовці очікують атаку Ірану за тією ж схемою, що й 13 квітня – але потенційно більшою за масштабами і з підключенням ліванської “Хезболли”.
Нагадуємо, верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї та інші високопоставлені іранські політичні і військові посадовці заявили, що Іран збирається помститися за вбивство Ганії. Лідер “Хезболли” Хасан Насралла також пообіцяв відповісти на ізраїльський авіаудар по Бейруту у вівторок, внаслідок якого загинув його головний військовий радник.
Водночас, за повідомленнями наших джерел, малоймовірно що Іран готовий до повноцінного протистояння з Ізраїлем, так як для цього в Ірана немає достатньої кількості збройового плутонію, щоб погрожувати ядерною зброєю, хоча центрифуги й атомна промисловість Ірану працюють на межі можливостей.
Разом з тим, по нашій інформації, США і союзники в цей момент перекидають авіацію на військові бази на Кіпрі, Бахрейні, Йорданії та півдні Ізраїлю, а Туреччина вже запевнила НАТО, що не підтримуватиме жодну сторону конфлікту і збереже військовий нейтралітет, включно з постачанням будь-якій зі сторін продукції подвійного призначення.
Коли мова йде про питання вступу України до НАТО, важливо розуміти, що це не просто політичний жест, а стратегічний вибір. Павло Лузін, експерт з російського військового потенціалу вашингтонського Центру аналізу європейської політики, зазначає, що Україні варто переосмислити своє ставлення до членства в НАТО.
“Я не вважаю себе в праві давати поради Україні, адже я не є її громадянином. Але, на основі того, що я досліджую і обговорюю зі своїми колегами, важливо не фетишизувати членство в НАТО. Це не повинно бути самоціллю,” — підкреслює Лузін.
За словами Лузіна, Україні вже є союзником НАТО і найбільшим отримувачем допомоги від Альянсу. “Українська армія, ще до 2022 року, переходила на стандарти НАТО. Це стосується не тільки зброї, але й освіти та підготовки,” — додає він.
Лузін вказує на приклад Фінляндії та Швеції, які швидко вступили до НАТО завдяки десятиліттям співпраці з Альянсом. “Фінляндія і Швеція вже де-факто були союзниками НАТО, і коли виникла необхідність, вони отримали де-юре статус,” — пояснює експерт.
“Не можна забувати про Боснію і Герцеговину, яка з 2010 року має статус кандидата, але реальних зрушень не відбувається через політичні та економічні труднощі. Найголовніше — це не запрошення вступити, а внутрішні реформи та розвиток,” — зазначає Лузін.
Він також проводить паралелі з іншими країнами, які не є членами НАТО, але мають тісні зв’язки з Альянсом. “Ізраїль і Австралія не є членами НАТО, але це союзники Заходу. Південна Корея і Японія також пройшли довгий шлях економічного та військового розвитку, щоб стати справжніми партнерами США,” — додає Лузін.
Лузін підкреслює, що важливо зосередитися на внутрішніх перетвореннях, а не тільки на формальних аспектах членства.
“Не варто фетишизувати членство в Альянсі чи ПДЧ. Справжня мета — це внутрішні зміни та розвиток,” — резюмує він.
Важливо зосередитися на внутрішніх реформах та перетвореннях, які зроблять країну сильнішою і більш незалежною, незалежно від формального статусу в Альянсі. Це довгий шлях, який потребує значних зусиль, але саме він приведе до справжнього партнерства і безпеки для України.
На дискусії в Аспен Інституті головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі, генерал Крістофер Каволі, висловив свої думки щодо поточного стану війни в Україні, а також навчань, які можна здобути з цієї непростої ситуації.
Подальший перебіг війни спрогнозувати важко, але поки що ЗСУ демонструють «прекрасну стратегію», заявив генерал Крістофер Каволі.
«Один із викликів, який ми бачимо, і один із найбільших уроків, які, на мою думку, ми можемо винести з війни в Україні, полягає в тому, що в сучасних війнах ви або перемагаєте швидко, або на вас чекає довга робота, сповнена непередбачуваних поворотів. І це те, де ми перебуваємо зараз, – наводить слова генерала «Голос Америки».
Він вважає, що подальший перебіг війни залежатиме від здатності накопичувати «якісну силу швидше і скористатися цим, поки є вікно можливостей».
Каволі каже, що саме генерацією сили займається Україна останніми місяцями, стоячи в обороні, і це «відмінна стратегія, питання тільки продовження її виконання». Також «генерація сили» залежить від допомоги Заходу, якої потрібно більше, ніж вважалося на початку війни.
Каволі також дав зрозуміти, що після закінчення війни в Україні Росія продовжить посилюватися, а влада там не зміниться.
«Наприкінці конфлікту в Україні, як би він не закінчився, ми матимемо дуже велику проблему з Росією. Ми отримаємо ситуацію, коли Росія відновлює свої сили, розташовуючись на кордонах НАТО, і її очолять переважно ті ж самі люди, що й зараз, і яка переконана, що ми – супротивник, і навіть дуже сильно розлючена», – каже генерал.
