Golosnovinua.com

Позначка: паливна криза

  • Самарський НПЗ не перестає горіти: після атаки ЗСУ на заводі пожежа

    Самарський НПЗ не перестає горіти: після атаки ЗСУ на заводі пожежа

    У російській Самарі в ніч проти 23 вересня знову зафіксували пожежу на території Куйбишевського нафтопереробного заводу — одного з великих підприємств «Роснефти», яке лише напередодні стало ціллю Сил оборони України. На оприлюднених у мережі кадрах видно значне займання в промисловій зоні підприємства. При цьому достеменно невідомо, чи йдеться про повторний удар, чи про продовження або повторне займання після попередньої атаки.

    Про нову пожежу повідомили російські моніторингові та OSINT-канали. За їхніми даними, вогонь на території підприємства було помітно ще вночі, а вранці 23 вересня займання тривало. Водночас ані українська сторона, ані російська влада станом на ранок не повідомляли про новий підтверджений удар саме по Куйбишевському НПЗ.

    Тому наразі можна впевнено говорити лише про факт нової пожежі, але не про її причину.

    Напередодні ситуація була значно яснішою. Генеральний штаб ЗСУ офіційно повідомив, що протягом 21 вересня та в ніч проти 22 вересня Сили оборони України уразили два важливі об’єкти російської нафтопереробки — «Башнефть-УНПЗ» в Уфі та Куйбишевський НПЗ у Самарі.

    На території обох підприємств після ударів виникли пожежі. У Генштабі наголосили, що продукція цих НПЗ використовується для забезпечення потреб російської армії.

    Що саме могло бути уражено

    Додаткові деталі 22 вересня повідомила українська оборонна компанія Fire Point.

    За її попередніми даними, на Куйбишевському НПЗ були уражені установки первинної переробки нафти АВТ-4 та АВТ-5. Саме такі установки належать до ключових елементів технологічного ланцюга НПЗ: через них проходить сира нафта на початковому етапі переробки.

    Це означає, що навіть за відсутності повного знищення підприємства пошкодження таких установок потенційно може суттєво впливати на обсяги роботи заводу. Водночас остаточний масштаб пошкоджень офіційно ще не підтверджений.

    OSINT-аналітики ще 22 вересня геолокували пожежу саме на території Куйбишевського НПЗ. На відео й фотографіях очевидців було видно великий стовп диму над промисловою зоною Самари.

    Що відомо про сам завод

    Куйбишевський НПЗ входить до структури «Роснефти» та є частиною великого Самарського нафтопереробного вузла.

    За даними Генштабу України, його номінальна потужність становить приблизно 7 млн тонн нафти на рік. Підприємство виробляє бензин, дизельне пальне, мазут та понад 30 інших видів нафтопродуктів.

    Фактичні показники останніх років були дещо нижчими. За даними Forbes Ukraine, у 2024 році завод переробив близько 4,7 млн тонн нафти, або приблизно 94 тисячі барелів на добу. Тоді підприємство виробило близько 800 тисяч тонн бензину, 1,4 млн тонн дизельного пального та 1,3 млн тонн мазуту.

    Разом із Новокуйбишевським та Сизранським НПЗ підприємство формує один із найбільших нафтопереробних кластерів Поволжя.

    Завод атакують не вперше

    Куйбишевський НПЗ уже неодноразово опинявся під ударами безпілотників.

    У серпні 2025 року підприємство тимчасово припиняло переробку після однієї з атак. У червні 2026 року після чергового удару завод також зупиняв окремі виробничі процеси.

    Нова атака відбулася на тлі значно ширшої кампанії ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі.

    За останні місяці повідомлялося про зупинки або пошкодження Сизранського, Саратовського, Ярославського та Московського НПЗ. Зокрема, Reuters повідомляв, що після атак у вересні повністю або частково припиняли роботу підприємства в Сизрані та Саратові, а на Ярославському НПЗ була пошкоджена установка, що забезпечувала близько 40% переробки заводу.

    «Ненька інфо» раніше також писала про системне зростання інтенсивності ударів по російських НПЗ. Українські удари по НПЗ РФ вийшли на пік із кінця 2025 року

    У квітні 2026 року кількість атак на російську нафтову інфраструктуру досягла найвищого рівня щонайменше з кінця попереднього року. Йшлося не лише про самі заводи, а й про резервуарні парки, насосні станції, термінали та інші об’єкти паливної системи.

    Російська нафтопереробка відчуває дедалі більший тиск

    Регулярні удари вже позначилися на роботі російської паливної системи.

    Наприкінці серпня «Ненька інфо» писала, що серія атак по великих НПЗ призвела до дефіциту виробництва бензину відносно внутрішнього споживання. Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    За наведеними у матеріалі оцінками, наприкінці літа російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу при внутрішній потребі приблизно 115 тисяч тонн.

    Ще один показовий випадок стався 17 вересня, коли масований наліт безпілотників охопив понад 20 регіонів Росії. Тоді повідомлялося про нові пожежі на нафтопереробних підприємствах та інших об’єктах. Сотні дронів накрили понад 20 регіонів Росії: палають НПЗ і район військового аеродрому

    Що відомо про жертви атаки 22 вересня

    Російська влада заявляла, що під час масованої атаки на Самарську область 22 вересня загинула одна людина та ще четверо отримали поранення.

    Губернатор В’ячеслав Федорищев стверджував, що частина уламків безпілотників упала на приватні будинки та автомобілі. Він заявляв про «десятки» збитих дронів, однак конкретно Куйбишевський НПЗ у своєму першому повідомленні не називав.

    Російське Міноборони того дня заявило про сотні перехоплених безпілотників у різних регіонах країни. Ці цифри незалежно перевірити неможливо.

    Водночас факт ураження самого НПЗ згодом окремо підтвердив Генштаб України.

    Таким чином, станом на ранок 23 вересня Куйбишевський НПЗ уже другу добу залишається в центрі уваги через великі пожежі.

    Підтверджено, що 21–22 вересня підприємство атакували Сили оборони України, а на його території виникло займання. За попередньою інформацією Fire Point, удар припав на дві установки первинної переробки нафти.

    А ось причина нової пожежі в ніч на 23 вересня поки залишається невідомою. Повідомлень про нове підтверджене ураження заводу немає, тому стверджувати, що підприємство зазнало повторного удару, наразі передчасно.

    Проте сам факт того, що вогонь на одному з важливих підприємств російської нафтопереробки знову було видно через добу після атаки, свідчить про серйозність інциденту та можливі тривалі наслідки для роботи НПЗ.

  • Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Трамп звинуватив Україну в рекордних цінах на дизель, але цифри Bloomberg вказали на іншого винуватця

    Світовий ринок дизельного пального опинився в одному з найгостріших дефіцитів останніх років, а ціни у США та Європі вже оновлюють історичні максимуми. Президент США Дональд Трамп пов’язує кризу насамперед із російсько-українською війною та ударами України по російських нафтопереробних заводах. Однак підрахунки Bloomberg свідчать: найбільший обсяг постачань цього року світовий ринок втратив через конфлікт на Близькому Сході та перебої з експортом нафтопродуктів із регіону Перської затоки.

    Трамп останніми днями неодноразово заявляв, що удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють проблеми не лише для Москви, а й для глобального паливного ринку. 13 вересня президент США публічно закликав Володимира Зеленського припинити атаки на російські підприємства, які виробляють дизель. За словами Трампа, скорочення російських поставок призводить до глобального дефіциту пального, тоді як Україна має інші можливі цілі для далекобійних ударів.

    Про цю заяву раніше вже писала Nenka.info у матеріалі «Це шкодить усьому світу»: Трамп закликав Зеленського припинити удари по виробництву дизеля в Росії. Там ішлося про те, що українські атаки серйозно скоротили можливості російської нафтопереробки, однак причини світового дефіциту значно ширші за ситуацію навколо російських НПЗ.

    Саме це тепер показують і розрахунки Bloomberg. Видання порівняло дані Energy Aspects, Kpler і Vortexa та консультації з учасниками ринку. За наведеними оцінками, у період із березня по серпень 2026 року Близький Схід постачав приблизно на 770 тисяч барелів дизеля на добу менше, ніж за аналогічний період минулого року. Скорочення російських поставок за той самий проміжок оцінюється приблизно у 350 тисяч барелів на добу.

    Отже, якщо дивитися лише на фізичний обсяг пального, який зник із міжнародного ринку протягом цього періоду, втрати через близькосхідну кризу були більш ніж удвічі більшими.

    Причиною стала війна за участю США, Ізраїлю та Ірану, яка різко змінила баланс нафтового ринку. Через бойові дії та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку скоротилися поставки не лише сирої нафти, а й уже готових нафтопродуктів. Навіть після часткового відновлення руху танкерів експорт дизелю та авіаційного пального залишався обмеженим. Reuters також зазначає, що конфлікти на Близькому Сході разом із проблемами російської нафтопереробки створили надзвичайно напружену ситуацію на ринку.

    Ситуація з Росією, однак, також стала важливим фактором — особливо влітку. Українські далекобійні удари по російських НПЗ змусили окремі підприємства зупиняти установки або скорочувати переробку. До кінця серпня виробництво бензину в Росії, за даними Reuters, у певний момент покривало лише близько 70% внутрішнього попиту. Москва була змушена обмежувати продажі в окремих регіонах, нарощувати імпорт і продовжувати заборону на експорт частини пального.

    У липні та серпні скорочення російських поставок дизелю стало особливо відчутним. Саме тоді російська влада запровадила обмеження на експорт, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок. У серпні морський експорт російських нафтопродуктів дещо відновився порівняно з липнем, але залишався приблизно на 50% нижчим, ніж роком раніше. Reuters пов’язував падіння, зокрема, з українськими атаками та експортними обмеженнями.

    Проблема полягає в тому, що російські втрати почали тиснути на ринок тоді, коли запас міцності вже був майже вичерпаний Близьким Сходом. Саме тому навіть менший за обсягом додатковий дефіцит міг дати непропорційно сильний ефект для ціни.

    Як пояснив Bloomberg керівник напряму нафтопродуктів FGE NexantECA Юджин Ліндел, за абсолютними обсягами більший вплив мав Іран, однак ринкова ціна формується на останніх доступних обсягах. Тобто вилучення ще кількох сотень тисяч барелів із уже дефіцитного ринку здатне викликати значно сильніший стрибок котирувань.

    Наслідки вже видно у США. На початку вересня середня американська ціна дизеля встановила новий рекорд, перевищивши попередній максимум 2022 року. Reuters повідомляв, що з початку американсько-ізраїльського конфлікту з Іраном ціни на дизель у США зросли приблизно на 55%. Запаси пального, особливо на східному узбережжі країни, опустилися до надзвичайно низьких рівнів.

    Дизель має особливе значення для економіки, оскільки використовується вантажним транспортом, сільськогосподарською технікою, будівельними машинами та частиною промисловості. Тому його здорожчання поступово переходить у вартість перевезень, продуктів і товарів. Reuters зазначає, що рекордні ціни можуть стати серйозною економічною проблемою для адміністрації Трампа.

    Сам Білий дім позицію президента не змінив. Адміністрація наполягає, що російсько-українська війна та скорочення російського експорту суттєво посилили дефіцит дизелю. І це твердження частково підтверджується ринковими даними: Росія історично є одним із найбільших світових експортерів дизельного пального, тому втрата значної частини її поставок дійсно впливає на ціни.

    Однак цифри не підтверджують тезу, що саме українські удари були єдиною або найбільшою причиною нинішньої кризи. Bloomberg оцінює більші фізичні втрати постачань саме на Близькому Сході, а Reuters також називає одночасно кілька факторів — іранський конфлікт, удари по російських НПЗ, експортні обмеження та надзвичайно низькі запаси.

    Тим часом удари по російській нафтопереробці продовжуються. 20 вересня дрони досягли Московського НПЗ у Капотні — одного з ключових постачальників пального для російської столиці. Про наслідки цієї атаки Nenka.info докладно писала у матеріалі про удар по заводу, який забезпечує значну частину паливного ринку Москви. Reuters також підтвердив пошкодження об’єкта під час масштабної атаки на Московський регіон.

    Навіть можливе припинення взаємних ударів по енергетичних об’єктах не означатиме миттєвого повернення дешевого дизелю. Частині пошкоджених НПЗ потрібен час на ремонт, а проблеми з постачанням із Перської затоки залишаються окремим фактором. Саме тому нинішню паливну кризу правильніше розглядати як результат накладання кількох шоків, а не наслідок однієї війни або однієї серії ударів.

  • Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

    Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

    Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

    Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

    Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

    І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

    Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

    Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

    Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

    Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

    Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

    Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

    Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

    Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

    Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

    Росія почала масово завозити бензин

    Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

    Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

    Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

    17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

    Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

    За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

    Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

    Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

    Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

    Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

    А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

    Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

    Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

    Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

    Росія перекриває власний експорт

    Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

    29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

    При цьому обмеження значно ширші.

    За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

    І це вже має наслідки не тільки для Росії.

    Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

    Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

    Обмеження повертаються і на російські АЗС

    Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

    За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

    Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

    За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

    Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

    За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

    Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі

    Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

    Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

    НПЗ — інша історія.

    Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

    Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

    Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

    І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

    Москва потрапляє у неприємну дилему

    Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

    Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

    Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

    Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

    А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

    Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

    Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

    При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

    Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

    Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

    Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

    І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

    А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.

  • «Ніхто не хоче потрапити під санкції»: казахстанські НПЗ відмовилися постачати бензин до РФ попри квоти

    «Ніхто не хоче потрапити під санкції»: казахстанські НПЗ відмовилися постачати бензин до РФ попри квоти

    Найбільші нафтопереробні заводи Казахстану (зокрема Павлодарський та Атирауський НПЗ) не стали використовувати виділені урядом квоти на експорт бензину до Росії. За даними агентства Reuters, казахстанські ресурсовласники побоюються вторинних санкцій Заходу, розрахунків через російські банки, а також зважають на високі ціни та внутрішній дефіцит палива.

    Ключові деталі та причини відмови

    • Страх перед санкціями та проблеми з банками: Головними чинниками відмови стали складнощі під час проведення фінансових операцій через банківську систему РФ і ризик потрапити під підсанкційні обмеження західних країн.
    • Невикористані експортні квоти: Попри те, що Міненерго Казахстану дозволило експорт десятків тисяч тонн бензину АІ-92, ключові НПЗ країни відмовилися від вантажовідправлень.
    • Суттєвий ціновий розрив: Казахстанське пальне виявилося надто дорогим для російських покупців — ціна становить близько $1100–1200 за тонну, що майже на 43% перевищує біржові котирування в Росії.
    • Внутрішній дефіцит у Казахстані: У країні триває сезонний пік споживання, через що першочерговим завданням НПЗ є забезпечення власного ринку.
    • Поодинокий виняток: Єдиним підприємством, яке погодилося постачати незначні обсяги пального, став порівняно невеликий завод «Конденсат» (потужністю 850 тис. тонн на рік).

    З висловлювань джерел Reuters у нафтовій галузі:

    «Незважаючи на виділені квоти, ресурсовласники нафтопродуктів не планують експортувати бензин до РФ. Головні причини — ризик потрапити під західні обмеження та проблеми з розрахунками через російські банки. Ніхто не хоче потрапити під санкції».

  • Бензин зникає, заправки вводять ліміти: Росію накрила нова хвиля паливної кризи

    Бензин зникає, заправки вводять ліміти: Росію накрила нова хвиля паливної кризи

    Російський паливний ринок після нетривалого полегшення знову входить у кризову фазу. У регіонах РФ повертаються обмеження на продаж бензину, на окремих АЗС зникають популярні марки пального, а водіям дозволяють заправлятися лише раз на добу або відповідно до парних і непарних номерів автомобілів. Нова хвиля перебоїв збіглася з черговою серією українських ударів по російських нафтопереробних заводах, частина яких була змушена скоротити або повністю зупинити виробництво.

    За даними The Moscow Times, із початку серпня обмеження на вільний продаж бензину знову запровадили щонайменше у п’яти російських регіонах. Водночас ті чи інші проблеми з пальним — дефіцит окремих марок, ліміти, черги або спеціальний порядок заправлення — після нової хвилі ударів фіксують уже більш ніж у 20 регіонах РФ, включно з Московським регіоном.

    Одними з останніх обмеження повернули Астраханська та Іркутська області.

    В Іркутській області мережа «КрайсНефть» 13 серпня обмежила продаж бензину АІ-92, АІ-95 та АІ-98 до 30 літрів на один автомобіль. Окремо встановлений ліміт на заправлення каністр — не більш як 20 літрів. Компанія назвала такий крок превентивним заходом для стабільної роботи мережі.

    У місті Бодайбо ситуація ще жорсткіша. За повідомленнями місцевих жителів, бензин АІ-92 відпускають максимум по 20 літрів і не частіше одного разу на добу. АІ-95, за даними The Moscow Times, немає у продажу ще з 1 серпня.

    В Астраханській області місцева влада запровадила ліміт до 40 літрів бензину на один автомобіль. Частину АЗС перевели на обмежений графік. Губернатор Ігор Бабушкін пояснив рішення необхідністю зменшити ажіотажний попит і стабілізувати запаси пального.

    Після удару по Орську НПЗ зупинився повністю

    Найбільш показова ситуація зараз складається в Оренбурзькій області.

    11 серпня українські військові повідомили про удар по НПЗ «Орскнефтеоргсинтез». Через два дні губернатор області Євген Солнцев визнав, що підприємство повністю зупинило роботу. За його словами, уламки пошкодили ключове обладнання, відновити яке швидко неможливо. Частина техніки імпортна, а санкції ускладнюють її заміну, тому ремонт може тривати до шести місяців.

    Орський НПЗ має потужність приблизно 6 млн тонн нафти на рік і виробляє бензин, дизельне та авіаційне пальне, мазут, бітум та інші нафтопродукти. Після його зупинки регіональна влада вже попередила, що Оренбурзька область буде змушена покладатися на постачання пального з інших регіонів.

    Станом на 13 серпня в області працювали лише близько 80% із 287 АЗС. Пріоритет під час заправлення надали екстреним і спеціальним службам, а поліція та волонтери допомагали регулювати потоки автомобілів біля заправок.

    Для звичайних водіїв запровадили ліміти: не більш як 30 літрів АІ-92 або АІ-95 в одні руки. Продаж бензину в каністри заборонили. Дизель дозволяють купувати в обсязі до 60 літрів у населених пунктах і до 200 літрів на трасах.

    Волгоград спробував скасувати ліміти — але повернув їх за кілька днів

    Подібний сценарій повторився у Волгоградській області.

    28 липня після певної стабілізації місцеві мережі «Лукойл» і «Газпром» скасували обмеження на продаж пального. Однак уже 1 серпня ліміти довелося повернути: водіям знову дозволили купувати не більш як 40 літрів бензину за одну заправку.

    Це сталося після удару по Волгоградському НПЗ «Лукойл-Волгограднефтепереработка» потужністю понад 15 млн тонн нафти на рік. Обмеження торкнулися і дизеля: у межах міста встановлено ліміт 60 літрів, на трасах — до 200.

    У Липецькій області обмеження поширилися на АЗС «Газпрому», «Лукойлу», Teboil та «Роснефти». Там на один автомобіль дозволяють продавати не більш як 30 літрів бензину. Дизельного пального ці ліміти не стосуються.

    У деяких регіонах запроваджують ще незвичніші схеми — заправлення автомобілів за принципом парних і непарних номерів або можливість отримати бензин лише раз на добу.

    На початку липня Росія виробляла лише 65% потрібного бензину

    Поточна криза не виникла раптово.

    Ще на початку липня Reuters із посиланням на галузеві джерела повідомляв, що виробництво бензину в Росії після зупинки великих НПЗ впало до рівня, еквівалентного лише близько 65% сезонного внутрішнього попиту. Добова нестача бензину тоді становила приблизно 40–45 тисяч тонн, або близько 35% від потреби.

    Одночасно припинили або суттєво скоротили роботу кілька великих підприємств, серед яких НПЗ NORSI, Омський і Саратовський заводи. Омський НПЗ є найбільшим нафтопереробним підприємством Росії та одним із ключових виробників бензину.

    Уряд РФ намагався перекрити дефіцит кількома способами.

    Москва почала активніше використовувати резерви, перенаправляти пальне між регіонами, різко наростила імпорт із Білорусі, а також почала закуповувати бензин в Індії, Казахстані та Марокко.

    Особливо показова ситуація з білоруським паливом.

    У липні поставки бензину з Білорусі до Росії залізницею зросли на 13% порівняно з червнем і досягли 212 тисяч тонн. Постачання дизеля подвоїлося — до 162 тисяч тонн. За перші сім місяців 2026 року імпорт білоруського бензину до РФ збільшився у 25 разів порівняно з аналогічним періодом 2025-го, а дизельного пального — майже у сім разів.

    Росія навіть заборонила експорт свого пального

    Масштаб проблеми видно і з рішень федерального уряду.

    30 липня Москва продовжила заборону на експорт бензину та дизельного пального до 31 січня 2027 року. Російська влада прямо пояснила цей захід необхідністю стабілізувати внутрішній ринок після серії атак на нафтопереробні заводи, які спричинили дефіцит та стрибок цін.

    Обмеження поширили не лише на бензин і дизель, а й на суднове пальне та газойлі. Для аграріїв, які проводять збиральну кампанію, уряд був змушений запровадити окремий механізм гарантованого забезпечення паливом.

    На цьому тлі різко скоротився й російський експорт нафтопродуктів.

    У липні морський експорт нафтопродуктів РФ зменшився на 33,3% порівняно з червнем і на 54,7% у річному вимірі — до 3,93 млн тонн. Reuters пов’язує падіння передусім із позаплановими ремонтами та зупинками НПЗ після атак безпілотників.

    Постачання нафтопродуктів через балтійські порти Приморськ, Висоцьк, Санкт-Петербург та Усть-Луга впали на 16% за місяць, через Чорне та Азовське моря — на 49%, а через арктичні порти Мурманська та Архангельська — більш ніж на 85%.

    Дефіцит уже б’є по російській економіці

    Нестача пального перестала бути проблемою лише автомобілістів.

    Reuters повідомляє, що протягом останнього місяця ціни на пальне для російських транспортних компаній зросли приблизно на 16–18%. Через це собівартість вантажних перевезень піднялася на 4,5–5,5%, а частина логістичних операторів почала відмовлятися від довгих маршрутів і переходити на коротші перевезення.

    У липні — під час найгострішої фази кризи — тарифи на автомобільні вантажні перевезення зросли в середньому на 12–15%, а на окремих маршрутах та у деяких регіонах — до 50%. Дизель становить близько 30% собівартості вантажних перевезень.

    Особливо сильно дефіцит відчувається у Сибіру та на маршрутах із Китаю. У Забайкальському краї вантажівки можуть чекати пальне по два-три дні. Вартість доставки вантажу з Китаю до Москви зросла майже на третину — приблизно до 1,1–1,2 млн рублів за рейс.

    Через це компанії дедалі активніше шукають альтернативу автомобільному транспорту. Попит на прямі залізничні перевезення зріс приблизно на 18–20%, а на морські — на 10–12%.

    Навіть Москва вже не повністю захищена від дефіциту

    Російська влада довгий час намагалася захистити столичний регіон від наслідків кризи.

    У липні паливо з Уралу та Сибіру масово перенаправляли до Москви, а імпорт із Білорусі використовували для компенсації втрат після удару по Московському НПЗ. У середині липня ситуацію вдалося частково стабілізувати.

    Москва і Московська область споживають близько 6 млн тонн бензину на рік, тому для Кремля стабільне забезпечення столиці залишається одним із пріоритетів. Однак уже 13 серпня The Moscow Times знову повідомило про зникнення бензину на окремих АЗС Московського регіону.

    Таким чином, нова хвиля перебоїв показує, що тимчасове поліпшення наприкінці липня не вирішило системної проблеми.

    Росія одночасно змушена ремонтувати пошкоджені НПЗ, імпортувати дедалі більше пального, обмежувати його експорт, перекидати бензин між регіонами та вводити ліміти для власних громадян. Після повної зупинки Орського НПЗ і нових атак ситуація знову почала погіршуватися.

    Якщо удари по великих нафтопереробних заводах продовжаться, навантаження на логістику та залишкові потужності російської нафтопереробки лише зростатиме. При цьому навіть стабілізація постачання вже не гарантує швидкого повернення цін до попередніх рівнів: представники транспортної галузі Reuters прямо говорять, що компанії намагатимуться компенсувати втрати, понесені під час паливної кризи.

  • Нічна атака на НПЗ у Росії: у двох регіонах спалахнули масштабні пожежі

    Нічна атака на НПЗ у Росії: у двох регіонах спалахнули масштабні пожежі

    У ніч на 8 серпня Краснодарський край та Самарську область Росії атакували безпілотники. Під удар, за повідомленнями російських джерел та місцевої влади, могли потрапити два нафтопереробні заводи — Ільський НПЗ у Краснодарському краї та Сизранський НПЗ у Самарській області. Після атаки очевидці повідомляли про пожежі, густий дим та масштабне загоряння на території промислових підприємств.

    Про атаку повідомляють російські OSINT-канали. Водночас інформацію про удари по промислових об’єктах частково підтвердила російська влада.

    Одним із головних об’єктів атаки став Сизранський нафтопереробний завод у Самарській області. У нічний час місцеві жителі повідомляли про вибухи та безпілотники в районі підприємства. Пізніше у мережі почали з’являтися відео з території НПЗ, на яких видно сильне загоряння, червоне зарево та густий чорний дим.

    Російські Telegram-канали стверджували, що безпілотники могли атакувати район установки атмосферно-вакуумної перегонки нафти та резервуарів із нафтопродуктами. Однак точний характер пошкоджень та масштаби наслідків атаки наразі офіційно не розкриті.

    Факт атаки на одне з промислових підприємств Самарської області підтвердив губернатор регіону В’ячеслав Федорищев. За його словами, вночі підприємство зазнало атаки безпілотників.

    «Одне з промислових підприємств Самарської області сьогодні вночі зазнало атаки ворожих безпілотників. Наразі триває ліквідація наслідків. Оперативні служби працюють на місці падіння безпілотників. Інформація щодо постраждалих уточнюється», — повідомив російський губернатор.

    При цьому російська влада традиційно не уточнила, які саме пошкодження отримало підприємство. Водночас оприлюднені місцевими пабліками кадри свідчать про масштабну пожежу в районі НПЗ.

    Другим об’єктом, який зазнав пошкоджень унаслідок нічної атаки, став Ільський нафтопереробний завод у Краснодарському краї. Місцевий оперативний штаб повідомив про падіння уламків безпілотників на території підприємства.

    За офіційною інформацією, після падіння уламків на території Ільського НПЗ виникло загоряння. На оприлюднених відео видно вогонь та густий дим, а також роботу російських екстрених служб, які намагалися ліквідувати наслідки інциденту.

    Таким чином, протягом однієї ночі повідомлення про ураження одразу двох нафтопереробних підприємств з’явилися у двох віддалених регіонах Росії. Відстань між Краснодарським краєм та Самарською областю становить сотні кілометрів, що свідчить про масштаб географії нічної атаки.

    Наразі немає підтверджених даних про точну кількість безпілотників, які брали участь в атаці, а також про остаточний обсяг пошкоджень на обох підприємствах. Не встановлено і те, чи зупинялися виробничі потужності НПЗ повністю або частково після ударів.

    Атаки на російські нафтопереробні підприємства останніми місяцями стали одним із ключових напрямків ударів українських безпілотників по військово-промисловій та енергетичній інфраструктурі РФ. НПЗ мають стратегічне значення для Росії, оскільки забезпечують виробництво бензину, дизельного пального, авіаційного пального та інших нафтопродуктів.

    Пошкодження таких підприємств створює проблеми не лише для нафтової галузі, а й для внутрішнього паливного ринку Росії. Якщо частина потужностей тимчасово припиняє роботу, це може скорочувати обсяги виробництва нафтопродуктів та ускладнювати їх постачання в окремі регіони.

    Російський паливний сектор уже стикається з дефіцитом бензину. В окремих регіонах РФ водії повідомляють про черги на автозаправних станціях, перебої з поставками та зростання вартості пального. На цьому тлі нові удари по НПЗ можуть посилити тиск на внутрішній ринок.

    Одним із останніх об’єктів атаки став Ярославський нафтопереробний завод. Українська сторона повідомляла про ураження підприємства, яке має важливе значення для виробництва та постачання нафтопродуктів у центральній частині Росії.

    Проблеми російської нафтопереробки вже змушують Москву шукати альтернативні джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшує імпорт нафтопродуктів та використовує поставки з Білорусі для компенсації дефіциту на внутрішньому ринку.

    Водночас масштаби впливу кожної окремої атаки на загальний паливний баланс Росії залежать від характеру пошкоджень. Якщо уражено окремі установки, підприємство може продовжити роботу частково. У випадку серйозних пошкоджень відновлення може тривати значно довше та потребувати складного ремонту.

    Наразі російські служби продовжують ліквідовувати наслідки нічної атаки. Інформація про можливих постраждалих та остаточні збитки уточнюється. Українська сторона офіційно не брала на себе відповідальність за удари по Сизранському та Ільському НПЗ.

    Нічна атака стала черговим епізодом кампанії ударів по російській енергетичній інфраструктурі. На тлі проблем із виробництвом і постачанням пального нові пожежі на НПЗ можуть створити для російської влади додаткові труднощі з підтриманням стабільності паливного ринку.

  • Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Російський диктатор Володимир Путін на тлі підготовки до майбутньої виборчої кампанії активно відвідує регіони РФ, де його приїзди супроводжуються раптовим зникненням дефіциту бензину. Паливо, яке до цього тижнями було відсутнє на автозаправках, перед візитами президента Росії знову з’являється у продажу, причому за значно нижчими цінами.

    Про це пише французьке видання Le Monde.

    Журналісти звернули увагу на те, що в регіонах, які відвідує Путін, напередодні його приїзду відбуваються помітні зміни на паливному ринку. Навіть ті автозаправні станції, які через дефіцит протягом тривалого часу залишалися без бензину, раптово отримують поставки.

    Одним із показових прикладів стало місто Красноярськ, яке Путін відвідав 3 серпня. Місцеві жителі до цього стикалися з серйозними проблемами із придбанням пального, однак безпосередньо перед приїздом російського президента ситуація різко змінилася.

    Як зазначає Le Monde, бензин з’явився практично на всіх автозаправках міста. При цьому ціна виявилася значно нижчою за ту, до якої встигли звикнути російські водії на тлі дефіциту.

    Молодий водій, якого цитує російське ЗМІ «Ехо», емоційно відреагував на ситуацію, заявивши, що протягом двох днів у Красноярську вже не потрібно було стояти у довгих чергах за пальним. За його словами, бензин продавався приблизно по 67 рублів за літр замість звичних у кризовий період 140 рублів.

    «І все це завдяки Володимиру Володимировичу! Дякуємо, що завітали до нас», — сказав водій.

    Раптове покращення ситуації з пальним стало приводом для численних жартів та іронічних коментарів у російських соціальних мережах. Місцеві блогери звертали увагу на те, що візити Путіна традиційно створюють для мешканців чимало незручностей: у містах посилюють заходи безпеки, перекривають дороги, збільшується кількість правоохоронців, а в окремих районах можуть виникати проблеми з мобільним інтернетом.

    Водночас деякі користувачі соцмереж жартома пропонували російському президенту приїжджати до Красноярська частіше, оскільки його візит, попри всі незручності, дозволив мешканцям міста на певний час забути про паливний дефіцит.

    За даними Le Monde, попередній візит Путіна до Красноярська відбувся приблизно сім років тому. Тому частина місцевих жителів іронічно пов’язувала тривалу відсутність президента з проблемами на паливному ринку.

    Французьке видання зазначає, що після приїзду Путіна мешканці Красноярська приблизно на 48 годин фактично забули про паливну кризу. Після цього ситуація з доступністю бензину знову може повернутися до звичного для регіону стану.

    Паливний дефіцит у Росії останніми місяцями став однією з помітних економічних проблем країни. На ситуацію вплинули, зокрема, атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні підприємства та іншу енергетичну інфраструктуру. Через пошкодження і зупинку частини потужностей російська нафтопереробна галузь зіткнулася зі скороченням виробництва нафтопродуктів.

    За наведеними оцінками, в окремі періоди українські атаки виводили з роботи значну частину російських нафтопереробних потужностей. Це позначилося на забезпеченні регіонів бензином та спричинило зростання цін, черги на АЗС і локальні перебої з постачанням.

    Проблема торкнулася десятків мільйонів росіян. У деяких регіонах водії були змушені витрачати значний час на пошук пального або купувати його за підвищеними цінами. Дефіцит також створював додатковий тиск на бізнес, який залежить від автомобільних перевезень.

    Попри це, Володимир Путін публічно неодноразово намагався применшити масштаби проблеми. Російський президент визнавав наявність окремих труднощів із паливом, але стверджував, що ситуація не є критичною.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Москва була змушена шукати додаткові джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшила закупівлі бензину в Білорусі. Частина цього пального спочатку призначалася для експорту до країн Центральної Азії, однак його почали спрямовувати на російський ринок.

    Втім, навіть збільшення поставок із Білорусі не дозволило повністю усунути дефіцит. Російські регіони продовжують залежати від стану власної нафтопереробної галузі та можливостей внутрішньої логістики.

    На цьому тлі раптове зникнення проблем із бензином перед візитами Путіна виглядає особливо показово. Le Monde звертає увагу, що паливо може оперативно перенаправлятися в регіони, де очікується приїзд російського президента, створюючи для нього картину стабільності, яка не обов’язково відображає загальну ситуацію в країні.

    Водночас саме по собі тимчасове збільшення поставок у конкретному місті не доводить, що паливо централізовано розподіляють виключно через приїзд Путіна. Однак збіг між президентськими візитами та різким покращенням доступності бензину привернув увагу журналістів і місцевих жителів.

    Ситуація демонструє одну з головних проблем російської паливної кризи: навіть якщо владі вдається тимчасово забезпечити окремий регіон необхідним обсягом бензину, це не означає розв’язання системної проблеми. Пошкодження нафтопереробних потужностей, перебої з логістикою та високий внутрішній попит продовжують створювати дефіцит.

    Таким чином, візити Путіна до російських регіонів на тлі паливної кризи привертають увагу не лише через політичний контекст, а й через незвичайну динаміку цін і доступності бензину. У Красноярську, за даними Le Monde, мешканці отримали можливість купувати пальне за ціною майже вдвічі нижчою за ту, яка фіксувалася під час гострого дефіциту.

    Поки російська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, паливна криза залишається одним із наслідків ударів по енергетичній інфраструктурі РФ. А короткострокове зникнення дефіциту в містах під час візитів президента навряд чи здатне усунути проблеми, які накопичилися в російському паливно-енергетичному секторі.

  • Росія почала завозити дизель з Азії після ударів по НПЗ: Reuters зафіксував незвичні поставки

    Росія почала завозити дизель з Азії після ударів по НПЗ: Reuters зафіксував незвичні поставки

    Росія, яка традиційно є великим експортером дизельного пального, почала отримувати нафтопродукти з Південної Кореї. Наприкінці липня трейдери відправили до російського Далекого Сходу майже 30 тисяч тонн пального. Така поставка є нетиповою для РФ і відбувається на тлі українських ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі та скорочення внутрішнього виробництва. Про це 7 серпня повідомило Reuters із посиланням на дані відстеження суден Kpler і Vortexa та джерела на ринку.

    За даними агентства, щонайменше два танкери малої дальності завантажили нафтопродукти з резервуарів у контейнерному порту Ульсан у Південній Кореї та вирушили до Далекого Сходу Росії. Один із них уже прибув до РФ, хоча на момент публікації ще не розвантажив пальне.

    Два джерела Reuters повідомили, що серед вантажу є дизельне пальне. Одне з них також заявило про постачання авіаційного гасу. Загальний обсяг партії становить майже 30 тисяч тонн.

    Південнокорейське Міністерство торгівлі, промисловості та ресурсів відмовилося коментувати інформацію. Міністерство енергетики Росії на запит Reuters не відповіло.

    Нетипова ситуація для одного з великих експортерів дизеля

    Особливість поставки полягає в тому, що Росія зазвичай не потребує значного імпорту дизельного пального. Навпаки, країна традиційно продає його за кордон.

    Після запровадження західних санкцій основними напрямками російського дизельного експорту стали, зокрема, Бразилія, Туреччина та країни Західної Африки. Тепер ситуація частково розвертається у протилежний бік: РФ сама змушена шукати додаткові обсяги пального на зовнішньому ринку.

    Однією з причин Reuters називає систематичні українські удари по російській енергетичній інфраструктурі. Київ неодноразово пояснював, що атакує об’єкти, які забезпечують ресурсами російську військову машину.

    Наслідки вже відображаються на експортних показниках РФ. У липні морські поставки російських нафтопродуктів за кордон скоротилися приблизно на третину порівняно з червнем — до близько 3,9 млн тонн. Reuters пов’язував падіння з нижчим виробництвом пального після ударів по НПЗ та введеними Москвою експортними обмеженнями.

    Москва обмежує власний експорт

    На тлі проблем із внутрішнім забезпеченням Москва запровадила обмеження на вивезення пального.

    Росія продовжила заборону на експорт бензину й дизеля, намагаючись спрямувати більше продукції на внутрішній ринок. Частину обмежень планують послабити з 1 вересня.

    Таким чином виникла показова ситуація: країна, яка залишається одним із помітних постачальників дизеля на світовий ринок, одночасно обмежує його вивезення та імпортує додаткове пальне з Азії.

    Це не означає, що Росія перетворилася на системного імпортера нафтопродуктів. Обсяг у 30 тисяч тонн залишається невеликим порівняно із загальними масштабами російського паливного ринку. Проте сам напрямок поставок є незвичним.

    Подібних поставок не фіксували понад чотири роки

    За даними Kpler, попередня відома поставка такого типу з Північно-Східної Азії до РФ відбулася ще у лютому 2022 року.

    Тоді з південнокорейського Йосу до Владивостока доставили близько 22 тисяч барелів авіаційного пального. Після початку повномасштабної війни подібні маршрути практично зникли.

    У липні 2026 року Росія також намагалася отримати значно більшу партію авіаційного пального японського походження. Reuters повідомляв про плани поставити щонайменше 200 тисяч барелів із Японії через трейдерів із перевантаженням у Південній Кореї.

    Проте ця операція зрештою не відбулася. Японська влада окремо наголосила, що заборона на експорт авіаційного пального до Росії поширюється і на схеми постачання через треті країни або перевантаження між суднами.

    Українські удари дедалі сильніше впливають на паливний сектор РФ

    Нова поставка з Південної Кореї з’явилася в момент, коли російська нафтопереробка перебуває під системним тиском.

    Україна протягом останніх місяців регулярно атакує НПЗ, нафтобази та інші об’єкти паливної інфраструктури на території РФ. Наслідком стає не тільки фізичне пошкодження обладнання, а й необхідність зупиняти установки на ремонт, змінювати логістику та створювати додаткові запаси.

    Особливо показовими є липневі дані: морський експорт російських нафтопродуктів впав на 33% за місяць. За інформацією Reuters, скорочення відображало зменшення виробництва після українських атак та обмеження експорту через дефіцит пального на внутрішньому ринку.

    Тому майже 30 тисяч тонн із Південної Кореї самі по собі не здатні суттєво змінити баланс російського паливного ринку. Значно важливішим є сам факт появи незвичного маршруту.

    Для країни, яка роками була великим постачальником дизеля за кордон, необхідність шукати окремі партії пального в Північно-Східній Азії може бути сигналом локальних проблем із забезпеченням — особливо на Далекому Сході.

    Reuters прямо пов’язує зростання потреби Росії в імпорті з українськими атаками на її енергетичну інфраструктуру.

  • Українські дрони спричинили найглибшу паливну кризу в Росії за десятиліття, – FT

    Українські дрони спричинили найглибшу паливну кризу в Росії за десятиліття, – FT

    Масовані далекобійні удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі стали одним із ключових чинників найглибшої паливної кризи в Росії за останні десятиліття. За оцінками аналітиків, значна частина потужностей із переробки нафти досі не відновлена, а наслідки атак продовжують впливати на економіку країни-агресора.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За даними видання, українські атаки вивели з ладу понад 30% фактичних потужностей із переробки нафти в Росії та більш як 45% номінальних виробничих потужностей. Через це російська нафтопереробна галузь зіткнулася із серйозними труднощами, а дефіцит пального почав відчуватися в різних регіонах країни.

    Журналісти зазначають, що ремонт пошкоджених підприємств просувається набагато повільніше, ніж очікувала російська влада. У результаті ефект від українських далекобійних ударів зберігається протягом багатьох тижнів, а в окремих випадках — навіть місяців.

    Financial Times проаналізувала інформацію S&P Global Energy, а також супутникові знімки найбільших російських нафтопереробних заводів. Аналіз показав, що низка стратегічно важливих підприємств досі не повернулася до повноцінної роботи.

    Зокрема, на момент дослідження нафтопереробні заводи в Киришах, Туапсе, Самарі та Сизрані взагалі не здійснювали переробку нафти.

    Експерти зазначають, що навіть після завершення ремонтних робіт цим підприємствам знадобиться понад рік, щоб повернутися до довоєнного рівня продуктивності. Це означає, що негативний вплив на російський паливний ринок може зберігатися ще тривалий час.

    За оцінкою видання, ситуація для Росії може погіршитися ще більше, оскільки наявні системи протидії безпілотникам не здатні ефективно захищати стратегічні енергетичні об’єкти від масованих атак українських дронів.

    Водночас відкриті дані свідчать про суттєве зростання інтенсивності українських ударів. З початку 2026 року російські нафтопереробні заводи щонайменше 194 рази ставали цілями Сил оборони України.

    За інформацією Financial Times, це приблизно в 11 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Керівник програми з питань Євразії Німецької ради із зовнішньої політики Штефан Майстер пов’язує таку динаміку зі стрімким розвитком українських технологій.

    “Україна здійснила технологічний прорив, який дозволив суттєво збільшити виробництво далекобійних дронів і налагодити їхній масовий випуск”, — зазначив він.

    Останнім часом українські Сили оборони продовжують системно завдавати ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Напередодні було атаковано один із найбільших нафтопереробних заводів РФ, а також підприємство, яке входить до п’ятірки найбільших НПЗ країни-агресора.

    Раніше Financial Times також повідомляло, що Україна змінила тактику далекобійних ударів. Замість атак по резервуарах із пальним українські сили дедалі частіше зосереджуються на ураженні критично важливих технологічних вузлів підприємств, відновлення яких потребує значно більше часу та коштів. Такий підхід має посилити довгостроковий ефект ударів і збільшити витрати Росії на відновлення своєї енергетичної інфраструктури.

  • У Росії загострюється аграрна криза

    У Росії загострюється аграрна криза

    Російський аграрний сектор опинився під дедалі більшим тиском через поєднання одразу кількох кризових факторів. Скорочення державної підтримки, дефіцит дизельного пального, проблеми з експортом зерна та пріоритетне забезпечення армії паливом уже негативно впливають на проведення жнив. За оцінкою української розвідки, ситуація продовжує погіршуватися, а російські фермери дедалі частіше працюють на межі збитковості.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України (СЗР).

    У розвідці зазначають, що російська влада скоротила програми пільгового кредитування аграрного сектору саме в той момент, коли значна частина сільськогосподарських підприємств уже переживає фінансові труднощі. Попри очікування Кремля отримати високий врожай, виробники не отримали додаткової підтримки, а навпаки зіткнулися зі зменшенням обсягів державного фінансування.

    За інформацією СЗР, багато господарств уже працюють із мінімальною рентабельністю або взагалі зазнають збитків. Це створює додаткові ризики для проведення збиральної кампанії, адже аграрії мають обмежені можливості для закупівлі пального, техніки та інших необхідних ресурсів.

    Особливо гострою проблемою став дефіцит дизельного пального. За оцінкою української розвідки, на внутрішньому ринку Росії нестача дизеля вже становить близько 20% від загальної потреби. Якщо раніше проблеми стосувалися переважно високооктанового бензину, то тепер вони поширилися й на паливо, без якого неможливо забезпечити повноцінну роботу сільськогосподарської техніки під час жнив.

    У СЗР пояснюють, що однією з головних причин дефіциту стали пошкодження майже десяти найбільших російських нафтопереробних заводів. Через скорочення виробництва уряд РФ був змушений запровадити тимчасову заборону на експорт дизельного пального до кінця липня. Водночас у розвідці припускають, що це обмеження можуть продовжити, оскільки потреба у пальному для внутрішнього ринку лише зростає.

    Найскладніша ситуація, за даними СЗР, спостерігається в Іркутській області та Алтайському краї. Про перебої з постачанням дизеля також повідомляють аграрії Ростовської області, Краснодарського краю, Поволжя та Ставропілля. Найбільше страждають невеликі фермерські господарства, які не мають фінансової можливості створювати великі запаси пального або закуповувати його заздалегідь.

    Ще одним серйозним викликом для російського аграрного сектору стали труднощі з експортом зерна. За даними української розвідки, суттєво ускладнилася робота логістичних маршрутів через Азовське море, якими раніше здійснювалася приблизно чверть усього російського зернового експорту. Це призвело до перегляду прогнозів експорту: аналітики вже скоротили очікувані обсяги приблизно на 20%.

    Додатковий тиск на аграріїв чинить і падіння світових цін на зернові культури. У СЗР повідомляють, що лише за останній тиждень пшениця подешевшала на 2,8%, ячмінь — на 6,5%, а в порівнянні з аналогічним періодом минулого року середня вартість зерна знизилася на 12,6%. Це означає, що навіть за умови успішного збору врожаю доходи аграріїв можуть бути значно нижчими від очікуваних.

    Російська влада намагається частково компенсувати проблеми із морською логістикою, переорієнтовуючи перевезення зерна на залізничний транспорт. Проте, як зазначає СЗР, залізниця не здатна швидко замінити морські маршрути, а така схема лише збільшує витрати виробників і перевізників.

    Не принесли бажаного результату й спроби знайти дизельне пальне за кордоном. За інформацією української розвідки, Білорусь і Казахстан не мають достатніх запасів для експорту, а три найбільші державні нафтопереробні компанії Індії повідомили про відсутність надлишкових обсягів готового дизеля. У результаті Росія опинилася в ситуації, коли експортує до Індії сиру нафту, але не може закупити у відповідь необхідну кількість готового пального.

    Окремо у СЗР наголошують, що в умовах дефіциту пріоритет у забезпеченні паливом має російська армія. За оцінкою відомства, військові вже споживають на 3–5% більше пального, ніж планувалося раніше, і ця потреба продовжує зростати. Саме тому аграрний сектор отримує залишкові обсяги пального, що ще більше ускладнює проведення польових робіт.

    У розвідці підсумували, що навіть у разі подальшого загострення дефіциту першочергово пальне надходитиме військовим підрозділам, тоді як фермери змушені будуть працювати в умовах гострої нестачі ресурсів.

    Нагадаємо, протягом останніх місяців українські далекобійні удари по російських нафтопереробних заводах суттєво скоротили нафтопереробні потужності РФ. За даними української сторони, це вже призвело до дефіциту пального в багатьох російських регіонах та почало впливати на економіку країни. Голова Центрального банку Росії Ельвіра Набіулліна раніше визнавала, що паливна криза вже відображається на зростанні вартості товарів і послуг, а російський диктатор Володимир Путін був змушений публічно коментувати проблему із забезпеченням паливом, хоча й назвав ситуацію “некритичною”.