Golosnovinua.com

Позначка: парламент

  • Смерть після виселення: в Іспанії померла 87-річна пенсіонерка, чия історія спровокувала загальнонаціональні протести та розпуск парламенту

    Смерть після виселення: в Іспанії померла 87-річна пенсіонерка, чия історія спровокувала загальнонаціональні протести та розпуск парламенту

    У мадридській клініці на 88-му році життя померла Марікармен Абаскаль — жінка, чиє примусове виселення з квартири стало каталізатором наймасштабнішої житлової та політичної кризи в сучасній історії Іспанії. Трагічний фінал цієї багаторічної суперечки між орендаркою та власниками нерухомості розгорнувся на тлі масових вуличних протестів, які зрештою призвели до розпуску національного парламенту, призначення дострокових виборів та безпрецедентного одностороннього впровадження урядом радикальної житлової реформи.

    Історія Марікармен Абаскаль бере свій початок ще з середини минулого століття. Жінка прожила понад 70 років у квартирі, розташованій у Ретіро — одному з найпрестижніших і найдорожчих районів іспанської столиці. Її родина орендувала це житло з 1956 року за фіксованою ставкою, яка регулювалася ще законодавством часів диктатури Франсіско Франко. Після смерті батька у 2006 році жінка залишилася жити сама. Відповідно до оновленого ліберального законодавства, вона не мала юридичного права автоматично успадкувати старий договір. Попри це, літня іспанка роками продовжувала сплачувати за оренду 500 євро на місяць, з чим мирилися попередні власники. Ситуація кардинально змінилася у 2018 році, коли нерухомість викупила нова комерційна компанія. Господарі почали вимагати укладення контракту за актуальними ринковими цінами, сума якого значно перевищувала скромний розмір пенсії жінки.

    Кульмінація тривалого судового спору настала 23 вересня, коли на підставі чинного судового ордера розпочалася процедура примусового виселення. На захист пенсіонерки зібралися численні натовпи активістів, утворивши живий щит навколо будинку. Поліції довелося силою проривати кільце маніфестантів, після чого санітари доправили Абаскаль до лікарні в стані сильного стресу. Резонанс від цих подій миттєво сколихнув усю країну. Під тиском безпрецедентних вуличних демонстрацій представники пенсіонерки 28 вересня змогли укласти мирову угоду з домовласниками: жінці гарантували восьмирічний договір оренди з пільговою щомісячною платою в розмірі 410 євро, що становило третину її пенсії. Однак соціальний вибух було вже не зупинити, і масові протести проти ринкових умов оренди лише набирали обертів.

    Житлова криза на вулицях швидко переросла у політичну на рівні держави. 5 жовтня прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес виступив із екстреною заявою про розпуск парламенту та призначення дострокових виборів на 29 листопада 2026 року. Своє рішення очільник уряду мотивував критичною соціальною ситуацією в країні та небажанням депутатського корпусу підтримати урядову реформу ринку нерухомості. Санчес публічно звинуватив парламентарів у тому, що вони «відвернулися від потреб народу». Вже наступного дня, 6 жовтня, іспанський Кабінет міністрів скористався відсутністю законодавчого органу та в односторонньому порядку запровадив схвалене ним нове житлове законодавство, оскільки розпущений парламент втратив можливість його заблокувати.

    Новий закон про житло передбачає безпрецедентне втручання держави в ринок нерухомості. Документ виділяє сотні мільйонів євро з бюджету на масштабне будівництво дешевого соціального житла та впроваджує податкові пільги для малозабезпечених квартиронаймачів. Законодавчо закріплено сувору заборону на примусове виселення орендарів до 2030 року, а великим житловим корпораціям взагалі заборонено скуповувати квартири протягом наступних трьох років. Крім того, уряд вводить різке підвищення податків на нерухомість, яка пустує, та на квартири, що здаються туристам, аби стимулювати перехід цього фонду на ринок довгострокової оренди.

    Згідно з новими правилами, загальна вартість оренди кімнат у комунальних квартирах тепер не може перевищувати вартість оренди цієї ж квартири для однієї особи. Найбільш резонансною нормою стало право орендарів на автоматичне подовження контрактів, що фактично гарантує можливість довічної оренди незалежно від бажання власника житла. Представники правої опозиції вже піддали нищівній критиці як економічні наслідки самої реформи, так і спосіб її ухвалення в обхід парламенту, що обіцяє перетворити майбутні дострокові вибори на референдум щодо житлової політики держави.

  • Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Як повідомляють  столичні пабліки, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, нардепка Олена Шуляк намагалась приховати дорогий аксесуар – сумку бренду Celine.

    “За її задумом, ця сумка не повинна була потрапити в кадр, але у фотографа були свої плани. Сумка Celine за $849 гордо стояла на самоті” – повідомляє “Столиця абсурду”.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Нагадаємо, що нардепка Олена Шуляк відома своєю пристрастю до брендових речей які, незважаючи на п’ятий рік війни, регулярно з’являються у її гардеробі, та ніяк не відображені в офіційній декларації.

    Так, через любов до дорогих прикрас та брендових речей, нердепка Олена Шуляк неодноразово потрапляла в поле зору таблоїдів.

    За самими скромними підрахунками, під час війни Олена Шуляк витратила на одежу та прикраси більше 100 тисяч доларів США.

    Так, на рядове засідання Верховної Ради нардепка Шуляк може собі дозволити прийти в сукні Phillip Lim за 32 000 гривень чи  з каблучкою Guzema за 217 900 гривень.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Також в колекції нардепки Олени Шуляк коштовності відомого ювелірного дому Van Cleef & Arpels на десятки тисяч доларів.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Нардепка Олена Шуляк також є поціновувачем французського ювелірного дому Cartier. В її колекції сережки та перстень загальною вартістю більше 10 тисяч доларів.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    В гардеробі надрепки Шуляк також присутній комплект прикрас іншого відомого французького бренду Dior, загальною вартістю майже 200 тисяч гривень.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Загалом, для Олени Шуляк з’явитися на засідання Верховної Риди чи на засідання фракції Слуга Народу в сукні за 1200 доларів, чи на публічний захід в жилеті за 1 389 євро уже давно є нормою.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Щодо сумок та взуття в гардеробі “на кожен день” Олени Шуляк, тут здебільшу моделі відомих італійсьських та французьких марок по кілька тисяч доларів.

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Нардепка Олена Шуляк намагалась приховати від громадськості дорогий аксесуар

    Варто відзначити, що на фоні скандалу з “валізою прикрас” Ірини Мудрої, про яку стало відомо після публікацій плівок НАБУ, намагання Олени Шуляк приховати частину “лакшері гардеробу”, якими нардепка обзавелась уже під час війни, може бути зрозумілим.

  • Чи переїде Верховна Рада до Львова: Стефанчук зробив однозначну заяву

    Чи переїде Верховна Рада до Львова: Стефанчук зробив однозначну заяву

    Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що український парламент не планує переносити роботу з Києва до Львова. За його словами, народні депутати продовжуватимуть працювати в будівлі Верховної Ради на вулиці Михайла Грушевського, 5, доки безпекова ситуація дозволятиме це робити.

    Коментуючи інформацію про нібито можливий переїзд парламенту на захід України, Стефанчук наголосив, що Верховна Рада продовжує працювати у столиці від початку повномасштабної війни, пише Інтерфакс-Україна.

    «Український парламент працював з першого дня війни і, допоки буде можливість, працюватиме в приміщенні на Грушевського, 5. На цьому крапка», — заявив спікер, закликавши не поширювати непідтверджені припущення про зміну місця роботи парламенту.

    Розмови про можливу зміну формату роботи Верховної Ради активізувалися на тлі тривалих повітряних тривог і російських атак на Київ. Однак офіційні рішення, які ухвалюються парламентом, стосуються насамперед організації безпечної та безперервної роботи Ради у столиці, а не її перенесення до іншого міста.

    Ще 31 серпня Апарат Верховної Ради повідомляв, що вживає заходів для забезпечення безперебійної роботи парламенту саме в будинку Верховної Ради на Грушевського, 5 під час повітряних тривог.

    Вже 1 вересня Стефанчук розповів, що для депутатів підготували окреме приміщення та альтернативний спосіб голосування, який можна використовувати під час тривалих повітряних тривог. За чинною процедурою після оголошення тривоги пленарне засідання переривається, а депутати мають перейти до безпечних місць.

    Згодом альтернативну систему протестували. Вона передбачає можливість голосування через спеціальний електронний застосунок на телефоні або планшеті після персональної ідентифікації депутата. У Верховній Раді заявляли, що тестування пройшло успішно і така система може допомогти забезпечити безперервність роботи парламенту, зокрема під час повітряних тривог.

    Крім того, 10 вересня у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови №16059 щодо організації роботи парламенту в разі оголошення повітряної тривоги або отримання інформації про підвищену небезпеку. Серед його ініціаторів — Стефанчук, перший віцеспікер Олександр Корнієнко та інші народні депутати. Профільний комітет рекомендував парламенту розглянути документ.

    Тобто підготовка резервних механізмів роботи Ради пов’язана передусім із необхідністю не зупиняти парламентську діяльність під час затяжних тривог, а не з планами залишити Київ.

    Офіційна парламентська стенограма також підтверджує, що у вересні пленарні засідання проходили у залі Верховної Ради в Києві. На засіданні 1 вересня Стефанчук прямо нагадував депутатам: у разі повітряної тривоги робота переривається, після чого вони мають перейти до передбачених схемою укриттів.

    Таким чином, станом на 28 вересня 2026 року офіційних планів перенесення Верховної Ради до Львова немає. Натомість парламент продовжує адаптувати процедури до воєнних умов — готує резервні приміщення та альтернативні способи голосування, щоб повітряні тривоги не паралізували його роботу.

  • Не відпустили з першого разу: у Раді знову взялися за мандати двох «слуг народу»

    Не відпустили з першого разу: у Раді знову взялися за мандати двох «слуг народу»

    У Верховній Раді готуються вдруге розглянути питання про дострокове припинення повноважень одразу двох народних депутатів від «Слуги народу» — Андрія Жупанина та Остапа Шипайла. Обидва парламентарі ще 18 серпня подали заяви про складання депутатських мандатів, однак перша спроба парламенту припинити їхні повноваження завершилася невдало: голосів для ухвалення рішень не вистачило.

    31 серпня у Верховній Раді знову зареєстрували проєкти постанов, які стосуються дострокового припинення повноважень обох депутатів. Йдеться про документи №15577 та №15578. Їхнім ініціатором зазначений народний депутат Сергій Кальченко.

    Станом на момент публікації остаточне рішення ще не ухвалене. Документи мають пройти парламентську процедуру, після чого Верховна Рада зможе знову винести питання на голосування.

    Фактично це вже друга спроба дозволити двом депутатам залишити парламент за власним бажанням.

    Жупанин та Шипайло написали заяви про складання депутатських повноважень 18 серпня. Тоді інформацію про це підтвердила речниця фракції «Слуга народу» Юлія Палійчук.

    Уже наступного дня, 19 серпня, профільний Комітет Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи парламенту підтримав їхні заяви та рекомендував винести питання на голосування у сесійній залі.

    Однак у парламенті виникла несподівана ситуація.

    Для дострокового припинення повноважень народного депутата необхідно щонайменше 226 голосів. За припинення повноважень Андрія Жупанина проголосував лише 211 народний депутат.

    Остапу Шипайлу до необхідного результату забракло ще менше: його відставку підтримали 218 парламентарів.

    Таким чином, обидва залишилися народними депутатами, хоча самі подали заяви про складання мандатів.

    Після невдалого голосування голова Верховної Ради Руслан Стефанчук навіть пожартував із ситуації, зауваживши, що «зайти легше, ніж вийти».

    Тепер парламент отримує ще одну можливість завершити процедуру.

    Андрій Жупанин був обраний народним депутатом у 2019 році за списком партії «Слуга народу» під №110.

    За освітою він юрист. До приходу у Верховну Раду працював у юридичній сфері, зокрема в міжнародній компанії DLA Piper Ukraine.

    У парламенті Жупанин зосередився переважно на енергетичній політиці. Він очолював підкомітет з питань газової та газотранспортної галузі у Комітеті Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, а згодом став заступником голови комітету.

    У 2024 році він отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування у London Business School, а наприкінці 2025 року його ім’я навіть фігурувало серед можливих претендентів на посаду міністра енергетики України.

    Сам Жупанин пояснював рішення залишити Верховну Раду бажанням перейти від законодавчої діяльності до практичної роботи в енергетичному секторі.

    У коментарі «Українській правді» він заявив, що настав час використати отримані знання та досвід на практиці, щоб допомогти державі готуватися до складного зимового періоду.

    Схоже пояснення наводилося і в інших українських медіа. За словами Жупанина, він отримав нову професійну пропозицію, після чого вирішив скласти депутатський мандат.

    Інший депутат, Остап Шипайло, також прийшов до парламенту за списком «Слуги народу» у 2019 році — під №120.

    У Верховній Раді він працює у Комітеті з питань економічного розвитку.

    До депутатства Шипайло мав досвід у бізнесі та управлінні компаніями. Зокрема, працював директором ТОВ «Карпатбуд Девелопмент» та дочірнього підприємства «Львівська енергетична», а також був пов’язаний із низкою інших компаній. За освітою він юрист.

    18 серпня стало відомо, що Шипайло також подав письмову заяву про складання депутатських повноважень.

    У фракції офіційно підтвердили, що заяви подали саме двоє депутатів — Жупанин та Шипайло.

    Таким чином, нинішня ситуація відрізняється від випадків, коли політика позбавляють мандата примусово через вирок суду, втрату громадянства чи інші передбачені Конституцією підстави.

    В даному разі обоє депутатів самі хочуть достроково припинити свої повноваження, однак для завершення процедури необхідне рішення Верховної Ради.

    Саме ця обставина і створила незвичну парламентську колізію: депутати фактично заявили про бажання піти, профільний комітет це підтримав, але сесійна зала не дала достатньої кількості голосів.

    При цьому обидва залишаються чинними народними депутатами доти, доки Верховна Рада не ухвалить відповідне рішення.

    Сайт Верховної Ради станом на кінець серпня продовжує відображати їх у складі парламенту, що відповідає результатам голосування 19 серпня.

    Політично ця історія цікава ще й тим, що склад Верховної Ради дев’ятого скликання протягом останніх років поступово скорочується та змінюється.

    Частина депутатів достроково припинила повноваження через перехід на інші посади, особисті заяви, судові рішення або інші конституційні підстави. У випадку депутатів, обраних за партійними списками, після дострокового припинення їхніх повноважень місця можуть перейти до наступних кандидатів у виборчому списку відповідної партії відповідно до встановленої процедури.

    Саме тому голосування щодо Жупанина та Шипайла впливає не лише на двох конкретних політиків, а потенційно й на персональний склад найбільшої парламентської фракції.

    Поки ж вирішальне слово залишається за Верховною Радою.

    Якщо нові постанови №15577 та №15578 пройдуть необхідну процедуру і під час повторного голосування отримають щонайменше по 226 голосів, повноваження Жупанина та Шипайла будуть достроково припинені.

    Якщо ж необхідної підтримки знову не буде, обидва депутати формально залишатимуться членами Верховної Ради попри подані заяви.

    Тож історія, яка почалася ще 18 серпня, фактично заходить на друге коло. І цього разу головне питання полягає вже не в тому, чи хочуть Жупанин та Шипайло залишити парламент — вони свою позицію заявили. Питання в іншому: чи знайдуться цього разу в Раді необхідні 226 голосів, щоб їх нарешті «відпустити».

  • Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    На сьомому році роботи Верховної Ради IX скликання в Україні вже 47 мажоритарних округів залишаються без повноцінного представництва в парламенті. Частина з них була вакантною ще з виборів 2019 року через російську окупацію українських територій, однак ще 21 округ втратив свого депутата вже під час роботи нинішнього скликання. Одночасно кількість членів фракції «Слуга народу» скоротилася з початкових 254 до 226 — рівно стільки голосів потрібно для ухвалення звичайного закону.

    Такі результати оприлюднила громадська ініціатива «Голка», яка до сьомої річниці роботи парламенту проаналізувала кадрові зміни у Верховній Раді, вакантні округи та наслідки змішаної виборчої системи. Дані щодо чисельності фракції «Слуга народу» підтверджує й офіційний сайт Верховної Ради: станом на 28 липня 2026 року в ній налічується 226 депутатів.

    Проблема має одразу два виміри. Перший — фактичне представництво громадян. Другий — здатність парламенту збирати достатню кількість голосів за ключові законопроєкти, зокрема євроінтеграційні та оборонні.

    26 округів не мали депутатів ще з 2019 року

    На парламентських виборах 2019 року голосування не проводилося у 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях.

    Відтак Верховна Рада IX скликання від самого початку формувалася не у повному конституційному складі у 450 депутатів.

    Але з часом ситуація погіршилася.

    Ще 21 мажоритарний округ втратив свого представника вже після старту роботи нинішнього парламенту. Причини різні: депутати складали мандати, переходили на інші державні посади, помирали, втрачали громадянство або мандати після обвинувальних вироків.

    За мирних умов у таких випадках Центральна виборча комісія могла б призначити проміжні вибори.

    Однак під час воєнного стану вибори в Україні не проводяться. Саме тому вакантне місце мажоритарника фактично немає ким замінити до завершення відповідного правового режиму та проведення нового голосування.

    Це принципово відрізняє мажоритарників від депутатів, обраних за партійними списками. Коли мандат «списочника» припиняється, його зазвичай може отримати наступний кандидат із виборчого списку відповідної партії.

    У мажоритарному окрузі такого резервного механізму немає.

    Четверо мажоритарників виїхали з України, але залишаються депутатами

    Окремою проблемою «Голка» називає депутатів, які формально не втратили мандат, але фактично не працюють у парламенті.

    За даними громадської ініціативи, щонайменше четверо мажоритарників перебувають за межами України: Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук, Олександр Куницький та Сергій Шахов. Вони продовжують мати депутатські мандати, хоча належне представництво виборців у таких округах фактично ускладнене.

    І тут виникає ще одна особливість української парламентської системи.

    Сам факт тривалого перебування депутата за кордоном не є автоматичною підставою для припинення його повноважень. Конституція передбачає конкретний перелік таких підстав — особисту заяву про складання мандата, набрання законної сили обвинувальним вироком, припинення громадянства, смерть та низку інших випадків.

    Тому навіть резонансна втеча політика сама по собі не створює механізму негайної заміни депутата.

    За сім років Рада втратила вже 71 депутата

    Загалом протягом роботи IX скликання повноваження припинив 71 народний депутат, підрахувала «Голка».

    Найчастіше парламентарі йшли добровільно — приблизно у пів сотні випадків депутати самі подавали заяви про складання мандата. Частина переходила працювати в уряд або на інші державні посади.

    Ще 12 народних депутатів померли або загинули.

    Шестеро втратили мандати після припинення громадянства України.

    Ще троє — після того, як щодо них набрали законної сили обвинувальні вироки судів.

    Серед мажоритарників, які втратили мандати після вироків, ініціатива називає Анатолія Гунька, Федора Христенка та Андрія Одарченка.

    Андрій Деркач та Ігор Васильковський, своєю чергою, втратили українське громадянство.

    Через те, що йшлося саме про депутатів, обраних у конкретних округах, їхні мандати не могли автоматично перейти до інших кандидатів.

    Чому проблема виникла саме через мажоритарку

    Вибори 2019 року проходили за змішаною системою.

    Частину депутатів обирали за закритими партійними списками у загальнодержавному окрузі, а частину — в одномандатних мажоритарних округах.

    Саме друга частина системи в умовах довготривалої війни виявилася найбільш вразливою.

    Дослідниця «Голки» Оксана Ставнійчук наголошує, що якби парламент обирався винятково за пропорційною системою з відкритими списками, вибуття окремих депутатів не створювало б настільки великої кількості «порожніх» округів.

    Новий Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну модель із відкритими регіональними списками, був ухвалений уже після виборів 2019 року.

    Тобто нинішній парламент став останнім, сформованим за старою змішаною моделлю.

    Ніхто тоді не міг точно прогнозувати, що це скликання працюватиме сім і більше років через запроваджений після повномасштабного вторгнення воєнний стан.

    Верховна Рада вже працює довше, ніж будь-яке звичайне скликання

    IX скликання розпочало роботу 29 серпня 2019 року.

    За нормальних умов чергові парламентські вибори мали б відбутися через п’ять років.

    Однак Конституція України передбачає продовження повноважень Верховної Ради під час воєнного стану — до дня першого засідання нового парламенту, обраного після його скасування.

    Саме тому нинішня Верховна Рада входить уже у восьмий рік роботи без проведення загальнонаціональних парламентських виборів.

    Це створює ситуацію, якої українська політична система фактично раніше не переживала: депутати поступово вибувають, але механізм повноцінного оновлення складу парламенту не працює.

    І з кожним новим достроково припиненим мандатом проблема стає гострішою.

    «Слуга народу» залишилася рівно на позначці 226

    Особливо показовою є ситуація з найбільшою фракцією.

    У 2019 році «Слуга народу» отримала безпрецедентну для української історії одноосібну більшість — фракція налічувала 254 депутати.

    Станом на 28 липня 2026 року офіційний портал Верховної Ради вказує 226 членів фракції.

    Цифра символічна.

    Для ухвалення більшості законів Верховній Раді потрібно щонайменше 226 голосів.

    Тобто навіть якщо всі члени фракції дисципліновано голосуватимуть за один законопроєкт, запасу голосів у формальної монобільшості вже немає взагалі.

    На практиці такого рівня дисципліни давно немає.

    Частина депутатів відсутня, частина не підтримує окремі рішення, частина може мати іншу політичну позицію.

    Тому урядова більшість дедалі частіше залежить від голосів інших парламентських фракцій і груп.

    У Раді зараз дев’ять основних політичних груп

    Офіційні дані Верховної Ради показують, наскільки фрагментованим став нинішній парламент.

    Окрім 226 депутатів «Слуги народу», у Раді налічується 26 членів «Європейської солідарності», 24 — «Батьківщини», 19 — «Голосу», 19 — групи «Довіра», 18 — «За майбутнє», 21 — «Платформи за життя та мир» і 17 — «Відновлення України». Ще 20 депутатів є позафракційними.

    Це означає, що жодна політична сила, окрім формальної «Слуги народу», навіть теоретично не наближається до самостійної більшості.

    Тому будь-яке скорочення чисельності парламенту автоматично підвищує значення міжфракційних домовленостей.

    Для важливих законів 226 голосів дедалі складніше знайти

    Проблема вже проявляється під час голосувань.

    У червні та липні 2026 року у парламентських стенограмах неодноразово фіксувалися ситуації, коли голосів за окремі рішення не вистачало або роботу доводилося перебудовувати через недостатню присутність депутатів.

    Це не означає, що кожне провалене голосування прямо пов’язане із 47 вакантними округами.

    Причинами можуть бути політичні розбіжності, відсутність парламентарів, позиції фракцій або якість конкретного законопроєкту.

    Але менша кількість діючих депутатів об’єктивно зменшує запас голосів.

    Особливо це важливо для рішень, які потребують не просто 226, а 300 голосів — наприклад, конституційних змін.

    47 округів — це ще й проблема для самих виборців

    Мажоритарний депутат традиційно виконує не лише законодавчу функцію.

    Його приймальня працює з локальними зверненнями, органами місцевого самоврядування, інфраструктурними питаннями та проблемами конкретного регіону.

    Коли округ втрачає свого депутата, формально його мешканці не втрачають право звертатися до інших парламентарів чи державних органів.

    Але персонального представника, обраного саме цими виборцями, більше немає.

    У випадку 47 округів мова вже йде про значну частину країни.

    Частина з них перебуває на тимчасово окупованих територіях, однак інші знаходяться на підконтрольній Україні території та залишилися без мажоритарника саме через дострокове припинення мандатів.

    Ситуація може лише погіршуватися

    Поки триває воєнний стан, провести проміжні парламентські вибори неможливо.

    Це означає, що кожен новий депутат-мажоритарник, який помре, добровільно складе мандат, втратить громадянство чи отримає обвинувальний вирок, потенційно збільшуватиме кількість округів без представника.

    Саме тому «Голка» називає мажоритарну систему найслабшою ланкою представництва під час війни.

    І проблема вже давно перестала бути суто теоретичною.

    На старті IX скликання парламент і без того не мав повних 450 депутатів через окупацію. За наступні сім років ще десятки мандатів припинилися достроково, а механізм їх повноцінного заміщення для мажоритарників виявився заблокованим воєнним станом.

    У результаті Україна отримала парадокс: парламент продовжує легітимно працювати стільки, скільки цього потребує війна, але водночас його фактичний склад поступово скорочується.

    47 мажоритарних округів уже залишилися без депутатів, 71 парламентар втратив свої повноваження за час роботи скликання, а колись рекордна монобільшість «Слуги народу» зменшилася до рівно 226 членів.

    І якщо війна та воєнний стан триватимуть, ця кадрова проблема Верховної Ради, найімовірніше, лише поглиблюватиметься.

  • Рада поповнюється новими депутатами: ЦВК визначила заміну двом новим міністрам

    Рада поповнюється новими депутатами: ЦВК визначила заміну двом новим міністрам

    Центральна виборча комісія ухвалила рішення про визнання Богдана Моркляника та Вікторії Рєзнікової обраними народними депутатами України. Вони мають поповнити склад Верховної Ради замість Дениса Маслова та Віталія Безгіна, які достроково склали депутатські повноваження після переходу на роботу до Кабінету міністрів.

    Відповідне рішення ЦВК ухвалила після отримання від Апарату Верховної Ради документів, що підтверджують дострокове припинення депутатських повноважень Маслова та Безгіна у зв’язку з їхніми особистими заявами. Обидва політики були обрані до парламенту за списком партії «Слуга народу» на позачергових виборах 2019 року, однак після масштабного оновлення уряду залишили депутатські мандати.

    Згідно із законодавством, вакантні місця у Верховній Раді займають наступні за черговістю кандидати виборчого списку політичної сили. Саме тому ЦВК визнала обраними Богдана Моркляника, який був №163 у виборчому списку «Слуги народу», та Вікторію Рєзнікову, яка балотувалася під №165.

    Втім, остаточно депутатами вони стануть лише після проходження процедури реєстрації. Закон передбачає, що не пізніше ніж через 20 днів після офіційного оприлюднення рішення ЦВК новообрані парламентарі мають подати до комісії пакет необхідних документів. Після їх отримання Центральна виборча комісія протягом п’яти днів повинна ухвалити рішення про їхню реєстрацію народними депутатами України.

    Богдан Моркляник — доктор технічних наук, професор кафедри опору матеріалів і будівельної механіки Національного університету «Львівська політехніка». Він також працював радником першого віцепрем’єр-міністра Степана Кубіва, був заступником голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а після початку повномасштабної війни був мобілізований до лав Збройних сил України.

    Вікторія Рєзнікова — докторка юридичних наук, професорка та завідувачка кафедри економічного права та економічного судочинства Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона є членкинею Науково-консультативної ради при голові Верховної Ради, входить до Науково-консультативної ради Верховного Суду, а у 2025 році стала членом-кореспондентом Національної академії правових наук України.

    Необхідність оновлення складу парламенту виникла після масштабних кадрових ротацій в уряді. Верховна Рада призначила новий Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр-міністром Сергієм Корецьким. Денис Маслов очолив Міністерство юстиції, а Віталій Безгін став міністром у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб. Через перехід до виконавчої влади вони припинили виконання депутатських повноважень, що й відкрило шлях для наступних кандидатів із партійного списку.

    Після завершення процедури реєстрації Богдан Моркляник та Вікторія Рєзнікова складуть присягу народного депутата України та офіційно розпочнуть роботу у Верховній Раді IX скликання. Це дозволить фракції «Слуга народу» відновити чисельність після переходу частини депутатів до оновленого складу уряду.

  • «Доведеться вступити знову»: Безугла несподівано оголосила про повернення у фракцію

    «Доведеться вступити знову»: Безугла несподівано оголосила про повернення у фракцію

  • Рада запустила створення Національного пантеону

    Рада запустила створення Національного пантеону

    Верховна Рада України 1 липня ухвалила в цілому закон про створення Українського національного пантеону — масштабного державного меморіального комплексу, який має стати центральним місцем вшанування видатних постатей української історії. Рішення підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило остаточне ухвалення законопроєкту №15360 на парламентському рівні.

    Про це повідомляється в офіційному Telegram-каналі Верховної Ради України, де зазначається, що документ визначає правові, організаційні та інституційні засади створення нового національного меморіального простору.

    Згідно із законом, Український національний пантеон має стати загальнонаціональним місцем пам’яті, яке об’єднає вшанування діячів різних епох — від історичних постатей державотворення до сучасних героїв, які зробили значний внесок у розвиток країни. Йдеться про формування єдиного символічного простору, який покликаний відображати історичну тяглість української державності та культурної ідентичності.

    Документ також детально регламентує механізми створення та функціонування Пантеону. Зокрема, він передбачає проведення відкритих конкурсів для визначення управителя установи, визначає процедури ухвалення рішень щодо вшанування конкретних осіб, а також встановлює правила організації роботи самого комплексу. Окремо прописані положення щодо підстав, за яких внесення постатей до переліку вшанування може не здійснюватися, що має забезпечити прозорість і врегульованість процесу.

    У парламенті наголошують, що створення Пантеону є частиною ширшої політики держави у сфері національної пам’яті та символічного закріплення історичних цінностей. Очікується, що нова інституція стане не лише меморіальним простором, а й важливим елементом державної гуманітарної політики, який сприятиме консолідації суспільства та формуванню спільного історичного наративу.

    Водночас ухвалення закону на цьому етапі ще не завершує весь законодавчий процес. Після голосування у Верховній Раді документ має бути підписаний президентом України Володимиром Зеленським. Лише після цього він буде офіційно опублікований і набуде чинності у строки, визначені перехідними положеннями.

    Ініціатором законопроєкту виступив президент України Володимир Зеленський, який подав відповідну законодавчу ініціативу до парламенту раніше. У пояснювальних матеріалах наголошувалося, що створення Пантеону має стати важливим кроком у формуванні сучасної державної політики пам’яті та впорядкуванні підходів до вшанування визначних українців.

    Окремо в Офісі президента раніше пояснювали, що метою ініціативи є відновлення історичної справедливості, консолідація суспільства та створення єдиного державного простору пам’яті, який би об’єднав різні регіони та історичні періоди України в єдину систему символів і значень.

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов зазначав, що реалізація цього проєкту має також практичне значення для гуманітарної політики держави, оскільки дозволить систематизувати підходи до вшанування визначних постатей та уникнути фрагментації історичної пам’яті.

    Водночас ініціатива вже викликала дискусії на міжнародному рівні. Зокрема, окремі представники польської сторони раніше висловлювали занепокоєння щодо окремих рішень України у сфері історичної політики, пов’язуючи їх із ширшим контекстом двосторонніх відносин. У Польщі заявляли про потребу врахування чутливих історичних питань у регіональному діалозі.

    Попри це, в Україні наголошують, що закон про Український національний пантеон не має зовнішньополітичної спрямованості та є виключно внутрішнім державним проєктом, спрямованим на розвиток національної пам’яті та зміцнення культурної ідентичності.

    Очікується, що після підписання президентом і набрання чинності законом розпочнеться етап практичної реалізації проєкту — формування концепції Пантеону, визначення місця його розташування, а також запуск процедур управління та наповнення меморіального простору.

  • Захарова звинуватила Румунію в “поглинанні Молдови” і знову виправдала дії РФ проти України

    Захарова звинуватила Румунію в “поглинанні Молдови” і знову виправдала дії РФ проти України

    У Міністерстві закордонних справ Російської Федерації зробили чергову різку заяву щодо ситуації в Румунії та Молдові, звинувативши Бухарест у нібито “давніх планах поглинання” сусідньої держави та одночасно протиставивши ці події міжнародній критиці на адресу Росії за дії щодо України. Відповідні коментарі пролунали під час брифінгу речниці МЗС РФ Марії Захарової, яка традиційно озвучує публічну позицію російського зовнішньополітичного відомства.

    Підставою для заяви стала ситуація у нижній палаті парламенту Румунії, де законодавча ініціатива, що стосувалася можливого об’єднання з Молдовою, була формально визнана такою, що пройшла етап розгляду без голосування. Це сталося через завершення регламентних строків, у межах яких документ мав бути винесений на голосування, що в румунській практиці означає автоматичне просування або відхилення ініціативи без прямого волевиявлення депутатів залежно від процедури.

    Реагуючи на це, Захарова заявила, що в Бухаресті нібито “давно виношують плани щодо поглинання Молдови”, і підкреслила, що Росія, за її словами, “неодноразово попереджала” про подібні процеси. Вона стверджувала, що румунські політичні кола нібито системно впливають на внутрішньополітичні процеси в Молдові та просувають ідеї об’єднання двох держав у суспільному дискурсі, що, за її інтерпретацією, виходить за межі легітимного політичного діалогу.

    Окрему увагу речниця приділила саме процедурному характеру ухвалення законопроєкту в Румунії, назвавши ситуацію “курйозною” і такою, що, на її думку, демонструє особливості функціонування демократичних інститутів у Європі. Вона стверджувала, що документ начебто пройшов стадію розгляду не через політичне голосування, а через регламентні обмеження, що, як вона висловилася, “ставить під сумнів реальне волевиявлення навіть законодавців”.

    У своїх подальших коментарях Захарова розвинула тезу про нібито подвійні стандарти західних країн у трактуванні міжнародного права та політичних процесів. Вона заявила, що поняття “об’єднання” між державами, на її думку, має застосовуватися лише тоді, коли існує взаємна згода сторін і формалізований механізм, зокрема через плебісцит або референдум. У цьому контексті вона протиставила потенційні процеси в Румунії та Молдові діям Росії щодо українських територій, які в міжнародній практиці та значною частиною держав і організацій розглядаються як анексія.

    Захарова при цьому заявила, що термін “анексія”, який часто використовується в західних медіа та політичних заявах щодо Росії, на її переконання, є “політизованим” і не відображає юридичної реальності. Вона повторила офіційну позицію Москви, згідно з якою територіальні зміни, пов’язані з Кримом та окремими районами півдня і сходу України, нібито стали результатом “волевиявлення населення” та були здійснені відповідно до внутрішніх процедур, які Росія вважає легітимними. Водночас ці твердження не визнаються більшістю держав світу, а також міжнародними організаціями, які кваліфікують відповідні дії як порушення міжнародного права.

    У межах своєї заяви речниця МЗС РФ також наголосила, що, на її думку, якщо західні країни послідовно застосовують термінологію щодо “анексії” у контексті російських дій, то вони мають використовувати однакові підходи і до інших ситуацій, які, як вона стверджує, можуть містити елементи політичного чи територіального зближення держав. Таким чином вона спробувала поставити в один контекст різні геополітичні процеси в Європі, зокрема дискусії щодо можливого об’єднання Румунії та Молдови.

    Водночас у самій Румунії пояснюють ситуацію з законопроєктом суто процедурними нормами парламентської роботи. Румунські політичні сили зазначають, що автоматичне завершення розгляду ініціативи без голосування є наслідком регламентних термінів і не означає політичного рішення на користь або проти об’єднання. У Бухаресті також наголошують, що подібні ініціативи періодично з’являються в політичному полі, однак не мають широкої підтримки серед основних парламентських сил і не є частиною офіційної державної політики.

    Питання можливого зближення або навіть об’єднання Румунії та Молдови загалом періодично виникає в публічних дискусіях обох країн. У Молдові частина політичного спектра підтримує ідеї уніонізму, аргументуючи їх культурною та історичною близькістю держав. Водночас інша частина політикуму наголошує на необхідності збереження суверенітету та пріоритетності європейської інтеграції в рамках незалежної державності.

    Президентка Мая Санду раніше заявляла, що у разі проведення референдуму щодо об’єднання з Румунією вона особисто підтримала б таке рішення, однак підкреслювала, що подібні процеси можливі лише за умови чіткого волевиявлення громадян. Окремі представники уряду Молдови також припускали, що питання зближення з Румунією може набувати актуальності в разі ускладнення або блокування європейської інтеграції країни, зокрема на шляху до членства в Європейському Союзі.

    На цьому тлі заява російського МЗС стала черговим елементом ширшої інформаційної та дипломатичної полеміки між Росією та країнами Європейського Союзу, в якій сторони взаємно звинувачують одна одну у порушенні міжнародних норм, політичному впливі та різному трактуванні принципів суверенітету і територіальної цілісності держав.

  • «Податок на OLX»: Рада розкололася — хто «за», а хто проти

    «Податок на OLX»: Рада розкололася — хто «за», а хто проти

    Верховна Рада України ухвалила резонансний закон про оподаткування цифрових платформ, який уже в суспільному дискурсі отримав неофіційну назву «податок на OLX». Документ передбачає нові правила оподаткування доходів громадян, які продають товари або надають послуги через онлайн-майданчики, зокрема OLX, Prom та Rozetka, і має суттєво змінити підхід до контролю за доходами в цифровій економіці. За ухвалення закону проголосували 241 народний депутат.

    Основним політичним двигуном рішення стала фракція «Слуга народу», яка дала 169 голосів на підтримку ініціативи. Крім монобільшості, законопроєкт підтримали також окремі депутатські групи та частина позафракційних парламентарів. Зокрема, від групи «Довіра» за документ проголосували 17 депутатів, від «За життя та мир» — 16, від «Відновлення України» — 13, від «За майбутнє» — 12, а також 8 позафракційних депутатів. Додатково підтримку надала невелика частина фракції «Голос», яка віддала 6 голосів «за».

    Водночас закон викликав різку критику з боку опозиційних сил. У повному складі проти ініціативи виступили фракції «Батьківщина» та «Європейська солідарність», які не дали жодного голосу на підтримку документа. Представники цих політичних сил заявляли, що нові правила фактично посилюють податковий тиск на громадян, які використовують онлайн-платформи для продажу особистих речей або невеликих заробітків, і запроваджуються без належного підвищення соціальних стандартів. Опозиція також попереджала про ризики надмірного адміністрування та потенційного збільшення фінансового навантаження на простих користувачів цифрових сервісів.

    Згідно з ухваленим законом, з 1 січня 2027 року цифрові платформи будуть зобов’язані автоматично утримувати податок у розмірі 10% з доходів користувачів, які здійснюють регулярну комерційну діяльність. Ця ставка складатиметься з 5% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору. При цьому для громадян, які продають особисті вживані речі в межах невеликого обсягу, передбачено неоподатковуваний річний ліміт, що становитиме приблизно від 36 до 40 тисяч гривень.

    Уряд і автори ініціативи пояснюють, що мета закону полягає у виведенні з тіні значної частини онлайн-торгівлі та забезпеченні рівних умов оподаткування для всіх учасників ринку. Очікується, що нові правила дозволять державі краще контролювати доходи від цифрової економіки та збільшити надходження до бюджету.

    Водночас експерти попереджають про можливі негативні наслідки. Зокрема, вони вказують на ризик переходу частини дрібних продавців у тіньовий сектор, включно з продажами через месенджери та соціальні мережі, де контроль держави значно складніший. Також висловлюються побоювання, що додаткове адміністрування податків може створити технічне навантаження на самі платформи, що у перспективі призведе до підвищення комісій і, відповідно, зростання кінцевих цін для споживачів.

    Окремо аналітики звертають увагу, що нововведення може змінити поведінку ринку онлайн-торгівлі, зменшивши кількість дрібних продавців на офіційних платформах і стимулюючи розвиток альтернативних каналів збуту без формального податкового обліку.

    Таким чином, ухвалений закон став одним із найбільш дискусійних рішень останнього парламентського періоду, об’єднавши навколо себе як прихильників посилення фіскальної дисципліни в цифровій економіці, так і критиків, які вважають його надмірним втручанням у сферу дрібної приватної торгівлі.