Golosnovinua.com

Позначка: переговори

  • Корейська війна може завершитися через 76 років: Сеул зробив Пхеньяну історичну пропозицію

    Корейська війна може завершитися через 76 років: Сеул зробив Пхеньяну історичну пропозицію

    Президент Південної Кореї Лі Чже Мен запропонував перейти до переговорів, які можуть фактично поставити крапку в одному з найдовших незавершених військових конфліктів сучасності. Сеул закликає Північну Корею відмовитися від логіки постійного протистояння та розпочати діалог про створення на Корейському півострові постійної системи миру замість режиму перемир’я, що діє з 1953 року. Про це повідомляє Reuters.

    Із такою заявою Лі Чже Мен виступив 15 серпня під час урочистостей з нагоди 81-ї річниці визволення Кореї від японського колоніального панування. За даними Reuters, південнокорейський президент закликав до мирного співіснування двох Корей та наголосив на необхідності замінити нинішній режим перемир’я повноцінною мирною системою.

    Йдеться про принципове питання. Корейська війна 1950–1953 років завершилася не підписанням мирного договору, а угодою про перемир’я. Тобто з юридичного та політичного погляду остаточного мирного врегулювання між сторонами так і не відбулося.

    Лі запропонував сторонам відмовитися від взаємних погроз і сісти за стіл переговорів для завершення багаторічного конфлікту. Під час такого діалогу, за його словами, можна було б одночасно обговорювати ефективні механізми стримування подальшого розвитку ядерного потенціалу КНДР.

    Причому задум Сеула не обмежується двосторонньою зустріччю Південної та Північної Кореї. За даними Korea JoongAng Daily, Лі допустив переговорний формат за участю Південної Кореї, КНДР і США або ширший формат із залученням Китаю. Саме ці держави мають ключове значення для безпекової архітектури Корейського півострова.

    Таким чином, ідея Сеула потенційно виходить далеко за межі чергової спроби покращити відносини між двома Кореями. У разі її реалізації мова може йти про перегляд усієї системи безпеки, яка фактично існує в регіоні понад сім десятиліть.

    Сеул змінює підхід до КНДР

    Нова пропозиція вписується у ширшу політику адміністрації Лі Чже Мена щодо Північної Кореї. Ще в липні міністр об’єднання Південної Кореї Чон Дон Йон заявив про важливу зміну підходу Сеула: замість принципу «спочатку денуклеаризація» уряд переходить до концепції «спочатку мир».

    Це не означає, що Південна Корея відмовляється від мети денуклеаризації Корейського півострова. Однак Сеул більше не хоче робити повне ядерне роззброєння КНДР попередньою умовою для будь-якого прогресу у відносинах.

    «Кінцева мета денуклеаризації не була відкинута, але підхід “денуклеаризація передусім” — так», — пояснював Чон Дон Йон.

    Лі Чже Мен тепер фактично розвиває цю концепцію. Він заявив, що Сеул готовий робити послідовні превентивні кроки для зниження напруженості та створення багаторівневих механізмів, які не дозволять ситуації перерости у військове зіткнення.

    Ще раніше адміністрація Лі почала демонструвати готовність до деескалації. У 2025 році президент заявляв про намір припинити частину військової активності поблизу кордону та відновити дію військових домовленостей 2018 року, спрямованих на зменшення ризику випадкових зіткнень.

    Але Пхеньян поки не хоче говорити

    Головною перешкодою для плану Сеула залишається позиція самого Кім Чен Ина.

    Відносини між двома Кореями перебувають у вкрай складному стані. Північнокорейський лідер фактично відмовився від багаторічної політики, за якою об’єднання Півночі та Півдня декларувалося стратегічною метою. Натомість Пхеньян почав розглядати Південну Корею як окрему ворожу державу та посилив оборону вздовж кордону.

    Північна Корея також не демонструє готовності приймати попередні пропозиції Лі щодо відновлення діалогу.

    Додатковим подразником стали плани Сеула щодо атомних підводних човнів та традиційні спільні військові навчання Південної Кореї і США.

    Новий мирний заклик Лі прозвучав у момент особливо високої напруги. Уже 17 серпня мають розпочатися щорічні американсько-південнокорейські навчання Ulchi Freedom Shield тривалістю 11 днів. США та Південна Корея називають їх оборонними, однак Пхеньян традиційно розглядає такі маневри як репетицію війни. Напередодні КНДР знову пригрозила відповіддю.

    Більше того, 11 серпня Північна Корея здійснила черговий запуск балістичної ракети. За даними Associated Press, її запустили з району східного прибережного міста Вонсан. Ракета пролетіла понад 700 кілометрів і впала у водах між Корейським півостровом та Японією. Це був уже другий північнокорейський ракетний тест менш ніж за тиждень.

    Саме тому пропозиція Лі звучить на тлі не потепління, а навпаки — нового витка військово-політичної напруженості.

    Ядерне питання залишається головним

    Найскладнішою частиною потенційних переговорів стане ядерна програма КНДР.

    Після провалу дипломатичного процесу зі США у 2019 році Північна Корея продовжила нарощувати свій ядерний та ракетний потенціал. Паралельно Пхеньян істотно поглибив військові й політичні відносини з Росією та зміцнює взаємодію з Китаєм.

    Саме тому Сеул тепер пропонує говорити не лише про кінцеву денуклеаризацію, а й про конкретні механізми, здатні принаймні зупинити подальше нарощування ядерних можливостей КНДР.

    Це суттєва зміна акцентів: замість вимоги спочатку позбутися ядерної зброї, а потім отримати політичні та економічні вигоди, Південна Корея намагається створити умови, за яких зниження військової напруги саме стане початком тривалого процесу.

    Мирного договору немає понад сім десятиліть

    Історичне коріння проблеми сягає Корейської війни. Бойові дії розпочалися у 1950 році й тривали три роки. У конфлікт були безпосередньо втягнуті сили під командуванням ООН на чолі зі США, а на боці Північної Кореї воювали китайські сили.

    27 липня 1953 року було укладено угоду про перемир’я, яка припинила масштабні бойові дії та стала основою нинішнього режиму безпеки на півострові. Однак повноцінного мирного договору після цього так і не з’явилося.

    Саме цю систему Лі Чже Мен тепер пропонує змінити.

    Південнокорейський президент наголошує, що Сеул не має наміру поглинати Північ і декларує повагу до її політичної системи. Ці принципи він озвучував і раніше, а нинішня пропозиція має перетворити їх на конкретний переговорний процес.

    Утім, поки що найважливішого елемента для такого сценарію немає — згоди Пхеньяна сісти за стіл переговорів.

    Тому заява Лі Чже Мена поки залишається пропозицією, а не початком нового мирного процесу. Проте її масштаб важко недооцінити: Сеул фактично пропонує перейти від управління замороженим конфліктом до спроби остаточно закрити Корейську війну та створити нову систему безпеки на півострові.

    Якщо Пхеньян погодиться хоча б обговорити такий формат, це може стати одним із найсерйозніших дипломатичних зрушень у регіоні за останні роки. Наразі ж дві Кореї залишаються по різні боки демілітаризованої зони — формально без мирного договору через понад сім десятиліть після того, як замовкла основна зброя.

  • Путін відкинув шлях до миру: в ISW розкрили, навіщо Кремль «подвоює ставки» на війну

    Путін відкинув шлях до миру: в ISW розкрили, навіщо Кремль «подвоює ставки» на війну

    Російське керівництво продовжує демонструвати, що не готове завершувати війну проти України на основі компромісу або припинення бойових дій уздовж нинішньої лінії фронту. Аналітики американського Інституту вивчення війни вважають, що Кремль фактично посилює свою жорстку позицію і намагається консолідувати російське суспільство навколо продовження війни напередодні виборів до Державної думи. Водночас останні заяви російських посадовців свідчать: Москва продовжує пов’язувати можливе врегулювання з виконанням власних вимог до України.

    У новому звіті за 14 серпня аналітики Інституту вивчення війни (ISW) звернули увагу на чергову серію заяв представників Кремля, які, на думку експертів, демонструють небажання Москви брати участь у змістовному мирному процесі, якщо його результат не передбачатиме задоволення ключових російських вимог.

    За оцінкою ISW, Кремль фактично «подвоює ставки» на категоричній позиції щодо переговорів. Аналітики пов’язують це не лише з військовими цілями Москви, а й із внутрішньополітичними процесами в Росії. Уже 18–20 вересня 2026 року там мають відбутися вибори до Державної думи дев’ятого скликання. Голосування розтягнуть на три дні, паралельно в російських регіонах проходитимуть тисячі кампаній різного рівня.

    Саме напередодні цих виборів російська влада дедалі активніше використовує воєнну риторику. Показовим став виступ спікера Держдуми В’ячеслава Володіна наприкінці липня. Під час закриття парламентської сесії він серед пріоритетів роботи депутатів назвав забезпечення російської війни проти України та закликав до єдності заради досягнення поставлених Кремлем цілей.

    Таким чином, війна залишається не лише зовнішньополітичним, а й важливим внутрішньополітичним інструментом російської влади. ISW вважає, що систематичне відкидання Москвою пропозицій, які могли б привести до припинення бойових дій, свідчить про збереження максималістської стратегії Кремля.

    Москва відкидає припинення вогню

    Особливо показовими стали події останніх днів. Україна передала американським представникам власні пропозиції щодо завершення війни. Президент Володимир Зеленський 11 серпня повідомив, що Київ сформулював відповідні пропозиції для американських переговорників. Деталі документа публічно не розкривалися. Український президент водночас наголосив на необхідності американського тиску на Росію, щоб змусити її рухатися до миру.

    Окремо Україна запропонувала через посередника взаємно припинити удари по цивільному судноплавству в Чорному морі. Ініціатива з’явилася на тлі серйозного загострення ситуації з морськими перевезеннями та ризиків для експорту продовольства. Туреччина також закликала сторони зменшити ескалацію в Чорному морі.

    Проте Москва 14 серпня відкинула саму ідею часткового припинення вогню на Чорному морі. Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що Росія не погоджується на «напівзаходи», водночас стверджуючи, що офіційної пропозиції від Києва Москва нібито не отримувала.

    Це стало ще одним сигналом того, наскільки далекими залишаються позиції сторін.

    Лавров заговорив про переговори, але Москва не змінює умов

    Ще один важливий сигнал надійшов від глави російського МЗС Сергія Лаврова. 14 серпня він заявив, що Росія нібито готова до нових переговорів, однак одночасно дав зрозуміти, що Москва не має наміру відмовлятися від своїх принципових вимог і збирається активніше протидіяти західній військовій допомозі Україні. Reuters зазначає, що безпосередні переговори між Україною та Росією не проводилися з лютого.

    Тому сама декларація про «готовність до переговорів» ще не означає готовності Кремля до компромісу.

    Раніше українська сторона публічно називала одним із можливих механізмів припинення війни зупинку бойових дій уздовж нинішньої лінії зіткнення без юридичного чи фактичного визнання окупованих територій російськими. Перший заступник керівника Офісу президента Сергій Кислиця наприкінці липня наголошував, що такий підхід не передбачав би легітимізації російської окупації.

    Для Москви, однак, цього недостатньо.

    Путін і російські високопосадовці протягом тривалого часу висувають значно ширші вимоги. Йдеться не лише про територіальне питання, а й про майбутню військово-політичну орієнтацію України та інші умови, які Київ неодноразово називав неприйнятними.

    У ISW бачать головну проблему

    Аналітики Інституту вивчення війни ще у звіті від 10 серпня дійшли висновку, що Кремль навряд чи піде на серйозні переговори щодо власних вимог, доки Володимир Путін вважає, що має реалістичний військовий шлях до досягнення поставлених цілей.

    Це пояснює, чому дипломатичні заяви Москви постійно супроводжуються продовженням бойових дій та жорсткими політичними умовами.

    При цьому українське керівництво останнім часом неодноразово попереджало про ознаки підготовки Росії до подальшої ескалації. Наприкінці липня Зеленський заявляв, що не бачить у діях Путіна сигналів про намір зупинити війну. Президент України також говорив про ризик нових мобілізаційних заходів у РФ та подальше нарощування співпраці Москви з Північною Кореєю.

    11 серпня Зеленський знову заявив про можливе використання Кремлем вересневих виборів як політичного тла для нової хвилі мобілізації. Reuters при цьому зазначав, що російська влада заперечує плани оголошувати чергову мобілізацію.

    Війна дедалі тісніше переплітається з російською політикою

    Саме майбутні вибори до Держдуми додають ситуації ще одного виміру. Кремлю необхідно підтримувати картину внутрішньої єдності, а війна стала одним із центральних елементів державної пропаганди.

    На цьому тлі різкий перехід до компромісної риторики міг би суперечити багаторічній тезі російської влади про необхідність досягнення всіх заявлених цілей війни. Натомість Москва продовжує переконувати власне населення, що військова кампанія має тривати.

    Водночас на міжнародному рівні ситуація виглядає складніше. Україна демонструє готовність обговорювати механізми припинення бойових дій і передає Вашингтону конкретні пропозиції, а також намагається домовитися про локальну деескалацію, зокрема в Чорному морі.

    Москва ж одночасно говорить про можливість відновлення переговорів і відкидає окремі пропозиції щодо припинення вогню. Саме цю суперечність ISW розглядає як один із доказів того, що Кремль поки не демонструє готовності завершити війну на умовах, які не забезпечують реалізацію його максималістських вимог.

    Отже, нинішня дипломатична пауза може бути значно глибшою, ніж просто відсутність чергового раунду переговорів. Поки російське керівництво вважає продовження війни потенційно вигіднішим за компроміс і використовує воєнну мобілізацію суспільства у внутрішній політиці, швидкого прориву за столом переговорів очікувати складно. Саме тому найближчі тижні перед вересневими виборами в Росії можуть стати важливим індикатором того, чи змінюється стратегія Кремля — чи Москва, як вважають аналітики ISW, справді продовжить підвищувати ставки.

  • Україна запропонувала Росії взаємно припинити удари по цивільних цілях у Чорному морі

    Україна запропонувала Росії взаємно припинити удари по цивільних цілях у Чорному морі

    Україна передала Росії через посередника пропозицію про взаємне припинення атак на цивільні цілі в Чорному морі. Москва наразі не надала відповіді на ініціативу Києва.

    Про це повідомляє Sky News.

    За даними видання, українська сторона запропонувала Росії домовитися про взаємну відмову від ударів по цивільних об’єктах у Чорному морі. Йдеться, зокрема, про інфраструктуру та цивільні перевезення, пов’язані з морським сполученням.

    Ініціатива Києва з’явилася на тлі взаємних звинувачень України та Росії в атаках на об’єкти, пов’язані із зерновими перевезеннями та портовою інфраструктурою в Чорноморському регіоні.

    Сторони раніше неодноразово наголошували на важливості безпеки судноплавства в Чорному морі. Будь-які масштабні атаки на морську інфраструктуру або цивільні перевезення можуть створювати додаткові ризики для експорту продовольства та впливати на міжнародні продовольчі ринки.

    Наразі Росія не повідомила про свою позицію щодо пропозиції Києва. Відповідно, невідомо, чи готова Москва погодитися на взаємне припинення атак по цивільних цілях у Чорному морі.

    Пропозиція України пролунала на тлі повідомлень про тиск з боку Сполучених Штатів щодо характеру українських ударів по російських об’єктах у Чорноморському регіоні.

    Раніше військовий аналітик Роберт Кларк заявляв, що Вашингтон намагається переконати Київ скоротити атаки по російських портах. Це питання набуло особливого значення через ризики для судноплавства та міжнародної торгівлі.

    Також повідомлялося, що віцепрезидент США Джей Ді Венс звертався до президента України Володимира Зеленського із проханням припинити удари безпілотниками по танкерах, які не належать Росії, у Чорному морі.

    Водночас українська позиція полягає в необхідності забезпечити безпеку цивільного судноплавства та критичної інфраструктури в регіоні. Саме тому Київ запропонував поширити принцип взаємної відмови від ударів на цивільні цілі.

    Поки що ключовим питанням залишається реакція Москви. Якщо Росія погодиться на таку домовленість, вона може стати окремим кроком для зниження ризиків для цивільного судноплавства в Чорному морі. Якщо ж Москва відхилить пропозицію або не надасть відповіді, подальші домовленості щодо безпеки морських перевезень залишатимуться невизначеними.

    На цьому тлі ситуація в Чорному морі залишається важливою складовою війни Росії проти України, оскільки регіон має стратегічне значення для українського експорту, роботи портів та міжнародного судноплавства.

  • Росія заявила, що не отримувала пропозицій Зеленського щодо завершення війни від США

    Росія заявила, що не отримувала пропозицій Зеленського щодо завершення війни від США

    Росія не отримувала від Сполучених Штатів пропозицій президента України Володимира Зеленського щодо можливих кроків для завершення війни. У Москві також заявили про готовність прийняти американських представників для переговорів, якщо стане зрозуміліше, з якими саме пропозиціями вони планують приїхати.

    Про це заявив заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков, повідомляє російське державне агентство РИА Новости.

    За словами Рябкова, Вашингтон наразі не передавав Москві пропозиції, які українська сторона представила Сполученим Штатам щодо подальших дій для завершення війни.

    Російський чиновник також заявив, що Москва готова оперативно організувати візит до Росії спецпосланців президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Водночас, за словами Рябкова, російська сторона хоче спочатку зрозуміти, якими є реальні плани американських представників.

    Таким чином, у Москві фактично заявляють про готовність продовжувати контакти зі США, однак водночас стверджують, що не отримували через Вашингтон українських пропозицій щодо завершення війни.

    Напередодні, 11 серпня, президент України Володимир Зеленський повідомив, що Київ передав Сполученим Штатам власні пропозиції щодо подальших кроків, які мають посилити тиск на Росію та наблизити завершення війни.

    За словами Зеленського, Україна очікує від Вашингтона подальшої підтримки у зміцненні обороноздатності країни. Насамперед йдеться про посилення протиповітряної оборони, яка має захищати українські міста та критичну інфраструктуру від російських ракетних і дронових атак.

    Водночас Київ розраховує на використання Сполученими Штатами свого впливу на Росію. Українська сторона прагне, щоб Вашингтон посилив тиск на Москву та домігся зміни її підходу до війни, зокрема не допустив її подальшого затягування.

    На цьому тлі у США тривають дискусії щодо посилення санкційного тиску на Росію. Сенат Сполучених Штатів раніше підтримав законопроєкт щодо запровадження нових санкцій проти РФ. Документ має пройти подальший розгляд у Палаті представників.

    Паралельно Європейський Союз продовжує розширювати санкції проти російських громадян, причетних до війни проти України. Після посилення російських атак ЄС додав до санкційного списку ще п’ятьох осіб, пов’язаних із діями РФ проти українського населення та критичної інфраструктури.

    Заява Рябкова пролунала на тлі активізації дипломатичних контактів навколо можливого завершення війни. При цьому російська сторона наразі заперечує отримання від США українських пропозицій, тоді як Київ публічно підтверджує факт їхньої передачі Вашингтону.

    Які саме пропозиції Україна передала Сполученим Штатам і чи будуть вони офіційно представлені російській стороні, наразі не уточнюється.

  • Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    В Україні не виключають можливості зустрічі представників найвищого керівництва держави з білоруським диктатором Олександром Лукашенком, якщо така зустріч матиме практичний результат і допоможе зберегти людські життя або наблизити припинення бойових дій.

    Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ярослав Чорногор. За його словами, під час війни Україна може розглядати навіть контакти з представниками протилежної сторони, якщо вони потенційно здатні сприяти зменшенню кількості жертв.

    Дипломат наголосив, що йдеться не про готовність України безумовно проводити зустріч із Лукашенком, а про можливість такого кроку за конкретних обставин. За його словами, рішення має залежати насамперед від того, чи може зустріч дати результат, який буде вартий політичної та дипломатичної ціни.

    «Якщо в умовах війни буде необхідність для того, щоб зменшити кількість людських жертв або взагалі зупинити бойові дії — і для цього президенту України чи комусь із державних службовців України буде потрібно зустрітися з тим чи іншим супротивником, чи представником протилежної сторони, то такі дії будуть, можливо, і здійснені», — пояснив Чорногор.

    Водночас представник МЗС окремо підкреслив, що не йдеться про неминучість або вже ухвалене рішення щодо переговорів із білоруським правителем. «Я не кажу, що це обов’язково станеться. Але якщо ціна цієї зустрічі буде варта того, щоб зустрітися, зокрема заради збереження людських життів, все можливо», — зазначив дипломат.

    Чорногор пояснив такий підхід необхідністю розрізняти політичні та гуманітарні міркування в умовах війни. «Є категорія цінностей, а є категорія виживання», — сказав він, фактично наголосивши, що заради порятунку людей держава може бути змушена розглядати навіть нестандартні дипломатичні рішення.

    Білорусь залишається одним із найближчих союзників Росії. Територія країни використовувалася російськими військами для ведення війни проти України, зокрема на початковому етапі повномасштабного вторгнення. Водночас Мінськ періодично позиціонує себе як майданчик для можливих переговорів та контактів між сторонами.

    Тема можливих контактів із Лукашенком активізувалася й на міжнародному рівні. Президент США Дональд Трамп раніше анонсував зустріч із білоруським диктатором у межах засідання Ради миру. Перед цим білоруська сторона заявила про домовленість щодо звільнення ще 250 політичних в’язнів.

    Пізніше Лукашенко також заявив, що в Мінську з ним зустрічалися представники української сторони. За його словами, під час контакту він отримав певну відповідь від Києва та закликав сторони уникати подальшого загострення й шукати можливості для переговорів.

    Таким чином, заява українського дипломата не означає, що Київ готує окрему зустріч із Лукашенком. Вона радше демонструє готовність України розглядати будь-які дипломатичні інструменти, якщо вони матимуть реальний потенціал для припинення бойових дій, зменшення кількості жертв або досягнення іншого важливого гуманітарного результату.

  • Зеленський заявив про спільний план із партнерами, який змусить Путіна завершити війну

    Зеленський заявив про спільний план із партнерами, який змусить Путіна завершити війну

    Російський диктатор Володимир Путін не демонструє готовності добровільно припинити війну проти України, однак Київ разом із міжнародними партнерами має план, який передбачає посилення тиску на Кремль.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час Українського молодіжного форуму, передає Укрінформ.

    За словами Зеленського, Україна та її союзники вже визначили подальші кроки та розуміють, як необхідно діяти, щоб змусити російське керівництво змінити свою позицію.

    “Ми розуміємо, що маємо робити. Це спільний план із нашими партнерами про те, як чинити на нього тиск”, — заявив президент.

    Водночас ключовою умовою для проведення переговорів із Росією Зеленський назвав здатність України утримувати фронт. На його думку, сильна позиція Сил оборони безпосередньо впливає на можливості української дипломатії.

    Президент пояснив, що військова стійкість дає змогу вести переговори з Росією на більш вигідних для України умовах. Якщо ж ситуація на полі бою буде недостатньо сильною, переговорний процес може перетворитися на необхідність погоджуватися на надмірні компроміси.

    “Це дає президенту можливість вести сильний діалог із ворогом”, — наголосив Зеленський.

    Зеленський зазначив, що головним завданням України наразі є протидія стратегії, яку реалізує Путін. За його словами, російське керівництво продовжує робити ставку на затяжну війну, збільшення кількості військових та мобілізаційні заходи.

    У зв’язку з цим глава держави закликав міжнародних партнерів і надалі нарощувати військову підтримку України. Особливе значення, за його словами, має посилення протиповітряної оборони, яка дозволяє захищати міста та критичну інфраструктуру від російських атак.

    Окремим завданням Сил оборони президент назвав завдання ударів у відповідь по військових цілях Росії.

    “Нам потрібно повернути війну на територію Росії. Після цього російське суспільство відчує на собі наслідки цієї війни і чинитиме тиск на владу”, — заявив Зеленський.

    Водночас президент підкреслив, що Україна продовжує працювати із союзниками над спільною стратегією завершення війни. Йдеться не лише про військові заходи, а й про дипломатичний та економічний тиск на Росію.

    Раніше повідомлялося, що Україна передала США свої пропозиції щодо подальших кроків, які мають посилити тиск на Москву та створити умови для завершення війни.

    Також Зеленський заявляв про активніше використання Росією північнокорейської балістики під час атак на Україну. За його словами, Москва продовжує отримувати військову підтримку від КНДР.

    Крім того, президент повідомляв про зростання в Росії кількості людей, які виступають за припинення війни. За його словами, відповідні тенденції фіксують внутрішні соціологічні дослідження.

  • Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Посилення українських далекобійних ударів по території Росії може поступово змінювати ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до стратегії Києва. Якщо раніше ескалація ударів углиб РФ могла розглядатися у Вашингтоні насамперед як ризик для дипломатичного процесу, тепер військовий та економічний тиск на Москву може сприйматися як один із важелів, здатних створити умови для майбутніх переговорів.

    На таку зміну звертає увагу The Atlantic у матеріалі про трансформацію американсько-українських відносин. Видання описує Україну як державу, яка за роки повномасштабної війни суттєво наростила здатність діяти незалежно від союзників: від власного виробництва безпілотників і ракет до ударів на великій відстані та розвитку оборонних технологій.

    На цьому тлі змінюється і логіка відносин Києва з адміністрацією Трампа. Українська сторона намагається переконувати Білий дім не лише моральними аргументами про необхідність допомоги державі, яка стала жертвою російської агресії, а й демонстрацією того, що підтримка України може приносити США конкретний військовий, політичний та економічний результат.

    Удари по Росії стають аргументом за столом переговорів

    Одним із найбільш помітних елементів української стратегії стали систематичні удари по російській нафтовій, військовій та логістичній інфраструктурі. Київ протягом 2026 року значно розширив як кількість таких операцій, так і їхню географію.

    Президент Володимир Зеленський ще 1 червня повідомляв, що лише протягом січня-травня українські сили уразили 15 російських нафтопереробних заводів. Він назвав далекобійні удари українськими «санкціями», наголосивши, що можливості України переносити наслідки війни на територію РФ продовжують зростати.

    Наприкінці липня кампанія продовжилася. Після зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні українські сили атакували два великі російські НПЗ. За повідомленнями західних медіа, Київ протягом місяців майже щоденно застосовував далекобійні дрони та ракети власного виробництва проти російських нафтових об’єктів.

    10 серпня масштаб операцій став ще помітнішим. Українські військові заявили про удар по нафтопереробному комплексу TANECO у Нижньокамську в Татарстані. Reuters підтвердив за відеоматеріалами появу диму над НПЗ. Російська сторона водночас повідомила про загибель людей, зокрема внаслідок влучання у гуртожиток, і звинуватила Україну в атаці на цивільних. Київ заявив, що ціллю операції був саме нафтопереробний завод.

    Того ж дня повідомлялося і про нові українські удари по інших російських енергетичних та нафтохімічних об’єктах. Таким чином, кампанія вже не обмежується прикордонними регіонами РФ.

    Для Кремля це створює проблему іншого масштабу: Росії необхідно захищати величезну територію та розосереджувати системи ППО між фронтом, військовими базами, промисловими центрами й енергетичною інфраструктурою.

    Сила замість прохання про допомогу

    The Atlantic звертає увагу ще на одну зміну: Україна дедалі менше намагається позиціонувати себе у Вашингтоні виключно як отримувача американської допомоги.

    За роки війни країна створила потужний сектор виробництва безпілотників, розробила власні далекобійні системи та накопичила унікальний досвід ведення технологічної війни.

    Це може бути особливо важливим саме у відносинах із Трампом, який традиційно оцінює міжнародні домовленості з погляду того, яку практичну вигоду вони можуть принести Сполученим Штатам.

    Логіка Києва полягає в тому, щоб показати: Україна може бути не лише країною, яку необхідно постійно фінансувати, а оборонним і технологічним партнером США.

    Водночас головна залежність від Заходу залишається у сферах, де Україна поки не має достатнього власного виробництва. Передусім ідеться про протиповітряну та протиракетну оборону.

    Patriot стає частиною нового торгу між Києвом і Вашингтоном

    Окремим напрямом переговорів залишаються комплекси Patriot та ракети-перехоплювачі до них. Україна потребує цих систем насамперед через російські удари балістичними ракетами, проти яких можливості інших наявних засобів ППО обмежені.

    Київ прагне не тільки отримувати готові ракети, а й перейти до виробничої співпраці зі США. Йдеться про потенційне ліцензійне виробництво, яке в перспективі могло б зменшити залежність України від нерегулярних поставок.

    Це питання стає особливо гострим на тлі глобального дефіциту засобів протиракетної оборони. Війни в Україні та на Близькому Сході показали, наскільки швидко можуть витрачатися запаси дорогих перехоплювачів.

    Для США потенційна співпраця з українською оборонною промисловістю також може мати практичну цінність. Україна отримала величезний досвід використання західного озброєння в умовах інтенсивної війни, паралельно розробляючи дешевші безпілотні та протидронові рішення.

    Тому дискусія про Patriot виходить далеко за межі чергового пакета військової допомоги. Фактично йдеться про можливість перетворення України на частину західної оборонної виробничої системи.

    У Вашингтона стало менше можливостей диктувати Києву умови

    Ще один важливий висновок The Atlantic стосується політичних важелів США.

    Якщо Україна здатна самостійно виробляти дедалі більшу частину необхідного озброєння, завдавати стратегічних ударів власними системами та утримувати фронт, залежність Києва від окремих рішень Вашингтона поступово зменшується.

    Це не означає, що американська підтримка перестала бути критично важливою. США залишаються одним із ключових партнерів України, зокрема у сфері розвідки, протиповітряної оборони та складних високотехнологічних систем.

    Однак сама модель відносин змінюється.

    Замість формули «Україна просить — США вирішують» дедалі більше формується модель, у якій Київ приходить до Вашингтона з власними можливостями та пропозиціями.

    Саме ця зміна може мати значення і для майбутніх переговорів із Росією.

    Трамп може побачити в ударах не ескалацію, а підготовку до угоди

    Для Трампа, який постійно наголошує на необхідності домовленості щодо завершення війни, ключовим може стати питання не самого факту українських ударів по Росії, а їхнього впливу на переговорні позиції сторін.

    Якщо атаки на російську енергетику, військові підприємства та логістику збільшують економічну ціну війни для Кремля, вони потенційно можуть стати інструментом примусу Москви до більш предметних переговорів.

    Така логіка суттєво відрізняється від побоювань перших років повномасштабної війни, коли західні столиці регулярно говорили про ризики ескалації через удари західною зброєю по території РФ.

    Тепер значну частину далекобійних операцій Україна може проводити власними засобами.

    Паралельно Київ прямо пов’язує ці удари з дипломатією. У квітні керівник Офісу президента Кирило Буданов заявляв, що переговорний процес щодо завершення війни триває, але його метою має бути така конфігурація миру, яка не дозволить Росії повторити агресію. Він також наголошував, що Україна не погодиться на юридичне визнання захоплених територій російськими.

    Таким чином, формується нова формула: далекобійні удари та переговори можуть існувати не як взаємовиключні процеси, а як частини однієї стратегії тиску.

    І саме тут може полягати той «злам», на який звертає увагу The Atlantic. Україна намагається довести адміністрації Трампа, що шлях до переговорів із Кремлем може проходити не через попереднє послаблення Києва, а навпаки — через демонстрацію Росії, що продовження війни коштуватиме їй дедалі дорожче.

    Події останніх місяців показують, що українські далекобійні можливості продовжують зростати. І якщо Білий дім остаточно сприйме цей військово-економічний тиск як інструмент майбутньої дипломатії, це означатиме суттєву зміну американського підходу: сильніша Україна може розглядатися не як перешкода для переговорів, а як одна з передумов для них.

  • Кремль висунув новий ультиматум щодо завершення війни: Москва відкинула «замороження»

    Кремль висунув новий ультиматум щодо завершення війни: Москва відкинула «замороження»

    Росія не погодиться на «замороження» війни проти України без виконання власних політичних вимог, які Москва називає «усуненням першопричин конфлікту». Таку заяву зробив заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, вкотре повторивши позицію Кремля щодо можливого дипломатичного врегулювання війни.

    За словами російського дипломата, Москва не розглядає варіант припинення бойових дій лише по нинішній лінії фронту, якщо не будуть виконані умови, які Кремль висуває від початку повномасштабної війни.

    «Без усунення першопричин цієї кризи жодне “замороження” неможливе», — заявив Галузін.

    Термін «першопричини», який постійно використовує російська влада, офіційно не має єдиного юридичного визначення. У різних заявах Кремля та МЗС РФ під ним зазвичай маються на увазі вимоги щодо нейтрального статусу України, відмови від вступу до НАТО, визнання російського контролю над окупованими територіями та інші політичні умови, які Україна неодноразово відкидала.

    Кремль знову послався на «анкориджські домовленості»

    Окремо Галузін заявив, що дипломатичне врегулювання можливе лише з урахуванням так званих «анкориджських розумінь» (або «духу Анкориджа»), на які останніми місяцями регулярно посилаються російські чиновники.

    Москва стверджує, що під час зустрічі президента РФ Володимира Путіна та президента США Дональда Трампа в Анкориджі у 2025 році були досягнуті певні домовленості щодо принципів завершення війни. Проте Вашингтон публічно заперечує існування будь-якої укладеної угоди.

    Державний секретар США Марко Рубіо раніше прямо заявив, що під час зустрічі в Анкориджі не було жодної угоди щодо України.

    «Була пропозиція, але не було жодної угоди», — наголосив Рубіо.

    Саме тому російські заяви про «анкориджські домовленості» залишаються позицією Кремля і не підтверджуються американською стороною.

    У Москві також розкритикували США

    Під час виступу Галузін окремо звинуватив Сполучені Штати у «суперечливій політиці». За його словами, останні заяви Вашингтона нібито не відповідають прагненню до мирного врегулювання.

    Зокрема, російський дипломат послався на слова Марко Рубіо про те, що США не розглядають себе як нейтрального посередника у війні Росії проти України.

    Раніше Рубіо пояснював, що Сполучені Штати готові сприяти переговорам між сторонами, однак не вважають себе стороною, яка може одноосібно визначати умови завершення війни.

    Москва повторює незмінну переговорну позицію

    Заяви Галузіна фактично повторили позицію, яку останніми тижнями озвучували глава МЗС РФ Сергій Лавров, помічник президента РФ Юрій Ушаков та інші представники російського керівництва.

    У липні Лавров також заявляв, що Росія має намір досягти своїх цілей «за будь-яких обставин», навіть якщо дипломатичний процес не просуватиметься. Водночас Москва стверджує, що готова до політичного врегулювання, але лише на умовах, які сама вважає прийнятними.

    Україна просуває інший підхід

    Українська влада останнім часом неодноразово заявляла про готовність до окремих гуманітарних домовленостей, зокрема щодо припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах.

    Також представники України говорили про можливість окремих домовленостей щодо безпеки в повітрі або тимчасового режиму припинення вогню за окремими напрямками.

    Водночас Київ неодноразово наголошував, що не погоджується на вимоги Росії щодо визнання окупованих територій російськими чи будь-які інші політичні поступки як умову припинення війни.

    Чому ця заява важлива

    Останні заяви російського МЗС демонструють, що Кремль і надалі не змінює своїх базових переговорних вимог, попри міжнародні заклики до припинення бойових дій.

    Фактично Москва вкотре підтвердила, що не розглядає варіант простого припинення вогню або «замороження» лінії фронту без виконання власних політичних умов. Це свідчить про збереження максималістської переговорної позиції Росії.

    При цьому посилання російських посадовців на так звані «анкориджські домовленості» залишаються предметом суперечок. Кремль продовжує говорити про їх існування, тоді як Сполучені Штати офіційно заявляють, що жодної угоди під час саміту в Анкориджі укладено не було.

  • Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Про це повідомляє The Wall Street Journal.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа останнім часом намагалася знайти спосіб якнайшвидше вийти з військового конфлікту, водночас зберігши можливість представити його завершення як результат успішної американської політики. Одним із ключових елементів такого плану стало питання Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти та газу.

    Однак спроби Білого дому швидко завершити конфлікт зіткнулися з новою проблемою. У суботу Іран висунув жорсткі вимоги, пов’язавши відновлення повноцінного судноплавства через протоку з низкою умов. Зокрема, Тегеран вимагає мільярдних репарацій, виведення американських військ із регіону та припинення морської блокади.

    Такі вимоги значно ускладнюють для адміністрації Трампа пошук сценарію завершення війни, який можна було б представити як дипломатичний та військовий успіх США.

    Директорка програми Близького Сходу Центру стратегічних та міжнародних досліджень Мона Якубян зазначила, що жорстка позиція Ірану створює для американського президента дедалі більше труднощів. За її словами, нові вимоги Тегерана ускладнюють можливість для Трампа сформувати прийнятний для Вашингтона шлях виходу з конфлікту.

    Водночас експерт з питань Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що Тегеран усвідомлює зацікавленість Трампа у якнайшвидшому відновленні роботи Ормузької протоки. Саме тому, на його думку, іранська сторона намагається максимально посилити свої позиції на переговорах і висуває жорсткі умови.

    Питання Ормузької протоки поступово стало одним із центральних елементів американської політики щодо Ірану. Ще з квітня адміністрація Трампа намагалася включити питання іранської ядерної програми до ширшого переговорного процесу. Проте досягти домовленостей виявилося значно складніше, ніж очікували у Вашингтоні.

    Через це останніми тижнями американська сторона змістила акцент із комплексної ядерної угоди на практичне відновлення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку. Для США та світової економіки це питання має стратегічне значення, оскільки перекриття цього морського маршруту безпосередньо впливає на міжнародні поставки енергоносіїв та ціни на нафту й газ.

    Іран, зі свого боку, використовує контроль над можливістю безпечного проходження суден через протоку як важливий інструмент тиску. Ракетні атаки та застосування безпілотників продемонстрували здатність Тегерана створювати серйозні ризики для міжнародного судноплавства.

    Трамп неодноразово заявляв про необхідність повного відкриття Ормузької протоки. Однак, як зазначає WSJ, попередні заяви американського президента про швидке відновлення судноплавства виявилися передчасними.

    Віце-президент США Джей Ді Венс також визнав, що ситуація залишається невизначеною. За його словами, адміністрація перебуває в процесі переговорів і продовжить чинити тиск на Іран, якщо домовитися про відкриття протоки не вдасться.

    У Вашингтоні водночас наполягають, що США вже досягли основних військових цілей, які ставили перед собою під час операції проти Ірану. Американські чиновники заявляють, що Сполучені Штати зможуть виявити будь-які спроби Тегерана відновити ядерну програму, а перспектива нових американських ударів має стримувати Іран від таких дій.

    Однак тривалість конфлікту створює для Вашингтона додаткові проблеми. Військова кампанія на Близькому Сході призвела до значного використання американських запасів озброєння та змусила адміністрацію Трампа активніше шукати дипломатичні механізми для зниження напруги.

    Раніше повідомлялося, що війна з Іраном уже суттєво виснажила американські арсенали. Це потенційно може вплинути на здатність США одночасно реагувати на інші масштабні геополітичні виклики, зокрема з боку Росії та Китаю.

    Для Вашингтона важливим залишається і питання цін на енергоносії. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку здатні створити додатковий тиск на світові нафтові ринки та, відповідно, на американських споживачів. Саме тому адміністрація Трампа зацікавлена у якнайшвидшому відновленні стабільного руху танкерів.

    Венс заявляв, що Вашингтон розраховує на повернення судноплавства Ормузькою протокою до рівня, який існував до початку війни. За його словами, сторони досягли певного прогресу у переговорах із Тегераном.

    Втім, останні вимоги Ірану свідчать про те, що остаточної домовленості поки немає. Тегеран прагне отримати економічні та військово-політичні поступки, тоді як Вашингтон намагається домогтися відкриття ключового морського маршруту без необхідності погоджуватися на умови, які могли б виглядати як значна поступка Ірану.

    Таким чином, майбутнє Ормузької протоки може стати одним із головних факторів, від якого залежатиме подальший розвиток конфлікту. Для Трампа її повне відкриття могло б стати підставою заявити про досягнення головної практичної мети війни. Водночас жорстка позиція Тегерана та вимоги щодо компенсацій, виведення американських військ і припинення блокади поки що залишають сценарій швидкого завершення конфлікту невизначеним.

  • Кушнер і Віткофф у Києві, можливий візит без узгодженої програми

    Кушнер і Віткофф у Києві, можливий візит без узгодженої програми

    У Вашингтоні та Києві продовжують обговорювати можливість першого візиту спецпосланців Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до української столиці. Однак на початок серпня конкретні параметри цієї поїздки — дата, програма і порядок денний — так і не склалися.

    Інформація, якою володіє редакція, вказує, що візит на День Незалежності України 24 серпня поки залишається теоретичним. Немає офіційного підтвердження, немає узгодженого плану пересувань і навіть попереднього списку тем, які сторони мають намір обговорювати. Поки йдеться лише про принципову готовність, що виникла після закритої зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа в Білому домі 28 липня.

    Ця готовність сама по собі стала помітним зрушенням. З моменту повернення Трампа до Білого дому Віткофф неодноразово їздив до Москви і проводив прямі переговори з Путіним. Кушнер долучався до частини цих контактів. До Києва ж обидва спецпосланці так і не приїхали, попри багатомісячні запрошення української сторони та публічні заяви Зеленського про бажаність такого візиту. У Києві це сприймали як дисбаланс, а іноді й як сигнал про пріоритети Вашингтона.

    Після липневої зустрічі в Овальному кабінеті тон змінився. Зеленський казав, що візит може відбутися «найближчими двома тижнями» і що він хоче не лише обговорити ідеї відновлення тристоронніх переговорів, а й показати спецпосланцям ситуацію «на землі». Український посол у США Ольга Стефанішина тоді ж уточнювала: намір є, але дата ще не зафіксована. Білий дім на запити про коментарі не відповідав.

    Паралельно у відкритих джерелах з’являлися повідомлення, які прив’язували можливий приїзд до другої половини серпня і до заходів з нагоди 35-ї річниці незалежності. Ці повідомлення спиралися на джерела, обізнані з попередніми планами. Однак уже за кілька днів стало зрозуміло, що між «очікується» і «узгоджено» зберігається суттєвий розрив. Немає ні маршруту, ні складу супроводжуючих, ні розуміння, чи буде візит поєднаний із поїздкою до Москви, як раніше припускали деякі учасники обговорень.

    Затримка має структурні причини. Віткофф і Кушнер ведуть переговори у форматі, який свідомо уникає традиційного дипломатичного апарату. Вони працюють без великих команд, без звичних протокольних заготовок і без обов’язкової присутності представників Держдепартаменту. Такий підхід дає гнучкість, але робить будь-яку поїздку залежною від наявності «нового порядку денного». Ще навесні в американській адміністрації прямо говорили, що спецпосланці готові їхати до Києва чи Москви лише якщо є конкретний предмет для розмови, а не «заради фотосесії».

    Українська сторона, навпаки, наполягає саме на необхідності особистої присутності. У Києві вважають, що роки переговорів «на відстані» і через треті столиці створили перекіс у сприйнятті. Спецпосланці добре знайомі з російськими аргументами і з позиціями, які транслює Кремль. Українську реальність — руйнування, роботу тилу, стійкість міст під ударами — вони бачили переважно через звіти та медіа. Візит, навіть якщо він виявиться коротким, мав би частково виправити цей перекіс.

    Поки ж відсутність узгодженого порядку денного робить поїздку вразливою. Переговори щодо України в останні місяці неодноразово відходили на другий план через близькосхідний трек. Віткофф і Кушнер паралельно займалися іранським напрямком, і це об’єктивно звужувало вікно для української дипломатії. Навіть після липневого контакту на вищому рівні процес не набув жорсткого календарного каркаса.

    Зараз, за два з невеликим тижні до Дня Незалежності, ситуація виглядає саме так: можливість зберігається, але вона не підкріплена ні планом, ні порядком денним. А отже, залишається теоретичною.