Golosnovinua.com

Позначка: Норвегія

  • Норвегія готує Україні ще $9,2 млрд: більшість коштів піде на оборону

    Норвегія готує Україні ще $9,2 млрд: більшість коштів піде на оборону

    Уряд Норвегії планує зберегти надзвичайну підтримку України у 2027 році на рівні 85 млрд норвезьких крон, що становить близько $9,2 млрд. Такий самий обсяг фінансування передбачено і на 2026 рік. Більша частина майбутнього пакета має бути спрямована на військову допомогу Україні.

    Про це 23 серпня повідомив уряд Норвегії. Остаточно кошти має схвалити норвезький парламент — Стортинг. Прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре передав пропозицію уряду президенту України Володимиру Зеленському під час зустрічі в Києві.

    За словами Стьоре, Норвегія має намір і надалі підтримувати Україну як у військовій, так і в цивільній сферах.

    «Норвегія продовжуватиме підтримувати оборонну боротьбу України. Україну чекає важка зима. Зараз ми даємо чіткий сигнал, що Норвегія й надалі буде поруч — як у цивільній, так і у військовій сферах», — заявив прем’єр.

    Стьоре наголосив, що допомога Україні має значення не лише для самої країни, а й для всієї європейської системи безпеки. За його словами, підтримка та майбутнє відновлення України напряму пов’язані зі стабільністю Європи.

    Фінансування здійснюватиметься через Програму Нансена для України — довгостроковий механізм норвезької підтримки, який охоплює військову, гуманітарну та фінансову допомогу. Програму започаткували у 2023 році, а згодом суттєво розширили та продовжили до 2030 року. Загальний фінансовий обсяг програми на 2023–2030 роки наразі становить 274,5 млрд норвезьких крон.

    Норвезький уряд уточнив, що основна частина 85 млрд крон у 2027 році, як і раніше, має бути спрямована на військову підтримку. Серед іншого передбачається фінансування закупівель продукції безпосередньо в української оборонної промисловості. Точне співвідношення між військовою та цивільною допомогою уряд оголосить пізніше.

    У 2026 році Норвегія також виділяє Україні 85 млрд крон. Із цієї суми 70 млрд крон спрямовуються на військову підтримку, а 15 млрд — на цивільні потреби. Серед пріоритетних напрямків військової допомоги цього року Осло називав безпілотники, протиповітряну оборону, артилерійські боєприпаси, а також підготовку й оснащення українських військових підрозділів.

    Таким чином, якщо Стортинг схвалить нову пропозицію уряду, Норвегія другий рік поспіль збереже допомогу Україні на одному з найвищих рівнів від початку повномасштабної війни.

    Оголошення пролунало під час візиту Стьоре до Києва 23 серпня. Норвезький прем’єр прибув до української столиці разом із лідерами інших країн Північної Європи та Балтії напередодні 35-ї річниці Незалежності України. Візит має продемонструвати подальшу політичну та практичну підтримку Києва на тлі російської агресії.

    Норвегія є одним із найбільших донорів України у співвідношенні з розміром власної економіки та населення. Програма Нансена спочатку передбачала 75 млрд крон протягом п’яти років — з 2023 до 2027 року, однак після продовження війни її неодноразово розширювали. У 2024 році норвезькі політичні партії домовилися продовжити програму до 2030 року, а наступними рішеннями її загальний бюджет був суттєво збільшений.

    Значна частина норвезької військової допомоги останніми роками спрямовувалася на посилення української ППО, закупівлю боєприпасів, безпілотних систем, підтримку морських спроможностей, навчання військовослужбовців та спільні оборонні проєкти.

    Стьоре наголосив, що Осло розглядає допомогу Україні не як короткостроковий захід, а як стратегічну інвестицію у безпеку Європи. Уряд Норвегії також сигналізує, що готовий зберігати значні обсяги допомоги незалежно від тривалості війни та паралельних дипломатичних процесів.

  • Європа готується до епохи королев: армія, Гарвард, винищувачі та секретний чат майбутніх монархинь

    Європа готується до епохи королев: армія, Гарвард, винищувачі та секретний чат майбутніх монархинь

    Одразу кілька європейських монархій готують до престолу жінок, і образ «принцеси з казки» у їхньому випадку працює дедалі менше. Майбутні королеви проходять військову службу, навчаються у Гарварді та Оксфорді, літають на військових літаках, стрибають із парашутом, освоюють бронетехніку і паралельно готуються до ролі глав держав. А три молоді спадкоємиці — Бельгії, Нідерландів і Норвегії — навіть підтримують окремий приватний чат, у якому можуть обговорювати життя в ситуації, зрозумілій буквально кільком людям у світі.

    Найближчою до корони серед них залишається кронпринцеса Швеції Вікторія. Вона народилася 14 липня 1977 року і є старшою дитиною короля Карла XVI Густава та королеви Сільвії. Вікторія не була спадкоємицею від народження: на той момент шведські правила надавали перевагу чоловікам. Після ухвалення нового закону про престолонаслідування старша дитина монарха отримала право на трон незалежно від статі. Закон набув чинності 1 січня 1980 року, і Вікторія стала кронпринцесою, обійшовши молодшого брата Карла Філіпа.

    Вікторія вже десятиліттями фактично живе життям майбутньої глави держави: виконує королівські обов’язки, представляє Швецію за кордоном і може тимчасово виконувати функції регента, коли король не може здійснювати свої обов’язки. Її чоловік Даніель Вестлінг до шлюбу не належав до аристократії — працював персональним тренером і займався фітнес-бізнесом. У пари двоє дітей. Їхня старша донька, принцеса Естель, народжена 23 лютого 2012 року, вже посідає друге місце в черзі на престол після матері. Отже, якщо порядок спадкування не зміниться, Швеція потенційно може отримати двох королев поспіль — спочатку Вікторію, а після неї Естель.

    Ще одна майбутня королева — бельгійська принцеса Єлизавета, герцогиня Брабантська. Вона народилася 25 жовтня 2001 року і є старшою дитиною короля Філіпа та королеви Матильди. Саме Єлизавета зараз перша в черзі на бельгійський престол і в майбутньому може стати першою жінкою, яка правитиме Бельгією як монарх за власним правом.

    Її освіта більше нагадує цілеспрямовану підготовку державного керівника, ніж традиційне виховання принцеси. Єлизавета навчалася в UWC Atlantic College в Уельсі, пройшла підготовку із соціальних та військових наук у Королівській військовій академії Бельгії, а 2024 року завершила трирічну програму з історії та політики в Оксфордському університеті. Після цього вона продовжила освіту в Harvard Kennedy School, де вивчала державну політику.

    Саме Єлизавета нещодавно розкрила одну з найцікавіших деталей життя нового покоління європейських монархів. У розмові з бельгійськими медіа вона підтвердила, що підтримує близькі стосунки з нідерландською принцесою Катаріною-Амалією та норвезькою принцесою Інгрід Олександрою. Три майбутні королеви мають власну групу в WhatsApp. За словами Єлизавети, їх зближує те, що всі троє опинилися в дуже незвичайному становищі: вони ще молоді жінки, але наперед знають, яку величезну державну відповідальність можуть отримати в майбутньому.

    Ще серйознішу військову підготовку проходить іспанська принцеса Леонор. Старша донька короля Феліпе VI та королеви Летисії народилася 31 жовтня 2005 року і є першою в черзі на іспанський престол. Оскільки глава держави в Іспанії має також конституційну роль у сфері Збройних сил, спадкоємицю послідовно готують у військових академіях.

    Леонор уже пройшла етапи навчання у сухопутних військах і військово-морських силах, а третій етап присвятила Військово-повітряним та космічним силам. Вона навчалася керувати навчально-тренувальним літаком Pilatus PC-21, виконувала самостійні польоти, проходила тренування з виживання та у червні 2026 року завершила базовий курс парашутної підготовки. Разом із приблизно пів сотнею курсантів Леонор пройшла програму автоматичних парашутних стрибків і отримала відповідну кваліфікацію.

    Іспанський королівський двір уже повідомив і про наступні етапи її підготовки. У липні 2027 року Леонор має отримати офіцерські звання сухопутних та повітряних сил, а також ВМС. Після завершення трирічної військової підготовки вона планує навчатися політології в Університеті Карлоса III у Мадриді.

    У Нідерландах майбутнім монархом є Катаріна-Амалія, принцеса Оранська. Вона народилася 7 грудня 2003 року і є старшою з трьох дочок короля Віллема-Олександра та королеви Максими. Після сходження батька на престол у 2013 році Амалія стала першою в черзі на корону. У Нідерландах престол успадковує старша дитина монарха незалежно від статі.

    У 2021 році Амалія привернула міжнародну увагу незвичайним фінансовим рішенням. Після досягнення повноліття вона отримала право на державне утримання приблизно у €1,6 млн на рік, але заявила, що не хоче отримувати особисту виплату, поки навчається і ще не виконує повноцінних королівських функцій. Тоді принцеса пояснювала, що їй було б некомфортно отримувати таку суму, не маючи достатніх обов’язків.

    Згодом обставини змінилися: через розширення її офіційних функцій та витрат, пов’язаних із ними, вона вирішила користуватися частиною коштів на персонал і забезпечення діяльності. Тому твердження, що Амалія повністю відмовилася від державного фінансування «до самого сходження на престол», уже не зовсім точне.

    Амалія також долучилася до військової підготовки. Нідерландський королівський двір повідомляє, що паралельно з навчанням права в Амстердамському університеті вона бере участь у дворічній програмі Defensity College, яка поєднує університетську освіту з роботою та підготовкою у структурах Міністерства оборони.

    Її життя при цьому вже показало, що статус спадкоємиці — це не лише церемонії та палаци. Через серйозні погрози безпеці Амалія свого часу була змушена залишити студентське житло в Амстердамі й суттєво обмежити пересування. Король Віллем-Олександр пізніше підтверджував, що певний час донька жила в Мадриді, звідки продовжувала навчання в Амстердамському університеті.

    У Норвегії майбутньою королевою має стати Інгрід Олександра. Вона народилася 21 січня 2004 року і зараз є другою в черзі на престол — після свого батька, кронпринца Хокона. Якщо нинішній порядок збережеться, після Хокона саме вона стане главою держави.

    Норвезька принцеса вже має досвід, який зовсім не асоціюється з традиційним уявленням про королівське життя. Вона пройшла 15 місяців військової служби в інженерному батальйоні Brigade Nord. Королівський двір уточнює, що Інгрід Олександра служила інженерним солдатом і виконувала функції стрільця на броньованій інженерній машині CV90 STING. Службу вона завершила у квітні 2025 року.

    У серпні 2025 року принцеса вступила до Сіднейського університету на трирічну програму Bachelor of Arts із фокусом на міжнародних відносинах і політичній економіці. А восени 2026 року, за інформацією норвезького королівського двору, вона проходитиме семестр за програмою обміну на факультеті соціальних наук Університету Осло.

    Паралельно Інгрід поступово отримує більше офіційних функцій. Вона вже брала участь у державному візиті президента Ісландії та самостійно проводила аудієнцію в Королівському палаці.

    Ще один символічний сигнал щодо зміни європейських монархій надійшов цього серпня з Ліхтенштейну. 15 серпня наслідний принц Алоїс оголосив про історичну реформу престолонаслідування, яка дозволить жінкам успадковувати трон на рівних умовах із чоловіками. Рішення підтримали дві третини членів князівської родини, які мали право голосу. Водночас нові правила не змінюють нинішню чергу спадкування: вони застосовуватимуться до майбутніх поколінь династії.

    Тенденція очевидна: європейські монархії дедалі далі відходять від старої моделі, за якою син автоматично мав перевагу перед старшою донькою. Швеція перейшла до абсолютної первородності ще наприкінці ХХ століття, такі правила давно діють у Бельгії, Нідерландах, Норвегії та багатьох інших монархіях. В Іспанії ситуація складніша: Конституція досі формально надає перевагу чоловікові перед жінкою в одній лінії та ступені спорідненості, але оскільки у Феліпе VI немає синів, Леонор залишається безпосередньою спадкоємицею.

    У результаті політична карта Європи в найближчі десятиліття справді може виглядати незвично. Швецію потенційно очолюватиме Вікторія, а згодом Естель, у Бельгії на трон готується Єлизавета, в Іспанії — Леонор, у Нідерландах — Амалія, у Норвегії після кронпринца Хокона — Інгрід Олександра.

    І хоча сучасні європейські монархи переважно не керують урядами та мають конституційні, представницькі й церемоніальні повноваження, майбутнє покоління королев уже помітно відрізняється від своїх попередників. Їх готують не тільки до парадів, дипломатичних прийомів і державних банкетів. Вони отримують серйозну академічну освіту, проходять армію, вивчають міжнародну політику, працюють із державними структурами та ще до сходження на престол опиняються під пильною увагою суспільства.

    А приватна WhatsApp-група трьох майбутніх королев, мабуть, найкраще демонструє, наскільки змінилася сама монархія: за пишними титулами стоять молоді жінки, яким іноді просто потрібні люди, здатні зрозуміти, як це — у двадцять із невеликим років уже знати, що одного дня ти можеш стати главою держави.

  • Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    До Києва 23 серпня прибули лідери одразу шести європейських країн — Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви та Норвегії. Іноземних гостей на столичному вокзалі зустрів міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Візит відбувається напередодні Дня Незалежності України та передбачає як двосторонні зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, так і спільні переговори. Українська сторона вже анонсувала важливі рішення та заяви.

    Про прибуття делегацій повідомив очільник МЗС України Андрій Сибіга.

    За його словами, вранці 23 серпня він особисто зустрів на залізничному вокзалі представників країн Північної Європи та Балтії.

    «Напередодні Дня незалежності ми відчуваємо, що не самотні. Наші союзники поруч із нами», — наголосив глава української дипломатії.

    Серед гостей, прибуття яких уже підтверджено, — президент Фінляндії Александр Стубб, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, прем’єр Норвегії Йонас Гар Стере та президент Литви Гітанас Наусєда. Українська сторона також повідомила про представників керівництва Естонії та Латвії.

    Очікується, що протягом дня іноземні політики проведуть низку окремих і спільних зустрічей із президентом Володимиром Зеленським.

    У Києві проведуть окремий саміт

    Офіційний уряд Норвегії підтвердив, що Йонас Гар Стере 23 серпня перебуває у Києві разом з іншими керівниками держав Північної Європи та Балтії.

    Норвезька сторона повідомила, що Стере має взяти участь у саміті України та Nordic-Baltic країн, відзначенні Дня Державного Прапора та зустрічах з українською владою.

    Таким чином, сьогоднішній приїзд є не лише символічним візитом до Дня Незалежності, а й частиною окремого міжнародного переговорного формату.

    У норвезькому уряді наголосили, що головною темою залишається підтримка України на тлі російської війни.

    «Український народ щодня живе з наслідками жорстокої війни Росії. Останнім часом ми бачили ескалацію ракетних і дронових атак на українські міста, будинки та критичну інфраструктуру», — зазначив Стере.

    Він додав, що боротьба України за свободу, незалежність та право самостійно визначати власне майбутнє залишається причиною, через яку Норвегія продовжуватиме підтримувати Київ.

    Про що говоритимуть із Зеленським

    Сибіга повідомив, що заплановані як двосторонні, так і багатосторонні переговори з Володимиром Зеленським.

    Українська сторона поки не оприлюднила повного порядку денного та змісту рішень, які можуть бути оголошені за результатами зустрічей.

    Однак попередні переговори Києва з країнами Північної Європи та Балтії дозволяють визначити ключові напрями співпраці.

    Це, передусім, постачання Україні озброєння, зміцнення системи протиповітряної оборони, довгострокове фінансування оборони, санкційний тиск на Росію, гарантії безпеки та умови можливого мирного процесу.

    20 серпня Сибіга під час переговорів із високою представницею ЄС Каєю Каллас окремо наголошував на необхідності додаткових можливостей ППО, зокрема протибалістичних систем, посилення санкцій проти російського виробництва балістичних ракет та подальшого використання заморожених активів РФ на користь України.

    Тож ці питання можуть стати частиною ширшого переговорного контексту і під час сьогоднішнього саміту.

    Північна Європа та Балтія стали одним із ключових блоків підтримки України

    Країни Північної Європи та Балтії протягом повномасштабної війни сформували один із найпослідовніших регіональних блоків підтримки України.

    Формат NB8 об’єднує Данію, Естонію, Фінляндію, Ісландію, Латвію, Литву, Норвегію та Швецію.

    У червні 2026 року на саміті в Таллінні представники цих країн знову підтвердили підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також заявили про необхідність поставити Київ у максимально сильну позицію для досягнення справедливого та тривалого миру.

    Лідери також виступили за подальший тиск на Москву з вимогою погодитися на повне та безумовне припинення вогню.

    Для України співпраця з цими державами має не лише політичне значення.

    Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія та країни Балтії протягом війни надавали Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а частина з них входить до числа найбільших донорів України у співвідношенні до власного ВВП.

    Стубб став одним із найпомітніших партнерів Зеленського

    Особливу роль у міжнародних переговорах останнім часом відіграє президент Фінляндії Александр Стубб.

    Він регулярно бере участь у зустрічах із Зеленським та міжнародних форматах, присвячених гарантіям безпеки й можливому завершенню війни.

    Стубб також був одним із учасників попереднього великого саміту Україна — країни Північної Європи та Балтії, який відбувся в Києві 24 лютого 2026 року.

    Тоді учасники спільно закликали Росію припинити незаконну агресію та погодитися на припинення вогню.

    У спільній заяві було зафіксовано, що будь-який майбутній мир має ґрунтуватися на міжнародному праві, Статуті ООН, суверенітеті та територіальній цілісності України.

    Данія залишається одним із головних військових партнерів

    Метте Фредеріксен також неодноразово відвідувала Україну після початку повномасштабної війни.

    Данія стала однією з перших держав, яка погодилася передати Україні винищувачі F-16, а згодом започаткувала так звану данську модель фінансування українського оборонно-промислового комплексу.

    Її суть полягає в тому, що західні партнери фінансують виробництво озброєння безпосередньо на українських підприємствах, замість того щоб закуповувати всю техніку виключно за кордоном.

    Цю модель згодом почали використовувати й інші партнери Києва.

    Саме розвиток українського оборонного виробництва залишається одним із напрямів, які Україна активно просуває у відносинах із країнами Північної Європи.

    Норвегія говорить про довгострокову підтримку

    Норвегія також наголошує, що допомога Україні має бути не ситуативною, а довгостроковою.

    Під час попереднього візиту до Києва Стере заявляв, що Україна повинна отримати достатню підтримку, щоб залишатися у сильній позиції навіть у разі майбутнього припинення вогню. Він також наголошував на необхідності реальних гарантій безпеки, які мають підтримувати і Європа, і Сполучені Штати.

    Норвезький прем’єр говорив і про можливість створення багатонаціональних механізмів підтримки України після потенційного припинення бойових дій.

    Ця тема особливо актуальна зараз, коли Київ наполягає, що будь-які домовленості з Росією повинні супроводжуватися конкретними гарантіями, здатними запобігти повторній агресії.

    Візит відбувається у символічний момент

    23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора, а вже 24 серпня — 35-ту річницю проголошення Незалежності.

    Тому одночасне прибуття до Києва групи європейських лідерів має і сильне символічне значення.

    Сибіга прямо пов’язав їхній візит із демонстрацією того, що Україна залишається не сама у протистоянні російській агресії.

    При цьому це вже не перший випадок, коли президенти та прем’єри європейських держав приїжджають до столиці України у ключові для країни дати.

    24 лютого 2026 року в Києві також відбувся великий саміт лідерів України та Nordic-Baltic країн. Тоді до столиці прибули керівники Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Норвегії та інших держав, а переговори були присвячені підтримці України, санкціям проти Росії, ППО, енергетичній стійкості та гарантіям безпеки.

    У Києві обмежили рух через іноземні делегації

    Через візити міжнародних делегацій у столиці запровадили тимчасові обмеження руху.

    Раніше повідомлялося, що з 22 до 25 серпня на окремих ділянках у центрі та чотирьох районах Києва можливі перекриття та зміни організації дорожнього руху.

    Такі заходи традиційно застосовують під час пересування іноземних глав держав і урядів з міркувань безпеки.

    Одночасно в Україні перебувають й інші закордонні представники. Зокрема, раніше повідомлялося про приїзд колишнього спеціального представника президента США з питань України Кіта Келлога.

    Яких заяв чекати

    Сибіга окремо анонсував, що за підсумками переговорів очікуються «важливі рішення та важливі заяви».

    Що саме мається на увазі, станом на момент підготовки матеріалу офіційно не розкривається.

    Втім, попередні зустрічі у форматі Україна — NB8 завершувалися спільними політичними заявами щодо військової допомоги, майбутніх гарантій безпеки, санкційного тиску на Москву та підтримки України на шляху до ЄС і НАТО.

    Сам Зеленський після червневого саміту NB8 заявляв, що взаємодія з країнами Північної Європи та Балтії вже дає «конкретні результати» для наближення миру й зміцнення європейської безпеки.

    Тому візит одразу шести лідерів до Києва напередодні головного державного свята України може мати значно більше значення, ніж просто символічна демонстрація солідарності.

    За столом переговорів фактично зберуться представники групи країн, які залишаються серед найактивніших прихильників військової підтримки України та посилення тиску на Росію.

  • НАТО пообіцяло Україні 140 млрд євро: чи зможуть союзники виконати свої зобов’язання без США

    НАТО пообіцяло Україні 140 млрд євро: чи зможуть союзники виконати свої зобов’язання без США

    Північноатлантичний альянс оголосив про намір виділити Україні 140 мільярдів євро протягом 2026–2027 років, однак експерти вже ставлять під сумнів реалістичність виконання цих амбітних зобов’язань. Після припинення прямого фінансування України з боку адміністрації президента США Дональда Трампа основний фінансовий тягар підтримки Києва переходить до європейських союзників. Про це повідомляє швейцарське видання NZZ.

    Під час саміту НАТО, який відбувся 7–8 липня в Анкарі, усі 32 країни-члени Альянсу офіційно погодили новий обсяг довгострокової підтримки України. Відповідно до домовленостей, у 2026 році союзники планують надати Києву 70 мільярдів євро. Аналогічний обсяг фінансування передбачений і на 2027 рік. Кошти мають бути спрямовані насамперед на закупівлю озброєння, військової техніки, підготовку українських військовослужбовців, розвиток оборонних спроможностей та іншу стратегічну допомогу.

    Таке рішення стало відповіддю на нову політичну ситуацію у США. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому Вашингтон припинив пряме бюджетне фінансування України, наголошуючи, що Сполучені Штати вже зробили найбільший внесок у підтримку Києва від початку повномасштабної війни. Посол США при НАТО Меттью Вітакер заявив, що тепер відповідальність за подальшу допомогу значною мірою має взяти на себе Європа.

    Водночас саме європейські країни сьогодні стикаються з непростим завданням — знайти необхідні фінансові ресурси та забезпечити рівномірний розподіл витрат між союзниками. За оцінками NZZ, всередині Альянсу вже існують суттєві розбіжності щодо того, хто і в яких обсягах має фінансувати новий пакет підтримки.

    Найбільшими донорами України серед європейських держав залишаються Німеччина, Велика Британія та Норвегія. Згідно з даними Кільського інституту світової економіки, Німеччина вже передбачила у своєму бюджеті на 2026 рік 11,5 мільярда євро допомоги Україні. Велика Британія планує виділити близько 4,4 мільярда євро, тоді як Норвегія заклала рекордні 7,6 мільярда євро, причому приблизно 80% цієї суми буде спрямовано саме на постачання озброєння. Додатковий мільярд євро на початку року оголосила Швеція. Стабільну підтримку також продовжують надавати Данія та Нідерланди, хоча їхні останні пакети допомоги виявилися меншими, ніж раніше.

    Разом із тим не всі провідні економіки Європи демонструють однакову активність. Як зазначає видання, Франція, Італія та Іспанія поки що значно відстають від лідерів за обсягами фінансової та військової підтримки України. Це викликає дедалі більше дискусій усередині НАТО, адже саме ці держави мають значний економічний потенціал і могли б зробити вагоміший внесок у виконання загальних зобов’язань.

    Аналітики звертають увагу і на темпи реалізації обіцяної допомоги. Станом на кінець квітня союзники фактично надали Україні лише близько 10 мільярдів євро. Якщо нинішні темпи фінансування, закупівель озброєння та логістики не прискоряться, до кінця року країни НАТО можуть забезпечити лише приблизно 30 мільярдів євро замість запланованих 70 мільярдів.

    Експерти також нагадують про попередній досвід виконання міжнародних обіцянок. За даними Кільського інституту світової економіки, за чотири з половиною роки війни європейські країни та інституції оголосили про намір надати Україні близько 400 мільярдів євро допомоги. Однак фактично Київ отримав лише приблизно 180 мільярдів євро, що становить менш як половину від задекларованої суми. Саме тому нинішні обіцянки щодо 140 мільярдів євро протягом двох років оцінюються як надзвичайно амбітні.

    На думку аналітиків, ключовим фактором успіху стане готовність найбільших економік Європи збільшити свої внески. Без активнішої участі Франції, Італії та інших держав досягти заявленого рівня фінансування буде надзвичайно складно. У найближчі два роки саме європейським союзникам доведеться довести, що вони здатні самостійно забезпечити довгострокову підтримку України навіть за умов скорочення прямої участі Сполучених Штатів.

    Саміт НАТО в Анкарі став одним із найважливіших міжнародних заходів року. Окрім ухвалення рішень щодо збільшення оборонних витрат країн Альянсу та підтвердження довгострокової підтримки України, його ключовою подією стали переговори президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа. Після зустрічі американський лідер заявив про “новий початок” у відносинах між Вашингтоном і Києвом, однак фінансова відповідальність за подальшу підтримку України дедалі більше переходить до європейських партнерів.

  • Норвегія виділяє 268 млн євро на Patriot для України

    Норвегія оголосила про новий масштабний пакет військової допомоги Україні, спрямований на посилення протиповітряної оборони. Уряд країни виділить 3 млрд норвезьких крон, що еквівалентно приблизно 268 млн євро, для закупівлі ракет до зенітно-ракетних комплексів Patriot та розвитку сучасних засобів захисту від балістичних загроз. Таке рішення стало відповіддю на різке посилення російських ракетних атак по українських містах та критичній інфраструктурі, під час яких окупанти дедалі частіше застосовують балістичні ракети, перехоплення яких потребує високотехнологічних систем ППО.

    Про це повідомила пресслужба уряду Норвегії.

    В Осло наголошують, що підтримка України залишається одним із ключових пріоритетів норвезької політики безпеки, адже результат російсько-української війни безпосередньо впливає на стабільність усієї Європи. Саме тому уряд країни продовжує збільшувати військову допомогу Києву, приділяючи особливу увагу засобам протиповітряної та протиракетної оборони.

    Згідно з рішенням уряду, Норвегія долучиться до міжнародної програми PURL разом із Данією, Німеччиною та Канадою. У рамках цієї ініціативи країни-партнери спільно замовлятимуть нові ракети для комплексів Patriot безпосередньо на американських підприємствах, що виробляють відповідне озброєння. Такий підхід дозволить координувати закупівлі між союзниками та забезпечити стабільне виробництво необхідної кількості боєприпасів у довгостроковій перспективі.

    Водночас у норвезькому уряді визнають, що виробництво нових ракет потребує значного часу через високий попит на системи Patriot у всьому світі. Саме тому було ухвалено рішення паралельно використати ще один механізм підтримки України. Норвегія планує придбати ракети у тих держав, які вже мають необхідні запаси у своїх арсеналах, після чого ці боєприпаси будуть оперативно передані Україні. Такий підхід дозволить уникнути багатомісячного очікування завершення виробничого циклу та максимально швидко посилити українську протиповітряну оборону.

    Прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре наголосив, що війна Росії проти України давно перестала бути виключно українською проблемою, адже від її результату залежить безпека всієї Європи.

    «Боротьба України за свою оборону — це наша боротьба за свою оборону. Україна щодня протистоїть російським атакам. Росія продовжує завдавати ударів по людях, українських містах та об’єктах енергопостачання. Україні вдається збивати більшість дронів і крилатих ракет, але їй потрібна потужніша оборона проти балістичних ракет», — заявив глава норвезького уряду.

    За його словами, союзники мають зробити все можливе, щоб Україна отримувала необхідне озброєння без затримок, адже саме ефективна система ППО рятує життя цивільного населення, захищає енергетичну систему та дозволяє зменшити масштаби руйнувань після російських ударів.

    Окрім закупівлі ракет для Patriot, Норвегія також підтвердила намір долучитися до української ініціативи зі спільної розробки перспективних антибалістичних систем разом із європейськими партнерами. Для цього уряд країни вже виділив окреме фінансування. Йдеться про створення нових технологій, здатних ефективніше протидіяти сучасним балістичним загрозам, які дедалі активніше використовує Росія під час атак на українські міста.

    У норвезькому уряді наголошують, що інвестиції у розвиток нових систем протиракетної оборони мають стратегічне значення не лише для України, а й для всієї європейської системи безпеки. У майбутньому такі технології можуть використовуватися країнами НАТО для захисту власної території від аналогічних загроз.

    Необхідність термінового посилення української ППО пов’язана з різким збільшенням кількості комбінованих ударів Росії. Протягом останніх місяців окупанти регулярно запускають по Україні десятки балістичних і крилатих ракет, а також сотні ударних безпілотників. Особливо інтенсивними залишаються атаки на Київ, Одесу, Харків, Дніпро, Запоріжжя та інші великі міста, де головними цілями стають житлові квартали, енергетична інфраструктура, промислові підприємства та об’єкти критичної інфраструктури.

    Саме балістичні ракети залишаються найбільш складною ціллю для української протиповітряної оборони через їхню високу швидкість та особливості траєкторії польоту. Ефективно перехоплювати такі ракети сьогодні здатні лише сучасні системи Patriot та окремі інші комплекси аналогічного класу, кількість яких в Україні залишається обмеженою.

    Раніше радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов із позивним «Флеш» повідомив, що Україна фактично відчуває критичний дефіцит ракет для перехоплення російських балістичних цілей. За його словами, навіть країни, які мають спільний кордон із Росією, не поспішають передавати власні запаси таких боєприпасів, оскільки також оцінюють військову загрозу з боку Москви як надзвичайно високу.

    Питання зміцнення української протиповітряної оборони залишається одним із головних напрямків міжнародної дипломатії. Президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що забезпечення країни додатковими комплексами Patriot та запасами ракет до них є одним із головних пріоритетів переговорів із союзниками. За словами глави держави, тема посилення ППО стане однією з ключових під час його зустрічі з президентом США Дональдом Трампом на саміті в Туреччині.

    Паралельно Україна продовжує отримувати допомогу від інших міжнародних партнерів. Канада вже оголосила про новий пакет підтримки для зміцнення української системи протиповітряної оборони, а також підтвердила підготовку додаткових оборонних поставок. Німеччина, Данія та інші союзники також беруть участь у міжнародних механізмах забезпечення України засобами ППО та боєприпасами.

    На цьому тлі рішення Норвегії виділити близько 268 млн євро на закупівлю ракет для Patriot стало одним із найбільших цільових внесків у розвиток української протиракетної оборони за останній час. Очікується, що реалізація цієї програми дозволить значно зміцнити можливості українських військових щодо перехоплення російських балістичних ракет, підвищити рівень захисту мирного населення та критично важливої інфраструктури, а також зробить систему протиповітряної оборони України більш стійкою до тривалих масованих атак Росії.

  • 115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    Росія продовжує масштабне нарощування військової інфраструктури поблизу кордонів країн НАТО та готує об’єкти, які потенційно зможуть прийняти понад 100 тисяч військовослужбовців. Такого висновку дійшли журналісти кількох провідних медіа Північної Європи та Балтії після аналізу супутникових знімків російських військових баз і консультацій із представниками оборонних структур та військовими експертами.

    Про це йдеться у спільному розслідуванні шведського телеканалу SVT, норвезької телерадіокомпанії NRK, данського мовника DR та естонського видання Delfi.

    Розслідування показало, що Росія активно модернізує та розширює військові об’єкти вздовж своїх західних і північно-західних кордонів. На супутникових знімках зафіксоване будівництво нових казарм, складів боєприпасів, ангарів для військової техніки, логістичних центрів, ремонтних майстерень та інших об’єктів військової інфраструктури. Аналітики наголошують, що масштаби робіт свідчать не про локальне оновлення існуючих баз, а про підготовку до розміщення значно більшої кількості особового складу та техніки.

    Особливу увагу журналісти приділили району Печенги, або Петсамо, який розташований у Мурманській області всього за десять кілометрів від кордону з Норвегією. Цей регіон має стратегічне значення для Росії, оскільки контролює вихід до Баренцевого моря та арктичний напрямок. Супутникові знімки демонструють появу нових казарм, розширення місць дислокації техніки та активне будівництво інфраструктури для розміщення додаткових підрозділів.

    За оцінками експертів, після завершення модернізації база в Печензі зможе прийняти близько 17 тисяч військовослужбовців. Для порівняння, раніше її можливості оцінювалися приблизно у 7 тисяч осіб. Таким чином, чисельність військового контингенту в районі може зрости більш ніж удвічі.

    Ще одним важливим напрямком стала Карелія. У Петрозаводську, що розташований неподалік кордону з Фінляндією, журналісти також зафіксували активне розширення військових об’єктів. Тут створюються нові місця для розміщення особового складу та техніки, що може свідчити про формування додаткових військових з’єднань після завершення будівельних робіт.

    Значні зміни відбуваються і в інших районах поблизу фінського кордону. У Сапьорному Ленінградської області зводяться нові об’єкти для військових частин, а в Лузі, яка вже давно є одним із ключових центрів підготовки та розміщення російських військ на західному напрямку, фіксується накопичення техніки та розширення інфраструктури.

    Окрему увагу дослідники звернули на населений пункт Кіріловське, розташований приблизно за 70 кілометрів від кордону з Фінляндією. Там споруджується абсолютно новий військовий комплекс, масштаби якого дозволяють говорити про довгострокові плани Кремля щодо посилення своєї присутності на кордонах із державами НАТО.

    Паралельно триває модернізація військових об’єктів у Кандалакші на узбережжі Білого моря. Цей район відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки російського Північного флоту та арктичних комунікацій. Згідно з аналізом супутникових знімків, існуюча база суттєво розширюється та отримує нові потужності для розміщення військ.

    Не менш важливим напрямком залишається Калінінградська область, яка фактично є російським військовим анклавом між Польщею та Литвою. У Балтійську журналісти зафіксували значне накопичення техніки та активізацію робіт на військових об’єктах. Експерти зазначають, що цей регіон має ключове значення для контролю над Балтійським морем та може відігравати важливу роль у потенційному конфлікті між Росією та НАТО.

    Командувач армії Фінляндії Пасі Вялімякі заявив журналістам, що після завершення розширення військової інфраструктури Росія може збільшити чисельність своїх військ поблизу фінського кордону приблизно до 80 тисяч осіб. До початку нинішньої модернізації там перебували близько 20 тисяч військових.

    Таким чином, йдеться про чотириразове збільшення угруповання на одному з ключових напрямків. Особливе занепокоєння Гельсінкі викликає те, що після вступу Фінляндії до НАТО у 2023 році спільний кордон між Альянсом і Росією збільшився більш ніж на 1300 кілометрів, що кардинально змінило безпекову ситуацію в регіоні.

    За оцінками авторів розслідування, нові та модернізовані військові об’єкти можуть забезпечити розміщення близько 115 тисяч російських військовослужбовців уздовж кордонів із країнами Північної Європи та Балтії. Така концентрація сил стане найбільшою на цьому напрямку за останні десятиліття.

    Керівник шведської військової розвідки MUST Томас Нільссон заявив, що подібні дії Росії необхідно сприймати максимально серйозно. За його словами, масштаби будівництва свідчать про підготовку не до демонстрації сили, а до створення реальних військових можливостей для потенційного протистояння з НАТО у майбутньому.

    Нільссон підкреслив, що створення інфраструктури такого рівня потребує багаторічного планування та значних фінансових ресурсів, а тому навряд чи може розглядатися як тимчасовий або символічний проєкт.

    Військові експерти вважають, що наразі Росія не має можливості повністю укомплектувати нові бази через війну проти України. Значна частина особового складу, техніки та ресурсів продовжує використовуватися на українському фронті. Проте ситуація може кардинально змінитися після завершення або заморожування бойових дій.

    Командувач сил НАТО у Балтії та Польщі генерал-майор Браян Нільссен зазначив, що поки Росія зосереджена на війні проти України, прямий ризик нападу на держави Альянсу залишається обмеженим. Водночас він наголосив, що будь-яка пауза у війні може дозволити Москві швидко перекинути значні сили на інші напрямки.

    Схожої оцінки дотримується і командувач норвезької армії Ейрік Крістофферсен. За його словами, якщо Росія реалізує плани щодо збільшення чисельності військ та завершить формування нових угруповань, рівень військової загрози для Норвегії та інших країн регіону суттєво зросте.

    На тлі цих процесів країни НАТО вже почали посилювати власну оборону. На початку 2026 року Велика Британія оголосила про подвоєння чисельності своїх військ у Норвегії для зміцнення оборони Арктики та стримування потенційних загроз з боку Росії. Норвезьке військове керівництво також заявляло, що не може повністю виключати сценарій майбутньої агресії Москви проти країн Альянсу.

    Аналітики наголошують, що нинішнє розширення російської військової інфраструктури відбувається на тлі найглибшої безпекової кризи в Європі з часів завершення Холодної війни. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО різко збільшило свою присутність на східному фланзі, а вступ Фінляндії та Швеції до Альянсу фактично перетворив Балтійське море на один із ключових театрів потенційного протистояння між Росією та Заходом.

    Саме тому нові дані про розширення російських баз поблизу кордонів НАТО викликали серйозне занепокоєння серед військових і політичних кіл Північної Європи. Там дедалі частіше попереджають, що навіть якщо безпосередня загроза наразі залишається обмеженою через війну в Україні, підготовка Росії до можливих майбутніх конфліктів уже триває повним ходом.

  • Patriot, далекобійні боєприпаси та українські дрони: Україна і Норвегія узгодили новий пакет оборонної співпраці

    Patriot, далекобійні боєприпаси та українські дрони: Україна і Норвегія узгодили новий пакет оборонної співпраці

    Україна та Норвегія домовилися про розширення військової співпраці, яка передбачає постачання ракет для систем протиповітряної оборони Patriot, фінансування закупівлі озброєння, підтримку українських дронових програм та забезпечення Сил оборони далекобійними боєприпасами. Відповідні домовленості були досягнуті під час переговорів міністра оборони України Михайла Федорова з міністром оборони Норвегії Торе Оншуусом Сандвіком напередодні чергового засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн».

    Нові домовленості стали продовженням масштабної оборонної підтримки, яку Норвегія надає Україні від початку повномасштабного російського вторгнення. Сьогодні Осло входить до числа ключових європейських партнерів Києва у сфері протиповітряної оборони, розвитку безпілотних технологій та фінансування закупівлі сучасного озброєння.

    За словами Федорова, під час розмови сторони погодили чотири головні напрями співпраці. Перший стосується постачання далекобійних боєприпасів у межах так званої Чеської ініціативи, яка об’єднує зусилля низки країн для забезпечення України артилерійськими снарядами. Другий напрямок — ракети для систем Patriot через міжнародний механізм JUMPSTART, що дозволяє країнам-партнерам фінансувати швидке постачання озброєнь зі складів Сполучених Штатів. Третій — внески до спеціального фонду PURL, через який здійснюються закупівлі засобів протиповітряної оборони та іншого критично важливого обладнання. Четвертий напрямок — підтримка українських дронових програм та масштабування виробництва безпілотників.

    Особливу увагу під час переговорів було приділено саме протиповітряній обороні. Українська сторона неодноразово наголошувала, що головною загрозою для цивільного населення та критичної інфраструктури залишаються російські балістичні ракети. Саме комплекси Patriot сьогодні вважаються одним із небагатьох засобів, здатних ефективно перехоплювати такі цілі.

    Механізм JUMPSTART, який обговорювали сторони, є спеціальною програмою американських військових продажів. Вона дозволяє країнам-союзникам фінансувати закупівлю озброєння для третіх держав безпосередньо зі складів армії США. У 2025 році Норвегія вже спрямувала на цей механізм близько 10 мільярдів норвезьких крон, а тепер розглядається можливість подальшого використання програми для забезпечення України ракетами до Patriot.

    Не менш важливим залишається механізм PURL. Саме через нього Норвегія вже фінансувала постачання критично важливих компонентів протиповітряної оборони для України. У травні цього року Осло оголосило про виділення ще 300 мільйонів доларів у межах нового пакета PURL, до якого входять, зокрема, ракети до систем Patriot.

    Під час нинішніх переговорів також обговорювалося оперативне фінансування потреб української армії ще до надходження коштів за європейськими кредитними програмами. Україна наголошує, що швидкість фінансування сьогодні напряму впливає на можливість укладення контрактів та закупівлі зброї, необхідної на фронті вже зараз.

    Окремим пунктом стала співпраця у сфері безпілотних технологій. Норвегія останніми місяцями активно інвестує у розвиток українських дронових програм. Зокрема, раніше сторони оголосили про запуск першого спільного виробництва безпілотників типу mid-strike на території Норвегії для потреб Збройних сил України. Очікується, що йдеться про виробництво кількох тисяч безпілотних комплексів, які можуть використовуватися для ураження логістики, складів та військових об’єктів противника на значній відстані від лінії фронту.

    Українська сторона також презентувала партнерам результати розвитку власних дронових технологій. За даними Міністерства оборони, масштабування програм дронів-перехоплювачів уже дозволило суттєво підвищити ефективність боротьби з російськими безпілотниками. Рівень перехоплення повітряних цілей останніми місяцями наблизився до 90%, попри зростання інтенсивності атак.

    Напередодні зустрічі з норвезьким колегою Михайло Федоров також провів переговори з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Під час цієї розмови сторони координували пріоритети перед засіданням «Рамштайну», зокрема питання посилення ППО, забезпечення боєприпасами та розвитку оборонних технологій.

    Норвегія вже входить до числа найбільших донорів безпекової допомоги Україні. Лише у 2026 році країна запланувала виділити близько 7 мільярдів доларів на підтримку України, з яких значна частина буде спрямована на дрони, системи ППО, артилерійські боєприпаси та механізми закупівлі озброєнь через міжнародні фонди.

    Нові домовленості між Києвом та Осло демонструють, що питання протиповітряної оборони залишається одним із головних пріоритетів міжнародної підтримки України. На тлі регулярних масованих атак Росії на українські міста та критичну інфраструктуру саме ракети для Patriot, нові дронові технології та оперативне фінансування військових потреб можуть стати ключовими елементами зміцнення української оборони вже найближчими місяцями.

  • ЄС може закрити двері для частини українців: чоловіків призовного віку хочуть виключити із системи захисту

    ЄС може закрити двері для частини українців: чоловіків призовного віку хочуть виключити із системи захисту

    У Європейському Союзі розпочалася нова дискусія щодо майбутнього мільйонів українських біженців, які перебувають у країнах блоку за програмою тимчасового захисту. За інформацією Euractiv, яку підтверджують документи Ради ЄС, серед варіантів, що нині обговорюються на рівні європейських урядів, є можливе виключення українських чоловіків призовного віку з оновленої системи тимчасового захисту після її наступного продовження.

    Йдеться про Директиву про тимчасовий захист (Temporary Protection Directive), яку Європейський Союз активував у березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Саме ця система дозволила понад чотирьом мільйонам українців легально проживати, працювати, отримувати медичну допомогу та соціальну підтримку в країнах ЄС без проходження стандартних процедур надання притулку. Наразі дія програми офіційно продовжена до березня 2027 року.

    Однак війна триває вже понад чотири роки, а в Брюсселі дедалі частіше говорять про необхідність реформування механізму. Як повідомляє Euractiv із посиланням на внутрішню записку Ради ЄС, одним із можливих сценаріїв є продовження програми тимчасового захисту, але зі звуженням кола осіб, які зможуть нею скористатися надалі. Серед запропонованих варіантів — виключення чоловіків призовного віку та осіб, які залишили Україну з порушенням правил виїзду.

    Водночас наразі жодного остаточного рішення не ухвалено. Обговорення перебувають лише на етапі консультацій між державами-членами та інституціями Євросоюзу. Очікується, що подальшу долю системи тимчасового захисту міністри внутрішніх справ і міграції обговорять уже найближчими днями на засіданні Ради ЄС із питань юстиції та внутрішніх справ. Якщо країни-члени погодяться із необхідністю змін, тоді Європейська комісія повинна буде підготувати офіційну законодавчу пропозицію.

    Важливо, що ймовірні обмеження наразі стосуються лише нових заявників, які звертатимуться за тимчасовим захистом у майбутньому. Для українців, які вже отримали цей статус, правила поки що залишаються незмінними. Саме на цьому раніше наголошували представники Європейської комісії.

    Ще наприкінці лютого речник Єврокомісії Маркус Ламмерт заявляв, що чинне рішення про тимчасовий захист до березня 2027 року однаково поширюється на всіх українців незалежно від статі чи віку. За його словами, нинішні правила не передбачають жодних винятків для чоловіків призовного віку.

    Попри це, окремі країни вже почали порушувати питання перегляду підходів до українських біженців. Одним із найбільш активних прихильників жорсткіших правил стала Чехія. Раніше лідер чеської ультраправої партії SPD Томіо Окамура заявив про консультації щодо можливого припинення тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Політик стверджував, що значна частина українців регулярно повертається до України та виїжджає назад до ЄС, що, на його думку, ставить під сумнів необхідність подальшого захисту. Ці заяви викликали гостру дискусію як у Чехії, так і серед української громади.

    Додатковим фактором стала ситуація у країнах Північної Європи. Наприклад, Норвегія вже ухвалила рішення обмежити надання колективного захисту для українських чоловіків віком від 18 до 60 років. Відтепер такі заявники не отримуватимуть автоматичного статусу й повинні будуть проходити індивідуальну процедуру розгляду клопотань про притулок. Норвезький уряд пояснив своє рішення необхідністю посилення контролю над міграційними потоками.

    У самому ЄС аргументи прихильників жорсткішого підходу базуються переважно на двох тезах. Перша — кадрові проблеми України під час війни та необхідність збереження мобілізаційного ресурсу держави. Друга — підготовка до майбутньої відбудови країни, яка потребуватиме значної кількості працездатного населення. Деякі уряди вважають, що механізм тимчасового захисту має поступово трансформуватися із надзвичайного гуманітарного інструменту у більш вибіркову систему.

    Разом із тим правозахисники та експерти з міграційної політики попереджають про ризики дискримінації. На їхню думку, виключення цілої категорії людей лише за віком і статтю може суперечити принципам європейського права та створити численні судові спори. Крім того, значна частина чоловіків, які перебувають у ЄС, мають законні підстави для виїзду з України, працюють, сплачують податки та інтегрувалися у країнах перебування.

    За останніми даними Eurostat, станом на березень 2026 року статус тимчасового захисту в країнах ЄС мали понад 4,33 млн громадян України. Найбільше українців перебуває у Німеччині, Польщі та Чехії. Дорослі чоловіки становлять близько 26,6% усіх отримувачів цього статусу.

    Водночас спеціальна представниця ЄС з питань українців Ільва Йоганссон раніше заявляла, що очікує продовження системи тимчасового захисту щонайменше до 2028 року. Однак формат такого продовження залишається відкритим питанням. У Брюсселі вже визнають, що початковий механізм, який задумувався як короткострокове рішення, поступово перетворюється на довгострокову міграційну політику для мільйонів українців.

    Саме тому найближчі рішення Євросоюзу можуть стати одними з найважливіших для українських громадян за кордоном від початку повномасштабної війни. Поки що мова йде лише про політичні дискусії та робочі документи, однак сам факт появи таких пропозицій свідчить: питання майбутнього тимчасового захисту в Європі входить у нову фазу.

  • Франція розширює «ядерну парасольку» над Європою: Норвегія приєдналася до програми стримування через загрозу РФ

    Франція розширює «ядерну парасольку» над Європою: Норвегія приєдналася до програми стримування через загрозу РФ

    Норвегія офіційно приєдналася до французької програми ядерного стримування на тлі зростання загрози з боку Росії та масштабного переозброєння армії РФ. Відповідну оборонну угоду підписали президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре.

    Про це повідомляє французьке видання Le Monde.

    Домовленість передбачає поглиблення військової координації між Парижем і Осло, а також включення Норвегії до системи французького ядерного стримування, яку Макрон останніми місяцями активно просуває як основу нової архітектури безпеки Європи.

    Прем’єр Норвегії Йонас Гар Стьоре заявив, що рішення ухвалили через різке погіршення безпекової ситуації в Європі, повномасштабну війну Росії проти України та активне нарощування російського військового потенціалу.

    За його словами, угода має забезпечити «оперативну та скоординовану відповідь» у разі виникнення загроз для безпеки Норвегії та регіону загалом.

    При цьому сторони наголошують: документ не передбачає постійного розміщення французької ядерної зброї на території Норвегії у мирний час.

    Водночас домовленість значно розширює рівень взаємодії між країнами. Йдеться про спільне планування оборони, військові навчання, інтеграцію командних структур та можливість попереднього розміщення військової техніки.

    Крім того, учасники програми можуть тимчасово приймати на своїй території французькі «стратегічні військово-повітряні сили». За словами Макрона, це дозволяє розосередити сили по Європі та ускладнює потенційному противнику планування ударів.

    «Розосередження сил робить стримування більш ефективним і підвищує безпеку всього європейського простору», — пояснив французький президент.

    Участь Норвегії в програмі фактично означає, що у разі масштабної агресії проти країни Франція може розглядати це як загрозу для власної системи безпеки та відповісти всіма доступними засобами, включно з ядерним стримуванням.

    Норвегія має стратегічне значення для НАТО через свій кордон із Росією в Арктиці. Після початку повномасштабної війни в Україні Осло суттєво збільшило оборонні витрати та посилило військову співпрацю із союзниками.

    Особливе занепокоєння у норвезької влади викликає активність Росії у північних регіонах та Арктиці, де Москва останні роки нарощує військову інфраструктуру, модернізує флот і розширює присутність стратегічної авіації.

    Франція, своєю чергою, після виходу Великої Британії з ЄС залишається єдиною ядерною державою Європейського Союзу.

    За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), французький ядерний арсенал налічує близько 290 боєголовок. Це четвертий показник у світі після Росії, США та Китаю.

    Макрон ще у березні 2026 року представив концепцію європейського ядерного стримування. Вона передбачає використання французького ядерного потенціалу для посилення безпеки країн Європи в умовах зростання загроз з боку Росії та невизначеності щодо майбутньої ролі США у системі європейської оборони.

    Тоді французький президент заявив, що Європа повинна бути готовою самостійно гарантувати власну безпеку.

    Останні місяці Париж активно працює над розширенням програми. До неї вже приєдналися Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Нідерланди, Польща, Швеція та Велика Британія.

    Аналітики зазначають, що розширення французької «ядерної парасольки» стало відповіддю не лише на російську агресію проти України, а й на побоювання європейських союзників щодо можливого скорочення американської військової присутності в Європі.

    Окрему увагу привернули заяви Макрона про намір збільшити французький ядерний арсенал та засекретити частину інформації щодо його реальних масштабів.

    Французька влада пояснює це необхідністю адаптації до нових безпекових викликів.

    На цьому тлі Росія неодноразово критикувала плани Франції щодо розширення системи ядерного стримування в Європі, називаючи їх «провокаційними».

    У Кремлі заявляли, що подібні кроки лише підвищують напруженість у Європі та можуть спровокувати нову гонку озброєнь.

    Однак країни Європи дедалі активніше посилюють оборонну співпрацю після початку повномасштабної війни в Україні.

    Особливо це стосується держав Північної та Східної Європи, які розглядають Росію як головну довгострокову загрозу своїй безпеці.

    Норвегія останніми роками вже збільшила військові бюджети, розширила присутність союзників НАТО на своїй території та посилила співпрацю із США, Великою Британією та країнами Балтії.

    Тепер Осло фактично стає частиною нової системи європейського ядерного стримування, яку Париж намагається сформувати навколо Франції.

    Експерти зазначають, що це може стати одним із найважливіших безпекових зрушень у Європі за останні десятиліття.

  • Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія вперше за десятиліття втратила позицію найбільшого експортера трубопровідного природного газу у світі. За підсумками 2025 року лідером стала Норвегія, яка обійшла РФ за обсягами постачання газу трубопроводами.

    Про це повідомляє Deutsche Welle з посиланням на звіт Міжнародного газового союзу.

    Згідно з даними IGU, у 2025 році Норвегія експортувала трубопровідним транспортом 108,6 млрд кубометрів газу, тоді як російський показник становив 103,5 млрд кубометрів.

    Для Росії це стало символічною та стратегічною втратою. Протягом десятиліть Москва залишалася ключовим постачальником газу до Європи та використовувала енергоресурси як один із головних інструментів політичного впливу.

    Аналітики наголошують: нинішнє падіння — прямий наслідок повномасштабної війни проти України та подальшого різкого скорочення російських поставок до Європейського Союзу після 2022 року.

    У звіті IGU зазначається, що порівняно з 2005 роком обсяги трубопровідного експорту газу з РФ скоротилися більш ніж удвічі. Для порівняння: у середині 2000-х років Росія фактично домінувала на європейському ринку газу та залишалася беззаперечним світовим лідером у цьому сегменті.

    Після початку великої війни країни ЄС почали масштабну диверсифікацію енергетичних поставок. Європа різко скоротила закупівлі російського газу, наростила імпорт скрапленого природного газу та активніше переключилася на постачання з Норвегії, США, Катару та інших країн.

    На цьому тлі саме Норвегія стала одним із головних бенефіціарів енергетичної перебудови Європи. Країна суттєво збільшила роль у забезпеченні європейського ринку та фактично замінила значну частину російських поставок.

    Попри втрату європейського ринку, Росія намагається переорієнтувати газовий експорт на Азію, насамперед на Китай. Однак експерти зазначають, що така залежність від одного великого покупця суттєво послаблює переговорні позиції Москви.

    Особливу роль у цих планах відіграє проєкт газопроводу Сила Сибіру-2, який Росія та Китай обговорюють уже кілька років. Кремль розглядає його як один із головних інструментів компенсації втрат після обвалу експорту до Європи.

    Втім, у звіті IGU наголошується, що прогрес у реалізації проєкту залишається обмеженим. Китай не поспішає погоджувати умови Москви та активно використовує ситуацію для отримання вигідніших цін і контрактних умов.

    Аналітики вважають, що нинішня ситуація демонструє суттєву зміну глобального газового ринку. Якщо раніше Росія була майже незамінним постачальником для Європи, то тепер ринок став значно гнучкішим завдяки розвитку інфраструктури LNG, новим логістичним маршрутам та диверсифікації джерел постачання.

    У Міжнародному газовому союзі зазначають, що світовий ринок газу став набагато стійкішим до політичних криз та коливань поставок. Значну роль у цьому відіграли довгострокові контракти, будівництво нових LNG-терміналів та збільшення конкуренції між постачальниками.

    Серед головних драйверів майбутнього попиту на газ аналітики називають країни Азії — насамперед Китай та Індія. Саме азійський ринок, за прогнозами експертів, визначатиме глобальні тенденції у газовій галузі найближчими десятиліттями.

    Для Росії ж втрата лідерства є не лише економічним ударом, а й серйозною геополітичною поразкою. Газова залежність Європи довгі роки залишалася одним із ключових важелів впливу Кремля на західні країни.

    Тепер Москва фактично втратила значну частину цього інструменту, а європейський ринок дедалі швидше адаптується до життя без російського газу.