Golosnovinua.com

Позначка: окупація

  • Промислова руйнація Донбасу: Росія ліквідовує 68 із 69 шахт на окупованій Луганщині

    Промислова руйнація Донбасу: Росія ліквідовує 68 із 69 шахт на окупованій Луганщині

    Згідно з новою програмою розвитку вугільної промисловості Росії до 2050 року, затвердженою російським урядом 22 вересня, окупаційна влада остаточно згортає видобуток вугілля на більшості підприємств захопленого регіону. Із 69 шахт окупованої Луганщини, включених до основного фонду, 68 вже перебувають у процесі ліквідації.

    Підприємства тимчасово утримуються під контролем так званого «Главного управления реструктуризации шахт» за рахунок бюджетних коштів, проте їхнє відновлення у майбутньому не передбачено.

    Ключові факти та підсумки окупаційної політики:

    • Провал «інвестиційного» міфу: Якщо у 2024 році кремлівська влада гучно звітувала про передачу приватним інвесторам 11 шахт Луганщини, то станом на липень 2026 року в оренді приватного бізнесу залишилося лише одне підприємство.
    • Екологічна та соціальна катастрофа: Масова ліквідація шахт без належної консервації та екологічних заходів неминуче призведе до затоплення шахтних вод, отруєння ґрунтових вод і питних джерел у регіоні, а також до остаточного занепаду мономіст, що десятиліттями жили вугільною галуззю.
    • Політика Кремля: Фактична ліквідація вугільного сектору на Донбасі свідчить про те, що Росія розглядає окуповані території виключно як ресурсний придаток для швидкого виснаження, не плануючи жодних довгострокових інвестицій у відновлення їхньої економіки.

     

  • За українську мову, книжку чи прапор — переслідування: як живуть люди в окупації

    За українську мову, книжку чи прапор — переслідування: як живуть люди в окупації

    На окупованих Росією територіях звичайні для мирного життя речі — українська мова, книжки, прапори, шкільні підручники чи навіть старі фотографії — можуть стати приводом для обшуку, допиту або переслідування. Через страх люди змушені приховувати все, що може вказувати на їхній зв’язок з Україною.

    Особливо вразливими в таких умовах опинилися українські вчителі. У матеріалі «Української правди» описані історії трьох педагогинь із Луганщини та Херсонщини, які після окупації були змушені буквально ховати частину власного життя.

    Одна з них, директорка школи Світлана, забрала з подвір’я навчального закладу синьо-жовтий прапор, по якому вже проїхала російська військова техніка. Спочатку вона просто сховала його вдома, але після обшуків і погроз родина вирішила закопати прапор у землю — у скляній банці між будинком і погребом.

    Інша вчителька, Наталя з Херсонщини, до окупації викладала історію України. Після приходу російських військ вона почала свідомо змінювати зовнішність і поведінку, щоб не привертати уваги: перестала говорити українською в публічних місцях, не проявляла активності в соцмережах і намагалася виглядати максимально непомітно. Підручники з історії України вона спочатку ховала в шафі, потім у сараї, підвалі, а частину матеріалів закопувала подалі від будинку.

    Попри ризик, Наталя таємно продовжувала проводити онлайн-уроки української історії для своїх учнів. Після кожного заняття вона видаляла платформу, через яку працювала, щоб під час перевірки не залишалося слідів.

    Ще одна педагогиня, Олександра з Луганщини, мала вдома бібліотеку з понад тисячі книжок. Після того як у сусідній громаді затримали вчителя, вона почала ховати українську літературу за рядами російської класики. Під час обшуків російські військові перевіряли книжкові полиці, шукали прапори та звинувачували її в «нацизмі». Після цього частину українських книжок, прапорці та інші речі вона вночі спалила в котлі, аби вони не стали приводом для нового переслідування.

    Після виїзду з окупації жінка ще довго бачила сни, в яких повертається додому і боїться випадково заговорити українською. Водночас, попри втрату частини бібліотеки, вона поступово знову почала купувати книжки у новому місці проживання.

    Подібні історії не є поодинокими. За даними моніторингової місії ООН з прав людини, на окупованих територіях фіксувалася системна політика нав’язування російської ідентичності та придушення проявів української. В освітній сфері вчителів змушували переходити на російські програми, викладати російською мовою та використовувати матеріали, які виправдовують російське вторгнення. Українську літературу, зокрема книжки про Голодомор та історію України, вилучали як «екстремістську» або «націоналістичну».

    Freedom House у звіті «Свобода у світі – 2026» оцінив окуповані території України лише в 1 бал зі 100 за рівнем політичних і громадянських свобод. Для порівняння, підконтрольна Україні територія отримала 51 бал зі 100.

    Правозахисники також фіксували випадки, коли люди в окупації переходили на російську мову лише через присутність поруч російських військових, а українські прапори та символи приховували через ризик допитів і покарання.

    У результаті речі, які до війни були частиною повсякденного життя — книжка на полиці, прапор у школі чи українська мова вдома, — для багатьох людей в окупації перетворилися на потенційний доказ «нелояльності». Саме тому частина українців змушена була ховати, закопувати або знищувати власні речі лише для того, щоб зменшити ризик переслідувань.

  • Сюрприз до свята окупантів: партизани паралізували ключову залізницю росіян на півдн

    Сюрприз до свята окупантів: партизани паралізували ключову залізницю росіян на півдн

    Український військово-партизанський рух «АТЕШ» здійснив нову масштабну диверсію на тимчасово окупованих територіях, завдавши критичного удару по військовій логістиці російської армії. У понеділок, 30 вересня, представники підпілля повністю вивели з ладу три важливі залізничні вузли на стратегічному напрямку Донецьк – Мелітополь. Знаково, що ця операція відбулася саме в той день, коли кремлівська пропаганда з пафосом відзначала так званий «День возз’єднання», святкуючи чергову річницю незаконної анексії українських регіонів.

    Згідно з повідомленням підпільників, ретельно скоординована атака на транспортну інфраструктуру ворога відбулася поблизу трьох тимчасово окупованих населених пунктів: Луганське, Розівка та Молочанськ. Партизани успішно знищили релейні шафи, які безпосередньо відповідають за автоматизоване керування рухом поїздів. Знищення цього специфічного електронного обладнання робить абсолютно неможливим безпечний та швидкий пропуск важких військових ешелонів із бронетехнікою та особовим складом. Цей залізничний маршрут є життєво важливою артерією, через яку загарбники намагаються безперебійно живити свої передові підрозділи на південній лінії фронту.

    «Без цих вузлів порушується управління рухом ешелонів: сигналізація, стрілки та зв’язок на ділянках. «АТЕШ» методично перерізає шляхи постачання угруповання на півдні. Боєприпаси, техніка та жива сила окупантів залежать від цієї залізниці – і ми відрізаємо їх від постачання», – йдеться в офіційній заяві партизанського руху.

    Блокування південних логістичних маршрутів збігається із загальним ускладненням ситуації для російських військ та зростанням панічних настроїв у їхньому тилу. Нещодавно агенти підпілля спромоглися отримати доступ до закритої інформації, яка розкриває реальний стан справ у політичному керівництві країни-агресора. За їхніми розвідувальними даними, новообрані депутати Державної думи Російської Федерації під шаленим тиском родичів загиблих військовослужбовців були змушені готувати таємне звернення до власного міністерства оборони. У цьому закритому листі політики просили військове командування розглянути можливість термінового відведення армії з лиманського напрямку, де окупаційні сили продовжують зазнавати катастрофічних втрат.

     

  • Мала батьківщина під окупацією: звідки родом ексміністр оборони Михайло Федоров

    Мала батьківщина під окупацією: звідки родом ексміністр оборони Михайло Федоров

    Колишній міністр оборони України та один із головних архітекторів української цифровізації Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Саме там минули його дитячі роки, хоча подальше навчання та професійна кар’єра вже були пов’язані із Запоріжжям.

    Василівка розташована на важливому транспортному напрямку між Запоріжжям і Мелітополем. Після початку повномасштабного вторгнення місто опинилося під російською окупацією.

    Мала батьківщина під окупацією: звідки родом ексміністр оборони Михайло Федоров

    Сам Федоров в одному з великих інтерв’ю «Українській правді» докладно згадував Василівку як місце, яке сильно вплинуло на його характер і подальші амбіції. Він розповідав про складне пострадянське середовище, а також про бажання ще в юності вирватися за межі невеликого міста й займатися підприємництвом.

    Після школи Федоров вступив до Запорізького національного університету. Згодом він створив digital-агенцію SMMSTUDIO, а у 2019 році очолив цифровий напрям президентської кампанії Володимира Зеленського. Після виборів Федоров став віцепрем’єром і міністром цифрової трансформації та був одним із ключових посадовців, які розвивали проєкт «Дія».

    У січні 2026 року Верховна Рада призначила Федорова міністром оборони. За його кандидатуру тоді проголосували 277 народних депутатів. На цій посаді він працював до середини липня 2026 року.

    Після звільнення з Міноборони Федоров залишився в оборонно-технологічній сфері. Наприкінці серпня він погодився стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто з питань оборонних інновацій, водночас залишившись жити й працювати в Україні.

    Крім того, у вересні Федоров почав формувати команду для нового українського проєкту «Армія роботів», орієнтованого на розвиток роботизованих рішень для оборони.

    Тож шлях Федорова від невеликої Василівки до уряду та оборонних технологій почався в місті, яке сьогодні залишається під російською окупацією. Саме цей контраст — між малою батьківщиною на окупованій території та роботою над цифровою й оборонною трансформацією України — зараз є однією з помітних деталей його біографії.

  • В окупованому Маріуполі продали понад 3 тисячі квартир у новобудовах — Андрющенко

    В окупованому Маріуполі продали понад 3 тисячі квартир у новобудовах — Андрющенко

    В окупованому Маріуполі вже реалізували 3097 із 7088 квартир, передбачених у 14 великих житлових проєктах. Це близько 43,7% від загального обсягу. Такі дані оприлюднив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко. 

    Найвищі показники продажів мають комплекси, будівництво яких розпочалося раніше. За підрахунками Андрющенка, у «Домі з годинником» продано 204 із 234 квартир — близько 87%, у «Резиденції» — 167 із 237, а в «Резиденції II» — 97 зі 152. У «Ленінградському кварталі» реалізовано 1499 із 2453 квартир.

    Натомість новіші проєкти продаються повільніше. У «Садових кварталах» реалізовано 357 із 1779 помешкань, у ЖК «Чувства» — 19 зі 116, у «Жукова» — 38 із 249, а в «Домі біля моря» — 30 із 258.

    Окремо Андрющенко звернув увагу на темпи укладання угод. За його даними, лише в липні 2026 року в окупованому місті зареєстрували 305 операцій із квартирами в новобудовах, тобто в середньому майже по десять угод щодня.

    Керівник Центру вивчення окупації стверджує, що значну частину нового житла купують громадяни Росії, а сам ринок нерухомості використовується як один із механізмів заселення окупованого міста. Це оцінка Андрющенка; незалежно встановити громадянство покупців усіх 3097 квартир за відкритими даними неможливо.

    Російські сервіси нерухомості справді продовжують рекламувати новобудови в окупованому Маріуполі та пропонують для них іпотечні програми. Наприклад, станом на кінець вересня у відкритих каталогах квартири в окремих ЖК пропонувалися від приблизно 7,1 млн рублів із можливістю оформлення пільгової іпотеки.

    «Ненька інфо» раніше писала, що забудова окупованого Маріуполя стала окремим бізнесом для пов’язаних із Росією компаній, а для покупців із РФ застосовувалися пільгові іпотечні механізми. Реконструкція окупованого Маріуполя перетворилася на бізнес для кремлівських компаній — «Ненька інфо»

    Крім нової забудови, російська окупаційна адміністрація запровадила процедури визнання залишеного українцями житла «безхазяйним». Після цього такі квартири можуть переходити до так званої муніципальної власності за правилами, нав’язаними окупаційною владою. Про цю практику «Ненька інфо» також писала окремо.

    Таким чином, житлова політика РФ у Маріуполі охоплює одразу два процеси: активне будівництво і продаж нових квартир та перереєстрацію майна, власники якого були змушені залишити місто через війну. Українська влада не визнає російських адміністративних і майнових рішень на тимчасово окупованих територіях.

  • Голод у блокадних Олешках: українські дрони доставили людям близько 4 тонн їжі

    Голод у блокадних Олешках: українські дрони доставили людям близько 4 тонн їжі

    Українські військові разом із Херсонською ОВА провели одну з найбільших операцій із доставки гуманітарної допомоги в тимчасово окуповані Олешки. За словами голови ОВА Олександра Прокудіна, за допомогою безпілотників через Дніпро вдалося передати близько 4000 кг продуктів одразу на 100 визначених локацій міста.

    Такі доставки тривають системно з березня. До останньої операції залучили підрозділи морської піхоти, Нацгвардії та прикордонників.

    У місті, за даними української влади, залишаються близько двох тисяч цивільних, серед них десятки дітей. Люди фактично відрізані від нормального постачання продуктів, води, електрики та можливості безпечно виїхати.

    Російські військові, за словами Прокудіна, намагаються перешкоджати доставці допомоги: збивають дрони з продуктами, відбирають гуманітарні пакунки та переслідують місцевих за їх отримання.

    Ситуація в Олешках уже давно має ознаки гуманітарної катастрофи. «Ненька інфо» раніше писала, що місто перебуває на межі повного виснаження запасів, а централізоване постачання фактично зупинилося ще навесні. Тоді Всеукраїнська рада церков закликала Папу Римського та міжнародні організації втрутитися й допомогти врятувати мешканців міста.
    Гуманітарна катастрофа на межі вимирання: Рада церков благає Папу Римського врятувати заблоковані Олешки від голодної смерті

    Також «Ненька інфо» повідомляла, що Україна планує виносити питання гуманітарної блокади Олешок на міжнародний рівень і домагатися створення безпечного гуманітарного коридору.
    Олешки винесуть на Генасамблею ООН: Україна вимагає гуманітарного коридору для тисяч людей

    Поки гуманітарний коридор не створено, дрони залишаються одним із небагатьох способів доставити продукти людям на окупованій території. Саме тому операція з передачею близько чотирьох тонн їжі стала критично важливою для мешканців Олешок.

  • Тріумф абсурду та мілітаризації: як кремлівська хунта перетворила вибори до Держдуми на фарс із рекордною більшістю путінської партії

    Тріумф абсурду та мілітаризації: як кремлівська хунта перетворила вибори до Держдуми на фарс із рекордною більшістю путінської партії

    У Російській Федерації завершився черговий етап імітації виборчого процесу, який остаточно поховав навіть примарні залишки політичної конкуренції та правових норм. Так звані парламентські вибори до Державної Думи дев’ятого скликання дві тисячі двадцять шостого року очікувано пройшли за заздалегідь написаним у кабінетах адміністрації диктатора сценарієм, де не було місця жодній інтризі чи несподіванці. Головним підсумком цього пропагандистського спектаклю стало безпрецедентне зміцнення одноосібного контролю провладної партії «Єдина Росія», яка не просто зберегла, а суттєво розширила свою монопольну конституційну більшість. Офіційні дані підрахунку понад дев’яноста відсотків бюлетенів намалювали керівній політичній силі результат на рівні майже п’ятдесяти восьми відсотків голосів за партійними списками, що дозволило їй легко перетнути психологічну планку та залишити кишенькову системну опозицію далеко позаду.

    Справжній електоральний реванш режим забезпечив завдяки тотальному контролю над мажоритарними округами, де представники влади буквально викорінили будь-яке альтернативне представництво. Кандидати від «Єдиної Росії» здобули перемогу у двохсот восьми із двохсот двадцяти п’яти одномандатних округів по всій території країни-агресора, повністю підім’явши під себе навіть традиційно протестні мегаполіси, включно зі столицею. Разом із партійними списками це забезпечить путінській фракції щонайменше триста п’ятдесят п’ять депутатських крісел із чотирьохсот п’ятдесяти можливих, що стане абсолютною історичною рекордною кількістю за всі роки існування парламенту. Особливо показовим маркером нової законодавчої реальності стане поява у сесійній залі вісімдесяти шести безпосередніх учасників загарбницької війни проти України, які отримали мандати від керівної сили. Таким чином російський парламент остаточно перетворюється на відкритий та агресивний мілітарний орган, функцією якого стане беззаперечне схвалення будь-яких імперських авантюр воєнного кабінету.

    Щоб намалювати картинку всенародного схвалення, російська влада вдалася до рекордної мобілізації адміністративного ресурсу, намалювавши явку на рівні майже п’ятдесяти семи відсотків, що стало максимальним показником за останні десятиліття. Проте за фасадом парадних цифр криється тотальне придушення будь-яких паростків реальної опозиції. Напередодні старту виборчих перегонів Верховний суд держави-агресора повністю ліквідував реєстрацію федерального списку єдиної легальної партії з відносно антивоєнними позиціями, зачистивши від її представників і мажоритарні списки. Сам день голосування супроводжувався масовими вкиданнями, каруселями, примусовим згоном бюджетників на дільниці та прямим тиском силовиків, перетворивши підрахунок бюлетенів на цинічну фальсифікацію.

    Окремим кричущим злочином проти міжнародного права та суверенітету України стала спроба провести так зване волевиявлення на тимчасово окупованих територіях Донецької та Запорізької областей, а також у захопленому Криму. Окупаційні адміністрації бадьоро відзвітували про показні сімдесят відсотків підтримки партії диктатора, влаштовуючи вистави з озброєними автоматами конвоїрами біля виборчих урн. Незалежні аналітики та моніторингові центри зафіксували численні факти маніпуляцій, зокрема у зруйнованому Маріуполі, де загарбники масово вносили до списків прізвища давно загиблих або примусово депортованих містян задля створення ілюзії масовості. Цей штучний спектакль ніколи не отримає визнання у цивілізованому світі, а сформований у такий спосіб парламент агресора є абсолютно нелегітимним інструментом тиранії.

     

  • Гуманітарна катастрофа на межі вимирання: Рада церков благає Папу Римського врятувати заблоковані Олешки від голодної смерті

    Гуманітарна катастрофа на межі вимирання: Рада церков благає Папу Римського врятувати заблоковані Олешки від голодної смерті

    Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій б’є на сполох через катастрофічну гуманітарну ситуацію у тимчасово захоплених Олешках на Херсонщині, закликаючи світових духовних лідерів та міжнародну спільноту до негайного втручання задля порятунку цивільного населення. За різними оцінками, у смертельній пастці суцільної блокади наразі залишаються понад шість тисяч мирних жителів, серед яких близько двохсот дітей. Люди опинилися на межі фізичного виживання, перебуваючи під щоденною загрозою загибелі не лише від ворожої зброї, але й від виснаження, голоду та нестачі життєво необхідних медикаментів. Представники українських конфесій відверто наголошують, що місто фактично перетворилося на суцільну ізольовану зону лиха, де окупаційний режим свідомо влаштовує штучний мор проти беззахисних громадян.

    Ситуація із базовим життєзабезпеченням у місті вже досягла критичної точки неповернення. Згідно з оприлюдненими даними релігійних діячів, останні організовані поставки найпростішого продовольства до Олешок відбулися ще наприкінці травня дві тисячі двадцять шостого року, після чого будь-який підвіз їжі було повністю заблоковано загарбниками. Місцеві мешканці позбавлені найнеобхіднішого: у заблокованому населеному пункті спостерігається гострий дефіцит питної води, їжі, товарів першої необхідності та препаратів для важкохворих. Водночас російські військові підрозділи жорстко контролюють усі виїзди та чинять системні перешкоди, категорично забороняючи цивільним людям залишати смертельно небезпечну територію й виїжджати на безпечні регіони.

    Розташування міста у безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення лише поглиблює масштаби трагедії, адже залишки мирного населення щомиті перебувають під прицільними обстрілами артилерії та атаками ударних безпілотників. Міська критична інфраструктура наразі вщент зруйнована, у житлових кварталах повністю відсутнє електропостачання та централізована подача газу. До цієї побутової руїни додаються важкі наслідки екологічної катастрофи дві тисячі двадцять третього року, коли Олешки зазнали нищівного затоплення після навмисного підриву російськими військами греблі Каховської гідроелектростанції. Попри неодноразові зусилля української сторони щодо відкриття безпечних коридорів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець підтверджує, що держава-агресор протягом тривалого часу цинічно ігнорує будь-які офіційні запити та навідріз відмовляється узгоджувати організацію гуманітарних місій для порятунку цивільних.

    «Місто Олешки, розташоване на тимчасово окупованій російськими військами території України, перебуває в гуманітарній блокаді і стоїть на грані гуманітарної катастрофи», – підкреслили у своєму зверненні представники Всеукраїнської ради церков. З огляду на смертельну загрозу духовні лідери спрямували відчайдушний заклик до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої ради церков, Всесвітнього євангелічного альянсу, а також провідних світових правозахисних інституцій із проханням задіяти всі можливі важелі впливу, аби запобігти голодній загибелі безневинних людей. Одночасно Рада церков закликала держави-члени Організації Об’єднаних Націй та Міжнародний комітет Червоного Хреста рішуче проявити принциповість, створити дієву міжнародну місію та примусити окупантів розблокувати негайну евакуацію жителів міста-привида на підконтрольну Україні територію.

  • Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії»

    Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії»

    У Російській Федерації добігає кінця черговий масштабний фарс під виглядом парламентських виборів, який супроводжувався тотальними маніпуляціями, безпрецедентними фальсифікаціями та незаконним примусовим залученням тимчасово окупованих територій України. Згідно з попередніми підсумками кампанії дві тисячі двадцять шостого року, оприлюдненими центральною виборчою комісією країни-агресора після опрацювання понад дев’яноста відсотків бюлетенів, політичний ландшафт Державної думи очікувано не зазнає жодних реальних змін. Кремлівська партія влади «Єдина Росія» прогнозовано отримує 57,86 відсотка голосів, долаючи психологічну планку та повністю зберігаючи за собою неподільний монопольний контроль над парламентом. Решта підконтрольних режиму сил суттєво відстають: комуністи набирають 13,84 відсотка, ліберал-демократи зупинилися на позначці 8,90 відсотка, а представники фракції «Нові Люди» зафіксували скромні 7,94 відсотка підтримки. Водночас політичний проєкт «Справедлива Росія» з результатом 4,95 відсотка наразі не долає навіть прохідного п’ятивідсоткового бар’єра, залишаючи лідерство виключно за правлячою верхівкою.

    Навіть якщо показники партії влади за федеральними списками зазнали б мінімальних коливань, це жодним чином не позбавило б її одноосібної конституційної більшості. Головним інструментом збереження абсолютної влади стали зачищені одномандатні мажоритарні округи, де ставленики влади здобувають безапеляційні перемоги – зокрема, у російській столиці вони гарантовано забирають усі шістнадцять депутатських мандатів. Офіційна явка виборців склала 56,66 відсотка, що формально перевищує результати попередніх кампаній, проте цей показник є прямим наслідком примусової мобілізації виборців та безпрецедентного задіяння адміністративного ресурсу на федеральному рівні. Останні залишки реальної політичної конкуренції влада ліквідувала ще до старту перегонів через повний недопуск єдиної легальної антивоєнної партії «Яблуко», федеральний список та кандидатів якої Верховний суд РФ цинічно зняв за вигаданими позовами.

    Сам процес голосування традиційно супроводжувався масовими аномаліями, організованим підвезенням залежних бюджетників, масовими виборчими «каруселями» та прямим тиском на громадян, що повністю відкидалося виборчими органами окупантів. Проте найбільш цинічним виміром виборчої вистави стало проведення незаконного «волевиявлення» на тимчасово захоплених землях України, зокрема в частинах Донецької та Запорізької областей і на Кримському півострові, де окупаційні адміністрації намалювали «Єдиній Росії» понад сімдесят відсотків фіктивної підтримки.

    За інформацією українських дослідників та представників Центру вивчення окупації, для штучного завищення явки загарбники вдавалися до найбільш абсурдних фальсифікацій, зокрема в окупованому Маріуполі до списків масово вносили давно загиблих мешканців. При цьому російська влада свідомо уникає детальної публікації протоколів із захоплених українських міст, обмежуючись лише голослівними заявами пропаганди про нібито високу громадянську активність.

     

  • Фарс під дулами автоматів: МЗС України рознесло фейкові вибори Кремля в окупації та позбавило легітимності всю Держдуму РФ

    Фарс під дулами автоматів: МЗС України рознесло фейкові вибори Кремля в окупації та позбавило легітимності всю Держдуму РФ

    Міністерство закордонних справ України виступило з безкомпромісною та жорсткою заявою щодо чергової спроби держави-агресора організувати незаконне голосування на тимчасово захоплених українських територіях. Офіційний Київ категорично наголосив, що будь-яка імітація волевиявлення на так званих виборах до Державної думи Російської Федерації в умовах збройної окупації не має жодної юридичної сили та ніколи не змінить міжнародно визнаного суверенного статусу цих регіонів. Українські дипломати кваліфікували дії Москви як цинічну пропагандистську виставу, покликану створити примарну ілюзію всенародної підтримки агресивного та терористичного курсу кремлівського режиму.

    «Це фарс держави-окупанта, що не має нічого спільного з демократичними виборами і не створює жодних правових підстав для поширення юрисдикції Росії на будь-яку частину території України», – констатували у зовнішньополітичному відомстві. Дипломати окремо нагадали, що після початку російської збройної агресії у дві тисячі чотирнадцятому році єдиним справді легітимним відображенням позиції світу щодо окупованих територій залишаються результати голосувань на табло Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Зокрема, абсолютна більшість світової спільноти – сто сорок три держави – однозначно зафіксували незаконність будь-яких зазіхань Кремля на суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

    «Жодне «голосування», організоване Росією під дулами автоматів, не змінює міжнародно визнаного статусу цих територій. Тимчасова окупація не породжує для держави-окупанта суверенних прав», – підкреслили в МЗС. Україна офіційно заявила про повне невизнання ані самого факту проведення псевдовиборів, ані будь-яких сфальшованих окупаційною владою результатів. Відомство закликало іноземні уряди та впливові міжнародні організації публічно засудити незаконні кроки Росії, рішуче відмовитися від визнання їхніх наслідків та в жодному разі не розцінювати примусові дії заляканого цивільного населення як прояв законної політичної волі людей в окупації.

    Головне стратегічне завдання Москви полягає у спробі створити фальшиву видимість політичної та правової інтеграції загарбаних земель до власного простору, а також надати бодай якоїсь квазілегітимності представництву колаборантів у російському парламенті. Принципова реакція України покликана заблокувати будь-які спекуляції на міжнародній арені та чітко зафіксувати ці дії як черговий склад воєнного злочину. Водночас у міністерстві виступили із суворим застереженням до всіх осіб, причетних до організації чи проведення цього фарсу, попередивши про неминучу кримінальну відповідальність як у національній, так і в міжнародній юрисдикціях. Більше того, інкорпорація до складу російського парламенту самопроголошених представників із тимчасово окупованих територій України автоматично позбавляє легітимності весь склад Державної думи Російської Федерації.

    У відомстві резюмували, що будь-які електоральні процедури у сучасній путінській Росії давно перетворилися на порожній звук. Після більш ніж чверті століття диктаторського одноосібного правління Володимира Путіна в Російській Федерації повністю знищено базові демократичні інститути, свободу слова, політичний плюралізм та елементарну повагу до громадянських прав, а так звані вибори стали лише театралізованим спектаклем для зміцнення тоталітарної влади.